ПТН - ПНХ: 12/10/10

10.12.10

У Табачника кажуть, що від Могилянки - тільки критика і ніякого конструктиву

У Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України вважають безпідставною критичні зауваження президента Національного університету “Києво-Могилянська академія” Сергія КВІТА щодо розробленого міністерством законопроекту “Про вищу освіту”.

Про це йдеться у повідомленні прес-служби МОН, оприлюдненому на офіційному сайті міністерства.

“Повідомляємо, що останнім часом керівництвом Національного університету «Києво-Могилянська академія» розгортається інформаційна кампанія щодо існування начебто конфліктної ситуації між університетом і Міністерством освіти і науки”, - говориться у повідомленні.

У міністерстві зазначають, що йдеться про три причини: непогодження МОНом правил прийому університету на 2011 рік та статуту вишу, а також позиція, яку зайняв університет стосовно проекту нової редакції Закону України «Про вищу освіту».

У зв’язку із цим Міністерство освіти заявляє, що 16 листопада 2010 року, відповідно до графіка погодження правил прийому до вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації, ректором Києво-Могилянської академії Сергієм КВІТОМ подано МОН на погодження правила прийому до навчального закладу. При перевірці правил прийому університету було встановлено окремі позиції, що суперечать Умовам прийому до вищих навчальних закладів України, затвердженими наказом МОН від 10.11.2010 № 786-оп, зазначається у повідомленні Міносвіти.

“Зокрема, це стосується недопустимості проведення комплексного вступного випробування з конкурсних предметів з оцінкою від 100 до 200 балів з кожного предмету в один день; порушення визначеного переліку конкурсних предметів вступних екзаменів (творчих конкурсів); визначення виключно англійської мови як конкурсного предмета, єдиної з іноземних мов (що позбавляє можливості абітурієнтів, які вивчали інші іноземні мови вступати до університету, – державного вищого навчального закладу); протизаконна вимога щодо сплати абітурієнтами за навчання перед виданням наказу про зарахування до складу студентів; відмова у поверненні документів вступникам до оприлюднення списку рекомендованих на навчання за державним замовленням, а також вимоги про надання рекомендаційних листів (у тому числі від кафедр НаУКМА) при вступі на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, що не передбачено чинним законодавством України”, - інформують у міністерстві, додаючи, що, крім цього, у правилах прийому виявлено технічні помилки.

Після перевірки зазначених правил і висловлених зауважень, правила прийому було повернуто ректорові університету на доопрацювання. Проте виш досі не подав міністерству виправлені правила прийому, стверджують у МОН.

Як зазначають у Міністерстві освіти, Статут університету отримано міністерством майже через місяць після встановленого для цього терміну. У зв’язку з невідповідністю його положень законодавчим та нормативним актам у галузі вищої освіти, статут повернуто університету на доопрацювання, що є нормальною практикою юридичних взаємостосунків між міністерством і навчальним закладом незалежно від його фактичного статусу. Доопрацьований статут університет досі не подав на погодження МОН, інформує відомство.

Стосовно проекту Закону України «Про вищу освіту» у новій редакції МОН наголошує: “Роботу над ним розпочато ще у 2008 році. Робота проводилася відкрито, різні редакції проекту неодноразово оприлюднювалися на офіційному сайті МОН, обговорювалися у колективах вищих навчальних закладів та громадськістю. У 2009 році законопроект схвалено на слуханнях Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. На сьогодні чергова редакція законопроекту обговорюється науково-педагогічною громадськістю та доопрацьовується з урахуванням пропозицій, яких надійшло уже понад тисячу”.

За час, що минув, стверджують в МОН, будь-який учасник освітнього процесу міг взяти участь в обговоренні і внести свої пропозиції.

“Зазначимо, що від Національного університету «Києво-Могилянська академія» надходили лише безпідставні зауваження та критика, але жодних конструктивних пропозицій та формулювань статей, частин, абзаців законопроекту”, - говориться у повідомленні МОН.

Як повідомляв УНІАН, вчора, 9 грудня, президент Національного університету “Києво-Могилянська академія” С.КВІТ розкритикував підготовлений Міністерством освіти і науки проект Закону України “Про вищу освіту”, який вже перебуває у парламенті.

Також він заявив, що Міносвіти має намір урізати права НаУКМА, і через це виш має проблеми із затвердженням Статуту та Правил прийому.

Підписатися на нові дописи

Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/

Історики України і РФ заявляють, що спільний підручник історії є нереальним

Історики Росії та України визнають, що написання спільного підручника з історії для двох країн є нереальним через різне бачення цієї історії академічною наукою двох країн.

Зокрема, як повідомляє Бі-Бі-Сі, у Москві відбулося чергове засідання спільної українсько-російської комісії істориків, на якому обговорювалися проекти, що їх втілюватимуть науковці за дорученням урядів обох країн.

Бі-Бі-Сі зазначає, що в інтерв`ю журналу "Огонек" директор російського Інституту загальної історії, академік Олександр ЧУБАР`ЯН сказав, що усі спроби двох країн зі створення підручника, де б викладалася якась усереднена компромісна історія, "з тріском провалилися". Поки що немає результатів і у написанні методологічного посібника для вчителів, хоча робота над ним триває. За неофіційною інформацією, до групи вчених, які працюють над методичним посібником, увійшли ті, кого рекомендував міністр освіти України Дмитро ТАБАЧНИК.

Натомість велика група істориків, чиї імена в Україні є авторитетними і знаними, зокрема Валерій СМОЛІЙ, Григорій БОРЯК, Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, працюють разом із російськими колегами над окремими проектами, які, на думку оглядачів, можуть виявитися більш перспективними і неконфліктними.

Одним із них є проект зі створення академічного видання "1941 рік. Країна у вогні", до якого долучилися українські, російські та білоруські історики. У ньому кожна країна викладе своє бачення причин і наслідків початку Великої Вітчизняної війни.

Тим же шляхом українські історики запропонували йти і у спробах домовитися про оцінку історичного минулого України і Росії. Розпочалася робота над енциклопедією з умовною назвою "Дискусійні питання спільної історії України і Росії". Це буде довідник, у якому паралельно, в окремих статтях обидві країни викладатимуть факти, події, їх трактування та оцінку історичних діячів так, як їх бачать історики кожної із країн.

Експерт Інституту політичних і етнонаціональних досліджень Владислав ГРИНЕВИЧ сказав, що члени української делегації не розглядали питання написання нового українсько-російського підручника з історії.

