Верховний Суд Іспанії постановив, що інцидент у Багдаді в 2003 році, під час якого загинув оператор іспанського каналу "Телесінко" Хосе Коусо, є кримінальною дією, і з приводу неї можна висувати обвинувачення.
В тому ж інциденті 8 квітня 2003 року, коли американський танк обстріляв готель "Палестина", загинув український журналіст агентства "Рейтер" Тарас Процюк.
Іспанський суддя наказав розшукати й затримати з метою екстрадиції трьох американських солдатів, звинувачених у загибелі журналістів.
Як передають іспанські агентства новин, суддя також попросив Генеральну Юридичну Раду дозволити поїздку до Іраку восени для огляду місця події.
Верховний Суд віддав розпорядження Національному Високому Суду знову відкрити справу щодо розслідування загибелі пана Коусо. Аргументом суду було те, що військова стратегія "шоку і жаху" ("shock and awe") в кримінальному сенсі є відповідальністю тих, хто керує цими операціями.
8 квітня 2003 року американський танк вистрелив ракетою по готелю "Палестина" в Багдаді, де традиційно зупинялися і звідки зйомку вели журналісти. Тарас Процюк і Хосе Коусо загинули, ще кілька репортерів отримали поранення.
Після інциденту базований у Нью-Йорку Комітет Захисту Журналістів зробив висновок, що напад на журналістів хоч і не був навмисним, але його можна було уникнути. Комітет вважав, що персонал танку думав, що стріляє по бойовиках. Внутрішнє розслідування американської армії виправдало трьох військових, що були в танку.
Проте в Іспанії суд вважає, що сержант Шон Ґібсон, капітан Філіп Волфорд та підполковник Філіп ДеКамп мають відповідати перед судом.
Їх звинуватили у вбивстві і злочині проти міжнародної спільноти.
статті про українську політику і не тільки
29.07.10
ФСБ посилює вплив на росіян
Росія розширила повноваження Федеральної Служби Безпеки у спосіб, що викликав тривогу правозахисників.
ФСБ відтепер, як і радянський КДБ, зможе офіційно "попереджати" громадян щодо "створення умов" для злочину.
Будь-яка особа, яка перешкоджає роботі офіцера ФСБ або відмовляється дотримуватись застережень чи виконувати вимоги співробітника ФСБ, може бути покарана штрафом або до 15 діб утримання під вартою.
Групи правозахисників побоюються, що ФСБ у такий спосіб опиняється поза обмеженнями закону, тобто всемогутньою.
Президент Росії Дмитро Медведєв підписав суперечливі поправки до закону "Про Федеральну службу безпеки" (ФСБ) після того, як обидві палати загалом проурядового парламенту жваво його обговорили і затвердили.
Сергєй Міронов, спікер верхньої палати - Ради Федерації – однак заявив, що Служба Федеральної Безпеки має достатньо владних повноважень і без нового законодавства.
Влада ФСБ "давно вийшла за розумні межі"
Російські правозахисні організації закликали президента Медведєва не підписувати законопроект, заявивши, що його формулювання є занадто розпливчасті і надають можливості для зловживань.
Особливе занепокоєння викликає розділ нового закону про надання ФСБ права "офіційно попереджати громадянина про неприпустимість дій, які створюють умови для вчинення злочину".
Президента Медведєва закликали накласти вето на законопроект. Правозахисна організація "Меморіал" заявила, що влада ФСБ "давно вийшла за розумні межі", і що нові повноваження більш властиві прокуратурі, ніж спецслужбі.
"Меморіал" звинуватив ФСБ у намірах запровадити "профілактичні" заходи, якими користувалися в часи КДБ для переслідування дисидентів.
Після розпаду СРСР у 1990-ті роки, ФСБ поступово нарощувала силу, особливо при Володимирі Путіні, який її очолював у 1998-99 роках, перш ніж стати прем'єр-міністром, а потім президентом.
Офіційно наголос у роботі ФСБ робиться на боротьбі з внутрішнім тероризмом, який поширюється з Чечні та з інших регіонів Північного Кавказу.
Проте критики вважають, що розширення повноважень ФСБ було використане, щоб залякати легальну опозицію до Кремля.
ФСБ відтепер, як і радянський КДБ, зможе офіційно "попереджати" громадян щодо "створення умов" для злочину.
Будь-яка особа, яка перешкоджає роботі офіцера ФСБ або відмовляється дотримуватись застережень чи виконувати вимоги співробітника ФСБ, може бути покарана штрафом або до 15 діб утримання під вартою.
Групи правозахисників побоюються, що ФСБ у такий спосіб опиняється поза обмеженнями закону, тобто всемогутньою.
Президент Росії Дмитро Медведєв підписав суперечливі поправки до закону "Про Федеральну службу безпеки" (ФСБ) після того, як обидві палати загалом проурядового парламенту жваво його обговорили і затвердили.
Сергєй Міронов, спікер верхньої палати - Ради Федерації – однак заявив, що Служба Федеральної Безпеки має достатньо владних повноважень і без нового законодавства.
Влада ФСБ "давно вийшла за розумні межі"
Російські правозахисні організації закликали президента Медведєва не підписувати законопроект, заявивши, що його формулювання є занадто розпливчасті і надають можливості для зловживань.
Особливе занепокоєння викликає розділ нового закону про надання ФСБ права "офіційно попереджати громадянина про неприпустимість дій, які створюють умови для вчинення злочину".
Президента Медведєва закликали накласти вето на законопроект. Правозахисна організація "Меморіал" заявила, що влада ФСБ "давно вийшла за розумні межі", і що нові повноваження більш властиві прокуратурі, ніж спецслужбі.
"Меморіал" звинуватив ФСБ у намірах запровадити "профілактичні" заходи, якими користувалися в часи КДБ для переслідування дисидентів.
Після розпаду СРСР у 1990-ті роки, ФСБ поступово нарощувала силу, особливо при Володимирі Путіні, який її очолював у 1998-99 роках, перш ніж стати прем'єр-міністром, а потім президентом.
Офіційно наголос у роботі ФСБ робиться на боротьбі з внутрішнім тероризмом, який поширюється з Чечні та з інших регіонів Північного Кавказу.
Проте критики вважають, що розширення повноважень ФСБ було використане, щоб залякати легальну опозицію до Кремля.
Патріарх Кирил їздив у Києві на крутому авто за мільйон (ФОТО)
Приїзд московського патріарха Кирила в Україну за пафосністю перевищує візити лідерів світових держав.
Ось лише одна ілюстрація до цьогорічної пастирської поїздки Кирила Україною.
ЖЖ-юзер holy-alexius виклав фотографії, як дві машини Кирила завантажують у вагон потяга до Москви. Подія відбулася у середу, коли візит Кирила завершився і патріарх благополучно відбув на батьківщину.
"От сьогодні на поїзді номер 4 о 21.30 за київським часом їде на батьківщину патріарх Кирил. А разом з собою він везе свою "крихітку" CADILLAC Escalade. Ось власне процес навантаження останніх я і зняв сьогодні", - пише блоггер.
Цікаво, що такою ж саме тачкою - Cadillac Escalade - обзавівся нещодавно і український міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов. Ця машина, за даними депутата Геннадія Москаля, обійшлася бюджету у більше, ніж мільйон гривень.
З кожною новою поїздкою Україною журналісти помічають усе нові предмети розкоші, якими не гребує московський патріарх. Так, минулого року фотографи зафіксували на руці Кирила дорогий VIP-годинник Breguet вартістю 35 тисяч євро. Цього року Кирил продемонстрував українським прочанам свій "скромний" кадилак.
Ось лише одна ілюстрація до цьогорічної пастирської поїздки Кирила Україною.
ЖЖ-юзер holy-alexius виклав фотографії, як дві машини Кирила завантажують у вагон потяга до Москви. Подія відбулася у середу, коли візит Кирила завершився і патріарх благополучно відбув на батьківщину.
"От сьогодні на поїзді номер 4 о 21.30 за київським часом їде на батьківщину патріарх Кирил. А разом з собою він везе свою "крихітку" CADILLAC Escalade. Ось власне процес навантаження останніх я і зняв сьогодні", - пише блоггер.
Цікаво, що такою ж саме тачкою - Cadillac Escalade - обзавівся нещодавно і український міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов. Ця машина, за даними депутата Геннадія Москаля, обійшлася бюджету у більше, ніж мільйон гривень.
З кожною новою поїздкою Україною журналісти помічають усе нові предмети розкоші, якими не гребує московський патріарх. Так, минулого року фотографи зафіксували на руці Кирила дорогий VIP-годинник Breguet вартістю 35 тисяч євро. Цього року Кирил продемонстрував українським прочанам свій "скромний" кадилак.
Митрополит Володимир отримав відзнаку охоронців Януковича
Глава УПЦ (МП) митрополит Володимир був нагороджений відомчою відзнакою Управління державної охорони.
Про це повідомила прес-служба церкви.
"Нагороду предстоятелю вручив перший заступник начальника управління Станіслав Шуляк, який також передав митрополитові поздоровлення із днем небесного покровителя від керівництва відомства", - йдеться у повідомленні.
Про це повідомила прес-служба церкви.
"Нагороду предстоятелю вручив перший заступник начальника управління Станіслав Шуляк, який також передав митрополитові поздоровлення із днем небесного покровителя від керівництва відомства", - йдеться у повідомленні.
Побитий охороною Януковича журналіст оскаржив дії прокуратури
Кореспондент СТБ Сергій Андрушко подав скаргу до прокуратури Києва на відмову райпрокуратури порушити кримінальну справу за перешкоджання йому виконувати професійні обов'язки.
Про це в четвер повідомляє рух Стоп Цензурі.
"Моя мета - не мій конкретний випадок. Має бути прецедент в Україні щодо статті "Протидія журналістській діяльності". Ця кримінальна стаття існує, але не було ще жодного випадку, коли б через неї когось притягували до відповідальності", - заявив Андрушко.
