Росія перестане вкладати гроші в інфраструктуру Криму в найближчі 10-15 років. Таку думку на прес-конференції висловив керівник програм соціальної економіки Міжнародного центру перспективних досліджень Максим Борода.
За його словами, «бурхлива активність РФ», яка була в Криму до цих пір - соціальні та інфраструктурні проекти, які вона там реалізовувала, кошти, які вона туди вкладала, були пов'язані з необхідністю зберегти присутність ЧФ в Криму.
«Це був цукерково-букетний період, потрібно було докладати певних зусиль, щоб одержати додаткову прихильність. Але зараз він закінчився. Мета досягнута, тому вкладати кошти туди для Росії вже недоцільно», - сказав М.Борода.
Він вважає, що не будуть згорнуті всі програми підтримки, але вони стануть меншими за обсягом і інтенсивністю.
статті про українську політику і не тільки
18.06.10
ЗМІ порахували, що Янукович прилаштував у владу майже 100 родичів
Щонайменше 40 людей з найближчого оточення Президента Віктора ЯНУКОВИЧА - пряма рідня, брати, сестри, діти, батьки, куми – обіймають різні посади в державних органах влади, судах і працюють депутатами Верховної Ради або місцевих рад.
Про це пише журнал «Корреспондент». За підрахунками журналу, всі разом вони утворюють загін чисельністю майже 100 осіб.
Причому виявлені «Корреспондентом» споріднені групи - лише частина великої й дружньої «регіональної родини», в якій не враховані узи чиновників на ранг нижче, ніж керівники Кабінету Міністрів і народні депутати.
Аналітики запевняють, що за показником проникнення родичів у владу «В.ЯНУКОВИЧ і Ко йдуть на всеукраїнський рекорд — так багато рідні на держпостах не працювало навіть в оточенні Віктора ЮЩЕНКА, якому його ж соратники дорікали в кумівстві у кадровій політиці».
Величезну роль сімейні зв`язки виконують в Адміністрації Президента, пише журнал.
Так, глава АП Сергій ЛЬОВОЧКІН є кумом В.ЯНУКОВИЧА, а сестра С.ЛЬОВОЧКІНА Юлія НОВІКОВА має депутатський мандат від Партії регіонів. Ба більше, серед кумів С.ЛЬОВОЧКІНА є й депутат-«регіонал» Едуард ПРУТНІК, і екс-президент Леонід КУЧМА.
Кумом В.ЯНУКОВИЧА є заступник генерального прокурора Віктор ПШОНКА. Його син Артем – народний депутат від Партії регіонів. Крім того, дружина Президента Людмила ЯНУКОВИЧ – кума голови Ради міністрів АР Крим Василя ДЖАРТИ, чия донька Вікторія працює суддею Господарського суду Києва.
Син В.ЯНУКОВИЧА – Віктор-молодший народний депутат від ПР.
У свою чергу син заступника голови Адміністрації Президента Ганни ГЕРМАН Микола за нової влади став заступником керівника Міністерства з питань надзвичайних ситуацій. Це призначення стало добрим злетом для людини, яка до того була помічником депутата, відзначає «Корреспондент».
Не відстають від АП й «регіонали» в уряді і парламенті. Так, дружина міністра Кабміну Анатолія ТОЛСТОУХОВА працює заступником міністра у справах сім`ї, молоді і спорту.
Народний депутат від Партії регіонів Сергій КІВАЛОВ має споріднений вплив на судову систему. У С.КІВАЛОВА, який поєднує своє депутатство з членством у Вищій раді юстиції, є кум – Володимир КОЛЕСНИЧЕНКО, який нещодавно очолив ВСЮ. При цьому донька С.КІВАЛОВА, Тетяна - депутат від Партії регіонів Одеської міськради.
Про це пише журнал «Корреспондент». За підрахунками журналу, всі разом вони утворюють загін чисельністю майже 100 осіб.
Причому виявлені «Корреспондентом» споріднені групи - лише частина великої й дружньої «регіональної родини», в якій не враховані узи чиновників на ранг нижче, ніж керівники Кабінету Міністрів і народні депутати.
Аналітики запевняють, що за показником проникнення родичів у владу «В.ЯНУКОВИЧ і Ко йдуть на всеукраїнський рекорд — так багато рідні на держпостах не працювало навіть в оточенні Віктора ЮЩЕНКА, якому його ж соратники дорікали в кумівстві у кадровій політиці».
Величезну роль сімейні зв`язки виконують в Адміністрації Президента, пише журнал.
Так, глава АП Сергій ЛЬОВОЧКІН є кумом В.ЯНУКОВИЧА, а сестра С.ЛЬОВОЧКІНА Юлія НОВІКОВА має депутатський мандат від Партії регіонів. Ба більше, серед кумів С.ЛЬОВОЧКІНА є й депутат-«регіонал» Едуард ПРУТНІК, і екс-президент Леонід КУЧМА.
Кумом В.ЯНУКОВИЧА є заступник генерального прокурора Віктор ПШОНКА. Його син Артем – народний депутат від Партії регіонів. Крім того, дружина Президента Людмила ЯНУКОВИЧ – кума голови Ради міністрів АР Крим Василя ДЖАРТИ, чия донька Вікторія працює суддею Господарського суду Києва.
Син В.ЯНУКОВИЧА – Віктор-молодший народний депутат від ПР.
У свою чергу син заступника голови Адміністрації Президента Ганни ГЕРМАН Микола за нової влади став заступником керівника Міністерства з питань надзвичайних ситуацій. Це призначення стало добрим злетом для людини, яка до того була помічником депутата, відзначає «Корреспондент».
Не відстають від АП й «регіонали» в уряді і парламенті. Так, дружина міністра Кабміну Анатолія ТОЛСТОУХОВА працює заступником міністра у справах сім`ї, молоді і спорту.
Народний депутат від Партії регіонів Сергій КІВАЛОВ має споріднений вплив на судову систему. У С.КІВАЛОВА, який поєднує своє депутатство з членством у Вищій раді юстиції, є кум – Володимир КОЛЕСНИЧЕНКО, який нещодавно очолив ВСЮ. При цьому донька С.КІВАЛОВА, Тетяна - депутат від Партії регіонів Одеської міськради.
800 співробітників НТКУ попередили про скорочення
Представники колективу Національної телекомпанії України виступають проти запланованого суттєвого скорочення штату Першого Національного телеканалу.
Про це йдеться у переданому УНІАН зверненні колективу НТКУ до Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА, затвердженому 16 червня на профспілковій конференції.
“Стиль новопризначеного менеджменту – відверте ігнорування законів, небажання будувати діалог з профспілками та цинічне розходження між словами і справами. Понад 800 співробітників телекомпанії отримали повідомлення, що їхні посади скорочуються, і з 1 липня 2010 року їх буде звільнено. Серед них - діти війни, афганці, чорнобильці, самотні матері та чоловіки, які утримують родину з малолітніми дітьми. Всупереч законодавству, інші посади людям ніхто не пропонував. Кадрова логіка і критерії добору працівників непрозорі”, - йдеться у зверненні представників НТКУ.
