Позафракційний народний депутат Інна Богословська звернулася до Генеральної прокуратури, зажадавши вжити заходів згідно з рішенням суду у справі про частоти від 8 червня, повідомляє ТВi.
Сьогодні, 18 серпня, представник Генеральної прокуратури України передав каналу лист від народного депутата Інни Богословської. У листі, зокрема, стверджується, що канал не виконує судове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 червня 2010 року, який скасував рішення конкурсу, проведеного Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, і продовжує ефірне мовлення.
Богословська апелює до Генеральної прокуратури, звертаючи увагу на те, що за невиконання постанови суду передбачена кримінальна відповідальність.
Як випливає з листа Богословської, фактично вона просить Генеральну прокуратуру притягнути посадових осіб каналу до кримінальної відповідальності за мовлення в ефірі, зазначає ТВi.
Телеканал зазначає, що порушення кримінальної справи, про що, по суті, просить народний депутат, може спричинити ряд заходів: від арешту ключових осіб каналу до вилучення "речових доказів", тобто засобів мовлення каналу.
При цьому народним депутатом навмисне замовчується, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва, за невиконання якого за твердженням Богословської, настає кримінальна відповідальність, не набула чинності і передана до Апеляційного суду, нагадує ТВi.
Тому мотивоване статтею 382 Кримінального кодексу України звернення народного депутата України в Генеральну прокуратуру України з проханням "вжити відповідних заходів" за невиконання телеканалом ТВі судового рішення, яке не набуло чинності, може розцінюватися як здійснення незаконного впливу на телеканал і встановлення цензури на поширення телеканалом ТВі інформації згідно з чинною ліцензією на мовлення, заявляє телеканал.
Нагадаємо, в червні головний редактор ТВi Віталій Портников в ефірі Шустер live звернувся до глави СБУ Валерія Хорошковського, згадавши і Богословську: "Коли ви починали свою політичну кар'єру разом з моєю улюбленою Інною Богословською в команді Озиме покоління, як я сподівався, що ось-ось це зерно проросте новими політиками. А виявилося, що це зуби дракона", - згадав тоді Портников вибори до Верховної Ради 2002 року.
Зазначимо, раніше голова Нацради Володимир Манжосов звертався з листом до генерального директора Концерну РРТ Анатолія Антоненка з проханням "припинити введення в експлуатацію передавачів каналу ТВі". У своєму листі Манжосов теж посилався на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 червня, коли суд задовольнив позовні вимоги телеканалів групи Інтер до Національної ради у повному обсязі і скасував результати січневого конкурсу. У відповідь на це телеканал ТВі звертався з відкритим листом до Віктора Януковича, помітивши, що таке втручання регуляторного органу є незаконним, оскільки рішення суду не вступило в законну силу (його оскаржують в апеляції ТВi та 5 канал). Також це є прямим порушенням ст.45 Закону України Про інформацію, яким цензура трактується як "накладення заборони або перешкоджання в будь-якій іншій формі поширенню інформації з боку органів державної влади та їх посадових осіб", зазначає ТВi.
Нагадаємо, розгляд справи про частоти телеканалів ТВi та 5 каналу в Київському апеляційному адміністративному суді відбудеться 26 серпня.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
статті про українську політику і не тільки
18.08.10
Педагоги пояснили, чому з підручника з історії виключили помаранчеву революцію
Директор Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Олександр Удод пояснив, чому з підручника з історії для 5-го класу в новій редакції зникла інформація про помаранчеву революцію, повідомляє ІМК.
Відповідаючи на це питання в ході прес-конференції, він зазначив, що в підручнику, не повинно бути зайвої політизації, а предмет "історія" треба категорично розвести з предметом "політологія".
За словами Удода, постійно йде процес оновлення змісту освіти за напрямами. "На початку червня цього року Міністерством освіти була створена робоча група з підготовки нової редакції програми з пропедевтичного вступного курсу до історії України. У цю робочу групу увійшли методисти, автори підручників і програм, фахівці з історії України Інституту археології, педагогічного університету імені Драгоманова. У цих людей наукові ступені, і вони професійно займаються історією і методикою. У результаті підготовлена нова редакція програми з історії України для 5-го класу, і паралельно під цю програму підготовлено, затверджено і друкується нове видання підручника ", - сказав Удод.
При цьому він зазначив, що зміни, що відбулися в підручнику, в першу чергу, пов'язані з відображенням міжетнічних, міжнаціональних і міжрелігійних відносин. "В історії не може бути якогось смакування, перебільшення і акцентування уваги на міжетнічних відносинах і протистояннях, виходячи з толерантних принципів", - зауважив Удод.
Він також відзначив, що існує принцип, коли в підручниках з історії зображуються всі сучасні події, але закономірно, якщо раніше події присвячували 2-3 сторінки, то з плином часу, наприклад, через 5 років, цій події може приділятися 1 абзац або менше. Удод відзначив, що саме з цієї причини в підручнику з історії для 5-го класу не освітлюється "помаранчева революція" і немає детального фоторепортажу цих подій.
Відповідаючи на уточнююче питання, чи означає це, що через п'ять років інформація про обрання нинішнього Президента зникне з підручників з історії, експерт сказав: "Не зникне, але не буде деталізації. Підручники сучасної історії творяться за методом генералізації і підбору найбільш характерних фактів, явищ. У підручнику, який зараз видається, сучасній Україні відводиться один абзац. Там говориться, що існує сучасна Україна, про досягнення українців у спорті, культурі і т.д. Також показані всі наші Президенти, які обиралися народом з 1991 року, без усяких політичних і емоційних оцінок ".
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Відповідаючи на це питання в ході прес-конференції, він зазначив, що в підручнику, не повинно бути зайвої політизації, а предмет "історія" треба категорично розвести з предметом "політологія".
За словами Удода, постійно йде процес оновлення змісту освіти за напрямами. "На початку червня цього року Міністерством освіти була створена робоча група з підготовки нової редакції програми з пропедевтичного вступного курсу до історії України. У цю робочу групу увійшли методисти, автори підручників і програм, фахівці з історії України Інституту археології, педагогічного університету імені Драгоманова. У цих людей наукові ступені, і вони професійно займаються історією і методикою. У результаті підготовлена нова редакція програми з історії України для 5-го класу, і паралельно під цю програму підготовлено, затверджено і друкується нове видання підручника ", - сказав Удод.
При цьому він зазначив, що зміни, що відбулися в підручнику, в першу чергу, пов'язані з відображенням міжетнічних, міжнаціональних і міжрелігійних відносин. "В історії не може бути якогось смакування, перебільшення і акцентування уваги на міжетнічних відносинах і протистояннях, виходячи з толерантних принципів", - зауважив Удод.
Він також відзначив, що існує принцип, коли в підручниках з історії зображуються всі сучасні події, але закономірно, якщо раніше події присвячували 2-3 сторінки, то з плином часу, наприклад, через 5 років, цій події може приділятися 1 абзац або менше. Удод відзначив, що саме з цієї причини в підручнику з історії для 5-го класу не освітлюється "помаранчева революція" і немає детального фоторепортажу цих подій.
Відповідаючи на уточнююче питання, чи означає це, що через п'ять років інформація про обрання нинішнього Президента зникне з підручників з історії, експерт сказав: "Не зникне, але не буде деталізації. Підручники сучасної історії творяться за методом генералізації і підбору найбільш характерних фактів, явищ. У підручнику, який зараз видається, сучасній Україні відводиться один абзац. Там говориться, що існує сучасна Україна, про досягнення українців у спорті, культурі і т.д. Також показані всі наші Президенти, які обиралися народом з 1991 року, без усяких політичних і емоційних оцінок ".
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Донецький губернатор вже передчуває, як запровадить російську мову
Голова Донецької облдержадміністрації Анатолій Близнюк упевнений, що наступна сесія обласної ради ухвалить повторно рішення про розвиток російської мови в регіоні.
Як повідомили УНІАН у прес-службі Донецької облдержадміністрації, так Близнюк прокоментував вердикт Донецького апеляційного адміністративного суду про незаконність рішення обласної ради "Про створення умов для розвитку російської мови в Донецькій області", прийнятої 18 травня 2006 року.
Близнюк погодився з рішенням суду, але заявив, що тепер депутати облради врахують і виправлять усі недоробки і знову приймуть рішення про розвиток російської мови.
Він підкреслив, що на наступній сесії буде прийняте рішення про розвиток російської мови в регіоні, "яке на 100% буде законним і ніякий суд надалі не зможе це опротестувати, а моменти політиканів і підняття чогось там на щит - це неправильно".
"Прості люди розуміють, що є реальне життя, а не політичне підгрунтя", - підкреслив Близнюк.
Донецький апеляційний адміністративний суд відмінив рішення обласної ради від 18 травня 2006 року "Про створення умов для розвитку російської мови в Донецькій області". Це рішення суд прийняв 16 липня 2010 року.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Як повідомили УНІАН у прес-службі Донецької облдержадміністрації, так Близнюк прокоментував вердикт Донецького апеляційного адміністративного суду про незаконність рішення обласної ради "Про створення умов для розвитку російської мови в Донецькій області", прийнятої 18 травня 2006 року.
Близнюк погодився з рішенням суду, але заявив, що тепер депутати облради врахують і виправлять усі недоробки і знову приймуть рішення про розвиток російської мови.
Він підкреслив, що на наступній сесії буде прийняте рішення про розвиток російської мови в регіоні, "яке на 100% буде законним і ніякий суд надалі не зможе це опротестувати, а моменти політиканів і підняття чогось там на щит - це неправильно".
"Прості люди розуміють, що є реальне життя, а не політичне підгрунтя", - підкреслив Близнюк.
Донецький апеляційний адміністративний суд відмінив рішення обласної ради від 18 травня 2006 року "Про створення умов для розвитку російської мови в Донецькій області". Це рішення суд прийняв 16 липня 2010 року.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Ще одна міжнародна організація стурбована свободою слова в Україні
В організація "Transparency International" стурбовані останніми подіями, щодо виділення частот на мовлення приватним телеканалам ТВі та 5 канал.
Про це заявив регіональний директор по Європі і Центральній Азії організації Міклош Маршалл в листі до віце-прем'єра з питань безпеки Володимира Сівковича.
Маршалл нагадав, що під час зустрічі 20 травня в Києві у нього з Сівковичем була хороша розмова про важливість боротьби з корупцією.
"Ви заспокоїли мене, що ваш уряд зобов'язується активізувати свою боротьбу проти корупції", - нагадав експерт.
В листі він зазначає, що "вільні засоби масової інформації є однією з найважливіших основ демократії і належного управління, а також боротьби з корупцією".
"Не існує прозорості без вільних ЗМІ, і неможливо боротися з корупцією без прозорості. Незалежні і добре підготовлені сміливі журналісти є кращими союзниками в притягненні всіх нас до відповідальності", - сказав Маршалл.
Представник організації "Transparency International" зазначив, що його "змушує ще більше хвилюватися очевидний конфлікт інтересів між службою на високому рівні в уряді і приватним володінням засобами масової інформації в цій історії".
"Такий конфлікт інтересів може в кінці кінців підірвати довіру будь-яких рішень регулюючого органу", - вважає він.
Маршалл сподівається, що слухання у справі щодо розподілу ліцензій TВi та 5 каналу відбудеться відкрито для громадськості і що уряд "зробить все, щоб процес розподілу ліцензій був прозорим, справедливим і вільним від будь-якого політичного тиску".
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це заявив регіональний директор по Європі і Центральній Азії організації Міклош Маршалл в листі до віце-прем'єра з питань безпеки Володимира Сівковича.
Маршалл нагадав, що під час зустрічі 20 травня в Києві у нього з Сівковичем була хороша розмова про важливість боротьби з корупцією.
"Ви заспокоїли мене, що ваш уряд зобов'язується активізувати свою боротьбу проти корупції", - нагадав експерт.
В листі він зазначає, що "вільні засоби масової інформації є однією з найважливіших основ демократії і належного управління, а також боротьби з корупцією".
"Не існує прозорості без вільних ЗМІ, і неможливо боротися з корупцією без прозорості. Незалежні і добре підготовлені сміливі журналісти є кращими союзниками в притягненні всіх нас до відповідальності", - сказав Маршалл.
Представник організації "Transparency International" зазначив, що його "змушує ще більше хвилюватися очевидний конфлікт інтересів між службою на високому рівні в уряді і приватним володінням засобами масової інформації в цій історії".
"Такий конфлікт інтересів може в кінці кінців підірвати довіру будь-яких рішень регулюючого органу", - вважає він.
Маршалл сподівається, що слухання у справі щодо розподілу ліцензій TВi та 5 каналу відбудеться відкрито для громадськості і що уряд "зробить все, щоб процес розподілу ліцензій був прозорим, справедливим і вільним від будь-якого політичного тиску".
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Сайт 5 каналу зламали від безсилля?
17 серпня близько 18 годин сайт телеканалу був зламаний.
Про це повідомляє "Обком", з посиланням на прес-службу каналу.
"На сайт намагалися завантажити файл, який дозволяв хакерам здійснювати повне управління сайтом. Спроба вторгнення була здійснена зловмисниками за допомогою зараженого вірусами сервера за межами України", - наголошується в повідомленні.
Вторгнення відразу було ліквідовано з посиленням безпеки. Однак повторні спроби злому не припиняються й досі.
Веб-департаменту 5 каналу стало відомо, що відбувається масована атака на сервери компанії, яка обслуговує сайт телеканалу.
Тому роботу сайту тимчасово призупинили для запобігання знищення бази даних. Компанія-провайдер вживає заходів для остаточної зупинки атаки, після чого сайт 5 каналу буде працювати в повному обсязі.
"Колектив 5 каналу бачить в цих діях сплановану акцію з боку зацікавлених структур, за умови неможливості на сьогодні відключити мовлення 5 каналу, обмежити будь-яку можливість оперативного донесення правдивої та збалансованої інформації до суспільства", - говориться в повідомленні.
Подібні акції спостерігалися під час президентських перегонів 2004 року, а також під час виборів 2006 року, у вересні 2007 року під час парламентських виборів.
"Хакерські атаки на сайт 5 каналу повторюються під час значущих подій в Україні. Таким чином, все вказує на замовний характер цих злочинних дій", - вважають на телеканалі.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це повідомляє "Обком", з посиланням на прес-службу каналу.
"На сайт намагалися завантажити файл, який дозволяв хакерам здійснювати повне управління сайтом. Спроба вторгнення була здійснена зловмисниками за допомогою зараженого вірусами сервера за межами України", - наголошується в повідомленні.
Вторгнення відразу було ліквідовано з посиленням безпеки. Однак повторні спроби злому не припиняються й досі.
Веб-департаменту 5 каналу стало відомо, що відбувається масована атака на сервери компанії, яка обслуговує сайт телеканалу.
Тому роботу сайту тимчасово призупинили для запобігання знищення бази даних. Компанія-провайдер вживає заходів для остаточної зупинки атаки, після чого сайт 5 каналу буде працювати в повному обсязі.
"Колектив 5 каналу бачить в цих діях сплановану акцію з боку зацікавлених структур, за умови неможливості на сьогодні відключити мовлення 5 каналу, обмежити будь-яку можливість оперативного донесення правдивої та збалансованої інформації до суспільства", - говориться в повідомленні.
Подібні акції спостерігалися під час президентських перегонів 2004 року, а також під час виборів 2006 року, у вересні 2007 року під час парламентських виборів.
"Хакерські атаки на сайт 5 каналу повторюються під час значущих подій в Україні. Таким чином, все вказує на замовний характер цих злочинних дій", - вважають на телеканалі.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
МакКейн і Олбрайт розкритикували правила гри від Януковича
Нова редакція закону про вибори обмежує право участі політичних партій у виборах.
Про це йдеться в меморандумі, підготовленому Міжнародним республіканським інститутом та Національним демократичним інститутом (обидва - США).
"Закон містить численні технічні помилки та плутанину процедур", - зазначається в документі.
Зокрема, експерти розкретикували норму закону, яка дозволяє партіям брати участь у виборах лише за умови, що партійні осередки зареєстровані за рік до виборів.
Це "обмежує виборчі можливості новостворених партій, в тому числі тих, які зараз представлені в парламенті, створюючи очевидні переваги діючим партіям", йдеться в заяві.
"Обмеження для нових партій і незалежних кандидатів є необгрунтованим у світлі принципів, встановлених українським законодавством, а також міжнародними зобов'язаннями, які Україна на себе взяла", - зазначається в меморандумі.
Інститути підкреслюють, що ключові зміни до закону про вибори були внесені за 100 днів до виборів, хоча за принципами Венеціанської комісії зміни в законодавство про вибори можна вносити протягом року до виборів.
Американці вважають, що призначення членів територіальних виборчих комісій лише тими політсилами, що представлені в парламенті, може призвести до національних політичних конфліктів і суперечок в ТВК.
На їх думку, це також може "призвести до втрати довіри до ТВК місцевих учасників виборчого процесу".
Також в меморандумі наводиться таблиця, яка показує, що партії Тігіпка, Кириленка, Яценюка і Гриценка опинилися в невигідному становищі.
Крім того, в документі зазначається, що вимога закону щодо висунення в мери лише від партій підриває "основи численних успішно самостійно обраних мерів, змусивши їх замість цього на союз з партіями".
"Ймовірно, збільшиться залежність місцевих еліт від традиційних політичних партій. Ефект буде обмежувати вибір виборців і право окремих громадян, що прагнуть бути обраними на державні посади", - йдеться в заяві.
Як відомо, головою ради директорів Міжнародного республіканського інституту є сенатор, екс-кандидат в президенти США Джон МакКейн, а головою ради директорів Національного демократичного інституту - колишній держсекретар США Мадлен Олбрайт.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це йдеться в меморандумі, підготовленому Міжнародним республіканським інститутом та Національним демократичним інститутом (обидва - США).
"Закон містить численні технічні помилки та плутанину процедур", - зазначається в документі.
Зокрема, експерти розкретикували норму закону, яка дозволяє партіям брати участь у виборах лише за умови, що партійні осередки зареєстровані за рік до виборів.
Це "обмежує виборчі можливості новостворених партій, в тому числі тих, які зараз представлені в парламенті, створюючи очевидні переваги діючим партіям", йдеться в заяві.
"Обмеження для нових партій і незалежних кандидатів є необгрунтованим у світлі принципів, встановлених українським законодавством, а також міжнародними зобов'язаннями, які Україна на себе взяла", - зазначається в меморандумі.
Інститути підкреслюють, що ключові зміни до закону про вибори були внесені за 100 днів до виборів, хоча за принципами Венеціанської комісії зміни в законодавство про вибори можна вносити протягом року до виборів.
Американці вважають, що призначення членів територіальних виборчих комісій лише тими політсилами, що представлені в парламенті, може призвести до національних політичних конфліктів і суперечок в ТВК.
На їх думку, це також може "призвести до втрати довіри до ТВК місцевих учасників виборчого процесу".
Також в меморандумі наводиться таблиця, яка показує, що партії Тігіпка, Кириленка, Яценюка і Гриценка опинилися в невигідному становищі.
Крім того, в документі зазначається, що вимога закону щодо висунення в мери лише від партій підриває "основи численних успішно самостійно обраних мерів, змусивши їх замість цього на союз з партіями".
"Ймовірно, збільшиться залежність місцевих еліт від традиційних політичних партій. Ефект буде обмежувати вибір виборців і право окремих громадян, що прагнуть бути обраними на державні посади", - йдеться в заяві.
Як відомо, головою ради директорів Міжнародного республіканського інституту є сенатор, екс-кандидат в президенти США Джон МакКейн, а головою ради директорів Національного демократичного інституту - колишній держсекретар США Мадлен Олбрайт.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
75% українців пишаються своїм громадянством (опитування)
75,3% українців пишаються тим, що є громадянами України.
Як передає кореспондент УНІАН, про це свідчать результати опитування, проведеного Інстітутом Горшеніна і представлені його директором Володимиром ФЕСЕНКОМ сьогодні на прес-конференції в Києві.
Він нагадав, що в 2009 році 77,1% українців пишалися своїм громадянством, у 2008 – 68,5%, у 2007 році – лише 52,2%.
За словами В.ФЕСЕНКА, порівняно з минулим роком спостерігається зменшення тих, хто пишається своїм громадянством, лише на 2%. «Можливо, це прикра тенденція, але вона йде в рамках статистичної похибки», - додав він.
Як сказав В.ФЕСЕНКО, не пишається наявністю українського громадянства сьогодні кожен п`ятий респондент (19,2%). Таку ж відповідь у 2009 році дали 17,9%, у 2008 – 23,6%, у 2007 – 21,7% українців. Важко відповісти на це запитання 5,5% громадян України (2009 – 5%, 2008 – 7,9%, 2007 – 26,1%).
«19% - це чимала цифра. Це означає, що кожен п`ятий українець не пишається своєю державою. Значить, у державі щось не так», - зазначив він.
В.ФЕСЕНКО назвав позитивним той факт, що більше половини українців (58,4%) позитивно ставляться до набуття Україною незалежності в 1991 році. У 2009 році таку ж відповідь дали 56,7% опитаних.
Певне збільшення кількості громадян, які позитивно ставляться до здобуття незалежності Україною, політолог пов`язує з перемогою Віктора ЯНУКОВИЧА на президентських виборах. «Як це не парадоксально звучить, перемога В.ЯНУКОВИЧА зменшила частину незадоволених українською незалежністю на сході й півдні», - зазначив він.
При цьому кожен п`ятий громадянин України (20,6%) висловив нейтральне ставлення до здобуття незалежності нашою країною (у 2009 – 19,8%), а 16,4% заявили, що ставляться до цього факту негативно (у 2009 – 19,5%). Важко відповісти на це запитання 4,6% респондентів (у 2009 – 4,0%).
За словами В.ФЕСЕНКА, згідно з дослідженням, більше половини респондентів (57,7%) проголосували б за державний нейтралітет України, якби сьогодні проходив відповідний референдум. У 2009 році підтримати нейтралітет готові були 55,9%, у 2007 – 46,4% опитаних.
Проти нейтралітету проголосували б сьогодні 16,2% громадян України (у 2009 – 13,7%, в 2007 – 18,9%).
Не брали б участі в такому референдумі 8,6% українців (2009 – 16,5%, у 2007 – 16,7%), а 17,5% важко відповісти на це запитання (2009 – 13,9%, 2007 – 18%).
Також майже половина громадян нашої країни (48,4%) через 20 років хотіли б бачити Україну окремою незалежною державою. В 2009 році таку ж відповідь дали 44,6% українців.
Чверть опитаних (25,1%) заявили про те, що через 20 років будуть раді бачити Україну частиною союзу з Росією (2009 – 26,2%), а кожен п`ятий (20,7%) - частиною Європейського Союзу (у 2009 – 21,1%).
Важко відповісти на це запитання 5,8% респондентів (2009 – 4%).
Останнє запитання В.ФЕСЕНКО назвав дуже показовим. «Ми спеціально сформулювали так запитання – дали таку жорстку альтернативу. І результат свідчить про те, що можна зробити позитивні висновки: якщо українці й хочуть позбутися частини суверенітету країни, то хочуть зберегти самостійність країни економічну, соціальну...», - зазначив В.ФЕСЕНКО, додавши, що, скоріше, для українців «питання про союз - це питання не втрати незалежності, а питання розвитку країни та суспільства».
Як сказав політолог, «незважаючи на всі наші проблеми, більшість українців все-таки бачать Україну своєю державою й не хочуть втрачати незалежність, не хочуть втрачати державність і хочуть й надалі жити в Україні».
«Проте вони, на жаль, відчувають проблеми, які є в українському суспільстві, вони незадоволені сучасним станом розвитку Української держави, і це серйозний негативний сигнал у першу чергу для влади», - додав В.ФЕСЕНКО.
Телефонне опитування на тему «День незалежності України» проводилося з 14 по 16 серпня. Всього за випадковою вибіркою було опитано 1000 респондентів віком від 18 років у всіх обласних центрах України, Києві та Севастополі. Квотами були регіон проживання, стать і вік респондентів. Похибка репрезентативності дослідження не перевищує +/-3,2%.
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Як передає кореспондент УНІАН, про це свідчать результати опитування, проведеного Інстітутом Горшеніна і представлені його директором Володимиром ФЕСЕНКОМ сьогодні на прес-конференції в Києві.
