Колишній надзвичайний і повноважний посол України в США Юрій Щербак вважає, що в уряду США "руки зв'язані" допомогти Україні в боротьбі за демократичні свободи через залежність від Росії.
Зокрема, за його словами, ця залежність від Росії полягає в питанні транспортування США своїх військовослужбовців і устаткування до Афганістану: "Тому вони (уряд США) зараз зберігають обережне мовчання, що не означає, що преса зберігає мовчання. Там наростає хвиля, особливо республіканська, проти Обами і його політиків, проти ігнорування ситуації в Україні. Це матиме продовження на виборах, які мають відбутися в листопаді в США".
Як сказав Щербак, "якщо є хтось, хто займається PR України від правлячої групи, вони повинні за голову взятися і бути дуже стурбованими. Йде скрізь системна надзвичайно негативна інформація про Україну". За його спостереженням, західна преса, західні інститути занепокоєні згортанням демократичних процесів у країні й відзначають відсутність реформ. "Цей режим починають називати авторитарним, йде велика стурбованість з приводу повернення в радянське минуле. Це надзвичайно погана реклама України... Ми не виконуємо своїх міжнародних зобов'язань", - сказав екс-посол.
Щербак упевнений, що більшість населення не підтримують дії нинішньої влади, а опозиційні політичні партії не виконують своїх функцій.
"Я переконаний, що мінімум 50% виборців і народ перебувають в опозиції, але в пасивній. Як колись сказав Ніксон, є мовчазна більшість в країні. І у нас є мовчазна більшість, яка проти того, що відбувається по різних параметрах. Але вони (люди, які не підтримують владу) не організовані, не об'єднані в опозицію. А політичні партії не розуміють, що коли-небудь, не дай боже, їх в один "столипінський" вагон заженуть і вони там вирішуватимуть свої питання, коли вже їхатимуть у відомому напрямі", - відзначив Щербак.
Джерела: http://news.finance.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
статті про українську політику і не тільки
20.08.10
"Стоп цензурі!" з'ясовує, хто дезінформував "Репортерів"
Громадський рух "Стоп цензурі!" не проводить журналістський страйк 21 серпня.
"Інформація не відповідає дійсності", - зазначається в заяві руху.
Раніше рух виступив з заявою про те, що залишає за собою право закликати журналістів до всеукраїнського страйку, але не називалась форма страйку і його дата.
Інформація про нібито запланований журналістський страйк 21 серпня почала з'являтись у п'ятницю у другій половині дня з посиланням на міжнародну організацію "Репортери без кордонів", яка підтримала цей неіснуючий страйк.
Наразі "Стоп цензурі!" дізнається, яким чином неправдива інформація потрапила в повідомлення поважної правозахисної організації.
"Репортери без кордонів" також заявили, що планують взяти участь 26 серпня у слуханні, на якому суд винесе своє рішення по апеляції поданій 5 каналом і TBі.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
"Інформація не відповідає дійсності", - зазначається в заяві руху.
Раніше рух виступив з заявою про те, що залишає за собою право закликати журналістів до всеукраїнського страйку, але не називалась форма страйку і його дата.
Інформація про нібито запланований журналістський страйк 21 серпня почала з'являтись у п'ятницю у другій половині дня з посиланням на міжнародну організацію "Репортери без кордонів", яка підтримала цей неіснуючий страйк.
Наразі "Стоп цензурі!" дізнається, яким чином неправдива інформація потрапила в повідомлення поважної правозахисної організації.
"Репортери без кордонів" також заявили, що планують взяти участь 26 серпня у слуханні, на якому суд винесе своє рішення по апеляції поданій 5 каналом і TBі.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Українці перестали вірити в Януковича
48% українців вважають, що дії президента Віктора Януковича в першу чергу спрямовані на захист власних інтересів.
Такі результати опитування, проведеного Центром Разумкова, повідомляє "Дзеркало тижня".
У зворотному впевнені 33% респондентів.
При цьому в західному регіоні країни в своєкорисливій мотивації президента впевнений 71% респондентів, у центральному регіоні - 55%, у південному - 26%, а в східному - 39%.
Ще в квітні майже половина (47%) громадян країни були впевнені, що дії Януковича спрямовані на захист загальнонаціональних інтересів.
Тоді підозрювали його в захисті інтересів власних і власного ж політичного оточення лише 34%.
Опитування проведено 10-15 серпня. Опитано 2009 респондентів старше 18 років у всіх регіонах України. Теоретична похибка вибірки - 2,3%
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Такі результати опитування, проведеного Центром Разумкова, повідомляє "Дзеркало тижня".
У зворотному впевнені 33% респондентів.
При цьому в західному регіоні країни в своєкорисливій мотивації президента впевнений 71% респондентів, у центральному регіоні - 55%, у південному - 26%, а в східному - 39%.
Ще в квітні майже половина (47%) громадян країни були впевнені, що дії Януковича спрямовані на захист загальнонаціональних інтересів.
Тоді підозрювали його в захисті інтересів власних і власного ж політичного оточення лише 34%.
Опитування проведено 10-15 серпня. Опитано 2009 респондентів старше 18 років у всіх регіонах України. Теоретична похибка вибірки - 2,3%
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
МЗС з'ясує, що вчать про Україну діти в інших країнах
Міністр освіти і науки України Дмитро Табачник має намір з'ясувати, як прописана історія України у підручниках інших держав.
Табачник уточнив, що вже звернувся до Міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка з проханням з'ясувати, як висвітлюється історія України у підручниках інших країн.
"Я направив листа своєму колезі, міністру закордонних справ з проханням доручити кожному нашому посольству з'ясувати, яким чином у шкільних підручниках інших країн прописана Україна та її історія, як у світі бачать Україну", - сказав він.
Раніше повідомлялося, що Міністерство освіти і науки України планує відродити проведення шкільних олімпіад з російської мови та літератури.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Табачник уточнив, що вже звернувся до Міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка з проханням з'ясувати, як висвітлюється історія України у підручниках інших країн.
"Я направив листа своєму колезі, міністру закордонних справ з проханням доручити кожному нашому посольству з'ясувати, яким чином у шкільних підручниках інших країн прописана Україна та її історія, як у світі бачать Україну", - сказав він.
Раніше повідомлялося, що Міністерство освіти і науки України планує відродити проведення шкільних олімпіад з російської мови та літератури.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Табачник вважає, що села на 100% забезпечені інтернетом
Міністр освіти і науки Дмитро Табачник вважає, що використання електронних версій підручників замість друкованих не становить загрози якості шкільної освіти в сільській місцевості.
Про це він сказав на прес-конференції.
"Аналіз вступної кампанії цього року показав, що 100% забезпечення молоді, навіть у сільській місцевості, Інтернетом існує", - сказав міністр.
Табачник зазначив, що рівень комп'ютеризації шкіл у сільській місцевості складає 86%, при цьому додав, що навіть якщо в школі немає Інтернету, учні 10 класів зможуть отримати до нього доступ самостійно.
Міністр не бачить проблеми в тому, щоб учні роздрукували кілька сторінок підручників, які до них ще не доставлені в друкованому вигляді.
Як відомо, в п'ятницю Міністерство освіти і науки почало доставку підручників у школи.
Відомство прогнозує завершення друку підручників за держзамовленням на 2010-2011 навчальний рік до листопада.
Для вирішення проблеми міністерство розмістило на своєму сайті електронні версії перших розділів підручників для 10 класу.
Українська народна партія вважає, що використання електронних версій підручників замість друкованих загрожує зниженням якості освіти в сільській місцевості.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це він сказав на прес-конференції.
"Аналіз вступної кампанії цього року показав, що 100% забезпечення молоді, навіть у сільській місцевості, Інтернетом існує", - сказав міністр.
Табачник зазначив, що рівень комп'ютеризації шкіл у сільській місцевості складає 86%, при цьому додав, що навіть якщо в школі немає Інтернету, учні 10 класів зможуть отримати до нього доступ самостійно.
Міністр не бачить проблеми в тому, щоб учні роздрукували кілька сторінок підручників, які до них ще не доставлені в друкованому вигляді.
Як відомо, в п'ятницю Міністерство освіти і науки почало доставку підручників у школи.
Відомство прогнозує завершення друку підручників за держзамовленням на 2010-2011 навчальний рік до листопада.
Для вирішення проблеми міністерство розмістило на своєму сайті електронні версії перших розділів підручників для 10 класу.
Українська народна партія вважає, що використання електронних версій підручників замість друкованих загрожує зниженням якості освіти в сільській місцевості.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Бойко в Москві домовляється про СП із "Газпромом"
У Москві розпочато новий раунд переговорів про створення спільного підприємства ВАТ "Газпром" і НАК "Нафтогаз".
Про це повідомляє прес-служба "Газпрому".
У п'ятницю в центральному офісі "Газпрому" відбулася робоча зустріч Олексія Міллера і міністра палива й енергетики України Юрія Бойка.
"Сторони висловили задоволення ходом взаємодії ВАТ "Газпром" і НАК "Нафтогаз України" у рамках довгострокових контрактів на постачання і транзит газу", - відзначили в "Газпромі".
"На зустрічі мова йшла про розвиток стратегічного партнерства компаній, почато новий раунд переговорів про створення спільного підприємства ВАТ "Газпром" і НАК "Нафтогаз України", - йдеться в повідомленні.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це повідомляє прес-служба "Газпрому".
У п'ятницю в центральному офісі "Газпрому" відбулася робоча зустріч Олексія Міллера і міністра палива й енергетики України Юрія Бойка.
"Сторони висловили задоволення ходом взаємодії ВАТ "Газпром" і НАК "Нафтогаз України" у рамках довгострокових контрактів на постачання і транзит газу", - відзначили в "Газпромі".
"На зустрічі мова йшла про розвиток стратегічного партнерства компаній, почато новий раунд переговорів про створення спільного підприємства ВАТ "Газпром" і НАК "Нафтогаз України", - йдеться в повідомленні.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Експерт: якщо Президент "зсохся", то ніякі поправки не допоможуть
Експерти вважають, що в Україні повноваження Президента залежать не від законів, а від особи, яка зайняла цей пост.
Таку думку висловили експерти в опитуванні, проведеному Інститутом Горшеніна.
В інституті відзначають, що цікавилися думкою експертів щодо значення для країни ухвалення Верховною Радою України Закону «Про основи внутрішньої та зовнішньої політики». У цьому законі, за допомогою внесення поправки народним депутатом від БЮТ, уточнено суть поняття «Національна безпека». Так, до питань, що стосуються національної безпеки, парламент відніс процеси у всіх сферах життя держави: починаючи від питань культури і закінчуючи питаннями, пов`язаними з фондовими ринками. Що, на думку експертів інституту, фактично, привело до істотного розширення повноважень Президента без внесення змін до Конституції.
Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України, політолог Дмитро ВИДРІН вважає, що імідж держави залежить від особи Президента, від підтримки його електоратом і управлінськими структурами. «Імідж залежить не від поправок до закону, а від моральної, реальної, електоральної легітимності влади. Американці говорять: якщо приходить до влади сильний президент, він неминуче розширює свої повноваження внаслідок того, що його суспільна і моральна легітимність така, що вона не може не бути не виражена в якихось додаткових повноваженнях або зафіксованих у законі, або таких, що просто приймаються «де-факто», - зазначив політолог. «Якщо особа Президента дозволяє своєю масивністю, своєю репутацією, своєю електоральною підтримкою доповнювати щось в юридичному полі, то це буде нормально, а якщо Президент – маленький, такий, що зсохнувся у своїх репутаційних можливостях, то які б поправки, що розширюють повноваження, додатково не вносили, ці повноваження не будуть розширені», - наголосив Д.ВИДРІН. Він вважає, що зараз електоральна підтримка Президента Віктора ЯНУКОВИЧА дозволяє йому вести мову про розширення його повноважень на законодавчому рівні. «Люди підтримали, люди голосували, рейтинг Партії регіонів хай поволі, але зростає. Я думаю, що Президент, як будь-яка нормальна владна людина, не може не скористатися цими тенденціями і ситуацією, що склалася. Тому в даній ситуації деяке розширення його повноважень ніяк не позначиться на репутації внутрішньої й зовнішньої», – вважає Д.ВИДРІН.
Схожу думку висловила і експерт Інституту Горшеніна Наталія КЛАУНІНГ. «Цей приклад показує, що повноваження не даються – вони беруться. Взяти їх можна стільки, скільки ти сам собі дозволяєш – тут все залежить від особи Президента, його команди, його управлінської позиції. Можна мати на вході скільки завгодно повноважень, різних кредитів довіри та інших благ, але не використати їх, що всім нам явно продемонстрував екс-Президент Віктор ЮЩЕНКО. А можна спочатку мати повноважень небагато, але побудувати свою діяльність на новому посту так, щоб добрати ті, яких бракує, що демонструє нам Президент В.ЯНУКОВИЧ», - сказала вона.
Експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України Олександр ПАЛІЙ вважає, що в країні має бути створена цілісна система забезпечення національної безпеки. «Має бути сильний центр ухвалення рішення, але водночас і конкуруючі органи для ухвалення рішень в цій сфері, а цього, на жаль, у нас немає. Це просто збільшення повноважень, але без належної системи контролю це ще і збільшення безвідповідальності», – сказав він. Щодо міжнародного іміджу України, О.ПАЛІЙ висловив думку, що на ньому і так позначилося неконституційне створення парламентської більшості і уряду. «Існує елементарний факт: нинішній уряд абсолютно не відповідає волевиявленню українських громадян (на парламентських виборах 2007 року – УНІАН), і, по суті, є узурпаторським. Я не кажу про Президента – він все ж таки одержав свої 48% або майже 49% голосів. І іноземні держави, і міжнародні організації це розуміють», - додав він.
Президент аналітичного Центру "Відкрита політика" Ігор ЖДАНОВ відзначив, що повноваження Президента визначає лише Конституція: «З точки зору права – це, напевно, нікчемний акт, як висловлюються самі «правовики - конституціалісти», але в умовах політичних пертурбацій, можливо, це спроба – не шляхом внесення змін до Конституції, а шляхом зміни закону – якимсь чином розширити повноваження Президента». Експерт прогнозує, що ця подія буде сприйнята «на ура» громадянським суспільством, політичними партіями, і не тільки опозиційними. «Всі розуміють, що якщо ми відкриємо такий шлях – то це просто призведе до політичної, правової і конституційної нестабільності нашої держави, і всі розуміють, що закон змінити легше, ніж Конституцію», – сказав І.ЖДАНОВ. Крім того, він вважає, що міжнародне співтовариство негативно сприйме такий факт: «Це фактично – узурпація влади. Не можна собі привласнювати навіть законом ті повноваження, якими Конституцією ти не наділений, тому я думаю, що така ситуація буде різко негативно сприйнята і за кордоном», – вважає І.ЖДАНОВ.
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Таку думку висловили експерти в опитуванні, проведеному Інститутом Горшеніна.
В інституті відзначають, що цікавилися думкою експертів щодо значення для країни ухвалення Верховною Радою України Закону «Про основи внутрішньої та зовнішньої політики». У цьому законі, за допомогою внесення поправки народним депутатом від БЮТ, уточнено суть поняття «Національна безпека». Так, до питань, що стосуються національної безпеки, парламент відніс процеси у всіх сферах життя держави: починаючи від питань культури і закінчуючи питаннями, пов`язаними з фондовими ринками. Що, на думку експертів інституту, фактично, привело до істотного розширення повноважень Президента без внесення змін до Конституції.
Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України, політолог Дмитро ВИДРІН вважає, що імідж держави залежить від особи Президента, від підтримки його електоратом і управлінськими структурами. «Імідж залежить не від поправок до закону, а від моральної, реальної, електоральної легітимності влади. Американці говорять: якщо приходить до влади сильний президент, він неминуче розширює свої повноваження внаслідок того, що його суспільна і моральна легітимність така, що вона не може не бути не виражена в якихось додаткових повноваженнях або зафіксованих у законі, або таких, що просто приймаються «де-факто», - зазначив політолог. «Якщо особа Президента дозволяє своєю масивністю, своєю репутацією, своєю електоральною підтримкою доповнювати щось в юридичному полі, то це буде нормально, а якщо Президент – маленький, такий, що зсохнувся у своїх репутаційних можливостях, то які б поправки, що розширюють повноваження, додатково не вносили, ці повноваження не будуть розширені», - наголосив Д.ВИДРІН. Він вважає, що зараз електоральна підтримка Президента Віктора ЯНУКОВИЧА дозволяє йому вести мову про розширення його повноважень на законодавчому рівні. «Люди підтримали, люди голосували, рейтинг Партії регіонів хай поволі, але зростає. Я думаю, що Президент, як будь-яка нормальна владна людина, не може не скористатися цими тенденціями і ситуацією, що склалася. Тому в даній ситуації деяке розширення його повноважень ніяк не позначиться на репутації внутрішньої й зовнішньої», – вважає Д.ВИДРІН.
Схожу думку висловила і експерт Інституту Горшеніна Наталія КЛАУНІНГ. «Цей приклад показує, що повноваження не даються – вони беруться. Взяти їх можна стільки, скільки ти сам собі дозволяєш – тут все залежить від особи Президента, його команди, його управлінської позиції. Можна мати на вході скільки завгодно повноважень, різних кредитів довіри та інших благ, але не використати їх, що всім нам явно продемонстрував екс-Президент Віктор ЮЩЕНКО. А можна спочатку мати повноважень небагато, але побудувати свою діяльність на новому посту так, щоб добрати ті, яких бракує, що демонструє нам Президент В.ЯНУКОВИЧ», - сказала вона.
Експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України Олександр ПАЛІЙ вважає, що в країні має бути створена цілісна система забезпечення національної безпеки. «Має бути сильний центр ухвалення рішення, але водночас і конкуруючі органи для ухвалення рішень в цій сфері, а цього, на жаль, у нас немає. Це просто збільшення повноважень, але без належної системи контролю це ще і збільшення безвідповідальності», – сказав він. Щодо міжнародного іміджу України, О.ПАЛІЙ висловив думку, що на ньому і так позначилося неконституційне створення парламентської більшості і уряду. «Існує елементарний факт: нинішній уряд абсолютно не відповідає волевиявленню українських громадян (на парламентських виборах 2007 року – УНІАН), і, по суті, є узурпаторським. Я не кажу про Президента – він все ж таки одержав свої 48% або майже 49% голосів. І іноземні держави, і міжнародні організації це розуміють», - додав він.
Президент аналітичного Центру "Відкрита політика" Ігор ЖДАНОВ відзначив, що повноваження Президента визначає лише Конституція: «З точки зору права – це, напевно, нікчемний акт, як висловлюються самі «правовики - конституціалісти», але в умовах політичних пертурбацій, можливо, це спроба – не шляхом внесення змін до Конституції, а шляхом зміни закону – якимсь чином розширити повноваження Президента». Експерт прогнозує, що ця подія буде сприйнята «на ура» громадянським суспільством, політичними партіями, і не тільки опозиційними. «Всі розуміють, що якщо ми відкриємо такий шлях – то це просто призведе до політичної, правової і конституційної нестабільності нашої держави, і всі розуміють, що закон змінити легше, ніж Конституцію», – сказав І.ЖДАНОВ. Крім того, він вважає, що міжнародне співтовариство негативно сприйме такий факт: «Це фактично – узурпація влади. Не можна собі привласнювати навіть законом ті повноваження, якими Конституцією ти не наділений, тому я думаю, що така ситуація буде різко негативно сприйнята і за кордоном», – вважає І.ЖДАНОВ.
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
До дня Незалежності: ким були 19 років тому Янукович, Азаров, Клюєв та ін.
Переддень чергової річниці Незалежності має специфічний медіа-присмак. Газети, контрольовані владою, пишуть показові статті на теми: що дала нам Незалежність (доволі рельєфно даючи зрозуміти, що ковбаси стало менше, і вона дорожча). При цьому не впевнена, що подібні тексти - це замовлення влади. Це просто настрої паркетної журналістики, яка прогинається під глобальніші рішення «годувальників з Банкової і Грушевського». А я не збираюся аналізувати споживчу корзину останнього двадцятиріччя...
Дев`ятнадцять років тому, після путчу ГКЧП в парламенті України знайшлися сміливці, які зрозуміли, що ГКЧП, - це не вимушений шлях назад у СРСР, це неймовірний шанс іти вперед. Не знаю, чи пам`ятаєте ви, як сміливо і переконливо в найперші дні путчу виступав покійний В’ячеслав Чорновіл. «Це безпрецедентний шанс для проголошення Незалежності», – заявляв в ефірах голова Львівської облради, який уже через чотири місяці посів друге місце на виборах Президента України. Нагадаємо, що Львівська облрада з ініціативи Чорновола опечатала будинок Львівського обкому, і демократи вилучили документи, зокрема оригінал циркуляра ЦК КПУ українським обкомам про підтримку путчу ГКЧП. Історія України чітко зафіксує імена Володимира Яворівського, Леся Танюка, Володимира Гриніва, Володимира Пилипчука, Дмитра Павличка, Ігоря Юхновського, покійного Олександра Ємця - членів президії Верховної Ради в 1991 році, цієї прекрасної сімки, яка з самого початку путчу повела країну до документа «Про проголошення незалежності України».
Нагадаємо, що 22 серпня 1991 року сесія Верховної Ради в Москві фактично символізувала закінчення ГКЧП, а на сесії 24 серпня в Києві був прийнятий документ, який зазначав «Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою. 1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності».
Мені стало цікаво, де 24 серпня 1991 року були представники сьогоднішньої влади - люди, які в перші місяці свого правління:
демонстративно згорнули тему Голодомору,
вилучили з підручника історії для п`ятикласників згадку про Помаранчеву революцію,
без публічної дискусії уклали Харківські угоди,
задекларували позаблоковість
і під гучні рефрени про реформу повернули 12 мільярдів кубометрів газу спонсорові своєї виборчої кампанії.
Президент Віктор Янукович у 1991 році на зборах підприємства обраний генеральним директором об`єднання підприємств «Донбастрансремонт».
Опоненти кажуть, що це фактично посада начальника автобази.
Микола Азаров, прем`єр-міністр України. 24 серпня 1991 року він – керівник Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи Мінвуглепрому України. Минуло вже сім років, як він повернувся з Росії, де завідував лабораторією, відділом Підмосковного науково-дослідного і проектно-конструкторського вугільного інституту. І п’ятнадцять, як він перестав бути співробітником підприємства «Тулавугілля».
Валерій Хорошковський, голова СБУ. 1991 року, бувши студентом, почав займатися бізнесом. За словами Хорошковського, його перша комерційна структура, організована тоді, надавала посередницькі послуги з проходження платежів на території колишнього СРСР і повернення боргів.
Тобто, контора була колекторна... Голова Служби Безпеки України в своїх інтерв`ю зізнавався: «В 9-му класі всіх хлопчаків зобов`язали пройти медкомісію і повідомити про свої плани щодо вступу в вуз. Я обрав Московське загальновійськове училище імені Верховної Ради СРСР. Але вступити туди було важко, тому що Києву виділяли лише два місця. Зрозуміло, я як людина з простої сім`ї шансів потрапити до цього училища практично не мав. Проте вирішив ризикнути. Це було в 1985 році - добрий радянський час. У результаті мене почали зрізати ще на етапі проходження медкомісій.
Знайшли навіть рубці на барабанній перетинці лівого вуха (сміється). І сказали, що через це не можуть дати мені дозвіл на вступ до училища. Для мене це стало першою справжньою трагедією в житті», – згадує Валерій Іванович. Коли читаєш про мрію вступити до Московського загальновійськового училища, починаєш здогадуватися, чому після вступу Хорошковського на посаду голови СБУ була припинена робота контррозвідки щодо російських спецслужб в Україні.
Андрій Клюєв, перший віце-прем`єр-міністр. Згідно з його біографією, в 1991 році він - директор підприємства «Укрпідшипник» у Донецьку. На той час він вже попрацював підземним гірничим майстром на донецькій шахті, був заступником начальника ділянки шахтного транспорту шахти «Білоріченська» ВО "Ворошиловградвугілля". І навіть встиг захистити дисертацію в Донецькому політеху. Якщо говорити про державні «ознаки», Клюєв - найменш одіозна фігура в нинішньому уряді. І хай його вчинки у власті, що характеризують його, як державника – одиничні. Але принаймні він не демонструє антиукраїнської зацикленості на гуманітарних темах.
Сергій Тігіпко, віце-прем`єр-міністр України. Дев`ятнадцять років тому на момент путчу він - перший секретар Дніпропетровського обкому комсомолу. Потім, як і належить комсомольській номенклатурі, Сергій Леонідович перебрався до банку. Цікаво, що ще один колишній комсомолець, а нині член парламентської фракції КПУ Олександр Голуб згадує, що після заборони компартії і комсомолу він перейшов в підпілля, в підпіллі видавав газету. А Сергій Тігіпко був серед тих, хто йому допомагав.
Цікаво, як Сергію Леонідовичу вдалося прийняти нову економічну реальність, новий лад і спосіб господарювання, але при цьому фінансувати підпільних комсомольців.
Юрій Бойко, міністр палива і енергетики, випускник Московського хіміко-технологічного інституту в 1991 році здійснює свій шлях від майстра виробничої ділянки до керівної посади на хімзаводі «Зоря» в Рубіжному. І все в його житті ще попереду. А саме: керівництво компанією НАК «Нафтогаз України» з тіньовими схемами реекспорту російської нафти, з блокуванням європейського напряму нафтопроводу Одесса-Броди і особливим «діамантом» в цій корупційній російсько-українській короні - «РосУкрЕнерго». Є дослідження, що демонструють, як тіньові бізнес-інтереси здатні впливати на ухвалення рішень на вищому рівні, і розгортати державу в напрямі, вигідному собі і країні-постачальнику.
Постскриптум.
Ось такі люди кермують країною. Звичайно, їх і не могло бути серед тих, хто дев`ятнадцять років тому голосував за документ «Про проголошення незалежності України». Деяких не могло бути через вік, а більшості не могло бути в принципі, з нездатності до таких внутрішніх змін, через відсутність відповідних переконань, і дуже радянське походження. Були б вони іншими, вони не стали б так легко в перші ж місяці жертвувати тим, що є дорогим більш, ніж половині українських громадян. А може, і краще, що тоді вони сиділи на своїх автобазах, НДІ, шахтах, ширяли просторами СРСР, зводячи клієнтів і освіжаючи пам`ять боржникам. Хтозна, чи одержали б ми постанову Верховної Ради про Незалежність, опинися тоді ця публіка при владі...
Олена Мігачова
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Дев`ятнадцять років тому, після путчу ГКЧП в парламенті України знайшлися сміливці, які зрозуміли, що ГКЧП, - це не вимушений шлях назад у СРСР, це неймовірний шанс іти вперед. Не знаю, чи пам`ятаєте ви, як сміливо і переконливо в найперші дні путчу виступав покійний В’ячеслав Чорновіл. «Це безпрецедентний шанс для проголошення Незалежності», – заявляв в ефірах голова Львівської облради, який уже через чотири місяці посів друге місце на виборах Президента України. Нагадаємо, що Львівська облрада з ініціативи Чорновола опечатала будинок Львівського обкому, і демократи вилучили документи, зокрема оригінал циркуляра ЦК КПУ українським обкомам про підтримку путчу ГКЧП. Історія України чітко зафіксує імена Володимира Яворівського, Леся Танюка, Володимира Гриніва, Володимира Пилипчука, Дмитра Павличка, Ігоря Юхновського, покійного Олександра Ємця - членів президії Верховної Ради в 1991 році, цієї прекрасної сімки, яка з самого початку путчу повела країну до документа «Про проголошення незалежності України».
Нагадаємо, що 22 серпня 1991 року сесія Верховної Ради в Москві фактично символізувала закінчення ГКЧП, а на сесії 24 серпня в Києві був прийнятий документ, який зазначав «Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою. 1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності».
Мені стало цікаво, де 24 серпня 1991 року були представники сьогоднішньої влади - люди, які в перші місяці свого правління:
демонстративно згорнули тему Голодомору,
вилучили з підручника історії для п`ятикласників згадку про Помаранчеву революцію,
без публічної дискусії уклали Харківські угоди,
задекларували позаблоковість
і під гучні рефрени про реформу повернули 12 мільярдів кубометрів газу спонсорові своєї виборчої кампанії.
Президент Віктор Янукович у 1991 році на зборах підприємства обраний генеральним директором об`єднання підприємств «Донбастрансремонт».
Опоненти кажуть, що це фактично посада начальника автобази.
Микола Азаров, прем`єр-міністр України. 24 серпня 1991 року він – керівник Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи Мінвуглепрому України. Минуло вже сім років, як він повернувся з Росії, де завідував лабораторією, відділом Підмосковного науково-дослідного і проектно-конструкторського вугільного інституту. І п’ятнадцять, як він перестав бути співробітником підприємства «Тулавугілля».
Валерій Хорошковський, голова СБУ. 1991 року, бувши студентом, почав займатися бізнесом. За словами Хорошковського, його перша комерційна структура, організована тоді, надавала посередницькі послуги з проходження платежів на території колишнього СРСР і повернення боргів.
Тобто, контора була колекторна... Голова Служби Безпеки України в своїх інтерв`ю зізнавався: «В 9-му класі всіх хлопчаків зобов`язали пройти медкомісію і повідомити про свої плани щодо вступу в вуз. Я обрав Московське загальновійськове училище імені Верховної Ради СРСР. Але вступити туди було важко, тому що Києву виділяли лише два місця. Зрозуміло, я як людина з простої сім`ї шансів потрапити до цього училища практично не мав. Проте вирішив ризикнути. Це було в 1985 році - добрий радянський час. У результаті мене почали зрізати ще на етапі проходження медкомісій.
Знайшли навіть рубці на барабанній перетинці лівого вуха (сміється). І сказали, що через це не можуть дати мені дозвіл на вступ до училища. Для мене це стало першою справжньою трагедією в житті», – згадує Валерій Іванович. Коли читаєш про мрію вступити до Московського загальновійськового училища, починаєш здогадуватися, чому після вступу Хорошковського на посаду голови СБУ була припинена робота контррозвідки щодо російських спецслужб в Україні.
Андрій Клюєв, перший віце-прем`єр-міністр. Згідно з його біографією, в 1991 році він - директор підприємства «Укрпідшипник» у Донецьку. На той час він вже попрацював підземним гірничим майстром на донецькій шахті, був заступником начальника ділянки шахтного транспорту шахти «Білоріченська» ВО "Ворошиловградвугілля". І навіть встиг захистити дисертацію в Донецькому політеху. Якщо говорити про державні «ознаки», Клюєв - найменш одіозна фігура в нинішньому уряді. І хай його вчинки у власті, що характеризують його, як державника – одиничні. Але принаймні він не демонструє антиукраїнської зацикленості на гуманітарних темах.
