Глава УПЦ КП Філарет переконаний, що чим більше буде політики в діях патріарха Московського і всієї Русі Кирила, тим більше він буде відштовхувати українських парафіян від Московського патріархату.
"Чим більше буде політики в діях Кирила, тим більше він буде відштовхувати від УПЦ (МП) та РПЦ українських віруючих. Тому що вони побачать, що вони належать до Російської церкви, а не до Української. А назва" Українська ... "- лише вивіска ", - сказав глава УПЦ КП в інтерв'ю тижневику Фокус.
При цьому він наголосив, що в УПЦ КП спокійно сприймають приїзд патріарха Кирила в Україну. "У боротьбі за вплив на українське православ'я Кирило принесе нам більше користі, ніж собі", - зазначив Філарет.
Крім того, відповідаючи на запитання про те, чи не є глава РПЦ посередником у контактах президента України Віктора Януковича з його російським колегою Дмитром Медведєвим, глава УПЦ-КП висловив думку: "Янукович не потребує посередників - він може безпосередньо виходити на Медвєдєва. Тим більше у них хороші відносини. Так що саме Янукович потрібен Кирилу ".
Коментуючи питання автокефалії Української церкви, глава УПЦ КП Філарет зазначив: "Вона вже є. Справа тепер у її визнанні. І визнання буде, тільки ми не знаємо коли". Він також додав: "Для Української церкви не має значення, хто стане її патріархом, коли вона буде єдиною і буде визнана автокефальною. Об'єднання може відбутися на Соборі. І Собор обере єдиного патріарха для Української церкви. І не має значення, хто це буде - Петро, Іван, Михайло, Володимир чи Філарет. Головне - об'єднатися ".
Як повідомлялося, раніше єпископ Одеський і Балтський Української православної церкви Київського патріархату Яков заявив, що візит патріарха Московського і всієї Русі Кирила в Україну і Одесу - спроба реставрувати минуле, атеїзм і комунізм.
Увечері 20 липня до України прибув глава РПЦ патріарх Кирило. Вчора, 21 липня, він в Одесі відслужив першу літургію і освятив Спасо-Преображенський кафедральний собор.
статті про українську політику і не тільки
23.07.10
Націоналісти готуються зустріти Кирила у Києві акціями протесту
Київські міські організації Української народної партії (УНП), Конгресу українських націоналістів (КУН), Української національної асамблеї-Української національної самооборони (УНА-УНСО) і Всеукраїнського об’єднання Свобода по-своєму готуються зустріти главу Російської православної церкви патріарха Кирила у Києві.
Київська організація Всеукраїнської організації Свобода в четвер проанонсувала свої акції протесту проти приїзду до України патріарха Кирила. Як повідомляє прес-служба Свободи, у неділю 25 липня о 16:00 відбудеться пікет перед Києво-Печерською Лаврою, у понеділок 26 липня о 09:00 - пікет перед Софійським собором, а у вівторок 27 липня о 09:00 - пікет на Володимирській гірці.
"Перебіг нинішнього візиту до України громадянина РФ Володимира Гундяєва ("патріарха Кирила"), а також підсумки двох попередніх візитів переконливо свідчать про те, що його діяльність щодо України носить у першу чергу політичний характер. Свої візити він використовує для того, щоб просувати ворожу українській державності політичну концепцію "російського світу", в якому незалежній Україні місця немає", - зазначається в заяві прес-служби Свободи.
Як повідомляє прес-служба Київської міської організації КУН, у понеділок, 26 липня біля стін Софії Київською відбудеться прес-конференція, на якій обговорять шляхи подолання штучного розколу православ’я України і перспективи утвердження в Україні єдиної національної православної церкви.
У вівторок 27 липня на вулиці Трьохсвятительській буде організовано пікет, учасники якого протестуватимуть проти "концепції російського світу" патріарха Кирила, наголошується в повідомленні.
У середу 28 липня у Володимирському соборі, що належить Українській православній церкві Київського патріархату, представники УНП, КУН і УНА-УНСО приєднаються до молебню і хресної ходи на честь 1022-ої річниці хрещення Київської Русі.
Як повідомлялося, патріарх Московський і всієї Русі Кирило 20 липня почав пастирську поїздку по Україні, яка завершиться 28 липня.
Предстоятель РПЦ почав поїздку з Одеси. 24-25 липня він відвідає Дніпропетровськ.
До Києва патріарх прибуде увечері 25 липня. Столиця України стане кінцевим пунктом його української поїздки цього літа.
Київська організація Всеукраїнської організації Свобода в четвер проанонсувала свої акції протесту проти приїзду до України патріарха Кирила. Як повідомляє прес-служба Свободи, у неділю 25 липня о 16:00 відбудеться пікет перед Києво-Печерською Лаврою, у понеділок 26 липня о 09:00 - пікет перед Софійським собором, а у вівторок 27 липня о 09:00 - пікет на Володимирській гірці.
"Перебіг нинішнього візиту до України громадянина РФ Володимира Гундяєва ("патріарха Кирила"), а також підсумки двох попередніх візитів переконливо свідчать про те, що його діяльність щодо України носить у першу чергу політичний характер. Свої візити він використовує для того, щоб просувати ворожу українській державності політичну концепцію "російського світу", в якому незалежній Україні місця немає", - зазначається в заяві прес-служби Свободи.
Як повідомляє прес-служба Київської міської організації КУН, у понеділок, 26 липня біля стін Софії Київською відбудеться прес-конференція, на якій обговорять шляхи подолання штучного розколу православ’я України і перспективи утвердження в Україні єдиної національної православної церкви.
У вівторок 27 липня на вулиці Трьохсвятительській буде організовано пікет, учасники якого протестуватимуть проти "концепції російського світу" патріарха Кирила, наголошується в повідомленні.
У середу 28 липня у Володимирському соборі, що належить Українській православній церкві Київського патріархату, представники УНП, КУН і УНА-УНСО приєднаються до молебню і хресної ходи на честь 1022-ої річниці хрещення Київської Русі.
Як повідомлялося, патріарх Московський і всієї Русі Кирило 20 липня почав пастирську поїздку по Україні, яка завершиться 28 липня.
Предстоятель РПЦ почав поїздку з Одеси. 24-25 липня він відвідає Дніпропетровськ.
До Києва патріарх прибуде увечері 25 липня. Столиця України стане кінцевим пунктом його української поїздки цього літа.
Янукович плавно перетворюється на Путіна
Президент України Віктор Янукович копіює російського прем'єра Володимира Путіна: прагне бути сильною рукою, хоче контролювати опозицію і готовий економічними успіхами замінити демократичні цінності, пише у свіжому випуску видання Корреспондент.
Янукович з перших днів у кріслі глави держави рівняється на Росію і її колишнього лідера Володимира Путіна. Корреспондент проаналізував дії українського Президента, порівняв їх з тим, як діяв Путін, і переконався, що Янукович копіює московський зразок і у більш істотних речах. Все це впливає не тільки на телекартинку, але і на економіку і політику країни, а також на стан громадських свобод.
Нинішній російський прем'єр-міністр для Президента України з самого початку був вдалим прикладом для наслідування. Адже вони обидва прийшли до влади на хвилі кризи державних інститутів. Путіну дісталася воююча Росія, що роздирається протиріччями регіональних і внутрішньополітичних конфліктів, Янукович же опинився біля керма країни, в якій кожна з гілок влади намагалася одноосібно керувати державою.
Путін показав, що в таких умовах лідер повинен виглядати жорстким, діяти рішуче і з перших днів зводити потужну вертикаль влади. Першою жертвою його гри стали політичні опоненти. Путін і його команда адміністративними методами почав видаляти опонентів, забороняючи їм брати участь у виборах, знімаючи з реєстрації. А відповіддю на мітинги незадоволених ставали міліцейські заслони, які розганяли вуличні акції.
Янукович теж почав з політики, за допомогою сумнівних методів створивши у Верховній Раді пропрезидентську більшість. Крім того, його команда пішла в атаку на регіони, прийнявши нові виборчі правила, які фактично виводять з гри перспективних опонентів на майбутніх восени місцевих виборах. І хоча в Україні практика розгону вуличних акцій опозиції не стала звичною, міліції на подібних заходах завжди в рази більше, ніж учасників, і вона готова показати силу.
Майже за путінськими принципам Янукович формує і свою команду. Обидва президенти відзначилися тим, що привели до влади колишніх товаришів по службі і підлеглих: за Путіним до Москви прийшли "пітерські", за Януковичем у Київ - "донецькі". Крім того, важливою якістю для членів їхніх команд стала ретельність - в оточенні обох лідерів утримуються лише ті, хто беззаперечно виконує волю першої особи, часто навіть не замислюючись про прийняття самостійних рішень.
Крім цього Янукович, також як і другий президент Росії, намагається контролювати ситуацію на телеканалах. Впевненості Президенту додає те, що всі основні кнопки країни контролюють лояльні до влади бізнесмени - до цього Путіну довелося йти кілька років. Зараз на українському телебаченні дії влади висвітлюють більш позитивно, ніж кроки опозиції. Особливо це помітно на Першому національному.
Однак головним пунктом, який Янукович запозичив у свого російського колеги, стала ставка на економічні перетворення в державі. Економікою прикривають будь-які неоднозначні рішення. Наприклад, Янукович саме фінансовими преференціями пояснював і харківські угоди, які продовжили терміни базування в Севастополі Чорноморського флоту РФ (в обмін на вигідні для України ціни на газ), і створення коаліції, і побудова жорсткої вертикалі влади.
Янукович з перших днів у кріслі глави держави рівняється на Росію і її колишнього лідера Володимира Путіна. Корреспондент проаналізував дії українського Президента, порівняв їх з тим, як діяв Путін, і переконався, що Янукович копіює московський зразок і у більш істотних речах. Все це впливає не тільки на телекартинку, але і на економіку і політику країни, а також на стан громадських свобод.
Нинішній російський прем'єр-міністр для Президента України з самого початку був вдалим прикладом для наслідування. Адже вони обидва прийшли до влади на хвилі кризи державних інститутів. Путіну дісталася воююча Росія, що роздирається протиріччями регіональних і внутрішньополітичних конфліктів, Янукович же опинився біля керма країни, в якій кожна з гілок влади намагалася одноосібно керувати державою.
Путін показав, що в таких умовах лідер повинен виглядати жорстким, діяти рішуче і з перших днів зводити потужну вертикаль влади. Першою жертвою його гри стали політичні опоненти. Путін і його команда адміністративними методами почав видаляти опонентів, забороняючи їм брати участь у виборах, знімаючи з реєстрації. А відповіддю на мітинги незадоволених ставали міліцейські заслони, які розганяли вуличні акції.
Янукович теж почав з політики, за допомогою сумнівних методів створивши у Верховній Раді пропрезидентську більшість. Крім того, його команда пішла в атаку на регіони, прийнявши нові виборчі правила, які фактично виводять з гри перспективних опонентів на майбутніх восени місцевих виборах. І хоча в Україні практика розгону вуличних акцій опозиції не стала звичною, міліції на подібних заходах завжди в рази більше, ніж учасників, і вона готова показати силу.
Майже за путінськими принципам Янукович формує і свою команду. Обидва президенти відзначилися тим, що привели до влади колишніх товаришів по службі і підлеглих: за Путіним до Москви прийшли "пітерські", за Януковичем у Київ - "донецькі". Крім того, важливою якістю для членів їхніх команд стала ретельність - в оточенні обох лідерів утримуються лише ті, хто беззаперечно виконує волю першої особи, часто навіть не замислюючись про прийняття самостійних рішень.
Крім цього Янукович, також як і другий президент Росії, намагається контролювати ситуацію на телеканалах. Впевненості Президенту додає те, що всі основні кнопки країни контролюють лояльні до влади бізнесмени - до цього Путіну довелося йти кілька років. Зараз на українському телебаченні дії влади висвітлюють більш позитивно, ніж кроки опозиції. Особливо це помітно на Першому національному.
Однак головним пунктом, який Янукович запозичив у свого російського колеги, стала ставка на економічні перетворення в державі. Економікою прикривають будь-які неоднозначні рішення. Наприклад, Янукович саме фінансовими преференціями пояснював і харківські угоди, які продовжили терміни базування в Севастополі Чорноморського флоту РФ (в обмін на вигідні для України ціни на газ), і створення коаліції, і побудова жорсткої вертикалі влади.
Томенко запропонував українцям безкоштовно завантажувати у мобільні телефони патріотичні пісні
Фонд Миколи Томенка до 19-ої річниці Незалежності України реалізує проект Частинка України у твоєму мобільному, в рамках якого всі охочі зможуть безкоштовно завантажити на свій мобільний телефон мелодії патріотичних пісень України.
Як повідомила прес-служба Фонду, для завантаження доступні гімн України (вокальна та інструментальна версії), козацький марш і пісня Червона калина. Для завантаження потрібно просто зайти на сайт Фонду та, скориставшись докладною інструкцією, отримати обрану мелодію на свій телефон.
"Ми хочемо, щоб до 19-ої річниці народження нашої країни кожен громадянин міг привітати себе і своїх друзів зі святом і таким чином сказати: я українець і я цим пишаюся", - заявив ініціатор проекту, заступник голови Верховної Ради України, один з лідерів БЮТ Микола Томенко.
Мелодії для завантаження взято з диска Головні пісні та мелодії України, який було видано до 16-ої річниці Незалежності Фондом Миколи Томенка і Національною радіокомпанією України.
За сприяння Фонду протягом останніх років аудіозапис головних пісень та мелодій України - Гімну України, Молитви за Україну, козацьких маршів та інших пісень отримали більшість шкіл у всіх куточках України.
Нагадаємо, 16 липня на урочистому засіданні Верховної Ради з нагоди 20-ої річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України кілька народних депутатів минулих скликань заспівали пісню на слова Івана Франка Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить!.
Як повідомила прес-служба Фонду, для завантаження доступні гімн України (вокальна та інструментальна версії), козацький марш і пісня Червона калина. Для завантаження потрібно просто зайти на сайт Фонду та, скориставшись докладною інструкцією, отримати обрану мелодію на свій телефон.
"Ми хочемо, щоб до 19-ої річниці народження нашої країни кожен громадянин міг привітати себе і своїх друзів зі святом і таким чином сказати: я українець і я цим пишаюся", - заявив ініціатор проекту, заступник голови Верховної Ради України, один з лідерів БЮТ Микола Томенко.
Мелодії для завантаження взято з диска Головні пісні та мелодії України, який було видано до 16-ої річниці Незалежності Фондом Миколи Томенка і Національною радіокомпанією України.
За сприяння Фонду протягом останніх років аудіозапис головних пісень та мелодій України - Гімну України, Молитви за Україну, козацьких маршів та інших пісень отримали більшість шкіл у всіх куточках України.