"Є певна автономність. Кожен пише і трактує, як історики певної країни моделюють історичну пам`ять, як їм підказує їх розуміння цієї історії. Наша делегація не має відношення до написання підручника. Ми не розглядали це. Щодо питання спільної історії, то українська сторона запропонувала спільний історіографічний довідник, де будуть висвітлені найболючіші питання. Адже є спірні проблеми – ми домовилися виокремити два бачення – і української, і російської сторін, зокрема, питання щодо ролі в історії Мазепи, Бандери, Петлюри. Це будуть дві статті. Там буде і проблема порозуміння, і де ми не погоджуємося", - прокоментував В.ГРИНЕВИЧ.

Як повідомляв УНІАН, 13 травня міністр освіти і науки України Дмитро ТАБАЧНИК заявив, що Україна і РФ до кінця 2010 року підготують спільний навчальний посібник для вчителів історії. «У нас є цікаві напрацювання щодо створення спільного навчального посібника для вчителів історії і суспільствознавства. У нас достатньо різні програми і я розумію, що це достатньо маніловська ідея створити спільний підручник, тому ми розпочнемо з навчального посібника для вчителів», - сказав Д.ТАБАЧНИК. При цьому він зазначив, що в ньому будуть викладені різні точки зору на «якісь складні процеси».

За його словами, це дасть змогу вчителям краще розуміти один одного.

Підписатися на нові дописи

Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/

У Партії регіонів вже лякають журналістів відповідальністю

Відповідно до законопроекту про доступ до публічної інформації, журналіст несе відповідальність за використання наданої інформації.

Про це заявила депутат від Партії регіонів Олена Бондаренко на підсумковій прес-конференції у Верховній Раді, повідомляє прес-служба регіоналів.

За її словами, в даному законопроекті "усунені суперечності, які виникали раніше в роботі журналістів з органами влади", йдеться у повідомленні.

"Крім того, за словами депутата, в ході доопрацювання законопроектів була формалізована акредитація журналістів на заходи, які проводяться органами влади, усунуті розбіжності у акредитації вітчизняних і зарубіжних засобів масової інформації", - зазначили в прес-службі.

"У законі дуже чітко, ясно і зрозуміло прописана відповідальність журналістів як штатних, так і фрілансерів. Також визначена і відповідальність посадових осіб за невиконання цього закону", - заявила Бондаренко.

"Будь-яка професія має бути відповідальною. Потрібно розуміти, що з отриманням права на щось одночасно з'являється і певна відповідальність. В іншому випадку наступить анархія", - підкреслила вона.

Бондаренко повідомила, що документ дає право вимагати від суб'єкта владних повноважень ту чи іншу інформацію і додала, що "закон дає масштабні права на отримання публічної інформації кожному громадянину, незалежно від його статусу".

Підписатися на нові дописи

Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/

В Одесі відмовилися від української мови

Новий мер Одеси Олексій Костусєв вимагає, щоб йому подавали документи тільки російською мовою.
Про це він заявив на першому засіданні нового виконавчого комітету Одеської міськради, передає ІА Репортер.

Також Костусєв запропонував прийняти російську мову мовою спілкування в ході проведення засідання. Депутати одноголосно проголосували за це рішення.

Відзначимо, що попередній міський голова також спілкувався з депутатами російською мовою.

Підписатися на нові дописи

Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/

Конституцією слід або керуватися, або відмінити

28 липня 2010 року Рада директорів Міжнародного валютного фонду своїм рішенням схвалила нову Програму співробітництва МВФ з Україною, спрямовану на подолання економічної кризи та проведення в Україні структурних реформ.

Вона була ухвалена на підставі Меморандуму від 16 липня 2010 року, підписаного прем'єром Миколою Азаровим, міністром фінансів Федором Ярошенком та головою Нацбанку Володимиром Стельмахом.

Зокрема, Україна взяла на себе такі зобов'язання:

"Для вирішення структурних проблем системи пенсійного забезпечення ми до кінця вересня 2010 року подамо на розгляд до ВР законопроект, який планується ввести в дію до кінця грудня 2010 року (структурний маяк), що передбачатиме:

– підвищення мінімального необхідного страхового періоду з 5 до 15 років;

– поступове підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років, із щорічним підвищенням на 6 місяців кожного року, починаючи з 2010 року, маючи на меті вирівняти пенсійний вік для всіх працюючих;

– подовження на 10 років робочого стажу, необхідного для отримання пенсійних виплат у повному обсязі".

Однак така Пенсійна реформа, шляхом підвищення мінімального страхового періоду, підвищення пенсійного віку, збільшення на 10 років робочого стажу – є антиконституційною.

Обґрунтування антиконституційності положень пенсійної реформи

Стаття 12 закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": "Право на пенсію за віком мають: чоловіки – після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років".

26-а стаття того ж закону: "Умови призначення пенсії за віком. 1. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками – 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років".

Відповідно до закону "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні":

– "Держава гарантує кожному … громадянину похилого віку належний рівень життя, задоволення різноманітних життєвих потреб, подання різних видів допомоги шляхом: … забезпечення пенсіями й допомогою …" (стаття 1);

– "Громадянами похилого віку визнаються: чоловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року" (стаття 10);

– " Громадяни похилого віку мають право на матеріальне забезпечення згідно з чинним законодавством. Це право гарантується виплатою пенсій, різних видів допомоги …" (стаття 17).

Правовий статус віку, строку трудового, страхового стажу, необхідних для призначення та одержання пенсій громадянами України

Очевидно, що законодавчо визначене право громадян України на пенсійне забезпечення, яке, безумовно, включає в себе вікові рамки виходу на пенсію, мінімальні строки трудового, страхового стажу, необхідні для призначення та отримання пенсії, – є органічною складовою конституційного права громадян на соціальний захист, визначеного 46-ю статтею Конституції:

"Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, … старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення …".

Такий висновок є абсолютно коректним у контексті правової позиції Конституційного суду, який у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року в справі N 1-21/2005, про рівень пенсії й щомісячного довічного грошового утримання, прямо зазначає, що:

"Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно з 46-ю статтею Конституції, це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, у разі досягнення особою передбаченого законом віку … Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати … загальні умови їх призначення …" – ідеться у 5-му пункті рішення.

Зміст та неправові наслідки збільшення віку та розміру стажу

Очевидно, запланована пенсійна реформа, що спирається на програму співробітництва України та МВФ та передбачає збільшення віку та строку трудового, страхового стажу, необхідних для призначення та отримання пенсії громадянами України, – супроводжуватиметься звуженням змісту та обсягу існуючих прав.

