Чорноморський флот Росії несе в собі загрозу втягування України в чужі війни.
Про це заявив лідер Меджлісу кримських татар Мустафа Джемільов в інтерв'ю УНІАН.
"Ми вважаємо, що на території України не повинно бути іноземних військових баз, тим більше баз країн, де значні політичні сили виступають з територіальними претензіями до України", - зазначив він.
"Зважаючи на участь Чорноморського флоту в російсько-грузинській війні 2008 року, ми вважаємо, що цей флот несе в собі загрозу втягування України в чужі війни", - наголосив Джемільов.
"Ми також вважаємо, що перебування Чорноморського флоту в Криму надихає сепаратистські проросійські сили на антиукраїнські дії, створює загрозу територіальній цілісності України, підсилює загрозу міжнаціонального конфлікту в Криму", - сказав лідер кримських татар.
За його словами, "Харківська угода про продовження оренди нашої території під військову базу Россі ще на 30 років, певна річ, у кримських татар, м`яко кажучи, захоплення не викликала".
статті про українську політику і не тільки
14.08.10
Три українські телеканали оголосили попереджувальний страйк
Три українські телеканали “5 канал", ТВі та ТРК "Чорноморська" сьогодні з 19 до 20 години проведуть попереджувальний ефірний страйк.
Про це йдеться у заяві телеканалів, переданій "Українській правді".
Колективи телеканалів ухвалили таке рішення, "щоб привернути увагу суспільства до загрози свободі слова та основам демократії в Україні".
"За останні місяці ми бачимо систематичні спроби знищення свободи слова, вільних ЗМІ, монополізацію інформаційного простору, які здійснюються представниками нової української влади", - йдеться у заяві.
"Наразі засвідчено і оприлюднено дуже багато фактів утисків, загального наступу на права і свободи громадян, згортання демократичних свобод і прагнення до встановлення тоталітаризму в політичному і суспільному устрої країни", - наголошують автори заяви.
За їхніми словами, "ефірний страйк - це кардинальний крок, і можливо влада сприйме його як свою перемогу".
"Але нашою метою є довести суспільству, що саме такий вигляд матиме український телепростір у недалекому майбутньому, якщо ця перемога справді відбудеться", - наголошується у заяві телеканалів.
Журналісти зазначили, що "16 серпня Київський апеляційний адміністративний суд під тиском може винести незаконне рішення у судовій справі про відбирання частот і ліцензій у "5 каналу", ТВі та ще 14 телекомпаній".
"Таке однобічне рішення суд може ухвалити завдяки особистій зацікавленості та необмеженій владі члена Вищої ради юстиції, глави СБУ і власника компаній-позивачів", - йдеться у заяві.
"11 серпня арештували майно найбільшої кримської телерадіокомпанії "Чорноморська", а контрольно-ревізійне управління за рішенням суду розпочало перевіряти ТРК", - нагадали автори заяви.
Вони зауважили, що "початок перевірки КРУ є реакцією влади на прес-конференцію ЧТРК та народного депутата Андрія СЕНЧЕНКА, на якій, зокрема, йшлося про те, що посилюється тиск на цю телерадіокомпанію напередодні місцевих виборів".
"Народний депутат називав прізвища начальника податкової міліції, начальника СБУ. І, власне, наступного дня телекомпанію почала перевіряти КРУ", - говориться у заяві.
Журналісти підкреслили, що 16 серпня "свавілля влади може торкнутися двох телеканалів - "5 каналу" та ТВi".
"А це стане прецедентом, і коли якомусь чиновникові сподобається вже чийсь власний будинок, квартира, машина чи будь-що інше, то вже ніхто не зможе вас захистити, та ніхто не зможе повідомити про таке цілковите свавілля", - наголошується у заяві.
Про це йдеться у заяві телеканалів, переданій "Українській правді".
Колективи телеканалів ухвалили таке рішення, "щоб привернути увагу суспільства до загрози свободі слова та основам демократії в Україні".
"За останні місяці ми бачимо систематичні спроби знищення свободи слова, вільних ЗМІ, монополізацію інформаційного простору, які здійснюються представниками нової української влади", - йдеться у заяві.
"Наразі засвідчено і оприлюднено дуже багато фактів утисків, загального наступу на права і свободи громадян, згортання демократичних свобод і прагнення до встановлення тоталітаризму в політичному і суспільному устрої країни", - наголошують автори заяви.
За їхніми словами, "ефірний страйк - це кардинальний крок, і можливо влада сприйме його як свою перемогу".
"Але нашою метою є довести суспільству, що саме такий вигляд матиме український телепростір у недалекому майбутньому, якщо ця перемога справді відбудеться", - наголошується у заяві телеканалів.
Журналісти зазначили, що "16 серпня Київський апеляційний адміністративний суд під тиском може винести незаконне рішення у судовій справі про відбирання частот і ліцензій у "5 каналу", ТВі та ще 14 телекомпаній".
"Таке однобічне рішення суд може ухвалити завдяки особистій зацікавленості та необмеженій владі члена Вищої ради юстиції, глави СБУ і власника компаній-позивачів", - йдеться у заяві.
"11 серпня арештували майно найбільшої кримської телерадіокомпанії "Чорноморська", а контрольно-ревізійне управління за рішенням суду розпочало перевіряти ТРК", - нагадали автори заяви.
Вони зауважили, що "початок перевірки КРУ є реакцією влади на прес-конференцію ЧТРК та народного депутата Андрія СЕНЧЕНКА, на якій, зокрема, йшлося про те, що посилюється тиск на цю телерадіокомпанію напередодні місцевих виборів".
"Народний депутат називав прізвища начальника податкової міліції, начальника СБУ. І, власне, наступного дня телекомпанію почала перевіряти КРУ", - говориться у заяві.
Журналісти підкреслили, що 16 серпня "свавілля влади може торкнутися двох телеканалів - "5 каналу" та ТВi".
"А це стане прецедентом, і коли якомусь чиновникові сподобається вже чийсь власний будинок, квартира, машина чи будь-що інше, то вже ніхто не зможе вас захистити, та ніхто не зможе повідомити про таке цілковите свавілля", - наголошується у заяві.
Каськів: Я зневажаю інтернет-коментаторів
Народний депутат від НУ-НС, лідер партії Пора Владислав Каськів в ефірі телеканалу ТВi розповів про своє негативне ставлення до коментаторів статей в Інтернеті, а також вказав на причину проблеми зі свободою слова в країні.
Каськів був гостем передачі Правда з Володимиром Павлюком, повідомляє ТВi.
"Я зневажаю людей, які виливають свою жовч у коментарях до статей. З маси моїх знайомих, яких я поважаю, я не знаю того, хто цим страждає, тому що ці всі люди зайняті, вони концептуально сформовані і т.д. Що людина хоче висловити коментарями до статей, мені незрозуміло", - висловився Каськів.
Політик упевнений, що обмеження свободи слова в Україні відбувається з ініціативи власників медіа. "Власники ЗМІ намагаються відповідати тим подіям, які відбуваються в суспільстві, у владі. Відбувається централізація влади, змінюється поведінка медіа-власників", - заявив Каськів.
Але російський сценарій, на його думку, Україні не загрожує. "Є бажання влади краще виглядати, покращувати свій імідж. Але російський сценарій, тобто бажання консолідувати всю економіку в одних руках, право на думку людей, воно, напевно, генерується не самою владою. Намагаються власники ЗМІ, які є великими впливовими фінансовими магнатами, бути корисними владі", - зазначив політик.
Каськів вважає, що це шкодить країні, але особисто він цього змінити не може. "Я не можу зараз вийти з прапором, я займаюся іншою справою, але це не заважає мені мати власну думку", - зазначив лідер Пори.
Зазначимо, нещодавно Каськів очолив робочу групу Комітету економічних реформ з національних проектів. Він також заявив, що не збирається вступати ні в Партію регіонів, ні в коаліцію.
Каськів був гостем передачі Правда з Володимиром Павлюком, повідомляє ТВi.
"Я зневажаю людей, які виливають свою жовч у коментарях до статей. З маси моїх знайомих, яких я поважаю, я не знаю того, хто цим страждає, тому що ці всі люди зайняті, вони концептуально сформовані і т.д. Що людина хоче висловити коментарями до статей, мені незрозуміло", - висловився Каськів.
Політик упевнений, що обмеження свободи слова в Україні відбувається з ініціативи власників медіа. "Власники ЗМІ намагаються відповідати тим подіям, які відбуваються в суспільстві, у владі. Відбувається централізація влади, змінюється поведінка медіа-власників", - заявив Каськів.
Але російський сценарій, на його думку, Україні не загрожує. "Є бажання влади краще виглядати, покращувати свій імідж. Але російський сценарій, тобто бажання консолідувати всю економіку в одних руках, право на думку людей, воно, напевно, генерується не самою владою. Намагаються власники ЗМІ, які є великими впливовими фінансовими магнатами, бути корисними владі", - зазначив політик.
Каськів вважає, що це шкодить країні, але особисто він цього змінити не може. "Я не можу зараз вийти з прапором, я займаюся іншою справою, але це не заважає мені мати власну думку", - зазначив лідер Пори.
Зазначимо, нещодавно Каськів очолив робочу групу Комітету економічних реформ з національних проектів. Він також заявив, що не збирається вступати ні в Партію регіонів, ні в коаліцію.
Жириновський закликав Росію більше не допомагати Україні
Росії слід припинити будь-яку допомогу іншим країнам, враховуючи навіть найближчі - Україну та Білорусь.
Про це заявив віце-спікер Держдуми Володимир Жириновський під час конференції на порталі Свободная пресса.
"Нікому не допомагати. Ні Білорусі, ні Україні, ніколи. Тоді ми житимемо багато", - сказав він.
"Жодних митних союзів. Із усіма вести відносини як з іноземними державами", - наголосив Жириновський.
"Лукашенко не є нашим другом і союзником. Він хоче побільше вичавити від кого завгодно для своєї країни і залишитися там довічно. Нам це не потрібно. Ми не маємо годувати Білорусь. Ми вже втратили там 50 млрд доларів. Афганістан - 12. Україні обіцяємо 40 . Це що, 10 копійок чи що? І так ми робимо 100 років. Ось причина наших невдач", - вважає голова ЛДПР.
"Ніякої допомоги, ніякої. В жодному разі, ніколи", - закликає Жириновський.
Як повідомлялося, Росія готова надати допомогу Україні при гасінні пожеж.
Про це заявив віце-спікер Держдуми Володимир Жириновський під час конференції на порталі Свободная пресса.
"Нікому не допомагати. Ні Білорусі, ні Україні, ніколи. Тоді ми житимемо багато", - сказав він.
"Жодних митних союзів. Із усіма вести відносини як з іноземними державами", - наголосив Жириновський.
"Лукашенко не є нашим другом і союзником. Він хоче побільше вичавити від кого завгодно для своєї країни і залишитися там довічно. Нам це не потрібно. Ми не маємо годувати Білорусь. Ми вже втратили там 50 млрд доларів. Афганістан - 12. Україні обіцяємо 40 . Це що, 10 копійок чи що? І так ми робимо 100 років. Ось причина наших невдач", - вважає голова ЛДПР.
"Ніякої допомоги, ніякої. В жодному разі, ніколи", - закликає Жириновський.
Як повідомлялося, Росія готова надати допомогу Україні при гасінні пожеж.
Український лобізм - "західна" корупція
В нашому політичному і журналістському вжитку часто використовуються визначення і терміни, які істотно відрізняються від свого початкового сенсу.
Неточне вживання термінів і понять породжує в свідомості українців плутанину - багато речей здаються зовсім не тим, чим є насправді, з'являються ілюзії, химери і міфи. Потім на боротьбу з ними витрачаються значні зусилля експертів і журналістів.
