Шанувальників українського дубляжу вже 9 мільйонів

У першому півріччі цього року українські кінотеатри відвідало більше 9 млн. глядачів, що на 28% більше, ніж за цей же період минулого року.

Про це свідчать надані УНІАН дані міжнародної асоціації виробників і дистриб’юторів фільмів Motion Picture Association (Брюссель, Бельгія).

Згідно з оприлюдненою цією організацією інформацією, за перші шість місяців нинішнього року загальна сума надходжень від кінопрокату склала 309,5 млн. грн., що на 62% більше, ніж за перше півріччя минулого року.

Згідно з оприлюдненими даними, до 29% всіх фільмів, які демонструвались в українських кінотеатрах в першому півріччі були російського виробництва, відповідно йшли в прокаті мовою оригіналу (російською) з українськими субтитрами.

Опитані УНІАН експерти прогнозують подальше зростання у другому півріччі цього року ринку кінопрокату в Україні за умови, що не на ньому не будуть різко змінюватись правила гри.

Чи розуміє Янукович, що Україна - не Росія?

Перемога в президентських перегонах дозволила Вікторові Федоровичу оперативно і без внесення змін до Конституції відновити формат президентсько-парламентської республіки в Україні.

Протистояти процесу переформатування влади опозиціонери, як виявилося, не здатні, деякі вважали за краще стати під прапори переможців. Хоча формально повноваження глави держави не розширилися, сьогодні система влади набула відносної стрункості й керованості. Силові структури проводять показові зачистки чиновників, які зарвалися, деякі голови обласних адміністрацій не пропрацювали й 100 днів. Відзначу, що минулі помисли «регіоналів» про федералізацію країни сьогодні більше не озвучуються: в Україні створюється вертикаль влади без «витівок» на регіональному рівні.

Багатьом наради, які публічно, під прицілом телекамер, проводить Віктор Янукович, нагадують події п`ятирічної давнини. Тоді Віктор Ющенко, недавній тріумфатор Майдану, не менш яскраво чихвостив чиновників і обіцяв перемогти корупцію. До речі, у Віктора Андрійовича тоді все ще були масштабні президентські повноваження, але не було єдності в команді, що дорвалася до владних важелів після перебування в опозиції. Плюс у тилу в Ющенка знаходилася Юлія Тимошенко, яка успішно в`їхала на владний Олімп на спині свого політичного партнера. Образ Ющенка-реформатора, який почав формуватися під час його прем`єрства в 2000 – 2001 роках, полиняв від дій Віктора Андрійовича як глави держави.

У Віктора Федоровича подібних проблем немає, тому і його публічні прочуханки чиновникам сприймаються інакше. Хоча президент і презентував громадськості програму масштабних реформ, Януковича ніхто не називає реформатором. Скоріше, лідер Партії регіонів виконує програму забезпечення власної десятирічки у владі. Дії глави держави не зустрічають навіть конструктивної критики у владній команді. Вікторові Федоровичу, як стверджує заступник глави АП Ганна Герман, не прийнято відмовляти. Тому президент відважно бичує правоохоронців за погану протидію обігу наркотиків, критикує уряд за проект Податкового кодексу і милується роботою парламентської коаліції, яку в ЗМІ практично ніколи не називають проурядовою.

Дійсно, більшість у Верховній Раді знову рівняється на президента. Хоча спікер парламенту Володимир Литвин намагається чинити словесний опір тиску «регіоналів», далі за публічні заяви тихим голосом процес не йде. Володимир Михайлович вимушений спостерігати, як парламент стає керованим далеко не спікером, а «диригентами» з сектора Партії регіонів. Створення неформальної групи «Право вибору» на чолі з Давидом Жванією мало остаточно продемонструвати Литвину, хто в домі господар, тому лідер Народної партії надумав зачаїтися. Для нього ситуація нагадує сцену з бойовика, коли важко поранений позитивний герой останнім пострілом зможе вразити лиходія наповал. Звичайно, якщо вчасно піднесуть патрони.

Питання про здатність прем`єра Миколи Азарова вести самостійну політичну гру виглядає свідомо риторичним. Микола Янович не тільки постійно присягається в лебединій вірності Вікторові Януковичу, але й не має в своєму розпорядженні необхідних ресурсів для опонування президентові. Очолюваний Азаровим уряд можна назвати коаліційним для Партії регіонів. У ньому представлено декілька груп впливу, кожна з яких намагається реалізовувати власні інтереси. Подібна сегментація ще знайде відображення під час розробки Державного бюджету наступного року. «Своя людина» у прем`єра тільки в Міністерстві фінансів – Федір Ярошенко. Показово, що за призначення керівника «Укрспецекспорту» (головний експортер зброї в країні) прем`єр не вів апаратну боротьбу. Азаров волею чи неволею повторює долю Валерія Пустовойтенка – той був найзручнішим прем`єр-міністром для Леоніда Кучми, але виявився непотрібним після президентської кампанії 1999 року.

