Закон Архімеда

Якщо неадекватність київської міської влади до викликів часу, до потреб громадян влучно назвали космосом, то діяльність нинішніх керманичів держави щось уже подібне до вступу в загробне життя.

Воюючи буцімто із опозицією, яка, до речі, нині нижча трави, тиха, як миша під віником, влада зумисне із відчайдушною насолодою, грубо і настирно витоптує, гидливо вириває все українське, що залишилося в нашому житті. Перетворюючи Україну в донбаську руїну.

Чим, як не справжнім публічним спіритизмом, можна назвати, приміром, практичні уроки мовного двійочника Азарова, який страшніше за китайців чи японців, яких би десантом зненацька висадили на березі Дніпра, кривляється перед телекамерами на початку засідання уряду чи навіть з парламентської трибуни, зачитуючи домашні заготовки фраз, підготовленні на всі випадки життя прес-службою Кабміну.

Хіба ж це не паронормальне явище, коли лідер нації, прихід якого його одні лизуни вже проголосили посланням Бога, а інші пристосуванці завбачливо висовують на здобуття Нобелівської премії миру, перед телекамерою каже своєму підлеглому: "Сейчас я тебя буду спрашивать по-украински, а ты мне по-украински отвечай...".

І вони влаштовують кількахвилинний сюжет дешевого фіґлярства, блазенства, буфонади.

Ці комікси для бидла запускають на екрани і щедро подають в оселі українців послушні арфуші і бекендорфи. Щоб багатомільйонне дійне стадо платників податків знало, хто ними править, і добре розуміло, що ці, котрі щербате мовлять, не пощадять нікого, лишень хтось ослухається, чи спробує подумати про непокору. Будемо, мовляв, залізною рукою (читай - кулаком) наводити порядок...

Це ж треба так ненавидіти Україну! Її співочу мову, народ, його тисячолітню спадщину, історію, культуру, літературу і всі інші надбання, щоб доручити згинання, плюндрування національної волі народу відвертим українофобам на кшталт табачників, колісниченків, чечетових, джарти і їм подібним.

Як простосерда похвала подвижникам нахабного впровадження відвертого рашизму, прозвучала цими днями щира, захоплива заява лідера про золоту сторінку життя України в ярмі кучмізму.

Ось, виявляється, куди нас силоміць, примусом, ґвалтом, під наглядом могильових і хорошковських, провадять донецькі управителі - безпосередньо в жорстко русифікований кучмостан. Із переслідуваннями за інакодумство, з підслуховуваннями розмов на кухнях і в туалетах, із мерзенним стеженням міліцейськими "топтунами", з проведенням так званих "профілактичних" бесід.

Нас знову загороджують у задушливому стійлі інформаційної блокади, з викручуванням рук журналістам, затискання писками в асфальт. Маріонеткові суди, подібно до довгобразих коней, які у спасівку махають головами лише вгору-вниз, що має означати: "так, так", штампують постанови і рішення виключно на підтримку влади.

Начебто не було мільйонних виступів представників різних регіонів у центрі Києва 2004 року. Наче люди не рознесли, не розтрощили Україну-тюрму архітектора Кучми.

Виходить, життя не навчило. Позаяк розкоронований "хазяїн" за сприяння "синка"-Ющенка, благополучно відійшов на спочинок, а проворні наглядачі всякими правдами-неправдами взяли реванш.

Нині ж, укупі з російськими правителями, які вже ось-ось, здається, подавляться, відщипуючи все більші й більші шматки падкого українського пирога, буквально заливають сало за шкіру тим, хто помислив після "всенародної перемоги" на Майдані про свободу і демократію, хто беззастережно повірив у те, що Україна може, в обхід Росії, без її доброї ласки, самотужки побудувати громадянське суспільство.

Та ще й тоді, коли споконвічна метрополія якраз все більше й більше погрузає в новий вид підконтрольного самодержавства, коли все що діється в державі знаходиться під недремним оком всевидющих телекамер.

Відчувається, незабаром у Кремлі будуть у режимі реального часу спостерігати за тим, як українофоби на Банковій та Грушевського корінну, титульну націю нашої держави активно, буквально силоміць, через коліно, переробляють у ранг ізгоїв на своїй землі.