Одне із слів, які часто і неточно вживаються, - лобізм. У нас лобістами, як правило, називають політиків, які відстоюють вузькі інтереси окремих фінансових чи інших груп в збиток останнім.
Причому ці політики можуть бути як депутатами парламенту, так і міністрами уряду.
Передбачається також, що за свою діяльність ці люди отримують від зацікавлених груп гроші. Проте історія виникнення лобізму і його практика свідчать, що діяльність вітчизняних політиків слід називати інакше - аби нікого не вводити в оману.
Лобізм виник в Англії практично одночасно з парламентською демократією. Тоді депутати парламенту виконували в основному представницькі функції. Вони представляли населення певної території.
Лобістами були ті люди, які акумулювали інтереси цієї території і розташованих на ній груп і доводили їх до відома депутатів.
Отже, перша відмінність лобізму початкового від цього ж поняття з українського лексикону полягає в тому, що лобісти самі не є політиками. Вони є лише посередниками між "групами інтересів" і парламентарями. Особливо чітко виявилася ця роль, коли депутати почали виконувати законодавчі функції. Лобізм став явищем національного значення.
Друга відмінність ще більш очевидна: лобісти заробляють на обслуговуванні зацікавлених груп, а ось політики за це нічого не отримують, окрім голосів виборців. Лобісти витрачають гроші своїх замовників на організацію пропагандистських кампаній, мета яких - довести, що від реалізації їх пропозицій добре буде всім.
Звісно, з економічної точки зору лобізм шкідливий, бо він є формою перерозподілу. Але так само очевидно, що в представницькій демократії він просто неминучий. Принцип "прибутки сконцентровані, витрати розподілені" заставляє носіїв особливих інтересів об'єднуватися для їх досягнення.
Тобто лобізм - це реалізація дитячої мрії "якщо кожен дасть мені копійку, йому не убуде, а мені вистачить до кінця днів". Але, в будь-якому разі, діяльність лобіста не зачіпає парламентських процедур. Депутати голосують вільно, незалежно від того, чи є законопроект лобістським, чи ні.
Найчіткіше різницю між "їх" лобізмом і нашим так званим "лобізмом" видно на прикладі США, де цей вид діяльності узаконений, регламентований і де існують процвітаючі контори лобістів. Оскільки в США існує система чіткого розділення влади, то виконавча влада працює лише в рамках створеного парламентом законодавчого поля.
Президент навіть не має права законодавчої ініціативи (законопроекти, які в США називаються президентськими, вносять депутати президентської партії). Парламент також встановлює податки і приймає бюджет. Тобто кишеня держави знаходиться в парламенті, а виконавці державних проектів - в президентській адміністрації. Діяльність лобіста дозволена лише в парламенті.
Тож поки депутати готуються до прийняття рішень, їх можна переконувати в перевазі того чи іншого варіанту. Але як тільки рішення прийняте і настає етап його реалізації виконавчою владою, ні про який "лобізм" мови йти не може. Уряд повинен керуватися волею народу, а воля народу виражена в законах. "Лобізм" у виконавчій владі є спотворенням, "псуванням" (корупцією) волі народу і тому жорстко переслідується.
Вітчизняні реалії досить красномовно свідчать: в більшості випадків явище, яке називають лобізмом, насправді є корупцією.
Володимир Золоторьов
Неточне вживання термінів і понять породжує в свідомості українців плутанину - багато речей здаються зовсім не тим, чим є насправді, з'являються ілюзії, химери і міфи. Потім на боротьбу з ними витрачаються значні зусилля експертів і журналістів.
Одне із слів, які часто і неточно вживаються, - лобізм. У нас лобістами, як правило, називають політиків, які відстоюють вузькі інтереси окремих фінансових чи інших груп в збиток останнім.
Причому ці політики можуть бути як депутатами парламенту, так і міністрами уряду.
Передбачається також, що за свою діяльність ці люди отримують від зацікавлених груп гроші. Проте історія виникнення лобізму і його практика свідчать, що діяльність вітчизняних політиків слід називати інакше - аби нікого не вводити в оману.
Лобізм виник в Англії практично одночасно з парламентською демократією. Тоді депутати парламенту виконували в основному представницькі функції. Вони представляли населення певної території.
Лобістами були ті люди, які акумулювали інтереси цієї території і розташованих на ній груп і доводили їх до відома депутатів.
Отже, перша відмінність лобізму початкового від цього ж поняття з українського лексикону полягає в тому, що лобісти самі не є політиками. Вони є лише посередниками між "групами інтересів" і парламентарями. Особливо чітко виявилася ця роль, коли депутати почали виконувати законодавчі функції. Лобізм став явищем національного значення.
Друга відмінність ще більш очевидна: лобісти заробляють на обслуговуванні зацікавлених груп, а ось політики за це нічого не отримують, окрім голосів виборців. Лобісти витрачають гроші своїх замовників на організацію пропагандистських кампаній, мета яких - довести, що від реалізації їх пропозицій добре буде всім.
Звісно, з економічної точки зору лобізм шкідливий, бо він є формою перерозподілу. Але так само очевидно, що в представницькій демократії він просто неминучий. Принцип "прибутки сконцентровані, витрати розподілені" заставляє носіїв особливих інтересів об'єднуватися для їх досягнення.
Тобто лобізм - це реалізація дитячої мрії "якщо кожен дасть мені копійку, йому не убуде, а мені вистачить до кінця днів". Але, в будь-якому разі, діяльність лобіста не зачіпає парламентських процедур. Депутати голосують вільно, незалежно від того, чи є законопроект лобістським, чи ні.
Найчіткіше різницю між "їх" лобізмом і нашим так званим "лобізмом" видно на прикладі США, де цей вид діяльності узаконений, регламентований і де існують процвітаючі контори лобістів. Оскільки в США існує система чіткого розділення влади, то виконавча влада працює лише в рамках створеного парламентом законодавчого поля.
Президент навіть не має права законодавчої ініціативи (законопроекти, які в США називаються президентськими, вносять депутати президентської партії). Парламент також встановлює податки і приймає бюджет. Тобто кишеня держави знаходиться в парламенті, а виконавці державних проектів - в президентській адміністрації. Діяльність лобіста дозволена лише в парламенті.
Тож поки депутати готуються до прийняття рішень, їх можна переконувати в перевазі того чи іншого варіанту. Але як тільки рішення прийняте і настає етап його реалізації виконавчою владою, ні про який "лобізм" мови йти не може. Уряд повинен керуватися волею народу, а воля народу виражена в законах. "Лобізм" у виконавчій владі є спотворенням, "псуванням" (корупцією) волі народу і тому жорстко переслідується.
Вітчизняні реалії досить красномовно свідчать: в більшості випадків явище, яке називають лобізмом, насправді є корупцією.
Володимир Золоторьов
Азаров скасував козацьку концепцію
Кабмін скасував концепцію державної цільової національно-культурної програми розвитку Українського козацтва на 2009-2011 роки.
Рішення уряду щодо скасування розпорядження Кабміну Юлії Тимошенко про затвердження цієї концепції оприлюднене на урядовому сайті.
Метою цієї програми визначалася "організація взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових установ та козацьких організацій у здійсненні заходів щодо відродження і розвитку традицій Українського козацтва, створення умов у суспільстві для забезпечення його загального розвитку".
Рішення уряду щодо скасування розпорядження Кабміну Юлії Тимошенко про затвердження цієї концепції оприлюднене на урядовому сайті.
Метою цієї програми визначалася "організація взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових установ та козацьких організацій у здійсненні заходів щодо відродження і розвитку традицій Українського козацтва, створення умов у суспільстві для забезпечення його загального розвитку".
Ліквідатори України при владі
Хочу заздалегідь попередити: у цій статті буде чимало цифр, що характеризують певні українські економічні реалії. Але стаття зовсім не про економіку.
Вона - про політику, про ту брутальну політику, яка останні півроку реалізується в Україні і про тенденції цієї політики, що якраз і виміряються цифрами.
Хоча й не тільки ними.
Але без цифр, бодай приблизних, дещо округлених, не обійтись - бо вони наочно вказують, що на нас усіх чекає (чи, принаймні, з дуже великою вірогідністю може чекати) після 2012 року.
В українській економічній статистиці заплутатися неважко. Навіть тим, хто вважає себе професіоналами. Бо ж дуже багато залежить від того, за якою методикою розраховувати ВВП і державний борг, у цінах якого року, у реальних доларах чи за паритетом купівельної спроможності тощо.
От, скажімо, нещодавно віце-прем'єр Сергій Тігіпко стверджує, що зовнішній борг України становить 36% ВВП, а заступник директора європейського департаменту МВФ Пол Томсен практично одночасно заявив, що цей уже борг сягнув 40% ВВП.
А яким же є цей сакраментальний ВВП?
Наприкінці минулого року фахівці Нацбанку порахували, що номінальний ВВП України 2010 року сягне $51,9 мільярдів, а нещодавно оптиміст Тигіпко заявив, що він перевищить $125 мільярдів. От і розберись із ними...
Утім, візьмімо ще цифри. Станом на 31 березня 2010 року державний і гарантований державою борг України становив $41,3 мільярд, із цієї суми зовнішній борг становив $25,8 мільярдів, внутрішній борг - $15,5 мільярдів. І це ще без першого траншу від МВФ і без інших значних зовнішніх та внутрішніх запозичень, зроблених з того часу урядом Азарова.
А ці запозичення будуть немалими. Заплановано до кінця року випустити облігацій зовнішньої державної позики на $1,3 мільярди та одержати від Міжнародного банку реконструкції та розвитку кредит на $0,5 мільярду, і, головне, за рахунок внутрішніх запозичень "зрубати" ще $8,3 мільярдів (останні - під дуже симпатичні відсотки, десь так 15% річних).
Якими ж будуть обсяги гарантованих державою боргів "своїх" олігархів, спрогнозувати важко. Принаймні, рахунок ітиме на мільярди і, цілком імовірно, число цих мільярдів (попри грізні ліміти, встановлені президентом та урядом) цілком може виявитися двозначним...
Іншими словами, до кінця поточного року загальна сума державного і гарантованого державою боргу України (враховуючи поточні виплати) точно перетне рубіж у $50 мільярдів і може сягнути десь так $60 мільярдів.
При цьому вся сума державних доходів 2009 року дорівнювала $26,3 мільярдів. На цей рік, згідно із законом про Держбюджет-2010, ці доходи мають становити $33,3 мільярди (як на мене, досить-таки фантастичний стрибок, але повторю ще раз: багато чого залежить від того, як рахують, що рахують і хто саме рахує).
Тобто наприкінці 2010-го річні доходи Української держави будуть приблизно вдвічі меншими, ніж її поточні борги.
Ну, а що далі? Кредит МВФ виділив у розмірі $15,15 мільярдів "на допомогу владі при проведенні реформ і на економічне врегулювання". Кредит розрахований на 29 місяців. Тобто фактично - до кінця 2012 року.
При цьому впродовж найближчих трьох років Україна виплачуватиме лише відсотки за кредитом, а після закінчення цього терміну почне виплачувати тіло кредиту.
Сергій Тігіпко не так давно чесно сказав: співпраця з МВФ гарантує нам стабільність фінансів до кінця 2012 року.
А далі? Яке далі має статися диво? Економіка України критично залежна від світового ринку металу, хімії та зерна. А тут - невідомість, помножена на глобальні кліматичні зміни.
Отож чи буде зростання української економіки значним, ба більше - чи буде воно взагалі фактом, залежить передусім від зовнішніх чинників.
