зафолловити у Твіттеріпідписатися на RSS

Cтатті про українську політику і не тільки

20.10.10

Партія регіонів теж скаржиться на утиски на виборах

У Севастополі був побитий агітатор від Партії регіонів і вчинено напад на гастроном, яким володіє кандидат у депутати від цієї ж партії.

Про це повідомив кандидат у мери міста Інкерман від Партії регіонів Валерій Конопльов, повідомляє Інтерфакс-Україна.

"Агітатор Партії регіонів Микола Сорочка, що повертався додому після розклеювання агітаційної продукції, був побитий...Йому завдали тілесні ушкодження середньої тяжкості, ударили битою по обличчю. Побиття агітатора супроводжувалося погрозами розправитися з молодою людиною, якщо той продовжить агітацію за Партію регіонів", - розповів Конопльов журналістам.

За його твердженням, "було вчинено також розбійний напад на гастроном, господарем якого є кандидат у депутати від Партії регіонів. Нападники виламали агітаційний щит Партії регіонів, потім відкрили двері магазина і побили жінку-охоронця".

"На сьогодні органами міліції встановлено, що обидва напади здійснювалися одною групою осіб, яка чинила відповідні протиправні дії з політичних мотивів", заявив Конопльов.

Імена усіх винних установлені. Вони затримані і вже дали свідчення. Замовник злочинів установлюється, однак є інформація, що ним може виявитися один з кандидатів на посаду мера Інкермана", - повідомив він.
реклама: кредитка міні кредитка карта юніора програма Бонус+ робота інтернет соціальна карта карта gold море можливостей нерухомість авто-конфіскат пенсійна карта автоброкер термінові грошові перекази PrivatAssistance страхування
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/


Регіоналу не сподобався коктейль «Кров москаля» і м'ясо «Жорік, хенде хох»

Антифашистський форум України звернеться до урядів європейських країн з проханням заборонити в`їзд лідерів партії «Свобода».

Як передає кореспондент УНІАН, про це сьогодні на прес-конференції в Києві заявив співголова Антифашистського форуму України, народний депутат України Дмитро ШЕНЦЕВ.

За його словами, Антифашистський форум України звернеться до урядів європейських країн з проханням заборонити в`їзд лідерів партії «Свобода», насамперед – лідера партії Олега ТЯГНИБОКА.

«Ми також підготуємо найближчим часом списки тих лідерів націоналістичних рухів, які розпалюють настрої нацизму, ксенофобії й антисемітизму в Україні. Цей чорний список з`явиться на нашому сайті і буде направлений в посольства країн Євросоюзу», - сказав Д.ШЕНЦЕВ.

На прес-конференції також було представлено дослідження Інституту соціології НАН України «Динаміка міжетнічної толерантності в Україні: на прикладі росіян, євреїв, циганів (1992 – 2010 рр.) Представив доповідь доктор соціологічних наук, професор Микола ШУЛЬГА.

Він відзначив, що за останні десять років незалежності міжетнічна толерантність в Україні стрімко знижується. «Апофеозом цих процесів став період після 2004 року, коли країна була розділена не лише за політичною, а й за культурно-ціннісною ознакою, - заявив професор. - Впровадження в масову свідомість «комплексу жертви» спричинило сплеск ксенофобії і різкого збільшенні дистанції між етносами в Україні. Ця тенденція зберігалася всі роки перебування «помаранчевої» коаліції при владі».

За словами М.ШУЛЬГИ, найбільш високу толерантність демонструють жителі Півдня і Сходу країни – вони готові встановлювати тісний соціальний контакт з представниками цих етносів, допускати їх у своє найближче оточення. Тоді як Захід, і, особливо, Центр країни схильні зберігати значну дистанцію з іншими етносами, окрім українців.

«Суспільство наблизилося до небезпечної межі, за якою можуть виникати відкриті міжетнічні конфлікти», - вважає М.ШУЛЬГА.

Соціолог відзначив, що зростання націоналізму пояснюється політичними причинами: взяті на озброєння політичними організаціями ксенофобські гасла сприяли посиленню ворожнечі між народами України.

Як наголосив Д.ШЕНЦЕВ, «українські політики повинні розуміти, що будувати свою популярність за рахунок апеляції до різного ґатунку фобій, на розпалюванні націоналізму, расизму і антисемітизму небезпечне серйозними наслідками. Дослідження інституту соціології підтверджує цю думку.

Політикам має стати соромно, як це прийнято і в Європі, експлуатувати примітивні інстинкти суспільства».

Ще один учасник прес-конференції - народний депутат України від ПР Олег ЦАРЬОВ розповів про випадок у Львові: «Нещодавно я їздив до Львова і спробував сходити повечеряти до ресторану «Криївка». На вході стоїть хлопець з німецьким автоматом. Питає: «Москалі і жиди є?». І ми з цією фізіономією - в європейський ряд? І меню ресторану – цілий набір нацистських штучок: коктейль «Кров москаля», м`ясо «Жорік, хенде хох», «Вечеря лісового гауляйтера», овочі «Будні вермахту». Хтось вважає це гумором. Але я думаю, тут немає місця гумору. У нас існування ресторану як само собою зрозуміло. Так само, як у центрі Києва проходять масові акції неонацистів”.
реклама: кредитка міні кредитка карта юніора програма Бонус+ робота інтернет соціальна карта карта gold море можливостей нерухомість авто-конфіскат пенсійна карта автоброкер термінові грошові перекази PrivatAssistance страхування
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/


Наступного тижня до Києва приїде Путін

27 жовтня голова уряду Російської Федерації Володимир ПУТІН відвідає Київ для участі у черговому засіданні Комітету з питань економічного співробітництва Російсько-української міждержавної комісії.

Як повідомляє інтернет-портал уряду РФ, у ході засідання комітету і переговорів з прем`єр-міністром України Миколою АЗАРОВИМ обговорюватиметься широкий спектр питань двосторонньої торговельно-економічної та інвестиційної співпраці.

реклама: кредитка міні кредитка карта юніора програма Бонус+ робота інтернет соціальна карта карта gold море можливостей нерухомість авто-конфіскат пенсійна карта автоброкер термінові грошові перекази PrivatAssistance страхування

Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/




Добкін: я не соромлюся застосовувати адмінресурс в рамках чинного законодавства (ФОТО)

Харківський губернатор Михайло Добкін напередодні місцевих виборів відповів на запитання кореспондента УНІАН.

