Активіст Мережі громадянської дії "Опір" Андрій ЛЕВУС звернувся з адміністративним позовом до Вищого адміністративного суду України про визнання протиправними дії Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА при підписанні Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.
статті про українську політику і не тільки
Показ дописів із міткою Чорноморський флот Росії. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Чорноморський флот Росії. Показати всі дописи
26.04.11
15.10.10
Азаров порівняв російський флот з Гібралтаром
Базування російського флоту в Криму не впливає на політику України.
Про це заявив прем'єр Микола Азаров, відповідаючи на питання на міжнародній конференції в Європарламенті в Брюсселі в четвер.
"Який вплив має база на нашу політику? Зникаючий, малий... - ніякого", - сказав він.
"Він (вплив ЧФ на політику в Україні) порівнянний з впливом Гібралтару. Гібралтар ніяк не впливає на політику Іспанії", - додав Азаров.
При цьому прем'єр зазначив, що керівництво України самостійно у прийнятті рішень і не радиться зі своїми російськими колегами в тому чи іншому питанні.
"Не було жодного випадку, щоб президент або прем'єр-міністр Росії зателефонував, або при зустрічі сказав: ми очікуємо від вас таких-то кроків", - заявив Азаров.
Про це заявив прем'єр Микола Азаров, відповідаючи на питання на міжнародній конференції в Європарламенті в Брюсселі в четвер.
"Який вплив має база на нашу політику? Зникаючий, малий... - ніякого", - сказав він.
"Він (вплив ЧФ на політику в Україні) порівнянний з впливом Гібралтару. Гібралтар ніяк не впливає на політику Іспанії", - додав Азаров.
При цьому прем'єр зазначив, що керівництво України самостійно у прийнятті рішень і не радиться зі своїми російськими колегами в тому чи іншому питанні.
"Не було жодного випадку, щоб президент або прем'єр-міністр Росії зателефонував, або при зустрічі сказав: ми очікуємо від вас таких-то кроків", - заявив Азаров.
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
14.10.10
29 співробітників бюро ЧФ РФ оголосили голодування
Безстрокове голодування на знак протесту проти невиплати заробітної платні оголосили 29 співробітників «172-го окремого конструкторсько-технічного бюро Чорноморського флоту Міністерства оборони РФ», 22 з яких - громадяни України.
За півтора роки підприємство заборгувало своїм співробітникам майже 2 млн. 200 тис. грн., повідомила вчора ввечері Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія.
Як передає кореспондент УНІАН, за інформацією ТРК, протестувальники передали в телерадіокомпанію зроблені ними фотографії (ці фото було показано у репортажі телерадіокомпанії - УНІАН), оскільки, за їх твердженням, представників українського телебачення у будівлю бюро не пропускають.
Як повідомила в інтерв`ю ТРК профспілковий лідер трудового колективу Людмила НАКВАСІНА, про ситуацію, що склалася, профком, командування флоту і керівництво міста повідомляли в багато російських і українських інстанцій, «але нам взагалі жодної відповіді не дали».
За словами Л.НАКВАСІНОЇ, «сам командувач написав кілька листів, глава міста Валерій САРАТОВ написав 8 листів, і сам особисто звертався до Президента РФ Дмитра МЕДВЕДЄВА і прем`єр-міністра РФ Володимира ПУТІНА, але поки що жодного рішення немає».
ТРК також повідомила, що за останні півтора роки частина працівників підприємства вже звільнилася, проте вихідної допомоги їм не видають, тому, згідно з Кодексом законів про працю, працівники продовжують числитися на підприємстві як «мертві душі».
Співробітники бюро також стверджують, що рік тому їх попередили в Міністерстві оборони Росії, що невдовзі підприємство буде ліквідовано, проте офіційних документів людям не показують.
Телерадіокомпанія також повідомила, що керівництво підприємства від коментарів відмовляється.
За півтора роки підприємство заборгувало своїм співробітникам майже 2 млн. 200 тис. грн., повідомила вчора ввечері Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія.
Як передає кореспондент УНІАН, за інформацією ТРК, протестувальники передали в телерадіокомпанію зроблені ними фотографії (ці фото було показано у репортажі телерадіокомпанії - УНІАН), оскільки, за їх твердженням, представників українського телебачення у будівлю бюро не пропускають.
Як повідомила в інтерв`ю ТРК профспілковий лідер трудового колективу Людмила НАКВАСІНА, про ситуацію, що склалася, профком, командування флоту і керівництво міста повідомляли в багато російських і українських інстанцій, «але нам взагалі жодної відповіді не дали».
За словами Л.НАКВАСІНОЇ, «сам командувач написав кілька листів, глава міста Валерій САРАТОВ написав 8 листів, і сам особисто звертався до Президента РФ Дмитра МЕДВЕДЄВА і прем`єр-міністра РФ Володимира ПУТІНА, але поки що жодного рішення немає».
ТРК також повідомила, що за останні півтора роки частина працівників підприємства вже звільнилася, проте вихідної допомоги їм не видають, тому, згідно з Кодексом законів про працю, працівники продовжують числитися на підприємстві як «мертві душі».
Співробітники бюро також стверджують, що рік тому їх попередили в Міністерстві оборони Росії, що невдовзі підприємство буде ліквідовано, проте офіційних документів людям не показують.
Телерадіокомпанія також повідомила, що керівництво підприємства від коментарів відмовляється.
| Джерела: http://www.unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
06.10.10
Олександр Палій: Влада буде змушена вдатися до репресій
Кандидат політичних наук, експерт з питань зовнішньої політики, колишній працівник Дипломатичної академії при МЗС Олександр Палій відповів на запитання УНІАН.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД ДЕГРАДУВАВ ОСТАТОЧНО
Пане Олександре, Конституційний суд скасував політреформу від 2004 року. Є багато різних думок, як країна житиме після цієї акції. А що ви думаєте з цього приводу?
Після такого рішення мають відбутися вибори президента й парламенту. Адже цей президент не отримував відповідних повноважень від народу. Тому якщо сьогоднішній глава держави намагатиметься грати за ново-старими повноваженнями, це означатиме цілковиту узурпацію влади.
Правові наслідки скасування політреформи (а підстави для нього були) можуть стосуватися виключно наступного президента й наступного парламенту. Ані нинішній президент, ані нинішній парламент не отримували від народу того обсягу повноважень, які вони хочуть привласнити.
Треба чітко розуміти, що в країні є стаття 5 Конституції, по суті, найважливіша з усього, що є в Конституції. Там записано що, по-перше, джерелом влади й суверенітету є народ (а не Конституційний суд чи президент), і по-друге, ніхто без народу не має права змінювати конституційний лад. А саме це влада намагається зробити через Конституційний суд, в обхід волі народу.
І що з цього випливає?
З’явиться президент, який буде узурпатором, і з’являється уряд, який також не представляє волевиявлення народу, що мало місце на попередніх виборах 2007 року. А отже, сьогоднішня влада є незаконною, а це, у свою чергу, означає, що таке рішення матиме наслідки з боку міжнародної спільноти, але передусім з боку нашого населення. Нульова легітимність влади дасть змогу ще дужче тиснути на владу з боку народу. Протестні настрої отримають моральний ґрунт – саме те, що нинішня опозиція розгубила у 2005-2006 роках. Влада буде просто змушена вдаватися до репресій, закручування гайок. Рано чи пізно різьба зірветься і весь політичний режим, який сьогодні утворився, з тріском рухне. Це дуже передбачуваний наслідок.
Українці – народ специфічний. Їх потрібно довго дратувати, аби отримати такі речі, яким потім дивується світ. Як от, наприклад, Коліївщина, Хмельниччина, Помаранчевий Майдан і так далі. У перспективі не важко передбачити, чим закінчиться правління сьогоднішньої верхівки. Тут головне – питання часу та їхнього нахрапу.
КС скасував рішення п’ятирічної давності. Так узагалі можна дійти до абсурду, коли одного прекрасного дня нам скажуть, що Союз не розпався і ми взагалі живемо в не незалежній Україні…
Так, очевидно, КС після рішення щодо «тушок» (про те,що до прараламнтської коаліції можна входити не лише фракціями, а й на основі індивідуального членства. – Авт.) може прийняти будь-яке рішення. Сьогодні КС – деградований орган. Хоча в законі написано, що суд має перевіряти рішення органів влади на відповідність інтересам незалежності України.
ДВОМОВНІСТЬ – РЕЗУЛЬТАТ ГЕНОЦИДУ
У новому законопректі про мови від комуністів, «регіоналів» і литвинівців є така теза: двомовність – це найбільше надбання українського народу…
Двомовність утворилася в нас у результаті геноциду, масового винищення саме україномовного населення.
