Зварич носить годинник за $113 тисяч і окуляри за $ 3 тисячі

Народний депутат від НУ-НС Роман Зварич носить годинник за $ 112,7 тисяч і окуляри за $ 3 тисячі.

Аксесуари Зварич продемонстрував сьогодні на засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради стосовно рішення Стокгольмського арбітражного суду і розслідування фактів корупційної діяльності ЗАТ RosUkrEnergo.

Корпус годинника Breguet Ref. 5317br/12/9v6 виготовлений з рожевого золота., скло - сапфірове, ремінь зі шкіри крокодила.

Рекомендована ціна від виробника складає $112, 7 тисяч.

Оправа окулярів Porsche design зроблена з жовтого золота 750 проб. Коштують окуляри більше $3 тисяч (2,3 тисяч євро). Із знижкою їх можна придбати за 1725,5 євро.

Нагадаємо, що серед відомих клієнтів Breguet - королева Франції Марія-Антуанетта, Наполеон I, патріарх Кирило і Володимир Путін.

---

Підписатися на нові дописи

Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Яворівський назвав заяви Табачника маренням хворої людини

Народний депутат Володимир Яворівський вважає, що міністр освіти і науки Дмитро Табачник політично хвора людина.

Про це він заявив, коментуючи заяву Табачника про те, що “Західна Україна є печерним заповідником націоналізму”.

“Це навіть не стаття. Це просто марення політично хворої людини. Міністр освіти опускається до рівня, коли значну частину населення, своїх співвітчизників, не визнає людьми. Позбавляти народ, націю ідеї патріотизму може або перевертень, або агент. Через це Табачнику ніхто не дивується", - сказав Яворівський.

"Найгірше те, що це робить представник єврейської національності. Я просто дивуюся, як євреї самі не повстануть, і не виступлять з вимогою його відставки. Адже він кидає тінь на весь єврейський народ. Сьогодні кожен українець прекрасно знає, хто такий Табачник, який робить з себе миролюбного ребе”, - зазначив нардеп.

На думку Яворівського, призначення Табачника міністром освіти було продиктоване нинішній владі з-за кордону.

“Я переконаний, що його ставив міністром освіти не Азаров, і навіть не Янукович. Ця ставка пішла з-за меж України, як “обязалівка”. Вони думають, що вб’ють нашу науку, нашу історію. Якщо її не вбила за 350 років ціла система, то один бездарний Табачник її з наших душ і нашої свідомості не виб’є”, - підкреслив бютівець.

Як повідомлялося, вчора у тижневику 2000 вийшла стаття Табачника Духовна капітуляція націоналістів.

---

Підписатися на нові дописи

Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Наше радіо домоглося зменшення мовлення українською мовою

Національна рада з телерадіомовлення на сьогоднішньому засіданні переоформила три ліцензії на мовлення ЗАТ Наше радіо, зменшивши відсоток української мови в ефірі до 75%.

29 липня Нацрада відмовила радіостанції, залишивши 100% української мови, оскільки це було конкурсною умовою.

Представник радіостанції сьогодні заявив, що проведені Нашим радіо дослідження демонструють наявність мовного бар’єру в східних і південних областях. Крім того, радіостанція не змогла знайти україномовних ведучих потрібного рівня для уранішнього ефіру, і її представник запевнив Нацраду, що лише російськомовний ранковий проект на Нашому радіо стане можливим.

В результаті регуляторний орган зменшив відсоток української мови у програмній концепції радіо до 75%.

Нагадаємо, 14 вересня Нацрада дозволила телеканалу News One і радіостанції Європа плюс Україна зменшити частку української мови в ефірі.

---

Підписатися на нові дописи

Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Правозахисники заявили про масове побиття ув'язнених колонії в Запорізькій області

Вінницька правозахисна група заявила про тортури і нелюдське ставлення адміністрації Каменської (Запорізька область) виправної колонії № 101 до ув'язнених. У свою чергу в колонії зазначили, що засуджені самі завдали собі травм.

Як повідомляють правозахисники з посиланням на ув'язнених, адміністрація колонії створила нестерпні умови праці для людей, які працюють на шкідливому виробництві, отримуючи в якості зарплати 10-25 гривень на місяць.

"У колонії діє жорстока система психологічного тиску на засуджених і поширені тортури, подібні описаним у хроніках фашистських концтаборів і сталінського ГУЛАГу", - заявили у Вінницькій правозахисній групі.

За словами ув'язнених, майже за кожну спробу офіційно подати скаргу на порушення прав людини, їх жорстоко б'ють співробітники адміністрації. У колонії також існує практика побиття з метою залякування усіх новоприбулих, зазначають правозахисники. Вінницька правозахисна група нелегальним шляхом отримала фотодокументи, які демонструють результати групового побиття ув'язнених колонії у вересні 2010 року.