БИТВА НЕ ВІДБУДЕТЬСЯ

Кажуть, що сьогодні на виборах у Харкові вирішується доля української демократії, відбувається битва загальнонаціонального масштабу, подібна до Куликовської?

Та нісенітниці все це. Якої там демократії? Демократії в розумінні тих політичних сил, які втратили владні крісла? Знаєте, у них таке специфічне розуміння демократії. Ви, як житель Харкова, відчуваєте, що вам щось нав`язують і позбавляють права вільно проголосувати за того, кого вважаєте гідним?

Ні. Взагалі-то не нав`язують, якщо не дивитися кліпи по телевізору. А як Ви самі оцінюєте хід виборчої компанії?

У нас все спокійно. Проїжджаючи районами, іноді взагалі не бачу, що йдуть вибори: немає наочної агітації, немає звичної для такого моменту кількості агітаційних наметів. З інформації, що надходить від МВС, скажу, що у нас немає випадків, які нагадували б «поле бою». За рідкісним винятком, немає проблем у виборчих комісіях. Абсолютно європейська ситуація – люди позвикали до виборів. І для більшості з них, як і для європейців, вибори не є межею, за якою починається загальне щастя або каторга для тих, що програли. Нинішні вибори, я переконаний, пройдуть абсолютно відкрито.

І все-таки експерти прогнозують серйозне протистояння, у тому числі й під час боротьби за крісло мера.

Ці прогнози – штучне нагнітання пристрастей, нові піар-ходи. Наші опоненти вдаються до нової для України системи ведення виборчої кампанії – за межами нашої країни. Підшукуються західні політологи, які готові коментувати події в потрібному для опозиції ключі. Підбираються політичні діячі у Верховній Раді або в Європарламенті, які дають одіозні коментарі щодо ситуації в Україні, характеризують її як вкрай тривожну і таку, що вимагає особливої уваги. На мій погляд, все це має спланований характер, і я думаю, що попереду нас ще чекають дивовижні речі. Не виключаю, що хтось з опозиції намагатиметься інсценувати якісь замахи, напади. Я бачу, як складається ситуація, як вона коментується, в яких ЗМІ висвітлюється. І можу сказати, зокрема, що йде підготовка громадської думки до виплеску певної інформації, яка повинна вплинути на хід виборів.

Можливо, боротьба за крісло мера Харкова стане саме тим майданчиком, де головні суперники, за висловом політолога Фесенка, зійдуться як Пересвєт і Челубей перед Куликовською битвою?

Дозволю собі не погодитися. Яка там Куликовська битва... Фокус у тому, що насправді у нас немає конкурентів. Причому як у боротьбі за посаду мера, так і на виборах до обласної і міської рад.

Напевно, для вас добре, що немає конкурентів?

Це і добре, і погано. Наступна за нами політична сила бореться приблизно за 15% рейтингу, а Партія регіонів – за 50-60%.

Наш кандидат на посаду харківського голови, за компетентними соціологічними дослідженнями – не кишеньковими, партійними, а реальними, – вдвічі випереджає найближчого конкурента. Тому тут битися ні з ким. Немає гідних суперників.

Тобто Ви, як і раніше, впевнені в перемозі висуванця Партії регіонів Геннадія Кернеса?

Абсолютно. Ось мені вчора принесли результати «польового» опитування в Жовтневому районі Харкова. Рейтинги мажоритарних кандидатів до Харківської міськради виглядають так: 46% підтримують Партію регіонів, комуністи мають 11%, «Сильна Україна» – 13%, БЮТ – 7%, ПСПУ – 3%. Все.

А ось рейтинг кандидатів на посаду Харківського міського голови: Геннадій Кернес від Партії регіонів – майже 36%, Арсен Аваков («Батьківщина») – 13%, Алла Александровська (КПУ) – 15,5%, представник «Сильної України» Євген Гутков - 5%. Ну, а далі все неістотно.

Александровська випереджає Авакова?

Звичайно. Аваков не буде другим у Харкові. Думаю, Аваков вибори Александровській програє.

Тобто тут несподіванок для Вас не буде?

Ні. Ми сьогодні прораховуємо майбутній результат. До речі, окрім нашого, в Харкові буде ще й національний екзит-пол. Я думаю, що на середину дня 31 жовтня ми вже приблизно знатимемо результат виборів. Можу спрогнозувати, що Аваков другим не стане.
Але його все-таки називають одним з головних конкурентів Кернеса?

У нього немає потенціалу. Потенціал є у того, хто може набирати. А пан Аваков вже на піку свого рейтингу, який не перевищуватиме 15%. І йому набирати ні з чого. Він не темна конячка, про нього не можуть подумати краще, ніж він є насправді.

І якщо вже ви запитали, скажу ось що. Аваков 5 років керував областю, але людям він не запам`ятався нічим. Найголовніше його досягнення – це будівництво пам`ятника голодомору. І його команда, яку він же називав успішною, сьогодні нічого із себе не являє. За винятком віце-губернатора Володимира Бабаєва, який залишився працювати в нинішній адміністрації. Всі решта навряд чи оберуться навіть у мажоритарних округах. Серед них немає сильних осіб, які і самі щось би собою являли, і всі разом могли б бути злагодженою, бойовою професійною командою.

Я взагалі не бачу в першій п`ятірці списку «Батьківщини» авторитетних харків`ян, які представляють науку, культуру, промисловість, освіту.

Візьміть, наприклад, довірених осіб двох названих кандидатів у мери. Кернеса представляють Герой України Анатолій Бугаєць (колишній керівник АТ «Турбоатом». - Ред.), дворазовий олімпійський чемпіон Поярков, професор Гречанина. Це люди, яких неможливо примусити бути довіреними особами під загрозою тиску, – всі вони заслужені особи, відомі в країні.

І порівняйте, хто на виборах в мери представляє кандидата Авакова, який називає себе лідером об`єднаної опозиції. Це люди, які у нього працюють. Один – бухгалтером в його комерційної структури. Про інших сказати можна приблизно те саме.

Вашого кандидата в мери звинуватили в незаконній агітації, зокрема, в поширенні матеріалів без вихідних даних...

Це все неправда. Він цього не робить. Геннадій Кернес, який має найбільші шанси на перемогу, максимально зацікавлений у тому, щоб його виборча компанія пройшла абсолютно чисто, і ніхто не міг сказати, що він десь порушив закон.