Також вони наголошують, що “до цього часу профспілки не отримали жодного обгрунтування скорочення, жодного офіційного документу, згідно з яким в НТКУ відбуваються зміни в організації виробництва і праці”.
“Ми, колектив Першого Національного, готові до змін та творчого пошуку. Але ми категорично проти реформування телекомпанії у протизаконний спосіб, і тому висловлюємо недовіру нинішній команді на чолі з Єгором БЕНКЕНДОРФОМ, та просимо призначення керівників, здатних у руслі закону та творчої атмосфери зберегти і зміцнити Перший Національний телеканал”, - йдеться у зверненні до В.ЯНУКОВИЧА.
УНІАН поки не вдалося отримати у керівництва НТКУ коментар з цього приводу.
Про це йдеться у переданому УНІАН зверненні колективу НТКУ до Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА, затвердженому 16 червня на профспілковій конференції.
“Стиль новопризначеного менеджменту – відверте ігнорування законів, небажання будувати діалог з профспілками та цинічне розходження між словами і справами. Понад 800 співробітників телекомпанії отримали повідомлення, що їхні посади скорочуються, і з 1 липня 2010 року їх буде звільнено. Серед них - діти війни, афганці, чорнобильці, самотні матері та чоловіки, які утримують родину з малолітніми дітьми. Всупереч законодавству, інші посади людям ніхто не пропонував. Кадрова логіка і критерії добору працівників непрозорі”, - йдеться у зверненні представників НТКУ.
Також вони наголошують, що “до цього часу профспілки не отримали жодного обгрунтування скорочення, жодного офіційного документу, згідно з яким в НТКУ відбуваються зміни в організації виробництва і праці”.
“Ми, колектив Першого Національного, готові до змін та творчого пошуку. Але ми категорично проти реформування телекомпанії у протизаконний спосіб, і тому висловлюємо недовіру нинішній команді на чолі з Єгором БЕНКЕНДОРФОМ, та просимо призначення керівників, здатних у руслі закону та творчої атмосфери зберегти і зміцнити Перший Національний телеканал”, - йдеться у зверненні до В.ЯНУКОВИЧА.
УНІАН поки не вдалося отримати у керівництва НТКУ коментар з цього приводу.
Табачник провокує протистояння в суспільстві, – львівські історики
Колектив історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка поширив відкрите зверненя з приводу статті міністра освіти і науки України Дмитра Табачника «Каким должен быть учебник истории», обнародуваній на офіційному сайті Партії регіонів. «Під нібито зрозумілим і прийнятним для кожної людини (нефахівця в історії) гаслом пошуку «історичної правди», міністр освіти і науки України нав’язує суспільству ідеї, які провокують протистояння, є прямою загрозою для майбутнього України як єдиної держави Прикладом цього є намагання п.Д.Табачника утвердити неприйнятну для більшості мешканців Західної України концепцію Другої світової війни», – наголошується у зверненні львівських істориків.
Про це ZAXID.NET повідомили у Центрі громадських зв'язків Львівського національного університету імені Івана Франка.
Також у зверненні наголошується: «Трактуючи Українську РСР як єдину тоді українську державу, Дмитро Табачник намагається утвердити образ «ворогів народу» щодо всіх українців, які з такою формою українського державотворення не погоджувалися. Не заперечуємо, що Українська РСР є частиною історії України, однак вона не сприймалась як форма української держави, була продовженням періоду перебування українських земель у складі Російської імперії. Згідно з традиціями та ідеологією українського національного руху, в якому гасло самостійної соборної України було сформоване ще на зламі ХІХ—ХХ століть, після утворення Української РСР і драматичних подій у ній (колективізації, голодомору, масових репресій) західноукраїнська громадськість продовжувала пов’язувати надії на державність з визволенням усіх частин України від іноземного поневолення. У Другій світовій війні ілюзії про українську державність в рамках Радянського Союзу розвіялися повністю. У концтаборах зникли навіть ті, хто до останнього цю ідею захищав.
Міністр Д.Табачник не хоче брати до уваги, що попри усю контроверсійність постатей Степана Бандери і Романа Шухевича, вони є символами національно-визвольної боротьби мешканців Західної України за свою землю і волю. У такій ситуації Міністерство освіти й науки України мало б займатися не нав’язуванням ярликів і узагальнень, не поширенням недостовірних і вихоплених з контексту «фактів», а подбати про комплексну програму вивчення українського руху ХХ століття.
Тільки численні наукові праці, представлення й обговорення результатів досліджень на міжнародних наукових форумах здатні примирити історичну пам’ять українців із сусідніми народами. Навряд чи цього можна досягти у спосіб, коли мешканцям Західної України пропонують «покаятися» за діяльність ОУН і УПА, при цьому замовчуючи численні жертви серед мирного населення, завдані нацистським і радянським режимами, а також під час українсько-польського протистояння.
Українська держава в особі Міністерства освіти і науки мала би бути першою в тому зацікавлена.
Відсутність належної та аргументованої реакції з її боку на звинувачення «українських націоналістів» у всіх гріхах суттєво шкодить репутації України у світі, створює ґрунт для появи в різних країнах публікацій, в яких роль українців у Другій світовій війні подекуди навіть перевершує роль німецьких нацистів. Міністр підігрує цим настроям, пропонує зробити сучасну Україну заручником системи цінностей і поділів, нав’язаних світу великими державами після закінчення Другої світової війни».
Про це ZAXID.NET повідомили у Центрі громадських зв'язків Львівського національного університету імені Івана Франка.
Також у зверненні наголошується: «Трактуючи Українську РСР як єдину тоді українську державу, Дмитро Табачник намагається утвердити образ «ворогів народу» щодо всіх українців, які з такою формою українського державотворення не погоджувалися. Не заперечуємо, що Українська РСР є частиною історії України, однак вона не сприймалась як форма української держави, була продовженням періоду перебування українських земель у складі Російської імперії. Згідно з традиціями та ідеологією українського національного руху, в якому гасло самостійної соборної України було сформоване ще на зламі ХІХ—ХХ століть, після утворення Української РСР і драматичних подій у ній (колективізації, голодомору, масових репресій) західноукраїнська громадськість продовжувала пов’язувати надії на державність з визволенням усіх частин України від іноземного поневолення. У Другій світовій війні ілюзії про українську державність в рамках Радянського Союзу розвіялися повністю. У концтаборах зникли навіть ті, хто до останнього цю ідею захищав.
Міністр Д.Табачник не хоче брати до уваги, що попри усю контроверсійність постатей Степана Бандери і Романа Шухевича, вони є символами національно-визвольної боротьби мешканців Західної України за свою землю і волю. У такій ситуації Міністерство освіти й науки України мало б займатися не нав’язуванням ярликів і узагальнень, не поширенням недостовірних і вихоплених з контексту «фактів», а подбати про комплексну програму вивчення українського руху ХХ століття.