Ці права визначені, зокрема, і не тільки, законами "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку", "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Такий висновок прямо випливає із цитованого вище рішення КСУ, у якому буквально витлумачується таке:

"Зміст прав і свобод людини – це умови й засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування й розвитку. Обсяг прав людини – це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.

Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ, чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики", – 4-й пункт.

Якщо суттєве покращення матеріального благополуччя внаслідок пропонованих урядом додаткових десяти років праці можна лише прогнозувати, то вже сьогодні, без глибоких теоретичних досліджень та жодного розумного сумніву, з достатньою долею вірогідності можна стверджувати, що при існуючому в Україні рівні смертності та тривалості життя для мільйонів громадян України – пенсія не тільки "звузить", а повністю втратить будь-який зміст.

Це щодо наслідків Програми в частині "звуження змісту" права на пенсійне забезпечення.

Щодо "звуження обсягу" права на пенсійне забезпечення, то "підвищення мінімального необхідного страхового періоду з 5 до 15 років, поступове підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років, із щорічним підвищенням на 6 місяців кожного року, починаючи з 2010 року, маючи на меті вирівняти пенсійний вік для всіх працюючих, а також подовження на 10 років робочого стажу, необхідного для отримання пенсійних виплат у повному обсязі" – є нічим іншим, як "зменшенням вимірюваних показників використання" права на пенсійне забезпечення, як це кваліфікується в рішенні Конституційного суду від 11 жовтня 2010 року.

Відповідно до норми 22-ї статті Конституції: "Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права й свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".

Висновок у досліджуваній справі цілком співзвучний із рішенням КС від 22 травня 2008 року у справі N 1-28/2008, щодо предмета та змісту закону про держбюджет:

"5.1. У Конституції України Україну проголошено соціальною й правовою державою (стаття 1), в основу правового регулювання бюджетних відносин закладено принцип справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами й територіальними громадами (частина перша статті 95).

Держава відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність, зобов'язана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися на основі Конституції і повинні відповідати їй, частина друга 8-ї статті.

… 7.1. Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третя 22-ї статті).

… Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій 22-ї статті Конституції України, КС дав у рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, справа про постійне користування земельними ділянками, згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. … Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку.

Обсяг прав людини – це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними".

При цьому Конституційний суд зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини)".

У прямому причинно-наслідковому зв'язку з підписаною урядом Програмою співробітництва України з МВФ та відповідним Меморандумом, принаймні, у частині пенсійної реформи – перебуває потенційне "звуження змісту та обсягу" прав громадян України на пенсійне забезпечення.

А це кваліфікує підписані кабміном міжнародні документи (договори) – як неконституційні.

Висновок

Умови призначення пенсії, що визначені 12-ю статтею закону "Про пенсійне забезпечення", та 26-ю статтею закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" – є складовими гарантованого статтею 46 Конституції України "права на соціальний захист".

Ці умови є тими нормами, звуження змісту та обсягу яких не допускається при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції.

Андрій Ільків, адвокат, Львів

Підписатися на нові дописи

Джерела:
http://www.pravda.com.ua/
http://article-blogger.blogspot.com/

Яценюк підозрює, що Янукович переплутав адмінреформу і скорочення

Народний депутат України, лідер політичної партії «Фронт Змін» Арсеній ЯЦЕНЮК заявляє, що оголошені Президентом України зміни в системі органів центральної влади не є адміністративною реформою.

Про це він сказав в інтерв’ю журналістам у Києві, повідомили УНІАН в прес-службі “Фронту Змін”.

А.ЯЦЕНЮК наголосив, що “це лише скорочення кількості чиновників, які впливають на прийняття рішень і розподіл грошових потоків”.

«Те, що країні необхідна адміністративна реформа, не викликає жодних сумнівів, але те, що відбулося в Україні, – це просто скорочення кількості міністрів”, - підкреслив А.ЯЦЕНЮК.

“Позбулися декількох персоналій. До адміністративної реформи це ще дуже далеко», - додав він.

За словами лідера «Фронту Змін», адміністративна реформа “не є арифметичною дією”, а має передбачати зміну якості й філософії влади. «Найважливіше, що має передбачати адмінреформа, – боротьба з корупцією в органах державної влади і надання громадянам тих послуг, які держава зобов’язана надавати в медицині, освіті, дозвільній системі, питаннях створення робочих місць», - підкреслив він.

Як наголосив А.ЯЦЕНЮК, поки що відбувається механічне скорочення чиновників, які приймають рішення, але це не змінює якості самих рішень. «Це просто скорочення неугодних Президенту чиновників», - сказав він.

Як повідомляв УНІАН, 9 грудня Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ підписав указ про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади.

Зокрема, в процесі ліквідації і реорганізації Кабміну доручено забезпечити скорочення чисельності державних службовців не менш ніж на 30%, та вжити заходів щодо скорочення штатної чисельності працівників секретаріату Кабміну не менше, ніж на 50%.

Із 112 органів центральної виконавчої влади створено 63. З них 16 міністерств, 28 служб, 12 агентств і 7 інспекцій.

Кількість членів Кабінету міністрів Президент скоротив із 26 до 17 осіб.

Підписатися на нові дописи

Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/

Чому Україна хотіла піти на поступки Китаю

Церемонія вручення Нобелівської премії миру стала черговим тестом на демократію, адже на чаші терезів поставлені європейські цінності і страх зіпсувати відносини з Пекіном, а значить, і інвестиції комуністичного Китаю. Хоча представник української дипломатичної місії все-таки був присутній на церемонії, попередня відмова Києва взяти участь у церемонії вже викликала чималу критику як з боку Європи, так і тутешніх політиків.

Ще більш насторожують неодноразові заяви нинішньої влади про бажання зміцнити зв`язки з Компартією Китаю і перейняти її досвід. Чим же для України може обернутися досвід режиму, який, на думку правозахисної організація Freedom House, відноситься до репресивних, а в рейтингу свободи слова від «Репортерів без меж» займає восьме місце знизу.

Премією – на премію

За повідомленнями норвезького Нобелівського комітету, Китай настійно рекомендував країнам відмовитися від участі в церемонії, надсилаючи листи в дипломатичні місії в Осло із загрозою погіршити двосторонні взаємини.

А напередодні вручення премії влада КНР відкрито заявила: ті країни, представники яких будуть присутні у п`ятницю на церемонії в Осло, проявлять неповагу до Китаю.