Внутрішнє споживання вітчизняної продукції не рятує ситуацію - надто хирляві на внутрішньому ринку вітчизняні виробники; от якби у нас був свій автопром, свої пасажирські літаки всіх основних модифікацій, свої меблі на будь-які смаки, взагалі - якби вітчизняний виробник міг насичувати більшістю потрібних товарів внутрішній ринок, а масовий покупець мав на це гроші на рівні середнього поляка, - тоді б можна було щось говорити.
А так... Експорт продукції низького рівня обробки плюс експорт робочої сили (заробітчан) - оце і є основа української економічної системи.
Інакше кажучи, борг України буде зростати. Навіть за істотного зменшення обсягів внутрішніх та зовнішніх запозичень із тим, щоб використовувати в основному кредит МВФ, наприкінці 2012 року цей борг коливатиметься в діапазоні від $75 до $90 мільярдів.
А державні доходи на тоді навряд чи істотно перевищать $40-42 мільярди (це в оптимальному варіанті, якщо економіка потужно і стабільно зростатиме, а Євро-2012 дасть неабиякі прибутки).
Ну, а якщо події розвиватимуться за принципом "маємо те, що маємо", - і доходи держбюджету становитимуть $35, а державний та гарантований державою борг - $100, і якраз настане час повернення зразу декількох кредитів та виплати доходів по облігаціях?
Ні, я розумію, що існує чимало країн із значно гіршим співвідношенням державного боргу й державних доходів, ба більше: у разі, якщо ВВП України сягне $150 мільярдів, то ми ненабагато перевищимо гранично допустиму для країн - претендентів на місце в Євросоюзі позначку - 60% від річного ВВП.
Але ж то Фінляндія, Австрія чи Швейцарія можуть дозволити собі великі обсяги державного боргу, в тім числі зовнішнього, у них стабільна репутація.
У нас же, правда, репутація теж стабільна. Але дуже своєрідна вона, ця репутація, чи не так?
А ще ж, між іншим, крім державного й гарантованого державою, існує й зовнішній приватний борг, і всі ці зовнішні борги сумарно станом на 2009 рік для України (дані довідника ЦРУ) становили 90% ВВП. Наприкінці 2012 року вони однозначно перевищать 100% ВВП, і дай Боже, щоб ненабагато...
Між іншим, державний борг 2001 ріку Аргентини, коли вона оголосила сумнозвісний дефолт, становив лише 70-75% ВВП. Але тенденції економіки та ефективність урядування були такі, що країна, образно кажучи, накрилася мідним тазом. А в Аргентині-бо загалом дещо тепліший клімат, і там легше пережити кількатижневий параліч усієї інфраструктури сучасної країни.
Звичайно, усі ці небезпечні тенденції можна було б переламати, змінити чимало векторів економічного розвитку України, започаткувати, нарешті, її справжню модернізацію, провести оті самі реформи, які підпирає своїми коштами МВФ (правда, не всі вони потрібні, але це окрема розмова).
Але для цього вся країна має діяти на засадах національної солідарності, коли жодна гривня не йде на забаганки влади чи на пільги новітнім "любим друзям".
А що ми бачимо і чуємо?
Бачимо демонстративно розкішне святкування 60-ліття президента Януковича та позачергове оновлення шляху до його маєтку ціною у 100 мільйонів гривень (плюс різке зростання витрат на владний апарат, плюс спецвиплати нардепам на оздоровлення, плюс ще казна-що), а чуємо розмови урядовців про те, що настав, нарешті, час компенсувати (ясна річ, з державних коштів) деяким промисловцям фінансові втрати, спричинені їхньому бізнесу антинародним режимом Тимошенко.
І компенсують!
Іншими словами, паски затягуватимуть десятки мільйонів українців. А ті, хто ними керує, свої витрати не урізатимуть і реальних податків на розкіш не платитимуть. За такої "національної солідарності" важко сподіватися на злагоджену і ефективну роботу суспільства задля виходу з кризи й уникнення фінансового зашморгу для країни.
Утім, складається враження, що влада й не збирається тяжко працювати, щоб країна уникла цього зашморгу. Навпаки, його цілеспрямовано готують, дбайливо вив'язують мотузку і намилюють її.
Адже що таке дефолт для нинішньої влади?
Це чудова можливість спробувати витратити десятки мільярдів державних коштів на свої власні потреби (і, ясна річ, нинішніх "любих друзів"), покласти величезні суми на рахунки в офшорах, засунути кінці в воду, змусити платити за державні борги України когось іншого, а в підсумку самим закріпитися на керівних посадах ще на пару десятиліть.
Скажете, такого бути не може? Ні, може. І шалені позички, які беруться сьогодні без реальних шансів їх віддати за чинної політики, свідчать про це. Державу цілеспрямовано і свідомо банкротують на наших очах. Для того, щоб її продати і мати на цьому зиск.
Згадайте угоду "Севастополь-газ". Що можна продати головному другу та стратегічному партнерові в обмін на погашення нахапаних позичок?
Вірно, повноцінний державний суверенітет України. Та ще й, використовуючи ледь не всі ЗМІ, можна втовкмачити народові, що йдеться про величезне благо, про порятунок від національної катастрофи.
Вже зараз, за даними соціологів, до 25% громадян не проти об'єднання з Росією в одній державі, якщо це буде вигідно, а ви уявляєте, як можна - з використанням відпрацьованих Кремлем і Луб'янкою технологій - переконати "болото" і заткнути роти незгідним?
Що, у Стабілізаційному фонді РФ не знайдеться якихось $100 мільярдів, щоб купити Україну - від Луганська до Чопа? Та запросто!
Тим більше, що процеси уніфікації двох держав уже запущені.
Система середньої освіти перебудована з європейської під російську, деукраїнізація культурної сфери триває, армія знову скорочується, військова техніка не модернізується, новий директор Інституту національної пам'яті розказує, що Голодомор - це взагалі неправильна назва, міліцію поліцією ми негайно назвемо вслід за ними...
Ну, а про патріарха Кирила з проповіддю єдиного народу та про "Русский мир" я просто мовчу. І т. д., і т. ін.
Ні, звичайно, повної ліквідації суверенітету України не буде. Утворять якийсь новітній СССР (Союз суверенних слов'янських республік), куди, крім України, запхнуть ще й позбавлену непрогнозованого Лукашенка Білорусь і постназарбаєвський Казахстан, і лади.
Бо ж хіба нинішнім владоможцям потрібен суверенітет більший, ніж у Шаймієва та Рахімова?
Нагадаю, Мінтимер Шаймієв пробув президентом Татарстану аж 19 років, Муртаза Рахімов на посаді президента Башкортостану відбув трохи менше - 17 років.
У внутрішні справи цих російських автономій Москва аж до останніх років не надто влазила, головним було ділитися з нею прибутками та забезпечувати "правильне" голосування та не давати розгулятися опозиції. Мрія, а не життя!
Мрія - на відміну від нинішніх українських реалій, які потенційно здатні несподівано народити новий потужний політичний сплеск, який поставить під загрозу владу Партії регіонів.
А тут - жодних проблем: проведемо Євро-2012 і підемо возз'єднуватися з братами, які порятують нас від зловісного імперіалістичного МВФ і в обмін на свободу українців (о щастя!) на кілька відсотків скинуть ціни на газ. Для олігархів, звісно.
От такі думки навіває і такі припущення змушує висловити діяльність нової влади, яка надто нагадує ліквідаційну комісію у справі Української держави.
Сергій Грабовський
Вона - про політику, про ту брутальну політику, яка останні півроку реалізується в Україні і про тенденції цієї політики, що якраз і виміряються цифрами.
Хоча й не тільки ними.
Але без цифр, бодай приблизних, дещо округлених, не обійтись - бо вони наочно вказують, що на нас усіх чекає (чи, принаймні, з дуже великою вірогідністю може чекати) після 2012 року.
В українській економічній статистиці заплутатися неважко. Навіть тим, хто вважає себе професіоналами. Бо ж дуже багато залежить від того, за якою методикою розраховувати ВВП і державний борг, у цінах якого року, у реальних доларах чи за паритетом купівельної спроможності тощо.
От, скажімо, нещодавно віце-прем'єр Сергій Тігіпко стверджує, що зовнішній борг України становить 36% ВВП, а заступник директора європейського департаменту МВФ Пол Томсен практично одночасно заявив, що цей уже борг сягнув 40% ВВП.
А яким же є цей сакраментальний ВВП?
Наприкінці минулого року фахівці Нацбанку порахували, що номінальний ВВП України 2010 року сягне $51,9 мільярдів, а нещодавно оптиміст Тигіпко заявив, що він перевищить $125 мільярдів. От і розберись із ними...
Утім, візьмімо ще цифри. Станом на 31 березня 2010 року державний і гарантований державою борг України становив $41,3 мільярд, із цієї суми зовнішній борг становив $25,8 мільярдів, внутрішній борг - $15,5 мільярдів. І це ще без першого траншу від МВФ і без інших значних зовнішніх та внутрішніх запозичень, зроблених з того часу урядом Азарова.
А ці запозичення будуть немалими. Заплановано до кінця року випустити облігацій зовнішньої державної позики на $1,3 мільярди та одержати від Міжнародного банку реконструкції та розвитку кредит на $0,5 мільярду, і, головне, за рахунок внутрішніх запозичень "зрубати" ще $8,3 мільярдів (останні - під дуже симпатичні відсотки, десь так 15% річних).
Якими ж будуть обсяги гарантованих державою боргів "своїх" олігархів, спрогнозувати важко. Принаймні, рахунок ітиме на мільярди і, цілком імовірно, число цих мільярдів (попри грізні ліміти, встановлені президентом та урядом) цілком може виявитися двозначним...
Іншими словами, до кінця поточного року загальна сума державного і гарантованого державою боргу України (враховуючи поточні виплати) точно перетне рубіж у $50 мільярдів і може сягнути десь так $60 мільярдів.
При цьому вся сума державних доходів 2009 року дорівнювала $26,3 мільярдів. На цей рік, згідно із законом про Держбюджет-2010, ці доходи мають становити $33,3 мільярди (як на мене, досить-таки фантастичний стрибок, але повторю ще раз: багато чого залежить від того, як рахують, що рахують і хто саме рахує).
Тобто наприкінці 2010-го річні доходи Української держави будуть приблизно вдвічі меншими, ніж її поточні борги.
Ну, а що далі? Кредит МВФ виділив у розмірі $15,15 мільярдів "на допомогу владі при проведенні реформ і на економічне врегулювання". Кредит розрахований на 29 місяців. Тобто фактично - до кінця 2012 року.
При цьому впродовж найближчих трьох років Україна виплачуватиме лише відсотки за кредитом, а після закінчення цього терміну почне виплачувати тіло кредиту.
Сергій Тігіпко не так давно чесно сказав: співпраця з МВФ гарантує нам стабільність фінансів до кінця 2012 року.
А далі? Яке далі має статися диво? Економіка України критично залежна від світового ринку металу, хімії та зерна. А тут - невідомість, помножена на глобальні кліматичні зміни.
Отож чи буде зростання української економіки значним, ба більше - чи буде воно взагалі фактом, залежить передусім від зовнішніх чинників.
Внутрішнє споживання вітчизняної продукції не рятує ситуацію - надто хирляві на внутрішньому ринку вітчизняні виробники; от якби у нас був свій автопром, свої пасажирські літаки всіх основних модифікацій, свої меблі на будь-які смаки, взагалі - якби вітчизняний виробник міг насичувати більшістю потрібних товарів внутрішній ринок, а масовий покупець мав на це гроші на рівні середнього поляка, - тоді б можна було щось говорити.
