У разі установки ВПС (вставок постійного струму) на кордоні України з європейськими країнами Росія зможе організувати експорт власної електроенергії до Європи транзитом через українську енергосистему. При цьому Україна з експортера власної електроенергії перетвориться на транзитера, що призведе до скорочення виробництва електроенергії і падіння валютних доходів держави.
Таку думку висловили, опитані "Дзеркалом тижні" експерти, яких видання попросило проаналізувати російський проект "Угоди між урядом Російської Федерації і урядом України про розширення стратегічної співпраці в області енергетики". В рамках угоди російська сторона пропонує спільну реалізацію інвестпроектів з поставок електроенергії в треті країни, у тому числі з використанням вставок постійного струму (ВПС), спільний маркетинг електроенергії в країни Балтії.
Нагадаємо, що енергосистеми України, Росії, Білорусі і країн Балтії працюють паралельно, але не синхронізовані з європейською енергосистемою. За словами експертів, росіяни вкрай зацікавлені у встановленні ВПС на кордоні України з європейськими країнами. Це один з шляхів організації постачань електроенергії з енергосистем України і Росії до Європи через об'єднання енергосистем через вставки постійного струму.
Вартість створення таких підстанцій на порядок менша, ніж витрати на модернізацію всієї енергосистеми. При цьому будівництво ВПС потребуватиме набагато менше часу, ніж модернізація національних енергооб’єктів.
Експерти зазначають, що українській електроенергії вже зараз украй важко конкурувати з російською на зовнішніх ринках, оскільки Росія спроможна забезпечувати дешевшим паливом і АЕС (тепловидільні збірки власного виробництва), і ТЕС (вугілля і газ).
Наочною демонстрацією цього є боротьба України і Росії за ринки Молдови, Білорусі і країн Балтії, зокрема Литви, яку Україна програє. У майбутньому ситуація тільки погіршуватиметься.
Європейські компанії зацікавлені в імпорті дешевої електроенергії, і для них не має значення, де її виробляють - в Україні чи Росії. Тому вони лобіюватимуть питання транзиту дешевшої, ніж українська, російської електроенергії через вітчизняну енергосистему, переконані експерти.
Нагадаємо, що Росія вже зараз через одну з найбільших у світі ВПС "Виборг" потужністю 1400 МВт поставляє електроенергію в енергосистему NORDEL (енергооб’єднання країн Північної Європи - Фінляндії, Швеції, Норвегії і сходу Данії).
статті про українську політику і не тільки
02.05.10
У Херсоні відбудеться презентація книги про дивізію «Галичина»
У Херсоні 6 травня відбудеться презентація книги «Дивізія «Галичина в запитаннях та відповідях».
Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомили в Херсонський обласній організації ВО «Свобода».
«Презентуватимуть в Херсоні книгу автор проекту – Ярослав СВАТКО та один зі співавторів текстів – Леонід МУХА», - зазначили в прес-службі партії.
Книга «Дивізія “Галичина» у запитаннях та відповідях» створена на базі запитань та відповідей, які впродовж трьох місяців ставили воякам дивізії «Галичина» Богдану МАЦІВУ та Л.МУХІ відвідувачі сайту «Майдан».
Видання побачило світ завдяки підтримці ВО «Свобода».
Ця книжка – вже третій проект «Майдану у запитаннях та відповідях». Раніше було видано «УПА у відповідях Василя КУКА» та !Нахтіґаль» у відповідях Мирослава КАЛЬБИ.
Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомили в Херсонський обласній організації ВО «Свобода».
«Презентуватимуть в Херсоні книгу автор проекту – Ярослав СВАТКО та один зі співавторів текстів – Леонід МУХА», - зазначили в прес-службі партії.
Книга «Дивізія “Галичина» у запитаннях та відповідях» створена на базі запитань та відповідей, які впродовж трьох місяців ставили воякам дивізії «Галичина» Богдану МАЦІВУ та Л.МУХІ відвідувачі сайту «Майдан».
Видання побачило світ завдяки підтримці ВО «Свобода».
Ця книжка – вже третій проект «Майдану у запитаннях та відповідях». Раніше було видано «УПА у відповідях Василя КУКА» та !Нахтіґаль» у відповідях Мирослава КАЛЬБИ.
Світовий конгрес українців закликає депутатів звернутись до КС
Світовий конґрес українців закликає депутатів Верховної Ради України оскаржити в Конституційному Суді України неконституційність угоди про Чорноморський Флот та закону про її ратифікацію. Про це йдеться у повідомленні Світового конґресу українців.
Як зазначається у повідомленні, як угода про Чорноморський флот, так і її ратифікація, суперечать чинній Конституції України, у статті 17 якої чітко говориться, що на території України не допускається розташування іноземних військових баз. Окрім того, згідно з Конституцією України, укладення міжнародних договорів України належить до “актів Президента України” (стаття 106, п. 3), а закони про ратифікацію таких договорів - до “законів та інших правових актів Верховної Ради України” (стаття 85, п. 32). Такі акти Президента та закони Верховної Ради підлягають розгляду Конституційним Судом України за зверненням “не менш як сорока п`яти народних депутатів України” (стаття 150, п. 1).
“Світовий конґрес українців закликає депутатів Верховної Ради України скористатися своїм конституційним правом та оскаржити в Конституційному Суді України неконституційність угоди про продовження терміну перебування Чорноморського флоту на території України та закону про її ратифікацію,” - заявив президент Світового конґресу українців Євген ЧОЛІЙ.
Як повідомляв УНІАН, 27 квітня Верховна Рада України, незважаючи на опір депутатів від опозиції, ратифікувала угоду з РФ про продовження терміну перебування Чорноморського флоту РФ у Криму на 25 років – до 2042 року. Угоду було ратифіковано через 6 днів після її підписання – 21 квітня – фактично без будь-якого обговорення або експертного аналізу, всупереч рекомендації Комітету ВР у закордонних справах. За ухвалення відповідного рішення проголосували картки 236 народних депутатів.
29 квітня Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ підписав Закон України “Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту на території України”.
Як зазначається у повідомленні, як угода про Чорноморський флот, так і її ратифікація, суперечать чинній Конституції України, у статті 17 якої чітко говориться, що на території України не допускається розташування іноземних військових баз. Окрім того, згідно з Конституцією України, укладення міжнародних договорів України належить до “актів Президента України” (стаття 106, п. 3), а закони про ратифікацію таких договорів - до “законів та інших правових актів Верховної Ради України” (стаття 85, п. 32). Такі акти Президента та закони Верховної Ради підлягають розгляду Конституційним Судом України за зверненням “не менш як сорока п`яти народних депутатів України” (стаття 150, п. 1).
“Світовий конґрес українців закликає депутатів Верховної Ради України скористатися своїм конституційним правом та оскаржити в Конституційному Суді України неконституційність угоди про продовження терміну перебування Чорноморського флоту на території України та закону про її ратифікацію,” - заявив президент Світового конґресу українців Євген ЧОЛІЙ.