Він нагадав, що в 2009 році 77,1% українців пишалися своїм громадянством, у 2008 – 68,5%, у 2007 році – лише 52,2%.
За словами В.ФЕСЕНКА, порівняно з минулим роком спостерігається зменшення тих, хто пишається своїм громадянством, лише на 2%. «Можливо, це прикра тенденція, але вона йде в рамках статистичної похибки», - додав він.
Як сказав В.ФЕСЕНКО, не пишається наявністю українського громадянства сьогодні кожен п`ятий респондент (19,2%). Таку ж відповідь у 2009 році дали 17,9%, у 2008 – 23,6%, у 2007 – 21,7% українців. Важко відповісти на це запитання 5,5% громадян України (2009 – 5%, 2008 – 7,9%, 2007 – 26,1%).
«19% - це чимала цифра. Це означає, що кожен п`ятий українець не пишається своєю державою. Значить, у державі щось не так», - зазначив він.
В.ФЕСЕНКО назвав позитивним той факт, що більше половини українців (58,4%) позитивно ставляться до набуття Україною незалежності в 1991 році. У 2009 році таку ж відповідь дали 56,7% опитаних.
Певне збільшення кількості громадян, які позитивно ставляться до здобуття незалежності Україною, політолог пов`язує з перемогою Віктора ЯНУКОВИЧА на президентських виборах. «Як це не парадоксально звучить, перемога В.ЯНУКОВИЧА зменшила частину незадоволених українською незалежністю на сході й півдні», - зазначив він.
При цьому кожен п`ятий громадянин України (20,6%) висловив нейтральне ставлення до здобуття незалежності нашою країною (у 2009 – 19,8%), а 16,4% заявили, що ставляться до цього факту негативно (у 2009 – 19,5%). Важко відповісти на це запитання 4,6% респондентів (у 2009 – 4,0%).
За словами В.ФЕСЕНКА, згідно з дослідженням, більше половини респондентів (57,7%) проголосували б за державний нейтралітет України, якби сьогодні проходив відповідний референдум. У 2009 році підтримати нейтралітет готові були 55,9%, у 2007 – 46,4% опитаних.
Проти нейтралітету проголосували б сьогодні 16,2% громадян України (у 2009 – 13,7%, в 2007 – 18,9%).
Не брали б участі в такому референдумі 8,6% українців (2009 – 16,5%, у 2007 – 16,7%), а 17,5% важко відповісти на це запитання (2009 – 13,9%, 2007 – 18%).
Також майже половина громадян нашої країни (48,4%) через 20 років хотіли б бачити Україну окремою незалежною державою. В 2009 році таку ж відповідь дали 44,6% українців.
Чверть опитаних (25,1%) заявили про те, що через 20 років будуть раді бачити Україну частиною союзу з Росією (2009 – 26,2%), а кожен п`ятий (20,7%) - частиною Європейського Союзу (у 2009 – 21,1%).
Важко відповісти на це запитання 5,8% респондентів (2009 – 4%).
Останнє запитання В.ФЕСЕНКО назвав дуже показовим. «Ми спеціально сформулювали так запитання – дали таку жорстку альтернативу. І результат свідчить про те, що можна зробити позитивні висновки: якщо українці й хочуть позбутися частини суверенітету країни, то хочуть зберегти самостійність країни економічну, соціальну...», - зазначив В.ФЕСЕНКО, додавши, що, скоріше, для українців «питання про союз - це питання не втрати незалежності, а питання розвитку країни та суспільства».
Як сказав політолог, «незважаючи на всі наші проблеми, більшість українців все-таки бачать Україну своєю державою й не хочуть втрачати незалежність, не хочуть втрачати державність і хочуть й надалі жити в Україні».
«Проте вони, на жаль, відчувають проблеми, які є в українському суспільстві, вони незадоволені сучасним станом розвитку Української держави, і це серйозний негативний сигнал у першу чергу для влади», - додав В.ФЕСЕНКО.
Телефонне опитування на тему «День незалежності України» проводилося з 14 по 16 серпня. Всього за випадковою вибіркою було опитано 1000 респондентів віком від 18 років у всіх обласних центрах України, Києві та Севастополі. Квотами були регіон проживання, стать і вік респондентів. Похибка репрезентативності дослідження не перевищує +/-3,2%.
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Янукович або лукавить, або не знає, що в країні
Речник екс-президента Віктора ЮЩЕНКА Ірина ВАННИКОВА, вважає, що чинного Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА відгороджують від інформації про події в країні.
Про це вона заявила в ефірі ТВі, повідомили УНІАН у прес-службі телеканалу.
«Або він лукавить, або не хоче помічати очевидні факти, які загрожують свободі слова, або, дійсно його відгороджують від інформації. За бажання оточення Президента може подавати йому інформацію, яку вважає за потрібне», - сказала І.ВАННИКОВА.
Вона переконана, що “інформаційний голод навколо Президента В.ЯНУКОВИЧА є спланованою політикою”.
І.ВАННИКОВА вважає, що доля суспільного телебачення сьогодні залежить від суспільства. На її думку, рівень громадської свідомості сьогодні близький до нульового.
І.ВАННИКОВА також вважає, що 26 серпня буде судним днем для України і демократії, коли відбудеться засідання Київського апеляційного адміністративного суду, на якому вирішуватиметься доля частот та ліцензій ТВі та «5 каналу».
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це вона заявила в ефірі ТВі, повідомили УНІАН у прес-службі телеканалу.
«Або він лукавить, або не хоче помічати очевидні факти, які загрожують свободі слова, або, дійсно його відгороджують від інформації. За бажання оточення Президента може подавати йому інформацію, яку вважає за потрібне», - сказала І.ВАННИКОВА.
Вона переконана, що “інформаційний голод навколо Президента В.ЯНУКОВИЧА є спланованою політикою”.
І.ВАННИКОВА вважає, що доля суспільного телебачення сьогодні залежить від суспільства. На її думку, рівень громадської свідомості сьогодні близький до нульового.
І.ВАННИКОВА також вважає, що 26 серпня буде судним днем для України і демократії, коли відбудеться засідання Київського апеляційного адміністративного суду, на якому вирішуватиметься доля частот та ліцензій ТВі та «5 каналу».
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Російський експерт: в Росії зверху влада, а в Україні - бізнес
Російський журналіст і медіа-експерт Матвій ГАНАПОЛЬСЬКИЙ вважає, що відмінність між українськими і російськими ЗМІ така ж, як і між політикою цих двох держав: у Росії влада «вишиковує» бізнес і ЗМІ, в Україні – бізнес «вишиковує» владу та журналістів.
Таку думку він висловив у ефірі телеканалу ТВі, повідомляє прес-служба каналу.
При цьому М.ГАНАПОЛЬСЬКИЙ порадив українським журналістам пам’ятати, що президентський термін – короткий, і усіх грошей не заробиш.
На його переконання, журналіст має вірити в Бога і дивитися на людей. “Саме тоді отримуєш внутрішню свободу”, – зазначив російський медійник.
Також М.ГАНАПОЛЬСЬКИЙ звернувся до українських колег українською: «Шануймося, браття, бо ми того варті!»
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Таку думку він висловив у ефірі телеканалу ТВі, повідомляє прес-служба каналу.
При цьому М.ГАНАПОЛЬСЬКИЙ порадив українським журналістам пам’ятати, що президентський термін – короткий, і усіх грошей не заробиш.
На його переконання, журналіст має вірити в Бога і дивитися на людей. “Саме тоді отримуєш внутрішню свободу”, – зазначив російський медійник.
Також М.ГАНАПОЛЬСЬКИЙ звернувся до українських колег українською: «Шануймося, браття, бо ми того варті!»
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
В Івано-Франківську на День незалежності пасажирів у вишиванках возитимуть безкоштовно
В Івано-Франківську на День незалежності пасажирів у вишиванках возитимуть безкоштовно.
Про це сьогодні, 17 серпня, повідомили у прес-службі Івано-Франківської міськради з посиланням на міського голову Віктора Анушкевичуса.
“Ті, хто у День незалежності України – 24 серпня - одягнуть вишиванку, можуть скористатись громадським транспортом у місті безкоштовно”, - сказав мер.
За словами градоначальника, така акція з популяризації національного одягу вже кілька років поспіль відбувається завдяки співпраці з міськими перевізниками.
У прес-службі також повідомили, що 24 серпня в Івано-Франківську відбудеться урочиста хода молоді у національних костюмах на пішій частині вулиці Незалежності та Вічевого майдану, де заплановано віче з нагоди 19-ї річниці Незалежності України.
Як повідомлялося, у Бельгії в День незалежності України 24 серпня Європейська асоціація українців одягне в український національний костюм символ Брюсселю, фонтан Пісяючий хлопчик.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це сьогодні, 17 серпня, повідомили у прес-службі Івано-Франківської міськради з посиланням на міського голову Віктора Анушкевичуса.
“Ті, хто у День незалежності України – 24 серпня - одягнуть вишиванку, можуть скористатись громадським транспортом у місті безкоштовно”, - сказав мер.
За словами градоначальника, така акція з популяризації національного одягу вже кілька років поспіль відбувається завдяки співпраці з міськими перевізниками.
У прес-службі також повідомили, що 24 серпня в Івано-Франківську відбудеться урочиста хода молоді у національних костюмах на пішій частині вулиці Незалежності та Вічевого майдану, де заплановано віче з нагоди 19-ї річниці Незалежності України.
Як повідомлялося, у Бельгії в День незалежності України 24 серпня Європейська асоціація українців одягне в український національний костюм символ Брюсселю, фонтан Пісяючий хлопчик.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Цушко не дозволяє підлеглим говорити "ніззя" або "не знаю"
Міністр економіки Василь Цушко в інтерв'ю виданню Главред розповів про те, як працює з підлеглими.
Зокрема, він наголосив, що не випадково очолив Міністерство економіки. "Що стосується Мінекономіки, то преса багато писала про мою біографію. Але всім було лінь - чи це спеціально так - подивитися, що я в чотирьох скликаннях парламенту, 11 років, працював у комітеті з питань фінансів і банківської діяльності. У мене економічна освіта! Так, це Одеський сільгоспінститут, але - економічний факультет!", - заявив Цушко.
"І наступне: я - не академічний економіст. Я - економіст-практик. І сьогодні я роблю все, щоб Мінекономіки стало при-клад-ним. Тобто я не дозволяю чиновникам давати відповідь "ніззя", "не знаю", а вимагаю: скажи, як це можна зробити", - зазначив міністр.
Він заявив, що робить все, щоб документи в міністерстві не залежувалися. "Є зауваження - давай зауваження, причому не юридичні, а економічні, ми ж тут економісти всі. Завдання міністра - менеджер, модератор. Як я її виконую - судити начальству, судити підлеглим, врешті-решт, всім, хто дивиться, як сьогодні міністерство виконує свої функції", - додав він.
Цушко також розповів про те, як треба боротися з бюрократизмом. "Я свій мобільний не міняю - хоча не встигаю відповідати на дзвінки, а відповідаю на есемески. Але видзвонюють, коли мені пишуть, скажімо, керівники підприємств, що в мене десь застряг якийсь документ, або мери міст, або керівники областей. Я тоді відповідаю дослівно: приробіть ноги документу, і щоб людина була у мене в приймальні!, - заявив він Главреду.
Нагадаємо, раніше міністр економіки Василь Цушко заявив, що головний реформатор в Україні - Президент Віктор Янукович.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Зокрема, він наголосив, що не випадково очолив Міністерство економіки. "Що стосується Мінекономіки, то преса багато писала про мою біографію. Але всім було лінь - чи це спеціально так - подивитися, що я в чотирьох скликаннях парламенту, 11 років, працював у комітеті з питань фінансів і банківської діяльності. У мене економічна освіта! Так, це Одеський сільгоспінститут, але - економічний факультет!", - заявив Цушко.
"І наступне: я - не академічний економіст. Я - економіст-практик. І сьогодні я роблю все, щоб Мінекономіки стало при-клад-ним. Тобто я не дозволяю чиновникам давати відповідь "ніззя", "не знаю", а вимагаю: скажи, як це можна зробити", - зазначив міністр.
Він заявив, що робить все, щоб документи в міністерстві не залежувалися. "Є зауваження - давай зауваження, причому не юридичні, а економічні, ми ж тут економісти всі. Завдання міністра - менеджер, модератор. Як я її виконую - судити начальству, судити підлеглим, врешті-решт, всім, хто дивиться, як сьогодні міністерство виконує свої функції", - додав він.
Цушко також розповів про те, як треба боротися з бюрократизмом. "Я свій мобільний не міняю - хоча не встигаю відповідати на дзвінки, а відповідаю на есемески. Але видзвонюють, коли мені пишуть, скажімо, керівники підприємств, що в мене десь застряг якийсь документ, або мери міст, або керівники областей. Я тоді відповідаю дослівно: приробіть ноги документу, і щоб людина була у мене в приймальні!, - заявив він Главреду.
Нагадаємо, раніше міністр економіки Василь Цушко заявив, що головний реформатор в Україні - Президент Віктор Янукович.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
У ПР заявили, що чиновникам потрібні розкішні машини: На наших далеко не заїдеш
Народний депутат України від фракції Партії регіонів Владислав Лук'янов заявив, що представникам влади потрібні розкішні автомобілі для того, щоб мати можливість гідно зустрічати високопоставлених представників поважних міжнародних інституцій.
"Ми могли б приймати делегації євроспільноти ... на нашому вітчизняному автомобілі, але, на жаль, всі ми знаємо, що на ньому далеко не заїдеш", - сказав регіонал в ефірі ТВі, повідомили у прес-службі телеканалу.
Нагадаємо, вчора ЗМІ повідомили, що 3 серпня держпідприємство Інформаційний центр, яке перебуває в управлінні Мінюсту, підписав з компанією АТ Україна - Мерседес-Бенц договір про купівлю Mercedes-Benz за 1,1 млн. гривень.
Міністр юстиції Олександр Лавринович "наполегливо порадив" керівнику Інформаційного центру відмовитися від придбаного автомобіля Mercedes.
29 липня в НУ-НС заявили, що МВС придбало для свого голови, міністра Анатолія Могильова автомобіль Cadillac Escalade вартістю мільйон гривень. Водночас, Головний спеціаліст відділу зв'язків з громадськістю ГУ МВС у Київській області Юлія Сінчак заявила, що на балансі МВС автомобіль Cadillac з'явився як доброчинний внесок приватної особи, що побажала залишитися невідомою.
Пізніше МВС заявило, що Cadillac Escalade був переданий міліції Київської області у березні, а влітку було прийнято рішення про його передачу до центрального апарату МВС з метою забезпечення супроводу іноземних делегацій по всій території держави. 30 липня в НУ-НС заявили, що Cadillac подарували міністру внутрішніх справ на день народження.
Раніше, 21 липня, прем'єр-міністр Микола Азаров на засіданні Кабміну заявив про відмову держави придбати нові службові автомобілі для чиновників. 24 липня Держказначейство розповсюдило повідомлення, що "у зв'язку з необхідністю економії та ефективного використання коштів у 2010 році, не буде здійснюватися фінансування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на придбання нових службових автомобілів".
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
"Ми могли б приймати делегації євроспільноти ... на нашому вітчизняному автомобілі, але, на жаль, всі ми знаємо, що на ньому далеко не заїдеш", - сказав регіонал в ефірі ТВі, повідомили у прес-службі телеканалу.
Нагадаємо, вчора ЗМІ повідомили, що 3 серпня держпідприємство Інформаційний центр, яке перебуває в управлінні Мінюсту, підписав з компанією АТ Україна - Мерседес-Бенц договір про купівлю Mercedes-Benz за 1,1 млн. гривень.
Міністр юстиції Олександр Лавринович "наполегливо порадив" керівнику Інформаційного центру відмовитися від придбаного автомобіля Mercedes.
29 липня в НУ-НС заявили, що МВС придбало для свого голови, міністра Анатолія Могильова автомобіль Cadillac Escalade вартістю мільйон гривень. Водночас, Головний спеціаліст відділу зв'язків з громадськістю ГУ МВС у Київській області Юлія Сінчак заявила, що на балансі МВС автомобіль Cadillac з'явився як доброчинний внесок приватної особи, що побажала залишитися невідомою.
Пізніше МВС заявило, що Cadillac Escalade був переданий міліції Київської області у березні, а влітку було прийнято рішення про його передачу до центрального апарату МВС з метою забезпечення супроводу іноземних делегацій по всій території держави. 30 липня в НУ-НС заявили, що Cadillac подарували міністру внутрішніх справ на день народження.
Раніше, 21 липня, прем'єр-міністр Микола Азаров на засіданні Кабміну заявив про відмову держави придбати нові службові автомобілі для чиновників. 24 липня Держказначейство розповсюдило повідомлення, що "у зв'язку з необхідністю економії та ефективного використання коштів у 2010 році, не буде здійснюватися фінансування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на придбання нових службових автомобілів".
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
У ПР вважають, що українці швидко звикнуть до чергового підвищення цін на газ
Народний депутат від Партії Регіонів, член Комітету Верховної Ради з питань економічної політики Олексій Плотніков упевнений, що ситуація з подорожчанням газу швидко нормалізується.
Як зазначає депутат, будь-які сплески ціноутворення призводять до того, що в перші місяці буде більше неплатежів, ніж зазвичай, але з часом ситуація повинна змінитися.
На його думку, "громадяни звикнуть до цих цін і будуть платити в звичайному режимі".
"Хоча я прогнозую, що перша "підвищена" платіжка може викликати певне невдоволення, і показник неплатежів буде більшим. Що стосується того, як з цим боротися... Існують різні версії: наприклад, пропозиції штрафів і пропозиції щодо попереднього стягнення платежів. Але я думаю, що до цього не дійде, і ситуація нормалізується, і українці будуть платити. Це підвищення цін не є якимсь критичним", - сказав регіонал.
При цьому він визнав, що підвищення буде відчутним, але не "фатальним". "І, як на мене, то десь з другого-третього місяця після підвищення цін ситуація повернеться на стандартну схему", - повідомив Плотніков.
Як повідомлялося, вчора перший віце-прем'єр-міністр Клюєв розповів, навіщо Кабмін підвищує ціни на газ. За його совами, без підвищення цін на газ Україна не зможе збільшити власний видобуток газу.
Як йдеться у меморандумі співпраці з МВФ, Україна має намір поступово підвищувати ціни на газ для населення і теплокомуненерго доти, поки внутрішні ціни на газ та ціни імпорту не досягнуть паритету.
Нагадаємо, НКРЕ своєю постановою від 13 липня збільшила на 50% з 1 серпня відпускні ціни на природний газ для населення і ціну газу для підприємств теплоенергетики, що забезпечують опалення та гаряче водопостачання населення.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Як зазначає депутат, будь-які сплески ціноутворення призводять до того, що в перші місяці буде більше неплатежів, ніж зазвичай, але з часом ситуація повинна змінитися.
На його думку, "громадяни звикнуть до цих цін і будуть платити в звичайному режимі".
"Хоча я прогнозую, що перша "підвищена" платіжка може викликати певне невдоволення, і показник неплатежів буде більшим. Що стосується того, як з цим боротися... Існують різні версії: наприклад, пропозиції штрафів і пропозиції щодо попереднього стягнення платежів. Але я думаю, що до цього не дійде, і ситуація нормалізується, і українці будуть платити. Це підвищення цін не є якимсь критичним", - сказав регіонал.
При цьому він визнав, що підвищення буде відчутним, але не "фатальним". "І, як на мене, то десь з другого-третього місяця після підвищення цін ситуація повернеться на стандартну схему", - повідомив Плотніков.
Як повідомлялося, вчора перший віце-прем'єр-міністр Клюєв розповів, навіщо Кабмін підвищує ціни на газ. За його совами, без підвищення цін на газ Україна не зможе збільшити власний видобуток газу.
Як йдеться у меморандумі співпраці з МВФ, Україна має намір поступово підвищувати ціни на газ для населення і теплокомуненерго доти, поки внутрішні ціни на газ та ціни імпорту не досягнуть паритету.
Нагадаємо, НКРЕ своєю постановою від 13 липня збільшила на 50% з 1 серпня відпускні ціни на природний газ для населення і ціну газу для підприємств теплоенергетики, що забезпечують опалення та гаряче водопостачання населення.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
В Одесі відклали встановлення пам'ятника Сталіну
Одеська обласна організація Комуністичної партії України ухвалила рішення перенести встановлення у місті пам'ятника Йосипу Сталіну на наступний рік.
Як повідомив голова Одеської обласної організації компартії України Євген Царьков, таке рішення було прийнято на зборах Одеської облорганізації КПУ.
"Ми не хочемо, щоб встановлення пам'ятника Сталіну розглядалося як політична акція напередодні виборів. У нас зовсім інша мета", - наголосив Євген Царьков.
Він зазначив, що нова дата встановлення пам'ятника є не менш значущою - 9 травня 2011 року. Голова облорганізації додав, що пам'ятник практично готовий, але його місцеперебування тримається в секреті, щоб уникнути провокацій.
"Особистість Сталіна як головнокомандуючого і генералісимуса оцінена всією світовою спільнотою. Його заслуги в перемозі не менш значущі, ніж таких людей як маршали Жуков та Малиновський. Ми обрали для пам'ятника найбільш підходяще місце - меморіал 411-ої батареї", - заявив Царьков.
Раніше одеські комуністи заявляли, що пам'ятник Йосипу Сталіну в Одесі планують відкрити до дня народження генсека ЦК КПРС у грудні.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Як повідомив голова Одеської обласної організації компартії України Євген Царьков, таке рішення було прийнято на зборах Одеської облорганізації КПУ.
"Ми не хочемо, щоб встановлення пам'ятника Сталіну розглядалося як політична акція напередодні виборів. У нас зовсім інша мета", - наголосив Євген Царьков.
Він зазначив, що нова дата встановлення пам'ятника є не менш значущою - 9 травня 2011 року. Голова облорганізації додав, що пам'ятник практично готовий, але його місцеперебування тримається в секреті, щоб уникнути провокацій.
"Особистість Сталіна як головнокомандуючого і генералісимуса оцінена всією світовою спільнотою. Його заслуги в перемозі не менш значущі, ніж таких людей як маршали Жуков та Малиновський. Ми обрали для пам'ятника найбільш підходяще місце - меморіал 411-ої батареї", - заявив Царьков.
Раніше одеські комуністи заявляли, що пам'ятник Йосипу Сталіну в Одесі планують відкрити до дня народження генсека ЦК КПРС у грудні.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Підвищення цін на газ для населення: Президент відмовився коментувати рішення Кабміну
Президент України Віктор Янукович утримався від коментарів щодо рішення про підвищення цін на газ для населення.
Зокрема, під час брифінгу на Сорочинському ярмарку журналіст телеканалу СТБ намагалася поставити Януковичу питання щодо його позиції в ситуації з підвищенням цін на газ для населення в Україні.
Однак, як було наголошено, час для проведення зустрічі з пресою вже вичерпано і Янукович не дав відповіді на питання і залишив приміщення прес-центру, щоб взяти участь у подальших заходах в рамках проведення Сорочинського ярмарку.
Раніше прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що уряд не планує проводити другий етап підвищення тарифів на газ для населення у зв'язку з необхідністю продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом.
Однак, за словами віце-прем'єра Сергія Тігіпка, Кабінет міністрів підвищить на 50% ціни на газ для населення і підприємств теплокомуненерго повторно - у квітні 2011 року.
Нагадаємо, НКРЕ своєю постановою від 13 липня збільшила на 50% з 1 серпня відпускні ціни на природний газ для населення і ціну газу для підприємств теплоенергетики, що забезпечують опалення та гаряче водопостачання населення.
Як йдеться у меморандумі співпраці з МВФ, Україна має намір поступово підвищувати ціни на газ для населення і теплокомуненерго доти, поки внутрішні ціни на газ та ціни імпорту не досягнуть паритету.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Зокрема, під час брифінгу на Сорочинському ярмарку журналіст телеканалу СТБ намагалася поставити Януковичу питання щодо його позиції в ситуації з підвищенням цін на газ для населення в Україні.
Однак, як було наголошено, час для проведення зустрічі з пресою вже вичерпано і Янукович не дав відповіді на питання і залишив приміщення прес-центру, щоб взяти участь у подальших заходах в рамках проведення Сорочинського ярмарку.
Раніше прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що уряд не планує проводити другий етап підвищення тарифів на газ для населення у зв'язку з необхідністю продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом.