При цьому в КНР заснували альтернативну Нобелівською – премію миру імені Конфуція. 9 грудня її удостоївся колишній віце-президент Тайваню Лянь Чань – за внесок у розвиток відносин з материковим Китаєм. Сам же лауреат відмовився їхати до Пекіна, заявляючи, що йому нічого не відомо про нагороду.

Політика втручання

Така політика втручання в справи інших країн для Пекіна не нова. Своєрідний метод «покарання» режим КНР застосовує до країн, які приймають у себе лідера Тибету Далай-ламу. Згідно з дослідженнями учених з Геттінгенського університету в Німеччині, після відвідин лідером Тибету певних країн, рівень експорту товарів з Китаю в ці країни знижується приблизно на 8%. Дане явище навіть одержало назву «Ефект Далай-лами». Більше всього знижувався експорт устаткування і техніки. І таке «покарання» триває в середньому два роки.

Окрім візитів Далай-лами, «червоною хустинкою» для китайського режиму є щорічне всесвітнє турне трупи Shen Yun, що базується в Нью-Йорку. Артисти за допомогою своїх танців і пісень представляють справжню китайську культуру, в той же час в декількох номерах зображають мужність людей, які сьогодні піддаються переслідуванням з боку режиму компартії Китаю.

Китайські дипломати кожного разу розсилають іноземним чиновникам листа з настійними проханнями не відвідувати ці виступи, а також чинять тиск на керівництво залів, в яких виступає трупа.

Таким чином, в Україні вже двічі було зірвано виступ трупи: у 2009 році – в Києві, а в 2010 році – в Одесі.

Незалежність Тибету, а з нею і переслідування ченців-буддистів – не єдина хвороблива для Пекіна тема. За повідомленнями міжнародної організації Human Rights Watch, після пекінської Олімпіади у 2008 році китайські власті значно посилили контроль інформації, а також тиск на правозахисників і адвокатів. Протягом останніх років в Китаї значно зросло число страйків і інші форми протесту робітників, за якими слідують покарання: затримання і арешти.

Згідно з даними останнього щорічного звіту Держдепартаменту США про стан свободи релігії в світі, китайські власті продовжують грубо зневажати свободу віросповідання стосовно католиків, уйгурів і послідовників Фалуньгун, переслідуванню яких була присвячена велика частина доповіді.

Автори звіту вказують, що в даний час більше 100 тисяч послідовників Фалуньгун в Китаї знаходяться у виправних концентраційних і трудових таборах, при цьому переслідуванню також піддалися декілька адвокатів, які захищали їх права в суді.

Вилучення органів

За всю історію Компартії Китаю (КПК), вона постійно знаходила групи неугодних, проти яких вела боротьбу, як фізичну, так і інформаційну, нацьковуючи одну частину населення на іншу. Проте в наші дні КПК навчилася не тільки розправлятися з тими, кого вона оголошувала інакомислячими, а і наживатися на них. По всьому Китаю розкидана мережа трудових таборів, де без будь-якої оплати працюють увязнені, велика частина яких дисиденти, інакодумці, віруючі.

Найбільшим шоком можна назвати вилучення органів у послідовників Фалуньгун (інша назва «Фалунь Дафа»), війну з якими китайський режим почав у 1999 році. Причина – надзвичайна популярність цієї духовної практики серед китайського населення, адже за офіційною статистикою 1998 року число послідовників Фалуньгун досягало 100 млн., тоді як кількість членів КПК складала на той момент 60 млн. чоловік. У країні з диктаторським режимом така велика кількість духовно незалежних людей, що керуються в повсякденному житті чесністю, добротою і терплячістю (основні принципи Фалуньгун) було просто неприпустимим.

Шокуючу інформацію оприлюднили Девід Кілгур – колишній держсекретар Канади по Азіатсько – Тихоокеанському регіону і Девід Мейтас - канадський адвокат-правозахисник, які, до речі, цього року були номіновані на Нобелівську премію миру. У своїй книзі «Кривава жниварка: Вбивство послідовників Фалуньгун заради їх органів», виданою в 2009 році, вони привели докази жахливих злочинів – десятки тисяч послідовників Фалуньгун були убиті з метою вилучення органів (за участю військових лікарів і лікарень – без будь-яких записів про джерело органів) для прибуткових операцій з трансплантації – з відома правлячої комуністичної влади. Відразу ж після скоєння злочину тіла кремуються, щоб приховати докази.

Кілгур і Мейтас звернулися до країн світу з пропозицією запобігти або утруднити поїздки громадян до Китаю – з метою пересадки органів. Розслідування показали, що безліч багатих іноземців їдуть до Китаю для трансплантації органів, де відповідний донор підшукується протягом декількох тижнів, тоді як в інших країнах цей процес триває в середньому два – два з половиною роки.

За словами очевидців, в Китаї існує більше 36 концентраційних таборів, де поширена практика вилучення органів. Один з них – табір провінції Цзілінь, де утримується 14000 людей, інший – в тій же провінції, під кодовою назвою «672-S», в якій міститься 120000 людей.

Стурбованість фактами вилучення органів у послідовників Фалуньгун висловив і Манфред Новак, спеціальний доповідач ООН з питань тортур. Він акцентував увагу, що збільшення кількості операцій з трансплантації збігається з початком переслідування послідовників Фалуньгун.

Кампанія з розпалювання ненависті

Щоб зміцнити кампанію переслідування, виправдати придушення Фалуньгун і пояснити суспільству причини гоніння, КПК створила могутню машину пропаганди і наклепів, рупором якої стали всі підконтрольні КПК ЗМІ.

Так, 23 січня 2001 року китайський режим вперше інсценував «самоспалення послідовників Фалуньгун на площі Тяньаньмень», яке було відображено на відео і транслювалося на всіх телеканалах у КНР.

У тому ж році Організація з розвитку міжнародної освіти детально проаналізувала відеозапис цього інциденту і прийшла до висновку, що «цей інцидент був організований урядом». У своїй заяві на 53-ій сесії ООН – на засіданні підкомісії зі сприяння і захисту прав людини – було відзначено:

«Уривок відеозапису показує, що жінка, яка брала участь в «самоспаленні» була убита, одержавши удар важким предметом, а не загинула в результаті опіків, як заявив раніше китайський уряд». Не зважаючи на висновки цих експертів, режим КПК продовжує час від часу нагадувати про так зване «самоспалення», фабрикуючи нове відео і транслюючи його на місцевому телебаченні, а також поширюючи через свої дипломатичні представництва чиновникам і журналістам за кордоном.