Сергій Тігіпко, віце-прем`єр-міністр України. Дев`ятнадцять років тому на момент путчу він - перший секретар Дніпропетровського обкому комсомолу. Потім, як і належить комсомольській номенклатурі, Сергій Леонідович перебрався до банку. Цікаво, що ще один колишній комсомолець, а нині член парламентської фракції КПУ Олександр Голуб згадує, що після заборони компартії і комсомолу він перейшов в підпілля, в підпіллі видавав газету. А Сергій Тігіпко був серед тих, хто йому допомагав.
Цікаво, як Сергію Леонідовичу вдалося прийняти нову економічну реальність, новий лад і спосіб господарювання, але при цьому фінансувати підпільних комсомольців.
Юрій Бойко, міністр палива і енергетики, випускник Московського хіміко-технологічного інституту в 1991 році здійснює свій шлях від майстра виробничої ділянки до керівної посади на хімзаводі «Зоря» в Рубіжному. І все в його житті ще попереду. А саме: керівництво компанією НАК «Нафтогаз України» з тіньовими схемами реекспорту російської нафти, з блокуванням європейського напряму нафтопроводу Одесса-Броди і особливим «діамантом» в цій корупційній російсько-українській короні - «РосУкрЕнерго». Є дослідження, що демонструють, як тіньові бізнес-інтереси здатні впливати на ухвалення рішень на вищому рівні, і розгортати державу в напрямі, вигідному собі і країні-постачальнику.
Постскриптум.
Ось такі люди кермують країною. Звичайно, їх і не могло бути серед тих, хто дев`ятнадцять років тому голосував за документ «Про проголошення незалежності України». Деяких не могло бути через вік, а більшості не могло бути в принципі, з нездатності до таких внутрішніх змін, через відсутність відповідних переконань, і дуже радянське походження. Були б вони іншими, вони не стали б так легко в перші ж місяці жертвувати тим, що є дорогим більш, ніж половині українських громадян. А може, і краще, що тоді вони сиділи на своїх автобазах, НДІ, шахтах, ширяли просторами СРСР, зводячи клієнтів і освіжаючи пам`ять боржникам. Хтозна, чи одержали б ми постанову Верховної Ради про Незалежність, опинися тоді ця публіка при владі...
Олена Мігачова
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
24 серпня Янукович і Азаров зневажать усі церкви, крім московської
24 серпня о 10.20 у патріаршому Свято-Володимирському кафедральному соборі (Київ, бульвар Тараса Шевченка, 20) відбудеться Молитва за Україну.
Очолить її Святійший патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, повідомляє офіційний сайт Української православної церкви Київського патріархату.
Священоначаліє Української православної церкви Київського патріархату запрошує долучитися до молитви всіх бажаючих, усіх, кому дорогою є Україна та її незалежність.
УПЦ КП нагадує, що Молитва за Україну була традиційним заходом святкування Дня Незалежності і відбувалася у Святій Софії за участі представників різних конфесій України – членів Всеукраїнської ради церков. Цього ж року влада зламала цю багаторічну толерантну традицію і Президент Віктор Янукович з прем’єр-міністром Миколою Азаровим молитимуться лише з однією конфесією – УПЦ Московського патріархату.
Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Очолить її Святійший патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, повідомляє офіційний сайт Української православної церкви Київського патріархату.
Священоначаліє Української православної церкви Київського патріархату запрошує долучитися до молитви всіх бажаючих, усіх, кому дорогою є Україна та її незалежність.
УПЦ КП нагадує, що Молитва за Україну була традиційним заходом святкування Дня Незалежності і відбувалася у Святій Софії за участі представників різних конфесій України – членів Всеукраїнської ради церков. Цього ж року влада зламала цю багаторічну толерантну традицію і Президент Віктор Янукович з прем’єр-міністром Миколою Азаровим молитимуться лише з однією конфесією – УПЦ Московського патріархату.
Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Ахметов і Клюєв не дозволять Януковичу стати Кучмою?
Скасування конституційної реформи 2004 року може призвести до катастрофічного поглиблення розколу України.
Так вважає директор Центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський, повідомляє Інтерфакс-Україна.
"Якщо збережеться президентська система (у результаті скасування конституційної реформи 2004 року), то це буде постійний фактор напруги, оскільки кожен, хто одержав підтримку однієї культурної бази - або сходу, або заходу - буде правий", - сказав він на прес-конференції в четвер у Києві.
При цьому Погребинський відзначив, що у президента сьогодні досить влади. "Повна конструкція влади сьогодні під ним", - сказав він.
Експерт висловив сподівання, що конституційна реформа 2004 року не буде скасована. І послужить цьому не вплив експертного середовища або опозиції. "Я тут розраховую на тіньовий опір частини Партії регіонів, що привселюдно сказати про це не може", - сказав він. "Наведу один приклад: ви не почуєте жодного слова про скасування конституційної реформи особисто від Клюєва або Ахметова , або інших людей. Я точно знаю, що абсолютна більшість олігархів з Партії регіонів проти цього", - зауважив політолог.
Погребинський пояснив, що "супротивники скасування конституційної реформи не хочуть, щоб усі питання вирішувалися на Банковій".
Крім того, відзначив він, сьогодні більшість представників великого бізнесу здійснюють свій вплив через парламент.
Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Так вважає директор Центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський, повідомляє Інтерфакс-Україна.
"Якщо збережеться президентська система (у результаті скасування конституційної реформи 2004 року), то це буде постійний фактор напруги, оскільки кожен, хто одержав підтримку однієї культурної бази - або сходу, або заходу - буде правий", - сказав він на прес-конференції в четвер у Києві.
При цьому Погребинський відзначив, що у президента сьогодні досить влади. "Повна конструкція влади сьогодні під ним", - сказав він.
Експерт висловив сподівання, що конституційна реформа 2004 року не буде скасована. І послужить цьому не вплив експертного середовища або опозиції. "Я тут розраховую на тіньовий опір частини Партії регіонів, що привселюдно сказати про це не може", - сказав він. "Наведу один приклад: ви не почуєте жодного слова про скасування конституційної реформи особисто від Клюєва або Ахметова , або інших людей. Я точно знаю, що абсолютна більшість олігархів з Партії регіонів проти цього", - зауважив політолог.
Погребинський пояснив, що "супротивники скасування конституційної реформи не хочуть, щоб усі питання вирішувалися на Банковій".
Крім того, відзначив він, сьогодні більшість представників великого бізнесу здійснюють свій вплив через парламент.
Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Вийти за прапорці
Цікава штука - з вовками. Адже вони найрозумніші тварини в лісі. Потужні, витривалі, обдаровані природою настільки, що чують і "бачать" ліс на кілометри довкола себе. Знають все, що в ньому відбувається. Справжні господарі лісу.
Але от убивають їх - достатньо просто.
Невеличкі прапорці, навішені на мотузці довкруж певного сектора, несуть вовкам погибель.
Прапорці зазвичай червоні, але вовки ж кольору не розрізняють. І з таким самим успіхом їх би налякали прапорці жовті, зелені, блакитні і навіть білі.
Їх зупиняє - рух прапорців. Вони ледь-ледь гойдаються на вітрі, і просто є - чимось новим.
Чимось таким, чого вони не знають.
І саме страх перед ось таким клаптиком тканини й веде їх до погибелі.
"Матьорі" досвідчені вовки, ватажки зграї, легко ці прапорці долають. І бува за ніч до десятка разів намагаються вивести зграю за собою. Але зграя боїться - нового, нестандартного - не йде.
На ранок приїжджають крутелики на джипах. Вовки їх відчувають. Вони відчувають неминучість, але навіть у цей момент - пасують перед прапорцями.
І гинуть. Ватажки, до речі, часто гинуть зі своєю зграєю, хоча могли б і втекти.
На завершення такого дійства влаштовується фото-сесія із трофеями і гулянка.
Так от... Сьогоднішній уряд і влада в цілому мені нагадує зграю вовків, яка тупо йде за прапорцями. На дворі ніч - ранок не за горами. Але ніхто - ніхто не намагається зробити крок. До свободи. Навпаки, починається якесь панічне оспівування прапорців.
Порівняння з вовками - метафора. І, як кожна метафора, вона приречена на неточність.
Однак треба визнати, що регіонали загалом дуже сильна команда. Нам можуть не подобатися персоналії, дії та рішення, але ми не можемо не визнавати очевидних речей.
Не всі в цій команді - вовки. Вистачає там шакалів, приблудних собак, і щенят взагалі підозрілої породи. Але основу команди складають дуже сильні і потужні особистості. Той же Азаров презентує нам чудовий взірець потужного управлінця аскетичного і технократичного типу. Є там і інші цікаві постаті.
Але не вистачає головного - вовка достатньо "матьорого" аби вийти за прапорці. Чи достатньо "буйного", аби зважитись на нестандартний крок.
І повести - за собою.
Ми отримали команду, яка готова дуже чітко та ефективно працювати за схемою. Єдине, що схема ця диктується ззовні - не об'єктивними обставинами, а умовними прапорцями, і тими, хто вже прочищає карабіни на ранок.
Не тільки для уряду. Для всієї України.
Можливо я помиляюсь. Але відчуття таке, що нас свідомо заганяють у Кризу. При чому в кризу - не пов'язану із економічною ситуацією в світі. Кризу, яку ми тут влаштовуємо собі. Власноруч. Саме за рахунок дій уряду.
Загальний принцип каже, що підлеглі не можуть об'єктивно оцінювати дії своїх керівників, бо ті мають доступ до значно ширшого кола інформації, невідомої підлеглим.
За аналогією, ми, звичайні громадяни України, не здатні оцінити об'єктивно дії центральної влади, бо не володіємо всім обсягом інформації, яку знає, скажімо, Азаров.
Існує навіть вже усталена фігура мови: "Ви не уявляєте собі - в якому стані отримав Україну Янукович...". Вона виголошується скрушно, мовляв, навіть не питай.
Але може ви нам все таки скажете, панове, - в якому такому стані ви отримали Україну? (раз) І в якому конкретно стані вона знаходиться сьогодні? (два)
Бо, коли йдеться про серйозну загрозу державі, то скажіть. Зверніться до людей, поясніть. Ми ж не малі діти, нормальна нація. Ми цілком спроможні надати позику власній державі під невеликий процент, чи навіть подарувати їй ті гроші - як колись корейці. Чому ні? Хіба ми гірші за корейців?...
Але для цього ми повинні вам повірити. А ви - пояснити нам, що це таке відбувається!?...
Пригадую, як перед резидентськими виборами різні аналітики давали свої прогнози щодо подальшого економічного курсу України. Зводилися вони до того, що Тимошенко - це буде курс на друкування грошей та дешевий імпорт, читай подальше нищення вітчизняної економіки, а Янукович - це буде курс на друкування грошей і підтримку власних виробників через різноманітні інфраструктурні проекти, читай підтримка - своїх олігархів, але не тільки.
Вибори пройшли, і що ж ми маємо сьогодні?... Дешевого імпорту нема, зате є тотальне і свідоме нищення власного виробника та всієї економіки в цілому.
Причина банальна - в реальній економіці просто бракує грошей. Їх банально - нема. Гроші є лише в комерційних банках, але ніхто їх не хоче позичати. І гроші є під матрацами, але ніхто їх не спішить діставати. Однак під матрацами та в скляних банках гроші є далеко не у всіх.
Цю типову проблему світ вирішує урядовими вливаннями грошей. Вони через деякий час знову застряють в банках, але протягом певного часу допомагають економіці жевріти. При чому, інфляції ніде не спостерігається. Навпаки - дефляція.
Ми ж діємо інакше. Ми беремо і самі урізаємо свій бюджет. На 18 мільярдів гривень.
Хтось уявляє собі - що це означає? Яка армія безробітних і голодних очей стоїть за цим рішенням?
Скільки підприємств закриється? Скільки людей почне жити ще гірше? Одночасно підвищуються тарифи, а банкам дають право забирати заставлене у кредит житло. Все це подається нам під соусом "реформ" і кивання на МВФ...
Шановні, панове регіонали, скажіть, вас люди що - для мальтузіанських реформ обирали, чи для того, щоб ви вирулили ситуацію в економіці?..
Особливо я хочу звернутися до "сильного українця" Тигіпка, який відповідав за переговори з МВФ, та до міністра закордонних справ Грищенка: скажіть, а як це Тимошенко вдавалося брати кредити і не виконувати меморандумів?...
Іще конкретніше.
Усім відомо, що МВФ це - США. За великим рахунком. Тобто, домовившись із США, можна очікувати, що МВФ достатньо тривалий час і досить лояльно буде ставитися до невиконання певних умов меморандуму. Гадаю, Тимошенко десь саме так і діяла.
Що ж відбувається у нас?... У квітні Янукович зробив надзвичайно широкий жест і безпрецедентний подарунок президенту Обамі. Україна відмовилася від збагаченого урану. За це Обома прийняв Янукович особисто і... потис йому руку. І... подякував.
Запитання. А чи не вартував той наш цісарський подарунок чогось більшого? Наприклад, у світлі співпраці України та МВФ?...
Складається враження, що деякі представники української влади просто використовують МВФ як пугало. А насправді, самі свідомо заганяють економіку України в глухий кут.
Про таку логіку певних груп у новій владі можуть свідчити численні заяви щодо планів приватизації. Хочуть тепер приватизувати все, що тільки можна і якомога швидше.
І знову таки, ми чуємо ці заяви попри те, що ФДМ очолює нині дуже достойна людина - Олександр Рябченко. Він неодноразово раніше стверджував, що задача ФДМУ не в тому, щоб бути комітетом з приватизації, а в тому, щоб грамотно управляти державним майном, яке може давати Україні величезні дивіденди...
Пане, Рябченко, де ж це розуміння - тепер?
Виглядає, що під тиском ліберально-олігархічного крила у ПР перемогла лінія не на відродження економіки, а на доведення ситуації до стану, коли влада розведе руки і скаже: "Шановний український народе, через брутальну політику попереднього уряду та непосильні боргові зобов'язання України ми змушені приступити... до термінової і прискореної приватизації української землі. Землі сільськогосподарського призначення"
Власне, цю ідею вже відкрито озвучує речник ліберального крила - Акімова.
І що цікаво, таку її ідею радо підтримують достатньо широкі кола помаранчевих мас, яких нічому не навчила приватизація 90-х, і яких так легко зачарувати дешевими розмовами про "реформи".
"По нашій - не своїй землі". Ось як ми будемо з вами ходити, якщо цей план удасться.
Спочатку ви може будете навіть радіти цим "реформаторським крокам" та перетворенню українських сіл на резервації - без доступу до полів, всіяних рапсом. Лише пізніше, коли справу буде зроблено, вам відкриється, раптом, що у капіталістичній Голландії, яка є лідером з сільськогосподарського виробництва, лише 30% землі знаходиться у приватній власності, а вся інша - у комунальній. Вона здається там в оренду на 50 років, і дає чудові врожаї.
Ви навіть зрозумієте, що взагалі-то часткову приватизацію с/г земель в Україні, можливо, й варто було б провести, але поетапно, без поспіху, продумано. Однак, який буде сенс у всьому тому розумінні, потім - після того як?
Не буде вже ніякого сенсу. Продадуть Україну з потрухами, і винні будемо - ми. А не вони. Не уряд, і не ті, хто повивішував для нас ці дурні прапорці. Тільки ми.
Тому я закликав би свідому українську громадськість зосередитися зараз на економіці. На системній вимозі до уряду та президента - пояснити нам, який є стан речей в економіці сьогодні і які механізми подолання кризи вони бачать?
