Лідер Всеукраїнського об'єднання Свобода Олег Тягнибок отримав Золотий хрест від ветеранів дивізії СС Галичина.
"Українські ветерани, які в середині минулого століття боролися з московсько-більшовицькими окупантами у лавах дивізії Галичина, під час зустрічі вручили Тягнибоку Золотий Хрест за заслуги перед Україною", - йдеться в повідомленні прес-служби партії.
"Українців чекає безкомпромісна і важка боротьба з режимом, але наші попередники гідно протистояли куди більш страшним окупантам. Ціною їх життів Україна здобула незалежність у 1991 році. Наше завдання цю незалежність утримати, захистити українців і повести їх на боротьбу за Велику Україну", - заявив сам Тягнибок.
Як повідомлялося, 28 квітня у Львові відбувся марш пам'яті воїнів дивізії СС Галичина. За різними даними, участь у марші взяли від тисячі до двох тисяч осіб.
Тягнибок вважає, що в Україні спостерігається передреволюційна ситуація.
статті про українську політику і не тільки
31.05.10
Нова ініціатива від Табачника: щоб автора вивчали у школі, він повинен бути… мертвим
Після ініціатив щодо «змін» у шкільній програмі із зарубіжної літератури та української історії, міністр освіти і науки вирішив змінити програму з української літератури. Відтепер, щоб автора вивчали у школі, він повиненен бути… мертвим. Про це ЗІК повідомили у Центрі правових та політичних досліджень «СІМ».
На «гарячій лінії» «Комсомольської правди в Україні» міністр Дмитро Табачник повідомив: «Ми повинні розвантажити шкільну програму, тому що вона надто ускладнена. Вивчати все неможливо. Приміром, програма з української літератури. Існують європейська, французька традиції: там у школах не вивчають нині живих письменників, оскільки не устоялися ще естетичні критерії».
«Отже, відтепер школярі не зможуть пізнавати секрети сучасної української літератури, адже сучасні автори не відповідають новому «естетичному» критерію – живі», – зазначено у повідомленні.
Нагадаємо, що йтиметься про творіння Ліни Костенко, що вже стали класикою, не збагатить своєї фантазії творами Ю. Андруховича, В. Неборака, О. Ірванця, Г. Пагутяк, не пізнають філософії «Казки про калинову сопілку» Оксани Забужко.
На «гарячій лінії» «Комсомольської правди в Україні» міністр Дмитро Табачник повідомив: «Ми повинні розвантажити шкільну програму, тому що вона надто ускладнена. Вивчати все неможливо. Приміром, програма з української літератури. Існують європейська, французька традиції: там у школах не вивчають нині живих письменників, оскільки не устоялися ще естетичні критерії».
«Отже, відтепер школярі не зможуть пізнавати секрети сучасної української літератури, адже сучасні автори не відповідають новому «естетичному» критерію – живі», – зазначено у повідомленні.
Нагадаємо, що йтиметься про творіння Ліни Костенко, що вже стали класикою, не збагатить своєї фантазії творами Ю. Андруховича, В. Неборака, О. Ірванця, Г. Пагутяк, не пізнають філософії «Казки про калинову сопілку» Оксани Забужко.
Експерт дивується, чому комуністам не прийшла в голову думка про мандарини
З точки зору охорони здоров’я і наповнення держбюджету заборона на подорожчання сигарет не має жодного сенсу.
Таку думку в коментарі УНІАН висловив завідувач відділу контролю над тютюном Українського інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України Костянтин КРАСОВСЬКИЙ. Нагадаємо, 20 травня 2010 р. Верховна Рада України прийняла закон №6337 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо оподаткування)», який передбачає підвищення акцизів на пиво, тютюнову продукцію, алкогольні напої та бензин. Під час голосування до законопроекту було внесено поправку народного депутата Петра СИМОНЕНКА (фракція Комуністичної партії України), що запровадження вищих ставок акцизу на тютюнові вироби відбувається виключно за умови збереження діючих роздрібних цін на сигарети.
К.КРАСОВСЬКИЙ, зокрема, зазначив: «Головна мета зростання акцизу – це зниження рівня куріння. Але курці реагують не на рівень акцизу, а на рівень цін. Чим вищі ціни – тим менше людей курить, тим менше людей починає курити, тим більше людей кидає курити. Тому стримувати зростання цін на сигарети – не має жодного сенсу».
На думку К.КРАСОВСЬКОГО, немає сенсу «заморожувати» ціни на сигарети і з точки зору доходів бюджету, оскільки, чим вищою є ціна пачки, тим вищою є і відсоткова частина акцизу. «Тому заборона на зростання цін на сигарети була доволі популістським кроком. Причому, авторам цієї поправки чомусь не прийшло в голову, що сигарети – це не яблука, не мандарини, які в Україні чомусь дорожчі, ніж у Польщі, хоча в Польщі зарплати суттєво вищі. Виходить, корисні продукти там дешевші, а шкідливі - суттєво дорожчі, ніж в Україні. Тобто обмежувати зростання цін на сигарети немає ніякого сенсу», - впевнений К.КРАСОВСЬКИЙ.
«Ця поправка комуністів була відверто популістською. Я не розумію, чому профільний комітет підтримав цю пропозицію – абсолютно непрофесійну по багатьох параметрах», - дивується К.КРАСОВСЬКИЙ.
Таку думку в коментарі УНІАН висловив завідувач відділу контролю над тютюном Українського інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України Костянтин КРАСОВСЬКИЙ. Нагадаємо, 20 травня 2010 р. Верховна Рада України прийняла закон №6337 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо оподаткування)», який передбачає підвищення акцизів на пиво, тютюнову продукцію, алкогольні напої та бензин. Під час голосування до законопроекту було внесено поправку народного депутата Петра СИМОНЕНКА (фракція Комуністичної партії України), що запровадження вищих ставок акцизу на тютюнові вироби відбувається виключно за умови збереження діючих роздрібних цін на сигарети.
К.КРАСОВСЬКИЙ, зокрема, зазначив: «Головна мета зростання акцизу – це зниження рівня куріння. Але курці реагують не на рівень акцизу, а на рівень цін. Чим вищі ціни – тим менше людей курить, тим менше людей починає курити, тим більше людей кидає курити. Тому стримувати зростання цін на сигарети – не має жодного сенсу».
На думку К.КРАСОВСЬКОГО, немає сенсу «заморожувати» ціни на сигарети і з точки зору доходів бюджету, оскільки, чим вищою є ціна пачки, тим вищою є і відсоткова частина акцизу. «Тому заборона на зростання цін на сигарети була доволі популістським кроком. Причому, авторам цієї поправки чомусь не прийшло в голову, що сигарети – це не яблука, не мандарини, які в Україні чомусь дорожчі, ніж у Польщі, хоча в Польщі зарплати суттєво вищі. Виходить, корисні продукти там дешевші, а шкідливі - суттєво дорожчі, ніж в Україні. Тобто обмежувати зростання цін на сигарети немає ніякого сенсу», - впевнений К.КРАСОВСЬКИЙ.
«Ця поправка комуністів була відверто популістською. Я не розумію, чому профільний комітет підтримав цю пропозицію – абсолютно непрофесійну по багатьох параметрах», - дивується К.КРАСОВСЬКИЙ.
Ректор Католицького університету: Спроби СБУ тиснути на нас свідчать про страх влади
Мої західні колеги були вражені: такі наступи на університетську автономію немислимі в Європі...
Українці їдуть на заробітки, щоб оплачувати хабарі у вузах, які можуть повернутися за Табачника...
Днями ректор Українського католицького університету у Львові отець Борис Ґудзяк заявив про спроби працівників Служби безпеки України “схилити його до співпраці”. У своєму меморандумі-зверненні ректор УКУ розповів про зустріч з працівником СБУ, під час якої йому запропонували підписати відповідного листа. Коли ж виявилося, що лист у нього не залишиться, а стане власністю спецслужб, ректор відмовився його навіть читати. Такий “лист” він розцінив як згоду на співпрацю, або простіше – “вербування”. Водночас речниця СБУ Марина Остапенко підтвердила факт зустрічі працівника СБУ з ректором католицького університету, зазначивши, що все відбувалося в рамках чинного законодавства. Чому служба безпеки зацікавилася отцем Борисом і Католицьким університетом? чи з іншими ректорами теж “працюють”? Якою була реакція СБУ після оприлюднення меморандуму ректора? І чому спецслужби взялися за студентів і освітян? Ці питання ми поставили отцеві Борису Ґудзяку.
БАТЬКИ БОЯТЬСЯ, ЩО ТЕПЕР В УКУ ВІДБЕРУТЬ ЛІЦЕНЗІЮ
Отче, чи вперше вами зацікавилася Служба безпеки, чи вам і раніше вже доводилося бувати на “очній ставці” з представниками спецслужб?
Я мав подібну зустріч у 2001 році. Тоді було побоїще студентів під час Шевченківських днів у Києві 9 березня – після убивства Гонгадзе. Саме розпочиналася хвиля протестних акцій у зв’язку з загрозою авторитаризму в державі. У Києві застосували силу до студентів, у тому чисті й до львівських. Це була п’ятниця. У понеділок зранку студенти у Львові оголосили страйк – на підтримку арештованих і побитих колег.
Під Львівським університетом було багато студентів з нашого закладу. І пополудні прийшли до нашого університету двоє працівників СБУ. Ми з Мирославом Мариновичем (перший проректор УКУ, відомий правозахисник. – Авт.) і ще однією співробітницею, яка тоді очолювала навчальну частину, мали з ними зустріч. Вони просили нас інформувати їх про те, як студенти організувалися. Ми відповіли: “Це справа студентів, це питання їхньої свободи, ми в це не втручаємося”. Тоді працівники СБУ попросили: “Добре, ви не пояснили, як вони сьогодні організували свою акцію, але якщо знатимете, що студенти планують робити завтра, чи можете подзвонити й поінформувати нас?” На що Мирослав Маринович відповів: “Панове, ви прийшли слабо підготовлені. Ви не знаєте, у якому ви закладі і не розумієте, з ким говорите. Мене було позбавлено волі на 10 років у радянські часи за те, що я відмовився бути сексотом у Радянському Союзі. У незалежній Україні я не збираюся ним стати”.
На другий день звучали щодо нас якісь погрози на одному з телеканалів. Потім до нас приїхав тодішній віце-прем’єр з гуманітарних питань Микола Жулинський, щоб заспокоювати студентів. Варто згадати цю жінку, нашу співробітницю (я не хочу її називати, щоб не чинити їй зараз зайвого клопоту), яка організовувала студентську роботу. Їй потім більш як рік телефонували з СБУ. На Різдво, на Пасху о 9.00 ранку її вітали зі святами, натякали на співробітництво.
То було ще за часів президента Кучми. За президентства Ющенка такого не траплялося. Було якесь спілкування з СБУ, коли Ющенко до нас приїжджав в університет, але воно стосувалося організаційних моментів і безпеки приїзду президента.
Якою була реакція СБУ на оприлюднення вашого меморандуму?
Останніми днями було кілька дзвінків до наших працівників. Днями одного викладача випитували – яка його думка про меморандум ректора... Наші працівники молоді. Дуже переживають. Деякі студенти діляться між собою: “Ми не оприлюднюємо на блогах нашу позицію, бо хвилюємося, щоб наші батьки не втратили роботу, якщо служби відстежать, хто це писав”. Один батько прийшов з донькою-студенткою, бо родина боїться, що в УКУ відберуть ліцензію. З’являється страх... Ми просили, щоб наші працівники й студенти повідомляли, якщо з ними контактують із СБУ. Але я не маю повної інформації. У нас немає контррозвідки (сміється).
ГЕРМАН НАЗВАЛА ГАНЕБНИМ ТЕ, ЩО СТАЛОСЯ
А до вас особисто були якісь дзвінки чи звернення вже після меморандуму?
Від СБУ не було. Але днями мені зателефонувала пані Ганна Герман. Вона назвала ганебним те, що сталося. Сказала, що це дике непорозуміння, що ніхто не давав такого розпорядження займатися Католицьким університетом. Мовляв, невідомо, що вони там роблять у Львові. І вона повідомила, що голова СБУ пан Хорошковський готовий прилетіти на зустріч зі мною. Але я був поза Львовом, у монастирі. І сказав, що мене не буде. Вона відповіла, що зідзвонимося. Але зв’язку не було.
Тут важливими є дві речі. Перше – те, що пані Герман називає ганебним і недопустимим, речник СБУ вважає нормальним, рутинною профілактикою. Це взаємовиключні позиції офіційних осіб владних структур. Котра позиція офіційна? Друге – відповідальність спихається на місцеві структури. Я не можу сказати, що команда пішла з найвищого рівня. Але в країні створена така атмосфера, яка спонукає служби чинити в недемократичний спосіб. Це застрашує населення, повертає відчуття радянщини. Це не є відповідальність і провина того молодого працівника, який приходив до мене.
А як він з вам поводився?
Він був коректний. Дещо збентежений моєю реакцію. Ми вирішили ректоратом, якщо робитимуть його винним і будуть якісь репресії щодо нього, бо пішла така широка реакція, – то ми почнемо кампанію захисту цього молодого співпрацівника СБУ. Адже він робив те, що йому наказали “згори”.
А під час розмови він попереджав, що чекає на студентів, які братимуть участь у акціях протесту?
Він казав, що студенти, котрі братимуть участь у акціях, що можуть супроводжуватися провокаціями, як наприклад, блокуваннями входу до приміщень, – будуть за це відповідати перед законом.
Ви так і не прочитали того листа?
Не прочитав.
Але ви встигли побачити, що там були підписи. Що вам ще запам’яталося? Як виглядав цей лист?
Лист був надрукований на бланку. Виглядало так, що під ним стояло два підписи. Я побачив жирним шрифтом звернення до мене: ректору Борису Ґудзяку... Але, передаючи мені цей лист, працівник висловив умову (прочитати, підписати й віддати), і я відразу відмовився його дивитися. Тоді молодий співробітник СБУ подзвонив до начальства і спитав, чи можу я залишити собі копію чи оригінал листа. Відповідь була негативна. Тому я й відмовився читати, попросивши поставитися до цього з розумінням. Він не перечив, що лист, адресований мені, логічно мав би бути моїм.
А як ви гадаєте, який був зміст цього листа?
Думаю, що там були такі самі попередження. Не відомо, як висловлені, можливо, у каверзний спосіб. Могло бути, що підписавши його, я б узяв на себе моральне, а може і юридичне зобов’язання. За певних умов такий лист міг би легко стати предметом морального торгу, а то й шантажу.
Відомо, що в Польщі упродовж останніх кількох років гостро критикували духовних осіб, котрі підписали документи про співпрацю з органами. Чотири роки тому був призначений архієпископ Варшави – Станіслав Вельґус, дуже поважаний професор Католицького університету в Любліні, який був ректором три терміни. Він свого часу підписав якийсь документ на вимогу служб безпеки. Про це дізналася преса. Врешті він мусив подати у відставку. Це був гучний скандал міжнародного масштабу. Багато священиків зазнали гострої критики в суспільстві за те, що підписували якісь документи від служби безпеки.
СХОЖЕ, В УНІВЕРСИТЕТАХ Є СЕКРЕТНІ СПІВРОБІТНИКИ СПЕЦСЛУЖБ
Деякі впливові європейські видання цитували ваш меморандум. У який спосіб ви оприлюднили інформацію про цей інцидент?
Сьогодні Інтернет відкриває багато можливостей. Наш університет активно підтримує міжнародні відносини. У ці дні в нас якраз відбувалася генеральна асамблея федерації католицьких університетів Європи. Візит представника СБУ мав місце у вівторок. До середи вечора я написав свій меморандум англійською мовою, щоб мати змогу поділитися цією інформацією з ректорами, які з четверга розпочинали свою працю у Львові. У середу вже ректори приїздили, і деякі були аж до понеділка. Тоді ж меморандум почав швидко поширюватися поза Україною. Щойно після завершення асамблеї я зміг взятися за українську версію.
І яка була перша реакція західного освітянського духовенства на ваші заяви?
Вони були вражені. Такі наступи на університетську автономію немислимі у європейських країнах.
У квітні студенти провели акцію під СБУ в Києві проти присутності їхніх працівників у вузах і збору ними інформації. В університетах справді працюють агенти спецслужб?
Я думаю, що йде збір інформації. Така практика була загальною в Радянському Союзі. Схоже, що сьогодні в університетах є секретні співробітники спецслужб. Але я особисто стараюся не надто звертати увагу на такі питання. По-перше, нам нема, що ховати. По-друге, нездорово думати й гадати, хто є агентом спецслужб. Так можна легко створити атмосферу параної.
ХАБАРНИЦТВО ПРИ ВСТУПІ ДО УНІВЕРСИТЕТУ МАЄ КОЛОСАЛЬНІ СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ
А ви не пов’язуєте підвищення до вас уваги з боку спецслужб зі своєю відкритою критикою призначення Табачника міністром освіти?
Важко це не пов’язувати. Ми виступали не лише у справі Табачника. Для нас прикро, що відбувся відступ щодо зовнішнього незалежного оцінювання. Два роки вступники практично не платили хабарів. І зараз можливе повернення до цього. Отже, якщо щороку сотні тисяч молодих людей стають студентами (я не кажу, що кожен платить хабар у кожному вузі), то можемо говорити про десятки мільйонів доларів, які обертаються у цій тіньовій системі.
Населення в Україні за останні 20 років зменшилося приблизно на 6 мільйонів. Є дві основні причини, чому мільйони українців, батьків, виїхали закордон на заробітки, зокрема, із Західної України. Заробітчани хочуть купити житло й заплатити за навчання дітей, думаючи не лише про кошти для оплати, а й про хабарі. Хабарництво при вступі до університету має колосальні соціальні наслідки. Люди залишають малих дітей, щоб заробити на той хабар і відкрити їм дорогу до вищої освіти.
ЗНО не було досконале. Але крок екс-міністра освіти Вакарчука відрубав медузі голову. Тепер вона відросла. ЗНО було ліками проти недуги, якої в нашому університеті не було. Ми створили свою систему тестування вступників. І за 16 років не було нарікань на непрозорий вступ чи хабарі. І все ж таки ми підтримували ЗНО, бо талановита, але бідна молодь отримувала шанс у житті.
В УКРАЇНУ ПОВЕРНУВСЯ СТРАХ
А чому так сталося, що тільки ви і ректор Києво-Могилянської академії Сергій Квіт висловилися проти призначення Табачника. Решта керівників вузів на останніх зборах у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка всіляко засвідчували новому керівництву свою підтримку? Ректори так печуться про свої портфелі?
Я не знаю. Важко сказати. Мені здається, в Україну повернувся страх. Мені кажуть про це студенти. І реакція ректорів є свідченням цього. Я бачу, як деякі особи не можуть уявити себе поза владою, байдуже якого кольору, міняють для цього партію. Люди або дуже бояться або хочуть триматися доходів, які пов’язані з посадою чи владою, або і одне, і друге. Я не думаю, що за такими кроками стоять щирі глибокі ідейні переконання чи зміни політичної ідеології.
Як гадаєте, СБУ зацікавилося тільки вашим університетом чи з іншими ректорами теж “працюють”?
СБУ – дуже велика структура. Ми ж дуже малі. Не думаю, що до нашого університету прикута ексклюзивна увага. Певно, що є така зацікавленість іншими університетами. І очевидною є зацікавленість нової Львівської облдержадміністрації студентською активністю. Секретарка з ОДА телефонувала й запитувала наших секретарів: скільки наших студентів 11 травня брали участь у демонстрації у Львові й Києві. Якщо вони дзвонили до нас, то я переконаний, дзвонили й до інших вузів.
Отче, а як ви ставитеся до студентських акцій протесту? Вільно відпускаєте своїх вихованців?
Студенти – вільні люди. Вони організовують свої акції. Ми не стежимо за їхньою діяльністю поза університетом. Ми не розвідка. Наші студенти традиційно гідно поводяться в кризових ситуаціях. Вони спонукають людей до спільної молитви, говорять про етичні принципи й закликають людей бути вільними – вільними від страху. Я пишаюся студентами УКУ. І вони знають, що репресій проти них у цьому університеті ніколи не буде.
БІЗНЕС-ПЛАН ІСУСА З НАЗАРЕТА БУВ СЛАБЕНЬКИЙ
А чи здатен студентський рух щось змінити?
Невідомо. Ми покликані працювати, жити, свідчити, не лише сподіваючись на результат. Якби результат був єдиним критерієм, можна було б багато речей навіть не пробувати. Християнин покликаний бути свідком. Якщо дивитися суто світськими очима, то що змінив Ісус Христос? Дуже мало, практично нічого. Якщо так подивитися, то бізнес-план Ісуса з Назарета був слабенький. Після Його праці навіть найближчі повтікали від нього. Але Він усе одно за них віддав своє життя. Христос свідчив до кінця, до хресної смерті. Християнство й правдива етика ніколи не міняє свою поставу через складність чи неперспективність результату.
Мирославу Мариновичу було 27 років, коли йому КДБ казав: “Ви вже покінчіть зі своїм захопленням людськими правами або сядете. Ви або з нами – або проти нас”. Він сказав: “У такому разі я проти вас”. І сів. Його заарештували. Він не був певний, чи залишиться живим, але все одно діяв, свідчив. Я заохочую всіх людей в Україні, які змагаються за правову, вільну, горду, щасливу, багату Українську державу, щоб вони не падали у відчай, щоб не знеохочувалися, а щоб свідчили, сповідували правдиві ідеали, щоб вони єднали людей, а не ділили їх.
ВЛАДА БОЇТЬСЯ СВОГО НАРОДУ
Отче, а взагалі що це за сигнал, що Служба безпеки взялася за студентів і освітян?
Це свідчить про страх влади. Подібні прийоми – це є прийоми людей, які бояться свого народу. Прикро, що у влади немає довіри до народу.
А чи можна протистояти шпигунству?
Треба про це говорити. Боротися відкритістю. Тому я написав цей меморандум.
До Львова приїжджав президент Янукович. Його зустрічали акціями протесту. Ваші студенти брали в них участь?
Я про це не знаю.
Ви навчалися в Гарварді й Римі, мали безліч можливостей зробити собі кар’єру на Заході. Чому ви все таки вирішили повернутися в Україну?
Я українець. Мої предки віддали своє життя за волю України. Я вважав, що служити Україні, яка в той час виходила з дуже складних тоталітарних обставин та історичних травм, – велика честь і великий привілей. Я ні про що не жалкую. А дуже тішуся, що з нашого університету вже вийшло 700 випускників, які є не тільки добрими спеціалістами, моральними людьми. Вони особистості, щасливі й хочуть служити Богові та Україні. Це мене надихає.
Українці їдуть на заробітки, щоб оплачувати хабарі у вузах, які можуть повернутися за Табачника...
Днями ректор Українського католицького університету у Львові отець Борис Ґудзяк заявив про спроби працівників Служби безпеки України “схилити його до співпраці”. У своєму меморандумі-зверненні ректор УКУ розповів про зустріч з працівником СБУ, під час якої йому запропонували підписати відповідного листа. Коли ж виявилося, що лист у нього не залишиться, а стане власністю спецслужб, ректор відмовився його навіть читати. Такий “лист” він розцінив як згоду на співпрацю, або простіше – “вербування”. Водночас речниця СБУ Марина Остапенко підтвердила факт зустрічі працівника СБУ з ректором католицького університету, зазначивши, що все відбувалося в рамках чинного законодавства. Чому служба безпеки зацікавилася отцем Борисом і Католицьким університетом? чи з іншими ректорами теж “працюють”? Якою була реакція СБУ після оприлюднення меморандуму ректора? І чому спецслужби взялися за студентів і освітян? Ці питання ми поставили отцеві Борису Ґудзяку.
БАТЬКИ БОЯТЬСЯ, ЩО ТЕПЕР В УКУ ВІДБЕРУТЬ ЛІЦЕНЗІЮ
Отче, чи вперше вами зацікавилася Служба безпеки, чи вам і раніше вже доводилося бувати на “очній ставці” з представниками спецслужб?
Я мав подібну зустріч у 2001 році. Тоді було побоїще студентів під час Шевченківських днів у Києві 9 березня – після убивства Гонгадзе. Саме розпочиналася хвиля протестних акцій у зв’язку з загрозою авторитаризму в державі. У Києві застосували силу до студентів, у тому чисті й до львівських. Це була п’ятниця. У понеділок зранку студенти у Львові оголосили страйк – на підтримку арештованих і побитих колег.