Як повідомляв УНІАН, 27 квітня Верховна Рада України, незважаючи на опір депутатів від опозиції, ратифікувала угоду з РФ про продовження терміну перебування Чорноморського флоту РФ у Криму на 25 років – до 2042 року. Угоду було ратифіковано через 6 днів після її підписання – 21 квітня – фактично без будь-якого обговорення або експертного аналізу, всупереч рекомендації Комітету ВР у закордонних справах. За ухвалення відповідного рішення проголосували картки 236 народних депутатів.
29 квітня Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ підписав Закон України “Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту на території України”.
Сочинські ініціативи означають відмову України від європейського вибору
Пропозиції про об’єднання ЗАО «Газпром» з НАК «Нафтогаз України» суперечить українському законодавству та усім договорам і домовленостям щодо інтегреції України в європейський енергетичний простір, укладеним Україною за роки Незалежності, та можуть призвести до суттевої напруги в країні.
Про це у коментарі УНІАН заявив експерт з енергетичних питань Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ.
Зокрема, зазначив експерт, ця ініціатива суперечить Закону України про трубопровідний транспорт від 15 травня 1996 року з подальшими змінами. Суперечить Брюссельській спільній заяві від 23 березня 2009 року щодо модетрнізації української ГТС, рішенню Ради міністрів ЄС про членство України в європейській Енергетичній спільноті від 18 грудня 2009 року та Договору до Енергетичної Хартії, ратифікованого Верховною Радою України 6 лютого 1998 року та ін.
«Ініціатива передбачає остаточну відмову від запровадження притаманних Європі сучасних високих і прозорих стандартів в енергетичному секторі України і повернення до стандартів та принципів СРСР», - зазначив Б.СОКОЛОВСЬКИЙ.
Він підкреслив, що фактичний контроль з боку Росії над газовим сектором України встановили котракти від 19 січня 2009 року, а нова ініціатива прем`єр-міністра Росії покликана закріпити і юридичний контроль.
«Російська сторона отримує беззаперечне право встановлювати свої правила, норми і тарифи, в тому числі й цінові, для усіх категорій споживачів природного газу в Україні, включаючи промислові та комунальні підприємства, бюджетні організації та населення», - зауважив експерт.
«Українці не зможуть навіть розпоряджатися газом власного видобутку, а про диверсифікацію та енергоефективність треба забути назавжди. Українці позбудуться своєї стратегічної власності, зокрема ГТС на користь російської сторони в обмін на міфічні обіцянки щодо доступу до родовищ енергоресурсів та, хіба що - прав на місця в новому ГУЛАГ. Схоже на те, що російська влада, озвучуючи подібні ініціативи, намагається довести всьому світу, що українці неспроможні мати ні власної енергетики, ні економіки, ані власної держави», - заявив Б.СОКОЛОВСЬКИЙ.
Подібні «ініціативи», на думку експерта, суттєво ускладнять ситуацію в Україні.
«Такі «ініціативи» не тільки руйнують українську державність, вони провокують не тільки розкол держави на українську і совєтську, але й терор і громадську війну на українській землі, від якої постраждають і українці, і росіяни, і сусідні держави. Зустрічі з представниками швейцарських і німецьких політичних та ділових кіл, проведені мною 30 квітня і 1 травня 2010 року, свідчать, що європейці усвідомлюють перспективу такого розвитку подій у центрі Європи і робитимуть все для того, аби убезпечити себе насамперед», - заявив Б.СОКОЛОВСЬКИЙ.
Про це у коментарі УНІАН заявив експерт з енергетичних питань Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ.
Зокрема, зазначив експерт, ця ініціатива суперечить Закону України про трубопровідний транспорт від 15 травня 1996 року з подальшими змінами. Суперечить Брюссельській спільній заяві від 23 березня 2009 року щодо модетрнізації української ГТС, рішенню Ради міністрів ЄС про членство України в європейській Енергетичній спільноті від 18 грудня 2009 року та Договору до Енергетичної Хартії, ратифікованого Верховною Радою України 6 лютого 1998 року та ін.
«Ініціатива передбачає остаточну відмову від запровадження притаманних Європі сучасних високих і прозорих стандартів в енергетичному секторі України і повернення до стандартів та принципів СРСР», - зазначив Б.СОКОЛОВСЬКИЙ.
Він підкреслив, що фактичний контроль з боку Росії над газовим сектором України встановили котракти від 19 січня 2009 року, а нова ініціатива прем`єр-міністра Росії покликана закріпити і юридичний контроль.
«Російська сторона отримує беззаперечне право встановлювати свої правила, норми і тарифи, в тому числі й цінові, для усіх категорій споживачів природного газу в Україні, включаючи промислові та комунальні підприємства, бюджетні організації та населення», - зауважив експерт.
«Українці не зможуть навіть розпоряджатися газом власного видобутку, а про диверсифікацію та енергоефективність треба забути назавжди. Українці позбудуться своєї стратегічної власності, зокрема ГТС на користь російської сторони в обмін на міфічні обіцянки щодо доступу до родовищ енергоресурсів та, хіба що - прав на місця в новому ГУЛАГ. Схоже на те, що російська влада, озвучуючи подібні ініціативи, намагається довести всьому світу, що українці неспроможні мати ні власної енергетики, ні економіки, ані власної держави», - заявив Б.СОКОЛОВСЬКИЙ.
Подібні «ініціативи», на думку експерта, суттєво ускладнять ситуацію в Україні.
«Такі «ініціативи» не тільки руйнують українську державність, вони провокують не тільки розкол держави на українську і совєтську, але й терор і громадську війну на українській землі, від якої постраждають і українці, і росіяни, і сусідні держави. Зустрічі з представниками швейцарських і німецьких політичних та ділових кіл, проведені мною 30 квітня і 1 травня 2010 року, свідчать, що європейці усвідомлюють перспективу такого розвитку подій у центрі Європи і робитимуть все для того, аби убезпечити себе насамперед», - заявив Б.СОКОЛОВСЬКИЙ.
Міліція затримала членів Свободи, щоб "опитати"
Міліція у суботу зранку затримали чотирьох членів право-радикального Всеукраїнського об'єднання "Свобода" як свідків у справі про порушення порядку під час протестів 27 квітня біля стін Верховної Ради.
Серед затриманих, яких пізніше відпустили, були заступник голови організації Андрій Мохник, член політради Ігор Мірошниченко, заступник голови Київської міської організації Андрій Іллєнко та керівник "Студентської свободи" Руслан Андрійко.
У постанові міліції йдеться, що затримані "через гучномовці та інші звукові прилади викрикували образливі брутальні вислови загального характеру, спрямовані на адресу посадових осіб органів державної влади з настійливими вимогами виконати їх безпідставні бажання, внаслідок чого порушено спокій місцевих жителів".