МИ НАБРАЛИ КРЕЙСЕРСЬКИЙ ХІД І МІНЯТИ КЕРМАНИЧА НА ПОВНОМУ ХОДУ - ВЕЛИКИЙ РИЗИК

А які козирі у Вашого кандидата? Харків`яни, звичайно, помітили нові дитячі майданчики, лавки, вкручені лампочки в під`їздах, десь – нові тротуари. Але це теж не особливо масштабно...

Справа не в лавках. Хоча людям вони дуже потрібні, особливо немолодим.

Прийшовши в 2006 році до влади в місті, ми почали зі створення матеріально-технічної бази.

Ініціювали проведення безлічі складних реформ, які мали дати результат по завершенні нашої каденції. Це був абсолютно тверезий прагматичний підхід, властивий всім політикам і командам, які будують свої плани не на один рік, а на перспективу, хочуть розвиватися, просуватися в політиці, намагаючись здобувати все нові й нові висоти.

2007 рік, який був дуже складним, застав нас зненацька. Дострокові вибори у Верховну Раду сплутали всі наші плани. Ми не чекали, що нам доведеться йти на виборчу кампанію на початку впровадження непопулярних заходів – підняття тарифів, реформи ЖКГ, фінансової реформа, реформи земельних відносин, відміни величезної кількості раніше ухвалених рішень щодо будівництва в Харкові. Точилася війна за витіснення з центральної частини міста на його околиці незаконно встановлених кіосків. Тобто ми пережили дуже непростий час. Але він тільки переконав нас у правильності ухвалених рішень.

Ми націлювалися на отримання результату в 2009 і 2010 роках, прагнули показати, заради чого ламали попередню систему, витримуючи незадоволення людей – і тих, хто по один бік барикади, і тих, хто по інший. Ми створили систему контролю за виконанням доручень, добилися сильної виконавської дисципліни. На очах у всієї громадськості давали різок самим собі – за невивезене сміття, за неправильне господарювання. Усе це привело до того, що сьогодні територіальна громада Харкова має кращу в Україні матеріально-технічну базу. Я не порівнюю з Києвом – там особливі умови. Але якщо взяти будь-яке інше місто, то ні в кого немає такої кількості техніки, комп`ютеризованих мобільних ділянок, як у нас. Жодне з міст не може похвалитися збільшенням бюджету. І не за рахунок зростання зарплат, а завдяки збільшенню власних доходів. Ніхто не зміг добитися такого надходження коштів від оренди і продажу землі, як це зробили в Харкові.

Ось це і дозволило встановити лавки, провести освітлення, заасфальтувати внутрішньоквартальні дороги. За тиждень-дві плануємо запустити другий у Харкові асфальтовий завод. Ми самі закриваємо всі свої потреби. Добилися того, що за останні чотири роки в результаті придбання 850 одиниць різної техніки в місті з`явилася можливість озеленення з використанням найсучасніших технологій.

І лише нерозуміючі люди можуть критикувати за це владу, чим і займаються наші опоненти. Ми відновлюватимемо знищені в саду Шевченка і на інших територіях Харкова розплідники.

Вирощуватимемо дерева і садитимемо квіти. І не тільки садити їх у своєму місті, а й продавати, одержувати від цього прибуток.

Виходить, що в Харкові майже немає проблем, все гладко?

Скажу вам так. Я далекий від думки, що у нас все супер – невирішених проблем чимало. Але ми на хорошому ході. Ми набрали крейсерський хід. І сьогодні ті, хто намагається нас зупинити, просто відлітають від зіткнення з нами на дуже велику відстань. Міняти керманича на повному ходу – великий ризик, можна і з курсу збитися. Нам потрібні спадкоємність і повна взаємодія влади, щоб з 1 листопада, після виборів, продовжився процес творення. Усі давно втомилися від з`ясування, на чиїй території проводити наради і чиї повноваження головніші.

Я спокійно йду на наради в місто, і також спокійно до мене приїжджають представники міської влади. У нас немає змагання і хворобливої конкуренції. Натомість є взаєморозуміння і взаємозамінність. Добившись ось такої, знаєте, політичної тиші після виборів, ми продемонструємо справді можливості територіальної громади в цілому. Я не приховую, що для досягнення серйозних результатів в області мені необхідно спиратися на існуючий потенціал міста. На те, що ми вже зробили. Сподіваюся, це допоможе мені навести лад у Харківській області.

На посаду мера Харкова балотуються 14 політиків, це добре або погано? Яке Ваше бачення?

Коли я балотувався в 2006 році, у мене було більше 20 конкурентів. Але краще, якщо претендентів не так багато – в цьому випадку не розпилюються голоси. Сьогодні їх можна умовно розділити на три групи. Перша – кандидати, які мають реальні шанси на перемогу. Друга – ті, хто заявився, щоб засвітитися. І третя – ті, котрі хочуть, як кажуть в Одесі, з-під цієї ситуації щось одержати в матеріальному вигляді. Тому цього разу їх ось стільки.

Я б дуже вітав, якби Україна досягла певної досконалості і перейшла на двопартійну систему, як у США. Адже людині складно вибирати з такої великої кількості партій, як в нашій країні. При двопартійній системі місцеві вибори були б зрозуміліші і передбачувані для людей. Адже в нас стільки людей невідомих серед цих 14, що я, який з головою в політиці з 1998 року, про багатьох навіть не чув раніше.

ОПОЗИЦІЇ НЕМАЄ

Які, на ваш погляд, політичні сили «зайдуть» до рад?

Я не хочу робити рекламу нашим політичним суперникам. Ми вітатимемо перемогу Народної партії і комуністів. Розуміємо, що нам протистоятимуть і заважатимуть маргінальні політичні сили, до яких відноситься вже і БЮТ.

Особисто я вітаю проходження 3%-го бар`єру всіма політичними силами, яких підтримують харків`яни.

Що Ви можете сказати про опозицію?

Я б дуже хотів, щоб у нас в регіоні була справді сильна опозиції. Її відсутність в обласній і міській радах розцінюватиму як надзвичайно поганий чинник. Але опозиція – це перш за все лідер, яскрава харизматична особа, здатна запропонувати ефективну альтернативу чинній влади. На сьогодні не бачу такої особи.

Додам, що люди, які називають себе опозицією, не представляють авторитетні кола Харківської області. А Партію регіонів підтримують керівники «Турбоатому», «Південкабелю», «Хартрону», КБ Морозова та інших підприємств, установ і вузів, які бачать у ній потужну організуючу силу.

Більшість з них є членами ПР, хоча ми насильно нікого в свої лави не записуємо.
Вас уже звинувачують у застосуванні адмінресурсу. Що Ви на це скажете?

