Донецький апеляційний адміністративний суд скасував рішення обласної ради від 18 травня 2006 року «Про вільний розвиток і використання російської мови в Донецькій області».
Це рішення суду передала УНІАН заступник голови Донецького облорганізації Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, голова Донецької облорганізації Конгресу українських націоналістів Марія ОЛЕЙНИК.
Вона повідомила, що таке рішення суд ухвалив 16 липня 2010 року, після більш як 4 років довгих судових розглядів.
За словами М.ОЛЕЙНИК, вона вчора, 16 серпня, передала свою заяву голові Донецької облдержадміністрації Анатолію БЛИЗНЮКУ з проханням цю інформацію про скасування судом рішення облради довести через ЗМІ до громадськості регіону.
Вона пояснила, що тоді 18 травня 2006 року перша сесія облради 5-го скликання ухвалила незаконне рішення «Про вільний розвиток і використання російської мови в Донецькій області». Так, на першій сесії не було прийнято регламент, ще не були сформовані депутатські комісії, дане рішення не пройшло обговорення в облраді, і про нього не була проінформована громадськість територіальної громади. Таким чином, була порушена процедура при винесенні цієї постанови, зазначила М.ОЛЕЙНИК.
Вже 23 травня 2006 року до Ворошиловського адміністративного районного суду м. Донецька було подано позов про скасування цього незаконного рішення облради від імені Донецької обласної організації Всеукраїнського комітету оборони прав людини в інтересах громадян М.ОЛЕЙНИК і Тетяни КУРІННОЇ.
Незважаючи на те, що адміністративний суд згідно із законом має розглядати позови і виносити свої постанови максимум у двомісячний термін, розгляд даного позову розтягнувся на довгі 4 роки. М.ОЛЕЙНИК зазначила, що в суді просто влаштували тяганину з цією справою.
Але 26 січня 2010 року Ворошиловський адміністративний районний суд м. Донецька під головуванням судді Геннадія МІЩЕНКА все ж таки виніс вердикт про скасування рішення обласної ради від 18 травня 2006 року «Про вільний розвиток і використання російської мови в Донецькій області».
Облрада, у свою чергу, подала апеляцію на це рішення суду, проте постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2010 року відповідне рішення Ворошиловського адміністративного районного суду м. Донецька залишилося в силі. Постанова апеляційного суду набула чинності вже з 16 липня 2010 року, тобто, з моменту її оголошення, зазначила М.ОЛЕЙНИК.
Вона розповіла, що впродовж цих 4-х років, поки йшли судові розгляди, облрада приймала програми про розвиток російської мови і російської культури в регіоні на виконання незаконного ухваленого в 2006 році рішення «Про вільний розвиток і використання російської мови в Донецькій області».
М.ОЛЕЙНИК надала, наприклад, документи – рішення сесії облради від 26 вересня 2008 року, коли депутатами була ухвалена Програма розвитку російської мови і російської культури в Донецькій області на 2008-2011 роки.
Зокрема, ця програма передбачала фінансування з обласного бюджету у розмірі 7 млн. 343 тис. грн. таких напрямів, як: оновлення бібліотек шкіл книгами російської художньої літератури (в обсягу 1 млн. 800 тис. грн.); на оновлення і модернізацію науково-методичної бази кабінетів російської мови, забезпечення шкіл електронними дошками (600 тис. грн.); на факультативні курси російської мови в школах (360 тис. грн.); на підвищення кваліфікації та стажування вчителів шкіл і викладачів вишів у містах Російської федерації: Санкт-Петербурзі, Москві, Воронежі, Ростові (580 тис. грн.); на проведення олімпіад, конкурсів, турнірів з російської мови (200 тис. грн.) тощо.
У переданій вчора заяві губернатору А.БЛИЗНЮКУ вона ще раз нагадала про «антиконституційне, незаконне рішення, яке було ухвалене Донецькою обласною радою під вашим керівництвом 18 травня 2006 року «Про вільний розвиток і використання російської мови в Донецькій області» в порушення законів України «Про мови в Українській РСР» і «Про місцеве самоврядування в Україні».
статті про українську політику і не тільки
17.08.10
Зюганов виступив за об'єднання Росії, України і Білорусі
Лідер Комуністичної партії Російської Федерації, депутат Держдуми РФ Геннадій Зюганов виступає за возз'єднання Росії, України та Білорусі, вважаючи, що таким чином колишні союзні республіки будуть більш конкурентоспроможними в Європі і в цілому - в світі.
Про це він сказав сьогодні на прес-конференції в Сімферополі.
"Я вважаю: наша спільна трагедія, що в 1991 році ми не вберегли єдину країну. Для мене росіяни - це великороси, малороси і білороси. Я вважаю, що головна трагедія наших народів - поділ, що тоді відбувся. Він протиприродний, аномальний, аморальний , а в чомусь - злочинний. Тому возз'єднання і взаємодія Росії, України та Білорусі для мене є головним стратегічним завданням. Невипадково я щороку приїжджаю в Крим, в Україну, до Білорусі і все роблю для того, щоб зростити порвані судини, вузли і нікому не платити свого роду данину. На жаль, за той розвал ми всі платимо моторошну, страшну данину ", - сказав лідер КПРФ.
На думку Зюганова, у Росії, України і Білорусі не буде "історичного майбутнього", якщо вони не об'єднаються.
"Якщо ми складаємо (потенціали) - ми конкуренти (у світі і в Європі), ми в змозі мати колосальний потенціал і бути суб'єктами світової історії. Якщо ні, будуть по черзі експлуатувати і величезну, багату надрами Росію, і щиру Україну, і славну , працелюбну Білорусь - і ніякої перспективи, що ми будемо суб'єктами цієї великої політики - ні, ми будемо обслугою ", - сказав лідер КПРФ.
"Я наполегливо закликав і закликаю російську, українську, білоруську владу все зробити для того, щоб зростити порвані вузли і судини", - додав Зюганов.
Крім того, він вважає, що ідеї лівих не втратили актуальності. "Ситуація на планеті на очах лівіє і червоніє, з двохсот країн світу, які потрапили в пастку кризи, тільки 12 за минулий рік додавали. На першому місці Китай - соціалістичний, комуністичний - у минулому році плюс 9% ВВП, в цьому році - 12-15% ", - сказав Зюганов.
На його думку, Китай є прикладом, як можна проводити ефективні реформи, об'єднавши ідеали соціалізму з "китайською специфікою", з сучасним ринком, з державним управлінням, "розумною соціальною та кадровою політикою".
"Виявляється, можна під червоним прапором із червоними партквитками з сучасними великими бізнесменами та державами вести ділові відносини таким чином, що країна перетворюється на лідера. Вона посіла, по суті, місце радянської країни ", - заявив лідер КПРФ.
Як повідомлялося, Зюганов вирішив підтримати комуністів Криму напередодні майбутніх парламентських виборів восени.
Про це він сказав сьогодні на прес-конференції в Сімферополі.
"Я вважаю: наша спільна трагедія, що в 1991 році ми не вберегли єдину країну. Для мене росіяни - це великороси, малороси і білороси. Я вважаю, що головна трагедія наших народів - поділ, що тоді відбувся. Він протиприродний, аномальний, аморальний , а в чомусь - злочинний. Тому возз'єднання і взаємодія Росії, України та Білорусі для мене є головним стратегічним завданням. Невипадково я щороку приїжджаю в Крим, в Україну, до Білорусі і все роблю для того, щоб зростити порвані судини, вузли і нікому не платити свого роду данину. На жаль, за той розвал ми всі платимо моторошну, страшну данину ", - сказав лідер КПРФ.
На думку Зюганова, у Росії, України і Білорусі не буде "історичного майбутнього", якщо вони не об'єднаються.
"Якщо ми складаємо (потенціали) - ми конкуренти (у світі і в Європі), ми в змозі мати колосальний потенціал і бути суб'єктами світової історії. Якщо ні, будуть по черзі експлуатувати і величезну, багату надрами Росію, і щиру Україну, і славну , працелюбну Білорусь - і ніякої перспективи, що ми будемо суб'єктами цієї великої політики - ні, ми будемо обслугою ", - сказав лідер КПРФ.
"Я наполегливо закликав і закликаю російську, українську, білоруську владу все зробити для того, щоб зростити порвані вузли і судини", - додав Зюганов.
Крім того, він вважає, що ідеї лівих не втратили актуальності. "Ситуація на планеті на очах лівіє і червоніє, з двохсот країн світу, які потрапили в пастку кризи, тільки 12 за минулий рік додавали. На першому місці Китай - соціалістичний, комуністичний - у минулому році плюс 9% ВВП, в цьому році - 12-15% ", - сказав Зюганов.
На його думку, Китай є прикладом, як можна проводити ефективні реформи, об'єднавши ідеали соціалізму з "китайською специфікою", з сучасним ринком, з державним управлінням, "розумною соціальною та кадровою політикою".
"Виявляється, можна під червоним прапором із червоними партквитками з сучасними великими бізнесменами та державами вести ділові відносини таким чином, що країна перетворюється на лідера. Вона посіла, по суті, місце радянської країни ", - заявив лідер КПРФ.
Як повідомлялося, Зюганов вирішив підтримати комуністів Криму напередодні майбутніх парламентських виборів восени.
На Волині відкрили пам'ятник героям УПА
На Волині в селі Гаразджа Луцького району відкрили пам'ятник загиблим героям Української повстанської армії.
Як повідомили в прес-службі ВМГО Національний Альянс, монумент встановлено за ініціативою ветеранів УПА.
На пам'ятнику написано: "Борцям за волю України, які полягли на цьому місці у листопаді 1946".
У цілому за п'ять років спільними зусиллями ветеранів УПА вдалося встановити лише 8 імен воїнів, загиблих у бою на цьому місці.
Священики відслужили панахиду за загиблими та освятили пам'ятник.
Перед присутніми на церемонії відкриття виступили ветерани УПА та представники патріотичних об'єднань.