Це треба зробити зараз, поки до зими ще відносно далеко.
Фактом є те, що бюджет не виконується повсюдно, а казначейство переживає часи ще гірші ніж у листопаді-грудні минулого року, коли всі опоненти Тимошенко дружно пророкували їй колапс.
Тоді колапсу не сталося. Будемо сподіватися, що й цього разу не станеться. Але хотілося б знати напевне. І розуміти - куди ми йдемо.
Бо, якщо нас ведуть до експрес-приватизації української землі а-ля Акімова, то кожен свідомий українець має запитати себе: що він особисто готовий зробити для України?
Бо ми багато чого можемо, насправді. Можемо і грошима скинутися, а можемо і на вулиці вийти.
Спектр варіантів - достатньо широкий.
Поки-що ж порада урядові. Шановні, вихід є, він в абсолютно простих речах.
По-перше, треба легко і спокійно зробити ручкою МВФ. Просто поставити їх перед фактом: ми є господарі у власній хаті, а не ви, і робити ми будемо те, що потрібно Україні, а не вам та представництвам іноземних банків, заради яких ми здебільшого і понабиралися тих ваших чортових кредитів.
По-друге, треба відмінити секвестр бюджету, взяти під контроль Нацбанк і розпочати низку потужних інфраструктурних проектів із залученням виключно українських виробників. При цьому, зрозуміло, що жодна така емітована копійка не може йти на прямі виплати людям. Тільки і виключно - на запуск економіки та виробництв.
По-третє, розберіться з командою. У вас там явно ціла група не вовків завелася, а якихось підозрілих... не скажу кого навіть, які співають з чужого голосу і ведуть нас усіх до прірви.
Розберіться з ними, і давайте виходити за ці кумедні прапорці, нарешті!
Ви і ми - разом.
Микола Кульчинський, Рівне
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Але от убивають їх - достатньо просто.
Невеличкі прапорці, навішені на мотузці довкруж певного сектора, несуть вовкам погибель.
Прапорці зазвичай червоні, але вовки ж кольору не розрізняють. І з таким самим успіхом їх би налякали прапорці жовті, зелені, блакитні і навіть білі.
Їх зупиняє - рух прапорців. Вони ледь-ледь гойдаються на вітрі, і просто є - чимось новим.
Чимось таким, чого вони не знають.
І саме страх перед ось таким клаптиком тканини й веде їх до погибелі.
"Матьорі" досвідчені вовки, ватажки зграї, легко ці прапорці долають. І бува за ніч до десятка разів намагаються вивести зграю за собою. Але зграя боїться - нового, нестандартного - не йде.
На ранок приїжджають крутелики на джипах. Вовки їх відчувають. Вони відчувають неминучість, але навіть у цей момент - пасують перед прапорцями.
І гинуть. Ватажки, до речі, часто гинуть зі своєю зграєю, хоча могли б і втекти.
На завершення такого дійства влаштовується фото-сесія із трофеями і гулянка.
Так от... Сьогоднішній уряд і влада в цілому мені нагадує зграю вовків, яка тупо йде за прапорцями. На дворі ніч - ранок не за горами. Але ніхто - ніхто не намагається зробити крок. До свободи. Навпаки, починається якесь панічне оспівування прапорців.
Порівняння з вовками - метафора. І, як кожна метафора, вона приречена на неточність.
Однак треба визнати, що регіонали загалом дуже сильна команда. Нам можуть не подобатися персоналії, дії та рішення, але ми не можемо не визнавати очевидних речей.
Не всі в цій команді - вовки. Вистачає там шакалів, приблудних собак, і щенят взагалі підозрілої породи. Але основу команди складають дуже сильні і потужні особистості. Той же Азаров презентує нам чудовий взірець потужного управлінця аскетичного і технократичного типу. Є там і інші цікаві постаті.
Але не вистачає головного - вовка достатньо "матьорого" аби вийти за прапорці. Чи достатньо "буйного", аби зважитись на нестандартний крок.
І повести - за собою.
Ми отримали команду, яка готова дуже чітко та ефективно працювати за схемою. Єдине, що схема ця диктується ззовні - не об'єктивними обставинами, а умовними прапорцями, і тими, хто вже прочищає карабіни на ранок.
Не тільки для уряду. Для всієї України.
Можливо я помиляюсь. Але відчуття таке, що нас свідомо заганяють у Кризу. При чому в кризу - не пов'язану із економічною ситуацією в світі. Кризу, яку ми тут влаштовуємо собі. Власноруч. Саме за рахунок дій уряду.
Загальний принцип каже, що підлеглі не можуть об'єктивно оцінювати дії своїх керівників, бо ті мають доступ до значно ширшого кола інформації, невідомої підлеглим.
За аналогією, ми, звичайні громадяни України, не здатні оцінити об'єктивно дії центральної влади, бо не володіємо всім обсягом інформації, яку знає, скажімо, Азаров.
Існує навіть вже усталена фігура мови: "Ви не уявляєте собі - в якому стані отримав Україну Янукович...". Вона виголошується скрушно, мовляв, навіть не питай.
Але може ви нам все таки скажете, панове, - в якому такому стані ви отримали Україну? (раз) І в якому конкретно стані вона знаходиться сьогодні? (два)
Бо, коли йдеться про серйозну загрозу державі, то скажіть. Зверніться до людей, поясніть. Ми ж не малі діти, нормальна нація. Ми цілком спроможні надати позику власній державі під невеликий процент, чи навіть подарувати їй ті гроші - як колись корейці. Чому ні? Хіба ми гірші за корейців?...
Але для цього ми повинні вам повірити. А ви - пояснити нам, що це таке відбувається!?...
Пригадую, як перед резидентськими виборами різні аналітики давали свої прогнози щодо подальшого економічного курсу України. Зводилися вони до того, що Тимошенко - це буде курс на друкування грошей та дешевий імпорт, читай подальше нищення вітчизняної економіки, а Янукович - це буде курс на друкування грошей і підтримку власних виробників через різноманітні інфраструктурні проекти, читай підтримка - своїх олігархів, але не тільки.
Вибори пройшли, і що ж ми маємо сьогодні?... Дешевого імпорту нема, зате є тотальне і свідоме нищення власного виробника та всієї економіки в цілому.
Причина банальна - в реальній економіці просто бракує грошей. Їх банально - нема. Гроші є лише в комерційних банках, але ніхто їх не хоче позичати. І гроші є під матрацами, але ніхто їх не спішить діставати. Однак під матрацами та в скляних банках гроші є далеко не у всіх.
Цю типову проблему світ вирішує урядовими вливаннями грошей. Вони через деякий час знову застряють в банках, але протягом певного часу допомагають економіці жевріти. При чому, інфляції ніде не спостерігається. Навпаки - дефляція.
Ми ж діємо інакше. Ми беремо і самі урізаємо свій бюджет. На 18 мільярдів гривень.
Хтось уявляє собі - що це означає? Яка армія безробітних і голодних очей стоїть за цим рішенням?
Скільки підприємств закриється? Скільки людей почне жити ще гірше? Одночасно підвищуються тарифи, а банкам дають право забирати заставлене у кредит житло. Все це подається нам під соусом "реформ" і кивання на МВФ...
Шановні, панове регіонали, скажіть, вас люди що - для мальтузіанських реформ обирали, чи для того, щоб ви вирулили ситуацію в економіці?..
Особливо я хочу звернутися до "сильного українця" Тигіпка, який відповідав за переговори з МВФ, та до міністра закордонних справ Грищенка: скажіть, а як це Тимошенко вдавалося брати кредити і не виконувати меморандумів?...
Іще конкретніше.
Усім відомо, що МВФ це - США. За великим рахунком. Тобто, домовившись із США, можна очікувати, що МВФ достатньо тривалий час і досить лояльно буде ставитися до невиконання певних умов меморандуму. Гадаю, Тимошенко десь саме так і діяла.
Що ж відбувається у нас?... У квітні Янукович зробив надзвичайно широкий жест і безпрецедентний подарунок президенту Обамі. Україна відмовилася від збагаченого урану. За це Обома прийняв Янукович особисто і... потис йому руку. І... подякував.
Запитання. А чи не вартував той наш цісарський подарунок чогось більшого? Наприклад, у світлі співпраці України та МВФ?...
Складається враження, що деякі представники української влади просто використовують МВФ як пугало. А насправді, самі свідомо заганяють економіку України в глухий кут.
Про таку логіку певних груп у новій владі можуть свідчити численні заяви щодо планів приватизації. Хочуть тепер приватизувати все, що тільки можна і якомога швидше.
І знову таки, ми чуємо ці заяви попри те, що ФДМ очолює нині дуже достойна людина - Олександр Рябченко. Він неодноразово раніше стверджував, що задача ФДМУ не в тому, щоб бути комітетом з приватизації, а в тому, щоб грамотно управляти державним майном, яке може давати Україні величезні дивіденди...
Пане, Рябченко, де ж це розуміння - тепер?
Виглядає, що під тиском ліберально-олігархічного крила у ПР перемогла лінія не на відродження економіки, а на доведення ситуації до стану, коли влада розведе руки і скаже: "Шановний український народе, через брутальну політику попереднього уряду та непосильні боргові зобов'язання України ми змушені приступити... до термінової і прискореної приватизації української землі. Землі сільськогосподарського призначення"
Власне, цю ідею вже відкрито озвучує речник ліберального крила - Акімова.
І що цікаво, таку її ідею радо підтримують достатньо широкі кола помаранчевих мас, яких нічому не навчила приватизація 90-х, і яких так легко зачарувати дешевими розмовами про "реформи".
"По нашій - не своїй землі". Ось як ми будемо з вами ходити, якщо цей план удасться.
Спочатку ви може будете навіть радіти цим "реформаторським крокам" та перетворенню українських сіл на резервації - без доступу до полів, всіяних рапсом. Лише пізніше, коли справу буде зроблено, вам відкриється, раптом, що у капіталістичній Голландії, яка є лідером з сільськогосподарського виробництва, лише 30% землі знаходиться у приватній власності, а вся інша - у комунальній. Вона здається там в оренду на 50 років, і дає чудові врожаї.
Ви навіть зрозумієте, що взагалі-то часткову приватизацію с/г земель в Україні, можливо, й варто було б провести, але поетапно, без поспіху, продумано. Однак, який буде сенс у всьому тому розумінні, потім - після того як?
Не буде вже ніякого сенсу. Продадуть Україну з потрухами, і винні будемо - ми. А не вони. Не уряд, і не ті, хто повивішував для нас ці дурні прапорці. Тільки ми.
Тому я закликав би свідому українську громадськість зосередитися зараз на економіці. На системній вимозі до уряду та президента - пояснити нам, який є стан речей в економіці сьогодні і які механізми подолання кризи вони бачать?
Це треба зробити зараз, поки до зими ще відносно далеко.
Фактом є те, що бюджет не виконується повсюдно, а казначейство переживає часи ще гірші ніж у листопаді-грудні минулого року, коли всі опоненти Тимошенко дружно пророкували їй колапс.
Тоді колапсу не сталося. Будемо сподіватися, що й цього разу не станеться. Але хотілося б знати напевне. І розуміти - куди ми йдемо.
Бо, якщо нас ведуть до експрес-приватизації української землі а-ля Акімова, то кожен свідомий українець має запитати себе: що він особисто готовий зробити для України?
Бо ми багато чого можемо, насправді. Можемо і грошима скинутися, а можемо і на вулиці вийти.
Спектр варіантів - достатньо широкий.
Поки-що ж порада урядові. Шановні, вихід є, він в абсолютно простих речах.
По-перше, треба легко і спокійно зробити ручкою МВФ. Просто поставити їх перед фактом: ми є господарі у власній хаті, а не ви, і робити ми будемо те, що потрібно Україні, а не вам та представництвам іноземних банків, заради яких ми здебільшого і понабиралися тих ваших чортових кредитів.
По-друге, треба відмінити секвестр бюджету, взяти під контроль Нацбанк і розпочати низку потужних інфраструктурних проектів із залученням виключно українських виробників. При цьому, зрозуміло, що жодна така емітована копійка не може йти на прямі виплати людям. Тільки і виключно - на запуск економіки та виробництв.
По-третє, розберіться з командою. У вас там явно ціла група не вовків завелася, а якихось підозрілих... не скажу кого навіть, які співають з чужого голосу і ведуть нас усіх до прірви.
Розберіться з ними, і давайте виходити за ці кумедні прапорці, нарешті!
Ви і ми - разом.
Микола Кульчинський, Рівне
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
У МЗС України обіцяють "не видавлювати" ЧФ з Криму "дивними способами" Ющенка
У Міністерстві закордонних справ України заявляють про конструктивізм у діалозі Києва і Москви щодо вирішення проблемних питань базування Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму.
Про це повідомив директор департаменту інформаційної політики Міністерства закордонних справ України Олег Волошин на брифінгу в четвер у Києві.
"Зараз спостерігається конструктивна позиція обох сторін, є взаємна повага", - підкреслив він.
Волошин зазначив, що і в Києва, і в Москви є політична воля домовитися з низки суперечливих питань.
"Ніхто не збирається видавлювати флот з Криму якимись дивними способами, як це робилося за президента Віктора Ющенка", - сказав він.
За словами Волошина, позиція МЗС полягає в тому, що українська сторона має бути сумлінним орендодавцем, а російська - сумлінним орендарем. З цього питання справді є низка неузгодженостей, і українська сторона робитиме все для того, щоб їх вирішити.
Аналізуючи нинішній стан українсько-російського співробітництва, Волошин зазначив, що в цьому напрямку наявний ряд дискусійних питань, зокрема, які стосуються делімітації морських кордонів.
"Проте, сама атмосфера дозволяє говорити про те, що Україна і Росія на сьогоднішній день є партнерами", - наголосив він.
Волошин також зазначив, що останні соціологічні дослідження дозволяють стверджувати, що ставлення росіян до України значно покращилося, особливо після допомоги в ліквідації пожеж.
Як повідомлялося, лідер КПРФ Геннадій Зюганов вважає, що плата за перебування Чорноморського флоту РФ у Криму не буде великою, якщо Росія і Україна відновлять нормальні економічні зв'язки.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це повідомив директор департаменту інформаційної політики Міністерства закордонних справ України Олег Волошин на брифінгу в четвер у Києві.
"Зараз спостерігається конструктивна позиція обох сторін, є взаємна повага", - підкреслив він.
Волошин зазначив, що і в Києва, і в Москви є політична воля домовитися з низки суперечливих питань.
"Ніхто не збирається видавлювати флот з Криму якимись дивними способами, як це робилося за президента Віктора Ющенка", - сказав він.
За словами Волошина, позиція МЗС полягає в тому, що українська сторона має бути сумлінним орендодавцем, а російська - сумлінним орендарем. З цього питання справді є низка неузгодженостей, і українська сторона робитиме все для того, щоб їх вирішити.
Аналізуючи нинішній стан українсько-російського співробітництва, Волошин зазначив, що в цьому напрямку наявний ряд дискусійних питань, зокрема, які стосуються делімітації морських кордонів.
"Проте, сама атмосфера дозволяє говорити про те, що Україна і Росія на сьогоднішній день є партнерами", - наголосив він.
Волошин також зазначив, що останні соціологічні дослідження дозволяють стверджувати, що ставлення росіян до України значно покращилося, особливо після допомоги в ліквідації пожеж.