Ні лідер «Сильної України» Сергій Тігіпко, ні інші члени уряду, що відтіняють домінування «регіоналів» у виконавчій владі, не мають реальних важелів впливу на ухвалення рішень Кабінетом Міністрів. Сергія Леонідовича навіть відсунули від переговорів з МВФ, які він недовго курирував. Азаров і Янукович безумовно не мають наміру створювати «сильному» Тігіпку умови для формування образу «реформатора номер один» у країні.

Сьогодні Янукович наче проводить артпідготовку перед вирішальним наступом, обрушуючись із критикою на дії того або іншого відомства. Віктор Федорович настільки захопився грою в «доброго царя», що навіть забув: відповідальні співробітники структур виконавчої влади підібрані переважно за «регіональною» ознакою, і, критикуючи їх, він фактично демонструє непрофесіоналізм власної партії.

Закони жанру вимагають від глави держави рішучості, і основні дії заплановано на осінь.
Вибори в останню неділю жовтня з високою ймовірністю подарують Партії регіонів посилення позицій у багатьох місцевих радах плюс право вибирати за власним смаком союзників із прицілом на майбутні парламентські вибори. Звичайно, в країні, де зареєстровано 182 партії, непросто разом створити двопартійну систему, але «регіонали» можуть провести природний відбір. Місцеві вибори важливі для Януковича в тому плані, що вони можуть створити видимість якщо не зшивання країни, то демократичного формування влади, яка овацією зустрічає кожен рух тіла глави держави. Псувати відносини з Європою Віктор Федорович не ризикне, тому й намагається витримати рамки політичної пристойності.

Нинішня система влади, де-факто замкнута на Януковичу, дозволяє Банковій не поспішати з вибором алгоритму переписування Конституції. Схоже, 2011 рік стане вирішальним у справі не тільки виписування президентських повноважень, але й переписування Конституції. На той час обкатають змішану виборчу систему, здатна стати важливим елементом політики батога і пряника відносно депутатського корпусу. Президентська команда не поспішає розкривати свої карти, хоча логіка її дій зрозуміла: позиції глави держави мають бути максимально розширені, а можливості опонентів впливати на систему влади – звужені. Розширені президентські повноваження Віктор Федорович може використовувати, наприклад, для мобілізації на государєву службу прем`єра-реформатора, здатного змінити ситуацію в країні. І, звичайно ж, продовжити своє перебування у владі.

Спостерігаючи за тим, як старанно в Україні копіюють досягнення російських політичних технологій, мимоволі задумаєшся: чи буде проведена в Києві операція «Наступник» і хто стане щасливчиком, здатним замінити Віктора Януковича на президентському посту? Залишається лише нагадати, що Україна – не Росія, і навіть очевидне посилення повноважень глави держави не здатне забезпечити монополію на владу в країні, що пережила революцію на Майдані.

Євген Магда

"Рада" проти "Совєта": позов у Криму

Політичний оглядач популярного кримського тижневика "Собитія" Заїр Акадиров звернувся до суду із вимогою скасувати перейменування Верховної Ради Криму у Верховний Совєт.

Журналіст стверджує, що постанова про перейменування кримського парламенту є нелегітимною, оскільки, як каже пан Акадиров, згідно із законом про вибори до Верховної Ради Криму, 12 травня закінчились чотирирічні повноваження депутатів цього скликання і тому, теоретично, їхні рішення не мають жодної юридичної сили.

Заїр Акадиров серед причин, що спонукали його подати до суду, називає і прагнення заощадити державні кошти в умовах кризи.

Можна уявити, які гроші будуть викинуті не тільки, щоб змінити цю вивіску перед фасадом будівлі, але й поміняти значки, посвідчення, штампи, бланки
Заїр Акадиров

З.Кадиров: "Ми зараз обрали, на наш погляд, найбільш популістське рішення, яке не несе в собі якоїсь значимості. І ще один важливий момент, чому ми обрали саме це рішення: воно ж зараз, в умовах глибокої економічної кризи, вимагатиме додаткових економічних витрат! Які це витрати, ніхто не каже, але уявіть собі, що це дуже великий штат, це мінімум 100 депутатів, у яких є помічники, радники, величезний штат самого парламенту. Тобто можна уявити, які гроші будуть викинуті не тільки, щоб змінити цю вивіску перед фасадом будівлі, але й поміняти значки, посвідчення, штампи, бланки."