Речник київської міліції сказав, що прокуратура і міліція Києва розслідує кримінальну справу за фактом порушення громадського порядку біля Верховної ради і, що представників ВО "Свобода" допитували в рамках цієї кримінальної справи, щоб вони могли "щось пояснити щодо цих невеличких заворушень".
Речник Володимир Поліщук заявив Бі-Бі-Сі, що представників Свободи викликали, щоб "опитати".
"Насправді нікого не затримували, до слідчого управління Головного управління МВС у м. Києві викликались, щоб опитати по справі що стосується порушень біля Верховної ради 27 квітня Мохника, Мирошниченка та Андрійка. Вони прибули з адвокатами, поспілкувалися зі слідчими, і залишили стіни київської міліції. Тобто наразі затриманих представників ВО "Свобода" в київській міліції немає", - сказав речник.
На питання Бі-Бі-Сі чому їх привезли примусово до міліції Володимир Поліщук відповів:
"Я йшов десь о 8 годині ранку біля КПП, сам особисто бачив спокійно стоячого одного з представників "Свободи", який очікував коли слідчий нашого слідчого управління забере його у кабінет і поспілкується.
Деякий час вони не з'являлися на допит до слідчого, було судове рішення про примусовий привід до міліції, і щоб вони дали пояснення».
У слідчому управлінні мені підтвердили, що присилали, запрошували, але вони не відгукнулися на ці заклики".
Версія ВО "Свободи"
Речник ВО "Сводоба" Юрій Сиротюк сказав Бі-Бі-Сі, що під час затримання до кожного з чотирьох представників Свободи "в хату прийшли по три міліціонери":
"Позавчора подзвонили з Кримінального розшуку до заступника голови ВО "Свобода" Андрія Мохника запросили його на дачу свідчень з приводу подій під Верховною радою 27 квітня.
Він сказав, що з'явиться, якщо це буде відповідно процедурно оформлена, тобто якщо йому буде вручена повістка.
А сьогодні зранку до нього, Андрія Іллєнка, Ігоря Мірошниченка та Руслана Андрійка приїхали представники міліції, які подзвонили зранку і сказали, що хочуть вручити повістку.
Замість повістки про виклик, вони показали постанову слідчого про примусове доставлення в головне управління МВС у м. Києві. Тобто прийшло до кожного в хату по три міліціонери".
Юрій Сиротюк підтвердив, що затримані опитувалися як свідки, а не обвинувачені у кримінальній справі і що згодом усіх затриманих відпустили.
Серед затриманих, яких пізніше відпустили, були заступник голови організації Андрій Мохник, член політради Ігор Мірошниченко, заступник голови Київської міської організації Андрій Іллєнко та керівник "Студентської свободи" Руслан Андрійко.
У постанові міліції йдеться, що затримані "через гучномовці та інші звукові прилади викрикували образливі брутальні вислови загального характеру, спрямовані на адресу посадових осіб органів державної влади з настійливими вимогами виконати їх безпідставні бажання, внаслідок чого порушено спокій місцевих жителів".
Речник київської міліції сказав, що прокуратура і міліція Києва розслідує кримінальну справу за фактом порушення громадського порядку біля Верховної ради і, що представників ВО "Свобода" допитували в рамках цієї кримінальної справи, щоб вони могли "щось пояснити щодо цих невеличких заворушень".
Речник Володимир Поліщук заявив Бі-Бі-Сі, що представників Свободи викликали, щоб "опитати".
"Насправді нікого не затримували, до слідчого управління Головного управління МВС у м. Києві викликались, щоб опитати по справі що стосується порушень біля Верховної ради 27 квітня Мохника, Мирошниченка та Андрійка. Вони прибули з адвокатами, поспілкувалися зі слідчими, і залишили стіни київської міліції. Тобто наразі затриманих представників ВО "Свобода" в київській міліції немає", - сказав речник.
На питання Бі-Бі-Сі чому їх привезли примусово до міліції Володимир Поліщук відповів:
"Я йшов десь о 8 годині ранку біля КПП, сам особисто бачив спокійно стоячого одного з представників "Свободи", який очікував коли слідчий нашого слідчого управління забере його у кабінет і поспілкується.
Деякий час вони не з'являлися на допит до слідчого, було судове рішення про примусовий привід до міліції, і щоб вони дали пояснення».
У слідчому управлінні мені підтвердили, що присилали, запрошували, але вони не відгукнулися на ці заклики".
Версія ВО "Свободи"
Речник ВО "Сводоба" Юрій Сиротюк сказав Бі-Бі-Сі, що під час затримання до кожного з чотирьох представників Свободи "в хату прийшли по три міліціонери":
"Позавчора подзвонили з Кримінального розшуку до заступника голови ВО "Свобода" Андрія Мохника запросили його на дачу свідчень з приводу подій під Верховною радою 27 квітня.
Він сказав, що з'явиться, якщо це буде відповідно процедурно оформлена, тобто якщо йому буде вручена повістка.
А сьогодні зранку до нього, Андрія Іллєнка, Ігоря Мірошниченка та Руслана Андрійка приїхали представники міліції, які подзвонили зранку і сказали, що хочуть вручити повістку.
Замість повістки про виклик, вони показали постанову слідчого про примусове доставлення в головне управління МВС у м. Києві. Тобто прийшло до кожного в хату по три міліціонери".
Юрій Сиротюк підтвердив, що затримані опитувалися як свідки, а не обвинувачені у кримінальній справі і що згодом усіх затриманих відпустили.
Експерт: Янукович допустився величезної помилки
Екс-заступник міністра закордонних справ України Валерій Чалий вважає, що президент Віктор Янукович допустився "величезної помилки", зробивши звернення до народу щодо харківської угоди після подій у Верховній раді. Про це він повідомив під час прес-конференції в медіа-холі ІМК.
"Звертатися до електорату потрібно було відразу після підписання угоди, пояснити все до цих ганебних подій в парламенті. Також потрібно було робити все прозоро, а не кулуарно, робити за європейськими стандартами, а не за візантійською політикою", - заявив Чалий.
Він також назвав нонсенсом події вівторка, які сталися в парламенті.
"Я ще в жодній країні світу не бачив, щоб люди з кулаками відстоювали право перебування у нас іноземної (ви лише вдумайтеся!) військової бази", - заявив екс-заступник міністра закордонних справ.
"Звертатися до електорату потрібно було відразу після підписання угоди, пояснити все до цих ганебних подій в парламенті. Також потрібно було робити все прозоро, а не кулуарно, робити за європейськими стандартами, а не за візантійською політикою", - заявив Чалий.
Він також назвав нонсенсом події вівторка, які сталися в парламенті.
"Я ще в жодній країні світу не бачив, щоб люди з кулаками відстоювали право перебування у нас іноземної (ви лише вдумайтеся!) військової бази", - заявив екс-заступник міністра закордонних справ.