"Через це у багатьох людей, особливо причетних до певних владних повноважень, існує припущення, що можна робити все, що завгодно, й ніякого покарання не буде. Я хочу спростувати цю тезу", - вважає він.
В повідомленні нагадується, що у рішенні прокуратури Голосіївського району про відмову порушити кримінальну справу щодо умисного перешкоджання професійній діяльності журналіста зазначено, що Андрушком "не було надано оформлену належним чином перепустку, яка б дозволяла прохід та зйомку президента".
"В природі не існує такої перепустки. Існує акредитація, де стоїть моє прізвище, з підписом керівника УДО, що я був акредитований. Саме це й заявлено в скарзі", - заявив Андрушко.
Окрім цього, в оскарженні наголошується, що прокуратурою Голосіївського району не було отримано пояснень від усіх осіб, причетних до інциденту.
Районна прокуратура направила запит на адресу УДО щодо забезпечення явки військовослужбовців, які брали участь в інциденті, але такі особи так і не з'явились до прокуратури.
Щодо постанови Голосіївською прокуратури про відсутність в діях працівників УДО складу злочину й, відповідно, відмові в порушенні кримінальної справи в оскаржені зазначено, що це незаконно, адже не було встановлено "конкретних осіб, які спричинили заявникові тілесні ушкодження".
В останньому пункті скарги зауважено, що районні прокурори не в повному обсязі перевірили обставини інциденту.
В оскаржуваній постанові наголошується, що співробітники УДО, забезпечуючи охорону президента, затримали кореспондента Андрушка. Якщо це затримання, то воно не було належним чином задокументовано, тобто не було складено відповідний протокол.
Проте, посилаючись на факт затримання, прокуратурою не було зазначено, на підставі чого було воно було здійснено - йдеться в скарзі.
Про це в четвер повідомляє рух Стоп Цензурі.
"Моя мета - не мій конкретний випадок. Має бути прецедент в Україні щодо статті "Протидія журналістській діяльності". Ця кримінальна стаття існує, але не було ще жодного випадку, коли б через неї когось притягували до відповідальності", - заявив Андрушко.
"Через це у багатьох людей, особливо причетних до певних владних повноважень, існує припущення, що можна робити все, що завгодно, й ніякого покарання не буде. Я хочу спростувати цю тезу", - вважає він.
В повідомленні нагадується, що у рішенні прокуратури Голосіївського району про відмову порушити кримінальну справу щодо умисного перешкоджання професійній діяльності журналіста зазначено, що Андрушком "не було надано оформлену належним чином перепустку, яка б дозволяла прохід та зйомку президента".
"В природі не існує такої перепустки. Існує акредитація, де стоїть моє прізвище, з підписом керівника УДО, що я був акредитований. Саме це й заявлено в скарзі", - заявив Андрушко.
Окрім цього, в оскарженні наголошується, що прокуратурою Голосіївського району не було отримано пояснень від усіх осіб, причетних до інциденту.
Районна прокуратура направила запит на адресу УДО щодо забезпечення явки військовослужбовців, які брали участь в інциденті, але такі особи так і не з'явились до прокуратури.
Щодо постанови Голосіївською прокуратури про відсутність в діях працівників УДО складу злочину й, відповідно, відмові в порушенні кримінальної справи в оскаржені зазначено, що це незаконно, адже не було встановлено "конкретних осіб, які спричинили заявникові тілесні ушкодження".
В останньому пункті скарги зауважено, що районні прокурори не в повному обсязі перевірили обставини інциденту.
В оскаржуваній постанові наголошується, що співробітники УДО, забезпечуючи охорону президента, затримали кореспондента Андрушка. Якщо це затримання, то воно не було належним чином задокументовано, тобто не було складено відповідний протокол.
Проте, посилаючись на факт затримання, прокуратурою не було зазначено, на підставі чого було воно було здійснено - йдеться в скарзі.
Дати Донбасу можливість відокремитися – означає віддати його Росії. Відповідь Андруховичу
Ампутація чи лікування?
«Якщо ще колись станеться таке диво, що в Україні знову переможуть, умовно кажучи, помаранчеві, то потрібно буде дати можливість Криму і Донбасу відокремитися. Зараз вони цього не зроблять, тому що сьогодні їхні люди сидять при владі в Києві. Але я майже не вірю в те, що помаранчеві коли-небудь прийдуть до влади " (UNIAN).
Не подумайте, що цю думку висловив якийсь українофоб. Ні, то сказав якраз патріот, наш популярний письменник Юрій Андрухович в інтерв’ю Оксані Климончук (УНІАН). Думку відразу ж підхопили інші інтернет-видання і понесли у світ до мільйонів читачів.
Який викид щедрості! – здивується десь далеко стороння людина. А хтось ближчий і здивується, і вельми втішиться: о, нарешті самі шароварники визнали, що заковтнули не своє! Може, й похвалить автора. Одначе той має свій аргумент: «Я ніколи не підраховував спеціально, але, як то кажуть, на око – наш проукраїнський політикум без цих двох регіонів на кожних виборах мав би десь понад сімдесят відсотків. Тобто була б така міцна проукраїнська більшість у парламенті, міцна проукраїнська влада і західний вектор був би поза дискусій».
Дати можливість відокремитись – насправді означає віддати Росії. Тут і захотілося втрутитись: так-так, ви-но почніть, пане, знову віддавати – це комусь вельми сподобається, і на черзі постануть Дніпропетровськ, Харків, Одеса... (а є ще західні сусіди!). Бо, відомо, апетит приходить під час їди, бо ніякого швидкого розмежування в ментальності наших громадян не відбудеться. Росія недарма віками розселяла в Україні свій етнос. До того ж не забувайте: у названих регіонах є ще й українські села, де живе наша культура і певною мірою історична пам’ять. Перефразувавши Тараса Шевченка, скажу: «Ви на сторожі коло НИХ поставте слово!» А щодо Криму зокрема, де проживає близько півмільйона українців, то врахуйте ще історичну пам’ять татар: вони зовсім не хочуть повертатися до Росії. От лише українців там стало менше: з 1989 по 2001 рік їх число скоротилося на 2,4 відсотка.
Кажете, віддати… Та ми вже, як той казав, навіддавалися – на всі боки. Не буду тут перераховувати втрачені землі з українським етнічним населенням і тим самим викликати в когось гіркоту від поразки, а в когось радість від перемоги. Лише додам: берегти треба також безлюдні території. Он сьогодні Румунія вже почала розвідувальні роботи на дільниці нафтогазоносного Черноморського шельфу, яку відсудила в України, бо наші високовладні «лохи», укладаючи угоду раніше, погодились винести «за дужки» спірне територіальне питання.
Для подальшої нашої розмови вважаю за потрібне навести деякі офіційні дані щодо проблемного Донецького регіону. За Всеукраїнським переписом 2001 року, на Донеччині українці складали переважну більшість населення – 56,9%. Українську мову вважали рідною 24,1% населення області, що на 6,5 відсоткового пункту менше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 74,9%. Порівняно з минулим переписом населення цей показник зріс на 7,2 відсоткового пункту. 41,2% українців вважали рідною мову своєї національності, російську – 58,7%, іншу – 0,1%. І 98,6% росіян вважали рідною мову своєї національності, українську – 1,3%, іншу – 0,1%.
Отже, тут бачимо не лише наслідки вікового імперського гніту, а й неефективність нашої «незалежної» влади з самого початку, коли за якихось два роки показник рідномовних українців зменшився на 6,5 відсоткового пункту. Одначе навіть ці показники наочно переконують нас у наявності оптимістичної перспективи, альтернативної державній чи офіційній двомовності, тим більше, повному зросійщенню Донбасу або виокремленню його з України. Маю на увазі вже випробуване в інших країнах національне відродження, що обов’язково означає натуралізацію зросійщених українців на їхній історичній Батьківщині, повернення їм рідної мови тощо. Базові умови для цього достатні – слово за державою.
Не обійшов увагою письменник і роль президента Віктора Ющенка: «У результаті політичної боротьби з нього зробили націоналістичного монстра, а для донецьких він узагалі став якимось фашистом, нациком. Тобто навіть настільки компромісний, об’єднавчий варіант не спрацював». З приводу цього можу зауважити: Віктор Ющенко сам дозволив таким себе зробити. Як я вже не раз наголошував, так буває завжди, коли супротивника не перемагаєш, а тільки дражниш, коли своїми мікродозами насправді робиш корисне йому щеплення проти української національної ідеї.
З донецькими «друзями» В.Ющенко тільки ще не родичався – настільки мав люб’язні стосунки, а от системно й постійно з регіоном не працював. Іноді його президентство виглядало як аматорське заняття, коли не хочеш і знати, що тобі замилюють очі, коли віддаєш супротивникові ініціативу, коли зникає почуття обов’язку. Напевне, багатьох нас неприємно вразило повідомлення про те, що 17 квітня 2008 року учні Донецької гімназії №70, ошатно вбрані, в урочистому хвилюванні кілька годин марно прочекали на президента, який мав провести для них важливий урок, побесідувати з випускниками. Як зазначає Kompromat.ua (переклад – О.П.), «Прогулявши урок з євроінтеграції, Віктор Ющенко скоротив своє відставання від графіка і розпочав Всеукраїнську нараду «З любов’ю і турботою про дітей: рік національного усиновлення» із запізненням на 2 години». Далі президент відвідав спортивний стадіон, де пробув «рівно 7 хвилин. Після чого сів за кермо, запросив до себе в машину Ріната Ахметова і поїхав на високій швидкості. Зі стадіону президент з Ахметовим виїхали близько 18.00. З Донецька Віктор Ющенко вилетів близько 21.00. Де перебував глава держави три години по закінченні офіційної програми візиту в Донецьк?.. За інформацією джерел «Острова», цей час Віктор Андрійович прогостював удома в Ріната Леонідовича».
