Петро керував московською церквою, хоча не був віруючим... Він примусив митрополита проголосити анафему Мазепі – священик зробив це, але прокляв царя... Гетьману приписують секс-скандал...
Чесно кажучи, я не читаю форумів. Не хочеться ускладнювати життя п`ятихвилинками ненависті моїх «шанувальників». Хоча визнаю, що коли б не проплачені коментатори-полюцери, то Інтернет-обговорення служили б чудовою можливістю оперативного зворотного зв`язку зі своїми читачам. Але всі форуми зазвичай уважно прочитують двоє-троє моїх друзів. Вони й переказують мені критику до моїх публікацій.
Отже, після останнього матеріалу «Що б я розповіла про Мазепу своєму синові» «читачі» знову повторюють: Мазепі нібито оголосили анафему не за зраду Петрові, а за зв`язок із похресницею Мотрею Кочубей.
Оскільки раніше ця теза прозвучала в телеефірі Інтеру від одного нардепа-«регіонала» (здається, його прізвище Болдирєв), я подумала, що Москва, просто розуміючи неспроможність своїх аргументів на користь «анафеми за зраду», терміново шукає новий привід анафемізувати Мазепу. І цей привід був нібито знайдений – Мотря Кочубей, похресниця гетьмана, з якою в нього був роман, і з якою він хотів одружитися...
До речі, до моменту, коли Мазепа уклав союз із Карлом Дванадцятим, Мотря була вже два роки як заміжня за генеральним суддею Чуйкевичем, який був близький до Мазепи. Чоловік Мотрі не залишав гетьмана аж до Полтавської битви. І, незважаючи на те, що її батько Кочубей був щось на кшталт «реабилітований» і визнаний Москвою за донос на гетьмана, Петру ніщо не завадило відправити Мотрю разом з її чоловіком до Сибіру.
Але я порахувала, що потрібно окремо пояснити, чому відбулася анафема. Я ще раз уважно перечитала дослідження про Мазепу Тетяни Таїрової-Яковлєвої. Ця книга містить більше сімдесяти російських, українських, польських і виданих у США джерел, де йдеться про гетьмана.
Петро шантажував митрополита Яворського, щоб той проголосив анафему Мазепі.
Слід пригадати, яким було становище церкви в період царювання Петра. З 1700 року волею цього імператора Російська православна церква не мала патріарха. Спочатку намісником престолу був митрополит Рязанський Стефан Яворський. Потім Петро Перший узагалі скасував патріаршество, замінивши його Святійшим Синодом, яким управляв обер-прокурор – світська людина, призначена царем. Тобто Петро Перший фактично управляв Синодом і був главою церкви. Це загальновідомо, це хрестоматійний факт. Втім, коли цар віруючий, особисто я не проти симфонії держави й церкви. Але Петро, м`яко кажучи, не був віруючим, а подібна співпраця не виглядала як симфонія.
Отже, після того, як цар переконався, що Мазепа знайшов іншого союзника, він спочатку почав жорстку пропагандистську війну проти гетьмана, потім розорив Батурин, а потім організував анафему.
Про Батурин хотілося б сказати кілька слів. Археологи сьогодні відтворили картину жахливої різанини. Керував цим побоїщем сподвижник Петра Меньшиков. Батурин знищували страшно, вбивали жінок, дітей, черниць. Яке потрібно мати серце, щоб убивати черниць? Наскільки потрібно не боятися Бога, щоб спалювати церкви й монастирі? Чим Христові наречені провинилися за «зраду» Мазепи? Навіщо це? Щоб налякати українців чи щоб украсти золоте церковне начиння, яке дарував Мазепа церковним ризницям? Напевно, друге, адже тоді Петро Перший не погребував «конфіскувати» навіть ті гроші Мазепи, які він вклав у Києво-Печерську лавру. І це все було зроблено за наказом царя, який фактично управляв церквою.
Петро, за чиїм наказом знищували Батурин (а православні вбивали православних), рівно за десять днів після Батурина оголосив анафему Мазепі. Як це було, детально описує Тетяна Таїрова-Яковлєва. Спочатку Стефану Яворському (на той момент наміснику патріаршого престолу, це наче «в.о. патріарха», потім, як я згадувала, Петро патріаршество відмінив) Петро особисто написав лист, де дав зрозуміти, які репресії чекають церкву у разі відмови анафемізувати гетьмана.