Тільки численні наукові праці, представлення й обговорення результатів досліджень на міжнародних наукових форумах здатні примирити історичну пам’ять українців із сусідніми народами. Навряд чи цього можна досягти у спосіб, коли мешканцям Західної України пропонують «покаятися» за діяльність ОУН і УПА, при цьому замовчуючи численні жертви серед мирного населення, завдані нацистським і радянським режимами, а також під час українсько-польського протистояння.
Українська держава в особі Міністерства освіти і науки мала би бути першою в тому зацікавлена.
Відсутність належної та аргументованої реакції з її боку на звинувачення «українських націоналістів» у всіх гріхах суттєво шкодить репутації України у світі, створює ґрунт для появи в різних країнах публікацій, в яких роль українців у Другій світовій війні подекуди навіть перевершує роль німецьких нацистів. Міністр підігрує цим настроям, пропонує зробити сучасну Україну заручником системи цінностей і поділів, нав’язаних світу великими державами після закінчення Другої світової війни».
Регіоналам спустили з Москви новий наклеп на Мазепу
Петро керував московською церквою, хоча не був віруючим... Він примусив митрополита проголосити анафему Мазепі – священик зробив це, але прокляв царя... Гетьману приписують секс-скандал...
Чесно кажучи, я не читаю форумів. Не хочеться ускладнювати життя п`ятихвилинками ненависті моїх «шанувальників». Хоча визнаю, що коли б не проплачені коментатори-полюцери, то Інтернет-обговорення служили б чудовою можливістю оперативного зворотного зв`язку зі своїми читачам. Але всі форуми зазвичай уважно прочитують двоє-троє моїх друзів. Вони й переказують мені критику до моїх публікацій.
Отже, після останнього матеріалу «Що б я розповіла про Мазепу своєму синові» «читачі» знову повторюють: Мазепі нібито оголосили анафему не за зраду Петрові, а за зв`язок із похресницею Мотрею Кочубей.
Оскільки раніше ця теза прозвучала в телеефірі Інтеру від одного нардепа-«регіонала» (здається, його прізвище Болдирєв), я подумала, що Москва, просто розуміючи неспроможність своїх аргументів на користь «анафеми за зраду», терміново шукає новий привід анафемізувати Мазепу. І цей привід був нібито знайдений – Мотря Кочубей, похресниця гетьмана, з якою в нього був роман, і з якою він хотів одружитися...
До речі, до моменту, коли Мазепа уклав союз із Карлом Дванадцятим, Мотря була вже два роки як заміжня за генеральним суддею Чуйкевичем, який був близький до Мазепи. Чоловік Мотрі не залишав гетьмана аж до Полтавської битви. І, незважаючи на те, що її батько Кочубей був щось на кшталт «реабилітований» і визнаний Москвою за донос на гетьмана, Петру ніщо не завадило відправити Мотрю разом з її чоловіком до Сибіру.
Але я порахувала, що потрібно окремо пояснити, чому відбулася анафема. Я ще раз уважно перечитала дослідження про Мазепу Тетяни Таїрової-Яковлєвої. Ця книга містить більше сімдесяти російських, українських, польських і виданих у США джерел, де йдеться про гетьмана.
Петро шантажував митрополита Яворського, щоб той проголосив анафему Мазепі.
Слід пригадати, яким було становище церкви в період царювання Петра. З 1700 року волею цього імператора Російська православна церква не мала патріарха. Спочатку намісником престолу був митрополит Рязанський Стефан Яворський. Потім Петро Перший узагалі скасував патріаршество, замінивши його Святійшим Синодом, яким управляв обер-прокурор – світська людина, призначена царем. Тобто Петро Перший фактично управляв Синодом і був главою церкви. Це загальновідомо, це хрестоматійний факт. Втім, коли цар віруючий, особисто я не проти симфонії держави й церкви. Але Петро, м`яко кажучи, не був віруючим, а подібна співпраця не виглядала як симфонія.
Отже, після того, як цар переконався, що Мазепа знайшов іншого союзника, він спочатку почав жорстку пропагандистську війну проти гетьмана, потім розорив Батурин, а потім організував анафему.
Про Батурин хотілося б сказати кілька слів. Археологи сьогодні відтворили картину жахливої різанини. Керував цим побоїщем сподвижник Петра Меньшиков. Батурин знищували страшно, вбивали жінок, дітей, черниць. Яке потрібно мати серце, щоб убивати черниць? Наскільки потрібно не боятися Бога, щоб спалювати церкви й монастирі? Чим Христові наречені провинилися за «зраду» Мазепи? Навіщо це? Щоб налякати українців чи щоб украсти золоте церковне начиння, яке дарував Мазепа церковним ризницям? Напевно, друге, адже тоді Петро Перший не погребував «конфіскувати» навіть ті гроші Мазепи, які він вклав у Києво-Печерську лавру. І це все було зроблено за наказом царя, який фактично управляв церквою.
Петро, за чиїм наказом знищували Батурин (а православні вбивали православних), рівно за десять днів після Батурина оголосив анафему Мазепі. Як це було, детально описує Тетяна Таїрова-Яковлєва. Спочатку Стефану Яворському (на той момент наміснику патріаршого престолу, це наче «в.о. патріарха», потім, як я згадувала, Петро патріаршество відмінив) Петро особисто написав лист, де дав зрозуміти, які репресії чекають церкву у разі відмови анафемізувати гетьмана.
Думаю, що світлій пам`яті владиці Стефану Яворському було дуже боляче проголошувати слова церковного прокляття гетьману, якого він знав і любив. Адже саме митрополит Яворський кількома роками раніше разом із тоді ще живим московським патріархом Адріаном та іншими ієрархами, написали Мазепі панегірик після його успішної битви над турками під Кізікірменом. Владика Стефан разом із ієрархами писали Мазепі, що ця перемога «запише в книгу вічності хоробрість Вашої милості в справах військових. Цим подвигам аплодує все християнство. Бо Ви Вашою перемогою притупили роги чванливої басурманської пихи».
Повертаючись до анафеми, підкреслимо: вона накладалася за «клятвопорушення і зраду до нього, великого государя». Останні слова містив текст церковного прокляття. Це при тому, що анафему завжди накладали за злочин перед церквою, а ніяких злочинів перед церквою і релігією Мазепа не скоював. Наступного дня після анафеми, митрополит Яворський написав проповідь, у якій гнівно засуджував царя, що «п`є з церковного посуду» і пророкував «Божий гнів, який мав обрушитися на Росію за гріхи її правителя». Проповідь владика публічно не виголосив, її, наскільки відомо, знайшли в його архівах. Але вона показує, якими були справжні відчуття митрополита. Божою милістю його проповідь, що дійшла до нас, показує: митрополит був щирий у своїх панегіриках Мазепі, а не в своїй анафемі. Стефан Яворський погодився проголосити анафему Мазепі просто тому, що рятував від гніву безбожного імператора своє христолюбиве стадо. Також як і Мазепа пішов на цю «зраду» царя, рятуючи свою землю, своїх близьких, дітей своїх близьких від війни, яку лаштував Петро.
