За час правління Віктора Ющенка в Україні вдалося виростити молоде покоління, яка сповідує принципи "помаранчевої ідеології".
Про це на відкритті фестивалю Велике російське слово в Ялті заявила заступник міністра освіти і науки України Ірина Зайцева.
"Нам вкрай рано заспокоюватися", - звернулася вона до учасників фестивалю.
"За ці п'ять років сформувалося покоління, багато представників якого не поділяють тих цінностей, про які ми з вами тут говоримо. На жаль, ми багато чого втратили за цей час, тому треба буде докласти чимало зусиль для того, щоб втілити в життя домовленості двох міністрів освіти - українського і російського, підписані 17 травня і, звичайно, нас очікує серйозна планомірна і складна робота", - визнала Зайцева.
На наступний день під час круглого російсько-українського столу, який відбувався у Лівадійському палаці, Зайцева вкотре наголосила, що захисників російської мови в Україні "чекають серйозні випробування, і заспокоюватися не можна".
Водночас, безсумнівними успіхами нового МОН чиновниця вважає скасування зовнішнього незалежного тестування виключно українською мовою, а також відновлення роботи секції російської мови і літератури Малої Академії наук з наступного навчального року.
Як повідомлялося, громадські активісти вимагають відставки заступника міністра освіти і науки Петра Куликова, який назвав студентів "бидлом".
статті про українську політику і не тільки
09.06.10
Саакашвілі: Росія втрачає позиції на пострадянському просторі
Президент Грузії Михайло Саакашвілі вважає, що Грузія не є "жертвою великого торгу" між США і Росією, а сфера впливу Москви на пострадянському просторі істотно скоротилася.
Про це грузинський лідер заявив в інтерв'ю французькій газеті Le Monde напередодні візиту до Парижа, який відбудеться 8-9 червня.
Саакашвілі наголосив, що не йдеться про якусь "ялтинську" або "мюнхенську" дипломатії. "Американці хочуть бути прагматиками, але не за рахунок своїх основних цінностей. Ми постійно отримуємо від Вашингтона запевнення, що стосуються захисту нашої територіальної цілісності. Грузія буде одним із ключових питань, що обговорюються у ході майбутнього візиту президента Обами до Москви. Останнє, чого ми хочемо, це стати полем битви. Краще бути полем переговорів", - зазначив грузинський президент.
Він визнав, що останнім часом Грузія опинилася у відносній політичній ізоляції. Водночас, за словами Саакашвілі, "сфера російського впливу значно зменшилася".
"Чи дійсно росіяни перемогли в Киргизстані? Сумніваюся. Ситуація там видається важкою та нестабільною. Росіяни відштовхнули від себе країни Середньої Азії. В Україні, чим вищими стають їхні вимоги, тим менше вони задовольняються. У СНД не працює жоден механізм. Росія намагається бути м'якою з ЄС і жорсткою з сусідами. Але сусідам не подобається такий жорсткий контроль без будь-яких стимулів. Вся ця сфера змінюється", - наводить видання слова грузинського президента.
Говорячи про можливу нормалізацію відносин Тбілісі з Москвою, Саакашвілі заявив: "Ми не дурні і не самогубці. Дуже неприємно мати ворогом Росію. Ми високо цінуємо російську культуру. Наші народи дуже багато пов'язує. Ключ до всього - у модернізації Росії. Або ця феодальна система прийде до цього лібералізму і демократії, або у країни будуть величезні проблеми".
Президент Грузії також вважає, що Росія зараз переживає період великих коливань. "Всі ми хочемо, щоб Медведєв щось собою представляв. Особливо я, хоча він сказав про мене стільки поганого. Але в Росії традиційно були президенти, позбавлені ваги. При Сталіні головою Верховної Ради був Михайло Калінін, дуже м'який ліберал, деяких членів сім'ї якого було репресовано. Сподіваюся, Медведєв - не сьогоднішній Калінін", - сказав Саакашвілі, зазначивши також, що Росією управляє не прем'єр-міністр чи президент, а Путін і ФСБ.
Нагадаємо, раніше Саакашвілі заявляв, що повернення Грузії до сфери впливу Москви позбавить Європу і НАТО партнера, закриє ринки регіону і доступ до центральноазійських енергоресурсів.
У свою чергу президент РФ Дмитро Медведєв неодноразово заявляв, що не збирається мати жодних справ з нинішнім президентом Грузії і той є персоною нон-ґрата для Росії.
Про це грузинський лідер заявив в інтерв'ю французькій газеті Le Monde напередодні візиту до Парижа, який відбудеться 8-9 червня.
Саакашвілі наголосив, що не йдеться про якусь "ялтинську" або "мюнхенську" дипломатії. "Американці хочуть бути прагматиками, але не за рахунок своїх основних цінностей. Ми постійно отримуємо від Вашингтона запевнення, що стосуються захисту нашої територіальної цілісності. Грузія буде одним із ключових питань, що обговорюються у ході майбутнього візиту президента Обами до Москви. Останнє, чого ми хочемо, це стати полем битви. Краще бути полем переговорів", - зазначив грузинський президент.
Він визнав, що останнім часом Грузія опинилася у відносній політичній ізоляції. Водночас, за словами Саакашвілі, "сфера російського впливу значно зменшилася".
"Чи дійсно росіяни перемогли в Киргизстані? Сумніваюся. Ситуація там видається важкою та нестабільною. Росіяни відштовхнули від себе країни Середньої Азії. В Україні, чим вищими стають їхні вимоги, тим менше вони задовольняються. У СНД не працює жоден механізм. Росія намагається бути м'якою з ЄС і жорсткою з сусідами. Але сусідам не подобається такий жорсткий контроль без будь-яких стимулів. Вся ця сфера змінюється", - наводить видання слова грузинського президента.
Говорячи про можливу нормалізацію відносин Тбілісі з Москвою, Саакашвілі заявив: "Ми не дурні і не самогубці. Дуже неприємно мати ворогом Росію. Ми високо цінуємо російську культуру. Наші народи дуже багато пов'язує. Ключ до всього - у модернізації Росії. Або ця феодальна система прийде до цього лібералізму і демократії, або у країни будуть величезні проблеми".
Президент Грузії також вважає, що Росія зараз переживає період великих коливань. "Всі ми хочемо, щоб Медведєв щось собою представляв. Особливо я, хоча він сказав про мене стільки поганого. Але в Росії традиційно були президенти, позбавлені ваги. При Сталіні головою Верховної Ради був Михайло Калінін, дуже м'який ліберал, деяких членів сім'ї якого було репресовано. Сподіваюся, Медведєв - не сьогоднішній Калінін", - сказав Саакашвілі, зазначивши також, що Росією управляє не прем'єр-міністр чи президент, а Путін і ФСБ.
Нагадаємо, раніше Саакашвілі заявляв, що повернення Грузії до сфери впливу Москви позбавить Європу і НАТО партнера, закриє ринки регіону і доступ до центральноазійських енергоресурсів.
У свою чергу президент РФ Дмитро Медведєв неодноразово заявляв, що не збирається мати жодних справ з нинішнім президентом Грузії і той є персоною нон-ґрата для Росії.
Стартувала чудова акція – «Одеса спілкується українською»
За словами координатора ГО «Одеса спілкується українською!» Антона Сокольчука, «метою акції є значне збільшення кількості одеситів, які спілкуються щодо службових питань і в повсякденному житті українською мовою. Бо не секрет, що україномовних громадян в Одесі більше, ніж намагаються довести представники певних сил».
Координатор акції вважає, що позиція певних партій і структур у мовному питанні є явно деструктивною. Він нагадав, що навіть облдержадміністрація одноосібним рішенням свого керівника нещодавно вийшла зі складу засновників єдиної в Одесі україномовної газети «Чорноморські новини». При цих умовах багато, воліючи не виділятися з загальної маси, нерідко «переходять на суржик, що в нашому місті вважається російською мовою», – додав Сокольчук, – передає «Кореспондент».
Першим етапом акції стало поширення інформації про її проведення в мережі Інтернет та друкованих виданнях – від «Чорноморських новин» до офіційного сайту НСЖУ. Також вирішено поширити інформацію про акцію на різних форумах, блогових платформах, на власних сайтах.
Утім, зазначають організатори акції, здивувала позиція деяких інтернет-видань, які розмістили і негайно вилучили зі своїх сторінок відповідну інформацію.
На форумах почалося жваве коментування цієї ініціативи. Одні підтримали її, реакція інших – «досить жорстка і груба, включно з нецензурними висловами. Причому найбільше негативу виплеснула російськомовна аудиторія мережі, причому навіть не з українських територій. Хоч це не дивно, зважаючи на стійке несприйняття нашими російськими «друзями» всього українського», – констатував Сокольчук.
До поширення інформації відразу приєдналися більш ніж десяток спільнот у різних соціальних мережах.
На думку Сокольчука, який відкрив блог, «акція не повинна відбуватися стандартно – з розгортанням на вулицях агітаційних наметів і збором підписів. Значно більше користі буде від кожного українського слова, вимовленого його прихильниками на вулиці, в транспорті, на роботі».
Нагадаємо, депутат Держдуми РФ Костянтин Затулін заявив, що Росія може розглянути питання про надання українській мові статусу державної.
Координатор акції вважає, що позиція певних партій і структур у мовному питанні є явно деструктивною. Він нагадав, що навіть облдержадміністрація одноосібним рішенням свого керівника нещодавно вийшла зі складу засновників єдиної в Одесі україномовної газети «Чорноморські новини». При цих умовах багато, воліючи не виділятися з загальної маси, нерідко «переходять на суржик, що в нашому місті вважається російською мовою», – додав Сокольчук, – передає «Кореспондент».
Першим етапом акції стало поширення інформації про її проведення в мережі Інтернет та друкованих виданнях – від «Чорноморських новин» до офіційного сайту НСЖУ. Також вирішено поширити інформацію про акцію на різних форумах, блогових платформах, на власних сайтах.
Утім, зазначають організатори акції, здивувала позиція деяких інтернет-видань, які розмістили і негайно вилучили зі своїх сторінок відповідну інформацію.
На форумах почалося жваве коментування цієї ініціативи. Одні підтримали її, реакція інших – «досить жорстка і груба, включно з нецензурними висловами. Причому найбільше негативу виплеснула російськомовна аудиторія мережі, причому навіть не з українських територій. Хоч це не дивно, зважаючи на стійке несприйняття нашими російськими «друзями» всього українського», – констатував Сокольчук.
До поширення інформації відразу приєдналися більш ніж десяток спільнот у різних соціальних мережах.
На думку Сокольчука, який відкрив блог, «акція не повинна відбуватися стандартно – з розгортанням на вулицях агітаційних наметів і збором підписів. Значно більше користі буде від кожного українського слова, вимовленого його прихильниками на вулиці, в транспорті, на роботі».