На початку вересня, за словами ув'язнених, у колонію був введений загін людей у масках без розпізнавальних знаків, озброєних дерев'яними молотками та гумовими кийками. Вони скоїли масове побиття багатьох в'язнів, повідомляють правозахисники.

"Вінницька правозахисна група має у своєму розпорядженні список з 27 прізвищ ув'язнених, які заявили про готовність здійснити масові членоушкодження, і вдаватися до інших акцій ненасильницького протесту, у випадку, якщо в колонію невідкладно не приїде незалежна комісія для вивчення ситуації та ознайомлення зі скаргами ув'язнених, умовами праці та зловживаннями на виробництві колонії, включаючи безпеку праці ", - йдеться в повідомленні.

Водночас, як повідомляє Репортер UA, адміністрація Каменської виправної колонії № 101 заявила, що п'ятеро засуджених завдали ушкодження собі самі, а співробітники колонії називають такі дії "мастиркою", що значить - завдавання собі каліцтва з метою ухилення від будь-яких обов'язків .

"Вони зробили це для ослаблення режиму покарання та перевірки керівництва на твердість - дискредитувати адміністрацію і змусити її піти на поблажки", - упевнений начальник сектору соціального виховання та психологічної роботи управління державного Департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області Павло Кравчук.

Директор департаменту з захисту прав людини, член наглядової комісії при облдержадміністрації Василь Сугира стверджує, що представники ЗМІ та Вінницька правозахисна організація в адміністрацію колонії не зверталися й достовірність інформації не перевіряли. А як зазначили в адміністрації колонії, оприлюднена інформація взагалі не відповідає дійсності.

А почалося все ще 13 вересня, коли в чергову частину виправної колонії надійшла інформація про те, що низка засуджених негативної спрямованості наносять собі специфічним шляхом підручними засобами травми. Як розповів Кравчук, є кілька способів зімітувати побої.

"Так, слід від удару тупим предметом, наприклад, кийки можна зробити за допомогою кружки, яку розкатують протягом трьох хвилин на спині - гематома готова. Низка засуджених завдали собі подряпин на животі, але далі зовнішнього шару епітелію вони не проникли", - додав він.

За словами начальника відділення соціально-психологічної служби Андрія Маковецького, травми засуджені завдали собі навмисне і всі вони схильні до порушення режиму і навіть нападу на адміністрацію.

За останніми даними, до Вінницької правозахисної групи звернулися представники Генеральної прокуратури, які запропонували правозахисникам приєднатися до комісії, яка найближчим часом відвідає колонію № 101.

---

Підписатися на нові дописи

Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Україна переживає занепад демократії, вважає “Файненшл Таймз”

Київ переживає занепад демократії, вважає британська газета “Файненшл Таймз”.

Минулого тижня Європейський Союз та США закликали забезпечити належний захист журналістів – 10 років після жахливого вбивства Георгія Гонгадзе, журналіста, який займався розслідування неправомірних дій влади. Їх заклики, ідеться в редакційній статті, сигналізують про відновлення занепокоєння в Європі. Зараз перед українською владою стоять незручні запитання щодо нещодавнього зникнення іншого журналіста Василя Климентьєва, який також проводив журналістські розслідування. Для правозахисних організацій у сфері медіа та захисту прав людини випадок Климентьєва символізує те, як досягнення у сфері свободи преси та демократичних свобод часів Помаранчевої революції було знищено після обрання президентом проросійського Віктора Януковича на виборах у лютому. Деякі обвинувачують Януковича у зміні напрямку країни до м‘якого авторитаризму російського Володимира Путіна.

Ці занепокоєння, пише “Файненшл Таймз”, є небезпідставними. Янукович порушив положення Конституції під час формування парламентської більшості. Три судді Конституційного суду, призначені під час правління його попередника Віктора Ющенка, пішли у відставку за сумнівними обставинами. Цього літа коаліція прийняла закон, який забороняє конкуренцію під час місцевих виборів у жовтні. Хоча пізніше його було перероблено частково. Янукович намагається безсоромно змінити форму правління з парламентської на президентську, хоча сам був проти цього, коли не був президентом.

Тим часом журналісти, ідеться в статті, скаржаться на те, що цензура та залякування повертаються. Два незалежних телевізійних канали, які асоціюють з опозицією, нещодавно були позбавлені частот київським судом. Відома організація захисту прав журналістів “Репортери без кордонів” попереджує про «значне збільшення спроб прямо перешкоджати» діяльності ЗМІ.

Але все ж таки Україна – не Росія, вважає “Файненшл Таймз”. Українським партіям властива тенденція вираження бізнес-інтересів. За правління Януковича державу скоріше захопить група олігархів, ніж він, як Путін, зможе нав’язати владу держави. Як показав 2004 рік українці є більш готовими, ніж росіяни, захищати свої інтереси.