Кохання гетьмана Мазепи
Ось і все про анафему. Страшне насправді слово. Але оскільки Мазепі зараз депутати-«регіонали» приписують «секс-скандал», «інцест» з Мотрею, то напишу кілька слів про Мотрю Кочубей. Її роман з Мазепою – факт відомий, незаперечний. Але, по-перше, хіба хтось бачив медичний висновок, що вони з Мотрею пішли далі платонічних відносин? Ви читали їх листи? Я – так. Це – вінець цнотливості. Чи допусаються навіть такі платонічні почуття з похресницею згідно з церковним каноном? Ні. Але, враховуючи, як ставилися до Мазепи ієрархи, безперечно, церква знайшла б богословську формулу, щоб розірвати таку от духовну спорідненість і дати право закоханим на одруження. Адже одружуватися з Мотрею Іван Мазепа був готовий. І я думаю, що ієрархи благословили б цей союз не тільки тому, що гетьман так багато робив для храмового будівництва і богословської думки. Просто ще й тому, що він був віруючою людиною. Адже його чоловіча біографія нудна для циніків. Так, він подобався жінкам, ще б пак. Але, кажучи про його чари, ніхто з «фахівців» не подає докладний список зачарованих і скорених. А без цього звинувачення історичної фігури – історичне марнослів`я. У його чоловічому списку є тільки його покійна дружина, яку він не любив, але якій зберігав вірність, один шлюб, що не відбувся, і Мотря. От і все. Тому тут і обговорювати нічого, окрім їх листів, та дупла великого дуба, через який вони листами обмінювалися. І давайте пригадаємо, яким ударом для нього стало те, що одруження не відбулося.
Адже батьки Мотрі, її владна мати Любов Кочубей (історики пишуть, що вона бачила чоловіка на місці Мазепи, але я підозрюю, що вона скоріше себе бачила на місці Мотрі) не благословила цей шлюб.
Тому Мазепа зробив краще з того, що може зробити чоловік, який не може одружитися з коханою (хід подій показував, що для шлюбу було дуже багато перешкод). Він відмовився від неї. Сам. І говорити про це більше нічого.
Маша Міщенко
Чесно кажучи, я не читаю форумів. Не хочеться ускладнювати життя п`ятихвилинками ненависті моїх «шанувальників». Хоча визнаю, що коли б не проплачені коментатори-полюцери, то Інтернет-обговорення служили б чудовою можливістю оперативного зворотного зв`язку зі своїми читачам. Але всі форуми зазвичай уважно прочитують двоє-троє моїх друзів. Вони й переказують мені критику до моїх публікацій.
Отже, після останнього матеріалу «Що б я розповіла про Мазепу своєму синові» «читачі» знову повторюють: Мазепі нібито оголосили анафему не за зраду Петрові, а за зв`язок із похресницею Мотрею Кочубей.
Оскільки раніше ця теза прозвучала в телеефірі Інтеру від одного нардепа-«регіонала» (здається, його прізвище Болдирєв), я подумала, що Москва, просто розуміючи неспроможність своїх аргументів на користь «анафеми за зраду», терміново шукає новий привід анафемізувати Мазепу. І цей привід був нібито знайдений – Мотря Кочубей, похресниця гетьмана, з якою в нього був роман, і з якою він хотів одружитися...
До речі, до моменту, коли Мазепа уклав союз із Карлом Дванадцятим, Мотря була вже два роки як заміжня за генеральним суддею Чуйкевичем, який був близький до Мазепи. Чоловік Мотрі не залишав гетьмана аж до Полтавської битви. І, незважаючи на те, що її батько Кочубей був щось на кшталт «реабилітований» і визнаний Москвою за донос на гетьмана, Петру ніщо не завадило відправити Мотрю разом з її чоловіком до Сибіру.
Але я порахувала, що потрібно окремо пояснити, чому відбулася анафема. Я ще раз уважно перечитала дослідження про Мазепу Тетяни Таїрової-Яковлєвої. Ця книга містить більше сімдесяти російських, українських, польських і виданих у США джерел, де йдеться про гетьмана.
Петро шантажував митрополита Яворського, щоб той проголосив анафему Мазепі.
Слід пригадати, яким було становище церкви в період царювання Петра. З 1700 року волею цього імператора Російська православна церква не мала патріарха. Спочатку намісником престолу був митрополит Рязанський Стефан Яворський. Потім Петро Перший узагалі скасував патріаршество, замінивши його Святійшим Синодом, яким управляв обер-прокурор – світська людина, призначена царем. Тобто Петро Перший фактично управляв Синодом і був главою церкви. Це загальновідомо, це хрестоматійний факт. Втім, коли цар віруючий, особисто я не проти симфонії держави й церкви. Але Петро, м`яко кажучи, не був віруючим, а подібна співпраця не виглядала як симфонія.
Отже, після того, як цар переконався, що Мазепа знайшов іншого союзника, він спочатку почав жорстку пропагандистську війну проти гетьмана, потім розорив Батурин, а потім організував анафему.
Про Батурин хотілося б сказати кілька слів. Археологи сьогодні відтворили картину жахливої різанини. Керував цим побоїщем сподвижник Петра Меньшиков. Батурин знищували страшно, вбивали жінок, дітей, черниць. Яке потрібно мати серце, щоб убивати черниць? Наскільки потрібно не боятися Бога, щоб спалювати церкви й монастирі? Чим Христові наречені провинилися за «зраду» Мазепи? Навіщо це? Щоб налякати українців чи щоб украсти золоте церковне начиння, яке дарував Мазепа церковним ризницям? Напевно, друге, адже тоді Петро Перший не погребував «конфіскувати» навіть ті гроші Мазепи, які він вклав у Києво-Печерську лавру. І це все було зроблено за наказом царя, який фактично управляв церквою.
Петро, за чиїм наказом знищували Батурин (а православні вбивали православних), рівно за десять днів після Батурина оголосив анафему Мазепі. Як це було, детально описує Тетяна Таїрова-Яковлєва. Спочатку Стефану Яворському (на той момент наміснику патріаршого престолу, це наче «в.о. патріарха», потім, як я згадувала, Петро патріаршество відмінив) Петро особисто написав лист, де дав зрозуміти, які репресії чекають церкву у разі відмови анафемізувати гетьмана.
Думаю, що світлій пам`яті владиці Стефану Яворському було дуже боляче проголошувати слова церковного прокляття гетьману, якого він знав і любив. Адже саме митрополит Яворський кількома роками раніше разом із тоді ще живим московським патріархом Адріаном та іншими ієрархами, написали Мазепі панегірик після його успішної битви над турками під Кізікірменом. Владика Стефан разом із ієрархами писали Мазепі, що ця перемога «запише в книгу вічності хоробрість Вашої милості в справах військових. Цим подвигам аплодує все християнство. Бо Ви Вашою перемогою притупили роги чванливої басурманської пихи».