Як каже кримський журналіст, якщо він виграє суд, це створить прецедент, завдяки якому можна буде оскаржити будь-яке рішення кримського парламенту, що було прийняте після 12 травня. В тому числи й останні скандальні рішення про надання російській мові статусу регіональної.

Верховний Совєт Криму був, є і буде!... Ми будемо судитися, будемо захищати в суді свою правоту. Буде Верховний Совєт Криму!
Володимир Константінов

Натомість, опоненти пана Акадирова стверджують, що каденція цього скликання кримського парламенту буде дійсною, аж доки не відбудуться нові вибори.

Коментуючи для Бі-Бі-Сі позов журналіста, спікер кримського парламенту Володимир Константінов заявив, що з питанням каденції будуть розбиратися юристи, а от стосовно назви парламенту, вона, як стверджує спікер, однозначно залишиться у формі «совєт».

"Верховний Совєт Криму був, є і буде!... Ми будемо судитися, будемо захищати в суді свою правоту. Буде Верховний Совєт Криму!" - каже спікер.

Науковець та експерт Київського Національного університету імені Т.Г. Шевченка Віктор Пушкар вважає, що рішення кримського парламенту на кшталт зміни назви - це спроба відвернути увагу суспільства від справжніх соціально-економічних проблем, зберігаючи при цьому рейтинг.

Водночас позов Заїра Акадирова експерт вважає корисним явищем для суспільства: "Якщо ми всі будемо мовчати в таких випадках, як скажімо, встановлення пам'ятника Сталіну, перейменування "ради" на "совєт" і інші подібні речі, то їх стане більше і, зрештою, символічне повернення до Радянського Союзу стане справжнім поверненням."

Російський блеф для Севастополя

Російські воєначальники і політики знову говорять про масове поповнення корабельного складу Чорноморського флоту РФ. Але баланс сил на Чорному морі на користь Росії зміниться нескоро. Такий висновок напрошується після аналізу фінансів і виробничих можливостей.

Спочатку було слово

Чорноморський флот Росії до 2020 року поповниться півтора десятками нових кораблів і підводних човнів, повідомив російським ЗМІ головнокомандувач Військово-морським флотом РФ адмірал Володимир Висоцький. Крім того, два кораблі Балтфлоту перебазуються на ЧФ для боротьби з піратством. "Всього до 2020 року планується побудувати для Чорноморського флоту 1915 фрегатів і неатомних підводних човнів у співвідношенні 60 на 30", - заявив головком ВМФ Росії. Також, за його словами, вже цього року спеціально для ЧС будуть закладені один фрегат і один неатомний підводний човен. "Чорноморський флот буде переозброюватися новими кораблями, а не за рахунок переведення кораблів з інших флотів", - пояснив Висоцький.

Розшифрована "складноматематична" заява російського адмірала, мабуть, означає, що до 2020 року ЧФ РФ поповниться десятьма кораблями і п'ятьма субмаринами.

Проте повірити словам головкому ВМФ Росії заважають інші новини російських ЗМІ. "Рішення про продовження термінів перебування ЧФ в Україні, безумовно, буде сприяти посиленню бойового складу флоту", - заявило джерело в Головному штабі ВМФ РФ на початку червня. За його словами, "у найближчі п'ять років до складу ЧФ, як мінімум, увійдуть два нових корвета. У ті ж терміни планувалося поповнити флот трьома підводними човнами". Отже, ми маємо вже дві версії посилення російського флоту в Україні - два корвета і три човни до 2015 року і 10 фрегатів і п'ять човнів до 2020-го.

Ще більшу плутанину в цю інформаційну картину вніс президент РФ Дмитро Медведєв. Він заявив, що дав доручення оперативно завершити роботу над програмою розвитку військового кораблебудування.

Як підкреслив Медведєв на засіданні Ради безпеки РФ, у документі мають бути визначені найбільш перспективні кораблі і терміни виконання програм. "Треба завершити роботу над програмою розвитку військового кораблебудування, де буде чітко визначено перелік перспективних зразків, передбачити конкретні заходи і терміни реалізації програми", - сказав він.

Виходить, адмірали вже запланували підняти прапори на нових фрегатах, корветів і підводних човнів, а глава держави лише доручив розібратися з кораблебудівною програмою? Звичайно, можна зробити знижку на "загадкову російську душу". Але, як правило, планування та організація виробництва озброєнь і військової техніки вимагають стандартного підходу. Інакше всі заяви і плани перетворюються в мрії і міфи. Здається, у випадку з російським кораблебудуванням відбувається саме це.

Кораблів немає. І не передбачається

За оцінками російських експертів, які аналізували стан групування ЧФ РФ, вже до 2015 року з кораблів, що базуються в Севастополі, залишиться єдиний підводний човен "Алроса", два малих ракетних корабля, три-чотири ракетних катери пр. 1241 і два-три великі десантні кораблі.