Однак, за словами віце-прем'єра Сергія Тігіпка, Кабінет міністрів підвищить на 50% ціни на газ для населення і підприємств теплокомуненерго повторно - у квітні 2011 року.
Нагадаємо, НКРЕ своєю постановою від 13 липня збільшила на 50% з 1 серпня відпускні ціни на природний газ для населення і ціну газу для підприємств теплоенергетики, що забезпечують опалення та гаряче водопостачання населення.
Як йдеться у меморандумі співпраці з МВФ, Україна має намір поступово підвищувати ціни на газ для населення і теплокомуненерго доти, поки внутрішні ціни на газ та ціни імпорту не досягнуть паритету.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Табачник розпорядився створити російські класи в українських школах Горлівки та Луганська
Міністр освіти і науки України Дмитро Табачник доручив відкрити в двох україномовних навчальних закладах - школі № 73 Горлівки та школі-гімназії № 30 Луганська - класи з російською мовою навчання.
Зокрема, як розповів представник батьків першокласників з Горлівки Ігор Фунтов, батьки 34-х першокласників звернулися в міське та обласне управління освіти з проханням відкрити в україномовній школі № 73 клас з російською мовою навчання.
У відповідь батьки отримали відповіді управлінь, в яких, зокрема, наголошувалося, що в Горлівці є достатня кількість шкіл з російською мовою навчання, в які батьки можуть віддати своїх дітей.
За словами Фунтова, батьків не влаштували такі відповіді, оскільки у кожної сім'ї є свої аргументи на користь школи № 73: "Комусь ця школа ближче до дому, комусь подобається педагогічний склад школи і т.д".
Незадоволені відповіддю місцевої влади, батьки горлівських першокласників написали звернення народному депутатові від Партії регіонів Вадиму Колесніченку, який на сайті організації російськомовної України опублікував відкритий лист і скерував депутатський запит міністру освіти Дмитру Табачнику щодо прохання батьків. У листі Колесніченка містилося також аналогічне прохання батьків першокласників і луганської школи-гімназії № 30.
У відповідь Табачник повідомив Колесніченку, що дав доручення позитивно вирішити питання, порушене горлівськими і луганськими батьками.
Представник групи горлівських батьків Фунтов підтвердив, що питання з відкриттям російськомовного класу в україномовній школі № 73 вже вирішується на місцевому рівні.
"Учора батьків першокласників запросили до школи № 73 і попросили підтвердити, чи приведуть вони першокласників, щоб відкрити для них російськомовний клас", - уточнив він.
Як повідомлялося, раніше відкриття російського класу в луганській школі перебувало під питанням, оскільки школа не могла виконати норматив, встановлений міською владою, - набір в один клас не менш ніж 25 осіб.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Зокрема, як розповів представник батьків першокласників з Горлівки Ігор Фунтов, батьки 34-х першокласників звернулися в міське та обласне управління освіти з проханням відкрити в україномовній школі № 73 клас з російською мовою навчання.
У відповідь батьки отримали відповіді управлінь, в яких, зокрема, наголошувалося, що в Горлівці є достатня кількість шкіл з російською мовою навчання, в які батьки можуть віддати своїх дітей.
За словами Фунтова, батьків не влаштували такі відповіді, оскільки у кожної сім'ї є свої аргументи на користь школи № 73: "Комусь ця школа ближче до дому, комусь подобається педагогічний склад школи і т.д".
Незадоволені відповіддю місцевої влади, батьки горлівських першокласників написали звернення народному депутатові від Партії регіонів Вадиму Колесніченку, який на сайті організації російськомовної України опублікував відкритий лист і скерував депутатський запит міністру освіти Дмитру Табачнику щодо прохання батьків. У листі Колесніченка містилося також аналогічне прохання батьків першокласників і луганської школи-гімназії № 30.
У відповідь Табачник повідомив Колесніченку, що дав доручення позитивно вирішити питання, порушене горлівськими і луганськими батьками.
Представник групи горлівських батьків Фунтов підтвердив, що питання з відкриттям російськомовного класу в україномовній школі № 73 вже вирішується на місцевому рівні.
"Учора батьків першокласників запросили до школи № 73 і попросили підтвердити, чи приведуть вони першокласників, щоб відкрити для них російськомовний клас", - уточнив він.
Як повідомлялося, раніше відкриття російського класу в луганській школі перебувало під питанням, оскільки школа не могла виконати норматив, встановлений міською владою, - набір в один клас не менш ніж 25 осіб.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
У Севастополі відбувся мітинг проти "антиросійського" відеоролика на Інтері
Севастопольці зажадали від міської адміністрації припинити "антиросійську пропаганду" в телевізійному ефірі - жителі міста зібралися біля будівлі Севастопольської міської адміністрації, щоб висловити своє обурення телевізійним роликам телеканалу Інтер.
У середу біля будівлі міської адміністрації севастопольці скандували Вимагаємо прибрати антиросійську пропаганду з ефіру.
Мешканці міста також зажадали, щоб авторів скандальних роликів притягнули до кримінальної відповідальності "за дискримінацію російськомовного населення країни".
Як заявив один з організаторів акції Дмитро Кретов, "у наявності явна антиросійська пропаганда, а влада навіть не намагається їй перешкодити".
"Проведення нашої акції протесту міська адміністрація заборонила через суд, тому що представники Президента в Криму не бажають боротися з українським націоналізмом. Ми вимагаємо від міської влади добитися зняття ролика з ефіру. Якщо цього не відбудеться, ми будемо влаштовувати подібні акції постійно", - сказав він.
У міській адміністрації не коментують звинувачення на свою адресу і здивовані, чому організатори акції намагаються вирішити подібні питання через міськадміністрацію.
Як повідомлялося, з 10 серпня на телеканалі Інтер транслюються соціальні ролики до Дня Незалежності України. За сценарієм представники 14 національностей, які живуть в Україні, розповідають про любов до країни і співають гімн України рідною мовою. За задумом авторів роликів Марка і Ганни Гресь, гімн України співають 14 мовами.
Громадські організації міста Севастополя підготували листа Президенту Віктору Януковичу з вимогою припинити трансляцію подібних роликів на Інтері і почати розслідування за фактом публічної образи національної гідності російськомовної частини України. Голова громадського руху За єдину Русь Володимир Тюнін заявив, що в 14-ти роликах всі народності, що населяють Україну, показані за роботою, займаються творчою діяльністю, а росіяни показані обідранцями, неробами з гармошкою.
У свою чергу, Марк Гресь вважає надуманими звинувачення в образливому зображенні в цьому ролику росіян.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
У середу біля будівлі міської адміністрації севастопольці скандували Вимагаємо прибрати антиросійську пропаганду з ефіру.
Мешканці міста також зажадали, щоб авторів скандальних роликів притягнули до кримінальної відповідальності "за дискримінацію російськомовного населення країни".
Як заявив один з організаторів акції Дмитро Кретов, "у наявності явна антиросійська пропаганда, а влада навіть не намагається їй перешкодити".
"Проведення нашої акції протесту міська адміністрація заборонила через суд, тому що представники Президента в Криму не бажають боротися з українським націоналізмом. Ми вимагаємо від міської влади добитися зняття ролика з ефіру. Якщо цього не відбудеться, ми будемо влаштовувати подібні акції постійно", - сказав він.
У міській адміністрації не коментують звинувачення на свою адресу і здивовані, чому організатори акції намагаються вирішити подібні питання через міськадміністрацію.
Як повідомлялося, з 10 серпня на телеканалі Інтер транслюються соціальні ролики до Дня Незалежності України. За сценарієм представники 14 національностей, які живуть в Україні, розповідають про любов до країни і співають гімн України рідною мовою. За задумом авторів роликів Марка і Ганни Гресь, гімн України співають 14 мовами.
Громадські організації міста Севастополя підготували листа Президенту Віктору Януковичу з вимогою припинити трансляцію подібних роликів на Інтері і почати розслідування за фактом публічної образи національної гідності російськомовної частини України. Голова громадського руху За єдину Русь Володимир Тюнін заявив, що в 14-ти роликах всі народності, що населяють Україну, показані за роботою, займаються творчою діяльністю, а росіяни показані обідранцями, неробами з гармошкою.
У свою чергу, Марк Гресь вважає надуманими звинувачення в образливому зображенні в цьому ролику росіян.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Російський публіцист Риклін: Небезпечно, якщо Янукович повторюватиме Путіна
Олександр Риклін – редактор популярного російського опозиційного видання «Ежедневный журнал», авторами якого є прогресивні російські публіцисти, політики і письменники. Пан Риклін відповів на наші запитання.
Нещодавно виповнилося два роки російсько-грузинській війні. Що здобула Росія в Південній Осетії? Чи вартувала шкірка вичинки?
Росія придбала головний біль в Південній Осетії, нічого більше. Жахлива історія. Чергова спроба пограти м`язами закінчиться, швидше за все, великою Панамою. Абсолютно очевидно, що гроші там розкрадаються, ефективний менеджмент налагодити неможливо. Чиновників, які присилаються Москвою, місцеві чиновники ігнорують. І це не путінська історія, це вже медведєвська.
З приводу Медведєва – Путіна. Російський соціологічний Левада-центр дає цікаве порівняння.
Прихильниками Путіна, за твердженням соціологів, частіше є жінки з середньою освітою, а кандидатура Медведева знаходить частіше підтримку у жінок з середньою спеціальною освітою. Чому за Путіна голосують пані без освіти, а за Медведева - з середньою спеціальною освітою?
Я навіть боюся припустити, за кого голосуватимуть ті, хто здобув вищу освіту. Зізнаюсь чесно, мене ця соціологія не дуже цікавить. Я не бачу істотної різниці між Путіним і Медведєвим. По-людськи вона є, але в політичному сенсі Медведєв говорить багато слів і нічого не робить – в тому плані, про який ми говоримо. Він поки що ніяк не зарекомендував себе – як самостійний лідер держави. Ніяк. Жодного вчинку. Якщо подивитися на внутрішньополітичну практику, то, хай і на тлі ліберальної риторики, великої кількості різних слів, внутрішня політика стає жорсткішою.
Думки незалежних російських експертів про те, як правильно розрулити ситуацію в Чечні, іноді кардинально різняться. Що, по-вашому, потрібно робити з Чечнею?
Сьогодні є проблема всього Північного Кавказу, а не тільки Чечні. І у цього питання немає простої відповіді. Я не думаю, що будь-хто з незалежних спостерігачів і аналітиків сьогодні скаже, як правильно вирішувати це питання. Що робити з Чечнею?.. А що, в Дагестані сьогодні простіше? А в Інгушетії, в Карачаєво-Черкесії?
Але хіба ситуації в цих республіках не похідні від ситуації в Чечні?
Це вже така похідна, коли немає значення, від чого вона похідна. Сьогодні вважається, з погляду оперативної інформації, що ситуація в Чечні спокійніша, ніж в Дагестані чи Інгушетії. Це якщо дивитися на зведення.
Але так, те, що відбувається, – це чеченізація всієї ситуації на Північному Кавказі. І ситуація пішла так далеко і вона пустила таке коріння, що складно сказати, де вихід. У мене немає єдиної думки – що краще: дати незалежність Північному Кавказу чи посилити там політику. Я давно не був в Чечні, щоб висловлювати подібні думки. Для цього необхідно бувати там.
Після серйозних пожеж керівництво РФ пообіцяло до 1 листопада побудувати погорільцям нові будинки. Це реально?
Щось побудують. Те, що побудують, – побачимо, то, чого не побудують, – не побачимо. Масштаб пожеж жахливий. Ми просто не дуже це усвідомлюємо. І великої надії на електронну російську пресу немає – ми розуміємо, наскільки вона ангажована.
Ситуація з пожежами дуже важка. Схоже, вона починає виправлятися. Але що відбувається? Якісь грецькі, італійські літаки гасять пожежі. Що це, не вистачає своїх літаків? Значить, не вистачає, значить, ситуація критична.
Ваш прем`єр-міністр Путін недавно з літака особисто гасив пожежі. А, враховуючи, як нове українське керівництво імітує російські рішення, я з тривогою думаю, чи не полізе Янукович в літак гасити який-небудь торф`яник...
Повторити за Путіним пожежогасіння – це дурниця. Небезпечно, якщо Янукович повторюватиме за Путіним серйозніші речі. Думаю, що з вільною пресою у вас будуть проблеми. Люди такого формату, як Янукович, дуже швидко розуміють, що їх головний ворог – це вільна преса.
Росія вкладає в Сухумі, вкладає в Чечню. Вкладає в обхідні газопроводи. Наскільки ці інвестиції забезпечують статусність «великої держави»?
Добре бути президентом «великої держави», поки росте ціна на нафту.
Але вже важче. Вже доводиться витрачати накопичене. Тому що украй низький рівень менеджменту по країні. Колись ми жили при десяти-дванадцять доларах за барель. А зараз 70-80 не вистачає.
Олександре, православна церква останніми роками в Росії пройшла той шлях, який намагається запропонувати також українській церкві. Це повернення залишків колись своєї, а зараз музейної власності, запровадження церковної освіти. Чи мали успіх ці ініціативи в Росії?
Виразно простежується клерикалізація суспільства. Релігійна освіта і передача музейних комплексів – це частина процесу. Мені цей процес не дуже подобається. У мене великі претензії до нинішньої патріархії. Мені не здається, що новий патріарх істотно відрізняється від старого...
Як пережити нинішнє згортання свобод?
Я б міг сказати, що треба бути чесним зі своїм читачем. Але мені пощастило, що у мене в руках журнал, і ми зберегли можливість бути чесними. На жаль, така можливість далеко не у всіх.
Розмовляла Олена Мігачова
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Нещодавно виповнилося два роки російсько-грузинській війні. Що здобула Росія в Південній Осетії? Чи вартувала шкірка вичинки?
Росія придбала головний біль в Південній Осетії, нічого більше. Жахлива історія. Чергова спроба пограти м`язами закінчиться, швидше за все, великою Панамою. Абсолютно очевидно, що гроші там розкрадаються, ефективний менеджмент налагодити неможливо. Чиновників, які присилаються Москвою, місцеві чиновники ігнорують. І це не путінська історія, це вже медведєвська.
З приводу Медведєва – Путіна. Російський соціологічний Левада-центр дає цікаве порівняння.
Прихильниками Путіна, за твердженням соціологів, частіше є жінки з середньою освітою, а кандидатура Медведева знаходить частіше підтримку у жінок з середньою спеціальною освітою. Чому за Путіна голосують пані без освіти, а за Медведева - з середньою спеціальною освітою?
Я навіть боюся припустити, за кого голосуватимуть ті, хто здобув вищу освіту. Зізнаюсь чесно, мене ця соціологія не дуже цікавить. Я не бачу істотної різниці між Путіним і Медведєвим. По-людськи вона є, але в політичному сенсі Медведєв говорить багато слів і нічого не робить – в тому плані, про який ми говоримо. Він поки що ніяк не зарекомендував себе – як самостійний лідер держави. Ніяк. Жодного вчинку. Якщо подивитися на внутрішньополітичну практику, то, хай і на тлі ліберальної риторики, великої кількості різних слів, внутрішня політика стає жорсткішою.
Думки незалежних російських експертів про те, як правильно розрулити ситуацію в Чечні, іноді кардинально різняться. Що, по-вашому, потрібно робити з Чечнею?
Сьогодні є проблема всього Північного Кавказу, а не тільки Чечні. І у цього питання немає простої відповіді. Я не думаю, що будь-хто з незалежних спостерігачів і аналітиків сьогодні скаже, як правильно вирішувати це питання. Що робити з Чечнею?.. А що, в Дагестані сьогодні простіше? А в Інгушетії, в Карачаєво-Черкесії?
Але хіба ситуації в цих республіках не похідні від ситуації в Чечні?
Це вже така похідна, коли немає значення, від чого вона похідна. Сьогодні вважається, з погляду оперативної інформації, що ситуація в Чечні спокійніша, ніж в Дагестані чи Інгушетії. Це якщо дивитися на зведення.
Але так, те, що відбувається, – це чеченізація всієї ситуації на Північному Кавказі. І ситуація пішла так далеко і вона пустила таке коріння, що складно сказати, де вихід. У мене немає єдиної думки – що краще: дати незалежність Північному Кавказу чи посилити там політику. Я давно не був в Чечні, щоб висловлювати подібні думки. Для цього необхідно бувати там.
Після серйозних пожеж керівництво РФ пообіцяло до 1 листопада побудувати погорільцям нові будинки. Це реально?
Щось побудують. Те, що побудують, – побачимо, то, чого не побудують, – не побачимо. Масштаб пожеж жахливий. Ми просто не дуже це усвідомлюємо. І великої надії на електронну російську пресу немає – ми розуміємо, наскільки вона ангажована.
Ситуація з пожежами дуже важка. Схоже, вона починає виправлятися. Але що відбувається? Якісь грецькі, італійські літаки гасять пожежі. Що це, не вистачає своїх літаків? Значить, не вистачає, значить, ситуація критична.
Ваш прем`єр-міністр Путін недавно з літака особисто гасив пожежі. А, враховуючи, як нове українське керівництво імітує російські рішення, я з тривогою думаю, чи не полізе Янукович в літак гасити який-небудь торф`яник...
Повторити за Путіним пожежогасіння – це дурниця. Небезпечно, якщо Янукович повторюватиме за Путіним серйозніші речі. Думаю, що з вільною пресою у вас будуть проблеми. Люди такого формату, як Янукович, дуже швидко розуміють, що їх головний ворог – це вільна преса.
Росія вкладає в Сухумі, вкладає в Чечню. Вкладає в обхідні газопроводи. Наскільки ці інвестиції забезпечують статусність «великої держави»?
Добре бути президентом «великої держави», поки росте ціна на нафту.
Але вже важче. Вже доводиться витрачати накопичене. Тому що украй низький рівень менеджменту по країні. Колись ми жили при десяти-дванадцять доларах за барель. А зараз 70-80 не вистачає.
Олександре, православна церква останніми роками в Росії пройшла той шлях, який намагається запропонувати також українській церкві. Це повернення залишків колись своєї, а зараз музейної власності, запровадження церковної освіти. Чи мали успіх ці ініціативи в Росії?
Виразно простежується клерикалізація суспільства. Релігійна освіта і передача музейних комплексів – це частина процесу. Мені цей процес не дуже подобається. У мене великі претензії до нинішньої патріархії. Мені не здається, що новий патріарх істотно відрізняється від старого...
Як пережити нинішнє згортання свобод?
Я б міг сказати, що треба бути чесним зі своїм читачем. Але мені пощастило, що у мене в руках журнал, і ми зберегли можливість бути чесними. На жаль, така можливість далеко не у всіх.
Розмовляла Олена Мігачова
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
МЗС натякнув "Репортерам без кордонів", що українські журналісти безграмотні
В Україні прийняли попередні висновки "Репортерів без кордонів " щодо ситуації зі свободою слова і зацікавлені в діалозі, заявляють у Міністерстві закордонних справ.
Коментуючи інформацію ЗМІ, у якій представник "Репортерів без кордонів" говорить про вплив рекомендацій організації на імідж України за кордоном, у департаменті інформаційної політики МЗС України агентству "Інтерфакс-Україна" відзначили:
"Попередні висновки делегації міжнародної неурядової організації "Репортери без кордонів" узяті нами до відома".
У МЗС додали, що висновки будуть враховані українською стороною при проведенні зустрічей у рамках їхнього наступного візиту в Україну.
"З об'єктивних причин, місія не змогла одержати об'єктивну інформацію з різних джерел, виходячи з їхнього короткого терміну перебування в Україні. Тому не можна однозначно стверджувати, що звіт буде включати збалансовані, об'єктивні оцінки з приводу ситуації зі свободою ЗМІ в Україні", - відзначили в МЗС.
Разом з тим, відповідно до інформації, українська сторона зацікавлена в діалозі з цією неурядовою організацією.
"Незалежні ЗМІ формують громадську позицію з багатьох гострих соціальних, політичних і гуманітарних питань. Така роль робить ЗМІ значною мірою соціально відповідальними", - підкреслюється в коментарі департаменту інформаційної політики.
У МЗС додали, що, безумовно, самі репортери можуть впливати на імідж держави.
"Особливо, якщо вони дотепер плутають Раду Європи, де Україна вже 15 років є членом організації, з Європейським Союзом і підготовкою до підписання угоди про асоціацію між Україною і ЄС", - відзначається в коментарі МЗС.
У зв'язку з цим, у зовнішньополітичному відомстві країни рекомендують репортерам "утриматися від ідеї формування іміджу України за кордоном, оскільки іноді незнання проблематики європейської інтеграції, плутанина з повноваженнями Ради Європи і майбутнім головуванням України в Комітеті Міністрів Ради Європи (у травні - листопаді 2011 року), будуть мати небажаний, у першу чергу іміджевий ефект для самих журналістів".
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Коментуючи інформацію ЗМІ, у якій представник "Репортерів без кордонів" говорить про вплив рекомендацій організації на імідж України за кордоном, у департаменті інформаційної політики МЗС України агентству "Інтерфакс-Україна" відзначили:
"Попередні висновки делегації міжнародної неурядової організації "Репортери без кордонів" узяті нами до відома".
У МЗС додали, що висновки будуть враховані українською стороною при проведенні зустрічей у рамках їхнього наступного візиту в Україну.
"З об'єктивних причин, місія не змогла одержати об'єктивну інформацію з різних джерел, виходячи з їхнього короткого терміну перебування в Україні. Тому не можна однозначно стверджувати, що звіт буде включати збалансовані, об'єктивні оцінки з приводу ситуації зі свободою ЗМІ в Україні", - відзначили в МЗС.
Разом з тим, відповідно до інформації, українська сторона зацікавлена в діалозі з цією неурядовою організацією.
"Незалежні ЗМІ формують громадську позицію з багатьох гострих соціальних, політичних і гуманітарних питань. Така роль робить ЗМІ значною мірою соціально відповідальними", - підкреслюється в коментарі департаменту інформаційної політики.
У МЗС додали, що, безумовно, самі репортери можуть впливати на імідж держави.
"Особливо, якщо вони дотепер плутають Раду Європи, де Україна вже 15 років є членом організації, з Європейським Союзом і підготовкою до підписання угоди про асоціацію між Україною і ЄС", - відзначається в коментарі МЗС.
У зв'язку з цим, у зовнішньополітичному відомстві країни рекомендують репортерам "утриматися від ідеї формування іміджу України за кордоном, оскільки іноді незнання проблематики європейської інтеграції, плутанина з повноваженнями Ради Європи і майбутнім головуванням України в Комітеті Міністрів Ради Європи (у травні - листопаді 2011 року), будуть мати небажаний, у першу чергу іміджевий ефект для самих журналістів".
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Андрухович: У мене нема позиції відділити Донбас і Крим
Письменник Юрій Андрухович стверджує, що не закликав відділити Крим і Донбас від України.
Про це він сказав в інтерв'ю Бі-Бі-Сі.
"...Немає в мене такої позиції, як просто взяти й відділити Донбас і Крим. Я таких слів не казав. Я казав, що може є сенс в них запитати і дати можливість про це подумати, чи не варто їм відділитися. Це ж все-таки дуже суттєва різниця", - сказав Андрухович.
"Але давайте спочатку зробимо так, щоб у Києві влада змінилася, щоб знову перемогли проукраїнські політики. А тоді будемо журитися тим, як далі працювати чи не працювати з цими регіонами. Це все, що я хотів запропонувати", - додав він.
Андрухович також підкреслив, що його останні заяви "не є якимось політичним проектом чи початком якоїсь там кампанії".
"Це думка, висловлена під час інтерв'ю, приватна думка окремої людини, яка, безумовно, визнає право мешканців, згаданих двох регіонів - Донбасу і Криму - голосувати так, як вони вважають за потрібне і правильне. Я визнаю це право і думаю, що нічого унікального в цій позиції немає", - сказав він.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це він сказав в інтерв'ю Бі-Бі-Сі.
"...Немає в мене такої позиції, як просто взяти й відділити Донбас і Крим. Я таких слів не казав. Я казав, що може є сенс в них запитати і дати можливість про це подумати, чи не варто їм відділитися. Це ж все-таки дуже суттєва різниця", - сказав Андрухович.
"Але давайте спочатку зробимо так, щоб у Києві влада змінилася, щоб знову перемогли проукраїнські політики. А тоді будемо журитися тим, як далі працювати чи не працювати з цими регіонами. Це все, що я хотів запропонувати", - додав він.