Під Львівським університетом було багато студентів з нашого закладу. І пополудні прийшли до нашого університету двоє працівників СБУ. Ми з Мирославом Мариновичем (перший проректор УКУ, відомий правозахисник. – Авт.) і ще однією співробітницею, яка тоді очолювала навчальну частину, мали з ними зустріч. Вони просили нас інформувати їх про те, як студенти організувалися. Ми відповіли: “Це справа студентів, це питання їхньої свободи, ми в це не втручаємося”. Тоді працівники СБУ попросили: “Добре, ви не пояснили, як вони сьогодні організували свою акцію, але якщо знатимете, що студенти планують робити завтра, чи можете подзвонити й поінформувати нас?” На що Мирослав Маринович відповів: “Панове, ви прийшли слабо підготовлені. Ви не знаєте, у якому ви закладі і не розумієте, з ким говорите. Мене було позбавлено волі на 10 років у радянські часи за те, що я відмовився бути сексотом у Радянському Союзі. У незалежній Україні я не збираюся ним стати”.
На другий день звучали щодо нас якісь погрози на одному з телеканалів. Потім до нас приїхав тодішній віце-прем’єр з гуманітарних питань Микола Жулинський, щоб заспокоювати студентів. Варто згадати цю жінку, нашу співробітницю (я не хочу її називати, щоб не чинити їй зараз зайвого клопоту), яка організовувала студентську роботу. Їй потім більш як рік телефонували з СБУ. На Різдво, на Пасху о 9.00 ранку її вітали зі святами, натякали на співробітництво.
То було ще за часів президента Кучми. За президентства Ющенка такого не траплялося. Було якесь спілкування з СБУ, коли Ющенко до нас приїжджав в університет, але воно стосувалося організаційних моментів і безпеки приїзду президента.
Якою була реакція СБУ на оприлюднення вашого меморандуму?
Останніми днями було кілька дзвінків до наших працівників. Днями одного викладача випитували – яка його думка про меморандум ректора... Наші працівники молоді. Дуже переживають. Деякі студенти діляться між собою: “Ми не оприлюднюємо на блогах нашу позицію, бо хвилюємося, щоб наші батьки не втратили роботу, якщо служби відстежать, хто це писав”. Один батько прийшов з донькою-студенткою, бо родина боїться, що в УКУ відберуть ліцензію. З’являється страх... Ми просили, щоб наші працівники й студенти повідомляли, якщо з ними контактують із СБУ. Але я не маю повної інформації. У нас немає контррозвідки (сміється).
ГЕРМАН НАЗВАЛА ГАНЕБНИМ ТЕ, ЩО СТАЛОСЯ
А до вас особисто були якісь дзвінки чи звернення вже після меморандуму?
Від СБУ не було. Але днями мені зателефонувала пані Ганна Герман. Вона назвала ганебним те, що сталося. Сказала, що це дике непорозуміння, що ніхто не давав такого розпорядження займатися Католицьким університетом. Мовляв, невідомо, що вони там роблять у Львові. І вона повідомила, що голова СБУ пан Хорошковський готовий прилетіти на зустріч зі мною. Але я був поза Львовом, у монастирі. І сказав, що мене не буде. Вона відповіла, що зідзвонимося. Але зв’язку не було.
Тут важливими є дві речі. Перше – те, що пані Герман називає ганебним і недопустимим, речник СБУ вважає нормальним, рутинною профілактикою. Це взаємовиключні позиції офіційних осіб владних структур. Котра позиція офіційна? Друге – відповідальність спихається на місцеві структури. Я не можу сказати, що команда пішла з найвищого рівня. Але в країні створена така атмосфера, яка спонукає служби чинити в недемократичний спосіб. Це застрашує населення, повертає відчуття радянщини. Це не є відповідальність і провина того молодого працівника, який приходив до мене.
А як він з вам поводився?
Він був коректний. Дещо збентежений моєю реакцію. Ми вирішили ректоратом, якщо робитимуть його винним і будуть якісь репресії щодо нього, бо пішла така широка реакція, – то ми почнемо кампанію захисту цього молодого співпрацівника СБУ. Адже він робив те, що йому наказали “згори”.
А під час розмови він попереджав, що чекає на студентів, які братимуть участь у акціях протесту?
Він казав, що студенти, котрі братимуть участь у акціях, що можуть супроводжуватися провокаціями, як наприклад, блокуваннями входу до приміщень, – будуть за це відповідати перед законом.
Ви так і не прочитали того листа?
Не прочитав.
Але ви встигли побачити, що там були підписи. Що вам ще запам’яталося? Як виглядав цей лист?
Лист був надрукований на бланку. Виглядало так, що під ним стояло два підписи. Я побачив жирним шрифтом звернення до мене: ректору Борису Ґудзяку... Але, передаючи мені цей лист, працівник висловив умову (прочитати, підписати й віддати), і я відразу відмовився його дивитися. Тоді молодий співробітник СБУ подзвонив до начальства і спитав, чи можу я залишити собі копію чи оригінал листа. Відповідь була негативна. Тому я й відмовився читати, попросивши поставитися до цього з розумінням. Він не перечив, що лист, адресований мені, логічно мав би бути моїм.
А як ви гадаєте, який був зміст цього листа?
Думаю, що там були такі самі попередження. Не відомо, як висловлені, можливо, у каверзний спосіб. Могло бути, що підписавши його, я б узяв на себе моральне, а може і юридичне зобов’язання. За певних умов такий лист міг би легко стати предметом морального торгу, а то й шантажу.
Відомо, що в Польщі упродовж останніх кількох років гостро критикували духовних осіб, котрі підписали документи про співпрацю з органами. Чотири роки тому був призначений архієпископ Варшави – Станіслав Вельґус, дуже поважаний професор Католицького університету в Любліні, який був ректором три терміни. Він свого часу підписав якийсь документ на вимогу служб безпеки. Про це дізналася преса. Врешті він мусив подати у відставку. Це був гучний скандал міжнародного масштабу. Багато священиків зазнали гострої критики в суспільстві за те, що підписували якісь документи від служби безпеки.
СХОЖЕ, В УНІВЕРСИТЕТАХ Є СЕКРЕТНІ СПІВРОБІТНИКИ СПЕЦСЛУЖБ
Деякі впливові європейські видання цитували ваш меморандум. У який спосіб ви оприлюднили інформацію про цей інцидент?
Сьогодні Інтернет відкриває багато можливостей. Наш університет активно підтримує міжнародні відносини. У ці дні в нас якраз відбувалася генеральна асамблея федерації католицьких університетів Європи. Візит представника СБУ мав місце у вівторок. До середи вечора я написав свій меморандум англійською мовою, щоб мати змогу поділитися цією інформацією з ректорами, які з четверга розпочинали свою працю у Львові. У середу вже ректори приїздили, і деякі були аж до понеділка. Тоді ж меморандум почав швидко поширюватися поза Україною. Щойно після завершення асамблеї я зміг взятися за українську версію.
І яка була перша реакція західного освітянського духовенства на ваші заяви?
Вони були вражені. Такі наступи на університетську автономію немислимі у європейських країнах.
У квітні студенти провели акцію під СБУ в Києві проти присутності їхніх працівників у вузах і збору ними інформації. В університетах справді працюють агенти спецслужб?
Я думаю, що йде збір інформації. Така практика була загальною в Радянському Союзі. Схоже, що сьогодні в університетах є секретні співробітники спецслужб. Але я особисто стараюся не надто звертати увагу на такі питання. По-перше, нам нема, що ховати. По-друге, нездорово думати й гадати, хто є агентом спецслужб. Так можна легко створити атмосферу параної.
ХАБАРНИЦТВО ПРИ ВСТУПІ ДО УНІВЕРСИТЕТУ МАЄ КОЛОСАЛЬНІ СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ
А ви не пов’язуєте підвищення до вас уваги з боку спецслужб зі своєю відкритою критикою призначення Табачника міністром освіти?
Важко це не пов’язувати. Ми виступали не лише у справі Табачника. Для нас прикро, що відбувся відступ щодо зовнішнього незалежного оцінювання. Два роки вступники практично не платили хабарів. І зараз можливе повернення до цього. Отже, якщо щороку сотні тисяч молодих людей стають студентами (я не кажу, що кожен платить хабар у кожному вузі), то можемо говорити про десятки мільйонів доларів, які обертаються у цій тіньовій системі.
Населення в Україні за останні 20 років зменшилося приблизно на 6 мільйонів. Є дві основні причини, чому мільйони українців, батьків, виїхали закордон на заробітки, зокрема, із Західної України. Заробітчани хочуть купити житло й заплатити за навчання дітей, думаючи не лише про кошти для оплати, а й про хабарі. Хабарництво при вступі до університету має колосальні соціальні наслідки. Люди залишають малих дітей, щоб заробити на той хабар і відкрити їм дорогу до вищої освіти.
ЗНО не було досконале. Але крок екс-міністра освіти Вакарчука відрубав медузі голову. Тепер вона відросла. ЗНО було ліками проти недуги, якої в нашому університеті не було. Ми створили свою систему тестування вступників. І за 16 років не було нарікань на непрозорий вступ чи хабарі. І все ж таки ми підтримували ЗНО, бо талановита, але бідна молодь отримувала шанс у житті.
В УКРАЇНУ ПОВЕРНУВСЯ СТРАХ
А чому так сталося, що тільки ви і ректор Києво-Могилянської академії Сергій Квіт висловилися проти призначення Табачника. Решта керівників вузів на останніх зборах у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка всіляко засвідчували новому керівництву свою підтримку? Ректори так печуться про свої портфелі?
Я не знаю. Важко сказати. Мені здається, в Україну повернувся страх. Мені кажуть про це студенти. І реакція ректорів є свідченням цього. Я бачу, як деякі особи не можуть уявити себе поза владою, байдуже якого кольору, міняють для цього партію. Люди або дуже бояться або хочуть триматися доходів, які пов’язані з посадою чи владою, або і одне, і друге. Я не думаю, що за такими кроками стоять щирі глибокі ідейні переконання чи зміни політичної ідеології.
Як гадаєте, СБУ зацікавилося тільки вашим університетом чи з іншими ректорами теж “працюють”?
СБУ – дуже велика структура. Ми ж дуже малі. Не думаю, що до нашого університету прикута ексклюзивна увага. Певно, що є така зацікавленість іншими університетами. І очевидною є зацікавленість нової Львівської облдержадміністрації студентською активністю. Секретарка з ОДА телефонувала й запитувала наших секретарів: скільки наших студентів 11 травня брали участь у демонстрації у Львові й Києві. Якщо вони дзвонили до нас, то я переконаний, дзвонили й до інших вузів.
Отче, а як ви ставитеся до студентських акцій протесту? Вільно відпускаєте своїх вихованців?
Студенти – вільні люди. Вони організовують свої акції. Ми не стежимо за їхньою діяльністю поза університетом. Ми не розвідка. Наші студенти традиційно гідно поводяться в кризових ситуаціях. Вони спонукають людей до спільної молитви, говорять про етичні принципи й закликають людей бути вільними – вільними від страху. Я пишаюся студентами УКУ. І вони знають, що репресій проти них у цьому університеті ніколи не буде.
БІЗНЕС-ПЛАН ІСУСА З НАЗАРЕТА БУВ СЛАБЕНЬКИЙ
А чи здатен студентський рух щось змінити?
Невідомо. Ми покликані працювати, жити, свідчити, не лише сподіваючись на результат. Якби результат був єдиним критерієм, можна було б багато речей навіть не пробувати. Християнин покликаний бути свідком. Якщо дивитися суто світськими очима, то що змінив Ісус Христос? Дуже мало, практично нічого. Якщо так подивитися, то бізнес-план Ісуса з Назарета був слабенький. Після Його праці навіть найближчі повтікали від нього. Але Він усе одно за них віддав своє життя. Христос свідчив до кінця, до хресної смерті. Християнство й правдива етика ніколи не міняє свою поставу через складність чи неперспективність результату.
Мирославу Мариновичу було 27 років, коли йому КДБ казав: “Ви вже покінчіть зі своїм захопленням людськими правами або сядете. Ви або з нами – або проти нас”. Він сказав: “У такому разі я проти вас”. І сів. Його заарештували. Він не був певний, чи залишиться живим, але все одно діяв, свідчив. Я заохочую всіх людей в Україні, які змагаються за правову, вільну, горду, щасливу, багату Українську державу, щоб вони не падали у відчай, щоб не знеохочувалися, а щоб свідчили, сповідували правдиві ідеали, щоб вони єднали людей, а не ділили їх.
ВЛАДА БОЇТЬСЯ СВОГО НАРОДУ
Отче, а взагалі що це за сигнал, що Служба безпеки взялася за студентів і освітян?
Це свідчить про страх влади. Подібні прийоми – це є прийоми людей, які бояться свого народу. Прикро, що у влади немає довіри до народу.
А чи можна протистояти шпигунству?
Треба про це говорити. Боротися відкритістю. Тому я написав цей меморандум.
До Львова приїжджав президент Янукович. Його зустрічали акціями протесту. Ваші студенти брали в них участь?
Я про це не знаю.
Ви навчалися в Гарварді й Римі, мали безліч можливостей зробити собі кар’єру на Заході. Чому ви все таки вирішили повернутися в Україну?
Я українець. Мої предки віддали своє життя за волю України. Я вважав, що служити Україні, яка в той час виходила з дуже складних тоталітарних обставин та історичних травм, – велика честь і великий привілей. Я ні про що не жалкую. А дуже тішуся, що з нашого університету вже вийшло 700 випускників, які є не тільки добрими спеціалістами, моральними людьми. Вони особистості, щасливі й хочуть служити Богові та Україні. Це мене надихає.
СБУ як бізнес і каральний меч
У матеріалі під назвою Клацнути "СБУ: так кується "каральний меч Януковича" автор Юрій Бутусов розглядає роль, яку СБУ виконує за керівника Валерія Хорошковського та президента Віктора Януковича.
Попри гучні заяви про неупереджене розслідування зловживань попереднього уряду з боку як влади так і силових органів, пише пан Бутусов, сумнівно, що хоча би одну справу буде доведено до кінця. Автор пояснює це вибірковістю правоохоронних органів України.
Оцінюючи кадрові призначення пана Хорошковського, автор статті припускає, що новий голова СБУ будує вертикаль, яка б забезпечила виконання двох завдань: "захисту економічних інтересів... і володіння політичним інструментом впливу".
Окрему увагу автор статті присвячує контррозвідувальній діяльності СБУ, зазначаючи, що тут в Україні цілковита невідповідність дій та заяв.
Йдеться про те, що на тлі заяви пана Хорошковського про контррозвідку як пріоритет, укладається домовленість із Росією про повернення співробітників ФСБ до Криму та ухвалюється рішення про те, що "всю роботу департаменту контррозвідки з питань російських спецслужб в Україні повністю припинено". Це, як наголошує автор статті, суперечить і шкодить державній безпеці України, захищати яку покликана СБУ.
Більше того, цей крок зводить нанівець усю багатолітню роботу СБУ із протидії "найактивнішій іноземній спецслужбі України", а також є показником слабкості зовнішньої політики та спецслужб України.
Пан Бутусов наводить приклади інших країн, наголошуючи, що ефективна робота контррозвідки не є перешкодою для налагодження міждержавних відносин, вона, натомість, свідчить про потугу держави.
Пояснюючи причини не завжди ефективної роботи СБУ, автор статті говорить про низькі зарплати у фахівців, які мають протидіяти злочинцям із прибутками на кілька порядків більше, а також про непродуманий розподіл коштів всередині організації. Зокрема, керівництво Служби планує відправити в Африку загін "Альфи" для боротьби із піратами, тоді як підготовка спеціалістів для нелегальної роботи профінансовано за останні 4 роки лише на 3%. Тоді як саме нелегальна робота є "становим хребтом кожної серйозної спецслужби, яка націлена на добування важливої і таємної інформації".
Оцінюючи роботу СБУ в історичному розрізі, пан Бутусов доходить висновку, що найефективніше Служба працювала за часів президентства Леоніда Кучми, оскільки тоді в основі її роботи було дотримання закону.
Тепер же, як вважає автор, Служба безпеки України "працює як бізнес-підприємство". Та і саме поняття "державної безпеки", на його думку, перетворилося на абстракцію і перестало бути пріоритетом, причому розвал системи держбезпеки в Україні розпочався ще за часів попереднього президента.
Попри гучні заяви про неупереджене розслідування зловживань попереднього уряду з боку як влади так і силових органів, пише пан Бутусов, сумнівно, що хоча би одну справу буде доведено до кінця. Автор пояснює це вибірковістю правоохоронних органів України.
Оцінюючи кадрові призначення пана Хорошковського, автор статті припускає, що новий голова СБУ будує вертикаль, яка б забезпечила виконання двох завдань: "захисту економічних інтересів... і володіння політичним інструментом впливу".
Окрему увагу автор статті присвячує контррозвідувальній діяльності СБУ, зазначаючи, що тут в Україні цілковита невідповідність дій та заяв.
Йдеться про те, що на тлі заяви пана Хорошковського про контррозвідку як пріоритет, укладається домовленість із Росією про повернення співробітників ФСБ до Криму та ухвалюється рішення про те, що "всю роботу департаменту контррозвідки з питань російських спецслужб в Україні повністю припинено". Це, як наголошує автор статті, суперечить і шкодить державній безпеці України, захищати яку покликана СБУ.
Більше того, цей крок зводить нанівець усю багатолітню роботу СБУ із протидії "найактивнішій іноземній спецслужбі України", а також є показником слабкості зовнішньої політики та спецслужб України.
Пан Бутусов наводить приклади інших країн, наголошуючи, що ефективна робота контррозвідки не є перешкодою для налагодження міждержавних відносин, вона, натомість, свідчить про потугу держави.
Пояснюючи причини не завжди ефективної роботи СБУ, автор статті говорить про низькі зарплати у фахівців, які мають протидіяти злочинцям із прибутками на кілька порядків більше, а також про непродуманий розподіл коштів всередині організації. Зокрема, керівництво Служби планує відправити в Африку загін "Альфи" для боротьби із піратами, тоді як підготовка спеціалістів для нелегальної роботи профінансовано за останні 4 роки лише на 3%. Тоді як саме нелегальна робота є "становим хребтом кожної серйозної спецслужби, яка націлена на добування важливої і таємної інформації".
Оцінюючи роботу СБУ в історичному розрізі, пан Бутусов доходить висновку, що найефективніше Служба працювала за часів президентства Леоніда Кучми, оскільки тоді в основі її роботи було дотримання закону.
Тепер же, як вважає автор, Служба безпеки України "працює як бізнес-підприємство". Та і саме поняття "державної безпеки", на його думку, перетворилося на абстракцію і перестало бути пріоритетом, причому розвал системи держбезпеки в Україні розпочався ще за часів попереднього президента.
30.05.10
Добкін похвалив харківську міліцію за розгін екологічної акції
Губернатор Харківської області Михайло Добкін підтримав дії міліції по розгону акції проти вирубки дерев у Центральному парку культури і відпочинку ім. Горького.
"Ми підтримуємо правоохоронні органи в їх діях і надалі будемо сприяти у виконанні ними службових обов'язків якісно і своєчасно", - заявив Добкін.
Добкін називає дії учасників акції провокаційними, хуліганськими і проплаченими. "Підбурюючи громадськість, вони вже пішли на звинувачення правоохоронців, які, виконуючи свої прямі обов'язки в рамках чинного законодавства, намагаються навести порядок на об'єкті будівництва", - сказав він.
Губернатор відзначає, що протягом декількох тижнів з центральних і місцевих телеканалів звучать повідомлення про нібито знищення вікових лісів парку Горького, однак заявляє, що у формулюванні цих повідомлень є чимало помилок.
"Можливо, вони викликані непоінформованістю людей, яких використовує у своїх політичних планах купка, так званої, опозиції", - вважає він.
При цьому Добкін наголошує, що дорога, яку планують збудувати, внесена до генерального плану Харкова, рішення про її будівництво ухвалене членами виконкому Харківської міської ради ще в 2005 році, отримані всі відповідні дозволи на будівництво дороги, а її проект схвалений у 2008 році Міністерством регіонального розвитку та будівництва.
Губернатор також посилається на висновки Товариства захисту природи, згідно з яким дорога поліпшить екологічну ситуацію, оскільки час руху автотранспорту буде скорочено майже удвічі і зменшиться час простою автомобілів.
Добкін підкреслив, що будівництво дороги від Сумської до Новгородської має об'єднати всіх, хто небайдужий до зовнішнього вигляду міста, і висловив готовність до конструктивного діалогу і співпраці з усіма громадськими організаціями Харкова, які насправді дбають про майбутнє міста.
Як повідомлялося, 28 травня невідомі в цивільному одязі з бейджами Муніципальна охорона прорвали кордон учасників акції по захисту дерев від вирубки в Центральному парку імені Горького в Харкові, і в парк увійшла важка землерийна техніка. В ході протистояння міліція затримала близько десяти захисників парку.
***
19 травня Харківська міськрада ухвалила рішення про будівництво нової дороги. Для цього на ділянці дороги від вулиці Сумської до вулиці Новгородської необхідно вирубати 503 дерева в парку Горького. Натомість вирубаних дерев КП Харківзеленбуд отримає 30 500 грн з міського бюджету на висадку нових дерев.
20 травня почалася вирубка дерев в парку Горького для пробивання нової дороги. Проте 25 травня, на місці вирубки лісу стався інцидент. Захисники парку зажадали від влади негайно припинити вирубку дерев. В.о. мера Харкова Геннадій Кернес заявив, що дорога в парку імені Горького буде побудована: "Ніякі лузери не завадять нам побудувати дорогу".
"Ми підтримуємо правоохоронні органи в їх діях і надалі будемо сприяти у виконанні ними службових обов'язків якісно і своєчасно", - заявив Добкін.
Добкін називає дії учасників акції провокаційними, хуліганськими і проплаченими. "Підбурюючи громадськість, вони вже пішли на звинувачення правоохоронців, які, виконуючи свої прямі обов'язки в рамках чинного законодавства, намагаються навести порядок на об'єкті будівництва", - сказав він.
Губернатор відзначає, що протягом декількох тижнів з центральних і місцевих телеканалів звучать повідомлення про нібито знищення вікових лісів парку Горького, однак заявляє, що у формулюванні цих повідомлень є чимало помилок.
"Можливо, вони викликані непоінформованістю людей, яких використовує у своїх політичних планах купка, так званої, опозиції", - вважає він.
При цьому Добкін наголошує, що дорога, яку планують збудувати, внесена до генерального плану Харкова, рішення про її будівництво ухвалене членами виконкому Харківської міської ради ще в 2005 році, отримані всі відповідні дозволи на будівництво дороги, а її проект схвалений у 2008 році Міністерством регіонального розвитку та будівництва.
Губернатор також посилається на висновки Товариства захисту природи, згідно з яким дорога поліпшить екологічну ситуацію, оскільки час руху автотранспорту буде скорочено майже удвічі і зменшиться час простою автомобілів.
Добкін підкреслив, що будівництво дороги від Сумської до Новгородської має об'єднати всіх, хто небайдужий до зовнішнього вигляду міста, і висловив готовність до конструктивного діалогу і співпраці з усіма громадськими організаціями Харкова, які насправді дбають про майбутнє міста.
Як повідомлялося, 28 травня невідомі в цивільному одязі з бейджами Муніципальна охорона прорвали кордон учасників акції по захисту дерев від вирубки в Центральному парку імені Горького в Харкові, і в парк увійшла важка землерийна техніка. В ході протистояння міліція затримала близько десяти захисників парку.
***
19 травня Харківська міськрада ухвалила рішення про будівництво нової дороги. Для цього на ділянці дороги від вулиці Сумської до вулиці Новгородської необхідно вирубати 503 дерева в парку Горького. Натомість вирубаних дерев КП Харківзеленбуд отримає 30 500 грн з міського бюджету на висадку нових дерев.
20 травня почалася вирубка дерев в парку Горького для пробивання нової дороги. Проте 25 травня, на місці вирубки лісу стався інцидент. Захисники парку зажадали від влади негайно припинити вирубку дерев. В.о. мера Харкова Геннадій Кернес заявив, що дорога в парку імені Горького буде побудована: "Ніякі лузери не завадять нам побудувати дорогу".
Польща не буде вибачатися перед Росією за розташування на своїй території американських ракет
Польща не буде вибачатися перед Росією за розташування на своїй території американських ракет «Петріот». Про це заявив міністр закордонних справ країни Радослав Сікорський, повідомляє 5 канал.
Коментуючи напруження між двома країнами через встановлення ракет, він зауважив, що Польща є членом НАТО, і розташування зброї має виключно оборонний характер.
При цьому він поставив зустрічне питання: «А як же бути з російським комплексом С-300 біля польського кордону?».