Але українці - не стадо безволосих мавп, як, схоже, вважає дехто із нинішніх правителів. І не тому, що примати, можливо, дещо вищі за розумовою кваліфікацією від конкретних "козлів", на голови яких ще не так давно посилалися громовиці нинішнім лідером нації.

Кого-кого, а Бога не обдуриш, одним подихом славлячи ім'я Ісуса на горі Афон та навколішки перед московським попом Кирилом, а іншим благословляючи українофобні погроми, які буквально щодня учиняють соратники по Партії регіонів. Бог усе бачить і за все віддячить!

Жаль, що україноненависники в парламенті, Кабінеті Міністрів, на Банковій не можуть уяснити простої істини. Що автоматично завчений зі школи закон Архімеда потрібно пам'ятати все життя. А найбільше в політиці. А він, як відомо, проголошує, що нa тіло, занурене в рідину, діє виштовхувальна сила, яка дорівнює вазі рідини в об'ємі зануреного тіла або його частини...

А це означає, що чим жорстокіше на владних олімпах будуть поводитись розперезані українофоби - побратими Януковича, Азарова, тим швидше зміцніє в народі спротив злісному зросійщенню України.

Тим більше шансів зміцнитися, перемогти на наступних виборах радикальним націоналістичним партіям.

Україна, її виборці, не публічно, звичайно, а швидше підсвідомо, потай від влади і навіть сусідів, уже більше покладаються на тих, хто врятує Україну від російського загарбання. Іще можна сказати - від безвихідної ситуації...

Олександр Горобець

Спілка журналістів занепокоєна утисками свободи слова на Черкащині

Черкаська обласна організація Національної спілки журналістів України висловлює занепокоєння ситуацією зі звільненням з посади генерального директора Черкаської обласної державної телерадіомовної компанії “Рось” Михайла КАЛІНІЧЕНКА.

Як передає кореспондент УНІАН, про це йдеться у Відкритій заяві організації НСЖУ.

За словами авторів заяви, серйозні звинувачення керівника Черкаської ОДТРК “Рось” щодо утисків з боку голови Черкаської облдержадміністрації Сергія ТУЛУБА не стали предметом розгляду і реагування влади. Натомість М.КАЛІНІЧЕНКА було звільнено наказом Держкомтелерадіо на підставі, що він викладає (з незначним навчальним навантаженням) в черкаському університеті.

Черкаську обласну організацію НСЖУ дивує також аргументація, яку наведено у зверненні губернатора С.ТУЛУБА до голови Держкомтелерадіо Юрія ПЛАКСЮКА - нібито «М.КАЛІНІЧЕНКО, використовуючи службове становище, проводить збір компрометуючої інформації для виконання «політичних замовлень», отриману інформацію оприлюднює в прямому ефірі».

При цьому в заяві наголошується, що “таке бездоказове звинувачення дискредитує нашого колегу та принижує гідність колективу ОДТРК".

Як повідомив кореспонденту УНІАН голова Черкаської обласної організації Національної спілки журналістів України Сергій ТОМІЛЕНКО, в НСЖУ вважають, що на Черкащині професійна діяльність журналістів зазнає утисків з боку влади, яка демонструє безапеляційність своїх рішень та неготовність до партнерства та діалогу зі ЗМІ.

Україна могла б за 5-7 років не залежати від постачань газу

Україна через 5-7 років могла б стати незалежною від зовнішнього споживання газу й бути самодостатньою за умови початку видобутку альтернативного газу - сланцевий газ, шахтний метан, біогаз.

Як передає кореспондент УНІАН, таку думку висловив президент Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-Club» Олександр ТОДІЙЧУК учора під час "круглого столу" на тему "Перспективи видобутку сланцевого газу в Україні", організованого Інститутом проблем управління ім. Горшеніна.

"Україна через 5-7 років могла б позбутися залежності від зовнішнього споживання газу й бути самодостатньою. А якби були успішно розвинені проекти альтернативного газу, а також збільшено видобуток газу на суші й на морі, то в перспективі, років через десять, Україна могла б поставляти газ і на інші ринки", – сказав О.ТОДІЙЧУК.