Нагадаємо, депутат Держдуми РФ Костянтин Затулін заявив, що Росія може розглянути питання про надання українській мові статусу державної.
Росія майже остання у рейтингу миролюбних держав
Росія зайняла 143 місце в рейтингу миролюбних держав серед 149 країн світу. Це стало одним із самих значущих провалів цього року. Ще в минулому році експерти Global Peace Index поставили РФ на 136 місце з 144.
Поряд з Росією значно опустилися в рейтингу такі країни, як Сирія, Грузія, Філіппіни і Кіпр, написано у звіті GPI, – пише NEWSru.
Утім, варто відзначити, що серед цих країн РФ втратила мінімальну кількість пунктів, у порівнянні з минулим роком, – лише два. Грузія опустилася на три місця, а рекордсменом виявилася Сирія, що втратила відразу 25 пунктів.
Поряд з Росією значно опустилися в рейтингу такі країни, як Сирія, Грузія, Філіппіни і Кіпр, написано у звіті GPI, – пише NEWSru.
Утім, варто відзначити, що серед цих країн РФ втратила мінімальну кількість пунктів, у порівнянні з минулим роком, – лише два. Грузія опустилася на три місця, а рекордсменом виявилася Сирія, що втратила відразу 25 пунктів.
Маючи у своєму складі Галичину, Україна ніколи не відбудеться як повноцінна держава, – регіонал Болдирєв
Народний депутат від Партії регіонів Юрій Болдирєв стверджує, що на відміну від Російської Федерації, що здолала з від’єднанням Прибалтики наслідки пакту Молотова-Ріббентропа, Україна досі «не може вирватися з його пут». Про це він заявив, виступаючи на фестивалі «Велике російське слово» в Криму.
Болдирєв нагадав про входження до складу України в 1939 році Галичини, яка до того належала Польщі. «Маючи у своєму складі цей регіон, Україна перебуватиме в перманентній політичній кризі, і ніколи не відбудеться як повноцінна держава», – зазначив він.
«Від’єднавши Лифляндію, Росія змогла набути стабільності, подолати наслідки пакту Молотова-Ріббентропа. До тих пір, поки ті території, які були захоплені кривавим диктатором Сталіним у європейців, залишатимуться у складі нашої країни, я думаю, ця бовтанка триватиме. Тому є різні можливості для стабілізації ситуації в нашій країні», – сказав Болдирєв.
Нагадаємо, нардеп Юрій Болдирєв давно прославився дивними як для українського політика висловлюваннями. Наприкінці 2006 року член Комітету ВР з питань культури і духовності регіонал Болдирєв під час виступу на Всесвітньому конгресі співвітчизників у Санкт-Петербурзі запропонував переселити до Сибіру й Приморського краю Росії мешканців Житомирської та Волинської областей. Свого часу як депутат Донецької облради Болдирєв був одним з ініціаторів роботи з проведення місцевого референдуму про дві державні мови – української і російської, з відновлення трансляції програми «Маяк» і телеканалу «Останкіно».
Як відомо, у Партії регіонів ще зовсім недавно стверджували, що Україну можна врятувати від розвалу, лише перетворивши її на федеративну державу. Народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко заявляв, що не бачить іншої альтернативи розвитку української держави, ніж її федералізація.
Президент Віктор Янукович заявив, що Україна є унітарною і демократичною державою та заперечив ідею її федерального устрою, повідомляє ТСН.
Болдирєв нагадав про входження до складу України в 1939 році Галичини, яка до того належала Польщі. «Маючи у своєму складі цей регіон, Україна перебуватиме в перманентній політичній кризі, і ніколи не відбудеться як повноцінна держава», – зазначив він.
«Від’єднавши Лифляндію, Росія змогла набути стабільності, подолати наслідки пакту Молотова-Ріббентропа. До тих пір, поки ті території, які були захоплені кривавим диктатором Сталіним у європейців, залишатимуться у складі нашої країни, я думаю, ця бовтанка триватиме. Тому є різні можливості для стабілізації ситуації в нашій країні», – сказав Болдирєв.
Нагадаємо, нардеп Юрій Болдирєв давно прославився дивними як для українського політика висловлюваннями. Наприкінці 2006 року член Комітету ВР з питань культури і духовності регіонал Болдирєв під час виступу на Всесвітньому конгресі співвітчизників у Санкт-Петербурзі запропонував переселити до Сибіру й Приморського краю Росії мешканців Житомирської та Волинської областей. Свого часу як депутат Донецької облради Болдирєв був одним з ініціаторів роботи з проведення місцевого референдуму про дві державні мови – української і російської, з відновлення трансляції програми «Маяк» і телеканалу «Останкіно».
Як відомо, у Партії регіонів ще зовсім недавно стверджували, що Україну можна врятувати від розвалу, лише перетворивши її на федеративну державу. Народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко заявляв, що не бачить іншої альтернативи розвитку української держави, ніж її федералізація.
Президент Віктор Янукович заявив, що Україна є унітарною і демократичною державою та заперечив ідею її федерального устрою, повідомляє ТСН.
У Росії спотворили слова Варфоломія, бо вони не вписуються в московську пропаганду
Москва шантажує Константинополь розколом… Російську церкву не визнавали 140 років… Якщо РПЦ каже, що вона є матір’ю для української церкви, то як може бути, що дочка старша від матері?..
Речник Української православної церкви Київського патріархату єпископ Євстратій (Зоря) відповів на запитання УНІАН.
МОСКВА ШАНТАЖУЄ КОНСТАНТИНОПОЛЬ РОЗКОЛОМ
Владико, російські ЗМІ повідомляють, що під час нещодавнього візиту в Москву Вселенський патріарх Варфоломій закликав «розкольників Української православної церкви Київського патріархату покаятися й повернутися в лоно канонічної церкви». Два роки тому він був в Україні. Такого від нього й приблизно не було чути. Що могло змінитися за ці два роки?
Позиція Вселенського патріарха щодо української церковної ситуації в своїй основі не змінюється вже протягом багатьох років. З одного боку, Патріарх має спілкування з Московським патріархатом, тобто визнає Російську православну церкву. І, відповідно, сприймає ті структури, які Московський патріархат має тут в Україні.
З другого боку, фундаментальне положення, якого намагається дотриматися Патріарх і вся Константинопольська патріархія, – це те, що Україна є канонічною територією Константинопольського патріархату. І що приєднання Київської митрополії до Московського патріархату в 1686 році було незаконним, було звершене не за приписами канонічних правил і що Константинопольський патріархат є матір’ю-церквою для Української церкви.
От виходячи з цих двох речей, які нібито взаємовиключні, і будуються власне відносини: з одного боку, Константинополь вважає, що Українська церква – це його церква, а з другого – що це церква Московського патріархату. Одне Патріарх визнає де-юре, а інше йому доводиться визнавати де-факто.
Власне через це деякі заяви Патріарха звучали двозначно. Бо йому доводиться не відступати від своєї позиції і рахуватися з думками Московського патріархату, якщо він хоче мати з ним добрі відносини.
Два роки тому Патріарх доволі активно почав діяти в тому напрямку, аби приєднати до Константинопольського патріархату українські церкви, які відійшли від влади МП. Ми всі були свідками цього, і цей процес був доволі публічний. І якраз тоді Московська патріархія зробила все можливе й неможливе, задіяла всі зв’язки з російською владою, ЗМІ, аби не допустити приєднання Київського патріархату та Українського автокефальної православної церкви до Константинопольського патріархату.
Згадаймо, саме представники Московського патріархату голосно заявляли: якщо Константинопольський патріарх прийме до себе тих, кого вони вважають «розкольниками», то це буде «великий розкол у православ’ї. Москва і Константинополь розірвуть відносини» й так далі. Тому коли Патріарх перебував тут у Києві, відбувалися активні переговори між МП та Константинопольським патріархатом.
Наслідком цих переговорів були домовленості, що в обмін на те, що Константинополь знижує рівень своєї активності в українському питанні, Москва погоджується на відновлення роботи структур, що покликані забезпечити проведення Всеправославного собору.
Під час візиту в Росію Варфоломій неодноразово казав про те, що його важливою метою, бажанням, яке він прагне реалізувати ледь не від початку свого перебування на патріаршому престолі, є скликання Всеправославного собору.
Від кінця VІІІ століття, від 787 року, такі собори не збиралися. Тобто після останнього Вселенського собору загальноправославних соборів не було.
У РОСІї СПОТВОРИЛИ СЛОВА ВАРФОЛОМІЯ, БО ВОНИ НЕ ВПИСУЮТЬСЯ В МОСКОВСЬКУ ПРОПАГАНДУ
Що цей собор вирішуватиме?
У середині шістдесятих років минулого століття Католицька церква провела свій собор, який отримав назву Другого ватиканського. Відповідно, у православному середовищі виникла думка, що потрібно скликати Православний собор, аби дати відповіді на ті питання, які ставить сьогодення перед Православ’ям. І з кінця шістдесятих років збиралося кілька Всеправославних нарад, які визначили перелік тем для обговорення на майбутньому соборі. Але у зв’язку з тим, що з деяких питань учасники цих нарад висловлювали абсолютно протилежні думки, Всеправославний собор досі залишається лише проектом.
Одним з найголовніших питань собору, яке обговорюється, і про це Патріарх Варфоломій казав під час візиту в Росію, є автокефалія Української церкви й спосіб її проголошення. Бо це питання практичне… Є Українська церква, яка хоче, бажає бути визнаною як автокефальна церква. Але механізму, як має відбуватися це визнання, у Православній церкві не існує. Канонів, які б це визначали, немає. І, скажімо, позиція Константинопольського патріарха та інших церков грецької традиції – Еладської церкви, Єрусалимського, Олександрійського патріархатів, Кіпрської церкви – полягає в тому, що автокефалію надає Константинопольський патріарх як перший серед патріархів.
Позиція Московського патріархату й церков, які її підтримують, полягає в тому, що автокефалію надає та церква, від якої відділяється нова автокефальна церква. Й узгодити ці позиції якраз і намагаються.
Завдяки тому, що Варфоломій пішов на поступки Москві в питанні України, Москва пішла на поступки Константинополю в питанні проведення Всеправославного собору. Щонайменше підготовки до нього. Тому в жовтні 2008 року, буквально за три місяці після візиту Варфоломія в Київ, у Константинопольській патріархії відбулася зустріч глав православних церков, у якій взяли участь покійний патріарх Алексій і ще тоді митрополит Кирил. На цій зустрічі домовилися активізувати підготовку до Всеправославного собору. Відтоді відбулися дві Всеправославних зустрічі, на рівні підготовчого комітету обговорювалися ті питання, що залишаються суперечливими, - відсутність згоди заважає вивести підготовку Всеправославного собору на фінішну пряму.
