Хільдерик був королем. Ну, не те щоб королем, а, швидше, вождем. А його вождівною була така собі Базіна. До речі, якщо вірити Григорію Турському, це була та ще тітонька - куди там нашій Тимошенко! Але в історію славетне подружжя увійшло головним чином завдяки їхньому синочкові. Синочка звали Хлодвіг.
Півтори тисячі років тому Хлодвіг був першим правителем Королівства Франків*. Він це королівство легітимізував мечем і сокирою, він його розширив, він його християнізував, і він же заснував династію Меровінгів. А якщо все це вам ні про що не говорить, то завжди є Вікіпедія.
Пришпил у тому, що франки були германцями. Перефразовуючи класичний вираз, яким задовбують усіх нещасних першокурсників, котрим пощастило мати в навчальному плані предмет "логіка", можна сказати так: не всі германці були франками - але всі франки були германці.
Як вам, напевно, відомо, назва сучасної держави "Франція" походить саме від цього племені. З іншого боку, назва сучасної держави "Німеччина" в багатьох мовах - наприклад, російській чи англійській - походить від загальної назви германських племен.
Шановані мною автори УП вже сточили пера в дискусії про слово "Русь". І тут ми наближаємося до теми. Точніше, до "великого" питання, яке полягає в тому, чи є "Руссю" Україна, чи все-таки Російська Федерація.
Особисто я хочу відверто сказати шанованим мною авторам, що вони поводяться як... Ні, я цього таки не скажу. Це було б надто відверто.
Адже дискутувати про те, РФ чи Україна має право носити звання "Русі" - це те ж самісіньке, що дискутувати, французи чи німці є "істинними" нащадками Хлодвіга. Дурневі ясно, що ні ті, ні інші. Салічні франки дуже відрізнялися хоч від сучасних німців, хоч від сучасних французів. А руси тисячолітньої давності не були схожі ні на сучасних українців, ні на сучасних росіян.
Разом із тим, існує й певна грань ситуації, що не одразу кидається у вічі. Хоча помітити її неважко. Досить поставити перед собою питання: а чому, власне, тема "руськості" так зачепила тих же авторів УП? Пояснення цьому є, і воно сумне.
Вся справа в тому, що ідеологія та міфологія - це основоположні підстави для згуртування будь-яких достатньо великих соціальних груп. Гірше за те: це єдині такі підстави.
Народ - чи його частина - єднається тільки довкола абстрактної ідеї. Довкола "НАТО хужє гєстапо" або довкола "Україна - для українців".
Натомість довкола "Покращення життя вже сьогодні" не єднається ніхто. Хіба що спорадично - з метою закатування в асфальт окремих громадян, що вже покращили своє життя на 137 гектарів приватного заповідника та асфальтування дороги до цього заповідника на суму в -надцять мільйонів гривень.
От у цей асфальт зазначених громадян народ і закатає - але філософської цінності цей прогноз не має, так само, як і юридичної сили.
Але це - спорадично. Державу на такому не збудуєш. Натомість іще Гітлер казав, що "ніхто не піде вмирати за восьмигодинний робочий день, але всі підуть вмирати за Велику Німеччину".
Гітлер не помилився. Як і його вчитель Сталін, котрий 1943-го року наполягав на взятті Києва саме до річниці жовтневої революції. Сталін пісяти хотів на передбачувані жертви: головним для нього було досягти символічного успіху. Символ був дорожчий за людей.
І так воно і є весь час існування людства. А тому, хто каже вам, буцімто вся справа - в програмах економічних реформ, плюньте в очі. Тільки сильно.
Те самісіньке відбувається й з історією про "Русь". Із наукової точки зору, вся дискусія на цю тему є виявом глибокого маразму. Але з точки зору політичної пропаганди важко знайти щось важливіше для становлення Української держави - як і для самоствердження російського імперіалізму, бо ж одне без другого не буває, еге ж.
...Розвага тут полягає хіба що в іменах. Погодьтесь, якби Лотар ще з дитинства не займався незаконним сексом з Вальдрадою, а кохав, як воно й треба було, лише Тевтобергу, історія Західної Європи склалась би зовсім інакше.
А історія Східної Європи склалась би геть не так, як зараз, коли б Володимир не зґвалтував княжну Рогніду на очах її батьків. Ну, ви мене зрозуміли.
*Спеціально для шанувальників Анни Ахмєтової - в слові "франків" наголос ставиться на перший склад. При цьому саме слово ні до відомого поета, ні до відомого диктатора, ні до відомого спортивного журналіста відношення не має!
Олександр Михельсон, журналіст
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
статті про українську політику і не тільки