Зважаючи на безсумнівний патріотизм, літературний талант і незалежну світоглядну позицію Юрія Андруховича, я можу прийняти лише як фігуральний вислів його твердження: «Бо ж не може насправді претендувати на кращу долю народ, який воліє стояти раком на городах замість того, щоб читати книжки»… Так, українці сьогодні мало читають, але не через городи. Завдяки тим городам вони себе годують. І не вина пересічного українця в тім, що на його душу мало припадає книжок…
Думки Юрія Андруховича прозвучали в супроводі цікавих рефлексій, викликаних політичними подіями в Україні, а також деяких історичних узагальнень, оригінальних метафор, але не з усіма ними можна погодитися. Заперечуючи йому, я, проте, знаю: наш письменник не має нічого спільного з особами, що навмисне запускають у народ провокації з надією, що ті приживуться і почнуть зомбувати людські голови. Юрій Андрухович не такий: він просто помилився. Замість того, щоб вирішити проблему, він захотів її позбутися в ось такий інстинктивний спосіб. Замість лікування він обрав ампутацію. Схоже, не витримали нерви.
Коли йдеться про захист наших національних інтересів, ми ніколи не повинні привселюдно висловлювати свої страхи, сумніви, безвихідь, готовність поступитися. Пригадую, як Леонід Кравчук колись безпорадно розводив руками на тему перебування російського Чорноморського флоту в Україні: а як ми, мовляв, його виведемо?.. Така демонстрована світу безпорадність в устах президента не додає авторитету ні йому, ні очолюваній ним країні. Бо є міжнародні суди, є зрештою сама ПОЗИЦІЯ, співмірна твоєму статусу.
Як ми вже звикли поступатися!.. Поступилися ядерною зброєю, вітчизняним іменем у громадянських документах, національними інтересами, правом на самостійні рішення і людське життя… Одне слово, поступаємося державною незалежністю і власною свободою. Але, що важливо, поступається не український народ, поступається завжди його владна верхівка. У тім ви самі переконаєтеся, якщо порозмовляєте на цю тему з українцями Сходу і Заходу.
У відвертих зізнаннях Юрія Андруховича я бачу щирий біль за долю України, в основному почуваюся його однодумцем, але пораду ось так «відокремлювати» вважаю наївною і небезпечною.
Олекса Палійчук, Київ
«Якщо ще колись станеться таке диво, що в Україні знову переможуть, умовно кажучи, помаранчеві, то потрібно буде дати можливість Криму і Донбасу відокремитися. Зараз вони цього не зроблять, тому що сьогодні їхні люди сидять при владі в Києві. Але я майже не вірю в те, що помаранчеві коли-небудь прийдуть до влади " (UNIAN).
Не подумайте, що цю думку висловив якийсь українофоб. Ні, то сказав якраз патріот, наш популярний письменник Юрій Андрухович в інтерв’ю Оксані Климончук (УНІАН). Думку відразу ж підхопили інші інтернет-видання і понесли у світ до мільйонів читачів.
Який викид щедрості! – здивується десь далеко стороння людина. А хтось ближчий і здивується, і вельми втішиться: о, нарешті самі шароварники визнали, що заковтнули не своє! Може, й похвалить автора. Одначе той має свій аргумент: «Я ніколи не підраховував спеціально, але, як то кажуть, на око – наш проукраїнський політикум без цих двох регіонів на кожних виборах мав би десь понад сімдесят відсотків. Тобто була б така міцна проукраїнська більшість у парламенті, міцна проукраїнська влада і західний вектор був би поза дискусій».
Дати можливість відокремитись – насправді означає віддати Росії. Тут і захотілося втрутитись: так-так, ви-но почніть, пане, знову віддавати – це комусь вельми сподобається, і на черзі постануть Дніпропетровськ, Харків, Одеса... (а є ще західні сусіди!). Бо, відомо, апетит приходить під час їди, бо ніякого швидкого розмежування в ментальності наших громадян не відбудеться. Росія недарма віками розселяла в Україні свій етнос. До того ж не забувайте: у названих регіонах є ще й українські села, де живе наша культура і певною мірою історична пам’ять. Перефразувавши Тараса Шевченка, скажу: «Ви на сторожі коло НИХ поставте слово!» А щодо Криму зокрема, де проживає близько півмільйона українців, то врахуйте ще історичну пам’ять татар: вони зовсім не хочуть повертатися до Росії. От лише українців там стало менше: з 1989 по 2001 рік їх число скоротилося на 2,4 відсотка.
Кажете, віддати… Та ми вже, як той казав, навіддавалися – на всі боки. Не буду тут перераховувати втрачені землі з українським етнічним населенням і тим самим викликати в когось гіркоту від поразки, а в когось радість від перемоги. Лише додам: берегти треба також безлюдні території. Он сьогодні Румунія вже почала розвідувальні роботи на дільниці нафтогазоносного Черноморського шельфу, яку відсудила в України, бо наші високовладні «лохи», укладаючи угоду раніше, погодились винести «за дужки» спірне територіальне питання.
Для подальшої нашої розмови вважаю за потрібне навести деякі офіційні дані щодо проблемного Донецького регіону. За Всеукраїнським переписом 2001 року, на Донеччині українці складали переважну більшість населення – 56,9%. Українську мову вважали рідною 24,1% населення області, що на 6,5 відсоткового пункту менше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 74,9%. Порівняно з минулим переписом населення цей показник зріс на 7,2 відсоткового пункту. 41,2% українців вважали рідною мову своєї національності, російську – 58,7%, іншу – 0,1%. І 98,6% росіян вважали рідною мову своєї національності, українську – 1,3%, іншу – 0,1%.
Отже, тут бачимо не лише наслідки вікового імперського гніту, а й неефективність нашої «незалежної» влади з самого початку, коли за якихось два роки показник рідномовних українців зменшився на 6,5 відсоткового пункту. Одначе навіть ці показники наочно переконують нас у наявності оптимістичної перспективи, альтернативної державній чи офіційній двомовності, тим більше, повному зросійщенню Донбасу або виокремленню його з України. Маю на увазі вже випробуване в інших країнах національне відродження, що обов’язково означає натуралізацію зросійщених українців на їхній історичній Батьківщині, повернення їм рідної мови тощо. Базові умови для цього достатні – слово за державою.
Не обійшов увагою письменник і роль президента Віктора Ющенка: «У результаті політичної боротьби з нього зробили націоналістичного монстра, а для донецьких він узагалі став якимось фашистом, нациком. Тобто навіть настільки компромісний, об’єднавчий варіант не спрацював». З приводу цього можу зауважити: Віктор Ющенко сам дозволив таким себе зробити. Як я вже не раз наголошував, так буває завжди, коли супротивника не перемагаєш, а тільки дражниш, коли своїми мікродозами насправді робиш корисне йому щеплення проти української національної ідеї.
З донецькими «друзями» В.Ющенко тільки ще не родичався – настільки мав люб’язні стосунки, а от системно й постійно з регіоном не працював. Іноді його президентство виглядало як аматорське заняття, коли не хочеш і знати, що тобі замилюють очі, коли віддаєш супротивникові ініціативу, коли зникає почуття обов’язку. Напевне, багатьох нас неприємно вразило повідомлення про те, що 17 квітня 2008 року учні Донецької гімназії №70, ошатно вбрані, в урочистому хвилюванні кілька годин марно прочекали на президента, який мав провести для них важливий урок, побесідувати з випускниками. Як зазначає Kompromat.ua (переклад – О.П.), «Прогулявши урок з євроінтеграції, Віктор Ющенко скоротив своє відставання від графіка і розпочав Всеукраїнську нараду «З любов’ю і турботою про дітей: рік національного усиновлення» із запізненням на 2 години». Далі президент відвідав спортивний стадіон, де пробув «рівно 7 хвилин. Після чого сів за кермо, запросив до себе в машину Ріната Ахметова і поїхав на високій швидкості. Зі стадіону президент з Ахметовим виїхали близько 18.00. З Донецька Віктор Ющенко вилетів близько 21.00. Де перебував глава держави три години по закінченні офіційної програми візиту в Донецьк?.. За інформацією джерел «Острова», цей час Віктор Андрійович прогостював удома в Ріната Леонідовича».
Зважаючи на безсумнівний патріотизм, літературний талант і незалежну світоглядну позицію Юрія Андруховича, я можу прийняти лише як фігуральний вислів його твердження: «Бо ж не може насправді претендувати на кращу долю народ, який воліє стояти раком на городах замість того, щоб читати книжки»… Так, українці сьогодні мало читають, але не через городи. Завдяки тим городам вони себе годують. І не вина пересічного українця в тім, що на його душу мало припадає книжок…
Думки Юрія Андруховича прозвучали в супроводі цікавих рефлексій, викликаних політичними подіями в Україні, а також деяких історичних узагальнень, оригінальних метафор, але не з усіма ними можна погодитися. Заперечуючи йому, я, проте, знаю: наш письменник не має нічого спільного з особами, що навмисне запускають у народ провокації з надією, що ті приживуться і почнуть зомбувати людські голови. Юрій Андрухович не такий: він просто помилився. Замість того, щоб вирішити проблему, він захотів її позбутися в ось такий інстинктивний спосіб. Замість лікування він обрав ампутацію. Схоже, не витримали нерви.
Коли йдеться про захист наших національних інтересів, ми ніколи не повинні привселюдно висловлювати свої страхи, сумніви, безвихідь, готовність поступитися. Пригадую, як Леонід Кравчук колись безпорадно розводив руками на тему перебування російського Чорноморського флоту в Україні: а як ми, мовляв, його виведемо?.. Така демонстрована світу безпорадність в устах президента не додає авторитету ні йому, ні очолюваній ним країні. Бо є міжнародні суди, є зрештою сама ПОЗИЦІЯ, співмірна твоєму статусу.