Нагадаємо, 16 липня на урочистому засіданні Верховної Ради з нагоди 20-ої річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України кілька народних депутатів минулих скликань заспівали пісню на слова Івана Франка Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить!.
Газета Ахметова звільняє свого журналіста, бо він не те сказав
Спецкор газети "Сегодня" Олександр Чаленко звільняється з видання на вимогу шеф-редактора Ігоря Гужви.
Про це в четвер повідомляє Телекритика з посиланням на самого Чаленка.
"Ігор Гужва сказав мені, щоб я з 1 вересня шукав нову роботу", - повідомив він.
"Є декілька причин, основною з яких є та, що я в ефірі програми "Велика політика з Євгеном Кисельовим" публічно сказав, що власником газети "Сегодня" є Рінат Ахметов. За словами Гужви, читачі про це не знали, і тепер дехто з них перестане їй довіряти", - розповів Чаленко.
Ще однією причиною звільнення є те, що Чаленко вів свій блог не на сайті газети "Сегодня", а на "Українській правді", вважає він.
Про це в четвер повідомляє Телекритика з посиланням на самого Чаленка.
"Ігор Гужва сказав мені, щоб я з 1 вересня шукав нову роботу", - повідомив він.
"Є декілька причин, основною з яких є та, що я в ефірі програми "Велика політика з Євгеном Кисельовим" публічно сказав, що власником газети "Сегодня" є Рінат Ахметов. За словами Гужви, читачі про це не знали, і тепер дехто з них перестане їй довіряти", - розповів Чаленко.
Ще однією причиною звільнення є те, що Чаленко вів свій блог не на сайті газети "Сегодня", а на "Українській правді", вважає він.
Азаров плутає поета і диктатора?
Прем'єр-міністр Микола Азаров у п'ятницю під час наради з губернаторами вжив неправильну назву Івано-Франківської області.
У своєму вступному слові Азаров, який виступав російською, двічі застосував неправильний наголос у словосполученні "Івано-Фрáнківська область".
Спочатку Азаров перерахував регіони, де спостерігається підвищення заборгованості з зарплати, і в числі інших згадав Івано-Фрáнківську область.
За десять хвилин він знову повернувся до цієї теми і знову сказав "Івано-Фрáнківська область".
Як відомо, місто Івано-Франківськ названо на честь українського письменника і поета Івана Франкá - і в російській, і в українській версії наголос на останній склад.
"Фрáнко" з наголосом на перший склад - це прізвище іспанського диктатора Франциска Фрáнка.
У своєму вступному слові Азаров, який виступав російською, двічі застосував неправильний наголос у словосполученні "Івано-Фрáнківська область".
Спочатку Азаров перерахував регіони, де спостерігається підвищення заборгованості з зарплати, і в числі інших згадав Івано-Фрáнківську область.
За десять хвилин він знову повернувся до цієї теми і знову сказав "Івано-Фрáнківська область".
Як відомо, місто Івано-Франківськ названо на честь українського письменника і поета Івана Франкá - і в російській, і в українській версії наголос на останній склад.
"Фрáнко" з наголосом на перший склад - це прізвище іспанського диктатора Франциска Фрáнка.
У Московському патріархаті Януковичу пропонують ліквідувати "розкольників"
В Одеській єпархії Української православної церкви Московського патріархату пропонують керівництву держави ліквідувати Київський патріархат.
Про це повідомляє Радіо Свобода.
Для вирішення питання розколу в українській православній церкві прес-аташе Одеської єпархії отець Сергій запропонував "болгарський" сценарій.
За його словами, в Болгарії з розколом "покінчили швидко".
"Уряд ухвалив рішення, і буквально протягом тижня воно було втілене в життя. Розкол зник моментально, тому що це було штучне утворення. Так що якщо буде політична воля, якщо керівництво країни виявить політичну мудрість, то розкол зникне як дим. Може бути, не за тиждень як в Болгарії, але протягом місяця про нього забудуть як такий", - заявив отець Сергій.
Водночас, за словами прес-секретаря Предстоятеля УПЦ (МП) Георгія Коваленка, позиція Одеської єпархії не є офіційною позицією Української православної церкви.
Заяви отця Сергія він не чув, проте наголосив: якщо ця інформація не була щонайменше опублікована на офіційному сайті УПЦ (МП), її не можна вважати за позицію церкви.
"Якщо в Києві про це нічого не знають, тоді це не є офіційною позицією Української православної церкви. Наша позиція полягає в тому, що в Україні все повинно відбуватися згідно з Конституцією та законодавством", - наголосив він.
У Київському патріархаті запевняють, що слова отця Сергія втілити в реалії практично неможливо.
"Держава не піде на те, щоб у силовий спосіб ліквідовувати церкву, до якої належать мільйони віруючих, тисячі священиків по всій Україні. Тим більше, для таких кроків немає ніяких законних підстав", - сказав голова інформаційного управління УПЦ КП єпископ Євстратій.
Як відомо, 2004 року посткомуністична влада Болгарії за одну ніч силою конфіскувала в так званого "альтернативного патріархату" Болгарської православної церкви всі його храми й майно й віддала їх офіційно визнаній церкві.
Пізніше "альтернативний патріархат" справу в Європейському суді з прав людини, який визнав порушення права на свободу думки, сумління й релігії й закликав сторони конфлікту добровільно домовитися про повернення майна, і розкол у болгарському православ'ї триває далі.
Про це повідомляє Радіо Свобода.
Для вирішення питання розколу в українській православній церкві прес-аташе Одеської єпархії отець Сергій запропонував "болгарський" сценарій.
За його словами, в Болгарії з розколом "покінчили швидко".
"Уряд ухвалив рішення, і буквально протягом тижня воно було втілене в життя. Розкол зник моментально, тому що це було штучне утворення. Так що якщо буде політична воля, якщо керівництво країни виявить політичну мудрість, то розкол зникне як дим. Може бути, не за тиждень як в Болгарії, але протягом місяця про нього забудуть як такий", - заявив отець Сергій.
Водночас, за словами прес-секретаря Предстоятеля УПЦ (МП) Георгія Коваленка, позиція Одеської єпархії не є офіційною позицією Української православної церкви.
Заяви отця Сергія він не чув, проте наголосив: якщо ця інформація не була щонайменше опублікована на офіційному сайті УПЦ (МП), її не можна вважати за позицію церкви.
"Якщо в Києві про це нічого не знають, тоді це не є офіційною позицією Української православної церкви. Наша позиція полягає в тому, що в Україні все повинно відбуватися згідно з Конституцією та законодавством", - наголосив він.
У Київському патріархаті запевняють, що слова отця Сергія втілити в реалії практично неможливо.
"Держава не піде на те, щоб у силовий спосіб ліквідовувати церкву, до якої належать мільйони віруючих, тисячі священиків по всій Україні. Тим більше, для таких кроків немає ніяких законних підстав", - сказав голова інформаційного управління УПЦ КП єпископ Євстратій.
Як відомо, 2004 року посткомуністична влада Болгарії за одну ніч силою конфіскувала в так званого "альтернативного патріархату" Болгарської православної церкви всі його храми й майно й віддала їх офіційно визнаній церкві.
Пізніше "альтернативний патріархат" справу в Європейському суді з прав людини, який визнав порушення права на свободу думки, сумління й релігії й закликав сторони конфлікту добровільно домовитися про повернення майна, і розкол у болгарському православ'ї триває далі.
Back in the USSR
Пікіруючий бульдозер Партії регіонів, так і не зустрівши за півроку жодного серйозного опору, пристав до виконання головного завдання: підготовки фундаменту для консолідації всіх повноважень влади в одних руках.
Пробна куля - місцеві вибори, призначені на 31 жовтня 2010 року.
Прапором просування місцевих виборів регіонали обрали популярну в суспільстві ідею повернення до мажоритарної системи. Мовляв, на зміну колективній безвідповідальності має прийти персональна відповідальність кожного депутата.
За цією обгорткою приховані намагання реанімувати технології часів Кучми, які дозволять регіоналам взяти під контроль всі обласні та міські ради в країні, по суті, включивши їх у єдину владну вертикаль.
Новий закон не церемониться з політичними опонентами і відверто проводить лінію інтересів партії влади. Кожна друга норма дискримінує інших (не синьо-білих) учасників виборчого процесу.
На цьому тлі обов'язкова партійність кандидатів у мери та депутати районного та обласного рівня не виглядають найбільшою загрозою. Іронія лише в тому, що в багатьох містах взяти участь у виборчих перегонах зможуть не всі охочі: навряд чи в глухому райцентрі Хмельницької чи Луганської області зареєстровано більше 5-7 офіційних партійних осередків.
Куди більше питань до принципів формування виборчих комісій. У якій спосіб ЦВК зможе у кількаденний спосіб затвердити сотні тисяч членів дільничних комісій? Або - що робити із блоком НУНС, який, напевно, захоче принести одразу кілька подань на членів комісій?
Зрештою, навіть цей "незручний" закон досі не оприлюднений і не підписаний президентом. За 3 місяці до дня голосування у учасників процесу немає ніякої ясності - за якими правилами відбудеться гра.
Навряд чи всі недоліки нового закону можна вважати помилками. Скоріше, це опорні точки, які Партія регіонів планує використати для організації системного тиску задля досягнення прийнятного результату на місцевих виборах.
За цією пробною кулею регіонали готують кілька набагато серйозніших кроків. Першим, найімовірніше, стане скасування Конституційної реформи, як засобу посилення президентських повноважень.
Слідом може відбутися і переформатування парламенту шляхом призначення позачергових виборів.
Причому, якщо експеримент із місцевими вийде вдалим, то система формування Верховної Ради повернеться до зразка 2002 року, коли половина депутатів були мажоритарниками, а конфігурація парламентської більшості не мала нічого спільного з результатами волевиявлення.
У підсумку, вже 2012 року Україна може отримати бутафорську демократію, коли ззовні всі права та свободи громадян будуть формально збережені, а де-факто, панування Партії регіонів може набути фантасмагорійних ознак.
Ну, приміром, членство в цій почесній організації стане обов'язковим для чиновників будь-якого рівня. В школах утворять осередки всеукраїнських організацій "фєвралят" та "донеччан".
На виборах громадяни обиратимуть з-поміж одного кандидата чи партії, маючи цілком законне право голосувати "проти". День народження Януковича оголосять загальнонаціональним святом, тощо.
Ознаки перетворення бурхливих фантазій у буденність вже є. Від першого півріччя суцільних успіхів очільники Партії регіонів починають втрачати відчуття реальності. Михайло Чечетов цілком серйозно рапортує про тотальну підтримку його партії елітою українського бізнесу.
Завдяки цьому прибічники Партії регіонів консолідували у своїх руках весь медіа-ресурс та 80% активів країни. Наступним кроком можна розповідати про "єдино правильну ідеологію, яку підтримує все населення країни".
Внутрішня ейфорія Партії регіонів переходить усі розумні рамки. Прем'єр Азаров відкрито закликав очистити українську журналістику від "бруду та замовних матеріалів".
Судячи з випадків із журналістами "Нового каналу" та СТБ, стабільного тиску на "5 канал" та ТВІ, очищення журналістики почалося вже сьогодні. В ідеальній уяві своєї бутафорної демократії регіонали будуть мати мас-медіа в якості безвідмовної зброї масового знищення, на зразок центральних російських каналів або північнокорейских інформаційних агенцій.
А "непрофесіоналам", які не відповідатимуть новим стандартам журналістики, доведеться реалізовувати себе у нових-старих професіях: від двірника до сантехника.
Зупинити процес регіоналізації України просто немає кому. Страшний сон Віктора Януковича, Юлія Тимошенко, виявилася не таким вже і страшним. Сьогодні її тривожать більш приземлені речі.
Наприклад, що робити із масовою втечею партійців, в тому числі, - і впливових?
Або - яким чином вести на місцеву кампанію партію "Батьківщина", яка, з точки зору бренду, далеко не БЮТ? Чи як уберегтися від флангових атак з боку колишніх соратників?
У схожій ситуації перебуває Литвин, який не зможе розраховувати на впізнаваний іменний бренд.
Спікер парламенту до пори-до часу опирався цьому рішенню, але легкий "примус до голосування" у вигляді новин із життя генерала Пукача різко змінив його точку зору.
Яценюк та Гриценко просто не є суб'єктами виборчого процесу. Причому Яценюку, як лідеру "улюбленої опозиції", не допомогло навіть чесне слово лідерів Партії регіонів, за яким "фронтмен" особисто їздив за місто. Тепер Арсеній Петрович замість участі у реальній політиці візьметься за улюблену справу - ходіння по ефірах.
Не в захопленні від мажоритарної перспективи ВО "Свобода" та Компартія. Особливо остання, адже малочисельне представництво комуністів у місцевих радах після жовтня 2010 буде розбавлене мажоритарниками: на ті самі 3% рейтингу припадає вдвічі менше місць.
Неготовність до викликів з боку сильних гравців значно підбадьорила політичну гальорку. Вже кілька партій, серед яких "За Україну!", "Єдиний Центр" та УСДП оголосили про плани взяти участь у місцевих виборах.
Не біда, що ця участь, за умов відсутності реальних партійців та зареєстрованих осередків, зведеться до ритуальних танців навколо інформаційного простору. Проте є шанс проявити себе і потренуватися перед майбутньою парламентською кампанією. Чи відпрацювати технологічний проект в інтересах серйозних гравців.
Необхідність досі незалежним мерам шукати політичного притулку розбурхала апетити численних продавців "паперових" партій. Новин про їхній продаж поки не надходили, хоча пропозицій "на ринку" багато.
Зрештою, мери розуміють, що у подальшій роботі їм потрібно буде спиратися на місцеві ради, які сформують лише сильні партії. І це ще один розрахунок регіоналів, які формулою "одна партія - один кандидат" упередили всі можливі братовбивчі війни на Сході та Півдні України.
У потенційної опозиції два вибори. Найімовірніше, чуда не станеться і міжусобні перепалки між багаточисельними претендентами на почесне звання опозиції продовжаться.
Тоді ніщо не завадить Партії регіонів реалізувати свої плани та перетворити опозицію на маргінес російського зразка, а політичний процес - на імітацію політичної конкуренції.
Досить малоймовірно, але все ж реально, що опозиційні сили зможуть знайти формат для діалогу і розроблять спільну стратегію протидії експансії регіоналів.
Це стане можливим, якщо прийде усвідомлення, що сьогодні не час думати про перспективи окремих партій, особисті амбіції, чи тимчасові виграші - країна ризикує втратити скупий досвід демократії і повернутися у Радянський Союз.