При цьому він додав, що за умови реформування нафтогазового сектору і розвитку інвестицій Україна могла б видобувати до 8 млрд. куб. м шахтного метану на рік.

У свою чергу, екс-уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ зазначив, що для початку промислового видобутку в Україні сланцевого газу необхідно 10-15 років. "Необхідно 10-15 років, щоб приступити до розробки родовищ сланцевого газу", – сказав він.

При цьому Б.СОКОЛОВСЬКИЙ додав, що говорити про якісь запаси рано, оскільки не проведена геологорозвідка. За його словами, оціночні запаси сланцевого газу в Україні становлять від 2 до 30 трлн. куб. м.

Довідка.

Сланцевий газ – природний газ, що видобувається зі сланцю, поширеної осадової породи.

Сланцевий газ змінив енергетичний ринок США і забезпечує 15-20% видобутку. В 2009 році США вперше з 2001 року обігнали Росію із видобутку газу, в основному за рахунок сланцевого газу.

Найбільші нафтові компанії, включаючи ExxonMobil і Shell, одержали ліцензії на пошук сланцевого газу в Швеції, Польщі, Німеччині та Франції. Таким чином, сланцевий газ незабаром може прийти до Європи, змінивши баланс сил в її відносинах із Росією.

Пропаганда Кремля не змінилася з часів Чорнобиля

Катастрофа, що сталася в 1986 році, на Чорнобильській АЕС, в результаті якої радіоактивний пил осів у російських лісах, через згубні лісові пожежі раптом знов знайшла актуальність, пише Die Welt.

Історія повторюється і в іншому. Тоді, під час чорнобильської аварії, інформаційна політика радянського керівництва з його брехнею і приховуванням від громадськості дійсного стану справ, незважаючи на всі потуги до гласності, була катастрофічною. Така вона й сьогодні. Стан справ прикрашають, факти підтасовують, неаводить текст статті Deutsche Welle.

Сьогодні росіяни вимушені вислуховувати говорильню дрібних чиновників, які стверджують, що атомні об`єкти поза небезпекою - тоді як ліс навколо них палає. Коли пізніше збиток стане явним, довіра до керівництва в Москві ще різкіше впаде. Росія, що претендує на статус провідної держави, вкладає мільярди в боротьбу за поліпшення свого іміджу. Ці кошти можуть виявитися викинутими на вітер.

Вступна кампанія 2010: хто першим прибіг, той і став студентом?

“Приймальні комісії не оприлюднюють коригованих списків, а зараховують до вузів тих, хто попередньо приніс оригінали документів”... “Вузи по-своєму трактують умови прийому й документів уже не приймають”...

Вступна кампанія 2010 вийшла на фінішну пряму. Але попереду найголовніше – побачити своє прізвище в омріяному списку вступників обраного вишу й пірнути в бурхливе студентське життя.

Проте через нерозуміння з боку приймальних комісій процедури зарахування, багато цьогорічних вступників можуть залишитися за бортом корабля вищої освіти або отримувати не бажану спеціальність, а ту, де були вільні місця.

Згідно з умовами прийому списки рекомендованих до зарахування на місця державного замовлення оприлюднюються не пізніш як 6 серпня. Згодом абітурієнти, що потрапили до списку, мають п’ять календарних днів, аби визначитися та принести оригінали документів до вишу. Якщо абітурієнт не виконав вимогу, список рекомендованих корегується й оприлюднюється повторно. Тож абітурієнти, які не потрапили з першого разу в список, але мають пристойні бали, повинні бути рекомендовані за другою чергою за рейтингом. Як і перша група, їм надається теж п’ять днів, щоб встигли привезти документи.

У наказі Міносвіти № 735 від 23 липня 2010 року “Зміни до Умов прийому до вищих навчальних закладів України” чітко прописано, що “зарахування вступників на основі базової та повної загальної середньої освіти на денну форму навчання за державним замовленням здійснюється не пізніше 15 серпня, за кошти фізичних та юридичних осіб – після зарахування на місця державного замовлення відповідного напряму (спеціальності), але не пізніше 25 серпня”.