Чому ЗМІ мовчать

Інформаційний контроль завжди був одним з наймогутніших інструментів утримання влади КПК. Оскільки українські ЗМІ не мають власних кореспондентів в КНР, основним джерелам інформації про Китай для нас залишаються російські джерела. Враховуючи, що більшість російських ЗМІ підкоряються керівній політиці російського уряду, інформація про Китай також проходить жорстку цензуру.

Згідно звіту «Вороги Інтернету» Міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів» сьогоднішній Китай займає одне з перших місць серед країн, які в різні способи обмежують доступ своїх громадян до інформації у всесвітній павутині.

Заступник голови «Союзу свободи Інтернету» Чжоу Шиюй повідомляє, що в даний час КПК володіє найсучаснішими технологіями і найбільшими системами контролю Інтернету в світі. Із самого початку це був просто крупний брандмауер, пізніше з`явився проект «Золотий щит» і була створена Інтернет-армія, в яку входять 280 тисяч чоловік.

Більшості веб-сайтів не дозволяється бути незалежними постачальниками новин, вони тільки можуть передруковувати повідомлення, опубліковані офіційними ЗМІ. Щоб публікувати новини, сайти повинні в першу чергу одержати «Службову ліцензію на Інтернет-новини» від Державного комітету інформації, якао надається вкрай вибірково.

Навіть такі медіагіганти, як Yahoo і Google, погодилися на самоцензуру на вимогу китайських властей, порушуючи міжнародні принципи свободи інформації – задля того, щоб потрапити на китайський ринок.

Після невдалої спроби опору цензурі економічні вигоди взяли гору, і компанія Google знову фільтрує для китайських громадян зміст, який не хоче їм показувати Компартія. Один з найбільших медіамагнатів Руперт Мердок недавно заявив, що згортає всі свої проекти в Китаї через жорсткі обмеження партійної цензури у галузі ЗМІ.

За дотриманням законів в Інтернеті у Китаї стежать «віртуальні поліцейські», що з`являються на екрані кожного комп`ютера з китайською IP-адресою. "Поліцейські" – чоловік або жінка на мотоциклах або в машині – з`являються внизу екрана кожні 30 хвилин, щоб нагадати про правила користування Інтернетом. Віртуальна варта порядку відстежує всі сайти, які відвідує користувач, включаючи новинні портали, китайські форуми і блоги. Забороняється відвідувати сайти, де йдеться про незалежність Тайваню, про Далай-ламу і Фалуньгун. Крім того, доступ до деяких світових джерел ресурсів, зокрема ВВС, в Китаї обмежений.

Бідне населення багатої країни

У КНР, тільки за офіційними даними, більше 150 млн. чоловік (більше 10% населення країни) живуть за межею бідності, на додаток до цього останнім часом сталися природні катаклізми, які за масштабами і кількістю побили десятирічні рекорди. З лиця землі повністю зникли цілі села, різною мірою постраждали сотні мільйонів чоловік, держава зазнала величезних економічних збитків.

На думку фахівців, багато що з цих лих є результатом необдуманого розвитку економіки, що завдає серйозного збитку навколишньому середовищу. До цього додається корумпованість місцевих чиновників, в результаті якої будинки, гідротехнічні споруди, мости і т.д. будуються із залишків розікрадених матеріалів.

Недавно китайська влада заявила, що за обсягами зростання економіки КНР обігнала Японію, а Німеччина, Франція і Великобританія вже давно залишилися позаду. Китайські ЗМІ всі, як один, прославляють партію за нові «великі досягнення». Проте в тій же Японії мінімальна місячна зарплата становить 1200 доларів, що майже в 10 разів більше середньої зарплати в КНР. Якщо вважати, що головна мета розвитку економіки – це підвищення добробуту народу, то як конкретно вплинули ці «досягнення» китайських властей на поліпшення життя пересічних громадян? На жаль, про це офіційні органи КНР нічого не повідомляють.

Перше місце в світі

Впродовж останніх років китайські власті все більше прагнуть до світового лідерства в різних галузях. Але є також статистика лідерства Китаю, про яку через різні причини практично не повідомляють в ЗМІ.

Нижче приведені факти, узяті з офіційних джерел КНР і даних різних досліджень.

1. Відсоток бюджетних відрахувань на освіту в Китаї знаходиться на рівні африканської країни Уганди. За числом дітей, вимушених з економічних причин кинути навчання в школі, Китай стоїть на першому місці в світі.

2. Кількість людей в КНР, що вчинили самогубство після того, як їх сім`я розорилася, оплачуючи навчання дітей у вузах, найбільша в світі.

3. Близько 800 млн. китайських селян практично не мають ніякого соціального захисту, у тому числі і у галузі медицини.

4. Щороку в КНР в результаті аварій гине найбільше в світі шахтарів. Більшість аварій – штучного характеру, і відбуваються через зневагу керівництвом заходів безпеки.

5. За останні 10 років китайські комуністичні чиновники переказали за кордон на особові рахунки близько 50 млрд. доларів США, одержаних корупцією. Перше місце в світі.

6. На утримання партійних чиновників, включаючи банкети, особисті авто і закордонні поїздки, щороку в КНР виділяється з бюджету, за грубими підрахунками, більше 500 млрд. юанів ($71 млрд.).

Перше місце в світі.

7. У Китаї найдорожче навчання дітей в початковій і середній школі.

8. Загальна сума оплати за 4-річне навчання в китайських вузах рівна середньому доходу селянської сім`ї більш ніж за 30 років.

І при такій ситуації у себе в країні влада КНР продовжують намагатися грати роль «великого брата» на міжнародній арені

А в черговій порції секретних депеш американських дипломатів, що стосуються Китаю, які оприлюднив сайт WikiLeaks, розповідається про те, що ВВП Китаю створюється штучно і не відображає реальної економічної ситуації. У документі під номером 07BEIJING1760 йдеться, що у березні 2007 року голова обкому партії провінції Ляонін Лі Кечан повідомив послу США в Пекіні Кларку Т. Рандту про те, що для оцінки економіки Китаю не треба орієнтуватися на цифри офіційної статистики. І як приклад навів рівень обсягу ВВП на душу населення в провінції Ляонін. За даним показником Ляонін стоїть в першій десятці провінцій КНР, проте рівень реального доходу городян провінції нижче середнього показника по країні. Чиновник також відзначив, що цифри зростання ВВП в країні «штучні» і тому «ненадійні». Для оцінки економічної ситуації провінції Ляонін, за словами Лі, потрібно звернути увагу на три показники: використовувану електроенергію, обсяг товарів, що перевозяться залізницею, і суму виданих кредитів. А ВВП «можна лише просто взяти до уваги», сказав, посміхаючись, чиновник.