Андрухович також підкреслив, що його останні заяви "не є якимось політичним проектом чи початком якоїсь там кампанії".
"Це думка, висловлена під час інтерв'ю, приватна думка окремої людини, яка, безумовно, визнає право мешканців, згаданих двох регіонів - Донбасу і Криму - голосувати так, як вони вважають за потрібне і правильне. Я визнаю це право і думаю, що нічого унікального в цій позиції немає", - сказав він.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
У Тернополі до Дня Незалежності розгорнуть прапор довжиною 9,5 км
У Тернополі до Дня Незалежності України розгорнуть державний прапор України довжиною 9,5 км.
Про це повідомляє "Інтерфакс-Україна" з посиланням на прес-службу Тернопільської обласної державної адміністрації.
За даними прес-служби, 22 серпня в Тернополі відбудеться акція "Ровесник Незалежності". Вона буде присвячена Дню Незалежності України й Дню Державного Прапора.
Ініціатором акції виступає обласна держадміністрація.
Учасниками акції стануть понад 2 тисячі ровесників незалежності - 19-річних юнаків і дівчат.
Очікується, що представники Книги рекордів України, які спеціально прибудуть 22 серпня в Тернопіль, зафіксують цю подію як рекорд.
По завершенню акції жовто-синій прапор буде розділено на 6 тисяч менших сегментів - прапорів, які поширять серед навчальних і медичних установ області, бібліотек, установ культури, органів виконавчої влади й місцевого самоврядування.
Початок фіксації рекорду - 22 серпня, о 13:00, на набережній Тернопільського ставка. Підбиття підсумків акції - о 14:00.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це повідомляє "Інтерфакс-Україна" з посиланням на прес-службу Тернопільської обласної державної адміністрації.
За даними прес-служби, 22 серпня в Тернополі відбудеться акція "Ровесник Незалежності". Вона буде присвячена Дню Незалежності України й Дню Державного Прапора.
Ініціатором акції виступає обласна держадміністрація.
Учасниками акції стануть понад 2 тисячі ровесників незалежності - 19-річних юнаків і дівчат.
Очікується, що представники Книги рекордів України, які спеціально прибудуть 22 серпня в Тернопіль, зафіксують цю подію як рекорд.
По завершенню акції жовто-синій прапор буде розділено на 6 тисяч менших сегментів - прапорів, які поширять серед навчальних і медичних установ області, бібліотек, установ культури, органів виконавчої влади й місцевого самоврядування.
Початок фіксації рекорду - 22 серпня, о 13:00, на набережній Тернопільського ставка. Підбиття підсумків акції - о 14:00.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Донеччина втрачає іноземних інвесторів
За перше півріччя 2010 року підприємства Донецької області отримали майже в 3,5 разу менше іноземних інвестицій, аніж у першому півріччі 2009 року.
Про це повідомляє Deutsche Welle із посиланням на дані обласного управління статистики.
Металургія та гірничий комплекс, на які роблять ставку в Донбасі, для західного інвестора не вважаються інвестиційно привабливими, переконаний голова Всеукраїнського союзу вчених-економістів Олександр Кендюхов.
За його словами, виробнича структура Донбасу не містить жодного з трьох перспективних світових напрямків для інвестування, а саме - біотехнології, інформаційні технології та створення нових матеріалів.
Для Донеччини металургія, хімія та машинобудування є визначальними галузями.
Саме вони найбільше постраждали через глобальну кризу, і нині західний інвестор не має бажання вкладати капітал у ці ризиковані галузі за кордоном, зазначив в інтерв'ю Deutsche Welle директор Донецького філіалу Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Макогон.
Європейський інвестор значно зменшив обсяг своїх інвестицій, а російський, який і далі активно присутній у регіоні, поступається за масштабами фінансування західним компаніям, додав експерт.
На думку Макогона, з огляду на економічну нестабільність інвестор не відчуває тяги до української економіки.
Нові позики МВФ лише підкреслюють серйозність становища.
Крім того, система законодавства для ведення бізнесу все ще залишається заплутаною і занадто бюрократизованою для потенційного іноземного інвестора.
Судячи з усього, новий податковий кодекс лише ускладнить цю систему, зазначив експерт.
Від початку року рівень інфляції виріс у декілька разів, зазначив в інтерв'ю Deutsche Welle директор Консалтингової ліги Донбасу Борис Дудка.
За його словами, гроші інвесторів стрімко знецінюються.
Тому зрозуміло, що з підвищенням рівня інфляції відтік капіталу буде тільки зростати, зазначив Дудка.
Джерела: http://www.epravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це повідомляє Deutsche Welle із посиланням на дані обласного управління статистики.
Металургія та гірничий комплекс, на які роблять ставку в Донбасі, для західного інвестора не вважаються інвестиційно привабливими, переконаний голова Всеукраїнського союзу вчених-економістів Олександр Кендюхов.
За його словами, виробнича структура Донбасу не містить жодного з трьох перспективних світових напрямків для інвестування, а саме - біотехнології, інформаційні технології та створення нових матеріалів.
Для Донеччини металургія, хімія та машинобудування є визначальними галузями.
Саме вони найбільше постраждали через глобальну кризу, і нині західний інвестор не має бажання вкладати капітал у ці ризиковані галузі за кордоном, зазначив в інтерв'ю Deutsche Welle директор Донецького філіалу Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Макогон.
Європейський інвестор значно зменшив обсяг своїх інвестицій, а російський, який і далі активно присутній у регіоні, поступається за масштабами фінансування західним компаніям, додав експерт.
На думку Макогона, з огляду на економічну нестабільність інвестор не відчуває тяги до української економіки.
Нові позики МВФ лише підкреслюють серйозність становища.
Крім того, система законодавства для ведення бізнесу все ще залишається заплутаною і занадто бюрократизованою для потенційного іноземного інвестора.
Судячи з усього, новий податковий кодекс лише ускладнить цю систему, зазначив експерт.
Від початку року рівень інфляції виріс у декілька разів, зазначив в інтерв'ю Deutsche Welle директор Консалтингової ліги Донбасу Борис Дудка.
За його словами, гроші інвесторів стрімко знецінюються.
Тому зрозуміло, що з підвищенням рівня інфляції відтік капіталу буде тільки зростати, зазначив Дудка.
Джерела: http://www.epravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Тігіпко, який обіцяв працювати все літо, пішов у відпустку
Віце-прем'єр з економічних питань Сергій Тігіпко пішов у відпустку за свій рахунок.
Про це "Сегодня" повідомив заступник голови партії "Сильна Україна" Кость Бондаренко.
"Учора Сергій Леонідович взяв пару днів за свій рахунок і поїхав вітати дружину з днем народження, вона зараз перебуває у відпустці (ймовірно, в Ніцці)", - сказав він.
Як відомо, раніше Тігіпко заявляв, що не має наміру йти у відпустку.
"Я у відпустку не ходив і ходити не буду... Подобається працювати", - сказав він.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це "Сегодня" повідомив заступник голови партії "Сильна Україна" Кость Бондаренко.
"Учора Сергій Леонідович взяв пару днів за свій рахунок і поїхав вітати дружину з днем народження, вона зараз перебуває у відпустці (ймовірно, в Ніцці)", - сказав він.
Як відомо, раніше Тігіпко заявляв, що не має наміру йти у відпустку.
"Я у відпустку не ходив і ходити не буду... Подобається працювати", - сказав він.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Янукович не виключив "невелике" подорожчання хліба
Президент Віктор Янукович прогнозує "відносну стабільність" у питанні ціни на хліб.
"У нас немає підстав говорити, що буде значно дорожчати хліб", - сказав він журналістам у середу під час відвідання Сорочинського ярмарку.
"Відносна стабільність цінова на хлібному ринку буде", - запевнив Янукович, повідомляє Інтерфакс-Україна.
У той же час президент не виключив невелике подорожчання хліба, але запевнив, що влада буде робити все можливе, щоб цього не сталося.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
"У нас немає підстав говорити, що буде значно дорожчати хліб", - сказав він журналістам у середу під час відвідання Сорочинського ярмарку.
"Відносна стабільність цінова на хлібному ринку буде", - запевнив Янукович, повідомляє Інтерфакс-Україна.
У той же час президент не виключив невелике подорожчання хліба, але запевнив, що влада буде робити все можливе, щоб цього не сталося.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про Голодомор, Маркса з Енгельсом і Валерія Солдатенка
Теперішній директор Інституту національної пам'яті професор Валерій Солдатенко - переконаний комуніст. Попри все те, що відбулося у світі за останні чверть століття.
Професор Валерій Солдатенко не любить уживати термін "Голодомор", а якщо він і використовує його, то пише з малої літери, що хоч-не-хоч, а наочно засвідчує його особисте ставлення до цієї історичної трагедії.
Професор Валерій Солдатенко заявляє: "Досі немає науково підтверджених даних (хай для мене, якого не якого, історика) про те, що винищення українців, чи українського селянства, було справжньою метою радянської влади в 1932-1933 роках. Тема, як і остаточне визначення терміну для її означення, для мене не закрита".
А відтак він закликає всіх охочих до спільної праці задля осягнення складних історичних проблем.
Та чи матиме така спільна праця якийсь сенс? Ні. І ось чому.
Відкриваємо "Маніфест Комуністичної партії" Карла Маркса і Фрідріха Енгельса - програмний документ світового комуністичного року і бачимо: серед невідкладних заходів під час здобуття комуністами влади тут стоїть "експропріація земельної власності й обернення земельної ренти на покриття державних витрат".
Саме це й здійснила та партія, членом якої Валерій Солдатенко був з 1969 року, членський квиток якої він зберігає досі, про що гордо сповіщає читачів. Саме це і є суть колективізації, коли в селян остаточно забрали землю, а разом із землею - і всі доходи, крім трудоднів, а яким вони були - добре відомо.
Мета ж усіх цих акцій названа Енгельсом у "Принципах комунізму", які стали основою для створення "Маніфесту": "концентрувати в руках держави весь капітал, усе сільське господарство, усю промисловість, весь транспорт і весь обмін".
Така концентрація і є тоталітаризм у його довершеному вигляді.
Тому й ҐУЛАҐ, і Голодомор - це прямий наслідок втілення в життя ідей "Маніфесту", так само, як Голокост - наслідок втілення ідей, що містяться в "Майн Кампф".
І національна політика марксистів-ленінців - теж не імпровізація.
Її основи були закладені тими самими Марксом та Енгельсом, коли вони вели мову про "контрреволюційні нації", яким "належить у ближчому майбутньому загинути в бурі світової революції". Серед цих приречених загинути згадані й русини.
Деякі сучасні публіцисти твердять, що Енгельс, мовляв, вів мову тільки про галичан. Однак йому були чудово відомі документи Всеслов'янського собору 1848 року в Празі, про народ українців-русинів, розділений між двома імперіями.
Тож геноцид українців, приреченість "загинути в бурі світової революції" - було намічено задовго до народження Леніна й Сталіна.
Хоча, за Марксом й Енгельсом, така загибель не тотожна фізичній смерті всього етносу. Йдеться про підкорення й асиміляцію більшої чи меншої частини цього народу тими, хто має історичне майбутнє.
Ну, а з тими, хто не хоче підкорятися логіці історії, розмова в комуністів буде короткою.
Імовірно, утім, що наприкінці життя Маркс та Енгельс змінили свою позицію щодо одержавлення всього й уся - у рукописах Маркса є чимало про соціалізм і кооперацію.
Але ж програмними документами комуністів залишилися "Маніфест" і супутні тексти. Вони засвідчують тоталітарний характер комуністичного ладу та застосування ним насильства в різних формах - аж до тієї, яка в 1944 році названа геноцидом.
Іншими словами, або комуніст засуджує всі ці людиноненависницькі ідеї - а відтак перестає бути комуністом, - і тоді з ним можна мати справу. Або він їх досі високо цінить чи обходить мовчанкою - і тоді він безнадійний.
* * *
Тепер щодо того, чи справді важко визначити, чи був Голодомор геноцидом, і, чи існують компартійні документи щодо нищення українців.
"...Голод в Україні 1932-1933 років має всі необхідні ознаки злочину проти людяності відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року і злочину геноциду згідно з Конвенцією "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" 1948 року. Встановлені об'єкт, суб'єкт, подія й склад злочину геноциду, його мотив та прямий умисел", - робить висновок, провівши дослідження великого числа міжнародно-правових та компартійних документів правозахисник Євген Захаров.
Те, що ВР кваліфікувала Голодомор як геноцид, для нього є беззаперечно вірним актом.
А стосовно документів...
Хіба замало закритої постанови ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР "Про хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі й у Західній області" від 14 грудня 1932 року, де, крім вилучення хлібу в селян та встановлення спеціального режиму в УРСР та на Кубані, ідеться про фактичне скасування політики українізації й констатується: "Замість правильного більшовицького проведення національної політики в ряді районів України, українізація проводилася механічно, без урахування конкретних особливостей кожного району, без старанного підбору більшовицьких українських кадрів, що полегшило буржуазно-націоналістичним елементам, петлюрівцям і ін. створення свого легального прикриття, своїх контрреволюційних осередків і організацій".
Кожен, більш-менш привчений учитуватися в більшовицьку ново мову, розуміє: партія визнала - усе справді українське є за визначенням антибільшовицьке.
А ще постанова вимагала чистки партійних та радянських органів. Адже ці органи невірно провели українізацію, а тепер недостатньо ревно "патрали" селянина.
Тож Голодомор включав не тільки нищення селянства, а й згортання українізації разом із "зачисткою" тих "петлюрівських елементів", про яких ішлося в згаданій постанові, тобто інтелігенції.
А ще - і репресії проти номенклатурників із недостатньою більшовицькою свідомістю, і заміну їх кадрами з-за меж УРСР.
А щоб не було сумнівів, що партія діяла відповідно до настанов "Маніфесту", тобто до своєї ідеології, вчитаймося в слова другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича, виголошені в тому ж 1933 році: "Між селянами й нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витривалості.
Голод довів їм, хто тут хазяїн. Він коштував мільйони життів, але колгоспна система буде існувати завжди. Ми виграли війну!"
Чи міг піти вірний сталінський пес Хатаєвич проти лінії ЦК, підсумовуючи наслідки Голодомору? Риторичне запитання.
Утім, існує й думка, що Голодомор був тільки однією зі складових геноциду українців, а останній був "класичним зразком геноциду". Належала ця думка автору самого поняття "геноцид", юристові, чиї розробки визначили зміст Нюрнберзького процесу та Конвенції ООН "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього", - Рафаелеві Лемкіну.
В Інтернеті є текст його виступу англійською мовою під назвою Soviet Genocide in Ukraine з коментарями професора Романа Сербина (Канада). Українською цей текст наявний на сайті Радіо "Свобода".
За Лемкіним, більшовицька політика масового нищення була цілком свідомо спрямована проти українців як нації, як певної суспільної цілісності з її унікальними культурними й ментальними рисами, а не лише проти селянства.
У геноциді українців Лемкін вбачав чотири складові:
1. Нищення української інтелігенції - мозку чи розуму нації;
2. Ліквідація УАПЦ - душі України;
3. Голодомор українського селянства - зберігача української культури, мови, традиції тощо;
4. заселення України іноетнічними елементами для радикальної зміни складу населення.
Сукупно ці чотири складові або ж чотири напрями фізичного й культурного нищення українців й українства мали на меті, за Лемкіним, "систематичне нищення української нації, її поступове поглинання новою радянською нацією".
При цьому, наголошував правник, не йшлося про фізичне винищення всіх українців, як це нацисти проголосили щодо євреїв. Але в разі успіху більшовицької програми геноциду "Україна загинула б так само, як би було вбито кожного українця, бо вона втратила б ту частину народу, яка зберігала й розвивала її культуру, її вірування, її спільні ідеї, які керували нею й дали їй душу, що, коротко кажучи, зробило її нацією, радше ніж масою людей".
Адже в силу історичних обставин українська нація була, та, мабуть, і залишилася надто вразлива, "її релігійне, інтелектуальне, політичне керівництво, її вибрані і вирішальні частини є доволі малі. І тому їх легко ліквідувати".
Для того щоб українці перестали бути собою, влившись у нову спільноту, "бо радянська національна єдність твориться не об'єднанням ідей і культур, а цілковитим знищенням усіх культур, усіх ідей, за винятком одної - радянської".
Як видається, автор концепції геноциду та сучасний правозахисник не надто суперечать один одному. Просто сьогодні в поняття "Голодомор" вже традиційно вкладається більший обсяг змісту, ніж на початку 1950-х. У той же час розуміння геноциду українців Лемкіним видається продуктивнішим для подальших наукових студій по всіх зазначених ним напрямах.
А тепер - цікаві запитання.
Чому Євген Захаров, котрий не потрапляє під оголошену Тягнибоком "Програму захисту українців", кваліфікує Голодомор як геноцид, а Валерій Солдатенко, котрий під положення цієї програми потрапляє, - ні?
Чому польському єврею Рафаелеві Лемкіну півстоліття з гаком тому вистачало доказів для твердження про нищення українців як "класичний зразок геноциду", а нашому сучаснику щирому українцю Валерію Солдатенку - аж ніяк не вистачає?
Чи не тому, що Солдатенко й сьогодні сповідує ту ідеологію, яка орієнтує своїх адептів на ліквідацію, шляхом асиміляції та фізичного знищення "контрреволюційних націй"?
Отож варто й надалі досліджувати українську історію - але однозначно без Солдатенків й іже з ними.
Сергій Грабовський
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Професор Валерій Солдатенко не любить уживати термін "Голодомор", а якщо він і використовує його, то пише з малої літери, що хоч-не-хоч, а наочно засвідчує його особисте ставлення до цієї історичної трагедії.
Професор Валерій Солдатенко заявляє: "Досі немає науково підтверджених даних (хай для мене, якого не якого, історика) про те, що винищення українців, чи українського селянства, було справжньою метою радянської влади в 1932-1933 роках. Тема, як і остаточне визначення терміну для її означення, для мене не закрита".
А відтак він закликає всіх охочих до спільної праці задля осягнення складних історичних проблем.
Та чи матиме така спільна праця якийсь сенс? Ні. І ось чому.
Відкриваємо "Маніфест Комуністичної партії" Карла Маркса і Фрідріха Енгельса - програмний документ світового комуністичного року і бачимо: серед невідкладних заходів під час здобуття комуністами влади тут стоїть "експропріація земельної власності й обернення земельної ренти на покриття державних витрат".
Саме це й здійснила та партія, членом якої Валерій Солдатенко був з 1969 року, членський квиток якої він зберігає досі, про що гордо сповіщає читачів. Саме це і є суть колективізації, коли в селян остаточно забрали землю, а разом із землею - і всі доходи, крім трудоднів, а яким вони були - добре відомо.
Мета ж усіх цих акцій названа Енгельсом у "Принципах комунізму", які стали основою для створення "Маніфесту": "концентрувати в руках держави весь капітал, усе сільське господарство, усю промисловість, весь транспорт і весь обмін".
Така концентрація і є тоталітаризм у його довершеному вигляді.
Тому й ҐУЛАҐ, і Голодомор - це прямий наслідок втілення в життя ідей "Маніфесту", так само, як Голокост - наслідок втілення ідей, що містяться в "Майн Кампф".
І національна політика марксистів-ленінців - теж не імпровізація.
Її основи були закладені тими самими Марксом та Енгельсом, коли вони вели мову про "контрреволюційні нації", яким "належить у ближчому майбутньому загинути в бурі світової революції". Серед цих приречених загинути згадані й русини.
Деякі сучасні публіцисти твердять, що Енгельс, мовляв, вів мову тільки про галичан. Однак йому були чудово відомі документи Всеслов'янського собору 1848 року в Празі, про народ українців-русинів, розділений між двома імперіями.
Тож геноцид українців, приреченість "загинути в бурі світової революції" - було намічено задовго до народження Леніна й Сталіна.
Хоча, за Марксом й Енгельсом, така загибель не тотожна фізичній смерті всього етносу. Йдеться про підкорення й асиміляцію більшої чи меншої частини цього народу тими, хто має історичне майбутнє.
Ну, а з тими, хто не хоче підкорятися логіці історії, розмова в комуністів буде короткою.
Імовірно, утім, що наприкінці життя Маркс та Енгельс змінили свою позицію щодо одержавлення всього й уся - у рукописах Маркса є чимало про соціалізм і кооперацію.
Але ж програмними документами комуністів залишилися "Маніфест" і супутні тексти. Вони засвідчують тоталітарний характер комуністичного ладу та застосування ним насильства в різних формах - аж до тієї, яка в 1944 році названа геноцидом.
Іншими словами, або комуніст засуджує всі ці людиноненависницькі ідеї - а відтак перестає бути комуністом, - і тоді з ним можна мати справу. Або він їх досі високо цінить чи обходить мовчанкою - і тоді він безнадійний.
* * *
Тепер щодо того, чи справді важко визначити, чи був Голодомор геноцидом, і, чи існують компартійні документи щодо нищення українців.
"...Голод в Україні 1932-1933 років має всі необхідні ознаки злочину проти людяності відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року і злочину геноциду згідно з Конвенцією "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" 1948 року. Встановлені об'єкт, суб'єкт, подія й склад злочину геноциду, його мотив та прямий умисел", - робить висновок, провівши дослідження великого числа міжнародно-правових та компартійних документів правозахисник Євген Захаров.
Те, що ВР кваліфікувала Голодомор як геноцид, для нього є беззаперечно вірним актом.
А стосовно документів...
Хіба замало закритої постанови ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР "Про хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі й у Західній області" від 14 грудня 1932 року, де, крім вилучення хлібу в селян та встановлення спеціального режиму в УРСР та на Кубані, ідеться про фактичне скасування політики українізації й констатується: "Замість правильного більшовицького проведення національної політики в ряді районів України, українізація проводилася механічно, без урахування конкретних особливостей кожного району, без старанного підбору більшовицьких українських кадрів, що полегшило буржуазно-націоналістичним елементам, петлюрівцям і ін. створення свого легального прикриття, своїх контрреволюційних осередків і організацій".
Кожен, більш-менш привчений учитуватися в більшовицьку ново мову, розуміє: партія визнала - усе справді українське є за визначенням антибільшовицьке.
А ще постанова вимагала чистки партійних та радянських органів. Адже ці органи невірно провели українізацію, а тепер недостатньо ревно "патрали" селянина.
Тож Голодомор включав не тільки нищення селянства, а й згортання українізації разом із "зачисткою" тих "петлюрівських елементів", про яких ішлося в згаданій постанові, тобто інтелігенції.
А ще - і репресії проти номенклатурників із недостатньою більшовицькою свідомістю, і заміну їх кадрами з-за меж УРСР.
А щоб не було сумнівів, що партія діяла відповідно до настанов "Маніфесту", тобто до своєї ідеології, вчитаймося в слова другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича, виголошені в тому ж 1933 році: "Між селянами й нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витривалості.
Голод довів їм, хто тут хазяїн. Він коштував мільйони життів, але колгоспна система буде існувати завжди. Ми виграли війну!"
Чи міг піти вірний сталінський пес Хатаєвич проти лінії ЦК, підсумовуючи наслідки Голодомору? Риторичне запитання.
Утім, існує й думка, що Голодомор був тільки однією зі складових геноциду українців, а останній був "класичним зразком геноциду". Належала ця думка автору самого поняття "геноцид", юристові, чиї розробки визначили зміст Нюрнберзького процесу та Конвенції ООН "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього", - Рафаелеві Лемкіну.
В Інтернеті є текст його виступу англійською мовою під назвою Soviet Genocide in Ukraine з коментарями професора Романа Сербина (Канада). Українською цей текст наявний на сайті Радіо "Свобода".
За Лемкіним, більшовицька політика масового нищення була цілком свідомо спрямована проти українців як нації, як певної суспільної цілісності з її унікальними культурними й ментальними рисами, а не лише проти селянства.
У геноциді українців Лемкін вбачав чотири складові:
1. Нищення української інтелігенції - мозку чи розуму нації;
2. Ліквідація УАПЦ - душі України;
3. Голодомор українського селянства - зберігача української культури, мови, традиції тощо;
4. заселення України іноетнічними елементами для радикальної зміни складу населення.