Незалежність для "чайників"
А що, власне, сталося? Сонце прокидається й ховається чітко за розкладом, метро працює, закохані на лавочках цілуються. Температурні коливання, кволі ворушіння валютного курсу, обсяги хабарів, масштаб злодійства, кількість ДТП, рівень смертності, темпи народжуваності - все в межах можливого.
Усе як завжди. А країна стає іншою. І не можна сказати, що змінюється вона дуже вже непомітно. І важко сказати, що змінюється вона дуже вже радикально. Вона просто позбувається ілюзій. Вивільнюється простір, який за законами природи повинен неминуче заповнюватися. Міфи, які відмирають, звільняють місце для ще не народжених ідей. Конають вчорашні очікування, вгноюючи грунт для майбутніх вчинків. Моральні авторитети мають посунути галасливих тусовщиків. Паростки щирих переконань неминуче проб’ють кору скам’янілого конформізму.
Так має бути. І так буде. Коли? На все Воля Божа. Окрема подяка громадянину Януковичу за серйозне (і, судячи з усього, мимовільне) прискорення цього процесу. З 2004-го прибічники Віктора Федоровича наполегливо руйнували уявлення про свого вождя як про сліпого продовжувача кучмівських ідей. "Він вас здивує!", - старанно інтригували нас повірники керманича біло-синіх. Здивував.
Не так щоб сильно. Багато в чому він суворо дотримується кращих традицій вітчизняного президентства. Правовий нігілізм, заохочення лакейства, войовниче чванство, наплювацьке ставлення до обіцянок. "Потрібно йти шляхом скорочення роздутого апарату!". Потрібно? Пішли!
Кабінет Азарова, не ухваливши жодного рішення, уже ввійшов в історію, побивши цілу низку рекордів. Дещо багатші держави ЄС не вважають за можливе дозволити собі уряди, чисельність яких перевищує два десятки осіб. У змученій кризою Україні - 29. Віце-прем’єрів на континенті, як правило, мають два-три, причому зазвичай вони ще й керують міністерствами. Заступників глави уряду - сім, усе - "звільнені". Більше, ніж в Азарова, тільки в Путіна...
Боротьба за економію розгорнулася на всіх фронтах. Геннадій Васильєв став дев’ятим (!) заступником глави президентської адміністрації. І, як стверджують джерела на Банковій, не останнім. Витрати на утримання горезвісної ДУСі, за словами віце-спікера Миколи Томенка, збільшуються на 28%, або на 233,6 млн. гривень, на забезпечення діяльності президента - на 17% (на 34 млн. гривень).
Реформаторську спритність нової влади поки що помітили лише в американському посольстві. Володіючи правом законодавчої ініціативи, Віктор Федорович у підконтрольний йому парламент вніс, якщо не помиляюся, тільки один проект - щодо ратифікації харківських угод. Бюджет ухвалено не те що без обговорення - без ознайомлення. У рекордні терміни, менше ніж за десять хвилин. Кортіло припустити, що це - досягнення на віки, але утримаюся. Віктор Федорович з товаришами демонструє, що для нього неможливого мало. Не приведи Господи - через рік рекорд упаде. Ущент розкритикувавши Тимошенко за ручне управління фінансами, регіонали закріпили за Кабінетом право самостійно коригувати державний кошторис. Що їм Конституція, хто їм парламент?
Усе описане вражає, але не потрясає. Ми чогось подібного очікували. І не тільки від Віктора Федоровича. Чомусь здається, що Юлія Володимирівна в багатьох питаннях демонструвала б аналогічну спритність і таку саму незакомплексованість.
І все ж таки Янукович нас швидко переконав, що він не Тимошенко і не Кучма. "Всі вони однакові!" - ця теза, ставши аксіомою, раптом втратила актуальність. Те, що навіть для (не надто тонкого) Леоніда Даниловича було темою для роздумів, приводом для сумнівів, товаром для торгів, матеріалом для інтриг, для Януковича стало позбавленим сенсу, цінності та ваги. Без малого два десятки років у державі накопичувалися проблеми, що їх політики вважали за краще виносити за дужки. Новий керманич не ліквідував проблеми, він ліквідував дужки. Навіть не завдав собі клопоту спитати себе: а раптом саме ці дужки й зміцнювали дві половинки країни? Тієї самої країни, відповідальність за яку він нещодавно прийняв на себе.
Куди він поспішає? Чому не боїться? Цими запитаннями неабияк переймаються сьогодні всі, хто хоч якоюсь мірою цікавиться політикою. Хід думок цієї людини навряд чи особливо цінний для дослідників людської природи. Проте за уїдливою іронією долі, логіка його вчинків і найближче майбутнє країни перебувають у прямій залежності.
Ну, справді, звідки така спритність? Ну, розтягнув би задоволення якщо не на роки, то бодай на місяці. Тримав би й росіян, і електорат у тонусі. Було б чим приваблювати Кремль і відволікати виборців. Роздутий апарат, ручний бюджет, "знижковий" газ, відсутність плану перетворень - це і багато що інше (очевидно і не дуже) підживлює сумніви з приводу спроможності нового режиму привести економіку до тями. І готовності її реформувати.
Невдоволення населення в цій ситуації видається майже неминучим. Ось тут би й "поторгувати" чутливими темами. Спочатку підкинули б ЧФ, потім - Голодомор, потім - російську мову. Але Янукович поспішає так, ніби надворі не 2010-й, а 2015-й.
Таку поведінку можна пояснити різними міркуваннями.
Янукович поспішає, тому що його план побудови режиму передбачає спринтерські темпи реалізації задуманого. Йому треба звести владну будівлю якомога швидше. Поки опозиція роз’єднана. Поки в стані тих, хто голосував за нього, ще царює ейфорія, а в таборі тих, хто голосував проти нього, панує розгубленість, а в лавах "неприєднанців" живе боязка надія на нього. Поки ще не до нього Заходу.
Янукович не боїться того, що буде потім. Йому сьогодні потрібні:
- слухняні кадри для адміністрування;
- ефективні інструменти для придушення;
- прості важелі для управління;
- доступні кошти для бюджету;
- надійні джерела для збагачення.
А ще - гарантовані механізми для зовнішньополітичного прикриття. Отримавши шукане, він здобуде всі необхідні точки опори. Що в майбутньому дасть йому змогу, як він вважає, впоратися з будь-яким проявом будь-якого невдоволення.
Янукович не боїться здавати інтереси країни. Тому що не вважає здаванням те, що відбувається. І не вважає інтересами країни все, що не цікаво особисто йому. Янукович не боїться Кремля, тому що Кремль, на його думку, не загрожує його особистій владі. Кремль, з його точки зору, якраз зацікавлений у зміцненні такого режиму. Настільки згідливого, особливо на тлі п’ятирічного правління Ющенка.
Янукович, на відміну від того ж таки Кучми, не боїться окриків Заходу. Заходу, який втомився від України. Заходу, який переварює розширення ЄС і вихаркує кризу. Заходу, ладного обміняти майбутнє України на сьогоднішні контракти з Кремлем.