Але на практиці вийшло трохи інакше.

– Учора мали з’явитися кориговані списки, аби нові абітурієнти мали п’ять днів, щоб донести документи й дозаповнити держзамовлення. Але що роблять приймальні комісії у багатьох вузах? Вони не оприлюднюють жодного коригованого списку, а зараховують тих, хто попередньо приніс оригінали документів, – розповідає голова правління громадянської мережі “Опора” Ольга Айвазовська. – Нам телефонують люди й розповідають: ось, мовляв, я стояв одразу після риски рекомендованих. Мені дзвонять з приймальної комісії і кажуть – якщо сьогодні не донесеш оригінали, то ми зарахуємо інших осіб, у нас уже лежить пакет готових документів. А я просто фізично не встигаю доїхати.

Але такий дзвінок з приймальної комісії – це вже велике щастя. Адже обдзвонюють потенційних студентів далеко не всі виші. Зазвичай на факультетах, які користуються найбільшою популярністю, панує тиша, телефонують там “своїм” людям. А претендентів “за рискою” запевняють, що в них немає шансів.

– Ми вступали до Східноукраїнського національного університету імені Даля на декілька спеціальностей. Але донька мріяла навчатися саме на маркетингу, – розповідає мати абітурієнтки пані Наталя з Луганщини. – Проте в попередній рекомендований список на маркетинг ми не потрапили – не вистачало декілька балів. А телефонують з факультету екології, кажуть, ви пройшли на бюджет, приносьте оригінали. І в приймальній комісії нас запевняють, що на бюджет на маркетинг ми не пройдемо. В останній день 10 серпня о 15.00 ми понесли оригінали документів на екологію. А зранку наступного дня з’ясовується, що діти з нижчими балами, ніж у нас, проходять на бюджет на маркетинг, а ми залишаємося за бортом. Якщо б ці рейтинги міняли щогодини чи хоча б кожні три години, ми б бачили, що потрапляємо, а їх останні дні взагалі не міняли. Ми були повністю дезінформовані.

Спостерігач “Опори” в Луганську Олексій Кормілецький запевняє, що в усіх вузах Луганщини порядок формування та коригування списків абітурієнтів, рекомендованих до зарахування на бюджет, не дотримувався, і вже 11 серпня всі вузи відмовлялися приймати оригінали документів.
Така ситуація спостерігається по всій Україні – від Луганська до Львова.

– Учора Національний університет ім. Франка і Львівська політехніка закінчили прийом оригіналів документів. Вони просто між усіма абітурієнтами, які подали оригінали документів, провели конкурс на державні місця, – розповідає спостерігач “Опори” у Львові Назар Матківський. – Є люди, які скаржаться, що треба було на п’ять днів продовжити прийом оригіналів. Але вузи по-своєму трактують умови прийому і документів уже не приймають.

В “Опорі” стверджують, що цими днями їхній телефон просто розривався від дзвінків абітурієнтів, котрі очікували побачити себе в коригованих списках, проте, прийшовши до приймальної комісії, вони побачили, що на їхні місця вже зарахували абітурієнтів з нижчими балами.

А в листі-роз’ясненні Міносвіти, який вузи, щоправда, отримали тільки 10 серпня, чітко зазначено: “Не допускається зарахування осіб з нижньої частини списку лише тому, що вони вже подали оригінали документів”.

– По суті вузи порушили процедуру вступної кампанії, – каже Айвазовська. – Це зловживання. Виходить, хто перший прибіг, той і став студентом.

Тож прозорість зарахування можна легко піддати сумніву. Приміром, абітурієнт подавав документи у п’ять вишів і пройшов за рейтингами в чотирьох із них. Звісно, він обрав один, а на решті факультетів його місце звільнилося. І якщо це буде якийсь престижний юридичний факультет чи банківська справа, то, звісно, бажаючих “за рискою” потрапити на омріяну спеціальність – хоч відбавляй. Але ж є “потрібні” діти, яких треба зарахувати, незважаючи на бали. Тому обдзвонювати кандидатів на це місце з доволі високими балами немає резону. “Конкурентів” краще перевести на інші спеціальності, які не користуються попитом, і паралельно виконати держзамовлення. Факти корупції можливі. Але їх важко довести...