Ми не зацікавлені у використанні адмінресурсу. Давайте проаналізуємо нашу ситуацію. Яка мені різниця, буде у нас 51% або 52,5%?! Звичайно, я хочу, щоб Партія регіонів взяла 52,5% або 55% голосів. Але чи співставна буде ціна цих 1,5% з проблемами, які вони принесуть. Адже голосно кричати про адмінресурс будуть всі. Навіщо Партії регіонів з її рейтингом такі проблеми?

Те саме можу сказати і про вибори міського голови. Маючи такий великий відрив, нам потрібно чисто обратися, уникнути всіх судів, через місяць провести сесію, прийняти присягу і працювати, засукавши рукави.

Тепер про те, що називати адміністративним ресурсом. Пам`ятаєте мою заяву, що я не соромлюся застосовувати адмінресурс у рамках чинного законодавства. Харківська область з року в рік все з більшою очевидністю підтримує Партію регіонів. Значить, нам територіальна громада стабільно довіряє представляти її інтереси через представницьку владу. Народ обрав Президентом Віктора Януковича, який призначив губернаторами представників ПР. Тобто люди довірили управління країною нам. А раз довірили управляти, отже вручили певний ресурс.

Нам не потрібно, як опозиції, починати з нуля – виходити на вибори і говорити: ми зробимо, ми побудуємо. Адже ми вже багато що зробили – оцінюйте нашу роботу. І лавки, і дорогі, і нові дитячі сади, і відремонтовані школи. І якщо добре виконану роботу називати адмінресурсом, то що в цьому поганого? Що заважало нашим конкурентам, які зовсім недавно були при владі, задіювати такий же адмінресурс?

Ось побудував би дійсно пан Аваков філармонію в Харкові за 5 років – а ціна питання 200 мільйонів гривень – сьогодні міг би вийти до харків`ян і сказати: я обіцяв – я зробив. А він нам залишив борги по податковій на 300 тисяч євро – за устаткування, що має ввозитися. Гроші переказані, а товар не ввезений. 180 днів закінчаться, підуть штрафи. Терміново починаємо працювати з Мінекономіки, щоб довгоочікуваний і необхідний Харкову орган не обкладався з боку держави величезним штрафом. Або зробив би Аваков для харків`ян окружну дорогу, всього лише окружну дорогу. Не зміг. А ми дорогу зробимо за неповних 8 місяців своєї роботи.

Тобто я категорично не згоден з тим, що в Харкові і Харківській області застосовується адмінресурс. Те, що наші опоненти називають адмінресурсом, насправді є досягненням політичної сили, яка, перебуваючи при владі, змогла виконати певну роботу і з результатами вийти до людей.

Ви можете назвати проекти, завдяки яким область і після виборів розвиватиме економіку, промисловість, підніматиме рівень життя людей?

У цій справі потрібні не проекти, а система, яка зробить привабливою для інвестора Харківську область. Я абсолютно не сумніваюся, що найближчим часом Президент через зміну законодавства створить в масштабах всієї країни сприятливі умови для входження в Україну іноземних інвесторів.

Наше завдання – на цей момент зробити Харківську область максимально відкритою і привабливою для інвестицій. Ми – регіон з великим потенціалом і зобов`язані бути першими, зручними, ефективними й цікавими з погляду повернення інвестицій і отримання прибутку для іноземних компаній. І ми прагнемо передбачати розвиток ситуації, здійснюючи доцільні дії.

Ми створили книгу інвестора, надаємо гарантії обласного керівництва всіх рівнів бути ефективними партнерами для приватних інвесторів. Гарантувати їм і приватно-державне партнерство. Намагаємося впроваджувати модель, яка вже дуже добре працює в Росії. Вважаю, що тільки системні перетворення створять умови для ефективного бізнесу в Харківській області. Інших шляхів я не бачу.

Володимир Кравченко

реклама: кредитка міні кредитка карта юніора програма Бонус+ робота інтернет соціальна карта карта gold море можливостей нерухомість авто-конфіскат пенсійна карта автоброкер термінові грошові перекази PrivatAssistance страхування

Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/




Канадські українці «накручують» свого прем'єра перед візитом у Київ

Конгрес Українців Канади закликає прем’єр-міністра Канади Стівена ГАРПЕРА під час переговорів з керівництвом України звернути увагу на низку проблем.

Про це УНІАН повідомили у Конгресі Українців Канади.

Конгрес позитивно оцінив повідомлення про те, що прем`єр-міністр Канади Стівен ГАРПЕР завітає до України з дводенним візитом: глава канадського уряду буде в Києві та Львові 25 та 26 жовтня цього року.

"Ми вітаємо рішення прем`єр-міністра ГАРПЕРА завітати до України з офіційним робочим візитом", - сказав президент Конгресу Українців Канади Павло ГРОД.

"Зокрема, ми задоволені, що основна мета візиту є підтримка демократичних цінностей та євроатлантичної інтеграції України. Ми вважаємо, що дуже важливо на даний момент плекати позитивні відносини з Україною. Проте, не менш важливою є потреба вести відкритий та ввічливий діалог про порушення людських прав, які відбуваються останнім часом в Україні. КУК завжди відстоював стратегію співпраці. З цієї точки зору, офіційний візит прем`єр-міністра ГАРПЕРА до України є просто необхідний", - додав П.ГРОД.

Він та представники деяких українсько-канадських громадських організацій, що входять до складу КУК, супроводжуватимуть прем`єр-міністра Канади під час візиту до України.

Н.ГРОД зауважив, що, крім зустрічі з Президентом України Віктором ЯНУКОВИЧЕМ, С.ГАРПЕР проводитиме зустрічі з опозиційними політиками, представниками ділових кіл та неурядових організацій, журналістами і студентами. Останній візит прем`єр-міністра Канади до України відбувся 1999 року, коли Жан КРЕТ’ЄН очолював канадський уряд. У квітні 2009 року, глава Канадської держави, Генерал-губернатор Канади Мішель ЖАН відвідала Україну, нагадав президент КУК.

"Окремі дії політичного керівництва України викликають занепокоєння, особливо ті, які стосуються Конституції, демократичних інституцій, збереження національної пам`яті, державного суверенітету України та її територіальної цілісності. Тривале погіршення ситуації з людськими та політичними правами матиме серйозні наслідки не тільки для України, але й для регіональної стабільності.