То як має реагувати Захід? Жорсткі докори становлять ризик підштовхнути Януковича ще більше в обійми Росії, пише видання. Коли ЄС залишив попередній уряд у підвішеному стані щодо членства, він утратив частину свого авторитету в Україні, а сварки всередині уряду багатьох українців розчарували. Але є ознаки того, що бізнесмени, які підтримують Януковича, віддають перевагу більш тісним зв’язкам із Європою, а не з Росією. ЄС слід підкреслити, що така інтеграція вимагає дотримання європейських цінностей. Спадщина Помаранчевої революції є неоднозначною. Але за жодних обставин не можна допустити руйнування її демократичних здобутків.

---

Підписатися на нові дописи

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Нацрада переслідує партнерів ТВі?

ТВі протестує проти переслідування своїх регіональних партнерів та заявляє, що продовжить мовлення всупереч протизаконним рішенням Нацради.

Про це йдеться в заяві прес-служби телеканалу ТВі.

Телеканал висловлює глибоке занепокоєння переслідуванням Нацрадою з питань телебачення та радіомовлення регіональних телерадіокомпаній.

Зокрема, тих, які є "партнерами телеканалу та ретранслюють програми ТВі відповідно до власних ліцензій".

В повідомленні зазначається, 22 вересня "Нацрада за пропозицією колишнього продавця та маркетолога компаній Хорошковскього Оксани Головатенко оголосила попередження телекомпанії "СХІД+" зі Слов'янська, яка на законних підставах ретранслює програми ТВі".

ТВі заявляє, що дії Нацради є "цензурою та подальшими спробами обмежити мовлення нашого каналу".

"Згідно з чинним законодавством України, ми не вважаємо рішення Нацради про анулювання додатків до нашої ліцензії підставою для припинення нашого мовлення в ефірі", - заявили на телеканалі.

"Ми продовжуємо ефірне мовлення та звертаємося до міжнародних громадських організацій у сфері медіа з проханням провести відкриту міжнародну юридичну експертизу усіх рішень Нацради, які стосуються нашого телеканалу та не допустити подальшого впровадження владою цензури в Україні", - йдеться в заяві.

---

Підписатися на нові дописи

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Новий Генплан Києва – прямий шлях у гетто?

Головний координатор громадянської кампанії «Форум порятунку Києва», один з ініціаторів створення політичної партії «Форум» Віталій ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ вважає, що київська влада у новому Генеральному плані розвитку столиці намагається легалізувати незаконні землевідведення та лобіює інтереси забудовників.

Таку думку В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ висловив у коментарі УНІАН, оцінюючи прийняту Київрадою Концепцію стратегічного розвитку столиці.

«Крім як «дорогою в нікуди» цей документ не назвеш. У ньому не прописані рішення жодної поточної проблеми столиці, навпаки, його прийняття і виконання загрожує появою безлічі нових проблем», – сказав В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ.

На його думку, головною метою прийняття нового Генплану столиці є бажання «узаконити» всі протиправні землевідводи, проведені Київрадою з 2002 року.

В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ також підкреслив, що столична влада не провела жодних публічних громадських слухань за проектом Генплану, як це передбачено законодавством.

Лідер «Форуму порятунку Києва» нагадав, що в даний час у столиці діє Генплан розвитку до 2020 року, прийнятий у 2002 році . «Минуло лише вісім років, як знадобився новий Генплан. Зрозуміло, що таким чином корумповані депутати хочуть жорстко пролобіювати інтереси будівельних компаній», – переконаний він.

В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ повідомив, що новий Генплан передбачає подальший екстенсивний розвиток міста, зростання обсягів житлового будівництва, збільшення кількості населення та автомобілів, що, у свою чергу, призведе до різкого погіршення екологічних показників в місті.

Зокрема, за його словами, в документі закладаються плани по фактично подвоєнню загальної площі житла у Києві: передбачається нове будівництво понад 38,5 млн. квадратних метрів житла, при тому, що на сьогоднішній день обсяги житлового фонду міста становлять 55 млн. квадратних метрів.

«Але це будівництво не спрямоване на забезпечення черговиків безкоштовним житлом. У його основі лежать корисливі інтереси – отримання прибутку забудовниками. Це дегенеративний шлях, який веде до катастрофи», – вважає ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ.

При цьому, підкреслив він, будівництво буде здійснюватися за рахунок знищення лісів, парків, скверів, дитячих і спортивних майданчиків. За словами В.ЧЕРНЯХОВСЬКОГО, в результаті збільшення щільності забудовуваних територій і населення різко зросте навантаження на транспортну, енергетичну, водо-каналізаційну системи.

«Це нагадує мені «розвиток» Мехіко, коли в пустельній Мексиці, як пухлина, розростається столиця з населенням понад 30 мільйонів людей, поглинаючи все нові і нові території, де панує криміналітет, бруд, убогість. По суті, це велике гетто. І ось в таке гетто хочуть перетворити Київ», – вважає він.