Нагадаємо, 23 травня Польща розташувала на своїй території американський ракетний комплекс «Patriot» у містечку Моронг за 80 кілометрів від російського кордону. Москва зажадала пояснень стосовно розташування зброї у безпосередній близькості від свого кордону.
Коментуючи напруження між двома країнами через встановлення ракет, він зауважив, що Польща є членом НАТО, і розташування зброї має виключно оборонний характер.
При цьому він поставив зустрічне питання: «А як же бути з російським комплексом С-300 біля польського кордону?».
Нагадаємо, 23 травня Польща розташувала на своїй території американський ракетний комплекс «Patriot» у містечку Моронг за 80 кілометрів від російського кордону. Москва зажадала пояснень стосовно розташування зброї у безпосередній близькості від свого кордону.
Яценюк хоче, щоб ПР голосувала за закон проти свого "ожиріння"
Народний депутат від блоку “Наша Україна – Народна самооборона”, лідер "Фронту змін" Арсеній ЯЦЕНЮК пропонує скоротити на 20% витрати на утримання Президента, Верховної Ради та Кабінету міністрів.
Про це він заявив в ефірі передачі "Шустер Live" на телеканалі “Україна”.
"Моя позиція дуже чітка: я вимагаю, щоб Партія регіонів скасувала, а точніше зменшила на 20% всі витрати на утримання Президента, Верховної Ради і утримання Кабінету міністрів", - сказав він.
За словами А.ЯЦЕНЮКА, всі країни світу зменшують витрати на утримання своїх владних органів і лише Україна пішла у зворотному напрямку.
"До того моменту, поки Партія регіонів не поставить на голосування закон про зменшення свого “ожиріння”, до того моменту в парламенті немає сенсу ні за що голосувати", - сказав він.
Довідка УНІАН. За інформацією тижневика «Коментарі:», який посилається на дані державного і місцевих бюджетів, видатки на утримання чиновників усіх рівнів зросли на 25%, порівняно з минулим роком.
Як пише видання, цього року витрати на утримання Державного управління справами збільшуються на 233,6 млн. грн., або на 28%, а на забезпечення діяльності Президента планується витратити на 34 млн. грн., або на 17% більше, ніж роком раніше.
Усього утримання ДУС обійдеться країні більш як в 1 млрд. грн. Більш як на 32 млн. грн. збільшуються витрати на утримання секретаріату Кабміну (на 12%), а витрати на утримання апарату Верховної Ради зросли на 81,2 млн. грн., або на 11%, порівняно з 2009 роком.
Про це він заявив в ефірі передачі "Шустер Live" на телеканалі “Україна”.
"Моя позиція дуже чітка: я вимагаю, щоб Партія регіонів скасувала, а точніше зменшила на 20% всі витрати на утримання Президента, Верховної Ради і утримання Кабінету міністрів", - сказав він.
За словами А.ЯЦЕНЮКА, всі країни світу зменшують витрати на утримання своїх владних органів і лише Україна пішла у зворотному напрямку.
"До того моменту, поки Партія регіонів не поставить на голосування закон про зменшення свого “ожиріння”, до того моменту в парламенті немає сенсу ні за що голосувати", - сказав він.
Довідка УНІАН. За інформацією тижневика «Коментарі:», який посилається на дані державного і місцевих бюджетів, видатки на утримання чиновників усіх рівнів зросли на 25%, порівняно з минулим роком.
Як пише видання, цього року витрати на утримання Державного управління справами збільшуються на 233,6 млн. грн., або на 28%, а на забезпечення діяльності Президента планується витратити на 34 млн. грн., або на 17% більше, ніж роком раніше.
Усього утримання ДУС обійдеться країні більш як в 1 млрд. грн. Більш як на 32 млн. грн. збільшуються витрати на утримання секретаріату Кабміну (на 12%), а витрати на утримання апарату Верховної Ради зросли на 81,2 млн. грн., або на 11%, порівняно з 2009 роком.
Концерну "Антонов" не світить блокуючий пакет в СП з росіянами?
Український авіабудівний концерн «Антонов», який наприкінці квітня підписав угоду з російською «Об`єднаною авіабудівною корпорацією» (ОАК) про створення спільного підприємства, не отримає в ньому блокуючого пакету акцій.
Таку думку висловив директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин БАДРАК у своїй статті для тижневика «Дзеркало тижня» (№ 20 (800) від 29 травня - 4 червня 2010 р.).
«Хоча підготовку інтеграційних документів має бути закінчено до 1 серпня, вже сьогодні експерти стверджують: ніякого блокуючого пакета в обмін на повний контроль над українським авіапромом не буде!», — зазначає він.
При цьому в контексті майбутнього партнерства В.БАДРАК вказав на неухильне зростання частки Російської держави в ОАК.
«У результаті акценти при фінансуванні розставляє не ринкова доцільність проектів, а доступ лобістів до високопоставлених чиновників столиці. По-друге, підтримка ЗАТ «Гражданские самолеты Сухого» та НВК «Иркут» усередині ОАК здійснюється з таким перекосом, що це викликає стурбованість багатьох менеджерів у самій Росії», — зазначає експерт.
При цьому В.БАДРАК наголошує, що введення в експлуатацію нових російських пасажирських і транспортних літаків дуже відстає від стрімкого застарівання парку, що експлуатується.
«Наведемо хоча б один приклад із життя розробок військово-транспортної авіації. ВАТ «МАК «Ильюшин» веде одночасно три розробки (Іл-476, Іл-112 і Іл-214), а на ділі це непосильне завдання вже призвело до атрофії всього сегмента», — вважає експерт.
Зважаючи на ці нюанси, зазначає В.БАДРАК, нескладно припустити, що Харківський авіазавод і київське серійне виробництво АНТК ім. Антонова (колишній завод «Авіант») опиняться на межі вимирання.
«Власне, серійні потужності РФ майже не потрібні, вони йдуть «як би» в пакеті з КБ, — пояснює експерт. — А от контроль над АНТК ім. Антонова дасть змогу підтягти пасажирське і транспортне літакобудування».
Як повідомляв УНІАН, 26 травня генеральний конструктор «Антонова» Дмитро КІВА у коментарі УНІАН повідомив, що концерн «Антонов» і російське ВАТ «Об`єднана авіабудівна корпорація» фактично домовилися про створення спільного підприємства на рівних умовах.
Він зазначив, що домовленості були досягнуті в результаті декількох раундів переговорів між авіабудівними компаніями України та Росії. Документи про створення СП можуть бути готові вже до наступного засідання робочої групи зі співробітництва України та Росії у галузі промисловості, яке може відбутися в липні-серпні.
«Ми пропонували створити СП на умовах 50 на 50. Це б забезпечило рівноправну партнерську співпрацю. У росіян була дещо інша пропозиція, проте ми довго дискутували із цього приводу, й зрештою росіяни погодилися з розумністю наших пропозицій, і погодилися діяти саме так (створювати СП 50 на 50 - УНІАН)», - сказав Д.КІВА.
При цьому він зазначив, що створення СП не передбачає передачу власності й прав між компаніями. За його словами, СП координуватиме виробництво авіапродукції, кооперацію, маркетинг, а також продаж літаків третім країнам.
Таку думку висловив директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин БАДРАК у своїй статті для тижневика «Дзеркало тижня» (№ 20 (800) від 29 травня - 4 червня 2010 р.).
«Хоча підготовку інтеграційних документів має бути закінчено до 1 серпня, вже сьогодні експерти стверджують: ніякого блокуючого пакета в обмін на повний контроль над українським авіапромом не буде!», — зазначає він.
При цьому в контексті майбутнього партнерства В.БАДРАК вказав на неухильне зростання частки Російської держави в ОАК.
«У результаті акценти при фінансуванні розставляє не ринкова доцільність проектів, а доступ лобістів до високопоставлених чиновників столиці. По-друге, підтримка ЗАТ «Гражданские самолеты Сухого» та НВК «Иркут» усередині ОАК здійснюється з таким перекосом, що це викликає стурбованість багатьох менеджерів у самій Росії», — зазначає експерт.
При цьому В.БАДРАК наголошує, що введення в експлуатацію нових російських пасажирських і транспортних літаків дуже відстає від стрімкого застарівання парку, що експлуатується.
«Наведемо хоча б один приклад із життя розробок військово-транспортної авіації. ВАТ «МАК «Ильюшин» веде одночасно три розробки (Іл-476, Іл-112 і Іл-214), а на ділі це непосильне завдання вже призвело до атрофії всього сегмента», — вважає експерт.
Зважаючи на ці нюанси, зазначає В.БАДРАК, нескладно припустити, що Харківський авіазавод і київське серійне виробництво АНТК ім. Антонова (колишній завод «Авіант») опиняться на межі вимирання.
«Власне, серійні потужності РФ майже не потрібні, вони йдуть «як би» в пакеті з КБ, — пояснює експерт. — А от контроль над АНТК ім. Антонова дасть змогу підтягти пасажирське і транспортне літакобудування».
Як повідомляв УНІАН, 26 травня генеральний конструктор «Антонова» Дмитро КІВА у коментарі УНІАН повідомив, що концерн «Антонов» і російське ВАТ «Об`єднана авіабудівна корпорація» фактично домовилися про створення спільного підприємства на рівних умовах.
Він зазначив, що домовленості були досягнуті в результаті декількох раундів переговорів між авіабудівними компаніями України та Росії. Документи про створення СП можуть бути готові вже до наступного засідання робочої групи зі співробітництва України та Росії у галузі промисловості, яке може відбутися в липні-серпні.
«Ми пропонували створити СП на умовах 50 на 50. Це б забезпечило рівноправну партнерську співпрацю. У росіян була дещо інша пропозиція, проте ми довго дискутували із цього приводу, й зрештою росіяни погодилися з розумністю наших пропозицій, і погодилися діяти саме так (створювати СП 50 на 50 - УНІАН)», - сказав Д.КІВА.
При цьому він зазначив, що створення СП не передбачає передачу власності й прав між компаніями. За його словами, СП координуватиме виробництво авіапродукції, кооперацію, маркетинг, а також продаж літаків третім країнам.
Росія планує отримати тотальний контроль над деякими галузями України?
Росія має намір отримати тотальний контроль над високотехнологічними галузями України.
Таку думку висловив директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин БАДРАК у своїй статті для тижневика «Дзеркало тижня».
За його словами, в ієрархічному порядку важливості для Росії перелік підприємств високотехнологічної галузі виглядає таким чином: АНТК ім. Антонова, ВАТ «Мотор Січ», НВКГ «Зоря-Машпроект», ДАХК «Артем» і ФСК «Море».
Як вважає експерт, свідоцтвом того, що Москва має намір отримати контроль над цими підприємствами, є, зокрема, слова віце-прем`єра РФ Сергія ІВАНОВА про те, що Росія пропонує США провести спільні роботи з виробництва літаків Ан-124 "Руслан". При цьому, як зазначає В.БАДРАК, російський чиновник «не посоромився» мимохідь зазначити, що мова йде не тільки про можливість його спільного виробництва, але і про «розподіл прав».
«Ставлення до України з таким явним нехтуванням партнерства ще до створення механізму інтеграції свідчить як мінімум про те, що в планах РФ — тотальний контроль над високотехнологічними галузями України», — підсумовує експерт.
Таку думку висловив директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин БАДРАК у своїй статті для тижневика «Дзеркало тижня».
За його словами, в ієрархічному порядку важливості для Росії перелік підприємств високотехнологічної галузі виглядає таким чином: АНТК ім. Антонова, ВАТ «Мотор Січ», НВКГ «Зоря-Машпроект», ДАХК «Артем» і ФСК «Море».
Як вважає експерт, свідоцтвом того, що Москва має намір отримати контроль над цими підприємствами, є, зокрема, слова віце-прем`єра РФ Сергія ІВАНОВА про те, що Росія пропонує США провести спільні роботи з виробництва літаків Ан-124 "Руслан". При цьому, як зазначає В.БАДРАК, російський чиновник «не посоромився» мимохідь зазначити, що мова йде не тільки про можливість його спільного виробництва, але і про «розподіл прав».
«Ставлення до України з таким явним нехтуванням партнерства ще до створення механізму інтеграції свідчить як мінімум про те, що в планах РФ — тотальний контроль над високотехнологічними галузями України», — підсумовує експерт.
СБУ звернула контррозвідувальну діяльність проти РФ
Російські спецслужби можуть сміливо розгортати діяльність в Україні - СБУ припинила роботу департаменту контррозвідки по Росії, пише Дзеркало тижня з посиланням на власні джерела.
За даними видання, такий крок є жестом доброї волі вищого керівництва України і демонстрацією нового політичного курсу країни.
Крім того, газета з'ясувала, що програма підготовки співробітників СБУ для нелегальної агентурної роботи профінансована у 2006 - 2009-му роках приблизно на 3% від запланованого, що призвело до зриву всіх програм підготовки агентів.
Тим часом, Служба безпеки України дозволила співробітникам ФСБ РФ відновити діяльність у Криму для забезпечення безпеки російського флоту.
За даними видання, такий крок є жестом доброї волі вищого керівництва України і демонстрацією нового політичного курсу країни.
Крім того, газета з'ясувала, що програма підготовки співробітників СБУ для нелегальної агентурної роботи профінансована у 2006 - 2009-му роках приблизно на 3% від запланованого, що призвело до зриву всіх програм підготовки агентів.
Тим часом, Служба безпеки України дозволила співробітникам ФСБ РФ відновити діяльність у Криму для забезпечення безпеки російського флоту.
В Україні і ще 20 країнах стартує акція Не дамо погасити свічку пам'яті, присвячена Голодомору
В Україні та 20 інших державах стартує кампанія Не дамо погасити свічку пам'яті, присвячена Голодомору 1932-1933 років.
Як повідомили в прес-центрі Центру досліджень визвольного руху, за словами генерального секретаря Світового конгресу українців Стефана Романіва, "20 країн світу, де їх громадяни разом з українцями вшановують мільйони невинних жертв злочинної політики геноциду, покажуть, що світ не дозволить ні забути, ні нівелювати пам'ять Голодомору в Україні 1932-1933 років ".
19 червня в Києві відбудеться молитва за невинно убієнних, після якої Cвічки Пам'яті вирушать в міста України і по всьому світу.
У кожній країні, яка підтримала кампанію, - Великобританія, Австралія, США, Іспанія, Канада, Аргентина, Бразилія, Греція, Росія та інші - участь у молитві візьмуть представники різних релігій та конфесій, політики, представники влади та української діаспори. Молитовна Свічка також побуває в резиденціях Європарламенту та Організації Об'єднаних Націй.
До листопада Свічка Пам'яті повернеться в Україну, де відбудуться жалобні вшанування пам'яті українців, знищених Голодомором.
"Національна пам'ять - не розмінна монета в руках політиків, які торгують національними інтересами України, - зазначив координатор кампанії в Україні Володимир В'ятрович. - Своєю активною позицією українці не допустять ревізії ключових питань історії на догоду політичній кон'юнктурі".
Заступник голови Українського інституту національної пам'яті Владислав Верстюк зазначив, що інститут підтримує цю важливу для українського суспільства ініціативу, оскільки пам'ять про геноцид українців у 1932-1933 роках є невід'ємним елементом державного становлення України.
Організатори кампанії - Світовий конгрес українців, Український інститут національної пам'яті. Кампанію підтримали - Центр національного відродження імені Степана Бандери, Фонд Україна 3000, Київське товариство Меморіал, Спілка української молоді, Пласт, ГО Люстрація, Центр досліджень визвольного руху, Молодіжний націоналістичний конгрес.
Як повідомлялося, народний депутат Василь Кисельов пропонує вилучити зі ст. 1 Закону України Про Голодомор 1932-1933 років в Україні поняття "геноцид".
Міністр освіти і науки України Дмитро Табачник запропонував записати в навчальній програмі, що "Голодомор 1933 року - це загальна трагедія народів України, Росії, Білорусі, Казахстану".
Як повідомили в прес-центрі Центру досліджень визвольного руху, за словами генерального секретаря Світового конгресу українців Стефана Романіва, "20 країн світу, де їх громадяни разом з українцями вшановують мільйони невинних жертв злочинної політики геноциду, покажуть, що світ не дозволить ні забути, ні нівелювати пам'ять Голодомору в Україні 1932-1933 років ".
19 червня в Києві відбудеться молитва за невинно убієнних, після якої Cвічки Пам'яті вирушать в міста України і по всьому світу.
У кожній країні, яка підтримала кампанію, - Великобританія, Австралія, США, Іспанія, Канада, Аргентина, Бразилія, Греція, Росія та інші - участь у молитві візьмуть представники різних релігій та конфесій, політики, представники влади та української діаспори. Молитовна Свічка також побуває в резиденціях Європарламенту та Організації Об'єднаних Націй.
До листопада Свічка Пам'яті повернеться в Україну, де відбудуться жалобні вшанування пам'яті українців, знищених Голодомором.
"Національна пам'ять - не розмінна монета в руках політиків, які торгують національними інтересами України, - зазначив координатор кампанії в Україні Володимир В'ятрович. - Своєю активною позицією українці не допустять ревізії ключових питань історії на догоду політичній кон'юнктурі".
Заступник голови Українського інституту національної пам'яті Владислав Верстюк зазначив, що інститут підтримує цю важливу для українського суспільства ініціативу, оскільки пам'ять про геноцид українців у 1932-1933 роках є невід'ємним елементом державного становлення України.
Організатори кампанії - Світовий конгрес українців, Український інститут національної пам'яті. Кампанію підтримали - Центр національного відродження імені Степана Бандери, Фонд Україна 3000, Київське товариство Меморіал, Спілка української молоді, Пласт, ГО Люстрація, Центр досліджень визвольного руху, Молодіжний націоналістичний конгрес.
Як повідомлялося, народний депутат Василь Кисельов пропонує вилучити зі ст. 1 Закону України Про Голодомор 1932-1933 років в Україні поняття "геноцид".
Міністр освіти і науки України Дмитро Табачник запропонував записати в навчальній програмі, що "Голодомор 1933 року - це загальна трагедія народів України, Росії, Білорусі, Казахстану".
У ПР упевнені, що "зухвала Росія" не хоче бачити Україну сильною державою
Народний депутат від Партії регіонів Володимир Ландик впевнений, що влада Росії не хоче бачити Україну сильною державою.
"Росія - це дуже хитра, зухвала країна. Вона вже не єльцинська. Це він говорив: "Прокидаєшся і думаєш: що ти зробив для України". Ці вже прокидаються і думають: що вкрасти в України ", - заявив Ландик в інтерв'ю Газеті по-українськи.
Ландик наголосив, що йому дуже не сподобалася остання зустріч російського президента Дмитра Медведєва з українськими олігархами.
"Вони хотіли качати туркменський, казахський газ через російську територію, а Росія сказала їм: "До побачення". Ми ж Росії ніколи не казали "до побачення", - обурився він. Таким чином, зауважив регіонал, Росія показала, що не хоче бачити Україну сильною державою.
Ландик також зізнався, що йому і всій фракції Партії регіонів соромно, коли з антиукраїнськими висловлюваннями виступають однопартійці Вадим Колесніченко і Михайло Чечетов.
Крім того, депутат від Партії регіонів сумнівається у взаємовигідному характері підписаних Президентом України Віктором Януковичем угод про продовження перебування ЧФ РФ у Севастополі.
"Знаєте, що таке Україна для зухвалої Росії? Ми - ніхто. І раптом - із Севастополя Копняк! Але вони підуть на все, щоб бути тут з іржавими непотрібними мильницями. І ми розуміємо, що Росія знизила ціну на газ на 100 доларів тільки тому, щоб там залишитися. І я не дуже вірю, що вона нам дасть обіцяні 40 мільярдів ", - сказав Ландик.
Як повідомлялося, депутат Партії регіонів Володимир Зубанов не виключає можливості оскарження прокуратурою рішення, прийнятого в Криму про використання російської мови як регіональної.
"Росія - це дуже хитра, зухвала країна. Вона вже не єльцинська. Це він говорив: "Прокидаєшся і думаєш: що ти зробив для України". Ці вже прокидаються і думають: що вкрасти в України ", - заявив Ландик в інтерв'ю Газеті по-українськи.
Ландик наголосив, що йому дуже не сподобалася остання зустріч російського президента Дмитра Медведєва з українськими олігархами.
"Вони хотіли качати туркменський, казахський газ через російську територію, а Росія сказала їм: "До побачення". Ми ж Росії ніколи не казали "до побачення", - обурився він. Таким чином, зауважив регіонал, Росія показала, що не хоче бачити Україну сильною державою.
Ландик також зізнався, що йому і всій фракції Партії регіонів соромно, коли з антиукраїнськими висловлюваннями виступають однопартійці Вадим Колесніченко і Михайло Чечетов.
Крім того, депутат від Партії регіонів сумнівається у взаємовигідному характері підписаних Президентом України Віктором Януковичем угод про продовження перебування ЧФ РФ у Севастополі.
"Знаєте, що таке Україна для зухвалої Росії? Ми - ніхто. І раптом - із Севастополя Копняк! Але вони підуть на все, щоб бути тут з іржавими непотрібними мильницями. І ми розуміємо, що Росія знизила ціну на газ на 100 доларів тільки тому, щоб там залишитися. І я не дуже вірю, що вона нам дасть обіцяні 40 мільярдів ", - сказав Ландик.
Як повідомлялося, депутат Партії регіонів Володимир Зубанов не виключає можливості оскарження прокуратурою рішення, прийнятого в Криму про використання російської мови як регіональної.
На відкритті пам'ятника Черновецький забув імена засновників Києва
Мер Києва Леонід Черновецький, відкриваючи 28 травня відреставрований пам'ятник засновникам Києва, забув їх імена, пише Gazeta.ua.
Відкриття пам'ятника відбулося в урочистій обстановці. У Старонаводницькому парку грав Київський муніципальний духовий оркестр і співали вокалісти ансамблю Благовіст. Відкриття було заплановане на половину другого дня.
Мер столиці запізнився на 16 хвилин.
Синьо-жовту стрічку, якою був обв'язаний пам'ятник, зняв Леонід Черновецький. Під час його вітального слова стався конфуз - міський голова забув імена засновників Києва.
"Як я і обіцяв, до дня Києва ми відкриваємо повністю відреставрований найголовніший пам'ятний знак Києва, пам'ятник засновникам Києва: Хориву, їх сестрі Ще .. Кию, - сказав Черновецький. Після секундної паузи він виправився. - Щеку і їх сестрі Либіді".
Подальшу промову мер міста читав з папірця. Після Черновецького виступав Валентин Згурський, який обіймав посаду голови київського міськвиконкому у 1979-1990 р. Він не зміг згадати імена Кия і Хорива.
"Щоб увічнити 1500-річчя Києва було прийнято рішення спорудити пам'ятник засновникам міста Хориву і ... Ой .. і Либіді. Сестрі. Коротше кажучи, стало питання де ж його поставити ...", - розповів Згурський, виступаючи перед публікою.
Нагадаємо, пам'ятник засновникам Києва - Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь, що на Набережному шосе, частково обрушився ввечері, 23 лютого. Обрушилася частина човна з фігурами братів Щека і Хорива. Відремонтувати і встановити пам'ятник міська влада вирішила до Дня Києва.
28 травня Київська міська державна адміністрація відкрила для відвідувань повністю відреставрований пам'ятник засновникам Києва - Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь в Наводницькому парку. Фігури засновників були повністю відреставровані, зсередини кожної фігури був видалений старий бетон і залитий новий з гідроізоляційними властивостями. Крім цього, в рамках реставрації пам'ятника були замінені окремі фрагменти тури й хвиль, на яких вона стоїть, а сам пам'ятник покритий антикорозійним складом.
Пам'ятник на честь засновників Києва був установлений в 1982 році - до 1500-річчя міста.
Відкриття пам'ятника відбулося в урочистій обстановці. У Старонаводницькому парку грав Київський муніципальний духовий оркестр і співали вокалісти ансамблю Благовіст. Відкриття було заплановане на половину другого дня.
Мер столиці запізнився на 16 хвилин.
Синьо-жовту стрічку, якою був обв'язаний пам'ятник, зняв Леонід Черновецький. Під час його вітального слова стався конфуз - міський голова забув імена засновників Києва.
"Як я і обіцяв, до дня Києва ми відкриваємо повністю відреставрований найголовніший пам'ятний знак Києва, пам'ятник засновникам Києва: Хориву, їх сестрі Ще .. Кию, - сказав Черновецький. Після секундної паузи він виправився. - Щеку і їх сестрі Либіді".