За даними істориків, за часів Хмельницького в Гетьманщині було заледве кількасот росіян – переважно купців та втікачів. Коли говорять, що російська мова зародилася в нас, це неправда. Російська мова народилася, звичайно, в Росії – але під впливом церковнослов’янської, яка по суті є давньою болгарською чи македонською (південнослов’янською, а не східнослов’янською). Через нашу голову, за допомогою і під впливом Київської церкви й влади, ця староболгарська мова адаптувалася в Росії.
За переписом 1926 року на території Великої України було вісім відсотків росіян, 2,6 мільйона з-поміж 29 мільйонів населення УСРР, а якщо взяти разом з тодішньою Західною Україною, то росіян було близько шести відсотків. Далі були масові переселення з винищенням українського населення.
Росіянам в Україні подекуди теж діставалося від радянської влади, але вони розглядалися швидше як тріски, що летять, коли рубали «український ліс» з метою позбавити Україну можливості відродитися.
У світі дуже мало мов, які б зазнавали таких нищівних репресій як українська. Реально ще тридцять років тому за українську мову на вулицях Києва можна було потрапити в буцегарню, і людей, які мовчки клали квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку, цілими групами забиралися в міліцію, і вони отримували тюремні терміни. Я вже не кажу про тридцяті роки, коли люди «шостим відчуттям» бачили, що, зрікшись себе, ти матимеш більше шансів вижити фізично… Так утворено двомовність, і казати, що це «велике надбання» – вершина цинізму.
У чималої частини українців уже сформувалася адекватна думка, що цей закон спрямовано на знищення не лише української мови, а й самої України в Україні.
Гадаю, це спроба загнати українську мову, яка після геноциду пробивається крізь асфальт, у гетто і в остаточному рахунку – знищити.
ВЛАДА САМА СОБІ ДАЛА НАЗВУ – «ТУШКИ-КРОВОСІСІ»
Щодня з’являються повідомлення, що СБУ нишпорить за журналістами, громадськими діячами…
Наше СБУ перетворюється на «міністерство співбесід»... Але це не найгірше. Розумні країни навпаки по-різному підживлюють своє громадянське суспільство. Наприклад, у Швеції будь-який громадський рух у кількості більш як сім осіб отримує державне фінансування.
Це все робиться тому, що суспільство, у якому є довіра між людьми, у якому люди вміють взаємодіяти, – значно ефективніше. А суспільство, яке атомізоване (ним, можливо, легше керувати), неефективне, не може створювати дійові підприємства, у корені руйнується продуктивна здатність людей вірити одне одному і взаємодіяти.
СБУ сьогодні намагаються взяти все під контроль, усе розпорошити.
Хорошковський, який очолює СБУ, у прямому ефірі хвалиться, що в нас тісні зв’язки, традиції з ФСБ Росії, КДБ Білорусі… Знаєте, це не зовсім ті зразки, на які треба рівнятися. Бо та країна, з тим репресивним апаратом винищила від третини до половини українського населення протягом того страшного ХХ століття. На що рівнятися?!
Той факт, що попередній президент Ющенко призначив Хорошковського першим заступником СБУ, свідчить: насправді в Україні досі ніякої демократичної і української влади не було.
Нинішня «еліта» створилася з уламків комсомолу, КДБ і криміналу, з окремими вкрапленнями бізнесменів. Останню частину я вважаю найздоровішою.
Сьогоднішню владу слід визначати так, як вона сама себе назвала, «тушки-кровосісі» ("кровосісі" – слово Азарова. – Авт.). А що таке тушки й кровососи? Це упирі.
Влада повністю вичавлює сили з нашої країни й паралізує будь-яку ініціативу народу тиском і своєю деморалізацією. Що таке тиск на малий і середній бізнес? Це тиск на Україну. Бо українці здавна не надто пафосно ставилися до грошей, а більше інструментально, і не робили їх самоціллю, що часто буває у великому бізнесі. Тому українці – це, як казали більшовики, «куркульська» нація, нація середнього і дрібного бізнесу. Тому цей Податковий кодекс, що б’є по малому бізнесу – свідомо антиукраїнський, призначений на те, щоб ще більше депресувати Україну, змусити до нової хвилі еміграції. Мільйони людей уже й так будують чужі країни замість того, щоб будувати єдину свою. У результаті таких дій влади країна перебуває в летаргійному сні. Тому нині громадянам не залишається нічого іншого, ніж бити в дзвони.
ПОЗИЦІЯ ТАБАЧНИКА – ЦЕ І ПОЗИЦІЯ ЯНУКОВИЧА
Можливо, президент не знає, як діють його підлеглі?
Гадаю, без Януковича ці речі не відбуваються. Про Януковича не говорять як про надто інтелектуальну людину, проте, як на мене, у нього більше простацького розуму, ніж, наприклад, у екс-президента Ющенка. Принаймні, хапальні рефлекси в нього розвинені. Про що свідчить, зокрема, і скасування конституційної реформи.
Поки що позиція Табачника – це і позиція Януковича. Тим більше що нині Янукович може вигнати Табачника в будь-який момент, ні з ким не радячись. Але не виганяє.
Навіщо Янукович обрав саме таке позиціонування? Україна тим і багата, що не питала в приходьків, звідки вони. У нас не було й немає, навіть попри старання табачників, жодних ксенофобій. Чи президент не відчуває абсолютно жодного зв’язку з Україною, яка дала йому все?
Не знаю. Кажуть, КДБ свого часу серйозно попрацювало і з ув’язненими, і зі священиками. Деякі з «колишніх» кадебістів навіть публічно в пресі хвалилися, як вони в радянські атеїстичні часи фінансували Афон. Не хотілося б думати, але не можна виключати, що президент зараз у якійсь глибокій психологічній залежності. Особливо неприємно мене вразили дії міліції з блокування приїзду вірян УПЦ КП на свято Хрещення Київської Русі. Чи так може робити українська влада і влада, яка перед камерами хрестить собі лоба?
Між тим, час від часу лунають правильні речі з боку президента, наприклад, щодо боротьби з корупцією. Один віце-прем’єр сказав, на мій погляд, цікаві й правильні слова, що, мовляв, робити з чиновництвом в Україні. Адже з такою якістю і швидкістю рішень у бізнесі, як у нас у держапараті, компанія вже давно б прогоріла. Але на практиці бачимо все навпаки – іде покривання корупції. Чи заяви щодо «європейського вибору»... Це все такий камуфляж, який насправді свідчить лише про те, що влада хоче, аби її приймали в Європі, незважаючи на страусячі туфлі, на минуле сьогоднішніх можновладців, на фальсифікації, з усім їхнім багажем за плечима.
Не треба бути наївним, сьогоднішній владі насправді не потрібен ніякий ЄС… Подивіться на британський кабінет міністрів: там найбагатший міністр має 9,5 мільйони фунтів. Для наших урядовців це – мізер «на насіння». Питається, чи потрібна їм та Європа, де міністри їздять на велосипедах і заробляють ті гроші за все життя, які наші витрачають на один концерт попси з «гопца-дріца-гопца-ца»? Тому у влади європейський вибір більше на язиці, як не на ділі.
Ющенку закидали, що оточення неправильно інформує його про реальний стан речей в Україні чи він сам не хотів знати правди. На вашу думку, з Януковичем інша ситуація, він у курсі всього, що відбувається?
Мені здається, що на початку свого правління Ющенко більш адекватно дивився на світ, ніж наприкінці. Наостанок для колишнього президента стало важливішим, аби навколо була комфортна для вух і очей ситуація, ніж знати, що відбувається насправді й реально керувати процесами.
Мені здається, Янукович у курсі більшості з того, що відбувається. І це власне, гірше, бо якщо він розуміє антидержавні речі й не намагається їм зашкодити, то, відповідно, й вина його зростає.
Як вам ідея щодо від’єднання Криму й Донбасу?
Наша земля, буде сказано без зайвого пафосу, полита українською кров’ю. А що ми зробимо з нашою князівською історією, з князем Ігорем, коли наші князі приєднували ці дикі землі? Що ми зробимо з козаками, які 1500-го заснували місто, яке нині зветься Маріуполь? А що з запорізькою слободою Олександрійською на місці сьогоднішнього Донецька? Не варто бездумно повторювати, що ці землі «колонізовані» за часів Російської імперії. Вони були українськими ще тоді, як Росія не називалася Росією.
Тому ми просто не можемо залишити українську територію. Зрештою, на Донбасі живуть сотні тисяч українських патріотів… Ми що, їх залишимо й скажемо: нехай над вами панує інша держава? Гадаю, це не прийнятно і не гуманно.
ДЛЯ НИХ БУВ БИ ЗОРЯНИЙ ЧАС, ЯКБИ ЇМ ДОЗВОЛИЛИ РЕПРЕСУВАТИ УКРАЇНСЬКИХ ПАТРІОТІВ
А чи гуманно це щодо іншої, більшої частини країни, яка не голосує за таку владу, але мусить з нею миритися, тому що інша частина густіше заселена?