Сукупно ці чотири складові або ж чотири напрями фізичного й культурного нищення українців й українства мали на меті, за Лемкіним, "систематичне нищення української нації, її поступове поглинання новою радянською нацією".
При цьому, наголошував правник, не йшлося про фізичне винищення всіх українців, як це нацисти проголосили щодо євреїв. Але в разі успіху більшовицької програми геноциду "Україна загинула б так само, як би було вбито кожного українця, бо вона втратила б ту частину народу, яка зберігала й розвивала її культуру, її вірування, її спільні ідеї, які керували нею й дали їй душу, що, коротко кажучи, зробило її нацією, радше ніж масою людей".
Адже в силу історичних обставин українська нація була, та, мабуть, і залишилася надто вразлива, "її релігійне, інтелектуальне, політичне керівництво, її вибрані і вирішальні частини є доволі малі. І тому їх легко ліквідувати".
Для того щоб українці перестали бути собою, влившись у нову спільноту, "бо радянська національна єдність твориться не об'єднанням ідей і культур, а цілковитим знищенням усіх культур, усіх ідей, за винятком одної - радянської".
Як видається, автор концепції геноциду та сучасний правозахисник не надто суперечать один одному. Просто сьогодні в поняття "Голодомор" вже традиційно вкладається більший обсяг змісту, ніж на початку 1950-х. У той же час розуміння геноциду українців Лемкіним видається продуктивнішим для подальших наукових студій по всіх зазначених ним напрямах.
А тепер - цікаві запитання.
Чому Євген Захаров, котрий не потрапляє під оголошену Тягнибоком "Програму захисту українців", кваліфікує Голодомор як геноцид, а Валерій Солдатенко, котрий під положення цієї програми потрапляє, - ні?
Чому польському єврею Рафаелеві Лемкіну півстоліття з гаком тому вистачало доказів для твердження про нищення українців як "класичний зразок геноциду", а нашому сучаснику щирому українцю Валерію Солдатенку - аж ніяк не вистачає?
Чи не тому, що Солдатенко й сьогодні сповідує ту ідеологію, яка орієнтує своїх адептів на ліквідацію, шляхом асиміляції та фізичного знищення "контрреволюційних націй"?
Отож варто й надалі досліджувати українську історію - але однозначно без Солдатенків й іже з ними.
Сергій Грабовський
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Говард Еверсон: Чим краще освічені люди, тим менше вони піддаються контролю
У США в тестах для вступу до коледжів перевіряються здібності. Мета таких тестів - не перевірка того, чого дитину навчили, а виявлення того, якою буде успішність цієї молодої людини, якщо її приймуть до університету. Уряд в такі тести взагалі не втручається.
Вступна кампанія - 2010, яка більше скидалася на облогу ВУЗів, закінчилась скандалами. Здається, Міністерство освіти та науки робило все можливе, аби не дати абітурієнтам та їхнім батькам розслабитися хоча б на мить. Два останні роки у багатьох талановитих дітей була можливість потрапити до ВУЗу саме завдяки своїм знанням.
Цього ж літа вітчизняні можновладці змішали все, що могли: тести, атестати, додаткові творчі завдання... Таким чином "відкрита й прозора" вступна кампанія винесла на берег не кращих із кращих.
Наприкінці липня, перед початком вступної кампанії, у Києві перебував доктор Говард Еверсон, професор та старший науковий співробітник Центру поглиблених педагогічних досліджень Університету міста Нью-Йорк.
Говард Еверсон був заступником голови Ради Коледжів, яка є однією з двох компаній у США, що проводять незалежне тестування при вступі до вищих учбових закладів. Нині доктор Еверсон викладає тестування й оцінювання. "Українська правда. Життя" зустрілася з ним, щоб дізнатися про систему освіти в США, їхній досвід з тестування та про роль вищої освіти взагалі.
Участь у розмові взяла також Ольга Айвазовська, керівник громадської мережі "Опора", що вже третій рік поспіль слідкує за проведенням вступних кампаній в Україні.
- Пане Еверсон, українські чиновники часто-густо, посилаючись на закордонні системи освіти, виривають з контексту певні деталі і таким чином спотворюють загальне уявлення, вдаються до маніпуляцій. Розкажіть, будь ласка, про американську систему освіти взагалі.
- Дошкільна освіта в США не є обов'язковою. І не завжди у вас є доступ до неї. Щось на кшталт дитячих садочків у нас завжди було, але це можна назвати скоріше дошкільним доглядом, а не дошкільною освітою. Зараз ми рухаємося до більш системної дошкільної освіти.
До початкової школи американські діти йдуть десь з 6 років. По закінченні початкової школи їм близько 12-13 років. Потім йдуть 4 класи середньої школи. Таким чином діти закінчують школу в 17-18 років.
Середня школа є обов'язковою, у більшості штатів. Але, що важливо розуміти, закони щодо освіти в усіх штатах різні. У більшості штатів діти повинні відвідувати школу до 16 років.
Потім, за законом, вони можуть залишити школу - можливо, вони не отримають атестат про середню освіту, але вони мають таке право. Втім більшість учнів цього не роблять, оскільки інакше вони не знайдуть собі роботу і не матимуть якихось перспектив у житті.
- Які є перспективи у дітей після школи?
- Вони можуть піти або працювати, або ж до армії, або ж приєднатися до Корпусу миру волонтером. Але все це вільний вибір, це не є обов'язковим.
- Скільки молодих людей виявляють бажання здобути вищу освіту?
- Я б сказав, що таких 60%. Через ту систему освіти, що є в США, то майже всі вони кудись вступлять.
- Яка система вступу до вищого учбового закладу в Штатах?
- У нас є так звані технічні коледжі - два роки навчання після школи. Також є 4-річні коледжи відкритого доступу. Ви подаєте заявку і майже всі приймаються. І є більш конкурентні коледжі та університети, де вже йде відбір.
Для американців коледж та університет - це одне й те саме, але є різниця у вченому ступені. Університети пропонують вищий ступінь. Це не європейська система освіти, в якій університет іде після коледжу.
У Штатах більшість подає документи переважно до університетів, де для вступу вимагають оцінки шкільного атестату (середній бал) та бали за тестування.
- Чи є незалежне тестування обов'язковим?
- Можна сказати, що й так. Якщо університети вимагають, щоб студенти подали такі бали, отже ви маєте скласти тести.
Окрім шкільного атестату та результатів тестування необхідно подати рекомендаційні листи від вчителів. І можливо, в заявці треба буде написати мотиваційне есе. Хоча це вимагають не всі університети.
- Хто проводить тестування і наскільки воно незалежне?
- Дуже незалежне. Існує дві організації, які проводять тестування взагалі і повністю його контролюють. Це Рада коледжів та Американська комісія тестування для вступу до вищих навчальних закладів. Студенти можуть вибирати ті чи інші тести, а потім подають бали.
За тестування платять учні та батьки. Вартість - не надто висока. Оскільки студенти можуть складати тести кілька разів, то тоді це обійдеться дорожче. Я не можу сказати, скільки точно коштує таке тестування, але приблизно 30 доларів - дешевше, ніж підручники.
- Чи проводять в університетах при вступі співбесіди?
- Це залежить від університету та спеціалізації, але більшість не проводять - через високу кількість абітурієнтів.
У нас у Штатах проблема в тому, що абітурієнтів набагато більше, ніж місць для навчання. Тож університети і коледжи просто не можуть собі дозволити проводити співбесіду, оскільки це буде надто дорого - в першу чергу для самого університету.
А якщо ще зважити на географічний розмах Штатів, коли абітурієнту доведеться їхати, приміром, з Нью-Йорка до Каліфорнії - то це буде дуже дорого.
- Складається враження, що у вашій системі майже немає лакун для корупції.
- У такій системі вступу корупції немає взагалі, як і в системі вищої освіти. Підкупити професора неможливо!
- Як ви думаєте, як так склалося?
- Думаю, це культурна традиція. Професори взагалі відстоюють свою незалежність. Ніхто не може вказувати професору, що йому робити. Це одна з найбільш незалежних професій в країні.
- А яка зарплатня у професора?
- Думаю, їм дуже добре платять. Нам сплачують за 10 місяців (за академічний рік), від 6 до 10 тисяч доларів на місяць. Але якщо у вас є репутація, авторитет, то може бути набагато більше.
Втім у порівнянні з тим, що більшість професорів могли б заробляти у приватних компаніях, в бізнесі, це, звичайно, низький дохід.
- Але чи це той рівень доходу, що не потребує хабарів?
- Хабарі - це взагалі така річ, про яку ніхто не заїкається. Коли я вперше почав приїжджати сюди (в Україну та Грузію), розповіді про хабарі були для мене шоком. Я думаю, що це частина культури. Можна пропонувати хабар суддям, поліцейському, але вчителю?!
- Чи мали місце в історії освіти США революційні зміни? Коли суспільство, приміром, розуміло, що система освіти потребує змін.
- Наша система освіти - це історія повільних, поступових змін. Так склалося через те, що система освіти в Штатах контрольована більш на місцевому рівні - за стан освіти відповідають міста, регіони, штати. А єдиний приклад необхідності радикальних змін - це часи після Другої світової війни.
Коли з війни повернулися молоді військові, їм потрібно було здобувати освіту, щоб якось пристосовуватися до життя і знаходити собі роботу. У цей час відбулося зростання вищої освіти: збільшилася кількість вищих закладів та кількість абітурієнтів.
До речі, у нас немає міністра освіти, немає централізованого контролю - це і добре, і погано. Це добре, тому що уряд не може диктувати своїх вимог. І погано, тому що зміни відбуваються дуже повільно - лише за домовленості та кооперації університетів (у нас є Рада коледжів та інші спілки та асоціації вищих учбових закладів).
- Щодо нинішнього стану вищої освіти. Чи є зараз необхідність реорганізації освіти? Нині у книжках та пресі чути нарікання, що дітей вчать завчати знання замість того, щоб вчити вчитися?
- Так, усе більше і більше. На Заході та в США обговорюється те, що в зв'язку з нещодавнім вибухом обсягу знань та наявної інформації, розвитком інформаційного суспільства необхідно навчатися протягом життя. Дітей від початку треба навчати тому, що є такий термін - навчання протягом всього життя.
- Як до цього пристосовується ваша система освіти?
- Університети намагаються допомогти вчителям початкової і середньої школи переходити до тієї моделі викладання, щоб навчати дітей не лише якомусь предмету... Крім того, відбувається багато тренінгів і навчання саме на робочому місці.
- Повертаючись до теми тестування. Поясніть, будь ласка, на що більше скеровані тести - на виявлення знання конкретних дат, фактів чи на виявлення взагалі логіки розуміння історичного процесу?
- Це залежить від того, для чого призначені тести - яким чином будуть використовуватись результати тестування, тобто яким чином їх будуть використовувати школа, уряд чи якась агенція, і які рішення будуть прийняті на основі результатів тестування.
В США є два основні підходи чи методи тестування. Перше - тестування з метою виявлення рівня навчання в школі, і ми називаємо це "підзвітностями шкіл", або перевіркою рівня навчання в певних школах. У такому випадку перевіряють, чому дітей навчили в школі.
Упродовж 10-20 років проводились дискусії з приводу того, що рівень початкової і середньої освіти в США не на належному рівні і це дуже турбувало. Тому саме уряд на федеральному рівні, на рівні штатів вирішив впровадити тестування з метою перевірки рівня викладання, щоб покращити рівень навчання в середній школі.
Це - нова форма тестування. А більш стара форма - це тести для вступу до коледжів, в яких перевіряються здібності. Мета таких тестів - не перевірка того, чого дитину навчили, а виявлення того, якою буде успішність цієї молодої людини, якщо її приймуть до університету. Уряд в такі тести взагалі не втручається.
- Ми обговорювали тему есеїв - підозру про їхню справжність, що їх можуть писати певні компанії на замовлення. Якою є їх вага при вступі?
- Важко сказати, якою є їхня вага, тому що різні університети або вимагають написати есе, або ні. Потім вони (есе) розглядаються на засіданні різних комітетів. Тому формально немає показників, яку вагу вони мають при вступі. Це може бути по-різному в різних закладах.
Потрібно також відрізняти мотиваційне есе від завдання з письма. Наприклад, такий факт: кілька років тому до тесту SAT було додано ще один розділ з письма, в який входить саме написання есе. Це не мотиваційне есе. Його було введено, оскільки університети сказали: ми хочемо подивитись, як майбутній студент вміє писати в кімнаті під час тестування, спонтанно.
Ольга Айвазовська: У нас є таке завдання в тесті з української мови. А мотиваційні листи подаються разом із резюме?
- Так, їх можна надіслати з дому. Але тут є проблема: невідомо, хто цей лист написав - можливо, мама чи батько.
Ганна Гошко: За кілька днів, коли ви були в Україні, зустрічались з ректорами під час круглих столів, чи встигли ви скласти собі якесь враження про систему освіти в Україні?
- Про якість освіти я знаю небагато, я не міг цього побачити. Але я бачу, що країна зробила значний прогрес за останні 3-4 роки. Те, що ви зробили у впровадженні тестування за цей час - це величезний крок, тому що в порівнянні з системою в США - а нам вже більше 100 років - і те, що вдалось зробити за короткий час - це складає приємне враження.
Те, що ми наразі бачимо (різноманітні питання щодо тестування) - це болі або проблеми зростання, болі росту. Це правильно, коли люди запитують - чи правильно використовують тести, чи з тією метою. Адже тестування завжди викликає протиріччя.
Однак позитивні наслідки - такі, як покращення життя суспільства - вони є довгостроковими. Зі світового досвіду ми бачимо, що тестування має довгострокові позитивні наслідки тому, що тестування є більш об'єктивним і справедливим, воно допомагає визначати більш талановитих молодих людей і загалом в довгій перспективі, в майбутньому йде покращення всього суспільства. Це дуже демократичний інструмент.
- Але у нас він замішаний на дещо іншому. Мотивація - не просто визначити талановитих дітей, а дати їм можливість потрапити до вишів, адже є проблеми корупції.
- У нас була така ж історія в США. Тільки це була не корупція, а елітарність. Вишів було мало, вони були елітними, і вступити можна було лише в тому випадку, якщо твої батьки належали до вищих прошарків суспільства. Тому запровадження тестування надало можливість спробувати вступати всім.
Одна з найбільших переваг тестування - те, що воно привносить науковий елемент у вищу освіту. Результати тестів можна аналізувати, використовувати в статистичних та інших освітніх дослідженнях, і це сприяє науковим засадам вищої освіти.
Важливу роль відіграють також медіа, адже вони можуть просити, щоб їм надали дані про тестування, статистичні показники, і тоді можуть інтерпретувати ці дані та робити їх відкритими для громадськості, щоб потім громадське обговорення цих питань було не просто філософським, а ґрунтувалось на якихось конкретних даних.
Ольга Айвазовська: Наприклад, минулого року робилось дослідження. Взяли оцінки зі шкіл, результати тестування та опитування з вишів за результатами першої сесії. Завданням було дізнатись, чи відповідають результати тестування рівню знань після першої сесії.
Дослідження показало, що минулого року середній бал атестату нічого не підвищував, золота медаль нічого не відігравала. Тому дослідження показало, що тестування є потрібним і правильним.
Таким чином можна досліджувати, наскільки якісно і коректно проводиться оцінювання в школах та вищих навчальних закладах. Єдина проблема - що через тестування не можна оцінити якість навчання в школі. Для цього проводились інші дослідження, які перевіряли, наскільки поточні оцінки збігались з оцінками за підсумками року.
Ганна Гошко: Проблема й у тому, що вчителі також не завжди зацікавлені в тому, щоб дати реальний зріз. Іноді вони допомагають дітям під час тестів.
Ольга Айвазовська: Вчителі інколи виправдовують себе тим, що ставлять вищі оцінки, щоб до них не було претензій, що вони погано вчили.
- Експерти з освіти в США стверджують, що якщо система тестів досконала та ефективна, то вона сприяє покращенню середньої освіти. Але тільки за умови, якщо самі тести професійні.
Ольга Айвазовська: У нас склалось так, що перше завдання тестів - надати можливість талановитим дітям вступити до вишів без коштів. А друге - покращити якість середньої освіти. Перше склалось, а друге поки що ні, бо не було жодних дій чи аналізу Міністерства освіти, які б дали рішення, що ж не так - програма, підручники... Тобто, на цьому рівні поки що тихо.
Більше того, щоб особливо не нервуватись, Міністерство освіти відмовилось від моніторингу якості освіти в школі.
- Можливо, це також добре, адже якщо тести не дуже узгоджені з тим, що викладається в школах..
- Ні, це були не тести, а різні контрольні.
- Тоді це справді дуже політичне рішення.
- Ще хотілось би поцікавитись, які критерії оцінювання мотиваційного есе і наскільки об'єктивними вони є?
- По-перше, дуже багато проблем з тим, хто саме писав, та тим, що абітурієнти пишуть те, що ви хочете почути. І дуже важко дізнатись, що саме мотивує людей насправді. Студенти в Україні є більш мотивованими - вони стоять у чергах на спеці, їх же щось мотивує, то вони дуже мотивовані.
Ганна Гошко: А який мотив у американських підлітків здобувати вищу освіту?
- Багато речей. Це вплив батьків. В Америці всім ясно, що чим краща твоя освіта, тим краща в тебе робота, і тим більше грошей ти заробляєш. Іноді можна побачити, що мотивація студентів не дуже висока через те, що навчання в університеті дуже відрізняється від навчання в середній школі - в університетах набагато складніше, а вони не звикли до такої інтенсивності навчання.
Навчання в коледжі вже стає частиною американської культури. З минулого покоління, в мої роки, до коледжу йшли не всі, але зараз більшість випускників ідуть.
Багато студентів навчаються не стаціонарно. Це ще й через те, що навчання дуже дороге. Мені здається, більше, ніж у вас. Якщо ви йдете до приватного ВУЗу - наприклад, Університет міста Нью-Йорк - то це 50 тисяч доларів на рік. Якщо це державний університет, то десь 20 тисяч на рік. Це дуже дорого.
Проблема ще й в тому, що уряд мало підтримує родини людей, які здобувають вищу освіту: якщо ви сплачуєте за навчання, у вас немає ніяких податкових пільг.
Ольга Айвазовська: Чому освіта така дорога? Це через високі зарплати викладачів, чи там значна матеріальна база? Студенти ще ж багато платять за гуртожитки.
- Це комбінація різних факторів. Переважно тому, що підтримка уряду є дуже малою в порівнянні з інфляцією витрат, які йдуть взагалі на забезпечення вищої освіти. Окрім того, університети дуже гарні та технологічно обладнані найкращою технікою.
Зараз багато хто розмірковує над тим, наскільки це економічно вигідно. У вас є система, що студенти отримують стипендію. У нас такого взагалі немає. Ми тільки платимо, працюємо і сплачуємо. Тому є багато студентів, які не навчаються на повний день і працюють.
Ольга Айвазовська: Тобто освіта в США - це дуже хороший бізнес.
- Я б не сказав. Витрати на утримання університетів дуже високі і плата за навчання не покриває цього утримання. Університети самі знаходяться в боргах і тому вимушені звертатися до уряду по допомогу.
- Часто говорять про те, що американська освіта в середній школі занадто ліберальна. У нас треба знати велику кількість формул напам'ять, великий об'єм знань, а в американській освіті не обов'язково знати скільки буде 2+2 напам'ять, але розуміти, як знайти шлях до цієї інформації.
- Я б не так на це подивився. Взагалі рівень середньої освіти не на такому рівні, як в інших країнах. Система освіти взагалі будується на принципі відвідування: якщо ви відвідуєте школу, то незалежно від того, які у вас знання або здобутки, ви переходите з класу в клас.
Слово ліберальна тут має дещо інше значення. Я б сказав, що освіта занадто легка, і це ускладнює проблеми у вищій освіті, тому що коли студенти починають навчатися на першому курсі, їм складно, адже вони не звикли до цього, школа їх не підготувала.
Ганна Гошко: Чи батьки зациклені на успішності своєї дитини, на оцінках? Чи для американців це не важливо?
- Якщо батьки мають гарну освіту, то вони приділяють увагу оцінкам дитини, якщо вони не мають, то їм байдуже.
Зараз відбувається великий розрив у суспільстві між тими, хто має гарний, високий рівень освіти, і тими, у кого рівень освіти низький. Наприклад, якщо ми подивимось на покоління, кому зараз 40-50 років, то побачимо: якщо вони мали високий рівень освіти, їхні діти мають ще вищий, а ті, хто мали низький рівень освіти, можливо, ще й гіршу отримують. Цей розрив збільшується.
- Поясніть, будь ласка, якщо навчання таке дороге і зараз, у кризові роки, воно не гарантує роботу, чому інтерес до навчання все одно зростає? Адже на освіті можна зекономити 100 тисяч доларів.
- Незважаючи на кризу, якщо у вас є диплом університету, у вас буде краща робота. Наразі дуже мало роботи, яку можна здобути без диплома про вищу освіту. Ручної праці не так вже й багато.
У компаніях все частіше вимагають диплом. Є приклади, коли секретарка має три вищі освіти. Сьогодні диплом про вищу освіту - це майже те саме, що й атестат про середню освіту.
- У такому разі чи не породжує це ситуацію, коли диплом стає просто корочкою для отримання нормальної роботи?
- Так, саме цей процес і турбує нас.
- Освіта знову стає елітарною: якщо ви не зможете заплатити за корочку, ви не зможете отримати роботу навіть секретарем.
- Я думаю, що в Штатах буде щось змінюватися. Треба переглядати умови роботи, якість середньої освіти, доступ до вищої освіти більшої категорії осіб, зокрема, і тих, які не можуть її оплатити, але можуть бути конкурентними на ринку праці.
У Сполучених Штатах зміни відбуваються дуже повільно. Частково через це ми маємо кризу, адже система реагує не дуже швидко. Дехто каже, що у нас має бути міністр освіти, який би ухвалював певні рішення. Але коли ми вивчаємо досвід країн, в яких є Міністерства освіти, і бачимо, як ці зміни дестабілізують ситуацію, вносять певний хаос, протиріччя... ми не знаємо, чи це гарна ідея.
Що мене змушує бути оптимістом, так це те, що така країна, як Україна, її радянська історія... все це з часом зробить країну більш демократичною. Це станеться. Чим краще освічені люди, тим менше вони піддаються контролю. А ми це знаємо, бо досліджували таку ситуацію в усіх країнах.
І саме тому Китай посилює контроль над інформацією, тому що влада не хоче втрачати контроль над людьми.
Система вищої освіти - це дуже добре, тому що з нею суспільство зміцнюється.
Джерела: http://life.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Вступна кампанія - 2010, яка більше скидалася на облогу ВУЗів, закінчилась скандалами. Здається, Міністерство освіти та науки робило все можливе, аби не дати абітурієнтам та їхнім батькам розслабитися хоча б на мить. Два останні роки у багатьох талановитих дітей була можливість потрапити до ВУЗу саме завдяки своїм знанням.
Цього ж літа вітчизняні можновладці змішали все, що могли: тести, атестати, додаткові творчі завдання... Таким чином "відкрита й прозора" вступна кампанія винесла на берег не кращих із кращих.
Наприкінці липня, перед початком вступної кампанії, у Києві перебував доктор Говард Еверсон, професор та старший науковий співробітник Центру поглиблених педагогічних досліджень Університету міста Нью-Йорк.
Говард Еверсон був заступником голови Ради Коледжів, яка є однією з двох компаній у США, що проводять незалежне тестування при вступі до вищих учбових закладів. Нині доктор Еверсон викладає тестування й оцінювання. "Українська правда. Життя" зустрілася з ним, щоб дізнатися про систему освіти в США, їхній досвід з тестування та про роль вищої освіти взагалі.
Участь у розмові взяла також Ольга Айвазовська, керівник громадської мережі "Опора", що вже третій рік поспіль слідкує за проведенням вступних кампаній в Україні.
- Пане Еверсон, українські чиновники часто-густо, посилаючись на закордонні системи освіти, виривають з контексту певні деталі і таким чином спотворюють загальне уявлення, вдаються до маніпуляцій. Розкажіть, будь ласка, про американську систему освіти взагалі.
- Дошкільна освіта в США не є обов'язковою. І не завжди у вас є доступ до неї. Щось на кшталт дитячих садочків у нас завжди було, але це можна назвати скоріше дошкільним доглядом, а не дошкільною освітою. Зараз ми рухаємося до більш системної дошкільної освіти.