Подальшу промову мер міста читав з папірця. Після Черновецького виступав Валентин Згурський, який обіймав посаду голови київського міськвиконкому у 1979-1990 р. Він не зміг згадати імена Кия і Хорива.
"Щоб увічнити 1500-річчя Києва було прийнято рішення спорудити пам'ятник засновникам міста Хориву і ... Ой .. і Либіді. Сестрі. Коротше кажучи, стало питання де ж його поставити ...", - розповів Згурський, виступаючи перед публікою.
Нагадаємо, пам'ятник засновникам Києва - Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь, що на Набережному шосе, частково обрушився ввечері, 23 лютого. Обрушилася частина човна з фігурами братів Щека і Хорива. Відремонтувати і встановити пам'ятник міська влада вирішила до Дня Києва.
28 травня Київська міська державна адміністрація відкрила для відвідувань повністю відреставрований пам'ятник засновникам Києва - Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь в Наводницькому парку. Фігури засновників були повністю відреставровані, зсередини кожної фігури був видалений старий бетон і залитий новий з гідроізоляційними властивостями. Крім цього, в рамках реставрації пам'ятника були замінені окремі фрагменти тури й хвиль, на яких вона стоїть, а сам пам'ятник покритий антикорозійним складом.
Пам'ятник на честь засновників Києва був установлений в 1982 році - до 1500-річчя міста.
Ректорат УКУ прокоментував відвідини представниками СБУ навчального закладу
Ректорат Українського Католицького Університету прокоментував меморандум ректора Українського Католицького Університету про відвідини УКУ 18 травня представником Служби безпеки України – відповідальним за стосунки з Церквами. «Сподіваємося, що представники владних структур розуміють несумісність методів тоталітарного минулого з цілями побудови вільного суспільства, в якому пошанована людська гідність. Від цих методів страждає і гідність самих співробітників СБУ, які вимушено опиняються у морально хибних ситуаціях. Нашим спільним завданням є не допустити інерційного скочування українського суспільства у стереотипи давнього упокорення, яке загрожує водночас і політичній, і духовній безпеці наших громадян», – наголошується в коментарі ректорату УКУ.
ZAXID.NET подає коментар ректорату Українського Католицького Університету в повному обсязі:
"В основу цього меморандуму лягли нотатки, зроблені одразу ж після розмови ректора УКУ о. Бориса Ґудзяка з представником СБУ 18 травня 2010 р., які були представлені членам ректорату, а також обговорені на зустрічах із викладачами та студентами Університету (19 і 20 травня). Стало зрозуміло, що цією інформацією ми повинні поділитися з ширшою громадськістю. Текст меморандуму англійською мовою було представлено учасникам Генеральної асамблеї європейської федерації католицьких університетів, яка відбувалася 20-22 травня в УКУ, а також розповсюджено в електронній формі серед наших приятелів та доброчинців.
Сучасні обставини, в яких доводиться діяти українським університетам, вимагають від керівництва великої відповідальності за долю їхніх інституцій та довірених їхньому проводу людей. Водночас, молоді особи потребують та очікують чітких і ясних моральних орієнтирів та особистого прикладу. УКУ є середовищем, в якому студенти мають нагоду розпізнавати покликання до морального життя, здобувати досвід громадянських чеснот, смак до свободи і пошану до гідності людини. Ми намагаємося бути нормальним університетом і віримо, що молоді люди в Україні заслуговують на те, щоб жити у нормальному суспільстві. Наше завдання – допомагати їм у цьому не тільки в аудиторії, але й у конкретних ситуаціях, які ставить перед нами життя. Саме таким викликом є подія, оприлюднена в цьому меморандумі.
Ми не можемо погодитися з підходом, де обговорення громадянської активності студентства має відбуватися в непублічний спосіб і з чужого голосу. Висловлення лояльності з такими методами може сіяти тільки підозру, а не будувати довіру. Без такої довіри справжній процес навчання і виховання неможливий. УКУ є автономною інтелектуальною спільнотою, яка може розрізнити, де проходить межа між вихованням у громадянській свободі та політичним тиском і маніпулятивними технологіями.
Наша країна як ніколи потребує відкритої комунікації між учасниками суспільно-політичного життя та формування спільного простору довіри. Маючи добру волю та надію на налагодження такої довіри, ми оприлюднюємо цей документ. Сподіваємося, що представники владних структур розуміють несумісність методів тоталітарного минулого з цілями побудови вільного суспільства, в якому пошанована людська гідність. Від цих методів страждає і гідність самих співробітників СБУ, які вимушено опиняються у морально хибних ситуаціях. Нашим спільним завданням є не допустити інерційного скочування українського суспільства у стереотипи давнього упокорення, яке загрожує водночас і політичній, і духовній безпеці наших громадян.
Ми також висловлюємо солідарність із тими громадським колами, які шанують чесне та відкрите спілкування і вважають його умовою здорових людських та суспільних стосунків. До такої ж чесної та відкритої співпраці ми закликаємо і органи державної влади.
Ректорат УКУ".
Нагадаємо, ректор Українського Католицького Університету о. Борис Гудзяк 25 травня оприлюднив відкритий меморандум про візит до університету представника Служби безпеки України, у якому заявив про спробу СБУ чинити тиск на студентів.
ZAXID.NET подає коментар ректорату Українського Католицького Університету в повному обсязі:
"В основу цього меморандуму лягли нотатки, зроблені одразу ж після розмови ректора УКУ о. Бориса Ґудзяка з представником СБУ 18 травня 2010 р., які були представлені членам ректорату, а також обговорені на зустрічах із викладачами та студентами Університету (19 і 20 травня). Стало зрозуміло, що цією інформацією ми повинні поділитися з ширшою громадськістю. Текст меморандуму англійською мовою було представлено учасникам Генеральної асамблеї європейської федерації католицьких університетів, яка відбувалася 20-22 травня в УКУ, а також розповсюджено в електронній формі серед наших приятелів та доброчинців.
Сучасні обставини, в яких доводиться діяти українським університетам, вимагають від керівництва великої відповідальності за долю їхніх інституцій та довірених їхньому проводу людей. Водночас, молоді особи потребують та очікують чітких і ясних моральних орієнтирів та особистого прикладу. УКУ є середовищем, в якому студенти мають нагоду розпізнавати покликання до морального життя, здобувати досвід громадянських чеснот, смак до свободи і пошану до гідності людини. Ми намагаємося бути нормальним університетом і віримо, що молоді люди в Україні заслуговують на те, щоб жити у нормальному суспільстві. Наше завдання – допомагати їм у цьому не тільки в аудиторії, але й у конкретних ситуаціях, які ставить перед нами життя. Саме таким викликом є подія, оприлюднена в цьому меморандумі.
Ми не можемо погодитися з підходом, де обговорення громадянської активності студентства має відбуватися в непублічний спосіб і з чужого голосу. Висловлення лояльності з такими методами може сіяти тільки підозру, а не будувати довіру. Без такої довіри справжній процес навчання і виховання неможливий. УКУ є автономною інтелектуальною спільнотою, яка може розрізнити, де проходить межа між вихованням у громадянській свободі та політичним тиском і маніпулятивними технологіями.
Наша країна як ніколи потребує відкритої комунікації між учасниками суспільно-політичного життя та формування спільного простору довіри. Маючи добру волю та надію на налагодження такої довіри, ми оприлюднюємо цей документ. Сподіваємося, що представники владних структур розуміють несумісність методів тоталітарного минулого з цілями побудови вільного суспільства, в якому пошанована людська гідність. Від цих методів страждає і гідність самих співробітників СБУ, які вимушено опиняються у морально хибних ситуаціях. Нашим спільним завданням є не допустити інерційного скочування українського суспільства у стереотипи давнього упокорення, яке загрожує водночас і політичній, і духовній безпеці наших громадян.
Ми також висловлюємо солідарність із тими громадським колами, які шанують чесне та відкрите спілкування і вважають його умовою здорових людських та суспільних стосунків. До такої ж чесної та відкритої співпраці ми закликаємо і органи державної влади.
Ректорат УКУ".
Нагадаємо, ректор Українського Католицького Університету о. Борис Гудзяк 25 травня оприлюднив відкритий меморандум про візит до університету представника Служби безпеки України, у якому заявив про спробу СБУ чинити тиск на студентів.
Віце-президент США дзвонив Януковичу щодо УКУ, - Луценко
Я знаю навіть, що був дзвінок віце-президента Сполучених Штатів Америки пана Байдена до пана Януковича щодо цієї ситуації. Офіційно наша Банкова пояснює це консультаціями на політичні теми. Насправді було попередження, що це неприпустимий приклад використання спецслужб у такій дражливій темі, як освіта, а, тим більше, як освіта релігійна.
Про це повідомив у коментарі ZAXID.NET лідер "Народної самооборони", екс-міністр МВС України Юрій Луценко, коментуючи меморандум ректора УКУ про спробу СБУ чинити тиск на студентів.
Зі слів Луценка, помилка Януковича в тому, що він вважає, що прийшов на пост Президента України на 10 років, і, мовляв, всі ці речі упродовж 10 років забудуться.
"Не знаю, хто йому це втовкмачував! Другий посил, який з цього виходить, – це те, що ми можемо збудувати в Україні російську модель, на думку його команди. Це категорично неможливо, бо в Україні, якщо чесно говорити, існує дві цивілізаційні групи, одна з яких відчуває себе частиною російського світу, або так званого "руського мира", а друга – українська європейська цивілізація. Побудувати тут напівтоталітарну модель Росії неможливо, апріорі неможливо", – наголосив Луценко.
Зі слів екс-міністра МВС, чинний Президент вважає, що можна "міліції заборонити мітинги".
"Ми це бачили в Києві, ми це бачили в Харкові, ми це бачили у Львові, ми це бачили в Одесі… Він вважає, що СБУ знову може налагодити систему тотального контролю і залякування. Він вважає, що податкова може примусити підприємців платити стільки, скільки їй треба", – додав Юрій Луценко.
Нагадаємо, після того, як ректор Українського Католицького Університету о. Борис Гудзяк оприлюднив відкритий меморандум про візит до університету представника Служби безпеки України, речниця СБУ Марина Остапенко в інтерв'ю "Німецькій хвилі" повідомила, що працівник Служби безпеки України зустрічався з ректором УКУ для попередження порушення закону. "Ректору було роз'яснено норми законодавства. Зокрема, що втягнення студентів в протиправну діяльність, у можливі масові заворушення є неправомірними. Все було, відповідно до норм закону", - наголосила речниця СБУ.
Також згодом свою позицію щодо ситуації висловив і ректорат УКУ. "УКУ є автономною інтелектуальною спільнотою, яка може розрізнити, де проходить межа між вихованням у громадянській свободі та політичним тиском і маніпулятивними технологіями", – йдеться у коментарі ректорату.
Своєю чергою, як поінформував о. Борис Гудзяк, заступник глави Адміністрації Президента Ганна Герман "сказала, що вся нинішня історія з СБУ – це якесь непорозуміння. Вона дуже скритикувала дії СБУ і назвала їх дикістю".
Про це повідомив у коментарі ZAXID.NET лідер "Народної самооборони", екс-міністр МВС України Юрій Луценко, коментуючи меморандум ректора УКУ про спробу СБУ чинити тиск на студентів.
Зі слів Луценка, помилка Януковича в тому, що він вважає, що прийшов на пост Президента України на 10 років, і, мовляв, всі ці речі упродовж 10 років забудуться.
"Не знаю, хто йому це втовкмачував! Другий посил, який з цього виходить, – це те, що ми можемо збудувати в Україні російську модель, на думку його команди. Це категорично неможливо, бо в Україні, якщо чесно говорити, існує дві цивілізаційні групи, одна з яких відчуває себе частиною російського світу, або так званого "руського мира", а друга – українська європейська цивілізація. Побудувати тут напівтоталітарну модель Росії неможливо, апріорі неможливо", – наголосив Луценко.
Зі слів екс-міністра МВС, чинний Президент вважає, що можна "міліції заборонити мітинги".
"Ми це бачили в Києві, ми це бачили в Харкові, ми це бачили у Львові, ми це бачили в Одесі… Він вважає, що СБУ знову може налагодити систему тотального контролю і залякування. Він вважає, що податкова може примусити підприємців платити стільки, скільки їй треба", – додав Юрій Луценко.
Нагадаємо, після того, як ректор Українського Католицького Університету о. Борис Гудзяк оприлюднив відкритий меморандум про візит до університету представника Служби безпеки України, речниця СБУ Марина Остапенко в інтерв'ю "Німецькій хвилі" повідомила, що працівник Служби безпеки України зустрічався з ректором УКУ для попередження порушення закону. "Ректору було роз'яснено норми законодавства. Зокрема, що втягнення студентів в протиправну діяльність, у можливі масові заворушення є неправомірними. Все було, відповідно до норм закону", - наголосила речниця СБУ.
Також згодом свою позицію щодо ситуації висловив і ректорат УКУ. "УКУ є автономною інтелектуальною спільнотою, яка може розрізнити, де проходить межа між вихованням у громадянській свободі та політичним тиском і маніпулятивними технологіями", – йдеться у коментарі ректорату.
Своєю чергою, як поінформував о. Борис Гудзяк, заступник глави Адміністрації Президента Ганна Герман "сказала, що вся нинішня історія з СБУ – це якесь непорозуміння. Вона дуже скритикувала дії СБУ і назвала їх дикістю".
Ветерани Великої Вітчизняної війни звернулися до Верховної Ради з вимогою розпустити Львівські обласну та міську ради
Львівські обласна та міська організації ветеранів України та Львівський антифашистський комітет вимагають розпуску Львівської обласної та міської рад за рішення про відзначення 8-9 травня Днів пам’яті жертв Другої світової війни та про присвоєння звання Почесний громадянин міста Львова Степану Бандері та Роману Шухевичу. Про це йдеться у заяві, поширеній у ЗМІ сьогодні, 28 травня.
«Львівська міська рада на сесії 7 травня 2010 року прийняла рішення про присвоєння звання Почесний громадянин міста Львова агенту Абвера на псевдо Сірий С. Бандері і гауптштурмфюреру СС 201 шуцманшафтбатальйону, тобто есесівцю, Р. Шухевичу.
Сесія Львівської обласної ради, мабуть, вирішила не відставати і 25 травня 2010 року прийняла рішення «Про відзначення Днів gам’яті і жертв Другої cвітової війни», – йдеться у заяві.
«Рішенням передбачено 8-9 травня щорічно відзначати Дні пам’яті жертв Другої світової війни, заборонити вживання терміну «Велика Вітчизняна війна», а через Генпрокуратуру України переслідувати всіх, хто буде використовувати прапори і символіку неіснуючої країни СРСР. Це фактична заборона відзначати День Перемоги і використовувати символіку періоду Великої Вітчизняної війни», – сказано у заяві.
Автори документа застерігають громадкість України та світу, «що залишення в силі цього рішення відкриває «шлюзи» для відродження фашизму на Україні і для заперечення рішень Міжнародного Нюрнбергського трибуналу».
На думку ветеранів та членів антифашистського комітету, зазначене рішення суперечить здоровому глузду, грубо порушує норми Міжнародного права, ст.ст. 1, 19, 21, 24, 68, 92, 140 Конституції України, закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизнній війні 1941-1945 років». Вони вимагають:
1. Від Генеральної прокуратури України внести протест на рішення Львівських обласної та міської рад від 25 та 07 травня 2010 року «Про відзначення Днів пам’яті жертв Другої світової війни та про присвоєння звання Почесний громадянин міста Львова С. Бандері і Р. Шухевичу.
2. Від Верховної Ради України на підставі ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розглянути питання «Про дострокове припинення повноважень Львівських обласної та міської рад за прийняття рішень, які суперечать Конституції і законам України, врахувавши при цьому, що випадки прийняття незаконних рішень зазначеними радами мали місце раніше і були скасовані судами.
3. Від Світової громадськосьті та громадськосьті України висловити своє рішуче «Ні» відродженню фашизму на Україні.
Документ підписали голова Львівської обласної організації ветеранів України Т. Махоньок, голова Львівського антифашистського комітету О. Калинюк та голова Львівської міської організації ветеранів України О. Грубий.
«Львівська міська рада на сесії 7 травня 2010 року прийняла рішення про присвоєння звання Почесний громадянин міста Львова агенту Абвера на псевдо Сірий С. Бандері і гауптштурмфюреру СС 201 шуцманшафтбатальйону, тобто есесівцю, Р. Шухевичу.
Сесія Львівської обласної ради, мабуть, вирішила не відставати і 25 травня 2010 року прийняла рішення «Про відзначення Днів gам’яті і жертв Другої cвітової війни», – йдеться у заяві.
«Рішенням передбачено 8-9 травня щорічно відзначати Дні пам’яті жертв Другої світової війни, заборонити вживання терміну «Велика Вітчизняна війна», а через Генпрокуратуру України переслідувати всіх, хто буде використовувати прапори і символіку неіснуючої країни СРСР. Це фактична заборона відзначати День Перемоги і використовувати символіку періоду Великої Вітчизняної війни», – сказано у заяві.
Автори документа застерігають громадкість України та світу, «що залишення в силі цього рішення відкриває «шлюзи» для відродження фашизму на Україні і для заперечення рішень Міжнародного Нюрнбергського трибуналу».
На думку ветеранів та членів антифашистського комітету, зазначене рішення суперечить здоровому глузду, грубо порушує норми Міжнародного права, ст.ст. 1, 19, 21, 24, 68, 92, 140 Конституції України, закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизнній війні 1941-1945 років». Вони вимагають:
1. Від Генеральної прокуратури України внести протест на рішення Львівських обласної та міської рад від 25 та 07 травня 2010 року «Про відзначення Днів пам’яті жертв Другої світової війни та про присвоєння звання Почесний громадянин міста Львова С. Бандері і Р. Шухевичу.
2. Від Верховної Ради України на підставі ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розглянути питання «Про дострокове припинення повноважень Львівських обласної та міської рад за прийняття рішень, які суперечать Конституції і законам України, врахувавши при цьому, що випадки прийняття незаконних рішень зазначеними радами мали місце раніше і були скасовані судами.
3. Від Світової громадськосьті та громадськосьті України висловити своє рішуче «Ні» відродженню фашизму на Україні.
Документ підписали голова Львівської обласної організації ветеранів України Т. Махоньок, голова Львівського антифашистського комітету О. Калинюк та голова Львівської міської організації ветеранів України О. Грубий.
Українці з усього світу не дадуть владі знівелювати пам’ять Голодомору-геноциду
В Україні та 20 інших державах стартує кампанія «Не дамо згасити Свічу Пам’яті», присвячена Голодомору 1932–1933 років. Про це сьогодні розповів Генеральний секретар Світового конгресу українців Стефан Романів, – інформує Центр досліджень визвольного руху.
«20 країн світу, де їх громадяни разом з українцями вшановуватимуть мільйони невинних жертв злочинної політики геноциду, покажуть, що світ не дозволить ані забути, ані знівелювати пам’ять Голодомору в Україні 1932–1933 років», – сказав Романів.
19 червня у Києві пройде молитва за невинно вбитих, після якої Cвічки Пам’яті поїдуть в міста України та по всьому світу. В кожній країні, яка підтримала кампанію, – а це Велика Британія, Австралія, США, Іспанія, Канада, Аргентина, Бразилія, Греція, Росія та інші – участь у молитві візьмуть представники різних релігій та конфесій, політики, представники влади та української діаспори. Свічка моління також побуває у резиденціях Європарламенту та Організації Об’єднаних Націй.
До листопада 2010 року Свіча Пам’яті повернеться до України, де відбудуться жалобні вшанування пам’яті українців, знищених Голодомором.
«Національна пам’ять – не розмінна монета в руках політиків, що торгують національними інтересами України. Своєю активною позицією українці не допустять ревізії ключових питань історії в угоду політичній кон’юнктурі», – наголосив координатор кампанії в Україні Володимир В’ятрович.
Заступник голови УІНП Владислав Верстюк зазначив, що Український інститут національної пам’яті підтримує цю важливу для українського суспільства ініціативу, оскільки пам’ять про геноцид українців у 1932-1933 роках є невід’ємним елементом державного становлення України.
Довідка.
Мета кампанії «Не дамо згасити Свічу Пам’яті» – вшанування пам’яті мільйонів жертв Голодомору 1932–1933 років, недопущення замовчування справжніх причин, наслідків та організаторів геноциду. Акція стартує у 20 країнах світу.
Організатори: Світовий конгрес українців, Український інститут національної пам’яті.
Кампанію підтримали: Центр національного відродження ім. С. Бандери, Фонд «Україна-3000», Київське товариство «Меморіал», Спілка української молоді, НСОУ «Пласт», ГО «Люстрація», Центр досліджень визвольного руху, Молодіжний націоналістичний конгрес.
«20 країн світу, де їх громадяни разом з українцями вшановуватимуть мільйони невинних жертв злочинної політики геноциду, покажуть, що світ не дозволить ані забути, ані знівелювати пам’ять Голодомору в Україні 1932–1933 років», – сказав Романів.
19 червня у Києві пройде молитва за невинно вбитих, після якої Cвічки Пам’яті поїдуть в міста України та по всьому світу. В кожній країні, яка підтримала кампанію, – а це Велика Британія, Австралія, США, Іспанія, Канада, Аргентина, Бразилія, Греція, Росія та інші – участь у молитві візьмуть представники різних релігій та конфесій, політики, представники влади та української діаспори. Свічка моління також побуває у резиденціях Європарламенту та Організації Об’єднаних Націй.
До листопада 2010 року Свіча Пам’яті повернеться до України, де відбудуться жалобні вшанування пам’яті українців, знищених Голодомором.
«Національна пам’ять – не розмінна монета в руках політиків, що торгують національними інтересами України. Своєю активною позицією українці не допустять ревізії ключових питань історії в угоду політичній кон’юнктурі», – наголосив координатор кампанії в Україні Володимир В’ятрович.
Заступник голови УІНП Владислав Верстюк зазначив, що Український інститут національної пам’яті підтримує цю важливу для українського суспільства ініціативу, оскільки пам’ять про геноцид українців у 1932-1933 роках є невід’ємним елементом державного становлення України.
Довідка.
Мета кампанії «Не дамо згасити Свічу Пам’яті» – вшанування пам’яті мільйонів жертв Голодомору 1932–1933 років, недопущення замовчування справжніх причин, наслідків та організаторів геноциду. Акція стартує у 20 країнах світу.
Організатори: Світовий конгрес українців, Український інститут національної пам’яті.
Кампанію підтримали: Центр національного відродження ім. С. Бандери, Фонд «Україна-3000», Київське товариство «Меморіал», Спілка української молоді, НСОУ «Пласт», ГО «Люстрація», Центр досліджень визвольного руху, Молодіжний націоналістичний конгрес.
У Молдові можуть заборонити Партію комуністів
Влада Молдови готується заборонити найбільшу в країні Партію комуністів, яка втратила влад минулого року.
Як заявив на прес-конференції в Кишиневі в.о. президента Молдови, голова парламенту Міхай Гімпу, він готується запропонувати парламенту оголосити Партію комуністів поза законом.
Гімпу зазначив, що парламент Молдови ухвалить рішення на підставі доповіді комісії з вивчення та оцінки тоталітарного комуністичного режиму. Він заявив, що комунізм необхідно засудити, бо сьогодні мешканці країни живуть у злиднях саме через комуністів.
За словами Гімпу, під комуністичними символами серпа і молота було вбито мільйони людей у всьому колишньому СРСР, інші пройшли через масові депортації і голод. При цьому Партія комуністів Молдови є наступницею тоталітарного комуністичного режиму.
Партія комуністів є найбільшою в Молдові політичною партією, представленою в парламенті найбільшою фракцією (43 з 101 депутата). Згідно з останніми соцопитуваннями, молдовські виборці готові на найближчих виборах надати ПКРМ право сформувати парламентську більшість. Комуністи правили Молдовою з 2001 по 2009, двічі поспіль перемагаючи на парламентських виборах.
Як заявив на прес-конференції в Кишиневі в.о. президента Молдови, голова парламенту Міхай Гімпу, він готується запропонувати парламенту оголосити Партію комуністів поза законом.
Гімпу зазначив, що парламент Молдови ухвалить рішення на підставі доповіді комісії з вивчення та оцінки тоталітарного комуністичного режиму. Він заявив, що комунізм необхідно засудити, бо сьогодні мешканці країни живуть у злиднях саме через комуністів.
За словами Гімпу, під комуністичними символами серпа і молота було вбито мільйони людей у всьому колишньому СРСР, інші пройшли через масові депортації і голод. При цьому Партія комуністів Молдови є наступницею тоталітарного комуністичного режиму.