Думаю, що світлій пам`яті владиці Стефану Яворському було дуже боляче проголошувати слова церковного прокляття гетьману, якого він знав і любив. Адже саме митрополит Яворський кількома роками раніше разом із тоді ще живим московським патріархом Адріаном та іншими ієрархами, написали Мазепі панегірик після його успішної битви над турками під Кізікірменом. Владика Стефан разом із ієрархами писали Мазепі, що ця перемога «запише в книгу вічності хоробрість Вашої милості в справах військових. Цим подвигам аплодує все християнство. Бо Ви Вашою перемогою притупили роги чванливої басурманської пихи».
Повертаючись до анафеми, підкреслимо: вона накладалася за «клятвопорушення і зраду до нього, великого государя». Останні слова містив текст церковного прокляття. Це при тому, що анафему завжди накладали за злочин перед церквою, а ніяких злочинів перед церквою і релігією Мазепа не скоював. Наступного дня після анафеми, митрополит Яворський написав проповідь, у якій гнівно засуджував царя, що «п`є з церковного посуду» і пророкував «Божий гнів, який мав обрушитися на Росію за гріхи її правителя». Проповідь владика публічно не виголосив, її, наскільки відомо, знайшли в його архівах. Але вона показує, якими були справжні відчуття митрополита. Божою милістю його проповідь, що дійшла до нас, показує: митрополит був щирий у своїх панегіриках Мазепі, а не в своїй анафемі. Стефан Яворський погодився проголосити анафему Мазепі просто тому, що рятував від гніву безбожного імператора своє христолюбиве стадо. Також як і Мазепа пішов на цю «зраду» царя, рятуючи свою землю, своїх близьких, дітей своїх близьких від війни, яку лаштував Петро.
Кохання гетьмана Мазепи
Ось і все про анафему. Страшне насправді слово. Але оскільки Мазепі зараз депутати-«регіонали» приписують «секс-скандал», «інцест» з Мотрею, то напишу кілька слів про Мотрю Кочубей. Її роман з Мазепою – факт відомий, незаперечний. Але, по-перше, хіба хтось бачив медичний висновок, що вони з Мотрею пішли далі платонічних відносин? Ви читали їх листи? Я – так. Це – вінець цнотливості. Чи допусаються навіть такі платонічні почуття з похресницею згідно з церковним каноном? Ні. Але, враховуючи, як ставилися до Мазепи ієрархи, безперечно, церква знайшла б богословську формулу, щоб розірвати таку от духовну спорідненість і дати право закоханим на одруження. Адже одружуватися з Мотрею Іван Мазепа був готовий. І я думаю, що ієрархи благословили б цей союз не тільки тому, що гетьман так багато робив для храмового будівництва і богословської думки. Просто ще й тому, що він був віруючою людиною. Адже його чоловіча біографія нудна для циніків. Так, він подобався жінкам, ще б пак. Але, кажучи про його чари, ніхто з «фахівців» не подає докладний список зачарованих і скорених. А без цього звинувачення історичної фігури – історичне марнослів`я. У його чоловічому списку є тільки його покійна дружина, яку він не любив, але якій зберігав вірність, один шлюб, що не відбувся, і Мотря. От і все. Тому тут і обговорювати нічого, окрім їх листів, та дупла великого дуба, через який вони листами обмінювалися. І давайте пригадаємо, яким ударом для нього стало те, що одруження не відбулося.
Адже батьки Мотрі, її владна мати Любов Кочубей (історики пишуть, що вона бачила чоловіка на місці Мазепи, але я підозрюю, що вона скоріше себе бачила на місці Мотрі) не благословила цей шлюб.
Тому Мазепа зробив краще з того, що може зробити чоловік, який не може одружитися з коханою (хід подій показував, що для шлюбу було дуже багато перешкод). Він відмовився від неї. Сам. І говорити про це більше нічого.
Маша Міщенко
статті про українську політику і не тільки
