УПЦ КП назвала заклик РПЦ до представників неканонічних церков України повернутися у канонічне православ’я неконструктивним. У Київському патріархаті звинуватили РПЦ у спробах зруйнувати за допомогою нової влади УПЦ КП.
Про це йдеться в заяві Синоду Української православної церкви Київського патріархату. У заяві висловлюється надія на початок конструктивного діалогу з Московським патріархатом.
"Ми і надалі сподіваємося на початок конструктивного діалогу з УПЦ (МП) і повинні робити усе, що від нас залежить, для досягнення в Україні єдності православ’я довкола єдиного глави Церкви Христа Спасителя і Київського патріаршого престолу", - сказано в заяві.
Священний Синод УПЦ Київського Патріархату із сумом відзначає, що на тлі зрушень у справі подолання церковного розколу в Україні... позиція, зайнята Священним Синодом РПЦ на своєму засіданні 26 липня 2010 по церковній ситуації в Україні, є неконструктивною", - сказано у зверненні.
Також у заяві УПЦ КП наголошується, що цей заклик РПЦ не має відношення до Київського патріархату.
"Звернення не має жодного відношення до Київського патріархату. Він як Помісна Українська Православна Церква є невід’ємною частиною Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви - не дивлячись на те, що РПЦ і деякі єдиномислячі з нею церкви цього досі не визнають", - сказано в заяві.
УПЦ КП вважає, що в країні немає церковного розколу, а має місце лише розділення за ознакою юрисдикції (підлеглості), при цьому керівництво РПЦ, говорячи про такий розкол, маніпулює свідомістю віруючих, вводячи їх і все суспільство в оману.
В УПЦ КП переконані, що нинішні керівники Московської патріархії намагаються привернути українську владу для руйнування Київського патріархату: "З виступів і заяв керівників Московської патріархії під час нинішнього візиту глави РПЦ до України стає зрозуміло, що вони не бажають конструктивного діалогу з метою подолання розділення Української церкви, а бажають під виглядом "зміни політичних обставин" почати систематичне руйнування Київського патріархату, намагаючись залучити до цієї справи українську владу".
Священний синод УПЦ-КП закликає віруючих, духівництво і єпископат об’єднатися довкола Київського патріархату "перед новими проявами агресії з боку Московської патріархії по відношенню до Української церкви".
Як повідомлялося, вчора, 26 липня, РПЦ закликала представників неканонічних церков України повернутися в канонічне православ’я.
статті про українську політику і не тільки
27.07.10
Мітинг проти візиту Кирила: Україна – не «російський світ»
«Ми протестуємо проти візиту Гундяєва, бо він є цілковито політичним. Його мета – антиукраїнська пропаганда»… «Ми – Росія! Звідси починалася земля російська: Росія, Білорусь і Україна. Це і є свята Трійця»…
«Геть московського попа!» – знову скандували українці на Європейській площі. У цей час московський гість на прізвище Гундяєв (патріарх Кирил) чи то правив службу, чи то читав політичні проповіді на Володимирській гірці.
Мітингувальники розгорнули біля Українського дому (на Володимирську гірку їх не пустили загони міліції) велетенський синьо-жовтий прапор.
– Цей прапор уже багато де встиг побувати, - каже представник УНП, який представився Григорієм.
- У Тернополі, Полтаві… Сьогодні він символізує зібрання, єдність справжньої частини українства, але не тої - хохляцької. Товариш Гундяєв приїхав на нашу землю, де не перший день пасеться в пошуках заблудлих душ, які ще досі не знають, що треба підтримувати свою державу, свою церкву.
Гундяєв приїхав сюди ловити собі паству й будувати «рускій мір», замість того, щоб у своєму заліссі його впроваджувати. До неможливості обурюють дії міліції. Вони сьогодні захищають інтереси тої влади, яку брала певна частина населення. Тепер ця частина почала бідкатися… А про що ж ви думали?! Але нехай, українці все одно не мовчатимуть!..
«Свободівець» Андрій Іллєнко пояснює причини протесту проти приїзду Кирила так:
– Ми протестуємо проти візиту Гундяєва, бо він є цілковито політичним. Його метою є антиукраїнська пропаганда в Україні. На сьогодні бачимо, що Російська православна церква в Україні – одна з тих інституцій, яка найбільше сприяє дезорганізації України, зникненню її незалежності й територіальної цілісності. Тому ми виступаємо за те, щоб в Україні була єдина помісна православна церква з центром у Києві. І щоб так звана Українська православна церква Московського патріархату була названа «Російська православна церква в Україні», отримала статус іноземної церкви і не претендувала на те, щоб мати своєю власністю наші святині - такі, як Києво-Печерська лавра, Почаївська лавра та інші монастирі й собори. Сьогодні вони контролюються московськими попами й перетворилися на осередки антиукраїнської пропаганди, поширюють антиукраїнську літературу на кшталт «Бог украінского язика нє понімаєт». Гундяєв, прикриваючись начебто ідеями християнського милосердя, смирення, насправді є прагматичний бізнесмен, який не обмежує себе у володінні матеріальними цінностями, елітними годинниками за десятки тисяч євро…
До того ж він є російським шовіністом та імперіалістом. Його ідея так званого «єдиного російського світу» – чистої води російський імперіалізм у новій редакції. Гундяєв цю ідею пропагує, і його мета – приєднати Україну до Росії. Спочатку в духовному відношенні, потім – і в політичному.
Тут же на площі мітингувальники влаштували театральне дійство під назвою «Гламурні гастролі кремлівського гебіста», яку вчора міліція не дала можливості провести. Вісьмох «свободівців» запроторили до райвідділку й до ночі тримали в суді. Деяким уже присудили штраф, решту судитимуть сьогодні.
– Театральним дійством ми висміяли Гундяєва, - розповів Іллєнко. - Хотіли пройти трішки далі по Пейзажній алеї, аби почути, де їхнє зборище на Володимирській гірці. Але «Беркут» у брутальній формі нас відтіснив.