Партія комуністів є найбільшою в Молдові політичною партією, представленою в парламенті найбільшою фракцією (43 з 101 депутата). Згідно з останніми соцопитуваннями, молдовські виборці готові на найближчих виборах надати ПКРМ право сформувати парламентську більшість. Комуністи правили Молдовою з 2001 по 2009, двічі поспіль перемагаючи на парламентських виборах.
Спадок без наслідків
Деякі російські чиновники найнеймовірнішим чином раптом увірували в те, що український істеблішмент нарешті змінить свою позицію і відмовиться від претензій на радянську власність, золото і алмази, причому, " найближчим часом".
Про це заявив управсправами президента РФ Володимир Кожин. На його думку, цьому сприяє сталий дружній клімат міждержавних відносин. А зволікання проблемою призводить до того, що "стоїть будівля, і вона числиться за країною, якої немає, - за Радянським Союзом". Хоча ще рік тому той же Кожин нарікав, що питання про борги і активи "перетворилося на таку жуйку впродовж стількох років, і кінця цьому немає" унаслідок деструктивної позиції Києва.
Реакція української сторони не змусила себе довго чекати: Віктор Янукович "зрізав" на корені російську пропозицію про розділ радянської власності, твердо заявивши, що "ми не бачимо на сьогоднішній день рішення. Ми ніколи не визнаємо цього. Ми вважаємо, що його (майно) треба розділити між країнами. А як це зробити, механізму поки не знайдено". За словами Януковича, дане питання він з Медвєдєвим не обговорював.
З точки зору закону, позиція українського глави бездоганна: Україна не відмовлялася ні від своєї частини боргу, ні від тієї, що вважається їй після розпаду СРСР частини активів. За документами 1991 року частка України (по питомій вазі у всесоюзному ВВП за останню п'ятирічку, населенню, експорту і імпорту) складала 16,37% боргів і активів СРСР. А угода про так званий "нульовий варіант" (відмова від боргових зобов'язань і майнових претензій), прийнята всіма колишніми радянськими республіками в 1994 році досі не ратифікована Верховною Радою України.
Навпаки, український парламент прийняв постанову, якою зобов'язав уряд вести подальші переговори з Російською Федерацією про проведення повної інвентаризації і розподіл власності СРСР. Як розповів "Главреду" екс-міністр закордонних справ Геннадій Удовенко, колишній прем'єр-міністр України Віталій Масол, підписавши угоду про "нульовий варіант" в кабінеті у російського візаві Віктора Черномирдіна, порушив дані йому директиви, а пізніше президент Кучма фактично дезавуював це "розділення".
З 36 об'єктів, запропонованих РФ Україні для розміщення її посольств, 30 з них були в тих країнах, з якими не мала наміру відкривати посольства. Тому, не сподіваючись на швидке вирішення питання, Україна пішла шляхом будівництва своїх будівель для дипмісій, відмовившись від претензій на свою частку в шикарних палацах, які будував СРСР в тих країнах, де хотів закріпитися. Лише у Римі вілла де Боргезе займає двадцять чотири гектари садово-паркової архітектури. Плюс інфраструктура у всіх найбільших аеропортах світу, портах, військові бази на Кубі, в Африці, Афганістані і у В'єтнамі, закордонні радянські банки (Московський, Народний, Міжнародний інвестиційний) і культурні центри.
Цікаво, що певності, скільки Україна може отримати і скільки повинна повернути, за 20 років не додалося. Є лише дві цифри: нашій країні належить шоста частина всіх зарубіжних активів СРСР, діамантового, золотого фондів, кредитів третім країнам.
А на початку квітня міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров підтвердив, що українська частка боргу, який виплатила російська сторона, склала близько $14 млрд.
Проте українське керівництво відмовляється довіряти офіційним даним російської сторони, яка оцінила радянську закордонну власність за балансовою вартістю в 3,5 млрд. рублів (станом на 1991 рік), і вимагає підтвердити цю оцінку міжнародним аудитом. За словами екс-глави МЗС Анатолія Зленка, лише золотий фонд на момент розпаду СРСР складав 240 тонн. Відповідно частка України в ньому - 39,2 тонн. Опозиція оцінює активи СРСР за кордоном в $300-400 млрд. На думку лідера УНП Юрія Костенка, одні лише борги колишнього Сбербанку СРСР українським громадянам можуть складати за нинішнім валютному курсом до $100 млрд. "Ми нічого не винні, нам винні", - наполягає Удовенко, додаючи, що згода української влади на "нульовий варіант" виглядатиме як зрада національних інтересів.
Крім того, відзначив дипломат, офіційний Київ жодного разу не скористався історико-правовим аргументом: Україна не створила проблеми РФ, коли та автоматично успадкувала від СРСР членство в Радбезі ООН, а могла б. Українські дипломати, які пропрацювали за радянських часів у структурах ООН, не отримали ні копійки з тих пенсійних сум, які вони внесли до радянської казни згідно з чинним тоді законодавством.
Хоча наводити лад в документах доведеться, нарікає Удовенко, відзначаючи, що на початковому етапі, коли ще був сильний "радянський синдром" потурання вказівкам МЗС, документи щодо закордонної власності, довідки з посольств "осіли" в різних відомствах - частково в МЗС, частково в Мінфіні.
Для тих, хто вважає, ніби відносини двох країн дійшли до точки замерзання, у тому числі і з питання розділення власності колишнього СРСР, при Ющенку і Путіну, Удовенко провів невеликий лікнеп, нагадавши історію при перебуванні свого керівництва МЗС (1994-1998 рр.). Через будівлю СРСР при ООН спор з Росією ледве не дійшов до Нью-Йоркського суду. Оформлено його було на трьох осіб - постійних представників при ООН СРСР, України і Білорусі. Проте в цій 14-поверховій будівлі Україна займала один поверх, а Удовенко не мав права користуватися ліфтом, який був відведений виключно для Євгенія Примакова.
Незважаючи на 100% шансів України відстояти в суді третину будівлі, конфлікт удалося погасити шляхом переговорів. Хоча, як розповів Удовенко, росіяни довго не могли повірити, що Україна подасть на них до суду. Врешті-решт, проблему врегулювали "не згідно із законом, але за поняттями", відбувся жартами дипломат.
Ще раз голосно тема власності колишнього СРСР "вистрілила" в 2009 році. Тоді газета "Дзеркало тижня", посилаючись на власні джерела, повідомила, що Мінфін РФ пообіцяв Києву $5 млрд. кредиту на пільгових умовах в обмін на ратифікацію угоди про так званий "нульовий варіант", а також низку інших поступок. Проте справа нічим не закінчилася. Сама Тимошенко категорично спростовувала інформацію про подібні переговори.
Перевантаження не допомогло?
На думку директора Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень Сергія Толстова, торг з приводу колишньої власності СРСР ведеться сторонами на підставі дуже приблизних даних.
"Сьогодні Україна може порушувати питання лише щодо тих об'єктів, на яких накладений мораторій на переоформлення права власності на користь РФ. Питання полягає у встановленні їх нинішньої вартості, яка може і не скласти $14 млрд." - відзначив він "Главреду".
На нереалістичності вимоги про аудит наполягав раніше в коментарях ЗМІ і радник-посланець посольства Російської Федерації в Україні Всеволод Лоскутов: "Ніхто не погодиться проводити міжнародний аудит в сімдесяти восьми країнах світу. Для цього необхідні гроші - на початку дев'яностих це коштувало $200 млн. Україна ніколи не пропонувала хоч би частково сплатити цю процедуру. Сама власність вже не раз переходила з рук в руки, і простежити це неможливо".
При цьому опитані експерти "Главредом" сходяться в одному: чекати великих змін у вирішенні цієї проблеми не варто. По-перше, вона не зачіпає інтереси "донецьких" фінансово-промислових груп, Януковичу немає потреби створювати нове вогнище нервозності в парламенті, а для Росії невирішеність цього питання не створює безпосередньої загрози національним інтересам (хоча і створює "головний біль"), відзначив "Главреду" директор Центру вивчення проблем громадянського суспільства Віталій Кулик. Між золотом колишнього СРСР і золотом українського гетьмана Павла Полуботка (за легендою воно нібито зберігається в Англійському банку - "Главред") є багато спільного, іронізує експерт, - всі вірять, що воно десь є, нема лише нащадка, який міг би його отримати.
Єдиний варіант, що залишився, на думку Толстова і Кулика, - це включити питання про "нульовий варіант" у великий пакет стратегічних домовленостей, і використовувати його для отримання поступок в тих сегментах, які цікавлять Україну.
Зовнішньополітичне відомство України не перетворюватиме це питання на проблему двосторонніх відносин, заявив "Главреду" директор департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин. Хоча росіяни всі роки порушують це питання, і позиція їх незмінно зводиться до того, що раз РФ погасила всі борги, давайте закриємо це питання.
"МЗС України тримає це питання на контролі з російською стороною. Ми враховуємо побажання щодо справедливішого розділення майна СРСР і усвідомлюємо, що є воля Верховної Ради не ратифікувати цю угоду. У зв'язку з цим, Україна має всі підстави розраховувати на певну частку за кордоном, що передбачає можливості для якіснішого розвитку, в першу чергу мережі закордонних дипломатичних представництв РФ. Тому, МЗС прямо зацікавлений в вирішенні цього питання. Проте, українська сторона була здивована, коли російська сторона поставила питання, що Україна нібито повинна передати їй якісь об'єкти", - озвучив Волошин позицію українського зовнішньополітичного відомства.
Раніше, напередодні візиту Дмитра Медвєдєва до Києва міністр закордонних справ України, Костянтин Грищенко під час зустрічі з депутатами підкреслив, що Україна обговорює з РФ питання про повернення вкладів часів СРСР, а також питання про право власності на закордонні об'єкти, що ще раз підтверджує пошук українськими дипломатами компенсаційних механізмів.
"У деяких столицях ми заблокували перереєстрацію власності з Радянського Союзу на Російську Федерацію", - відзначив Грищенко. Зокрема, процес переоформлення нерухомого майна колишнього СРСР був ускладнений через блокуючу ноту України в Австрії, Бельгії, Німеччині, Індонезії, Ірландії, Люксембургу, Польщі, Португалії, Румунії, Франції, Швейцарії, В'єтнамі, Ірані і багатьох інших країнах.
В свою чергу, Росія добилася визнання себе повною правонаступницею майна СРСР лише Болгарією, Угорщиною, Ісландією, Фінляндією і Швецією.
Схоже, що для себе українська влада в цьому питанні вже давно все вирішила - "поспішати повільно". А там, років через тридцять, як свідчить анекдот про пригоди Ходжі Насреддіна, або емір помре, або віслюк здохне.
Про це заявив управсправами президента РФ Володимир Кожин. На його думку, цьому сприяє сталий дружній клімат міждержавних відносин. А зволікання проблемою призводить до того, що "стоїть будівля, і вона числиться за країною, якої немає, - за Радянським Союзом". Хоча ще рік тому той же Кожин нарікав, що питання про борги і активи "перетворилося на таку жуйку впродовж стількох років, і кінця цьому немає" унаслідок деструктивної позиції Києва.
Реакція української сторони не змусила себе довго чекати: Віктор Янукович "зрізав" на корені російську пропозицію про розділ радянської власності, твердо заявивши, що "ми не бачимо на сьогоднішній день рішення. Ми ніколи не визнаємо цього. Ми вважаємо, що його (майно) треба розділити між країнами. А як це зробити, механізму поки не знайдено". За словами Януковича, дане питання він з Медвєдєвим не обговорював.
З точки зору закону, позиція українського глави бездоганна: Україна не відмовлялася ні від своєї частини боргу, ні від тієї, що вважається їй після розпаду СРСР частини активів. За документами 1991 року частка України (по питомій вазі у всесоюзному ВВП за останню п'ятирічку, населенню, експорту і імпорту) складала 16,37% боргів і активів СРСР. А угода про так званий "нульовий варіант" (відмова від боргових зобов'язань і майнових претензій), прийнята всіма колишніми радянськими республіками в 1994 році досі не ратифікована Верховною Радою України.
Навпаки, український парламент прийняв постанову, якою зобов'язав уряд вести подальші переговори з Російською Федерацією про проведення повної інвентаризації і розподіл власності СРСР. Як розповів "Главреду" екс-міністр закордонних справ Геннадій Удовенко, колишній прем'єр-міністр України Віталій Масол, підписавши угоду про "нульовий варіант" в кабінеті у російського візаві Віктора Черномирдіна, порушив дані йому директиви, а пізніше президент Кучма фактично дезавуював це "розділення".
З 36 об'єктів, запропонованих РФ Україні для розміщення її посольств, 30 з них були в тих країнах, з якими не мала наміру відкривати посольства. Тому, не сподіваючись на швидке вирішення питання, Україна пішла шляхом будівництва своїх будівель для дипмісій, відмовившись від претензій на свою частку в шикарних палацах, які будував СРСР в тих країнах, де хотів закріпитися. Лише у Римі вілла де Боргезе займає двадцять чотири гектари садово-паркової архітектури. Плюс інфраструктура у всіх найбільших аеропортах світу, портах, військові бази на Кубі, в Африці, Афганістані і у В'єтнамі, закордонні радянські банки (Московський, Народний, Міжнародний інвестиційний) і культурні центри.
Цікаво, що певності, скільки Україна може отримати і скільки повинна повернути, за 20 років не додалося. Є лише дві цифри: нашій країні належить шоста частина всіх зарубіжних активів СРСР, діамантового, золотого фондів, кредитів третім країнам.
А на початку квітня міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров підтвердив, що українська частка боргу, який виплатила російська сторона, склала близько $14 млрд.
Проте українське керівництво відмовляється довіряти офіційним даним російської сторони, яка оцінила радянську закордонну власність за балансовою вартістю в 3,5 млрд. рублів (станом на 1991 рік), і вимагає підтвердити цю оцінку міжнародним аудитом. За словами екс-глави МЗС Анатолія Зленка, лише золотий фонд на момент розпаду СРСР складав 240 тонн. Відповідно частка України в ньому - 39,2 тонн. Опозиція оцінює активи СРСР за кордоном в $300-400 млрд. На думку лідера УНП Юрія Костенка, одні лише борги колишнього Сбербанку СРСР українським громадянам можуть складати за нинішнім валютному курсом до $100 млрд. "Ми нічого не винні, нам винні", - наполягає Удовенко, додаючи, що згода української влади на "нульовий варіант" виглядатиме як зрада національних інтересів.
Крім того, відзначив дипломат, офіційний Київ жодного разу не скористався історико-правовим аргументом: Україна не створила проблеми РФ, коли та автоматично успадкувала від СРСР членство в Радбезі ООН, а могла б. Українські дипломати, які пропрацювали за радянських часів у структурах ООН, не отримали ні копійки з тих пенсійних сум, які вони внесли до радянської казни згідно з чинним тоді законодавством.
Хоча наводити лад в документах доведеться, нарікає Удовенко, відзначаючи, що на початковому етапі, коли ще був сильний "радянський синдром" потурання вказівкам МЗС, документи щодо закордонної власності, довідки з посольств "осіли" в різних відомствах - частково в МЗС, частково в Мінфіні.
Для тих, хто вважає, ніби відносини двох країн дійшли до точки замерзання, у тому числі і з питання розділення власності колишнього СРСР, при Ющенку і Путіну, Удовенко провів невеликий лікнеп, нагадавши історію при перебуванні свого керівництва МЗС (1994-1998 рр.). Через будівлю СРСР при ООН спор з Росією ледве не дійшов до Нью-Йоркського суду. Оформлено його було на трьох осіб - постійних представників при ООН СРСР, України і Білорусі. Проте в цій 14-поверховій будівлі Україна займала один поверх, а Удовенко не мав права користуватися ліфтом, який був відведений виключно для Євгенія Примакова.
Незважаючи на 100% шансів України відстояти в суді третину будівлі, конфлікт удалося погасити шляхом переговорів. Хоча, як розповів Удовенко, росіяни довго не могли повірити, що Україна подасть на них до суду. Врешті-решт, проблему врегулювали "не згідно із законом, але за поняттями", відбувся жартами дипломат.
Ще раз голосно тема власності колишнього СРСР "вистрілила" в 2009 році. Тоді газета "Дзеркало тижня", посилаючись на власні джерела, повідомила, що Мінфін РФ пообіцяв Києву $5 млрд. кредиту на пільгових умовах в обмін на ратифікацію угоди про так званий "нульовий варіант", а також низку інших поступок. Проте справа нічим не закінчилася. Сама Тимошенко категорично спростовувала інформацію про подібні переговори.
Перевантаження не допомогло?
На думку директора Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень Сергія Толстова, торг з приводу колишньої власності СРСР ведеться сторонами на підставі дуже приблизних даних.
"Сьогодні Україна може порушувати питання лише щодо тих об'єктів, на яких накладений мораторій на переоформлення права власності на користь РФ. Питання полягає у встановленні їх нинішньої вартості, яка може і не скласти $14 млрд." - відзначив він "Главреду".
На нереалістичності вимоги про аудит наполягав раніше в коментарях ЗМІ і радник-посланець посольства Російської Федерації в Україні Всеволод Лоскутов: "Ніхто не погодиться проводити міжнародний аудит в сімдесяти восьми країнах світу. Для цього необхідні гроші - на початку дев'яностих це коштувало $200 млн. Україна ніколи не пропонувала хоч би частково сплатити цю процедуру. Сама власність вже не раз переходила з рук в руки, і простежити це неможливо".
При цьому опитані експерти "Главредом" сходяться в одному: чекати великих змін у вирішенні цієї проблеми не варто. По-перше, вона не зачіпає інтереси "донецьких" фінансово-промислових груп, Януковичу немає потреби створювати нове вогнище нервозності в парламенті, а для Росії невирішеність цього питання не створює безпосередньої загрози національним інтересам (хоча і створює "головний біль"), відзначив "Главреду" директор Центру вивчення проблем громадянського суспільства Віталій Кулик. Між золотом колишнього СРСР і золотом українського гетьмана Павла Полуботка (за легендою воно нібито зберігається в Англійському банку - "Главред") є багато спільного, іронізує експерт, - всі вірять, що воно десь є, нема лише нащадка, який міг би його отримати.
Єдиний варіант, що залишився, на думку Толстова і Кулика, - це включити питання про "нульовий варіант" у великий пакет стратегічних домовленостей, і використовувати його для отримання поступок в тих сегментах, які цікавлять Україну.
Зовнішньополітичне відомство України не перетворюватиме це питання на проблему двосторонніх відносин, заявив "Главреду" директор департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин. Хоча росіяни всі роки порушують це питання, і позиція їх незмінно зводиться до того, що раз РФ погасила всі борги, давайте закриємо це питання.
"МЗС України тримає це питання на контролі з російською стороною. Ми враховуємо побажання щодо справедливішого розділення майна СРСР і усвідомлюємо, що є воля Верховної Ради не ратифікувати цю угоду. У зв'язку з цим, Україна має всі підстави розраховувати на певну частку за кордоном, що передбачає можливості для якіснішого розвитку, в першу чергу мережі закордонних дипломатичних представництв РФ. Тому, МЗС прямо зацікавлений в вирішенні цього питання. Проте, українська сторона була здивована, коли російська сторона поставила питання, що Україна нібито повинна передати їй якісь об'єкти", - озвучив Волошин позицію українського зовнішньополітичного відомства.
Раніше, напередодні візиту Дмитра Медвєдєва до Києва міністр закордонних справ України, Костянтин Грищенко під час зустрічі з депутатами підкреслив, що Україна обговорює з РФ питання про повернення вкладів часів СРСР, а також питання про право власності на закордонні об'єкти, що ще раз підтверджує пошук українськими дипломатами компенсаційних механізмів.
"У деяких столицях ми заблокували перереєстрацію власності з Радянського Союзу на Російську Федерацію", - відзначив Грищенко. Зокрема, процес переоформлення нерухомого майна колишнього СРСР був ускладнений через блокуючу ноту України в Австрії, Бельгії, Німеччині, Індонезії, Ірландії, Люксембургу, Польщі, Португалії, Румунії, Франції, Швейцарії, В'єтнамі, Ірані і багатьох інших країнах.
В свою чергу, Росія добилася визнання себе повною правонаступницею майна СРСР лише Болгарією, Угорщиною, Ісландією, Фінляндією і Швецією.
Схоже, що для себе українська влада в цьому питанні вже давно все вирішила - "поспішати повільно". А там, років через тридцять, як свідчить анекдот про пригоди Ходжі Насреддіна, або емір помре, або віслюк здохне.
Яценюк: питання мови відвертають увагу від реальності
Лідер партії «Фронт змін», народний депутат України Арсеній ЯЦЕНЮК вважає «чисто політичним піаром» рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим про надання російській мові статусу регіональної.
Як передає кореспондент УНІАН, про це А.ЯЦЕНЮК заявив у Дніпропетровську, відповідаючи на запитання журналістів.
«Я би порадив кримським депутатам уважно прочитати Конституцію АРК і Закон України «Про мови», де чорним по білому написано про статус російської мови», - зазначив А.ЯЦЕНЮК.
За його словами, всім відомо, що 90% жителів Криму розмовляють російською мовою, і що російська мова має в автономії захищений статус.
«Будь-які питання щодо мови, щодо оцінки історії, мають одне завдання – відвернути увагу людей від реальної дійсності в Україні», - підкреслив А.ЯЦЕНЮК.
Лідер «Фронту змін» порадив кримським депутатам не займатися політичним піаром, а займатися реальними справами.
Як повідомляв УНІАН, 26 травня Верховна Рада Криму схвалила ряд постанов і звернень до Верховної Ради України, спрямованих на розширення сфери використання російської мови.
Депутати, зокрема, закликали парламент України прийняти закон «Про гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської мови та інших мов національних меншин», імплементувати Європейську хартію регіональних мов у повному обсязі, не приймати проекти законів, які порушують права громадян на використання російської мови.
Також парламент Криму прийняв постанову про порядок застосування статей Конституції автономії, в яких сказано, що російська мова використовується в регіоні при видачі паспортів, водійських посвідчень, свідоцтв про народження, шлюб/розлучення і смерть, при розміщенні інформації про товар на етикетках, в діловодстві, освіті, науці та інших сферах.
Кримські депутати також просять народних депутатів внести зміни до закону «Про кінематографію», відмінивши обов`язкову 30-процентну квоту демонстрації національних фільмів у кіно- і відеомережах України.
Як передає кореспондент УНІАН, про це А.ЯЦЕНЮК заявив у Дніпропетровську, відповідаючи на запитання журналістів.
«Я би порадив кримським депутатам уважно прочитати Конституцію АРК і Закон України «Про мови», де чорним по білому написано про статус російської мови», - зазначив А.ЯЦЕНЮК.
За його словами, всім відомо, що 90% жителів Криму розмовляють російською мовою, і що російська мова має в автономії захищений статус.
«Будь-які питання щодо мови, щодо оцінки історії, мають одне завдання – відвернути увагу людей від реальної дійсності в Україні», - підкреслив А.ЯЦЕНЮК.
Лідер «Фронту змін» порадив кримським депутатам не займатися політичним піаром, а займатися реальними справами.
Як повідомляв УНІАН, 26 травня Верховна Рада Криму схвалила ряд постанов і звернень до Верховної Ради України, спрямованих на розширення сфери використання російської мови.
Депутати, зокрема, закликали парламент України прийняти закон «Про гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської мови та інших мов національних меншин», імплементувати Європейську хартію регіональних мов у повному обсязі, не приймати проекти законів, які порушують права громадян на використання російської мови.
Також парламент Криму прийняв постанову про порядок застосування статей Конституції автономії, в яких сказано, що російська мова використовується в регіоні при видачі паспортів, водійських посвідчень, свідоцтв про народження, шлюб/розлучення і смерть, при розміщенні інформації про товар на етикетках, в діловодстві, освіті, науці та інших сферах.
Кримські депутати також просять народних депутатів внести зміни до закону «Про кінематографію», відмінивши обов`язкову 30-процентну квоту демонстрації національних фільмів у кіно- і відеомережах України.
Для Європи Янукович стає дедалі більше схожим на Лукашенка?
Прес-служби не підтвердили зустрічі Януковича та Лукашенка сьогодні в Батурині. На думку деяких експертів, методи правління та пріоритети обох лідерів стають дедалі подібнішими.
Попри те, що повідомлення про зустріч в Батурині Олександра Лукашенка та Віктора Януковича не підтверджували прес-служби голів обох держав, міліція попередила про обмеження руху транспорту автошляхами Чернігівської області у п`ятницю «у зв`язку з проїздом особи під охороною».
