Олексій Кучеренко – міністр комунального господарства в уряді Тимошенко. Він, за його словами, не є власником теплокомуненерго, не має приватного інтересу в цій сфері, і його думці щодо ініціатив влади у сфері ЖКГ начебто можна довіряти. Ми поставили панові Кучеренку кілька запитань.
ГАЗІВНИКИ НЕ ХОЧУТЬ КОНТРОЛЮ ЗА ЯКІСТЮ ГАЗУ
Олексію Юрійовичу, з 1 серпня в Україні на 50% підняли ціну на газ, відповідно зростають тарифи на ЖКП. Головне питання, яке порушують ЗМІ: чи стане підвищення інструментом реформи, чи просто облгази Фірташа приростять свій прибутки?
Тарифи та тарифна політика – головний чинник існування та розвитку житлово-комунального господарства, передусім таких структур, як теплокомуненерго, водоканали. Але до останнього моменту ми підміняли розумну, прозору, чітку, послідовну, оптимальну політику гаслами: чим більше бюджетних грошей засадимо комунальникам, тим, мовляв, краще. Усі уряди вели гру: щороку комунальники намагалися витягти якомога більше грошей з державного та місцевих бюджетів, а потім безконтрольно їх кудись запустити. Тому в ЖКГ йшли мільярди гривень, але нічого не покращувалося. І тарифами як інструментом розвитку цих підприємств просто нехтували.
Сьогодні нічого в тарифній політиці не змінилося, бо і методологія, і інструментарій залишилися старі, але прийнято вольове рішення підвищити ціну на газ. При цьому, як жупелом, прикриваються вимогою МВФ. Хотів би уточнити. Це не було вимогою МВФ – підняти ціну на газ на 50%. МВФ завжди казав: зробіть ціну на послуги ЖКГ економічно обґрунтованими. А сьогодні, після цього вольового і в принципі необхідного рішення, виникає запитання: а куди підуть гроші від подорожчання? На збільшення газу власного видобутку? На покращення роботи та зменшення втрат газових мереж? На поліпшення якості газу?
Не знаю, чи відкрию вам таємницю, але в нас поганий газ. Наші газовики навчилися так його “вдосконалювати”, що він дуже погано горить. І це серйозна проблема... Газовики роблять усе, щоб не дати створити систему контролю за якістю цього газу, а від цього страждає і економіка теплокомуненерго, і наші котли.
З одного боку, підвищення – вимушений крок уряду, і не хочу уряд за це критикувати. Але з другого – він не підкріплений іншими комплексними заходами, щоб захистити нас із вами як споживачів: немає обліку, немає чіткого розмежування повноважень, немає системи переходу від вартості гігакалорій до сплати за метр квадратний (точніше, вона є, але не на нашу користь), немає, врешті-решт, закону про енергозбереження будинку, який забезпечив би державну підтримку захисту наших гаманців від нинішнього тарифного безладу.
НЕ РОЗУМІЮ, ЯК ПІСЛЯ ХАРКІВСЬКИХ УГОД РФ ПОНИЗИЛА НАМ ЦІНУ НА 30%, А УРЯД У 1,5 РАЗА ЇЇ ПІДНЯВ
Виглядає так, що зиск від підняття тарифів матимуть насамперед облгази Фірташа?
Не хочу назвати прізвища, я навіть «хочу їх не знати». Але я з дізнався два тижні тому, що НКРЕ прийняв рішення про підвищення тарифів на транспортування газу по мережах у півтора раза. Тобто облгази почуватимуться непогано. Я бачу, як захистив свої інтереси НАК “Нафтогаз”. І досі чітко не розумію, як це сталося, що після Харківських угод Росія понизила нам ціну на газ на 30 відсотків, а уряд у півтора раза її підвищив і “збалансував”. Хочу знати, що вони там збалансували... Чи правда, що ці кошти підуть на збільшення власного видобутку газу? Відповіді український народ не має.