Нагадаємо, у травні в Луганську було відкрито монумент під назвою Пам'ятник Мешканцям Луганщини, полеглим від рук карателів-націоналістів з ОУН-УПА.
Як повідомили в прес-службі ВМГО Національний Альянс, монумент встановлено за ініціативою ветеранів УПА.
На пам'ятнику написано: "Борцям за волю України, які полягли на цьому місці у листопаді 1946".
У цілому за п'ять років спільними зусиллями ветеранів УПА вдалося встановити лише 8 імен воїнів, загиблих у бою на цьому місці.
Священики відслужили панахиду за загиблими та освятили пам'ятник.
Перед присутніми на церемонії відкриття виступили ветерани УПА та представники патріотичних об'єднань.
Нагадаємо, у травні в Луганську було відкрито монумент під назвою Пам'ятник Мешканцям Луганщини, полеглим від рук карателів-націоналістів з ОУН-УПА.
Одна зі структур Мін'юсту придбала автомобіль вартістю понад мільйон гривень
Державне підприємство Інформаційний центр, що перебуває в структурі Міністерства юстиції за результатами тендеру 3 серпня підписало договір про придбання у ТОВ автодилера Україна - Мерседес-Бенц одного автомобіля за ціною 1,11 млн. грн.
Крім того, як повідомляє proUA, 29 липня це ж підприємство підписало договору про придбання двох автомобілів за ціною 277, 1 тис. грн. і 274 тисяч грн.. у ТОВ Паритет Моторс.
Таким чином, за кілька днів підприємство підписало договори на купівлю трьох автомобілів загальною вартістю близько 1,65 млн. грн.
Як повідомлялося, 21 липня прем'єр-міністр Микола Азаров на засіданні Кабміну заявив про відмову держави придбати нові службові автомобілі для чиновників.
24 липня Держказначейство розповсюдило повідомлення, що "у зв'язку з необхідністю економії та ефективного використання коштів у 2010 році, не буде здійснюватися фінансування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на придбання нових службових автомобілів".
Крім того, як повідомляє proUA, 29 липня це ж підприємство підписало договору про придбання двох автомобілів за ціною 277, 1 тис. грн. і 274 тисяч грн.. у ТОВ Паритет Моторс.
Таким чином, за кілька днів підприємство підписало договори на купівлю трьох автомобілів загальною вартістю близько 1,65 млн. грн.
Як повідомлялося, 21 липня прем'єр-міністр Микола Азаров на засіданні Кабміну заявив про відмову держави придбати нові службові автомобілі для чиновників.
24 липня Держказначейство розповсюдило повідомлення, що "у зв'язку з необхідністю економії та ефективного використання коштів у 2010 році, не буде здійснюватися фінансування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на придбання нових службових автомобілів".
Нове виборче законодавство обмежує вплив місцевих еліт як на регіональному, так і на всеукраїнському рівні, - експерт
Результати майбутніх місцевих виборів, проведених за новим законодавством, можуть суттєво обмежити впливовість регіональних еліт. Відбудеться централізація влади та зміна пріоритетів на місцевому рівні. З таким прогнозом виступив Директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала, коментуючи перспективи місцевих виборів.
«Головним наслідком майбутніх місцевих виборів може стати серйозне ослаблення місцевих груп впливу, переорієнтація виконавчої влади безпосередньо на Київ. Це означає, що місцеві еліти будуть уніфіковані і серйозно втратять вплив як на регіональному, так і на всеукраїнському рівнях. Особливо ця проблема актуальна в тих регіонах, де існують серйозні протиріччя між однотипними і ідеологічно близькими політичними групами. У даному випадку Адміністрація Президента буде діяти за принципом «розділяй і володарюй», переносячи всі спірні моменти на київський рівень обговорення», - зазначив він.
На думку В.Бали, таким чином команда В.Януковича, минаючи конституційну реформу, намагається відновити той обсяг повноважень, який був у Президента Л.Кучми до політреформи 2004 р.
«Вже сьогодні зрозуміло, що регіональний адмінресурс В.Януковича - найсильніший за весь період «посткучмівської» епохи. Однак після місцевих виборів - він може посилитися, де-факто повертаючи йому той рівень повноважень, який був у Л.Кучми до політреформи. Такий розвиток ситуації не може подобатися представникам регіональних еліт, тому цілком ймовірне «тихе саботування» при проведенні виборів 31 жовтня, з метою залишити «статус-кво» на місцях, не допустивши жорсткої централізації влади», - прогнозує експерт.
«Головним наслідком майбутніх місцевих виборів може стати серйозне ослаблення місцевих груп впливу, переорієнтація виконавчої влади безпосередньо на Київ. Це означає, що місцеві еліти будуть уніфіковані і серйозно втратять вплив як на регіональному, так і на всеукраїнському рівнях. Особливо ця проблема актуальна в тих регіонах, де існують серйозні протиріччя між однотипними і ідеологічно близькими політичними групами. У даному випадку Адміністрація Президента буде діяти за принципом «розділяй і володарюй», переносячи всі спірні моменти на київський рівень обговорення», - зазначив він.
На думку В.Бали, таким чином команда В.Януковича, минаючи конституційну реформу, намагається відновити той обсяг повноважень, який був у Президента Л.Кучми до політреформи 2004 р.
«Вже сьогодні зрозуміло, що регіональний адмінресурс В.Януковича - найсильніший за весь період «посткучмівської» епохи. Однак після місцевих виборів - він може посилитися, де-факто повертаючи йому той рівень повноважень, який був у Л.Кучми до політреформи. Такий розвиток ситуації не може подобатися представникам регіональних еліт, тому цілком ймовірне «тихе саботування» при проведенні виборів 31 жовтня, з метою залишити «статус-кво» на місцях, не допустивши жорсткої централізації влади», - прогнозує експерт.
ТВі пояснив Герман, як дізнався про лист Валенси раніше за посольство
ТВі отримав інформацію про лист Леха Валенси до Віктора Януковича з приводу занепокоєння "погіршенням ситуації зі свободою слова" з інформагенції Agence France-Presse (AFP).
Про це в коментарі "Телекритиці" сказав генеральний директор ТВі Микола Княжицький, коментуючи заяву заступника глави адміністрації президента Ганни Герман.
"Нам стало про це відомо з агентства France-Presse - ми просто процитували інформаційну стрічку. Я першим це процитував навіть не на ТВі, а на марафоні на 5-му каналі. Я зайшов в інтернет, прочитав France Presse - і процитував", - сказав він.
Як розповіла кореспондент Agence France-Presse в Україні Анна Цуканова, повідомлення AFP готували її польські колеги.
"У ньому написано, що про цей лист у п'ятницю повідомив Інститут Леха Валенси і, зокрема, в нашій новині цитується керівник інституту Пьотр Гульчинський, який каже, що лист Леха Валенси в цей день (у п'ятницю) має бути доставлений до Посольства України у Варшаві, щоб бути переданим президенту Януковичу", - процитувала вона.
За словами Княжицького, 16 серпня він зустрівся з Ганною Герман і пояснив їй, звідки канал дістав лист.
"У нас відбулася хороша розмова. Від імені нашого журналістського колективу я запевнив пані Герман, що ми не є противниками особисто президента і навпаки - готові підтримати будь-які його починання, що стосуються свободи слова", - сказав Княжицький.
"Вона запевнила, що ми в цьому є однодумцями, ми домовилися ще раз зустрітися і шукати шляхи, яким чином робити так, щоб з різних сторін прикрі випадки не відбувалися", - додав він.
Як відомо, 14 серпня прес-служба ТВі з посиланням на інформагентство Agence France-Presse (AFP) повідомила про те, що екс-президент Польщі Лех Валенса передав лист президенту Віктору Януковичу через посольство України у Варшаві.
У листі він висловив своє занепокоєння "погіршенням ситуації зі свободою слова в Україні".
Зокрема, Валенса був "стурбований повідомленнями, що надходять з України, про те що два телеканали - 5 канал і ТВі - позбавляють ліцензій", повідомив Пьотр Гулчинський, голова Інституту Леха Валенси.
16 серпня Герман заявила, що лист Валенси до Януковича посольству України у Варшаві передали тільки 16 серпня о 16-й годині.
У зв'язку з цим вона висловила своє здивування тим, що сайт ТВі був ознайомлений зі змістом листа ще до його передачі. Її цікавило, чи йдеться про "сплановану акцію" і чи знайомий сам Валенса із суттю справи.
Про це в коментарі "Телекритиці" сказав генеральний директор ТВі Микола Княжицький, коментуючи заяву заступника глави адміністрації президента Ганни Герман.
"Нам стало про це відомо з агентства France-Presse - ми просто процитували інформаційну стрічку. Я першим це процитував навіть не на ТВі, а на марафоні на 5-му каналі. Я зайшов в інтернет, прочитав France Presse - і процитував", - сказав він.
Як розповіла кореспондент Agence France-Presse в Україні Анна Цуканова, повідомлення AFP готували її польські колеги.
"У ньому написано, що про цей лист у п'ятницю повідомив Інститут Леха Валенси і, зокрема, в нашій новині цитується керівник інституту Пьотр Гульчинський, який каже, що лист Леха Валенси в цей день (у п'ятницю) має бути доставлений до Посольства України у Варшаві, щоб бути переданим президенту Януковичу", - процитувала вона.
За словами Княжицького, 16 серпня він зустрівся з Ганною Герман і пояснив їй, звідки канал дістав лист.
"У нас відбулася хороша розмова. Від імені нашого журналістського колективу я запевнив пані Герман, що ми не є противниками особисто президента і навпаки - готові підтримати будь-які його починання, що стосуються свободи слова", - сказав Княжицький.
"Вона запевнила, що ми в цьому є однодумцями, ми домовилися ще раз зустрітися і шукати шляхи, яким чином робити так, щоб з різних сторін прикрі випадки не відбувалися", - додав він.
Як відомо, 14 серпня прес-служба ТВі з посиланням на інформагентство Agence France-Presse (AFP) повідомила про те, що екс-президент Польщі Лех Валенса передав лист президенту Віктору Януковичу через посольство України у Варшаві.