Утім, приймальні комісії та ректори переконані, що діють правильно й у відповідності до наказів міністерства.

– В умовах прийому чіткий порядок – протягом п’яти днів абітурієнти “над рискою” рейтингу мали подати оригінали, – розповідає проректор Донецького національного університету Олександр Мазнєв.

– Прописано, що ті, хто виконав правила й приніс оригінал, зараховуються. Потім приймальна комісія відкликає рекомендації тих, хто не приніс оригінали, і видає рекомендації тим, хто їх приніс. Тобто одні діти принесли оригінали, виконали умови міністерства, а решта – не виконали.

Ми ж не знаємо, чому не принесли: загубили чи обрали інший вуз. І ми не повинні чекати 10 чи 15 днів. У кого немає оригіналів – для нас вони не існують, ми з ними не працюємо, вони не наші клієнти. У Донецькому національному все відбувається згідно з умовами прийому. Так і напишіть...

Уже 11 серпня держзамовлення в ДНУ виконали практично за всіма спеціальностями. Тільки фізиків не змогли набрати.

– Вступна кампанія-2010 показала, що абітурієнти самі не знають, ким вони хочуть стати, а вузи були орієнтовані на формування в короткі строки списку студентів й не брали особливо до уваги рівень знань абітурієнтів, – переконаний координатор громадської ініціативи «Студентський захист» Андрій Черних. – У результаті – провідні вузи навчатимуть абітурієнтів з низьким рівнем підготовки, а діти з більш високими балами чекатимуть на нову вступну кампанію...

Анна Ященко

Наливайченко застерігає керівника Інституту національної пам’яті

Заперечуючи факт Голодомору, новий керівник Інституту національної пам’яті вчиняє протиправно – і за українським законодавством, і згідно з нормами міжнародного права. Так прокоментував координатор громадської ініціативи «Оновлення країни», екс-голова СБУ Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО заяву керівника ІНП та члена Компартії, про те, що голод 1932–1933 років був лише побічним наслідком колективізації і хлібозаготівлі.

Як передає прес-служба політика, він нагадав, що спроби заперечення факту геноциду можуть стати предметом розгляду в міжнародному суді в Гаазі, так, як і приховування злочинів геноциду в Руанді чи Югославії. Імунітети високопосадовців там не мають значення, а відповідальність не має строку давності.

«Для того, хто думає, що це жарти, нехай зателефонує Наомі КЕМПБЕЛ, яка мала необережність прийняти подарунок від ліберійського диктатора, а тепер дає свідчення в суді», – сказав В.НАЛИВАЙЧЕНКО.

Він нагадав, що 13 січня 2010 року Апеляційний суд Києва на підставі масштабного розслідування, проведеного Службою безпеки України, установив, що в 1932–1933 роках в Україні керівництво Компартії на чолі з Й.Сталіним організувало геноцид частини українського народу, внаслідок чого було безпосередньо знищено 3 млн. 941 тис. осіб, а разом з ненародженими – близько 10 млн. осіб.

«Звичайно, директор Інституту національної пам’яті, якого призначено по суті зі злочинної організації, читати цей вирок суду ніколи не буде, бо це все одно, що читати вирок самому собі», – наголосив В.НАЛИВАЙЧЕНКО. – Адже саме його політична сили, комуністична партійна організація в 1919 році вперше створила концтабори на території колишнього Радянського Союзу».

В.НАЛИВАЙЧЕНКО також вважає, що Інститут національної пам’яті не може очолювати особа, для якої комуністичні ідеологеми є важливішими за історичну правду. «Це все одно що начальника тюрми зробити директором бібліотеки. Звичайно, він усі книжки спалить, залишивши тільки Кримінальний кодекс та Історію ВКП(б)», – сказав координатор громадської ініціативи «Оновлення країни».