Повертаючись до анафеми, підкреслимо: вона накладалася за «клятвопорушення і зраду до нього, великого государя». Останні слова містив текст церковного прокляття. Це при тому, що анафему завжди накладали за злочин перед церквою, а ніяких злочинів перед церквою і релігією Мазепа не скоював. Наступного дня після анафеми, митрополит Яворський написав проповідь, у якій гнівно засуджував царя, що «п`є з церковного посуду» і пророкував «Божий гнів, який мав обрушитися на Росію за гріхи її правителя». Проповідь владика публічно не виголосив, її, наскільки відомо, знайшли в його архівах. Але вона показує, якими були справжні відчуття митрополита. Божою милістю його проповідь, що дійшла до нас, показує: митрополит був щирий у своїх панегіриках Мазепі, а не в своїй анафемі. Стефан Яворський погодився проголосити анафему Мазепі просто тому, що рятував від гніву безбожного імператора своє христолюбиве стадо. Також як і Мазепа пішов на цю «зраду» царя, рятуючи свою землю, своїх близьких, дітей своїх близьких від війни, яку лаштував Петро.
Кохання гетьмана Мазепи
Ось і все про анафему. Страшне насправді слово. Але оскільки Мазепі зараз депутати-«регіонали» приписують «секс-скандал», «інцест» з Мотрею, то напишу кілька слів про Мотрю Кочубей. Її роман з Мазепою – факт відомий, незаперечний. Але, по-перше, хіба хтось бачив медичний висновок, що вони з Мотрею пішли далі платонічних відносин? Ви читали їх листи? Я – так. Це – вінець цнотливості. Чи допусаються навіть такі платонічні почуття з похресницею згідно з церковним каноном? Ні. Але, враховуючи, як ставилися до Мазепи ієрархи, безперечно, церква знайшла б богословську формулу, щоб розірвати таку от духовну спорідненість і дати право закоханим на одруження. Адже одружуватися з Мотрею Іван Мазепа був готовий. І я думаю, що ієрархи благословили б цей союз не тільки тому, що гетьман так багато робив для храмового будівництва і богословської думки. Просто ще й тому, що він був віруючою людиною. Адже його чоловіча біографія нудна для циніків. Так, він подобався жінкам, ще б пак. Але, кажучи про його чари, ніхто з «фахівців» не подає докладний список зачарованих і скорених. А без цього звинувачення історичної фігури – історичне марнослів`я. У його чоловічому списку є тільки його покійна дружина, яку він не любив, але якій зберігав вірність, один шлюб, що не відбувся, і Мотря. От і все. Тому тут і обговорювати нічого, окрім їх листів, та дупла великого дуба, через який вони листами обмінювалися. І давайте пригадаємо, яким ударом для нього стало те, що одруження не відбулося.
Адже батьки Мотрі, її владна мати Любов Кочубей (історики пишуть, що вона бачила чоловіка на місці Мазепи, але я підозрюю, що вона скоріше себе бачила на місці Мотрі) не благословила цей шлюб.
Тому Мазепа зробив краще з того, що може зробити чоловік, який не може одружитися з коханою (хід подій показував, що для шлюбу було дуже багато перешкод). Він відмовився від неї. Сам. І говорити про це більше нічого.
Маша Міщенко
Латвія обмежила мовлення недержавною мовою
Сейм Латвії ухвалив закон, згідно з яким мовлення національних каналів на 65% має вестися латиською мовою, а під інші мови відводиться решта, 35%, ефірного часу.
Латиською має транслюватися не менше 40% передач між 19:00 і 23:00.
Передача вважається переданою державною мовою і в тому випадку, якщо вона дубльована і переозвучена на латиську.
Також депутати постановили, що 51% програм, за винятком новинних, спортивних передач і реклами, має бути вироблено на території Євросоюзу.
Державною мовою в Латвії є латиська, проте рідною мовою приблизно для 40% населення країни є російська, яка не має відповідного статусу. Також популярністю в Латвії користується різновид латиської - латгальська мова, статус якої також не визначений, що викликає протести населення.
Нагадаємо, 1 червня в Латвії було відключено аналогове телевізійне мовлення. Усі телекомпанії країни повністю перейшли на цифрове мовлення.
Латиською має транслюватися не менше 40% передач між 19:00 і 23:00.
Передача вважається переданою державною мовою і в тому випадку, якщо вона дубльована і переозвучена на латиську.
Також депутати постановили, що 51% програм, за винятком новинних, спортивних передач і реклами, має бути вироблено на території Євросоюзу.
Державною мовою в Латвії є латиська, проте рідною мовою приблизно для 40% населення країни є російська, яка не має відповідного статусу. Також популярністю в Латвії користується різновид латиської - латгальська мова, статус якої також не визначений, що викликає протести населення.
Нагадаємо, 1 червня в Латвії було відключено аналогове телевізійне мовлення. Усі телекомпанії країни повністю перейшли на цифрове мовлення.
Поляки помітили, що Кирил не проти «заволодіти» титулом «Патріарха Московського, Київського та всієї Русі»
Зростання активності Московської патріархії та особисто партіарха Кирила в Україні констатували польські журналісти. Аналізуючи дії Предстоятеля РПЦ, як йдеться у матеріалі газети «Rzeczpospolita», можна простежити його бажання «заволодіти» титулом «Патріарха Московського, Київського та всієї Русі».
Зокрема, газета опублікувала матеріал, в якому журналіст стверджує, що з обранням Президентом України Віктора Януковича Московський патріарх Кирил все частіше говорить про «єдиний російський простір» – так званий «руський мир», до якого сміливо і без застережень включає Україну.
«Без сумніву, він сам не має нічого проти такого титулу, проблемою однак є Митрополит Володимир, Предстоятель УПЦ (МП). Він мусив би відійти, щоб Главою української Церкви став Кирил», – пояснив польському журналісту український політолог Кость Бондаренко, – пише РІСУ.
Як далі сказано в матеріалі, експансія Московського патріархату в Україні триває, оскільки Президент Янукович рішуче підтримує саме Московську церкву. Про це, як стверджує журналіст, свідчать факти: і часте відвідання Патріархом Кирилом України, і благословення новообраного Президента тощо. За словами Бондаренка, Патріарх Московський тісно співпрацює з Президентом Російської Федерації. Концепція «єдиного російського простору», на думку політолога, має на меті насамперед зміцнити становище Дмитра Медведєва на виборах 2012 року. А Православну церкву використовують у цій ситуації як впливовий інструмент російської політики.
«Тому таким важливим для нас є створення Помісної православної української Церкви. Однак дорога для досягнення цієї мети – далека. На сьогодні українські священики з Московського та Київського патріархатів, а також з УАПЦ ведуть закулісні розмови. Можливо, дійде хоч би до часткового возз’єднання? Проте на заваді стоять і міжособистісні суперечки», – підсумував політолог.