Але це газові питання. Такі самі питання й щодо теплокомуненерго... Чи справді, якщо вони підвищили тариф, то заклали кошти на подолання втрат у мережах і вони (втрати) становитимуть не 20 відсотків, а 3–5, заклали кошти на модернізацію котелень з КПД 92 – 95%, передбачили витрати на обладнання наших будинків індивідуальними тепловими приладами (лічильниками). Попередник Хіврича на посаді міністерства будівництва й ЖКГ пан Попов заявив, що до кінця року все буде обладнано тепловими лічильниками. Пізніше Хіврич сказав, що це буде здійснено у 2013–2015 роках.
Сьогодні готується законопроект про стовідсоткове обладнання лічильниками. І це правильно. Це питання перезріло.
А знаєте, хто був проти закону щодо лічильників? НАК “Нафтогаз”. Бо йому не потрібен облік газу. Адже 6 мільярдів кубів газу щорічного обсягу для населення споживаються без обліку, і що там насправді відбувається, знають лише облгази.
ТАРИФНА РЕВОЛЮЦІЯ – НА ГРАНІ ПРОВАЛУ
Сьогодні прийнято закон про створення національного регулятора ринку комунальних послуг. Утім, мої колеги вважають, що замість того, аби створювати ще один регулятор, достатньо прийняти закон про ціноутворення, де можна прописати формулу ціни й зафіксувати при цьому параметри якості послуг...
Я готовий провести фахову дискусію на базі вашого агентства на цю тему. А поки що запам’ятайте: немає такої формули, яка б описала цей тариф. Це ціла наука. Є десятки різних тарифних стратегій – у залежності від того, що ми хочемо досягти та які цілі є першочерговими: захистити споживача, змусити підприємство вкладати гроші в зменшення втрат, модернізацію та енергозбереження, стимулювати систему обліку й регуляцій. І під кожну мету можна написати томи. Тому сам регулятор як орган має бути максимально виведений з-під впливу місцевої влади, уряду, політиків та повинен експертно й професійно визначати стратегію розвитку щодо кожного ліцензіату й відповідну тарифну політику, а бюджет (державний чи місцевий) визначатимуться з компенсацією.
Про регулятор дебатів не було – і опозиція проголосувала, і коаліція. Але це слід було зробити в січні. На жаль, півроку втратили тільки тому, що це був опозиційний закон. Згідно з новим законом, який було прийнято в іншій редакції, з 1 серпня НКРЕ має встановлювати тариф. Але вона абсолютно до цього не готова. Там немає для цього жодної людини, а мова йде про сотні
підприємств, яким потрібно все розрахувати. І саме тому ця тарифна революція на грані провалу.
Я кілька днів тому мав розмову з представниками Київської міської адміністрації, запитував: хлопці, що ви будете робити? Бо кияни не розуміють, що липневі платіжки в столиці – це не новий тариф, це той старий тариф, що вони розрахували торік, і в ньому не закладено підвищення ціни на газ... А вони сьогодні мають закласти нову ціну на газ. Це має розрахувати НКРЕ, яка до цього не готова, бо й часу нема. Для цього необхідно підготувати принаймні 50–70 фахівців.
Уже сьогодні йде потік заявок на міністерство від місцевих органів влади з проханням: дайте нам тариф. А хто дасть, якщо немає кадрів? Ані в міністерстві, ані в НКРЕ.
Формально вони мають встановити тариф. Після цього місцева влада повинна додати видатки на транспортування й розподіл, прорахувати вартість гігокалоріїв по котельнях різних форм власності, визначитися з бюджетною компенсацією. І приблизно так само треба зробити в чотирьохстах теплокомуненерго й водоканалів.
Ніякої підготовчої роботи не було. І саме тому я дуже шкодую, що ця загалом правильна ідея – зі створення регулятора ринку комунальних послуг (а ідею підтримали також Світовий банк, МВФ, ЄБРР, USAD) – може не спрацювати. Якщо робити це так топорно, то вона просто дискредитує себе. Так само, як «ідея реформування ЖКГ».
Але загалом підвищення цін допоможе розв’язати наболілі проблеми в житлово-комунальні господарстві?