Янукович не боїться опозиції. Тому що бачить, наскільки вона роз’єднана. Тому що переконаний: вона його боїться. Тому що він має чіткий план дискредитації її нинішніх вождів, багатющу колекцію компрометуючих матеріалів і непохитну готовність іти до кінця. Окремі противники режиму досі ще вірять, що прокурорська перевірка діяльності Кабінету Тимошенко і кримінальні справи, порушені за фактом "шашкозакидацтва" - лише фактор тиску, засіб шантажу. Боюся, помиляються. Йому не потрібна слухняна опозиція з учорашніх ворогів. Він уже має слухняну опозицію з учорашніх друзів. Янукович упевнений: тих, хто ще не боїться, невдовзі зовсім не залишиться. Взяття під варту двох-трьох чинних членів парламенту і вчорашніх членів уряду він, здається, вважає гарним способом відбити бажання перти проти його волі. Втім, деякі противники режиму вже розпрощалися з ілюзіями. Принаймні в нервовій активності окремих персонажів угадується інстинктивне бажання сховатися від кримінальних переслідувань в опозиційності.
Янукович не боїться різких рухів, тому що вони для нього природні. Люди цього складу, вихідці з цього краю не рефлексують. У багатьох із них за плечима суворий і дуже специфічний досвід первинного накопичення капіталу. З чітким уявленням про співвідношення цілей і засобів. Тим, хто сумнівається, рекомендуємо переглянути на сон грядущий відео гладіаторських боїв на арені Ради. Багато опозиційних депутатів, з якими довелося поспілкуватися, не приховували здивування. Невмотивованою жорсткістю бійців і відстороненою незворушністю "смотрящих". Для невтаємничених пояснимо. Попри численні розбіжності (часто щирі й подекуди нездоланні), щасливі володарі депутатських значків, як правило, досить мирно уживаються в не видимому виборцеві завівтарному житті. Ідеологічні противники разом п’ють віскі, разом ходять на тусовки, риболовлю й похорони, хрестять дітей і на днях народження виголошують цілком щиросерді заздоровниці на честь одне одного. Регулярні товкотнечі під софітами, які вже стали нормою, не змінювали характеру стосунків, порядку речей і перебігу подій. Повірю знайомим нардепам на слово: з такою неадекватною люттю вони мали справу вперше. Жарти скінчилися.
Повірю і в щирість здивованого: "Так бити свого за їх флот?". А хто сказав, що ви для них "свої"? Та й узагалі що таке "свої" стосовно не тільки сьогоднішнього політикуму, а й сьогоднішньої України в цілому? Ще раз наша вдячність Януковичу. Якби не те, що сталося, цього простого запитання багато достойних представників нації так би й не насмілилися собі поставити?
Янукович не боїться образити почуття частини населення. І не вважає за потрібне це приховувати. Він не боїться дійняти до живого саме тому, що він, здається, і хотів, аби боліло якнайдужче. Зрештою, можна було з еківоками, можна було десь промовчати, десь згладити, десь здатися мудрим. Ну хоча б спробувати. Річ не тільки в тому, що Янукович цілком щиро вважає Бандеру і Шухевича бандитами й фашистськими посіпаками, так само щиро переконаний, що нормальна людина у звичайному житті українською мовою користуватися не може. Річ у тому, що він чудово знає, що саме дороге тій частині України, яка традиційно за нього не голосує.
Можна не вважати Голодомор геноцидом, але гарантові не можна ігнорувати відповідний закон, доки його не скасовано. Якщо він справжній гарант. Можна було відбутися фразою, що Голодомор - частина загальної трагедії. Можна було спокійно зміцнювати позаблоковість, яка і так є де-факто. Але так - не боляче. Голодомор - не геноцид. Бандера - не герой. А ось вам ще й російська мова. Ось вам флот, ось вам парад, ось вам позаблоковість.
Він надто довго чекав помсти за, на його думку, вкрадену в нього перемогу. За, як він переконаний, пережиті приниження. І помста його - навдивовижу ница. І народжується співчуття. Як до хворого.
Ну та Бог із ним. Він - усього лише людина, хай і високопоставлена. І його власні кривди, плани та устремління були б деталями, які належить відшліфувати. Але шліфувати поки що нікому.
Теперішні вожді опозиції п’ять років ретельно компрометували одне одного, і тепер влада охоче доведе розпочате ними до кінця. Інших вождів та іншої опозиції найближчим часом у країні бути не може. А ці вже не зможуть забути кривд, поділити славу, відповідальність і вину. Їх мітинги - це, як і раніше, конкурс різнобарвних стягів. Під якими вже неможливо зібрати всіх тих, для кого ще дорогий один-єдиний прапор - синьо-жовтий. Тих, хто здригався, коли цей прапор топтали в Раді.
Головним противником цього режиму може стати тільки кепська економічна ситуація. І ми, якщо нам є заради чого об’єднуватися.
Влада Януковича стала логічним наслідком того, що відбувалося в країні. Влада Януковича має стати шансом для становлення нації. Точно так само, як криза стає шансом для видужання економіки.
Щоб "бути такими, якими ми є", ми повинні зрозуміти, які ми. Досі не було особливої потреби замислюватися, чим для кожного з нас є незалежність. Яка дивно була зароблена і не менш дивно розвивалася. Для багатьох було достатньо зовнішньої атрибутики і правильних, хоча й не щиро проголошуваних слів. Нинішня влада примусить замислитися тих, хто ще може це зробити. І спростить завдання тим, хто боявся складних рішень. Для сьогоднішнього режиму харківські угоди - нормальний спосіб збалансувати бюджет. Чужоземний флот - колекція іржавих корит, за зберігання яких можна отримати добрі гроші. Країна - готель, у якому надається набір послуг за відповідну плату. Все вищенаведене - переказ заяв наших вождів. Якщо вас обурює сказане, ви на шляху до власного визначення поняття "незалежність". Чого досі від вас ніхто не вимагав.
Якщо для вас залежність - не просто присутність тут російського капіталу і російського впливу, а відсутність українського капіталу й українського впливу в Росії, - ви мудріші за наших опозиційних політиків. Яких обурює факт передачі урану з українських інститутів. І яких (коли вони були при владі) не турбував факт злиденного існування цих-таки інститутів. Які обурюються з приводу економічної експансії Росії, її вторгнення в нашу атомну енергетику та авіабудування. Знаючи про те, що ці та багато інших галузей потребують інвестицій. І не зробивши нічого для приходу цих інвестицій. І не тільки з Росії.
Жорсткість, прозаїчність, одновимірність політики Януковича додали нашим суперечностям більших наочності й випуклості. І це дозволяє кожному визначитися з тією системою цінностей, яку він сповідує. Цей вибір дає можливість нарешті об’єднатися навколо чогось, а не проти когось. Шукати ідею, а не ім’я. Відмовитися від брехливо-рятівного "Цей - негідник, але він - наш негідник". Те, що відбувається, не робить остаточний розкол країни - неминучим. Але робить неминучим - вибір. Яку стрічку ти сьогодні повісиш собі на груди - георгіївську? З сердечком? Чи все ж таки синьо-жовту? Надінь. І бачитимемо своїх.