У листі він висловив своє занепокоєння "погіршенням ситуації зі свободою слова в Україні".
Зокрема, Валенса був "стурбований повідомленнями, що надходять з України, про те що два телеканали - 5 канал і ТВі - позбавляють ліцензій", повідомив Пьотр Гулчинський, голова Інституту Леха Валенси.
16 серпня Герман заявила, що лист Валенси до Януковича посольству України у Варшаві передали тільки 16 серпня о 16-й годині.
У зв'язку з цим вона висловила своє здивування тим, що сайт ТВі був ознайомлений зі змістом листа ще до його передачі. Її цікавило, чи йдеться про "сплановану акцію" і чи знайомий сам Валенса із суттю справи.
Серйозні висновки
Дедалі ширшим стає коло слів, які важко вжити без лапок. Президент "відповів" на відкритий лист Міжнародного інституту преси. Натомість в інтернеті, окрім БіБіСі, ніхто спеціально не цікавився співвідношенням між листом і "відповіддю".
Шкода. Бо відповідь потрібна всім, а відписки про "недопущення повернення до цензури" та про "серйозні висновки" - тільки тим, що переконливої відповіді не можуть дати.
На теленовинах упорались із браком співвідношення вже звиклим способом - проігнорували й те й друге. Або тільки поінформували, що "Янукович заявляє, що не допустить повернення цензури в Україні".
Президент стверджує, що "Факти, які наводяться в листі Міжнародного інституту преси, були детально розслідувані і по них зроблені серйозні висновки."
У своєму листі Міжнародний інститут преси висловив занепокоєння із приводу погіршення стану свободи слова в Україні протягом останніх шести місяців. Автори звертають увагу на "зростання кількості нападів на журналістів в Україні і на те, що винуватих не притягнуто до відповідальності." Вони наводять посилання на відеозаписи нападів українських правоохоронців на журналістів.
Це, наприклад, напад співпрацівників "Беркуту" на журналіста "Нового каналу", Сергія Кутракова, який у квітні проводив зйомку сюжету про відкриття фотовиставки "Волинська різанина". 12 липня Шевченківським судом скасовано постанову про порушення кримінальної справи щодо перешкоджання професійній діяльності Кутракова, а 9 серпня Апеляційний суд Києва відмовив у задоволенні апеляційної скарги журналіста. Та й 15 липня службове розслідування не виявило порушень із боку "Беркуту".
Серйозні висновки: співпрацівники "Беркуту" можуть безкарно нападати на журналістів.
Напад співпрацівника УДО на журналіста телеканалу "СТБ" в червні.
Проігноровано вимоги руху "Стоп цензурі" назвати та звільнити військовослужбовця управління. 13 липня Військова прокуратура центрального регіону відмовилась порушити кримінальну справу щодо військовослужбовців управління державної охорони. Та й на початку серпня само Управління поінформувало, що за результатами службового розслідування жодних порушень у діях співробітників УДО не встановлено.
Серйозні висновки більш-менш ті самі.
Щодо нападу в квітні на журналістів газети "Експрес" на Львівщині, комітет ВР із питань свободи слова вирішив, що міліція не причетна. Можемо тільки сподіватися, що в комітеті мають підстави для таких серйозних висновків, котрі повністю суперечать показанням самих журналістів.
Гарні слова президента про "5 Канал" й ТVi знову не витримують прикрого зіткнення з дійсністю.
У відповідь на його слова про те, що він часто зустрічається з журналістами П'ятого, колектив каналу "знову звертається з проханням про зустріч із ним. Адже, за два місяці, з часу написання нами відкритого листа до президента, ми так і не змогли донести йому справжню суть загрози, що виникла над телеканалом через можливість в судовому порядку позбавити нас частот на мовлення."
Так приємно чути від президента слова: "як громадянин і як гарант Конституції не маю права впливати на суди"!
Але, по-перше, ніхто його не просить впливати на суди. Міжнародний інститут преси просить, аби все відбулось відкрито, прозоро та й без тиску на суди. Два телеканали, медійні та правозахисні організації, зокрема й Репортери без кордонів, разом із представниками Ради Європи тільки на тому й наголошують.
Гаранта Конституції просять не допустити завершення процесу, який просто неможливий у будь-якій демократичній країні.
Жодні гарні слова не зможуть приховати в даному судовому процесі явний конфлікт інтересів і "розмивання межі між виконанням обов'язків на урядовій посаді й власництвом на приватний засіб інформації".
Адже власник медіа-групи "Інтер", компанія якої намагається відібрати в "ТВі" і "5 канал" частоти, водночас є й головою Служби безпеки, а з травня - членом Вищої ради юстиції.
Президент мав усунути цей конфлікт інтересів уже у квітні, коли СБУ звернулась до нацради з питань телебачення й радіомовлення з вимогами документів по конкурсу на телерадіочастоти від 27 січня, а також лист від СБУ до регуляторного органу із проханням перевірити супутникову платформу "Поверхность Спорт ТВ", в якому, зокрема, увагу регуляторів звернено на трансляцію каналу ТВі.
Замість того, своїм указом від 31 травня, Янукович призначив Хорошковського членом Вищої ради юстиції, яка за новим законом має розширені повноваження з призначення та звільнення суддів.
А 12 серпня Вищий адмінсуд відмовив ТВі у задоволенні позову до президента про визнання незаконним указу про призначення Хорошковського членом Вищої ради юстиції.
Шкода, що тексту повної постанови ще не оприлюднене. Бо не терпиться дізнатися, де ж у біографії голови СБУ, за сумісництвом медіа-магната, знайшли те, що би відповідало положенню закону "Про Вищу раду юстиції" про необхідну наявність у члена ВРЮ юридичної освіти та стажу роботи в галузі права не менше 10-ти років.
Після цього рішення, навіть, якщо не пригадувати всі сумнівні дії СБУ останнім часом, націлені проти свободи слова, вкрай важко не поділяти занепокоєння представників Міжнародного інституту преси.
Позбавлення двох із останніх незалежних телеканалів частот за позовом медіа групи, яка фактично належить голові СБУ, не тільки вдарить по незалежним ЗМІ та можливості населення отримувати збалансовану інформацію. Воно завдасть суттєвої шкоди репутації країни та нинішній владі. І жодні красиві слова тут не допоможуть.
Судячи зі слів президента, за критикою влади слідкують не тільки в СБУ.
Можна було би порадіти, що критичні тексти читають, якби не тривожила просто фатальна нездатність засвоювати з того уроки. "Відповідь" на президентському сайті багато чим вражає.
Але, головним чином - безглуздістю намагань вибілити словами дійсність, що прямо кидається в очі.
Чого варті всі порожні декларації, коли тільки телеканали, у кого намагаються відібрати частоти, спромоглись висвітлити суспільно важливу інформацію про критику Міжнародного інституту преси?
Та й годі посилатися на невтручання в господарську діяльність. На Першому національному мають задовольняти інформаційні потреби платників податків, а не вводити їх в оману замовчуванням. Не тільки, до речі, відсутністю інформації, а її ретельним підбором.
13 серпня, на Першому національному сюжет про зустріч президента з головою Верховного суду Онопенком, починається так: "Янукович: в Україні потрібно реформувати всю систему юстиції". Та й, власне, продовжується в такому ключі, аж до такого перла:
"Віктор Янукович: Треба, щоб люди відчули зараз, що судова система почала працювати набагато ефективніше й набагато ближче стала до людей і до суспільства.
Василь Онопенко: Ми внесемо пропозиції президента для того, щоб його покращити, адже межі покращення немає."
Ані слова про обґрунтовані застереження щодо першого кроку "судової реформи", та й не тільки з боку голови ВСУ. Усе це цілком відповідає новій політиці Першого національного, озвученій недавно його віце-президентом Валідом Арфушем, який каже, що його телеканал "обов'язково повинен бути провладним". "Перший національний має завжди висвітлювати роботу влади, доносити лише позитивну інформацію до глядачів", - каже він.
Ця політика, звісно, не відповідає ані інтересам платників податків, ані вимогам демократичного суспільства.
Вона й змушує до найсерйознішого висновку - про абсолютну порожність та обманливість усіх слів про створення "Національного громадського телебачення й радіомовлення" та відданість свободі слова.
Залишається тільки одне питання, ніяк не риторичне: навіщо ЗМІ, що поважають свою аудиторію, передавати подібні "відповіді"?
Галя Койнаш
Шкода. Бо відповідь потрібна всім, а відписки про "недопущення повернення до цензури" та про "серйозні висновки" - тільки тим, що переконливої відповіді не можуть дати.
На теленовинах упорались із браком співвідношення вже звиклим способом - проігнорували й те й друге. Або тільки поінформували, що "Янукович заявляє, що не допустить повернення цензури в Україні".
Президент стверджує, що "Факти, які наводяться в листі Міжнародного інституту преси, були детально розслідувані і по них зроблені серйозні висновки."
У своєму листі Міжнародний інститут преси висловив занепокоєння із приводу погіршення стану свободи слова в Україні протягом останніх шести місяців. Автори звертають увагу на "зростання кількості нападів на журналістів в Україні і на те, що винуватих не притягнуто до відповідальності." Вони наводять посилання на відеозаписи нападів українських правоохоронців на журналістів.
Це, наприклад, напад співпрацівників "Беркуту" на журналіста "Нового каналу", Сергія Кутракова, який у квітні проводив зйомку сюжету про відкриття фотовиставки "Волинська різанина". 12 липня Шевченківським судом скасовано постанову про порушення кримінальної справи щодо перешкоджання професійній діяльності Кутракова, а 9 серпня Апеляційний суд Києва відмовив у задоволенні апеляційної скарги журналіста. Та й 15 липня службове розслідування не виявило порушень із боку "Беркуту".
Серйозні висновки: співпрацівники "Беркуту" можуть безкарно нападати на журналістів.
Напад співпрацівника УДО на журналіста телеканалу "СТБ" в червні.
Проігноровано вимоги руху "Стоп цензурі" назвати та звільнити військовослужбовця управління. 13 липня Військова прокуратура центрального регіону відмовилась порушити кримінальну справу щодо військовослужбовців управління державної охорони. Та й на початку серпня само Управління поінформувало, що за результатами службового розслідування жодних порушень у діях співробітників УДО не встановлено.
Серйозні висновки більш-менш ті самі.
Щодо нападу в квітні на журналістів газети "Експрес" на Львівщині, комітет ВР із питань свободи слова вирішив, що міліція не причетна. Можемо тільки сподіватися, що в комітеті мають підстави для таких серйозних висновків, котрі повністю суперечать показанням самих журналістів.
Гарні слова президента про "5 Канал" й ТVi знову не витримують прикрого зіткнення з дійсністю.
У відповідь на його слова про те, що він часто зустрічається з журналістами П'ятого, колектив каналу "знову звертається з проханням про зустріч із ним. Адже, за два місяці, з часу написання нами відкритого листа до президента, ми так і не змогли донести йому справжню суть загрози, що виникла над телеканалом через можливість в судовому порядку позбавити нас частот на мовлення."
Так приємно чути від президента слова: "як громадянин і як гарант Конституції не маю права впливати на суди"!
Але, по-перше, ніхто його не просить впливати на суди. Міжнародний інститут преси просить, аби все відбулось відкрито, прозоро та й без тиску на суди. Два телеканали, медійні та правозахисні організації, зокрема й Репортери без кордонів, разом із представниками Ради Європи тільки на тому й наголошують.
Гаранта Конституції просять не допустити завершення процесу, який просто неможливий у будь-якій демократичній країні.
Жодні гарні слова не зможуть приховати в даному судовому процесі явний конфлікт інтересів і "розмивання межі між виконанням обов'язків на урядовій посаді й власництвом на приватний засіб інформації".
Адже власник медіа-групи "Інтер", компанія якої намагається відібрати в "ТВі" і "5 канал" частоти, водночас є й головою Служби безпеки, а з травня - членом Вищої ради юстиції.
Президент мав усунути цей конфлікт інтересів уже у квітні, коли СБУ звернулась до нацради з питань телебачення й радіомовлення з вимогами документів по конкурсу на телерадіочастоти від 27 січня, а також лист від СБУ до регуляторного органу із проханням перевірити супутникову платформу "Поверхность Спорт ТВ", в якому, зокрема, увагу регуляторів звернено на трансляцію каналу ТВі.
Замість того, своїм указом від 31 травня, Янукович призначив Хорошковського членом Вищої ради юстиції, яка за новим законом має розширені повноваження з призначення та звільнення суддів.
А 12 серпня Вищий адмінсуд відмовив ТВі у задоволенні позову до президента про визнання незаконним указу про призначення Хорошковського членом Вищої ради юстиції.
Шкода, що тексту повної постанови ще не оприлюднене. Бо не терпиться дізнатися, де ж у біографії голови СБУ, за сумісництвом медіа-магната, знайшли те, що би відповідало положенню закону "Про Вищу раду юстиції" про необхідну наявність у члена ВРЮ юридичної освіти та стажу роботи в галузі права не менше 10-ти років.
Після цього рішення, навіть, якщо не пригадувати всі сумнівні дії СБУ останнім часом, націлені проти свободи слова, вкрай важко не поділяти занепокоєння представників Міжнародного інституту преси.
Позбавлення двох із останніх незалежних телеканалів частот за позовом медіа групи, яка фактично належить голові СБУ, не тільки вдарить по незалежним ЗМІ та можливості населення отримувати збалансовану інформацію. Воно завдасть суттєвої шкоди репутації країни та нинішній владі. І жодні красиві слова тут не допоможуть.
Судячи зі слів президента, за критикою влади слідкують не тільки в СБУ.
Можна було би порадіти, що критичні тексти читають, якби не тривожила просто фатальна нездатність засвоювати з того уроки. "Відповідь" на президентському сайті багато чим вражає.
Але, головним чином - безглуздістю намагань вибілити словами дійсність, що прямо кидається в очі.
Чого варті всі порожні декларації, коли тільки телеканали, у кого намагаються відібрати частоти, спромоглись висвітлити суспільно важливу інформацію про критику Міжнародного інституту преси?
Та й годі посилатися на невтручання в господарську діяльність. На Першому національному мають задовольняти інформаційні потреби платників податків, а не вводити їх в оману замовчуванням. Не тільки, до речі, відсутністю інформації, а її ретельним підбором.
13 серпня, на Першому національному сюжет про зустріч президента з головою Верховного суду Онопенком, починається так: "Янукович: в Україні потрібно реформувати всю систему юстиції". Та й, власне, продовжується в такому ключі, аж до такого перла:
"Віктор Янукович: Треба, щоб люди відчули зараз, що судова система почала працювати набагато ефективніше й набагато ближче стала до людей і до суспільства.
Василь Онопенко: Ми внесемо пропозиції президента для того, щоб його покращити, адже межі покращення немає."
Ані слова про обґрунтовані застереження щодо першого кроку "судової реформи", та й не тільки з боку голови ВСУ. Усе це цілком відповідає новій політиці Першого національного, озвученій недавно його віце-президентом Валідом Арфушем, який каже, що його телеканал "обов'язково повинен бути провладним". "Перший національний має завжди висвітлювати роботу влади, доносити лише позитивну інформацію до глядачів", - каже він.
Ця політика, звісно, не відповідає ані інтересам платників податків, ані вимогам демократичного суспільства.
Вона й змушує до найсерйознішого висновку - про абсолютну порожність та обманливість усіх слів про створення "Національного громадського телебачення й радіомовлення" та відданість свободі слова.
Залишається тільки одне питання, ніяк не риторичне: навіщо ЗМІ, що поважають свою аудиторію, передавати подібні "відповіді"?
Галя Койнаш
Канали демонструють позитив про владу і негатив про опозицію - експерти
Телеканали у липні демонстрували позитив про владу і негатив про будь-яку опозицію, а також ознаки координації цієї редакційної політики.
Такі результати незалежного "Моніторингу дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян", проведеного ГО "Інтерньюз", сайтом "Телекритика" та Інститутом масової інформації.
Рекорд замовчувань невигідних владі подій, за їхніми даними, центральні телеканали поставили у липні з висвітлення візиту Московського патріарха Кирила й підвищення ціни на газ для населення, передає "Німецька хвиля".
За оцінками експертів, теленовини "істотно замовчували позицію Київського патріархату" та "критично необхідні експертні оцінки" й передвиборчі обіцянки влади не підвищувати комунальні тарифи.
Не висвітлювали теленовини більшості каналів і "численні протести різних груп населення проти дій влади", а також "будь-які факти, пов'язані з тиском влади на свободу слова".
Це найбільше стурбувало авторів моніторингу, оскільки "без свободи слова суспільство стає дезінформованим".
Як і раніше, в липні канали багато розповідали про численні наради, прес-конференції й окремі висловлювання президента, представників його адміністрації, урядовців і представників парламентської коаліції - а думка опозиції подавалася "рідко і не всіма каналами".
Натомість, більшість із них і далі рекламували бізнес медіа-власників.
За словами наукового директора Інституту масової інформації Вікторії Сюмар, ці тенденції не лише зберігаються донині, а й поширилися на регіональні друковані та електронні ЗМІ.
"З наближенням регіональних виборів, особливо, наш моніторинг свідчить про активізацію партії Сергія Тігіпка щодо замовних матеріалів", - сказала вона.
Винятком із загального правила, як свідчить спостереження, став лише 5-й канал. СТБ та Новий канал про суспільно важливі теми згадували епізодично.
Водночас, ICTV, "Інтер" і "Перший національний", за висновком експертів, "надзвичайно часто висвітлювали події, пов'язані з діями влади, дуже схожими сюжетами, з однаковими порушеннями стандартів, що може свідчити про координованість дій каналів на замовлення представників владних інститутів".
Підтвердженням цього висновку аналітики вважають замовчування цими трьома каналами певних тем.
Такі результати незалежного "Моніторингу дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян", проведеного ГО "Інтерньюз", сайтом "Телекритика" та Інститутом масової інформації.
Рекорд замовчувань невигідних владі подій, за їхніми даними, центральні телеканали поставили у липні з висвітлення візиту Московського патріарха Кирила й підвищення ціни на газ для населення, передає "Німецька хвиля".
За оцінками експертів, теленовини "істотно замовчували позицію Київського патріархату" та "критично необхідні експертні оцінки" й передвиборчі обіцянки влади не підвищувати комунальні тарифи.
Не висвітлювали теленовини більшості каналів і "численні протести різних груп населення проти дій влади", а також "будь-які факти, пов'язані з тиском влади на свободу слова".
Це найбільше стурбувало авторів моніторингу, оскільки "без свободи слова суспільство стає дезінформованим".
Як і раніше, в липні канали багато розповідали про численні наради, прес-конференції й окремі висловлювання президента, представників його адміністрації, урядовців і представників парламентської коаліції - а думка опозиції подавалася "рідко і не всіма каналами".
Натомість, більшість із них і далі рекламували бізнес медіа-власників.
За словами наукового директора Інституту масової інформації Вікторії Сюмар, ці тенденції не лише зберігаються донині, а й поширилися на регіональні друковані та електронні ЗМІ.
"З наближенням регіональних виборів, особливо, наш моніторинг свідчить про активізацію партії Сергія Тігіпка щодо замовних матеріалів", - сказала вона.
Винятком із загального правила, як свідчить спостереження, став лише 5-й канал. СТБ та Новий канал про суспільно важливі теми згадували епізодично.
Водночас, ICTV, "Інтер" і "Перший національний", за висновком експертів, "надзвичайно часто висвітлювали події, пов'язані з діями влади, дуже схожими сюжетами, з однаковими порушеннями стандартів, що може свідчити про координованість дій каналів на замовлення представників владних інститутів".
Підтвердженням цього висновку аналітики вважають замовчування цими трьома каналами певних тем.
Правозахисники бояться, що новації Табачника - для стеження за студентами
В Українській Гельсінській спілці з прав людини занепокоєні ідеєю Міносвіти впровадити електронні студентські та учнівські проїзні квитки.
Представники Української Гельсінської спілки з прав людини побоюються, що завдяки такій новації компетентні органи можуть легко дізнатися, коли і куди їздив студент, передає "Німецька хвиля".
"Якщо держава так пильно стежитиме за нами, й ми, своєю чергою, уважно дивитимемось, чи не буде порушень прав людини", - заявляє співробітниця Спілки Марина Говорухіна.
На її думку, намагання держави збирати інформацію про громадян вже стають тенденцією: "Думаю, нічого випадкового не буває. Пригадайте ідеї МВС щодо іменних залізничних квитків".
Правозахисниця зауважує, що вже цього року під тиском громадськості призупинили ініціативу щодо внесення імені, дати народження та номеру паспорту особи до залізничних квитків.
А ще Мінтранс зобов'язало автобусних перевізників складати списки пасажирів на маршрутах між містами України, і погоджувати їх із ДАІ і місцевою владою, нагадує вона.
Говорухіна підкреслює, що вже були випадки, коли не пропускали автобуси з мітингувальниками чи вірянами на акції протесту.
Нова система електронних студентських квитків, на думку представників Української Гельсінської спілки, є просто непотрібною, адже й раніше можна було враховувати пільги.
Тепер можна буде й ідентифіковувати тих, хто ними користується. А це, як вважають правозахисники, загрожує свободі мирних зборів.
"Зокрема відстежувати, куди їздив учасник студентського руху, наприклад на акцію, а потім можуть настати й репресії", - прогнозує Марина Говорухіна.
Як очікується, з вересня в Україні почнуть поетапно впроваджувати електронні студентські та учнівські проїзні квитки.
У наказі Міністерства освіти та науки йдеться про те, що електронний студентський квиток запровадять з 1 вересня, аби ввести в експлуатацію інформаційно-аналітичну систему обліку й відшкодування пільг, які надаються студентам і учням під час продажу проїзних квитків.
Представники Української Гельсінської спілки з прав людини побоюються, що завдяки такій новації компетентні органи можуть легко дізнатися, коли і куди їздив студент, передає "Німецька хвиля".
"Якщо держава так пильно стежитиме за нами, й ми, своєю чергою, уважно дивитимемось, чи не буде порушень прав людини", - заявляє співробітниця Спілки Марина Говорухіна.
На її думку, намагання держави збирати інформацію про громадян вже стають тенденцією: "Думаю, нічого випадкового не буває. Пригадайте ідеї МВС щодо іменних залізничних квитків".
Правозахисниця зауважує, що вже цього року під тиском громадськості призупинили ініціативу щодо внесення імені, дати народження та номеру паспорту особи до залізничних квитків.
А ще Мінтранс зобов'язало автобусних перевізників складати списки пасажирів на маршрутах між містами України, і погоджувати їх із ДАІ і місцевою владою, нагадує вона.
Говорухіна підкреслює, що вже були випадки, коли не пропускали автобуси з мітингувальниками чи вірянами на акції протесту.
Нова система електронних студентських квитків, на думку представників Української Гельсінської спілки, є просто непотрібною, адже й раніше можна було враховувати пільги.
Тепер можна буде й ідентифіковувати тих, хто ними користується. А це, як вважають правозахисники, загрожує свободі мирних зборів.
"Зокрема відстежувати, куди їздив учасник студентського руху, наприклад на акцію, а потім можуть настати й репресії", - прогнозує Марина Говорухіна.
Як очікується, з вересня в Україні почнуть поетапно впроваджувати електронні студентські та учнівські проїзні квитки.
У наказі Міністерства освіти та науки йдеться про те, що електронний студентський квиток запровадять з 1 вересня, аби ввести в експлуатацію інформаційно-аналітичну систему обліку й відшкодування пільг, які надаються студентам і учням під час продажу проїзних квитків.
Як убезпечити демократію від "технічних помилок"
Із запізненням на три тижні, після подання адміністративного позову до Віктора Януковича, до редакції газети "Правдошукач" все ж надійшла відповідь на скаргу щодо порушення процедури акредитації адміністрацією президента.
"У зв'язку з технічною помилкою одного із працівників відділу організації брифінгів, прес-конференцій, коментарів Головного управління з питань комунікацій АП під час доопрацювання списків акредитованих на прес-конференцію президента Януковича представників ЗМІ, Ваше прізвище не було внесено до цього переліку. Працівника відділу було попереджено керівником Головного управління з питань комунікацій про неприпустимість допущення таких помилок у роботі. Ще раз просимо вибачення за цей прикрий інцидент" - пише керівник Головного управління з питань комунікацій АП Олег Кошелєв.
Зокрема, виявилася цікава деталь.
Після того як Сергій Тігіпко на диктофон підтвердив участь компанії McKinsey&Company у роботі над програмою економічних реформ президента Януковича, після того як "Дзеркало тижня" написало про це, раптом в АП кажуть: "Представники цієї фірми до складу робочих груп не включені".
Дивно: не включені, але брали участь...
До того ж повідомляється, що фахівці писали програму Януковича на громадських засадах. Тобто - задарма. Чи можна бути впевненим у якості роботи, не оплаченої як слід?
Питання, питання...
Що б там не було, вибачення прийняті - і з усною відповіддю, і з письмовою. Дякую панові Кошелєву за офіційне визнання помилки. Хоч би й не на бланку АП, однак принаймні в "крутому" конверті.
Якщо це дійсно була технічна помилка, пропоную поміркувати над тим, як уникнути таких помилок у майбутньому.
На мою думку, першою передумовою цієї помилки стала недосконала процедура акредитації. Якби журналістам оперативно повідомлялися результати розгляду звернень про акредитацію, наприклад - електронною поштою або факсом, не пізніше ніж за три години до початку заходу, - ніхто б не приходив на захід, знаючи, що він не є акредитованим.
На жаль, законом "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади в ЗМІ" не передбачено таких важливих нюансів.
Взагалі, сама процедура акредитації там описана досить туманно. Є суттєві процедурні моменти, які прес-служби можуть вирішувати повністю на власний розсуд, встановлюючи особистий порядок акредитації.
Є й такі, як держдепартамент із питань виконання покарань. Там взагалі відмовляють у постійній акредитації, бо закон їх до цього нібито не зобов'язує. Пропонують акредитуватись на кожен захід окремо. Хоча законом взагалі не передбачено акредитації журналістів на кожен окремий захід, як це практикується більшістю прес-служб органів влади.
Звичайно ж, усе що чітко не унормовано законом - чиновник читає як "нє пущать", а журналіст читає як "мені всі двері відкриті".
У підсумку - чиновник починає займатись фільтрацією, а журналістові нічого не залишається, окрім як волати про цензуру...
Трапляються взагалі чудернацькі речі.
У 2009 році київська міськрада не захотіла акредитувати "Правдошукач", посилаючись на нестачу вільних місць у кулуарах. Однак мені в руки випадково потрапив один зі списків акредитованих журналістів, у якому було зазначено троє осіб із прес-служби Олеся Довгого й двоє від його ж персонального сайту!
Одне з обласних управлінь МВС відмовило газеті "Правдошукач", оскільки, мовляв, вони проводять акредитацію лише у січні кожного року.
Таких прикладів можна наводити багато.
І всі вони свідчать про одне: треба передбачити в законі обов'язки органів державної влади та місцевого самоврядування акредитувати журналістів усіх ЗМІ на умовах рівноправ'я, окрім виключних випадків, коло яких має бути чітко окреслено.
Нашим законодавцям слід докладно розписати в законодавстві процедуру акредитації, обмежити заборонювальні потяги прес-служб, і окреслити коло базових свобод журналістів.
Серед народних депутатів є фахові журналісти. Я не розумію, чому вони досі цього не зробили, отримуючи разом із постійними помічниками чималу зарплатню за мої податки.
Однак, якщо вони не виконують своїх обов'язків, я пропоную руху "Стоп цензурі" розробити такі законодавчі пропозиції, та готовий особисто виконувати всю чорнову роботу, пов'язану з підготовкою та лобіюванням необхідної законодавчої ініціативи.
17 серпня о 16 годині у Вищому адмінсуді має розглядатися мій позов до президента. Я пропоную відповідачу закінчити спір примиренням, відповідно до 113-ї статті Кодексу адміністративного судочинства.
Нижче викладено можливі умови примирення, що можуть бути предметом подальших переговорів:
1. В адміністрації президента має бути визначено працівника, відповідального за здійснення контролю за своєчасністю реагування на звернення громадян, а на офіційному веб-сайті президента має бути опубліковано робочий телефон цього працівника. Контроль має полягати у відслідковуванні того, чи надано вчасно належну відповідь на кожне зі звернень, а також у підготовці пропозицій із більш ефективного та оперативного реагування на звернення громадян.
2. Переваги для журналістів у отриманні інформації, що передбачені законом "Про інформацію", 29-а стаття, пункт 5 другої частини 26-ї статті закону "Про друковані засоби масової інформації" тощо, мають бути реалізовані, зокрема, наступним чином: на звернення журналістів до президента щодо отримання будь-якої інформації чи документів у рамках його компетенції, або з питань акредитації, має даватись відповідь не пізніше ніж за 10 діб, якщо законом не встановлені менші строки розгляду таких звернень.
3. У відповідь на офіційні подання ЗМІ щодо акредитації на заходи за участі президента протягом 24 годин, але не пізніше ніж за 3 години до початку заходу, редакція має отримати електронною поштою або факсом підтвердження акредитації, чи мотивовану відмову в акредитації, за наявності в офіційному поданні клопотання про таке підтвердження та адреси електронної пошти, або номеру факсу. Скарги на відмову в акредитації або затримку в наданні підтвердження мають розглядатися невідкладно й об'єктивно.
Вважаю ці пропозиції конструктивними та потрібними суспільству.
Відомо, що демократія - це перш за все процедура. А "технічні помилки" здатні знищити сенс будь-якої процедури. Саме тому я пропоную убезпечити демократію від "технічних помилок" за допомогою запровадження більш "захищеної від дурня" процедури.
Якщо ж ми не будемо перфекціоністами в принципових питаннях і не дбатимемо про процедуру, рано чи пізно "технічні помилки" посиплються, як град на голову.
Виявиться: держава "світська", але глава держави чомусь обіймає посаду в дорадчому органі іноземної церкви. Або: Севастополь є українським містом, але де-факто контролюється командуванням та спецслужбами іноземного флоту. Або: вибори - "вільні й демократичні", але тих, хто спробує перевірити наявність одіозного "транзитного сервера" чи просто покритикує діяльність влади, битиме по нирках міліція.
І так далі...
На щастя, історія знає кращі сценарії. У США якось теж трапилася "технічна помилка". Уотергейт.
І щасливим є народ, здатний у таких обставинах проявити волю й зупинити групу знахабнілих чиновників, навіть на чолі із президентом, які чомусь вирішили, що влада належить їм, а не народу.
Юрій Шеляженко, редактор газети "Правдошукач"
"У зв'язку з технічною помилкою одного із працівників відділу організації брифінгів, прес-конференцій, коментарів Головного управління з питань комунікацій АП під час доопрацювання списків акредитованих на прес-конференцію президента Януковича представників ЗМІ, Ваше прізвище не було внесено до цього переліку. Працівника відділу було попереджено керівником Головного управління з питань комунікацій про неприпустимість допущення таких помилок у роботі. Ще раз просимо вибачення за цей прикрий інцидент" - пише керівник Головного управління з питань комунікацій АП Олег Кошелєв.
Зокрема, виявилася цікава деталь.
Після того як Сергій Тігіпко на диктофон підтвердив участь компанії McKinsey&Company у роботі над програмою економічних реформ президента Януковича, після того як "Дзеркало тижня" написало про це, раптом в АП кажуть: "Представники цієї фірми до складу робочих груп не включені".
Дивно: не включені, але брали участь...
До того ж повідомляється, що фахівці писали програму Януковича на громадських засадах. Тобто - задарма. Чи можна бути впевненим у якості роботи, не оплаченої як слід?
Питання, питання...
Що б там не було, вибачення прийняті - і з усною відповіддю, і з письмовою. Дякую панові Кошелєву за офіційне визнання помилки. Хоч би й не на бланку АП, однак принаймні в "крутому" конверті.
Якщо це дійсно була технічна помилка, пропоную поміркувати над тим, як уникнути таких помилок у майбутньому.
На мою думку, першою передумовою цієї помилки стала недосконала процедура акредитації. Якби журналістам оперативно повідомлялися результати розгляду звернень про акредитацію, наприклад - електронною поштою або факсом, не пізніше ніж за три години до початку заходу, - ніхто б не приходив на захід, знаючи, що він не є акредитованим.
На жаль, законом "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади в ЗМІ" не передбачено таких важливих нюансів.
Взагалі, сама процедура акредитації там описана досить туманно. Є суттєві процедурні моменти, які прес-служби можуть вирішувати повністю на власний розсуд, встановлюючи особистий порядок акредитації.
Є й такі, як держдепартамент із питань виконання покарань. Там взагалі відмовляють у постійній акредитації, бо закон їх до цього нібито не зобов'язує. Пропонують акредитуватись на кожен захід окремо. Хоча законом взагалі не передбачено акредитації журналістів на кожен окремий захід, як це практикується більшістю прес-служб органів влади.
Звичайно ж, усе що чітко не унормовано законом - чиновник читає як "нє пущать", а журналіст читає як "мені всі двері відкриті".
У підсумку - чиновник починає займатись фільтрацією, а журналістові нічого не залишається, окрім як волати про цензуру...
Трапляються взагалі чудернацькі речі.
У 2009 році київська міськрада не захотіла акредитувати "Правдошукач", посилаючись на нестачу вільних місць у кулуарах. Однак мені в руки випадково потрапив один зі списків акредитованих журналістів, у якому було зазначено троє осіб із прес-служби Олеся Довгого й двоє від його ж персонального сайту!
Одне з обласних управлінь МВС відмовило газеті "Правдошукач", оскільки, мовляв, вони проводять акредитацію лише у січні кожного року.
Таких прикладів можна наводити багато.
І всі вони свідчать про одне: треба передбачити в законі обов'язки органів державної влади та місцевого самоврядування акредитувати журналістів усіх ЗМІ на умовах рівноправ'я, окрім виключних випадків, коло яких має бути чітко окреслено.
Нашим законодавцям слід докладно розписати в законодавстві процедуру акредитації, обмежити заборонювальні потяги прес-служб, і окреслити коло базових свобод журналістів.
Серед народних депутатів є фахові журналісти. Я не розумію, чому вони досі цього не зробили, отримуючи разом із постійними помічниками чималу зарплатню за мої податки.
Однак, якщо вони не виконують своїх обов'язків, я пропоную руху "Стоп цензурі" розробити такі законодавчі пропозиції, та готовий особисто виконувати всю чорнову роботу, пов'язану з підготовкою та лобіюванням необхідної законодавчої ініціативи.
17 серпня о 16 годині у Вищому адмінсуді має розглядатися мій позов до президента. Я пропоную відповідачу закінчити спір примиренням, відповідно до 113-ї статті Кодексу адміністративного судочинства.
Нижче викладено можливі умови примирення, що можуть бути предметом подальших переговорів:
1. В адміністрації президента має бути визначено працівника, відповідального за здійснення контролю за своєчасністю реагування на звернення громадян, а на офіційному веб-сайті президента має бути опубліковано робочий телефон цього працівника. Контроль має полягати у відслідковуванні того, чи надано вчасно належну відповідь на кожне зі звернень, а також у підготовці пропозицій із більш ефективного та оперативного реагування на звернення громадян.
2. Переваги для журналістів у отриманні інформації, що передбачені законом "Про інформацію", 29-а стаття, пункт 5 другої частини 26-ї статті закону "Про друковані засоби масової інформації" тощо, мають бути реалізовані, зокрема, наступним чином: на звернення журналістів до президента щодо отримання будь-якої інформації чи документів у рамках його компетенції, або з питань акредитації, має даватись відповідь не пізніше ніж за 10 діб, якщо законом не встановлені менші строки розгляду таких звернень.
3. У відповідь на офіційні подання ЗМІ щодо акредитації на заходи за участі президента протягом 24 годин, але не пізніше ніж за 3 години до початку заходу, редакція має отримати електронною поштою або факсом підтвердження акредитації, чи мотивовану відмову в акредитації, за наявності в офіційному поданні клопотання про таке підтвердження та адреси електронної пошти, або номеру факсу. Скарги на відмову в акредитації або затримку в наданні підтвердження мають розглядатися невідкладно й об'єктивно.
Вважаю ці пропозиції конструктивними та потрібними суспільству.
Відомо, що демократія - це перш за все процедура. А "технічні помилки" здатні знищити сенс будь-якої процедури. Саме тому я пропоную убезпечити демократію від "технічних помилок" за допомогою запровадження більш "захищеної від дурня" процедури.
Якщо ж ми не будемо перфекціоністами в принципових питаннях і не дбатимемо про процедуру, рано чи пізно "технічні помилки" посиплються, як град на голову.
Виявиться: держава "світська", але глава держави чомусь обіймає посаду в дорадчому органі іноземної церкви. Або: Севастополь є українським містом, але де-факто контролюється командуванням та спецслужбами іноземного флоту. Або: вибори - "вільні й демократичні", але тих, хто спробує перевірити наявність одіозного "транзитного сервера" чи просто покритикує діяльність влади, битиме по нирках міліція.
І так далі...
На щастя, історія знає кращі сценарії. У США якось теж трапилася "технічна помилка". Уотергейт.
І щасливим є народ, здатний у таких обставинах проявити волю й зупинити групу знахабнілих чиновників, навіть на чолі із президентом, які чомусь вирішили, що влада належить їм, а не народу.
Юрій Шеляженко, редактор газети "Правдошукач"
Через Януковича, який їде на ярмарок, з санаторію виселяють людей?
Перед приїздом президента Віктора Януковича на Сорочинський ярмарок з Миргородського санаторію імені Гоголя переселяють людей, що приїхали на відпочинок.
Про це повідомляє харківський сайт "Главное".
За даними видання, Януковичу і його гостям готують найкращі апартаменти санаторію, тому адміністрація санаторію виселила з котеджів постояльців, які оплатили недешеві номери.
"Тепер їм доведеться "відпочивати" зовсім не в тих умовах, на які вони розраховували", - пише видання.
Крім того, за даними "Головного", на території оздоровниці зараз йде терміновий ремонт.
Санаторій імені Гоголя належить Південній залізниці.
Як відомо, президент Віктор Янукович відвідає відкриття Сорочинського ярмарку 18 серпня. Він запросив на захід усіх губернаторів України.
За даними деяких ЗМІ, на ярмарок може приїхати прем'єр Росії Володимир Путін.
Про це повідомляє харківський сайт "Главное".
За даними видання, Януковичу і його гостям готують найкращі апартаменти санаторію, тому адміністрація санаторію виселила з котеджів постояльців, які оплатили недешеві номери.
"Тепер їм доведеться "відпочивати" зовсім не в тих умовах, на які вони розраховували", - пише видання.
Крім того, за даними "Головного", на території оздоровниці зараз йде терміновий ремонт.
Санаторій імені Гоголя належить Південній залізниці.
Як відомо, президент Віктор Янукович відвідає відкриття Сорочинського ярмарку 18 серпня. Він запросив на захід усіх губернаторів України.
За даними деяких ЗМІ, на ярмарок може приїхати прем'єр Росії Володимир Путін.
Яценюк пропонує провести "амністію" ліцензій каналів
Депутат від НУНС Арсеній Яценюк закликає президента і коаліцію підтримати його законопроект про заборону анулювання ліцензій на мовлення телеканалів.
На думку Яценюка, це зможе вирішити "частотний скандал" навколо 5 каналу і "TBi".
Він зазначив, що 5 канал та ТВі намагаються позбавити ліцензій на мовлення на підставі порушень Нацрадою з питань телерадіомовлення процедури їх видачі.
"Будьмо чесними - певні процесуальні порушення при видачі ліцензій можна знайти завжди. А по-друге, представники влади самі постійно порушують процедурні норми і при цьому не несуть відповідальності. Яскравий приклад - голосування в Верховній Раді. В країні, де кілька десятків депутатів голосують за парламентську більшість, смішно відбирати ліцензію на підставі формальних порушень", - сказав Яценюк, повідомляє прес-служба "Фронту змін".
Він переконаний в необхідності "поставити крапку" в цьому питанні шляхом своєрідного амністування телевізійних ліцензій, набутих телеканалами до 1 червня 2010 року.
У своєму законопроекті Яценюк пропонує зобов'язати Нацраду припинити зловживання правом відбирати ліцензії на мовлення шляхом встановлення виключних підстав для такого анулювання.
До таких підстав він пропонує віднести: клопотання ліцензіата про анулювання ліцензії; несплату ліцензіатом ліцензійного збору у строки, встановлені законом "Про телебачення і радіомовлення"; відсутність передбаченого ліцензією мовлення протягом року від дня її видачі.
Яценюк також пропонує запровадити правовий механізм поновлення власниками телерадіоорганізацій ліцензій на мовлення, якщо вони добровільно від них відмовились і не минув встановлений законом строк такого поновлення.
"Усі ліцензії, видані на перше червня цього року, мають залишатися непорушними, власники телеканалів не повинні боятися, що влада будь-якої миті знайде бюрократичну зачіпку і відбере у них бізнес, а перегляд права власності на телеканали має бути унеможливлений", - заявив він.
На думку Яценюка, це зможе вирішити "частотний скандал" навколо 5 каналу і "TBi".
Він зазначив, що 5 канал та ТВі намагаються позбавити ліцензій на мовлення на підставі порушень Нацрадою з питань телерадіомовлення процедури їх видачі.
"Будьмо чесними - певні процесуальні порушення при видачі ліцензій можна знайти завжди. А по-друге, представники влади самі постійно порушують процедурні норми і при цьому не несуть відповідальності. Яскравий приклад - голосування в Верховній Раді. В країні, де кілька десятків депутатів голосують за парламентську більшість, смішно відбирати ліцензію на підставі формальних порушень", - сказав Яценюк, повідомляє прес-служба "Фронту змін".
Він переконаний в необхідності "поставити крапку" в цьому питанні шляхом своєрідного амністування телевізійних ліцензій, набутих телеканалами до 1 червня 2010 року.
У своєму законопроекті Яценюк пропонує зобов'язати Нацраду припинити зловживання правом відбирати ліцензії на мовлення шляхом встановлення виключних підстав для такого анулювання.
До таких підстав він пропонує віднести: клопотання ліцензіата про анулювання ліцензії; несплату ліцензіатом ліцензійного збору у строки, встановлені законом "Про телебачення і радіомовлення"; відсутність передбаченого ліцензією мовлення протягом року від дня її видачі.
Яценюк також пропонує запровадити правовий механізм поновлення власниками телерадіоорганізацій ліцензій на мовлення, якщо вони добровільно від них відмовились і не минув встановлений законом строк такого поновлення.
"Усі ліцензії, видані на перше червня цього року, мають залишатися непорушними, власники телеканалів не повинні боятися, що влада будь-якої миті знайде бюрократичну зачіпку і відбере у них бізнес, а перегляд права власності на телеканали має бути унеможливлений", - заявив він.
На Волині знову облили фарбою пам'ятник Леніну
Невідомі зловмисники вкотре поглумилися над пам’ятником Леніну у волинському райцентрі Маневичі, повідомляє Волинський інформаційний портал. На вихідних ленінський монумент облили фарбою.
Торік, нагадує портал, напередодні відзначення річниці Жовтневої революції пам’ятник уже «фарбували».
Показово, зазначає ВІП, що пам’ятник комуністичному вождю стоїть у районному центрі Волині, області, де зародилася УПА. Проте за роки незалежності ані центральна, ні обласна, ні районна, ні місцева влада нічого не зробили для того, щоб цей пам`ятник демонтувати.
Торік, нагадує портал, напередодні відзначення річниці Жовтневої революції пам’ятник уже «фарбували».
Показово, зазначає ВІП, що пам’ятник комуністичному вождю стоїть у районному центрі Волині, області, де зародилася УПА. Проте за роки незалежності ані центральна, ні обласна, ні районна, ні місцева влада нічого не зробили для того, щоб цей пам`ятник демонтувати.
Переселення росіян в Україну стало наслідком Голодомору 1933 року
Нещодавно в Україні було видано унікальну карту "Голодомор 1932 - 1933 років”, на якій позначено не лише місця так званих "чорних дошок" (спеціальні каральні заходи проти окремих сіл, коли голодне село оточували озброєними загонами чим прирікали його на загибель), а й шляхи переселення на вимерлі території людей із Росії та Білорусії.
З Білоруської СРСР до Одеської області - 61 ешелон, із західних областей РСФСРР до Дніпропетровщини - 109 ешелонів, з Горьківської до Одеської - 35 ешелонів, з центрально-чорноземного регіону Росії до Харківської області - 80 ешелонів. З Іванівської до Донецької - 44 ешелони.
Усього - 22000 родин і, відповідно, господарств…
Те, що проросійський Південний Схід України сьогодні - це наслідки Голодомору й подальшого масового заселення українських територій здебільшого росіянами, не новина... Але вона щоразу вражає мене, навіваючи сумні думки, особливо останнім часом, коли все частіше говорять про можливий розкол країни.
Маю нагоду часто бувати в Росії і спілкуватися з росіянами, котрі живуть як у Росії, так і за межами своєї батьківщини.
Росіяни мені видаються людьми хорошими, щирими.. Але, на жаль, неповага до інших націй характерна для багатьох із них (відчула на собі). А ще вони дуже тяжко призвичаюються до життя за межами Росії, погано асимілюються. Відомо, що чимало з них, переселившись до Америки, та і не засвоїли англійської мови...
Тому, вважаю, їм краще жити на своїй землі.
Та багато з них не хочуть жити в Росії з економічних та соціальних міркувань і прагнуть емігрувати. І ті, кому це вдалося, не хочуть повертатися на історичну батьківщину. Хоча продовжують вважати Росію своєю батьківщиною, любити її (на словах, адже на відстані її любити легше) і страждати на чужині… Напевно, це одна з загадок російської душі.
Якось мала нагоду спілкуватися з росіянкою, що мешкає в Естонії. Ми зустрілися в Москві, куди вона приїхала в гості до родичів. Привезла з собою вуджену скумбрію. "Це єдине, що залишилося смачного з естонських продуктів після вступу країни до Євросоюзу", - пояснювала вона кожному, кого пригощала. Мені довелося вислухати довгу, наче завчену напам`ять, промову про те, як погано живеться в країнах Прибалтики після розвалу СРСР... Про те, як естонці вдають, наче вони не знають російської, і їй доводиться спілкуватися з ними лише естонською мовою… Про те, як там не люблять росіян і вороже до них ставляться… Про те, як вона не любить естонців, Естонію, Євросоюз і не сприймає політичних, економічних та соціальних змін, які там відбулися. При цьому вона не переставала захоплюватися Росією. "У Росії найкраще, ви щасливі тим, що живете в Росії", - повторювала вона, звертаючись до своїх російських родичів і друзів, які без особливого ентузіазму погоджувалися з нею.
"Я не змогла б жити в країні, яку так сильно не люблю, де мені так некомфортно. Це ж справжня мука", - сказала я їй. – Може, тобі краще повернутися в Росію? І теж бути щасливою?"
Вона замовкла й пильно подивилася мені у вічі, намагаючись зрозуміти, чи я раптом не глузую з неї.
Ні, я не глузувала. Я говорила цілком серйозно, бо справді не уявляю собі життя в чужій, ненависній країні.
Вона щось спробувала пояснити… Говорила так непереконливо, що я навіть не запам’ятала її аргументів. Суть у тому, що повертатися в Росію вона аж ніяк не бажає.
Пам’ятаю лише, що її російська подруга сказала: "А я змогла б жити в будь-якій країні, якби там було море, - я море дуже люблю".
Напевне, ті росіяни які після 1933 року переселялися на Південний Схід України, теж мріяли про море. Чи, може, їх приваблювали родючі землі та полишені вимерлими українцями хати й майно...
Хай би як, та тепер їхні нащадки живуть на цих землях і є громадянами України.
І не варто б згадувати про те, що було колись, якби минуле не мало наслідків у наш час.
А наслідки є, і вони насправді вражаючі. Це велике переселення росіян виявилося бомбою уповільненої дії, і час цієї дії настав сьогодні. Ми маємо здебільшого непатріотичний, неукраїнський південь, який тяжіє до Росії так, що аж готовий злитися з нею. Частина громадян нашої держави не зацікавлена в її територіальній цілості та в її існуванні взагалі.
…На презентації вищезгаданої карти Голодомору колишній директор Українського інституту національної пам’яті академік НАН України Ігор Юхновський (його на цій посаді змінив якийсь неокомуніст), зокрема, розповів про те як у Верховній Раді приймався закон про визнання Голодомору геноцидом. Частина депутатів з Партії регіонів проголосувала за цей закон (на його прохання), а частина – ні. То були депутати з місць, заселених росіянами...
- Ігорю Рафаїловичу, це ж не єдине голосування, де проявляється ставлення цих людей до країни, у якій вони живуть. Була безліч інших важливих голосувань, це і громадська думка, і народне волевиявлення, це й відповідне ставлення до української мови й культури, до української історії.
Це формування негативного іміджу країни за кордоном. Це виховання нового покоління українських росіян у дусі неповаги до власної держави...
Пан Юхновський сказав таке:
- Справді, те, що ці люди були переселені, впливає на їхнє ставлення до України як до держави. Люди по-різному поводяться на чужій землі. Але вони приїхали на чужу землю від імені держави, яка їх послала, і вони підтримуватимуть ту державу, яка їх послала. Вони самі цього можуть і не усвідомлювати…
- Отже, ми приречені на те, що частина людей в Україні - нащадки тих переселенців - весь час тяжітимуть до Росії, відповідно голосуватимуть на виборах, виявлятимуть неповагу до української мови й культури та виховуватимуть у цьому дусі своїх дітей?
- Минає час, і кожна земля «робить» націю… Неукраїнці асимілюються, стають українцями, і це не залежить від свідомості людей чи від директив влади. Так само чужоземці стають поляками на польській землі, французи - на французькій землі, німці - на німецькій. Час усе виправить…
Я позаздрила оптимізмові пана Юхновського. Скільки ж іще має минути часу, аби росіяни стали українцями? Напевно, що не менш як сотня років… Думаю, цей процес піде швидше, якщо Україна зможе підняти економіку. Якщо життєвий рівень в Україні буде вищий, ніж у Росії, «співвітчизники» вже не прагнутимуть злиття з історичною батьківщиною. Як показує світовий досвід, ситі й задоволені життям росіяни тужать за батьківщиною не менше голодних і роздратованих, але повертатися в неї не поспішають. І зливатися з нею теж…
Олена Княжицька, Москва
З Білоруської СРСР до Одеської області - 61 ешелон, із західних областей РСФСРР до Дніпропетровщини - 109 ешелонів, з Горьківської до Одеської - 35 ешелонів, з центрально-чорноземного регіону Росії до Харківської області - 80 ешелонів. З Іванівської до Донецької - 44 ешелони.
Усього - 22000 родин і, відповідно, господарств…
Те, що проросійський Південний Схід України сьогодні - це наслідки Голодомору й подальшого масового заселення українських територій здебільшого росіянами, не новина... Але вона щоразу вражає мене, навіваючи сумні думки, особливо останнім часом, коли все частіше говорять про можливий розкол країни.
Маю нагоду часто бувати в Росії і спілкуватися з росіянами, котрі живуть як у Росії, так і за межами своєї батьківщини.
Росіяни мені видаються людьми хорошими, щирими.. Але, на жаль, неповага до інших націй характерна для багатьох із них (відчула на собі). А ще вони дуже тяжко призвичаюються до життя за межами Росії, погано асимілюються. Відомо, що чимало з них, переселившись до Америки, та і не засвоїли англійської мови...
Тому, вважаю, їм краще жити на своїй землі.
Та багато з них не хочуть жити в Росії з економічних та соціальних міркувань і прагнуть емігрувати. І ті, кому це вдалося, не хочуть повертатися на історичну батьківщину. Хоча продовжують вважати Росію своєю батьківщиною, любити її (на словах, адже на відстані її любити легше) і страждати на чужині… Напевно, це одна з загадок російської душі.
Якось мала нагоду спілкуватися з росіянкою, що мешкає в Естонії. Ми зустрілися в Москві, куди вона приїхала в гості до родичів. Привезла з собою вуджену скумбрію. "Це єдине, що залишилося смачного з естонських продуктів після вступу країни до Євросоюзу", - пояснювала вона кожному, кого пригощала. Мені довелося вислухати довгу, наче завчену напам`ять, промову про те, як погано живеться в країнах Прибалтики після розвалу СРСР... Про те, як естонці вдають, наче вони не знають російської, і їй доводиться спілкуватися з ними лише естонською мовою… Про те, як там не люблять росіян і вороже до них ставляться… Про те, як вона не любить естонців, Естонію, Євросоюз і не сприймає політичних, економічних та соціальних змін, які там відбулися. При цьому вона не переставала захоплюватися Росією. "У Росії найкраще, ви щасливі тим, що живете в Росії", - повторювала вона, звертаючись до своїх російських родичів і друзів, які без особливого ентузіазму погоджувалися з нею.
"Я не змогла б жити в країні, яку так сильно не люблю, де мені так некомфортно. Це ж справжня мука", - сказала я їй. – Може, тобі краще повернутися в Росію? І теж бути щасливою?"
Вона замовкла й пильно подивилася мені у вічі, намагаючись зрозуміти, чи я раптом не глузую з неї.
Ні, я не глузувала. Я говорила цілком серйозно, бо справді не уявляю собі життя в чужій, ненависній країні.
Вона щось спробувала пояснити… Говорила так непереконливо, що я навіть не запам’ятала її аргументів. Суть у тому, що повертатися в Росію вона аж ніяк не бажає.
Пам’ятаю лише, що її російська подруга сказала: "А я змогла б жити в будь-якій країні, якби там було море, - я море дуже люблю".
Напевне, ті росіяни які після 1933 року переселялися на Південний Схід України, теж мріяли про море. Чи, може, їх приваблювали родючі землі та полишені вимерлими українцями хати й майно...
Хай би як, та тепер їхні нащадки живуть на цих землях і є громадянами України.
І не варто б згадувати про те, що було колись, якби минуле не мало наслідків у наш час.
А наслідки є, і вони насправді вражаючі. Це велике переселення росіян виявилося бомбою уповільненої дії, і час цієї дії настав сьогодні. Ми маємо здебільшого непатріотичний, неукраїнський південь, який тяжіє до Росії так, що аж готовий злитися з нею. Частина громадян нашої держави не зацікавлена в її територіальній цілості та в її існуванні взагалі.
…На презентації вищезгаданої карти Голодомору колишній директор Українського інституту національної пам’яті академік НАН України Ігор Юхновський (його на цій посаді змінив якийсь неокомуніст), зокрема, розповів про те як у Верховній Раді приймався закон про визнання Голодомору геноцидом. Частина депутатів з Партії регіонів проголосувала за цей закон (на його прохання), а частина – ні. То були депутати з місць, заселених росіянами...
- Ігорю Рафаїловичу, це ж не єдине голосування, де проявляється ставлення цих людей до країни, у якій вони живуть. Була безліч інших важливих голосувань, це і громадська думка, і народне волевиявлення, це й відповідне ставлення до української мови й культури, до української історії.
Це формування негативного іміджу країни за кордоном. Це виховання нового покоління українських росіян у дусі неповаги до власної держави...
Пан Юхновський сказав таке:
- Справді, те, що ці люди були переселені, впливає на їхнє ставлення до України як до держави. Люди по-різному поводяться на чужій землі. Але вони приїхали на чужу землю від імені держави, яка їх послала, і вони підтримуватимуть ту державу, яка їх послала. Вони самі цього можуть і не усвідомлювати…
- Отже, ми приречені на те, що частина людей в Україні - нащадки тих переселенців - весь час тяжітимуть до Росії, відповідно голосуватимуть на виборах, виявлятимуть неповагу до української мови й культури та виховуватимуть у цьому дусі своїх дітей?
- Минає час, і кожна земля «робить» націю… Неукраїнці асимілюються, стають українцями, і це не залежить від свідомості людей чи від директив влади. Так само чужоземці стають поляками на польській землі, французи - на французькій землі, німці - на німецькій. Час усе виправить…
Я позаздрила оптимізмові пана Юхновського. Скільки ж іще має минути часу, аби росіяни стали українцями? Напевно, що не менш як сотня років… Думаю, цей процес піде швидше, якщо Україна зможе підняти економіку. Якщо життєвий рівень в Україні буде вищий, ніж у Росії, «співвітчизники» вже не прагнутимуть злиття з історичною батьківщиною. Як показує світовий досвід, ситі й задоволені життям росіяни тужать за батьківщиною не менше голодних і роздратованих, але повертатися в неї не поспішають. І зливатися з нею теж…
Олена Княжицька, Москва
Стартувало опитування про те, чи дійсно свобода слова в небезпеці
Телеканали ТВі, "5 канал" і ТРК "Чорноморська" 14 серпня провели ефірний страйк, щоб привернути увагу до "загрози свободі слова і демократії". "За останні місяці ми бачимо систематичні спроби знищення свободи слова, вільних ЗМІ, монополізацію інформаційного простору, які здійснюються представниками нової української влади", - відмітили учасники акції протесту.
Громадський рух "Стоп цензурі!" звернувся до міжнародних політичних, журналістських і правозахисних організацій з проханням звернути увагу Президента України на "погіршення ситуації зі свободою слова" в державі. У разі міжнародних зобов'язань України в сфері захисту вільних медіа з боку Віктора Януковича рух "Стоп цензурі!" залишає за собою право "закликати журналістів України до загальнонаціонального журналістського страйку".
Тим часом, українська влада стверджує, що ніякого наступу на пресу немає, є тільки самоцензура.
На порталі ЛІГА.net стартувало опитування на тему "Страйк телеканалів". Мета опиту - з'ясувати, чи згодна Інтернет-аудиторія з останніми заявами про те, що свобода слова і демократія в Україні в небезпеці.
Громадський рух "Стоп цензурі!" звернувся до міжнародних політичних, журналістських і правозахисних організацій з проханням звернути увагу Президента України на "погіршення ситуації зі свободою слова" в державі. У разі міжнародних зобов'язань України в сфері захисту вільних медіа з боку Віктора Януковича рух "Стоп цензурі!" залишає за собою право "закликати журналістів України до загальнонаціонального журналістського страйку".
Тим часом, українська влада стверджує, що ніякого наступу на пресу немає, є тільки самоцензура.
На порталі ЛІГА.net стартувало опитування на тему "Страйк телеканалів". Мета опиту - з'ясувати, чи згодна Інтернет-аудиторія з останніми заявами про те, що свобода слова і демократія в Україні в небезпеці.
Підписатися на:
Дописи (Atom)