Мені смішно чути, коли урядовці про це кажуть...
Друзі, ще ніхто не почув, де в цьому тарифі кошти, які мають піти на тепломережі, на зменшення витрат, на оснащення будинків лічильниками. Коштів на встановлення лічильників у бюджеті нема, і можу вас запевнити – не буде.
Сьогодні наслідками подорожчання стане те, що газовики в півтора раза більше витягуватимуть коштів. А яка від цього користь для теплокомуненерго та інших структур ЖКГ, мені, наприклад, незрозуміло. З одного боку, я знімаю капелюха перед урядом за такий непопулярний крок перед виборами, а з іншого – мені просто шкода... Бо, починати це слід було з комплексного плану реформ, який ми виробили наприкінці 2008 року. І треба було не демагогією займатися, а прийняти щонайменше півтора-два десятки законів. Внести зміни в закони про ціни і ціноутворення, про місцеве самоврядування, про теплопостачання, про житлово-комунальні послуги і ще мінімум у десяток законів, ухвалити закони про енергозбереження в будинках, про особливості оренди та концесій, тобто проводити комплексну реформу системи тарифоутворення , яка, до речі, концептуально була визначена й указом президента й постановою попереднього уряду від 2009 року.
Сьогодні, на превеликий жаль, зроблено лише один із тих кроків – підняли ціну на газ. Для уряду цей крок стає іспитом номер один. Збалансували це підвищення новою формою видачі субсидій, тому знизили поріг субсидій до 15 відсотків (субсидії можна отримувати, якщо витрати за ЖКП становитимуть більш як 15% сукупного доходу сім’ї. – Авт.). У Росії, поріг, до речі, 22 відсотки, у Білорусі – 25, у Європі – 30. І це все навантаження на бюджет. Я переконаний, що урядовці до кінця й не знають, яке ж навантаження буде. Вони об’єктивно не можуть обрахувати це, бо в нас немає чіткої системи відстеження доходів населення, половина економіки в тіні. І дуже часто субсидії дають тим, хто їздить на мерседесах. І мені здається, що уряду буде дуже й дуже нелегко зробити те, що вони розпочали. Я навіть не переконаний, що початок реформи буде успішний.
ВЛАСНИЙ ВИДОБУТОК ЗГОРТАЮТЬ НАВМИСНЕ
Міністр ЖКГ сам проговорився в інтерв’ю, що населення користується газом власного видобутку. Потреби населення в газі, за деякими підрахунками, перевищують обсяги газу власного видобутку на мільярд кубів...
Газ власного видобутку перекриває потреби населення, якщо примусити НАК та облгази правильно рахувати. Не споживає населення 18 мільярдів кубометрів, як це стверджує офіційна статистика...
Думаю, що насправді ця цифра коливається в межах 12–13 мільярдів. Не можемо ми через наші конфорки й нагрівальні котли стільки споживати. І це реально забезпечити з власного видобутку.
Видобувати в Україні 20 мільярдів – це не фантастичне надзавдання. Ми ж стільки видобували кілька років тому. А знизили через тих людей, котрим було вигідно купувати газ в іншій країні й невигідно нарощувати власний.
Треба негайно вирівняти ціни для населення, теплокомуенерго, бюджету та інших споживачів. Різні ціни – це колосальний простір для корупції. Жоден МВФ ніколи не рекомендував різні ціни. Він вимагає одного – збалансуйте бюджет та покажіть, що ви не проїдаєте наші гроші. Покажіть, що наші кошти йдуть на розвиток.
Я повернувся з Грузії – відпочивав у Батумі, зустрічався з Саакашвіллі... Він показав, як реально відбуваються реформи. І там колосальний прорив! У Батумі вони повністю міняють тепло- та водопровідні й каналізаційні мережі – на суму 50 мільйонів євро. Це одночасно по всьому місту, а ще будуються нові дороги, створюється нова інфраструктура. Через пару років там постане нове сучасне місто. Пан Толстоухов (міністр Кабміну) там відпочивав, Тігіпко (віце-прем’єр) там був. І вони мали б доповісти про це Азарову...