Як ми вже звикли поступатися!.. Поступилися ядерною зброєю, вітчизняним іменем у громадянських документах, національними інтересами, правом на самостійні рішення і людське життя… Одне слово, поступаємося державною незалежністю і власною свободою. Але, що важливо, поступається не український народ, поступається завжди його владна верхівка. У тім ви самі переконаєтеся, якщо порозмовляєте на цю тему з українцями Сходу і Заходу.
У відвертих зізнаннях Юрія Андруховича я бачу щирий біль за долю України, в основному почуваюся його однодумцем, але пораду ось так «відокремлювати» вважаю наївною і небезпечною.
Олекса Палійчук, Київ
Міліціонери потрапили під суд за незаконне застосування наручників
Прокуратура Чернігівської області направила до суду кримінальну справу за звинуваченням чотирьох співробітників Прилуцького міжрайонного відділу міліції У перевищенні влади і зловживанні службовим становищем (ст. 364-365 Кримінального кодексу).
Як повідомляє прес-служба Генеральної прокуратури України, в ході досудового слідства було встановлено, що правоохоронці "безпідставно застосовували наручники до жителя Чернігівської області, якого не було офіційно затримано". За даними слідчих, підстав для застосування цього спецсзасобу і подальшого утримання потерпілого в наручниках не було.
Крім того, у двох співробітників міліції вилучили грошові кошти потерпілого.
Як повідомляє прес-служба Генеральної прокуратури України, в ході досудового слідства було встановлено, що правоохоронці "безпідставно застосовували наручники до жителя Чернігівської області, якого не було офіційно затримано". За даними слідчих, підстав для застосування цього спецсзасобу і подальшого утримання потерпілого в наручниках не було.
Крім того, у двох співробітників міліції вилучили грошові кошти потерпілого.
Українцям заборонили виявляти і захищати своє віросповідання, – заява
Сьогодні, 29 липня, під час сесії Львівської міської ради 66 депутатів підтримали заяву фракцій БЮТ та ПРП у міськраді, у якій висловлено обурення щодо підняття тарифів на газ, щодо «зради національних інтересів» керівництвом держави та щодо візиту Патріарха Московського і всієї Русі Кирила в Україну.
Заяву подаємо повнотекстово:
«Черговий раз новообрана державна влада відверто нехтує економічними, соціальними та духовними інтересами українського народу.
Кабінет міністрів на чолі з антиукраїнським прем’єром безсоромно залазить до кишені кожної української сім’ї – вже з першого серпня цього року ціна на газ для населення і теплопостачальних підприємств зросте на 50%, а до середини осені ми маємо пережити ще й підвищення на 20-30% вартості решти житлово-комунальних послуг.
Ці нововведення Кабміну остаточно заженуть наш народ за межу бідності!!!
Тепер ці дії вже можна розцінювати як свідому політику нової влади проти свого народу, адже для задоволення побутових потреб мешканців в Україні видобувають достатню кількість блакитного палива!
Ми всі пам’ятаємо ейфорію нової влади стосовно домовленості з Росією щодо низької ціни на газ. Гарантією стабільності ціни газу для України мала б стати ганебна угода про пролонгацію перебування Чорноморського флоту в Криму до 2024 року. Натомість маємо факти: іноземний флот у Криму. А ціна на газ виросла в 1,5 рази.
Чим більше новообраний український Президент в своїх інтерв’ю відверто заявляє, що має намір повернути російсько-українські відносини в «дружній історичний формат», тим жорсткішими стають умови цих відносин для України, а деякі з них можна напряму віднеси до статті «зрада національних інтересів країни».
Найганебнішим є те, що діюча українська влада скоїла замах на духовну цілісність власної держави. Більше тижня в Україні перебував Патріарх Московський і всієї Русі Кирило. Після декількох особистих зустрічей з керівництвом держави Кирило провів у Києво-Печерській лаврі священний синод Російської православної церкви, який був присвячений подоланню церковного розколу, в якому він звинуватив Київський патріархат і Українську автокефальну православну церкву!
І все це, перебуваючи на Українській землі, за погодженням з діючим керівництвом української влади, яке не тільки радо прийняло московського Патріарха, але й заборонило будь-які протести з цього приводу. Рішенням Київського окружного суду було заборонено не час візиту Патріарха будь-які масові акції в центрі столиці.
Тобто українцям заборонили виявляти і захищати своє віросповідання!
А це є невід’ємним правом, визначеним Конституцією України!
Депутати від фракцій БЮТ та ПРП у Львівській міській раді обурені діями Президента України Віктора Януковича, який крок за кроком цинічно здає інтереси українського народу.
Демократичні політичні сили України неодноразово доводили здатність відстоювати інтереси свого народу, захищати цілісність та незалежність української держави!
І сьогодні ми знову закликаємо всіх об’єднатися проти внутрішнього ворога та не дозволити знищити велику українську націю».
Заяву подаємо повнотекстово:
«Черговий раз новообрана державна влада відверто нехтує економічними, соціальними та духовними інтересами українського народу.
Кабінет міністрів на чолі з антиукраїнським прем’єром безсоромно залазить до кишені кожної української сім’ї – вже з першого серпня цього року ціна на газ для населення і теплопостачальних підприємств зросте на 50%, а до середини осені ми маємо пережити ще й підвищення на 20-30% вартості решти житлово-комунальних послуг.
Ці нововведення Кабміну остаточно заженуть наш народ за межу бідності!!!
Тепер ці дії вже можна розцінювати як свідому політику нової влади проти свого народу, адже для задоволення побутових потреб мешканців в Україні видобувають достатню кількість блакитного палива!
Ми всі пам’ятаємо ейфорію нової влади стосовно домовленості з Росією щодо низької ціни на газ. Гарантією стабільності ціни газу для України мала б стати ганебна угода про пролонгацію перебування Чорноморського флоту в Криму до 2024 року. Натомість маємо факти: іноземний флот у Криму. А ціна на газ виросла в 1,5 рази.
Чим більше новообраний український Президент в своїх інтерв’ю відверто заявляє, що має намір повернути російсько-українські відносини в «дружній історичний формат», тим жорсткішими стають умови цих відносин для України, а деякі з них можна напряму віднеси до статті «зрада національних інтересів країни».
Найганебнішим є те, що діюча українська влада скоїла замах на духовну цілісність власної держави. Більше тижня в Україні перебував Патріарх Московський і всієї Русі Кирило. Після декількох особистих зустрічей з керівництвом держави Кирило провів у Києво-Печерській лаврі священний синод Російської православної церкви, який був присвячений подоланню церковного розколу, в якому він звинуватив Київський патріархат і Українську автокефальну православну церкву!
І все це, перебуваючи на Українській землі, за погодженням з діючим керівництвом української влади, яке не тільки радо прийняло московського Патріарха, але й заборонило будь-які протести з цього приводу. Рішенням Київського окружного суду було заборонено не час візиту Патріарха будь-які масові акції в центрі столиці.
Тобто українцям заборонили виявляти і захищати своє віросповідання!
А це є невід’ємним правом, визначеним Конституцією України!
Депутати від фракцій БЮТ та ПРП у Львівській міській раді обурені діями Президента України Віктора Януковича, який крок за кроком цинічно здає інтереси українського народу.
Демократичні політичні сили України неодноразово доводили здатність відстоювати інтереси свого народу, захищати цілісність та незалежність української держави!
І сьогодні ми знову закликаємо всіх об’єднатися проти внутрішнього ворога та не дозволити знищити велику українську націю».
У суди "протиснули" російську мову
Новий закон про судоустрій, підписаний президентом, дозволяє використання регіональних мов у судах.
Про це пише "Сегодня".
"І раніше в різних законах були різні положення щодо мови. У кримінальних процесах кожен раз у суді окремо вирішувалося питання, якою мовою вести процес. Тоді як, скажімо, у цивільних процесах було обов'язковим застосування української мови. Тепер скрізь буде, як в кримінальному", - сказав БЮТівець Святослав Олійник.
"Раніше у кримінальних процесах людині просто надавали за рахунок держави адвоката і перекладача на його рідну мову. Але документи російською ніхто не вів. Тепер же закон стосується і документів", - додав "регіонал" Вадим Колесніченко.
Проте, за словами Колесніченка, щоб цю норму "було простіше застосовувати, треба ухвалити закон про мови".
"І зараз складно сказати однозначно - чи можна у Львові, наприклад, судитися російською мовою. З одного боку - це україномовний регіон. З іншого - у нас немає закону про мови, який визначає територію розповсюдження тієї чи іншої мови, і можна вважати, що вся територія України - це територія застосування 14-ти регіональних мов", - сказав він.
У свою чергу опозиція виступає проти нововведення.
"Цей закон означає, що будь-який ефіоп, який захоче, щоб у нас суд вівся ефіопською, матиме на це право. Це прямо суперечить Конституції, де сказано, що державною мовою є українська", - вважає НУНСівець Юрій Кармазін.
Про це пише "Сегодня".
"І раніше в різних законах були різні положення щодо мови. У кримінальних процесах кожен раз у суді окремо вирішувалося питання, якою мовою вести процес. Тоді як, скажімо, у цивільних процесах було обов'язковим застосування української мови. Тепер скрізь буде, як в кримінальному", - сказав БЮТівець Святослав Олійник.
"Раніше у кримінальних процесах людині просто надавали за рахунок держави адвоката і перекладача на його рідну мову. Але документи російською ніхто не вів. Тепер же закон стосується і документів", - додав "регіонал" Вадим Колесніченко.
Проте, за словами Колесніченка, щоб цю норму "було простіше застосовувати, треба ухвалити закон про мови".
"І зараз складно сказати однозначно - чи можна у Львові, наприклад, судитися російською мовою. З одного боку - це україномовний регіон. З іншого - у нас немає закону про мови, який визначає територію розповсюдження тієї чи іншої мови, і можна вважати, що вся територія України - це територія застосування 14-ти регіональних мов", - сказав він.
У свою чергу опозиція виступає проти нововведення.
"Цей закон означає, що будь-який ефіоп, який захоче, щоб у нас суд вівся ефіопською, матиме на це право. Це прямо суперечить Конституції, де сказано, що державною мовою є українська", - вважає НУНСівець Юрій Кармазін.
Народний Патріарх. Без розпальцовки, кириломобіля та понтів
Про наш Хресний хід
Звичайно, мені хотілося, аби нас було сто тисяч. Але 10-15 тисяч, яким спасибі за те, що зібралися на Хресний хід, ініційований УПЦ Київського Патріархату, - дуже добрий результат, досягнутий без настирливої реклами, якою всі українські телеканали, особливо Перший Національний, супроводжували візит московського гостя.
Ми зібралися завдяки Інтернету та "циганській пошті". Це до Кирила влада звозила людей безкоштовним муніціпальним транспортом, як це кинулися робити в Дніпропетровську після приголомшливого провалу в Одесі, яка, незважаючи на свою проросійскість по суті проігнорувала візит московського гостя.
Нашим автобусам, що їх парафії та прочани винаймали своїм коштом, влада майже в прямому сенсі встромляла палки в колеса. Незважаючи на цілий тиждень цілування влади з московським Патріархом, біси взяли-таки своє й надоумили чинити хай і дрібні, але перешкоди Хресному ходу.
Та Господь сильніший...
В Україні склалася не парадоксальна, а навіть паталогічна ситуація, коли влада, замість того, щоб боротися за власну національну церкву, як це в різні часи відбувалося в Болгарії, Греції, Грузії, Румунії, Сербії, Росії, як це нині відбувається в Македонії, сприяє не лише збереженню, але й посиленню впливу на Україну закордонного центру. Центру, який лише необізнані люди хибно вважають церковним.
Нова влада де-факто і всупереч Конституції надала статус державної Українській православній церкві Московського Патріархату. УПЦ МП вмонтовується в політичну систему Януковича, має стати одним із стовпів авторитарного режиму і взяти на себе відповідальність за все, що вже зробив і колись зробить Янукович - і не лише за праведне, але й за гріховне.
УПЦ Київського Патріархату тримається винятково на прагненні мільйонів українців мати, як це заведено в усьому православному світі, власну незалежну церкву в незалежній державі, на харизмі, авторитеті, організаційних талантах свого доброго пастиря Святішого Патріарха Київського та всієї України-Руси Філарета, многая йому літа.
Наш 81-річний Патріарх пішки, разом з духовенством та вірянами подолав шлях від Володимирського собору до Володимирської гірки.
Негламурний, непихатий, без пальців "веером". Без бетонної стіни охоронців, без кавалькади кириломобілів, без блокування навколишніх вулиць та провулків. Без черги підлабузних малоросійських чиновників, які казати "Москва" навчилися раніше ніж "мама". Без коштовного годинника, котрий, як іронічно написав один мій коментатор, потребує посиленої охорони - щоб не вкрали.
"Новый русский" Патріарх і поводиться як "новый русский". Іноді здається, коли дивишся на всі ці московські понти, що малиновий піджак Його Святості Кирилу пасував би більше, ніж зелена патріарша мантія.
А наш Патріарх - сама простота. І свою квартиру в центрі Києва, кажуть, продав на золото для раки Варвари Великомучениці у Володимирському соборі.
P. S. Звичайно, я шаную право тих своїх співгромадян, які є вірними РПЦ-УПЦ МП, на спілкування із своїм предстоятелем, людиною безумовно інтелектуальною та харизматичною. Врешті-решт, Кирило, хоч і московський, але все ж таки Патріарх, і його статус потребує відповідної пошани від будь-якого православного.
Але чомусь хочеться, щоб Його Святість не зловживав симпатією частини українців, дотримувався елементарних правил поведінки в гостях, і не думав, що ми такі ідіоти, що не здатні відсіяти полову від зерна, побачити, де грішне, де праведне, відокремити мирське від церковного, а політичне турне - відрізнити від пастирського візиту.
Олег Медведєв, вірний УПЦ КП
Звичайно, мені хотілося, аби нас було сто тисяч. Але 10-15 тисяч, яким спасибі за те, що зібралися на Хресний хід, ініційований УПЦ Київського Патріархату, - дуже добрий результат, досягнутий без настирливої реклами, якою всі українські телеканали, особливо Перший Національний, супроводжували візит московського гостя.
Ми зібралися завдяки Інтернету та "циганській пошті". Це до Кирила влада звозила людей безкоштовним муніціпальним транспортом, як це кинулися робити в Дніпропетровську після приголомшливого провалу в Одесі, яка, незважаючи на свою проросійскість по суті проігнорувала візит московського гостя.
Нашим автобусам, що їх парафії та прочани винаймали своїм коштом, влада майже в прямому сенсі встромляла палки в колеса. Незважаючи на цілий тиждень цілування влади з московським Патріархом, біси взяли-таки своє й надоумили чинити хай і дрібні, але перешкоди Хресному ходу.
Та Господь сильніший...
В Україні склалася не парадоксальна, а навіть паталогічна ситуація, коли влада, замість того, щоб боротися за власну національну церкву, як це в різні часи відбувалося в Болгарії, Греції, Грузії, Румунії, Сербії, Росії, як це нині відбувається в Македонії, сприяє не лише збереженню, але й посиленню впливу на Україну закордонного центру. Центру, який лише необізнані люди хибно вважають церковним.
Нова влада де-факто і всупереч Конституції надала статус державної Українській православній церкві Московського Патріархату. УПЦ МП вмонтовується в політичну систему Януковича, має стати одним із стовпів авторитарного режиму і взяти на себе відповідальність за все, що вже зробив і колись зробить Янукович - і не лише за праведне, але й за гріховне.
УПЦ Київського Патріархату тримається винятково на прагненні мільйонів українців мати, як це заведено в усьому православному світі, власну незалежну церкву в незалежній державі, на харизмі, авторитеті, організаційних талантах свого доброго пастиря Святішого Патріарха Київського та всієї України-Руси Філарета, многая йому літа.
Наш 81-річний Патріарх пішки, разом з духовенством та вірянами подолав шлях від Володимирського собору до Володимирської гірки.
Негламурний, непихатий, без пальців "веером". Без бетонної стіни охоронців, без кавалькади кириломобілів, без блокування навколишніх вулиць та провулків. Без черги підлабузних малоросійських чиновників, які казати "Москва" навчилися раніше ніж "мама". Без коштовного годинника, котрий, як іронічно написав один мій коментатор, потребує посиленої охорони - щоб не вкрали.
"Новый русский" Патріарх і поводиться як "новый русский". Іноді здається, коли дивишся на всі ці московські понти, що малиновий піджак Його Святості Кирилу пасував би більше, ніж зелена патріарша мантія.
А наш Патріарх - сама простота. І свою квартиру в центрі Києва, кажуть, продав на золото для раки Варвари Великомучениці у Володимирському соборі.
P. S. Звичайно, я шаную право тих своїх співгромадян, які є вірними РПЦ-УПЦ МП, на спілкування із своїм предстоятелем, людиною безумовно інтелектуальною та харизматичною. Врешті-решт, Кирило, хоч і московський, але все ж таки Патріарх, і його статус потребує відповідної пошани від будь-якого православного.
Але чомусь хочеться, щоб Його Святість не зловживав симпатією частини українців, дотримувався елементарних правил поведінки в гостях, і не думав, що ми такі ідіоти, що не здатні відсіяти полову від зерна, побачити, де грішне, де праведне, відокремити мирське від церковного, а політичне турне - відрізнити від пастирського візиту.
Олег Медведєв, вірний УПЦ КП
У ЄС вважають, що українці мають більше знати про їхнє "унікальне об’єднання"
Більшість українців мало обізнані про Євросоюз.
Про це свідчать результати опитування громадської думки, проведеного Європейською комісією в Україні, повідомляє Радіо Свобода.
Так, 62% опитаних відповіли, що вони не дуже добре ознайомлені із ЄС.
У більшості випадків громадяни не можуть пригадати, скільки країн входить у ЄС та не відрізняють ЄС від інших міжнародних організацій.
Прес-аташе Представництва ЄС в Україні Давід Стулік вважає, що людям потрібна інформація про об'єднану Європу, але вони не завжди знають, де її можна знайти.
"З нашої точки зору, українці повинні знати основні факти про Європейський Союз, знати про механізми ухвалення рішень, знати розподіл компетенцій поміж країнами-членами ЄС та окремими інституціями Європейського Союзу. Також вони повинні знати, яку допомогу Європейський Союз надає Україні", - сказав він.
На думку Стуліка, якщо українське керівництво бачить майбутнє України в Європі, то українцям слід більше знати про європейські цінності.
У його розумінні Європейський Союз - це "унікальне об'єднання, яке забезпечило мир у Європі після Другої світової війни, а також права людини та економічний добробут".
Водночас директор європейський проектів громадської організації "Інтерньюз-Україна" Володимир Єрмоленко переконаний, що громадяни ЄС роблять ті ж самі помилки, що й українці. Наприклад, деякі європейці, вважають, що Україна вже увійшла в об'єднану Європу.
"Головне, що українці повинні знати про ЄС, - це не те, скільки країн він об'єднав, і які з них входять до зони євро", - сказав він.
"Вони повинні знати, як організоване там життя. Наприклад, яка частка відновлюваних джерел енергії в різних країнах ЄС, який середній вік вступу до вищих навчальних закладів і як організоване навчання, яка соціальна підтримка молодих матерів", - вважає Єрмоленко.
Водночас експерт застерігає, що не слід сприймати ЄС "як Ельдорадо чи рай".
Він вважає, що в Україні набагато вища мобільність молоді, фахівець у 30 років може досягнути набагато більше у кар'єрі в Україні, ніж у Франції чи Нідерландах. А інформувати про Європейський Союз повинна в першу чергу Україна.
Про це свідчать результати опитування громадської думки, проведеного Європейською комісією в Україні, повідомляє Радіо Свобода.
Так, 62% опитаних відповіли, що вони не дуже добре ознайомлені із ЄС.
У більшості випадків громадяни не можуть пригадати, скільки країн входить у ЄС та не відрізняють ЄС від інших міжнародних організацій.
Прес-аташе Представництва ЄС в Україні Давід Стулік вважає, що людям потрібна інформація про об'єднану Європу, але вони не завжди знають, де її можна знайти.
"З нашої точки зору, українці повинні знати основні факти про Європейський Союз, знати про механізми ухвалення рішень, знати розподіл компетенцій поміж країнами-членами ЄС та окремими інституціями Європейського Союзу. Також вони повинні знати, яку допомогу Європейський Союз надає Україні", - сказав він.
На думку Стуліка, якщо українське керівництво бачить майбутнє України в Європі, то українцям слід більше знати про європейські цінності.
У його розумінні Європейський Союз - це "унікальне об'єднання, яке забезпечило мир у Європі після Другої світової війни, а також права людини та економічний добробут".
Водночас директор європейський проектів громадської організації "Інтерньюз-Україна" Володимир Єрмоленко переконаний, що громадяни ЄС роблять ті ж самі помилки, що й українці. Наприклад, деякі європейці, вважають, що Україна вже увійшла в об'єднану Європу.
"Головне, що українці повинні знати про ЄС, - це не те, скільки країн він об'єднав, і які з них входять до зони євро", - сказав він.
"Вони повинні знати, як організоване там життя. Наприклад, яка частка відновлюваних джерел енергії в різних країнах ЄС, який середній вік вступу до вищих навчальних закладів і як організоване навчання, яка соціальна підтримка молодих матерів", - вважає Єрмоленко.
Водночас експерт застерігає, що не слід сприймати ЄС "як Ельдорадо чи рай".
Він вважає, що в Україні набагато вища мобільність молоді, фахівець у 30 років може досягнути набагато більше у кар'єрі в Україні, ніж у Франції чи Нідерландах. А інформувати про Європейський Союз повинна в першу чергу Україна.
Могильову купили автомобіль за мільйон
Для міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова закупили автомобіль Cadillac Escalade.
Про це заявив депутат від НУНС Геннадій Москаль, повідомляє прес-служба "Народної самооборони".
"Як відомо, впродовж тривалого часу в ЗМІ активно обговорювалося питання придбання автомобілів представницького класу Міністерством внутрішніх справ. Відповідна інформація була розміщена на сайті Тендерної палати, а вартість закупівлі становила близько 6 мільйонів гривень", - зазначив він.
"Я дізнався про закупівлю УДАІ головного управління МВС у Київській області автомобіля Cadillac Escalade 2010 року випуску, кузов №1GYUKDEF3AR161904", - сказав Москаль.
За словами депутата, вартість цього автомобіля, з урахуванням сплати всіх обов'язкових платежів, перевищує 1 мільйон гривень.
"У подальшому цей автомобіль був переданий до МВС України для обслуговування міністра внутрішніх справ", - наголосив Москаль.
"За наявною інформацією, придбання цього автомобіля відбулося з порушенням законодавства - без проведення тендеру і без надання дозволу Кабміном", - сказав депутат.
Москаль направив депутатські запити до прем'єра та генпрокурора із проханням доручити ГоловКРУ перевірити законність закупівлі автомобілю та в разі виявлення порушень вжити заходів прокурорського реагування, йдеться у повідомленні.
Як відомо, МВС хоче провести тендер на закупівлю 20 престижних авто, серед яких є "Мерседеси", "Ауді" і "Тойота Камрі", на що може бути витрачено від 8 до 9 мільйонів гривень.
Після оприлюднення даної інформації в пресі, прем'єр Микола Азаров назвав її "плітками", у відповідь на що газета "Дело" опублікувала офіційне оголошення з Вісника держзакупівель про наміри придбати VIP-автомобілі для МВС.
На засіданні Кабміну в середу Азаров доручив Держказначейству припинити фінансування надмірних витрат уряду - виділення грошей на придбання дорогих авто, меблів та на ремонти кабінетів.
Водночас газета "Дело" наголошувала, що заборону Азарова на купівлю дорогих авто чиновниками можна буде обійти.
Крім того, як з'ясувала газета "Сегодня", усі машини, які планує купити МВС, призначені для обслуговування перших осіб держави - президента, прем'єра, спікера, а також іноземних делегацій.
Про це заявив депутат від НУНС Геннадій Москаль, повідомляє прес-служба "Народної самооборони".
"Як відомо, впродовж тривалого часу в ЗМІ активно обговорювалося питання придбання автомобілів представницького класу Міністерством внутрішніх справ. Відповідна інформація була розміщена на сайті Тендерної палати, а вартість закупівлі становила близько 6 мільйонів гривень", - зазначив він.
"Я дізнався про закупівлю УДАІ головного управління МВС у Київській області автомобіля Cadillac Escalade 2010 року випуску, кузов №1GYUKDEF3AR161904", - сказав Москаль.
За словами депутата, вартість цього автомобіля, з урахуванням сплати всіх обов'язкових платежів, перевищує 1 мільйон гривень.
"У подальшому цей автомобіль був переданий до МВС України для обслуговування міністра внутрішніх справ", - наголосив Москаль.
"За наявною інформацією, придбання цього автомобіля відбулося з порушенням законодавства - без проведення тендеру і без надання дозволу Кабміном", - сказав депутат.
Москаль направив депутатські запити до прем'єра та генпрокурора із проханням доручити ГоловКРУ перевірити законність закупівлі автомобілю та в разі виявлення порушень вжити заходів прокурорського реагування, йдеться у повідомленні.
Як відомо, МВС хоче провести тендер на закупівлю 20 престижних авто, серед яких є "Мерседеси", "Ауді" і "Тойота Камрі", на що може бути витрачено від 8 до 9 мільйонів гривень.
Після оприлюднення даної інформації в пресі, прем'єр Микола Азаров назвав її "плітками", у відповідь на що газета "Дело" опублікувала офіційне оголошення з Вісника держзакупівель про наміри придбати VIP-автомобілі для МВС.
На засіданні Кабміну в середу Азаров доручив Держказначейству припинити фінансування надмірних витрат уряду - виділення грошей на придбання дорогих авто, меблів та на ремонти кабінетів.
Водночас газета "Дело" наголошувала, що заборону Азарова на купівлю дорогих авто чиновниками можна буде обійти.
Крім того, як з'ясувала газета "Сегодня", усі машини, які планує купити МВС, призначені для обслуговування перших осіб держави - президента, прем'єра, спікера, а також іноземних делегацій.
П.Ющенко: Київську Русь хрестив не Володимир, а апостол Андрій
Народний депутат Петро ЮЩЕНКО переконаний, що українська церква є апостольською і не може бути чиєюсь «донькою».
Таке переконання П.ЮЩЕНКО висловив у коментарі УНІАН.
«Істинна історія дає відповіді й хто «мати-церква», і де початок», - наголосив депутат.
За словами П.ЮЩЕНКА, перше хрещення Київської Русі здійснив не князь Володимир Святославович, а Андрій Первозванний.
«Богоугодне дійство – Хрещення Русі – Володимиром Великим було п’ятим, першим хрестителем нашої землі був святий Андрій Первозванний, який у 57-му році нашої ери прибув на київську землю», - підкреслив П.ЮЩЕНКО.
Депутат нагадав історію, коли після зішестя Святого Духа апостоли кидали жереб, вирішуючи, куди кому йти проповідувати христову віру. Андрію Первозванному випала Скіфія, тобто землі сучасної України. П.ЮЩЕНКО нагадав слова Апостола Андрія, сказані ним в Києві: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде великий град і багато церков здвигне тут Бог». «Це було наше апостольське хрещення», - наголосив депутат, додавши, що українська церква розпочалась з того, як Київський помісний собор у 1621 році затвердив апостольське походження християнства на українських землях. Зокрема, у звернені було сказано, що «Святий Апостол Андрій — перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував Апостол».
На переконання П.ЮЩЕНКА, ця подія має змусити всіх зрозуміти, що українська церква є апостольською з першого століття від Різдва, так само як, наприклад, Олександрійська, Антиохійська, Єрусалимська церкви, які також заснували Апостоли.
За словами депутата, потім було й готське хрещення, й хрещення Аскольда, й княгині Ольги, і лише згодом хрестив Русь Володимир Великий.
Водночас, П.ЮЩЕНКО, надає цьому хрещенню великого значення, оскільки воно було фактично державним дійством та великою релігійною реформою.
«Треба зрозуміти просту істину, що Київська церква є матір’ю не лише для Московської церкви, а й для Білоруської, тому що саме сини Володимира поїхали з Києва до Пскова та Полоцька, де й були засновані ці церкви», - зазначив П.ЮЩЕНКО.
Таке переконання П.ЮЩЕНКО висловив у коментарі УНІАН.
«Істинна історія дає відповіді й хто «мати-церква», і де початок», - наголосив депутат.
За словами П.ЮЩЕНКА, перше хрещення Київської Русі здійснив не князь Володимир Святославович, а Андрій Первозванний.
«Богоугодне дійство – Хрещення Русі – Володимиром Великим було п’ятим, першим хрестителем нашої землі був святий Андрій Первозванний, який у 57-му році нашої ери прибув на київську землю», - підкреслив П.ЮЩЕНКО.
Депутат нагадав історію, коли після зішестя Святого Духа апостоли кидали жереб, вирішуючи, куди кому йти проповідувати христову віру. Андрію Первозванному випала Скіфія, тобто землі сучасної України. П.ЮЩЕНКО нагадав слова Апостола Андрія, сказані ним в Києві: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде великий град і багато церков здвигне тут Бог». «Це було наше апостольське хрещення», - наголосив депутат, додавши, що українська церква розпочалась з того, як Київський помісний собор у 1621 році затвердив апостольське походження християнства на українських землях. Зокрема, у звернені було сказано, що «Святий Апостол Андрій — перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував Апостол».
На переконання П.ЮЩЕНКА, ця подія має змусити всіх зрозуміти, що українська церква є апостольською з першого століття від Різдва, так само як, наприклад, Олександрійська, Антиохійська, Єрусалимська церкви, які також заснували Апостоли.
За словами депутата, потім було й готське хрещення, й хрещення Аскольда, й княгині Ольги, і лише згодом хрестив Русь Володимир Великий.
Водночас, П.ЮЩЕНКО, надає цьому хрещенню великого значення, оскільки воно було фактично державним дійством та великою релігійною реформою.
«Треба зрозуміти просту істину, що Київська церква є матір’ю не лише для Московської церкви, а й для Білоруської, тому що саме сини Володимира поїхали з Києва до Пскова та Полоцька, де й були засновані ці церкви», - зазначив П.ЮЩЕНКО.
Le Temps: Патріарх Московський приїхав в Україну як до себе додому
Візитом з політичним підтекстом називає перебування Патріарха Московського Кирила в Україні французьке видання Le Temps.
"У понеділок з нагоди візиту патріарха Кирила в центрі Києва пройшли акції протесту, організовані ультраправими угрупуваннями; до їх критики приєдналася частина інтелігенції і інших верств населення, а опозиційна преса назвала патріарший візит непристойним і "антиукраїнським", - пише Le Temps. Патріарх Московський і всієї Русі приїхав в Україну "як до себе додому", відзначає видання. Ідея "російського світу", що відстоюється ним, дратує прихильників справжньої незалежності України від свого великого сусіда, підкреслює газета.
На думку кореспондента Матільди Гоанек, візит патріарха має політичний акцент. "У цьому візиті немає нічого духовного, - заявив патріарх Філарет, що очолює Українську православну церкву, яка не визнає верховенства Москви. - Навіть російські політологи вважають Кирила в першу чергу політиком і дипломатом, а потім вже патріархом".
Зв`язки українського президента Віктора Януковича і Московського Патріархату зараз міцні як ніколи, продовжує газета. На думку аналітика Мар`яни Карапинки, початок нерівноправ`я двох церков був покладений ще при вступі Януковича на посаду, коли його благословив тільки Кирил, а традиційна екуменічна молитва була скасована. З лютого повним ходом йде економічне і політичне зближення Києва і Москви, а візит патріарха Кирила підтверджує побоювання націоналістичних кіл щодо релігійного зближення. "Сьогодні існує спокуса нав`язати одну партію і одну церкву, але я не думаю, що це спрацює, - рахує Мар`яна Карапинка. - Єдність політичної і релігійної влади представляє небезпеку як для держави, так і для церкви в українських умовах. Можливо, це підходить Росії, але тут це не ефективно, тому що Україна - не монолітна країна, і жодна з церков не повинна домінувати у владі".
"У понеділок з нагоди візиту патріарха Кирила в центрі Києва пройшли акції протесту, організовані ультраправими угрупуваннями; до їх критики приєдналася частина інтелігенції і інших верств населення, а опозиційна преса назвала патріарший візит непристойним і "антиукраїнським", - пише Le Temps. Патріарх Московський і всієї Русі приїхав в Україну "як до себе додому", відзначає видання. Ідея "російського світу", що відстоюється ним, дратує прихильників справжньої незалежності України від свого великого сусіда, підкреслює газета.
На думку кореспондента Матільди Гоанек, візит патріарха має політичний акцент. "У цьому візиті немає нічого духовного, - заявив патріарх Філарет, що очолює Українську православну церкву, яка не визнає верховенства Москви. - Навіть російські політологи вважають Кирила в першу чергу політиком і дипломатом, а потім вже патріархом".
Зв`язки українського президента Віктора Януковича і Московського Патріархату зараз міцні як ніколи, продовжує газета. На думку аналітика Мар`яни Карапинки, початок нерівноправ`я двох церков був покладений ще при вступі Януковича на посаду, коли його благословив тільки Кирил, а традиційна екуменічна молитва була скасована. З лютого повним ходом йде економічне і політичне зближення Києва і Москви, а візит патріарха Кирила підтверджує побоювання націоналістичних кіл щодо релігійного зближення. "Сьогодні існує спокуса нав`язати одну партію і одну церкву, але я не думаю, що це спрацює, - рахує Мар`яна Карапинка. - Єдність політичної і релігійної влади представляє небезпеку як для держави, так і для церкви в українських умовах. Можливо, це підходить Росії, але тут це не ефективно, тому що Україна - не монолітна країна, і жодна з церков не повинна домінувати у владі".
Томенко: Кирил веде до того, що Москва керуватиме, а Київ молитиметься
Заступник голови Верховної Ради України Микола ТОМЕНКО вважає, що святкування Хрещення Київської Русі набуло виразно-політичних гіпертрофованих форм після того, як патріарх Московський КИРИЛ оголосив, що він є ідеологом так званої Святої Русі.
Як повідомили УНІАН в прес-службі БЮТ, про це М.ТОМЕНКО заявив, коментуючи святкування дня Хрещення Київської Русі.
“Достеменно ні історикам, ні теологам, ні іншим науковцям не відомо, чим ця “Свята Русь” відрізняється від Київської Русі. Але схоже, що сьогодні російська політична еліта через патріарха КИРИЛА намагається повернутися до радянської практики, коли вченим та пересічним громадянам забороняли вживати термін “Київська Русь”, а вживався термін “Древня Русь” для того, щоб нівелювати пріоритет Києва у заснуванні Держави Княжої Русі-України», - підкреслив він.
На думку М.ТОМЕНКА, “cьогодні поява цього терміну – це нова спроба ліквідувати термін “Київська Русь”, щоб вказати у назві пріоритет Москви як у політиці, так і у християнстві та історії.
“Ідеологія так званої “Святої Русі” буде означати, що Москва керує, а Київ молиться”, - вважає віце-спікер.
За його словами, для правлячої політичної еліти України, яка активно кинулась обґрунтовувати цю нову московську ідеологію, це може погано закінчитися, бо всі рішення під егідою забезпечення доктрини “Святої Русі” будуть прийматися у Москві, а “нас будуть допускати до молитви, коли патріарх приїжджатиме до Києва”.
Як повідомили УНІАН в прес-службі БЮТ, про це М.ТОМЕНКО заявив, коментуючи святкування дня Хрещення Київської Русі.
“Достеменно ні історикам, ні теологам, ні іншим науковцям не відомо, чим ця “Свята Русь” відрізняється від Київської Русі. Але схоже, що сьогодні російська політична еліта через патріарха КИРИЛА намагається повернутися до радянської практики, коли вченим та пересічним громадянам забороняли вживати термін “Київська Русь”, а вживався термін “Древня Русь” для того, щоб нівелювати пріоритет Києва у заснуванні Держави Княжої Русі-України», - підкреслив він.
На думку М.ТОМЕНКА, “cьогодні поява цього терміну – це нова спроба ліквідувати термін “Київська Русь”, щоб вказати у назві пріоритет Москви як у політиці, так і у християнстві та історії.
“Ідеологія так званої “Святої Русі” буде означати, що Москва керує, а Київ молиться”, - вважає віце-спікер.
За його словами, для правлячої політичної еліти України, яка активно кинулась обґрунтовувати цю нову московську ідеологію, це може погано закінчитися, бо всі рішення під егідою забезпечення доктрини “Святої Русі” будуть прийматися у Москві, а “нас будуть допускати до молитви, коли патріарх приїжджатиме до Києва”.
Суд заборонив зйомку засідання за позовом ТВі до Януковича
Сьогодні о 10.00 відбулося засідання Вищого адміністративного суду України за позовом ТОВ «Телерадіокомпанії «ТелеРадіоСвіт» (телеканалу ТВі) до Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА щодо скасування указу про призначення голови Служби безпеки України Валерія ХОРОШКОВСЬКОГО членом Вищої ради юстиції.
Про це УНІАН повідомили у прес-службі ТВі.
Головуюча суддя ВАСУ Світлана ГОЛОВЧУК під час відкритого засідання заборонила зйомку присутнім журналістам електронних ЗМІ.
При цьому у прес-службі зазначили, що ст.12 ч. 8. Кодексу адміністративного судочинства чітко вказує, що «особи, присутні в залі судового засідання, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі, крім тих, які є суб`єктами владних повноважень».
Як повідомлялося, канал ТВі вважає, що “голова СБУ і телемагнат В.ХОРОШКОВСЬКИЙ ввів в оману Адміністрацію Президента України, не повідомивши, що не має законного права обіймати цю посаду”.
Телеканал посилається на статтю 6 Закону України «Про Вищу раду юстиції», яка вказує, що на посаду члена ВРЮ може бути рекомендований громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менше десяти років. Разом з тим з біографії В.ХОРОШКОВСЬКОГО випливає, що він такого стажу не має. Вимоги цієї статті не поширюються лише на осіб, які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою, а це: голова Верховного Суду України, міністр юстиції України та генеральний прокурор України. Посада голови Служби безпеки України не входить до цього переліку.
Про це УНІАН повідомили у прес-службі ТВі.
Головуюча суддя ВАСУ Світлана ГОЛОВЧУК під час відкритого засідання заборонила зйомку присутнім журналістам електронних ЗМІ.
При цьому у прес-службі зазначили, що ст.12 ч. 8. Кодексу адміністративного судочинства чітко вказує, що «особи, присутні в залі судового засідання, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі, крім тих, які є суб`єктами владних повноважень».
Як повідомлялося, канал ТВі вважає, що “голова СБУ і телемагнат В.ХОРОШКОВСЬКИЙ ввів в оману Адміністрацію Президента України, не повідомивши, що не має законного права обіймати цю посаду”.
Телеканал посилається на статтю 6 Закону України «Про Вищу раду юстиції», яка вказує, що на посаду члена ВРЮ може бути рекомендований громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менше десяти років. Разом з тим з біографії В.ХОРОШКОВСЬКОГО випливає, що він такого стажу не має. Вимоги цієї статті не поширюються лише на осіб, які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою, а це: голова Верховного Суду України, міністр юстиції України та генеральний прокурор України. Посада голови Служби безпеки України не входить до цього переліку.
Правозахисник: влада має дозволити протести
В Український Православній Церкві Київського Патріархату вказують на образу релігійних почуттів своїх вірних. Провідник церкви Патріарх Філарет заявив про перешкоджання прочанам потрапити до Києва на святкування Хрещення Київської Русі. Правоохоронці заперечують усі закиди у свій бік, але Клацнути Філарет просить від влади роз’яснень.
Дмитро Гройсман, активіст Руху захисту прав людини з Вінницької правозахисної групи, коментував в інтерв’ю Бі-Бі-Сі чи виправдана заборона владою протестів проти візиту Патріарха Кирила і чи не суперечить це конституційним гарантіям свободи зібрань?
Пан Гройсман каже, що завдання держави в цьому конфлікті – забезпечити право на реалізацію свободи мирних зібрань усім і захист кожної з цих груп від порушень прав людини.
Д. Гройсман: Наше законодавство (я маю на увазі рамкове, неспеціальне законодавство) є повністю відповідним міжнародному європейському стандарту. Щодо самого права на свободу мирних зібрань, це право відповідно до Європейської конвенції про захист прав людини не є безумовним. Тобто, це не є право, порушення якого не можливе за будь-яких обставин. Наприклад, як право на свободу від катувань та жорстокого поводження.
Якщо ми побачимо Європейську конвенцію, про яку я вже сказав, то ми можемо прочитати, що може бути обмеження права на свободу мирних зібрань у порядку, встановленому законом, у випадках, коли це є необхідним у демократичному суспільстві в певних інтересах. Зокрема, в інтересах національної громадської безпеки для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я, моралі або для захисту прав і свобод інших. Так сформульовано це в міжнародних нормативних актах, які є чинними в Україні.
Бі-Бі-Сі: Чи, на вашу думку, не дає це підстави владі в Україні, як і в будь-якій іншій країні, дещо маніпулювати оцим обмеженням? Тобто, на розсуд влади. Якщо влада вважає, що якесь зібрання може бути небезпечним чи занадто напруженим і суперечливим, завжди можна прикритися інтересами громадського спокою, громадського порядку.
Д. Гройсман: Очевидно. Більше того, в усіх країнах, де існують обмеження цього права, такі спекуляції і маніпуляції досить часто відбуваються. Що же є засторогою від подібних маніпуляцій і зловживання можливістю обмежувати право на свободу мирних зібрань?
Такою запорукою, насамперед, є абсолютно чітке дотримання процедури цих обмежень, чинний орган, який приймає такі рішення. Насамперед, суд, тобто, орган, який наділений судовими повноваженнями.
Отже, якщо повернутися до прикладу, який ви навели саме щодо візиту російського Патріарха на територію України, то що ми тут бачимо? Ми бачимо, насамперед, бажання величезної кількості громадян України вітати шляхом мирних зібрань цю людину на території України, перебувати поруч з ним. З іншого боку, ми бачимо також досить значні групи населення України, які проти цього візиту.
Отже, тут є конфлікт у суспільстві, і завдання держави в цьому конфлікті – не робити таку огульну заборону зібрань усім. При тому, що ми знаємо, що одні зібрання все ж таки відбуваються. А забезпечити, що набагато важче, дорожче, але необхідно у демократичному суспільстві, з одного боку, право на реалізацію свободи мирних зібрань усім, а з іншого боку, захист кожної з цих груп, насамперед, тієї групи, яка є меншою за чисельністю (я думаю, що в цьому випадку це група противників візиту патріарха Кирила), від певних порушень прав людини або зазіхань на особисті права з боку представників іншої ворогуючої групи.
Це зробити важко, але саме так має діяти влада у демократичному суспільстві. Я боюся, що українська влада не повністю дотримала цих стандартів.
Бі-Бі-Сі: Представник Української Православної Церкви Московського Патріархату, з яким я буквально вчора говорив, один із священнослужителів, якраз сказав, що так, він розуміє, що громадяни не всі вітають візит Патріарха Кирила. Україна залишається поділеною, в тому числі, і за релігійною ознакою, але право на протести і на критику кожен має лише в тому випадку, коли ці протести і критика не ображають того, проти кого вони спрямовані. Якщо протест, скажімо, з якимись там непристойними карикатурами чи не цензурною лайкою, то це – аморально, і такі протести треба забороняти.
Д. Гройсман: Я би тут погодився з шановною людиною, яку ви процитували, тільки частково. Дійсно, закон передбачає обмеження права, в тому числі, на свободу мирних зібрань з метою захисту прав і свобод інших осіб. Але ось чи захищає закон від образливих висловлювань думок? Я думаю, що ні. Він захищає, насамперед, від насильства. Насамперед, від того аби заблокувати можливість, наприклад, ходи іншої групи осіб, якихось провокацій чи зіткнень. І тут влада має бути дуже пильною. Щоби забороняти не висловлення думок, а дії, які можуть перешкоджати виявленню прав і свобод інших осіб.
З паном Гройсманом розмовляв Фідель Павленко.
Дмитро Гройсман, активіст Руху захисту прав людини з Вінницької правозахисної групи, коментував в інтерв’ю Бі-Бі-Сі чи виправдана заборона владою протестів проти візиту Патріарха Кирила і чи не суперечить це конституційним гарантіям свободи зібрань?
Пан Гройсман каже, що завдання держави в цьому конфлікті – забезпечити право на реалізацію свободи мирних зібрань усім і захист кожної з цих груп від порушень прав людини.
Д. Гройсман: Наше законодавство (я маю на увазі рамкове, неспеціальне законодавство) є повністю відповідним міжнародному європейському стандарту. Щодо самого права на свободу мирних зібрань, це право відповідно до Європейської конвенції про захист прав людини не є безумовним. Тобто, це не є право, порушення якого не можливе за будь-яких обставин. Наприклад, як право на свободу від катувань та жорстокого поводження.
Якщо ми побачимо Європейську конвенцію, про яку я вже сказав, то ми можемо прочитати, що може бути обмеження права на свободу мирних зібрань у порядку, встановленому законом, у випадках, коли це є необхідним у демократичному суспільстві в певних інтересах. Зокрема, в інтересах національної громадської безпеки для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я, моралі або для захисту прав і свобод інших. Так сформульовано це в міжнародних нормативних актах, які є чинними в Україні.
Бі-Бі-Сі: Чи, на вашу думку, не дає це підстави владі в Україні, як і в будь-якій іншій країні, дещо маніпулювати оцим обмеженням? Тобто, на розсуд влади. Якщо влада вважає, що якесь зібрання може бути небезпечним чи занадто напруженим і суперечливим, завжди можна прикритися інтересами громадського спокою, громадського порядку.
Д. Гройсман: Очевидно. Більше того, в усіх країнах, де існують обмеження цього права, такі спекуляції і маніпуляції досить часто відбуваються. Що же є засторогою від подібних маніпуляцій і зловживання можливістю обмежувати право на свободу мирних зібрань?
Такою запорукою, насамперед, є абсолютно чітке дотримання процедури цих обмежень, чинний орган, який приймає такі рішення. Насамперед, суд, тобто, орган, який наділений судовими повноваженнями.
Отже, якщо повернутися до прикладу, який ви навели саме щодо візиту російського Патріарха на територію України, то що ми тут бачимо? Ми бачимо, насамперед, бажання величезної кількості громадян України вітати шляхом мирних зібрань цю людину на території України, перебувати поруч з ним. З іншого боку, ми бачимо також досить значні групи населення України, які проти цього візиту.
Отже, тут є конфлікт у суспільстві, і завдання держави в цьому конфлікті – не робити таку огульну заборону зібрань усім. При тому, що ми знаємо, що одні зібрання все ж таки відбуваються. А забезпечити, що набагато важче, дорожче, але необхідно у демократичному суспільстві, з одного боку, право на реалізацію свободи мирних зібрань усім, а з іншого боку, захист кожної з цих груп, насамперед, тієї групи, яка є меншою за чисельністю (я думаю, що в цьому випадку це група противників візиту патріарха Кирила), від певних порушень прав людини або зазіхань на особисті права з боку представників іншої ворогуючої групи.
Це зробити важко, але саме так має діяти влада у демократичному суспільстві. Я боюся, що українська влада не повністю дотримала цих стандартів.
Бі-Бі-Сі: Представник Української Православної Церкви Московського Патріархату, з яким я буквально вчора говорив, один із священнослужителів, якраз сказав, що так, він розуміє, що громадяни не всі вітають візит Патріарха Кирила. Україна залишається поділеною, в тому числі, і за релігійною ознакою, але право на протести і на критику кожен має лише в тому випадку, коли ці протести і критика не ображають того, проти кого вони спрямовані. Якщо протест, скажімо, з якимись там непристойними карикатурами чи не цензурною лайкою, то це – аморально, і такі протести треба забороняти.
Д. Гройсман: Я би тут погодився з шановною людиною, яку ви процитували, тільки частково. Дійсно, закон передбачає обмеження права, в тому числі, на свободу мирних зібрань з метою захисту прав і свобод інших осіб. Але ось чи захищає закон від образливих висловлювань думок? Я думаю, що ні. Він захищає, насамперед, від насильства. Насамперед, від того аби заблокувати можливість, наприклад, ходи іншої групи осіб, якихось провокацій чи зіткнень. І тут влада має бути дуже пильною. Щоби забороняти не висловлення думок, а дії, які можуть перешкоджати виявленню прав і свобод інших осіб.
З паном Гройсманом розмовляв Фідель Павленко.
Підписатися на:
Дописи (Atom)