Кажуть, «кого Бог любить, того й карає». Ці слова й утішають мене в сьогоднішній ситуації.
Можливо, випробування сьогоднішньою владою нам і дано, щоб зрозуміти більше. Ситі суспільства, як правило, небагато щось розуміють у загальній своїй масі. Я не кажу про їхні еліти й добре розвинені державні апарати.
До нашої ситуація ставлюся, як до уроку, дуже складного, загрозливого. У якому чесні й порядні люди просто змушені боротися за свою країну. Тому, відверто кажучи, дивуюся сподіванням Табачника, який каже, що наша студентська молодь виступить проти «націоналізму», маючи на увазі, український патріотизм. Це називається судити про молодь за своєю викривленою зіпсованістю.
Зрадники – завжди слабкіші люди. А молодь за своєю природою хоче рости прямо.
Гадаєте, зараз зоряний час людей штибу Табачника, Колесніченка?
Для них був би зоряний час, якби їм дозволили репресувати українських патріотів.
Мені здається, люди, які отримали від України все й ненавидять її, найбільше бояться навіть не України, а того, що раптом Бог таки існує.
Розумію, чому такі люди не хочуть визнавати Голодомор геноцидом. Бо інстинктивно усвідомлюють, якби не геноцид, їм би не вдалося видерти й виточити в цієї країни те, що в них вийшло.
Вас звільнили з Міністерства закордонних справ. За що?
Там була показова історія. 11 березня – у день утворення «коаліції тушок» – я був у прямому ефірі на «5 каналі» з Ганною Герман. Я тоді сказав, що президент Янукович починає свою діяльність з клятвопорушення. Після цього Герман мене запитала, чи знаю я в якій країні живу. На що я відповів, що я живу у своїй країні, на відміну від такого уряду. Вочевидь, після цього влада вирішила мені довести, що я вже живу не у своїй» країні.
Я зрозумів, що люди, які наплювали на Конституцію, зрештою, можуть скасувати Дипломатичну академію при МЗС (де Палій працював. – Авт.), або й Академію наук. Я не хотів підставляти під удар тих, хто не зголошувався до цього й пішов.
КОЛИ ЛЮДИ ДИВЛЯТЬСЯ НА ТАКУ ВЛАДУ, ЇМ ДУЖЕ ВАЖКО СТАВАТИ КРАЩИМИ
Як експерт оцініть, які народні настрої щодо нинішньої ситуації?
На мій погляд, можливо, трішки оптимістичний, у народі помалу накипає. Є багато точкових протестів, наприклад, екологічних у Києві, захист мера в Кам’янці-Подільському, які дуже добре характеризують ситуацію. Люди відчувають особисту загрозу від такого урядування.
За офіційними даними Держкомстату України, за перше півріччя цього року злочинність зросла на 28,2 % з тяжких і особливо тяжких злочинів, які в принципі завжди реєструвалися, тож цей факт не можна списати на хиби попередньої статистики.
Гадаю, ці дані показово характеризує якість управління. Згадайте, у Києві під час Помаранчевої революції було постійно на 300-350 тисяч людей більше, ніж зазвичай. При цьому зменшення злочинності було на третину. Тобто це свідчило про те, що був зовсім інший моральний клімат. А коли люди дивляться на таку владу, їм дуже важко ставати кращими. Тобто людям фактично відкритим текстом кажуть: зроби те й те і станеш владою, зрадь свій народ – і станеш владою.
Тому, звісно, ці мотивації підривають моральні устої в нашому суспільстві.
ТІ ХТО КАЖЕ, ЩО МАЙДАН НЕМОЖЛИВИЙ, – ПОМИЛЯЮТЬСЯ
Яке місце зараз займає опозиція у відносинах влада – народ?
Є така точка найгіршого, від якої може бути лише рух уперед.
Насправді потенціал народу набагато вищий, ніж це сьогодні показує спотворена постгеноцидна політична верхівка. Гадаю, найважливішими є ті процеси, які відбуваються в самому суспільстві – на рівні самоорганізації, у тому числі й намагання працювати в різних політичних проектах або намагання створити щось інше. Гадаю, саме в таких місцях народжується майбутнє країни.
Навряд чи хто скаже, де кристалізується нове ядро, тому що процеси відбувають по всьому суспільству.
Політологи, які кажуть, що сьогодні Майдан неможливий, – судять швидше по собі. Це звичайна помилка оцінювання. Вони бачать, що не вийшли на Майдан через свої сили чи проблеми, тому думають, що всі такі.
ГОЛОВНА ФУНКЦІЯ ЧФ – ЗБЕРЕЖЕННЯ МОЖЛИВОСТІ ВІДОКРЕМЛЕННЯ КРИМУ
Що сьогодні відбувається з Чорноморським флотом РФ у Криму?
Навіть проросійські чиновники в Севастополі кажуть, що ЧФ РФ не фінансує ту сферу, яку зобов’язаний фінансувати. Але найбільша проблема – зараз готуються угоди до підписання про поведінку росіян у випадках форс-мажорних ситуацій. Боюся, аби не прописали ситуації, коли ЧФ зможе діяти будь-де на території України, а не лише в місцях свого базування. Президент Янукович заявив про готовність України надати свої бази для ремонту та обслуговування кораблів Чорноморського флоту Росії. Що це означає? І які це бази?
По території України вже шпигуни ходять вільно, нам не вистачало, щоб ще й іноземні підрозділи ходили вільно. А така загроза є.
Ще Росія планує серйозно переозброїти ЧФ. Ідеться про те, що в Крим щороку надходитимуть один-два російські кораблі, фактично все, що виробляє для надводного флоту російська суднобудівна промисловість.
Для чого?
ЧФ жодної бойової функції не виконує. Єдина його функція полягає в політичному тиску на Україну й збереженні можливості відокремлення Криму від України. Іншої бойової функції цей флот останні роки не виконував і не виконує. Якщо в замкненому турецькими протоками Чорному морі є Болгарія, Румунія і Туреччина, котрі є членами НАТО, то запитання – що на цьому морі збирається робити ЧФ Росії?
Розмовляла Оксана Климончук
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД ДЕГРАДУВАВ ОСТАТОЧНО
Пане Олександре, Конституційний суд скасував політреформу від 2004 року. Є багато різних думок, як країна житиме після цієї акції. А що ви думаєте з цього приводу?
Правові наслідки скасування політреформи (а підстави для нього були) можуть стосуватися виключно наступного президента й наступного парламенту. Ані нинішній президент, ані нинішній парламент не отримували від народу того обсягу повноважень, які вони хочуть привласнити.
Треба чітко розуміти, що в країні є стаття 5 Конституції, по суті, найважливіша з усього, що є в Конституції. Там записано що, по-перше, джерелом влади й суверенітету є народ (а не Конституційний суд чи президент), і по-друге, ніхто без народу не має права змінювати конституційний лад. А саме це влада намагається зробити через Конституційний суд, в обхід волі народу.
І що з цього випливає?
З’явиться президент, який буде узурпатором, і з’являється уряд, який також не представляє волевиявлення народу, що мало місце на попередніх виборах 2007 року. А отже, сьогоднішня влада є незаконною, а це, у свою чергу, означає, що таке рішення матиме наслідки з боку міжнародної спільноти, але передусім з боку нашого населення. Нульова легітимність влади дасть змогу ще дужче тиснути на владу з боку народу. Протестні настрої отримають моральний ґрунт – саме те, що нинішня опозиція розгубила у 2005-2006 роках. Влада буде просто змушена вдаватися до репресій, закручування гайок. Рано чи пізно різьба зірветься і весь політичний режим, який сьогодні утворився, з тріском рухне. Це дуже передбачуваний наслідок.
Українці – народ специфічний. Їх потрібно довго дратувати, аби отримати такі речі, яким потім дивується світ. Як от, наприклад, Коліївщина, Хмельниччина, Помаранчевий Майдан і так далі. У перспективі не важко передбачити, чим закінчиться правління сьогоднішньої верхівки. Тут головне – питання часу та їхнього нахрапу.
КС скасував рішення п’ятирічної давності. Так узагалі можна дійти до абсурду, коли одного прекрасного дня нам скажуть, що Союз не розпався і ми взагалі живемо в не незалежній Україні…
Так, очевидно, КС після рішення щодо «тушок» (про те,що до прараламнтської коаліції можна входити не лише фракціями, а й на основі індивідуального членства. – Авт.) може прийняти будь-яке рішення. Сьогодні КС – деградований орган. Хоча в законі написано, що суд має перевіряти рішення органів влади на відповідність інтересам незалежності України.