Промовчиш? Закликатимеш до війни? Чи станеш шукати те, що дозволить уникнути розколу? Або уникнути крові, якщо розкол неминучий.
У нас є час подумати. Без шмарклів, без стогонів. Без сліпої віри в безбарвні кольорові прапори. Без покірного потурання тим, хто штовхає нас до війни, ховаючись за нашими спинами.
Ми, на щастя, нічого не втрачаємо. Бо поки що, на жаль, нічого до пуття не побудували. Хата скраю, за демонтаж якої бадьоро взявся Янукович, усе одно розвалилася б сама.
Нам належить визначити, що ми хочемо будувати. І примусити тих, хто бачить себе архітекторами, - стати виконробами.
Або зізнатися нарешті, що будувати нікому, нічого й нема нащо. Сонце ж сходить і заходить, метро працює...
Усе як завжди. А країна стає іншою. І не можна сказати, що змінюється вона дуже вже непомітно. І важко сказати, що змінюється вона дуже вже радикально. Вона просто позбувається ілюзій. Вивільнюється простір, який за законами природи повинен неминуче заповнюватися. Міфи, які відмирають, звільняють місце для ще не народжених ідей. Конають вчорашні очікування, вгноюючи грунт для майбутніх вчинків. Моральні авторитети мають посунути галасливих тусовщиків. Паростки щирих переконань неминуче проб’ють кору скам’янілого конформізму.
Так має бути. І так буде. Коли? На все Воля Божа. Окрема подяка громадянину Януковичу за серйозне (і, судячи з усього, мимовільне) прискорення цього процесу. З 2004-го прибічники Віктора Федоровича наполегливо руйнували уявлення про свого вождя як про сліпого продовжувача кучмівських ідей. "Він вас здивує!", - старанно інтригували нас повірники керманича біло-синіх. Здивував.
Не так щоб сильно. Багато в чому він суворо дотримується кращих традицій вітчизняного президентства. Правовий нігілізм, заохочення лакейства, войовниче чванство, наплювацьке ставлення до обіцянок. "Потрібно йти шляхом скорочення роздутого апарату!". Потрібно? Пішли!
Кабінет Азарова, не ухваливши жодного рішення, уже ввійшов в історію, побивши цілу низку рекордів. Дещо багатші держави ЄС не вважають за можливе дозволити собі уряди, чисельність яких перевищує два десятки осіб. У змученій кризою Україні - 29. Віце-прем’єрів на континенті, як правило, мають два-три, причому зазвичай вони ще й керують міністерствами. Заступників глави уряду - сім, усе - "звільнені". Більше, ніж в Азарова, тільки в Путіна...
Боротьба за економію розгорнулася на всіх фронтах. Геннадій Васильєв став дев’ятим (!) заступником глави президентської адміністрації. І, як стверджують джерела на Банковій, не останнім. Витрати на утримання горезвісної ДУСі, за словами віце-спікера Миколи Томенка, збільшуються на 28%, або на 233,6 млн. гривень, на забезпечення діяльності президента - на 17% (на 34 млн. гривень).
Реформаторську спритність нової влади поки що помітили лише в американському посольстві. Володіючи правом законодавчої ініціативи, Віктор Федорович у підконтрольний йому парламент вніс, якщо не помиляюся, тільки один проект - щодо ратифікації харківських угод. Бюджет ухвалено не те що без обговорення - без ознайомлення. У рекордні терміни, менше ніж за десять хвилин. Кортіло припустити, що це - досягнення на віки, але утримаюся. Віктор Федорович з товаришами демонструє, що для нього неможливого мало. Не приведи Господи - через рік рекорд упаде. Ущент розкритикувавши Тимошенко за ручне управління фінансами, регіонали закріпили за Кабінетом право самостійно коригувати державний кошторис. Що їм Конституція, хто їм парламент?
Усе описане вражає, але не потрясає. Ми чогось подібного очікували. І не тільки від Віктора Федоровича. Чомусь здається, що Юлія Володимирівна в багатьох питаннях демонструвала б аналогічну спритність і таку саму незакомплексованість.
І все ж таки Янукович нас швидко переконав, що він не Тимошенко і не Кучма. "Всі вони однакові!" - ця теза, ставши аксіомою, раптом втратила актуальність. Те, що навіть для (не надто тонкого) Леоніда Даниловича було темою для роздумів, приводом для сумнівів, товаром для торгів, матеріалом для інтриг, для Януковича стало позбавленим сенсу, цінності та ваги. Без малого два десятки років у державі накопичувалися проблеми, що їх політики вважали за краще виносити за дужки. Новий керманич не ліквідував проблеми, він ліквідував дужки. Навіть не завдав собі клопоту спитати себе: а раптом саме ці дужки й зміцнювали дві половинки країни? Тієї самої країни, відповідальність за яку він нещодавно прийняв на себе.
Куди він поспішає? Чому не боїться? Цими запитаннями неабияк переймаються сьогодні всі, хто хоч якоюсь мірою цікавиться політикою. Хід думок цієї людини навряд чи особливо цінний для дослідників людської природи. Проте за уїдливою іронією долі, логіка його вчинків і найближче майбутнє країни перебувають у прямій залежності.
Ну, справді, звідки така спритність? Ну, розтягнув би задоволення якщо не на роки, то бодай на місяці. Тримав би й росіян, і електорат у тонусі. Було б чим приваблювати Кремль і відволікати виборців. Роздутий апарат, ручний бюджет, "знижковий" газ, відсутність плану перетворень - це і багато що інше (очевидно і не дуже) підживлює сумніви з приводу спроможності нового режиму привести економіку до тями. І готовності її реформувати.
Невдоволення населення в цій ситуації видається майже неминучим. Ось тут би й "поторгувати" чутливими темами. Спочатку підкинули б ЧФ, потім - Голодомор, потім - російську мову. Але Янукович поспішає так, ніби надворі не 2010-й, а 2015-й.
Таку поведінку можна пояснити різними міркуваннями.
Янукович поспішає, тому що його план побудови режиму передбачає спринтерські темпи реалізації задуманого. Йому треба звести владну будівлю якомога швидше. Поки опозиція роз’єднана. Поки в стані тих, хто голосував за нього, ще царює ейфорія, а в таборі тих, хто голосував проти нього, панує розгубленість, а в лавах "неприєднанців" живе боязка надія на нього. Поки ще не до нього Заходу.
Янукович не боїться того, що буде потім. Йому сьогодні потрібні:
- слухняні кадри для адміністрування;
- ефективні інструменти для придушення;
- прості важелі для управління;
- доступні кошти для бюджету;
- надійні джерела для збагачення.