Політолог Олександр Палій не виключає, що на своїй майбутній зустрічі, яка очікується найближчим часом, президенти обговорюватимуть «спільну позицію щодо транзитної політики в діалозі з Росією». Він нагадав, що Білорусь уже отримала дозвіл Києва й успішно випробувала транспортування залізницею до нафтопереробних заводів венесуельської нафти через українську територію.
Крім цього, Палій зазначив зближення методів правління обох президентів: «Не за горами той час, коли на українське та білоруське керівництво будуть дивитися в Європі однаково», - сказав експерт. На його думку, саме в цьому напрямку рухається нова українська влада, коли обмежує свободу слова та бере під контроль цілу судову систему.
Попри те, що повідомлення про зустріч в Батурині Олександра Лукашенка та Віктора Януковича не підтверджували прес-служби голів обох держав, міліція попередила про обмеження руху транспорту автошляхами Чернігівської області у п`ятницю «у зв`язку з проїздом особи під охороною».
Політолог Олександр Палій не виключає, що на своїй майбутній зустрічі, яка очікується найближчим часом, президенти обговорюватимуть «спільну позицію щодо транзитної політики в діалозі з Росією». Він нагадав, що Білорусь уже отримала дозвіл Києва й успішно випробувала транспортування залізницею до нафтопереробних заводів венесуельської нафти через українську територію.
Крім цього, Палій зазначив зближення методів правління обох президентів: «Не за горами той час, коли на українське та білоруське керівництво будуть дивитися в Європі однаково», - сказав експерт. На його думку, саме в цьому напрямку рухається нова українська влада, коли обмежує свободу слова та бере під контроль цілу судову систему.
29.05.10
Янукович і ''незручна'' західна Україна
Президент Віктор Янукович у четвер вперше за часів свого президентства відвідав Західну Україну і обрав для цього Львів. Офіційним приводом для візиту стало проведення Ради регіонів.
Однак цей візит для Віктора Януковича означав значно більше, ніж зустріч із владною елітою. Ідеться про спробу змінити ставлення жителів західних областей до особи президента.
Політолог Сергій Таран в інтерв’ю Бі-Бі-Сі каже, що західна Україна для пана Януковича – «найнезручніший» регіон, «бо всі його перші кроки були спрямовані на області, які підтримували його ідеологічно на виборах».
Чому відкладалася поїздка до Львова?
С. Таран: Безумовно, для Януковича західна Україна була, напевне, найнезручнішим регіоном, куди би він хотів здійснити поїздку. Тому, що фактично всі перші кроки нової влади Януковича були радикально зорієнтовані лише на ті області, які ідеологічно підтримували його під час виборів.
Це максимум 8-10 областей, які находяться на сході України. Це щодо ідеологічних уподобань. Щодо центру України, Києва і Західної України для Януковича і нової влади було байдуже.
І це достатньо дивна поведінка для влади тому, що насправді за всіма політичними теоріями щойно обраний президент завжди намагається рухатись в центр політичного спектру. Це дає йому можливості бути президентом всієї країни і дає шанси бути переобраним на другий термін.
До речі, свого часу за Кравчука, за якого не голосувала західна Україна і якого вона взагалі не сприймала, потім вже почали голосувати. Та сама доля чекала і Кучму, і так само, певною мірою, розширити свою електоральну підтримку міг Ющенко, але вже на сході і в центрі України. А Янукович своїми першими діями дає всі підстави для західних і центральних областей того, щоб не голосувати за нього знову.
Бі-Бі-Сі: Чи можна взагалі говорити, що західна Україна – це досить монолітна територія опозиції, адже і Партія регіонів отримувала певну частину голосів на виборах, і Віктор Янукович отримав відчутну кількість голосів на президентських виборах?
С. Таран: Якщо ідеться мова про амбіції Партії регіонів мати якусь фракцію в центральній і західній Україні, то, звичайно, напевно того достатньо. Але якщо ідеться мова про президента, то та підтримка, яку він отримав на Західній Україні, недостатня, а зараз буде ще менше.
Тому, тут питання не в тому, що Янукович зовсім не має прихильників на заході України, а питання в тому, що як для президента країни, який, крім усього іншого, ще оголошує свої амбіції робити реформи в цій країні, така підтримка повинна бути значно сильнішою.
Взагалі, якщо говорити про окремішність західної України, то за останні 20 років незалежності сталася цікава метаморфоза. За часів Радянського Союзу західна Україна для України була чимось окремішнім. А за останні 20 років кордон проєвропейської орієнтації національного ядра просунувся на схід. І він навіть захопив, як свідчать останні голосування, і Сумську область, і Чернігівську, і Центральну Україну.
Тому, зараз західна Україна не виглядає якоюсь окремішньою.
Якщо ми подивимось на результати останніх виборів і не тільки останніх, а фактично всіх виборів, то певну окремішність демонструють 9 областей сходу і півдня України. А от якраз між Західною Україною і Центральною Україною нема такого великого кордону, як між цими областями.
Чи можливий розкол?
Бі-Бі-Сі: Наскільки тоді за умов, про які ви щойно сказали, взагалі можна вважати серйозними розмови про загрозу географічного розколу України за політичною ознакою?
С. Таран: Це серйозні розмови. Більше того, такі розмови всерйоз велись про Україну на початку 90-х, коли фактично всі без винятку західні міжнародні аналітики передрікали Україні ну якщо не югославський варіант, то принаймні в кращому разі варіант Бельгії, коли існує одна країна, але є дві спільноти.
Щось рятувало Україну. Рятувало Україну насправді за останній час дві речі. Перша – це те, що в Україні нема чіткого кордону між заходом і сходом. І поняття, людина належить до Західного субетносу чи до Східного, для України є абсурдним.
До якого, наприклад, субетносу належить Чорновіл, який був і там, і там, або Богатирьова, яка теж була і там, і там? Кордони між групами, на щастя, в Україні ще недостатньо закріплені.
Але політика, над якою працює, зокрема, Гуманітарний блок нинішнього уряду, якраз працює, щоб такі кордони були створені.
Друге, що врятувало і в принципі може врятувати Україну, це те, що політичні преференції заходу і сходу України були на стільки різними, що, наприклад, для заходу України і для центру України дуже важливі були ідеологічні цінності. Це євроінтеграція, національна державність. А для сходу Україні основними питаннями були не ідеологічні, а економічні і соціальні. І по суті, відбувалась така угода між сходом і заходом.
Захід отримував європейський євроатлантичний вибір, захід отримував ідеологію, а схід отримував вільні економічні зони, соціальні гарантії, економічний розвиток. І ця схема існувала достатньо успішно довгий час. І знову ж таки є небезпека, що ця схема буде зруйнована завдяки тому, що знову таки Гуманітарний блок уряду намагається ідеологізувати ті питання, які раніше не були ідеологізовані на сході України.
Однак цей візит для Віктора Януковича означав значно більше, ніж зустріч із владною елітою. Ідеться про спробу змінити ставлення жителів західних областей до особи президента.
Політолог Сергій Таран в інтерв’ю Бі-Бі-Сі каже, що західна Україна для пана Януковича – «найнезручніший» регіон, «бо всі його перші кроки були спрямовані на області, які підтримували його ідеологічно на виборах».
Чому відкладалася поїздка до Львова?
С. Таран: Безумовно, для Януковича західна Україна була, напевне, найнезручнішим регіоном, куди би він хотів здійснити поїздку. Тому, що фактично всі перші кроки нової влади Януковича були радикально зорієнтовані лише на ті області, які ідеологічно підтримували його під час виборів.
Це максимум 8-10 областей, які находяться на сході України. Це щодо ідеологічних уподобань. Щодо центру України, Києва і Західної України для Януковича і нової влади було байдуже.
І це достатньо дивна поведінка для влади тому, що насправді за всіма політичними теоріями щойно обраний президент завжди намагається рухатись в центр політичного спектру. Це дає йому можливості бути президентом всієї країни і дає шанси бути переобраним на другий термін.
До речі, свого часу за Кравчука, за якого не голосувала західна Україна і якого вона взагалі не сприймала, потім вже почали голосувати. Та сама доля чекала і Кучму, і так само, певною мірою, розширити свою електоральну підтримку міг Ющенко, але вже на сході і в центрі України. А Янукович своїми першими діями дає всі підстави для західних і центральних областей того, щоб не голосувати за нього знову.
Бі-Бі-Сі: Чи можна взагалі говорити, що західна Україна – це досить монолітна територія опозиції, адже і Партія регіонів отримувала певну частину голосів на виборах, і Віктор Янукович отримав відчутну кількість голосів на президентських виборах?
С. Таран: Якщо ідеться мова про амбіції Партії регіонів мати якусь фракцію в центральній і західній Україні, то, звичайно, напевно того достатньо. Але якщо ідеться мова про президента, то та підтримка, яку він отримав на Західній Україні, недостатня, а зараз буде ще менше.
Тому, тут питання не в тому, що Янукович зовсім не має прихильників на заході України, а питання в тому, що як для президента країни, який, крім усього іншого, ще оголошує свої амбіції робити реформи в цій країні, така підтримка повинна бути значно сильнішою.
Взагалі, якщо говорити про окремішність західної України, то за останні 20 років незалежності сталася цікава метаморфоза. За часів Радянського Союзу західна Україна для України була чимось окремішнім. А за останні 20 років кордон проєвропейської орієнтації національного ядра просунувся на схід. І він навіть захопив, як свідчать останні голосування, і Сумську область, і Чернігівську, і Центральну Україну.
Тому, зараз західна Україна не виглядає якоюсь окремішньою.
Якщо ми подивимось на результати останніх виборів і не тільки останніх, а фактично всіх виборів, то певну окремішність демонструють 9 областей сходу і півдня України. А от якраз між Західною Україною і Центральною Україною нема такого великого кордону, як між цими областями.
Чи можливий розкол?
Бі-Бі-Сі: Наскільки тоді за умов, про які ви щойно сказали, взагалі можна вважати серйозними розмови про загрозу географічного розколу України за політичною ознакою?
С. Таран: Це серйозні розмови. Більше того, такі розмови всерйоз велись про Україну на початку 90-х, коли фактично всі без винятку західні міжнародні аналітики передрікали Україні ну якщо не югославський варіант, то принаймні в кращому разі варіант Бельгії, коли існує одна країна, але є дві спільноти.
Щось рятувало Україну. Рятувало Україну насправді за останній час дві речі. Перша – це те, що в Україні нема чіткого кордону між заходом і сходом. І поняття, людина належить до Західного субетносу чи до Східного, для України є абсурдним.
До якого, наприклад, субетносу належить Чорновіл, який був і там, і там, або Богатирьова, яка теж була і там, і там? Кордони між групами, на щастя, в Україні ще недостатньо закріплені.
Але політика, над якою працює, зокрема, Гуманітарний блок нинішнього уряду, якраз працює, щоб такі кордони були створені.
Друге, що врятувало і в принципі може врятувати Україну, це те, що політичні преференції заходу і сходу України були на стільки різними, що, наприклад, для заходу України і для центру України дуже важливі були ідеологічні цінності. Це євроінтеграція, національна державність. А для сходу Україні основними питаннями були не ідеологічні, а економічні і соціальні. І по суті, відбувалась така угода між сходом і заходом.
Захід отримував європейський євроатлантичний вибір, захід отримував ідеологію, а схід отримував вільні економічні зони, соціальні гарантії, економічний розвиток. І ця схема існувала достатньо успішно довгий час. І знову ж таки є небезпека, що ця схема буде зруйнована завдяки тому, що знову таки Гуманітарний блок уряду намагається ідеологізувати ті питання, які раніше не були ідеологізовані на сході України.
Табачник хоче прибрати з підручників "нісенітницю" про Голодомор
Міністр освіти і науки України Дмитро Табачник збирається прописати у навчальній програмі з історії, що Голодомор - загальна трагедія, а не геноцид. До того ж у підручниках має бути зазначено, що найвищі втрати сільського населення, понад 41 відсотка, були у Саратовській області. Про це він розповів під час "гарячої лінії" у "Комсомольській правді в Україні".
Так, Д.Табачник, відповідаючи на питання, чи не є суб'єктивним викладання історії в Україні, сказав: "Наше Міністерство зараз працює над найскладнішим питанням - це визначення стандартів освіти, тому що "нісенітниця" з гіперболізацією тільки однієї форми оцінювання - це не реформа, а обдурювання учнів і обман суспільства".
За словами Д.Табачника, "вчитель зобов'язаний виконувати навчальну програму, але у ній треба чітко прописати, що Голодомор 1933 року, - це спільна трагедія народів України, Росії, Білорусі, Казахстану, і вказати, скільки людей померло від цієї біди у кожній з республік. До того ж, написавши правду, що найвищі втрати сільського населення, понад 41 відсотка, були у Саратовській області".
Тоді, впевнений Міністр, вчитель не зможе "промивати голови школярам відповідно до своїх суб'єктивних поглядів".
Крім того, Д.Табачник збирається ініціювати "розвантаження" підручників з української літератури, прибравши звідти сучасних письменників. "Існує європейська, французька традиції: там у школах не вивчають творчість живих письменників, оскільки ще не закріпилися естетичні критерії", - зазначив Міністр.
Так, Д.Табачник, відповідаючи на питання, чи не є суб'єктивним викладання історії в Україні, сказав: "Наше Міністерство зараз працює над найскладнішим питанням - це визначення стандартів освіти, тому що "нісенітниця" з гіперболізацією тільки однієї форми оцінювання - це не реформа, а обдурювання учнів і обман суспільства".
За словами Д.Табачника, "вчитель зобов'язаний виконувати навчальну програму, але у ній треба чітко прописати, що Голодомор 1933 року, - це спільна трагедія народів України, Росії, Білорусі, Казахстану, і вказати, скільки людей померло від цієї біди у кожній з республік. До того ж, написавши правду, що найвищі втрати сільського населення, понад 41 відсотка, були у Саратовській області".
Тоді, впевнений Міністр, вчитель не зможе "промивати голови школярам відповідно до своїх суб'єктивних поглядів".
Крім того, Д.Табачник збирається ініціювати "розвантаження" підручників з української літератури, прибравши звідти сучасних письменників. "Існує європейська, французька традиції: там у школах не вивчають творчість живих письменників, оскільки ще не закріпилися естетичні критерії", - зазначив Міністр.
Герман назвала дії СБУ щодо УКУ дикістю
«Ганна Герман сказала, що вся нинішня історія з СБУ – це якесь непорозуміння. Вона дуже скритикувала дії СБУ і назвала їх дикістю. Про це в інтерв’ю РІСУ розповів ректор Українського католицького університету о. д-р Борис Ґудзяк після телефонної розмови із заступником голови Адміністрації Президента України Ганною Герман.
Також, за словами о.Бориса Ґудзяка, Ганна Герман запевнила його, що Адміністрація Президента не давала жодних вказівок СБУ щодо тиску на УКУ, а дії працівників цього відомства вона вважає "самодіяльністю".
Заступник голови Адміністрації Президента України повідомила, що голова СБУ Валерій Хорошковський готовий особисто зустрітись з ректором Українського Католицького Університету.
Натомість, о.Борис Ґудзяк зазначає, що студенти і працівники УКУ відчувають тиск силових структур.
"До мене дійшли вістки, що структури Служби безпеки виходять на контакт із членами нашої спільноти, намагаючись посіяти недовіру до керівництва УКУ і витворити атмосферу страху. Це мене дуже непокоїть", – наголошує ректор.
Як відомо, раніше ректор Українського католицького університету у Львові о. Борис Гудзяк заявив про спроби працівників СБУ "схилити його до співпраці". Він назвав це методами роботи тоталітарного минулого.
Також, за словами о.Бориса Ґудзяка, Ганна Герман запевнила його, що Адміністрація Президента не давала жодних вказівок СБУ щодо тиску на УКУ, а дії працівників цього відомства вона вважає "самодіяльністю".
Заступник голови Адміністрації Президента України повідомила, що голова СБУ Валерій Хорошковський готовий особисто зустрітись з ректором Українського Католицького Університету.
Натомість, о.Борис Ґудзяк зазначає, що студенти і працівники УКУ відчувають тиск силових структур.
"До мене дійшли вістки, що структури Служби безпеки виходять на контакт із членами нашої спільноти, намагаючись посіяти недовіру до керівництва УКУ і витворити атмосферу страху. Це мене дуже непокоїть", – наголошує ректор.
Як відомо, раніше ректор Українського католицького університету у Львові о. Борис Гудзяк заявив про спроби працівників СБУ "схилити його до співпраці". Він назвав це методами роботи тоталітарного минулого.
28.05.10
Розвиток відносин з НАТО був «запрограмований» для України Росією
Розвиток відносин між Україною та НАТО, який сьогодні спостерігається, був очікуваний і «запрограмований» для України Росією ще відтоді, як Київ подав заявку на приєднання до Плану дій щодо членства в альянсі. Про це заявив в інтерв'ю «Німецькій хвилі» директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак. При цьому він висловив впевненість, що Україна надалі продовжить співробітництво з Північноатлантичним альянсом.
«Прагматична співпраця з НАТО буде продовжуватися, а, можливо, й прогресуватиме. Але для України найближчі 10 років неможливо буде заявити про готовність вступити до альянсу», - зазначив В.Бадрак.
Він вважає, що прагматичні відносини між Україною та альянсом будуть відбуватися через стандартизацію української армії за правилами НАТО, через спільні розробки високотехнічного озброєння та спільні військові навчання. Але все це, на думку експерта, буде другорядним без політичної підтримки.
«Прагматична співпраця з НАТО буде продовжуватися, а, можливо, й прогресуватиме. Але для України найближчі 10 років неможливо буде заявити про готовність вступити до альянсу», - зазначив В.Бадрак.
Він вважає, що прагматичні відносини між Україною та альянсом будуть відбуватися через стандартизацію української армії за правилами НАТО, через спільні розробки високотехнічного озброєння та спільні військові навчання. Але все це, на думку експерта, буде другорядним без політичної підтримки.
У США пропонують бойкотувати Олімпіаду в Сочі
Екс-посол США в НАТО Курт Уолкер вважає, що Абхазію можна буде повернути до складу Грузії за допомогою Олімпіади-2014. Для цього Уолкер пропонує влаштувати бойкот Олімпіади - спочатку дипломатичний, а вже потім спортивний.
Уолкер вважає, що Росія зацікавлена в успішному проведенні Ігор більше, ніж в незалежності Абхазії і Південної Осетії, а значить, її можна змусити переглянути свою позицію в цьому питанні, повідомляє Washington Post.
Нагадаємо, що зимова Олімпіада 2014-го року за рішенням МОК пройде в російському місті Сочі. Раніше американський Конгрес закликав змінити місце проведення Олімпіади після російсько-грузинського конфлікту в 2008-му році.
Уолкер вважає, що Росія зацікавлена в успішному проведенні Ігор більше, ніж в незалежності Абхазії і Південної Осетії, а значить, її можна змусити переглянути свою позицію в цьому питанні, повідомляє Washington Post.
Нагадаємо, що зимова Олімпіада 2014-го року за рішенням МОК пройде в російському місті Сочі. Раніше американський Конгрес закликав змінити місце проведення Олімпіади після російсько-грузинського конфлікту в 2008-му році.
Наша Україна вимагає скасувати присвоєння російській мові статусу регіональної в Криму
Партія Наша Україна закликає Верховну Раду Криму скасувати присвоєння російській мові статусу регіональної.
Про це йдеться в повідомленні прес-служби партії.
Партія вважає, що таке рішення Ради порушує Конституцію.
"У випадку, якщо Верховна Рада Криму не скасує своє рішення, парламентська фракція Нашої України виступить з ініціативою про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим відповідно з 84 статтею Конституції України у зв'язку з грубим порушенням норм чинної Конституції", - йдеться в повідомленні .
НУ категорично засуджує практику оголошення певних територій України зонами, в яких російська мова вважається регіональною на підставі Європейської хартії регіональних мов або мов меншин від 5 листопада 1992 року.
Партія зазначає, що жодне положення хартії не дає підстав для визнання за певною мовою того чи іншого статусу, а також у ній чітко визначено, що захисту підлягають лише ті мови, які зникають, а інші мови, зокрема російська, не потребують захисту .
Як повідомлялося, 26 травня Рада Криму присвоїла російській мові статус регіональної.
Також своїм рішенням Рада встановила, що 6 червня - день народження великого російського письменника Олександра Пушкіна - відзначатиметься в Криму як День російської мови.
Про це йдеться в повідомленні прес-служби партії.
Партія вважає, що таке рішення Ради порушує Конституцію.
"У випадку, якщо Верховна Рада Криму не скасує своє рішення, парламентська фракція Нашої України виступить з ініціативою про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим відповідно з 84 статтею Конституції України у зв'язку з грубим порушенням норм чинної Конституції", - йдеться в повідомленні .
НУ категорично засуджує практику оголошення певних територій України зонами, в яких російська мова вважається регіональною на підставі Європейської хартії регіональних мов або мов меншин від 5 листопада 1992 року.
Партія зазначає, що жодне положення хартії не дає підстав для визнання за певною мовою того чи іншого статусу, а також у ній чітко визначено, що захисту підлягають лише ті мови, які зникають, а інші мови, зокрема російська, не потребують захисту .
Як повідомлялося, 26 травня Рада Криму присвоїла російській мові статус регіональної.
Також своїм рішенням Рада встановила, що 6 червня - день народження великого російського письменника Олександра Пушкіна - відзначатиметься в Криму як День російської мови.
На 21 день стояння Сталіна у Запоріжжі його облили білою фарбою
Ввечері, 26 травня, в Запоріжжі пенсіонер облив білою фарбою недавно встановлений пам’ятник Сталіну. «Вандалом» виявився 60-річний житель Запоріжжя, якого затримали правоохоронці й доставили у Жовтневий райвідділ міліції.
Причиною свого вчинку чоловік назвав особистий мотив. За попередніми даними, його батьки постраждали від сталінських репресій, – передає «Обком».
Питання про можливе порушення кримінальної справи доки не вирішене. Сьогодні у місті на пам’ятнику вже немає ні єдиної плями фарби.
Довідка.
Бюст Сталіну в Запоріжжі відкрили 5 травня. Прокуратура Запорізької області проводить перевірку законності встановлення пам’ятника Сталіну в Запоріжжі. Встановлення пам’ятника Сталіну підтримали Блок Литвина і КПУ.
Причиною свого вчинку чоловік назвав особистий мотив. За попередніми даними, його батьки постраждали від сталінських репресій, – передає «Обком».
Питання про можливе порушення кримінальної справи доки не вирішене. Сьогодні у місті на пам’ятнику вже немає ні єдиної плями фарби.
Довідка.
Бюст Сталіну в Запоріжжі відкрили 5 травня. Прокуратура Запорізької області проводить перевірку законності встановлення пам’ятника Сталіну в Запоріжжі. Встановлення пам’ятника Сталіну підтримали Блок Литвина і КПУ.
У Космачі вшанували героїв бою УПА з НКВД
25 травня поблизу с.Космач на Прикарпатті до Дня Героїв пройшли урочисті заходи, присвячені відзначенню 65-ї річниці одного з найбільших боїв УПА з НКВД, що відбувся 17 січня 1945 року, – повідомили 27 травня ЗІКу у прес-центрі ЦДВР.
У бою сотня повстанців під керівництвом командира «Кривоноса», 22-річного Мирослава Симчича, влаштувавши засідку на межі сіл Люча і Космач (присілок Рушір), майже повністю знищила військову автоколону з 12 студебекерів. На полі бою загинули близько 370 НКВДистів, 50 замерзло і 50 померло від важких ран у шпиталях.
Фактично, операція сотні Симчича зупинила депортацію населення с. Космач та мешканців інших сіл Івано-Франківщини на Сибір.
Цьогорічні урочисті заходи, які відбулися на місці бою, проведені за ініціативи громадськості краю і активної підтримки Косівської РДА та Космацької сільської ради. У святкуваннях взяли участь і члени делегацій зі Львова, Івано-Франківська та Рівного. Представники влади нагородили Мирослава Симчича, який поплатився за цей бій 32 роками ув’язнення, та інших його бойових побратимів, спеціально виготовленими пам’ятними відзнаками «Рушір 1945-2010». Такі ж пам’ятки отримали громадська наукова організація Центр досліджень визвольного руху, видавництво «Літопис УПА» і часопис «Однострій» – за значний вклад у дослідження і популяризацію історії ОУН і УПА.