ДВОМОВНІСТЬ – РЕЗУЛЬТАТ ГЕНОЦИДУ
У новому законопректі про мови від комуністів, «регіоналів» і литвинівців є така теза: двомовність – це найбільше надбання українського народу…
Двомовність утворилася в нас у результаті геноциду, масового винищення саме україномовного населення.
За даними істориків, за часів Хмельницького в Гетьманщині було заледве кількасот росіян – переважно купців та втікачів. Коли говорять, що російська мова зародилася в нас, це неправда. Російська мова народилася, звичайно, в Росії – але під впливом церковнослов’янської, яка по суті є давньою болгарською чи македонською (південнослов’янською, а не східнослов’янською). Через нашу голову, за допомогою і під впливом Київської церкви й влади, ця староболгарська мова адаптувалася в Росії.
За переписом 1926 року на території Великої України було вісім відсотків росіян, 2,6 мільйона з-поміж 29 мільйонів населення УСРР, а якщо взяти разом з тодішньою Західною Україною, то росіян було близько шести відсотків. Далі були масові переселення з винищенням українського населення.
Росіянам в Україні подекуди теж діставалося від радянської влади, але вони розглядалися швидше як тріски, що летять, коли рубали «український ліс» з метою позбавити Україну можливості відродитися.
У світі дуже мало мов, які б зазнавали таких нищівних репресій як українська. Реально ще тридцять років тому за українську мову на вулицях Києва можна було потрапити в буцегарню, і людей, які мовчки клали квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку, цілими групами забиралися в міліцію, і вони отримували тюремні терміни. Я вже не кажу про тридцяті роки, коли люди «шостим відчуттям» бачили, що, зрікшись себе, ти матимеш більше шансів вижити фізично… Так утворено двомовність, і казати, що це «велике надбання» – вершина цинізму.
У чималої частини українців уже сформувалася адекватна думка, що цей закон спрямовано на знищення не лише української мови, а й самої України в Україні.
Гадаю, це спроба загнати українську мову, яка після геноциду пробивається крізь асфальт, у гетто і в остаточному рахунку – знищити.
ВЛАДА САМА СОБІ ДАЛА НАЗВУ – «ТУШКИ-КРОВОСІСІ»
Щодня з’являються повідомлення, що СБУ нишпорить за журналістами, громадськими діячами…
Наше СБУ перетворюється на «міністерство співбесід»... Але це не найгірше. Розумні країни навпаки по-різному підживлюють своє громадянське суспільство. Наприклад, у Швеції будь-який громадський рух у кількості більш як сім осіб отримує державне фінансування.
Це все робиться тому, що суспільство, у якому є довіра між людьми, у якому люди вміють взаємодіяти, – значно ефективніше. А суспільство, яке атомізоване (ним, можливо, легше керувати), неефективне, не може створювати дійові підприємства, у корені руйнується продуктивна здатність людей вірити одне одному і взаємодіяти.
СБУ сьогодні намагаються взяти все під контроль, усе розпорошити.
Хорошковський, який очолює СБУ, у прямому ефірі хвалиться, що в нас тісні зв’язки, традиції з ФСБ Росії, КДБ Білорусі… Знаєте, це не зовсім ті зразки, на які треба рівнятися. Бо та країна, з тим репресивним апаратом винищила від третини до половини українського населення протягом того страшного ХХ століття. На що рівнятися?!
Той факт, що попередній президент Ющенко призначив Хорошковського першим заступником СБУ, свідчить: насправді в Україні досі ніякої демократичної і української влади не було.
Нинішня «еліта» створилася з уламків комсомолу, КДБ і криміналу, з окремими вкрапленнями бізнесменів. Останню частину я вважаю найздоровішою.
Сьогоднішню владу слід визначати так, як вона сама себе назвала, «тушки-кровосісі» ("кровосісі" – слово Азарова. – Авт.). А що таке тушки й кровососи? Це упирі.
Влада повністю вичавлює сили з нашої країни й паралізує будь-яку ініціативу народу тиском і своєю деморалізацією. Що таке тиск на малий і середній бізнес? Це тиск на Україну. Бо українці здавна не надто пафосно ставилися до грошей, а більше інструментально, і не робили їх самоціллю, що часто буває у великому бізнесі. Тому українці – це, як казали більшовики, «куркульська» нація, нація середнього і дрібного бізнесу. Тому цей Податковий кодекс, що б’є по малому бізнесу – свідомо антиукраїнський, призначений на те, щоб ще більше депресувати Україну, змусити до нової хвилі еміграції. Мільйони людей уже й так будують чужі країни замість того, щоб будувати єдину свою. У результаті таких дій влади країна перебуває в летаргійному сні. Тому нині громадянам не залишається нічого іншого, ніж бити в дзвони.
ПОЗИЦІЯ ТАБАЧНИКА – ЦЕ І ПОЗИЦІЯ ЯНУКОВИЧА
Можливо, президент не знає, як діють його підлеглі?
Поки що позиція Табачника – це і позиція Януковича. Тим більше що нині Янукович може вигнати Табачника в будь-який момент, ні з ким не радячись. Але не виганяє.
Навіщо Янукович обрав саме таке позиціонування? Україна тим і багата, що не питала в приходьків, звідки вони. У нас не було й немає, навіть попри старання табачників, жодних ксенофобій. Чи президент не відчуває абсолютно жодного зв’язку з Україною, яка дала йому все?
Не знаю. Кажуть, КДБ свого часу серйозно попрацювало і з ув’язненими, і зі священиками. Деякі з «колишніх» кадебістів навіть публічно в пресі хвалилися, як вони в радянські атеїстичні часи фінансували Афон. Не хотілося б думати, але не можна виключати, що президент зараз у якійсь глибокій психологічній залежності. Особливо неприємно мене вразили дії міліції з блокування приїзду вірян УПЦ КП на свято Хрещення Київської Русі. Чи так може робити українська влада і влада, яка перед камерами хрестить собі лоба?
Між тим, час від часу лунають правильні речі з боку президента, наприклад, щодо боротьби з корупцією. Один віце-прем’єр сказав, на мій погляд, цікаві й правильні слова, що, мовляв, робити з чиновництвом в Україні. Адже з такою якістю і швидкістю рішень у бізнесі, як у нас у держапараті, компанія вже давно б прогоріла. Але на практиці бачимо все навпаки – іде покривання корупції. Чи заяви щодо «європейського вибору»... Це все такий камуфляж, який насправді свідчить лише про те, що влада хоче, аби її приймали в Європі, незважаючи на страусячі туфлі, на минуле сьогоднішніх можновладців, на фальсифікації, з усім їхнім багажем за плечима.
Не треба бути наївним, сьогоднішній владі насправді не потрібен ніякий ЄС… Подивіться на британський кабінет міністрів: там найбагатший міністр має 9,5 мільйони фунтів. Для наших урядовців це – мізер «на насіння». Питається, чи потрібна їм та Європа, де міністри їздять на велосипедах і заробляють ті гроші за все життя, які наші витрачають на один концерт попси з «гопца-дріца-гопца-ца»? Тому у влади європейський вибір більше на язиці, як не на ділі.
Ющенку закидали, що оточення неправильно інформує його про реальний стан речей в Україні чи він сам не хотів знати правди. На вашу думку, з Януковичем інша ситуація, він у курсі всього, що відбувається?
Мені здається, що на початку свого правління Ющенко більш адекватно дивився на світ, ніж наприкінці. Наостанок для колишнього президента стало важливішим, аби навколо була комфортна для вух і очей ситуація, ніж знати, що відбувається насправді й реально керувати процесами.
Мені здається, Янукович у курсі більшості з того, що відбувається. І це власне, гірше, бо якщо він розуміє антидержавні речі й не намагається їм зашкодити, то, відповідно, й вина його зростає.
Як вам ідея щодо від’єднання Криму й Донбасу?
Наша земля, буде сказано без зайвого пафосу, полита українською кров’ю. А що ми зробимо з нашою князівською історією, з князем Ігорем, коли наші князі приєднували ці дикі землі? Що ми зробимо з козаками, які 1500-го заснували місто, яке нині зветься Маріуполь? А що з запорізькою слободою Олександрійською на місці сьогоднішнього Донецька? Не варто бездумно повторювати, що ці землі «колонізовані» за часів Російської імперії. Вони були українськими ще тоді, як Росія не називалася Росією.
Тому ми просто не можемо залишити українську територію. Зрештою, на Донбасі живуть сотні тисяч українських патріотів… Ми що, їх залишимо й скажемо: нехай над вами панує інша держава? Гадаю, це не прийнятно і не гуманно.