Як повідомлялося, лідер КПРФ Геннадій Зюганов вважає, що плата за перебування Чорноморського флоту РФ у Криму не буде великою, якщо Росія і Україна відновлять нормальні економічні зв'язки.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Колесніченко поскаржився в Генпрокуратуру на депутатів, які заспівали пісню про "москаля і ляха"
Народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко направив до Генеральної прокуратури запит з приводу "розпалювання національної ворожнечі й ненависті", а також "приниження національної честі та гідності громадян" з боку групи депутатів Верховної Ради.
Регіонал має на увазі інцидент під час урочистого відкриття засідання парламенту з нагоди 20-ї річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України.
На його думку, тоді "група депутатів намагалася зірвати урочисте засідання виспівуючи пісню, слова якої можна трактувати як розпалювання міжнаціональної ворожнечі".
"Депутати зі списку націоналістичних партій заспівали пісню на слова Івана Франка Не пора, не пора. Вони дружно співали - Не пора, не пора, не пора. Москалеві й ляхові служити! - Що однозначно принижує честь і гідність громадян України польської і російської національностей, дискримінує їх за національною ознакою", - вважає Колесніченко.
У результаті розгляду депутатського запиту, Генеральна прокуратура направила нардепу відповідь, в якій зазначено, що відповідно до ч. 6, ст.51 регламенту Верховної Ради, питання вчинення народними депутатами дій, що мають ознаки злочину, підлягають попередньому розгляду Комітетом, до предметів відання якого він належить.
На підставі ст.7 закону України Про звернення громадян, заяву Колесніченко передано до Комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради. Після визнання Комітетом необхідності направлення документів для розслідування Генпрокуратурою, по них буде проведено перевірку та прийнято законне рішення.
Як повідомлялося, лідер Компартії Петро Симоненко вважає, що спів депутатами під час урочистого засідання Верховної Ради з нагоди 20-річчя прийняття Декларації про державний суверенітет пісні на слова Івана Франка Не пора, не пора москалеві й ляхові служити! є проявом "печерного націоналізму".
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Регіонал має на увазі інцидент під час урочистого відкриття засідання парламенту з нагоди 20-ї річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України.
На його думку, тоді "група депутатів намагалася зірвати урочисте засідання виспівуючи пісню, слова якої можна трактувати як розпалювання міжнаціональної ворожнечі".
"Депутати зі списку націоналістичних партій заспівали пісню на слова Івана Франка Не пора, не пора. Вони дружно співали - Не пора, не пора, не пора. Москалеві й ляхові служити! - Що однозначно принижує честь і гідність громадян України польської і російської національностей, дискримінує їх за національною ознакою", - вважає Колесніченко.
У результаті розгляду депутатського запиту, Генеральна прокуратура направила нардепу відповідь, в якій зазначено, що відповідно до ч. 6, ст.51 регламенту Верховної Ради, питання вчинення народними депутатами дій, що мають ознаки злочину, підлягають попередньому розгляду Комітетом, до предметів відання якого він належить.
На підставі ст.7 закону України Про звернення громадян, заяву Колесніченко передано до Комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради. Після визнання Комітетом необхідності направлення документів для розслідування Генпрокуратурою, по них буде проведено перевірку та прийнято законне рішення.
Як повідомлялося, лідер Компартії Петро Симоненко вважає, що спів депутатами під час урочистого засідання Верховної Ради з нагоди 20-річчя прийняття Декларації про державний суверенітет пісні на слова Івана Франка Не пора, не пора москалеві й ляхові служити! є проявом "печерного націоналізму".
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Рух Стоп цензурі! розпочинає збір журналістських запитів до держустанов, що залишилися без відповіді
Журналістська ініціатива Громадський рух Стоп цензурі! закликає працівників ЗМІ скористатися обіцянкою Президента України Віктора Януковича змусити голову СБУ Валерія Хорошковського та інших посадовців відповідати на запити журналістів і розпочинає збирати запити медійників до державних установ, які залишилися без відповіді.
Як повідомили у прес-центрі Громадського руху Стоп цензурі!, факти ігнорування журналістських запитів приймаються на e-mail руху: censor.stop@gmail.com.
У прес-центрі нагадують, що вчора у Великих Сорочинцях Віктор Янукович вкотре сказав журналістам, що він проти цензури, а всі ж розмови про згортання свободи слова в Україні вважає безпідставними. Водночас Президент заявив, що чекає від журналістів факти ігнорування їхніх запитів Службою безпеки України.
У русі Стоп цензурі! зазначають, що без відповіді, зокрема, залишився запит на ім’я голови СБУ Хорошковського від редакції програми Вікна-Новини із запитанням, хто фінансував святкування Дня СБУ у Палаці Україна за участю зірок російської естради (автор – Сергій Андрушко).
Як повідомлялося, учора, 18 серпня, Янукович під час відвідування Національного Сорочинського ярмарку заявив журналістам, що очікує від представників ЗМІ конкретної інформації щодо осіб, які їм "заважають писати правду" і перешкоджають виконанню професійних обов’язків.
"Назвіть мені прізвища, назвіть мені компанію, власника. Поки що я конкретної відповіді не отримав", - сказав глава держави.
Однак одразу ж Президент почув прізвище. Журналістка телеканалу СТБ Наталія Соколенко назвала прізвище голови СБУ як посадовця, що замовчує інформацію. "Пане Президенте! Є прізвище – Хорошковський. Він на журналістські запити не відповідає", – сказала журналістка.
У відповідь Янукович пообіцяв змусити голову СБУ відповісти на запити. "Я готовий отримати цю інформацію від вас конкретно, на які запити він вам не відповів. Він вам відповість", – пообіцяв глава держави.
***Громадський рух Стоп цензурі! створений 21 травня 2010 року. Рух є неформальним об’єднанням журналістів, що було створене як відповідь на утиски свободи слова в Україні. Це об’єднання – ініціатива українських журналістів і медійних громадських організацій щодо відстоювання свободи слова, запобігання встановленню цензури в Україні, унеможливлення перешкоджанню професійній діяльності журналістів і порушення професійних стандартів при висвітленні суспільно-політичних питань.
Громадський рух Стоп цензурі! не підтримує жодну політичну силу і не фінансується політичними партіями.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Як повідомили у прес-центрі Громадського руху Стоп цензурі!, факти ігнорування журналістських запитів приймаються на e-mail руху: censor.stop@gmail.com.
У прес-центрі нагадують, що вчора у Великих Сорочинцях Віктор Янукович вкотре сказав журналістам, що він проти цензури, а всі ж розмови про згортання свободи слова в Україні вважає безпідставними. Водночас Президент заявив, що чекає від журналістів факти ігнорування їхніх запитів Службою безпеки України.
У русі Стоп цензурі! зазначають, що без відповіді, зокрема, залишився запит на ім’я голови СБУ Хорошковського від редакції програми Вікна-Новини із запитанням, хто фінансував святкування Дня СБУ у Палаці Україна за участю зірок російської естради (автор – Сергій Андрушко).
Як повідомлялося, учора, 18 серпня, Янукович під час відвідування Національного Сорочинського ярмарку заявив журналістам, що очікує від представників ЗМІ конкретної інформації щодо осіб, які їм "заважають писати правду" і перешкоджають виконанню професійних обов’язків.
"Назвіть мені прізвища, назвіть мені компанію, власника. Поки що я конкретної відповіді не отримав", - сказав глава держави.
Однак одразу ж Президент почув прізвище. Журналістка телеканалу СТБ Наталія Соколенко назвала прізвище голови СБУ як посадовця, що замовчує інформацію. "Пане Президенте! Є прізвище – Хорошковський. Він на журналістські запити не відповідає", – сказала журналістка.
У відповідь Янукович пообіцяв змусити голову СБУ відповісти на запити. "Я готовий отримати цю інформацію від вас конкретно, на які запити він вам не відповів. Він вам відповість", – пообіцяв глава держави.
***Громадський рух Стоп цензурі! створений 21 травня 2010 року. Рух є неформальним об’єднанням журналістів, що було створене як відповідь на утиски свободи слова в Україні. Це об’єднання – ініціатива українських журналістів і медійних громадських організацій щодо відстоювання свободи слова, запобігання встановленню цензури в Україні, унеможливлення перешкоджанню професійній діяльності журналістів і порушення професійних стандартів при висвітленні суспільно-політичних питань.
Громадський рух Стоп цензурі! не підтримує жодну політичну силу і не фінансується політичними партіями.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Начальник райвідділу міліції збив на смерть пішохода
Начальник Сокирянського районного відділу міліції (Чернівецька область) підполковник Сергій Косий на службовому автомобілі збив на смерть пішохода.
Про це повідомив Українським новинам прокурор Сокирянського району Ігор Корчинський
Дорожньо-транспортна пригода трапилася 19 серпня вночі.
Косий, керуючи службовим автомобілем о 1:00 на автодорозі "Даньківці-КПП "Сокиряни"", вчинив наїзд на 70-літнього чоловіка, жителя села Коболчин. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень пішохід помер на місці.
Нагадаємо, 15 серпня ввечері заступник начальника ГУ МВС у Криму Рефат Кенжалієв здійснив ДТП, збивши автомобілем дівчину-пішохода. Після цього він доставив її в лікарню, вона відбулася легкими тілесними ушкодженнями.
Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це повідомив Українським новинам прокурор Сокирянського району Ігор Корчинський
Дорожньо-транспортна пригода трапилася 19 серпня вночі.
Косий, керуючи службовим автомобілем о 1:00 на автодорозі "Даньківці-КПП "Сокиряни"", вчинив наїзд на 70-літнього чоловіка, жителя села Коболчин. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень пішохід помер на місці.
Нагадаємо, 15 серпня ввечері заступник начальника ГУ МВС у Криму Рефат Кенжалієв здійснив ДТП, збивши автомобілем дівчину-пішохода. Після цього він доставив її в лікарню, вона відбулася легкими тілесними ушкодженнями.
Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Могильову дарують по 500-600 авто на рік. А він мріє про вертоліт
Міліція отримує близько 500 автомобілів на рік в якості... благодійної допомоги.
Про це, як передаэ Українська правда, заявив міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов, коментуючи долю Cadillac Escalade, отриманого як благодійну допомогу.
На питання, чи не є це дачею хабара, міністр зауважив, що для заміни автопарку міліція щороку потребує 5-6 тисяч автомобілів. Тому через брак державного фінансування (30-40%) міністерство іноді отримує допомогу у вигляді машин. "Ми отримуємо в якості благодійної допомоги десь 500-600 автомобілів на рік. Їх що потрібно всі продавати?", - обурився Могильов, маючи на увазі вимоги продати кадилак.
Міністр додав, що МВС іноді отримує й бензин як допомогу, бо державою виділяється лише літр на день.
"Нам іноді дарують і коштовні картини. Я проблеми в цьому не бачу. З точки зору закону, все проведено законно. Якщо хтось подарує міліції вертоліт, я буду вдячний тим людям", - заявив Могильов.
Він наголосив, що Cadillac Escalade був переданий у користування не йому особисто, а управлінню МВС, і заперечив, що цей автомобіль коштує мільйон гривень. "Сходіть в салон, і подивіться, скільки коштує цей автомобіль. Він коштує 518 тисяч гривень", - запевнив він.
Могильов наголосив на необхідності використання цього автомобіля для пересування іноземних делегацій. За його словами, кадилаком вже користувалися російська та молдавська делегації.
Він не повідомив, хто саме "допоміг" міністерству з кадилаком, зазначивши лише, що це фізична особа.
"По кожному факту благодійної допомоги управління внутрішньої безпеки проводить розслідування, і якщо ця людина або організація не мають проблем з законом, допомога приймається", - заявив міністр. "Відносно цієї людини розслідування проведено, і проблем з законом ніяких не має", - запевнив Могильов
Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це, як передаэ Українська правда, заявив міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов, коментуючи долю Cadillac Escalade, отриманого як благодійну допомогу.
На питання, чи не є це дачею хабара, міністр зауважив, що для заміни автопарку міліція щороку потребує 5-6 тисяч автомобілів. Тому через брак державного фінансування (30-40%) міністерство іноді отримує допомогу у вигляді машин. "Ми отримуємо в якості благодійної допомоги десь 500-600 автомобілів на рік. Їх що потрібно всі продавати?", - обурився Могильов, маючи на увазі вимоги продати кадилак.
Міністр додав, що МВС іноді отримує й бензин як допомогу, бо державою виділяється лише літр на день.
"Нам іноді дарують і коштовні картини. Я проблеми в цьому не бачу. З точки зору закону, все проведено законно. Якщо хтось подарує міліції вертоліт, я буду вдячний тим людям", - заявив Могильов.
Він наголосив, що Cadillac Escalade був переданий у користування не йому особисто, а управлінню МВС, і заперечив, що цей автомобіль коштує мільйон гривень. "Сходіть в салон, і подивіться, скільки коштує цей автомобіль. Він коштує 518 тисяч гривень", - запевнив він.
Могильов наголосив на необхідності використання цього автомобіля для пересування іноземних делегацій. За його словами, кадилаком вже користувалися російська та молдавська делегації.
Він не повідомив, хто саме "допоміг" міністерству з кадилаком, зазначивши лише, що це фізична особа.
"По кожному факту благодійної допомоги управління внутрішньої безпеки проводить розслідування, і якщо ця людина або організація не мають проблем з законом, допомога приймається", - заявив міністр. "Відносно цієї людини розслідування проведено, і проблем з законом ніяких не має", - запевнив Могильов
Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Могильов за дорученням Януковича прочитав... історичний роман
Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов за дорученням президента... вивчає українську мову.
Про це він заявив на брифінгу в п'ятницю, передає Українська правда.
Міністр зауважив, що вчив українську мову ще в школі, тому не має проблем з навчанням.
"Ось тут стоять мої заступники, ми проводимо наради українською мовою. Крім того, будучи у відпустці, я читав книжку історичну - "Святослав" українською мовою", - зазначив міністр.
Як відомо, президент на одному з засідань висловив невдоволення рівнем української мови міністра.
Очевидно, йдеться про роман "Святослав"українського радянського письменника Семена Скляренка.
Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це він заявив на брифінгу в п'ятницю, передає Українська правда.
Міністр зауважив, що вчив українську мову ще в школі, тому не має проблем з навчанням.
"Ось тут стоять мої заступники, ми проводимо наради українською мовою. Крім того, будучи у відпустці, я читав книжку історичну - "Святослав" українською мовою", - зазначив міністр.
Як відомо, президент на одному з засідань висловив невдоволення рівнем української мови міністра.
Очевидно, йдеться про роман "Святослав"українського радянського письменника Семена Скляренка.
Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Регіонали вже чекають на нових "тушок" у вересні
Депутат від Партії регіонів Михайло Чечетов впевнений, що з початком нової сесії кількість бажаючих потрапити в коаліції "різко збільшиться".
Про це він заявив в ефірі ТВі, повідомляє прес-служба телеканалу.
Чечетов запевнив, що питання "форсованого збільшення чисельності коаліції у Партії регіонів знято з порядку денного давно".
"На сьогодні у нас є реальна конституційна більшість в парламенті, здатна прийняти доленосні рішення для країни", - уточнив він.
Регіонал прогнозує, що в БЮТі "залишиться кілька десятків, а що стосується решти, то незрозуміло, в якому плаванні вони знаходяться".
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це він заявив в ефірі ТВі, повідомляє прес-служба телеканалу.
Чечетов запевнив, що питання "форсованого збільшення чисельності коаліції у Партії регіонів знято з порядку денного давно".
"На сьогодні у нас є реальна конституційна більшість в парламенті, здатна прийняти доленосні рішення для країни", - уточнив він.
Регіонал прогнозує, що в БЮТі "залишиться кілька десятків, а що стосується решти, то незрозуміло, в якому плаванні вони знаходяться".