Back in USSR!
Василь Самохвалов, Ярослав Ведмідь
Пробна куля - місцеві вибори, призначені на 31 жовтня 2010 року.
Прапором просування місцевих виборів регіонали обрали популярну в суспільстві ідею повернення до мажоритарної системи. Мовляв, на зміну колективній безвідповідальності має прийти персональна відповідальність кожного депутата.
За цією обгорткою приховані намагання реанімувати технології часів Кучми, які дозволять регіоналам взяти під контроль всі обласні та міські ради в країні, по суті, включивши їх у єдину владну вертикаль.
Новий закон не церемониться з політичними опонентами і відверто проводить лінію інтересів партії влади. Кожна друга норма дискримінує інших (не синьо-білих) учасників виборчого процесу.
На цьому тлі обов'язкова партійність кандидатів у мери та депутати районного та обласного рівня не виглядають найбільшою загрозою. Іронія лише в тому, що в багатьох містах взяти участь у виборчих перегонах зможуть не всі охочі: навряд чи в глухому райцентрі Хмельницької чи Луганської області зареєстровано більше 5-7 офіційних партійних осередків.
Куди більше питань до принципів формування виборчих комісій. У якій спосіб ЦВК зможе у кількаденний спосіб затвердити сотні тисяч членів дільничних комісій? Або - що робити із блоком НУНС, який, напевно, захоче принести одразу кілька подань на членів комісій?
Зрештою, навіть цей "незручний" закон досі не оприлюднений і не підписаний президентом. За 3 місяці до дня голосування у учасників процесу немає ніякої ясності - за якими правилами відбудеться гра.
Навряд чи всі недоліки нового закону можна вважати помилками. Скоріше, це опорні точки, які Партія регіонів планує використати для організації системного тиску задля досягнення прийнятного результату на місцевих виборах.
За цією пробною кулею регіонали готують кілька набагато серйозніших кроків. Першим, найімовірніше, стане скасування Конституційної реформи, як засобу посилення президентських повноважень.
Слідом може відбутися і переформатування парламенту шляхом призначення позачергових виборів.
Причому, якщо експеримент із місцевими вийде вдалим, то система формування Верховної Ради повернеться до зразка 2002 року, коли половина депутатів були мажоритарниками, а конфігурація парламентської більшості не мала нічого спільного з результатами волевиявлення.
У підсумку, вже 2012 року Україна може отримати бутафорську демократію, коли ззовні всі права та свободи громадян будуть формально збережені, а де-факто, панування Партії регіонів може набути фантасмагорійних ознак.
Ну, приміром, членство в цій почесній організації стане обов'язковим для чиновників будь-якого рівня. В школах утворять осередки всеукраїнських організацій "фєвралят" та "донеччан".
На виборах громадяни обиратимуть з-поміж одного кандидата чи партії, маючи цілком законне право голосувати "проти". День народження Януковича оголосять загальнонаціональним святом, тощо.
Ознаки перетворення бурхливих фантазій у буденність вже є. Від першого півріччя суцільних успіхів очільники Партії регіонів починають втрачати відчуття реальності. Михайло Чечетов цілком серйозно рапортує про тотальну підтримку його партії елітою українського бізнесу.
Завдяки цьому прибічники Партії регіонів консолідували у своїх руках весь медіа-ресурс та 80% активів країни. Наступним кроком можна розповідати про "єдино правильну ідеологію, яку підтримує все населення країни".
Внутрішня ейфорія Партії регіонів переходить усі розумні рамки. Прем'єр Азаров відкрито закликав очистити українську журналістику від "бруду та замовних матеріалів".
Судячи з випадків із журналістами "Нового каналу" та СТБ, стабільного тиску на "5 канал" та ТВІ, очищення журналістики почалося вже сьогодні. В ідеальній уяві своєї бутафорної демократії регіонали будуть мати мас-медіа в якості безвідмовної зброї масового знищення, на зразок центральних російських каналів або північнокорейских інформаційних агенцій.
А "непрофесіоналам", які не відповідатимуть новим стандартам журналістики, доведеться реалізовувати себе у нових-старих професіях: від двірника до сантехника.
Зупинити процес регіоналізації України просто немає кому. Страшний сон Віктора Януковича, Юлія Тимошенко, виявилася не таким вже і страшним. Сьогодні її тривожать більш приземлені речі.
Наприклад, що робити із масовою втечею партійців, в тому числі, - і впливових?
Або - яким чином вести на місцеву кампанію партію "Батьківщина", яка, з точки зору бренду, далеко не БЮТ? Чи як уберегтися від флангових атак з боку колишніх соратників?
У схожій ситуації перебуває Литвин, який не зможе розраховувати на впізнаваний іменний бренд.
Спікер парламенту до пори-до часу опирався цьому рішенню, але легкий "примус до голосування" у вигляді новин із життя генерала Пукача різко змінив його точку зору.
Яценюк та Гриценко просто не є суб'єктами виборчого процесу. Причому Яценюку, як лідеру "улюбленої опозиції", не допомогло навіть чесне слово лідерів Партії регіонів, за яким "фронтмен" особисто їздив за місто. Тепер Арсеній Петрович замість участі у реальній політиці візьметься за улюблену справу - ходіння по ефірах.
Не в захопленні від мажоритарної перспективи ВО "Свобода" та Компартія. Особливо остання, адже малочисельне представництво комуністів у місцевих радах після жовтня 2010 буде розбавлене мажоритарниками: на ті самі 3% рейтингу припадає вдвічі менше місць.
Неготовність до викликів з боку сильних гравців значно підбадьорила політичну гальорку. Вже кілька партій, серед яких "За Україну!", "Єдиний Центр" та УСДП оголосили про плани взяти участь у місцевих виборах.
Не біда, що ця участь, за умов відсутності реальних партійців та зареєстрованих осередків, зведеться до ритуальних танців навколо інформаційного простору. Проте є шанс проявити себе і потренуватися перед майбутньою парламентською кампанією. Чи відпрацювати технологічний проект в інтересах серйозних гравців.
Необхідність досі незалежним мерам шукати політичного притулку розбурхала апетити численних продавців "паперових" партій. Новин про їхній продаж поки не надходили, хоча пропозицій "на ринку" багато.
Зрештою, мери розуміють, що у подальшій роботі їм потрібно буде спиратися на місцеві ради, які сформують лише сильні партії. І це ще один розрахунок регіоналів, які формулою "одна партія - один кандидат" упередили всі можливі братовбивчі війни на Сході та Півдні України.
У потенційної опозиції два вибори. Найімовірніше, чуда не станеться і міжусобні перепалки між багаточисельними претендентами на почесне звання опозиції продовжаться.
Тоді ніщо не завадить Партії регіонів реалізувати свої плани та перетворити опозицію на маргінес російського зразка, а політичний процес - на імітацію політичної конкуренції.
Досить малоймовірно, але все ж реально, що опозиційні сили зможуть знайти формат для діалогу і розроблять спільну стратегію протидії експансії регіоналів.
Це стане можливим, якщо прийде усвідомлення, що сьогодні не час думати про перспективи окремих партій, особисті амбіції, чи тимчасові виграші - країна ризикує втратити скупий досвід демократії і повернутися у Радянський Союз.
Back in USSR!
Василь Самохвалов, Ярослав Ведмідь
Військовим і ув'язненим заборонили голосувати на виборах
Новий закон про місцеві вибори забороняє військовослужбовцям термінової служби й ув'язненим брати участь у місцевих виборах.
Про це заявила член Венеціанської комісії від України Марина Ставнійчук в ефірі 5 каналу, повідомляють Українські новини.
"Закон про (місцеві) вибори визначає, хто не вважається членом територіальної громади, і, наприклад, до цієї категорії належать військовослужбовці або ж особа, що перебуває у місцях позбавлення волі", - сказала Ставнійчук.
На її думку, такі положення закону прямо суперечать Конституції.
Вона закликала президента Віктора Януковича застосувати право вето до прийнятого Верховною Радою закону про проведення місцевих виборів.
"Я б узяла на себе відповідальність звернутися до президента з проханням не підписувати прийнятий закон про місцеві вибори. Є низка положень у цьому законі, що мають ознаки неконституційності", - сказала Ставнійчук.
Вона підкреслила, що існує низка положень цього закону, що безпосередньо утискають як права громадян на вільні вибори, так і тих, хто збирається балотуватися на виборах.
Ставнійчук зазначила, що в Януковича достатньо аргументів для того щоб ветувати цей закон. Вона вважає, що якщо президент ухвалить таке рішення, те це тільки зміцнить його авторитет.
Текст зазначеного закону поки не оприлюднено, він спрямований на підпис президентові.
У тексті законопроекту до другого читання передбачалося, що військовослужбовці термінової служби, громадяни України, що проживають за кордоном, особи, визнані судом недієздатними, а також громадяни, що перебувають у місцях позбавлення волі, не відносяться до жодної територіальної громади і не мають право голосу на місцевих виборах
Про це заявила член Венеціанської комісії від України Марина Ставнійчук в ефірі 5 каналу, повідомляють Українські новини.
"Закон про (місцеві) вибори визначає, хто не вважається членом територіальної громади, і, наприклад, до цієї категорії належать військовослужбовці або ж особа, що перебуває у місцях позбавлення волі", - сказала Ставнійчук.
На її думку, такі положення закону прямо суперечать Конституції.
Вона закликала президента Віктора Януковича застосувати право вето до прийнятого Верховною Радою закону про проведення місцевих виборів.
"Я б узяла на себе відповідальність звернутися до президента з проханням не підписувати прийнятий закон про місцеві вибори. Є низка положень у цьому законі, що мають ознаки неконституційності", - сказала Ставнійчук.
Вона підкреслила, що існує низка положень цього закону, що безпосередньо утискають як права громадян на вільні вибори, так і тих, хто збирається балотуватися на виборах.
Ставнійчук зазначила, що в Януковича достатньо аргументів для того щоб ветувати цей закон. Вона вважає, що якщо президент ухвалить таке рішення, те це тільки зміцнить його авторитет.
Текст зазначеного закону поки не оприлюднено, він спрямований на підпис президентові.
У тексті законопроекту до другого читання передбачалося, що військовослужбовці термінової служби, громадяни України, що проживають за кордоном, особи, визнані судом недієздатними, а також громадяни, що перебувають у місцях позбавлення волі, не відносяться до жодної територіальної громади і не мають право голосу на місцевих виборах
У "Регіонах" сказали, що й далі будуть порушувати Конституцію
Парламент не розглянув питання про дострокове припинення повноважень депутатів-сумісників через можливу необхідність у їхніх голосах на позачерговій сесії Верховної Ради.
Про це в інтерв'ю "Власти денег" заявив голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов, повідомляють Українські новини.
"Одні депутати будуть виведені, а інші ще не встигнуть увійти. Якщо раптом нам буде потрібно в літній період несподівано зібрати позачергове засідання парламенту, у нас не буде п'яти або семи голосів. Все, тільки часовий чинник і ніякої політичної основи тут немає", - сказав Єфремов.
Він пояснив, що Партія регіонів не ініціювала припинення повноважень депутатів-сумісників через побоювання, що Центрвиборчком міг не встигнути зареєструвати нових парламентарів для того, щоб вони приступили до обов'язків до кінця 6-ї сесії.
Як відомо, депутатський мандат з роботою у виконавчій владі суміщають міністр охорони навколишнього природного середовища Микола Злочевський, заступник глави адміністрації президента Геннадій Васильєв, голова Служби зовнішньої розвідки Григорій Ілляшов, голова "Укравтодору" Володимир Демішкан, губернатор Львівщини Василь Горбаль, губернатор Вінницької області Микола Джига, керівник державної компанії "Укрспецекспорт" Дмитро Саламатін.
.Конституція містить пряму норму, згідно з якою заборонено суміщати депутатство з будь-якою іншою діяльністю.
Основний закон дає 20 днів на те, щоб депутат, призначений у виконавчу владу, склав свої повноваження.
Про це в інтерв'ю "Власти денег" заявив голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов, повідомляють Українські новини.
"Одні депутати будуть виведені, а інші ще не встигнуть увійти. Якщо раптом нам буде потрібно в літній період несподівано зібрати позачергове засідання парламенту, у нас не буде п'яти або семи голосів. Все, тільки часовий чинник і ніякої політичної основи тут немає", - сказав Єфремов.
Він пояснив, що Партія регіонів не ініціювала припинення повноважень депутатів-сумісників через побоювання, що Центрвиборчком міг не встигнути зареєструвати нових парламентарів для того, щоб вони приступили до обов'язків до кінця 6-ї сесії.
Як відомо, депутатський мандат з роботою у виконавчій владі суміщають міністр охорони навколишнього природного середовища Микола Злочевський, заступник глави адміністрації президента Геннадій Васильєв, голова Служби зовнішньої розвідки Григорій Ілляшов, голова "Укравтодору" Володимир Демішкан, губернатор Львівщини Василь Горбаль, губернатор Вінницької області Микола Джига, керівник державної компанії "Укрспецекспорт" Дмитро Саламатін.
.Конституція містить пряму норму, згідно з якою заборонено суміщати депутатство з будь-якою іншою діяльністю.
Основний закон дає 20 днів на те, щоб депутат, призначений у виконавчу владу, склав свої повноваження.
В Україні не вірять, що Крим може повторити Косово
Українські експерти впевнені, що рішення суду ООН про легітимність незалежності Косово не може стати прецедентом для України.
Про це в п'ятницю пише газета Комерсант.
Ніхто з опитаних експертів не ризикнув стверджувати, що рішення Гаазького суду може стати каталізатором для активізації сепаратистських настроїв, зокрема в Криму.
"Осетія, Албанія, Придністров'я - це вже існуючі проблеми, а в Криму я поки такої проблеми не спостерігаю",- підкреслив глава підкомітету Верховної ради з питань співробітництва із країнами СНД бютівець Олексій Логвиненко.
"Принципова відмінність Косово була в тому, що албанське населення заявляло про геноцид, і спільне проживання там було вже неможливо",- заявив лідер меджлісу кримсько-татарського народу Мустафа Джемільов.
"У Криму нічого схожого на це немає. Таке право (вимагати незалежність) є в корінного народу, але корінний народ це питання не ставить і не збирається ставити", - підкреслив він.
Колишній заступник міністра закордонних справ, а нині заступник гендиректора Центру ім. Разумкова Валерій Чалий допускає, що рішення суду, навіть, незважаючи на те що воно консультативне, призведе до того, що незалежність Косово визнають більше країн.
Однак у їхньому списку України не буде.
"Позиція України формувалася виходячи з національних інтересів, одним із яких є цілісність держав на європейському континенті", - підкреслив він.