А так... Експорт продукції низького рівня обробки плюс експорт робочої сили (заробітчан) - оце і є основа української економічної системи.
Інакше кажучи, борг України буде зростати. Навіть за істотного зменшення обсягів внутрішніх та зовнішніх запозичень із тим, щоб використовувати в основному кредит МВФ, наприкінці 2012 року цей борг коливатиметься в діапазоні від $75 до $90 мільярдів.
А державні доходи на тоді навряд чи істотно перевищать $40-42 мільярди (це в оптимальному варіанті, якщо економіка потужно і стабільно зростатиме, а Євро-2012 дасть неабиякі прибутки).
Ну, а якщо події розвиватимуться за принципом "маємо те, що маємо", - і доходи держбюджету становитимуть $35, а державний та гарантований державою борг - $100, і якраз настане час повернення зразу декількох кредитів та виплати доходів по облігаціях?
Ні, я розумію, що існує чимало країн із значно гіршим співвідношенням державного боргу й державних доходів, ба більше: у разі, якщо ВВП України сягне $150 мільярдів, то ми ненабагато перевищимо гранично допустиму для країн - претендентів на місце в Євросоюзі позначку - 60% від річного ВВП.
Але ж то Фінляндія, Австрія чи Швейцарія можуть дозволити собі великі обсяги державного боргу, в тім числі зовнішнього, у них стабільна репутація.
У нас же, правда, репутація теж стабільна. Але дуже своєрідна вона, ця репутація, чи не так?
А ще ж, між іншим, крім державного й гарантованого державою, існує й зовнішній приватний борг, і всі ці зовнішні борги сумарно станом на 2009 рік для України (дані довідника ЦРУ) становили 90% ВВП. Наприкінці 2012 року вони однозначно перевищать 100% ВВП, і дай Боже, щоб ненабагато...
Між іншим, державний борг 2001 ріку Аргентини, коли вона оголосила сумнозвісний дефолт, становив лише 70-75% ВВП. Але тенденції економіки та ефективність урядування були такі, що країна, образно кажучи, накрилася мідним тазом. А в Аргентині-бо загалом дещо тепліший клімат, і там легше пережити кількатижневий параліч усієї інфраструктури сучасної країни.
Звичайно, усі ці небезпечні тенденції можна було б переламати, змінити чимало векторів економічного розвитку України, започаткувати, нарешті, її справжню модернізацію, провести оті самі реформи, які підпирає своїми коштами МВФ (правда, не всі вони потрібні, але це окрема розмова).
Але для цього вся країна має діяти на засадах національної солідарності, коли жодна гривня не йде на забаганки влади чи на пільги новітнім "любим друзям".
А що ми бачимо і чуємо?
Бачимо демонстративно розкішне святкування 60-ліття президента Януковича та позачергове оновлення шляху до його маєтку ціною у 100 мільйонів гривень (плюс різке зростання витрат на владний апарат, плюс спецвиплати нардепам на оздоровлення, плюс ще казна-що), а чуємо розмови урядовців про те, що настав, нарешті, час компенсувати (ясна річ, з державних коштів) деяким промисловцям фінансові втрати, спричинені їхньому бізнесу антинародним режимом Тимошенко.
І компенсують!
Іншими словами, паски затягуватимуть десятки мільйонів українців. А ті, хто ними керує, свої витрати не урізатимуть і реальних податків на розкіш не платитимуть. За такої "національної солідарності" важко сподіватися на злагоджену і ефективну роботу суспільства задля виходу з кризи й уникнення фінансового зашморгу для країни.
Утім, складається враження, що влада й не збирається тяжко працювати, щоб країна уникла цього зашморгу. Навпаки, його цілеспрямовано готують, дбайливо вив'язують мотузку і намилюють її.
Адже що таке дефолт для нинішньої влади?
Це чудова можливість спробувати витратити десятки мільярдів державних коштів на свої власні потреби (і, ясна річ, нинішніх "любих друзів"), покласти величезні суми на рахунки в офшорах, засунути кінці в воду, змусити платити за державні борги України когось іншого, а в підсумку самим закріпитися на керівних посадах ще на пару десятиліть.
Скажете, такого бути не може? Ні, може. І шалені позички, які беруться сьогодні без реальних шансів їх віддати за чинної політики, свідчать про це. Державу цілеспрямовано і свідомо банкротують на наших очах. Для того, щоб її продати і мати на цьому зиск.
Згадайте угоду "Севастополь-газ". Що можна продати головному другу та стратегічному партнерові в обмін на погашення нахапаних позичок?
Вірно, повноцінний державний суверенітет України. Та ще й, використовуючи ледь не всі ЗМІ, можна втовкмачити народові, що йдеться про величезне благо, про порятунок від національної катастрофи.
Вже зараз, за даними соціологів, до 25% громадян не проти об'єднання з Росією в одній державі, якщо це буде вигідно, а ви уявляєте, як можна - з використанням відпрацьованих Кремлем і Луб'янкою технологій - переконати "болото" і заткнути роти незгідним?
Що, у Стабілізаційному фонді РФ не знайдеться якихось $100 мільярдів, щоб купити Україну - від Луганська до Чопа? Та запросто!
Тим більше, що процеси уніфікації двох держав уже запущені.
Система середньої освіти перебудована з європейської під російську, деукраїнізація культурної сфери триває, армія знову скорочується, військова техніка не модернізується, новий директор Інституту національної пам'яті розказує, що Голодомор - це взагалі неправильна назва, міліцію поліцією ми негайно назвемо вслід за ними...
Ну, а про патріарха Кирила з проповіддю єдиного народу та про "Русский мир" я просто мовчу. І т. д., і т. ін.
Ні, звичайно, повної ліквідації суверенітету України не буде. Утворять якийсь новітній СССР (Союз суверенних слов'янських республік), куди, крім України, запхнуть ще й позбавлену непрогнозованого Лукашенка Білорусь і постназарбаєвський Казахстан, і лади.
Бо ж хіба нинішнім владоможцям потрібен суверенітет більший, ніж у Шаймієва та Рахімова?
Нагадаю, Мінтимер Шаймієв пробув президентом Татарстану аж 19 років, Муртаза Рахімов на посаді президента Башкортостану відбув трохи менше - 17 років.
У внутрішні справи цих російських автономій Москва аж до останніх років не надто влазила, головним було ділитися з нею прибутками та забезпечувати "правильне" голосування та не давати розгулятися опозиції. Мрія, а не життя!
Мрія - на відміну від нинішніх українських реалій, які потенційно здатні несподівано народити новий потужний політичний сплеск, який поставить під загрозу владу Партії регіонів.
А тут - жодних проблем: проведемо Євро-2012 і підемо возз'єднуватися з братами, які порятують нас від зловісного імперіалістичного МВФ і в обмін на свободу українців (о щастя!) на кілька відсотків скинуть ціни на газ. Для олігархів, звісно.
От такі думки навіває і такі припущення змушує висловити діяльність нової влади, яка надто нагадує ліквідаційну комісію у справі Української держави.
Сергій Грабовський
Запорізький паламар каже, що слідчі йому погрожували зґвалтуванням
Суд відмовив у зміні запобіжного заходу підозрюваному у вибуху храму в Запоріжжі паламареві Євгену Федорченку.
Як повідомляє "Інтерфакс-Україна", Апеляційний суд Запорізької області у п'ятницю відхилив апеляцію адвоката Лариси Шевчук.
Сам Федорченко заявив суду, що явку з повинною з нього вибивали силою. Саме тому 6 серпня 2010 він обмовив себе перед Жовтневим районним судом Запоріжжя, стверджуючи, що саме він "встановив і привів у дію саморобний вибуховий пристрій".
Під час виступу в суді паламар заявив, що спочатку слідчі перевіряли правдивість його свідчень на якомусь приладі. І саме результати цього тестування показали, що він підірвав храм.
"Моїй клятві на Євангелії слідство не повірило, і тоді я втратив надію", - зізнався підслідний.
За словами Федорченка, слідчі неодноразово погрожували йому зґвалтуванням і вимагали взяти на себе провину. І тільки коли на 8 день зустрівся з адвокатом Шевчук, дізнався, що він не кинутий напризволяще: батьки і церковна громада намагаються йому допомогти.
"Тоді я утвердився в бажанні боротися за правду до кінця і поміняв свої свідчення", - сказав Федорченко.
Адвокат Шевчук заявила, що вперше в своїй практиці зіткнулася з тим, що її тиждень не допускали до підзахисного, а також просила суд врахувати важкий стан здоров'я підслідного.
За її словами, Федорченко може не пережити тривалого знаходження в задушливій камері СІЗО, тому просила звільнити його до суду.
Однак Апеляційний суд Запорізької області не побачив підстав для скасування постанови Жовтневого райсуду Запоріжжя, і залишив запобіжний захід Федорченку - перебування в слідчому ізоляторі - без змін.
За словами адвоката Шевчук, у четвер вона направила до прокуратури клопотання про проведення судово-медичної експертизи її підзахисного, так як під час зустрічі з ним бачила на його тілі "зелені плями - залишки синців".
Проте до цих пір її клопотання не задоволено. За словами адвоката, розгляд клопотання може бути затягнутий до понеділка, коли залишки побоїв на тілі Федорченка зникнуть.
Представник прокуратури в суді пообіцяв розібратися за фактом заяви підслідного про недозволені методи дізнання, які застосовувалися до нього міліцією.
Як повідомляє "Інтерфакс-Україна", Апеляційний суд Запорізької області у п'ятницю відхилив апеляцію адвоката Лариси Шевчук.
Сам Федорченко заявив суду, що явку з повинною з нього вибивали силою. Саме тому 6 серпня 2010 він обмовив себе перед Жовтневим районним судом Запоріжжя, стверджуючи, що саме він "встановив і привів у дію саморобний вибуховий пристрій".
Під час виступу в суді паламар заявив, що спочатку слідчі перевіряли правдивість його свідчень на якомусь приладі. І саме результати цього тестування показали, що він підірвав храм.
"Моїй клятві на Євангелії слідство не повірило, і тоді я втратив надію", - зізнався підслідний.
За словами Федорченка, слідчі неодноразово погрожували йому зґвалтуванням і вимагали взяти на себе провину. І тільки коли на 8 день зустрівся з адвокатом Шевчук, дізнався, що він не кинутий напризволяще: батьки і церковна громада намагаються йому допомогти.
"Тоді я утвердився в бажанні боротися за правду до кінця і поміняв свої свідчення", - сказав Федорченко.
Адвокат Шевчук заявила, що вперше в своїй практиці зіткнулася з тим, що її тиждень не допускали до підзахисного, а також просила суд врахувати важкий стан здоров'я підслідного.
За її словами, Федорченко може не пережити тривалого знаходження в задушливій камері СІЗО, тому просила звільнити його до суду.
Однак Апеляційний суд Запорізької області не побачив підстав для скасування постанови Жовтневого райсуду Запоріжжя, і залишив запобіжний захід Федорченку - перебування в слідчому ізоляторі - без змін.
За словами адвоката Шевчук, у четвер вона направила до прокуратури клопотання про проведення судово-медичної експертизи її підзахисного, так як під час зустрічі з ним бачила на його тілі "зелені плями - залишки синців".
Проте до цих пір її клопотання не задоволено. За словами адвоката, розгляд клопотання може бути затягнутий до понеділка, коли залишки побоїв на тілі Федорченка зникнуть.
Представник прокуратури в суді пообіцяв розібратися за фактом заяви підслідного про недозволені методи дізнання, які застосовувалися до нього міліцією.
Міліція стверджує, що затриманий побив себе об стіну
Службове розслідування не виявило фактів незаконних дій співробітників "Беркута" відносно затриманого громадянина у Феодосії.