«Приймати такий Генплан не можна. І поки в Київраді засідають безумці і мародери, вихід може бути тільки один – добитися позачергових виборів. Столиці потрібна нова влада, яка буде дбати про місто і його жителів, а не про власні кишені», – резюмував В.ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ.

Як повідомляв УНІАН, 16 вересня Київська міська рада за підтримки 80 депутатів прийняла Концепцію стратегічного розвитку столиці, яка є першим етапом у розробці Генерального плану розвитку Києва та його приміської зони до 2025 року . 9 серпня 2010 року Київська міська державна адміністрація створила спеціальний консультативно-дорадчий орган – Комітет з розробки Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року.

Генеральний план розвитку Києва є основним містобудівним документом, який визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території міста.

---

Підписатися на нові дописи

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Чи доживе Україна до 2015 року: історія хвороби

Формулювання такого песимістичного питання зумовлене тривалими негативними тенденціями у внутрішній і зовнішній політиці, що загострилися з кінця 2008.

Перші півроку президентства Януковича свідчать про те, що про реформи й далі будуть лише говорити. Цьому є принаймні одне пояснення. Президенту, з усією його командою, потрібна суспільна підтримка. Без неї набагато важче буде зберегти надцентралізовану вертикаль влади, яку вони будують.

Відсутність реформ буде й далі погіршувати добробут населення, що неодмінно вдарить по рейтингу, а спроба реформ буде мати ті ж самі наслідки. Але почати реформи набагато важче ніж про них говорити, тому реформи, очевидно, будуть принесені в жертву боротьбі за повноваження.

Падіння довіри до президента і до всіх ключових інститутів влади, зафіксоване соціологами у серпні, буде тривати й далі. Дилема забезпечення легітимності, напевно, буде вирішена так, як і за президентства Ющенка - за принципом: "живемо доки зможемо".

Але такі дії влади, попри особисту поразку, можуть мати куди гірші наслідки для країни.

Діагноз

Держава, у сенсі політичного утворення, що має законну юрисдикцію і контроль над визначеною територією, право на прийняття рішень від імені всього населення, монополію на легітимне застосування сили, визнаний уряд і суверенітет, все більше втрачає ці ознаки і перетворюється на організацію з викачування ресурсів.

Вона втрачає контроль над своєю територією, не може підтримувати свою безпеку і не може виконувати внутрішні і зовнішні функції. За визначенням це "занепадаюча держава".

Причин цього багато і вони відомі. По-перше, немає Конституції, яку виконують. Конституцію порушували з моменту її прийняття, але особливо активно після внесення змін у грудні 2004 року.

По-друге, гілки влади після п'ятирічної боротьби атрофувалися і зберігають тільки зовнішні ознаки. Уряд перетворився на "виконавчий комітет" при адміністрації президента і займається здебільшого "освоєнням" бюджетних коштів.

Верховна Рада втрачає роль законодавчого органу зі швидкістю збільшення кількості членів правлячої коаліції. Якщо раніше суперечності між кількома політико-економічними групами (ПЕГ) забезпечували якусь динаміку, то з приходом "донецьких" вона зникла.

Судова гілка перестала виконувати функцію дотримання законності і стала ресурсом у політичній боротьбі.

Президент намагається виправити ці вади, вибудовуючи гіперцентралізовану вертикаль виконавчої влади з офіційною метою "наведення порядку", а насправді прагне компенсувати всі свої попередні поразки і встановити контроль над усіма ресурсами і фінансовими потоками.

Це шлях у минуле до відновлення системи "патронажного президентства", що спирається не так на формальні повноваження, як на розгалужену мережу неформальних правил, які, проте, виявляються більш дієвими, ніж формальні.

Президент-патрон за добру службу може "віддати у користування" підприємство, галузь чи регіон, або навпаки, відібрати останню сорочку. В Україні ця система була створена за президентства Кучми, але нікуди не зникла за президентства Ющенка. Останній, однак, не шантажував і не переслідував політичних опонентів чи журналістів.

З наближенням кінця президентських повноважень, оточення може залишити патрона і підтримати опозиційного кандидата, який, ставши президентом, продовжить попередню практику.

Попри позірну міцність, такі режими нестабільні, неефективні і, переважно, нелегітимні, але найгірше те, що вони паразитичні, позаяк засновані на рентоорієнтованій економіці.

Оскільки патронажно-клієнтелістські відносини є реанімацією феодальних відносин у політичній сфері, рентоорієнтована поведінка еліт є тим самим явищем у сфері економіки.

Рентоорієнтована економіка відрізняється від прибутково-орієнтованої тим, що тут економічні гравці не інвестують у модернізацію галузей чи технологій, а використовують ресурси й інфраструктуру доти, доки ті можуть давати зиск.

Така економіка є питомо колоніальною, незалежно чи колонії є внутрішніми чи зовнішніми складовими імперії. Коли імперії гинуть, колоніальні інститути зберігають свій вплив, якщо еліти не можуть чи не хочуть їх змінити.