УРЯДУ СЛІД ПОВЧИТИСЯ В СААКАШВІЛІ
Отже, зі збільшенням тарифів на ЖКП ми на сьогодні так і не маємо можливості відстежити якість послуги?
Ні. Я не бачу реалізації комплексного плану реформ. Міністерство ЖКГ перетворилося на штаб підготовку до зими. Так було завжди, це хвороба певних людей, які все життя створювали штаби з підготовки або до зими, або до жнив. Потім звітували... Такі штаби мають бути на місцях, у регіонах...
Міністерство проводить селекторні наради з підготовки до зими, і це непогано, але це має бути однією десятою його діяльності, а не основним напрямком.
Другий напрямок: воно стало рупором зі створенню ОСББ (альтернативних жекам об’єднань співвласників багатоквартирних будинків).
Міністр казав, що одного ранку ми всі прокинемося в кондомініумах.
ОСББ потребують ментального зрушення, а не бажання урядовця. Для запуску цього механізму потрібен, скажемо так, другий етап перепідтвердження спроможності кожного не тільки володіти своєю квартирою, а й бути співвласником будинку. Якщо громадянин не може чи не хоче, то він не стає співвласником будинку... І до нього має застосовуватися інша система впливу, про яку я б не хотів говорити...
Люди повинні усвідомити, що ОСББ – це певний оборонний режим у наших з вами будинках. І це дуже важливий елемент реформи, без цього не можна було підвищувати ціни. Це можливість збалансувати відносини з теплокомуненерго, водоканалами, жеками. Але без принципових змін до Цивільного кодексу наш житловий фонд, «колгоспний» за формою власності, занепадатиме наростаючими темпами...
Нинішня влада заявила, що готова зрівняти тарифи на ЖКП в регіонах? Це можливо?
Це величезна помилка. Як на мене, ще попередній міністр Попов абсолютно перекрутив месидж президента. Янукович сказав, що має бути єдина тарифна методологія – і я абсолютно з ним згоден.
На жаль, уся країна почула казку про якісь однакові тарифи – це принципово неможливо, і цього ніколи не буде, так само, як не буде 10-відсоткової знижки для того, хто платить вчасно. Бо тоді це означає, що тариф завищено на ці 10 відсотків.
На тлі широко розрекламованої діяльності компанії “Маккензі” та розумниці в Адміністрації президента Ірини Акімової, яка курирує комітет реформ, дивно бачити таку безпорадність у ЖКГ...
Я досить скептично ставлюся до сподівань на те, що якісь іноземці, у тому числі й поважні фахівці від “Маккензі” зроблять за нас нашу реформу. Їх, безумовно, можна слухати, але ніколи вони не зрозуміють повністю нашої специфіки. Я впевнений, що в нас і сьогодні інтелектуальний потенціал наших практиків і науковців використовується максимум на 10 відсотків.
Як альтернативу я навів би досвід інших країн, таких, як Угорщина, Чехія, Казахстан, Грузія, котрі витратилися на навчання декількох тисяч своїх обдарованих молодих людей і отримали таким чином власних реформаторів.
Наприклад, Саакашвіллі зараз повертає грузинських фахівців, які пройшли навчання або стажувалися за кордоном, за будь-яку ціну, даючи їм добру платню, бонуси, землю для будівництва власної домівки. Він вірить, що саме з громадянами свої країни, які мають такий досвід і відповідний менталітет, він зможе реформувати країну.
Що стосується пані Акімової, я з великою повагою ставлюсь до неї і за всі роки не чув від неї жодної некомпетентної заяви, але, як на мене, по-перше, терміново треба теоретичний багаж схрестити з практикою управління «проблемної України» зразка 2010 року і, по по-друге, зрозуміти врешті-решт, що не може бути декількох центрів реформування за визначенням.
Переконаний, що центр реформ може бути тільки один і в ньому знайшли б місце сотні представників української управлінської еліти.
Розмовляла Лана Самохвалова
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
статті про українську політику і не тільки