Ми бачимо, що компроміси в українському питанні допомагають Москві й Константинополю вирішувати проблеми своїх відносини.
З точки зору дипломатії це зрозуміло. З точки зору церковності й пастирства – не зовсім. Якщо говорити простою мовою, за український рахунок інші центри вирішують свої питання.
Ми радіємо, що між провідними православними церквами, Константинопольською і Московською, припиняється ворожнеча. Бо між церквами не повинно бути суперечок. Але порозуміння тільки тоді може бути твердим, коли воно засноване на правді.
Щодо слів Патріарха… подані слова Варфоломія в російських ЗМІ – це приклад інформаційної маніпуляції. По-перше, маніпулятивно було поставлено питання. Ведучий казав: «Ось зараз багато хто повертається в лоно матері-церкви, а деякі сумніваються, що б ви могли їм сказати?» Скільки це – «багато»? Насправді – близько десятка в рік. Хіба це багато? До нас теж переходять з Московського патріархату. По-друге, ми не чули оригіналу відповіді Патріарха. Константинополь матір’ю-церквою вважає себе, а не Московський патріархат. Тому коли Патріарх Варфоломій каже про повернення до матері-церкви, то має на увазі Константинополь. Усе інше – чистої води маніпуляції.
Далі… Слова Патріарха вирвані з контексту. Чути лише слова перекладача, грецької промови Варфоломія взагалі не чути. Чітко видно сліди монтажу. У деяких місцях взагалі розриви у фразах.
Очевидно, що Патріарх щось казав, але це «щось» було вирізано. Можливо, якраз те, що він казав, для нас дуже важливе, і, можливо, воно не дуже сподобалося московській пропаганді, тому це вирізали.
Патріарх, як я здогадуюся, хотів сказати, що Константинопольський патріархат є матір’ю-церквою і те, що робить Варфоломій, робить з любов’ю до канонічного порядку і блага Церкви, що від Константинополя ми послали святих Кирила і Мефодія просвітити слов’ян і завжди робили добро Російській і Українській церкві. І зараз хочемо лише того самого.
У КИЄВІ ВАРФОЛОМІЙ КАЗАВ ПРО НЕСПРАВЕДЛИВУ АНЕКСІЮ ПЕТРОМ І КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ
Яка тоді суть собору, якщо вони все одно не зможуть вирішити українське питання?
Ось у цьому й сіль... Щоб скликати собор, перед цим треба узгодити всі питання. Бо це не Верховна Рада, де в процесі самого засідання виробляються рішення, ідуть дискусії. Якщо на соборі будуть неузгоджені рішення, його сенс втрачається.
Активізація контактів між Москвою і Константинополем зумовлена тим, що, з одного боку, Варфоломій хоче ввійти в історію як Патріарх, за якого відбувся собор. З другого боку, і московський патріарх Кирил хоче ввійти в історію, як особа, яка цьому сприяла.
Але для того, щоб вирішити ці проблеми між Москвою і Константинополем, треба комусь чимось жертвувати. Коли Патріарх Варфоломій висловлювався в Москві, він певною мірою підтримував думку Москви. Так, він казав про схизму. Схизма в перекладі з грецької – «розкол». Каже, що в Україні є схизма і хоче, щоб вона була подолана. Але не треба забувати, що Патріарх був у Москві в гостях. А в гостях говорять зазвичай приємне для господарів. У Києві він теж говорив приємне для українців – про несправедливу анексію Петром І Київської митрополії.
З нашою церквою і УАПЦ Константинополь офіційних контактів не підтримує так, як він це робить з МП, але це не означає, що ми не спілкуємося. І наші делегації були не раз у Константинополі і звідти не раз делегації перебували в нас, зустрічалися з Патріархом Філаретом.
З тих пропозицій, які ми отримали від Константинопольського патріархату, випливає, що він би був не проти, аби частина Української православної церква, яка не підлягає МП, підпорядкувалася Варфоломію. На його умовах. І можливо, колись згодом він би надав автокефалію цій церкві. Але це занадто туманна перспектива для нашої церкви, щоб на неї погоджуватися.
У 2008 році, коли дуже активно обговорювалося це питання, ми були готові до того, щоб увійти до складу Константинопольського патріархату, але маючи чіткі і ясні перспективи. Бо наша мета – не те, щоб котрийсь із патріархів нас визнав. Наша мета – щоб наша церква була визнана як автокефальна.
Наша церква сповідує православну віру, виконує всі канони. Єдине, чого їй не вистачає, – офіційного визнання.
Зрештою, це не є лише нашою проблемою, а й проблемою всього православ’я, бо Українська церква, якщо її не ділити на конфесії, – одна з найбільших. Більшою від неї є лише Російська церква. Тому, звісно, наша церква не є такою могутньою, за нашими плечами не стоїть політична сила, як за Російською. Тому з нами й не рахуються так, як з Московським патріархатом.
Але ж до нас ніхто не висуває звинувачень, що ми не віруємо православно. Нам ніхто не може закинути, що ми єретики, що спотворили православну віру і не так вчимо людей. Ніхто!
Єдине звинувачення – це те, що ми не хочемо підкорятися волі московського патріарха. Виникає запитання: чому ми повинні підкорятися його волі?! Ми його шануємо, вважаємо його главою Російської церкви. Але чому ми хочемо жити з ними в мирі й добросусідстві, а нам у відповідь кажуть: «Вас взагалі не може бути»?
Пояснення одне – з Москви дивляться на Україну як на вибрик історії, як на якесь тимчасове явище, яке незабаром зникне. Що Україна – це частина «руского міра».
Звісно, сильна незалежна Українська держава заважає розвивати російський імперський проект. Чому? Якраз у силу того, що український і російський народи дуже близькі, тому росіяни свідомо й підсвідомо порівнюють те, як розвивається ситуація в Україні з тим, як вона розвивається в Росії.
Якщо росіяни бачитимуть, що демократичний шлях розвитку, який обрала Україна, а не авторитарний, який обрала Росія, кращий, і все, що відбувається в Україні, є кращим, то це серйозно загрожуватиме сьогоднішній системі влади Росії.
НАЙБІЛЬШЕ В МОСКОВСЬКІЙ ЦЕРКВІ БОЯТЬСЯ, ЩО ЛЮДИ ПІДУТЬ ВІД МОСКВИ
Відверто кажучи, мене як просту прихожанку церкви дивує чиєсь там визнання церкви. Як на мене, головне визнання – визнання людей. Якщо люди йдуть і моляться, то про ще може бути мова? Хіба це по-Божому?
Якби ваші думки дійшли до деяких ієрархів, це було б просто чудово. Ви, не маючи богословської освіти, говорите правильні речі.
Ще одним показником, що на нашому боці правда – є те, що ми не обмежуємо своїх віруючих, ми не закликаємо ходити в ту чи іншу церкву. Наприклад, ми не кажемо: «Не ходіть у храми МП, бо там погані священики, погана церква». Чи що «ви йдете в пекло, чи служите сатані» - як кажуть там про нас. Ми, незважаючи на всю пропаганду проти нас, не боїмося, що люди від нас підуть. А от у МП бояться, що люди підуть від Москви, якщо їх постійно не залякувати. То ж – на чиєму боці правда?
Взагалі МП поширює думку, що Київський патріархат – це щось таке маргінальне, маленьке. Було дійшло до такого абсурду, що казали начебто Київський патріархат виник завдяки Віктору Ющенку, коли той став президентом і що зникне разом з президентством Ющенка. До речі, те саме говорили й при Кравчуку.
Хочу наголосити – Київський патріархат є і буде тому, що так хоче віруючий православний український народ. Ми спираємося на його підтримку. І найголовніше, ми віримо, що на нашому боці правда Божа, бо без Його допомоги ми не змогли б вистояти в умовах того тиску, у якому зростала наша церква.
Чи не може такого бути, що Варфоломія, скажемо так, зацікавили чимось?..
Патріарх Варфоломій – це не та особа, яку можна купити грошима. Він має джерела фінансування – і досить значні джерела. Це грецька діаспора в Америці й узагалі діаспора по всьому світі. Тому пропонувати йому, приміром, банально гроші немає сенсу.
Константинопольський патріарх вважається першим серед усіх глав православних церков. І він вважає, що це покладає на нього особливу роль, місію щодо всього Православ’я. Також Патріарх вважає себе спадкоємцем історії Візантії, а це тисяча років славної, величної історії. Тому Варфоломій вважає свою церкву такою, що перебуває на висоті. І принижувати свої позиції в обмін на гроші… До такого Патріарх не опуститься.
Інше питання – дипломатії. Росія може запропонувати такі рішення, які здаватимуться дуже привабливими й вигідними Константинопольському патріархату. Проведення Всеправославного собору – одне з таких рішень.
РОСІЙСЬКУ ЦЕРКВУ НЕ ВИЗНАВАЛИ 140 РОКІВ
Тоді наскільки відклалося створення Української помісної церкви?
В Україні є Помісна церква. Ми – Київський патріархат – це і є Помісна церква, повноцінна, лише без зовнішнього визнання. Але такий шлях проходили майже всі новітні православні церкви. Навіть та сама Російська 140 років була не визнаною. Грецька – 33 роки, Болгарська – 75. Грузинську, Румунську теж не визнавали.
А ось коли буде єдина Українська церква, знає один Господь Бог, тому що це Його церква.
Є Українська незалежна держава, є український народ, є понад тисячолітня історія Православної церкви в Україні, є велика маса віруючих, тисячі храмів, є сотні монастирів, є духовні школи, що готують майбутніх пастирів. Усе є і активно розвивається. Динаміка утворення наших парафій дуже добра . Цього року ми відзначатимемо 15 років перебування Святішого Філарета на патріаршому престолі. У 1995 році, коли він став Патріархом, то Київський патріархат мав менш як дві тисячі парафій. Зараз ми їх маємо понад 4,5 тисячі. Це ще один показник нашого розвитку.
Усе це є свідченням того, що Українська церква не може не бути помісною, самостійною. Рано чи пізно це відбудеться, тому що до цього приведе Господь. Гадаю, це станеться доволі швидко й несподівано.
Як нова українська влада ставиться до Київського патріархату?
Поки ніяк, тобто ні погано, ні добре. Але ми всі бачимо, що Віктор Янукович поки відвідує храми лише Московського патріархату. Це свідчить про те, що він є прихильником цієї конфесії. Це його право як громадянина. Головне, щоб на рівні державної влади було однакове ставлення до всіх конфесій – як визначено законом. Президент таку позицію задекларував на засіданні Громадської гуманітарної ради. Сподіваємося, що її дотримуватимуться.
ЯКЩО РПЦ КАЖЕ, ЩО ВОНА Є МАТІР’Ю ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ, ТО ЯК МОЖЕ БУТИ, ЩО ДОЧКА СТАРША ВІД МАТЕРІ?
Днями президент Росії Медведєв підписав закон, за яким День хрещення Київської Русі буде державним святом Росії…
Просто День хрещення Русі… У законі Медвєдєва слово «Київської» не згадується.
Це ще один елемент спроби реалізації концепції «руского міра», про яку постійно говорить патріарх Кирил. А в цій концепції місце Києва – місце «южной столиці руского православ’я». Ніби Київ – це Росія, усе єдине і, як казав один кіногерой, «це мені, і це теж мені, це знову мені і весь час мені».
Зрештою, якщо відділити київський період, виникає питання – а де ж коріння Росії? У Московському князівстві в XIV столітті? Це занадто мало. Тому наполегливо говорять, що князь «Владімір» – це їхній князь, хоча в усіх літописах він записаний як Володимир, а не Владімір. І, якщо їх послухати, то і Ярослав Мудрий – це їхній князь, а Україна виникла десь у часи Польщі, або що ми – якась австро-угорська вигадка.
Дуже добре, що в Росії святкуватимуть такий день. Можливо, дехто й замислиться, де власне було хрещення і хто кому є матір’ю. Якщо Російська церква каже, що вона є матір’ю для Української церкви, то як так може бути, що дочка старша від матері? Бо про Москву вперше згадується в 1147 році, а хрещення було в 998. А що тоді відбувалося протягом більш як 150 років?
Розмовляла Оксана Климончук
Речник Української православної церкви Київського патріархату єпископ Євстратій (Зоря) відповів на запитання УНІАН.
МОСКВА ШАНТАЖУЄ КОНСТАНТИНОПОЛЬ РОЗКОЛОМ
Владико, російські ЗМІ повідомляють, що під час нещодавнього візиту в Москву Вселенський патріарх Варфоломій закликав «розкольників Української православної церкви Київського патріархату покаятися й повернутися в лоно канонічної церкви». Два роки тому він був в Україні. Такого від нього й приблизно не було чути. Що могло змінитися за ці два роки?
Позиція Вселенського патріарха щодо української церковної ситуації в своїй основі не змінюється вже протягом багатьох років. З одного боку, Патріарх має спілкування з Московським патріархатом, тобто визнає Російську православну церкву. І, відповідно, сприймає ті структури, які Московський патріархат має тут в Україні.
З другого боку, фундаментальне положення, якого намагається дотриматися Патріарх і вся Константинопольська патріархія, – це те, що Україна є канонічною територією Константинопольського патріархату. І що приєднання Київської митрополії до Московського патріархату в 1686 році було незаконним, було звершене не за приписами канонічних правил і що Константинопольський патріархат є матір’ю-церквою для Української церкви.
От виходячи з цих двох речей, які нібито взаємовиключні, і будуються власне відносини: з одного боку, Константинополь вважає, що Українська церква – це його церква, а з другого – що це церква Московського патріархату. Одне Патріарх визнає де-юре, а інше йому доводиться визнавати де-факто.
Власне через це деякі заяви Патріарха звучали двозначно. Бо йому доводиться не відступати від своєї позиції і рахуватися з думками Московського патріархату, якщо він хоче мати з ним добрі відносини.
Два роки тому Патріарх доволі активно почав діяти в тому напрямку, аби приєднати до Константинопольського патріархату українські церкви, які відійшли від влади МП. Ми всі були свідками цього, і цей процес був доволі публічний. І якраз тоді Московська патріархія зробила все можливе й неможливе, задіяла всі зв’язки з російською владою, ЗМІ, аби не допустити приєднання Київського патріархату та Українського автокефальної православної церкви до Константинопольського патріархату.
Згадаймо, саме представники Московського патріархату голосно заявляли: якщо Константинопольський патріарх прийме до себе тих, кого вони вважають «розкольниками», то це буде «великий розкол у православ’ї. Москва і Константинополь розірвуть відносини» й так далі. Тому коли Патріарх перебував тут у Києві, відбувалися активні переговори між МП та Константинопольським патріархатом.
Наслідком цих переговорів були домовленості, що в обмін на те, що Константинополь знижує рівень своєї активності в українському питанні, Москва погоджується на відновлення роботи структур, що покликані забезпечити проведення Всеправославного собору.
Під час візиту в Росію Варфоломій неодноразово казав про те, що його важливою метою, бажанням, яке він прагне реалізувати ледь не від початку свого перебування на патріаршому престолі, є скликання Всеправославного собору.
Від кінця VІІІ століття, від 787 року, такі собори не збиралися. Тобто після останнього Вселенського собору загальноправославних соборів не було.
У РОСІї СПОТВОРИЛИ СЛОВА ВАРФОЛОМІЯ, БО ВОНИ НЕ ВПИСУЮТЬСЯ В МОСКОВСЬКУ ПРОПАГАНДУ
Що цей собор вирішуватиме?
У середині шістдесятих років минулого століття Католицька церква провела свій собор, який отримав назву Другого ватиканського. Відповідно, у православному середовищі виникла думка, що потрібно скликати Православний собор, аби дати відповіді на ті питання, які ставить сьогодення перед Православ’ям. І з кінця шістдесятих років збиралося кілька Всеправославних нарад, які визначили перелік тем для обговорення на майбутньому соборі. Але у зв’язку з тим, що з деяких питань учасники цих нарад висловлювали абсолютно протилежні думки, Всеправославний собор досі залишається лише проектом.
Одним з найголовніших питань собору, яке обговорюється, і про це Патріарх Варфоломій казав під час візиту в Росію, є автокефалія Української церкви й спосіб її проголошення. Бо це питання практичне… Є Українська церква, яка хоче, бажає бути визнаною як автокефальна церква. Але механізму, як має відбуватися це визнання, у Православній церкві не існує. Канонів, які б це визначали, немає. І, скажімо, позиція Константинопольського патріарха та інших церков грецької традиції – Еладської церкви, Єрусалимського, Олександрійського патріархатів, Кіпрської церкви – полягає в тому, що автокефалію надає Константинопольський патріарх як перший серед патріархів.
Позиція Московського патріархату й церков, які її підтримують, полягає в тому, що автокефалію надає та церква, від якої відділяється нова автокефальна церква. Й узгодити ці позиції якраз і намагаються.
Завдяки тому, що Варфоломій пішов на поступки Москві в питанні України, Москва пішла на поступки Константинополю в питанні проведення Всеправославного собору. Щонайменше підготовки до нього. Тому в жовтні 2008 року, буквально за три місяці після візиту Варфоломія в Київ, у Константинопольській патріархії відбулася зустріч глав православних церков, у якій взяли участь покійний патріарх Алексій і ще тоді митрополит Кирил. На цій зустрічі домовилися активізувати підготовку до Всеправославного собору. Відтоді відбулися дві Всеправославних зустрічі, на рівні підготовчого комітету обговорювалися ті питання, що залишаються суперечливими, - відсутність згоди заважає вивести підготовку Всеправославного собору на фінішну пряму.
Ми бачимо, що компроміси в українському питанні допомагають Москві й Константинополю вирішувати проблеми своїх відносини.
З точки зору дипломатії це зрозуміло. З точки зору церковності й пастирства – не зовсім. Якщо говорити простою мовою, за український рахунок інші центри вирішують свої питання.
Ми радіємо, що між провідними православними церквами, Константинопольською і Московською, припиняється ворожнеча. Бо між церквами не повинно бути суперечок. Але порозуміння тільки тоді може бути твердим, коли воно засноване на правді.
Щодо слів Патріарха… подані слова Варфоломія в російських ЗМІ – це приклад інформаційної маніпуляції. По-перше, маніпулятивно було поставлено питання. Ведучий казав: «Ось зараз багато хто повертається в лоно матері-церкви, а деякі сумніваються, що б ви могли їм сказати?» Скільки це – «багато»? Насправді – близько десятка в рік. Хіба це багато? До нас теж переходять з Московського патріархату. По-друге, ми не чули оригіналу відповіді Патріарха. Константинополь матір’ю-церквою вважає себе, а не Московський патріархат. Тому коли Патріарх Варфоломій каже про повернення до матері-церкви, то має на увазі Константинополь. Усе інше – чистої води маніпуляції.
Далі… Слова Патріарха вирвані з контексту. Чути лише слова перекладача, грецької промови Варфоломія взагалі не чути. Чітко видно сліди монтажу. У деяких місцях взагалі розриви у фразах.
Очевидно, що Патріарх щось казав, але це «щось» було вирізано. Можливо, якраз те, що він казав, для нас дуже важливе, і, можливо, воно не дуже сподобалося московській пропаганді, тому це вирізали.
Патріарх, як я здогадуюся, хотів сказати, що Константинопольський патріархат є матір’ю-церквою і те, що робить Варфоломій, робить з любов’ю до канонічного порядку і блага Церкви, що від Константинополя ми послали святих Кирила і Мефодія просвітити слов’ян і завжди робили добро Російській і Українській церкві. І зараз хочемо лише того самого.
У КИЄВІ ВАРФОЛОМІЙ КАЗАВ ПРО НЕСПРАВЕДЛИВУ АНЕКСІЮ ПЕТРОМ І КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ
Яка тоді суть собору, якщо вони все одно не зможуть вирішити українське питання?
Ось у цьому й сіль... Щоб скликати собор, перед цим треба узгодити всі питання. Бо це не Верховна Рада, де в процесі самого засідання виробляються рішення, ідуть дискусії. Якщо на соборі будуть неузгоджені рішення, його сенс втрачається.
Активізація контактів між Москвою і Константинополем зумовлена тим, що, з одного боку, Варфоломій хоче ввійти в історію як Патріарх, за якого відбувся собор. З другого боку, і московський патріарх Кирил хоче ввійти в історію, як особа, яка цьому сприяла.
Але для того, щоб вирішити ці проблеми між Москвою і Константинополем, треба комусь чимось жертвувати. Коли Патріарх Варфоломій висловлювався в Москві, він певною мірою підтримував думку Москви. Так, він казав про схизму. Схизма в перекладі з грецької – «розкол». Каже, що в Україні є схизма і хоче, щоб вона була подолана. Але не треба забувати, що Патріарх був у Москві в гостях. А в гостях говорять зазвичай приємне для господарів. У Києві він теж говорив приємне для українців – про несправедливу анексію Петром І Київської митрополії.
З нашою церквою і УАПЦ Константинополь офіційних контактів не підтримує так, як він це робить з МП, але це не означає, що ми не спілкуємося. І наші делегації були не раз у Константинополі і звідти не раз делегації перебували в нас, зустрічалися з Патріархом Філаретом.
З тих пропозицій, які ми отримали від Константинопольського патріархату, випливає, що він би був не проти, аби частина Української православної церква, яка не підлягає МП, підпорядкувалася Варфоломію. На його умовах. І можливо, колись згодом він би надав автокефалію цій церкві. Але це занадто туманна перспектива для нашої церкви, щоб на неї погоджуватися.
У 2008 році, коли дуже активно обговорювалося це питання, ми були готові до того, щоб увійти до складу Константинопольського патріархату, але маючи чіткі і ясні перспективи. Бо наша мета – не те, щоб котрийсь із патріархів нас визнав. Наша мета – щоб наша церква була визнана як автокефальна.
Наша церква сповідує православну віру, виконує всі канони. Єдине, чого їй не вистачає, – офіційного визнання.
Зрештою, це не є лише нашою проблемою, а й проблемою всього православ’я, бо Українська церква, якщо її не ділити на конфесії, – одна з найбільших. Більшою від неї є лише Російська церква. Тому, звісно, наша церква не є такою могутньою, за нашими плечами не стоїть політична сила, як за Російською. Тому з нами й не рахуються так, як з Московським патріархатом.
Але ж до нас ніхто не висуває звинувачень, що ми не віруємо православно. Нам ніхто не може закинути, що ми єретики, що спотворили православну віру і не так вчимо людей. Ніхто!
Єдине звинувачення – це те, що ми не хочемо підкорятися волі московського патріарха. Виникає запитання: чому ми повинні підкорятися його волі?! Ми його шануємо, вважаємо його главою Російської церкви. Але чому ми хочемо жити з ними в мирі й добросусідстві, а нам у відповідь кажуть: «Вас взагалі не може бути»?
Пояснення одне – з Москви дивляться на Україну як на вибрик історії, як на якесь тимчасове явище, яке незабаром зникне. Що Україна – це частина «руского міра».
Звісно, сильна незалежна Українська держава заважає розвивати російський імперський проект. Чому? Якраз у силу того, що український і російський народи дуже близькі, тому росіяни свідомо й підсвідомо порівнюють те, як розвивається ситуація в Україні з тим, як вона розвивається в Росії.
Якщо росіяни бачитимуть, що демократичний шлях розвитку, який обрала Україна, а не авторитарний, який обрала Росія, кращий, і все, що відбувається в Україні, є кращим, то це серйозно загрожуватиме сьогоднішній системі влади Росії.
НАЙБІЛЬШЕ В МОСКОВСЬКІЙ ЦЕРКВІ БОЯТЬСЯ, ЩО ЛЮДИ ПІДУТЬ ВІД МОСКВИ
Відверто кажучи, мене як просту прихожанку церкви дивує чиєсь там визнання церкви. Як на мене, головне визнання – визнання людей. Якщо люди йдуть і моляться, то про ще може бути мова? Хіба це по-Божому?
Якби ваші думки дійшли до деяких ієрархів, це було б просто чудово. Ви, не маючи богословської освіти, говорите правильні речі.
Ще одним показником, що на нашому боці правда – є те, що ми не обмежуємо своїх віруючих, ми не закликаємо ходити в ту чи іншу церкву. Наприклад, ми не кажемо: «Не ходіть у храми МП, бо там погані священики, погана церква». Чи що «ви йдете в пекло, чи служите сатані» - як кажуть там про нас. Ми, незважаючи на всю пропаганду проти нас, не боїмося, що люди від нас підуть. А от у МП бояться, що люди підуть від Москви, якщо їх постійно не залякувати. То ж – на чиєму боці правда?
Взагалі МП поширює думку, що Київський патріархат – це щось таке маргінальне, маленьке. Було дійшло до такого абсурду, що казали начебто Київський патріархат виник завдяки Віктору Ющенку, коли той став президентом і що зникне разом з президентством Ющенка. До речі, те саме говорили й при Кравчуку.
Хочу наголосити – Київський патріархат є і буде тому, що так хоче віруючий православний український народ. Ми спираємося на його підтримку. І найголовніше, ми віримо, що на нашому боці правда Божа, бо без Його допомоги ми не змогли б вистояти в умовах того тиску, у якому зростала наша церква.
Чи не може такого бути, що Варфоломія, скажемо так, зацікавили чимось?..
Патріарх Варфоломій – це не та особа, яку можна купити грошима. Він має джерела фінансування – і досить значні джерела. Це грецька діаспора в Америці й узагалі діаспора по всьому світі. Тому пропонувати йому, приміром, банально гроші немає сенсу.
Константинопольський патріарх вважається першим серед усіх глав православних церков. І він вважає, що це покладає на нього особливу роль, місію щодо всього Православ’я. Також Патріарх вважає себе спадкоємцем історії Візантії, а це тисяча років славної, величної історії. Тому Варфоломій вважає свою церкву такою, що перебуває на висоті. І принижувати свої позиції в обмін на гроші… До такого Патріарх не опуститься.
Інше питання – дипломатії. Росія може запропонувати такі рішення, які здаватимуться дуже привабливими й вигідними Константинопольському патріархату. Проведення Всеправославного собору – одне з таких рішень.
РОСІЙСЬКУ ЦЕРКВУ НЕ ВИЗНАВАЛИ 140 РОКІВ
Тоді наскільки відклалося створення Української помісної церкви?
В Україні є Помісна церква. Ми – Київський патріархат – це і є Помісна церква, повноцінна, лише без зовнішнього визнання. Але такий шлях проходили майже всі новітні православні церкви. Навіть та сама Російська 140 років була не визнаною. Грецька – 33 роки, Болгарська – 75. Грузинську, Румунську теж не визнавали.
А ось коли буде єдина Українська церква, знає один Господь Бог, тому що це Його церква.
Є Українська незалежна держава, є український народ, є понад тисячолітня історія Православної церкви в Україні, є велика маса віруючих, тисячі храмів, є сотні монастирів, є духовні школи, що готують майбутніх пастирів. Усе є і активно розвивається. Динаміка утворення наших парафій дуже добра . Цього року ми відзначатимемо 15 років перебування Святішого Філарета на патріаршому престолі. У 1995 році, коли він став Патріархом, то Київський патріархат мав менш як дві тисячі парафій. Зараз ми їх маємо понад 4,5 тисячі. Це ще один показник нашого розвитку.
Усе це є свідченням того, що Українська церква не може не бути помісною, самостійною. Рано чи пізно це відбудеться, тому що до цього приведе Господь. Гадаю, це станеться доволі швидко й несподівано.
Як нова українська влада ставиться до Київського патріархату?
Поки ніяк, тобто ні погано, ні добре. Але ми всі бачимо, що Віктор Янукович поки відвідує храми лише Московського патріархату. Це свідчить про те, що він є прихильником цієї конфесії. Це його право як громадянина. Головне, щоб на рівні державної влади було однакове ставлення до всіх конфесій – як визначено законом. Президент таку позицію задекларував на засіданні Громадської гуманітарної ради. Сподіваємося, що її дотримуватимуться.
ЯКЩО РПЦ КАЖЕ, ЩО ВОНА Є МАТІР’Ю ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ, ТО ЯК МОЖЕ БУТИ, ЩО ДОЧКА СТАРША ВІД МАТЕРІ?
Днями президент Росії Медведєв підписав закон, за яким День хрещення Київської Русі буде державним святом Росії…
Просто День хрещення Русі… У законі Медвєдєва слово «Київської» не згадується.
Це ще один елемент спроби реалізації концепції «руского міра», про яку постійно говорить патріарх Кирил. А в цій концепції місце Києва – місце «южной столиці руского православ’я». Ніби Київ – це Росія, усе єдине і, як казав один кіногерой, «це мені, і це теж мені, це знову мені і весь час мені».
Зрештою, якщо відділити київський період, виникає питання – а де ж коріння Росії? У Московському князівстві в XIV столітті? Це занадто мало. Тому наполегливо говорять, що князь «Владімір» – це їхній князь, хоча в усіх літописах він записаний як Володимир, а не Владімір. І, якщо їх послухати, то і Ярослав Мудрий – це їхній князь, а Україна виникла десь у часи Польщі, або що ми – якась австро-угорська вигадка.
Дуже добре, що в Росії святкуватимуть такий день. Можливо, дехто й замислиться, де власне було хрещення і хто кому є матір’ю. Якщо Російська церква каже, що вона є матір’ю для Української церкви, то як так може бути, що дочка старша від матері? Бо про Москву вперше згадується в 1147 році, а хрещення було в 998. А що тоді відбувалося протягом більш як 150 років?
Розмовляла Оксана Климончук
Побитий журналіст спростовує заяву генерал-лейтенанта міліції
Комітет захисту українських журналістів закликає Президента, прем’єр-міністра, Генерального прокурора та міністра внутрішніх справ взяти під особистий контроль розслідування справ про напади на редакторів двох ЗМІ у західних областях України.
Відповідну заяву було оприлюднено сьогодні на прес-конференції в Києві.
Як зазначається у зверненні, 23 березня цього року в м.Коломия було скоєно замах на життя головного редактора газети "Коломийський вісник" Василя ДЕМ’ЯНІВА, який за випадковим збігом обставин залишився живим, при цьому нападники не забрали у нього жодних особистих речей. Крім того, у ніч з 16 на 17 квітня цього року в м.Нововолинськ Волинської області вчинено замах на життя засновника і директора львівського підприємства "Радіоорганізація "Львівська жінка" Ігоря ЖЕЛІЗКА, який отримав під час нападу понад десять ударів ножем у живіт та спину.
Як наголошують у Комітеті захисту українських журналістів, нове керівництво регіональних управлінь міліції, на території яких сталися ці інциденти, та їхні підлеглі зволікають із розслідуванням справ, надаючи на запити "лише формальні неправдиві відповіді".
"Ми очікуємо публічного звіту МВС України та Генеральної прокуратури про хід розслідування цих кримінальних справ до другої декади червня цього року", - наголосили члени Комітету захисту українських журналістів.
Під час прес-конференції було також оприлюднено відкритий лист головного редактора газети "Коломийський вісник" Василя ДЕМ`ЯНІВА міністру внутрішніх справ Анатолію Могильову та начальнику УМВС України в Івано-Франківській області Василю ВАРЦАБІ.
У ньому журналіст спростовує заяву генерал-лейтенанта ВАРЦАБИ про те, що потерпілий (ДЕМ`ЯНІВ. - Ред.) упізнав нападників, і піддає сумніву версію щодо мотивайії злочину, озвучену головним міліціонером області.
Відповідну заяву було оприлюднено сьогодні на прес-конференції в Києві.
Як зазначається у зверненні, 23 березня цього року в м.Коломия було скоєно замах на життя головного редактора газети "Коломийський вісник" Василя ДЕМ’ЯНІВА, який за випадковим збігом обставин залишився живим, при цьому нападники не забрали у нього жодних особистих речей. Крім того, у ніч з 16 на 17 квітня цього року в м.Нововолинськ Волинської області вчинено замах на життя засновника і директора львівського підприємства "Радіоорганізація "Львівська жінка" Ігоря ЖЕЛІЗКА, який отримав під час нападу понад десять ударів ножем у живіт та спину.
Як наголошують у Комітеті захисту українських журналістів, нове керівництво регіональних управлінь міліції, на території яких сталися ці інциденти, та їхні підлеглі зволікають із розслідуванням справ, надаючи на запити "лише формальні неправдиві відповіді".
"Ми очікуємо публічного звіту МВС України та Генеральної прокуратури про хід розслідування цих кримінальних справ до другої декади червня цього року", - наголосили члени Комітету захисту українських журналістів.
Під час прес-конференції було також оприлюднено відкритий лист головного редактора газети "Коломийський вісник" Василя ДЕМ`ЯНІВА міністру внутрішніх справ Анатолію Могильову та начальнику УМВС України в Івано-Франківській області Василю ВАРЦАБІ.
У ньому журналіст спростовує заяву генерал-лейтенанта ВАРЦАБИ про те, що потерпілий (ДЕМ`ЯНІВ. - Ред.) упізнав нападників, і піддає сумніву версію щодо мотивайії злочину, озвучену головним міліціонером області.
Політолог К. Матвієнко: комуністи - одноразовий засіб
Українські комуністи досі майже безпроблемно співпрацюють в урядовій коаліції з Партією регіонів, яка має у своїх лавах найбагатших капіталістів в Україні.
Але президент Янукович заявив, що хоче ринкових реформ, а уряд Азарова збирається скорочувати видатки, щоб збалансувати бюджет, і позичити ще кілька мілярдів у Міжнародного валютного фонду.
Комуністи відчувають, що їм не личить бути в такій компанії, проголошують незгоду і навіть вживають слово "опозиція".
Але чи щирі ці заяви - хіба комуністи не знали, з ким вони створюють уряд і керують парламентом?
У той же час фахівці нагадують, що нині коаліція назбирала собі перебіжчиків з інших фракцій і може й без комуністів набрати 226 голосів, щоб схвалювати необхідні рішення.
Тож чи потрібні ще комуністи урядовій коаліції, чи потрібна вона комуністам?
Про це Богдан Цюпин розпитував політолога з корпорації політичного консалтингу "Гардарика" Костянтина Матвієнка.
К. Матвієнко: Це така традиційна доля комуністів в українській політиці одноразового засобу – їх використовують тоді, коли потрібний доважок голосів для протягування тих чи інших законів. І як тільки за рахунок цих законів правляча коаліція імперіалістів-капіталістів міцніє, то відповідно комуністи перестають бути потрібними. А комуністи опиняються в непростій ситуації через те, що їм потрібно зберігати ось цю от риторику людей, які опікуються соціальними проблемами своїх виборців, а насправді ми розуміємо, що комуністи також є маніпульованими великим капіталом. Отже, опиняючись на шпагаті між інтересами великого капіталу і намаганням демонструвати піклування про інтереси своїх виборців, комуністи в черговий раз стають непотрібними.
Бі-Бі-Сі: Але є одна справа, у якій Партія регіонів і Комуністична партія України сходяться, дружно голосують і чудово розуміють один одного. Йдеться про проросійськість. Чи вважаєте ви, що Партія регіонів і Комуністична партія і далі залишатимуться єдиними на платформі прихильності Москві?
К. Матвієнко: Знов таки, проросійськість є справжня, а є удавана. Удавана стосується, наприклад, долі російської мови в Україні. Тут Партія регіонів і комуністи, звичайно, будуть працювати в унісон. Тому що такою є зацікавленість їхніх виборців – і виборців Партії регіонів, і виборців комуністів. А от коли ми говоримо… Ну, припустимо, про питання НАТО - і Партія регіонів, і комуністи щиро вважають, що Україні не слід вступати до Північноатлантичного альянсу. Але коли включаться вже бізнес-інтереси, дивіться, яку просту, але розкішну двоходівку зіграла Росія з Україною з цінами на газ! Підписаний харківський газо-флотський пакт, після цього нам, справді, дали трошки менше ціни на газ, але не на довгий час, на 10 років (ну, принаймні з тим, що на 25 років подовжили перебування флоту), і тут росіяни активно починають скуповувати наші підприємства. Це стосується Індустріального союзу Донбасу, що було зроблено раніше, комбінату імені Ілліча у Маріуполі, зараз є питання "Запоріжсталі". Отже, тепер експлуататорами трудящих мас, користуючись риторикою комуністів, є ті ж самі росіяни. І ось тут пред’явити б росіянам вимоги збільшення зарплатні, поліпшення абсолютно нестерпних умов праці металургів і хіміків, які в Україні мають місце, але комуністи замовкають. Ось тут вже їхня проросійськість і їхнє добре налаштування до Росії не спрацьовує в інтересах їхніх виборців. І вони про це воліють уникати говорити.
Бі-Бі-Сі: Тобто, фактично комуністів і Партію регіонів як головну силу в урядовій коаліції більше роз’єднує, аніж об’єднує, так?
К. Матвієнко: Ні-ні-ні! Спільні бізнес-інтереси їхніх власників – і Партії регіонів, і комуністів – поки що єдині…
Бі-Бі-Сі: Тобто те, що вони афішувати не можуть фактично?
К. Матвієнко: Так, звичайно. А от коли Янукович змушений заявляти про підвищення пенсійного віку, чи про скорочення соціальних видатків, ось тут, звичайно, комуністи опиняються у ситуації шпагату. Це ганебно їх роз’єднує.
Бі-Бі-Сі: Як ви думаєте, що можуть робити комуністи?
К. Матвієнко: А їм нічого не треба робити. Річ у тому, що правляча коаліція складає зараз набагато більше голосів, ніж це оголошено офіційно. Реально і Блок Юлії Тимошенко, і НУНС мають набагато більше потенційних перебіжчиків, тих, хто буде голосувати з ними, ніж потрібно для ухвалення законів. Отже, фактично, навіть наголошуючи на перехід до правлячої коаліції з Партії регіонів, у своїх меркантильних інтересах буде голосувати значна частина, яка залишається в Блоці Юлії Тимошенко. Там же теж багато людей, зацікавлених у експлуатації ресурсів України.
Бі-Бі-Сі: Та чи не вигідно зараз комуністам політично гучно тріснути дверима, заявивши, що вони з експлуататорами і капіталістами більше не хочуть співпрацювати?
К. Матвієнко: Я не був, не є і не буду політичним консультантом комуністів. Відтак я просто навіть не міркував з точки зору політтехнологічної доцільності… Давайте я поясню, що стосується політичної логіки. Політична логіка в України – це питання виживання. Тобто, це питання збереження обдуреного стану своїх виборців, щоб виборці і далі голосували за них. Так от тут я підказки комуністам давати не буду, але думаю, що логіка буде такою: вони залишатимуться певний час формально в правлячій коаліції, імітуватимуть певні розбіжності – гучно заявлятимуть про те, що вони проти експлуатації трудящих мас. Звичайно, не їхніми голосами будуть прийняті оці от закони, які потрібні для Міжнародного Валютного Фонду, які зараз нав’язуються Україні. Відтак вони все одно залишатимуться поки що у правлячої коаліції. Там є їхні міністри, там є Адам Іванович Мартинюк (перший віце-спікер Верховної Ради) у них по праву руку від Литвина. Отже, комуністи будуть в такому підвішеному стані і далі. Ми знаємо їхні рейтинги і розуміємо, що якщо вибори відбудуться ще в травні 2011-го року (є зараз такі плани на дострокові парламентські вибори), у комуністів є шанс подолати тривідсотковий бар’єр. Якщо 5, то вже немає, 5-відсотковий вони не здолають. А якщо вибори будуть у 2012-му році, то точно у комуністів немає жодного шансу потрапити в парламент. Отже, комуністи доживають свого політичного віку.
Але президент Янукович заявив, що хоче ринкових реформ, а уряд Азарова збирається скорочувати видатки, щоб збалансувати бюджет, і позичити ще кілька мілярдів у Міжнародного валютного фонду.
Комуністи відчувають, що їм не личить бути в такій компанії, проголошують незгоду і навіть вживають слово "опозиція".
Але чи щирі ці заяви - хіба комуністи не знали, з ким вони створюють уряд і керують парламентом?
У той же час фахівці нагадують, що нині коаліція назбирала собі перебіжчиків з інших фракцій і може й без комуністів набрати 226 голосів, щоб схвалювати необхідні рішення.
Тож чи потрібні ще комуністи урядовій коаліції, чи потрібна вона комуністам?
Про це Богдан Цюпин розпитував політолога з корпорації політичного консалтингу "Гардарика" Костянтина Матвієнка.
К. Матвієнко: Це така традиційна доля комуністів в українській політиці одноразового засобу – їх використовують тоді, коли потрібний доважок голосів для протягування тих чи інших законів. І як тільки за рахунок цих законів правляча коаліція імперіалістів-капіталістів міцніє, то відповідно комуністи перестають бути потрібними. А комуністи опиняються в непростій ситуації через те, що їм потрібно зберігати ось цю от риторику людей, які опікуються соціальними проблемами своїх виборців, а насправді ми розуміємо, що комуністи також є маніпульованими великим капіталом. Отже, опиняючись на шпагаті між інтересами великого капіталу і намаганням демонструвати піклування про інтереси своїх виборців, комуністи в черговий раз стають непотрібними.
Бі-Бі-Сі: Але є одна справа, у якій Партія регіонів і Комуністична партія України сходяться, дружно голосують і чудово розуміють один одного. Йдеться про проросійськість. Чи вважаєте ви, що Партія регіонів і Комуністична партія і далі залишатимуться єдиними на платформі прихильності Москві?
К. Матвієнко: Знов таки, проросійськість є справжня, а є удавана. Удавана стосується, наприклад, долі російської мови в Україні. Тут Партія регіонів і комуністи, звичайно, будуть працювати в унісон. Тому що такою є зацікавленість їхніх виборців – і виборців Партії регіонів, і виборців комуністів. А от коли ми говоримо… Ну, припустимо, про питання НАТО - і Партія регіонів, і комуністи щиро вважають, що Україні не слід вступати до Північноатлантичного альянсу. Але коли включаться вже бізнес-інтереси, дивіться, яку просту, але розкішну двоходівку зіграла Росія з Україною з цінами на газ! Підписаний харківський газо-флотський пакт, після цього нам, справді, дали трошки менше ціни на газ, але не на довгий час, на 10 років (ну, принаймні з тим, що на 25 років подовжили перебування флоту), і тут росіяни активно починають скуповувати наші підприємства. Це стосується Індустріального союзу Донбасу, що було зроблено раніше, комбінату імені Ілліча у Маріуполі, зараз є питання "Запоріжсталі". Отже, тепер експлуататорами трудящих мас, користуючись риторикою комуністів, є ті ж самі росіяни. І ось тут пред’явити б росіянам вимоги збільшення зарплатні, поліпшення абсолютно нестерпних умов праці металургів і хіміків, які в Україні мають місце, але комуністи замовкають. Ось тут вже їхня проросійськість і їхнє добре налаштування до Росії не спрацьовує в інтересах їхніх виборців. І вони про це воліють уникати говорити.
Бі-Бі-Сі: Тобто, фактично комуністів і Партію регіонів як головну силу в урядовій коаліції більше роз’єднує, аніж об’єднує, так?
К. Матвієнко: Ні-ні-ні! Спільні бізнес-інтереси їхніх власників – і Партії регіонів, і комуністів – поки що єдині…
Бі-Бі-Сі: Тобто те, що вони афішувати не можуть фактично?
К. Матвієнко: Так, звичайно. А от коли Янукович змушений заявляти про підвищення пенсійного віку, чи про скорочення соціальних видатків, ось тут, звичайно, комуністи опиняються у ситуації шпагату. Це ганебно їх роз’єднує.
Бі-Бі-Сі: Як ви думаєте, що можуть робити комуністи?
К. Матвієнко: А їм нічого не треба робити. Річ у тому, що правляча коаліція складає зараз набагато більше голосів, ніж це оголошено офіційно. Реально і Блок Юлії Тимошенко, і НУНС мають набагато більше потенційних перебіжчиків, тих, хто буде голосувати з ними, ніж потрібно для ухвалення законів. Отже, фактично, навіть наголошуючи на перехід до правлячої коаліції з Партії регіонів, у своїх меркантильних інтересах буде голосувати значна частина, яка залишається в Блоці Юлії Тимошенко. Там же теж багато людей, зацікавлених у експлуатації ресурсів України.
Бі-Бі-Сі: Та чи не вигідно зараз комуністам політично гучно тріснути дверима, заявивши, що вони з експлуататорами і капіталістами більше не хочуть співпрацювати?
К. Матвієнко: Я не був, не є і не буду політичним консультантом комуністів. Відтак я просто навіть не міркував з точки зору політтехнологічної доцільності… Давайте я поясню, що стосується політичної логіки. Політична логіка в України – це питання виживання. Тобто, це питання збереження обдуреного стану своїх виборців, щоб виборці і далі голосували за них. Так от тут я підказки комуністам давати не буду, але думаю, що логіка буде такою: вони залишатимуться певний час формально в правлячій коаліції, імітуватимуть певні розбіжності – гучно заявлятимуть про те, що вони проти експлуатації трудящих мас. Звичайно, не їхніми голосами будуть прийняті оці от закони, які потрібні для Міжнародного Валютного Фонду, які зараз нав’язуються Україні. Відтак вони все одно залишатимуться поки що у правлячої коаліції. Там є їхні міністри, там є Адам Іванович Мартинюк (перший віце-спікер Верховної Ради) у них по праву руку від Литвина. Отже, комуністи будуть в такому підвішеному стані і далі. Ми знаємо їхні рейтинги і розуміємо, що якщо вибори відбудуться ще в травні 2011-го року (є зараз такі плани на дострокові парламентські вибори), у комуністів є шанс подолати тривідсотковий бар’єр. Якщо 5, то вже немає, 5-відсотковий вони не здолають. А якщо вибори будуть у 2012-му році, то точно у комуністів немає жодного шансу потрапити в парламент. Отже, комуністи доживають свого політичного віку.
ЧФ РФ продовжує нарощувати борги перед українцями
В останні місяці зросли борги підприємств, які належать Міністерству оборони Росії або пов'язані з Чорноморським флотом Російської Федерації контрактами. Найблільше зросла заборгованість з зарплат, а також з виплат у Пенсійний фонд України. Про це повідомляє прес-служба Севастопольської міськдержадміністрації.
За інформацією радіо "Свобода", заступник глави адміністрації Ірина Цокур, проводячи днями засідання Спеціальної тимчасової комісії з погашення соціальних боргів, заявила, що на фоні поліпшення українсько-російських відносин факт зростання російської заборгованості "має дивний вигляд".
За її даними, з початку року 13-й судноремонтний завод, який належить Міноборони Росії, наростив борг щодо виплат зарплати з нуля до майже 4,5 млн. грн.
Серед найбільших боржників - і завод "Лазаревське адміралтейство", який залежить від російських платежів. Його борг у травні перевищив 2 млн. грн.
Ще 1 млн. грн. заборгував "Севастопольський морський завод", який також працював за російськими військовими контрактами.
Крім того, у всіх цих підприємств залишається велика заборгованість Пенсійному фонду України.
Але найскладніша ситуація зберігається на оголошеному минулого року банкротом Будівельному управлінні Чорноморського флоту Росії. Тут борг досяг майже 11 млн. грн., і це становить половину всієї заборгованості у Пенсійному фонді в Севастополі.
Заступник глави Севастопольської міськдержадміністрації І.Цокур дала доручення підлеглим підготувати звернення до міської прокуратури, а також переслати цю інформацію Прем'єр-міністру України Миколі Азарову.
За інформацією радіо, командування ЧФ РФ від будь-яких коментарів на цю тему ухиляється.
За інформацією радіо "Свобода", заступник глави адміністрації Ірина Цокур, проводячи днями засідання Спеціальної тимчасової комісії з погашення соціальних боргів, заявила, що на фоні поліпшення українсько-російських відносин факт зростання російської заборгованості "має дивний вигляд".
За її даними, з початку року 13-й судноремонтний завод, який належить Міноборони Росії, наростив борг щодо виплат зарплати з нуля до майже 4,5 млн. грн.
Серед найбільших боржників - і завод "Лазаревське адміралтейство", який залежить від російських платежів. Його борг у травні перевищив 2 млн. грн.
Ще 1 млн. грн. заборгував "Севастопольський морський завод", який також працював за російськими військовими контрактами.
Крім того, у всіх цих підприємств залишається велика заборгованість Пенсійному фонду України.
Але найскладніша ситуація зберігається на оголошеному минулого року банкротом Будівельному управлінні Чорноморського флоту Росії. Тут борг досяг майже 11 млн. грн., і це становить половину всієї заборгованості у Пенсійному фонді в Севастополі.
Заступник глави Севастопольської міськдержадміністрації І.Цокур дала доручення підлеглим підготувати звернення до міської прокуратури, а також переслати цю інформацію Прем'єр-міністру України Миколі Азарову.
За інформацією радіо, командування ЧФ РФ від будь-яких коментарів на цю тему ухиляється.
Чорноморський флот Росії - в боргах
Підприємства, що належать Міноборони Росії і пов'язані контрактами з Чорноморським флотом РФ, мають заборгованість з зарплати і виплати податків. Найгірша фінансова ситуація - у будівельному управлінні ЧФ Росії, яке заборгувало Пенсійному фонду України майже 11 млн. грн. Севастопольська влада здивована зростанням заборгованості на фоні поліпшення українсько-російських відносин.
Опитування: українці проти іноземних військових баз
Більшість українців виступають проти перебування іноземних військових баз на території України. Про це свідчать результати дослідження, проведеного Центром ім. Разумкова у травні 2010 року в рамках українсько-іспанського проекту "Україна в системі європейської безпеки: виклики і перспективи".
Як передає кореспондент ЛІГАБізнесІнформ, за результатами дослідження, 54,4% опитаних українців відповіли "ні" на питання, чи "підтримуєте ви перебування іноземних військових баз на території України", тоді як позитивно на нього відповіли 22,5% опитаних. Не змогли відповісти на питання 23,1% українців.
У регіональному розрізі найбільше противників перебування іноземних військових баз на території України - на заході країни. Там 69,7% опитаних негативно поставилися до цього, тоді як лише 10,1% - позитивно, 20,2% не змогли відповісти на поставлене запитання.
У центрі України негативно до перебування іноземних військових баз поставилися 62,2% опитаних, позитивно - 20,1%, складно було відповісти - 17,7%.
У східних регіонах відсоток опитаних, які виступають проти перебування іноземних баз, становив 47,1, тоді як позитивно до цього поставилися 33,3%. Не змогли відповісти 19,6%.
На півдні України "ні" перебуванню іноземних військових баз сказали 34,5% опитаних, позитивно до цього поставилися 19,4%, тоді як відсоток громадян, яким важко відповісти на поставлене запитання, становив 46,1%.
Дослідження проводила соціологічна служба Центру ім. Разумкова 15-20 травня 2010 року у всіх регіонах України. Були опитані 2014 респондентів у віці від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.
Як передає кореспондент ЛІГАБізнесІнформ, за результатами дослідження, 54,4% опитаних українців відповіли "ні" на питання, чи "підтримуєте ви перебування іноземних військових баз на території України", тоді як позитивно на нього відповіли 22,5% опитаних. Не змогли відповісти на питання 23,1% українців.
У регіональному розрізі найбільше противників перебування іноземних військових баз на території України - на заході країни. Там 69,7% опитаних негативно поставилися до цього, тоді як лише 10,1% - позитивно, 20,2% не змогли відповісти на поставлене запитання.
У центрі України негативно до перебування іноземних військових баз поставилися 62,2% опитаних, позитивно - 20,1%, складно було відповісти - 17,7%.
У східних регіонах відсоток опитаних, які виступають проти перебування іноземних баз, становив 47,1, тоді як позитивно до цього поставилися 33,3%. Не змогли відповісти 19,6%.
На півдні України "ні" перебуванню іноземних військових баз сказали 34,5% опитаних, позитивно до цього поставилися 19,4%, тоді як відсоток громадян, яким важко відповісти на поставлене запитання, становив 46,1%.
Дослідження проводила соціологічна служба Центру ім. Разумкова 15-20 травня 2010 року у всіх регіонах України. Були опитані 2014 респондентів у віці від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.
Екс-генпродюсер: Цілком можливо, що "5 каналу" більше не буде
Екс-генеральний продюсер "5 каналу", народний депутат з фракції НУНС Юрій Стеця допускає, що через рішення суду "5 канал" може зникнути з екранів телевізорів.