ДЛЯ НИХ БУВ БИ ЗОРЯНИЙ ЧАС, ЯКБИ ЇМ ДОЗВОЛИЛИ РЕПРЕСУВАТИ УКРАЇНСЬКИХ ПАТРІОТІВ
А чи гуманно це щодо іншої, більшої частини країни, яка не голосує за таку владу, але мусить з нею миритися, тому що інша частина густіше заселена?
Кажуть, «кого Бог любить, того й карає». Ці слова й утішають мене в сьогоднішній ситуації.
Можливо, випробування сьогоднішньою владою нам і дано, щоб зрозуміти більше. Ситі суспільства, як правило, небагато щось розуміють у загальній своїй масі. Я не кажу про їхні еліти й добре розвинені державні апарати.
До нашої ситуація ставлюся, як до уроку, дуже складного, загрозливого. У якому чесні й порядні люди просто змушені боротися за свою країну. Тому, відверто кажучи, дивуюся сподіванням Табачника, який каже, що наша студентська молодь виступить проти «націоналізму», маючи на увазі, український патріотизм. Це називається судити про молодь за своєю викривленою зіпсованістю.
Зрадники – завжди слабкіші люди. А молодь за своєю природою хоче рости прямо.
Гадаєте, зараз зоряний час людей штибу Табачника, Колесніченка?
Для них був би зоряний час, якби їм дозволили репресувати українських патріотів.
Мені здається, люди, які отримали від України все й ненавидять її, найбільше бояться навіть не України, а того, що раптом Бог таки існує.
Розумію, чому такі люди не хочуть визнавати Голодомор геноцидом. Бо інстинктивно усвідомлюють, якби не геноцид, їм би не вдалося видерти й виточити в цієї країни те, що в них вийшло.
Вас звільнили з Міністерства закордонних справ. За що?
Там була показова історія. 11 березня – у день утворення «коаліції тушок» – я був у прямому ефірі на «5 каналі» з Ганною Герман. Я тоді сказав, що президент Янукович починає свою діяльність з клятвопорушення. Після цього Герман мене запитала, чи знаю я в якій країні живу. На що я відповів, що я живу у своїй країні, на відміну від такого уряду. Вочевидь, після цього влада вирішила мені довести, що я вже живу не у своїй» країні.
Я зрозумів, що люди, які наплювали на Конституцію, зрештою, можуть скасувати Дипломатичну академію при МЗС (де Палій працював. – Авт.), або й Академію наук. Я не хотів підставляти під удар тих, хто не зголошувався до цього й пішов.
КОЛИ ЛЮДИ ДИВЛЯТЬСЯ НА ТАКУ ВЛАДУ, ЇМ ДУЖЕ ВАЖКО СТАВАТИ КРАЩИМИ
Як експерт оцініть, які народні настрої щодо нинішньої ситуації?
На мій погляд, можливо, трішки оптимістичний, у народі помалу накипає. Є багато точкових протестів, наприклад, екологічних у Києві, захист мера в Кам’янці-Подільському, які дуже добре характеризують ситуацію. Люди відчувають особисту загрозу від такого урядування.
За офіційними даними Держкомстату України, за перше півріччя цього року злочинність зросла на 28,2 % з тяжких і особливо тяжких злочинів, які в принципі завжди реєструвалися, тож цей факт не можна списати на хиби попередньої статистики.
Гадаю, ці дані показово характеризує якість управління. Згадайте, у Києві під час Помаранчевої революції було постійно на 300-350 тисяч людей більше, ніж зазвичай. При цьому зменшення злочинності було на третину. Тобто це свідчило про те, що був зовсім інший моральний клімат. А коли люди дивляться на таку владу, їм дуже важко ставати кращими. Тобто людям фактично відкритим текстом кажуть: зроби те й те і станеш владою, зрадь свій народ – і станеш владою.
Тому, звісно, ці мотивації підривають моральні устої в нашому суспільстві.
ТІ ХТО КАЖЕ, ЩО МАЙДАН НЕМОЖЛИВИЙ, – ПОМИЛЯЮТЬСЯ
Яке місце зараз займає опозиція у відносинах влада – народ?
Є така точка найгіршого, від якої може бути лише рух уперед.
Насправді потенціал народу набагато вищий, ніж це сьогодні показує спотворена постгеноцидна політична верхівка. Гадаю, найважливішими є ті процеси, які відбуваються в самому суспільстві – на рівні самоорганізації, у тому числі й намагання працювати в різних політичних проектах або намагання створити щось інше. Гадаю, саме в таких місцях народжується майбутнє країни.
Навряд чи хто скаже, де кристалізується нове ядро, тому що процеси відбувають по всьому суспільству.
Політологи, які кажуть, що сьогодні Майдан неможливий, – судять швидше по собі. Це звичайна помилка оцінювання. Вони бачать, що не вийшли на Майдан через свої сили чи проблеми, тому думають, що всі такі.
ГОЛОВНА ФУНКЦІЯ ЧФ – ЗБЕРЕЖЕННЯ МОЖЛИВОСТІ ВІДОКРЕМЛЕННЯ КРИМУ
Що сьогодні відбувається з Чорноморським флотом РФ у Криму?
По території України вже шпигуни ходять вільно, нам не вистачало, щоб ще й іноземні підрозділи ходили вільно. А така загроза є.
Ще Росія планує серйозно переозброїти ЧФ. Ідеться про те, що в Крим щороку надходитимуть один-два російські кораблі, фактично все, що виробляє для надводного флоту російська суднобудівна промисловість.
Для чого?
ЧФ жодної бойової функції не виконує. Єдина його функція полягає в політичному тиску на Україну й збереженні можливості відокремлення Криму від України. Іншої бойової функції цей флот останні роки не виконував і не виконує. Якщо в замкненому турецькими протоками Чорному морі є Болгарія, Румунія і Туреччина, котрі є членами НАТО, то запитання – що на цьому морі збирається робити ЧФ Росії?
Розмовляла Оксана Климончук
| Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
22.08.10
Українцям усе менше подобається Чорноморський флот Росії в Криму
Усе менше українців підтримують продовження перебування Чорноморського флоту Росії на території України.
Такі результати опитування, проведеного напередодні Дня Незалежності Центром Разумкова, пише Дзеркало тижня.
Тільки 44% українців підтримують продовження перебування Чорноморського флоту Росії на території України. Супротивників такої ідеї - 37%.
Водночас у квітні підтримали продовження терміну перебування ЧФ РФ 54% громадян країни, не підтримали - 33%.
У серпні на пряме питання, чи варто було підписувати угоди, якщо ціни на газ для населення підвищені і підвищуватися будуть, 45% опитаних відповіли "ні", а продовжують підтримувати слушність даного рішення менше третини українців (30%).
При цьому 48% опитаних погодилися з тезою про те, що керівництво країни свідомо вводило громадян в оману, коли запевняло, що підписання угод допоможе не підвищувати ціни.
І лише 36% - упевнені, що керівництво ціни підвищувати щиро не планувало, але було вимушене зробити це під тиском "зовнішніх обставин"
Опитування було проведено 10-15 серпня 2010 року. Опитано 2009 респондентів від 18 років у всіх регіонах України. Теоретична погрішність вибірки - 2,3%.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Такі результати опитування, проведеного напередодні Дня Незалежності Центром Разумкова, пише Дзеркало тижня.
Тільки 44% українців підтримують продовження перебування Чорноморського флоту Росії на території України. Супротивників такої ідеї - 37%.
Водночас у квітні підтримали продовження терміну перебування ЧФ РФ 54% громадян країни, не підтримали - 33%.
У серпні на пряме питання, чи варто було підписувати угоди, якщо ціни на газ для населення підвищені і підвищуватися будуть, 45% опитаних відповіли "ні", а продовжують підтримувати слушність даного рішення менше третини українців (30%).
При цьому 48% опитаних погодилися з тезою про те, що керівництво країни свідомо вводило громадян в оману, коли запевняло, що підписання угод допоможе не підвищувати ціни.
І лише 36% - упевнені, що керівництво ціни підвищувати щиро не планувало, але було вимушене зробити це під тиском "зовнішніх обставин"
Опитування було проведено 10-15 серпня 2010 року. Опитано 2009 респондентів від 18 років у всіх регіонах України. Теоретична погрішність вибірки - 2,3%.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
20.08.10
У МЗС України обіцяють "не видавлювати" ЧФ з Криму "дивними способами" Ющенка
У Міністерстві закордонних справ України заявляють про конструктивізм у діалозі Києва і Москви щодо вирішення проблемних питань базування Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму.
Про це повідомив директор департаменту інформаційної політики Міністерства закордонних справ України Олег Волошин на брифінгу в четвер у Києві.
"Зараз спостерігається конструктивна позиція обох сторін, є взаємна повага", - підкреслив він.
Волошин зазначив, що і в Києва, і в Москви є політична воля домовитися з низки суперечливих питань.