До початкової школи американські діти йдуть десь з 6 років. По закінченні початкової школи їм близько 12-13 років. Потім йдуть 4 класи середньої школи. Таким чином діти закінчують школу в 17-18 років.
Середня школа є обов'язковою, у більшості штатів. Але, що важливо розуміти, закони щодо освіти в усіх штатах різні. У більшості штатів діти повинні відвідувати школу до 16 років.
Потім, за законом, вони можуть залишити школу - можливо, вони не отримають атестат про середню освіту, але вони мають таке право. Втім більшість учнів цього не роблять, оскільки інакше вони не знайдуть собі роботу і не матимуть якихось перспектив у житті.
- Які є перспективи у дітей після школи?
- Вони можуть піти або працювати, або ж до армії, або ж приєднатися до Корпусу миру волонтером. Але все це вільний вибір, це не є обов'язковим.
- Скільки молодих людей виявляють бажання здобути вищу освіту?
- Я б сказав, що таких 60%. Через ту систему освіти, що є в США, то майже всі вони кудись вступлять.
- Яка система вступу до вищого учбового закладу в Штатах?
- У нас є так звані технічні коледжі - два роки навчання після школи. Також є 4-річні коледжи відкритого доступу. Ви подаєте заявку і майже всі приймаються. І є більш конкурентні коледжі та університети, де вже йде відбір.
Для американців коледж та університет - це одне й те саме, але є різниця у вченому ступені. Університети пропонують вищий ступінь. Це не європейська система освіти, в якій університет іде після коледжу.
У Штатах більшість подає документи переважно до університетів, де для вступу вимагають оцінки шкільного атестату (середній бал) та бали за тестування.
- Чи є незалежне тестування обов'язковим?
- Можна сказати, що й так. Якщо університети вимагають, щоб студенти подали такі бали, отже ви маєте скласти тести.
Окрім шкільного атестату та результатів тестування необхідно подати рекомендаційні листи від вчителів. І можливо, в заявці треба буде написати мотиваційне есе. Хоча це вимагають не всі університети.
- Хто проводить тестування і наскільки воно незалежне?
- Дуже незалежне. Існує дві організації, які проводять тестування взагалі і повністю його контролюють. Це Рада коледжів та Американська комісія тестування для вступу до вищих навчальних закладів. Студенти можуть вибирати ті чи інші тести, а потім подають бали.
За тестування платять учні та батьки. Вартість - не надто висока. Оскільки студенти можуть складати тести кілька разів, то тоді це обійдеться дорожче. Я не можу сказати, скільки точно коштує таке тестування, але приблизно 30 доларів - дешевше, ніж підручники.
- Чи проводять в університетах при вступі співбесіди?
- Це залежить від університету та спеціалізації, але більшість не проводять - через високу кількість абітурієнтів.
У нас у Штатах проблема в тому, що абітурієнтів набагато більше, ніж місць для навчання. Тож університети і коледжи просто не можуть собі дозволити проводити співбесіду, оскільки це буде надто дорого - в першу чергу для самого університету.
А якщо ще зважити на географічний розмах Штатів, коли абітурієнту доведеться їхати, приміром, з Нью-Йорка до Каліфорнії - то це буде дуже дорого.
- Складається враження, що у вашій системі майже немає лакун для корупції.
- У такій системі вступу корупції немає взагалі, як і в системі вищої освіти. Підкупити професора неможливо!
- Як ви думаєте, як так склалося?
- Думаю, це культурна традиція. Професори взагалі відстоюють свою незалежність. Ніхто не може вказувати професору, що йому робити. Це одна з найбільш незалежних професій в країні.
- А яка зарплатня у професора?
- Думаю, їм дуже добре платять. Нам сплачують за 10 місяців (за академічний рік), від 6 до 10 тисяч доларів на місяць. Але якщо у вас є репутація, авторитет, то може бути набагато більше.
Втім у порівнянні з тим, що більшість професорів могли б заробляти у приватних компаніях, в бізнесі, це, звичайно, низький дохід.
- Але чи це той рівень доходу, що не потребує хабарів?
- Хабарі - це взагалі така річ, про яку ніхто не заїкається. Коли я вперше почав приїжджати сюди (в Україну та Грузію), розповіді про хабарі були для мене шоком. Я думаю, що це частина культури. Можна пропонувати хабар суддям, поліцейському, але вчителю?!
- Чи мали місце в історії освіти США революційні зміни? Коли суспільство, приміром, розуміло, що система освіти потребує змін.
- Наша система освіти - це історія повільних, поступових змін. Так склалося через те, що система освіти в Штатах контрольована більш на місцевому рівні - за стан освіти відповідають міста, регіони, штати. А єдиний приклад необхідності радикальних змін - це часи після Другої світової війни.
Коли з війни повернулися молоді військові, їм потрібно було здобувати освіту, щоб якось пристосовуватися до життя і знаходити собі роботу. У цей час відбулося зростання вищої освіти: збільшилася кількість вищих закладів та кількість абітурієнтів.
До речі, у нас немає міністра освіти, немає централізованого контролю - це і добре, і погано. Це добре, тому що уряд не може диктувати своїх вимог. І погано, тому що зміни відбуваються дуже повільно - лише за домовленості та кооперації університетів (у нас є Рада коледжів та інші спілки та асоціації вищих учбових закладів).
- Щодо нинішнього стану вищої освіти. Чи є зараз необхідність реорганізації освіти? Нині у книжках та пресі чути нарікання, що дітей вчать завчати знання замість того, щоб вчити вчитися?
- Так, усе більше і більше. На Заході та в США обговорюється те, що в зв'язку з нещодавнім вибухом обсягу знань та наявної інформації, розвитком інформаційного суспільства необхідно навчатися протягом життя. Дітей від початку треба навчати тому, що є такий термін - навчання протягом всього життя.
- Як до цього пристосовується ваша система освіти?
- Університети намагаються допомогти вчителям початкової і середньої школи переходити до тієї моделі викладання, щоб навчати дітей не лише якомусь предмету... Крім того, відбувається багато тренінгів і навчання саме на робочому місці.
- Повертаючись до теми тестування. Поясніть, будь ласка, на що більше скеровані тести - на виявлення знання конкретних дат, фактів чи на виявлення взагалі логіки розуміння історичного процесу?
- Це залежить від того, для чого призначені тести - яким чином будуть використовуватись результати тестування, тобто яким чином їх будуть використовувати школа, уряд чи якась агенція, і які рішення будуть прийняті на основі результатів тестування.
В США є два основні підходи чи методи тестування. Перше - тестування з метою виявлення рівня навчання в школі, і ми називаємо це "підзвітностями шкіл", або перевіркою рівня навчання в певних школах. У такому випадку перевіряють, чому дітей навчили в школі.
Упродовж 10-20 років проводились дискусії з приводу того, що рівень початкової і середньої освіти в США не на належному рівні і це дуже турбувало. Тому саме уряд на федеральному рівні, на рівні штатів вирішив впровадити тестування з метою перевірки рівня викладання, щоб покращити рівень навчання в середній школі.
Це - нова форма тестування. А більш стара форма - це тести для вступу до коледжів, в яких перевіряються здібності. Мета таких тестів - не перевірка того, чого дитину навчили, а виявлення того, якою буде успішність цієї молодої людини, якщо її приймуть до університету. Уряд в такі тести взагалі не втручається.
- Ми обговорювали тему есеїв - підозру про їхню справжність, що їх можуть писати певні компанії на замовлення. Якою є їх вага при вступі?
- Важко сказати, якою є їхня вага, тому що різні університети або вимагають написати есе, або ні. Потім вони (есе) розглядаються на засіданні різних комітетів. Тому формально немає показників, яку вагу вони мають при вступі. Це може бути по-різному в різних закладах.
Потрібно також відрізняти мотиваційне есе від завдання з письма. Наприклад, такий факт: кілька років тому до тесту SAT було додано ще один розділ з письма, в який входить саме написання есе. Це не мотиваційне есе. Його було введено, оскільки університети сказали: ми хочемо подивитись, як майбутній студент вміє писати в кімнаті під час тестування, спонтанно.
Ольга Айвазовська: У нас є таке завдання в тесті з української мови. А мотиваційні листи подаються разом із резюме?
- Так, їх можна надіслати з дому. Але тут є проблема: невідомо, хто цей лист написав - можливо, мама чи батько.
Ганна Гошко: За кілька днів, коли ви були в Україні, зустрічались з ректорами під час круглих столів, чи встигли ви скласти собі якесь враження про систему освіти в Україні?
- Про якість освіти я знаю небагато, я не міг цього побачити. Але я бачу, що країна зробила значний прогрес за останні 3-4 роки. Те, що ви зробили у впровадженні тестування за цей час - це величезний крок, тому що в порівнянні з системою в США - а нам вже більше 100 років - і те, що вдалось зробити за короткий час - це складає приємне враження.
Те, що ми наразі бачимо (різноманітні питання щодо тестування) - це болі або проблеми зростання, болі росту. Це правильно, коли люди запитують - чи правильно використовують тести, чи з тією метою. Адже тестування завжди викликає протиріччя.
Однак позитивні наслідки - такі, як покращення життя суспільства - вони є довгостроковими. Зі світового досвіду ми бачимо, що тестування має довгострокові позитивні наслідки тому, що тестування є більш об'єктивним і справедливим, воно допомагає визначати більш талановитих молодих людей і загалом в довгій перспективі, в майбутньому йде покращення всього суспільства. Це дуже демократичний інструмент.
- Але у нас він замішаний на дещо іншому. Мотивація - не просто визначити талановитих дітей, а дати їм можливість потрапити до вишів, адже є проблеми корупції.
- У нас була така ж історія в США. Тільки це була не корупція, а елітарність. Вишів було мало, вони були елітними, і вступити можна було лише в тому випадку, якщо твої батьки належали до вищих прошарків суспільства. Тому запровадження тестування надало можливість спробувати вступати всім.
Одна з найбільших переваг тестування - те, що воно привносить науковий елемент у вищу освіту. Результати тестів можна аналізувати, використовувати в статистичних та інших освітніх дослідженнях, і це сприяє науковим засадам вищої освіти.
Важливу роль відіграють також медіа, адже вони можуть просити, щоб їм надали дані про тестування, статистичні показники, і тоді можуть інтерпретувати ці дані та робити їх відкритими для громадськості, щоб потім громадське обговорення цих питань було не просто філософським, а ґрунтувалось на якихось конкретних даних.
Ольга Айвазовська: Наприклад, минулого року робилось дослідження. Взяли оцінки зі шкіл, результати тестування та опитування з вишів за результатами першої сесії. Завданням було дізнатись, чи відповідають результати тестування рівню знань після першої сесії.
Дослідження показало, що минулого року середній бал атестату нічого не підвищував, золота медаль нічого не відігравала. Тому дослідження показало, що тестування є потрібним і правильним.
Таким чином можна досліджувати, наскільки якісно і коректно проводиться оцінювання в школах та вищих навчальних закладах. Єдина проблема - що через тестування не можна оцінити якість навчання в школі. Для цього проводились інші дослідження, які перевіряли, наскільки поточні оцінки збігались з оцінками за підсумками року.
Ганна Гошко: Проблема й у тому, що вчителі також не завжди зацікавлені в тому, щоб дати реальний зріз. Іноді вони допомагають дітям під час тестів.
Ольга Айвазовська: Вчителі інколи виправдовують себе тим, що ставлять вищі оцінки, щоб до них не було претензій, що вони погано вчили.
- Експерти з освіти в США стверджують, що якщо система тестів досконала та ефективна, то вона сприяє покращенню середньої освіти. Але тільки за умови, якщо самі тести професійні.
Ольга Айвазовська: У нас склалось так, що перше завдання тестів - надати можливість талановитим дітям вступити до вишів без коштів. А друге - покращити якість середньої освіти. Перше склалось, а друге поки що ні, бо не було жодних дій чи аналізу Міністерства освіти, які б дали рішення, що ж не так - програма, підручники... Тобто, на цьому рівні поки що тихо.
Більше того, щоб особливо не нервуватись, Міністерство освіти відмовилось від моніторингу якості освіти в школі.
- Можливо, це також добре, адже якщо тести не дуже узгоджені з тим, що викладається в школах..
- Ні, це були не тести, а різні контрольні.
- Тоді це справді дуже політичне рішення.
- Ще хотілось би поцікавитись, які критерії оцінювання мотиваційного есе і наскільки об'єктивними вони є?
- По-перше, дуже багато проблем з тим, хто саме писав, та тим, що абітурієнти пишуть те, що ви хочете почути. І дуже важко дізнатись, що саме мотивує людей насправді. Студенти в Україні є більш мотивованими - вони стоять у чергах на спеці, їх же щось мотивує, то вони дуже мотивовані.
Ганна Гошко: А який мотив у американських підлітків здобувати вищу освіту?
- Багато речей. Це вплив батьків. В Америці всім ясно, що чим краща твоя освіта, тим краща в тебе робота, і тим більше грошей ти заробляєш. Іноді можна побачити, що мотивація студентів не дуже висока через те, що навчання в університеті дуже відрізняється від навчання в середній школі - в університетах набагато складніше, а вони не звикли до такої інтенсивності навчання.
Навчання в коледжі вже стає частиною американської культури. З минулого покоління, в мої роки, до коледжу йшли не всі, але зараз більшість випускників ідуть.
Багато студентів навчаються не стаціонарно. Це ще й через те, що навчання дуже дороге. Мені здається, більше, ніж у вас. Якщо ви йдете до приватного ВУЗу - наприклад, Університет міста Нью-Йорк - то це 50 тисяч доларів на рік. Якщо це державний університет, то десь 20 тисяч на рік. Це дуже дорого.
Проблема ще й в тому, що уряд мало підтримує родини людей, які здобувають вищу освіту: якщо ви сплачуєте за навчання, у вас немає ніяких податкових пільг.
Ольга Айвазовська: Чому освіта така дорога? Це через високі зарплати викладачів, чи там значна матеріальна база? Студенти ще ж багато платять за гуртожитки.
- Це комбінація різних факторів. Переважно тому, що підтримка уряду є дуже малою в порівнянні з інфляцією витрат, які йдуть взагалі на забезпечення вищої освіти. Окрім того, університети дуже гарні та технологічно обладнані найкращою технікою.
Зараз багато хто розмірковує над тим, наскільки це економічно вигідно. У вас є система, що студенти отримують стипендію. У нас такого взагалі немає. Ми тільки платимо, працюємо і сплачуємо. Тому є багато студентів, які не навчаються на повний день і працюють.
Ольга Айвазовська: Тобто освіта в США - це дуже хороший бізнес.
- Я б не сказав. Витрати на утримання університетів дуже високі і плата за навчання не покриває цього утримання. Університети самі знаходяться в боргах і тому вимушені звертатися до уряду по допомогу.
- Часто говорять про те, що американська освіта в середній школі занадто ліберальна. У нас треба знати велику кількість формул напам'ять, великий об'єм знань, а в американській освіті не обов'язково знати скільки буде 2+2 напам'ять, але розуміти, як знайти шлях до цієї інформації.
- Я б не так на це подивився. Взагалі рівень середньої освіти не на такому рівні, як в інших країнах. Система освіти взагалі будується на принципі відвідування: якщо ви відвідуєте школу, то незалежно від того, які у вас знання або здобутки, ви переходите з класу в клас.
Слово ліберальна тут має дещо інше значення. Я б сказав, що освіта занадто легка, і це ускладнює проблеми у вищій освіті, тому що коли студенти починають навчатися на першому курсі, їм складно, адже вони не звикли до цього, школа їх не підготувала.
Ганна Гошко: Чи батьки зациклені на успішності своєї дитини, на оцінках? Чи для американців це не важливо?
- Якщо батьки мають гарну освіту, то вони приділяють увагу оцінкам дитини, якщо вони не мають, то їм байдуже.
Зараз відбувається великий розрив у суспільстві між тими, хто має гарний, високий рівень освіти, і тими, у кого рівень освіти низький. Наприклад, якщо ми подивимось на покоління, кому зараз 40-50 років, то побачимо: якщо вони мали високий рівень освіти, їхні діти мають ще вищий, а ті, хто мали низький рівень освіти, можливо, ще й гіршу отримують. Цей розрив збільшується.
- Поясніть, будь ласка, якщо навчання таке дороге і зараз, у кризові роки, воно не гарантує роботу, чому інтерес до навчання все одно зростає? Адже на освіті можна зекономити 100 тисяч доларів.
- Незважаючи на кризу, якщо у вас є диплом університету, у вас буде краща робота. Наразі дуже мало роботи, яку можна здобути без диплома про вищу освіту. Ручної праці не так вже й багато.
У компаніях все частіше вимагають диплом. Є приклади, коли секретарка має три вищі освіти. Сьогодні диплом про вищу освіту - це майже те саме, що й атестат про середню освіту.
- У такому разі чи не породжує це ситуацію, коли диплом стає просто корочкою для отримання нормальної роботи?
- Так, саме цей процес і турбує нас.
- Освіта знову стає елітарною: якщо ви не зможете заплатити за корочку, ви не зможете отримати роботу навіть секретарем.
- Я думаю, що в Штатах буде щось змінюватися. Треба переглядати умови роботи, якість середньої освіти, доступ до вищої освіти більшої категорії осіб, зокрема, і тих, які не можуть її оплатити, але можуть бути конкурентними на ринку праці.
У Сполучених Штатах зміни відбуваються дуже повільно. Частково через це ми маємо кризу, адже система реагує не дуже швидко. Дехто каже, що у нас має бути міністр освіти, який би ухвалював певні рішення. Але коли ми вивчаємо досвід країн, в яких є Міністерства освіти, і бачимо, як ці зміни дестабілізують ситуацію, вносять певний хаос, протиріччя... ми не знаємо, чи це гарна ідея.
Що мене змушує бути оптимістом, так це те, що така країна, як Україна, її радянська історія... все це з часом зробить країну більш демократичною. Це станеться. Чим краще освічені люди, тим менше вони піддаються контролю. А ми це знаємо, бо досліджували таку ситуацію в усіх країнах.
І саме тому Китай посилює контроль над інформацією, тому що влада не хоче втрачати контроль над людьми.
Система вищої освіти - це дуже добре, тому що з нею суспільство зміцнюється.
Джерела: http://life.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Мобільник зниклого редактора знайшли в човні на водосховищі, а його - ні
Мобільний телефон зниклого у Харкові головного редактора Василя Климентьєва знайшли у човні, що плавав по Печенізькому водосховищі.
Як повідомляє ГУ МВС у Харківській області, телефон виявили 17 серпня, о 18:00, люди, які відпочивали на березі водосховища.
Наразі за участю працівників міліції, кінологів, водолазів проводиться обстеження прилягаючої території, де було знайдено човен з мобільним телефоном.
По закінченню проведення всіх необхідних слідчо-оперативних заходів до ЗМІ буде надано додаткову інформацію стосовно пошуків зниклого.
За надання достовірної інформації, що допоможе встановити місце знаходження зниклого гарантується анонімність та грошова винагорода у розмірі 20000 грн.
Працівники міліції проводять усі необхідні слідчо-оперативні заходи, - розповів перший заступник начальника ГУ МВС у Харківській області полковник міліції Микола Фоменко.
З метою встановлення місця знаходження зниклого без вісті головного редактора газети "Новий стиль" відпрацьовуються різноманітні версії зникнення, додав він.
Встановлення місця знаходження Климентьєва стоїть на контролі міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова.
Як відомо, головний редактор газети "Новий стиль" Василь Климентьєв зник 11 серпня.
12 серпня до чергової частини Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС у Харківській області звернулася місцева мешканка з заявою про те, що її співмешканець - головний редактор однієї з інформгазет Харкова - 11 серпня пішов із дому та місце знаходження його невідоме.
15 серпня слідчий відділу Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС у Харківській області порушив кримінальну справу за ст. 115 Кримінального кодексу (навмисне вбивство).
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Як повідомляє ГУ МВС у Харківській області, телефон виявили 17 серпня, о 18:00, люди, які відпочивали на березі водосховища.
Наразі за участю працівників міліції, кінологів, водолазів проводиться обстеження прилягаючої території, де було знайдено човен з мобільним телефоном.
По закінченню проведення всіх необхідних слідчо-оперативних заходів до ЗМІ буде надано додаткову інформацію стосовно пошуків зниклого.
За надання достовірної інформації, що допоможе встановити місце знаходження зниклого гарантується анонімність та грошова винагорода у розмірі 20000 грн.
Працівники міліції проводять усі необхідні слідчо-оперативні заходи, - розповів перший заступник начальника ГУ МВС у Харківській області полковник міліції Микола Фоменко.
З метою встановлення місця знаходження зниклого без вісті головного редактора газети "Новий стиль" відпрацьовуються різноманітні версії зникнення, додав він.
Встановлення місця знаходження Климентьєва стоїть на контролі міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова.
Як відомо, головний редактор газети "Новий стиль" Василь Климентьєв зник 11 серпня.
12 серпня до чергової частини Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС у Харківській області звернулася місцева мешканка з заявою про те, що її співмешканець - головний редактор однієї з інформгазет Харкова - 11 серпня пішов із дому та місце знаходження його невідоме.
15 серпня слідчий відділу Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС у Харківській області порушив кримінальну справу за ст. 115 Кримінального кодексу (навмисне вбивство).
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Після повноліття. Маніфест свідомого громадянина
"Не питай, що Америка зробила для тебе. Подумай, що ти зробив для Америки!", - так характеризував зміст американського патріотизму Джон Кеннеді.
В Україні, на жаль, усе навпаки.
Ми ж сьогодні все частіше й усе більше хочемо, щоб наша держава щось дала нам: підвищені пенсії й зарплати, соціальне забезпечення, якісну освіту, безкоштовну медицину. Ми хочемо цього від політиків на виборах, від чиновників у канцеляріях і адміністраціях, від бізнесменів і олігархів. Проте самі ми не збираємося щось робити, і самостійно щось змінювати у своїй країні.
Так суспільство живе вже 19 років, постійно питаючи: що Україна зробила для нас?
Хоча відповідь проста. Це МИ повинні зробити Україну такою, якою ми хочемо її бачити.
Минув один рік після повноліття України, і 19 років після проголошення державної Незалежності.
Саме час озирнутися й поглянути, що нам подобається, а що ні у своїй країні. І найголовніше, що потрібно зробити, аби змінити всі недоліки, і закріпити досягнення молодої дев'ятнадцятилітньої держави.
Перш за все нам потрібно змінити суспільну свідомість. Час зрозуміти, що таке патріотизм. І бути справжніми, а не трибунно-майданними патріотами.
Українське суспільство 19 років виховувалося на патерналізмі. Внаслідок цього більшість наших співвітчизників глибоко переконана, що хтось щось має їм дати.
За цією логікою відбувається більшість виборів. Звідси "ростуть ноги" невиконаних передвиборчих обіцянок і розчарувань. Звідси росте уявлення про політику як постійну оману, і про патріотизм як розмахування прапором або декларування "страшенної любові" до батьківщини.
Патерналістська свідомість має бути змінена на свідомість участі, свідомість діяльних громадян, які починають із себе, якщо прагнуть щось змінити в країні.
Адже патріотизм починається не з носіння вишиванки напоказ, а з того, щоб викинути обгортку в урну, з того, щоб не вигулювати собаку на дитячому майданчику, з автомобіля, що припарковано в дозволеному місці, а не на тротуарі.
Продовжується патріотизм свідомим об'єднанням людей для захисту своїх прав у житлові кооперативи, у громадські організації, свідомою участю в суспільно-політичному житті. А не відстороненим спостеріганням за політичними ток-шоу.
Так виробляється свідомість громадян, які дійсно прагнуть зробити свою країну краще, можуть вимагати цього від держави. І, по суті, можуть самі будувати державу такою, яку вони хочуть.
Так поступово формується громадянське суспільство, яке починає висувати вимоги до політичної системи й державного устрою.
Таке суспільство має бути зацікавлене в максимально розвиненому парламентаризмі.
Адже саме парламент виконує функцію стримування й противаги виконавчій владі. Питання тут не тільки в ухваленні законів. Впливовий парламент грає ключову роль при формуванні бюджету та визначенні соціально-економічної політики. Тому, за умов розвиненого парламентаризму, політика держави, як правило, є більш соціально-орієнтованою й спрямованою на розв'язання проблем суспільства.