В. о. директора ЦДВР Василь Стефанів передав до місцевих бібліотек Косова та Космача друковані видання Центру. Коментуючи подію, він зазначив: «ХХ століття стало часом значних випробувань для українського народу, пов’язаних з воєнними лихоліттями, голодоморами, репресіями і депортаціями. Тим не менше, у пам’яті українців закарбувались і ті героїчні моменти, що стали символами незламності національного духу. Одним з них є переможний бій під Космачем, який перервав низку каральних акцій тоталітарного режиму проти українського народу».
У бою сотня повстанців під керівництвом командира «Кривоноса», 22-річного Мирослава Симчича, влаштувавши засідку на межі сіл Люча і Космач (присілок Рушір), майже повністю знищила військову автоколону з 12 студебекерів. На полі бою загинули близько 370 НКВДистів, 50 замерзло і 50 померло від важких ран у шпиталях.
Фактично, операція сотні Симчича зупинила депортацію населення с. Космач та мешканців інших сіл Івано-Франківщини на Сибір.
Цьогорічні урочисті заходи, які відбулися на місці бою, проведені за ініціативи громадськості краю і активної підтримки Косівської РДА та Космацької сільської ради. У святкуваннях взяли участь і члени делегацій зі Львова, Івано-Франківська та Рівного. Представники влади нагородили Мирослава Симчича, який поплатився за цей бій 32 роками ув’язнення, та інших його бойових побратимів, спеціально виготовленими пам’ятними відзнаками «Рушір 1945-2010». Такі ж пам’ятки отримали громадська наукова організація Центр досліджень визвольного руху, видавництво «Літопис УПА» і часопис «Однострій» – за значний вклад у дослідження і популяризацію історії ОУН і УПА.
В. о. директора ЦДВР Василь Стефанів передав до місцевих бібліотек Косова та Космача друковані видання Центру. Коментуючи подію, він зазначив: «ХХ століття стало часом значних випробувань для українського народу, пов’язаних з воєнними лихоліттями, голодоморами, репресіями і депортаціями. Тим не менше, у пам’яті українців закарбувались і ті героїчні моменти, що стали символами незламності національного духу. Одним з них є переможний бій під Космачем, який перервав низку каральних акцій тоталітарного режиму проти українського народу».
РПЦ дала зрозуміти, що приїзд Папи Римського до Львова не піде на користь відносинам церков
Московський патріархат дав зрозуміти, що можливий візит Папи Римського Бенедикта XVI в Україну з нагоди 600-ліття перенесення столиці католицьких митрополитів з Галича до Львова не піде на користь відносинам Російської православної церкви та Ватикану.
«Святкування 600-ліття перенесення кафедри галицьких католицьких митрополитів до Львова – не найкращий привід для приїзду Понтифіка в межі канонічної території Російської православної церкви», – заявив в.о. секретаря відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату(ВЗЦЗ МП) з міжхристиянських стосунків священик Дмитро Сизоненко.
Як повідомляв напередодні архієпископ РПЦ Мечислав Мокшицький, Бенедикта XVI запросили відвідати Україну в 2012 році, коли пройдуть згадані торжества. За його словами, Святий Престол прийняв запрошення, і тепер встановлюється конкретна дата.
Тим часом отець Дмитро зазначив, що наразі в Московський патріархат такої інформації з Ватикану не надходило. «Озвучувати думку Московського патріархату про відвідини України Папою Римським Бенедиктом XVI у 2012 році має сенс тільки після того, як цей візит буде офіційно анонсований прес-службою Святого Престолу», – підкреслив співрозмовник.
Він вказав на те, що за останні роки стосунки між Московським патріархатом і Римо-католицькою церквою «значно покращилися». Це відбувається завдяки «більш ясному усвідомленню того, що сьогодні православні і католики – не суперники, а союзники в справі відстоювання традиційно християнського розуміння соціальних та етичних проблем сучасності».
За словами священика, успішно розвивається спільне співробітництво двох Церков у міжнародних організаціях: в Раді Європи, ОБСЄ, ЮНЕСКО, активно розвивається культурний обмін, наприклад, кілька днів тому «з великим успіхом» у Ватикані проходили Дні російської духовної культури, у святкуванні яких взяв участь Бенедикт XVI.
«Проте очевидний прогрес у православно-католицькому діалозі не знімає гостроти неврегульованою ситуації в західних областях України. Це найболючіший момент у наших відносинах. Але є всі підстави сподіватися на те, що ці проблеми отримають своє вирішення, оскільки сьогодні Святий Престол з великим розумінням ставиться до позиції Московського патріархату», – підсумував отець Димитрій, – повідомляє РІСУ з посиланням на «Інтерфакс-релігія».
«Святкування 600-ліття перенесення кафедри галицьких католицьких митрополитів до Львова – не найкращий привід для приїзду Понтифіка в межі канонічної території Російської православної церкви», – заявив в.о. секретаря відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату(ВЗЦЗ МП) з міжхристиянських стосунків священик Дмитро Сизоненко.
Як повідомляв напередодні архієпископ РПЦ Мечислав Мокшицький, Бенедикта XVI запросили відвідати Україну в 2012 році, коли пройдуть згадані торжества. За його словами, Святий Престол прийняв запрошення, і тепер встановлюється конкретна дата.
Тим часом отець Дмитро зазначив, що наразі в Московський патріархат такої інформації з Ватикану не надходило. «Озвучувати думку Московського патріархату про відвідини України Папою Римським Бенедиктом XVI у 2012 році має сенс тільки після того, як цей візит буде офіційно анонсований прес-службою Святого Престолу», – підкреслив співрозмовник.
Він вказав на те, що за останні роки стосунки між Московським патріархатом і Римо-католицькою церквою «значно покращилися». Це відбувається завдяки «більш ясному усвідомленню того, що сьогодні православні і католики – не суперники, а союзники в справі відстоювання традиційно християнського розуміння соціальних та етичних проблем сучасності».
За словами священика, успішно розвивається спільне співробітництво двох Церков у міжнародних організаціях: в Раді Європи, ОБСЄ, ЮНЕСКО, активно розвивається культурний обмін, наприклад, кілька днів тому «з великим успіхом» у Ватикані проходили Дні російської духовної культури, у святкуванні яких взяв участь Бенедикт XVI.
«Проте очевидний прогрес у православно-католицькому діалозі не знімає гостроти неврегульованою ситуації в західних областях України. Це найболючіший момент у наших відносинах. Але є всі підстави сподіватися на те, що ці проблеми отримають своє вирішення, оскільки сьогодні Святий Престол з великим розумінням ставиться до позиції Московського патріархату», – підсумував отець Димитрій, – повідомляє РІСУ з посиланням на «Інтерфакс-релігія».
31 жовтня побачимо міжусобиці олігархів?
Суттєву опозицію планам нового режиму можуть скласти українські мільярдери... Посилення Януковича аж ніяк не потрібне Ахметову... У всіх перед очима поганий приклад путінської Росії...
Після заяв Януковича 23 травня в інтерв’ю трьом провідним телеканалам українській людності стало зрозуміло: вибори до місцевих органів влади таки будуть 31 жовтня поточного року. У селах і селищах – мажоритарні, у районах, містах та областях – скоріш за все, змішані, з висуванням кандидатів-мажоритарників та відкритих списків від партій (не блоків!) Голоси у ВР «регіонали» можуть набрати і без союзників з коаліції з блоку Литвина та КПУ. «Тушки» та морально нестійкі депутати з опозиційних фракцій допоможуть.
«Литвини» та «комі», як свідчать джерела в їхніх штабах, воліли б відтягнути місцеві вибори на 27 березня 2011 року, оскільки на осінь елементарно не готові. Ні в матеріальному, ні в організаційному плані. До того ж, після зими, яка обіцяє бути важкою для населення, обидві сили могли б поліпшити свій результат за рахунок нестійкої електоральної периферії ПР. Але все йде до того, що їхні протести особливої ролі в розвитку подій не відіграють.
Тим паче що БЮТ, незважаючи на значну рейтингову «яму», може бути зацікавленим у якнайскоріших виборах, щоб «почистити» свої регіональні організації від «зрадників». Існує велика імовірність того, що «за» проголосують ті 7–8 членів фракції НУ–НС, які симпатизують Арсенію Яценюку: зрештою, є сенс якнайскоріше конвертувати у щось реальне його 4–5% рейтингу. Бозна, що буде з тим рейтингом далі.
А ще соціологи оцінюють як цілком реальні шанси створити фракції в радах Західної України партії «За Україну» В’ячеслава Кириленка. А на нього орієнтується 12 депутатів фракції НУ–НС.
Та й Сергій Тігіпко, якому пророкують на місцевих виборах неабиякі успіхи в Східній та Центральній Україні, а особливо в Києві та Дніпропетровську, має в парламенті ще кількох прихильників, крім позафракційного Тараса Чорновола. Тігіпкові теж вигідно якомога швидше взяти участь у виборах, оскільки входження у владу на його електоральних показниках може відбитися в перспективі не найкращим чином.
Звичайно, Партія регіонів має вельми оптимістичні плани на осінні вибори: за рахунок адмінресурсу та «мажоритарного елементу» (що пов’язані між собою) не лише посилити домінування в Східній та Південній Україні, а й узяти під адміністративний контроль Центральну Україну. Вона значно менше ідеологізована, ніж Західна. Утім, і в цьому традиційно нацдемівському регіоні облради вже зараз не змогли висловити недовіру призначеним Банковою губернаторам.
ПР взяла під контроль виконавчу гілку влади, тепер їй потрібно «підкорити» органи місцевого самоврядування (і підготувати плацдарм для отримання у 2012 році конституційної більшості в парламенті).
На перший погляд, завдання, поставлене Януковичем на місцеві вибори, є цілком реальним. Опозиція до осені явно не підніметься. Тимошенко не вдається консолідувати опозиціонерів, серед яких з’явилося чимало меншеньких «тимошенчиків» як радикального, так і поміркованого націонал-орієнтованого штибу. Перед Юлією Володимирівною стоїть дуже складне завдання зберегти структури й кадри деморалізованого БЮТ для подальших політичних боїв.
Хто протистоятиме «бульдозеру»?
Як не дивно, суттєву опозицію планам нового режиму можуть скласти українські олігархи. Для багатьох із них надмірне посилення – аж до всевладдя – нового моноцентричного владного режиму є просто небезпечним. Від влади, яка впевнилася у своїй безкарності та неконтрольованості, можна чекати чого завгодно. У всіх перед очима приклад путінської Росії: ще добре, якщо за відповідну данину відпустять, як Абрамовича, до Британії. А можна ж розділити долю Березовського, а то й Ходорковського.
Крім того, зараз вплив на Януковича стрімко монополізує Дмитро Фірташ, який вклав великі кошти у вибори-2010, діючи за принципом «пан або пропав». Тепер час відбивати вкладене. І повернення 11 мільярдів кубів газу, відібраних Тимошенко, скоріш за все, буде лише «квіточками». «Ягідки» ще попереду, за останні 5–6 років уродженець Чернівців устиг проявити неабиякі апетити. А поряд з «великим шефом» є Льовочкін, Бойко, Хорошковський, які завжди підсоблять…
Схоже, небезпеку відчувають не лише орієнтовані на БЮТ олігархи (Богдан Губський мусив «здати» коаліції контрольовану ним фракцію БЮТ у Київській облраді, на черзі, як кажуть, і Костянтин Жеваго). І не лише просто «чужі» для “регіоналів” олігархи (Ігор Коломойський веде запеклі юридичні бої за свою власність, у тій же ролі може опинитися невдовзі й Віктор Пінчук).
Не секрет, що надмірне посилення Януковича аж ніяк не потрібне Рінату Ахметову. Відносини між найбагатшим і найвладнішим українцями давно не є безхмарними. Уже під час свого другого прем’єрства Віктор Федорович, який довгий час вважався креатурою Ріната Леонідовича, що називається, «показував зубки». Стверджують, що тодішній глава уряду в доволі грубій формі відмовив мільярдеру-земляку в проханні надати преференції в бізнесі деяким своїм іноземним партнерам. Були й інші негарні сцени.
Чи не тому Ахметов став однією з головних рушійних сил наведення мостів з Тимошенко і створення ПРіБЮТу? Чи не тому Рінат Леонідович дуже скупо фінансував президентську кампанію Януковича? (Натомість і отримав від «роздачі слонів» порівняно небагато, фактично лише «Євро-2012»). Чи не тому зараз у «святая святих», у Донецьку, намітилося серйозне протистояння між «ахметовським» головою облради і «януковичівським» губернатором?
У таких політиків, як Арсеній Яценюк, В’ячеслав Кириленко, Анатолій Гриценко, Олег Тягнибок є молодість (хай і відносна), енергія, харизма. Усе необхідне для успіху на виборах, особливо місцевих, де можна сконцентруватися на певних «точках». Недостає лише грошей. Та й Сергій Тігіпко навряд чи горить бажанням знову проводити вибори за свої кревні. А в нього найвищі шанси «попастися» якраз на електораті ПР.
Натомість гроші є в олігархів. І не буде нічого несподіваного, якщо навіть ті з них, хто є членами Партії регіонів, вкладатимуть кошти не так у кампанію ПР, як у зовсім інші сили та лідерів. Свою «багатовекторність» вони вже не раз демонстрували. Серед тих, хто фінансував на останніх виборах Тігіпка, Яценюка й Тягнибока, були дуже несподівані особи.
Чим більші будуть фракції в місцевих органах влади в інших політичних сил, тим меншим буде там вплив Януковича і тим ширшим буде простір для маневру в олігархів. Адже саме ці органи вирішують питання доступу до приватизації майна й землі, «розрулююють» серйозні грошові потоки. А то доведеться за всім цим іти на поклон на Банкову. Не накланяєшся…
А тому 31 жовтня 2010 року ми цілком можемо стати свідками не так битви між владою та опозицією, як політичних міжусобиць українських олігархів. А динамічна конкурентність завжди (і в цьому випадку теж) однозначно краща, ніж закостеніла монополія.
Після заяв Януковича 23 травня в інтерв’ю трьом провідним телеканалам українській людності стало зрозуміло: вибори до місцевих органів влади таки будуть 31 жовтня поточного року. У селах і селищах – мажоритарні, у районах, містах та областях – скоріш за все, змішані, з висуванням кандидатів-мажоритарників та відкритих списків від партій (не блоків!) Голоси у ВР «регіонали» можуть набрати і без союзників з коаліції з блоку Литвина та КПУ. «Тушки» та морально нестійкі депутати з опозиційних фракцій допоможуть.
«Литвини» та «комі», як свідчать джерела в їхніх штабах, воліли б відтягнути місцеві вибори на 27 березня 2011 року, оскільки на осінь елементарно не готові. Ні в матеріальному, ні в організаційному плані. До того ж, після зими, яка обіцяє бути важкою для населення, обидві сили могли б поліпшити свій результат за рахунок нестійкої електоральної периферії ПР. Але все йде до того, що їхні протести особливої ролі в розвитку подій не відіграють.
Тим паче що БЮТ, незважаючи на значну рейтингову «яму», може бути зацікавленим у якнайскоріших виборах, щоб «почистити» свої регіональні організації від «зрадників». Існує велика імовірність того, що «за» проголосують ті 7–8 членів фракції НУ–НС, які симпатизують Арсенію Яценюку: зрештою, є сенс якнайскоріше конвертувати у щось реальне його 4–5% рейтингу. Бозна, що буде з тим рейтингом далі.
А ще соціологи оцінюють як цілком реальні шанси створити фракції в радах Західної України партії «За Україну» В’ячеслава Кириленка. А на нього орієнтується 12 депутатів фракції НУ–НС.
Та й Сергій Тігіпко, якому пророкують на місцевих виборах неабиякі успіхи в Східній та Центральній Україні, а особливо в Києві та Дніпропетровську, має в парламенті ще кількох прихильників, крім позафракційного Тараса Чорновола. Тігіпкові теж вигідно якомога швидше взяти участь у виборах, оскільки входження у владу на його електоральних показниках може відбитися в перспективі не найкращим чином.
Звичайно, Партія регіонів має вельми оптимістичні плани на осінні вибори: за рахунок адмінресурсу та «мажоритарного елементу» (що пов’язані між собою) не лише посилити домінування в Східній та Південній Україні, а й узяти під адміністративний контроль Центральну Україну. Вона значно менше ідеологізована, ніж Західна. Утім, і в цьому традиційно нацдемівському регіоні облради вже зараз не змогли висловити недовіру призначеним Банковою губернаторам.
ПР взяла під контроль виконавчу гілку влади, тепер їй потрібно «підкорити» органи місцевого самоврядування (і підготувати плацдарм для отримання у 2012 році конституційної більшості в парламенті).
На перший погляд, завдання, поставлене Януковичем на місцеві вибори, є цілком реальним. Опозиція до осені явно не підніметься. Тимошенко не вдається консолідувати опозиціонерів, серед яких з’явилося чимало меншеньких «тимошенчиків» як радикального, так і поміркованого націонал-орієнтованого штибу. Перед Юлією Володимирівною стоїть дуже складне завдання зберегти структури й кадри деморалізованого БЮТ для подальших політичних боїв.
Хто протистоятиме «бульдозеру»?
Як не дивно, суттєву опозицію планам нового режиму можуть скласти українські олігархи. Для багатьох із них надмірне посилення – аж до всевладдя – нового моноцентричного владного режиму є просто небезпечним. Від влади, яка впевнилася у своїй безкарності та неконтрольованості, можна чекати чого завгодно. У всіх перед очима приклад путінської Росії: ще добре, якщо за відповідну данину відпустять, як Абрамовича, до Британії. А можна ж розділити долю Березовського, а то й Ходорковського.
Крім того, зараз вплив на Януковича стрімко монополізує Дмитро Фірташ, який вклав великі кошти у вибори-2010, діючи за принципом «пан або пропав». Тепер час відбивати вкладене. І повернення 11 мільярдів кубів газу, відібраних Тимошенко, скоріш за все, буде лише «квіточками». «Ягідки» ще попереду, за останні 5–6 років уродженець Чернівців устиг проявити неабиякі апетити. А поряд з «великим шефом» є Льовочкін, Бойко, Хорошковський, які завжди підсоблять…
Схоже, небезпеку відчувають не лише орієнтовані на БЮТ олігархи (Богдан Губський мусив «здати» коаліції контрольовану ним фракцію БЮТ у Київській облраді, на черзі, як кажуть, і Костянтин Жеваго). І не лише просто «чужі» для “регіоналів” олігархи (Ігор Коломойський веде запеклі юридичні бої за свою власність, у тій же ролі може опинитися невдовзі й Віктор Пінчук).
Не секрет, що надмірне посилення Януковича аж ніяк не потрібне Рінату Ахметову. Відносини між найбагатшим і найвладнішим українцями давно не є безхмарними. Уже під час свого другого прем’єрства Віктор Федорович, який довгий час вважався креатурою Ріната Леонідовича, що називається, «показував зубки». Стверджують, що тодішній глава уряду в доволі грубій формі відмовив мільярдеру-земляку в проханні надати преференції в бізнесі деяким своїм іноземним партнерам. Були й інші негарні сцени.
Чи не тому Ахметов став однією з головних рушійних сил наведення мостів з Тимошенко і створення ПРіБЮТу? Чи не тому Рінат Леонідович дуже скупо фінансував президентську кампанію Януковича? (Натомість і отримав від «роздачі слонів» порівняно небагато, фактично лише «Євро-2012»). Чи не тому зараз у «святая святих», у Донецьку, намітилося серйозне протистояння між «ахметовським» головою облради і «януковичівським» губернатором?
У таких політиків, як Арсеній Яценюк, В’ячеслав Кириленко, Анатолій Гриценко, Олег Тягнибок є молодість (хай і відносна), енергія, харизма. Усе необхідне для успіху на виборах, особливо місцевих, де можна сконцентруватися на певних «точках». Недостає лише грошей. Та й Сергій Тігіпко навряд чи горить бажанням знову проводити вибори за свої кревні. А в нього найвищі шанси «попастися» якраз на електораті ПР.
Натомість гроші є в олігархів. І не буде нічого несподіваного, якщо навіть ті з них, хто є членами Партії регіонів, вкладатимуть кошти не так у кампанію ПР, як у зовсім інші сили та лідерів. Свою «багатовекторність» вони вже не раз демонстрували. Серед тих, хто фінансував на останніх виборах Тігіпка, Яценюка й Тягнибока, були дуже несподівані особи.
Чим більші будуть фракції в місцевих органах влади в інших політичних сил, тим меншим буде там вплив Януковича і тим ширшим буде простір для маневру в олігархів. Адже саме ці органи вирішують питання доступу до приватизації майна й землі, «розрулююють» серйозні грошові потоки. А то доведеться за всім цим іти на поклон на Банкову. Не накланяєшся…
А тому 31 жовтня 2010 року ми цілком можемо стати свідками не так битви між владою та опозицією, як політичних міжусобиць українських олігархів. А динамічна конкурентність завжди (і в цьому випадку теж) однозначно краща, ніж закостеніла монополія.
Огризко бачить, що влада відмовляється від європейських цінностей
Колишній міністр закордонних справ України Володимир ОГРИЗКО вважає, що заява глави МЗС Костянтина ГРИЩЕНКА про зняття з порядку денного питання вступу України до НАТО свідчить про відмову влади від європейських цінностей.
Про це В.ОГРИЗКО сказав в коментарі УНІАН.
На його думку, нова влада не розуміє, що інтеграція України до НАТО є приєднанням до європейської системи цінностей. “І відповідно відмова від вступу, означає, що ми не хочемо навіть наближатися до цих цінностей, а вибрали собі якусь таку непривабливу роль мавпування російської позиції”, - зауважив В.ОГРИЗКО.
За його словами, для Росії така позиція нашої держави є привабливою, але не для України.
Крім того, В.ОГРИЗКО зауважив, що така позиція не узгоджується із законом про засади внутрішньої та зовнішньої політики. За його словами, за цей закон свого часу голосували й представники Партії регіонів.
Водночас, В.ОГРИЗКО зауважив, що його не здивувала сьогоднішня заява К.ГРИЩЕНКА. “В цій заяві нічого нового я не побачив, такі заяви робились й раніше, одразу після зміни керівництва нашої держави, тому говорити про сенсацію не потрібно”, - зауважив він.
В.ОГРИЗКО погодився з тим, що такі коливання у зовнішньополітичному курсі України негативно впливають на ставлення до нашої країни не лише членів Альянсу, а й інших міжнародних структур. “Для багатьох європейців найголовнішим є питання, чи не означає це докорінного перегляду стратегічних засад зовнішньої політики. Якщо такі питання виникають, то вони тягнуть за собою весь наступний ланцюжок, – є сумніви, припиняється співпраця в інших питаннях, в тому числі й економічного характеру... Тому такі різкі повороти лише створюють проблеми, а не розв’язують існуючі”, - наголосив він.
Разом із тим колишній глава МЗС переконаний, що це не остаточне рішення. “Нічого немає вічного в цьому світі... Прийде нова влада, і ми повернемося до питання вступу до НАТО. Тим більше, що двері в цій структурі для нас залишаються відкритими. Так що будемо оптимістами”, - наголосив він.
Як повідомляв УНІАН, сьогодні, 27 травня, на ХІ Міжвідомчій нараді з питань координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх відносин міністр закордонних справ України К.ГРИЩЕНКО заявив, що Україна продовжуватиме розвивати відносини з НАТО, але питання про членство в цій організації знімається з порядку денного.
К.ГРИЩЕНКО нагадав, що ідея членства України в Альянсі не користується підтримкою більшості українців і деструктивно впливає на ефективність зовнішньої політики України. Враховуючи це, сказав К.ГРИЩЕНКО, Україна продовжуватиме розвивати свої відносини з Альянсом, але питання про членство наразі знімається з порядку денного. За словами міністра, саме такий підхід найбільше відповідає сучасному стану речей.
Про це В.ОГРИЗКО сказав в коментарі УНІАН.
На його думку, нова влада не розуміє, що інтеграція України до НАТО є приєднанням до європейської системи цінностей. “І відповідно відмова від вступу, означає, що ми не хочемо навіть наближатися до цих цінностей, а вибрали собі якусь таку непривабливу роль мавпування російської позиції”, - зауважив В.ОГРИЗКО.
За його словами, для Росії така позиція нашої держави є привабливою, але не для України.
Крім того, В.ОГРИЗКО зауважив, що така позиція не узгоджується із законом про засади внутрішньої та зовнішньої політики. За його словами, за цей закон свого часу голосували й представники Партії регіонів.
Водночас, В.ОГРИЗКО зауважив, що його не здивувала сьогоднішня заява К.ГРИЩЕНКА. “В цій заяві нічого нового я не побачив, такі заяви робились й раніше, одразу після зміни керівництва нашої держави, тому говорити про сенсацію не потрібно”, - зауважив він.