Корінні народи Криму звернулися до світу

Відзначення Міжнародного дня корінних народів 9 серпня в Україні пройшло малопомітно, але низка національних меншин таки провела з цього приводу достатньо репрезентативну конференцію у Криму.

Річ у тім, що бурхлива "конституційна ніч" 1996 року подарувала молодій державі не лише Основний закон, але й безліч не врегульованих юридичних проблем. Одна з таких проблем - це статус "корінного народу" - термін, уперше запроваджений Ст.11 Конституції України.

Українська держава декларує, що "сприяє розвитку етнічної, культурної, мовної і релігійної самобутності усіх корінних народів України". Основний закон держави у Ст.92 розтлумачує, що права "корінних народів" визначаються виключно законами України, а Ст.119 проголошує, що на місцеві адміністрації покладається місія забезпечувати у місцях "компактного проживання корінних народів" програми їх національно-культурного розвитку.

Проте далі декларації українські законодавці відтоді не просунулися, і Закон про статус корінного народу в Україні досі не ухвалений.

Більше того, 13 вересня 2007 року Генеральна Асамблея ООН на одному з останніх засідань 61-ої сесії схвалила Декларацію про права корінних народів, яка покликана надати новий імпульс зусиллям міжнародного співтовариства по вирішенню проблем близько 370 мільйонів людей. Декларацію підтримали 143 держави, чотири держави — Канада, США, Нова Зеландія і Австралія — проголосували проти її схвалення, а 11 країн - утрималися. Серед тих, що утрималися, — чотири колишні республіки СРСР: Азербайджан, Грузія, Російська Федерація і Україна.

Річ у тому, що в тексті Декларації ООН утверджується право корінних народів на самовизначення:

"Корінні народи при здійсненні їх права на самовизначення мають право на автономію або самоврядування в питаннях, що відносяться до їх внутрішніх і місцевих справ, а також шляхів і засобів фінансування їх автономних функцій".

За словами народного депутата і чільного лідера Кримських татарів Рефата Чубарова, насторожена позиція значної частини політиків України до Декларації ООН багато в чому витікала з того, що законодавством України так і не були визначені власне корінні народи, що проживають на її території.

"Обговорення в комітетах Верховної Ради України законопроекту "Про статус кримськотатарського народу" виявило неготовність багатьох українських політиків щодо її ухвалення. Просто кажучи, мої тодішні колеги потонули у теоретичних питаннях, а саме – хто в Україні є титульною нацією, корінними народами або національними меншинами. Стало зрозумілим, що потрібно приймати рамковий закон, в якому, в першу чергу, слід закріпити відповідну термінологію".

Рефат Чубаров зазначає Клацнути у своїй статті на цю тему, вміщеній на вебсайті Центру інформації та документації кримських татар, що ще у червні 2005 року у Верховній Раді України був зареєстрований проект закону "Про Концепцію державної етнонаціональної політики України", де було зроблено спробу сформулювати визначення і перелік корінних народів в Україні:

"Корінний народ – автохтонна етнічна спільнота, етногенез якої відбувся на території в межах сучасних кордонів України, становить етнічну меншість в складі її населення і не має власного державного утворення за межами Української держави. Корінними народами в Україні є кримські татари, караїми, кримчаки".

Вже перші апробації проекту Концепції викликали бурхливі дискусії, зокрема, в середовищі експертів, і законопроект не "дійшов" до сесійної зали Верховної Ради України. Таким чином, питання залишилося не врегульованим, а відтак залишилися не врегульованими і можливості вирішувати проблеми народів України, які вважають себе корінними.

Заява Форуму Корінних народів у Криму

Корінні народи Східної Європи, Центральної Азії та Кавказу звернулись до міжнародної спільноти із проханням про допомогу у вирішенні їхніх численних проблем, основна з яких - загроза повного зникнення. Таке звернення пролунало у Криму на форумі корінних народів.