"Ніхто не збирається видавлювати флот з Криму якимись дивними способами, як це робилося за президента Віктора Ющенка", - сказав він.
За словами Волошина, позиція МЗС полягає в тому, що українська сторона має бути сумлінним орендодавцем, а російська - сумлінним орендарем. З цього питання справді є низка неузгодженостей, і українська сторона робитиме все для того, щоб їх вирішити.
Аналізуючи нинішній стан українсько-російського співробітництва, Волошин зазначив, що в цьому напрямку наявний ряд дискусійних питань, зокрема, які стосуються делімітації морських кордонів.
"Проте, сама атмосфера дозволяє говорити про те, що Україна і Росія на сьогоднішній день є партнерами", - наголосив він.
Волошин також зазначив, що останні соціологічні дослідження дозволяють стверджувати, що ставлення росіян до України значно покращилося, особливо після допомоги в ліквідації пожеж.
Як повідомлялося, лідер КПРФ Геннадій Зюганов вважає, що плата за перебування Чорноморського флоту РФ у Криму не буде великою, якщо Росія і Україна відновлять нормальні економічні зв'язки.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це повідомив директор департаменту інформаційної політики Міністерства закордонних справ України Олег Волошин на брифінгу в четвер у Києві.
"Зараз спостерігається конструктивна позиція обох сторін, є взаємна повага", - підкреслив він.
Волошин зазначив, що і в Києва, і в Москви є політична воля домовитися з низки суперечливих питань.
"Ніхто не збирається видавлювати флот з Криму якимись дивними способами, як це робилося за президента Віктора Ющенка", - сказав він.
За словами Волошина, позиція МЗС полягає в тому, що українська сторона має бути сумлінним орендодавцем, а російська - сумлінним орендарем. З цього питання справді є низка неузгодженостей, і українська сторона робитиме все для того, щоб їх вирішити.
Аналізуючи нинішній стан українсько-російського співробітництва, Волошин зазначив, що в цьому напрямку наявний ряд дискусійних питань, зокрема, які стосуються делімітації морських кордонів.
"Проте, сама атмосфера дозволяє говорити про те, що Україна і Росія на сьогоднішній день є партнерами", - наголосив він.
Волошин також зазначив, що останні соціологічні дослідження дозволяють стверджувати, що ставлення росіян до України значно покращилося, особливо після допомоги в ліквідації пожеж.
Як повідомлялося, лідер КПРФ Геннадій Зюганов вважає, що плата за перебування Чорноморського флоту РФ у Криму не буде великою, якщо Росія і Україна відновлять нормальні економічні зв'язки.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
14.08.10
Лідер кримських татар: Російський флот надихає сепаратистів
Чорноморський флот Росії несе в собі загрозу втягування України в чужі війни.
Про це заявив лідер Меджлісу кримських татар Мустафа Джемільов в інтерв'ю УНІАН.
"Ми вважаємо, що на території України не повинно бути іноземних військових баз, тим більше баз країн, де значні політичні сили виступають з територіальними претензіями до України", - зазначив він.
"Зважаючи на участь Чорноморського флоту в російсько-грузинській війні 2008 року, ми вважаємо, що цей флот несе в собі загрозу втягування України в чужі війни", - наголосив Джемільов.
"Ми також вважаємо, що перебування Чорноморського флоту в Криму надихає сепаратистські проросійські сили на антиукраїнські дії, створює загрозу територіальній цілісності України, підсилює загрозу міжнаціонального конфлікту в Криму", - сказав лідер кримських татар.
За його словами, "Харківська угода про продовження оренди нашої території під військову базу Россі ще на 30 років, певна річ, у кримських татар, м`яко кажучи, захоплення не викликала".
Про це заявив лідер Меджлісу кримських татар Мустафа Джемільов в інтерв'ю УНІАН.
"Ми вважаємо, що на території України не повинно бути іноземних військових баз, тим більше баз країн, де значні політичні сили виступають з територіальними претензіями до України", - зазначив він.
"Зважаючи на участь Чорноморського флоту в російсько-грузинській війні 2008 року, ми вважаємо, що цей флот несе в собі загрозу втягування України в чужі війни", - наголосив Джемільов.
"Ми також вважаємо, що перебування Чорноморського флоту в Криму надихає сепаратистські проросійські сили на антиукраїнські дії, створює загрозу територіальній цілісності України, підсилює загрозу міжнаціонального конфлікту в Криму", - сказав лідер кримських татар.
За його словами, "Харківська угода про продовження оренди нашої території під військову базу Россі ще на 30 років, певна річ, у кримських татар, м`яко кажучи, захоплення не викликала".
27.07.10
На параді в Севастополі Гризлов заявив, що росіяни й українці воюватимуть разом
Лужков, який стримувався увесь день, заявив: «Чорноморський флот Росії в Севастополі - назавжди!». Віце-адмірал кричав «смірно» водіям джипів...
«Ми віримо Росії, ми любимо Росію, бажаємо Росії перемог!» Ця фраза – одна з численних «речівок» на славу Військово-морського флоту Російської Федерації, які лунали минулої неділі над Севастопольською бухтою в день професійного свята військових моряків сусідньої держави (а колись - День ВМФ СРСР). Автор пошкодував, що не встиг записати також бравурного вірша, написаного, очевидно, цими днями, який «вилетів» із динаміка, про те, як здорово співпрацюють у Чорноморському регіоні флоти Росії та України і як нікому не здолати військових моряків двох країн, коли вони разом.
Справедливості заради, відзначимо, що День ВМФ у Севастополі, дійсно, улюблене свято як для самих жителів міста, так і для його гостей. З давніх, ще радянських, часів до дня флоту набирає обертів у Севастополі літній-туристичний сезон. Із запізненням, звичайно, але так уже склалося історично, що тільки в десятих-двадцятих числах липня Севастополь масово наповнюється, умовно кажучи, відпочиваючими. І хоча програма, зміст військово-морського параду і військово-спортивного свята вже далеко не ті, що, скажімо, 8-10 років тому, ті, хто відвідав «військово-морське шоу» залишаються, як правило, задоволеними побаченим і почутим.
На в`їзді на проспект Жовтневої революції - сіті-лайт із намальованим зображенням матросів ЧФ РФ і ВМС, і з текстом - щось там про братні флоти.
...«Бомонду» на п`ятачку перед Графською пристанню, звідки ось-ось на катері повинен вирушити для обходу кораблів командувач російським ЧФ - як ніколи багато. Як, утім, і преси.
Одним із перших нам вдалося побачити спікера кримського парламенту Володимира Константинова.
Привернуло увагу, що керівник Верховної Ради АРК стояв скромно, на самоті, хоча поблизу знаходилися головнокомандуючий ВМФ Росії Висоцький, командуючий ЧФ РФ Корольов, командувач ВМС України Максимов (вони довго спілкувалися саме втрьох), глави регіонів Росії. Правда, вже незабаром хтось підійшов до Володимира Андрійовича і підвів його до всіх «віпів». Цей невеличкий казус-не-казус, у принципі, легко з`ясувати: командуючий ЧФ РФ - особа в Севастополі і Криму нова, багатьох ще не знає, кримський спікер - для адмірала особа теж нова. Керівництво ж Севастополя, як то кажуть, з головою пішло в супровід «великої делегації» московської мерії і Мосміськдуми на чолі з Лужковим і Платоновим.
Цей день ВМФ зібрав багато відомого флотського людуі: адмірали В’ячеслав Попов, Віктор Кравченко, Володимир Комоєдов. Перший - колишній командувач Північним флотом (за часів катастрофи підводного човна «Курськ»), нині - російський сенатор. Другий - колишній командуючий ЧФ РФ і колишній начальник Головного штабу ВМФ Росії, а нині - «член команди Лужкова». Третій - колишній командуючий ЧФ РФ, а нині - депутат Держдуми (фракція КПРФ). Цікаво, що Володимир Петрович, який заслужено займав на цьому святі почесні місця під час колективних фотографувань і на оглядовій трибуні, активно і сам знімав на досить наворочений «фотик». Цікаво було дивитися, як він виходив зі «строю» клацнути камерою і тут же спішно повертався до «віповців». Не менш цікаво був спостерігати, як знімали «на цифру» зовсім біло-сивих севастопольських адміралів.
Зокрема, особливо активно вони фотографували військово-політичний бомонд, який у декілька шеренг стояв під колонами Графської пристані в очікуванні урочистого підйому на кораблях військово-морського прапора, і готуючись ось-ось сісти в катери, вслід за командуючим ЧФ РФ, головкомом ВМФ Росії і командуючим ВМС України.
Цікаво, що під час цього найбільш пафосного фотографування був відсутній всюдисущий депутат Держдуми Костянтин Затулін. За кілька хвилин до цього він квапно залишив п`ятачок перед Графською і з цивільними особами жіночої статі поспішив завантажитися на найбільш місткий катер супроводу (разом із численними гостями цей катер супроводжував катер командувача). Приблизно за годину вони повернуться з моря і займуть почесні місця на оглядовій трибуні, коли так зване військово-спортивне свято в Севастопольській бухті вже почнеться.
Коли високопоставлені особи і десятки тисяч глядачів уже сиділи на трибунах, під`їхав перший заступник міністра оборони РФ Володимир Поповкін (цивільна особа). Зустрів його начальник штабу - перший заступник командуючого ЧФ віце-адмірал Олександр Троян, він же віддав гучну команду «смірно!», тільки незрозуміло кому - хіба що водіям чорних джипів та інших дорогих чиновницьких авто зі спецпропусками №1 на лобовому склі.
Відзначимо, перший заступник міністра військового відомства Росії надалі не «світився». Скажімо, не брав участь у підході до преси після закінчення параду і військово-спортивного свята, як робили це глава Держдуми РФ Борис Гризлов, головнокомандуючий ВМФ РФ адмірал Володимир Висоцький і прем`єр-міністр Автономної Республіки Крим Василь Джарти (брали участь, правда, і керівники Севастополя, але журналісти питань їм чомусь не задавали). Між іншим, вийшло так, що керівник кримського уряду був найвищим посадовцем на цьому святі з боку України. А, між іншим, за часів президентства Леоніда Кучми, який любив бувати в Севастополі в день ВМФ (у цей час він, як правило, відпочивав у Криму на об`єкті «Зоря») на головній трибуні часто можна було бачити керівників українських силових відомств, міністрів, нардепів... Навіть коли Леонід Данилович особисто на святі і не був присутній.
Так, бачили на святі екс-прем`єр-міністра України Валерія Пустовойтенка, у супроводі давнього соратника по НДП Валентина Борисова, колишнього голови міськради Севастополя, а нині глави Рахункової палати України в Севастополі і Криму. На гостьовому катері на обхід кораблів вони не пішли - відразу рушили у бік трибун.
Отже, старшим від України був Василь Джарти. Журналістам, яких, повторюся, було ну дуже багато (можливо, стільки ж акредитувалося тільки в 2001-му році, коли гостями свята були президенти України і Росії Леонід Кучма і Володимир Путін), він відповідав на запитання «про користь перебування ЧФ РФ на території Криму». Пан Джарти говорив про готовність кримських судоремонтних підприємств розмістити у себе російські замовлення для потреб ЧФ РФ, про важливість добросусідських відносин. Загалом, все це вже є в пресі, і не ми не будемо повторюватися.
А ось на коментарях іншого учасника підходу до преси, Бориса Гризлова, мабуть, варто зупинитися дещо детальніше, хоча його вислови, звичайно, також цитували багато агенцій. Торкнемося тільки двох моментів. Спікер Державної думи Російської Федерації стверджує, що почув ініціативу від командуючих ЧФ РФ і ВМС України наступний День ВМФ провести в Севастополі разом (він також вважає, що «це бажання народів України і Росії»). І друге: «одноразова ратифікація (харківських угод. - Авт.) якраз символізує бажання народів двох країн бути разом, вирішувати разом бойові (?!) задачі, разом відстоювати інтереси наших народів».
Вас не насторожило слово «бойові»? Ну а щодо ж спільного святкування Дня ВМФ наступного року - це, звичайно, тема окремої статті.
Задамося тільки кількома питаннями. Питання перше: що робитимуть цього дня військові моряки України, які служать в Одесі, Очакові, Миколаєві, Феодосії, Саках і так далі? Шукатимуть російського моряка, щоб разом з ним відзначити свято? А що тоді буде з офіційно затвердженим Днем флоту України? Адже, до речі, перед тим, як вийшов відповідний указ про святкування Дня флоту України в першу неділю липня, проект документа обійшов усі необхідні міністерства і відомства, писалося обгрунтування і так далі. Що ж виходить, українські військові моряки День флоту України відзначати не будуть? Або святкуватимуть і те, й інше? Але це, погодьтеся, величезне навантаження: репетиції, тренування, генеральні репетиції. До речі, колись моряки двох флотів через це вже проходили. Крім того, існує серед певної частини моряків-чорноморців і ревнителів «російської слави» думка, мовляв, українські моряки до чужої слави примазуються.
Хоча, робити їм це абсолютно ні до чого, тим більше що на рахунку українського флоту чимало і своїх славних сторінок, як, наприклад, трансатлантичні походи, місія морських піхотинців до Косово та інших заходів.
...А от мер Москви Юрій Лужков, який стримував себе увесь день 24 липня (під час візитів і зустрічей в Сімферополі і Севастополі), на відкритті в день ВМФ РФ концерту зірок російської естради промовив наступне: «Чорноморський флот Росії в Севастополі - назавжди!»
Ще цей День флоту Росії запам`ятається тим, що організаторам «Байк-шоу» місцеві власті не дозволили заїзд 24 липня двом тисячам мотоциклів у центр міста (офіційне пояснення влади: тому що це «накладається» на заходи до дня ВМФ РФ), а дозволено було тільки трьомстам мотоциклам.
Запам`ятається, напевно, як російський прем`єр Володимир Путін привітав російських моряків з того ж «Байк-шоу» під Севастополем (стоячи на сцені, стилізованій під підводний човен), куди він на триколісному байку приїжджав минулої суботи. Ще - величезною, втім, як і завжди, кількістю машин із російськими номерами, що часто-густо порушують правила дорожнього руху. Можливо, запам`ятається і непривітним «понаєхалі тут» з вуст буркотливого пасажира севастопольського мікроавтобуса...
Але було, мабуть, і чимало хорошого. Наприклад, для міст Севастополя і Москви, керівники яких підписали програму співпраці на період 2011-2013 років. У ці дні севастопольські власті підписали договори і з низкою інших регіонів Росії.
Заходи запам`яталися присутністю впливових священиків УПЦ МП, їх обіймами і поцілунками з адміралами і представниками влади.
Олег Чубук
«Ми віримо Росії, ми любимо Росію, бажаємо Росії перемог!» Ця фраза – одна з численних «речівок» на славу Військово-морського флоту Російської Федерації, які лунали минулої неділі над Севастопольською бухтою в день професійного свята військових моряків сусідньої держави (а колись - День ВМФ СРСР). Автор пошкодував, що не встиг записати також бравурного вірша, написаного, очевидно, цими днями, який «вилетів» із динаміка, про те, як здорово співпрацюють у Чорноморському регіоні флоти Росії та України і як нікому не здолати військових моряків двох країн, коли вони разом.
Справедливості заради, відзначимо, що День ВМФ у Севастополі, дійсно, улюблене свято як для самих жителів міста, так і для його гостей. З давніх, ще радянських, часів до дня флоту набирає обертів у Севастополі літній-туристичний сезон. Із запізненням, звичайно, але так уже склалося історично, що тільки в десятих-двадцятих числах липня Севастополь масово наповнюється, умовно кажучи, відпочиваючими. І хоча програма, зміст військово-морського параду і військово-спортивного свята вже далеко не ті, що, скажімо, 8-10 років тому, ті, хто відвідав «військово-морське шоу» залишаються, як правило, задоволеними побаченим і почутим.
На в`їзді на проспект Жовтневої революції - сіті-лайт із намальованим зображенням матросів ЧФ РФ і ВМС, і з текстом - щось там про братні флоти.
...«Бомонду» на п`ятачку перед Графською пристанню, звідки ось-ось на катері повинен вирушити для обходу кораблів командувач російським ЧФ - як ніколи багато. Як, утім, і преси.
Одним із перших нам вдалося побачити спікера кримського парламенту Володимира Константинова.
Привернуло увагу, що керівник Верховної Ради АРК стояв скромно, на самоті, хоча поблизу знаходилися головнокомандуючий ВМФ Росії Висоцький, командуючий ЧФ РФ Корольов, командувач ВМС України Максимов (вони довго спілкувалися саме втрьох), глави регіонів Росії. Правда, вже незабаром хтось підійшов до Володимира Андрійовича і підвів його до всіх «віпів». Цей невеличкий казус-не-казус, у принципі, легко з`ясувати: командуючий ЧФ РФ - особа в Севастополі і Криму нова, багатьох ще не знає, кримський спікер - для адмірала особа теж нова. Керівництво ж Севастополя, як то кажуть, з головою пішло в супровід «великої делегації» московської мерії і Мосміськдуми на чолі з Лужковим і Платоновим.
Цей день ВМФ зібрав багато відомого флотського людуі: адмірали В’ячеслав Попов, Віктор Кравченко, Володимир Комоєдов. Перший - колишній командувач Північним флотом (за часів катастрофи підводного човна «Курськ»), нині - російський сенатор. Другий - колишній командуючий ЧФ РФ і колишній начальник Головного штабу ВМФ Росії, а нині - «член команди Лужкова». Третій - колишній командуючий ЧФ РФ, а нині - депутат Держдуми (фракція КПРФ). Цікаво, що Володимир Петрович, який заслужено займав на цьому святі почесні місця під час колективних фотографувань і на оглядовій трибуні, активно і сам знімав на досить наворочений «фотик». Цікаво було дивитися, як він виходив зі «строю» клацнути камерою і тут же спішно повертався до «віповців». Не менш цікаво був спостерігати, як знімали «на цифру» зовсім біло-сивих севастопольських адміралів.
Зокрема, особливо активно вони фотографували військово-політичний бомонд, який у декілька шеренг стояв під колонами Графської пристані в очікуванні урочистого підйому на кораблях військово-морського прапора, і готуючись ось-ось сісти в катери, вслід за командуючим ЧФ РФ, головкомом ВМФ Росії і командуючим ВМС України.
Цікаво, що під час цього найбільш пафосного фотографування був відсутній всюдисущий депутат Держдуми Костянтин Затулін. За кілька хвилин до цього він квапно залишив п`ятачок перед Графською і з цивільними особами жіночої статі поспішив завантажитися на найбільш місткий катер супроводу (разом із численними гостями цей катер супроводжував катер командувача). Приблизно за годину вони повернуться з моря і займуть почесні місця на оглядовій трибуні, коли так зване військово-спортивне свято в Севастопольській бухті вже почнеться.
Коли високопоставлені особи і десятки тисяч глядачів уже сиділи на трибунах, під`їхав перший заступник міністра оборони РФ Володимир Поповкін (цивільна особа). Зустрів його начальник штабу - перший заступник командуючого ЧФ віце-адмірал Олександр Троян, він же віддав гучну команду «смірно!», тільки незрозуміло кому - хіба що водіям чорних джипів та інших дорогих чиновницьких авто зі спецпропусками №1 на лобовому склі.
Відзначимо, перший заступник міністра військового відомства Росії надалі не «світився». Скажімо, не брав участь у підході до преси після закінчення параду і військово-спортивного свята, як робили це глава Держдуми РФ Борис Гризлов, головнокомандуючий ВМФ РФ адмірал Володимир Висоцький і прем`єр-міністр Автономної Республіки Крим Василь Джарти (брали участь, правда, і керівники Севастополя, але журналісти питань їм чомусь не задавали). Між іншим, вийшло так, що керівник кримського уряду був найвищим посадовцем на цьому святі з боку України. А, між іншим, за часів президентства Леоніда Кучми, який любив бувати в Севастополі в день ВМФ (у цей час він, як правило, відпочивав у Криму на об`єкті «Зоря») на головній трибуні часто можна було бачити керівників українських силових відомств, міністрів, нардепів... Навіть коли Леонід Данилович особисто на святі і не був присутній.
Так, бачили на святі екс-прем`єр-міністра України Валерія Пустовойтенка, у супроводі давнього соратника по НДП Валентина Борисова, колишнього голови міськради Севастополя, а нині глави Рахункової палати України в Севастополі і Криму. На гостьовому катері на обхід кораблів вони не пішли - відразу рушили у бік трибун.
Отже, старшим від України був Василь Джарти. Журналістам, яких, повторюся, було ну дуже багато (можливо, стільки ж акредитувалося тільки в 2001-му році, коли гостями свята були президенти України і Росії Леонід Кучма і Володимир Путін), він відповідав на запитання «про користь перебування ЧФ РФ на території Криму». Пан Джарти говорив про готовність кримських судоремонтних підприємств розмістити у себе російські замовлення для потреб ЧФ РФ, про важливість добросусідських відносин. Загалом, все це вже є в пресі, і не ми не будемо повторюватися.
А ось на коментарях іншого учасника підходу до преси, Бориса Гризлова, мабуть, варто зупинитися дещо детальніше, хоча його вислови, звичайно, також цитували багато агенцій. Торкнемося тільки двох моментів. Спікер Державної думи Російської Федерації стверджує, що почув ініціативу від командуючих ЧФ РФ і ВМС України наступний День ВМФ провести в Севастополі разом (він також вважає, що «це бажання народів України і Росії»). І друге: «одноразова ратифікація (харківських угод. - Авт.) якраз символізує бажання народів двох країн бути разом, вирішувати разом бойові (?!) задачі, разом відстоювати інтереси наших народів».
Вас не насторожило слово «бойові»? Ну а щодо ж спільного святкування Дня ВМФ наступного року - це, звичайно, тема окремої статті.
Задамося тільки кількома питаннями. Питання перше: що робитимуть цього дня військові моряки України, які служать в Одесі, Очакові, Миколаєві, Феодосії, Саках і так далі? Шукатимуть російського моряка, щоб разом з ним відзначити свято? А що тоді буде з офіційно затвердженим Днем флоту України? Адже, до речі, перед тим, як вийшов відповідний указ про святкування Дня флоту України в першу неділю липня, проект документа обійшов усі необхідні міністерства і відомства, писалося обгрунтування і так далі. Що ж виходить, українські військові моряки День флоту України відзначати не будуть? Або святкуватимуть і те, й інше? Але це, погодьтеся, величезне навантаження: репетиції, тренування, генеральні репетиції. До речі, колись моряки двох флотів через це вже проходили. Крім того, існує серед певної частини моряків-чорноморців і ревнителів «російської слави» думка, мовляв, українські моряки до чужої слави примазуються.
Хоча, робити їм це абсолютно ні до чого, тим більше що на рахунку українського флоту чимало і своїх славних сторінок, як, наприклад, трансатлантичні походи, місія морських піхотинців до Косово та інших заходів.
...А от мер Москви Юрій Лужков, який стримував себе увесь день 24 липня (під час візитів і зустрічей в Сімферополі і Севастополі), на відкритті в день ВМФ РФ концерту зірок російської естради промовив наступне: «Чорноморський флот Росії в Севастополі - назавжди!»
Ще цей День флоту Росії запам`ятається тим, що організаторам «Байк-шоу» місцеві власті не дозволили заїзд 24 липня двом тисячам мотоциклів у центр міста (офіційне пояснення влади: тому що це «накладається» на заходи до дня ВМФ РФ), а дозволено було тільки трьомстам мотоциклам.
Запам`ятається, напевно, як російський прем`єр Володимир Путін привітав російських моряків з того ж «Байк-шоу» під Севастополем (стоячи на сцені, стилізованій під підводний човен), куди він на триколісному байку приїжджав минулої суботи. Ще - величезною, втім, як і завжди, кількістю машин із російськими номерами, що часто-густо порушують правила дорожнього руху. Можливо, запам`ятається і непривітним «понаєхалі тут» з вуст буркотливого пасажира севастопольського мікроавтобуса...
Але було, мабуть, і чимало хорошого. Наприклад, для міст Севастополя і Москви, керівники яких підписали програму співпраці на період 2011-2013 років. У ці дні севастопольські власті підписали договори і з низкою інших регіонів Росії.
Заходи запам`яталися присутністю впливових священиків УПЦ МП, їх обіймами і поцілунками з адміралами і представниками влади.
Олег Чубук
26.07.10
Чорноморський флот не може перебазуватися до Абхазії
Питання про можливість перебазування частини кораблів Чорноморського флоту Росії в бухту Очамчира (Абхазія) наразі не обговорюється, повідомив РІА “Новости” високопоставлений представник Головного штабу ВМФ РФ.
Нині в бухті Очамчира перебуває дивізіон кораблів берегової охорони Прикордонної служби ФСБ РФ.
"Питання поки що закрите, бо бухта дуже маленька, її акваторія не дозволяє перебування великих надводних кораблів водотоннажністю більше 3 тисяч тонн, вона мілка", - сказав співрозмовник.
Він зазначив, що місцями базування Чорноморського флоту визначені Севастополь, Новоросійськ і Тартус (Сирія) за умови, що в Тартусі базуватимуться кораблі як Чорноморського флоту, так і інших флотів РФ.
Нині в бухті Очамчира перебуває дивізіон кораблів берегової охорони Прикордонної служби ФСБ РФ.
"Питання поки що закрите, бо бухта дуже маленька, її акваторія не дозволяє перебування великих надводних кораблів водотоннажністю більше 3 тисяч тонн, вона мілка", - сказав співрозмовник.
Він зазначив, що місцями базування Чорноморського флоту визначені Севастополь, Новоросійськ і Тартус (Сирія) за умови, що в Тартусі базуватимуться кораблі як Чорноморського флоту, так і інших флотів РФ.
Підписатися на:
Дописи (Atom)