Зокрема, газета опублікувала матеріал, в якому журналіст стверджує, що з обранням Президентом України Віктора Януковича Московський патріарх Кирил все частіше говорить про «єдиний російський простір» – так званий «руський мир», до якого сміливо і без застережень включає Україну.
«Без сумніву, він сам не має нічого проти такого титулу, проблемою однак є Митрополит Володимир, Предстоятель УПЦ (МП). Він мусив би відійти, щоб Главою української Церкви став Кирил», – пояснив польському журналісту український політолог Кость Бондаренко, – пише РІСУ.
Як далі сказано в матеріалі, експансія Московського патріархату в Україні триває, оскільки Президент Янукович рішуче підтримує саме Московську церкву. Про це, як стверджує журналіст, свідчать факти: і часте відвідання Патріархом Кирилом України, і благословення новообраного Президента тощо. За словами Бондаренка, Патріарх Московський тісно співпрацює з Президентом Російської Федерації. Концепція «єдиного російського простору», на думку політолога, має на меті насамперед зміцнити становище Дмитра Медведєва на виборах 2012 року. А Православну церкву використовують у цій ситуації як впливовий інструмент російської політики.
«Тому таким важливим для нас є створення Помісної православної української Церкви. Однак дорога для досягнення цієї мети – далека. На сьогодні українські священики з Московського та Київського патріархатів, а також з УАПЦ ведуть закулісні розмови. Можливо, дійде хоч би до часткового возз’єднання? Проте на заваді стоять і міжособистісні суперечки», – підсумував політолог.
33 країни світу не дадуть загасити свічу пам’яті жертв Голодомору в Україні
У суботу, 19 червня, ополудні, в столичному Меморіалі жертв голодоморів в Україні стартує акція «Не дамо загасити свічу пам’яті», яка естафетою пройде у тридцяти двох країнах, – про це ЗІКу повідомили в Центрі досліджень визвольного руху.
У Києві біля Меморіалу Голодомору помоляться за невинно вбитих ієрархи всіх українських церков, голова Українського інституту національної пам’яті Ігор Юхновський, президент Світового конгресу українців Євген Чолій, генеральний секретар Світового конгресу українців Стефан Романів, координатор цієї меморіальної кампанії в Україні Володимир В’ятрович, який наголошує: «Українці та громадяни інших країн не дозволять замовчати злочин геноциду-Голодомору 1932–1933 років, вшанують пам’ять невинно вбитих та нагадають усьому світові про події, які не повинні повторитися». Пам’ять загиблих українців прийдуть вшанувати співаки Ніна Матвієнко, сестри Тельнюк, лідер гурту «Гайдамаки» Олександр Ярмола, письменниця Оксана Забужко, акторка Ірма Вітовська та інші.
Організаторами акції виступили Світовий конгрес українців та Український інститут національної пам’яті. Кампанія під гаслом «Не дамо згасити свічу пам’яті», спрямована на вшанування пам’яті мільйонів жертв Голодомору 1932–1933 років, недопущення замовчування справжніх причин, наслідків та організаторів геноциду, пройде в Україні та 32 країнах світу і завершиться у Києві в листопаді 2010 року.
У Києві біля Меморіалу Голодомору помоляться за невинно вбитих ієрархи всіх українських церков, голова Українського інституту національної пам’яті Ігор Юхновський, президент Світового конгресу українців Євген Чолій, генеральний секретар Світового конгресу українців Стефан Романів, координатор цієї меморіальної кампанії в Україні Володимир В’ятрович, який наголошує: «Українці та громадяни інших країн не дозволять замовчати злочин геноциду-Голодомору 1932–1933 років, вшанують пам’ять невинно вбитих та нагадають усьому світові про події, які не повинні повторитися». Пам’ять загиблих українців прийдуть вшанувати співаки Ніна Матвієнко, сестри Тельнюк, лідер гурту «Гайдамаки» Олександр Ярмола, письменниця Оксана Забужко, акторка Ірма Вітовська та інші.
Організаторами акції виступили Світовий конгрес українців та Український інститут національної пам’яті. Кампанія під гаслом «Не дамо згасити свічу пам’яті», спрямована на вшанування пам’яті мільйонів жертв Голодомору 1932–1933 років, недопущення замовчування справжніх причин, наслідків та організаторів геноциду, пройде в Україні та 32 країнах світу і завершиться у Києві в листопаді 2010 року.
Парламент Криму просить забрати у Шухевича звання Героя
Верховна рада Криму звертається до Конституційного Суду України з проханням перевірити конституційність указу тодішнього Президента Віктора ЮЩЕНКА про присвоєння командиру Української повстанської армії Роману Шухевичу звання Герой України (посмертно).
Як передає кореспондент УНІАН, за затвердження подання в КС проголосували 82 з 94 депутатів, присутніх сьогодні на засіданні кримського парламенту. Загалом у парламенті автономії 100 депутатів.
«Шухевич ніколи не був громадянином України, і його можливі заслуги не можуть бути пов`язані із становленням і розвитком незалежної України, відповідно, йому не може бути присвоєне звання Героя України», - вважають депутати.
У зверненні до Конституційного Суду парламентарії посилаються на закон про державні нагороди і статут звання «Герой України». Депутати відзначають, що звання «Герой України» присвоюється громадянам України за видатний героїчний вчинок або видатні трудові досягнення і не присвоюється за заслуги, які мали місце у минулому і не пов`язані із становленням і розвитком незалежної України.
В.ЮЩЕНКО присвоїв Р.Шухевичу звання Герой України (посмертно) в жовтні 2007 року.
Як повідомляв УНІАН, кримський парламент у лютому просив КС визнати неконституційним указ В.ЮЩЕНКА про присвоєння лідеру Організації українських націоналістів Степану Бандері звання Герой України.
Конституційний Суд навесні відмовився відкривати провадження через невідповідність подання Верховної ради Криму вимогам, передбаченим Конституцією і законом про КС.
Як передає кореспондент УНІАН, за затвердження подання в КС проголосували 82 з 94 депутатів, присутніх сьогодні на засіданні кримського парламенту. Загалом у парламенті автономії 100 депутатів.
«Шухевич ніколи не був громадянином України, і його можливі заслуги не можуть бути пов`язані із становленням і розвитком незалежної України, відповідно, йому не може бути присвоєне звання Героя України», - вважають депутати.
У зверненні до Конституційного Суду парламентарії посилаються на закон про державні нагороди і статут звання «Герой України». Депутати відзначають, що звання «Герой України» присвоюється громадянам України за видатний героїчний вчинок або видатні трудові досягнення і не присвоюється за заслуги, які мали місце у минулому і не пов`язані із становленням і розвитком незалежної України.
В.ЮЩЕНКО присвоїв Р.Шухевичу звання Герой України (посмертно) в жовтні 2007 року.
Як повідомляв УНІАН, кримський парламент у лютому просив КС визнати неконституційним указ В.ЮЩЕНКА про присвоєння лідеру Організації українських націоналістів Степану Бандері звання Герой України.