У політично і економічно слабких суспільствах політико-економічні групи здатні визначати формування "правил гри" шляхом купівлі урядовців і політиків.

Бізнес завжди тяжіє до влади і навпаки, але там, де немає ефективних механізмів стримування цього руху, бізнес зливається з владою і держава стає "захопленою" кланами (captured state).

Україна є майже типовим прикладом постколоніальної економіки, що стала жертвою рентоорієнтованих політико-економічних груп.

Що є емпіричними ознаками "захоплення"?

По-перше, це регуляторне законодавство, по-друге - відсоток тіньової економіки, і врешті показник корупції. Остання є не просто "мастилом", що полегшує бізнесу можливість впливати на законодавство, а невід'ємним інститутом політичної і економічної систем.

У рейтингу сприятливості податкових систем за 2010 рік, Україна виявилась на 181 сходинці зі 183 країн. У рейтингу сприятливості ведення бізнесу на 142 місці зі 183 країн, а в рейтингу економічної свободи стала 162 зі 179 країн і 43 з 43 з тих, що були включені до рейтингу в Європі.

Який відсоток економіки перебуває в тіні? Як зізнаються самі податківці, "у тіні - не 30, не 50, а всі 90 відсотків економіки".

За індексом сприйняття корупції, Україна стабільно перебуває серед найбільш корумпованих країн Європи. Станом на 2009 ми були на 146 місці зі 180 країн.

Станом ще на 1999, за індексом захоплення держави, з 22 посткомуністичних країн, що ввійшли до аналізу, Україна опинилась на третьому місці поряд з Росією, після Азербайджану і Молдови.

Існують ще два індекси, про які рідше згадують. Це індекс "недієздатності" держав (Failed State Index - FSI), що складається американською дослідницькою організацією "Фонд Миру" (Fund for Peace) й індекс "крихкості" держав (State Fragility Index - SFI), який визначається колективом американських вчених у рамках проекту дослідження динаміки політичних систем - Polity IV, що охоплює період з 1800 до 2009.

За рейтингом "недієздатності" держав станом на 2010 Україна залишається на 110 місці зі 177 країн з 69,7 балами зі 120 (чим вищий індекс - тим гірша ситуація).

Ми потрапили до найбільшої групи держав зі значним потенціалом виникнення внутрішнього конфлікту чи занепаду. Для порівняння - найгірша ситуація у Сомалі (1 місце зі 114 балів), де фактично немає держави і триває громадянська війна, а найкраща у Норвегії (177 місце з 18,7 балів).

Протягом п'яти останніх років Україна демонструє покращення свого індексу - з 88,8 балів (39 місце) у 2005 до 69,5 балів (110 місце) у 2010. В аналізі динаміки показників країни, автори огляду відзначають позитивні наслідки Помаранчевої революції, проте країна і далі перебуває в зоні ризику.

За індексом "крихкості" держав ми перебуваємо у верхній частині групи стабільних країн з показником 6 з 25 (чим вищий бал тим вища нестабільність).

Ці два індекси прямо вказують на стабільність держави, але вони дивно контрастують з десятком інших індексів, де Україна виглядає набагато гірше. Або в нас і справді не все так погано, або індекси неправильні.

Справа в тім, що ці, як і інші індекси, складені з метою загального порівняння країн і груп країн за певними показниками. Вони лише фіксують стан країни і нічого нам не кажуть про зміну ситуації у майбутньому.

Ці індекси не є політично вмотивованими чи суб'єктивними оцінками, але й не є абсолютно коректними стосовно особливостей тієї чи іншої країни. Вони лише дають загальне уявлення про світову динаміку за певними показниками.

Якщо внутрішноьополітична складова всього періоду президентства Ющенка відзначалася посиленням політичного суперництва, що вилилось у декілька політичних криз, то з приходом Януковича суперництво зникає і наступає період консолідації еліт навколо нового "патрона".

Економіка в умовах політичної нестабільності залишалась "на плаву" (що є парадоксом з точки зору ринкової економіки) доки зберігався попит на продукцію хімічної і металургійної промисловості.

Як тільки попит впав, українська економіка впала чи не найбільше в Європі.

Тепер економічна криза змінила політичну. Але ми не бачимо політичних рішень, які б сприяли виходу з кризи. Ми бачимо централізацію влади під гаслами "подолання кризи".

Справжнього відновлення керованості державного управління так і не досягнуто. Натомість "вичавлювання" політичних опонентів з усіх гілок і рівнів влади видається за ознаку ефективного управління.

Нинішня влада, як і попередня, не визнає принципу досягнення стабільності - побудова національного консенсусу шляхом відмови від ідеї "переможець отримує все".

Доки "еліти" в Україні не зрозуміють, що перемога на виборах не може бути абсолютною, як і поразка, доти вибори відбуватимуться в умовах постійної небезпеки зміни "правил гри".