Китайська статистика завжди викликала великі сумніви. ВВП, який китайські власті запровадили в 1985 році, став братися за показник економічних успіхів як окремих районів, так і країни в цілому. Крилата фраза: «Чиновники висувають цифри, а цифри просувають чиновників» відображає реальну ситуацію в країні. Наприклад, в Китаї з кожним роком скорочується площа орних земель і збільшуються збитки сільського господарства від стихійних лих, проте цього року чиновники відрапортували про підвищення урожаю зернових на 3%.

Перейняти досвід

Напрошується питання, так який же саме досвід має намір перейняти у Китаю Україна і чому навчитися: переслідуванням і придушенню інакодумців? Завищенню економічних показників? Контролю над ЗМІ і цензурі? Чи нашу країну більшою мірою цікавлять такі привабливі китайські інвестиції, стосовно яких, до речі, так і не було сказано, як же Україна має розплатитися.

Але не треба далеко ходити. Російський приклад показує: дай КПК палець, вона і руку відкусить.

РФ вже значно урізала права своїх громадян, підписавши з КНР «Договір про добросусідство, дружбу і співпрацю», 8-а стаття якої свідчить: «Жодна з Договірних Сторін не допускає створення і діяльності на своїй території організацій і груп, що завдають збитку суверенітету, безпеці і територіальній цілісності іншої Договірної Сторони». Проте хто може стати загрозою для комуністичного режиму? Та практично кожен, хто хоч якось аналізує ситуацію в країні і світі і не боїться висловити свої думки і незгоди з владою.

Свого часу історія вже дала урок гітлерівським режимом. У той час, коли у Німеччині тільки зароджувався нацизм, світова спільнота закрила на нього очі, подумавши: ця проблема далеко і нас не торкнеться. Куди привабливішим виглядало налагодження тісніших зв`язків з Німеччиною. В результаті в 1936 році там провели Олімпіаду, тим самим зміцнивши існуючий лад, після чого нацизм став справжнім лихом не тільки для німців, але і для всього світу.

Так чому ж ми дійсно хочемо навчитися у Компартії Китаю і до чого може привести такий обмін досвідом? Про це варто думати вже сьогодні, коли Україна, шляхом застосування «східної хитрості», мало не відмовилася від участі у всесвітньо значимій церемонії вручення Нобелівської премії.

Ганна Варавва, Лян Хуа

Підписатися на нові дописи

Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/

Табачник пішов війною на Києво-Могилянку?

Президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт заявляє, що “головний освітянин” Дмитро Табачник оголосив Могилянці війну. На прес-конференції в УНІАН керівник провідного українського вузу розповів, як міністерство тисне на академію, чому Могилянці не дозволяють здійснювати підготовку докторів філософії і чим небезпечне ухвалення законопроекту про вищу освіту.

Війна проти Могилянки

За словами Сергія Квіта, на сьогодні між Києво-Могилянкою і Мінсовіти виникло дві конфліктні ситуації.

– Я пов’язую обидва конфлікти персонально з Дмитром Табачником, а не з міністерством і працівниками, – одразу зазначив Квіт.

Перша проблема – для Могилянки не затверджують правила прийому на наступний навчальний рік: МОН не дозволяє, аби академія вимагала від вступників сертифікат з англійської мови на всі спеціальності.

– Хоча вже 19 років Києво-Могилянська академія вимагає англійську. Англійська в нас у статуті, – каже Квіт. – У нас дві робочі мови – українська і англійська. Це не просто декларація. Частина навчального процесу відбувається англійською, тому ми не можемо не вимагати цих сертифікатів. І переважна більшість джерел, які даються до вивчення, англомовні. Це європейська система.

У КМА запевняють, що там не ущемляють права абітурієнтів, які в школі вивчали німецьку, французьку чи будь-яку іншу іноземну мову. Адже майбутні вступники завчасно знаючи про цю умову, займуться вивченням англійської, і коли здаватимуть ЗНО, пройдуть відповідний тест. А вже при навчанні в академії зможуть паралельно вивчати будь-яку з представлених 14 мов.

Друга конфліктна ситуація – питання перезатвердження статуту.

НаУКМА була підпорядкована МОН ще у 2002 році (раніше Могиляка належала Кабміну), але фактично цей процес завершився тільки в цьому році. Тому ВНЗ мав перезатвердити статут. Але знову почалися проблеми.

– До нас висувають питання з притиском: ви, мовляв, не маєте права записати в статут докторську школу і PhD-програми, – розповідає Квіт. – НаУКМА – єдиний університет в Україні, який створив докторську школу, яка на сьогодні охоплює шість PhD-програм західного зразка. Це не кандидат наук, якому дали інший диплом. Наші аспіранти мають 12-15 інтердисциплінарних курсів. За 4 роки навчання вони мають пройти три різні курси англійської мови, публікуватися в західних наукових журналах, виступати з доповідями на наукових конференціях англійською. Аспіранти мають двох наукових керівників – один наш, другий – західного університету-партнера. Мене на сьогодні як президента академії не турбує державне визнання наших дипломів PhD, тому що наша докторська школа має угоди з Барселонським університетом, з Маастрихтським університетом і з університетом Західного Онтаріо в Канаді (а це один з кращих світових університетів). Ці університети визнають наш рівень докторської школи. І наші докторанти при захисті можуть одержати наш диплом і диплом університету-партнера. Але нас турбує ось що. Ми єдині створили докторську школу (а згідно з зобов’язаннями Україна у 2010 році скрізь має перейти від аспірантури й докторантури до PhD), але нам у статуті не дозволяється вписати цю докторську школу...

Чому Табачник розпочав наступ на Могиляку?

– Очевидно, йому не подобається ефективний університет без корупції. Очевидно, не подобається автономний університет, – розмірковує Квіт. – Фактично, в Україні немає жодної автономії.

Держава контролює авторитарно діяльність університетів у всіх абсолютно сферах. Ми за духом вільний університет. Які можуть бути наслідки? Мені важко сказати... Можливий тиск на мене персонально... У мене ще 4 роки контракту. Можуть намагатися звільнити через догани. Щодо університету – можливі якісь позачергові перевірки...

Чим небезпечний законопроект про вищу освіту

На нещодавньому засіданні Ради ректорів вищих закладів освіти Київського регіону, Сергій Квіт представив експертні висновки НаУКМА щодо проекту нового Закону України "Про вищу освіту» і запропонував повністю відмовитися від цього законопроекту.