Про це повідомляє агентство "Е-Крим" з посиланням на відділ зі зв'язків з громадськістю головного управління МВС у Криму.
Раніше сім'я Малярчук з Феодосії звернулася до Міністерства внутрішніх справ і Генпрокуратури з проханням розслідувати факт побиття їхніх дітей співробітниками міліцейського спецпідрозділу "Беркут".
За інформацією батьків, їх 19-річний син Ігор та 25-річна дочка Уляна в ніч з 24 на 25 липня відпочивали разом з двома друзями в феодосійському нічному клубі "Водний світ".
Через суперечку, що виникла з офіціанткою, компанія попросила покликати адміністратора клубу, але та привела бійців "Беркута", які, як стверджує сім'я Малярчук, не вникаючи в суть конфлікту, почали бити їхнього сина.
Після цього Ігоря Малярчука доставили у відділення міліції, де, за інформацією його батьків, продовжилося побиття. Його сестра, яка спробувала захистити брата, також отримала струс головного мозку, гематоми і синці.
У хлопця були діагностовані ознаки перелому лівої скроневої кістки, йдеться у повідомленні.
У свою чергу в міліції стверджують, що співробітники "Беркута" патрулювали місто, коли до них звернувся директор нічного клубу з повідомленням, що один з відвідувачів хуліганить, ображає персонал, та пристає до інших відпочиваючих.
"Співробітники "Беркута" зайшли до клубу і зробили хлопцеві зауваження. Той продовжив протиправні дії. Тоді міліціонери запропонували хлопцю пройти до виходу з клубу для роз'яснювальної бесіди й документування правопорушення, але той відмовився", - йдеться у повідомленні.
У міліції стверджують, що хлопець ображав правоохоронців у формі, розмахував руками, спробував завдати удару в обличчя одному зі співробітників "Беркута", після чого відвідувач, несподівано напавши на міліціонера, збив його з ніг.
Співробітники "Беркута" змушені були застосувати заходи фізичного впливу та наручники. В цей час сестра хлопця намагалася перешкодити міліціонерам у затриманні брата, наголошується в повідомленні.
"У Феодосійському міськвідділі міліції затриманий продовжував вести себе зухвало, ображав міліціонерів, погрожував їм впливовими родичами та службової розправою", - йдеться у повідомленні. При цьому він "умисно бився головою об стіну".
З огляду на таку поведінку, співробітник "Беркута" поклав затриманого на підлогу обличчям вниз, щоб не дати правопорушникові продовжити заподіювати собі тілесні ушкодження.
Про це повідомляє агентство "Е-Крим" з посиланням на відділ зі зв'язків з громадськістю головного управління МВС у Криму.
Раніше сім'я Малярчук з Феодосії звернулася до Міністерства внутрішніх справ і Генпрокуратури з проханням розслідувати факт побиття їхніх дітей співробітниками міліцейського спецпідрозділу "Беркут".
За інформацією батьків, їх 19-річний син Ігор та 25-річна дочка Уляна в ніч з 24 на 25 липня відпочивали разом з двома друзями в феодосійському нічному клубі "Водний світ".
Через суперечку, що виникла з офіціанткою, компанія попросила покликати адміністратора клубу, але та привела бійців "Беркута", які, як стверджує сім'я Малярчук, не вникаючи в суть конфлікту, почали бити їхнього сина.
Після цього Ігоря Малярчука доставили у відділення міліції, де, за інформацією його батьків, продовжилося побиття. Його сестра, яка спробувала захистити брата, також отримала струс головного мозку, гематоми і синці.
У хлопця були діагностовані ознаки перелому лівої скроневої кістки, йдеться у повідомленні.
У свою чергу в міліції стверджують, що співробітники "Беркута" патрулювали місто, коли до них звернувся директор нічного клубу з повідомленням, що один з відвідувачів хуліганить, ображає персонал, та пристає до інших відпочиваючих.
"Співробітники "Беркута" зайшли до клубу і зробили хлопцеві зауваження. Той продовжив протиправні дії. Тоді міліціонери запропонували хлопцю пройти до виходу з клубу для роз'яснювальної бесіди й документування правопорушення, але той відмовився", - йдеться у повідомленні.
У міліції стверджують, що хлопець ображав правоохоронців у формі, розмахував руками, спробував завдати удару в обличчя одному зі співробітників "Беркута", після чого відвідувач, несподівано напавши на міліціонера, збив його з ніг.
Співробітники "Беркута" змушені були застосувати заходи фізичного впливу та наручники. В цей час сестра хлопця намагалася перешкодити міліціонерам у затриманні брата, наголошується в повідомленні.
"У Феодосійському міськвідділі міліції затриманий продовжував вести себе зухвало, ображав міліціонерів, погрожував їм впливовими родичами та службової розправою", - йдеться у повідомленні. При цьому він "умисно бився головою об стіну".
З огляду на таку поведінку, співробітник "Беркута" поклав затриманого на підлогу обличчям вниз, щоб не дати правопорушникові продовжити заподіювати собі тілесні ушкодження.
Янукович стане Кучмою вже восени?
Рішення Конституційного Суду щодо скасування політреформи 2004 року може зявитися не пізніше першої декади жовтня.
Про це пише "Дзеркало тижня" з посиланням на джерела у КС.
Як відомо, 252 депутати внесли до КС подання щодо конституційності закону №2222 про внесення змін до Конституції, який був ухвалений 2004 року. КС відкрив провадження за цим поданням.
В результаті ухвалення цих змін було змінено форму правління від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської, що суттєво звузило повноваження президента.
Видання зазначає, що за два дні до появи депутатського звернення главою Конституційного Суду було обрано Анатолія Головіна, "котрого ще до голосування називали явним фаворитом Банкової".
"По-друге, суддею-доповідачем у "справі" про закон №2222 призначили Сергія Вдовиченка. Обидва - уродженці Донбасу, обидва (за неофіційною, але абсолютно надійною інформацією) з'явилися у вищому суддівському зібранні з легкої руки регіоналів", - йдеться у публікації.
Видання наголошує, що "у Головіна за плечима - більш як чверть століття служби в органах держбезпеки, у Вдовиченка - десять років роботи у "внутрішніх органах" Донецька".
У публікації зазначається, що ходять "чутки про те, що над проектом рішення у справі про конституційну реформу трудяться люди, які жодного стосунку до КС не мають".
"Словом, численні злостивці стверджують, що цей дует ухвалить таке рішення, яке потрібне владі. Точніше, навіть не так: один озвучить, а інший проведе те рішення, яке напишуть на Банковій і надішлють їм з оказією", - пише газета.
Про це пише "Дзеркало тижня" з посиланням на джерела у КС.
Як відомо, 252 депутати внесли до КС подання щодо конституційності закону №2222 про внесення змін до Конституції, який був ухвалений 2004 року. КС відкрив провадження за цим поданням.
В результаті ухвалення цих змін було змінено форму правління від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської, що суттєво звузило повноваження президента.
Видання зазначає, що за два дні до появи депутатського звернення главою Конституційного Суду було обрано Анатолія Головіна, "котрого ще до голосування називали явним фаворитом Банкової".
"По-друге, суддею-доповідачем у "справі" про закон №2222 призначили Сергія Вдовиченка. Обидва - уродженці Донбасу, обидва (за неофіційною, але абсолютно надійною інформацією) з'явилися у вищому суддівському зібранні з легкої руки регіоналів", - йдеться у публікації.
Видання наголошує, що "у Головіна за плечима - більш як чверть століття служби в органах держбезпеки, у Вдовиченка - десять років роботи у "внутрішніх органах" Донецька".
У публікації зазначається, що ходять "чутки про те, що над проектом рішення у справі про конституційну реформу трудяться люди, які жодного стосунку до КС не мають".
"Словом, численні злостивці стверджують, що цей дует ухвалить таке рішення, яке потрібне владі. Точніше, навіть не так: один озвучить, а інший проведе те рішення, яке напишуть на Банковій і надішлють їм з оказією", - пише газета.
Головними союзниками нинішньої влади в Криму є сепаратисти
Формат зустрічі з президентом за участю провокаторів підготував Василь Джарти... Грач колись створив на противагу Меджлісу «раду аксакалів», яких всі називали «акшакалами»...
Мустафа Джемілєв, народний депутат України, лідер кримськотатарського народу. Він завжди ототожнював себе з тією політичною силою, яка обирала західний вектор розвитку країни. Їх програмні цілі в головній своїй частині містили вимоги, що стосуються відновлення прав кримських татар, а в усьому іншому співпадали з програмами записних українських патріотів. Джемілєв пройшов до парламенту за списком «Нашої України», в передвиборчій кампанії орієнтувався на БЮТ.
Після поразки Тимошенко в коаліцію тушок не вступив, але з президентом Януковичем у травні зустрівся. Зате заплановану в серпні другу зустріч з главою держави Джемілєв демонстративно проігнорував. Формат зустрічі був змінений, і туди запросили представників інших громадських організацій. Главі Меджлісу не сподобалася компанія, в якій йому пропонувалося зустрітися. Більш того, він назвав таке представництво принизливим. Мустафа Джемілєв акуратний в словах. З одного боку, він не критикує президента (боїться нашкодити татарам?), з іншого – абсолютно не соромиться в оцінках, коли йдеться про тих, хто намагається ослабити Меджліс.
Ми поставили лідерові кримських татар декілька запитань.
ПРЕЗИДЕНТА НЕРОЗУМНО ПІДСТАВИЛИ, ОСКІЛЬКИ ВІН НЕ МІГ ЗНАТИ, КОГО ЙОМУ ПІДСУНУЛИ
Мустафа-ефенді, два тижні тому ви проігнорували запрошення президента України прийти на зустріч, оскільки на цю саму зустріч були запрошені представники інших кримськотатарських організацій, яких ви назвали одіозними. Ми обговорили цю ситуацію з кримськими аналітиками, думці яких довіряємо. Вони вважають, що при всьому вашому безперечному авторитеті і при всій неоднозначності подібного кримськотатарського складу для зустрічі з Януковичем було б правильніше, якби ви сіли з ними за один стіл переговорів. Ви не шкодуєте, що відмовилися від участі від зустрічі?
Меджліс кримськотатарського народу є єдиним представницьким органом кримських татар, який обирається таємним голосуванням делегатами Національного з`їзду представників народу (Курултаю), які в свою чергу обираються прямим голосуванням усім народом. Причому в обранні делегатів Курултаю беруть участь і всі громадські організації кримських татар. Тільки цей орган має право говорити і ухвалювати якісь рішення від імені всього кримськотатарського народу. Тому одночасно запрошувати на переговори або бесіду як представників народу ще якихось приватних осіб на свій смак і розсуд – це велика неповага до народу.
Ми нічого не маємо проти того, щоб президент зустрічався і з нашими громадськими організаціями, яких, до речі, у нас більше двох сотень. Ми навіть були б раді цьому, оскільки це дало б можливість президентові ще глибше і в усіх аспектах ознайомитися з проблемами народу. Але вибирати з-поміж сотень організацій трьох-чотирьох людей, які нікого, окрім себе, не представляють і єдиним заняттям яких є поливання брудом у російськомовній пресі представницького органу народу, і намагатися посадити їх на рівних як «представників народу» разом з Меджлісом – це не що інше, як спроба принизити представницький орган народу. Якби ми погодилися на такий формат зустрічі, то делегати Національного з`їзду мали б право вигнати нас не тільки зі складу Меджлісу, але й з делегатів національного з`їзду.
Я впевнений, що президента просто нерозумно підставили, оскільки він не міг знати, кого йому підсунули замість представників народу.