А ще - гарантовані механізми для зовнішньополітичного прикриття. Отримавши шукане, він здобуде всі необхідні точки опори. Що в майбутньому дасть йому змогу, як він вважає, впоратися з будь-яким проявом будь-якого невдоволення.
Янукович не боїться здавати інтереси країни. Тому що не вважає здаванням те, що відбувається. І не вважає інтересами країни все, що не цікаво особисто йому. Янукович не боїться Кремля, тому що Кремль, на його думку, не загрожує його особистій владі. Кремль, з його точки зору, якраз зацікавлений у зміцненні такого режиму. Настільки згідливого, особливо на тлі п’ятирічного правління Ющенка.
Янукович, на відміну від того ж таки Кучми, не боїться окриків Заходу. Заходу, який втомився від України. Заходу, який переварює розширення ЄС і вихаркує кризу. Заходу, ладного обміняти майбутнє України на сьогоднішні контракти з Кремлем.
Янукович не боїться опозиції. Тому що бачить, наскільки вона роз’єднана. Тому що переконаний: вона його боїться. Тому що він має чіткий план дискредитації її нинішніх вождів, багатющу колекцію компрометуючих матеріалів і непохитну готовність іти до кінця. Окремі противники режиму досі ще вірять, що прокурорська перевірка діяльності Кабінету Тимошенко і кримінальні справи, порушені за фактом "шашкозакидацтва" - лише фактор тиску, засіб шантажу. Боюся, помиляються. Йому не потрібна слухняна опозиція з учорашніх ворогів. Він уже має слухняну опозицію з учорашніх друзів. Янукович упевнений: тих, хто ще не боїться, невдовзі зовсім не залишиться. Взяття під варту двох-трьох чинних членів парламенту і вчорашніх членів уряду він, здається, вважає гарним способом відбити бажання перти проти його волі. Втім, деякі противники режиму вже розпрощалися з ілюзіями. Принаймні в нервовій активності окремих персонажів угадується інстинктивне бажання сховатися від кримінальних переслідувань в опозиційності.
Янукович не боїться різких рухів, тому що вони для нього природні. Люди цього складу, вихідці з цього краю не рефлексують. У багатьох із них за плечима суворий і дуже специфічний досвід первинного накопичення капіталу. З чітким уявленням про співвідношення цілей і засобів. Тим, хто сумнівається, рекомендуємо переглянути на сон грядущий відео гладіаторських боїв на арені Ради. Багато опозиційних депутатів, з якими довелося поспілкуватися, не приховували здивування. Невмотивованою жорсткістю бійців і відстороненою незворушністю "смотрящих". Для невтаємничених пояснимо. Попри численні розбіжності (часто щирі й подекуди нездоланні), щасливі володарі депутатських значків, як правило, досить мирно уживаються в не видимому виборцеві завівтарному житті. Ідеологічні противники разом п’ють віскі, разом ходять на тусовки, риболовлю й похорони, хрестять дітей і на днях народження виголошують цілком щиросерді заздоровниці на честь одне одного. Регулярні товкотнечі під софітами, які вже стали нормою, не змінювали характеру стосунків, порядку речей і перебігу подій. Повірю знайомим нардепам на слово: з такою неадекватною люттю вони мали справу вперше. Жарти скінчилися.
Повірю і в щирість здивованого: "Так бити свого за їх флот?". А хто сказав, що ви для них "свої"? Та й узагалі що таке "свої" стосовно не тільки сьогоднішнього політикуму, а й сьогоднішньої України в цілому? Ще раз наша вдячність Януковичу. Якби не те, що сталося, цього простого запитання багато достойних представників нації так би й не насмілилися собі поставити?
Янукович не боїться образити почуття частини населення. І не вважає за потрібне це приховувати. Він не боїться дійняти до живого саме тому, що він, здається, і хотів, аби боліло якнайдужче. Зрештою, можна було з еківоками, можна було десь промовчати, десь згладити, десь здатися мудрим. Ну хоча б спробувати. Річ не тільки в тому, що Янукович цілком щиро вважає Бандеру і Шухевича бандитами й фашистськими посіпаками, так само щиро переконаний, що нормальна людина у звичайному житті українською мовою користуватися не може. Річ у тому, що він чудово знає, що саме дороге тій частині України, яка традиційно за нього не голосує.
Можна не вважати Голодомор геноцидом, але гарантові не можна ігнорувати відповідний закон, доки його не скасовано. Якщо він справжній гарант. Можна було відбутися фразою, що Голодомор - частина загальної трагедії. Можна було спокійно зміцнювати позаблоковість, яка і так є де-факто. Але так - не боляче. Голодомор - не геноцид. Бандера - не герой. А ось вам ще й російська мова. Ось вам флот, ось вам парад, ось вам позаблоковість.
Він надто довго чекав помсти за, на його думку, вкрадену в нього перемогу. За, як він переконаний, пережиті приниження. І помста його - навдивовижу ница. І народжується співчуття. Як до хворого.
Ну та Бог із ним. Він - усього лише людина, хай і високопоставлена. І його власні кривди, плани та устремління були б деталями, які належить відшліфувати. Але шліфувати поки що нікому.
Теперішні вожді опозиції п’ять років ретельно компрометували одне одного, і тепер влада охоче доведе розпочате ними до кінця. Інших вождів та іншої опозиції найближчим часом у країні бути не може. А ці вже не зможуть забути кривд, поділити славу, відповідальність і вину. Їх мітинги - це, як і раніше, конкурс різнобарвних стягів. Під якими вже неможливо зібрати всіх тих, для кого ще дорогий один-єдиний прапор - синьо-жовтий. Тих, хто здригався, коли цей прапор топтали в Раді.
Головним противником цього режиму може стати тільки кепська економічна ситуація. І ми, якщо нам є заради чого об’єднуватися.
Влада Януковича стала логічним наслідком того, що відбувалося в країні. Влада Януковича має стати шансом для становлення нації. Точно так само, як криза стає шансом для видужання економіки.
Щоб "бути такими, якими ми є", ми повинні зрозуміти, які ми. Досі не було особливої потреби замислюватися, чим для кожного з нас є незалежність. Яка дивно була зароблена і не менш дивно розвивалася. Для багатьох було достатньо зовнішньої атрибутики і правильних, хоча й не щиро проголошуваних слів. Нинішня влада примусить замислитися тих, хто ще може це зробити. І спростить завдання тим, хто боявся складних рішень. Для сьогоднішнього режиму харківські угоди - нормальний спосіб збалансувати бюджет. Чужоземний флот - колекція іржавих корит, за зберігання яких можна отримати добрі гроші. Країна - готель, у якому надається набір послуг за відповідну плату. Все вищенаведене - переказ заяв наших вождів. Якщо вас обурює сказане, ви на шляху до власного визначення поняття "незалежність". Чого досі від вас ніхто не вимагав.