"Навколо занадто багато сепаратистських проблем і гарячих точок, тому Україна, я думаю, обрала правильну позицію - не визнавати Косово - і навряд чи її змінить",- заявив Чалий.
Про це в п'ятницю пише газета Комерсант.
Ніхто з опитаних експертів не ризикнув стверджувати, що рішення Гаазького суду може стати каталізатором для активізації сепаратистських настроїв, зокрема в Криму.
"Осетія, Албанія, Придністров'я - це вже існуючі проблеми, а в Криму я поки такої проблеми не спостерігаю",- підкреслив глава підкомітету Верховної ради з питань співробітництва із країнами СНД бютівець Олексій Логвиненко.
"Принципова відмінність Косово була в тому, що албанське населення заявляло про геноцид, і спільне проживання там було вже неможливо",- заявив лідер меджлісу кримсько-татарського народу Мустафа Джемільов.
"У Криму нічого схожого на це немає. Таке право (вимагати незалежність) є в корінного народу, але корінний народ це питання не ставить і не збирається ставити", - підкреслив він.
Колишній заступник міністра закордонних справ, а нині заступник гендиректора Центру ім. Разумкова Валерій Чалий допускає, що рішення суду, навіть, незважаючи на те що воно консультативне, призведе до того, що незалежність Косово визнають більше країн.
Однак у їхньому списку України не буде.
"Позиція України формувалася виходячи з національних інтересів, одним із яких є цілісність держав на європейському континенті", - підкреслив він.
"Навколо занадто багато сепаратистських проблем і гарячих точок, тому Україна, я думаю, обрала правильну позицію - не визнавати Косово - і навряд чи її змінить",- заявив Чалий.
Гроші на оформлення субсидій на ЖКУ Азаров забрав у ветеранів війни
Кабінет міністрів України постановою № 624 від 21 липня затвердив заходи з організації роботи по наданню населенню житлових субсидій за спрощеним порядком.
Текст відповідної постанови за підписом прем`єр-міністра України Миколи АЗАРОВА розміщений на Урядовому порталі.
Зокрема, уряд постановив, що закупівля товарів, робіт і послуг, пов’язаних з виготовленням повідомлень про надання населенню житлових субсидій за спрощеним порядком, бланків документів для надання таких субсидій і зразків їхнього заповнення, здійснюватиметься за процедурою закупівлі в одного учасника за погодженням з Міністерством економіки.
Кабмін доручив Міністерству фінансів збільшити Міністерству праці та соціальної політики видатки на виготовлення матеріалів за бюджетною програмою "Створення і програмно-технічне забезпечення системи інформаційно-аналітичної підтримки та інформаційно-методичне забезпечення установ системи Міністерства праці та соціальної політики України" в сумі 6,596 млн. грн. шляхом зменшення видатків за бюджетною програмою "Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань".
Уряд доручив Міністерству праці та соціальної політики до 23 липня затвердити форми заяви про надання житлової субсидії за спрощеним порядком та декларації про доходи і майновий стан осіб, які звернулися за наданням такої субсидії, а також забезпечити виготовлення повідомлень про надання населенню житлових субсидій за спрощеним порядком, бланків документів для надання таких субсидій і зразків їхнього заповнення.
Згідно з постановою уряду, Пенсійний фонд повинен до 6 серпня забезпечити надсилання пенсіонерам матеріалів для призначення житлових субсидій.
Як повідомляв УНІАН, уряд на засіданні 14 липня затвердив заходи з посилення соціального захисту населення при оплаті житлово-комунальних послуг, які передбачають нарахування субсидій працездатним громадянам у разі, якщо вартість послуг перевищує 15% сукупного доходу і 10% - для непрацездатних громадян.
Текст відповідної постанови за підписом прем`єр-міністра України Миколи АЗАРОВА розміщений на Урядовому порталі.
Зокрема, уряд постановив, що закупівля товарів, робіт і послуг, пов’язаних з виготовленням повідомлень про надання населенню житлових субсидій за спрощеним порядком, бланків документів для надання таких субсидій і зразків їхнього заповнення, здійснюватиметься за процедурою закупівлі в одного учасника за погодженням з Міністерством економіки.
Кабмін доручив Міністерству фінансів збільшити Міністерству праці та соціальної політики видатки на виготовлення матеріалів за бюджетною програмою "Створення і програмно-технічне забезпечення системи інформаційно-аналітичної підтримки та інформаційно-методичне забезпечення установ системи Міністерства праці та соціальної політики України" в сумі 6,596 млн. грн. шляхом зменшення видатків за бюджетною програмою "Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань".
Уряд доручив Міністерству праці та соціальної політики до 23 липня затвердити форми заяви про надання житлової субсидії за спрощеним порядком та декларації про доходи і майновий стан осіб, які звернулися за наданням такої субсидії, а також забезпечити виготовлення повідомлень про надання населенню житлових субсидій за спрощеним порядком, бланків документів для надання таких субсидій і зразків їхнього заповнення.
Згідно з постановою уряду, Пенсійний фонд повинен до 6 серпня забезпечити надсилання пенсіонерам матеріалів для призначення житлових субсидій.
Як повідомляв УНІАН, уряд на засіданні 14 липня затвердив заходи з посилення соціального захисту населення при оплаті житлово-комунальних послуг, які передбачають нарахування субсидій працездатним громадянам у разі, якщо вартість послуг перевищує 15% сукупного доходу і 10% - для непрацездатних громадян.
Як місцеві князьки обзаводяться столичною маєтністю
Навколокиївські землі приваблюють не лише панів із Печерських пагорбів та донецьких хижаків, а й місцевих князьків. Яскравий приклад любові до пристоличної землі демонструє голова Хмельницької обласної ради Іван Гладуняк, який зводить будинок у Бучі під Києвом.
«До такої справи треба підходити з любов’ю»
Пан Гладуняк очолює облраду з липня 2006 року і встиг зарекомендувати себе гросмейстером триходівок. Останні політичні перипетії засвідчують, що свій ніс Іван Васильович завжди тримав за попутним вітром.
Про свої смаки та уподобання Гладуняк розповів читачам на персональному сайті.“Упевнений, що колись матиму свій будинок. Бо досі мав лише квартири — ніякої навіть ділянки поки що не брав.
Шкода, що зараз не вистачає на все це часу і сил, до такої справи, вважаю, треба підійти з любов’ю, самому займатися. Але буде менше роботи коли будуватимуся”, — ллє крокодилячі сльози чиновник. Щоб далі бути чесним перед простим людом Іван Васильович переконує, що для нього гроші не є визначальним чинником. “Гроші — це тільки засіб. Вони ніколи не були для мене визначальними. Ставлюся до них не те щоб байдуже, якось без емоцій. Не люблю витрачати і не накопичую”.
Щодо останньої репліки, то пан Гладуняк, очевидно, злукавив, бо чималі кошти пішли на освоєння бучанської “цілини” під його будинок.
Поштовхом до активізації масштабної будівельної кампанії Гладуняк і К0 було рішення Бучанської міської ради від 29 березня 2007 року № 130-6-У. Відповідно до офіційного документа, І. В.Гладуняку надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 4000 кв. м, з яких 1000 кв. м — у приватну власність та 3000 кв. м — на умовах оренди (на 45 років) для обслуговування житлового будинку, господарських споруд у Бучі по вулиці Малиновського, 10-а. За цією ж адресою земельну ділянку площею 1000 кв. м на умовах оренди отримав Роман Миколайович Гладуняк, начальник головного управління контролю за благоустроєм Києва, родич Івана Васильовича. Третьою співмешканкою території виявилася Марта Василівна Гладуняк (очевидно, рідна сестра Івана), котрій міська рада виділила 2000 кв. м землі, з них одна половина спрямована для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, інша половина — передана на умовах оренди.
Важливий нюанс: загальна територія трьох ділянок становить 1,3 гектара й засаджена соснами віком від 60 до 150 років.
Чи знав голова облради Гладуняк, що йому передали землю, яка належить до Лісового фонду держави? Чи знав, що це незаконно? Мабуть, знав і розумів, але бажання обзавестися омріяною хатинкою взяло гору.
До речі, Бучанська міська рада на чолі з Анатолієм Федоруком (уродженець села Велика Медведівка Красилівського району Хмельницької ж області) спробувала змінити цільове призначення лісових насаджень. Вісім років тому, 25 червня 2002 року на міській сесії ухвалюється рішення про віднесення земель, вкритих деревною рослинністю (а це 890 гектарів, які відносяться до Держлісфонду), до земель житлової та громадської забудови.
Проте відповідь лісового відомства була негативна. По-перше, лісівники наводять постанову КМ УРСР № 869 від 15.06.1955 р., згідно з якою ліси Бучанського лісгоспу належать до лісопаркової частини зеленої зони I групи лісів. “Враховуючи надзвичайно високу рекреаційну цінність вкритої лісом площі вищеназваного населеного пункту, об’єднання “Київліс” заперечує проти зміни цільового призначення лісових земель”. По-друге, гендиректор “Київлісу” В.Червоний пояснює, що зміна цільового призначення земель лісового фонду згідно зі ст. 40 Лісового кодексу є компетенцією Кабінету Міністрів України.
За припущеннями депутата Ірпінської міської ради Віктора Бархоленка, який займається не один рік справами незаконного виділення земельних ділянок мерією Бучі, між Іваном Гладуняком та Анатолієм Федоруком відбувся бартер. “З осіб, наближених до мера Федорука, дізнався, що обидві зацікавлені особи домовилися: Гладуняк одержує в Бучі 1,3 гектара, а Федорук пропорційно отримує землі в Хмельницькій області під спорудження готельно-туристичного комплексу”. На думку пана Бархоленка, реалізувалася класична схема виділення землі через підставних осіб. “Далі три наділи Гладуняків зводяться під один паркан і йдуть на вторинний ринок або освоюються господарем”.
“Мій дім, моя фортеця”
Голова Хмельницької обласної ради каже, що в його розумінні будинок набуває рис фортеці. “Вважаю свій дім фортецею. Тому ніколи не перетворюю власну квартиру на робочий кабінет: не хочу втягувати в сім`ю. Адже моє помешкання — це моя гавань. Там має бути спокійно й затишно, там можна відпочити й побути наодинці з собою”, — пише він на своєму персональному сайті.
Робота навколо майбутнього гніздечка голови облради в Бучі закипіла наприкінці 2008 року, себто в розпал економічної кризи. Тоді місцеві мешканці організували протест проти чергової вирубки лісу. На місце події прибули представники Державної екологічної інспекції в Київській області Ковтунов та Герасименко. Вони склали акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства, у якому зазначили: зрізано 5 дерев діаметром стовбура від 50 см до 1 метра та віком 100-150 років.
Між іншим, вартість відшкодування коштів за вирубку одного дерева коливається від 5 до 8 тисяч гривень.
Ще одну підніжку підставила прокуратура Ірпеня. Прокурор П.Оніщенко виніс протест (від 19 травня 2009 року) на рішення Бучанської міської ради від 29 березня 2007 року № 130-6-У. Він вимагав від депутатів міської ради скасувати своє рішення, бо воно прийнято з суттєвим порушенням вимог чинного законодавства. Мовляв, на території Гладуняка росте 119 дерев, які підлягають вирубці й загальна сума їхньої відновної вартості становить 336,1 тисячі гривень. Тобто цю суму Іван Васильович повинен був сплатити державі. Наразі жодної копійки від вирубки держава не отримала, а протест прокурора депутати відхилили.
У заселення, яке відбувається в Бучі з порушенням законодавства, втручаються Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель. Перша структура (від 16 жовтня 2009 року) наголошує, що “переведення земель лісового фонду до категорії земель житлової та громадської забудови є порушенням законодавства.
Рішення, які призводять до знищення міських лісів, принципово не відповідають положенням статті 48 Закону України “Про охорону земель”, статті 57 Лісового кодексу, а також основним завданням Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки”.
Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель доходить висновку, що рішення Бучанської міськради від 25 червня 2002 року про віднесення земель вкритих деревною рослинністю до земель житлової та громадської забудови прийнято з порушенням вимог статей 19, 20, 39 Земельного кодексу України, пунктів 2, 10 Закону України “Про планування і забудову територій”.
Не переймаючись порушеннями законів, Гладуняк продовжує розбудовувати власну «фортецю» в Бучі.
Сусіди кажуть, що будинки нуворишів ростуть, як гриби після дощу. “Ще два роки тому тут стояв сосновий ліс, де ми збирали маслюки. Зараз же чути дирчання бензопил і як падають дерева. Про нас, корінних мешканців, ніхто не думає”, — каже пенсіонерка пані Муза. За її словами, на вулиці Малиновського залишилося кілька старих хат. Серед них хатина голови Бучанської міської організації ВО “Свобода” Володимира Завертанова (вул. Малиновського, 10). Решта будинків — новітні котеджі.
…Наклеєна реклама на стовпах у Бучі сповіщає: “Куплю цегляний будинок від 5 соток, бажано з деревами. Ціна до 400 тисяч доларів”. Такі оголошення розвішано й на деревах.
Цікаво, скільки з-поміж тих «фортець» і «гаваней» довкола столиці зведено й придбано місцевими князьками з різних куточків України…
Олекса Теплий
«До такої справи треба підходити з любов’ю»
Пан Гладуняк очолює облраду з липня 2006 року і встиг зарекомендувати себе гросмейстером триходівок. Останні політичні перипетії засвідчують, що свій ніс Іван Васильович завжди тримав за попутним вітром.
Про свої смаки та уподобання Гладуняк розповів читачам на персональному сайті.“Упевнений, що колись матиму свій будинок. Бо досі мав лише квартири — ніякої навіть ділянки поки що не брав.
Шкода, що зараз не вистачає на все це часу і сил, до такої справи, вважаю, треба підійти з любов’ю, самому займатися. Але буде менше роботи коли будуватимуся”, — ллє крокодилячі сльози чиновник. Щоб далі бути чесним перед простим людом Іван Васильович переконує, що для нього гроші не є визначальним чинником. “Гроші — це тільки засіб. Вони ніколи не були для мене визначальними. Ставлюся до них не те щоб байдуже, якось без емоцій. Не люблю витрачати і не накопичую”.
Щодо останньої репліки, то пан Гладуняк, очевидно, злукавив, бо чималі кошти пішли на освоєння бучанської “цілини” під його будинок.