Юрій Мацієвський

---

Підписатися на нові дописи

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Україноскепсис ЄС vs Єврооптимізм України

Речниця підрозділу Єврокомісії, що опікується питаннями розширення Євросоюзу, Анжела Філоте в інтерв’ю українській інформаційній агенції Інтерфакс сказала, що угоду про асоціацію між Україною та ЄС не підпишуть на саміті 22 листопада.

Брюссель скептично налаштований щодо укладання Угоди про асоціацію з Україною найближчим часом.

Пані Філоте сказала, що на нинішньому етапі в Брюсселі не вважають за можливе укласти цю угоду у листопаді і що для цього потрібен ще щонайменше рік.

Водночас представниця Єврокомісії сказала, що саміт, призначений на листопад, дасть можливість поглянути, "де саме ми перебуваємо стосовно угоди про асоціацію з Україною, але поки що зарано говорити про те, коли угода буде укладена".

Пані Філоте нагадала, що раніше президент Янукович та голова Європейської комісії Жозе-Мануель Баррозу домовилися, що укладення угоди можливе у 2011 році, якщо буде досягнуто прогресу в цьому напрямку. Клацнути Читати подробиці

Різні бачення

Зокрема, в середині вересня президент Янукович зустрічався із паном Баррозу під час візиту до Брюсселя, де наголосив, що найважливішим питанням на сьогодні для України є переговори щодо укладання угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Він також тоді зазначив, що сторони вже досягли значного прогресу в цих переговорах, водночас визнавши, що є потреба у взаємних поступках та компромісах.

Президент також під час того візиту зазначив, що Україна має необхідну політичну волю для, зокрема, економічної інтеграції до ЄС.

Серед інших пріоритетів президента Януковича – скасування візового режиму з Європейським Союзом.

Під час візиту до Брюсселя президент також висловив сподівання, що на саміті Україна-ЄС у листопаді буде ухвалений План дій із запровадження безвізового режиму.

20 вересня голова адміністрації президента Сергій Льовочкін також висловив припущення, що на саміті в листопаді може бути підписана угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Європейська інтеграція, поряд із євроатлантичною, була серед пріоритетів у зовнішній політиці і попереднього президента України Віктора Ющенка. Нинішня влада відмовилася від курсу на приєднання до НАТО, але продовжує зближення із Європейським Союзом.

Водночас низка країн ЄС висловлюються проти надання Україні чіткої перспективи членства у цій організації. Так само чимало оглядачів вважають, що питання про розширення нині не на часі для Європейського Союзу через складні внутрішньополітичні процеси та глобальну фінансову кризу.

Український оптимізм - переоцінка можливостей?

Аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач в інтерв’ю Бі-Бі-Сі зазначив, що за ті майже 10 років, які тривають переговори про спершу зону вільної торгівлі з ЄС, а нині про Угоду про асоціацію, обидві сторони достатньо далеко просунулися. Водночас експерт наголосив, що зарано говорити про те, що вони вийшли на фінішну пряму.

А заяви українського керівництва про укладання Угоди про асоціацію найближчим часом, на думку пана Горбача, є "переоцінкою власних можливостей та видаванням бажаного за дійсне".

"Якщо говорити "коли", то в найкращому випадку в наступному році, але це, на мою думку, є оптимістичним варіантом", - розповів аналітик.

За словами пана Горбача, чимало з тих вимог, які політики ставлять перед учасниками переговорного процесу, є або нереалістичними, або, у випадку їхнього втілення, завдадуть збитків усім сторонам.

Пан Горбач припустив, що Україні варто було би просити у Євросоюзу відстрочення реалізації багатьох пунктів домовленостей щодо зони вільної торгівлі. Відповідно, навіть після укладання Угоди про асоціацію, як вважає аналітик, навряд чи вона негайно набуде чинності в повному обсязі.

Окрім того, аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва відзначає, що в останній рік зменшилася довіра до України з боку Євросоюзу: "Якщо раніше можна було шукати якісь компроміси, обидві сторони сподівалися, що їхні партнери підуть на якісь компроміси, то останні раунди засвідчили, що жодна зі сторін не хоче йти на компроміс".

Асоціація: до членства далеко

Європейський Союз має практику укладати угоди про асоціацію з потенційними країнами-членами. Зокрема, на початку 60-х рр. такі документи були укладені з Кіпром та Мальтою.

Туреччина уклала угоду про асоціацію з ЄС ще у 1963 році. Тоді у документі прописали перспективу побудови тісних економічних відносин між Брюсселем та Анкарою аж до членства у Євросоюзі. Попри це станом на сьогодні Туреччина лишається країною-кандидатом на вступ до ЄС.

Фахівці з європейського права припускають, що є підстави вважати угоду про асоціацію типовим документом ЄС. Попри це, правники визнають, що до кожного документу вносять положення, які враховують специфіку двосторонніх відносин Брюсселя з конкретною країною.