Реальний парламентаризм також є запобіжником від олігархізації політичної системи. Адже олігархія в більшості випадків утворюється навколо президентського інституту - за умови, що він впливає на виконавчу владу, - і ним підтримується.
Проте формування такого ефективного парламентаризму залежить від якості й структурованості партійної системи країни. І тут також не можна обійтися без розвиненої громадянської свідомості.
Банально, але факт: у парламент потрапляють ті партії, за які голосують виборці.
Отже, структурована політична система передбачає, що виборці голосуватимуть за політичні сили та кандидатів, які вже зарекомендували себе стійкою позицією та послідовністю в реалізації програмних положень. Це, до речі, покладе край нескінченному створенню "одноденних" партій, які виникають під рейтинги лідерів, і створюються лише для участі у виборах та отримання депутатських мандатів.
Далі суспільство з розвиненою громадянською свідомістю вимагатиме збільшення ролі та розширення повноважень місцевого самоврядування.
Адже очевидно, що більшість проблем, з якими люди стикаються щодня - робота комунальних служб, транспорт тощо - мають вирішуватися на місцях, тому що це швидше й дієвіше. Проте для вирішення проблем місцеві органи влади повинні мати, по-перше, повноваження, а по-друге, ресурси.
Тому розвиток суспільної свідомості й політичної системи має закономірно призвести до передачі багатьох повноважень державних адміністрацій до виконавчих органів місцевих рад.
Найголовніше ж - надання місцевим радам можливості самостійно розробляти місцеві бюджети, без участі й тиску центральної влади, а також збільшення частки податків, які б залишалися на місцях. Такий підхід дозволить значно поліпшити і роботу комунальних служб, і якість комунальних послуг, і стан доріг.
Зрештою, розвиток непатерналістьської суспільної свідомості призведе до покращення умов ведення малого й середнього бізнесу, а отже, до формування середнього класу й загального зростання рівня життя населення.
Суспільство свідомих громадян меншою мірою покладатиметься на державу й більшою - на власні сили.
У результаті зростатиме приватна ініціатива, і збільшуватиметься кількість людей, які намагатимуться розпочати власну справу - приватних підприємців. Ці люди, у свою чергу, вимагатимуть від держави максимальної дерегуляції, тобто явочного, а не дозвільного порядку при реєстрації підприємства, спрощення й лібералізації податкової системи.
Розвиток малого й середнього бізнесу, відповідно, призведе до зростання загальної купівельної спроможності громадян. А це створить умови для збільшення обсягів внутрішнього ринку, і, закономірно, до збільшення виробництва.
Логічно, що збільшення виробництва потягне за собою зростання надходжень бюджету.
Таким чином, виросте добробут решти громадян, які живуть за рахунок бюджетних дотацій, або працюють у державних установах або на державних підприємствах.
Перерахованого не можна досягти лише за рахунок реформ.
По-перше, суспільство не можливо змінити "згори".
По-друге, політико-олігархічна верхівка ніколи не буде зацікавлена в таких змінах, і не робитиме їх без ініціативи знизу.
Олігархічна держава сприяє розвитку лише олігархічного капіталу, і не орієнтується на розв'язання проблем решти суспільства - пенсіонерів, найманих працівників чи дрібних бізнесменів.
Тому без нашої ініціативи, без кардинальних змін суспільної свідомості жодних змін на краще не відбудеться.
Втішає те, що за 19 років Незалежності патерналістська свідомість потрохи руйнується в головах наших громадян. Проте це відбувається дуже повільно.
Тому прагнучи розвитку нашої молодої країни, давайте починати із себе.
Не питайте, що Україна зробила для вас. Подумайте, що ви зробили для України!
Олексій Краснопьоров, політолог
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
В Україні, на жаль, усе навпаки.
Ми ж сьогодні все частіше й усе більше хочемо, щоб наша держава щось дала нам: підвищені пенсії й зарплати, соціальне забезпечення, якісну освіту, безкоштовну медицину. Ми хочемо цього від політиків на виборах, від чиновників у канцеляріях і адміністраціях, від бізнесменів і олігархів. Проте самі ми не збираємося щось робити, і самостійно щось змінювати у своїй країні.
Так суспільство живе вже 19 років, постійно питаючи: що Україна зробила для нас?
Хоча відповідь проста. Це МИ повинні зробити Україну такою, якою ми хочемо її бачити.
Минув один рік після повноліття України, і 19 років після проголошення державної Незалежності.
Саме час озирнутися й поглянути, що нам подобається, а що ні у своїй країні. І найголовніше, що потрібно зробити, аби змінити всі недоліки, і закріпити досягнення молодої дев'ятнадцятилітньої держави.
Перш за все нам потрібно змінити суспільну свідомість. Час зрозуміти, що таке патріотизм. І бути справжніми, а не трибунно-майданними патріотами.
Українське суспільство 19 років виховувалося на патерналізмі. Внаслідок цього більшість наших співвітчизників глибоко переконана, що хтось щось має їм дати.
За цією логікою відбувається більшість виборів. Звідси "ростуть ноги" невиконаних передвиборчих обіцянок і розчарувань. Звідси росте уявлення про політику як постійну оману, і про патріотизм як розмахування прапором або декларування "страшенної любові" до батьківщини.
Патерналістська свідомість має бути змінена на свідомість участі, свідомість діяльних громадян, які починають із себе, якщо прагнуть щось змінити в країні.
Адже патріотизм починається не з носіння вишиванки напоказ, а з того, щоб викинути обгортку в урну, з того, щоб не вигулювати собаку на дитячому майданчику, з автомобіля, що припарковано в дозволеному місці, а не на тротуарі.
Продовжується патріотизм свідомим об'єднанням людей для захисту своїх прав у житлові кооперативи, у громадські організації, свідомою участю в суспільно-політичному житті. А не відстороненим спостеріганням за політичними ток-шоу.
Так виробляється свідомість громадян, які дійсно прагнуть зробити свою країну краще, можуть вимагати цього від держави. І, по суті, можуть самі будувати державу такою, яку вони хочуть.
Так поступово формується громадянське суспільство, яке починає висувати вимоги до політичної системи й державного устрою.
Таке суспільство має бути зацікавлене в максимально розвиненому парламентаризмі.
Адже саме парламент виконує функцію стримування й противаги виконавчій владі. Питання тут не тільки в ухваленні законів. Впливовий парламент грає ключову роль при формуванні бюджету та визначенні соціально-економічної політики. Тому, за умов розвиненого парламентаризму, політика держави, як правило, є більш соціально-орієнтованою й спрямованою на розв'язання проблем суспільства.
Реальний парламентаризм також є запобіжником від олігархізації політичної системи. Адже олігархія в більшості випадків утворюється навколо президентського інституту - за умови, що він впливає на виконавчу владу, - і ним підтримується.
Проте формування такого ефективного парламентаризму залежить від якості й структурованості партійної системи країни. І тут також не можна обійтися без розвиненої громадянської свідомості.
Банально, але факт: у парламент потрапляють ті партії, за які голосують виборці.
Отже, структурована політична система передбачає, що виборці голосуватимуть за політичні сили та кандидатів, які вже зарекомендували себе стійкою позицією та послідовністю в реалізації програмних положень. Це, до речі, покладе край нескінченному створенню "одноденних" партій, які виникають під рейтинги лідерів, і створюються лише для участі у виборах та отримання депутатських мандатів.
Далі суспільство з розвиненою громадянською свідомістю вимагатиме збільшення ролі та розширення повноважень місцевого самоврядування.
Адже очевидно, що більшість проблем, з якими люди стикаються щодня - робота комунальних служб, транспорт тощо - мають вирішуватися на місцях, тому що це швидше й дієвіше. Проте для вирішення проблем місцеві органи влади повинні мати, по-перше, повноваження, а по-друге, ресурси.
Тому розвиток суспільної свідомості й політичної системи має закономірно призвести до передачі багатьох повноважень державних адміністрацій до виконавчих органів місцевих рад.
Найголовніше ж - надання місцевим радам можливості самостійно розробляти місцеві бюджети, без участі й тиску центральної влади, а також збільшення частки податків, які б залишалися на місцях. Такий підхід дозволить значно поліпшити і роботу комунальних служб, і якість комунальних послуг, і стан доріг.
Зрештою, розвиток непатерналістьської суспільної свідомості призведе до покращення умов ведення малого й середнього бізнесу, а отже, до формування середнього класу й загального зростання рівня життя населення.
Суспільство свідомих громадян меншою мірою покладатиметься на державу й більшою - на власні сили.
У результаті зростатиме приватна ініціатива, і збільшуватиметься кількість людей, які намагатимуться розпочати власну справу - приватних підприємців. Ці люди, у свою чергу, вимагатимуть від держави максимальної дерегуляції, тобто явочного, а не дозвільного порядку при реєстрації підприємства, спрощення й лібералізації податкової системи.
Розвиток малого й середнього бізнесу, відповідно, призведе до зростання загальної купівельної спроможності громадян. А це створить умови для збільшення обсягів внутрішнього ринку, і, закономірно, до збільшення виробництва.
Логічно, що збільшення виробництва потягне за собою зростання надходжень бюджету.
Таким чином, виросте добробут решти громадян, які живуть за рахунок бюджетних дотацій, або працюють у державних установах або на державних підприємствах.
Перерахованого не можна досягти лише за рахунок реформ.
По-перше, суспільство не можливо змінити "згори".
По-друге, політико-олігархічна верхівка ніколи не буде зацікавлена в таких змінах, і не робитиме їх без ініціативи знизу.
Олігархічна держава сприяє розвитку лише олігархічного капіталу, і не орієнтується на розв'язання проблем решти суспільства - пенсіонерів, найманих працівників чи дрібних бізнесменів.
Тому без нашої ініціативи, без кардинальних змін суспільної свідомості жодних змін на краще не відбудеться.
Втішає те, що за 19 років Незалежності патерналістська свідомість потрохи руйнується в головах наших громадян. Проте це відбувається дуже повільно.
Тому прагнучи розвитку нашої молодої країни, давайте починати із себе.
Не питайте, що Україна зробила для вас. Подумайте, що ви зробили для України!
Олексій Краснопьоров, політолог
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Регіонали реєструють свої осередки заднім числом?
Районні управління юстиції в Херсонській області фальсифікують документи, які стосуються дат реєстрації осередків Партії регіонів.
Як передає кореспондент УНІАН, про це сьогодні на прес-конференції в Херсоні заявив народний депутат, голова обласної організації БЮТ Юрій ОДАРЧЕНКО.
Ю.ОДАРЧЕНКО повідомив, що вже звернувся до прокурора області Костянтина СВІДЕНКА із депутатським зверненням стосовно дій посадових осіб Голопристанського районного управління юстиції, яке, як вказано в зверненні, вчинило «підлог документів з метою реєстрації структурних утворень політичних партій «заднім числом» для надання права участі в місцевих виборах за нині діючим законом».
За словами народного депутата, вказане управління юстиції підробило дані про реєстрацію Голопристанського районного осередку Партії регіонів, зареєстрували його 2001 роком. Ю.ОДАРЧЕНКО стверджує, що у червні поточного року у відповіді Головного управління юстиції в Херсонській області на його звернення даних про реєстрацію вказаного осередку ПР не було.
Ю.ОДАРЧЕНКО заявив, що аналогічно вчиняють також посадовці інших районних управлінь юстиції, зокрема, Цюрупинського та Скадовського.
«Дивно, що керманичі Партії регіонів, які більше 5 років були при владі, не знайшли часу і бажання зареєструвати партійні осередки у відповідності з вимогами закону», - сказав депутат.
Ю.ОДАРЧЕНКО планує звертатися до органів прокуратури і судів стосовно всіх виявлених випадків фальсифікації документів.
Також він повідомив, що звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з приводу скасування Великоолександрівським районним управлінням юстиції реєстрації місцевої районної організації всеукраїнського об’єднання «Батьківщина».
«Вони (управління юстиції – УНІАН) з подачі податкової інспекції абсолютно незаконно скасували реєстрацію партійної організації. Я, як народний депутат, звернувся до міністра юстиції Олександра ЛАВРИНОВИЧА і повідомив про незаконні дії його підлеглих» - заявив Ю.ОДАРЧЕНКО.
Довідка. Згідно з рішенням парламенту, місцеві вибори відбудуться в Україні 31 жовтня поточного року.
Новий закон "Про вибори депутатів Верховної Ради Криму, місцевих рад і сільських, селищних, міських голів" набув чинності 31 липня. Згідно із законом, місцева організація партії має право висувати своїх кандидатів у депутати місцевих рад лише в тому випадку, якщо вона зареєстрована за 365 днів до виборів.
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Як передає кореспондент УНІАН, про це сьогодні на прес-конференції в Херсоні заявив народний депутат, голова обласної організації БЮТ Юрій ОДАРЧЕНКО.
Ю.ОДАРЧЕНКО повідомив, що вже звернувся до прокурора області Костянтина СВІДЕНКА із депутатським зверненням стосовно дій посадових осіб Голопристанського районного управління юстиції, яке, як вказано в зверненні, вчинило «підлог документів з метою реєстрації структурних утворень політичних партій «заднім числом» для надання права участі в місцевих виборах за нині діючим законом».
За словами народного депутата, вказане управління юстиції підробило дані про реєстрацію Голопристанського районного осередку Партії регіонів, зареєстрували його 2001 роком. Ю.ОДАРЧЕНКО стверджує, що у червні поточного року у відповіді Головного управління юстиції в Херсонській області на його звернення даних про реєстрацію вказаного осередку ПР не було.
Ю.ОДАРЧЕНКО заявив, що аналогічно вчиняють також посадовці інших районних управлінь юстиції, зокрема, Цюрупинського та Скадовського.
«Дивно, що керманичі Партії регіонів, які більше 5 років були при владі, не знайшли часу і бажання зареєструвати партійні осередки у відповідності з вимогами закону», - сказав депутат.
Ю.ОДАРЧЕНКО планує звертатися до органів прокуратури і судів стосовно всіх виявлених випадків фальсифікації документів.
Також він повідомив, що звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з приводу скасування Великоолександрівським районним управлінням юстиції реєстрації місцевої районної організації всеукраїнського об’єднання «Батьківщина».
«Вони (управління юстиції – УНІАН) з подачі податкової інспекції абсолютно незаконно скасували реєстрацію партійної організації. Я, як народний депутат, звернувся до міністра юстиції Олександра ЛАВРИНОВИЧА і повідомив про незаконні дії його підлеглих» - заявив Ю.ОДАРЧЕНКО.
Довідка. Згідно з рішенням парламенту, місцеві вибори відбудуться в Україні 31 жовтня поточного року.
Новий закон "Про вибори депутатів Верховної Ради Криму, місцевих рад і сільських, селищних, міських голів" набув чинності 31 липня. Згідно із законом, місцева організація партії має право висувати своїх кандидатів у депутати місцевих рад лише в тому випадку, якщо вона зареєстрована за 365 днів до виборів.
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Партизани Великої Вітчизняної: а чи був героїзм?
«Партизани тероризують місцеве населення у формі вбивств і мародерства»... «Місцеве населення має до нас велику ворожість, до німців – ще більшу»... Як брехали Федоров і Ко.
Історики давно піддають критиці радянські догми про партизанський рух в Україні. Завдяки таким дослідникам, як Кентій, Гогун, Білас, Сергійчук, громадськість дізналася про «народних месників» не тільки їх праведні справи, а й найбільш темний бік діяльності партизан: розбої, грабунки, насильство над мирними мешканцями, п`янки, гулянки, чвари між командирами загонів і багато іншого, про що і не підозрював радянський громадянин. Та і як він міг щось запідозрити, якщо йому доводилося вивчати історію партизанського руху за тенденційними документальними збірками або ж мемуарами керівників партизанських з`єднань. Виходячи з дій сьогоднішньої влади, нам мабуть знову доведеться повернутися до радянської методики вивчення історії.
Хотілося б докладніше поговорити про партизанську мемуаристику, по суті досі не досліджену з об`єктивних позицій.
«Партизани тероризують місцеве населення у формі вбивств і мародерства»
Появою маси партизанських мемуарів тиражами 100, 150, 200 тисяч примірників, про які нині можуть тільки мріяти сучасні дослідники і письменники, радянське суспільство зобов`язане Хрущову. Після його приходу до влади книжкові полиці буквально ломилися від творів, в яких колишні партизанські командири, тепер уже здебільшого як Герої Радянського Союзу, описували свої «подвиги» в роки війни – саме свої або ж наближених до себе людей, а не рядових партизанів.
Саме за цими працями абсолютна більшість радянських громадян кілька поколінь (не рахуючи істориків) і черпала інформацію про всенародний партизанський рух. Створювалися вони за підтримки влади – як частина радянської пропаганди. Абсолютно точно їх схарактеризував американський історик Джон Армстронг: «Легенди про загони безстрашних і зв`язаних єдиною метою молодих людей, які живуть просто неба, б’ються проти набагато сильнішого ворога і мстяться гіршим з мерзотників, привертали увагу молоді з часів Робін Гуда до епохи підкорення Дикого Заходу. Додайте до цього рецепту як інгредієнти елементи детективного тріллера, і у вас в руках опиниться ідеальне знаряддя пропаганди».
Можливо, тому Хрущов був противником системних історичних досліджень партизанського руху, розуміючи, що тоді «радянські месники» втратять свій романтичний образ. У березні 1962 року в промові на пленумі Центрального Комітету КПРС він презирливо порівнював дисертацію «Партизанські операції в лісах Білорусі під час Великої Вітчизняної війни» з дисертацією на тему «Екологічне і економічне значення європейського білого журавля, чорного журавля і сірої чаплі для Білорусії».
Обидві дисертації, за словами Микити Сергійовича, були марною витратою грошей. Він був упевнений, що якщо і потрібно давати трактування партизанського руху і інших етапів війни, то цим повинні займатися автори мемуарів, статей і літературних творів.
Наведемо кілька прикладів дії пропаганди в мемуарах партизан, які зараз не витримують ніякої критики. Герой Радянського Союзу Антон Бринський, що дислокувався зі своїм загоном переважно в західних регіонах України, в своїй книзі «По той бік фронту» пише: жителі Рівненської і Волинської областей, дізнавшись, що партизанам потрібне було золото (для купівлі у німців вибухівки), віддавали все, що мали. «Радісним було не тільки поповнення наших запасів, а й та активність, яку виявило населення. Не треба було просити і умовляти. Треба було тільки сказати, і люди самі несли, віддавали, діставали», – зазначає Бринський.
Насправді ж це просто пропагандистська фішка, спрямована на те, щоб показати беззастережну підтримку радянських партизан у всіх регіонах України. Адже загальновідомо, що в західноукраїнських землях «народних месників» населення практично не підтримувало, віддаючи свої переваги українським повстанцям. Тому партизани дуже часто вимушені були вдаватися до насильницьких заходів щодо місцевого населення. Та ж бригада Бринського, який змальовує таку ідилію у відносинах з селянами, славилася своєю жорстокістю. Про що, до речі, писали командири інших з`єднань.
Так, двічі Герой Радянського Союзу Федоров в жовтні 1943 року подав на ім`я Хрущова доповідну записку, де відзначав дії загонів Бринського (псевдо «дядя Петя») таким чином: «Ставимо Вас до відома, що дії ряду командирів цього з`єднання (не кажучи вже про рядових партизанів, які тероризують мирне населення побиттями, вбивствами і мародерством) проведені, як правило, у формі бандитизму, грабування і мародерства, потребують Вашого втручання». А ось що пише в своїй доповіді від 27 березня 1944 року комісар Кам`янець-Подільського партизанського з`єднання ім. Жукова Миронов: «У більшості партизанських загонів склалася така думка, що поголовно всі жителі Західної України націоналісти, і заходячи в села, вони проводили майже поголовне вилучення худоби і майна і вбивали чоловіче населення у порядку помсти за загиблих диверсантів».
Федоров у своїх мемуарах «Підпільний обком діє» промовисто розповідає про допомогу, що її надають партизанам західноукраїнські селяни, і про підтримку останніми їх з`єднання практично в усьому регіоні. Тим часом командування Рівненського партизанського з`єднання №2 у листопаді 1943 року в своєму листі повідомляло Федорова, що його бійці ведуть незаконну діяльність, на межі явного мародерства. Загін ім. Ванди Василевській, рухаючись через село Привентівка, піддав населення цього села форменому пограбуванню. «Бійці загону, – писалося в листі, – без жодного контролю і керівництва ходили по селу і вимагали все, що потрапило. Брали взуття, білизну, одяг, посуд, супроводжуючи свої дії лайкою, погрозами і застосуванням зброї, стріляючи з гвинтівок і автоматів».
Складно уявити собі, щоб партизани так поводилися відносно доброзичливого настроєного населення.
«Місцеве населення має до нас велику ворожість, до німців – ще більшу»
Ще одна вельми неправдоподібно представлена тема в мемуарах стосується українських націоналістів. У партизанських спогадах вони «продажні нелюди», які звіряче мучили разом з німцями місцеве населення. Так, Медведєв у своїй книзі «Сильні духом» характеризував бандерівських партизан, не скупившись на епітети: «Бандера був махровий гітлерівець, вивченик гестапо. Він зібрав покидьки петлюрівської контрреволюції, вцілілих куркулів, весь набрід, що опинився після тридцять дев`ятого року в гітлерівській Німеччині. Його «хлопці» грабували українські села і хутори, а прибутки від пограбувань ішли отаманові. Награбовані капітали Бандера вміщав на своє ім`я в швейцарський банк».
У свою чергу, Федоров в своєму опусі зазначав, що до них приходили селяни і скаржилися «рідній Радянській владі» на бандерівських партизанів, які постійно грабували їх села і просили вигнати мучителів. І диверсант Ілля Старінов в своїх спогадах «Міни сповільненої дії» стверджував, що в роки війни в Західній Україні «сільське населення жило в постійному страху. Бандерівці приходили ночами, забираючи у селян продукти, нібито для партизан, насправді ж передаючи їх німцям».
Ці, по суті, партизанські казки читали десятки мільйонів людей і потім на перекручених фактах робили висновки про українських націоналістів. Адже хто тоді міг знати, що насправді прихильники Степана Бандери вели не показушну, а реальну збройну боротьбу проти нацистів і що не міг він класти гроші в якісь там банки хоч би з тієї причини, що з 1941 року перебував у німецькому концтаборі «Заксенгаузен» за прагнення створити незалежну державу.
Щодо постійного грабунку мирного населення, то це теж перебільшення (хоча заперечувати наявність таких випадків не слід), про що зараз написано багато досліджень не тільки українськими, а й іноземними істориками. Що ж до «рідної Радянської влади», то для західних українців СРСР ніколи не був своїм, про що свідчить повстанська боротьба на цій території – як до війни, так і після.
Для прикладу наведемо запис з щоденника Руднєва (комісара партизанського з`єднання Ковпака: «У Західній Україні кожне село націоналістичне, і дуже багато банд націоналістів знаходиться по лісах». Те саме радирував до УШПР 26 вересня 1943 року Сидір Ковпак, зазначаючи, що в західних регіонах України «українське населення виключно підтримує бандерівців, радянську владу ненавидить». Запідозрити цих партизан в необ`єктивність складно.
Вислови Старинова легко спростувати його ж телеграмою, надісланою до УШПР 17 березня 1944 року, де він діаметрально протилежно оцінював відносини УПА з місцевим населенням. Зокрема, він писав: «У звільнених районах Тернопільської області населення заховало частину худоби, свиней, створивши таємні склади для банд націоналістів. Є випадки отруєння, вбивств, обстрілу.
Відчувається явна ворожість до нас. До німців ця ворожість ще більша. Четверту війну воюю, але ніколи не зустрічав такого ворожого середовища».
Як брехали Федоров і Ко
Проблемою в партизанських мемуарах є і те, що героями сюжетів тут часто ставали люди, які не мали анінайменшого стосунку до боротьби з німецькими окупантами і потрапили на сторінки книг завдяки знайомству з авторами. А приписки чужих операцій часто ставали предметом сварок між партизанськими «вождями», що призводили до того, що багато з них просто не спілкувалися між собою в мирний час.
Наочним прикладом тут може служити відкритий лист колишнього учасника партизанського руху Миколи Струтинського, надісланий ним до Інституту історії УРСР 26 березня 1966 року. Досвідчений партизан виявив у книзі «Поєдинок», написаною одним з керівників Рівненського підпілля, Героєм Радянського Союзу Терентієм Новаком, дивні речі. Терентій Федорович безсоромно привласнив собі ідею про підрив німецької їдальні в Рівному в 1943 році, натомість, за словами Струтинського, це була задумка якогось бійця Афоніна. Жертви вибуху в мемуарах автор також, м`яко кажучи, перебільшив.
«Новак доповів командирові загону, що вибухом міни було знищено кілька німецьких генералів, багато офіцерів і солдатів. Тепер він конкретизував цифру. Виступаючи 7 червня 1965 року на львівському телебаченні, Новак сказав, що в цій їдальні було вбито трьох генералів, чотирьох підполковників і 80 офіцерів, – пише в листі Струтинський. – З усією відповідальністю заявляю, що це зухвала брехня. У солдатській їдальні німецькі генерали і офіцери не харчувалися. Не було їх там і в момент вибуху. Насправді в результаті вибуху міни були важко поранені лише двоє: рядовий солдат-власівець і Червинський, який виконував наші завдання в комендатурі міста, де він працював шевцем, час від часу відвідував «Солдатен гейм».
А ось що писали на ім`я директора Інституту марксизму-ленінізму щодо мемуарів Новака колишні партизани загону Дмитра Медведєва, який діяв у тому ж регіоні, Василь Багровий, Михайло Нессен і Михайло Сапір, які особисто знали керівника рівненського підпілля: «Новак – за своєю натурою людина вкрай боязка, дуже користолюбна, кар`єрист. Написані ним і видані в Україні спогади «Поєдинок» – це повна брехня і марення. Він приписує собі багато епізодів діяльності легендарного розвідника Миколи Кузнєцова. Видана книга викликає у нас, колишніх партизанів, і в читачів, обурення і жаль. Це наруга над святою пам`яттю тих, хто чесно боровся і загинув. Зрозумійте нас, адже ця людина в період німецької окупації не знищила жодного німця і бандита».
Так само непорядно до організаторів підпілля на Сумщині вчинив Наумов. Він у своїх мемуарах «Хінельські походи» обставив усе так, що вийшов організатором сам. Хоча партизанити почав, за словами комісара його з`єднання Лукашова, з січня 1942 року, коли вже сумське підпілля існувало.
Більше того, Лукашов після виходу мемуарів Наумова буквально «розніс» їх у листі до директора Інституту марксизму-ленінізму Назаренка, побачивши в них багато вигадки і неправди. Ось як він схарактеризував його творчість: «Багато написано книг, чудових творів наших радянських письменників. Ці книги розповідають нашому народові про ту сувору правду, яку пережили трудівники нашої країни в роки Великої Вітчизняної війни. Але є твори, які перекручують правду, оббріхують наших радянських людей, які віддали світле життя за щастя народу. Ці люди, горе-письменники, не зважаючи ні на що, готові втопити в багні інших, лише б собі одержати славу.
Вони забувають, що історичну правду, свідками якої ще живуть люди, важко перекрутити. Подібним писакою, кар`єристом і наклепником є Наумов».
У своєму листі Лукашов зазначив, що німці до початку 1942 року не могли кинути великі сили проти з`єднання Наумова, як він пише, оскільки його ще не було. На той час майбутній командир з`єднання керував лише однією партизанською групою в 250 осіб загону Червоного району (Сумщина).
Не було ніколи таких випадків, щоб в селах Подивоття та Станіславчик німці його мало не вбили (Наумов зазначає в мемуарах, що дивом залишився живий, але були застрелені під ним його коні).
«Який збіг, який щасливець! А насправді це було? Ні, цього ніколи не було, це показане, надумане «геройство», – писав Лукашов.
Єдине, що не викликало сумнівів у колишнього комісара з`єднання Наумова, це те, як точно і правдиво він змалював діяльність Куманька (одного з організаторів сумського підпілля), та й то з меркантильних міркувань – останній займав після війни серйозні партійні посади, тому викликати його гнів на свій опус автор не став.
«У цій книзі Наумов більш-менш правдиво показує факти про діяльність Куманька, хоча я в книзі ніде не помітив цього прізвища, – звертав увагу директора інституту колишній комісар з`єднання.
– Він у нього йде під кличкою «Фомич». Так насправді його називали в загоні. Але з якою метою він це робить? Він знає, що Куманьок займає видне положення в суспільстві і партії в післявоєнні роки, і, спираючись на нього, йому легко було перекрутити факти в своїй книзі. Переважно в книзі не показана жодна людина з бійців і командирів партизанського загону, які залишилися в тилу ворога з перших днів окупації, як кажуть не на життя, а на смерть боролися».
Не відставав від своїх колег і Олександр Кривець – командир партизанського загону ім. Щорса на Чернігівщині. У 1973 році в світ вийшла його книга «Багряними дорогами». Доблесть автора в творі змальована яскравими фарбами. Щоправда, про справжніх партизанів Чернігівської області, де діяв загін, в книзі майже не згадується, героїчні вчинки в оповіданні приписуються тільки друзям і родичам автора і, звісно, самому командирові.
Колишня партизанка Павлина Березовська дала таку оцінку мемуарам Кривця: «А що там наворочене, прямо скажу, не кожному фантастові під силу. Барон Мюнгаузен – жалюгідний невдаха проти нашого «льотчика». Читаючи книгу, ми з моїми друзями-партизанами спочатку дивувалися, потім ображалися, а врешті-решт, вже просто сміялися до сліз».
Зазнавали критики очевидців і мемуари Федорова «Підпільний обком діє». Ось як відгукувався про прочитану першу частину книги колишній секретар Чернігівського обкому КП(б)У з пропаганди Рудько в листі Федорову: «Здрастуйте, Олексію Федоровичу! Учора прочитав першу частину Вашої книги «Підпільний обком діє» в журналі «Новый мир» за 1947 рік. Я не збираюся наводити критику по всіх розділах першої частини книги, але повинен писати Вам, що в ній є багато неточностей – перекручені факти і переплутані події».
Розкритикував третю книгу мемуарів і начальник особливого відділу з`єднання Федорова Золотаренко. У своєму обширному звіті, надісланому до всіх партійних інстанцій щодо підпільних організацій на Волині, створених Олексієм Федоровичем, він зазначав: «З усією відповідальністю комуніста і партизана, як бойовий начальник особливого відділу з`єднання Федорова заявляю, що ніяких підпільних партійних організацій до кінця війни на зв`язку у так званого підпільного обкому партії на Волині не було, тому, що ніякої підпільної роботи з організації і виявлення комуністами не велося».
***
Звичайно, професійні історики розуміють, що мемуари і спогади не позбавлені суб`єктивізму, але у випадку з партизанськими – це явний перебір... Насправді цінність у цих книгах становлять змалювання побуту і повсякденного життя партизан, творчість (пісні, частівки, анекдоти)... Все інше – чиста вигадка, яка не витримує перевірки архівними документами. Адже недаремно всі ці казки викликали обурення рядових партизанів. Спонукаючи писати їх гнівні листи до різних інстанції, вимагаючи справедливості. Хоча, звичайно, певний відсоток таких листів був написаний через заздрість побратимів, які не потрапили на сторінки книг (що не зменшує значення цих листів).
Проте запущений конвейєр не так легко було зупинити. Зробивши це, КПРС виставила б у не дуже доброму світлі канонізованих героїв, а іноді, як у випадку з Федоровим, і двічі Героїв Радянського Союзу, тим більше що їх книги дуже добре вписувалися в русло радянської пропаганди.
Тому заперечення, які приходили письмово, зазвичай, відправлялися до архівних фондів, де вони зберігаються досі.
Володимир Гінда, кандидат історичних наук
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Історики давно піддають критиці радянські догми про партизанський рух в Україні. Завдяки таким дослідникам, як Кентій, Гогун, Білас, Сергійчук, громадськість дізналася про «народних месників» не тільки їх праведні справи, а й найбільш темний бік діяльності партизан: розбої, грабунки, насильство над мирними мешканцями, п`янки, гулянки, чвари між командирами загонів і багато іншого, про що і не підозрював радянський громадянин. Та і як він міг щось запідозрити, якщо йому доводилося вивчати історію партизанського руху за тенденційними документальними збірками або ж мемуарами керівників партизанських з`єднань. Виходячи з дій сьогоднішньої влади, нам мабуть знову доведеться повернутися до радянської методики вивчення історії.
Хотілося б докладніше поговорити про партизанську мемуаристику, по суті досі не досліджену з об`єктивних позицій.
«Партизани тероризують місцеве населення у формі вбивств і мародерства»
Появою маси партизанських мемуарів тиражами 100, 150, 200 тисяч примірників, про які нині можуть тільки мріяти сучасні дослідники і письменники, радянське суспільство зобов`язане Хрущову. Після його приходу до влади книжкові полиці буквально ломилися від творів, в яких колишні партизанські командири, тепер уже здебільшого як Герої Радянського Союзу, описували свої «подвиги» в роки війни – саме свої або ж наближених до себе людей, а не рядових партизанів.
Саме за цими працями абсолютна більшість радянських громадян кілька поколінь (не рахуючи істориків) і черпала інформацію про всенародний партизанський рух. Створювалися вони за підтримки влади – як частина радянської пропаганди. Абсолютно точно їх схарактеризував американський історик Джон Армстронг: «Легенди про загони безстрашних і зв`язаних єдиною метою молодих людей, які живуть просто неба, б’ються проти набагато сильнішого ворога і мстяться гіршим з мерзотників, привертали увагу молоді з часів Робін Гуда до епохи підкорення Дикого Заходу. Додайте до цього рецепту як інгредієнти елементи детективного тріллера, і у вас в руках опиниться ідеальне знаряддя пропаганди».
Можливо, тому Хрущов був противником системних історичних досліджень партизанського руху, розуміючи, що тоді «радянські месники» втратять свій романтичний образ. У березні 1962 року в промові на пленумі Центрального Комітету КПРС він презирливо порівнював дисертацію «Партизанські операції в лісах Білорусі під час Великої Вітчизняної війни» з дисертацією на тему «Екологічне і економічне значення європейського білого журавля, чорного журавля і сірої чаплі для Білорусії».
Обидві дисертації, за словами Микити Сергійовича, були марною витратою грошей. Він був упевнений, що якщо і потрібно давати трактування партизанського руху і інших етапів війни, то цим повинні займатися автори мемуарів, статей і літературних творів.
Наведемо кілька прикладів дії пропаганди в мемуарах партизан, які зараз не витримують ніякої критики. Герой Радянського Союзу Антон Бринський, що дислокувався зі своїм загоном переважно в західних регіонах України, в своїй книзі «По той бік фронту» пише: жителі Рівненської і Волинської областей, дізнавшись, що партизанам потрібне було золото (для купівлі у німців вибухівки), віддавали все, що мали. «Радісним було не тільки поповнення наших запасів, а й та активність, яку виявило населення. Не треба було просити і умовляти. Треба було тільки сказати, і люди самі несли, віддавали, діставали», – зазначає Бринський.
Насправді ж це просто пропагандистська фішка, спрямована на те, щоб показати беззастережну підтримку радянських партизан у всіх регіонах України. Адже загальновідомо, що в західноукраїнських землях «народних месників» населення практично не підтримувало, віддаючи свої переваги українським повстанцям. Тому партизани дуже часто вимушені були вдаватися до насильницьких заходів щодо місцевого населення. Та ж бригада Бринського, який змальовує таку ідилію у відносинах з селянами, славилася своєю жорстокістю. Про що, до речі, писали командири інших з`єднань.
Так, двічі Герой Радянського Союзу Федоров в жовтні 1943 року подав на ім`я Хрущова доповідну записку, де відзначав дії загонів Бринського (псевдо «дядя Петя») таким чином: «Ставимо Вас до відома, що дії ряду командирів цього з`єднання (не кажучи вже про рядових партизанів, які тероризують мирне населення побиттями, вбивствами і мародерством) проведені, як правило, у формі бандитизму, грабування і мародерства, потребують Вашого втручання». А ось що пише в своїй доповіді від 27 березня 1944 року комісар Кам`янець-Подільського партизанського з`єднання ім. Жукова Миронов: «У більшості партизанських загонів склалася така думка, що поголовно всі жителі Західної України націоналісти, і заходячи в села, вони проводили майже поголовне вилучення худоби і майна і вбивали чоловіче населення у порядку помсти за загиблих диверсантів».
Федоров у своїх мемуарах «Підпільний обком діє» промовисто розповідає про допомогу, що її надають партизанам західноукраїнські селяни, і про підтримку останніми їх з`єднання практично в усьому регіоні. Тим часом командування Рівненського партизанського з`єднання №2 у листопаді 1943 року в своєму листі повідомляло Федорова, що його бійці ведуть незаконну діяльність, на межі явного мародерства. Загін ім. Ванди Василевській, рухаючись через село Привентівка, піддав населення цього села форменому пограбуванню. «Бійці загону, – писалося в листі, – без жодного контролю і керівництва ходили по селу і вимагали все, що потрапило. Брали взуття, білизну, одяг, посуд, супроводжуючи свої дії лайкою, погрозами і застосуванням зброї, стріляючи з гвинтівок і автоматів».
Складно уявити собі, щоб партизани так поводилися відносно доброзичливого настроєного населення.
«Місцеве населення має до нас велику ворожість, до німців – ще більшу»
Ще одна вельми неправдоподібно представлена тема в мемуарах стосується українських націоналістів. У партизанських спогадах вони «продажні нелюди», які звіряче мучили разом з німцями місцеве населення. Так, Медведєв у своїй книзі «Сильні духом» характеризував бандерівських партизан, не скупившись на епітети: «Бандера був махровий гітлерівець, вивченик гестапо. Він зібрав покидьки петлюрівської контрреволюції, вцілілих куркулів, весь набрід, що опинився після тридцять дев`ятого року в гітлерівській Німеччині. Його «хлопці» грабували українські села і хутори, а прибутки від пограбувань ішли отаманові. Награбовані капітали Бандера вміщав на своє ім`я в швейцарський банк».
У свою чергу, Федоров в своєму опусі зазначав, що до них приходили селяни і скаржилися «рідній Радянській владі» на бандерівських партизанів, які постійно грабували їх села і просили вигнати мучителів. І диверсант Ілля Старінов в своїх спогадах «Міни сповільненої дії» стверджував, що в роки війни в Західній Україні «сільське населення жило в постійному страху. Бандерівці приходили ночами, забираючи у селян продукти, нібито для партизан, насправді ж передаючи їх німцям».
Ці, по суті, партизанські казки читали десятки мільйонів людей і потім на перекручених фактах робили висновки про українських націоналістів. Адже хто тоді міг знати, що насправді прихильники Степана Бандери вели не показушну, а реальну збройну боротьбу проти нацистів і що не міг він класти гроші в якісь там банки хоч би з тієї причини, що з 1941 року перебував у німецькому концтаборі «Заксенгаузен» за прагнення створити незалежну державу.
Щодо постійного грабунку мирного населення, то це теж перебільшення (хоча заперечувати наявність таких випадків не слід), про що зараз написано багато досліджень не тільки українськими, а й іноземними істориками. Що ж до «рідної Радянської влади», то для західних українців СРСР ніколи не був своїм, про що свідчить повстанська боротьба на цій території – як до війни, так і після.
Для прикладу наведемо запис з щоденника Руднєва (комісара партизанського з`єднання Ковпака: «У Західній Україні кожне село націоналістичне, і дуже багато банд націоналістів знаходиться по лісах». Те саме радирував до УШПР 26 вересня 1943 року Сидір Ковпак, зазначаючи, що в західних регіонах України «українське населення виключно підтримує бандерівців, радянську владу ненавидить». Запідозрити цих партизан в необ`єктивність складно.
Вислови Старинова легко спростувати його ж телеграмою, надісланою до УШПР 17 березня 1944 року, де він діаметрально протилежно оцінював відносини УПА з місцевим населенням. Зокрема, він писав: «У звільнених районах Тернопільської області населення заховало частину худоби, свиней, створивши таємні склади для банд націоналістів. Є випадки отруєння, вбивств, обстрілу.
Відчувається явна ворожість до нас. До німців ця ворожість ще більша. Четверту війну воюю, але ніколи не зустрічав такого ворожого середовища».
Як брехали Федоров і Ко
Проблемою в партизанських мемуарах є і те, що героями сюжетів тут часто ставали люди, які не мали анінайменшого стосунку до боротьби з німецькими окупантами і потрапили на сторінки книг завдяки знайомству з авторами. А приписки чужих операцій часто ставали предметом сварок між партизанськими «вождями», що призводили до того, що багато з них просто не спілкувалися між собою в мирний час.
Наочним прикладом тут може служити відкритий лист колишнього учасника партизанського руху Миколи Струтинського, надісланий ним до Інституту історії УРСР 26 березня 1966 року. Досвідчений партизан виявив у книзі «Поєдинок», написаною одним з керівників Рівненського підпілля, Героєм Радянського Союзу Терентієм Новаком, дивні речі. Терентій Федорович безсоромно привласнив собі ідею про підрив німецької їдальні в Рівному в 1943 році, натомість, за словами Струтинського, це була задумка якогось бійця Афоніна. Жертви вибуху в мемуарах автор також, м`яко кажучи, перебільшив.
«Новак доповів командирові загону, що вибухом міни було знищено кілька німецьких генералів, багато офіцерів і солдатів. Тепер він конкретизував цифру. Виступаючи 7 червня 1965 року на львівському телебаченні, Новак сказав, що в цій їдальні було вбито трьох генералів, чотирьох підполковників і 80 офіцерів, – пише в листі Струтинський. – З усією відповідальністю заявляю, що це зухвала брехня. У солдатській їдальні німецькі генерали і офіцери не харчувалися. Не було їх там і в момент вибуху. Насправді в результаті вибуху міни були важко поранені лише двоє: рядовий солдат-власівець і Червинський, який виконував наші завдання в комендатурі міста, де він працював шевцем, час від часу відвідував «Солдатен гейм».
А ось що писали на ім`я директора Інституту марксизму-ленінізму щодо мемуарів Новака колишні партизани загону Дмитра Медведєва, який діяв у тому ж регіоні, Василь Багровий, Михайло Нессен і Михайло Сапір, які особисто знали керівника рівненського підпілля: «Новак – за своєю натурою людина вкрай боязка, дуже користолюбна, кар`єрист. Написані ним і видані в Україні спогади «Поєдинок» – це повна брехня і марення. Він приписує собі багато епізодів діяльності легендарного розвідника Миколи Кузнєцова. Видана книга викликає у нас, колишніх партизанів, і в читачів, обурення і жаль. Це наруга над святою пам`яттю тих, хто чесно боровся і загинув. Зрозумійте нас, адже ця людина в період німецької окупації не знищила жодного німця і бандита».
Так само непорядно до організаторів підпілля на Сумщині вчинив Наумов. Він у своїх мемуарах «Хінельські походи» обставив усе так, що вийшов організатором сам. Хоча партизанити почав, за словами комісара його з`єднання Лукашова, з січня 1942 року, коли вже сумське підпілля існувало.
Більше того, Лукашов після виходу мемуарів Наумова буквально «розніс» їх у листі до директора Інституту марксизму-ленінізму Назаренка, побачивши в них багато вигадки і неправди. Ось як він схарактеризував його творчість: «Багато написано книг, чудових творів наших радянських письменників. Ці книги розповідають нашому народові про ту сувору правду, яку пережили трудівники нашої країни в роки Великої Вітчизняної війни. Але є твори, які перекручують правду, оббріхують наших радянських людей, які віддали світле життя за щастя народу. Ці люди, горе-письменники, не зважаючи ні на що, готові втопити в багні інших, лише б собі одержати славу.
Вони забувають, що історичну правду, свідками якої ще живуть люди, важко перекрутити. Подібним писакою, кар`єристом і наклепником є Наумов».
У своєму листі Лукашов зазначив, що німці до початку 1942 року не могли кинути великі сили проти з`єднання Наумова, як він пише, оскільки його ще не було. На той час майбутній командир з`єднання керував лише однією партизанською групою в 250 осіб загону Червоного району (Сумщина).
Не було ніколи таких випадків, щоб в селах Подивоття та Станіславчик німці його мало не вбили (Наумов зазначає в мемуарах, що дивом залишився живий, але були застрелені під ним його коні).
«Який збіг, який щасливець! А насправді це було? Ні, цього ніколи не було, це показане, надумане «геройство», – писав Лукашов.
Єдине, що не викликало сумнівів у колишнього комісара з`єднання Наумова, це те, як точно і правдиво він змалював діяльність Куманька (одного з організаторів сумського підпілля), та й то з меркантильних міркувань – останній займав після війни серйозні партійні посади, тому викликати його гнів на свій опус автор не став.
«У цій книзі Наумов більш-менш правдиво показує факти про діяльність Куманька, хоча я в книзі ніде не помітив цього прізвища, – звертав увагу директора інституту колишній комісар з`єднання.
– Він у нього йде під кличкою «Фомич». Так насправді його називали в загоні. Але з якою метою він це робить? Він знає, що Куманьок займає видне положення в суспільстві і партії в післявоєнні роки, і, спираючись на нього, йому легко було перекрутити факти в своїй книзі. Переважно в книзі не показана жодна людина з бійців і командирів партизанського загону, які залишилися в тилу ворога з перших днів окупації, як кажуть не на життя, а на смерть боролися».
Не відставав від своїх колег і Олександр Кривець – командир партизанського загону ім. Щорса на Чернігівщині. У 1973 році в світ вийшла його книга «Багряними дорогами». Доблесть автора в творі змальована яскравими фарбами. Щоправда, про справжніх партизанів Чернігівської області, де діяв загін, в книзі майже не згадується, героїчні вчинки в оповіданні приписуються тільки друзям і родичам автора і, звісно, самому командирові.
Колишня партизанка Павлина Березовська дала таку оцінку мемуарам Кривця: «А що там наворочене, прямо скажу, не кожному фантастові під силу. Барон Мюнгаузен – жалюгідний невдаха проти нашого «льотчика». Читаючи книгу, ми з моїми друзями-партизанами спочатку дивувалися, потім ображалися, а врешті-решт, вже просто сміялися до сліз».
Зазнавали критики очевидців і мемуари Федорова «Підпільний обком діє». Ось як відгукувався про прочитану першу частину книги колишній секретар Чернігівського обкому КП(б)У з пропаганди Рудько в листі Федорову: «Здрастуйте, Олексію Федоровичу! Учора прочитав першу частину Вашої книги «Підпільний обком діє» в журналі «Новый мир» за 1947 рік. Я не збираюся наводити критику по всіх розділах першої частини книги, але повинен писати Вам, що в ній є багато неточностей – перекручені факти і переплутані події».
Розкритикував третю книгу мемуарів і начальник особливого відділу з`єднання Федорова Золотаренко. У своєму обширному звіті, надісланому до всіх партійних інстанцій щодо підпільних організацій на Волині, створених Олексієм Федоровичем, він зазначав: «З усією відповідальністю комуніста і партизана, як бойовий начальник особливого відділу з`єднання Федорова заявляю, що ніяких підпільних партійних організацій до кінця війни на зв`язку у так званого підпільного обкому партії на Волині не було, тому, що ніякої підпільної роботи з організації і виявлення комуністами не велося».
***
Звичайно, професійні історики розуміють, що мемуари і спогади не позбавлені суб`єктивізму, але у випадку з партизанськими – це явний перебір... Насправді цінність у цих книгах становлять змалювання побуту і повсякденного життя партизан, творчість (пісні, частівки, анекдоти)... Все інше – чиста вигадка, яка не витримує перевірки архівними документами. Адже недаремно всі ці казки викликали обурення рядових партизанів. Спонукаючи писати їх гнівні листи до різних інстанції, вимагаючи справедливості. Хоча, звичайно, певний відсоток таких листів був написаний через заздрість побратимів, які не потрапили на сторінки книг (що не зменшує значення цих листів).
Проте запущений конвейєр не так легко було зупинити. Зробивши це, КПРС виставила б у не дуже доброму світлі канонізованих героїв, а іноді, як у випадку з Федоровим, і двічі Героїв Радянського Союзу, тим більше що їх книги дуже добре вписувалися в русло радянської пропаганди.
Тому заперечення, які приходили письмово, зазвичай, відправлялися до архівних фондів, де вони зберігаються досі.
Володимир Гінда, кандидат історичних наук
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Підписатися на:
Дописи (Atom)