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Інститут національної амнезії?
Новий керівник Інституту національної пам'яті Валерій Солдатенко заявив, що для нього, як для "якого не якого історика досі немає науково підтверджених даних про те, що винищення українців, чи українського селянства, було справжньою метою радянської влади у 1932-1933 роках".
При цьому пан Солдатенко слушно закликав "відкинути політику, зосередитися на фактах, принаймні тих, які визнаються істориками, і не тільки на "посткомуністичному" просторі".
Можливо, пан Солдатенко зі своїм інститутом спробує пояснити наступне?
Факти
1. Якщо Голодомор - "спільна трагедія", то як так сталося, що між переписами 1926 і 1937-го років населення СРСР, без урахування українців і казахів, зросло на 119,4 %. За цей же час чисельність українців зменшилася на 15,3% від чисельності українців в 1926-му році. Тобто станом на 1937 рік число українців, у разі поширення на них загальносоюзних тенденцій, мало б становити 37,246 мільйони.
А становило 26,421 мільйонів, тобто на 10,825 мільйонів менше.
2. Пан Солдатенко, звичайно, може сказати, що перепис 1937 року організували шкідники троцькісти-бухарінці, за що їх було жорстко, але справедливо покарано радянським прав
осуддям.
Але як тоді з даними офіційно визнаного в СРСР радянського перепису 1939 року?
За цими даними, кількість українців з 1926-й по 1939 роки скоротилася з 31,195 мільйона до 28,111 мільйонів, тобто на 11 відсотків. За цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 мільйонів, тобто на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16% - зі 147,028 мільйона до 170,557 мільйонів.
Якби на Україну поширити хоча б середньосоюзні темпи зростання населення, то тоді кількість українців в 1939-му році мала б становити 36,186 мільйонів, тобто на 8,075 мільйонів осіб більше ніж їх виявилося насправді.
І це при тому, що ще на початку ХХ століття Україну за швидкістю зростання населення порівнювали з Китаєм. А сьогодні Україна - №1 у світі за швидкістю зменшення населення.
3. Чи знає пан Солдатенко, що в селах України, які проводили відповідні обрахунки, кількість загиблих у результаті Голодомору більша, ніж у Другій Світовій війні? Нагадую, у ній загинуло щонайменше шість з половиною мільйонів мешканців України.
4. Чому з усього СРСР в 1932-33 роках лише в Україні застосовувалися військові операції з огородження, з тим щоб не дати населенню врятуватися від голодної смерті?
Області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР в 1932-33 роках були оточені військовими загонами, в сутичках з якими загинуло багато втікачів. Цьому є маса доказів та показів досі живих свідків.
Чому нічого схожого в інших регіонах СРСР не було?
5. Чому єдиним регіоном, крім України, де в 1932-33 роках були застосовані збройні сили для огородження територій після вилучення харчів у населення, стала Кубань - єдиний регіон СРСР поза Україною, де на той час переважало українське населення?
6. Чому по всьому периметру кордону України, від Житомирщини до Луганщини, розташовані численні українські села, які вимирали з голоду, а за кілька кілометрів, за кордоном України, населення інших республік - Росії та Білорусії - не згадують жертв голодомору?
7. Чому тільки щодо населення України було ухвалено постанову, яка запровадила вилучення в селян не лише зерна, а всіх без винятку харчових запасів?
8. Чому в розпал голоду 22 січня 1933 року Кремль спеціальною директивою наказав не допускати виїзду селян із території України й Кубані в інші райони, а "тих, хто пробрався на північ" негайно заарештовувати, і, після того як були виявлені "контрреволюційні елементи", висилати на місця попереднього проживання?
9. Чому в розпал голодомору, 17 березня 1933 року, було прийнято постанову, згідно з якою вихід із колгоспу допускався тільки з дозволу адміністрації на основі організованого набору робочої сили?
10. Чому поселенців і червоноармійців, які заселялися на місце вимерлих селян, влада забезпечувала харчами, а місцеве населення - ні?
11. Чому Голодомор проводився паралельно з відновленням масштабних репресій проти культурної еліти України та згортанням українізації в Україні й на Кубані?
12. Чому про Голод у Поволжі 1921-22 році в СРСР можна було вільно писати, а про просту згадку про Голодомор в Україні ще в 1980-х роках можна було потрапити за грати? Чому в розпал Голодомору в Україні СРСР називав повідомлення про нього у світі "брудними наклепами", і продовжував так робити ще десятиліття?
13. Чому під час Голодомору в Україні в 1932-33 роках СРСР експортував за кордон мільйони тон зерна та значні обсяги інших харчів, чому є маса підтверджень в офіційній біржовій статистиці?
14. Убивство мільйонів українців завдало значної шкоди економіці СРСР. Врятувати їх від голодної смерті коштувало б копійки в порівнянні з тим, що ці люди щороку заробляли для країни. Однак керівництво СРСР їх не врятувало. Чому?
15. Чи вірить пан Солдатенко в те, що в такій країні, як СРСР, де люди часто боялися говорити пошепки під ковдрою, могли вмирати від голоду мільйонами протягом майже двох років без відома й схвалення цього в Москві?
16. Чому іноземні дипломати повідомляли про приватні заяви радянських керівників про те, що в Україні в результаті голоду "етнографічний матеріал буде змінено"?
17. Радянський Союз здійснив геноцидні дії у вигляді виселення проти низки народів Криму й Кавказу. Чи пан Солдатенко думає, що Сталін більше любив українців?
18. Чи знає пан Солдатенко про свідчення учасників розмови Сталіна за участі Постишева і Косіора, де Сталін похвалив їх за звіти в Москву про кількість померлих від голоду в Україні, і сказав Постишеву: "Ты, Паша, назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные"?
19. Чи довіряє пан Солдатенко матеріалам з'їзду КПРС і самому Генеральному секретарю комуністичної партії про те, що Сталін вирішив виселити всіх українців з України: "Українці уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би виселив".
Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справ СРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру.
У своїх спогадах радянські генерали зізналися в існуванні такого наказу та готовності його виконати. Про те, що всіх українців збиралися виселити з України, на ХХ з'їзді КПРС у 1956 році зізнався генеральний секретар КПРС Хрущов.
Згідно зі спогадами американського державного секретаря Стеттініуса, під час переговорів у Ялті в 1945 році Сталін скаржився на "ненадійне" становище в Україні, та жалкував, що не ухвалив рішення про виселення українців до Сибіру.
Якщо в 1944 році керівництво СРСР було готове на геноцид українців посеред війни, то чому вони не могли цього хотіти в 1933?
20. "Однак, я, знову ж таки, як історик, не можу погодитися з тезою про те, що голод був самоціллю влади, читайте - Кремля", - каже пан Солдатенко.
Тут, нарешті, можна згодитися, убивство українського народу було засобом. А самоціллю - "раздуть пожар мировой революции", тобто зробити приблизно те ж саме іншим, на скільки вистачить сил.
Цікаво, чому в питанні НАТО потрібно враховувати думку народу, а питанні Голодомору - ні? Як відомо, більшість населення України вважає Голодомр геноцидом.
Чи уявляє пан Солдатенко, що було б у Вірменії з тими чиновниками, які б поставили під сумнів геноцидний характер трагедії 1915 року?
Нарешті, чи знає пан Содатенко, як історик, що перехід від тваринного стану в печерних людей почався із шанування могил?
Люди, які приходять в іншу країну, зобов'язані на відповідні норми пристойності. Якщо вони, звичайно, не дикуни.
Колись мешканці України сказали завойовнику, "Якщо тобі потрібно будь-що битися з нами, то знай, що в нас є отчі могили. Спробуй їх розрити, і тоді дізнаєшся, будемо ми битися чи ні".
Цікаво, чи розуміє хтось у Партії регіонів, що своїм холуйським вислужуванням перед іноземними правителями в рахунок замордованих українців нинішня влада готує собі такий кінець, якому, можливо, не встигне здивуватися?
Тим часом нині в Україні під приводом толерантності й розмови про недопущення переписування історії почала в підручниках для дітей приховувати її найбільш драматичні, вирішальні моменти.
Цим фальшуванням намагаючись не досягнути толерантності, яка йде від знання й прощення, а виховати чергові покоління "яничар". Тим більше, що ні в чому не винні нинішні покоління нема в чому й прощати.
Нарешті, ключове питання:
Чому пан Солдатенко & Ко намагається подати ситуацію таким чином, що визнання геноцидного характеру Голодомору 1932-33 років зробить винними в ньому росіян?
Невже пан Солдатенко не розуміє, що проведення паралелі між росіянами як народом, і Сталіним та радянською верхівкою, - є нічим іншим, як прямою образою російського народу?
Олександр Палій, історик, політолог, кандидат політичних наук
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
При цьому пан Солдатенко слушно закликав "відкинути політику, зосередитися на фактах, принаймні тих, які визнаються істориками, і не тільки на "посткомуністичному" просторі".
Можливо, пан Солдатенко зі своїм інститутом спробує пояснити наступне?
Факти
1. Якщо Голодомор - "спільна трагедія", то як так сталося, що між переписами 1926 і 1937-го років населення СРСР, без урахування українців і казахів, зросло на 119,4 %. За цей же час чисельність українців зменшилася на 15,3% від чисельності українців в 1926-му році. Тобто станом на 1937 рік число українців, у разі поширення на них загальносоюзних тенденцій, мало б становити 37,246 мільйони.
А становило 26,421 мільйонів, тобто на 10,825 мільйонів менше.
2. Пан Солдатенко, звичайно, може сказати, що перепис 1937 року організували шкідники троцькісти-бухарінці, за що їх було жорстко, але справедливо покарано радянським прав
осуддям.
Але як тоді з даними офіційно визнаного в СРСР радянського перепису 1939 року?
За цими даними, кількість українців з 1926-й по 1939 роки скоротилася з 31,195 мільйона до 28,111 мільйонів, тобто на 11 відсотків. За цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 мільйонів, тобто на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16% - зі 147,028 мільйона до 170,557 мільйонів.
Якби на Україну поширити хоча б середньосоюзні темпи зростання населення, то тоді кількість українців в 1939-му році мала б становити 36,186 мільйонів, тобто на 8,075 мільйонів осіб більше ніж їх виявилося насправді.
І це при тому, що ще на початку ХХ століття Україну за швидкістю зростання населення порівнювали з Китаєм. А сьогодні Україна - №1 у світі за швидкістю зменшення населення.
3. Чи знає пан Солдатенко, що в селах України, які проводили відповідні обрахунки, кількість загиблих у результаті Голодомору більша, ніж у Другій Світовій війні? Нагадую, у ній загинуло щонайменше шість з половиною мільйонів мешканців України.
4. Чому з усього СРСР в 1932-33 роках лише в Україні застосовувалися військові операції з огородження, з тим щоб не дати населенню врятуватися від голодної смерті?
Області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР в 1932-33 роках були оточені військовими загонами, в сутичках з якими загинуло багато втікачів. Цьому є маса доказів та показів досі живих свідків.
Чому нічого схожого в інших регіонах СРСР не було?
5. Чому єдиним регіоном, крім України, де в 1932-33 роках були застосовані збройні сили для огородження територій після вилучення харчів у населення, стала Кубань - єдиний регіон СРСР поза Україною, де на той час переважало українське населення?
6. Чому по всьому периметру кордону України, від Житомирщини до Луганщини, розташовані численні українські села, які вимирали з голоду, а за кілька кілометрів, за кордоном України, населення інших республік - Росії та Білорусії - не згадують жертв голодомору?
7. Чому тільки щодо населення України було ухвалено постанову, яка запровадила вилучення в селян не лише зерна, а всіх без винятку харчових запасів?
8. Чому в розпал голоду 22 січня 1933 року Кремль спеціальною директивою наказав не допускати виїзду селян із території України й Кубані в інші райони, а "тих, хто пробрався на північ" негайно заарештовувати, і, після того як були виявлені "контрреволюційні елементи", висилати на місця попереднього проживання?
9. Чому в розпал голодомору, 17 березня 1933 року, було прийнято постанову, згідно з якою вихід із колгоспу допускався тільки з дозволу адміністрації на основі організованого набору робочої сили?
10. Чому поселенців і червоноармійців, які заселялися на місце вимерлих селян, влада забезпечувала харчами, а місцеве населення - ні?
11. Чому Голодомор проводився паралельно з відновленням масштабних репресій проти культурної еліти України та згортанням українізації в Україні й на Кубані?
12. Чому про Голод у Поволжі 1921-22 році в СРСР можна було вільно писати, а про просту згадку про Голодомор в Україні ще в 1980-х роках можна було потрапити за грати? Чому в розпал Голодомору в Україні СРСР називав повідомлення про нього у світі "брудними наклепами", і продовжував так робити ще десятиліття?
13. Чому під час Голодомору в Україні в 1932-33 роках СРСР експортував за кордон мільйони тон зерна та значні обсяги інших харчів, чому є маса підтверджень в офіційній біржовій статистиці?
14. Убивство мільйонів українців завдало значної шкоди економіці СРСР. Врятувати їх від голодної смерті коштувало б копійки в порівнянні з тим, що ці люди щороку заробляли для країни. Однак керівництво СРСР їх не врятувало. Чому?
15. Чи вірить пан Солдатенко в те, що в такій країні, як СРСР, де люди часто боялися говорити пошепки під ковдрою, могли вмирати від голоду мільйонами протягом майже двох років без відома й схвалення цього в Москві?
16. Чому іноземні дипломати повідомляли про приватні заяви радянських керівників про те, що в Україні в результаті голоду "етнографічний матеріал буде змінено"?
17. Радянський Союз здійснив геноцидні дії у вигляді виселення проти низки народів Криму й Кавказу. Чи пан Солдатенко думає, що Сталін більше любив українців?
18. Чи знає пан Солдатенко про свідчення учасників розмови Сталіна за участі Постишева і Косіора, де Сталін похвалив їх за звіти в Москву про кількість померлих від голоду в Україні, і сказав Постишеву: "Ты, Паша, назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные"?
19. Чи довіряє пан Солдатенко матеріалам з'їзду КПРС і самому Генеральному секретарю комуністичної партії про те, що Сталін вирішив виселити всіх українців з України: "Українці уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би виселив".
Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справ СРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру.
У своїх спогадах радянські генерали зізналися в існуванні такого наказу та готовності його виконати. Про те, що всіх українців збиралися виселити з України, на ХХ з'їзді КПРС у 1956 році зізнався генеральний секретар КПРС Хрущов.
Згідно зі спогадами американського державного секретаря Стеттініуса, під час переговорів у Ялті в 1945 році Сталін скаржився на "ненадійне" становище в Україні, та жалкував, що не ухвалив рішення про виселення українців до Сибіру.
Якщо в 1944 році керівництво СРСР було готове на геноцид українців посеред війни, то чому вони не могли цього хотіти в 1933?
20. "Однак, я, знову ж таки, як історик, не можу погодитися з тезою про те, що голод був самоціллю влади, читайте - Кремля", - каже пан Солдатенко.
Тут, нарешті, можна згодитися, убивство українського народу було засобом. А самоціллю - "раздуть пожар мировой революции", тобто зробити приблизно те ж саме іншим, на скільки вистачить сил.
Цікаво, чому в питанні НАТО потрібно враховувати думку народу, а питанні Голодомору - ні? Як відомо, більшість населення України вважає Голодомр геноцидом.
Чи уявляє пан Солдатенко, що було б у Вірменії з тими чиновниками, які б поставили під сумнів геноцидний характер трагедії 1915 року?
Нарешті, чи знає пан Содатенко, як історик, що перехід від тваринного стану в печерних людей почався із шанування могил?
Люди, які приходять в іншу країну, зобов'язані на відповідні норми пристойності. Якщо вони, звичайно, не дикуни.
Колись мешканці України сказали завойовнику, "Якщо тобі потрібно будь-що битися з нами, то знай, що в нас є отчі могили. Спробуй їх розрити, і тоді дізнаєшся, будемо ми битися чи ні".
Цікаво, чи розуміє хтось у Партії регіонів, що своїм холуйським вислужуванням перед іноземними правителями в рахунок замордованих українців нинішня влада готує собі такий кінець, якому, можливо, не встигне здивуватися?
Тим часом нині в Україні під приводом толерантності й розмови про недопущення переписування історії почала в підручниках для дітей приховувати її найбільш драматичні, вирішальні моменти.
Цим фальшуванням намагаючись не досягнути толерантності, яка йде від знання й прощення, а виховати чергові покоління "яничар". Тим більше, що ні в чому не винні нинішні покоління нема в чому й прощати.
Нарешті, ключове питання:
Чому пан Солдатенко & Ко намагається подати ситуацію таким чином, що визнання геноцидного характеру Голодомору 1932-33 років зробить винними в ньому росіян?
Невже пан Солдатенко не розуміє, що проведення паралелі між росіянами як народом, і Сталіним та радянською верхівкою, - є нічим іншим, як прямою образою російського народу?
Олександр Палій, історик, політолог, кандидат політичних наук
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Русь як тема для сексу
Хільдерик був королем. Ну, не те щоб королем, а, швидше, вождем. А його вождівною була така собі Базіна. До речі, якщо вірити Григорію Турському, це була та ще тітонька - куди там нашій Тимошенко! Але в історію славетне подружжя увійшло головним чином завдяки їхньому синочкові. Синочка звали Хлодвіг.
Півтори тисячі років тому Хлодвіг був першим правителем Королівства Франків*. Він це королівство легітимізував мечем і сокирою, він його розширив, він його християнізував, і він же заснував династію Меровінгів. А якщо все це вам ні про що не говорить, то завжди є Вікіпедія.
Пришпил у тому, що франки були германцями. Перефразовуючи класичний вираз, яким задовбують усіх нещасних першокурсників, котрим пощастило мати в навчальному плані предмет "логіка", можна сказати так: не всі германці були франками - але всі франки були германці.
Як вам, напевно, відомо, назва сучасної держави "Франція" походить саме від цього племені. З іншого боку, назва сучасної держави "Німеччина" в багатьох мовах - наприклад, російській чи англійській - походить від загальної назви германських племен.
Шановані мною автори УП вже сточили пера в дискусії про слово "Русь". І тут ми наближаємося до теми. Точніше, до "великого" питання, яке полягає в тому, чи є "Руссю" Україна, чи все-таки Російська Федерація.
Особисто я хочу відверто сказати шанованим мною авторам, що вони поводяться як... Ні, я цього таки не скажу. Це було б надто відверто.
Адже дискутувати про те, РФ чи Україна має право носити звання "Русі" - це те ж самісіньке, що дискутувати, французи чи німці є "істинними" нащадками Хлодвіга. Дурневі ясно, що ні ті, ні інші. Салічні франки дуже відрізнялися хоч від сучасних німців, хоч від сучасних французів. А руси тисячолітньої давності не були схожі ні на сучасних українців, ні на сучасних росіян.
Разом із тим, існує й певна грань ситуації, що не одразу кидається у вічі. Хоча помітити її неважко. Досить поставити перед собою питання: а чому, власне, тема "руськості" так зачепила тих же авторів УП? Пояснення цьому є, і воно сумне.
Вся справа в тому, що ідеологія та міфологія - це основоположні підстави для згуртування будь-яких достатньо великих соціальних груп. Гірше за те: це єдині такі підстави.
Народ - чи його частина - єднається тільки довкола абстрактної ідеї. Довкола "НАТО хужє гєстапо" або довкола "Україна - для українців".
Натомість довкола "Покращення життя вже сьогодні" не єднається ніхто. Хіба що спорадично - з метою закатування в асфальт окремих громадян, що вже покращили своє життя на 137 гектарів приватного заповідника та асфальтування дороги до цього заповідника на суму в -надцять мільйонів гривень.
От у цей асфальт зазначених громадян народ і закатає - але філософської цінності цей прогноз не має, так само, як і юридичної сили.
Але це - спорадично. Державу на такому не збудуєш. Натомість іще Гітлер казав, що "ніхто не піде вмирати за восьмигодинний робочий день, але всі підуть вмирати за Велику Німеччину".
Гітлер не помилився. Як і його вчитель Сталін, котрий 1943-го року наполягав на взятті Києва саме до річниці жовтневої революції. Сталін пісяти хотів на передбачувані жертви: головним для нього було досягти символічного успіху. Символ був дорожчий за людей.
І так воно і є весь час існування людства. А тому, хто каже вам, буцімто вся справа - в програмах економічних реформ, плюньте в очі. Тільки сильно.
Те самісіньке відбувається й з історією про "Русь". Із наукової точки зору, вся дискусія на цю тему є виявом глибокого маразму. Але з точки зору політичної пропаганди важко знайти щось важливіше для становлення Української держави - як і для самоствердження російського імперіалізму, бо ж одне без другого не буває, еге ж.
...Розвага тут полягає хіба що в іменах. Погодьтесь, якби Лотар ще з дитинства не займався незаконним сексом з Вальдрадою, а кохав, як воно й треба було, лише Тевтобергу, історія Західної Європи склалась би зовсім інакше.
А історія Східної Європи склалась би геть не так, як зараз, коли б Володимир не зґвалтував княжну Рогніду на очах її батьків. Ну, ви мене зрозуміли.
*Спеціально для шанувальників Анни Ахмєтової - в слові "франків" наголос ставиться на перший склад. При цьому саме слово ні до відомого поета, ні до відомого диктатора, ні до відомого спортивного журналіста відношення не має!
Олександр Михельсон, журналіст
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Півтори тисячі років тому Хлодвіг був першим правителем Королівства Франків*. Він це королівство легітимізував мечем і сокирою, він його розширив, він його християнізував, і він же заснував династію Меровінгів. А якщо все це вам ні про що не говорить, то завжди є Вікіпедія.
Пришпил у тому, що франки були германцями. Перефразовуючи класичний вираз, яким задовбують усіх нещасних першокурсників, котрим пощастило мати в навчальному плані предмет "логіка", можна сказати так: не всі германці були франками - але всі франки були германці.
Як вам, напевно, відомо, назва сучасної держави "Франція" походить саме від цього племені. З іншого боку, назва сучасної держави "Німеччина" в багатьох мовах - наприклад, російській чи англійській - походить від загальної назви германських племен.
Шановані мною автори УП вже сточили пера в дискусії про слово "Русь". І тут ми наближаємося до теми. Точніше, до "великого" питання, яке полягає в тому, чи є "Руссю" Україна, чи все-таки Російська Федерація.
Особисто я хочу відверто сказати шанованим мною авторам, що вони поводяться як... Ні, я цього таки не скажу. Це було б надто відверто.
Адже дискутувати про те, РФ чи Україна має право носити звання "Русі" - це те ж самісіньке, що дискутувати, французи чи німці є "істинними" нащадками Хлодвіга. Дурневі ясно, що ні ті, ні інші. Салічні франки дуже відрізнялися хоч від сучасних німців, хоч від сучасних французів. А руси тисячолітньої давності не були схожі ні на сучасних українців, ні на сучасних росіян.
Разом із тим, існує й певна грань ситуації, що не одразу кидається у вічі. Хоча помітити її неважко. Досить поставити перед собою питання: а чому, власне, тема "руськості" так зачепила тих же авторів УП? Пояснення цьому є, і воно сумне.
Вся справа в тому, що ідеологія та міфологія - це основоположні підстави для згуртування будь-яких достатньо великих соціальних груп. Гірше за те: це єдині такі підстави.
Народ - чи його частина - єднається тільки довкола абстрактної ідеї. Довкола "НАТО хужє гєстапо" або довкола "Україна - для українців".
Натомість довкола "Покращення життя вже сьогодні" не єднається ніхто. Хіба що спорадично - з метою закатування в асфальт окремих громадян, що вже покращили своє життя на 137 гектарів приватного заповідника та асфальтування дороги до цього заповідника на суму в -надцять мільйонів гривень.
От у цей асфальт зазначених громадян народ і закатає - але філософської цінності цей прогноз не має, так само, як і юридичної сили.
Але це - спорадично. Державу на такому не збудуєш. Натомість іще Гітлер казав, що "ніхто не піде вмирати за восьмигодинний робочий день, але всі підуть вмирати за Велику Німеччину".
Гітлер не помилився. Як і його вчитель Сталін, котрий 1943-го року наполягав на взятті Києва саме до річниці жовтневої революції. Сталін пісяти хотів на передбачувані жертви: головним для нього було досягти символічного успіху. Символ був дорожчий за людей.
І так воно і є весь час існування людства. А тому, хто каже вам, буцімто вся справа - в програмах економічних реформ, плюньте в очі. Тільки сильно.
Те самісіньке відбувається й з історією про "Русь". Із наукової точки зору, вся дискусія на цю тему є виявом глибокого маразму. Але з точки зору політичної пропаганди важко знайти щось важливіше для становлення Української держави - як і для самоствердження російського імперіалізму, бо ж одне без другого не буває, еге ж.
...Розвага тут полягає хіба що в іменах. Погодьтесь, якби Лотар ще з дитинства не займався незаконним сексом з Вальдрадою, а кохав, як воно й треба було, лише Тевтобергу, історія Західної Європи склалась би зовсім інакше.
А історія Східної Європи склалась би геть не так, як зараз, коли б Володимир не зґвалтував княжну Рогніду на очах її батьків. Ну, ви мене зрозуміли.
*Спеціально для шанувальників Анни Ахмєтової - в слові "франків" наголос ставиться на перший склад. При цьому саме слово ні до відомого поета, ні до відомого диктатора, ні до відомого спортивного журналіста відношення не має!
Олександр Михельсон, журналіст
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Історичне минуле - головний привід для гордості росіян (опитування)
Історичне минуле для 47% росіян, як і раніше, є головним приводом для гордості за країну. Такі дані наводяться в дослідженні Всеросійського центру вивчення громадської думки (“ВЦИОМ”).
Близько 32% респондентів пишаються Росією як місцем, де народилися і виросли, 30% - як територією, на якій живуть.
Дещо рідше предметом гордості виявляються великі люди (22%), рідна природа (21%), держава (19%), література і мистецтво (17%), військова міць (16%), душевні якості народу (15%). 13% опитаних пишаються російською мовою, 12% - піснями, святами і звичаями, 11% - спортивними досягненнями, 10% - пам`яттю предків, по 9% - релігією і державною символікою. У меншості - ті, у кого предметом гордості є працьовитість і хазяйновитість народу (6%).
Опитування також засвідчило, що порівняно з 2009 р. росіяни менше пишаються країною у зв`язку з її територією (зниження з 37% до 30%), великими людьми (з 27% до 22%), душевними якостями народу (з 21% до 15%), піснями, святами і звичаями (з 17% до 12%), спортивними перемогами (з 16% до 11%), пам`яттю предків (з 14% до 10%), релігією (з 12% до 9%), працьовитістю народу (з 11% до 6%).
Чим вищий рівень освіти росіян, тим частіше вони пишаються своєю країною у зв`язку з її історичним минулим (42% малоосвічених проти 50% високоосвічених), великими людьми своєї національності (17% проти 30% відповідно), літературою і мистецтвом (4% проти 20%), душевними якостями народу (12% проти 19%). Малоосвічені співгромадяни, натомість, більш схильні пишатися піснями, святами і звичаями (16% проти 11%).
Ініціативне всеросійське опитування “ВЦИОМ” проведене 5-6 червня 2010 р. Опитані 1,6 тис. осіб у 140 населених пунктах в 42 областях, краях і республіках Росії. Статистична похибка не перевищує 3,4%.
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Близько 32% респондентів пишаються Росією як місцем, де народилися і виросли, 30% - як територією, на якій живуть.
Дещо рідше предметом гордості виявляються великі люди (22%), рідна природа (21%), держава (19%), література і мистецтво (17%), військова міць (16%), душевні якості народу (15%). 13% опитаних пишаються російською мовою, 12% - піснями, святами і звичаями, 11% - спортивними досягненнями, 10% - пам`яттю предків, по 9% - релігією і державною символікою. У меншості - ті, у кого предметом гордості є працьовитість і хазяйновитість народу (6%).
Опитування також засвідчило, що порівняно з 2009 р. росіяни менше пишаються країною у зв`язку з її територією (зниження з 37% до 30%), великими людьми (з 27% до 22%), душевними якостями народу (з 21% до 15%), піснями, святами і звичаями (з 17% до 12%), спортивними перемогами (з 16% до 11%), пам`яттю предків (з 14% до 10%), релігією (з 12% до 9%), працьовитістю народу (з 11% до 6%).
Чим вищий рівень освіти росіян, тим частіше вони пишаються своєю країною у зв`язку з її історичним минулим (42% малоосвічених проти 50% високоосвічених), великими людьми своєї національності (17% проти 30% відповідно), літературою і мистецтвом (4% проти 20%), душевними якостями народу (12% проти 19%). Малоосвічені співгромадяни, натомість, більш схильні пишатися піснями, святами і звичаями (16% проти 11%).
Ініціативне всеросійське опитування “ВЦИОМ” проведене 5-6 червня 2010 р. Опитані 1,6 тис. осіб у 140 населених пунктах в 42 областях, краях і республіках Росії. Статистична похибка не перевищує 3,4%.
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
У Тернополі вандали знищили меморіальну дошку Ярослави Стецько
У Тернополі невідомі знищили меморіальну дошку Ярослави Стецько.
Як повідомили кореспонденту УНІАН в прес-службі обласної організації Конгресу українських націоналістів, у ніч з 17 на 18 серпня охоронець почув сильний гуркіт, а коли вийшов на вулицю, то побачив збиту зі стіни меморіальну дошку. Одразу після цього він викликав правоохоронців.
Голова обласної організації КУН Іван БІЛАХ вважає акт вандалізму спеціально спланованою провокацією проросійських сил напередодні Дня Незалежності. «Що це не випадковість засвідчує і те, що цієї ж ночі у місті було зруйновано меморіальну дошку полковнику УПА Омеляну Польовому. З приходом команди ЯНУКОВИЧА антиукраїнські сили відчули свою безкарність і вседозволеність», – переконаний І.БІЛАХ.
Він додав, що представники КУН звернулися до міліції з вимогою розслідувати акти вандалізму.
«Сподіваємося, що в найближчий час правоохоронці знайдуть зловмисників», – сказав І.БІЛАХ.
Як повідомляв УНІАН, 30 травня у Тернополі до 90-річчя від дня народження голови ОУН, народного депутата трьох скликань, голови КУН Я.Стецько обласна організація Конгресу українських націоналістів спільно з міською радою та патріотичними організаціями області відкрила меморіальну дошку видатній політичній діячці. Пам’ятну дошку було відкрито на фасаді будинку, де розташований офіс КУН, у центральній частині міста.
Довідка УНІАН. Я.Стецько народилася 14 травня 1920 року в с. Романівка Тернопільської області.
Померла 12 березня 2003 року.