Конституційний Суд навесні відмовився відкривати провадження через невідповідність подання Верховної ради Криму вимогам, передбаченим Конституцією і законом про КС.
Величезний фаллос піднявся разом з Літєйним мостом
У Санкт-Петербурзі суд виніс ухвалу щодо учасника арт-групи «Війна» Леоніда Ніколаєва, який був у складі групи, яка провела скандальну акцію поряд з будинком міського управління Федеральної служби безпеки, повідомляє Газета.ру.
Суд вирішив, що непристойне зображення не завадило роботі Літєйного мосту, тому факту вандалізму – немає. Ніколаєв відбувся штрафом за дрібне хуліганство.
Вночі 14 червня активісти групи зробили на всю ширину проїжджої частини і на всю довжину мосту граффіті непристойного змісту – у вигляді фаллоса. Щоб намалювати картинку знадобилося 23 секунди: фарбу лили просто з каністр. Коли міст розвели, фаллос заввишки 65 метрів постав прямо навпроти будинку Управління ФСБ у Петербурзі.
Комунальні служби намагалися змити малюнок за допомогою двох пожежних машин, проте сліди фарби були видно на асфальті і в середу.
Як повідомляє видання, «Війна» виступила проти урядових поправок до закону про ФСБ, які дозволяють чекістам виносити «офіційне застереження» будь-якому росіянинові, в діях якого вони виявлять можливе «виникнення причин для скоєння злочинів».
Суд вирішив, що непристойне зображення не завадило роботі Літєйного мосту, тому факту вандалізму – немає. Ніколаєв відбувся штрафом за дрібне хуліганство.
Вночі 14 червня активісти групи зробили на всю ширину проїжджої частини і на всю довжину мосту граффіті непристойного змісту – у вигляді фаллоса. Щоб намалювати картинку знадобилося 23 секунди: фарбу лили просто з каністр. Коли міст розвели, фаллос заввишки 65 метрів постав прямо навпроти будинку Управління ФСБ у Петербурзі.
Комунальні служби намагалися змити малюнок за допомогою двох пожежних машин, проте сліди фарби були видно на асфальті і в середу.
Як повідомляє видання, «Війна» виступила проти урядових поправок до закону про ФСБ, які дозволяють чекістам виносити «офіційне застереження» будь-якому росіянинові, в діях якого вони виявлять можливе «виникнення причин для скоєння злочинів».
Янукович запровадив феодал-васальні відносини?
Замість бурхливого, конкурентного і навіть хаотичного політичного середовища, де не було єдиного центру влади, з приходом нового Президента Віктора ЯНУКОВИЧА і уряду в Україні утворилися дві паралельні політичні реальності.
Таку думку у прес-центрі ІА "МОСТ-Харьков" висловив директор Інституту Горшеніна Володимир ФЕСЕНКО.
Як повідомили УНІАН в прес-службі Інституту Горшеніна, за словами В.ФЕСЕНКА, в останньому номері газети "Левый берег" журналісти і експерти Інституту Горшеніна спробували проаналізувати політичні тенденції перших місяців нової влади і зробити прогноз щодо політичного життя у другому півріччі.
Описуючи дві нинішні політичні реальності, директор Інституту Горшеніна відзначив, що одна з них носить адміністративно-феодальний характер. "Йдеться про те, що побудовано, хоча формування цієї будівлі не закінчено остаточно, кістяк адміністративної вертикалі. Всі вже знають, хто головний начальник в країні, хто ухвалює ключові рішення, і будь-який працівник виконавчої влади і державного апарату знає, що нагорі цієї вертикалі знаходиться Президент. Раніше ситуація була зовсім іншою, - конкуренція Президента і уряду, кожен з урядовців і політиків міг маневрувати між двома цими центрами влади", - сказав експерт.
На думку В.ФЕСЕНКА, феодальний характер відносин в новій системі влади пов`язано з феодал-васальною залежністю усередині вертикалі влади.
"Є головний сеньйор – це Президент, проте в його оточенні є сеньйори рангом нижче, які є васалами Президента і вирішують свої питання не стільки у полі публічної політики, скільки саме у системі адміністративної і феодальної ієрархії. Кожний з них одержав свій наділ в управління, у кожного з них є своя клієнтела, як кадрова, так і бізнесова, за яку він відповідальний, і інтереси, яких він просуває", - відзначив В.ФЕСЕНКО.
Щодо другої частини політичного життя - сфери публічної політики, то вона, на думку експерта, істотно звузилася.
"Простір публічної, представницької політики зараз набагато менший, ніж це було ще півроку тому. І це головна проблема, саме це викликає побоювання щодо авторитарних тенденцій, щодо можливості формування системи керованої демократії і побоювань, пов`язаних з тим, що в Україні може сформуватися або авторитарний або напівавторитарний політичний режим", - вважає В.ФЕСЕНКО.
Політолог відзначив, що якщо звужується простір політичної та інформаційної свободи, то у людей, які хочуть впливати на політику і громадське життя, може не залишитися іншого вибору, окрім як вдатися до радикальних дій.
"Цієї небезпеки потрібно уникнути і це один з аргументів, які я використовую, радячи представникам нової влади все ж не йти на режим керованої демократії і не згортати простір політичних свобод в Україні. Потрібно зняти можливі ризики для того, щоб якась частина політично активних людей не пішла в підпіллі або у радикальну активність", - підсумував В.ФЕСЕНКО.
Таку думку у прес-центрі ІА "МОСТ-Харьков" висловив директор Інституту Горшеніна Володимир ФЕСЕНКО.
Як повідомили УНІАН в прес-службі Інституту Горшеніна, за словами В.ФЕСЕНКА, в останньому номері газети "Левый берег" журналісти і експерти Інституту Горшеніна спробували проаналізувати політичні тенденції перших місяців нової влади і зробити прогноз щодо політичного життя у другому півріччі.
Описуючи дві нинішні політичні реальності, директор Інституту Горшеніна відзначив, що одна з них носить адміністративно-феодальний характер. "Йдеться про те, що побудовано, хоча формування цієї будівлі не закінчено остаточно, кістяк адміністративної вертикалі. Всі вже знають, хто головний начальник в країні, хто ухвалює ключові рішення, і будь-який працівник виконавчої влади і державного апарату знає, що нагорі цієї вертикалі знаходиться Президент. Раніше ситуація була зовсім іншою, - конкуренція Президента і уряду, кожен з урядовців і політиків міг маневрувати між двома цими центрами влади", - сказав експерт.
На думку В.ФЕСЕНКА, феодальний характер відносин в новій системі влади пов`язано з феодал-васальною залежністю усередині вертикалі влади.
"Є головний сеньйор – це Президент, проте в його оточенні є сеньйори рангом нижче, які є васалами Президента і вирішують свої питання не стільки у полі публічної політики, скільки саме у системі адміністративної і феодальної ієрархії. Кожний з них одержав свій наділ в управління, у кожного з них є своя клієнтела, як кадрова, так і бізнесова, за яку він відповідальний, і інтереси, яких він просуває", - відзначив В.ФЕСЕНКО.