– Головна мета цього законопроекту – представити формальні зміни, які нібито відбуваються в нашій освіті, – розповідає Квіт. – Що дійсно є у цьому законі – це ствердження трициклової системи: бакалавр, магістр і PhD. Окрім цього, ми не бачимо жодних змін, які б реально наближали нас до єдиного європейського простору вищої освіти. Більше того, я вважаю, що цей закон відкидає нас назад, але невідомо куди: тому що повернутися в радянську систему вже неможливо, її немає.

Але цей закон насправді відмежовує Україну від єдиного європейського простору вищої освіти.

Пан Квіт запевняє, що введення PhD – це абсолютно формальний крок.

– Якщо в нас була підготовка кандидата наук, то тепер цьому кандидату просто дають інший диплом – PhD, але система не змінена. І, по суті, немає ніякої системи підготовки кандидата наук.

Найбільш обурює керівника Могиляки повне ігнорування в законі питання англійської мови.

– На останній конференції Асоціації європейських університетів у Відні, у якій я брав участь, виступав представник Угорщини й казав, що там страшенна проблема з англійською, хоча в Угорщині дуже великий відсоток академічного середовища спілкується англійською, така сама проблема в поляків, угорців, у всіх, хто колись був у соціалістичному таборі, – каже Квіт. – А ми це питання абсолютно ігноруємо. – Без англійської мови немає ніякої євроінтеграції, немає ніякого Болонського процесу. Якою мовою іспанець може зрозуміти німця? Тільки англійською. Це загальноприйнято в Європі і світі.

Президент НаУКМА також наголошує, що за цим законопроектом практично унеможливлюється інтердисциплінарність, на якій базується вся європейська світова система. Інтердисциплінарність – це система вільного творчого навчання, коли сам студент формує траєкторію свого навчання.

– Одне з найбільш комічних положень – стратифікація університетів. Прописано, що університет повинен мати 10 тисяч студентів. У такому разі ні Стенфорд, ні Прінстон не вписуються в класичні університети, якщо їх поділяють за кількісною ознакою. Університети продовжують існувати за принципом утримання, вони не можуть брати участь у власному розвитку. Ніколи у світі університети не залежали тільки від державного фінансування. Ми маємо десь 254-256 університетів. Держава просто не може їх профінансувати. Вони самі мають дбати про себе. Базова ідея сучасного університету – автономія. Фінансова, кадрова, академічна. Держава просто повинна дати можливості університету, а не контролювати його кожний “чих”.

Сергій Квіт зазначає, що проект закону також входить у конфлікт з програмою економічних реформ Януковича «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Програма нібито надзвичайно ринкова, передбачає створення конкурентно-якісних університетів, а закон – “абсолютно совковий”.

– Цей закон обговорюється і протаскується з невідомо якою метою. Ефекту від нього жодного, – запевняє президент НаУКМА. – Печальний досвід прийняття закону про 11-річку, був проголосований моментально. Є небезпека, якщо цей закон внесуть у ВР, він теж буде моментально проголосований.

Але я не хочу допускати такої думки...

“Заслані козачки” від Міносвіти

На прес-конференцію в УНІАН, окрім журналістів, завітали й представники МОН. Не останні люди в міністерстві: директор департаменту вищої освіти Ярослав Болюбаш і керівник Сектору взаємодії зі ЗМІ та зв`язків з громадськістю, прес-секретар Табачника Ірина Костевська.

Кажуть, напередодні з Міністерства освіти зателефонували в Могилянку, почалися істерики і обурення, як це так, що пан Квіт наважився вийти на прес-конференцію, та й ще критикувати міністерство.

Але, напевно, знаючи вагу Могиляки, причому не тільки в українському освітньому середовищі, вирішили з перших вуст почути, про що ж говоритиме керівник НаУКМА.

Болюбаш, чомусь вирішивши спробувати себе в ролі журналіста, теж поставив Квіту питання, доволі розгорнуте, з критикою і повчанням.

– Ми знаємось дуже давно. Я майже 30 років працюю в апараті. І мене ніхто ніколи не виганяв, який би не був міністр: лівий чи правий, чи регіонал. Очевидно, я маю певну вагу я професіонал.

У мене виникло риторичне запитання – а якої ви країни філія? Адже Києво-Могилянська академія завжди була українським вузом. Мені було боляче чути ці заяви. Я може звести до одного:
розпочалася боротьба за абітурієнта. Адже в наступному році їх буде на 42% менше, ніж було цього року. Почалися випереджувальні дії для убезпечення відповідальності за щось...

Видно було, що до “питання” пан Болюбаш готувався ретельно, і, виголошуючи цю промову, тримав папірці, у які час від часу заглядав. Врешті-решт мінстерський функціонер звернувся безпосередньо до Квіта. Цілий потік... Чи не вважаєте ви порушенням прав абітурієнта комплексний екзамен, який проводите в один день? Чи не порушуєте ви права, запровадивши для всіх англійську, за те, що ви вимагаєте плату за навчання до зарахування?...

– Те, що прозвучало сьогодні на прес-конференції, я б відніс до фізичної категорії – хаотичний рік, – розповідав по закінченню прес-конференції журналістам Болюбаш. – Повисмикували невідомо звідки... У нас безліч ВНЗ здійснюють викладання дисциплін іноземною мовою. У Донецькому національно-технічному університеті готують кадри для фірми “Сіменс”. Морські, авіаційні, класичні університети здійснюють викладання англійською. Треба впроваджувати англійську мову, але не за рахунок ущемлення прав дитини... Усі інші питання стосовно закону аж ніяк не приймаються. Закон надзвичайно прогресивний... Допоки буде існувати світ, буде існувати поняття кандидат наук, як існує середня спеціальна освіта, колишня технікумівська (яку нещодавно хотіли знищити). Закон творили люди, не міністерство. Звичайно, є якісь помилки, промахи, це ж нормативний документ.

– А чому тоді не затверджують статут академії? – поцікавилися ми в пана Болюбаша

– Є норми, які не відповідають нормам законодавства. Що заважає університету здійснювати викладання окремих дисциплін англійською мовою?.. Викладати треба. Але це не може бути нормою статуту. Є й інші порушення. Як можна в статуті написати PhD-програми, якщо законодавством це не передбачено? Як можна видавати власні університетські дипломи?

– Чому ви проти, щоб Могилянка готувала докторів філософії, коли впровадження цього наукового ступеня МОН прописало в законопроекті про вищу освіту?

– На сьогодні в законодавстві цього нема.

– Так закон можуть прийняти завтра.