В числі зниклих можуть опинитися і деякі корінні народи в Україні, повідомив для Бі-Бі-Сі з Криму Енвер Абібулла:

Загроза повної асиміляції, обмеженість у користуванні ресурсами рідного краю, відсутність належного представлення в органах державної влади, відновлення та розвиток національної культури, мови, освіти. Це далеко неповний список проблем корінних народів Східної Європи, Центральної Азії та Кавказу, які були озвучені на Міжнародному форумі корінних народів цих регіонів, що відбувся у кримському місті Судак.

Зокрема, про свої проблеми там розповідали представники корінних народів в Україні – кримських татарів, караїмів, кримчаків та урумів.

Дора Перкова, представниця давнього кримчацького народу, каже, що найбільше кримчаки потребують допомоги у збереженні їхньої культури та мови:

"Перша й найстрашніша проблема – те, що наш народ знаходиться на межі зникнення. Нас залишилось всього 400 людей по Україні. Наш народ, нажаль, втратив свою мову. Це також страшна трагедія, бо немає мови – нема і народу".

Наталя Кропотова каже, що її народ – кримські караїми, яких в Україні налічується близько 1200 осіб, прагне повернути свої храми – кенаси, які за радянські часи були занедбані, а також відкрити національні школи. Крім того, караїми закликають відновлювати їхні архітектурні пам’ятки, такі як відома фортеця Чуфут-Кале в Бахчисараї. Подібні проблеми й в урумів (греко-татарів), яких лишилося близько 150 тисяч. Представниця урумів Олена Цибік каже, що її народ перш за все хоче відновити мову:

"Ми зустрічаємось із багатьма проблемами, в першу чергу – це проблема мови. Не всі знають свою рідну мову, не знають елементів культури. Тому нам потрібна підтримка держави для розвитку національних шкіл".

Експерт ООН з питань корінних народів Надір Бекіров, яким сам є кримським татарином, заявив, що кримські татари, яких в Криму близько 300 тисяч, позбавлені в Україні будь-яких прав, бо досі не визнані народом:

"Кримські татари в Україні досі не визнані народом, ні корінним, ні якимось іншим. Значить ні одне право, яким природно володіє народ, в Україні не признається. Тому, те, з чого треба починати – Українська держава має визнати кримських татар народом. Для цього потрібна чи добра воля Української держави, чи, якщо її не достатньо, потрібен вплив міжнародного співтовариства".

Коментуючи для Бі-Бі-Сі проблеми урумів, кримчаків, караїмів та кримських татарів, заступник голови Державного комітету у справах національностей та релігій Андрій Попок сказав, що Україна вже робить багато для збереження цих народів. За його словами, щороку на це виділяються десятки мільйонів гривень. Також пан Попок говорить, що претензії усіх цих народів до України не зовсім обґрунтовані, бо згідно з українським законодавством такого поняття, як "корінний народ" не існує:

"В Україні немає жодного народу, який можна було б віднести до корінних народів. Тому говорити про те, що хтось сам себе відносить до корінних народів, це було би не зовсім коректно, неправильно".

Повноваження Януковича "розширили"

В Україні представники провладної Партії регіонів наполягають на розширенні повноважень президента через ухвалення законів і рішень РНБО.

Опозиція твердить, що безпрецедентні кроки щодо посилення президентської влади призводять до того, що у держави починає панувати президентсько-парламентська форма правління.

Дискусія навколо розширення повноважень президента посилилася після ухвалення Закону про внутрішню і зовнішню політику, в якому по-новому було потрактовано положення у сфері національної безпеки.

Відповідну поправку до закону на тлі розборок у фракції БЮТ вніс бютівець Валерій Писаренко.

Хоча сам він заперечував намір сприяти розширенню повноважень глави держави, запевняючи, що лише хотів привести до європейських стандартів певні компетенції РНБО.

Згідно з поправками, нині президент може впливати практично на всі сфери життя, починаючи з культури і до фінансів і до екології включно.

Член фракції Партії регіонів Дмитро Святаш сказав Бі-Бі-Сі, що повноваження президента були розширені у конституційний спосіб через закони і є, на його думку, необхідним заходом у нинішній ситуації в країні.

"Повноваження президента мають бути розширені, але не одноосібно, а через колегіальний орган, такий, як РНБО. Розширення повноважень не виходило з рамок Конституції, бо не змінювався конституційний лад в державі."