До речі, про судову заборону проводити акції в дні вояжу Кирила… Суд насправді не забороняв, утому числі вчорашню акцію. Була подана заявка на те, щоб провести акції в різні дні: на Софійській площі, Володимирській гірці і біля Києво-Печерської лаврою.
– Суд у п’ятницю заборонив нам проводити акції, відповідно до нашої заявки, на Софійській площі, на Володимирській гірці та біля Києво-Печерської лаври, – каже пан Андрій. – Відповідно, у суботу ми подали нову заявку, у якій сказали, що проведемо акцію на Володимирському проїзді біля готелю «Хаят» (це не на Софійській площі) і біля Українського дому. Таким чином ми не порушили вимоги суду. Учора ж надійшла вказівка з міліції у жодному разі не допустити нашої присутності, навіть на відстані гарматного пострілу, до Софії. Акція була абсолютно легальна, тому міліція діяла антизаконно. Тим більше що ми її навіть не встигли розпочати. І взагалі стаття Адмінкодексу, за якою судять активістів, передбачає організацію масових акцій, а не участь у них. А вони були рядовими учасниками.
…На Володимирській гірці закінчилася служба, священнослужителі, ченці й монашки розходилися зі служби. Вірян було зовсім небагато – чоловік п’ятсот усіх разом. Обіцяних тисяч прихожан ніхто не побачив. І не дивно: Кирило ‒ не Патріарх Варфоломій і не Папа Римський… Люди добре розуміють, де служба Божа, а де політична пропаганда…
Учасники зібрання на Володимирській гірці пробігала повз мітингувальників, ховаючи очі… Намагаюся поговорити з кількома, та марно. У відповідь ‒ сварка…
Чоловік у рясі сердито промовляє:
– Розкольники вони, а ще сміють щось казати!
– Це безумство! Вони нелюди, - кричить традиційна в таких випадках дама, щільно закутана в хустки.
– Ви ж кажете, що ви віруюча, то як можете називати когось «нелюдом»? – запитую.
– Бо в них сидить біс чи сатана.
Інша аналогічна дама повідала:
– Коли приїжджав Папа Римський – громадянин Італії – чомусь проти цього ніхто не заперечував.
– Бо Папа Римський не розказував, що ми «єдиний народ» з італійцями чи ватиканцями. Він у буквальному сенсі цілував нашу землю, розмовляв з нами нашою рідною мовою – українською.
– А правильно, бо ми – Росія! Підіть подивіться в історичний музей, там лежить камінь, звідси починалася земля російська. А це Росія, Білорусь і Україна.
– Хрещення було в Києві… – намагаюся вставити слово.
– Ви не знаєте історію, - перебиває вона. - Українцями нас назвали Австро-Угорщина для того, щоб розділити народи наші. А за суттю ми – росіяни, у нас спільна історія. Спільні шляхи, війни, перемоги.
Одна з екзальтованих дам з викликом проходить повз мітингувальників, що тримають прапор. Демонстративно хреститься.
– Трійцю не можливо роз’єднати, – заявляє вона, склавши докупи три пальці, – Це Україна, Білорусь, Росія… свята Русь. Це і означає свята трійця.
Бенджамін з Бельгії, який прогулювався по Хрещатику, спантеличений.
– Я не розумію, чому так багато міліції, – каже він. – Адже, як я бачу, це мирна акція. Він приїхав уболівати за свою футбольну команду в матчі з «Динамо». Каже, що розумію, проти чого протестують, йому розповів його український знайомий.
– А на чиєму ви боці – нашому чи росіян?
– Вашому, звісно, – каже він, хоча ввечері його команда гратиме з українським «Динамо».
– Я сьогодні наслухався, як замполіт Гундяєв виступав, і про Бога навіть не згадав… – обурюється мітингувальник Павло. – І чого це міліція має їх охороняти, чого ми повинні це оплачувати? Нехай ченці охороняють свого лідера, це ж їхній захід, до чого тут українська міліція?
…45-метровий синьо-жовтий стяг акуратно скручують. Коли розгорнуть його наступного разу активісти не кажуть - «таємниця». Згортати стяг допомагає також росіянин Володимир.
– Я все життя прожив у Києві. Теща українка мене годувала, – жартома промовляє він. – Українці – класний народ, та трохи боязкий, але як зберуться всі разом, то ми задавимо усю шваль...
– Ви теж проти приїзду Кирила?
– Аякже. Україна повинна керувати церквою, адже саме звідси все починалося. А не з Росії… Я не вчений, але історію знаю. Москва має благати, щоб ми їх прийняли у своє лоно. А не керувати своєю матір’ю… - сказав росіянин.
Мітинг завершується Гімном України.
Оксана Климончук
«Геть московського попа!» – знову скандували українці на Європейській площі. У цей час московський гість на прізвище Гундяєв (патріарх Кирил) чи то правив службу, чи то читав політичні проповіді на Володимирській гірці.
Мітингувальники розгорнули біля Українського дому (на Володимирську гірку їх не пустили загони міліції) велетенський синьо-жовтий прапор.
– Цей прапор уже багато де встиг побувати, - каже представник УНП, який представився Григорієм.
- У Тернополі, Полтаві… Сьогодні він символізує зібрання, єдність справжньої частини українства, але не тої - хохляцької. Товариш Гундяєв приїхав на нашу землю, де не перший день пасеться в пошуках заблудлих душ, які ще досі не знають, що треба підтримувати свою державу, свою церкву.
Гундяєв приїхав сюди ловити собі паству й будувати «рускій мір», замість того, щоб у своєму заліссі його впроваджувати. До неможливості обурюють дії міліції. Вони сьогодні захищають інтереси тої влади, яку брала певна частина населення. Тепер ця частина почала бідкатися… А про що ж ви думали?! Але нехай, українці все одно не мовчатимуть!..