Меджліс на території України був унікальною структурою. З одного боку, він не був включений у систему держуправління, з іншого – він був дієвим органом представництва, прикладом самоорганізації і самоврядування кримських татар. Кажуть, що вибори 31 жовтня зможуть серйозно ослабити Меджліс. Якщо Янукович роститиме ваших конкурентів і паралельно вирішувати проблеми кримських татар, це здається можливим... Що ви про це думаєте?
Взагалі-то, Меджліс до певної міри включений у правове поле України указом президента Леоніда Кучми від 18 травня 1999 року про створення Ради представників кримськотатарського народу як консультативного органу при президентові. Нагадаю, що створення цього органу мотивувалося в указі тим, що «Меджліс кримськотатарського народу, який обирається на національному з`їзді кримських татар (Курултаї) поки не включений у правове поле України», а в самому складі цього органу, відповідно до затвердженого президента України спеціального положення, можуть бути тільки члени Меджлісу, вибрані Курултаєм.
Вибори 31 жовтня до місцевих органів самоврядування ослаблять не Меджліс, а зменшать приблизно на половину кількість депутатів ВР АРК і райрад з числа кримських татар. І справа тут не в «конкурентах», а в зміні системи виборів. Оскільки кримські татари розселені в Криму досить дисперсно, не складатимуть у жодному виборчому окрузі навіть однієї третини виборців, а національний чинник у Криму, на жаль, має вирішальне значення, то перспективи обрання депутатів до районних рад і парламенту автономії з мажоритарних округів практично близькі до нуля. Ми можемо розраховувати тільки на якусь кількість депутатів, що обираються за пропорційною системою. Оскільки різко зменшиться кількість депутатів і, отже, перспектив вирішення проблем кримських татар у місцевих радах, то роль Меджлісу, навпаки, тільки зросте. До того ж виборчі округи за мажоритарною системою збільшаться цього разу вдвічі і, відповідно, вдвічі зменшиться у них відсоток кримських татар.
А згадані вами «конкуренти» можуть бути використані тільки для відтягування якоїсь кількості голосів кримськотатарських виборців на користь інших партій за пропорційною системою та інших кандидатів – за мажоритарною. Правда, не виключається, що якісь партії включать кого-небудь із цих «конкурентів» у прохідну частину свого списку з єдиною метою – якось накапостити кримським татарам, а не для отримання якоїсь кількості їх голосів. За мажоритарною системою у них практично шансів немає, навіть у тих округах, де найбільший відсоток кримських татар.
Кажуть, що Меджліс зараз далеко не єдина авторитетна структура кримських татар...
Згідно з даними соціологічного опитування, проведеного фахівцями з Києва перед минулими виборами в органи місцевого самоврядування, рейтинг довіри, а точніше задоволених діяльністю Меджлісу, складав приблизно 70% кримськотатарського народу. Але ж бути незадоволеним – це ще не означає бути противником Меджлісу. Я сам, наприклад, теж не зовсім задоволений роботою Меджлісу, тому що далеко не всі проблеми нам вдається вирішити. Але для порівняння можу нагадати, що рівень довіри громадян України до Верховної Ради країни ніколи не перевищував 16%, а довіри до Верховної Ради Криму – 8–10%.
Це тільки Гітлеру, Сталіну, Саддаму Хусейну, Кім Ір Сену, Фіделю Кастро та іншим «довіряли» на виборах 99,9% громадян.
Ви вже мали зустріч із Януковичем. Як він поводився тоді? Він був налаштований на співпрацю? І якщо так, то що змінило його плани?
На зустрічі з президентом Віктором Януковичем 13 травня цього року була досить конструктивна бесіда і збіг поглядів з багатьох питань. Та й домовлялися з ним про зустріч у Криму на початку серпня цього року саме з повним складом Ради представників кримськотатарського народу, а не в якомусь іншому складі. Тому для нас теж загадка, чому змінилися плани і хто, крім Василя Джарти, сприяв цьому.
ГРАЧ КОЛИСЬ СТВОРИВ НА ПРОТИВАГУ МЕДЖЛІСУ «РАДУ АКСАКАЛІВ», ЯКИХ НАЗИВАЛИ «АКШАКАЛАМИ»
Серед тих, хто прийшов на зустріч, були представники якоїсь проросійської організації Міллі Фірка. Ми знаємо про них тільки за торішнім зверненням до президента Росії з проханням захистити кримськотатарський народ від політики геноциду, яку нібито здійснює керівництво України. Кого представляли інші?
Я нагадаю, хто був запрошений на зустріч із президентом у якості «представників кримських татар» разом із керівництвом Меджлісу.
Одна людина літнього віку, за якою тягнеться шлейф стукача з радянсько-гебістських часів. Той самий чоловік, який на зустрічі улесливо дякував Віктору Януковичу, що той виявився єдиним президентом, який вирішив їх вислухати.
Другий керує групкою з не двох десятків осіб, не більше, і, як правильно ви згадали, широко відомий публіці тим, що закликав Росію під час російсько-грузинської війни в серпні 2008 року «врятувати кримських татар від політики геноциду», яку нібито проводить Україна відносно кримськотатарського народу. Ще тоді керівники багатьох кримськотатарських організацій спеціально скликали прес-конференцію і назвали цю людину брехуном і провокатором.
Третій відомий тим, що намагається об`єднати різних ісламських сектантів (вахабітів, хизб-уттахрірівців та ін.) і створити в Криму нове духовне управління на противагу Духовному управлінню мусульман Криму.
Четвертий на минулих виборах до місцевих органів самоврядування на кошти однієї шовіністської проросійської організації створював якийсь «Кримськотатарський блок» з метою відірвати хоч скількись голосів кримських татар і забезпечити тим самим більше місць у парламенті автономії для своїх господарів.
П`ятий взагалі оригінальний – значиться в списку запрошених на зустріч з президентом як керівник Кримського відділення «Партії мусульман України». Свого часу дійсно в Донецьку була створена така партія, головною метою якої було знову ж таки розбити голоси кримських татар в Криму на користь іншої партії. Оскільки ця «партія», по суті, не виправдала витрачених на неї коштів, то її вже багато років тому розпустили. Таким чином, якщо за деякими з перерахованих ще набереться декілька осіб з числа кримських татар, то цей узагалі представляв тільки себе, оскільки тієї партії вже давно немає.
І що, керівництву Меджлісу сідати з ними за один стіл, вислуховувати їхню маячню, полемізувати з ними біля президента замість обговорення проблем народу, а організаторові всієї цієї провокації надати можливість задоволено усміхатися, спостерігаючи за «скандалом» між «представниками народу»?
На вашу думку, чи стануть такі «сюрпризи» продуманою політикою влади відносно кримських татар?
Я не можу з впевненістю стверджувати, що це продумана політика нинішнього керівництва країни. Але я точно знаю, що формат зустрічі з президентом 3 серпня підготував прем`єр автономії Василь Джарти.
Взагалі-то, політика протиставлення Меджлісу окремих осіб з-поміж кримських татар далеко не нова. Свого часу це пробував робити лідер кримських комуністів Леонід Грач, коли він був спікером парламенту автономії. На противагу Меджлісу він створював «раду аксакалів» (тобто «сивобородих» – термін, до речі, не кримськотатарський, а узбецький), яку в народі швидко прозвали «акшакалами». Забезпечив їх оргтехнікою, автомобілями, кабінетами та ін. І основним їх завданням було робити регулярні заяви проти Меджлісу кримськотатарського народу. Але ці «аксакали» були як прокажені – з ними мало хто вітався або запрошував на які-небудь торжества, вони рідко з`являлися на людях, а від деяких відреклися навіть батьки.
Про нинішнього керівника Криму Василя Джарти говорять різне, і опоненти звинувачують його в таких речах... Найм`якше, що вдалося про нього прочитати, – це, що він фахівець зі спецоперацій, які потрібні його партії...
Ми якось звикли до «спецоперацій» проти Національного руху кримських татар ще з радянських часів, багато активістів руху пройшли радянські в`язниці, табори, спецпсихлікарні та інші репресії. Тому розрахунок на залякування буде свідомо провальним. З бандитами в Криму теж були свого часу в кримських татар великі сутички. Найбільша – влітку 1995 року, у самий розпал «бандитських часів» у Криму. Тоді бандити у присутності міліціонерів забили на смерть металевими прутами двох кримських татар за те, що вони заступилися на ринку за одну російську стареньку, що торгувала ягодами, оскільки від неї вимагали якийсь «податок». У відповідь піднялися тисячі кримських татар. Вони враз спалили десятки «точок» цих бандюг і, мабуть, повністю очистили б Крим від бандитів, коли б не втручання ОМОНу. Захищаючи бандитів, вони впритул розстріляли ще двох кримських татар, вивели на вулиці бронетранспортери та іншу важку техніку. Пам`ятаю, мені тоді двічі довелося виступити по телебаченню із закликом до співвітчизників, щоб заспокоїлися і надали можливість правоохоронним органам самим зайнятися цими бандитами.
ПРО ТЕ, ЩО СИН ЗІБРАВСЯ ВІДКРИВАТИ КАВ`ЯРНЮ В ХАНСЬКОМУ ПАЛАЦІ, ЧЕСНО КАЖУЧИ, Я ДІЗНАВСЯ З ПРЕСИ
Мустафа-ефенді, тут говорять, що почалася кампанія дискредитації вашої родини. Вам приписують, що ваш син будує кафетерій десь у Бахчисараї. Але я не розумію, в чому суть «дискредитації».
Невже правда, що вся власність сім`ї в`язня совісті, дисидента зі світовим ім`ям Джемілєва – це один кафетерій у Бахчисараї? Нашій багаторукій і ненаситній «еліті», таке некористолюбство повинне здаватися “лоховством”, для них це все одно що з пейджером ходити.
Узагалі-то ця кампанія ніколи й не припинялася. Якщо не знаходили приводів, то їх придумували. А тут підвернулася така слушна нагода. Про те, що син зібрався відкривати якусь кав`ярню в Ханському палаці, чесно кажучи, я дізнався з преси. Виявилось, що директор палацу Петров сам запропонував синові відкрити таку кав`ярню для збільшення притоку туристів і популяризації кримськотатарського способу приготування східної кави. Спершу планували біля Ханської мечеті, але це викликало серед прихожан різні дискусії щодо того, що в цю кав`ярню можуть приходити і не дуже скромно вдягнені туристки, а це, мовляв, не сумісно з закладом молитви. Підібрали інше порожнє місце подалі від мечеті, почали встановлювати там якийсь навіс. І тут депутат ВР АРК від «Русського блоку» Гржибовська влаштовує спеціальну прес-конференцію і розповідає журналістам про те, як «син голови Меджлісу» на кістках своїх же кримських татар, знищує археологічні розкопки, всупереч закону будує ресторан, «глумиться над культурою кримськотатарського народу» і т.д. і т.п. Дуже цікаво було чути від мадам, яка отрутою дихає на все кримськотатарське, таку зворушливу турботу про нашу культуру, хоча, зрозуміло, в тому місці не було ніяких археологічних розкопок і, тим більше, поховань. Звісно ж, якби прізвище того, хто побажав відкрити кав`ярню, було не Джемілєв, а скажімо, Іванов або Козлов, таких істерик би не було.
Як кримські татари сприйняли продовження оренди ЧФ в Криму?
Перед попередньою сесією Курултаю, на якій ми мали визначатися щодо кандидатів у президенти країни, ми надсилали більшості зареєстрованих кандидатів свої листи з питаннями. Там були питання не тільки про бачення кандидата в президенти тих або інших аспектів кримськотатарської проблеми, але також про шляхи подальшого розвитку України. Було серед них і питання про перебування на території України Чорноморського флоту Росії.
Ми вважаємо, що на території України не повинно бути іноземних військових баз, тим більше баз країн, де значні політичні сили виступають з територіальними претензіями до України. Зважаючи на участь Чорноморського флоту в російсько-грузинській війні 2008 року, ми вважаємо, що цей флот несе в собі загрозу втягування України в чужі війни. Ми також вважаємо, що перебування Чорноморського флоту в Криму надихає сепаратистські проросійські сили на антиукраїнські дії, створює загрозу територіальній цілісності України, підсилює загрозу міжнаціонального конфлікту в Криму. Тому Харківська угода про продовження оренди нашої території під військову базу Россі ще на 30 років, певна річ, у кримських татар, м`яко кажучи, захоплення не викликала.
Ви колись сказали, що єдині «українці» в Криму – це кримські татари. Чи не важко бути українцями за нинішньої влади?
Думаю, що буде важче приблизно вдвічі. Якщо раніше в Києві (у Кабміні, в Адміністрації президента) були люди, які розуміли, що кримські татари в Криму є чинником стабільності і головною організованою силою, що протистоїть проросійським сепаратистам, а тому ми могли розраховувати хоч на якусь підтримку з їх боку, – то зараз ситуація принципово змінилася. Зараз головними союзниками нової влади в Криму є якраз ці самі сепаратисти. Отже ми зараз - самі.
Розмовляла Лана Самохвалова
Мустафа Джемілєв, народний депутат України, лідер кримськотатарського народу. Він завжди ототожнював себе з тією політичною силою, яка обирала західний вектор розвитку країни. Їх програмні цілі в головній своїй частині містили вимоги, що стосуються відновлення прав кримських татар, а в усьому іншому співпадали з програмами записних українських патріотів. Джемілєв пройшов до парламенту за списком «Нашої України», в передвиборчій кампанії орієнтувався на БЮТ.
Після поразки Тимошенко в коаліцію тушок не вступив, але з президентом Януковичем у травні зустрівся. Зате заплановану в серпні другу зустріч з главою держави Джемілєв демонстративно проігнорував. Формат зустрічі був змінений, і туди запросили представників інших громадських організацій. Главі Меджлісу не сподобалася компанія, в якій йому пропонувалося зустрітися. Більш того, він назвав таке представництво принизливим. Мустафа Джемілєв акуратний в словах. З одного боку, він не критикує президента (боїться нашкодити татарам?), з іншого – абсолютно не соромиться в оцінках, коли йдеться про тих, хто намагається ослабити Меджліс.
Ми поставили лідерові кримських татар декілька запитань.
ПРЕЗИДЕНТА НЕРОЗУМНО ПІДСТАВИЛИ, ОСКІЛЬКИ ВІН НЕ МІГ ЗНАТИ, КОГО ЙОМУ ПІДСУНУЛИ
Мустафа-ефенді, два тижні тому ви проігнорували запрошення президента України прийти на зустріч, оскільки на цю саму зустріч були запрошені представники інших кримськотатарських організацій, яких ви назвали одіозними. Ми обговорили цю ситуацію з кримськими аналітиками, думці яких довіряємо. Вони вважають, що при всьому вашому безперечному авторитеті і при всій неоднозначності подібного кримськотатарського складу для зустрічі з Януковичем було б правильніше, якби ви сіли з ними за один стіл переговорів. Ви не шкодуєте, що відмовилися від участі від зустрічі?
Меджліс кримськотатарського народу є єдиним представницьким органом кримських татар, який обирається таємним голосуванням делегатами Національного з`їзду представників народу (Курултаю), які в свою чергу обираються прямим голосуванням усім народом. Причому в обранні делегатів Курултаю беруть участь і всі громадські організації кримських татар. Тільки цей орган має право говорити і ухвалювати якісь рішення від імені всього кримськотатарського народу. Тому одночасно запрошувати на переговори або бесіду як представників народу ще якихось приватних осіб на свій смак і розсуд – це велика неповага до народу.
Ми нічого не маємо проти того, щоб президент зустрічався і з нашими громадськими організаціями, яких, до речі, у нас більше двох сотень. Ми навіть були б раді цьому, оскільки це дало б можливість президентові ще глибше і в усіх аспектах ознайомитися з проблемами народу. Але вибирати з-поміж сотень організацій трьох-чотирьох людей, які нікого, окрім себе, не представляють і єдиним заняттям яких є поливання брудом у російськомовній пресі представницького органу народу, і намагатися посадити їх на рівних як «представників народу» разом з Меджлісом – це не що інше, як спроба принизити представницький орган народу. Якби ми погодилися на такий формат зустрічі, то делегати Національного з`їзду мали б право вигнати нас не тільки зі складу Меджлісу, але й з делегатів національного з`їзду.
Я впевнений, що президента просто нерозумно підставили, оскільки він не міг знати, кого йому підсунули замість представників народу.
Меджліс на території України був унікальною структурою. З одного боку, він не був включений у систему держуправління, з іншого – він був дієвим органом представництва, прикладом самоорганізації і самоврядування кримських татар. Кажуть, що вибори 31 жовтня зможуть серйозно ослабити Меджліс. Якщо Янукович роститиме ваших конкурентів і паралельно вирішувати проблеми кримських татар, це здається можливим... Що ви про це думаєте?
Взагалі-то, Меджліс до певної міри включений у правове поле України указом президента Леоніда Кучми від 18 травня 1999 року про створення Ради представників кримськотатарського народу як консультативного органу при президентові. Нагадаю, що створення цього органу мотивувалося в указі тим, що «Меджліс кримськотатарського народу, який обирається на національному з`їзді кримських татар (Курултаї) поки не включений у правове поле України», а в самому складі цього органу, відповідно до затвердженого президента України спеціального положення, можуть бути тільки члени Меджлісу, вибрані Курултаєм.
Вибори 31 жовтня до місцевих органів самоврядування ослаблять не Меджліс, а зменшать приблизно на половину кількість депутатів ВР АРК і райрад з числа кримських татар. І справа тут не в «конкурентах», а в зміні системи виборів. Оскільки кримські татари розселені в Криму досить дисперсно, не складатимуть у жодному виборчому окрузі навіть однієї третини виборців, а національний чинник у Криму, на жаль, має вирішальне значення, то перспективи обрання депутатів до районних рад і парламенту автономії з мажоритарних округів практично близькі до нуля. Ми можемо розраховувати тільки на якусь кількість депутатів, що обираються за пропорційною системою. Оскільки різко зменшиться кількість депутатів і, отже, перспектив вирішення проблем кримських татар у місцевих радах, то роль Меджлісу, навпаки, тільки зросте. До того ж виборчі округи за мажоритарною системою збільшаться цього разу вдвічі і, відповідно, вдвічі зменшиться у них відсоток кримських татар.
А згадані вами «конкуренти» можуть бути використані тільки для відтягування якоїсь кількості голосів кримськотатарських виборців на користь інших партій за пропорційною системою та інших кандидатів – за мажоритарною. Правда, не виключається, що якісь партії включать кого-небудь із цих «конкурентів» у прохідну частину свого списку з єдиною метою – якось накапостити кримським татарам, а не для отримання якоїсь кількості їх голосів. За мажоритарною системою у них практично шансів немає, навіть у тих округах, де найбільший відсоток кримських татар.
Кажуть, що Меджліс зараз далеко не єдина авторитетна структура кримських татар...
Згідно з даними соціологічного опитування, проведеного фахівцями з Києва перед минулими виборами в органи місцевого самоврядування, рейтинг довіри, а точніше задоволених діяльністю Меджлісу, складав приблизно 70% кримськотатарського народу. Але ж бути незадоволеним – це ще не означає бути противником Меджлісу. Я сам, наприклад, теж не зовсім задоволений роботою Меджлісу, тому що далеко не всі проблеми нам вдається вирішити. Але для порівняння можу нагадати, що рівень довіри громадян України до Верховної Ради країни ніколи не перевищував 16%, а довіри до Верховної Ради Криму – 8–10%.
Це тільки Гітлеру, Сталіну, Саддаму Хусейну, Кім Ір Сену, Фіделю Кастро та іншим «довіряли» на виборах 99,9% громадян.
Ви вже мали зустріч із Януковичем. Як він поводився тоді? Він був налаштований на співпрацю? І якщо так, то що змінило його плани?
На зустрічі з президентом Віктором Януковичем 13 травня цього року була досить конструктивна бесіда і збіг поглядів з багатьох питань. Та й домовлялися з ним про зустріч у Криму на початку серпня цього року саме з повним складом Ради представників кримськотатарського народу, а не в якомусь іншому складі. Тому для нас теж загадка, чому змінилися плани і хто, крім Василя Джарти, сприяв цьому.
ГРАЧ КОЛИСЬ СТВОРИВ НА ПРОТИВАГУ МЕДЖЛІСУ «РАДУ АКСАКАЛІВ», ЯКИХ НАЗИВАЛИ «АКШАКАЛАМИ»
Серед тих, хто прийшов на зустріч, були представники якоїсь проросійської організації Міллі Фірка. Ми знаємо про них тільки за торішнім зверненням до президента Росії з проханням захистити кримськотатарський народ від політики геноциду, яку нібито здійснює керівництво України. Кого представляли інші?
Я нагадаю, хто був запрошений на зустріч із президентом у якості «представників кримських татар» разом із керівництвом Меджлісу.
Одна людина літнього віку, за якою тягнеться шлейф стукача з радянсько-гебістських часів. Той самий чоловік, який на зустрічі улесливо дякував Віктору Януковичу, що той виявився єдиним президентом, який вирішив їх вислухати.
Другий керує групкою з не двох десятків осіб, не більше, і, як правильно ви згадали, широко відомий публіці тим, що закликав Росію під час російсько-грузинської війни в серпні 2008 року «врятувати кримських татар від політики геноциду», яку нібито проводить Україна відносно кримськотатарського народу. Ще тоді керівники багатьох кримськотатарських організацій спеціально скликали прес-конференцію і назвали цю людину брехуном і провокатором.
Третій відомий тим, що намагається об`єднати різних ісламських сектантів (вахабітів, хизб-уттахрірівців та ін.) і створити в Криму нове духовне управління на противагу Духовному управлінню мусульман Криму.
Четвертий на минулих виборах до місцевих органів самоврядування на кошти однієї шовіністської проросійської організації створював якийсь «Кримськотатарський блок» з метою відірвати хоч скількись голосів кримських татар і забезпечити тим самим більше місць у парламенті автономії для своїх господарів.
П`ятий взагалі оригінальний – значиться в списку запрошених на зустріч з президентом як керівник Кримського відділення «Партії мусульман України». Свого часу дійсно в Донецьку була створена така партія, головною метою якої було знову ж таки розбити голоси кримських татар в Криму на користь іншої партії. Оскільки ця «партія», по суті, не виправдала витрачених на неї коштів, то її вже багато років тому розпустили. Таким чином, якщо за деякими з перерахованих ще набереться декілька осіб з числа кримських татар, то цей узагалі представляв тільки себе, оскільки тієї партії вже давно немає.
І що, керівництву Меджлісу сідати з ними за один стіл, вислуховувати їхню маячню, полемізувати з ними біля президента замість обговорення проблем народу, а організаторові всієї цієї провокації надати можливість задоволено усміхатися, спостерігаючи за «скандалом» між «представниками народу»?
На вашу думку, чи стануть такі «сюрпризи» продуманою політикою влади відносно кримських татар?
Я не можу з впевненістю стверджувати, що це продумана політика нинішнього керівництва країни. Але я точно знаю, що формат зустрічі з президентом 3 серпня підготував прем`єр автономії Василь Джарти.