В.ОГРИЗКО погодився з тим, що такі коливання у зовнішньополітичному курсі України негативно впливають на ставлення до нашої країни не лише членів Альянсу, а й інших міжнародних структур. “Для багатьох європейців найголовнішим є питання, чи не означає це докорінного перегляду стратегічних засад зовнішньої політики. Якщо такі питання виникають, то вони тягнуть за собою весь наступний ланцюжок, – є сумніви, припиняється співпраця в інших питаннях, в тому числі й економічного характеру... Тому такі різкі повороти лише створюють проблеми, а не розв’язують існуючі”, - наголосив він.
Разом із тим колишній глава МЗС переконаний, що це не остаточне рішення. “Нічого немає вічного в цьому світі... Прийде нова влада, і ми повернемося до питання вступу до НАТО. Тим більше, що двері в цій структурі для нас залишаються відкритими. Так що будемо оптимістами”, - наголосив він.
Як повідомляв УНІАН, сьогодні, 27 травня, на ХІ Міжвідомчій нараді з питань координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх відносин міністр закордонних справ України К.ГРИЩЕНКО заявив, що Україна продовжуватиме розвивати відносини з НАТО, але питання про членство в цій організації знімається з порядку денного.
К.ГРИЩЕНКО нагадав, що ідея членства України в Альянсі не користується підтримкою більшості українців і деструктивно впливає на ефективність зовнішньої політики України. Враховуючи це, сказав К.ГРИЩЕНКО, Україна продовжуватиме розвивати свої відносини з Альянсом, але питання про членство наразі знімається з порядку денного. За словами міністра, саме такий підхід найбільше відповідає сучасному стану речей.
Люстрація в Україні та за кордоном
Скільки членів кабміну довелось би звільнити, якби закон про люстрацію почав діяти зараз? Бі-Бі-Сі дізналась про це. Перша в Україні люстрація проведена. Щоправда на папері та голому ентузіазмі. Її провів громадський активіст. Готуючи наступний матеріал, Бі-Бі-Сі навмисно не спілкувалась з політиками, які переконують у її необхідності. Багато-хто вважає, що саме ці люди дискредитували ідею люстрації.
Люстрація у Кабміні
Громадський активіст Борис Чикулай переклав чеське люстраційне законодавство українською мовою і умовно застосував чеський закон про люстрацію до складу теперішнього кабінету міністрів та Верховної ради.
Пан Чикулай визначив, що за чеським законом про люстрацію український кабмін довелось би залишити 12-м з 29-тьох міністрів.
Серед них: віце-прем’єр Сівкович, який 9 років пропрацював у КДБ. Також у КДБ працював Олександр Попов – міністр житлово-комунального господарства.
У структурах, підпорядкованих КДБ, працював і Дмитро Табачник. Глава МЗС Грищенко за радянських часів був співробітником ООН у Нью-Йорку. Міністр регіонального розвитку та будівництва Володимир Яцуба займав високу посаду інструктора ЦК КПСС у Москві та інші.
Реакція міністрів
Місяць тому Бі-Бі-Сі відправила офіційні листи до згаданих вище та інших керівників міністерств з проханням про інтерв’ю на тему «люстрація в Україні».
Погодились лише два міністра. Регіонального розвитку та будівництва Володимир Яцуба та житлово-комунального господарства Олександр Попов.
Міністр ЖКГ Олександр Попов. Колишній працівник КДБ. Пропрацював у комітеті державної безпеки з 87-го року. З 91-го ця структура почала називатись СБУ. У ній він пропрацював до 93-го року. Ось уривок з інтерв’ю міністра Попова Бі-Бі-Сі:
Бі-Бі-Сі: Ким ви працювали в КДБ, якими були ваші завдання?
Олександр Попов: Як правило про це не говорять. Я займався зовнішньо-економічною діяльністю, захистом економіки і мав відношення до науково-технічного прогресу, з точки зору тих функцій, які виконує спецслужба України.
Бі-Бі-Сі: Тобто це в Україні чи ще до 91-го року?
Олександр Попов: Я в 93-му році весною звільнився. 17 років майже…
Бі-Бі-Сі: Ви займались тим, що дізнавались, які є технології за межами країни?
Олександр Попов: І це теж так.
Бі-Бі-Сі: А ви пишаєтесь тим, що ви працювали в КДБ?
Олександр Попов: Так. Це дуже серйозна школа була. Цікава і я, коли йшов зі служби, то з каменем на серці йшов.
Бі-Бі-Сі: Чи можуть зараз колишні працівники спецслужб чи управлінці, які займали високі пости в комуністичній владі, чимось нашкодити Україні?
Олександр Попов: Я впевнений, що ні. Якщо ми говоримо про крайнє ліве крило політичних поглядів, а є ж ще крайнє праве крило політичних поглядів. Якщо ми говоримо про крайні речі, тоді треба говорити, що і ці і ці не потрібні в державному управлінні.
Міністр регіонального розвитку та будівництва Володимир Яцуба – другий і останній з міністрів, які погодились на інтерв’ю.
Володимир Яцуба: Я був інструктором ЦК КПСС. Сама висока (моя) посада – це інструктор ЦК КПСС. Курував Хабаровський край і Якутію.
Бі-Бі-Сі: Що це за посада?
Володимир Яцуба: Це така посада, якої сьогодні в Україні немає. Я наприклад знімав з посади міністра внутрішніх справ Кайдишева в Якутії.
Бі-Бі-Сі: А за що?
Володимир Яцуба: За те, що він п’яний з "бабами" врізався в "Мєтєор", пробив дірку. І після цього зібрався в Якутії 10-тисячний натовп. А мене туди послали розбиратись. Я його зняв з роботи, виключив з партії. Другому секретарю обкому – строгий виговор.
Бі-Бі-Сі: Наприклад за чеським законодавством, ви би підпадали під люстрацію…
Володимир Яцуба: Будь-ласка – я готовий пояснить і відповісти на всі питання, які мені зададуть. Ну я думаю, що якщо ставить на ваги люстрацію проводить тих партійних працівників, які були і тих, хто пішов з минулого уряду..
Аргументи "проти" люстрації
І пан Попов і пан Яцуба переконані, що люстрація для України – це крок назад, оскільки державний апарат втратить професіоналів з унікальними знаннями в управлінні державою.
"Ми за час незалежності нанесли дуже значних збитків саме кадровій підготовці фахівців, які працюють в державній службі, в муніципальній службі, - обурюється міністр ЖКГ Олександр Попов. - І прикладом цього є навіть 2005-й рік, коли біля 20 тисяч службовців було звільнено без офіційного оголошення про те, що йде якась люстрація і таке інше. І ми бачимо, який провал вийшов в управліннях, в районних державних адміністраціях, і навіть в центральних міністерствах, відомствах".
Аргументи "за" люстрацію
Йому опонує історик Володимир Вятрович: "Як на мене тут золотою фразою є фраза Вацлава Гавела, коли його питали "навіщо ви проводите люстрацію і даєте молодим владу в руки – вони ж нічого не вміють?". Він сказав: "краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу".
Володимир Вятрович – колишній керівник архіву СБУ. Займався розсекреченням документів радянського періоду. Зараз звільнений. Він переконаний, що радянські кадри гальмують розвиток України.
"Нова молода держава, яка щойно починає розбудовувати себе є достатньо вразливою і коли всередині неї є люди, які працюють проти неї, а тим паче на високих посадах а тим паче працюють на зовнішню силу. Становлення цієї держави буде серйозно загальмовано".
Бі-Бі-Сі переглянула офіційні біографії, розміщені на сайті кабінету міністрів та міністерств і побачила, що чимало міністрів або приховують, чим вони займались до 91-го року, або описують кількома загальними фразами, не вдаючись в суть роботи.
Для прикладу Дмитро Табачник, який так і не відповів на запит Бі-Бі-Сі, у своїй офіційній біографії написав, що з 80-го по 81-й рік працював у Центральному державному архіві кінофотофонодокументів. Наступною датою працевлаштування є 90-й рік. Чим Табачник займався 9 років у біографії не сказано. Історик Вятрович нагадує, що архів, в якому працював Табачник, підпорядковувався КДБ.
"Система архівів теж підпорядковувалась і контролювалась Комітетом державної безпеки тобто можна робити певні висновки щодо можливої співпраці тієї чи іншої людини".
Люстрація у Парламенті України
Таке ж дослідження, як і з членами кабміну України, Борис Чикулай зробив і з працівниками Верховної ради та попереднього секретаріату президента. Він опрацював понад 900 біографій.
4% опрацьованих біографій, за нормами чеського законодавства, відповідають ознакам біографій агентів КДБ. Це 38 осіб.
27% - критична ймовірність співпраці з КДБ і 20% - велика ймовірність співпраці. Щодо біографій половини державних службовців панові Чикулаю так і не вдалось отримати жодної інформації з відкритих джерел.
Для себе пан Чикулай перестав ділити політичні партії на помаранчеві, біло-блакитні чи за іншими кольорами. Для нього є актуальним один поділ – працював на колишній режим чи не працював.
"Не вірю ні помаранчевим, ні біло-блакитним"
"Я жив у Чехії 10 років. Я там працював. Крім того я займався громадською організацією, яка називалась форум українців у Чехії". – розповідає Борис Чикулай – українець, який кілька років працював у Чехії і очолював тамтешню спільноту українців.
Він був спостерігачем у чеському посольстві на виборах 2004-го року. Розповідає, що там вперше зіткнувся з відвертою політичною неправдою.
"Перша ніч підрахунку голосів на виборах 2004-го року в амбасаді України в Чеській республіці. Я там побачив абсолютно відвертих людей, які мені прямим текстом говорили – Янукович вигідний Росії і (президентом) мусить бути Янукович". Вони зібрали докази фальсифікацій, відправили їху ЦВК та МЗС, втім винних не покарали.
Згодом пан Чикулай розчарувався і в помаранчевих. Перед революцією він та кілька його друзів домовились з кількома помаранчевими політиками про створення мистецького телевізійного каналу. Коли ті прийшли до влади, забули про всі домовленості.
А тоді він побачив фільм про чеського президента Вацлава Гавела, який звільнив з державних посад усіх членів комуністичної партії та причетних до спецслужб режиму. Тоді пан Чикулай і вирішив зробити те саме. За основу взяв люстрацій ний закон Чеської республіки.
Люстрація в Румунії та Чехії
Люстрацію, яку з 91-го року почали робити в Чехії, називають еталонною.
Там створений спеціальний архів, де опрацьовують усі справи спецслужби чеського комуністичного режиму. Роботи у них достатньо – треба оцифрувати 280 млн сторінок справ. У відділі сканування працює 4 особи. За день вони можуть відсканувати 30-40 тисяч сторінок.
Оцифровані записи публікують в Інтернеті у відкритий доступ.
У будівлі чеського архіву є одна закрита для диктофонного запису кімната – люстрацій ний відділ. Працівники відділу отримують запити на перевірку людей, які претендують на державну посаду. Якщо людина була агентом чи інформатором комуністичної спецслужби, то вона не отримує державної роботи.
Перший президент Чехій Вацлав Гавел каже, що і сам не думав, що люстрація буде на стільки тривалим процесом: "Я мав істотні зауваженя до законів, які нормували спосіб поводження з архівами. Визнаю, що я помилявся, вважаючи, що очищення політичного середовища станеться скоро. Це те, на що треба 10-ки років."
Румунія також зважилась на люстрацію. Президент Бесеску наказав розсекретити усі справи усіх агентів Секурітате (спецслужби, яка працювала на комуністичний режим). В інтерв’ю Бі-Бі-Сі він так пояснює причини свого рішення:
Траян Бесеску: Моєю метою було розірвати спадкоємність режиму
Бі-Бі-Сі: А що ви думаєте зараз, коли бачите в парламенті тих, хто був або частиною режиму, або звинувачений у зв’язках з Секурітате чи з комуністичною партією?
Траян Бесеску: Ну, як вам відомо, демократія – не найдосконаліша система
Бі-Бі-Сі: Тож рештки того режиму і досі лишаються впливовою силою?
Траян Бесеску: Так. Тому що менталітет не можна змінити за 20 років. Але однозначно ми заклали фундамент аби покласти край зв’язкам з комуністичною державою.
Щоб розірвати ці зв’язки, 10 років тому в Румунії створили національну раду, яка вивчає архіви, щоб порушувати справи про ти людей, які були у тісних зв’язках з тоталітарним режимом. Директор архівів Ладислау Сендус "скаржиться" Бі-Бі-Сі на свою роботу:
- Нас не дуже люблять. У нас 700 процесів у судах, у яких фігурують особи, які займали ключові посади у судочинстві, фінансовій системі. Але ми вважаємо, що це наш обов’язок проливати світло на наше комуністичне минуле.
З тих 700 справ, судді винесли вирок лише у 3-х справах. Одна з проблем, яка гальмує швидкий їх розгляд – деякі обвинувачені і зараз є частиною судової системи, яка має судити злочини комунізму.
Серед інших причин, які заважають провести люстрацію є те, що частину документів було знищено під Бухарестом. Ці напівспалені брудні папки зараз зберігаються у архіві Національної ради. Також часто у справах Секурітате фігурували прізвища людей, які ніколи не були інформаторами і не вербувались - тобто фіктивні.
Борис Чикулай, який провів першу в Україні, хоча й умовну люстрацію, переконаний, що люстрацію робити ніколи не пізно, адже на кону - розвиток України.
Люстрація у Кабміні
Громадський активіст Борис Чикулай переклав чеське люстраційне законодавство українською мовою і умовно застосував чеський закон про люстрацію до складу теперішнього кабінету міністрів та Верховної ради.
Пан Чикулай визначив, що за чеським законом про люстрацію український кабмін довелось би залишити 12-м з 29-тьох міністрів.
Серед них: віце-прем’єр Сівкович, який 9 років пропрацював у КДБ. Також у КДБ працював Олександр Попов – міністр житлово-комунального господарства.
У структурах, підпорядкованих КДБ, працював і Дмитро Табачник. Глава МЗС Грищенко за радянських часів був співробітником ООН у Нью-Йорку. Міністр регіонального розвитку та будівництва Володимир Яцуба займав високу посаду інструктора ЦК КПСС у Москві та інші.
Реакція міністрів
Місяць тому Бі-Бі-Сі відправила офіційні листи до згаданих вище та інших керівників міністерств з проханням про інтерв’ю на тему «люстрація в Україні».
Погодились лише два міністра. Регіонального розвитку та будівництва Володимир Яцуба та житлово-комунального господарства Олександр Попов.
Міністр ЖКГ Олександр Попов. Колишній працівник КДБ. Пропрацював у комітеті державної безпеки з 87-го року. З 91-го ця структура почала називатись СБУ. У ній він пропрацював до 93-го року. Ось уривок з інтерв’ю міністра Попова Бі-Бі-Сі:
Бі-Бі-Сі: Ким ви працювали в КДБ, якими були ваші завдання?
Олександр Попов: Як правило про це не говорять. Я займався зовнішньо-економічною діяльністю, захистом економіки і мав відношення до науково-технічного прогресу, з точки зору тих функцій, які виконує спецслужба України.
Бі-Бі-Сі: Тобто це в Україні чи ще до 91-го року?
Олександр Попов: Я в 93-му році весною звільнився. 17 років майже…
Бі-Бі-Сі: Ви займались тим, що дізнавались, які є технології за межами країни?
Олександр Попов: І це теж так.
Бі-Бі-Сі: А ви пишаєтесь тим, що ви працювали в КДБ?
Олександр Попов: Так. Це дуже серйозна школа була. Цікава і я, коли йшов зі служби, то з каменем на серці йшов.
Бі-Бі-Сі: Чи можуть зараз колишні працівники спецслужб чи управлінці, які займали високі пости в комуністичній владі, чимось нашкодити Україні?
Олександр Попов: Я впевнений, що ні. Якщо ми говоримо про крайнє ліве крило політичних поглядів, а є ж ще крайнє праве крило політичних поглядів. Якщо ми говоримо про крайні речі, тоді треба говорити, що і ці і ці не потрібні в державному управлінні.
Міністр регіонального розвитку та будівництва Володимир Яцуба – другий і останній з міністрів, які погодились на інтерв’ю.
Володимир Яцуба: Я був інструктором ЦК КПСС. Сама висока (моя) посада – це інструктор ЦК КПСС. Курував Хабаровський край і Якутію.
Бі-Бі-Сі: Що це за посада?
Володимир Яцуба: Це така посада, якої сьогодні в Україні немає. Я наприклад знімав з посади міністра внутрішніх справ Кайдишева в Якутії.
Бі-Бі-Сі: А за що?
Володимир Яцуба: За те, що він п’яний з "бабами" врізався в "Мєтєор", пробив дірку. І після цього зібрався в Якутії 10-тисячний натовп. А мене туди послали розбиратись. Я його зняв з роботи, виключив з партії. Другому секретарю обкому – строгий виговор.
Бі-Бі-Сі: Наприклад за чеським законодавством, ви би підпадали під люстрацію…
Володимир Яцуба: Будь-ласка – я готовий пояснить і відповісти на всі питання, які мені зададуть. Ну я думаю, що якщо ставить на ваги люстрацію проводить тих партійних працівників, які були і тих, хто пішов з минулого уряду..
Аргументи "проти" люстрації
І пан Попов і пан Яцуба переконані, що люстрація для України – це крок назад, оскільки державний апарат втратить професіоналів з унікальними знаннями в управлінні державою.
"Ми за час незалежності нанесли дуже значних збитків саме кадровій підготовці фахівців, які працюють в державній службі, в муніципальній службі, - обурюється міністр ЖКГ Олександр Попов. - І прикладом цього є навіть 2005-й рік, коли біля 20 тисяч службовців було звільнено без офіційного оголошення про те, що йде якась люстрація і таке інше. І ми бачимо, який провал вийшов в управліннях, в районних державних адміністраціях, і навіть в центральних міністерствах, відомствах".
Аргументи "за" люстрацію
Йому опонує історик Володимир Вятрович: "Як на мене тут золотою фразою є фраза Вацлава Гавела, коли його питали "навіщо ви проводите люстрацію і даєте молодим владу в руки – вони ж нічого не вміють?". Він сказав: "краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу".
Володимир Вятрович – колишній керівник архіву СБУ. Займався розсекреченням документів радянського періоду. Зараз звільнений. Він переконаний, що радянські кадри гальмують розвиток України.
"Нова молода держава, яка щойно починає розбудовувати себе є достатньо вразливою і коли всередині неї є люди, які працюють проти неї, а тим паче на високих посадах а тим паче працюють на зовнішню силу. Становлення цієї держави буде серйозно загальмовано".
Бі-Бі-Сі переглянула офіційні біографії, розміщені на сайті кабінету міністрів та міністерств і побачила, що чимало міністрів або приховують, чим вони займались до 91-го року, або описують кількома загальними фразами, не вдаючись в суть роботи.
Для прикладу Дмитро Табачник, який так і не відповів на запит Бі-Бі-Сі, у своїй офіційній біографії написав, що з 80-го по 81-й рік працював у Центральному державному архіві кінофотофонодокументів. Наступною датою працевлаштування є 90-й рік. Чим Табачник займався 9 років у біографії не сказано. Історик Вятрович нагадує, що архів, в якому працював Табачник, підпорядковувався КДБ.
"Система архівів теж підпорядковувалась і контролювалась Комітетом державної безпеки тобто можна робити певні висновки щодо можливої співпраці тієї чи іншої людини".
Люстрація у Парламенті України
Таке ж дослідження, як і з членами кабміну України, Борис Чикулай зробив і з працівниками Верховної ради та попереднього секретаріату президента. Він опрацював понад 900 біографій.
4% опрацьованих біографій, за нормами чеського законодавства, відповідають ознакам біографій агентів КДБ. Це 38 осіб.
27% - критична ймовірність співпраці з КДБ і 20% - велика ймовірність співпраці. Щодо біографій половини державних службовців панові Чикулаю так і не вдалось отримати жодної інформації з відкритих джерел.
Для себе пан Чикулай перестав ділити політичні партії на помаранчеві, біло-блакитні чи за іншими кольорами. Для нього є актуальним один поділ – працював на колишній режим чи не працював.
"Не вірю ні помаранчевим, ні біло-блакитним"
"Я жив у Чехії 10 років. Я там працював. Крім того я займався громадською організацією, яка називалась форум українців у Чехії". – розповідає Борис Чикулай – українець, який кілька років працював у Чехії і очолював тамтешню спільноту українців.
Він був спостерігачем у чеському посольстві на виборах 2004-го року. Розповідає, що там вперше зіткнувся з відвертою політичною неправдою.
"Перша ніч підрахунку голосів на виборах 2004-го року в амбасаді України в Чеській республіці. Я там побачив абсолютно відвертих людей, які мені прямим текстом говорили – Янукович вигідний Росії і (президентом) мусить бути Янукович". Вони зібрали докази фальсифікацій, відправили їху ЦВК та МЗС, втім винних не покарали.
Згодом пан Чикулай розчарувався і в помаранчевих. Перед революцією він та кілька його друзів домовились з кількома помаранчевими політиками про створення мистецького телевізійного каналу. Коли ті прийшли до влади, забули про всі домовленості.
А тоді він побачив фільм про чеського президента Вацлава Гавела, який звільнив з державних посад усіх членів комуністичної партії та причетних до спецслужб режиму. Тоді пан Чикулай і вирішив зробити те саме. За основу взяв люстрацій ний закон Чеської республіки.
Люстрація в Румунії та Чехії
Люстрацію, яку з 91-го року почали робити в Чехії, називають еталонною.
Там створений спеціальний архів, де опрацьовують усі справи спецслужби чеського комуністичного режиму. Роботи у них достатньо – треба оцифрувати 280 млн сторінок справ. У відділі сканування працює 4 особи. За день вони можуть відсканувати 30-40 тисяч сторінок.
Оцифровані записи публікують в Інтернеті у відкритий доступ.
У будівлі чеського архіву є одна закрита для диктофонного запису кімната – люстрацій ний відділ. Працівники відділу отримують запити на перевірку людей, які претендують на державну посаду. Якщо людина була агентом чи інформатором комуністичної спецслужби, то вона не отримує державної роботи.
Перший президент Чехій Вацлав Гавел каже, що і сам не думав, що люстрація буде на стільки тривалим процесом: "Я мав істотні зауваженя до законів, які нормували спосіб поводження з архівами. Визнаю, що я помилявся, вважаючи, що очищення політичного середовища станеться скоро. Це те, на що треба 10-ки років."
Румунія також зважилась на люстрацію. Президент Бесеску наказав розсекретити усі справи усіх агентів Секурітате (спецслужби, яка працювала на комуністичний режим). В інтерв’ю Бі-Бі-Сі він так пояснює причини свого рішення:
Траян Бесеску: Моєю метою було розірвати спадкоємність режиму
Бі-Бі-Сі: А що ви думаєте зараз, коли бачите в парламенті тих, хто був або частиною режиму, або звинувачений у зв’язках з Секурітате чи з комуністичною партією?
Траян Бесеску: Ну, як вам відомо, демократія – не найдосконаліша система
Бі-Бі-Сі: Тож рештки того режиму і досі лишаються впливовою силою?
Траян Бесеску: Так. Тому що менталітет не можна змінити за 20 років. Але однозначно ми заклали фундамент аби покласти край зв’язкам з комуністичною державою.
Щоб розірвати ці зв’язки, 10 років тому в Румунії створили національну раду, яка вивчає архіви, щоб порушувати справи про ти людей, які були у тісних зв’язках з тоталітарним режимом. Директор архівів Ладислау Сендус "скаржиться" Бі-Бі-Сі на свою роботу:
- Нас не дуже люблять. У нас 700 процесів у судах, у яких фігурують особи, які займали ключові посади у судочинстві, фінансовій системі. Але ми вважаємо, що це наш обов’язок проливати світло на наше комуністичне минуле.
З тих 700 справ, судді винесли вирок лише у 3-х справах. Одна з проблем, яка гальмує швидкий їх розгляд – деякі обвинувачені і зараз є частиною судової системи, яка має судити злочини комунізму.
Серед інших причин, які заважають провести люстрацію є те, що частину документів було знищено під Бухарестом. Ці напівспалені брудні папки зараз зберігаються у архіві Національної ради. Також часто у справах Секурітате фігурували прізвища людей, які ніколи не були інформаторами і не вербувались - тобто фіктивні.
Борис Чикулай, який провів першу в Україні, хоча й умовну люстрацію, переконаний, що люстрацію робити ніколи не пізно, адже на кону - розвиток України.
Підписатися на:
Дописи (Atom)