Поштовхом до активізації масштабної будівельної кампанії Гладуняк і К0 було рішення Бучанської міської ради від 29 березня 2007 року № 130-6-У. Відповідно до офіційного документа, І. В.Гладуняку надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 4000 кв. м, з яких 1000 кв. м — у приватну власність та 3000 кв. м — на умовах оренди (на 45 років) для обслуговування житлового будинку, господарських споруд у Бучі по вулиці Малиновського, 10-а. За цією ж адресою земельну ділянку площею 1000 кв. м на умовах оренди отримав Роман Миколайович Гладуняк, начальник головного управління контролю за благоустроєм Києва, родич Івана Васильовича. Третьою співмешканкою території виявилася Марта Василівна Гладуняк (очевидно, рідна сестра Івана), котрій міська рада виділила 2000 кв. м землі, з них одна половина спрямована для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, інша половина — передана на умовах оренди.
Важливий нюанс: загальна територія трьох ділянок становить 1,3 гектара й засаджена соснами віком від 60 до 150 років.
Чи знав голова облради Гладуняк, що йому передали землю, яка належить до Лісового фонду держави? Чи знав, що це незаконно? Мабуть, знав і розумів, але бажання обзавестися омріяною хатинкою взяло гору.
До речі, Бучанська міська рада на чолі з Анатолієм Федоруком (уродженець села Велика Медведівка Красилівського району Хмельницької ж області) спробувала змінити цільове призначення лісових насаджень. Вісім років тому, 25 червня 2002 року на міській сесії ухвалюється рішення про віднесення земель, вкритих деревною рослинністю (а це 890 гектарів, які відносяться до Держлісфонду), до земель житлової та громадської забудови.
Проте відповідь лісового відомства була негативна. По-перше, лісівники наводять постанову КМ УРСР № 869 від 15.06.1955 р., згідно з якою ліси Бучанського лісгоспу належать до лісопаркової частини зеленої зони I групи лісів. “Враховуючи надзвичайно високу рекреаційну цінність вкритої лісом площі вищеназваного населеного пункту, об’єднання “Київліс” заперечує проти зміни цільового призначення лісових земель”. По-друге, гендиректор “Київлісу” В.Червоний пояснює, що зміна цільового призначення земель лісового фонду згідно зі ст. 40 Лісового кодексу є компетенцією Кабінету Міністрів України.
За припущеннями депутата Ірпінської міської ради Віктора Бархоленка, який займається не один рік справами незаконного виділення земельних ділянок мерією Бучі, між Іваном Гладуняком та Анатолієм Федоруком відбувся бартер. “З осіб, наближених до мера Федорука, дізнався, що обидві зацікавлені особи домовилися: Гладуняк одержує в Бучі 1,3 гектара, а Федорук пропорційно отримує землі в Хмельницькій області під спорудження готельно-туристичного комплексу”. На думку пана Бархоленка, реалізувалася класична схема виділення землі через підставних осіб. “Далі три наділи Гладуняків зводяться під один паркан і йдуть на вторинний ринок або освоюються господарем”.
“Мій дім, моя фортеця”
Голова Хмельницької обласної ради каже, що в його розумінні будинок набуває рис фортеці. “Вважаю свій дім фортецею. Тому ніколи не перетворюю власну квартиру на робочий кабінет: не хочу втягувати в сім`ю. Адже моє помешкання — це моя гавань. Там має бути спокійно й затишно, там можна відпочити й побути наодинці з собою”, — пише він на своєму персональному сайті.
Робота навколо майбутнього гніздечка голови облради в Бучі закипіла наприкінці 2008 року, себто в розпал економічної кризи. Тоді місцеві мешканці організували протест проти чергової вирубки лісу. На місце події прибули представники Державної екологічної інспекції в Київській області Ковтунов та Герасименко. Вони склали акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства, у якому зазначили: зрізано 5 дерев діаметром стовбура від 50 см до 1 метра та віком 100-150 років.
Між іншим, вартість відшкодування коштів за вирубку одного дерева коливається від 5 до 8 тисяч гривень.
Ще одну підніжку підставила прокуратура Ірпеня. Прокурор П.Оніщенко виніс протест (від 19 травня 2009 року) на рішення Бучанської міської ради від 29 березня 2007 року № 130-6-У. Він вимагав від депутатів міської ради скасувати своє рішення, бо воно прийнято з суттєвим порушенням вимог чинного законодавства. Мовляв, на території Гладуняка росте 119 дерев, які підлягають вирубці й загальна сума їхньої відновної вартості становить 336,1 тисячі гривень. Тобто цю суму Іван Васильович повинен був сплатити державі. Наразі жодної копійки від вирубки держава не отримала, а протест прокурора депутати відхилили.
У заселення, яке відбувається в Бучі з порушенням законодавства, втручаються Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель. Перша структура (від 16 жовтня 2009 року) наголошує, що “переведення земель лісового фонду до категорії земель житлової та громадської забудови є порушенням законодавства.
Рішення, які призводять до знищення міських лісів, принципово не відповідають положенням статті 48 Закону України “Про охорону земель”, статті 57 Лісового кодексу, а також основним завданням Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки”.
Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель доходить висновку, що рішення Бучанської міськради від 25 червня 2002 року про віднесення земель вкритих деревною рослинністю до земель житлової та громадської забудови прийнято з порушенням вимог статей 19, 20, 39 Земельного кодексу України, пунктів 2, 10 Закону України “Про планування і забудову територій”.
Не переймаючись порушеннями законів, Гладуняк продовжує розбудовувати власну «фортецю» в Бучі.
Сусіди кажуть, що будинки нуворишів ростуть, як гриби після дощу. “Ще два роки тому тут стояв сосновий ліс, де ми збирали маслюки. Зараз же чути дирчання бензопил і як падають дерева. Про нас, корінних мешканців, ніхто не думає”, — каже пенсіонерка пані Муза. За її словами, на вулиці Малиновського залишилося кілька старих хат. Серед них хатина голови Бучанської міської організації ВО “Свобода” Володимира Завертанова (вул. Малиновського, 10). Решта будинків — новітні котеджі.
…Наклеєна реклама на стовпах у Бучі сповіщає: “Куплю цегляний будинок від 5 соток, бажано з деревами. Ціна до 400 тисяч доларів”. Такі оголошення розвішано й на деревах.
Цікаво, скільки з-поміж тих «фортець» і «гаваней» довкола столиці зведено й придбано місцевими князьками з різних куточків України…
Олекса Теплий
РПЦ: Патріарх Кирил не вкладає політики в концепцію "Російського світу"
У Російській православній церкві впевнені, що заяви про політичний характер візиту патріарха КИРИЛА в Україну - це позиція ряду українських політиків, які “відпрацьовують дані їм установки» й не знайомі з історією Церкви.
Таку думку висловив голова Синодного інформаційного відділу РПЦ Володимир ЛЕГОЙДА в коментарі «УНІАН-Релігії».
«Ніякого підтвердження цьому немає, окрім навмисного спотворення концепції «Російського світу» й надання цій концепції політичного характеру», - зазначив В.ЛЕГОЙДА.
Він підкреслив, що патріарх КИРИЛ не вкладав у концепцію «Російського світу» політичних понять, як і не намагався розповсюдити її на політичному просторі.
«Йдеться про ту духовну єдність, яка існує між народами Російського світу, і яка, незважаючи ні на які тимчасові геополітичні особливості, нікуди не подінеться. На зміну одним політикам приходять інші.. Але є якісь речі, які фундаментально об`єднують людей на глибинному рівні. Така природа людського співтовариства», - сказав В.ЛЕГОЙДА.
Разом із тим він підкреслив, що в РПЦ упевнені: думка про політичний характер візиту московського патріарха – це не позиція віруючих, які «опинилися поза канонічною Церквою», а позиція декількох політиків, в уяві яких Церква - «корпорація з мирськими інтересами».
Говорячи про Київський патріархат, В.ЛЕГОЙДА зазначив, що «останні заяви представників цього об`єднання говорять про неготовність до діалогу».
«Для РПЦ незвично чути заяви, які направлені нібито на мир і об`єднання, проте, демонструють неготовність до діалогу. Говорячи про об`єднання, вони (УПЦ КП – УНІАН) нічого для цього не роблять, їхні слова несуть лише розділення. Нам завжди дуже прикро чути й читати подібні заяви представників так званого Київського патріархату», - сказав представник РПЦ.
Також В.ЛЕГОЙДА зазначив, що під час минулого візиту патріарх КИРИЛ «звертався зі словами любові не лише до своєї пастви, а й до тих, хто через трагедію розколу опинився за огорожею Церкви».
При цьому він повідомив, що «з цими ж словами любові патріарх приїхав в Україну й цього року, щоб рани розколу, нанесені з політичних мотивів, були вилікувані».
Разом із тим він підкреслив, що для конструктивного діалогу «необхідна відсутність агресії» з боку Київського патріархату.
«Ми все одно на діалог сподіваємося, оскільки упевнені, що це не позиція людей, які з тих або інших причин опинилися поза канонічною Церквою, це позиція декількох чиновників, які просто відпрацьовують певні установки», - сказав В.ЛЕГОЙДА.
Таку думку висловив голова Синодного інформаційного відділу РПЦ Володимир ЛЕГОЙДА в коментарі «УНІАН-Релігії».
«Ніякого підтвердження цьому немає, окрім навмисного спотворення концепції «Російського світу» й надання цій концепції політичного характеру», - зазначив В.ЛЕГОЙДА.
Він підкреслив, що патріарх КИРИЛ не вкладав у концепцію «Російського світу» політичних понять, як і не намагався розповсюдити її на політичному просторі.
«Йдеться про ту духовну єдність, яка існує між народами Російського світу, і яка, незважаючи ні на які тимчасові геополітичні особливості, нікуди не подінеться. На зміну одним політикам приходять інші.. Але є якісь речі, які фундаментально об`єднують людей на глибинному рівні. Така природа людського співтовариства», - сказав В.ЛЕГОЙДА.
Разом із тим він підкреслив, що в РПЦ упевнені: думка про політичний характер візиту московського патріарха – це не позиція віруючих, які «опинилися поза канонічною Церквою», а позиція декількох політиків, в уяві яких Церква - «корпорація з мирськими інтересами».
Говорячи про Київський патріархат, В.ЛЕГОЙДА зазначив, що «останні заяви представників цього об`єднання говорять про неготовність до діалогу».
«Для РПЦ незвично чути заяви, які направлені нібито на мир і об`єднання, проте, демонструють неготовність до діалогу. Говорячи про об`єднання, вони (УПЦ КП – УНІАН) нічого для цього не роблять, їхні слова несуть лише розділення. Нам завжди дуже прикро чути й читати подібні заяви представників так званого Київського патріархату», - сказав представник РПЦ.
Також В.ЛЕГОЙДА зазначив, що під час минулого візиту патріарх КИРИЛ «звертався зі словами любові не лише до своєї пастви, а й до тих, хто через трагедію розколу опинився за огорожею Церкви».
При цьому він повідомив, що «з цими ж словами любові патріарх приїхав в Україну й цього року, щоб рани розколу, нанесені з політичних мотивів, були вилікувані».
Разом із тим він підкреслив, що для конструктивного діалогу «необхідна відсутність агресії» з боку Київського патріархату.
«Ми все одно на діалог сподіваємося, оскільки упевнені, що це не позиція людей, які з тих або інших причин опинилися поза канонічною Церквою, це позиція декількох чиновників, які просто відпрацьовують певні установки», - сказав В.ЛЕГОЙДА.
Лужков: у жодному разі не можна залишати ні Севастополь, ні Крим
Мер Москви Юрій ЛУЖКОВ заявляє, що втрата російських позицій в Севастополі є неприпустимою.
"Нам у жодному разі не можна залишати ні Севастополь, ні Крим. Ця позиція постійна. Севастополь - російське місто, військово-морська база Росії, яка забезпечує геостратегічний баланс на півдні", - сказав Ю.Лужков сьогодні на урочистому прийомі, присвяченому святкуванню Дня ВМФ, передає РІА «Новости».
За його словами, Москва за всіх часів продовжувала підтримувати Військово-морський флот країни, у тому числі і в Севастополі, на північних рубежах, на Далекому Сході.
"Ми завжди протистояли тенденціям, які могли б призвести до розвалу Чорноморського флоту.
Зокрема, ми прийняли заходи, щоб врятувати крейсер "Москва", посилили шефство по 18 основних кораблях, підводних човнах, а також надавали соціальну підтримку", - додав мер російської столиці.
Як повідомляв УНІАН, Ю.Лужков 24-25 липня відвідає Севастополь.
Раніше, в травні 2008 року, СБУ ухвалила рішення про безстрокову заборону на в`їзд Ю.ЛУЖКОВА до України, зокрема, через його заяви щодо того, що Севастополь повинен бути повернений Росії.
У червні цього року ЗМІ повідомили, що Ю.ЛУЖКОВУ дозволено в`їзд на територію України.
Тим часом 19 липня Ю.ЛУЖКОВ заявив, що не змінив свою думку про статус Севастополя.
"Нам у жодному разі не можна залишати ні Севастополь, ні Крим. Ця позиція постійна. Севастополь - російське місто, військово-морська база Росії, яка забезпечує геостратегічний баланс на півдні", - сказав Ю.Лужков сьогодні на урочистому прийомі, присвяченому святкуванню Дня ВМФ, передає РІА «Новости».
За його словами, Москва за всіх часів продовжувала підтримувати Військово-морський флот країни, у тому числі і в Севастополі, на північних рубежах, на Далекому Сході.
"Ми завжди протистояли тенденціям, які могли б призвести до розвалу Чорноморського флоту.
Зокрема, ми прийняли заходи, щоб врятувати крейсер "Москва", посилили шефство по 18 основних кораблях, підводних човнах, а також надавали соціальну підтримку", - додав мер російської столиці.
Як повідомляв УНІАН, Ю.Лужков 24-25 липня відвідає Севастополь.
Раніше, в травні 2008 року, СБУ ухвалила рішення про безстрокову заборону на в`їзд Ю.ЛУЖКОВА до України, зокрема, через його заяви щодо того, що Севастополь повинен бути повернений Росії.
У червні цього року ЗМІ повідомили, що Ю.ЛУЖКОВУ дозволено в`їзд на територію України.
Тим часом 19 липня Ю.ЛУЖКОВ заявив, що не змінив свою думку про статус Севастополя.
Валерія Новодворська: вороння злітається до Криму - значить, збирається розкльовувати
Журналістка, відомий російський політичний діяч Валерія Новодворська в інтерв`ю радіостанції «Эхо Москвы» прокоментувала візит Патріарха Московського Кирила і прем`єр-міністра Росії Путіна до України.
Запитання від радіослухача: Валеріє Іллівно, яка ваша думка про поїздку Патріарха Московського на Україну?
Україна вже в повній паніці. Мені весь час ставлять запитання, що він там робить.
Ну, це вже не перша поїздка пасторська, наскільки ми знаємо...