Україна залишається парламентсько-президентською державою. Верховна Рада формує виконавчу Владу. Решта може бути обумовлена через закони.

На думку регіонала, стрижневим питанням є формування виконавчої влади. А це, мовляв, здійснює Верховна Рада.

Між тим представник БЮТ Андрій Шевченко в інтерв'ю Бі-Бі-Сі підтвердив, що розширення повноважень президента має здійснюватися не через закони, а у конституційний спосіб – через зміни до Основного закону.

Опозиція вважає, що, оскільки коаліції поки не вдається зібрати 300 голосів, аби вносити поправки до Конституції, влада діє всупереч Основного закону.

Перший заступник голови Комітету ВР з правосуддя Юрій Кармазін каже, що влада перетворює державу на президентсько-парламентську.

"Де-юре ми живемо в парламентсько-президентській республіці. А де-факто, через більшість, яка створена "тушками" всупереч Конституції, встановлено президентсько-парламентську республіку, що є само по собі загрозою для національної безпеки, згідно із статтею 7 того ж закону."

На думку депутата, одним із кроків на шляху збільшення повноважень було ускладнення процедури оскарження будь-яких Указів президента.

Юрій Кармазін переконаний, що у президента так багато повноважень, що нових йому не потрібно.

Водночас деякі представники провладної Партії регіонів відкрито заявляють, що вони зацікавлені в існуванні одного господаря в країні.

Хоча при цьому запевняють, що він має діяти в рамках Конституції.

Родичі жертв Скнилівської трагедії шоковані діями Януковича

Родичі жертв Скнилівської трагедії обурені призначенням Сергія Онищенка на посаду командувача Повітряних сил Збройних сил України.

Голова громадської організації "Скнилівська трагедія" Стефан Козак заявив, що спочатку таке повідомлення викликало у багатьох родичів жертв страшної трагедії шок і бажання вдатися до акцій протесту. "Але всі розуміють, що укази президента не мають зворотної дії, а тому акції батьків, які втратили своїх дітей нічого не дадуть", – зазначив Стефан Козак.

"Єдине що залишилось для потерпілих – це написати звернення до президента, у якому вони могли би висловити своє обурення і пояснити позицію, каже голова організації. Хоча, призначаючи Онищенка, президент добре знав про минулі судові процеси за його участі і решти генералів-фігурантів справи трагічного авіашоу", – зазначив Козак. Тому, таке призначення інакше як "ганьбою для України та міністерства оборони і неповагу до згорьованих батьків" громадська організація назвати не може, - повідомляє Deutsche Welle.

Нагадаємо, 12 серпня Президент України Віктор Янукович призначив Сергія Онищенка командувачем Повітряних сил Збройних сил.

Як відомо, Сергій Онищенко був одним з фігурантів справи щодо трагедії на військовому аеродромі Скнилів у 2002 році, однак у 2008 Апеляційний військовий суд Центрального регіону його виправдав.

Нагадаємо, 27 липня 2002 року на військовому аеродромі "Скнилів" внаслідок падіння літака Су-27 загинули 77 осіб, зокрема 28 дітей. Ще 500 осіб визнані судом потерпілими.

24 червня 2005 року Військовий апеляційний суд Центрального регіону у Львові оголосив вирок шести льотчикам. На даний час покарання у в’язниці відбуває лише пілот Володимир Топонар.

Кримінальні справи щодо чотирьох генералів Генеральна прокуратура виділила в окреме провадження.

11 червня 2008 року Військовий апеляційний суд Центрального регіону виправдав чотирьох колишніх керівників Військово-повітряних сил України, причетних до організації авіашоу на Скнилівському аеродромі: першого заступника головнокомандувача Військово-повітряних сил Сергія Онищенка, колишнього головнокомандувача ВПС генерал-полковника запасу Віктора Стрельникова, колишнього заступника головнокомандувача ВПС з бойової підготовки генерал-лейтенанта запасу Олександра Волошенка і колишнього заступника начальника з бойової підготовки генерал-майора запасу Володимира Алексєєва.