«Свободівець» Андрій Іллєнко пояснює причини протесту проти приїзду Кирила так:
– Ми протестуємо проти візиту Гундяєва, бо він є цілковито політичним. Його метою є антиукраїнська пропаганда в Україні. На сьогодні бачимо, що Російська православна церква в Україні – одна з тих інституцій, яка найбільше сприяє дезорганізації України, зникненню її незалежності й територіальної цілісності. Тому ми виступаємо за те, щоб в Україні була єдина помісна православна церква з центром у Києві. І щоб так звана Українська православна церква Московського патріархату була названа «Російська православна церква в Україні», отримала статус іноземної церкви і не претендувала на те, щоб мати своєю власністю наші святині - такі, як Києво-Печерська лавра, Почаївська лавра та інші монастирі й собори. Сьогодні вони контролюються московськими попами й перетворилися на осередки антиукраїнської пропаганди, поширюють антиукраїнську літературу на кшталт «Бог украінского язика нє понімаєт». Гундяєв, прикриваючись начебто ідеями християнського милосердя, смирення, насправді є прагматичний бізнесмен, який не обмежує себе у володінні матеріальними цінностями, елітними годинниками за десятки тисяч євро…
До того ж він є російським шовіністом та імперіалістом. Його ідея так званого «єдиного російського світу» – чистої води російський імперіалізм у новій редакції. Гундяєв цю ідею пропагує, і його мета – приєднати Україну до Росії. Спочатку в духовному відношенні, потім – і в політичному.
Тут же на площі мітингувальники влаштували театральне дійство під назвою «Гламурні гастролі кремлівського гебіста», яку вчора міліція не дала можливості провести. Вісьмох «свободівців» запроторили до райвідділку й до ночі тримали в суді. Деяким уже присудили штраф, решту судитимуть сьогодні.
– Театральним дійством ми висміяли Гундяєва, - розповів Іллєнко. - Хотіли пройти трішки далі по Пейзажній алеї, аби почути, де їхнє зборище на Володимирській гірці. Але «Беркут» у брутальній формі нас відтіснив.
До речі, про судову заборону проводити акції в дні вояжу Кирила… Суд насправді не забороняв, утому числі вчорашню акцію. Була подана заявка на те, щоб провести акції в різні дні: на Софійській площі, Володимирській гірці і біля Києво-Печерської лаврою.
– Суд у п’ятницю заборонив нам проводити акції, відповідно до нашої заявки, на Софійській площі, на Володимирській гірці та біля Києво-Печерської лаври, – каже пан Андрій. – Відповідно, у суботу ми подали нову заявку, у якій сказали, що проведемо акцію на Володимирському проїзді біля готелю «Хаят» (це не на Софійській площі) і біля Українського дому. Таким чином ми не порушили вимоги суду. Учора ж надійшла вказівка з міліції у жодному разі не допустити нашої присутності, навіть на відстані гарматного пострілу, до Софії. Акція була абсолютно легальна, тому міліція діяла антизаконно. Тим більше що ми її навіть не встигли розпочати. І взагалі стаття Адмінкодексу, за якою судять активістів, передбачає організацію масових акцій, а не участь у них. А вони були рядовими учасниками.
…На Володимирській гірці закінчилася служба, священнослужителі, ченці й монашки розходилися зі служби. Вірян було зовсім небагато – чоловік п’ятсот усіх разом. Обіцяних тисяч прихожан ніхто не побачив. І не дивно: Кирило ‒ не Патріарх Варфоломій і не Папа Римський… Люди добре розуміють, де служба Божа, а де політична пропаганда…
Учасники зібрання на Володимирській гірці пробігала повз мітингувальників, ховаючи очі… Намагаюся поговорити з кількома, та марно. У відповідь ‒ сварка…
Чоловік у рясі сердито промовляє:
– Розкольники вони, а ще сміють щось казати!
– Це безумство! Вони нелюди, - кричить традиційна в таких випадках дама, щільно закутана в хустки.
– Ви ж кажете, що ви віруюча, то як можете називати когось «нелюдом»? – запитую.
– Бо в них сидить біс чи сатана.
Інша аналогічна дама повідала:
– Коли приїжджав Папа Римський – громадянин Італії – чомусь проти цього ніхто не заперечував.
– Бо Папа Римський не розказував, що ми «єдиний народ» з італійцями чи ватиканцями. Він у буквальному сенсі цілував нашу землю, розмовляв з нами нашою рідною мовою – українською.
– А правильно, бо ми – Росія! Підіть подивіться в історичний музей, там лежить камінь, звідси починалася земля російська. А це Росія, Білорусь і Україна.
– Хрещення було в Києві… – намагаюся вставити слово.
– Ви не знаєте історію, - перебиває вона. - Українцями нас назвали Австро-Угорщина для того, щоб розділити народи наші. А за суттю ми – росіяни, у нас спільна історія. Спільні шляхи, війни, перемоги.
Одна з екзальтованих дам з викликом проходить повз мітингувальників, що тримають прапор. Демонстративно хреститься.
– Трійцю не можливо роз’єднати, – заявляє вона, склавши докупи три пальці, – Це Україна, Білорусь, Росія… свята Русь. Це і означає свята трійця.
Бенджамін з Бельгії, який прогулювався по Хрещатику, спантеличений.
– Я не розумію, чому так багато міліції, – каже він. – Адже, як я бачу, це мирна акція. Він приїхав уболівати за свою футбольну команду в матчі з «Динамо». Каже, що розумію, проти чого протестують, йому розповів його український знайомий.
– А на чиєму ви боці – нашому чи росіян?
– Вашому, звісно, – каже він, хоча ввечері його команда гратиме з українським «Динамо».
– Я сьогодні наслухався, як замполіт Гундяєв виступав, і про Бога навіть не згадав… – обурюється мітингувальник Павло. – І чого це міліція має їх охороняти, чого ми повинні це оплачувати? Нехай ченці охороняють свого лідера, це ж їхній захід, до чого тут українська міліція?
…45-метровий синьо-жовтий стяг акуратно скручують. Коли розгорнуть його наступного разу активісти не кажуть - «таємниця». Згортати стяг допомагає також росіянин Володимир.
– Я все життя прожив у Києві. Теща українка мене годувала, – жартома промовляє він. – Українці – класний народ, та трохи боязкий, але як зберуться всі разом, то ми задавимо усю шваль...
– Ви теж проти приїзду Кирила?
– Аякже. Україна повинна керувати церквою, адже саме звідси все починалося. А не з Росії… Я не вчений, але історію знаю. Москва має благати, щоб ми їх прийняли у своє лоно. А не керувати своєю матір’ю… - сказав росіянин.
Мітинг завершується Гімном України.
Оксана Климончук
Олімпіада-2022 в Карпатах: реальність чи перерозподіл власності
У Славському Львівської області найбільше лякають жахливі дороги. Обабіч сучасні відпочинкові комплекси, готелі, ресторани, а шляхи як в забитому селі. Туристи залишають на стоянках автомобілі й розважаються на квадрациклах.
Забудова селища - немов стихія, будівлі, розкидані по усіх закутках, вражають то убогістю, то вишикуваною красою. Інколи створюється враження, що власники намагаються переплюнути один одного, а в Сколівському районі нема на них архітектора. Кожен сам собі законодавець будівельної моди.
Невже в хаотично забудованому селищі, без доріг й тротуарів, можна проводити Зимові Олімпійські ігри?
Бойки без особливого ентузіазму сприйняли месидж Віктора Януковича про можливі Зимові Олімпійські ігри 2022 року в українських Карпатах.
На заклики львівського губернатора Василя Горбаля, коли той під час представлення голови Сколівської районної адміністрації наказав взяти курс на Олімпіаду, щоб основні змагання пройшли на Львівщині, навіть уваги не звернули. Настільки далекою й нереальною перспектива - 2022 в Україні.
Зрештою, що може зробити голова райадмінстрації, чи навіть губернатор для просування мрії Януковича? Потрібні мільярдні капіталовкладення. І не тільки гроші.
В олімпійських мріях насторожує лише одне. Паралельно з двома месиджами від влади почалися кроки зі зміни власників відпочинкових комплексів в Карпатах.
Першою в зону уваги потужної фінансової групи, близької до влади, потрапила база відпочинку "Динамо". Міліцейське відомство давно не вкладало фінансів у комплекс у Славському.
Інфраструктура бази годиться для спартанського загартування або тренування спецназу. Змінити власника - жодних проблем.
Трохи складніше з іншим ласим шматком - спортивною базою міністерства оборони "Тисовець". Хто сумнівається, нинішні міністр оборони і начальник Генерального штабу, якого відкликали з пенсії, підпишуть що завгодно?
Для початку можна створити спільне підприємство, а згодом, для дальшого притоку інвестицій все приватизувати. Яка знайома схема!
Карпати поки що без господаря. Лише Буковель по-серйозному прихопив Коломойський.
Поки українські олігархи ділять Карпати, заглянемо до наших близьких сусідів - росіян, чий досвід любить запозичувати нинішня команда Януковича.
Зимова Олімпіада 2014 року пройде в Красній Поляні Краснодарського краю, за кілька десятків кілометрів від чорноморського узбережжя Кавказу.
***
Сучасною європейською трасою від аеропорту Адлер ви домчите до Поляни за 45 хвилин. Вертольотом - ще скоріше. Зійшовши з трапа літака, за лічені хвилини потрапляєте на вертолітний майданчик. За двадцять хвилин - приземлитися на вертодромі в центрі Поляни.
Ще 30 років тому селище міського типу неподалік Сочі виглядало значно гірше від українського Славського.
Дорога в Поляну, де проживало понад три тисячі етнічних греків, нагадувала серіал з фільму жахів. З 50-кілометової складної траси половина пролягала гірською ущелиною. Ширина три метри, а далі обрив - стометровий. Водіїв попереджали: не хвилюйтеся, падати не боляче, поки долетите до річки, з переляку помрете від розриву серця.
Цей відрізок траси, який проходив через пробиті в горах тунелі, давно облюбували кінорежисери. Пригадуєте захоплюючі кадри погонь з фільмів "Кавказька полонянка", "Діамантова рука" - вони відзняті дорогою до Поляни.
Селище свого часу привернуло увагу багатих людей царської Росії з кількох причин. Унікальний гірських клімат. Коли набридає море, можна сховатися в горах. І відносний спокій. Перекрий одну дорогу - і миша не прослизне.
Дача фабриканта Сави Морозова, який фінансував революцію Леніна, розкинулася в самому центрі Поляни. На схилі гори, що зависає над селищем, під час правління Ніколая 11 облюбував для дачі місце депутат Держдуми Хомяков.
Що знали росіяни по Красну Поляну? Тут випадали найбільші в Росії сніги - до чотирьох метрів. На околиці селища знаходилась республіканська гірськолижна школа. В горах можна було тренуватися весь рік, на деяких схилах ніколи сніги не сходили. Влітку в купальнику їздили на лижах. І ще славилися селищні бджолярі, один з яких навіть став Героєм Соцпраці.
***
Своєму розвитку забите селище має завдячувати покійному міністру оборони СРСР маршалу Андрію Гречку і нинішньому прем'єру Володимирові Путіну - це їхнє улюблене місце відпочинку.
Друге дихання в край прийшло після побудови турбази міністерства оборони СРСР "Красная Поляна".
Виросли два триповерхові корпуси. Поряд ще збереглася дача Сталіна. Похмура будівля з однією сонячною кімнатою - на самому горищі. На схилах виріс симпатичний комплекс, який природно вписався в навколишній ландшафт.
За ескізами маршала Гречка на фоні гір поряд з генеральським готелем виріс зі скла й дерева модерний ресторан. Трохи далі, на схилі, де вранці першими з'являються сонячні промені, збудували дерев'яну дачу самого міністра оборони Гречка. Ця назва збереглася до 2003 року, поки росіяни з перепою не спалили улюблене місце відпочинку радянської та російської військової еліти.
Особливо дача Гречка славилася дерев'яною банею - у ній побули міністри оборони чи не усіх країн Варшавського договору.
За двадцять кілометрів від турбази "Красная Поляна" спорудили будинок для мисливців "Лаура". В гірських лісах, де багато каштанів, водилися кабани, ведмеді. На полюваннях розважалися генерали.
Про маршала Гречка досі Поляною ходять легенди. Одна з них, як міністр оборони підсів у самоскид і втік від своєї охорони. Поблукав селищем, у гастрономі випив кефіру й пішки повернувся на свою дачу.
Минулими роками безпечно добратися до Красної Поляни можна було лише вертольотом з Адлера. Взимку дорогу часто перекривали снігові лавини, або сповзаючі гірські грунти.
В самому селищі не було жодного готелю чи ресторану. Лише крило єдиної столової віддали під бар "Лаура".
***
З чого починали росіяни? Збудували сучасну безпечну дорогу біля русла самої річки. Стара залишися поряд, як нагадування по страшні часи. Її узбіччя досі завішені вінками, як спогад про загиблих.
Після Гречка нове життя в Красну Поляну вдихнув Володимир Путін. Скоріше всього офіцер першого управління КДБ вперше побував в Поляні ще в молоді роки.
В часи СРСР селище закрили для іноземців. Тут відпочивали також високопоставлені офіцери з соціалістичних країн. Туристичний маршрут для військових Красная Поляна - Псеашко (гірські будиночки)- Кудепста (море) користувався шаленою популярністю.
За роки свого президентства Путін найкраще пропіарив Красну Поляну - став їздити сюди кататися на лижах, а за ним потягнулася вся владна й бізнесова еліта.
Губернатор Краснодарського краю Олександр Ткачов почав проводити в селищі серйозні наради. Поляна стало місцем для відпочинку й ділових зустрічей.
Найпотужніше в край зайшов "Газпром": провели газ, збудували вертодром, сучасну інфраструктуру - все це перетворило регіон в модний гірськолижний курорт.
За Путіна освоювати Поляну, немов нафтові родовища, кинулися відразу три кити - крім "Газпрому", фінансова група Володимира Потаніна і губернатор Олександр Ткачов.
Що важливо, ніхто не побіг відбирати у військових прекрасну базу відпочинку, з якої починалася історія гірськолижного курорту. Російські олігархи почали будувати нові готелі, ресторани, лижні траси.
Красну Поляну, забите селище, сьогодні не впізнати - це популярний міжнародний центр гірськолижного відпочинку з сучасними олімпійськими об'єктами.
Завдяки тому, що влада першою показала приклад і віддала перевагу рідному краєві, а не Австрії чи Швейцарії.
***
Бойки повірять в серйозність олімпійських мрій Віктора Януковича лише після того, як побачать президента на лижах на Тростяні. Горяни такі люди.
До речі, Леоніда Кучму навчив кататися на лижах голова Сколівської райдержадміністрації Романів вже в перед пенсійний вік. Тренувалися разом на схилах біля "Тисовця".
Богдан Кушнір, Славське Львівської області - Красная Поляна Краснодарського краю(Росія)
Забудова селища - немов стихія, будівлі, розкидані по усіх закутках, вражають то убогістю, то вишикуваною красою. Інколи створюється враження, що власники намагаються переплюнути один одного, а в Сколівському районі нема на них архітектора. Кожен сам собі законодавець будівельної моди.
Невже в хаотично забудованому селищі, без доріг й тротуарів, можна проводити Зимові Олімпійські ігри?
Бойки без особливого ентузіазму сприйняли месидж Віктора Януковича про можливі Зимові Олімпійські ігри 2022 року в українських Карпатах.
На заклики львівського губернатора Василя Горбаля, коли той під час представлення голови Сколівської районної адміністрації наказав взяти курс на Олімпіаду, щоб основні змагання пройшли на Львівщині, навіть уваги не звернули. Настільки далекою й нереальною перспектива - 2022 в Україні.
Зрештою, що може зробити голова райадмінстрації, чи навіть губернатор для просування мрії Януковича? Потрібні мільярдні капіталовкладення. І не тільки гроші.
В олімпійських мріях насторожує лише одне. Паралельно з двома месиджами від влади почалися кроки зі зміни власників відпочинкових комплексів в Карпатах.
Першою в зону уваги потужної фінансової групи, близької до влади, потрапила база відпочинку "Динамо". Міліцейське відомство давно не вкладало фінансів у комплекс у Славському.
Інфраструктура бази годиться для спартанського загартування або тренування спецназу. Змінити власника - жодних проблем.
Трохи складніше з іншим ласим шматком - спортивною базою міністерства оборони "Тисовець". Хто сумнівається, нинішні міністр оборони і начальник Генерального штабу, якого відкликали з пенсії, підпишуть що завгодно?
Для початку можна створити спільне підприємство, а згодом, для дальшого притоку інвестицій все приватизувати. Яка знайома схема!
Карпати поки що без господаря. Лише Буковель по-серйозному прихопив Коломойський.
Поки українські олігархи ділять Карпати, заглянемо до наших близьких сусідів - росіян, чий досвід любить запозичувати нинішня команда Януковича.
Зимова Олімпіада 2014 року пройде в Красній Поляні Краснодарського краю, за кілька десятків кілометрів від чорноморського узбережжя Кавказу.
***
Сучасною європейською трасою від аеропорту Адлер ви домчите до Поляни за 45 хвилин. Вертольотом - ще скоріше. Зійшовши з трапа літака, за лічені хвилини потрапляєте на вертолітний майданчик. За двадцять хвилин - приземлитися на вертодромі в центрі Поляни.
Ще 30 років тому селище міського типу неподалік Сочі виглядало значно гірше від українського Славського.
Дорога в Поляну, де проживало понад три тисячі етнічних греків, нагадувала серіал з фільму жахів. З 50-кілометової складної траси половина пролягала гірською ущелиною. Ширина три метри, а далі обрив - стометровий. Водіїв попереджали: не хвилюйтеся, падати не боляче, поки долетите до річки, з переляку помрете від розриву серця.
Цей відрізок траси, який проходив через пробиті в горах тунелі, давно облюбували кінорежисери. Пригадуєте захоплюючі кадри погонь з фільмів "Кавказька полонянка", "Діамантова рука" - вони відзняті дорогою до Поляни.
Селище свого часу привернуло увагу багатих людей царської Росії з кількох причин. Унікальний гірських клімат. Коли набридає море, можна сховатися в горах. І відносний спокій. Перекрий одну дорогу - і миша не прослизне.
Дача фабриканта Сави Морозова, який фінансував революцію Леніна, розкинулася в самому центрі Поляни. На схилі гори, що зависає над селищем, під час правління Ніколая 11 облюбував для дачі місце депутат Держдуми Хомяков.
Що знали росіяни по Красну Поляну? Тут випадали найбільші в Росії сніги - до чотирьох метрів. На околиці селища знаходилась республіканська гірськолижна школа. В горах можна було тренуватися весь рік, на деяких схилах ніколи сніги не сходили. Влітку в купальнику їздили на лижах. І ще славилися селищні бджолярі, один з яких навіть став Героєм Соцпраці.
***
Своєму розвитку забите селище має завдячувати покійному міністру оборони СРСР маршалу Андрію Гречку і нинішньому прем'єру Володимирові Путіну - це їхнє улюблене місце відпочинку.
Друге дихання в край прийшло після побудови турбази міністерства оборони СРСР "Красная Поляна".
Виросли два триповерхові корпуси. Поряд ще збереглася дача Сталіна. Похмура будівля з однією сонячною кімнатою - на самому горищі. На схилах виріс симпатичний комплекс, який природно вписався в навколишній ландшафт.
За ескізами маршала Гречка на фоні гір поряд з генеральським готелем виріс зі скла й дерева модерний ресторан. Трохи далі, на схилі, де вранці першими з'являються сонячні промені, збудували дерев'яну дачу самого міністра оборони Гречка. Ця назва збереглася до 2003 року, поки росіяни з перепою не спалили улюблене місце відпочинку радянської та російської військової еліти.
Особливо дача Гречка славилася дерев'яною банею - у ній побули міністри оборони чи не усіх країн Варшавського договору.
За двадцять кілометрів від турбази "Красная Поляна" спорудили будинок для мисливців "Лаура". В гірських лісах, де багато каштанів, водилися кабани, ведмеді. На полюваннях розважалися генерали.
Про маршала Гречка досі Поляною ходять легенди. Одна з них, як міністр оборони підсів у самоскид і втік від своєї охорони. Поблукав селищем, у гастрономі випив кефіру й пішки повернувся на свою дачу.
Минулими роками безпечно добратися до Красної Поляни можна було лише вертольотом з Адлера. Взимку дорогу часто перекривали снігові лавини, або сповзаючі гірські грунти.
В самому селищі не було жодного готелю чи ресторану. Лише крило єдиної столової віддали під бар "Лаура".
***
З чого починали росіяни? Збудували сучасну безпечну дорогу біля русла самої річки. Стара залишися поряд, як нагадування по страшні часи. Її узбіччя досі завішені вінками, як спогад про загиблих.
Після Гречка нове життя в Красну Поляну вдихнув Володимир Путін. Скоріше всього офіцер першого управління КДБ вперше побував в Поляні ще в молоді роки.
В часи СРСР селище закрили для іноземців. Тут відпочивали також високопоставлені офіцери з соціалістичних країн. Туристичний маршрут для військових Красная Поляна - Псеашко (гірські будиночки)- Кудепста (море) користувався шаленою популярністю.
За роки свого президентства Путін найкраще пропіарив Красну Поляну - став їздити сюди кататися на лижах, а за ним потягнулася вся владна й бізнесова еліта.
Губернатор Краснодарського краю Олександр Ткачов почав проводити в селищі серйозні наради. Поляна стало місцем для відпочинку й ділових зустрічей.
Найпотужніше в край зайшов "Газпром": провели газ, збудували вертодром, сучасну інфраструктуру - все це перетворило регіон в модний гірськолижний курорт.
За Путіна освоювати Поляну, немов нафтові родовища, кинулися відразу три кити - крім "Газпрому", фінансова група Володимира Потаніна і губернатор Олександр Ткачов.
Що важливо, ніхто не побіг відбирати у військових прекрасну базу відпочинку, з якої починалася історія гірськолижного курорту. Російські олігархи почали будувати нові готелі, ресторани, лижні траси.
Красну Поляну, забите селище, сьогодні не впізнати - це популярний міжнародний центр гірськолижного відпочинку з сучасними олімпійськими об'єктами.
Завдяки тому, що влада першою показала приклад і віддала перевагу рідному краєві, а не Австрії чи Швейцарії.
***
Бойки повірять в серйозність олімпійських мрій Віктора Януковича лише після того, як побачать президента на лижах на Тростяні. Горяни такі люди.
До речі, Леоніда Кучму навчив кататися на лижах голова Сколівської райдержадміністрації Романів вже в перед пенсійний вік. Тренувалися разом на схилах біля "Тисовця".
Богдан Кушнір, Славське Львівської області - Красная Поляна Краснодарського краю(Росія)
"Русский Мир" та його аналоги в історії
В результаті технологічної та культурологічної цивілізаційної динаміки на авансцені з'являються цивілізаційні осередки, які в силу тих чи інших факторів починають домінувати над оточуючими етнокультурними системами.
Поступово знищуючи і асимілюючі навколишні племена і народи, ці осередки зміцнюються з середини ідеологічною догматикою обраності і унікальності своєї цивілізаторської місії.
В світовій історії яскравими прикладами подібних процесів були: Римська імперія в Середземномор'ї, Арабський Халіфат на Близькому Сході, Іспанія в Латинській Америці, Англія в Північній Америці і Австралії, Франція в Північно-Західній Африці, Японія в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
Проте до рівня офіційної державної ідеології цивілізаторські устремління були зведені в ХХ столітті. Це спричинило найбільш кровопролитні конфлікти в історії людства.
З крахом таких ідеологій як фашизм і комунізм, з усвідомленням безальтернативності ліберальної демократії, яка рухає загальнопланетарний соціум в бік ненасильницького розмивання культурних, національних, релігійних особливостей, здавалося б, подібні цивілізаторські пориви зійшли нанівець. А люди будуть долучатись до загальносвітових комунікаційних схем, добровільно керуючись власною інтеграційною самомотивацією.
Проте ми маємо можливість спостерігати подібний архаїчний цивілізаторській порив в сучасній РФ.
Проаналізуємо внутрішні і зовнішні мотиви цього явища.
По-перше, це вкорінення в масовій свідомості російського етносу уявлення про виняткову роль і цивілізаторську місію російської культури (Третій Рим). Ця догма підкріплюється яскравою творчою спадщиною класичної російської літератури (Достоєвський, Толстой).
По-друге, почуття поразки після краху комуністичної системи, яка позиціонувалась як загальносвітова альтернатива розвитку і головним провідником якої була саме російська мова і культура.
По-третє, негативні економічні умови в РФ, технологічна деградація, що створює сприятливий ґрунт для пошуку зовнішніх ворогів.
По-четверте, наявність великої кількості етнічних росіян в країнах колишнього СРСР, які не хочуть змиритись зі статусом національної меншини і з домінуванням інших культур.
Якщо намагатися знайти історичну аналогію цьому процесу, відразу постає приклад Німеччини 30-40 років ХХ століття.
Німеччина після поразки в першій світовій булла дезорганізована економічно, велика кількість етнічних німців залишилась поза межами країни, масова свідомість людей була сповнена реваншистськими і експансійними устремліннями, які мотивувались збільшенням матеріального благополуччя шляхом надбання нових територій.
В німецькій культурі також були течії, які проголошували вищість і обраність німецького культурологічного і економічного поступу (Ніцше, Вагнер).
Проте слід звернути увагу і на суттєві відмінності в російській і німецькій геополітичних стратегіях: Німеччина в той час потребувала більше економічних ресурсів сусідніх країн, натомість сучасна РФ, завдяки спробам зовнішньої експансії, намагається консолідувати свій соціум з середини.
Міфологія обраності і унікальності, на думку російського правлячого класу, має модернізувати країну як економіко-технологічно так і соціально-демографічно.
Враховуючи що світове співтовариство дає РФ карт-бланш на такі дії, сусіднім країнам залишається лишень сподіватися, що цей процес не міститиме в собі елемент відкритого кровопролиття, хоча прецедент 2008 року ставить це під сумнів.
Євген Нікітін випускник НТУУ"КПІ"
Поступово знищуючи і асимілюючі навколишні племена і народи, ці осередки зміцнюються з середини ідеологічною догматикою обраності і унікальності своєї цивілізаторської місії.
В світовій історії яскравими прикладами подібних процесів були: Римська імперія в Середземномор'ї, Арабський Халіфат на Близькому Сході, Іспанія в Латинській Америці, Англія в Північній Америці і Австралії, Франція в Північно-Західній Африці, Японія в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
Проте до рівня офіційної державної ідеології цивілізаторські устремління були зведені в ХХ столітті. Це спричинило найбільш кровопролитні конфлікти в історії людства.
З крахом таких ідеологій як фашизм і комунізм, з усвідомленням безальтернативності ліберальної демократії, яка рухає загальнопланетарний соціум в бік ненасильницького розмивання культурних, національних, релігійних особливостей, здавалося б, подібні цивілізаторські пориви зійшли нанівець. А люди будуть долучатись до загальносвітових комунікаційних схем, добровільно керуючись власною інтеграційною самомотивацією.
Проте ми маємо можливість спостерігати подібний архаїчний цивілізаторській порив в сучасній РФ.
Проаналізуємо внутрішні і зовнішні мотиви цього явища.
По-перше, це вкорінення в масовій свідомості російського етносу уявлення про виняткову роль і цивілізаторську місію російської культури (Третій Рим). Ця догма підкріплюється яскравою творчою спадщиною класичної російської літератури (Достоєвський, Толстой).
По-друге, почуття поразки після краху комуністичної системи, яка позиціонувалась як загальносвітова альтернатива розвитку і головним провідником якої була саме російська мова і культура.
По-третє, негативні економічні умови в РФ, технологічна деградація, що створює сприятливий ґрунт для пошуку зовнішніх ворогів.
По-четверте, наявність великої кількості етнічних росіян в країнах колишнього СРСР, які не хочуть змиритись зі статусом національної меншини і з домінуванням інших культур.
Якщо намагатися знайти історичну аналогію цьому процесу, відразу постає приклад Німеччини 30-40 років ХХ століття.
Німеччина після поразки в першій світовій булла дезорганізована економічно, велика кількість етнічних німців залишилась поза межами країни, масова свідомість людей була сповнена реваншистськими і експансійними устремліннями, які мотивувались збільшенням матеріального благополуччя шляхом надбання нових територій.
В німецькій культурі також були течії, які проголошували вищість і обраність німецького культурологічного і економічного поступу (Ніцше, Вагнер).
Проте слід звернути увагу і на суттєві відмінності в російській і німецькій геополітичних стратегіях: Німеччина в той час потребувала більше економічних ресурсів сусідніх країн, натомість сучасна РФ, завдяки спробам зовнішньої експансії, намагається консолідувати свій соціум з середини.
Міфологія обраності і унікальності, на думку російського правлячого класу, має модернізувати країну як економіко-технологічно так і соціально-демографічно.
Враховуючи що світове співтовариство дає РФ карт-бланш на такі дії, сусіднім країнам залишається лишень сподіватися, що цей процес не міститиме в собі елемент відкритого кровопролиття, хоча прецедент 2008 року ставить це під сумнів.
Євген Нікітін випускник НТУУ"КПІ"
Азаров знову переплутав поета і диктатора
Прем'єр Микола Азаров знову неправильно поставив наголос у назві Івано-Франківська.
На прес-конференції в Києві, говорячи про перспективи областей, прем'єр обмовився, але відразу виправився.
"Чи є перспектива у наших областей, таких як Кіровоградська, Івано-фрАнківська? Чи ФранкІвська? ФранкІвська...А то ж знову "Українська правда" напише, що Азаров плутає поета з диктатором", - відзначив Азаров.
"Я читаю "Українську правду" спеціально, щоб настрій собі підняти. Дуже уважно ви відслідковуєте всі мої висловлення, навіть приємно. Робите мене людиною популярною, рейтинг мені нарощуєте", - додав він.
Як відомо, Азаров нещодавно вже плутав наголос у назві Івано-Франківська, а також кровососів назвав "кровосісями".
На прес-конференції в Києві, говорячи про перспективи областей, прем'єр обмовився, але відразу виправився.
"Чи є перспектива у наших областей, таких як Кіровоградська, Івано-фрАнківська? Чи ФранкІвська? ФранкІвська...А то ж знову "Українська правда" напише, що Азаров плутає поета з диктатором", - відзначив Азаров.
"Я читаю "Українську правду" спеціально, щоб настрій собі підняти. Дуже уважно ви відслідковуєте всі мої висловлення, навіть приємно. Робите мене людиною популярною, рейтинг мені нарощуєте", - додав він.
Як відомо, Азаров нещодавно вже плутав наголос у назві Івано-Франківська, а також кровососів назвав "кровосісями".
Російський МЗС посумував, що не пустили українського правозахисника
Російський МЗС висловив жаль у зв'язку з недопуском у країну координатора програми Харківської правозахисної групи, політв'язня Василя Овсієнка.
Про це у вівторок розповів прес-секретар МЗС Олександр Дикусаров.
"Російська сторона на високому рівні висловила жаль із приводу відмови Овсієнку у в'їзді на територію Росії", - сказав він.
За словами Дикусарова, випадок з відмовою у в'їзді на територію Росії українського правозахисника став темою для обговорення між міністром закордонних справ Костянтином Грищенком, послом у Росії Володимиром Єльченком й керівництвом МЗС Росії.
Прес-секретар відзначив, що керівництво зовнішньополітичного відомства Росії запевнило у своїй готовності працювати над знищенням практики списків персон нон ґрата між Україною й Росією.
Нагадаємо, що в ніч із 22 на 23 липня російські прикордонники відмовили у в'їзді в країну правозахиснику Овсієнку.
Про це у вівторок розповів прес-секретар МЗС Олександр Дикусаров.
"Російська сторона на високому рівні висловила жаль із приводу відмови Овсієнку у в'їзді на територію Росії", - сказав він.
За словами Дикусарова, випадок з відмовою у в'їзді на територію Росії українського правозахисника став темою для обговорення між міністром закордонних справ Костянтином Грищенком, послом у Росії Володимиром Єльченком й керівництвом МЗС Росії.
Прес-секретар відзначив, що керівництво зовнішньополітичного відомства Росії запевнило у своїй готовності працювати над знищенням практики списків персон нон ґрата між Україною й Росією.
Нагадаємо, що в ніч із 22 на 23 липня російські прикордонники відмовили у в'їзді в країну правозахиснику Овсієнку.
Віктор Суворов: Путінська розвідка – скоморохи, блазні і повний розвал держави
Ніякої підготовки у російських агентів не було, це діти якихось начальників, яких відправили за рубіж під прикриттям «успішних бізнесменів». До них і батьки мали виїхати, коли Росія посиплеться...
Віктор Суворов – розвідник-утікач ГРУ, який більше тридцяти років живе у Великобританії. Він також найрезонансніший військовий історик на території колишнього СРСР. Ми вже зверталися до нього напередодні 65-річчя Перемоги за інтерв`ю. Тема нашої сьогоднішньої розмови – недавній шпигунський скандал у Росії.
РОСІЯНИ НІКОЛИ В АМЕРИЦІ ПІД КАНАДЦЯ НЕ ПРАЦЮВАЛИ
Володимире Богдановичу, тема шпигунського скандалу, коли росіяни вислали до Америки чотирьох людей, звинувачених у шпигунстві на користь США, а американці – десятьох росіян, здавалася вичерпаною. Але вчора прем`єр-міністр Росії Володимир Путін, відповідаючи на запитання журналістів, чому стався такий гучний провал, сказав, що винен зрадник. Як ви бачите ситуацію з провалом десятьох російських агентів? Чому обмін був таким кількісно асиметричним?
Справа не в тому, що російських розвідників видав якийсь “мальчиш-плохиш”. Головна причина в повній деградації розвідувальної діяльності в Російській Федерації. У держбезпеці існує так звана служба зовнішньої розвідки. Хоча сама назва жахлива і дика. Є ще так звана внутрішня розвідка, яка покликана боротися з власним народом, і зовнішня – щоб боротися із зовнішнім ворогом. Ця зовнішня розвідка абсолютно прогнила. Були допущені дикі прорахунки.
Як це все працювало в ГРУ? Готувалися звичайні розвідники під прикриттям. Я теж працював під прикриттям. Розвідники під прикриттям – це більшість, а крім того, є еліта, яка працює під глибоким прикриттям. Це так звані «розвідники – нелегали». Було чітке правило. Організація розвідників-нелегалів – це двоє-троє людей, які працюють разом . Тільки-но їх стає четверо, резидентура ділиться навпіл, і прагнуть зробити так, щоб зв`язок між ними був втрачений. А тут раптом знаходяться десятеро людей, які один одного знають, – це повна відсутність професіоналізму. Далі, розвідники-нелегали не повинні мати ніяких контактів з офіційними представництвами країни. Ні з посольствами, ні з консульствами, ні навіть з національною авіакомпанією нелегали в контакт не входять. Перші можуть вкладати якісь гроші в тайники, паспорти тощо, але в них існує прямий канал зв`язку з Москвою. А тут ці хлопці один одного знають, до посольства ходять, свої фото в Інтернеті виставляють.
Далі. Розвідники збирають і опрацьовують дані про противника. Які дані? Для нас було головне – технології. Тому що коли ми говоримо про плани підступного супостата, то ніхто в Москві не вірить, що на нас нападуть. Військові плани нас (ГРУ і Кремль. – Авт.) ніколи особливо не цікавили. Нас не цікавили плани ймовірного противника, оскільки ми були умовно нападаючою стороною, і плани противника залежали від наших планів. Кількість військ ймовірного противника ніколи не була секретом. