Відсутність свого державного проекту ускладнює відносини Росії з її партнерами.
Як передає власний кореспондент УНІАН у РФ, таку думку висловив директор Міжнародного інституту політичної експертизи (Росія) Євген МІНЧЕНКО, виступаючи під час круглого столу на тему: «Україна - Росія: підсумки півріччя» сьогодні у Москві.
«Наскільки співвідносяться український і російський проекти? Проблема в тому, що у Росії свого державного проекту, на моє глибоке переконання, немає. Є три конкуруючі концепції», - сказав Є.МІНЧЕНКО.
За його словами, перша концепція - «Країна - економічний егоїст» - припускає перехід з усіма партнерами на ринкові відносини. Експерт відзначив, що таку позицію іноді озвучують лідери Росії і російських корпорацій.
Друга концепція, на його думку, це концепція «Російського світу», яка «розглядає нас як таких, що належать до однієї великої цивілізації».
Експерт підкреслив, що концепція «Російського світу» дуже часто входить у суперечність з першим підходом.
За словами Є.МІНЧЕНКА, третя концепція - «Теж Європа» - припускає розвиток відносин на основі європейських цінностей.
«Поки Росія сама не визначиться, який проект вона пропонує, у неї будуть проблеми з її потенційними союзниками», - вважає Є.МІНЧЕНКО.
статті про українську політику і не тільки
16.06.10
У Литві садитимуть до в’язниці за виправдання злочинів СРСР та нацистської Німеччини
15 червня, Сейм Литви прийняв поправки до Кримінального кодексу, якими встановив кримінальну відповідальність за прилюдне виправдання, заперечення або применшення міжнародних злочинів, злочинів СРСР або нацистської Німеччини щодо Литви чи її жителів.
Як повідомляє прес-служба парламенту балтійської республіки, за це рішення проголосували 68 членів Сейму, проти - 5, ще 32 депутати утрималися.
Згідно з прийнятими поправками, кримінальна відповідальність загрожує "особам, що публічно підтримують випадки геноциду, військові злочини або інші злочини проти людяності, визнані такими правовими актами Литви, Європейського Союзу чи рішеннями міжнародних судів, що набрали чинності". Також кримінальна відповідальність загрожує тим людям, які такі випадки піддадуть запереченню чи применшенню.
Крім того, до відповідальності притягуватимуть тих, хто публічно висловить підтримку скоєній проти Литви агресії СРСР і нацистської Німеччини, випадкам геноциду, направленого проти жителів Литви, тим, хто стане "заперечувати і зменшувати масштаби скоєних у 1990-1991 роках тяжких і особливо тяжких злочинів, здійснених проти Литви і її жителів".
За порушення закону передбачений штраф, обмеження свободи або позбавлення волі строком до двох років, але лише у тому випадку, якщо заперечення або применшення цих злочинів було здійснене у загрозливій або образливій формі, або сприяло порушенню громадського порядку.
Нагадаємо, у вересні минулого року цей законопроект пройшов перше читання у литовському Сеймі. Тоді за його прийняття висловився 41 парламентар.
За день до того, 29 вересня, Сейм Польщі ухвалив поправки до кримінального кодексу, згідно з якими за виробництво матеріалів, що пропагують нацистську і комуністичну ідеології, а також їхнє поширення загрожує до двох років тюремного ув’язнення.
Як повідомляє прес-служба парламенту балтійської республіки, за це рішення проголосували 68 членів Сейму, проти - 5, ще 32 депутати утрималися.
Згідно з прийнятими поправками, кримінальна відповідальність загрожує "особам, що публічно підтримують випадки геноциду, військові злочини або інші злочини проти людяності, визнані такими правовими актами Литви, Європейського Союзу чи рішеннями міжнародних судів, що набрали чинності". Також кримінальна відповідальність загрожує тим людям, які такі випадки піддадуть запереченню чи применшенню.
Крім того, до відповідальності притягуватимуть тих, хто публічно висловить підтримку скоєній проти Литви агресії СРСР і нацистської Німеччини, випадкам геноциду, направленого проти жителів Литви, тим, хто стане "заперечувати і зменшувати масштаби скоєних у 1990-1991 роках тяжких і особливо тяжких злочинів, здійснених проти Литви і її жителів".
За порушення закону передбачений штраф, обмеження свободи або позбавлення волі строком до двох років, але лише у тому випадку, якщо заперечення або применшення цих злочинів було здійснене у загрозливій або образливій формі, або сприяло порушенню громадського порядку.
Нагадаємо, у вересні минулого року цей законопроект пройшов перше читання у литовському Сеймі. Тоді за його прийняття висловився 41 парламентар.
За день до того, 29 вересня, Сейм Польщі ухвалив поправки до кримінального кодексу, згідно з якими за виробництво матеріалів, що пропагують нацистську і комуністичну ідеології, а також їхнє поширення загрожує до двох років тюремного ув’язнення.
Злодіяння Росії: МА зняла ролик із закривавленими матрьошками
Французькі правозахисники з організації Міжнародна амністія випустили ролик зі слоганом "Ми повинні не дозволити Росії за шармом приховати злодіяння".
Рекламна кампанія МА закликає підписати петицію до президента РФ Дмитра Медведєва на сайті http://www.amnesty.fr/russie.
Правозахисники висловили стурбованість ситуацією з дотриманням прав людини в країні у зв'язку з проведенням року Росії у Франції.
Кампанію розробило паризьке агентство La Chose, повідомляє Adland.
У ролику зображена гарна рожева матрьошка, всередині якої заховані матрьошка-в’язень, матрьошка-жертва насильства і матрьошка-журналіст, якому заклеїли рот.
Крім відеоролика, агентство випустило принт з матрьошкою-кулею, на якому повторюється слоган і міститься напис: "У 2010 році, поки французький уряд по всій країні святкує рік Росії, питання про права людини замовчується. Цензура, расизм, вбивства, зникнення людей .. . Все це часто відбувається в Росії ".
Зазначимо, у звіті організації Freedom House Росія визначена як невільна країна. Однак вона не увійшла до дев'ятки країн з режимами, які викликають занепокоєння (куди потрапила Білорусь), як не увійшла і в десятку країн з репресивними режимами (куди потрапили Туркменістан і Узбекистан).
Питання про статус російської мови не є внутрішнім питанням України, – депутат Держдуми
Депутат Державної думи Росії Сергій Марков заявляє, що питання про статус російської мови не є внутрішнім питанням України. Таку думку він висловив, виступаючи на круглому столі на тему: «Україна – Росія: підсумки півріччя».
«Питання мови – це не питання внутрішніх справ України, оскільки за питанням про правовий статус російської мови стоїть інша проблема – проблема прав людини, рівності громадянських і політичних прав двох найбільших громад України – російськокультурної і українокультурної», – сказав Марков, пише «Кореспондент».
Він переконаний, що «російськокультурна» частина України більша, і саме тому Віктор Янукович виграв президентські вибори.
На його думку, рівність прав цих двох найбільших громад має бути зафіксовано в державному статусі двох мов – російської та української.
При цьому Марков вважає, що на сьогодні внести відповідні поправки до Конституції України неможливо. Депутат Держдуми наголосив, що при цьому становище української мови не повинно бути ослаблене.
Він також зазначив, що нова влада України підготувала цілий блок рішень, які повинні зменшити напруження з мовного питання. Зокрема, можливість навчатися російською мовою, отримувати відповіді в суді російською мовою, заповнювати російською мовою податкові декларації і подібні документи.
«Це буде робитися не для західних областей, а для областей Південного Сходу, де кількість людей, які заявляють, що їм потрібна російська мова, досить велика», – сказав Марков.
Як повідомлялося, народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко заявив, що ухвалення базового закону про мови, який зараз розробляється в парламентській фракції ПР, дозволить українським місцевим радам надавати регіональний статус тій чи іншій мові.
«Питання мови – це не питання внутрішніх справ України, оскільки за питанням про правовий статус російської мови стоїть інша проблема – проблема прав людини, рівності громадянських і політичних прав двох найбільших громад України – російськокультурної і українокультурної», – сказав Марков, пише «Кореспондент».
Він переконаний, що «російськокультурна» частина України більша, і саме тому Віктор Янукович виграв президентські вибори.
На його думку, рівність прав цих двох найбільших громад має бути зафіксовано в державному статусі двох мов – російської та української.
При цьому Марков вважає, що на сьогодні внести відповідні поправки до Конституції України неможливо. Депутат Держдуми наголосив, що при цьому становище української мови не повинно бути ослаблене.
Він також зазначив, що нова влада України підготувала цілий блок рішень, які повинні зменшити напруження з мовного питання. Зокрема, можливість навчатися російською мовою, отримувати відповіді в суді російською мовою, заповнювати російською мовою податкові декларації і подібні документи.
«Це буде робитися не для західних областей, а для областей Південного Сходу, де кількість людей, які заявляють, що їм потрібна російська мова, досить велика», – сказав Марков.
Як повідомлялося, народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко заявив, що ухвалення базового закону про мови, який зараз розробляється в парламентській фракції ПР, дозволить українським місцевим радам надавати регіональний статус тій чи іншій мові.
В Україні створюють податковий рай для олігархів?
Уряд громадянського суспільства, який було створено за ініціативою Всеукраїнської громадської організації «Громадянський рух Олега Рябоконя», прийшов до висновку, що останні зміни в податковому законодавстві можуть привести до створення “податкового раю” для олігархів.
Мова йде про звільнення від оподаткування дивідендів з іноземних джерел, повідомили УНІАН у прес-службі ВГО. Так, згідно з законом №2156, який був підписаний Президентом України Віктором ЯНУКОВИЧЕМ та вступив в силу 19 травня 2010 року, від оподаткування звільняються дивіденди, що отримуються українськими холдингами від їх “пов’язаних” іноземних компаній. З одного боку, ця законодавча ініціатива розглядається як стимул для виходу національних підприємств на зарубіжні ринки, оскільки усувається подвійне оподаткування доходів, отриманих від діяльності іноземних підрозділів українських компаній. Тепер іноземні дочки українських холдингів зможуть конкурувати на рівних на іноземних ринках з точки зору оподаткування, адже їх прибуток буде оподатковуватись лише один раз в країні його отримання.
З іншого боку, положення нового закону прописані таким чином, що тепер ті, хто виводить гроші з України через свої офшорні компанії-посередники, отримують чудову нагоду взагалі не сплачувати податок на прибуток в Україні і мати статус найбагатших людей країни на законних підставах, відзначає Уряд громадянського суспільства.
Тепер прибутки з офшорних компаній можна переводити в Україну у вигляді дивідендів, що звільнені від оподаткування в Україні, йдеться в повідомленні Уряду громадянського суспільства. Для цього лише необхідно заснувати компанію-посередника, скажімо, на Кіпрі, який не вважається офшорною зоною, а та, в свою чергу, засновує компанію в будь-якій офшорній зоні з мінімальним оподаткуванням. Тоді включається досить проста схема уникнення від оподаткування, де, скажімо, український металургійний холдинг виробляє певну продукцію та продає її за кордоном через компанію-посередника, що розташована в одній із офшорних зон. Потім ця офшорна компанія-посередник продає продукцію за значно вищими цінами і отриманий прибуток направляє у вигляді дивідендів компанії-засновнику на Кіпрі, а та, в свою чергу, їх відправляє своїй материнській компанії – українському металургійному холдингу. При такій схемі податки на прибутки не будуть сплачуватись ані в офшорі, ні на Кіпрі, і вже ж не в Україні.
Уряд громадянського суспільства пропонує виправити цей законодавчий «ляпсус» і отримати додаткові надходження до бюджету країни, і при цьому стимулювати справжні інвестиції українських компаній за кордон. Для цього потрібно ввести оподаткування дивідендів, які опосередковано отримуються від офшорних компаній, а також відмінити обов’язкове ліцензування інвестицій за кордон.
Мова йде про звільнення від оподаткування дивідендів з іноземних джерел, повідомили УНІАН у прес-службі ВГО. Так, згідно з законом №2156, який був підписаний Президентом України Віктором ЯНУКОВИЧЕМ та вступив в силу 19 травня 2010 року, від оподаткування звільняються дивіденди, що отримуються українськими холдингами від їх “пов’язаних” іноземних компаній. З одного боку, ця законодавча ініціатива розглядається як стимул для виходу національних підприємств на зарубіжні ринки, оскільки усувається подвійне оподаткування доходів, отриманих від діяльності іноземних підрозділів українських компаній. Тепер іноземні дочки українських холдингів зможуть конкурувати на рівних на іноземних ринках з точки зору оподаткування, адже їх прибуток буде оподатковуватись лише один раз в країні його отримання.
З іншого боку, положення нового закону прописані таким чином, що тепер ті, хто виводить гроші з України через свої офшорні компанії-посередники, отримують чудову нагоду взагалі не сплачувати податок на прибуток в Україні і мати статус найбагатших людей країни на законних підставах, відзначає Уряд громадянського суспільства.
Тепер прибутки з офшорних компаній можна переводити в Україну у вигляді дивідендів, що звільнені від оподаткування в Україні, йдеться в повідомленні Уряду громадянського суспільства. Для цього лише необхідно заснувати компанію-посередника, скажімо, на Кіпрі, який не вважається офшорною зоною, а та, в свою чергу, засновує компанію в будь-якій офшорній зоні з мінімальним оподаткуванням. Тоді включається досить проста схема уникнення від оподаткування, де, скажімо, український металургійний холдинг виробляє певну продукцію та продає її за кордоном через компанію-посередника, що розташована в одній із офшорних зон. Потім ця офшорна компанія-посередник продає продукцію за значно вищими цінами і отриманий прибуток направляє у вигляді дивідендів компанії-засновнику на Кіпрі, а та, в свою чергу, їх відправляє своїй материнській компанії – українському металургійному холдингу. При такій схемі податки на прибутки не будуть сплачуватись ані в офшорі, ні на Кіпрі, і вже ж не в Україні.
Уряд громадянського суспільства пропонує виправити цей законодавчий «ляпсус» і отримати додаткові надходження до бюджету країни, і при цьому стимулювати справжні інвестиції українських компаній за кордон. Для цього потрібно ввести оподаткування дивідендів, які опосередковано отримуються від офшорних компаній, а також відмінити обов’язкове ліцензування інвестицій за кордон.
Екс-голова СБУ зі знанням справи пропонує заборонити КПУ
Екс-голова СБУ, координатор Громадянської ініціативи «Оновлення країни» Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО виступає за заборону Комуністичної партії в Україні.
Як передає кореспондент УНІАН, про це В.НАЛИВАЙЧЕНКО сказав вчора в ефірі Івано-Франківського обласного телебачення «Галичина».
Екс-голови СБУ сказав: «Я є прихильником того, щоб вийти раз і назавжди на процес судовий щодо заборони Комуністичної партії у цій державі, в моїй державі».
«Саме в Україні починалися і концтабори, і репресії, і розстріли, і тортури, які тривали до 1990 року, - наголосив В.НАЛИВАЙЧЕНКО. - А депортації із Західної України цілими вулицями відбувалися до 70-х років. Це треба визнати і засудити».
Як передає кореспондент УНІАН, про це В.НАЛИВАЙЧЕНКО сказав вчора в ефірі Івано-Франківського обласного телебачення «Галичина».
Екс-голови СБУ сказав: «Я є прихильником того, щоб вийти раз і назавжди на процес судовий щодо заборони Комуністичної партії у цій державі, в моїй державі».
«Саме в Україні починалися і концтабори, і репресії, і розстріли, і тортури, які тривали до 1990 року, - наголосив В.НАЛИВАЙЧЕНКО. - А депортації із Західної України цілими вулицями відбувалися до 70-х років. Це треба визнати і засудити».
Зурабов стверджує, що росіяни і українці - це єдиний народ
Надзвичайний і Повноважний Посол Російської Федерації в Україні Михайло Зурабов стверджує, що росіяни і українці - це єдиний народ. Про це він сказав в інтерв`ю газеті "Известия в Украине".
"Я переконаний в тому, що ми не просто братські народи — ми єдиний народ. Зі своїми нюансами, зі своїми особливостями, але єдиний народ", - заявив посол.
На запитання кореспондента видання про те, чи готова Росія відмовитися від будівництва одного з обхідних газотранспортних маршрутів в обмін на частку в українській газотранспортній системі, Зурабов відповів:
"Я знаю відповідь на це запитання, але не скажу. Є такий фільм «Дівчата», де головні герої в кінці фільму цілуються, і дівчина питає: «Сьогодні ми з тобою цілуємося, а що робитимемо завтра?», а хлопець відповідає: «Знайдемо, що...». Тому ваше запитання залишимо для нашої наступної зустрічі".
"Я переконаний в тому, що ми не просто братські народи — ми єдиний народ. Зі своїми нюансами, зі своїми особливостями, але єдиний народ", - заявив посол.
На запитання кореспондента видання про те, чи готова Росія відмовитися від будівництва одного з обхідних газотранспортних маршрутів в обмін на частку в українській газотранспортній системі, Зурабов відповів:
"Я знаю відповідь на це запитання, але не скажу. Є такий фільм «Дівчата», де головні герої в кінці фільму цілуються, і дівчина питає: «Сьогодні ми з тобою цілуємося, а що робитимемо завтра?», а хлопець відповідає: «Знайдемо, що...». Тому ваше запитання залишимо для нашої наступної зустрічі".
Що б я розповіла про Мазепу своєму синові
Заробляв Мазепа і тим, що скуповував землі у спитих поміщиків Московії і населяв там слободи...
Вибираючи між Україною і союзницьким обов’язком, він обрав Україну...
Київрада повинна вирішити, чи буде в Києві вулиця Мазепи. І я хотіла б заспокоїти роздратованих прихильників гетьмана. Навіть якщо кілька десятків рук поборників друга Аделаджі, які ось уже три роки як «не крадуть» наші з вами землі, наші з вами прибережні зони й острови, проголосують за перейменування вулиці Мазепи, що для нас із вами зміниться? Нічого. Думаю, що для нас нічого не зміниться, навіть якщо доцент якого-небудь донецького педінституту в новому підручнику історії назве його «зрадником». І навіть якщо замість вулиці Мазепи ми одержимо нові вулиці імені Павлика Морозова і винуватця Голодомору В’ячека Молотова, – нам буде зовсім усе одно.
Віддамо друзям Аделаджі – Аделаджеве, а Мазепі – нашу щиру любов і шанування.
Я навмисно не хочу обговорювати ініціативу глави Російської церкви про перейменування вулиці. Я дуже вірю, що процес церковного визнання Мазепи також неминучий, як у майбутньому і процес створення Української помісної православної церкви. А нам тільки треба зберігати про нього пам`ять і примножувати про нього знання.
Хоч би в своїх родинах і серед своїх друзів.
ЗА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВНІСТЬ БОРОВСЯ ЩЕ БАТЬКО МАЗЕПИ
Я думаю, що коли підросте мій син, ми обов`язково поїдемо в Білу Церкву, звідки родом наш гетьман. Кажуть, що в місцевому краєзнавчому музеї є багато матеріалів про Івана Степановича.
Але я не забуду сказати, що ще батько нашого гетьмана, отаман Адам Степан Мазепа після 1654 року, після присяги цареві зробив спробу закріпити становище української шляхти. Від імені української шляхти він подав московським воєводам проект розподілу старих польських воєводств і чинів, фактично заявку на власне управління країною. А ще розповім, як батько нашого гетьмана, член, як його називають дослідники, «угрупування державників» козацької старшини підписав із поляками Гадяцький договір, за яким Україні надавалася широка автономія, можливість мати сейм і монету. З ратифікацією Гадяцького договору, кажучи сучасною мовою, не склалося. Але я згадую це просто, щоб наголосити: батько гетьмана Івана Мазепи завжди був серед тих, хто мріяв управляти своєю країною. А про що, в свою чергу, міг мріяти Іван Мазепа, син українського отамана, який мріє про державність?
На день пам`яті Марії Магдалини я завжди поминатиму матір нашого гетьмана (у чернецтві вона узяла постриг після смерті чоловіка) – Марію Магдалину, настоятельку Печерського Київського Вознесенського монастиря. І ще розповідатиму про його сестру, яка через релігійні розбіжності пішла від чоловіка-католика в монастир. Багато ви знаєте жінок, які, будучи знатними і багатими, поміняли всю цю «ветошь маскарада» на злидні, абсолютну чистоту і абсолютне упокорення чернецтва? Воістину княжий вчинок.
Шлях Мазепи – це розповідь на цілу книгу. Сімнадцяте століття України – це нескінченні козацькі війни, протягом яких гетьмани багато разів міняли політичних союзників. До речі, в одній своїй поемі Мазепа висловив це глухе розчарування тим, що гетьмани воювали то з невірними, то з поляками, то прислужували Москві.
Все життя Мазепи пронизане любов`ю до своєї землі, і всі вчинки мотивовані думками про її благо.
Він здобув непогане становище у польського короля Яна Казимира, в 24 роки він відмовився від королівської служби у поляків і залишився при своєму батькові, а пізніше став служити при гетьмані Дорошенку. Гетьман Дорошенко був непростою людиною, але й для Мазепи, і для Дорошенка ідеали сильної і єдиної Гетьманщини назавжди залишалися священними. Пізніше, в 35 років Мазепа потрапляє до Івана Самойловича гетьмана Лівобережної України. А в 48 років, Мазепа стає гетьманом обох берегів Дніпра. Всі ці роки між його службою гетьману Дорошенку, потім гетьману Лівобережжя, і, нарешті, зусиллями Голіцина, після отримання булави гетьмана обох берегів Дніпра відбувається багато складних, суперечливих і драматичних подій. Петербурзький дослідник Тетяна Таїрова-Яковлєва в своєму дослідженні описує їх детально, але, резюмуючи, каже наступне: Мазепа багато разів із гідністю дивився смерті в очі. Але, здавалося, сам Бог беріг його для якихось звершень. До речі, про його стосунки з Господом. Він був щиро й глибоко релігійний. Це визнають усі дослідники його біографії. Коло його спілкування – це стовпи і найбільші ієрархи православної церкви. Це і святитель Димитрій Ростовський, і Варлаам Ясинський, і Стефан Яворський. Його біографи визнають, що Мазепа перший, хто жертвував на церкву на новому якісному і кількісному рівні. В період його гетьманства запрацювала Лаврська друкарня і були складені Житія Святих. Це збори всіх житіїв для віруючої людини щось подібне до «Британіки» для інтелігента. До речі, патріарх московський Іоаким, спостерігаючи за розвитком православної думки, оголосив єретичними всі книги, видані в Лаврі. У немилість потрапив навіть катехізис Петра Могили, пізніше канонізованого святого. Патріарх навіть відмовився благословити видання Житія Святих. І щоб заспокоїти патріарха, Мазепі довелося звертатися до Голіцина.
МІЖ СОЮЗНИЦЬКИМ ОБОВ’ЯЗКОМ І СВОЄЮ КРАЇНОЮ МАЗЕПА ОБРАВ КРАЇНУ
Відносини молодого Петра й гетьмана – це окрема історія. Петро цінував освіту Мазепи, він був для нього незаперечним авторитетом, союзником і експертом. Петро довіряв Мазепі, безмежно шанував, видавав йому всіх зрадників і донощиків. І йому було, за що цінувати Івана Мазепу.
Азовські походи, в яких брали участь війська Мазепи, укріплювали імперію, яку будував Петро. Це й битва під Кізікірменом проти турків, лаври за перемогу в якій віддають Мазепі. (Хтось із ієрархів писав після неї: «Вашій милості аплодує все християнство»). Пізніше – узяття Азова. І до слова, із захоплених гармат після першої перемоги відлили дзвін для Успенської церкви в Полтаві, а після битви під Азовом Мазепа на свої кошти замовив срібний кіот іконі Богородиці в Чернігівському монастирі.
90-і роки сімнадцятого століття – золоте століття для Гетьманщини. Опоненти Мазепи часто дорікають йому тим, що він витрачав на освіту, культуру й церкву не свої особисті гроші.
Доведеться уточнити, як Мазепа, окрім як військовими походами, заробляв. Мазепа скуповував землі не здатних управляти (підозрюю, що московських поміщиків, які просто спилися) навіть у прикордонних Рильському і Путивльському повітах (територія нинішньої Курської області), московських повітах. Він створював там слобідки, заселяв їх людьми і на п`ять років звільняв від податків, але зобов`язував відбувати панщину. Дослідники пишуть, що Мазепа управляв маєтками любов`ю, енергією і незвичайним талантом. На землях, освоюваних Мазепою, будувалися млини, розцвітало скотарство, будувалися сукновальні й маслоробні. Вже не кажу, що він мав будинок у Москві. Якось не в`яжеться це з образом людини, яка планує «зраду».
Заохочуючи морські уподобання царя, Мазепа будував судна, морські баркаси й човни. Співпрацюючи з Петром, прагнув обернути перемоги на користь України. Так, він будував чайки і особисто керував походами, але при цьому рахував, якими втратами для цивільного населення і якими збитками для Лівобережжя обертаються походи.
Якщо колись моя дитина десь на російських сайтах почитає і запитає мене, чому гетьман Мазепа зрадив царя Петра, я поведу його до Софії, покажу Києво-Могилянку (яка розцвіла завдяки зусиллям Мазепи) і скажу йому. Петро перший готувався воювати зі шведським королем. І в плани царя в цій війні входило те, що Україна на двісті верст углиб стане випаленою землею. Мазепа знав, що і Свята Софія, і Києво-Могилянська академія, і вся освічена й процвітаюча Гетьманщина стане випаленою землею. Невже всю Правобережну Україну треба добровільно віддати ворогові, який став другом царя? Я поставлю дитині зустрічне питання. Що б ти зробив, якби вбити твою країну захотів твій друг і союзник? Кого б ти поставив вище – союзника чи свою країну?
СПИСОК ЦЕРКОВ, ЗБУДОВАНИХ МАЗЕПОЮ
Антоній Стаховський – майбутній митрополит Тобольский і Сибірський – розповідаючи про розмах пожертвувань Мазепи, писав, що такого раніше не було і потім не буде.
За його безпосередньої участі були перебудовані або побудовані наново (з книги «Мазепа», Тетяни Таїрової-Яковлєвої):
Києво-Печерська Лавра (зокрема, Успенський собор), Київські Пустинно-Миколаївський, Братський, Богоявленський, Кирилівський, Михайло-Золотоверхий, Межигірський монастирі. А також Чернігівський, Троїцько-Іллінський, Лубенський, Мгарський, Прилуцький, Густинський, Батуринський, Крупницький, Глуховський Петропавлівський, Домницький, Макошинський, Бахмацький, Кам’янський.
Саме зусиллями Мазепи Київська Софія набула того вигляду, до якого ми звикли. При ньому були збудовані такі шедеври українського бароко, як Богоявленський Собор братського монастиря і собор святого Миколи Пустинно-Миколаївського монастиря. Відбудував він також собори Переяслава, Чернігова, Батурина, Рильська. Його фінансову допомогу отримували церкви у Вільно і Палестині.
Суми, які відпускалися гетьманом на церковне будівництво, були величезні. Тільки на роботи в Києво-Печерській Лаврі він віддав більше мільйона золотих. Необчислені були його пожертвування монастирям і церквам ікон, хрестів, чаш, митр, риз, дзвонів, дорогоцінних Євангелій.
Замість епілогу
Розповідаючи про Мазепу, ми обов`язково потрапимо в Батурин. Я розповім, яким було це місто при Мазепі. Про розкішні резиденції, про західні традиції, про той добрий смак, який запанував у палацах Мазепи, про те, що там у виконанні Мазепи звучали Вергілій і Овідій, що він спілкувався з архітекторами, майстрами, з іноземними гостями італійською і німецькою мовами. І про те страшне побоїще, яке влаштував у Батурині ненаситний Петро руками Олександра Меньшикова, дізнавшись про «зраду» Мазепи. Розповім про те, що війська Меньшикова вбивали всіх, не щадили ні жінок, ні дітей, ні ченців. Після проголошення Мазепі анафеми (тоді церквою управляв безбожний Петро Перший і він примусив ієрархів її проголосити), Стефан Яворський написав проповідь, де засуджував царя, що «п`є з церковного посуду», і передрікав Божий гнів, який може обрушитися на Росію за гріхи її правителя.
Напевно, я не втримаюся і розповім, що Петро Перший, який всіляко принижував церкву, не давав вибрати патріарха, особисто нею керував і видавав «потішну Біблію», на святки знущався над боярами, був просто грубою твариною в порівнянні з богобоязливим гетьманом. Цю війну Україна й гетьман програли. Але помер Мазепа в оточенні друзів і поховали його з військовими почестями.
І останнє, чим я закінчу свою екскурсію для свого малюка. Просто ми прийдемо в нашу Лавру, увійдемо до центральних воріт. І стоячи обличчям до Успенського собору, я скажу синові. Бачиш, цей собор вперше був побудований за участю нашого гетьмана. А потім ми повернемося обличчям до центрального входу, і я, покажу на надвратну церкву, скажу йому: бачиш, цей храм теж побудував наш гетьман Мазепа. Він дуже любив Господа. І дуже любив нашу країну. Пам`ятай про це завжди.
Маша Міщенко
Вибираючи між Україною і союзницьким обов’язком, він обрав Україну...
Київрада повинна вирішити, чи буде в Києві вулиця Мазепи. І я хотіла б заспокоїти роздратованих прихильників гетьмана. Навіть якщо кілька десятків рук поборників друга Аделаджі, які ось уже три роки як «не крадуть» наші з вами землі, наші з вами прибережні зони й острови, проголосують за перейменування вулиці Мазепи, що для нас із вами зміниться? Нічого. Думаю, що для нас нічого не зміниться, навіть якщо доцент якого-небудь донецького педінституту в новому підручнику історії назве його «зрадником». І навіть якщо замість вулиці Мазепи ми одержимо нові вулиці імені Павлика Морозова і винуватця Голодомору В’ячека Молотова, – нам буде зовсім усе одно.
Віддамо друзям Аделаджі – Аделаджеве, а Мазепі – нашу щиру любов і шанування.
Я навмисно не хочу обговорювати ініціативу глави Російської церкви про перейменування вулиці. Я дуже вірю, що процес церковного визнання Мазепи також неминучий, як у майбутньому і процес створення Української помісної православної церкви. А нам тільки треба зберігати про нього пам`ять і примножувати про нього знання.
Хоч би в своїх родинах і серед своїх друзів.
ЗА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВНІСТЬ БОРОВСЯ ЩЕ БАТЬКО МАЗЕПИ
Я думаю, що коли підросте мій син, ми обов`язково поїдемо в Білу Церкву, звідки родом наш гетьман. Кажуть, що в місцевому краєзнавчому музеї є багато матеріалів про Івана Степановича.
Але я не забуду сказати, що ще батько нашого гетьмана, отаман Адам Степан Мазепа після 1654 року, після присяги цареві зробив спробу закріпити становище української шляхти. Від імені української шляхти він подав московським воєводам проект розподілу старих польських воєводств і чинів, фактично заявку на власне управління країною. А ще розповім, як батько нашого гетьмана, член, як його називають дослідники, «угрупування державників» козацької старшини підписав із поляками Гадяцький договір, за яким Україні надавалася широка автономія, можливість мати сейм і монету. З ратифікацією Гадяцького договору, кажучи сучасною мовою, не склалося. Але я згадую це просто, щоб наголосити: батько гетьмана Івана Мазепи завжди був серед тих, хто мріяв управляти своєю країною. А про що, в свою чергу, міг мріяти Іван Мазепа, син українського отамана, який мріє про державність?
На день пам`яті Марії Магдалини я завжди поминатиму матір нашого гетьмана (у чернецтві вона узяла постриг після смерті чоловіка) – Марію Магдалину, настоятельку Печерського Київського Вознесенського монастиря. І ще розповідатиму про його сестру, яка через релігійні розбіжності пішла від чоловіка-католика в монастир. Багато ви знаєте жінок, які, будучи знатними і багатими, поміняли всю цю «ветошь маскарада» на злидні, абсолютну чистоту і абсолютне упокорення чернецтва? Воістину княжий вчинок.
Шлях Мазепи – це розповідь на цілу книгу. Сімнадцяте століття України – це нескінченні козацькі війни, протягом яких гетьмани багато разів міняли політичних союзників. До речі, в одній своїй поемі Мазепа висловив це глухе розчарування тим, що гетьмани воювали то з невірними, то з поляками, то прислужували Москві.
Все життя Мазепи пронизане любов`ю до своєї землі, і всі вчинки мотивовані думками про її благо.
Він здобув непогане становище у польського короля Яна Казимира, в 24 роки він відмовився від королівської служби у поляків і залишився при своєму батькові, а пізніше став служити при гетьмані Дорошенку. Гетьман Дорошенко був непростою людиною, але й для Мазепи, і для Дорошенка ідеали сильної і єдиної Гетьманщини назавжди залишалися священними. Пізніше, в 35 років Мазепа потрапляє до Івана Самойловича гетьмана Лівобережної України. А в 48 років, Мазепа стає гетьманом обох берегів Дніпра. Всі ці роки між його службою гетьману Дорошенку, потім гетьману Лівобережжя, і, нарешті, зусиллями Голіцина, після отримання булави гетьмана обох берегів Дніпра відбувається багато складних, суперечливих і драматичних подій. Петербурзький дослідник Тетяна Таїрова-Яковлєва в своєму дослідженні описує їх детально, але, резюмуючи, каже наступне: Мазепа багато разів із гідністю дивився смерті в очі. Але, здавалося, сам Бог беріг його для якихось звершень. До речі, про його стосунки з Господом. Він був щиро й глибоко релігійний. Це визнають усі дослідники його біографії. Коло його спілкування – це стовпи і найбільші ієрархи православної церкви. Це і святитель Димитрій Ростовський, і Варлаам Ясинський, і Стефан Яворський. Його біографи визнають, що Мазепа перший, хто жертвував на церкву на новому якісному і кількісному рівні. В період його гетьманства запрацювала Лаврська друкарня і були складені Житія Святих. Це збори всіх житіїв для віруючої людини щось подібне до «Британіки» для інтелігента. До речі, патріарх московський Іоаким, спостерігаючи за розвитком православної думки, оголосив єретичними всі книги, видані в Лаврі. У немилість потрапив навіть катехізис Петра Могили, пізніше канонізованого святого. Патріарх навіть відмовився благословити видання Житія Святих. І щоб заспокоїти патріарха, Мазепі довелося звертатися до Голіцина.
МІЖ СОЮЗНИЦЬКИМ ОБОВ’ЯЗКОМ І СВОЄЮ КРАЇНОЮ МАЗЕПА ОБРАВ КРАЇНУ
Відносини молодого Петра й гетьмана – це окрема історія. Петро цінував освіту Мазепи, він був для нього незаперечним авторитетом, союзником і експертом. Петро довіряв Мазепі, безмежно шанував, видавав йому всіх зрадників і донощиків. І йому було, за що цінувати Івана Мазепу.
Азовські походи, в яких брали участь війська Мазепи, укріплювали імперію, яку будував Петро. Це й битва під Кізікірменом проти турків, лаври за перемогу в якій віддають Мазепі. (Хтось із ієрархів писав після неї: «Вашій милості аплодує все християнство»). Пізніше – узяття Азова. І до слова, із захоплених гармат після першої перемоги відлили дзвін для Успенської церкви в Полтаві, а після битви під Азовом Мазепа на свої кошти замовив срібний кіот іконі Богородиці в Чернігівському монастирі.
90-і роки сімнадцятого століття – золоте століття для Гетьманщини. Опоненти Мазепи часто дорікають йому тим, що він витрачав на освіту, культуру й церкву не свої особисті гроші.
Доведеться уточнити, як Мазепа, окрім як військовими походами, заробляв. Мазепа скуповував землі не здатних управляти (підозрюю, що московських поміщиків, які просто спилися) навіть у прикордонних Рильському і Путивльському повітах (територія нинішньої Курської області), московських повітах. Він створював там слобідки, заселяв їх людьми і на п`ять років звільняв від податків, але зобов`язував відбувати панщину. Дослідники пишуть, що Мазепа управляв маєтками любов`ю, енергією і незвичайним талантом. На землях, освоюваних Мазепою, будувалися млини, розцвітало скотарство, будувалися сукновальні й маслоробні. Вже не кажу, що він мав будинок у Москві. Якось не в`яжеться це з образом людини, яка планує «зраду».
Заохочуючи морські уподобання царя, Мазепа будував судна, морські баркаси й човни. Співпрацюючи з Петром, прагнув обернути перемоги на користь України. Так, він будував чайки і особисто керував походами, але при цьому рахував, якими втратами для цивільного населення і якими збитками для Лівобережжя обертаються походи.
Якщо колись моя дитина десь на російських сайтах почитає і запитає мене, чому гетьман Мазепа зрадив царя Петра, я поведу його до Софії, покажу Києво-Могилянку (яка розцвіла завдяки зусиллям Мазепи) і скажу йому. Петро перший готувався воювати зі шведським королем. І в плани царя в цій війні входило те, що Україна на двісті верст углиб стане випаленою землею. Мазепа знав, що і Свята Софія, і Києво-Могилянська академія, і вся освічена й процвітаюча Гетьманщина стане випаленою землею. Невже всю Правобережну Україну треба добровільно віддати ворогові, який став другом царя? Я поставлю дитині зустрічне питання. Що б ти зробив, якби вбити твою країну захотів твій друг і союзник? Кого б ти поставив вище – союзника чи свою країну?
СПИСОК ЦЕРКОВ, ЗБУДОВАНИХ МАЗЕПОЮ
Антоній Стаховський – майбутній митрополит Тобольский і Сибірський – розповідаючи про розмах пожертвувань Мазепи, писав, що такого раніше не було і потім не буде.
За його безпосередньої участі були перебудовані або побудовані наново (з книги «Мазепа», Тетяни Таїрової-Яковлєвої):
Києво-Печерська Лавра (зокрема, Успенський собор), Київські Пустинно-Миколаївський, Братський, Богоявленський, Кирилівський, Михайло-Золотоверхий, Межигірський монастирі. А також Чернігівський, Троїцько-Іллінський, Лубенський, Мгарський, Прилуцький, Густинський, Батуринський, Крупницький, Глуховський Петропавлівський, Домницький, Макошинський, Бахмацький, Кам’янський.
Саме зусиллями Мазепи Київська Софія набула того вигляду, до якого ми звикли. При ньому були збудовані такі шедеври українського бароко, як Богоявленський Собор братського монастиря і собор святого Миколи Пустинно-Миколаївського монастиря. Відбудував він також собори Переяслава, Чернігова, Батурина, Рильська. Його фінансову допомогу отримували церкви у Вільно і Палестині.
Суми, які відпускалися гетьманом на церковне будівництво, були величезні. Тільки на роботи в Києво-Печерській Лаврі він віддав більше мільйона золотих. Необчислені були його пожертвування монастирям і церквам ікон, хрестів, чаш, митр, риз, дзвонів, дорогоцінних Євангелій.
Замість епілогу
Розповідаючи про Мазепу, ми обов`язково потрапимо в Батурин. Я розповім, яким було це місто при Мазепі. Про розкішні резиденції, про західні традиції, про той добрий смак, який запанував у палацах Мазепи, про те, що там у виконанні Мазепи звучали Вергілій і Овідій, що він спілкувався з архітекторами, майстрами, з іноземними гостями італійською і німецькою мовами. І про те страшне побоїще, яке влаштував у Батурині ненаситний Петро руками Олександра Меньшикова, дізнавшись про «зраду» Мазепи. Розповім про те, що війська Меньшикова вбивали всіх, не щадили ні жінок, ні дітей, ні ченців. Після проголошення Мазепі анафеми (тоді церквою управляв безбожний Петро Перший і він примусив ієрархів її проголосити), Стефан Яворський написав проповідь, де засуджував царя, що «п`є з церковного посуду», і передрікав Божий гнів, який може обрушитися на Росію за гріхи її правителя.
Напевно, я не втримаюся і розповім, що Петро Перший, який всіляко принижував церкву, не давав вибрати патріарха, особисто нею керував і видавав «потішну Біблію», на святки знущався над боярами, був просто грубою твариною в порівнянні з богобоязливим гетьманом. Цю війну Україна й гетьман програли. Але помер Мазепа в оточенні друзів і поховали його з військовими почестями.
І останнє, чим я закінчу свою екскурсію для свого малюка. Просто ми прийдемо в нашу Лавру, увійдемо до центральних воріт. І стоячи обличчям до Успенського собору, я скажу синові. Бачиш, цей собор вперше був побудований за участю нашого гетьмана. А потім ми повернемося обличчям до центрального входу, і я, покажу на надвратну церкву, скажу йому: бачиш, цей храм теж побудував наш гетьман Мазепа. Він дуже любив Господа. І дуже любив нашу країну. Пам`ятай про це завжди.
Маша Міщенко
Керівник ТВі заявляє, що за ним стежать
Директор телеканалу ТВі Микола КНЯЖИЦЬКИЙ звернувся до Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА, генерального прокурора Олександра МЕДВЕДЬКА, міністра внутрішніх справ Анатолія МОГИЛЬОВА з відкритою заявою про те, що невідомі особи встановили спостереження за ним та за журналістами телеканалу.
Текст відповідної заяви передано агентству УНІАН.
"За мною особисто, нашими журналістами та офісом телекомпанії постійно слідкують. Невідомі люди відслідковують всі мої пересування", – йдеться у заяві.
Зокрема, за словами М.КНЯЖИЦЬКОГО, 14 червня протягом цілого дня відеоспостереження за офісом телекомпанії велося з автомобіля Daewoo Lanos срібного кольору з державним номерним знаком АА 98 74 ЕВ.
Директор телеканалу також повідомив, що ці люди приховували свої обличчя, а після спілкування зі співробітниками телеканалу почали тікати від журналіста Романа СКРИПІНА, проїжджаючи на червоне світло та перетинаючи подвійну осьову смугу. "Внаслідок журналістського розслідування нам вдалося вияснити, що даний автомобіль був з підробленими номерами. Насправді, за номерним знаком АА 98 74 ЕВ зареєстрований автомобіль Mazda CX9 чорного кольору", - йдеться у заяві.
М.КНЯЖИЦЬКИЙ не виключає, що спостереження здійснюють працівники СБУ у зв’язку із конфліктом між компанією ТВі і холдингом "Інтер", «який фактично належить голові Служби безпеки України Валерію ХОРОШКОВСЬКОМУ». «Ми вже не раз бачили, як пан ХОРОШКОВСЬКИЙ використовує службове становище голови СБУ і члена Вищої ради юстиції для тиску на судові інстанції. В зв`язку з цим виникає логічне запитання - чи не є невідомі громадяни працівниками Служби безпеки, котрі вели відеонагляд, спостереження та переслідували мене під час пересування містом?», - йдеться у заяві М. КНЯЖИЦЬКОГО.
Директор ТВі вимагає від правоохоронних органів розслідувати цей інцидент, вcтановити, кому насправді належить автомобіль Lanos з підробленими номерами, і хто ті особи, що стежили за ним та офісом телекомпанії. "Якщо люди, які стежать за мною - злочинці, прошу знайти і покарати їх.
Якщо ці люди самі працюють у силових структурах, то злочинцями є ті, хто змушує їх брати участь у забезпеченні власних інтересів та переслідуванні представників ЗМІ", – заявив М.КНЯЖИЦЬКИЙ.
Разом з відкритою заявою М.КНЯЖИЦЬКИЙ передав копії відзнятого відео з чіткою фіксацією автомобіля та осіб, що в ньому знаходились.
Як повідомляв УНІАН, 7 червня редакційна рада «5 каналу» оприлюднила відкритого листа до Президента Віктора ЯНУКОВИЧА, в якому звинуватила голову СБУ В.ХОРОШКОВСЬКОГО, як власника медіа-холдингу U.A. Inter Media Group, у спробі знищити «5 канал» шляхом можливого скасування судом рішення конкурсу на виділення частот Нацрадою від 27 січня.
8 червня Окружний адміністративний суд Києва повністю задовольнив вимоги групи телеканалів «Інтер». Таким чином, було оскаржено рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 27 січня минулого року про виділення ТВі і «5 каналу» частот на мовлення.
Текст відповідної заяви передано агентству УНІАН.
"За мною особисто, нашими журналістами та офісом телекомпанії постійно слідкують. Невідомі люди відслідковують всі мої пересування", – йдеться у заяві.
Зокрема, за словами М.КНЯЖИЦЬКОГО, 14 червня протягом цілого дня відеоспостереження за офісом телекомпанії велося з автомобіля Daewoo Lanos срібного кольору з державним номерним знаком АА 98 74 ЕВ.
Директор телеканалу також повідомив, що ці люди приховували свої обличчя, а після спілкування зі співробітниками телеканалу почали тікати від журналіста Романа СКРИПІНА, проїжджаючи на червоне світло та перетинаючи подвійну осьову смугу. "Внаслідок журналістського розслідування нам вдалося вияснити, що даний автомобіль був з підробленими номерами. Насправді, за номерним знаком АА 98 74 ЕВ зареєстрований автомобіль Mazda CX9 чорного кольору", - йдеться у заяві.
М.КНЯЖИЦЬКИЙ не виключає, що спостереження здійснюють працівники СБУ у зв’язку із конфліктом між компанією ТВі і холдингом "Інтер", «який фактично належить голові Служби безпеки України Валерію ХОРОШКОВСЬКОМУ». «Ми вже не раз бачили, як пан ХОРОШКОВСЬКИЙ використовує службове становище голови СБУ і члена Вищої ради юстиції для тиску на судові інстанції. В зв`язку з цим виникає логічне запитання - чи не є невідомі громадяни працівниками Служби безпеки, котрі вели відеонагляд, спостереження та переслідували мене під час пересування містом?», - йдеться у заяві М. КНЯЖИЦЬКОГО.
Директор ТВі вимагає від правоохоронних органів розслідувати цей інцидент, вcтановити, кому насправді належить автомобіль Lanos з підробленими номерами, і хто ті особи, що стежили за ним та офісом телекомпанії. "Якщо люди, які стежать за мною - злочинці, прошу знайти і покарати їх.
Якщо ці люди самі працюють у силових структурах, то злочинцями є ті, хто змушує їх брати участь у забезпеченні власних інтересів та переслідуванні представників ЗМІ", – заявив М.КНЯЖИЦЬКИЙ.
Разом з відкритою заявою М.КНЯЖИЦЬКИЙ передав копії відзнятого відео з чіткою фіксацією автомобіля та осіб, що в ньому знаходились.
Як повідомляв УНІАН, 7 червня редакційна рада «5 каналу» оприлюднила відкритого листа до Президента Віктора ЯНУКОВИЧА, в якому звинуватила голову СБУ В.ХОРОШКОВСЬКОГО, як власника медіа-холдингу U.A. Inter Media Group, у спробі знищити «5 канал» шляхом можливого скасування судом рішення конкурсу на виділення частот Нацрадою від 27 січня.
8 червня Окружний адміністративний суд Києва повністю задовольнив вимоги групи телеканалів «Інтер». Таким чином, було оскаржено рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 27 січня минулого року про виділення ТВі і «5 каналу» частот на мовлення.
Охорона Януковича попросила вибачення у журналіста
Управління державної охорони вибачилося перед журналістом телеканалу СТБ Сергієм АНДРУШКОМ.
"УДО висловлює жаль за непорозуміння, яке мало місце між працівниками правоохоронних органів та журналістом телеканалу СТБ Сергієм АНДРУШКОМ під час проведення охоронних заходів у рамках відвідання президентом Міжнародної агропромислової виставки "АГРО-2010", - цитує «Українська правда» повідомлення УДО.
УДО приносить вибачення журналісту "за невиправдане застосування сили правоохоронцями".
УДО також обіцяє провести "детальне внутрішнє розслідування з метою встановлення правомірності цих дій та притягнення до відповідальності винних", а також вжити "всіх можливих заходів для недопущення їх у подальшому".
"Сподіваємося на розуміння журналістами специфіки охоронних заходів за участі перших осіб держави. Діяльність УДО завжди спрямована на сприяння журналістам у здійсненні їхньої професійної діяльності при висвітленні заходів за участі перших осіб держави. УДО з повагою ставиться до роботи представників ЗМІ, вважає свободу слова невід`ємним принципом української демократії", - сказано у повідомленні.