Взагалі-то, політика протиставлення Меджлісу окремих осіб з-поміж кримських татар далеко не нова. Свого часу це пробував робити лідер кримських комуністів Леонід Грач, коли він був спікером парламенту автономії. На противагу Меджлісу він створював «раду аксакалів» (тобто «сивобородих» – термін, до речі, не кримськотатарський, а узбецький), яку в народі швидко прозвали «акшакалами». Забезпечив їх оргтехнікою, автомобілями, кабінетами та ін. І основним їх завданням було робити регулярні заяви проти Меджлісу кримськотатарського народу. Але ці «аксакали» були як прокажені – з ними мало хто вітався або запрошував на які-небудь торжества, вони рідко з`являлися на людях, а від деяких відреклися навіть батьки.
Про нинішнього керівника Криму Василя Джарти говорять різне, і опоненти звинувачують його в таких речах... Найм`якше, що вдалося про нього прочитати, – це, що він фахівець зі спецоперацій, які потрібні його партії...
Ми якось звикли до «спецоперацій» проти Національного руху кримських татар ще з радянських часів, багато активістів руху пройшли радянські в`язниці, табори, спецпсихлікарні та інші репресії. Тому розрахунок на залякування буде свідомо провальним. З бандитами в Криму теж були свого часу в кримських татар великі сутички. Найбільша – влітку 1995 року, у самий розпал «бандитських часів» у Криму. Тоді бандити у присутності міліціонерів забили на смерть металевими прутами двох кримських татар за те, що вони заступилися на ринку за одну російську стареньку, що торгувала ягодами, оскільки від неї вимагали якийсь «податок». У відповідь піднялися тисячі кримських татар. Вони враз спалили десятки «точок» цих бандюг і, мабуть, повністю очистили б Крим від бандитів, коли б не втручання ОМОНу. Захищаючи бандитів, вони впритул розстріляли ще двох кримських татар, вивели на вулиці бронетранспортери та іншу важку техніку. Пам`ятаю, мені тоді двічі довелося виступити по телебаченню із закликом до співвітчизників, щоб заспокоїлися і надали можливість правоохоронним органам самим зайнятися цими бандитами.
ПРО ТЕ, ЩО СИН ЗІБРАВСЯ ВІДКРИВАТИ КАВ`ЯРНЮ В ХАНСЬКОМУ ПАЛАЦІ, ЧЕСНО КАЖУЧИ, Я ДІЗНАВСЯ З ПРЕСИ
Мустафа-ефенді, тут говорять, що почалася кампанія дискредитації вашої родини. Вам приписують, що ваш син будує кафетерій десь у Бахчисараї. Але я не розумію, в чому суть «дискредитації».
Невже правда, що вся власність сім`ї в`язня совісті, дисидента зі світовим ім`ям Джемілєва – це один кафетерій у Бахчисараї? Нашій багаторукій і ненаситній «еліті», таке некористолюбство повинне здаватися “лоховством”, для них це все одно що з пейджером ходити.
Узагалі-то ця кампанія ніколи й не припинялася. Якщо не знаходили приводів, то їх придумували. А тут підвернулася така слушна нагода. Про те, що син зібрався відкривати якусь кав`ярню в Ханському палаці, чесно кажучи, я дізнався з преси. Виявилось, що директор палацу Петров сам запропонував синові відкрити таку кав`ярню для збільшення притоку туристів і популяризації кримськотатарського способу приготування східної кави. Спершу планували біля Ханської мечеті, але це викликало серед прихожан різні дискусії щодо того, що в цю кав`ярню можуть приходити і не дуже скромно вдягнені туристки, а це, мовляв, не сумісно з закладом молитви. Підібрали інше порожнє місце подалі від мечеті, почали встановлювати там якийсь навіс. І тут депутат ВР АРК від «Русського блоку» Гржибовська влаштовує спеціальну прес-конференцію і розповідає журналістам про те, як «син голови Меджлісу» на кістках своїх же кримських татар, знищує археологічні розкопки, всупереч закону будує ресторан, «глумиться над культурою кримськотатарського народу» і т.д. і т.п. Дуже цікаво було чути від мадам, яка отрутою дихає на все кримськотатарське, таку зворушливу турботу про нашу культуру, хоча, зрозуміло, в тому місці не було ніяких археологічних розкопок і, тим більше, поховань. Звісно ж, якби прізвище того, хто побажав відкрити кав`ярню, було не Джемілєв, а скажімо, Іванов або Козлов, таких істерик би не було.
Як кримські татари сприйняли продовження оренди ЧФ в Криму?
Перед попередньою сесією Курултаю, на якій ми мали визначатися щодо кандидатів у президенти країни, ми надсилали більшості зареєстрованих кандидатів свої листи з питаннями. Там були питання не тільки про бачення кандидата в президенти тих або інших аспектів кримськотатарської проблеми, але також про шляхи подальшого розвитку України. Було серед них і питання про перебування на території України Чорноморського флоту Росії.
Ми вважаємо, що на території України не повинно бути іноземних військових баз, тим більше баз країн, де значні політичні сили виступають з територіальними претензіями до України. Зважаючи на участь Чорноморського флоту в російсько-грузинській війні 2008 року, ми вважаємо, що цей флот несе в собі загрозу втягування України в чужі війни. Ми також вважаємо, що перебування Чорноморського флоту в Криму надихає сепаратистські проросійські сили на антиукраїнські дії, створює загрозу територіальній цілісності України, підсилює загрозу міжнаціонального конфлікту в Криму. Тому Харківська угода про продовження оренди нашої території під військову базу Россі ще на 30 років, певна річ, у кримських татар, м`яко кажучи, захоплення не викликала.
Ви колись сказали, що єдині «українці» в Криму – це кримські татари. Чи не важко бути українцями за нинішньої влади?
Думаю, що буде важче приблизно вдвічі. Якщо раніше в Києві (у Кабміні, в Адміністрації президента) були люди, які розуміли, що кримські татари в Криму є чинником стабільності і головною організованою силою, що протистоїть проросійським сепаратистам, а тому ми могли розраховувати хоч на якусь підтримку з їх боку, – то зараз ситуація принципово змінилася. Зараз головними союзниками нової влади в Криму є якраз ці самі сепаратисти. Отже ми зараз - самі.
Розмовляла Лана Самохвалова
Лех Валенса написав листа Януковичу
Нобелівський лауреат миру, колишній президент Польщі Лех ВАЛЕНСА адресував президенту України Вікторові ЯНУКОВИЧУ листа, в якому висловив своє занепокоєння «погіршенням ситуації зі свободою слова в Україні».
Як повідомили УНІАН у прес-службі телеканалу ТВі, лист Л.ВАЛЕНСИ президенту України було передано через посольство України у Варшаві.
За словами голови Інституту Леха Валенси Пьотра ГУЛЧИНСЬКОГО, Нобелівський лауреат миру і відомий борець за громадянські права у листі, зокрема, висловлює «стурбованість повідомленнями, що надходять з України, про те що два телеканали – «5 канал» і ТВі – позбавляють ліцензій».
Як повідомляв УНІАН, 7 червня редакційна рада «5 каналу» оприлюднила відкритого листа до Президента В.ЯНУКОВИЧА, в якому звинуватила голову СБУ Валерія ХОРОШКОВСЬКОГО як власника медіахолдингу U.A. Inter Media Group, у спробі знищити «5 канал» шляхом можливого скасування судом рішення конкурсу на виділення частот Нацрадою від 27 січня.
8 червня Окружний адміністративний суд Києва повністю задовольнив вимоги групи телеканалів «Інтер». Таким чином, було оскаржено рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 27 січня минулого року про виділення ТВі і «5 каналу» частот мовлення.
Телеканал ТВі оскаржив в апеляційному порядку це рішення суду про позбавлення його телевізійних частот.
Сьогодні директор телеканалу ТВі Микола КНЯЖИЦЬКИЙ звернувся до В.ЯНУКОВИЧА з проханням про зустріч з метою обговорення питання щодо можливого рішення суду про позбавлення частот і ліцензій на мовлення 17 телеканалів.
За словами М.КНЯЖИЦЬКОГО, чергове засідання з питання щодо позбавлення 17 телеканалів, зокрема ТВі і “5 каналу”, частот і ліцензій на мовлення за позовом медіахолдингу Inter Media Groupу має відбутися у понеділок, 16 серпня, в Апеляційному адміністративному суді міста Києва.
Як повідомили УНІАН у прес-службі телеканалу ТВі, лист Л.ВАЛЕНСИ президенту України було передано через посольство України у Варшаві.
За словами голови Інституту Леха Валенси Пьотра ГУЛЧИНСЬКОГО, Нобелівський лауреат миру і відомий борець за громадянські права у листі, зокрема, висловлює «стурбованість повідомленнями, що надходять з України, про те що два телеканали – «5 канал» і ТВі – позбавляють ліцензій».
Як повідомляв УНІАН, 7 червня редакційна рада «5 каналу» оприлюднила відкритого листа до Президента В.ЯНУКОВИЧА, в якому звинуватила голову СБУ Валерія ХОРОШКОВСЬКОГО як власника медіахолдингу U.A. Inter Media Group, у спробі знищити «5 канал» шляхом можливого скасування судом рішення конкурсу на виділення частот Нацрадою від 27 січня.
8 червня Окружний адміністративний суд Києва повністю задовольнив вимоги групи телеканалів «Інтер». Таким чином, було оскаржено рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 27 січня минулого року про виділення ТВі і «5 каналу» частот мовлення.
Телеканал ТВі оскаржив в апеляційному порядку це рішення суду про позбавлення його телевізійних частот.
Сьогодні директор телеканалу ТВі Микола КНЯЖИЦЬКИЙ звернувся до В.ЯНУКОВИЧА з проханням про зустріч з метою обговорення питання щодо можливого рішення суду про позбавлення частот і ліцензій на мовлення 17 телеканалів.
За словами М.КНЯЖИЦЬКОГО, чергове засідання з питання щодо позбавлення 17 телеканалів, зокрема ТВі і “5 каналу”, частот і ліцензій на мовлення за позовом медіахолдингу Inter Media Groupу має відбутися у понеділок, 16 серпня, в Апеляційному адміністративному суді міста Києва.
У Харкові зник безвісти головний редактор газети
У Харкові зник безвісти головний редактор інформаційної газети «Новий стиль» Василь КЛІМЕНТЬЄВ.
Як повідомили кореспонденту УНІАН у Центрі зв’язків з громадськістю ГУ МВС України у Харківській області, із заявою про те, що В.КЛІМЕНТЬЄВ пішов з дому та не повернувся, звернулись його близькі родичі.
У ході перевірки встановлено, що 11 серпня В.КЛІМЕНТЬЄВ виїхав з дому з невідомим чоловіком на автомобілі «БМВ» сріблястого кольору в невідомому напрямку.
Працівниками міліції здійснюються усі необхідні заходи для пошуку журналіста.
Газета займається розслідуваннями на правову тематику. У редакції газети «Новий стиль» на телефонні дзвінки не відповідають.
Як повідомили кореспонденту УНІАН у Центрі зв’язків з громадськістю ГУ МВС України у Харківській області, із заявою про те, що В.КЛІМЕНТЬЄВ пішов з дому та не повернувся, звернулись його близькі родичі.
У ході перевірки встановлено, що 11 серпня В.КЛІМЕНТЬЄВ виїхав з дому з невідомим чоловіком на автомобілі «БМВ» сріблястого кольору в невідомому напрямку.
Працівниками міліції здійснюються усі необхідні заходи для пошуку журналіста.
Газета займається розслідуваннями на правову тематику. У редакції газети «Новий стиль» на телефонні дзвінки не відповідають.
Підписатися на:
Дописи (Atom)