За інформацією прес-служби "Народної самооборони", Ю.Стеця зазначив: "Суд відбувся, і дуже образливо, що в Україні надалі триває правовий нігілізм і що відповідні рішення приймаються не за допомогою компетентного органу - Нацради з питань телебачення і радіомовлення, а судами".
"У такому випадку нам не потрібні жодні виконавчі органи, якщо всі питання можуть вирішуватися у судах", - зазначив політик.
За його словами, "за логікою подій, "5 канал" має подавати апеляцію, однак цілком можливо, що "5 каналу" просто не буде".
Нагадаємо, сьогодні Окружний адміністративний суд Києва задовольнив вимоги групи телеканалів "Інтер", оскарживши рішення Нацради з питань телебачення і радіомовлення від 27 січня 2010 року про виділення частот на мовлення телеканалам "5 канал" і ТВі.
Вчора редакційна рада "5 каналу" оприлюднила відкритий лист до Президента Віктора Януковича, в якому звинуватила В.Хорошковського, як власника медіа-холдингу U.A. Inter Media Group, у спробі знищити "5 канал" за допомогою скасування судом рішення конкурсу про виділення частот від 27 січня 2010 року.
У свою чергу глава СБУ В.Хорошковський назвав усі обвинувачення на свою адресу "потоком брехні", зазначивши, що вирішення проблеми перебувають в юридичній площині.
Йдеться про рішення Нацради від 27 січня 2010 року. Тоді, за підсумками конкурсу, найбільшу кількість частот отримали телеканали TBi - 33 частоти і "5 канал" - 26 частот. U.A. Inter Media Group виграла 20 частот.
У квітні медіа-холдинг U.A. Inter Media Group (Київ) вирішив відмовитися від ліцензій на мовлення, отриманих 27 січня на конкурсі Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, оскільки вважає, що він пройшов з порушеннями. Телекомпанії НТН, "Enter Film" і "Enter Music", що належать до холдингу, оскаржили у судах результати цього конкурсу.
За інформацією прес-служби "Народної самооборони", Ю.Стеця зазначив: "Суд відбувся, і дуже образливо, що в Україні надалі триває правовий нігілізм і що відповідні рішення приймаються не за допомогою компетентного органу - Нацради з питань телебачення і радіомовлення, а судами".
"У такому випадку нам не потрібні жодні виконавчі органи, якщо всі питання можуть вирішуватися у судах", - зазначив політик.
За його словами, "за логікою подій, "5 канал" має подавати апеляцію, однак цілком можливо, що "5 каналу" просто не буде".
Нагадаємо, сьогодні Окружний адміністративний суд Києва задовольнив вимоги групи телеканалів "Інтер", оскарживши рішення Нацради з питань телебачення і радіомовлення від 27 січня 2010 року про виділення частот на мовлення телеканалам "5 канал" і ТВі.
Вчора редакційна рада "5 каналу" оприлюднила відкритий лист до Президента Віктора Януковича, в якому звинуватила В.Хорошковського, як власника медіа-холдингу U.A. Inter Media Group, у спробі знищити "5 канал" за допомогою скасування судом рішення конкурсу про виділення частот від 27 січня 2010 року.
У свою чергу глава СБУ В.Хорошковський назвав усі обвинувачення на свою адресу "потоком брехні", зазначивши, що вирішення проблеми перебувають в юридичній площині.
Йдеться про рішення Нацради від 27 січня 2010 року. Тоді, за підсумками конкурсу, найбільшу кількість частот отримали телеканали TBi - 33 частоти і "5 канал" - 26 частот. U.A. Inter Media Group виграла 20 частот.
У квітні медіа-холдинг U.A. Inter Media Group (Київ) вирішив відмовитися від ліцензій на мовлення, отриманих 27 січня на конкурсі Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, оскільки вважає, що він пройшов з порушеннями. Телекомпанії НТН, "Enter Film" і "Enter Music", що належать до холдингу, оскаржили у судах результати цього конкурсу.
Суд відібрав частоти на мовлення у "5 каналу" і ТВі
Окружний адміністративний суд Києва повністю задовольнив вимоги групи телеканалів "Інтер".
За інформацією "5 каналу", таким чином, було оскаржено рішення Нацради з питань телебачення і радіомовлення від 27 січня 2010 року про виділення цим каналам частот на мовлення.
Нагадаємо, тоді, за підсумками конкурсу, найбільшу кількість частот отримали телеканали TBi - 33 частоти і "5 канал" - 26 частот. U.A. Inter Media Group виграла 20 частот.
Вчора редакційна рада "5 каналу" оприлюднила відкритий лист до Президента Віктора Януковича, в якому звинуватила В.Хорошковського, як власника медіа-холдингу U.A. Inter Media Group, в спробі знищити "5 канал" за допомогою скасування судом рішення конкурсу про виділення частот від 27 січня 2010 року.
У свою чергу глава СБУ В.Хорошковський назвав усі обвинувачення на свою адресу "потоком брехні", зазначивши, що вирішення проблеми перебуває в юридичній площині.
У квітні медіа-холдинг U.A. Inter Media Group (Київ) вирішив відмовитися від ліцензій на мовлення, отриманих 27 січня на конкурсі Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, оскільки вважає, що він пройшов з порушеннями. Телекомпанії НТН, "Enter Film" і "Enter Music", що належать до холдингу, оскаржили у судах результати цього конкурсу.
За інформацією "5 каналу", таким чином, було оскаржено рішення Нацради з питань телебачення і радіомовлення від 27 січня 2010 року про виділення цим каналам частот на мовлення.
Нагадаємо, тоді, за підсумками конкурсу, найбільшу кількість частот отримали телеканали TBi - 33 частоти і "5 канал" - 26 частот. U.A. Inter Media Group виграла 20 частот.
Вчора редакційна рада "5 каналу" оприлюднила відкритий лист до Президента Віктора Януковича, в якому звинуватила В.Хорошковського, як власника медіа-холдингу U.A. Inter Media Group, в спробі знищити "5 канал" за допомогою скасування судом рішення конкурсу про виділення частот від 27 січня 2010 року.
У свою чергу глава СБУ В.Хорошковський назвав усі обвинувачення на свою адресу "потоком брехні", зазначивши, що вирішення проблеми перебуває в юридичній площині.
У квітні медіа-холдинг U.A. Inter Media Group (Київ) вирішив відмовитися від ліцензій на мовлення, отриманих 27 січня на конкурсі Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, оскільки вважає, що він пройшов з порушеннями. Телекомпанії НТН, "Enter Film" і "Enter Music", що належать до холдингу, оскаржили у судах результати цього конкурсу.
Табачник прагне виховати бездержавну націю
Львівська обласна організація партії „За Україну!” вимагає у влади припинення ідеологічної диверсії проти української держави та усунення з посади міністра освіти Дмитра Табачника. Про це йдеться у заяві партії.
Про це повідомила прес-служба ЛОО партії „За Україну!”.
Подаємо заяву повнотекстово:
„ На догоду Москві влада в Україні почала реалізацію антиукраїнської політики у гуманітарній сфері і в першу чергу – в освіті, як основі формування світогляду громадян. Впровадження в життя цього проекту доручили одіозній фігурі, відомому українофобу, а тепер міністру – Д.Табачнику.
У першу чергу міністр освіти прагне змінити підхід до вивчення історії, переорієнтувавши програму на верховенство людини, а не держави. Це означатиме виховання бездержавної нації. Заяви про те, що борці за незалежність нашої держави – С.Петлюра, Є.Коновалець, С.Бандера та інші не є героями, а розділ в підручниках про страшний Голодомор 1932-1933 рр., за словами Д.Табачника – «брєдятіна», є блюзнірством і знущанням над мільйонами українців, які загинули в ХХ столітті від репресивної радянської машини та прямим викликом українській нації.
Наміри про спільне написання історії України українськими та російськими вченими дає підстави стверджувати, що це відбуватиметься за прямою вказівкою Москви, яка захоче показати історію України як частину імперської історії Росії. Наші діти та майбутні покоління будуть знати і вивчати тільки те, що пройде цензуру в Кремлі, а власна національна пам'ять має зникнути.
Зміни у правилах незалежного зовнішнього тестування та скасування обов’язкового іспиту з української мови для бакалаврів, а перетворення програми із зарубіжної літератури на курс вивчення російської літератури позбавляє українську молодь можливості ознайомлюватися з найкращими світовими літературними надбаннями.
Львівська обласна організація політичної партії «За Україну!» вимагає від влади припинити ідеологічну диверсію проти української держави, усунути з посади міністра освіти України Д.Табачника.
Звертаємось до всіх, хто усвідомлює загрозу для української нації – не допустити перекручення нашої історії, паплюження героїв, калічення душі молодого покоління українців, виховання в них комплексу меншовартості і рабської психології, відстоювати українську мову”.
Про це повідомила прес-служба ЛОО партії „За Україну!”.
Подаємо заяву повнотекстово:
„ На догоду Москві влада в Україні почала реалізацію антиукраїнської політики у гуманітарній сфері і в першу чергу – в освіті, як основі формування світогляду громадян. Впровадження в життя цього проекту доручили одіозній фігурі, відомому українофобу, а тепер міністру – Д.Табачнику.
У першу чергу міністр освіти прагне змінити підхід до вивчення історії, переорієнтувавши програму на верховенство людини, а не держави. Це означатиме виховання бездержавної нації. Заяви про те, що борці за незалежність нашої держави – С.Петлюра, Є.Коновалець, С.Бандера та інші не є героями, а розділ в підручниках про страшний Голодомор 1932-1933 рр., за словами Д.Табачника – «брєдятіна», є блюзнірством і знущанням над мільйонами українців, які загинули в ХХ столітті від репресивної радянської машини та прямим викликом українській нації.
Наміри про спільне написання історії України українськими та російськими вченими дає підстави стверджувати, що це відбуватиметься за прямою вказівкою Москви, яка захоче показати історію України як частину імперської історії Росії. Наші діти та майбутні покоління будуть знати і вивчати тільки те, що пройде цензуру в Кремлі, а власна національна пам'ять має зникнути.
Зміни у правилах незалежного зовнішнього тестування та скасування обов’язкового іспиту з української мови для бакалаврів, а перетворення програми із зарубіжної літератури на курс вивчення російської літератури позбавляє українську молодь можливості ознайомлюватися з найкращими світовими літературними надбаннями.
Львівська обласна організація політичної партії «За Україну!» вимагає від влади припинити ідеологічну диверсію проти української держави, усунути з посади міністра освіти України Д.Табачника.
Звертаємось до всіх, хто усвідомлює загрозу для української нації – не допустити перекручення нашої історії, паплюження героїв, калічення душі молодого покоління українців, виховання в них комплексу меншовартості і рабської психології, відстоювати українську мову”.
Підписатися на:
Дописи (Atom)