Якщо для вас залежність - не просто присутність тут російського капіталу і російського впливу, а відсутність українського капіталу й українського впливу в Росії, - ви мудріші за наших опозиційних політиків. Яких обурює факт передачі урану з українських інститутів. І яких (коли вони були при владі) не турбував факт злиденного існування цих-таки інститутів. Які обурюються з приводу економічної експансії Росії, її вторгнення в нашу атомну енергетику та авіабудування. Знаючи про те, що ці та багато інших галузей потребують інвестицій. І не зробивши нічого для приходу цих інвестицій. І не тільки з Росії.
Жорсткість, прозаїчність, одновимірність політики Януковича додали нашим суперечностям більших наочності й випуклості. І це дозволяє кожному визначитися з тією системою цінностей, яку він сповідує. Цей вибір дає можливість нарешті об’єднатися навколо чогось, а не проти когось. Шукати ідею, а не ім’я. Відмовитися від брехливо-рятівного "Цей - негідник, але він - наш негідник". Те, що відбувається, не робить остаточний розкол країни - неминучим. Але робить неминучим - вибір. Яку стрічку ти сьогодні повісиш собі на груди - георгіївську? З сердечком? Чи все ж таки синьо-жовту? Надінь. І бачитимемо своїх.
Промовчиш? Закликатимеш до війни? Чи станеш шукати те, що дозволить уникнути розколу? Або уникнути крові, якщо розкол неминучий.
У нас є час подумати. Без шмарклів, без стогонів. Без сліпої віри в безбарвні кольорові прапори. Без покірного потурання тим, хто штовхає нас до війни, ховаючись за нашими спинами.
Ми, на щастя, нічого не втрачаємо. Бо поки що, на жаль, нічого до пуття не побудували. Хата скраю, за демонтаж якої бадьоро взявся Янукович, усе одно розвалилася б сама.
Нам належить визначити, що ми хочемо будувати. І примусити тих, хто бачить себе архітекторами, - стати виконробами.
Або зізнатися нарешті, що будувати нікому, нічого й нема нащо. Сонце ж сходить і заходить, метро працює...
Прес-секретар Путіна: Газпром не має наміру поглинати Нафтогаз, потрібно створити нову компанію
30 квітня, прес-секретар голови російського уряду Дмитро Пєсков пояснив, що мав на увазі Володимир Путін, говорячи про об'єднання російського Газпрому і НАК Нафтогазу України.
"Навряд чи доречно говорити про варіанти поглинання, об'єднання молодшого із старшим. Мова йде саме про створення нової юридичної особи, тобто об'єднання двох компаній", - сказав Пєсков в ефірі радіостанції Коммерсант ФМ.
При цьому він не став прогнозувати, "чи буде це обмін активами, обмін акціями". "Варіанти будуть народжуватися в переговорах - після того, як наші українські партнери добре ознайомляться з цією пропозицією", - зазначив прес-секретар прем'єра РФ.
Говорячи про те, які вигоди це об'єднання несе Україні, Пєсков нагадав, що найближчим часом розпочнеться реалізація проекту Південний потік. "Що це означатиме для ГТС України? Це буде означати серйозні втрати у вартісному вираженні.
Відповідно, Україна зацікавлена в тому, щоб, скажімо так, в компанії був співвласник в особі російської сторони, в особі Газпрому, який буде зацікавлений в тому, щоб ГТС України залишалася операбельна, залишалася в робочому стані, постійно модернізувалася і була завантажена газом ", - заявив Пєсков.
Нагадаємо, сьогодні Володимир Путін виступив з пропозицією об'єднати російський Газпром і НАК Нафтогаз України, створивши таку ж інтеграцію, як в атомній сфері.
"Ми говорили про інтеграцію в атомній сфері. Теж саме можна зробити і в газовій сфері. Пропоную об'єднати Газпром і НАК Нафтогаз України", - заявив Путін.
У прес-службі прем'єра України Миколи Азарова повідомили, що вході засідання комісії це питання не розглядалося. Тим не менш, українська сторона пообіцяла розглянути пропозицію.
"Навряд чи доречно говорити про варіанти поглинання, об'єднання молодшого із старшим. Мова йде саме про створення нової юридичної особи, тобто об'єднання двох компаній", - сказав Пєсков в ефірі радіостанції Коммерсант ФМ.
При цьому він не став прогнозувати, "чи буде це обмін активами, обмін акціями". "Варіанти будуть народжуватися в переговорах - після того, як наші українські партнери добре ознайомляться з цією пропозицією", - зазначив прес-секретар прем'єра РФ.
Говорячи про те, які вигоди це об'єднання несе Україні, Пєсков нагадав, що найближчим часом розпочнеться реалізація проекту Південний потік. "Що це означатиме для ГТС України? Це буде означати серйозні втрати у вартісному вираженні.
Відповідно, Україна зацікавлена в тому, щоб, скажімо так, в компанії був співвласник в особі російської сторони, в особі Газпрому, який буде зацікавлений в тому, щоб ГТС України залишалася операбельна, залишалася в робочому стані, постійно модернізувалася і була завантажена газом ", - заявив Пєсков.
Нагадаємо, сьогодні Володимир Путін виступив з пропозицією об'єднати російський Газпром і НАК Нафтогаз України, створивши таку ж інтеграцію, як в атомній сфері.
"Ми говорили про інтеграцію в атомній сфері. Теж саме можна зробити і в газовій сфері. Пропоную об'єднати Газпром і НАК Нафтогаз України", - заявив Путін.
У прес-службі прем'єра України Миколи Азарова повідомили, що вході засідання комісії це питання не розглядалося. Тим не менш, українська сторона пообіцяла розглянути пропозицію.
Опозиційний фронт в Україні створюватиметься влітку, - ВО «Свобода»
Опозиції в Україні доведеться діяти паралельним колонами і виробити два фронти: перший - для парламентської опозиції і другий - для вуличної, однак вони повинні діяти чітко, скоординовано та паралельно. Про це 30 квітня під час засідання незалежного громадського прес-центру «Львівський вибір-2010» на тему: «Формат опозиції і сценарії боротьби за владу в Україні» повідомив радник голови з питань ідеології ВО «Свобода» Юрій Михальчишин.
«Наша стратегічна мета – ослабти легітимність діючого режиму і підірвати його позиції на регіональному рівні. Опозиція парламентська повинна скоординовано діяти в парламенті, а позапарламентська – готуватись до масштабних акцій протесту. Пік активності обох повинен припадати на осінь. Щоб діяти восени скоординовано єдиним опозиційним фронтом, його потрібно створити за літо», - зазначив Юрій Михальчишин.
«Наша стратегічна мета – ослабти легітимність діючого режиму і підірвати його позиції на регіональному рівні. Опозиція парламентська повинна скоординовано діяти в парламенті, а позапарламентська – готуватись до масштабних акцій протесту. Пік активності обох повинен припадати на осінь. Щоб діяти восени скоординовано єдиним опозиційним фронтом, його потрібно створити за літо», - зазначив Юрій Михальчишин.
Підписатися на:
Дописи (Atom)