У 1943 році за діяльність в ОУН ув’язнена німцями у Львові. У 1944-1991 роки перебувала за кордоном, де разом із чоловіком Ярославом Стецьком вела підпільну діяльність, спрямовану на здобуття Україною незалежності. Співорганізатор Червоного Хреста УПА, жіночої мережі і юнацтва ОУН. З 1968 – керівник сектору зовнішньої політики Проводу ОУН. Була членом ЦК Антибільшовицького блоку народів (АБН), президентом АБН, головним редактором ABN-Correspondence (з 1948), квартальника «Ukrainian Review» та різних видань АБН, організатором конференцій АБН й учасником міжнародних антикомуністичних конгресів, співорганізатором Європейської Ради Свободи.
Після отримання Україною незалежності повернулася на батьківщину.
Очолювала Конгрес українських націоналістів з 1992 року.
До 2001 року – голова проводу ОУН(б).
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Як повідомили кореспонденту УНІАН в прес-службі обласної організації Конгресу українських націоналістів, у ніч з 17 на 18 серпня охоронець почув сильний гуркіт, а коли вийшов на вулицю, то побачив збиту зі стіни меморіальну дошку. Одразу після цього він викликав правоохоронців.
Голова обласної організації КУН Іван БІЛАХ вважає акт вандалізму спеціально спланованою провокацією проросійських сил напередодні Дня Незалежності. «Що це не випадковість засвідчує і те, що цієї ж ночі у місті було зруйновано меморіальну дошку полковнику УПА Омеляну Польовому. З приходом команди ЯНУКОВИЧА антиукраїнські сили відчули свою безкарність і вседозволеність», – переконаний І.БІЛАХ.
Він додав, що представники КУН звернулися до міліції з вимогою розслідувати акти вандалізму.
«Сподіваємося, що в найближчий час правоохоронці знайдуть зловмисників», – сказав І.БІЛАХ.
Як повідомляв УНІАН, 30 травня у Тернополі до 90-річчя від дня народження голови ОУН, народного депутата трьох скликань, голови КУН Я.Стецько обласна організація Конгресу українських націоналістів спільно з міською радою та патріотичними організаціями області відкрила меморіальну дошку видатній політичній діячці. Пам’ятну дошку було відкрито на фасаді будинку, де розташований офіс КУН, у центральній частині міста.
Довідка УНІАН. Я.Стецько народилася 14 травня 1920 року в с. Романівка Тернопільської області.
Померла 12 березня 2003 року.
У 1943 році за діяльність в ОУН ув’язнена німцями у Львові. У 1944-1991 роки перебувала за кордоном, де разом із чоловіком Ярославом Стецьком вела підпільну діяльність, спрямовану на здобуття Україною незалежності. Співорганізатор Червоного Хреста УПА, жіночої мережі і юнацтва ОУН. З 1968 – керівник сектору зовнішньої політики Проводу ОУН. Була членом ЦК Антибільшовицького блоку народів (АБН), президентом АБН, головним редактором ABN-Correspondence (з 1948), квартальника «Ukrainian Review» та різних видань АБН, організатором конференцій АБН й учасником міжнародних антикомуністичних конгресів, співорганізатором Європейської Ради Свободи.
Після отримання Україною незалежності повернулася на батьківщину.
Очолювала Конгрес українських націоналістів з 1992 року.
До 2001 року – голова проводу ОУН(б).
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Святкування річниць Незалежності: за Кучми відкрили музей Бандери, за Ющенка був наймасштабніший військовий парад
19-ту річницю Незалежності вже повнолітня Україна буде святкувати скромно, без видовищ.
Традиційного в останні роки військового параду на Майдані Незалежності не буде. І на феєрверки президент Віктор Янукович наклав табу через спеку. А ось започатковану своїм попередником Ющенком традицію розпочинати святкування Дня Незалежності з молитви за Україну Янукович продовжив. Щоправда, зі зміню місця. Якщо за президентства Віктора Андрійовича молебень служили на Софіївський площі, то Віктор Федорович молитиметься у Києво-Печерській Лаврі.
Ми вирішили пригадати, як святкували Незалежність України за різних президентів.
За Кравчука дату святкування Дня Незалежності змінили
Уперше День незалежності України відзначали 16 липня 1991 року – в пам’ять про те, що рік тому – 16 липня 1990 року – Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.
Та оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України, то дату святкування Дня незалежності перенесли. Тож з 1992 року почалося становлення свята і закріплення традицій його відзначання. Відтоді і до часів Ющенка, День Незалежності супроводжувався неодмінним урочистим зібранням в палаці “Україна”, врученням нагород, святковими мітингами і різноманітні культурно-мистецькими акціями у регіонах. Протягом перших років все тривало за одним сценарієм.
За Кучми відкрили музей Бандери і встановили на Майдані Берегиню
За часів президентства Кучми Незалежність теж святкували в радянському дусі: з військовими парадами, урочистостями в палаці “Україна”, церемоніями нагороджень, концертами і салютами.
Майдан, Європейська площа і Співоче поле стали традиційними місцями святкування річниць у столиці.
У деякі роки врочистості супроводжувалися акціями протесту. Приміром, на День Незалежності у 2000 році було заплановано освячення Свято-Успенського Собору Києво-Печерської Лаври предстоятелем УПЦ Московського патріархату Володимиром. Але Комітет захисту українських святинь у складі 33-х політичних партій та громадських організацій провів низку протестних заходів, бо, на думку його учасників, собор повинні були освячувати представники УПЦ Київського патріархату.
Десятиріччя Незалежності відзначали з небувалим розмахом. До Києва приїхали керівники сусідніх держав Володимир Путін і Олександр Квасневський. В Національному заповіднику “Софія Київська” відбувся молебень за Україну – там зібралися представники різних конфесій і по черзі читали молитви у присутності політеліти країни.
Напередодні, 23 серпня, на Майдані у Києві встановили верхню частину монументу Незалежності (Берегині) – нинішній символ столиці. А тодішній лідер опозиції Ющенко разом 50 художниками з різних куточків країни на Михайлівській площі провели культурно-мистецьку акцію і створили велике панно “Наша Україна”.
Вже 24 серпня на центральній площі країни стартував найбільший за всю історію України парад за участі військової техніки і чотирьох десятків літаків і гелікоптерів. У Києві цього дня відбувся і перший показовий виїзд 100-відсотково українського трамваю нового покоління “Київ” (зібраний з вузлів і матеріалів, виготовлених на заводах України), а у Стриї на Львівщині відкрився музей-садиба Степана Бандери.
Одинадцята річниця затьмарилася Скнилівською трагедією на Львівщині. Розважальні заходи були зведені до мінімуму.
У 2003 році до Дня Незалежності Кучма запропонував законопроект про зміни до Конституції, який передбачав перехід з президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки.
Напередодні свята також назвали тисячу «Великих українців». Очолив рейтинг Тарас Шевченко, на другому місці - Богдан Хмельницький, на третьому – брати Клички. Дев’яте місце посів тодішній Президент Кучма, одинадцяте – лідер опозиції Віктор Ющенко. А у Севастополі з’явився 3,5-метровий пам’ятник Тарасові Шевченку.
У Ющенка відмовилися від “шароварщини” і стали молитися за Україну
Секретаріат президента Ющенка у 2005 пообіцяв відмовитися від “шароварщини” при святкуванні Дня Незалежності. Режисером фесту виступив Вовкун. За його задумом умільці з різних куточків України представляли народне мистецтво, на Майдані лунав хор Національної опери і Ющенко під салютні постріли з Труханового острову прибував на центральну площу столиці. Цього ж дня у Софії Київській за участі президента пройшла “Молитва за Україну”. Відтоді спільним молебнем за країну відзначалися всі річниці Незалежності за президентства Ющенка. Напередодні 23 серпня Ющенко разом з Литвиним і Омельченком відкрили нову станцію метро Бориспільська.
У 2006 році частину святкових заходів перенесли на 26 серпня у зв’язку з катастрофою російського пасажирського літака, яка сталася 22 серпня 2006 року у Донецькій області.
На 16-річницю Незалежності у молебні на Софіївській площі разом з Ющенком взяв участь і тодішній прем’єр Янукович. У Тернополі, Івано-Франківську і Луцьку пройшли акції “Українська вишиванка”.
Напередодні Дня Незалежності було визначено сім чудес України: Хортиця, Софіївка, Кам’янець-Подільський, Хотинська фортеця, Києво-Печерська лавра, Херсонес Таврійський і музей «Писанка». А ще у 2007 році в День Незалежності України “Хлопчика, який пісяє” у Брюсселі одягнули в українське вбрання. Традиція одягання цієї скульптури в національні костюми різних країн триває вже 3 століття.
Вже у 2008 році лідер ПР Янукович на день Незалежності молився окремо – у Києво-Печерській Лаврі. У той рік відбувся один з наймасштабніших парадів військ: 144 одиниці озброєння і військової техніки, 8 гелікоптерів і 22 літаки. Після святкувань у Києві Ющенко відбув до Батурина, там відбулося урочисте відкриття палацу, відбудованого за ініціативи тодішнього президента. В Одесі того року також пройшов військовий парад. Близько тисячі прихильників Російської громади Криму провели у Сімферополі акцію за Союз України, Росії і Білорусі. А у Львові члени молодіжного Європейського парламенту привітали Україну з Днем Незалежності 32-метровою листівкою.
Своє повноліття Україна зустрічала також з військовим парадом. Він обійшовся бюджету країни у 70 мільйонів гривень. Цю президентську ініціативу в умовах кризи опозиція жорстоко розкритикувала.
Янукович вирішив на святкуванні зекономити. Тому що послідовний?
Анна Ященко
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Традиційного в останні роки військового параду на Майдані Незалежності не буде. І на феєрверки президент Віктор Янукович наклав табу через спеку. А ось започатковану своїм попередником Ющенком традицію розпочинати святкування Дня Незалежності з молитви за Україну Янукович продовжив. Щоправда, зі зміню місця. Якщо за президентства Віктора Андрійовича молебень служили на Софіївський площі, то Віктор Федорович молитиметься у Києво-Печерській Лаврі.
Ми вирішили пригадати, як святкували Незалежність України за різних президентів.
За Кравчука дату святкування Дня Незалежності змінили
Уперше День незалежності України відзначали 16 липня 1991 року – в пам’ять про те, що рік тому – 16 липня 1990 року – Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.
Та оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України, то дату святкування Дня незалежності перенесли. Тож з 1992 року почалося становлення свята і закріплення традицій його відзначання. Відтоді і до часів Ющенка, День Незалежності супроводжувався неодмінним урочистим зібранням в палаці “Україна”, врученням нагород, святковими мітингами і різноманітні культурно-мистецькими акціями у регіонах. Протягом перших років все тривало за одним сценарієм.
За Кучми відкрили музей Бандери і встановили на Майдані Берегиню
За часів президентства Кучми Незалежність теж святкували в радянському дусі: з військовими парадами, урочистостями в палаці “Україна”, церемоніями нагороджень, концертами і салютами.
Майдан, Європейська площа і Співоче поле стали традиційними місцями святкування річниць у столиці.
У деякі роки врочистості супроводжувалися акціями протесту. Приміром, на День Незалежності у 2000 році було заплановано освячення Свято-Успенського Собору Києво-Печерської Лаври предстоятелем УПЦ Московського патріархату Володимиром. Але Комітет захисту українських святинь у складі 33-х політичних партій та громадських організацій провів низку протестних заходів, бо, на думку його учасників, собор повинні були освячувати представники УПЦ Київського патріархату.
Десятиріччя Незалежності відзначали з небувалим розмахом. До Києва приїхали керівники сусідніх держав Володимир Путін і Олександр Квасневський. В Національному заповіднику “Софія Київська” відбувся молебень за Україну – там зібралися представники різних конфесій і по черзі читали молитви у присутності політеліти країни.
Напередодні, 23 серпня, на Майдані у Києві встановили верхню частину монументу Незалежності (Берегині) – нинішній символ столиці. А тодішній лідер опозиції Ющенко разом 50 художниками з різних куточків країни на Михайлівській площі провели культурно-мистецьку акцію і створили велике панно “Наша Україна”.
Вже 24 серпня на центральній площі країни стартував найбільший за всю історію України парад за участі військової техніки і чотирьох десятків літаків і гелікоптерів. У Києві цього дня відбувся і перший показовий виїзд 100-відсотково українського трамваю нового покоління “Київ” (зібраний з вузлів і матеріалів, виготовлених на заводах України), а у Стриї на Львівщині відкрився музей-садиба Степана Бандери.
Одинадцята річниця затьмарилася Скнилівською трагедією на Львівщині. Розважальні заходи були зведені до мінімуму.
У 2003 році до Дня Незалежності Кучма запропонував законопроект про зміни до Конституції, який передбачав перехід з президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки.
Напередодні свята також назвали тисячу «Великих українців». Очолив рейтинг Тарас Шевченко, на другому місці - Богдан Хмельницький, на третьому – брати Клички. Дев’яте місце посів тодішній Президент Кучма, одинадцяте – лідер опозиції Віктор Ющенко. А у Севастополі з’явився 3,5-метровий пам’ятник Тарасові Шевченку.
У Ющенка відмовилися від “шароварщини” і стали молитися за Україну
Секретаріат президента Ющенка у 2005 пообіцяв відмовитися від “шароварщини” при святкуванні Дня Незалежності. Режисером фесту виступив Вовкун. За його задумом умільці з різних куточків України представляли народне мистецтво, на Майдані лунав хор Національної опери і Ющенко під салютні постріли з Труханового острову прибував на центральну площу столиці. Цього ж дня у Софії Київській за участі президента пройшла “Молитва за Україну”. Відтоді спільним молебнем за країну відзначалися всі річниці Незалежності за президентства Ющенка. Напередодні 23 серпня Ющенко разом з Литвиним і Омельченком відкрили нову станцію метро Бориспільська.
У 2006 році частину святкових заходів перенесли на 26 серпня у зв’язку з катастрофою російського пасажирського літака, яка сталася 22 серпня 2006 року у Донецькій області.
На 16-річницю Незалежності у молебні на Софіївській площі разом з Ющенком взяв участь і тодішній прем’єр Янукович. У Тернополі, Івано-Франківську і Луцьку пройшли акції “Українська вишиванка”.
Напередодні Дня Незалежності було визначено сім чудес України: Хортиця, Софіївка, Кам’янець-Подільський, Хотинська фортеця, Києво-Печерська лавра, Херсонес Таврійський і музей «Писанка». А ще у 2007 році в День Незалежності України “Хлопчика, який пісяє” у Брюсселі одягнули в українське вбрання. Традиція одягання цієї скульптури в національні костюми різних країн триває вже 3 століття.
Вже у 2008 році лідер ПР Янукович на день Незалежності молився окремо – у Києво-Печерській Лаврі. У той рік відбувся один з наймасштабніших парадів військ: 144 одиниці озброєння і військової техніки, 8 гелікоптерів і 22 літаки. Після святкувань у Києві Ющенко відбув до Батурина, там відбулося урочисте відкриття палацу, відбудованого за ініціативи тодішнього президента. В Одесі того року також пройшов військовий парад. Близько тисячі прихильників Російської громади Криму провели у Сімферополі акцію за Союз України, Росії і Білорусі. А у Львові члени молодіжного Європейського парламенту привітали Україну з Днем Незалежності 32-метровою листівкою.
Своє повноліття Україна зустрічала також з військовим парадом. Він обійшовся бюджету країни у 70 мільйонів гривень. Цю президентську ініціативу в умовах кризи опозиція жорстоко розкритикувала.
Янукович вирішив на святкуванні зекономити. Тому що послідовний?
Анна Ященко
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Підписатися на:
Дописи (Atom)