Будь-які відносини між Канадою та Україною повинні бути побудовані на засадах двостороннього договору "Пріоритети для відносин між Канадою та Україною: Дорожня карта", що підписаний у вересні 2009 року, включно з пунктами про демократію, повагу до прав людини та захист політичного суверенітету і територіальної цілісності України. Канада може зіграти провідну роль в забезпечені миру, добробуту та вільного шляху до повноцінного існування України як незалежної та демократичної держави", - заявив П.ГРОД.

Візит С.ГАРПЕРА до України був анонсований після ряду зустрічей з українсько-канадською громадою. Програма візиту враховує пріоритети, висловлені українсько-канадською громадою під час цих зустрічей, зокрема занепокоєння з приводу порушень принципів демократії та прав людини в Україні. Під час зустрічей з прем`єр-міністром представники КУК наполягали, що двосторонні відносини з Україною у сферах торгівлі та інвестицій можуть бути побудовані тільки тоді, коли сторони дотримуватимуться своїх зобов`язань щодо прав людини та демократичних свобод.

"Оскільки в Україні сьогодні з`явилися ознаки, що українська мова, історія та національна ідентичність знаходяться під загрозою, і оскільки засоби масової інформації повідомляють, що верховенство права і демократичні свободи преси, зібрання та слова придушуються, важливо, щоб ці питання були порушені на найвищому рівні", - наголосив П.ГРОД.

Конгрес Українців Канади зазначає, що для нього найважливішими пріоритетами є: збереження суверенітету, захист стратегічно важливого державного майна, промисловості та територіальної цілісності України; дотримання норм Конституції й визнання верховенства закону; демократичних прав і вжиття антикорупційних заходів; захист основних свобод: слова, засобів масової інформації, релігії, мирних і вільних зібрань громадян; підтримка особистих зв`язків між громадянами України й Канади та розвиток української національної ідентичності шляхом відкритого діалогу про історію, культуру та мову народу України.

"У Канади є можливість зіграти провідну роль відповідно до ситуації, яка склалася. Адже українці поважають Канаду, як приклад держави, побудованої на демократичних цінностях, де панує цивілізоване суспільство з високим рівнем економічного розвитку та соціального достатку. Україна особливо цінує довгострокову підтримку Канади", - зауважив П.ГРОД.

Конгрес Українців Канади сподівається, що візит прем’єр-міністра Канади до України зміцнюватиме зв`язки, які сприятимуть взаємовигідній співпраці, включно з підписанням "Меморандуму про молодіжні обміни" та продовженням переговорів стосовно угоди про вільну торгівлю між Україною та Канадою.

*** Конгрес Українців Канади є голосом української громади в Канаді. Конгрес об`єднує усі національні, провінційні та місцеві українські канадські організації. Разом зі своїми складовими організаціями КУК протягом 70-ти років був і залишається лідером, координатором та представником інтересів однієї з найбільших етнічних громад Канади (1,2 млн. осіб). Він відіграв важливу роль у формуванні соціального, економічного та політичного обличчя Канади.

реклама: кредитка міні кредитка карта юніора програма Бонус+ робота інтернет соціальна карта карта gold море можливостей нерухомість авто-конфіскат пенсійна карта автоброкер термінові грошові перекази PrivatAssistance страхування

Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/




"Стоп цензурі!" нагадують про невиконану вимогу ПАРЄ

Учасники руху "Стоп цензурі!" закликають керівництво парламенту ухвалити закон "Про доступ до публічної інформації" на поточній сесії.

Із відповідним листом вони 20 жовтня вдруге звернулися до спікера Володимира Литвина та голів фракцій, сказано в прес-релізі руху.

Учасники "Стоп цензурі!" нагадують, що ПАРЄ два тижні тому ухвалила резолюцію, у якій закликала українську владу прийняти закон про доступ до публічної інформації.

Крім того, а заступник глави адміністрації президента Ганна Герман запевнила, що влада зробить усе, щоб він був якнайшвидше ухвалений ВР.

"Вважаємо, що в нинішній ситуації, яка склалася навколо питань свободи слова та мирних зборів, ухвалення цього законопроекту стане для українського суспільства та міжнародної спільноти свідченням позитивних демократичних змін у державі", - ідеться у зверненні учасників руху "Стоп цензурі!".

"Наголошуємо, що ухвалення такого закону є надзвичайно актуальним питанням, адже він у майбутньому регулюватиме процес комунікації між владою та суспільством, який потребує демократизації та прозорості", - додається у ньому.

Журналісти очікують, що голосування за закон "Про доступ до публічної інформації" відбудеться у четвер, 21 жовтня, згідно із порядком денним.

Відповідно до законопроекту, визначена відповідальність за відмову чи затягування надання інформації. Розширено коло суб'єктів, зобов'язаних надавати і оприлюднювати інформацію.

Окрім цього, у законопроекті пропонують встановити обов'язок надавати інформацію з обмеженим доступом, якщо вона становить суспільний інтерес.

Водночас, розширений і перелік різновидів інформаційних запитів. Запит може здійснюватися поштою, факсом, телефоном, електронною поштою. Закріплюється право на усний запит для отримання оперативної інформації.

Під зверненням підписалися 450 журналістів та представники 150 громадських організацій, які підтримали заяву журналістського руху "Стоп цензурі!", однією з вимог якої є ухвалення такого закону.

Як відомо, законопроект "Про доступ до публічної інформації" (№2763) за дорученням спікера Литвина був включений до розкладу засідань Верховної Ради на 8 липня, але був знятий з порядку денного.

Наступного дня, 9 липня, парламент не підтримав цей законопроект у другому читанні та в цілому.
реклама: кредитка міні кредитка карта юніора програма Бонус+ робота інтернет соціальна карта карта gold море можливостей нерухомість авто-конфіскат пенсійна карта автоброкер термінові грошові перекази PrivatAssistance страхування
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/


Будьмо реалістами – вимагаймо неможливого

Прийшла осінь, чиновники повернулися до своїх кабінетів, і почали писати проекти постанов і законів. Розпочалася виборча кампанія, і депутати знову почали ходити на мітинги. А міліція повернулася до звичної, але трохи призабутої за спекотне літо справи - за розгін демонстрацій, арешти та обшуки громадських активістів.

14 жовтня, на Святу Покрову, центр європейської столиці був перегороджений так, що, здавалося, почалися бойові дії. Того ж дня були затримані й засуджені двоє львів'ян, які, на думку "правоохоронців", порушили "порядок організації й проведення зборів, мітингів", а в Одесі навіть стріляли. Поки що не в демонстрантів, а в повітря. Але це, справді, схоже на початок бойових дій.