Можливо, до цього терміну дотягне ракетний крейсер "Москва" 1982 року побудови. Причому аналітики однозначно стверджують, що нові кораблі ситуацію не врятують. За найоптимістичнішими розрахунками, якщо на ЧФ РФ будуть сконцентровані усі (!) зусилля російського неатомних кораблебудування, до 2015 року флот може отримати максимум три дизельні підводні човни проекту 677 і три корвети пр. 20380. Також можливе надходження єдиного фрегату проекту 22350. Однак ймовірність масового будівництва цих фрегатів викликає в експертів сумніви. Перш за все, виходячи з попереднього досвіду будівництва корабельної техніки в Росії.

Скажімо, головний підводний човен проекту 677 "Санкт Петербург" було закладено в 1997 році, спущений він на воду в 2004-у і тільки зараз передається до складу ВМФ. Дві інші підводні човни цього типу, закладені в 2005 і 2006 роках, ще знаходяться на стапелях. Головний корвет проекту 20380 "Стерегущий" був закладений в 2001 році і увійшов до складу Балтійського флоту в 2008-у. Другий корабель серії, закладений у 2003 р., спущений на воду у квітні нинішнього року, а до складу ВМФ увійде лише в наступному. З 2006 року на верфях у Санкт-Петербурзі будуються ще два кораблі цього типу. Вони можуть увійти в дію в 2013-2014 роках. Будівництво першого фрегату проекту 22350 розпочато у 2006 році, спуск на воду планується на 2011- й. Другий корпус закладений у листопаді минулого року, а на воду буде спущено не раніше 2015-го. Але це ж кораблі для всього ВМФ РФ! Коли адмірал Висоцький збирається побудувати десять фрегатів виключно для ЧФ РФ - незрозуміло.

Усім не вистачить

Про це говорять і фінансові перспективи держоборонзамовлення в Росії. Міноборони РФ оцінило потреби в реалізації державної програми озброєння на 2011-2020 роки в 36 трлн. руб. (Близько 1 трлн. євро). Щоправда, російський уряд вважає, що військовим буде цілком достатньо 13 трлн. руб. Генерали ж стверджують, що цієї суми ледве вистачить на стратегічні ядерні сили, протиповітряну оборону і авіацію. Щоб забезпечити сухопутні війська, потрібно ще 15 трлн руб. А на розвиток кораблебудування та космічного групування військові вимагають ще 8 трлн руб.

Уряд Росії можна зрозуміти. Очевидно, чиновники почитали звіти Рахункової палати РФ про виконання оборонного замовлення за минулий рік і вирішили, що розкидатися трильйонами поки не варто. Ось деякі цифри зі згаданого звіту. Держоборонзамовлення на 2009 рік Міноборони Росії за кількістю завдань (по лінії науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт) був виконаний на 41,9%, а за обсягом робіт - на 64,9%. Найнижчими показниками характеризувалось виконання державного оборонного замовлення з фундаментальних, прогнозних і пошукових досліджень в інтересах оборони та безпеки країни - лише 14,3 і 48,3%.

Перевірила Рахункова палата і кораблебудівників. У результаті були виявлені численні факти порушень в роботі Об'єднаної суднобудівної корпорації. Зокрема, встановлено, що кошти федерального бюджету, внесення до статутного капіталу ОСК, використовуються для отримання доходу з банківських вкладів. Крім того, аудитори з'ясували, що гроші, виділені на розвиток лізингу морських і річкових суден, тривалий час не використовувалися за призначенням, при цьому вільні залишки коштів розміщувалися у комерційних банках під відсотки. Комплексні плани компанії з розвитку суднобудівного та судноремонтного комплексів переважно мають характер пропозицій і намірів. Також перевірка показала, що інтегровані в корпорацію підприємства в більшості своїй збиткові і знаходяться у важкому фінансовому стані. У 2008 році при сумарній виручці 63,5 млрд. руб. чистий збиток склав 11,9 млрд. руб.

До цих проблем ККД російського ОПК можна приплюсувати і плани Росії закупити у Франції чотири десантних гелікоптероносці, загальною вартістю 1,5-2 млрд. євро і викупити в Україні однойменний ракетний крейсер проекту 1164 за 25 млрд. руб. Отже, з усього виходить, що російські адмірали, мабуть, щось наплутали зі стрімким масовим переоснащенням ЧФ РФ. У всякому разі, дебет з кредитом не сходиться.

Так навіщо адміралам годувати публіку відвертими казками? Невже тільки для того, щоб забезпечити росіянам гарний настрій? Що ж, справа потрібна.

Михайло Самусь, Центр досліджень армії