Так. Це дуже поганий сигнал, тому що вороння, як правило, збирається не над живими, а над небіжчиками. І коли злітається ось таке вороння, значить, збирається розкльовувати. Там же ж і наш милий Путін збирається зустрічатися в Ялті з Януковичем. Тобто наступна ялтинська змова, здається, очікується. Цього разу, мабуть, вирішуватимуть, як би здати остаточно Росії Крим. Не тільки Севастополь.
А ви вважаєте, є така перспектива?
Ось, коханий Лужков вже видав якось дуже вчасно перед цією зустріччю, що не тільки Севастополь повинен бути російським, але що і Крим буде російським. Ось, до чого б ця заставочка і ця увертюра? Здається, це увертюра якраз до цієї зустрічі Путіна з Януковичем.
І ви вважаєте, що Янукович може піти на якісь?..
Янукович – це зрадник, Янукович – це агент Москви.
Але його народ вибрав на виборах...
Його вибрали люди, у яких немає вітчизни. Я не знаю, як їх назвати. Апатриди (Апатри́ди — особи без громадянства, тобто особи, що не мають громадянства будь-якої держави, їхнє правове становище визначається законодавством держави перебування і, за деякими винятками, прирівнюється до правового статусу власних громадян - Ред). Це не народ. Це той же народ вибрав нам Путіна і Медведєва. Бачили ми цей народ – шкода, що не в труні і не в білих тапочках. Тому я не вважаю, що для Януковича є щось неможливим. Ця людина не те, що там Крим, він із задоволенням і весь Схід би України віддав. Йому все одно.
Валеріє Іллівно, ви якось упереджені. Ось, ви кажете , що грузинський народ правильний, чесний і все бачить, все знає...
А по ділах пізнаєте їх.
А український – якийсь от... А російський взагалі нічого не може...
Пробачте, український народ – це ті, хто не голосував за Януковича. Російський народ – скільки у нас цього народу, порахуйте... Це ті, хто не голосував ні за Зюганова, ні за Медведєва, ні за Путіна і за Лимонова теж голосувати не збираються. А чекають біля моря погоди, поки можна буде проголосувати, там, за Нємцова, Касьянова, Рижкова, якого ми тут бачимо часто і чуємо. Там, за Борового. Ну, за що-небудь таке, хороше, приємне.
А за що-небудь єдине можна буде коли-небудь проголосувати?
Ці люди цілком можуть домовитися. Але поки це все чисто дозвільні думки. Нікого не запрошують. От Касьянов спробував...
Ну,про це говориться вже багато років, що вони можуть домовитися.
Не в них проблема. Немає вакантного місця, щоб Центрвиборчком сказав «А нумо, швидко домовляйтеся, нам потрібний єдиний кандидат від демократичних сил». Їм не потрібний ні єдиний, ні розрізнений кандидат.
Що стосується Патріарха Кирила і його пасторського візиту на Україну, то це, звичайно, чисто політичний візит. Я б пригадала, звичайно, кардинала Рішельє, але той, принаймні, був великим державним діячем...
Ну, він був міністром...
Так. Боюся, що в біографіях Кирила нічого подібного не можна буде написати.
Ну що поганого? Поїхав пастир, є паства, є православні.
Тому що він вже кілька разів намагався відібрати чужу паству і приписати собі.
А чому ж вона чужа? Це ж і його там є...
Е, немає... Це інша держава, і небо ділити не треба – досить того, що землю поділили. А потім, у нас Патріарх Кирил, не від`їжджаючи від Москви далеко, здається, висловлювався вже одного разу з приводу того, що західні цінності нам не потрібні, що у нас інша історія. А в суді він що сказав? Тобто перед судом над скинхедами, які убили таджицьку дівчинку? Що перш, ніж засуджувати скинхедів... Далі вже не треба слухати, просто не треба...
Так от, я весь час згадую пісеньку з мюзиклу Юнгвальда-Хількевича: «Его высокопреосвященство нам завещал на небе райское блаженство. Покуда жизнью живем земной, пусть похлопочет он за нас пред Сатаной». А ви давно востаннє були з журналістським візитом в Храмі Христа Спасителя?
Ні, з журналістським візитом в Храм Христа Спасителя я не ходила.
Ви знаєте, на чому стоїть Храм Христа Спасителя?
Ви маєте на увазі басейн «Москва»?
Ні. Він стоїть на автомийці.
Там багато чого навколо цікавого.
Так от, це, здається, єдиний в світовій історії випадок, коли храм стоїть на автомийці. І якщо Христос виганяв торгашів з храму, то побачивши цю автомийку, він би просто виїхав в реанімацію. І Голгофа б ніяка не знадобилася.
Запитання від радіослухача: Валеріє Іллівно, яка ваша думка про поїздку Патріарха Московського на Україну?
Україна вже в повній паніці. Мені весь час ставлять запитання, що він там робить.
Ну, це вже не перша поїздка пасторська, наскільки ми знаємо...
Так. Це дуже поганий сигнал, тому що вороння, як правило, збирається не над живими, а над небіжчиками. І коли злітається ось таке вороння, значить, збирається розкльовувати. Там же ж і наш милий Путін збирається зустрічатися в Ялті з Януковичем. Тобто наступна ялтинська змова, здається, очікується. Цього разу, мабуть, вирішуватимуть, як би здати остаточно Росії Крим. Не тільки Севастополь.
А ви вважаєте, є така перспектива?
Ось, коханий Лужков вже видав якось дуже вчасно перед цією зустріччю, що не тільки Севастополь повинен бути російським, але що і Крим буде російським. Ось, до чого б ця заставочка і ця увертюра? Здається, це увертюра якраз до цієї зустрічі Путіна з Януковичем.
І ви вважаєте, що Янукович може піти на якісь?..
Янукович – це зрадник, Янукович – це агент Москви.
Але його народ вибрав на виборах...
Його вибрали люди, у яких немає вітчизни. Я не знаю, як їх назвати. Апатриди (Апатри́ди — особи без громадянства, тобто особи, що не мають громадянства будь-якої держави, їхнє правове становище визначається законодавством держави перебування і, за деякими винятками, прирівнюється до правового статусу власних громадян - Ред). Це не народ. Це той же народ вибрав нам Путіна і Медведєва. Бачили ми цей народ – шкода, що не в труні і не в білих тапочках. Тому я не вважаю, що для Януковича є щось неможливим. Ця людина не те, що там Крим, він із задоволенням і весь Схід би України віддав. Йому все одно.
Валеріє Іллівно, ви якось упереджені. Ось, ви кажете , що грузинський народ правильний, чесний і все бачить, все знає...
А по ділах пізнаєте їх.
А український – якийсь от... А російський взагалі нічого не може...
Пробачте, український народ – це ті, хто не голосував за Януковича. Російський народ – скільки у нас цього народу, порахуйте... Це ті, хто не голосував ні за Зюганова, ні за Медведєва, ні за Путіна і за Лимонова теж голосувати не збираються. А чекають біля моря погоди, поки можна буде проголосувати, там, за Нємцова, Касьянова, Рижкова, якого ми тут бачимо часто і чуємо. Там, за Борового. Ну, за що-небудь таке, хороше, приємне.
А за що-небудь єдине можна буде коли-небудь проголосувати?
Ці люди цілком можуть домовитися. Але поки це все чисто дозвільні думки. Нікого не запрошують. От Касьянов спробував...
Ну,про це говориться вже багато років, що вони можуть домовитися.
Не в них проблема. Немає вакантного місця, щоб Центрвиборчком сказав «А нумо, швидко домовляйтеся, нам потрібний єдиний кандидат від демократичних сил». Їм не потрібний ні єдиний, ні розрізнений кандидат.
Що стосується Патріарха Кирила і його пасторського візиту на Україну, то це, звичайно, чисто політичний візит. Я б пригадала, звичайно, кардинала Рішельє, але той, принаймні, був великим державним діячем...
Ну, він був міністром...
Так. Боюся, що в біографіях Кирила нічого подібного не можна буде написати.
Ну що поганого? Поїхав пастир, є паства, є православні.
Тому що він вже кілька разів намагався відібрати чужу паству і приписати собі.
А чому ж вона чужа? Це ж і його там є...
Е, немає... Це інша держава, і небо ділити не треба – досить того, що землю поділили. А потім, у нас Патріарх Кирил, не від`їжджаючи від Москви далеко, здається, висловлювався вже одного разу з приводу того, що західні цінності нам не потрібні, що у нас інша історія. А в суді він що сказав? Тобто перед судом над скинхедами, які убили таджицьку дівчинку? Що перш, ніж засуджувати скинхедів... Далі вже не треба слухати, просто не треба...
Так от, я весь час згадую пісеньку з мюзиклу Юнгвальда-Хількевича: «Его высокопреосвященство нам завещал на небе райское блаженство. Покуда жизнью живем земной, пусть похлопочет он за нас пред Сатаной». А ви давно востаннє були з журналістським візитом в Храмі Христа Спасителя?
Ні, з журналістським візитом в Храм Христа Спасителя я не ходила.
Ви знаєте, на чому стоїть Храм Христа Спасителя?
Ви маєте на увазі басейн «Москва»?
Ні. Він стоїть на автомийці.
Там багато чого навколо цікавого.
Так от, це, здається, єдиний в світовій історії випадок, коли храм стоїть на автомийці. І якщо Христос виганяв торгашів з храму, то побачивши цю автомийку, він би просто виїхав в реанімацію. І Голгофа б ніяка не знадобилася.
Міліція побила журналіста і вилучила сервер опозиційної газети
Співробітники міліції в штатському вчора о 22.00 увірвалися до приміщення одного з інтернет-клубів Одеси, де розміщено головний сервер інтернет-версії газети «Свободная Одесса», вигнали з приміщення відвідувачів, побили представника видання «Свободная Одесса» і вивели з ладу обладнання.
Про це повідомив УНІАН головний редактор опозиційного видання Володимир УЩАПОВСЬКИЙ. Він уточнив, що «в знищенні інтернет-версії газети «Свободная Одесса» брали участь співробітники обласного Управління по боротьбі з економічними злочинами УМВС України в області».
На думку В.УЩАПОВСЬКОГО, «міліція явно виконувала політичне замовлення, адже в присутності операторів місцевих ЗМІ, які вели відеозйомку, представникові газети «Свободная Одесса» викручували руки й били його».
Він підкреслив, що «багатьом силовикам наша газета не до душі, оскільки публікувала матеріали про корупційні зв`язки лідера партії «Родина» Ігоря МАРКОВА з багатьма вищими міліційними і прокурорськими чинами, зокрема з екс-прокурором Одеської області Василем ПРИСЯЖНЮКОМ і прокурором Миколаївської області Миколою СТОЯНОВИМ».
Редактор газети «Свободная Одесса» уточнив, що «це одні з останніх резонансних публікацій, і можемо припустити, що знищення інтернет-версії нашої газети, що видається в обласному центрі 50-тисячним тиражем, є реакцією на них деяких впливових героїв видання».
Схоже, акцентував В.УЩАПОВСЬКИЙ, що керівництво одеської міліції вирішило: «Краще закрити рот нашому виданню, створити в місті атмосферу страху, ніж негайно звільнити «перевертнів у погонах», які заради ремонту своїх службових кабінетів стають надійним дахом для бандитів різних мастей».
При цьому редактор газети «Свободная Одесса» запевнив, що зникнення інтернет-версії газети – «явище тимчасове. Ми продовжимо боротьбу. Якщо силовики пішли на застосування до нашого видання незаконних методів – значить, ми на правильному шляху».
В.УЩАПОВСЬКИЙ констатував, що «співробітники УБЕЗ залишили приміщення інтернет-клубу лише близько другої години ночі 23 липня, при цьому незаконно конфіскували й вивезли в невідомому напрямку один із системних блоків». Він назвав ці дії «першою спробою влади встановити жорстку цензуру над українськими інтернет-виданнями. Якщо вони вб`ють нас, немає сумніву, що потім вони безкарно топтатимуть, закриватимуть, викручуватимуть руки й співробітникам інших видань».
На запит кореспондента УНІАН у облУВС прокоментувати дії співробітників УБЕЗ стосовно газети «Свободная Одесса» співробітниця Центру громадських зв`язків Юлія ЧЕБАН відповіла, що «ніяких коментарів із цього приводу поки немає – представника ЦГЗ викликали до начальника облуправління міліції».
Про це повідомив УНІАН головний редактор опозиційного видання Володимир УЩАПОВСЬКИЙ. Він уточнив, що «в знищенні інтернет-версії газети «Свободная Одесса» брали участь співробітники обласного Управління по боротьбі з економічними злочинами УМВС України в області».
На думку В.УЩАПОВСЬКОГО, «міліція явно виконувала політичне замовлення, адже в присутності операторів місцевих ЗМІ, які вели відеозйомку, представникові газети «Свободная Одесса» викручували руки й били його».
Він підкреслив, що «багатьом силовикам наша газета не до душі, оскільки публікувала матеріали про корупційні зв`язки лідера партії «Родина» Ігоря МАРКОВА з багатьма вищими міліційними і прокурорськими чинами, зокрема з екс-прокурором Одеської області Василем ПРИСЯЖНЮКОМ і прокурором Миколаївської області Миколою СТОЯНОВИМ».
Редактор газети «Свободная Одесса» уточнив, що «це одні з останніх резонансних публікацій, і можемо припустити, що знищення інтернет-версії нашої газети, що видається в обласному центрі 50-тисячним тиражем, є реакцією на них деяких впливових героїв видання».
Схоже, акцентував В.УЩАПОВСЬКИЙ, що керівництво одеської міліції вирішило: «Краще закрити рот нашому виданню, створити в місті атмосферу страху, ніж негайно звільнити «перевертнів у погонах», які заради ремонту своїх службових кабінетів стають надійним дахом для бандитів різних мастей».
При цьому редактор газети «Свободная Одесса» запевнив, що зникнення інтернет-версії газети – «явище тимчасове. Ми продовжимо боротьбу. Якщо силовики пішли на застосування до нашого видання незаконних методів – значить, ми на правильному шляху».
В.УЩАПОВСЬКИЙ констатував, що «співробітники УБЕЗ залишили приміщення інтернет-клубу лише близько другої години ночі 23 липня, при цьому незаконно конфіскували й вивезли в невідомому напрямку один із системних блоків». Він назвав ці дії «першою спробою влади встановити жорстку цензуру над українськими інтернет-виданнями. Якщо вони вб`ють нас, немає сумніву, що потім вони безкарно топтатимуть, закриватимуть, викручуватимуть руки й співробітникам інших видань».
На запит кореспондента УНІАН у облУВС прокоментувати дії співробітників УБЕЗ стосовно газети «Свободная Одесса» співробітниця Центру громадських зв`язків Юлія ЧЕБАН відповіла, що «ніяких коментарів із цього приводу поки немає – представника ЦГЗ викликали до начальника облуправління міліції».