Бойових дій проти власного народу.

Народу, який, як і в кожній європейській країні, не є ідеологічно єдиним. Різні його групи дотримуються різних поглядів. І різні його групи домагаються різних цілей.

Але для більшості цього народу є одне спільне - мирні зібрання.

Адже ті ж самі збори, мітинги, вуличні походи й демонстрації часто бувають найбільш ефективним, а часом і єдино можливим способом донести свої вимоги, прохання, погляди - до імущих владу.

Було б необ'єктивним казати, що репресії розпочалися лише із приходом до влади Партії регіонів.

Тому що встановлювати протитанкові засоби в центрі Києва придумали не за "біло-синього" міністра внутрішніх справ Могильова, а за "помаранчевого" міністра Луценка. І проект закону про обмеження свободи зібрань придумав не уряд ПР, а уряд коаліції БЮТ+НУНС.

Але насправді ПР, БЮТ, НУНС і КПУ - просто різні загони однієї армії. Армії великого капіталу, які за законами капіталізму конкурують між собою.

Але всі вони однаково зацікавлені в обмеженні громадянських прав.

Проте так чи інакше, але "честь" придушення права на мирні зібрання сьогоднішня влада намагається нікому не віддати. Саме із приходом до влади регіоналів придушення громадської активності, яке з'явилася ще за Кучми, і нікуди не зникало за Ющенка, набуло нового імпульсу.

Більше того, розцвіло буйним квітом.

Втім, нехай влада й політична опозиція між собою з'ясовують, хто саме з них найбільше спричинився до порушень, про які говорить ПАРЄ у своїй резолюції щодо України. Нам важливіше інше:

1. Що ми зараз маємо в галузі свободи зібрань?

2. Що робити?

Що маємо

Сьогодні реалізація свободи зібрань регламентується єдиним законом - Конституцією, 39-а стаття, яка встановлює:

1) Для проведення мітингу чи демонстрації не потрібно "дозволу" чи "санкції". Тому запитання міліціянтів перед початком кожного мітингу: "Чи ваш мітинг санкціонований?" не мають жодного сенсу.

2) Заборонити мітинг може лише суд і лише в певних обставинах, зазначених у тій же статті Конституції.

Чи виконує цей закон влада - у широкому смислі цього слова, і міліція - у вузькому значенні? Відповідь - НІ. Не виконує й ніколи не виконувала.

Необхідно ухвалити спеціальний закон про свободу мирних зібрань. Хоча б тому, що текст 39-ї статті Конституції є надто коротким, щоб охопити бодай найпоширеніші випадки порушень свободи зібрань. Саме тому правозахисники й представники громадських організацій розробили проект такого закону, який уже отримав позитивний відгук Венеціанської комісії.

Його головні особливості:

- відсутність повідомлення про мітинг не є причиною заборони або "припинення" мітингу.

Конституція та рішення Євросуду із прав людини не визначають відсутність повідомлення як підставу для такої заборони. Та й, зрештою, коли громадяни зібралися висловити свою точку зору, навіть без повідомлення, хіба вони вчинили цією дією якесь правопорушення?

- відповідальність за громадський порядок не лише організаторів та учасників зібрань, але й представників місцевих органів влади та міліції;

- спеціальні терміни для апеляційного оскарження рішень судів про заборони мітингів. Сьогодні, отримавши рішення про заборону буквально за 5 хвилин до початку заходу, організатори просто не мають часу його оскаржити.

Але народні депутати розглядають зовсім інший проект, який викликав хвилю громадських протестів, бо суттєво обмежував реалізацію конституційного права свободи зібрань. Наприклад, він вимагав повідомлення про збори за 4 дні, давав можливість обмежити право в просторі та часі, не встановлював відповідальності влади за порушення свободи зібрань тощо.

Ті громадяни, які повстали проти цього проекту, говорили: "Закон про свободу зібрань, принаймні, не повинен погіршувати законодавство порівняно з Конституцією".

Реально ж законопроект № 2450 не просто обмежував це право, а й повертав Україну до радянських часів, коли діяв указ президії ВР СРСР № 504 від 28 липня 1988 року, який запроваджував "дозвільний" характер реалізації права на мирні зібрання та встановлював 10-денний термін повідомлення про зібрання.

Із цим указом окрема історія.

Він не діє в незалежній Україні не тільки тому, що родом зовсім з іншої епохи та іншої країни. А й тому, що суперечить нашій Конституції. Фактично на це вказав і Конституційний суд у своєму рішенні ще в 2001 році.

Проте його взяли на озброєння не лише представники теперішньої влади, які в Одесі та Запоріжжі "повідомляють" громадян, що цей указ діє, але й "група підтримки" від БЮТу, яка вимагає прийняття будь-якого закону про мітинги і демонстрації. Прийняття нібито для того, "щоб указ не діяв".

Підтримуючи святе бажання бютівців примусити чиновників забути про указ, мусимо зазначити таке: пропонований цими депутатами законопроект № 2450 є, по суті, реінкарнацією цього указу, тільки із заміною 10-денного терміну повідомлення на 4-денний.

І якби він сьогодні став законом, то в першу чергу вдарив би саме по БЮТ як політичній опозиції.

І, зрештою, якщо влада, ні ця, ні попередня, не виконує Конституцію, яка є законом прямої дії, - то де гарантія, що буде виконуватись "звичайний" закон?

Сьогодні ж, без спеціального закону про мирні зібрання, користуючись лише конституційною нормою, ми можемо оскаржувати дії влади в суді.

Іноді навіть з успіхом. Так, ми скасували рішення Дніпропетровського міськвиконкому про мітинги, яке ґрунтувалося на указі.

Зараз ми можемо звертатися до прокуратури щодо незаконних дій чиновників, які намагаються заборонити нам висловлювати свою точку зору. Іноді, от як активістам із Запоріжжя, вдається примусити чиновників задкувати. Більшість затриманих київською та харківською міліцією учасників зібрань були виправдані судами.

Якби ж проект 2450 став законом, ми б не мали навіть підстав звертатися до прокуратури чи до суду на дії влади. Ці дії стали б законом, а більшість активістів отримали б свої "законні" 15 діб.

Так, хотілося б, аби закон вирішив усі наші проблеми і зі свободою зібрань, і зі свободою висловлення поглядів. Але для цього потрібен зовсім інший закон, ніж № 2450!

І не тільки це. Ще потрібна зміна системи соціальних, економічних і політичних відносин.

Що робити?