Щодо другої частини політичного життя - сфери публічної політики, то вона, на думку експерта, істотно звузилася.
"Простір публічної, представницької політики зараз набагато менший, ніж це було ще півроку тому. І це головна проблема, саме це викликає побоювання щодо авторитарних тенденцій, щодо можливості формування системи керованої демократії і побоювань, пов`язаних з тим, що в Україні може сформуватися або авторитарний або напівавторитарний політичний режим", - вважає В.ФЕСЕНКО.
Політолог відзначив, що якщо звужується простір політичної та інформаційної свободи, то у людей, які хочуть впливати на політику і громадське життя, може не залишитися іншого вибору, окрім як вдатися до радикальних дій.
"Цієї небезпеки потрібно уникнути і це один з аргументів, які я використовую, радячи представникам нової влади все ж не йти на режим керованої демократії і не згортати простір політичних свобод в Україні. Потрібно зняти можливі ризики для того, щоб якась частина політично активних людей не пішла в підпіллі або у радикальну активність", - підсумував В.ФЕСЕНКО.
Призначення Хорошковського членом Вищої ради юстиції оскаржили у суді
Телеканал ТВі в Окружному адміністративному суді міста Києва оскаржив указ Президента України № 644/2010, за яким голову СБУ Валерія ХОРОШКОВСЬКОГО було призначено членом Вищої ради юстиції.
Як повідомили УНІАН у прес-службі ТВі, у позовній заяві телеканалу зазначається, що призначення В.ХОРОШКОВСЬКОГО є неправомірним. Стаття 6 Закону України «Про Вищу раду юстиції» вказує на те, що на посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менше десяти років. З біографії В.ХОРОШКОВСЬКОГО випливає, що він такого стажу не має, йдеться у повідомленні. Вимоги цієї статті не поширюються лише на осіб, які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою, а це: голова Верховного Суду України, міністр юстиції України та генеральний прокурор України. Посада голови Служби безпеки України не входить до цього переліку.
Зважаючи на це, телеканал просить Окружний адміністративний суд визнати указ Президента про призначення В.ХОРОШКОВСЬКОГО нечинним через його невідповідність закону. На цій же підставі ТВі просить суд скасувати указ Президента.
Як повідомили УНІАН у прес-службі ТВі, у позовній заяві телеканалу зазначається, що призначення В.ХОРОШКОВСЬКОГО є неправомірним. Стаття 6 Закону України «Про Вищу раду юстиції» вказує на те, що на посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менше десяти років. З біографії В.ХОРОШКОВСЬКОГО випливає, що він такого стажу не має, йдеться у повідомленні. Вимоги цієї статті не поширюються лише на осіб, які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою, а це: голова Верховного Суду України, міністр юстиції України та генеральний прокурор України. Посада голови Служби безпеки України не входить до цього переліку.
Зважаючи на це, телеканал просить Окружний адміністративний суд визнати указ Президента про призначення В.ХОРОШКОВСЬКОГО нечинним через його невідповідність закону. На цій же підставі ТВі просить суд скасувати указ Президента.
Пинзеник: Російські два мільярди варті восьми від МВФ
Екс-міністр фінансів України Віктор Пинзеник вважає завищеною ставку, за якою уряд бере російські кредити. Про це він сказав у коментарі радіо "Свобода", коментуючи інформацію щодо отримання Україною двох кредитів від російського банку.
"За ті ставки, які зараз доведеться платити за 2 мільярди доларів, це все одно, що взяти у МВФ 8 мільярдів", - пояснив В.Пинзеник.
За його словами, Міжнародний валютний фонд (МВФ) дає гроші під меншу ставку. "Принципово важливо, що йдеться про те, щоб закрити діру в бюджеті. Це нічого не змінює - навпаки, масштаб проблеми зростає. Одна з причин того, що МВФ не дає кредитів - країна не робить оздоровчих кроків", - вважає він.
За словами В.Пинзеника, це "можуть бути і неформальні домовленості".
Нагадаємо, напередодні глава Адміністрації Президента Сергій Льовочкін повідомив, що Україна отримала два кредити по $2 млрд. від російського банку. "Один кредит був наданий у рамках бюджетного року на покриття дефіциту бюджету. Другий кредит - як кредитна лінія - був наданий "Енергоатому" на побудову двох атомних реакторів ", - сказав С.Льовочкін.
Раніше посол РФ в Україні Михайло Зурабов заявляв, що кредит виділяється на період до 6 місяців "під досить непогані ставки - 6,7%".
"За ті ставки, які зараз доведеться платити за 2 мільярди доларів, це все одно, що взяти у МВФ 8 мільярдів", - пояснив В.Пинзеник.
За його словами, Міжнародний валютний фонд (МВФ) дає гроші під меншу ставку. "Принципово важливо, що йдеться про те, щоб закрити діру в бюджеті. Це нічого не змінює - навпаки, масштаб проблеми зростає. Одна з причин того, що МВФ не дає кредитів - країна не робить оздоровчих кроків", - вважає він.
За словами В.Пинзеника, це "можуть бути і неформальні домовленості".
Нагадаємо, напередодні глава Адміністрації Президента Сергій Льовочкін повідомив, що Україна отримала два кредити по $2 млрд. від російського банку. "Один кредит був наданий у рамках бюджетного року на покриття дефіциту бюджету. Другий кредит - як кредитна лінія - був наданий "Енергоатому" на побудову двох атомних реакторів ", - сказав С.Льовочкін.
Раніше посол РФ в Україні Михайло Зурабов заявляв, що кредит виділяється на період до 6 місяців "під досить непогані ставки - 6,7%".
Невідомі пошкодили пам'ятник Крупської у Києві
Невідомі пошкодили пам'ятник Надії Крупської біля Дарницького вокзалу у Києві. Про це кореспонденту ЛІГАБізнесІнформ повідомила помічник начальника Дарницького РОВС Інна Гамалій.
За її словами, пам'ятник був пошкоджений або сьогодні вночі, або вранці.
І.Гамалій також зазначила, що за цим фактом ведеться перевірка, за результатами якої буде прийнято процесуальне рішення. Міліція розшукує зловмисників.
Нагадаємо, 30 червня 2009 року активісти незареєстрованих націоналістичних організацій розбили пам'ятник Леніну на Бесарабській площі у Києві, пошкодивши ніс і ліву руку монумента.
За її словами, пам'ятник був пошкоджений або сьогодні вночі, або вранці.
І.Гамалій також зазначила, що за цим фактом ведеться перевірка, за результатами якої буде прийнято процесуальне рішення. Міліція розшукує зловмисників.
Нагадаємо, 30 червня 2009 року активісти незареєстрованих націоналістичних організацій розбили пам'ятник Леніну на Бесарабській площі у Києві, пошкодивши ніс і ліву руку монумента.
Підписатися на:
Дописи (Atom)