Янукович відмовився показати свій акціонерний капітал
Адміністрація президента відмовилася повідомити, до складу засновників яких підприємств входить президент Віктор Янукович.
Відмова міститься у листі першого заступника глави адміністрації Олени Лукаш у відповідь на запит "Української правди".
"Згідно зі статтею 37 закону "Про інформацію" не підлягають обов`язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі конфіденційну інформацію та інформацію, що стосується особистого життя громадян", - ідеться у листі Лукаш.
Лукаш також послалася на те, що "збирання, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації, в тому числі інформації про особисте життя фізичної особи, без її згоди не допускається".
"Слід зазначити, що у окремих випадках запитувана вами у зверненнях інформація виходить за межі наданих вам прав на вільне одержання відкритої за режимом доступу інформації", - також заявила вона.
У своїй декларації про доходи Янукович вказав, що має внески до статутних капіталів підприємств, установ і організацій номінальною вартістю 6,5 тисяч гривень.
"Українська правда" у своєму запиті поцікавилася, в яких конкретно підприємствах Янукович є засновником.
Листа від Лукаш "Українська правда" отримала з порушенням закону про інформацію, який надає місяць для відповіді на запит. Запит було зареєстровано в адміністрації президента 5 червня, а відповідь Лукаш підписана 20 липня.
Як відомо, минулого року Лукаш також оберігала Януковича від походів на допити в справі про отруєння президента Ющенка.
Януковичу було направлено десять повісток на допит, однак він, маючи недоторканий статус депутата, не з`явився на жодний. Тоді у своєму листі генпрокурору Лукаш скаржилася на керівника слідчої групи, яка "порушує охоронювані конституційні права Януковича".
Відмова міститься у листі першого заступника глави адміністрації Олени Лукаш у відповідь на запит "Української правди".
"Згідно зі статтею 37 закону "Про інформацію" не підлягають обов`язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі конфіденційну інформацію та інформацію, що стосується особистого життя громадян", - ідеться у листі Лукаш.
Лукаш також послалася на те, що "збирання, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації, в тому числі інформації про особисте життя фізичної особи, без її згоди не допускається".
"Слід зазначити, що у окремих випадках запитувана вами у зверненнях інформація виходить за межі наданих вам прав на вільне одержання відкритої за режимом доступу інформації", - також заявила вона.
У своїй декларації про доходи Янукович вказав, що має внески до статутних капіталів підприємств, установ і організацій номінальною вартістю 6,5 тисяч гривень.
"Українська правда" у своєму запиті поцікавилася, в яких конкретно підприємствах Янукович є засновником.
Листа від Лукаш "Українська правда" отримала з порушенням закону про інформацію, який надає місяць для відповіді на запит. Запит було зареєстровано в адміністрації президента 5 червня, а відповідь Лукаш підписана 20 липня.
Як відомо, минулого року Лукаш також оберігала Януковича від походів на допити в справі про отруєння президента Ющенка.
Януковичу було направлено десять повісток на допит, однак він, маючи недоторканий статус депутата, не з`явився на жодний. Тоді у своєму листі генпрокурору Лукаш скаржилася на керівника слідчої групи, яка "порушує охоронювані конституційні права Януковича".
Соратник Наливайченка через суд вимагає демонтувати пам’ятник Сталіну
Координатор Громадської ініціативи «Оновлення країни» у Запорізькій області Дмитро Харьков оскаржив у суді спорудження пам’ятника Сталіну у м. Запоріжжя. Позов до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя було направлено 22 липня, повідомляє сайт «Оновлення країни».
«Вважаю, що встановлення зазначеного пам’ятника у м. Запоріжжя, де я народився та постійно проживаю, є незаконним та таким, що принижує мою честь та гідність, а також завдає тяжких моральних страждань», - йдеться, зокрема, у позовній заяві.
У документі також наголошується, що «вина Сталіна (Джугашвілі) Йосипа Віссаріоновича в організації геноциду частини української національної групи в 1932-1933 рр. є преюдиціальним фактом».
Позивач також наводить факти злочинів сталінського режиму проти його власної родини. Він вимагає демонтажу пам’ятника Сталіну і підкреслює незаконність його встановлення.
За словами Дмитра Харькова, цей пам’ятник – наруга над українським народом і його необхідно терміново демонтувати. «Встановлювати пам’ятник людині, яка знищила мільйони українців, неприпустимо. Тому Громадська ініціатива «Оновлення країни» вимагає демонтажу монумента, адже своїм прикладом ми показуємо, що в Запоріжжі живуть не одні комуністи», - коментує свої дії координатор в Запоріжжі Дмитро Харьков.
Як відомо, раніше лідер «Оновлення країни» Валентин Наливайченко неодноразово висловлювався за демонтаж пам’ятника Сталіну, а також підкреслював необхідність розслідування та передачі до суду усіх злочинів проти людини, які відбулися на нашій території протягом 1917-1991 років.
Текст позовної заяви
Жовтневому районному суду м. Запоріжжя
69095, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 6
ПОЗИВАЧ: Харьков Дмитро Вікторович
69098, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 10а , кв. 44.
ВІДПОВІДАЧ: Запорізький обласний комітет Комуністичної партії України
69001, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, 17
69095, м. Запоріжжя, вул. Комунарівcька.
ТРЕТЯ ОСОБА: Виконавчий комітет Запорізької міської ради
69105, м. Запорiжжя, пр. Ленiна, 206.
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про захист честі та гідності
5 травня 2010 р. Запорізьким обласним комітетом Комуністичної партії України (далі - Відповідач) було встановлено пам’ятник колишньому керівникові більшовицького режиму СРСР та УСРР Сталіну (Джугашвілі) Йосипу Віссаріоновичу (далі – Пам’ятник) у м. Запоріжжя по вул. Комунарівській, біля будівлі Запорізького ОК КПУ. Наскільки мені відомо, жодних звернень до місцевої влади щодо дозволу на встановлення цього Пам’ятнику не надходило, а отже жодних офіційних дозволів на його спорудження Відповідачем не отримувалось.
Вважаю, що встановлення зазначеного Пам’ятника у м. Запоріжжя, де я народився та постійно проживаю, є незаконним та таким, що принижує мою честь та гідність, а також завдає тяжких моральних страждань з наступних причин:
1. 13 січня 2010 р. Апеляційний суд м. Києва виніс Постанову, щодо Закриття кримінальної справи, порушеної за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках відносно Сталіна (Джугашвілі) Йосипа Віссаріоновича, Молотова (Скрябіна) Вячеслава Михайловича, Кагановича Лазаря Мойсейовича, Постишева Павла Петровича, Косіора Станіслава Вікентійовича, Чубаря Власа Яковича і Хатаєвича Менделя Марковича, в зв`язку з їх смертю, в якій чітко зазначив, що за висновком органу досудового слідства - Головного слідчого управління Служби безпеки України – зазначені особи з метою придушення національно-визвольного руху в Україні та недопущення побудови і утвердження незалежної української держави, шляхом створення життєвих умов, розрахованих на фізичне винищення частини українців спланованим ними Голодомором 1932-1933 років, умисно організували геноцид частини української національної групи, внаслідок чого було знищено 3 млн. 941 тис. осіб, тобто безпосередньо вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України.
Тобто, винність Сталіна (Джугашвілі) Йосипа Віссаріоновича в організації геноциду частини української національної групи в 1932-1933 рр. є преюдиціальним фактом.
2. У 1933 р. в селі Велика Андрусівка, що зараз знаходиться на території Великоандрусівської сільської ради, Світловодського району Кіровоградської області, під час Голодомору 1932-1933 рр. від голоду помер мій прадід Андрейченко Трифон Іванович. Його смерть поставила сім’ю в скрутне становище, діти померлого залишились без піклування та виховання батька, що завдало тяжких душевних страждань та невідшкодовного сімейного горя навіть його нащадкам, окрім цього майже вся сім’я опинилась на межі виживання, втративши годувальника. Глибокий біль через трагічну втрату рідної людини зумовив категорично негативне відношення до більшовицького режиму СРСР та його безпосереднього керівника Сталіна (Джугашвілі) Йосипа Віссаріоновича у моїй сім’ї.
Також за час більшовицького режиму СРСР та УСРР при різних обставинах, але так чи інакше пов’язаних з безжалісними негуманними діями керівництва країною, яку очолював Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович, померли моя прабабка Григоренко Марія, яку у 1930-х рр. було зіслано до Сибіру, прадід Губенко Ілля, який загинув у 1943 р. під вогнем загороджувальних загонів збройних сил СРСР, прадід Харьков Григорій Семенович, що загинув при нез’ясованих обставинах у 1946 р. після арешту його працівниками НКВС.
Ці факти можуть бути доведені в судовому засіданні в тому числі шляхом опитування свідків, які є близькими родичами загиблих, або є особами, що добре обізнані з обставинами смерті моїх родичів та можуть надати об’єктивну інформацію, а саме: Рац Світлана Дмитрівна, що мешкає у Дніпропетровській області, Верхньодніпровському районі, м. Верхньодніпровську, вул. Яцьковського, 57, кв. 44; Губенко Лідія Іванівна, що мешкає у м. Запоріжжі, вул. Автобусна, 1, кв. 3; Харьков Віктор Дмитрович, що мешкає у м. Запоріжжі, вул. Бочарова, 10а, кв. 44.
3. Як видно з вище зазначеного, практично всі мої родичі, що жили під час антидемократичного більшовицького режиму СРСР та УСРР, встановленого Сталіним (Джугашвілі) Йосипом Віссаріоновичем, загинули внаслідок дій, що грубо суперечать Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною асамблеєю ООН, та іншим міжнародним пактам про права людини. У зв’язку з цим будь-яка згадка про часи більшовицького режиму викликає в мене глибоку журбу, відчуття образи та приниженості за страждання моїх родичів.
Як було встановлено досудовим слідством у кримінальній справі за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках у тому числі відносно Сталіна (Джугашвілі) Йосипа Віссаріоновича одним з мотивів скоєного злочину булло придушення національно-визвольного руху в Україні та недопущення побудови і утвердження незалежної української держави. Згідно ж ст.1 Конституції України – Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава., а згідно ст. 3 КУ честь і гідність людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Таким чином, вважаю, що з підстав викладених у Позовній заяві діяльність Сталіна (Джугашвілі) Йосипа Віссаріоновича була направлена проти проявів становлення України, як незалежної держави, що виразилось у створенні життєвих умов, розрахованих на фізичне винищення частини українців спланованим ним Голодомором 1932-1933 років, внаслідок чого загинув мій прадід Андрейченко Трифон Іванович та інші родичі, що призвело до приниження моєї честі та гідності, як громадянина України та нащадка загиблих.
Отже Відповідач, встановлюючи Пам’ятник без жодних офіційних дозволів з боку органів місцевого врядування, які є органами територіальної громади, до якої я належу, грубо порушив норми ст. 68 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ч. 4. Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності та честі, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
У ч. 7 зазначеної Постанови говориться, що оскільки характер спірних правовідносин щодо захисту гідності та честі фізичної особи є цивільно-правовим (незалежно від суб`єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб`єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства. А у ч. 3 Постанови чітко зазначено, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі належить позивачеві.
Ст. 270 Цивільного Кодексу України одним з видів особистих немайнових прав визначає право на повагу до гідності та честі, а ст. 275 говорить, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Ст. 15 ЦК України встановлює право на захист цивільних прав та інтересів, а ст. 16 зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ч. 2 ст. 16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, а також те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
На підставі викладеного й у відповідності із ст.ст. 1,3,68 КУ, ст.ст. 15, 16, 270, 275 ЦК України, керуючись ЦПК України
ПРОШУ
1. Зобов’язати Відповідача демонтувати пам’ятник колишньому керівникові більшовицького режиму СРСР та УСРР Сталіну (Джугашвілі) Йосипу Віссаріоновичу, що встановлений за адресою м. Запоріжжя, вул. Комунарівська з підстав наведених у позовній заяві, як такий що принижує мою честь та гідність, а також завдає тяжких моральних страждань.
2. Стягнути з Відповідача на мою користь судові витрати.
3. Під час попереднього судового засідання вирішити питання про виклик до суду свідків:
1) Рац Світлана Дмитрівна, що мешкає у Дніпропетровській області, Верхньодніпровському районі, м. Верхньодніпровську, вул. Яцковського, 57, кв. 44.
2) Губенко Лідія Іванівна, що мешкає у м. Запоріжжі, вул. Автобусна, 1, кв. 3.
3) Харьков Віктор Дмитрович, що мешкає у м. Запоріжжі, вул. Бочарова, 10а, кв. 44.
Додатки:
1. Квитанція про сплату держмита.
2. Квитанція про сплату витрат на інф.-техн. забезп. розгляду справ.
3. Копія паспорта Харькова Д.В. – 1 аркуш – 3 прим.
21.07.10. Харьков Д.В.
«Вважаю, що встановлення зазначеного пам’ятника у м. Запоріжжя, де я народився та постійно проживаю, є незаконним та таким, що принижує мою честь та гідність, а також завдає тяжких моральних страждань», - йдеться, зокрема, у позовній заяві.
У документі також наголошується, що «вина Сталіна (Джугашвілі) Йосипа Віссаріоновича в організації геноциду частини української національної групи в 1932-1933 рр. є преюдиціальним фактом».
Позивач також наводить факти злочинів сталінського режиму проти його власної родини. Він вимагає демонтажу пам’ятника Сталіну і підкреслює незаконність його встановлення.
За словами Дмитра Харькова, цей пам’ятник – наруга над українським народом і його необхідно терміново демонтувати. «Встановлювати пам’ятник людині, яка знищила мільйони українців, неприпустимо. Тому Громадська ініціатива «Оновлення країни» вимагає демонтажу монумента, адже своїм прикладом ми показуємо, що в Запоріжжі живуть не одні комуністи», - коментує свої дії координатор в Запоріжжі Дмитро Харьков.
Як відомо, раніше лідер «Оновлення країни» Валентин Наливайченко неодноразово висловлювався за демонтаж пам’ятника Сталіну, а також підкреслював необхідність розслідування та передачі до суду усіх злочинів проти людини, які відбулися на нашій території протягом 1917-1991 років.
Текст позовної заяви
Жовтневому районному суду м. Запоріжжя
69095, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 6
ПОЗИВАЧ: Харьков Дмитро Вікторович
69098, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 10а , кв. 44.
ВІДПОВІДАЧ: Запорізький обласний комітет Комуністичної партії України
69001, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, 17
69095, м. Запоріжжя, вул. Комунарівcька.
ТРЕТЯ ОСОБА: Виконавчий комітет Запорізької міської ради
69105, м. Запорiжжя, пр. Ленiна, 206.
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про захист честі та гідності
5 травня 2010 р. Запорізьким обласним комітетом Комуністичної партії України (далі - Відповідач) було встановлено пам’ятник колишньому керівникові більшовицького режиму СРСР та УСРР Сталіну (Джугашвілі) Йосипу Віссаріоновичу (далі – Пам’ятник) у м. Запоріжжя по вул. Комунарівській, біля будівлі Запорізького ОК КПУ. Наскільки мені відомо, жодних звернень до місцевої влади щодо дозволу на встановлення цього Пам’ятнику не надходило, а отже жодних офіційних дозволів на його спорудження Відповідачем не отримувалось.
Вважаю, що встановлення зазначеного Пам’ятника у м. Запоріжжя, де я народився та постійно проживаю, є незаконним та таким, що принижує мою честь та гідність, а також завдає тяжких моральних страждань з наступних причин:
1. 13 січня 2010 р. Апеляційний суд м. Києва виніс Постанову, щодо Закриття кримінальної справи, порушеної за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках відносно Сталіна (Джугашвілі) Йосипа Віссаріоновича, Молотова (Скрябіна) Вячеслава Михайловича, Кагановича Лазаря Мойсейовича, Постишева Павла Петровича, Косіора Станіслава Вікентійовича, Чубаря Власа Яковича і Хатаєвича Менделя Марковича, в зв`язку з їх смертю, в якій чітко зазначив, що за висновком органу досудового слідства - Головного слідчого управління Служби безпеки України – зазначені особи з метою придушення національно-визвольного руху в Україні та недопущення побудови і утвердження незалежної української держави, шляхом створення життєвих умов, розрахованих на фізичне винищення частини українців спланованим ними Голодомором 1932-1933 років, умисно організували геноцид частини української національної групи, внаслідок чого було знищено 3 млн. 941 тис. осіб, тобто безпосередньо вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України.
Тобто, винність Сталіна (Джугашвілі) Йосипа Віссаріоновича в організації геноциду частини української національної групи в 1932-1933 рр. є преюдиціальним фактом.
2. У 1933 р. в селі Велика Андрусівка, що зараз знаходиться на території Великоандрусівської сільської ради, Світловодського району Кіровоградської області, під час Голодомору 1932-1933 рр. від голоду помер мій прадід Андрейченко Трифон Іванович. Його смерть поставила сім’ю в скрутне становище, діти померлого залишились без піклування та виховання батька, що завдало тяжких душевних страждань та невідшкодовного сімейного горя навіть його нащадкам, окрім цього майже вся сім’я опинилась на межі виживання, втративши годувальника. Глибокий біль через трагічну втрату рідної людини зумовив категорично негативне відношення до більшовицького режиму СРСР та його безпосереднього керівника Сталіна (Джугашвілі) Йосипа Віссаріоновича у моїй сім’ї.
Також за час більшовицького режиму СРСР та УСРР при різних обставинах, але так чи інакше пов’язаних з безжалісними негуманними діями керівництва країною, яку очолював Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович, померли моя прабабка Григоренко Марія, яку у 1930-х рр. було зіслано до Сибіру, прадід Губенко Ілля, який загинув у 1943 р. під вогнем загороджувальних загонів збройних сил СРСР, прадід Харьков Григорій Семенович, що загинув при нез’ясованих обставинах у 1946 р. після арешту його працівниками НКВС.
Ці факти можуть бути доведені в судовому засіданні в тому числі шляхом опитування свідків, які є близькими родичами загиблих, або є особами, що добре обізнані з обставинами смерті моїх родичів та можуть надати об’єктивну інформацію, а саме: Рац Світлана Дмитрівна, що мешкає у Дніпропетровській області, Верхньодніпровському районі, м. Верхньодніпровську, вул. Яцьковського, 57, кв. 44; Губенко Лідія Іванівна, що мешкає у м. Запоріжжі, вул. Автобусна, 1, кв. 3; Харьков Віктор Дмитрович, що мешкає у м. Запоріжжі, вул. Бочарова, 10а, кв. 44.
3. Як видно з вище зазначеного, практично всі мої родичі, що жили під час антидемократичного більшовицького режиму СРСР та УСРР, встановленого Сталіним (Джугашвілі) Йосипом Віссаріоновичем, загинули внаслідок дій, що грубо суперечать Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною асамблеєю ООН, та іншим міжнародним пактам про права людини. У зв’язку з цим будь-яка згадка про часи більшовицького режиму викликає в мене глибоку журбу, відчуття образи та приниженості за страждання моїх родичів.
Як було встановлено досудовим слідством у кримінальній справі за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках у тому числі відносно Сталіна (Джугашвілі) Йосипа Віссаріоновича одним з мотивів скоєного злочину булло придушення національно-визвольного руху в Україні та недопущення побудови і утвердження незалежної української держави. Згідно ж ст.1 Конституції України – Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава., а згідно ст. 3 КУ честь і гідність людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Таким чином, вважаю, що з підстав викладених у Позовній заяві діяльність Сталіна (Джугашвілі) Йосипа Віссаріоновича була направлена проти проявів становлення України, як незалежної держави, що виразилось у створенні життєвих умов, розрахованих на фізичне винищення частини українців спланованим ним Голодомором 1932-1933 років, внаслідок чого загинув мій прадід Андрейченко Трифон Іванович та інші родичі, що призвело до приниження моєї честі та гідності, як громадянина України та нащадка загиблих.
Отже Відповідач, встановлюючи Пам’ятник без жодних офіційних дозволів з боку органів місцевого врядування, які є органами територіальної громади, до якої я належу, грубо порушив норми ст. 68 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ч. 4. Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності та честі, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
У ч. 7 зазначеної Постанови говориться, що оскільки характер спірних правовідносин щодо захисту гідності та честі фізичної особи є цивільно-правовим (незалежно від суб`єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб`єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства. А у ч. 3 Постанови чітко зазначено, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі належить позивачеві.
Ст. 270 Цивільного Кодексу України одним з видів особистих немайнових прав визначає право на повагу до гідності та честі, а ст. 275 говорить, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Ст. 15 ЦК України встановлює право на захист цивільних прав та інтересів, а ст. 16 зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ч. 2 ст. 16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, а також те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
На підставі викладеного й у відповідності із ст.ст. 1,3,68 КУ, ст.ст. 15, 16, 270, 275 ЦК України, керуючись ЦПК України
ПРОШУ
1. Зобов’язати Відповідача демонтувати пам’ятник колишньому керівникові більшовицького режиму СРСР та УСРР Сталіну (Джугашвілі) Йосипу Віссаріоновичу, що встановлений за адресою м. Запоріжжя, вул. Комунарівська з підстав наведених у позовній заяві, як такий що принижує мою честь та гідність, а також завдає тяжких моральних страждань.
2. Стягнути з Відповідача на мою користь судові витрати.
3. Під час попереднього судового засідання вирішити питання про виклик до суду свідків:
1) Рац Світлана Дмитрівна, що мешкає у Дніпропетровській області, Верхньодніпровському районі, м. Верхньодніпровську, вул. Яцковського, 57, кв. 44.
2) Губенко Лідія Іванівна, що мешкає у м. Запоріжжі, вул. Автобусна, 1, кв. 3.
3) Харьков Віктор Дмитрович, що мешкає у м. Запоріжжі, вул. Бочарова, 10а, кв. 44.
Додатки:
1. Квитанція про сплату держмита.
2. Квитанція про сплату витрат на інф.-техн. забезп. розгляду справ.
3. Копія паспорта Харькова Д.В. – 1 аркуш – 3 прим.
21.07.10. Харьков Д.В.
Зростання цін на газ загрожує соціальним вибухом
Зростання цін на природній газ - це чергове соціально та політично необґрунтоване рішення, яким влада вкотре порушує свої передвиборчі обіцянки та нехтує засадами Конституції України.
Про це йдеться в заяві Львівської обласної організації ВО «Свобода» щодо підвищення з 1 серпня 2010 року цін на природній газ, що використовується для потреб населення, повідомили ZAXID.NET у прес-службі партії.
Заяву подаємо в повному обсязі.
«Зростання цін на природній газ - це соціально вибуховий крок, що став наслідком політичних домовленостей з Росією, оскільки узаконене Верховною Радою зростання терміну перебування російського Чорноморського флоту в Україні до 25 років мало забезпечити 30% знижки в оплаті за постачання природного газу та економію для бюджету країни до 4 млрд доларів США. Також президент гарантував не підвищувати ціни на газ і комунальні послуги для населення.
Рішення про підвищення на 50% роздрібних цін на природний газ для населення та граничних цін для підприємств ТКЕ Кабінет міністрів пояснює необхідністю їх приведення до економічно обґрунтованого рівня. Водночас, очевидно, що першопричиною такого рішення є виконання вимог МВФ з метою отримання чергового валютного кредиту в сумі близько 15 млрд. дол. США. Значна частина майбутнього кредиту МВФ буде використана на повернення попередніх кредитів владних структур та в умовах відсутності в країні прозорої і контрольованої програми постачання газу для дотацій наближених до влади підприємств паливно-енергетичного комплексу. Українці ж отримають зростання заборгованості перед міжнародними валютними структурами, а Україна – зростання економічної та політичної залежності від іноземних держав.
Водночас в Україні зменшується видобуток власного природного газу, паливо використовують неефективно. Очевидно, що отримані кредити МВФ та надходження від зростання цін на газ використають не з метою інвестування в газо виробництво в Україні, а для зростання обсягів закупівлі російського газу та штучного збільшення потреби в ньому.
Львівська обласна організація ВО «Свобода» переконана, що діяльність НАК «Нафтогаз» і ВАТ «Укрнафтогаз» є економічно непрозорою і потребує контролю держави. Зростання видобутку власного природного газу з низькою собівартістю та його використання для потреб населення має стати стратегічною функцією держави і першочерговим соціальним завданням влади. Альтернативу до приватизації галузі видобутку газу на місцевому рівні ми бачимо в створенні газовидобувних підприємств комунальної власності.
Запропонована владою спрощена система отримання субсидій - це чергова популістська обіцянка, виконання якої неможливе у зв’язку з дефіцитом державного бюджету. Зростання заборгованості в оплаті праці, що становить в Україні понад 1 млрд 880 млн гривень, засвідчує нездатність держави гарантувати виплату заробітної плати та пенсійне забезпечення, проводити соціальну політику захисту населення, доходи якого знаходяться за межею бідності. Очевидно, що за умови відсутності реструктуризації боргів населення за комунальні послуги, зростання заборгованості в оплаті праці, основна частина споживачів газу не зможе розраховуватися за споживання природного газу.
Ми вважаємо, що зростання тарифів за споживання газу населенням є можливим лише за умови рівнопропорційного зменшення обсягів його використання, що може бути досягнуто шляхом довготермінових інвестицій в технології енергозбереження. Оскільки лише у Львівській області за 2009 рік використання природного газу зросло на 12%, ми пропонуємо розробку реальних програм енергозбереження на рівні місцевих органів самоуправління.
Львівська обласна організація ВО «Свобода» вимагає в Кабінету Міністрів та Верховної Ради України не допустити зростання цін на природній газ, що використовується для потреб населення».
Про це йдеться в заяві Львівської обласної організації ВО «Свобода» щодо підвищення з 1 серпня 2010 року цін на природній газ, що використовується для потреб населення, повідомили ZAXID.NET у прес-службі партії.
Заяву подаємо в повному обсязі.
«Зростання цін на природній газ - це соціально вибуховий крок, що став наслідком політичних домовленостей з Росією, оскільки узаконене Верховною Радою зростання терміну перебування російського Чорноморського флоту в Україні до 25 років мало забезпечити 30% знижки в оплаті за постачання природного газу та економію для бюджету країни до 4 млрд доларів США. Також президент гарантував не підвищувати ціни на газ і комунальні послуги для населення.
Рішення про підвищення на 50% роздрібних цін на природний газ для населення та граничних цін для підприємств ТКЕ Кабінет міністрів пояснює необхідністю їх приведення до економічно обґрунтованого рівня. Водночас, очевидно, що першопричиною такого рішення є виконання вимог МВФ з метою отримання чергового валютного кредиту в сумі близько 15 млрд. дол. США. Значна частина майбутнього кредиту МВФ буде використана на повернення попередніх кредитів владних структур та в умовах відсутності в країні прозорої і контрольованої програми постачання газу для дотацій наближених до влади підприємств паливно-енергетичного комплексу. Українці ж отримають зростання заборгованості перед міжнародними валютними структурами, а Україна – зростання економічної та політичної залежності від іноземних держав.
Водночас в Україні зменшується видобуток власного природного газу, паливо використовують неефективно. Очевидно, що отримані кредити МВФ та надходження від зростання цін на газ використають не з метою інвестування в газо виробництво в Україні, а для зростання обсягів закупівлі російського газу та штучного збільшення потреби в ньому.
Львівська обласна організація ВО «Свобода» переконана, що діяльність НАК «Нафтогаз» і ВАТ «Укрнафтогаз» є економічно непрозорою і потребує контролю держави. Зростання видобутку власного природного газу з низькою собівартістю та його використання для потреб населення має стати стратегічною функцією держави і першочерговим соціальним завданням влади. Альтернативу до приватизації галузі видобутку газу на місцевому рівні ми бачимо в створенні газовидобувних підприємств комунальної власності.
Запропонована владою спрощена система отримання субсидій - це чергова популістська обіцянка, виконання якої неможливе у зв’язку з дефіцитом державного бюджету. Зростання заборгованості в оплаті праці, що становить в Україні понад 1 млрд 880 млн гривень, засвідчує нездатність держави гарантувати виплату заробітної плати та пенсійне забезпечення, проводити соціальну політику захисту населення, доходи якого знаходяться за межею бідності. Очевидно, що за умови відсутності реструктуризації боргів населення за комунальні послуги, зростання заборгованості в оплаті праці, основна частина споживачів газу не зможе розраховуватися за споживання природного газу.
Ми вважаємо, що зростання тарифів за споживання газу населенням є можливим лише за умови рівнопропорційного зменшення обсягів його використання, що може бути досягнуто шляхом довготермінових інвестицій в технології енергозбереження. Оскільки лише у Львівській області за 2009 рік використання природного газу зросло на 12%, ми пропонуємо розробку реальних програм енергозбереження на рівні місцевих органів самоуправління.
Львівська обласна організація ВО «Свобода» вимагає в Кабінету Міністрів та Верховної Ради України не допустити зростання цін на природній газ, що використовується для потреб населення».
Підписатися на:
Дописи (Atom)