Давно відомо, що влада може порушувати права громадян лише тією мірою, якою їй це громадяни дозволяють. І що ніколи не варто чекати милості від влади.

Бо права не дають. Права беруть.

От у червні цього року українські громадяни не дозволили владі ухвалити законопроект № 2450. У Росії та Білорусі дозволили. І тепер цих сусідніх громадян цілком законно "пакують".

В Україні в травні-червні відбулася значна активізація громадського руху. Учасники мітингів принципово відмовились від політики в розумінні politics - боротьби за владу, але займалися політикою в розумінні policy - відстоювання громадських інтересів. Попри те, що влада застосувала проти них, напевне, усі доступні для неї засоби тиску, вони досягли того, що політична опозиція досягнути не в змозі.

Адже опозиція втратила довіру навіть у тих громадян, які не приймають сьогоднішню владу.

Втратила довіру, тому що не має морального права говорити про економічні реформи, бо при своїй владі ці реформи не проводила. Не має морального права говорити про права людини, бо при своїй владі ці права порушувала.

Хоч би тому, що при своїй владі мала зовсім іншу позицію щодо "політичної реформи", ніж озвучує зараз, коли опинилась в опозиції.

Громадський рух, на відміну від політичної опозиції, добився відкладення на невизначений час законопроектів про мітинги та про мову, продовження розслідування "справи Гонгадзе" та перегляду урядової постанови про запровадження платних послуг в українських вишах.

Навряд чи без акцій руху "Ні поліцейській державі" вдалося б досягнути відкриття кримінальних справ щодо міліціонерів-вбивць студента Ігоря Індила.

Так, можна погодитись, що ці перемоги надто маленькі й швидше тактичні, ніж стратегічні та системні. Але вони показали: в Україні є громадяни, які не дозволять владі, якого б кольору та не була, наступати на свої права.

І саме ці громадяни, чи то об'єднані в неполітичні громадські організації - "Демократичний альянс", "Фундацію регіональних ініціатив", "Відсіч", "Пряму дію" та багато інших, чи то не об'єднані взагалі, сьогодні здатні захищати свої права.

У тому числі право на мирні зібрання, яке дає їм можливість заявити й про всі інші свої права.

P.S. Питання щодо законопроектів про мирні зібрання, зокрема щодо законопроекту № 2450, з початком осені знову стало актуальним. Громадянська кампанія досягла не лише його відтермінування, а й змусила розколотися обидва головних парламентських табори. Одна частина ПР виступає за прийняття цього проекту, інша - за його відхилення. У той же час частина опозиції, разом із Тимошенко, виступає проти проекту № 2450, інша ж продовжує його захищати.

Усе це створює сприятливі умови для того, аби парламент врешті решт ухвалив закон, який би не обмежував свободу зібрань порівняно з конституційними нормами.

Українському громадянському суспільству зробити це під силу. Особливо, якщо ми скористаємось попри урядові перепони все ще існуючим конституційним правом на мирні зібрання.

Що ж, будьмо реалістами - вимагаймо неможливого (Французьке гасло 1968-го року).

Володимир Чемерис, Інститут "Республіка"
реклама: кредитка міні кредитка карта юніора програма Бонус+ робота інтернет соціальна карта карта gold море можливостей нерухомість авто-конфіскат пенсійна карта автоброкер термінові грошові перекази PrivatAssistance страхування
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/


Януковича дуже складно запустити в повітря

Міністр транспорту Костянтин Єфименко вважає теоретично можливими, але складними з погляду практичної реалізації польоти президента Віктора Януковича на роботу на вертольоті.

"У Європі й у світі президенти користуються для цих цілей вертольотом... У нас теоретично це зробити можливо, але практично - це складно", - сказав він агентству "Інтерфакс-Україна" у середу.

За словами міністра, складність полягає в тім, що в Києві немає жодного будинку з вертолітним майданчиком, куди б міг сідати такий вертоліт.

"У Києві, за моїми даними, немає жодного будинку з вертолітним майданчиком, у нас такі будинки не будуються", - відзначив він.

Він додав, що над Києвом заборонено проліт, для цього потрібно одержувати дозвіл Київської міської ради і Міністерства оборони, але для польотів президента, якщо буде ухвалене рішення реалізувати таку ідею на практиці, швидше за все, буде відкрито коридор.

Раніше Янукович заявив, що найближчим часом він відмовиться від поїздок на автомобілі з резиденції "Межигір'я" в Адміністрацію президента і назад, а буде використовувати авіаційний транспорт.
реклама: кредитка міні кредитка карта юніора програма Бонус+ робота інтернет соціальна карта карта gold море можливостей нерухомість авто-конфіскат пенсійна карта автоброкер термінові грошові перекази PrivatAssistance страхування
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/


Одна рука уряду голосує за лічильники, друга забезпечує можливості для розкрадання

ВР прийняла закон у першому читанні, яким передбачається обов’язкове встановлення лічильників газу до… 2018 року. Навіщо так зволікати?..

Верховна Рада цього тижня ухвалила в першому читанні закон «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Зайве, мабуть повторювати про необхідності прискорити процес обов’язкового впровадження лічильників газу, гарячої та холодної води, теплоносія.

Тому, з одного боку, можна вітати намір уряду вирішити на законодавчому рівні цього питання.

Водночас є тут і деякі зауваження.

Очевидно, що саме відсутність лічильників дає змогу щорічно списувати на населення мільярди кубів дешевого газу національного видобутку, які насправді воно не споживає. За оцінками фахівців, насправді населення спалює близько 13 – 13,5 млрд. кубів. Тоді як за офіційними даними ця цифра начебто сягає 18 млрд.

Враховуючи, що протягом багатьох років незалежності газ населенню продавався в чотири-п’ять разів дешевше, ніж для комерційних підприємств, різниця осідала в бездонних кишенях можновладців та бізнесменів. Зрозуміло, що на цьому урядовці спільно з усілякими ділками, котрі контролюють газорозподільні мережі, змогли за роки незалежності заробити півтора-два мільярди доларів.

Враховуючи це, строк упровадження обов’язкового використання лічильників – а в законопроекті цей процес пропонується завершити аж у 2018 року, - неприпустимо затягнутий. За бажанні його можна завершити протягом одного, максимум двох років. Інакше є всі підстави вважати, що нинішні можновладці, максимально зволікаючи з лічильниками, прагнуть покласти до кишені ще не один мільярд доларів народних грошей.

До речі, відчувається деяка неузгодженість між тими, хто готував уже прийнятий закон «Про засади функціонування ринку природного газу» та цей законопроект. Так, законом «Про засади функціонування…» передбачено розподіл діяльності з постачання газу та його транспортування споживачам. Відзначено, що одне й те саме підприємство не має права постачати газ і транспортувати його споживачам. Між постачальниками газу має бути конкуренція, і споживачі повинні мати можливість купувати його в різних постачальницьких структур. Очевидно, що відповідальність за постачання газу споживачам, у яких немає лічильників газу, мають нести не постачальники, а газорозподільні підприємства, котрі якраз і транспортують його споживачам.

Певна недосконалість уже прийнятого закону про ринок газу породила методологічні та практичні проблеми в підготовці законопроекту про обов’язковість лічильників. Так, передбачається, що відповідальність за встановлення лічильників покладається на постачальників газу. А якщо мова йде про юридичні особи та підприємців – фізичних осіб, то вони встановлюють їх за власний рахунок.

По-перше, у цьому разі незрозуміло: хто є власником цих лічильників – газопостачальні підприємства чи населення, і по-друге, така різниця вказує на спробу уряду перекласти на приватних постачальників газу соціальну функцій уряду.

Звісно, коректніше було б передбачити, що фізичні особи мають встановити лічильники за власний рахунок. До речі, значна частина громадян це вже зробила. При цьому ніхто не виключає можливості й доцільності надання цільової бюджетної допомоги бідним верствам, за рахунок якої лічильники можуть бути встановлені. Але в будь-якому разі ці лічильники вважатимуться власністю фізичних осіб. У цьому випадку лічильники аж ніяк не показуватимуть завищенні обсяги спожитого газу. Але саме з такою ситуацією громадяни стикаються, коли, наприклад, енергопостачальні підприємства міняють електролічильники, і ті несподівано починають показувати зростання енергоспоживання на 20, 30 а подекуди й 50 відсотків.

Процес установлення лічильників (мова має йти не лише про газові прилади обліку газу), доцільно стимулювати відповідними податковими пільгами.

До речі, уже в далекому 1999 році на одній з конференцій, що проводилася за ініціативою нинішньої «регіоналки» пані Богословської, мені доводилось говорити саме про це. І тоді ця пані відзначала доречність цих пропозицій. Цікаво побачити, чи захищатиме вона під час другого читання проекту Податкового кодексу ці податкові новели. Чи в традиціях слухняної пропрезидентської більшості відкидатиме всі слушні пропозиції опозиційних депутатів?

Борис Кушнірук
реклама: кредитка міні кредитка карта юніора програма Бонус+ робота інтернет соціальна карта карта gold море можливостей нерухомість авто-конфіскат пенсійна карта автоброкер термінові грошові перекази PrivatAssistance страхування
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/


Партія регіонів втратила чверть шанувальників

У випадку проведення найближчим часом виборів у Верховну Раду до неї можуть пройти до семи політичних сил.

Про це свідчать дані загальнонаціонального опитування Центру Разумкова, повідомляє Дзеркало тижня.

За Партію регіонів проголосували б 29,0% виборців, що планують взяти участь у виборах. Ще в травні, за даними центра Разумкова, за ПР готові були проголосувати 41,5% виборців.

За БЮТ на сьогодні готові проголосувати 13,5%, за партію "Сильна Україна" - 12,0%, за "Фронт змін" - 5,4%, за ВО "Свобода" - 3,6%, за Блок Литвина - 3,2%, за КПУ - 3,1%.

1,4% виборців збираються проголосувати за "Нашу Україну", 1,0% - за Політичну партію "Громадянська позиція".

Кожну з таких партій і блоків, як Блок Черновецького, "Єдиний центр", "За Україну", "Народна самооборона", НРУ, ПСПУ, СПУ, УНП, ХДС підтримали б не більш 0,5% респондентів. За решту політичних сил (яких не було в запропонованому соціологами списку) голосували б 0,9% опитаних, проти всіх - 12,2%, не визначилися - 12,8%.

У порівнянні із серпнем 2010 р., коли проводилося аналогічне опитування, на статистично значимому рівні змінилася лише підтримка Блоку Литвина (виросла з 1,8% до 3,2%).

У порівнянні з травнем 2010 статистично значимо змінився рівень підтримки Партії регіонів (знизився з 41,5% до 29,0%), "Сильної України" (збільшився з 9,1% до 12,0%), Політичної партії "Фронт змін "(виріс з 4,0% до 5,4%), Блоку Литвина (виріс з 1,6% до 3,2%), а також частка тих, хто висловив готовність голосувати проти всіх партій і блоків (виросла з 4, 6% до 12,2%).

Опитування проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 30 вересня по 5 жовтня 2010 в усіх регіонах України. Опитано 2007 респондентів.

Теоретична похибка (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3%.
реклама: кредитка міні кредитка карта юніора програма Бонус+ робота інтернет соціальна карта карта gold море можливостей нерухомість авто-конфіскат пенсійна карта автоброкер термінові грошові перекази PrivatAssistance страхування
Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/


Суд визнав провину ДАІ та охорони Януковича в смертельній аварії

Дарницький райсуд Києва визнав порушення з боку ДАІ та охорони президента, які призвели до смертельного ДТП за участі "швидкої" з кортежу Віктора Януковича.

Це стало відомо на підсумковому засіданні по справі, яке відбулося в середу, повідомляє кореспондент "Української правди".

Так, суддя Дарницького райсуду Києва Тамара Трусова повідомила, що направила до ДАІ та Управління державної охорони відповідну постанову.

"Також у даній кримінальній справі винесена окрема постанова з приводу порушень, які були допущені органами ДАІ та УДО", - сказала Трусова.

Раніше батько загиблого таксиста Петро Чижиков зазначав, що винними у ДТП він вважає ДАІ та начальника охорони, адже машина ДАІ, а не "швидка", мала їхати останньою в кортежі.

У свою чергу, в день ДТП Державна автоінспекція взагалі заявляла, що "швидка" не має стосунку до кортежу Януковича.

Як відомо, 20 жовтня за рішенням судді Дарницького району міста Києва Тамари Трусової водій "швидкої" з кортежу президента Микола Демиденко отримав 5 років позбавлення волі умовно за ДТП, у якому у квітні загинув водій таксі.

Водночас, Демиденко звільнений від основного покарання з іспитовим терміном 3 роки. На цей же термін він позбавлений права керування транспортними засобами.

Якщо в ці 3 роки Демиденко не вчинить жодного злочину, його покарання може бути знято.

Підписатися на нові дописи
Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/