Відзначення Міжнародного дня корінних народів 9 серпня в Україні пройшло малопомітно, але низка національних меншин таки провела з цього приводу достатньо репрезентативну конференцію у Криму.
Річ у тім, що бурхлива "конституційна ніч" 1996 року подарувала молодій державі не лише Основний закон, але й безліч не врегульованих юридичних проблем. Одна з таких проблем - це статус "корінного народу" - термін, уперше запроваджений Ст.11 Конституції України.
Українська держава декларує, що "сприяє розвитку етнічної, культурної, мовної і релігійної самобутності усіх корінних народів України". Основний закон держави у Ст.92 розтлумачує, що права "корінних народів" визначаються виключно законами України, а Ст.119 проголошує, що на місцеві адміністрації покладається місія забезпечувати у місцях "компактного проживання корінних народів" програми їх національно-культурного розвитку.
Проте далі декларації українські законодавці відтоді не просунулися, і Закон про статус корінного народу в Україні досі не ухвалений.
Більше того, 13 вересня 2007 року Генеральна Асамблея ООН на одному з останніх засідань 61-ої сесії схвалила Декларацію про права корінних народів, яка покликана надати новий імпульс зусиллям міжнародного співтовариства по вирішенню проблем близько 370 мільйонів людей. Декларацію підтримали 143 держави, чотири держави — Канада, США, Нова Зеландія і Австралія — проголосували проти її схвалення, а 11 країн - утрималися. Серед тих, що утрималися, — чотири колишні республіки СРСР: Азербайджан, Грузія, Російська Федерація і Україна.
Річ у тому, що в тексті Декларації ООН утверджується право корінних народів на самовизначення:
"Корінні народи при здійсненні їх права на самовизначення мають право на автономію або самоврядування в питаннях, що відносяться до їх внутрішніх і місцевих справ, а також шляхів і засобів фінансування їх автономних функцій".
За словами народного депутата і чільного лідера Кримських татарів Рефата Чубарова, насторожена позиція значної частини політиків України до Декларації ООН багато в чому витікала з того, що законодавством України так і не були визначені власне корінні народи, що проживають на її території.
"Обговорення в комітетах Верховної Ради України законопроекту "Про статус кримськотатарського народу" виявило неготовність багатьох українських політиків щодо її ухвалення. Просто кажучи, мої тодішні колеги потонули у теоретичних питаннях, а саме – хто в Україні є титульною нацією, корінними народами або національними меншинами. Стало зрозумілим, що потрібно приймати рамковий закон, в якому, в першу чергу, слід закріпити відповідну термінологію".
Рефат Чубаров зазначає Клацнути у своїй статті на цю тему, вміщеній на вебсайті Центру інформації та документації кримських татар, що ще у червні 2005 року у Верховній Раді України був зареєстрований проект закону "Про Концепцію державної етнонаціональної політики України", де було зроблено спробу сформулювати визначення і перелік корінних народів в Україні:
"Корінний народ – автохтонна етнічна спільнота, етногенез якої відбувся на території в межах сучасних кордонів України, становить етнічну меншість в складі її населення і не має власного державного утворення за межами Української держави. Корінними народами в Україні є кримські татари, караїми, кримчаки".
Вже перші апробації проекту Концепції викликали бурхливі дискусії, зокрема, в середовищі експертів, і законопроект не "дійшов" до сесійної зали Верховної Ради України. Таким чином, питання залишилося не врегульованим, а відтак залишилися не врегульованими і можливості вирішувати проблеми народів України, які вважають себе корінними.
Заява Форуму Корінних народів у Криму
Корінні народи Східної Європи, Центральної Азії та Кавказу звернулись до міжнародної спільноти із проханням про допомогу у вирішенні їхніх численних проблем, основна з яких - загроза повного зникнення. Таке звернення пролунало у Криму на форумі корінних народів.
В числі зниклих можуть опинитися і деякі корінні народи в Україні, повідомив для Бі-Бі-Сі з Криму Енвер Абібулла:
Загроза повної асиміляції, обмеженість у користуванні ресурсами рідного краю, відсутність належного представлення в органах державної влади, відновлення та розвиток національної культури, мови, освіти. Це далеко неповний список проблем корінних народів Східної Європи, Центральної Азії та Кавказу, які були озвучені на Міжнародному форумі корінних народів цих регіонів, що відбувся у кримському місті Судак.
Зокрема, про свої проблеми там розповідали представники корінних народів в Україні – кримських татарів, караїмів, кримчаків та урумів.
Дора Перкова, представниця давнього кримчацького народу, каже, що найбільше кримчаки потребують допомоги у збереженні їхньої культури та мови:
"Перша й найстрашніша проблема – те, що наш народ знаходиться на межі зникнення. Нас залишилось всього 400 людей по Україні. Наш народ, нажаль, втратив свою мову. Це також страшна трагедія, бо немає мови – нема і народу".
Наталя Кропотова каже, що її народ – кримські караїми, яких в Україні налічується близько 1200 осіб, прагне повернути свої храми – кенаси, які за радянські часи були занедбані, а також відкрити національні школи. Крім того, караїми закликають відновлювати їхні архітектурні пам’ятки, такі як відома фортеця Чуфут-Кале в Бахчисараї. Подібні проблеми й в урумів (греко-татарів), яких лишилося близько 150 тисяч. Представниця урумів Олена Цибік каже, що її народ перш за все хоче відновити мову:
"Ми зустрічаємось із багатьма проблемами, в першу чергу – це проблема мови. Не всі знають свою рідну мову, не знають елементів культури. Тому нам потрібна підтримка держави для розвитку національних шкіл".
Експерт ООН з питань корінних народів Надір Бекіров, яким сам є кримським татарином, заявив, що кримські татари, яких в Криму близько 300 тисяч, позбавлені в Україні будь-яких прав, бо досі не визнані народом:
"Кримські татари в Україні досі не визнані народом, ні корінним, ні якимось іншим. Значить ні одне право, яким природно володіє народ, в Україні не признається. Тому, те, з чого треба починати – Українська держава має визнати кримських татар народом. Для цього потрібна чи добра воля Української держави, чи, якщо її не достатньо, потрібен вплив міжнародного співтовариства".
Коментуючи для Бі-Бі-Сі проблеми урумів, кримчаків, караїмів та кримських татарів, заступник голови Державного комітету у справах національностей та релігій Андрій Попок сказав, що Україна вже робить багато для збереження цих народів. За його словами, щороку на це виділяються десятки мільйонів гривень. Також пан Попок говорить, що претензії усіх цих народів до України не зовсім обґрунтовані, бо згідно з українським законодавством такого поняття, як "корінний народ" не існує:
"В Україні немає жодного народу, який можна було б віднести до корінних народів. Тому говорити про те, що хтось сам себе відносить до корінних народів, це було би не зовсім коректно, неправильно".
статті про українську політику і не тільки