Як повідомляв УНІАН, 15 червня, охорона Віктора ЯНУКОВИЧА перешкоджала тележурналісту СТБ С.АНДРУШКУ вести репортаж з виставки “АГРО-2010”, у якій брав участь Президент України.
Як розповів сам С.АНДРУШКО, співробітники Управління державної охорони повалили журналіста на підлогу, коли він намагався пройти за Президентом України, який оглядав експозицію виставки «АГРО-2010» після проведеного ним короткого брифінгу.
За словами журналіста, після брифінгу він намагався пройти за супроводжуючими главу держави, проте був зупинений співробітником УДО. Журналіст попросив охоронця представитися, проте той цього не зробив. Після чого журналіст дістав свій мобільний телефон, включив відеозйомку і попросив співробітника держохорони пояснити, у зв`язку з чим його не пропускають.
Після цього співробітники УДО повалили його на підлогу, розповів С.АНДРУШКО.
"УДО висловлює жаль за непорозуміння, яке мало місце між працівниками правоохоронних органів та журналістом телеканалу СТБ Сергієм АНДРУШКОМ під час проведення охоронних заходів у рамках відвідання президентом Міжнародної агропромислової виставки "АГРО-2010", - цитує «Українська правда» повідомлення УДО.
УДО приносить вибачення журналісту "за невиправдане застосування сили правоохоронцями".
УДО також обіцяє провести "детальне внутрішнє розслідування з метою встановлення правомірності цих дій та притягнення до відповідальності винних", а також вжити "всіх можливих заходів для недопущення їх у подальшому".
"Сподіваємося на розуміння журналістами специфіки охоронних заходів за участі перших осіб держави. Діяльність УДО завжди спрямована на сприяння журналістам у здійсненні їхньої професійної діяльності при висвітленні заходів за участі перших осіб держави. УДО з повагою ставиться до роботи представників ЗМІ, вважає свободу слова невід`ємним принципом української демократії", - сказано у повідомленні.
Як повідомляв УНІАН, 15 червня, охорона Віктора ЯНУКОВИЧА перешкоджала тележурналісту СТБ С.АНДРУШКУ вести репортаж з виставки “АГРО-2010”, у якій брав участь Президент України.
Як розповів сам С.АНДРУШКО, співробітники Управління державної охорони повалили журналіста на підлогу, коли він намагався пройти за Президентом України, який оглядав експозицію виставки «АГРО-2010» після проведеного ним короткого брифінгу.
За словами журналіста, після брифінгу він намагався пройти за супроводжуючими главу держави, проте був зупинений співробітником УДО. Журналіст попросив охоронця представитися, проте той цього не зробив. Після чого журналіст дістав свій мобільний телефон, включив відеозйомку і попросив співробітника держохорони пояснити, у зв`язку з чим його не пропускають.
Після цього співробітники УДО повалили його на підлогу, розповів С.АНДРУШКО.
Українські книги визнані найкращими у СНД
Українські видавництва отримали п'ять нагород на VIІ Міжнародному конкурсі країн-учасниць СНД "Мистецтво книги", який пройшов у Москві. Про це повідомляє прес-служба Держкомтелерадіо.
Головний приз конкурсу - Гран-прі - присуджено двом першим томам антології "Україна: поезія тисячоліть" ("Роксоланія: вигнання з раю" т. 1, "Батьківщини дим: повернення до себе" т. 2). До першого тому увійшли поетичні пам'ятки старовини - від фрагментів епосів протошумерів, аріїв і скіфів до духовної і героїчної поезії князівської епохи, твору майстрів українського ренесансу XVI-XVII ст. У другому томі зібрані найкращі твори українських поетів - від Івана Котляревського, Левка Боровіковського, Амвросія Метлинського до Івана Драча, Ліни Костенко, Павла Мовчана і зарубіжних авторів, які присвятили свою поезію Україні. Усього в антології зібрані твори понад 400 авторів.
Також Україна отримала перше місце у номінації "Книга для дітей і юнацтва" ("Вечори на хуторі поблизу Діканьки" Миколи Гоголя), друге місце у номінації "Арт-книга" ("Народні розповіді" Льва Толстого), третє місце у номінації "Співдружність" (науково-художнє дослідження "Тарас Шевченко в Москві" Володимира Мельниченка), третє місце у номінації "Моя країна" ("Національний атлас України").
Цього року на конкурс було подано 155 книжкових видань з десяти країн СНД: Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Росії, Таджикистану, Узбекистану, України і Естонії. Зокрема від України було подано 22 видання.
Нагородження переможців конкурсу і вручення їм дипломів відбудеться у вересні цього року в Москві під час проведення ХХІІІ Міжнародної книжкової виставки-ярмарку.
Нагадаємо, Україна не вперше перемагає на цьому престижному конкурсі. Так, у 2008 році книга "Петербурзькі повісті" М.Гоголя з ілюстраціями українського художника Юрія Чаришникова стала тріумфатором конкурсу, отримавши Гран-прі. Торік Україна презентувала на конкурсі вісім видань у чотирьох номінаціях і отримала п'ять нагород.
Головний приз конкурсу - Гран-прі - присуджено двом першим томам антології "Україна: поезія тисячоліть" ("Роксоланія: вигнання з раю" т. 1, "Батьківщини дим: повернення до себе" т. 2). До першого тому увійшли поетичні пам'ятки старовини - від фрагментів епосів протошумерів, аріїв і скіфів до духовної і героїчної поезії князівської епохи, твору майстрів українського ренесансу XVI-XVII ст. У другому томі зібрані найкращі твори українських поетів - від Івана Котляревського, Левка Боровіковського, Амвросія Метлинського до Івана Драча, Ліни Костенко, Павла Мовчана і зарубіжних авторів, які присвятили свою поезію Україні. Усього в антології зібрані твори понад 400 авторів.
Також Україна отримала перше місце у номінації "Книга для дітей і юнацтва" ("Вечори на хуторі поблизу Діканьки" Миколи Гоголя), друге місце у номінації "Арт-книга" ("Народні розповіді" Льва Толстого), третє місце у номінації "Співдружність" (науково-художнє дослідження "Тарас Шевченко в Москві" Володимира Мельниченка), третє місце у номінації "Моя країна" ("Національний атлас України").
Цього року на конкурс було подано 155 книжкових видань з десяти країн СНД: Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Росії, Таджикистану, Узбекистану, України і Естонії. Зокрема від України було подано 22 видання.
Нагородження переможців конкурсу і вручення їм дипломів відбудеться у вересні цього року в Москві під час проведення ХХІІІ Міжнародної книжкової виставки-ярмарку.
Нагадаємо, Україна не вперше перемагає на цьому престижному конкурсі. Так, у 2008 році книга "Петербурзькі повісті" М.Гоголя з ілюстраціями українського художника Юрія Чаришникова стала тріумфатором конкурсу, отримавши Гран-прі. Торік Україна презентувала на конкурсі вісім видань у чотирьох номінаціях і отримала п'ять нагород.
Підписатися на:
Дописи (Atom)