– Тоді будь-ласка, буде запроваджено. Зараз треба готувати нормативну базу...

Табачник не може забути, як Квіт виступав проти його призначення?

Нагадаємо, після того, як Дмитро Табачник отримав посаду міністра освіти, Сергій Квіт був єдиним ректором, який публічно виступив проти цього призначення.

Але “антиТабачна” кампанія, так і не виконавши свого завдання, – не добившись відставки міністра, – потроху зійшла нанівець.

Тоді на одній з конференцій влітку цього року журналісти поцікавилися, чи часом не розпочнуться репресії щодо НаУКМА.

На що “головний освітянин” відповів: “Я вам відповім словами Конфуція: не треба шукати чорну кішку в темній кімнаті, особливо якщо її там ніколи не було”.

А також наголосив на автономії ВНЗ.

– Я просто не можу зрозуміти, про що йде мова... Усі будуть жити за одними законами.

Міністерство не втручається в автономію вузів, вони самі визначають напрями підготовки, хто буде викладати.

Тоді хотілося б запитати пана міністра: якщо він і справді сприймає критику, то звідки сьогодні цей тиск на академію, чому у МОН, яке декларує євроінтеграційні прагнення, не хочуть привілей англійській мові й лякаються PhD? Хоча, можливо, вони мають рацію... Дадуть добро на всі ці “нововведення”, а потім виявиться, що “перші освітяни” ні PhD не мають, ні англійської не знають... Кажуть, Табачник мови міжнародного спілкування таки не знає...

Анна Ященко

Підписатися на нові дописи

Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/

Історики обурюються рішенням Януковича і заявами Герман

Перетворення Інституту національної пам`яті на науково-дослідну установу - це ліквідація єдиного органу влади, відповідального за формування державної політики національної пам`яті.

Про це йдеться у переданій УНІАН заяві Центру досліджень визвольного руху. (УНІАН: 9 грудня Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ своїм указом доручив Кабінету міністрів створити Український інститут національної пам`яті як науково-дослідну бюджетну установу при уряді).

“Влада вкотре відступає від загальноєвропейських принципів організації гуманітарної сфери.

Останнім указом ЯНУКОВИЧ, по суті, завершив ліквідацію державної політики національної пам`яті в Україні”, – зазначив історик Володимир В`ЯТРОВИЧ.

У свою чергу директор Національного музею “Тюрма на Лонцького” Руслан ЗАБІЛИЙ зауважив: “за усталеною європейською практикою Інститути національної пам`яті створювалися в країнах, які пережили окупацію або тоталітарний режим, у вигляді органів влади і зі специфічними функціями: від розсекречення архівів каральних органів, відкриття раніше замовчуваних або спотворюваних пропагандою сторінок історії до формування концепцій підручників з історії, зміни топоніміки і люстрації”.

На думку В`ЯТРОВИЧА, є сенс існування Інституту національної пам`яті лише як державного органу. "Від учора Інститут нацпам`яті в Україні ліквідовано юридично і фактично".

За його словами, в Україні це означає, що ліквідовано єдиний орган державної влади, який відповідав за формування політики національної пам`яті.

"Відповідно - припинено як таку державну політику в цій галузі через ліквідацію спеціальних повноважень Інституту, закріплених Положенням про УІНП та Законом України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, - вважає дослідник.

“Створення наукової інституції з аналогічною до Інституту нацпам`яті назвою - це глумління над функціями державної політики пам`яті, адже він засадничо не зможе чинити жодного впливу на процеси і здійснювати державну політику. Якщо ж говорити про новостворену наково-дослідну установу, то вона дублюватиме роботу інститутів Національної академії наук і в такому форматі є зайвою”, - додав В.В’ЯТРОВИЧ.

Як зазначили в Центрі досліджень визвольного руху, на цьому фоні заяви Ганни ГЕРМАН про “збереження” Інституту національної пам`яті "виглядають або непрофесійними, або пустою риторикою для прикриття реальних наслідків, адже діяльність інституту у новому статусі не передбачає відновлення його колишніх повноважень".

Центр досліджень визвольного руху наголошує, що за керівництва В.ЯНУКОВИЧА відбулася системна ліквідація державної політики національної пам`яті. На думку істориків, її етапами стали: спроби закриття архівів, незаконний тиск на істориків та політичне втручання в академічну дискусію довкола питань Голодомору, політичних репресій та визвольного руху; вилучення зі шкільних підручників історії цілих періодів та історичних постатей; призначення на посаду голови Українського інституту національної пам`яті комуніста Валерія СОЛДАТЕНКА, що "поряд із очільницею Держкомархівів Ольгою ГіІНЗБУРГ поставило галузь під контроль комуністичної партії"; публічне заперечення В.ЯНУКОВИЧЕМ Голодомору як акту геноциду; тиск на журналістів та медіа щодо висвітлення тем української історії; ліквідація Українського інституту національної пам`яті як органу влади.

Підписатися на нові дописи

Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/

Лавринович про нацкомісію з моралі: це якийсь дивний орган

Міністерство юстиції України рекомендує уряду в рамках проведення адміністративної реформи розглянути питання про ліквідацію Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі.

Як передає кореспондент УНІАН, про це міністр юстиції Олександр ЛАВРИНОВИЧ повідомив сьогодні на брифінгу у Києві, відповідаючи на питання журналістів.

За його словами, «це якийсь дивний орган…, і ми рекомендували Кабінету міністрів розглянути питання доцільності існування цього органу».

При цьому міністр зауважив, що в Україні є певні органи, які можуть виконувати функції Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, і саме їх передбачається ними наділити.

Як повідомляв УНІАН, в указі Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА від 9 грудня про “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”, серед іншого, глава держави доручив Кабміну вирішити в установленому порядку питання щодо ліквідації Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.

Підписатися на нові дописи

Джерела:
http://www.unian.net/
http://article-blogger.blogspot.com/

Cтатті про українську політику і не тільки

10.12.10

У Табачника кажуть, що від Могилянки - тільки критика і ніякого конструктиву

Історики України і РФ заявляють, що спільний підручник історії є нереальним

У Партії регіонів вже лякають журналістів відповідальністю

В Одесі відмовилися від української мови

Конституцією слід або керуватися, або відмінити

Яценюк підозрює, що Янукович переплутав адмінреформу і скорочення

Чому Україна хотіла піти на поступки Китаю

Табачник пішов війною на Києво-Могилянку?

Історики обурюються рішенням Януковича і заявами Герман

Лавринович про нацкомісію з моралі: це якийсь дивний орган

Анекдоти

підтримайте блог