Дар’я Тарадай

---

Підписатися на нові дописи

Джерела: http://www.bbc.co.uk/ http://article-blogger.blogspot.com/

В міліцію звернулася жінка, яка звинуватила донецького журналіста Фурманюка і його друзів у побитті

Правоохоронці Донецької області заявляють, що до них із заявою звернулася жінка, яка звинувачує у побитті групу чоловіків, серед яких був журналіст Артем Фурманюк.

Про це стало відомо після брифінгу для журналістів по даному інциденту.

"Одна з учасниць інциденту (з компанії" опонентів "Артема Фурманюка) отримала тілесні ушкодження, що підтверджено медичним обстеженням, і написала заяву в міліцію про притягнення винних до кримінальної відповідальності", - сказано в повідомленні правоохоронців.

Як повідомлялося, незалежний журналіст Фурманюк заявив, що в ніч на 18 вересня його разом з братом і двома друзями побили співробітники Калінінського райвідділу міліції міста Донецька.

Він не виключає, що його побиття пов'язане з професійною діяльністю, а саме з написанням критичних статей, в яких висвітлювалися недоліки роботи керівників правоохоронних органів Донецька і області.

---

Підписатися на нові дописи

Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Миколаївське know how від ПР

У відповідності до законів психологічної війни - а вибори в Україні завжди подібні до бойових дій - операції децепції (deception) передбачають використання супротивника. При цьому ідеологічного антипода має бути використано таким чином, щоб він не здогадався про власну роль у перемозі ворога.

Власне, саме до цього невтішного для націонал-демократів висновку я дійшла після ознайомлення із сенсацією, що минулого тижня стала топ-темою українських ЗМІ. Згадайте: "Суддя Ленінського райсуду Миколаєва Румянцева за позовом пенсіонера Ільченка ухвалила рішення, яким заборонила міському голові Володимиру Чайці виступати будь-якою мовою, окрім державної".

Що насправді криється за "сенсаційним" повідомленням?

Якщо коротко - виборча технологія Партії регіонів із залученням судів, спрямована на максимальну мобілізацію власного електорату до 31 жовтня 2010 року.

Поясню детальніше.

У Миколаєві серед 370 тисяч виборців етнічні українці складають 63%, росіяни - до 30%. Україномовними є лише 10% мешканців обласного центру, постійно двомовними ще 15%, решта - так звані російськомовні. Тобто, суржикомовні особи, які стверджують, що їхнє матюччя, шокання, гекання і є мовою Пушкіна та Достоєвського.

Виходячи з початкової ситуації на момент проголошення незалежності України, протягом 19 років у Миколаєві здійснюється найбільш збалансована гуманітарна політика, у порівнянні з будь-яким обласним центром на електоральному полі регіоналів.

Практично всі ВНЗ давно перейшли на викладання українською мовою. Аналогічна ситуація й у миколаївських престижних шкільних закладах. Разом із тим, у кожному районі міста є російські школи.

Однакову фінансову підтримку органів влади отримують і російський, і український театри. Окрім синагоги, протестантської кірхи, католицького костьолу, у Миколаєві діють 11 православних храмів, 9 - УПЦ МП, 1 - УПЦ КП, 1 - УАПЦ. У місті існує єдиний на півдні України пам'ятник В. Чорноволу.

Дисгармоніюють із вище переліченими обставинами лише тотальна перевага російських та російськомовних ЗМІ над українськими й непропорційно мала присутність етнічних українців на керівних посадах - менше третини. Але цими показниками Миколаїв нічим не відрізняється від більшої частини української території.

Жодних натяків на етнічні, національні, релігійні конфлікти в корабельній столиці України немає.

Володимир Чайка, який нещодавно вступив до лав ПР, очолює місто з 2000-го року. Усі керівники регіоналів незмінно представляють місцеву владу ще від часів кучминого президентства. Тому будь-які міські досягнення в сфері культури, мистецтва, міжетнічного діалогу 62-річний Чайка та його партійний бос - 60-літній "губернатор" Круглов нескромно приписують лише власній партії.

На відміну від гуманітарної сфери, жодних успіхів у житлово-комунальному господарстві Миколаєва не помітно. Хто відвідував Харків, наприклад, мене зрозуміють.

Гаряче водопостачання житлових будинків, що зникло саме 10 років тому, досі не поновлено. Сотні будівель потребують термінового ремонту покрівель. Питна вода абсолютно не придатна для споживання. Усі міські пляжі кожного літа закриваються через загрозу епідемії холери.

На тлі браку коштів міського бюджету земельні ділянки, комунальне майно, фінансові пільги - протягом 4 років роздаються депутатам з ПР та їхнім прислужникам: комуністам, вітренківцям, зеленим. Без жодних конкурсів. Навіть напівсліпі миколаївські правоохоронці за 2 останні роки тричі хапали міських чиновників за руки під час отримання хабарів.

До цього обрізаного переліку "здобутків" місцевих ПР-щиків можна додати підвищення комунальних тарифів, на яке введено мораторій рівно до ... 1 листопада 2010 року.

Як в зазначених умовах примусити виборців знову проголосувати за їхнього кандидата на посаду вічного міського голови Володимира Чайку? Адже розповсюдження фальшивих результатів соціологічних опитувань - явно замало.

Треба перевести увагу виборців надспокійного полісу. З реальних життєвих проблем - на вічну тему захисту російськомовних від міфічної агресії "бандеровских недобитков", цитую один із миколаївських сайтів.

Ось для цього й вирішили використати Анатолія Ільченка.

Єльченко в Миколаєві є достатньо відомою особою. 1953 року народження. На відміну від мера та губернатора, ніколи не був у КПРС.

Протестуючи проти політики русифікації, у часи Горбачова він був репресований за допомогою кадебістської психіатрії. Протягом 3 років його катували в Дніпропетровській психлікарні "гіпократи" із КДБ.

У незалежній Україні Ільченка реабілітували, та дали 2 групу інвалідності - психічне захворювання.

Анатолій - борець за права українців, миколаївський Дон Кіхот, достатньо принципова людина.

Щомісяця він звертається до судів із позовами проти комунальних підприємств, банків, державних установ, посадових осіб, якщо вони надають йому документи російською, а не державною мовою.

Іноді він виграє. Як у справі, про яку йдеться, і в котрій так багато збігів обставин.

Хоча єдине, чого ніколи не буває в нашому земному життя - це випадкового збігу обставин.

Отже, про обставини.

Міський голова Володимир Чайка на мітингу ще дев'ятого травня 2010 року, у присутності гостей із РФ, Білорусі та інших держав СНД, виступив російською мовою. Анатолій Ільченко одразу звернувся до Ленінського райсуду, за місцем власного мешкання, з позовом проти міського голови, котрий порушив його права.

А далі починаються збіги обставин.

Справу розглянули в першій інстанції саме в момент початку виборчої кампанії. Попередні 4 місяці цей позов нікого не цікавив.

До речі, у цьому ж суді є й інші позови Ільченка, подані ще раніше. Вони досі не розглянуті.

Суддя Захарченко притягнув Ільченка до адмінвідповідальності тільки за те, що той вимагав від службовців державного банку надати йому квитанцію українською мовою. Коли Ільченко наодинці зауважив судді, що не можна так судити, суддя притягнув його до відповідальності ще й за неповагу до суду, по статті 185-3 КУпАП.

А інша суддя цього суду - російськомовна етнічна росіянка Румянцева, яку регіонали через Вищу раду юстиції можуть будь-якої миті позбавити посади, - раптом (!) заборонила міському голові виступати неукраїнською мовою.

До речі, розглянуто саме виступ на святкуванні Дня Перемоги. Хоча є й інші російськомовні спічі міського голови та губернатора, які Ільченко вимагає оцінити в судовому порядку.

Керівники міста, з їхніх слів ще не отримавши рішення суду, що не вступило в законну силу, почали його коментувати.

Міський голова використав "домашню заготовку" на ювілеї технічного університету: випадково почав виступ англійською, потім перейшов на російську, стверджуючи, що йому ніхто не заборонить говорити російською.

Тепер, після подання апеляційної скарги, відбудеться спеціальна прес-конференція міського голови.

Далі, яку б ухвалу чи рішення не виніс апеляційний суд, а його попросять визначитись до 14 жовтня, регіони обіграють вердикт суду на власну користь.

Буде скасовано рішення Румянцевої - святкуватимуть перемогу й порівнюватимуть її з урочистостями на 9 Травня.

Якщо раптом апеляційний суд залишить рішення Ленінського суду без змін, буде організовану хвилю протестів та акцій на захист російськомовних миколаївців.

І всі: ветерани, українофоби, етнічні росіяни, представники меншин - у стовідсотковій кількості прийдуть на виборчі дільниці 31 жовтня. За кого вони проголосують, знають навіть місцеві рухівці та УНПісти, що мають аж по одному представнику в територіальній виборчій комісії.

Інші проукраїнські політичні сили навіть не допущені до підрахунку голосів. За випадковим збігом обставин, вони, разом із батьківщинцями, фронтовиками, свободівцями, нашоукраїнцями, будуть боротись один з одним - на користь ПР, звичайно, - у мажоритарних округах.

Жодного узгодження кандидатур ніхто навіть не планує. Так само, як і максимальної мобілізації місцевих виборців - українців. Вони навіть не можуть визначитись: підтримувати Ільченка в його судових баталіях за українську мову чи ні.

Ось таке націонал-демократичне "хав ноу" проти регіонального креативу.

Аїда Болівар

---

Підписатися на нові дописи

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/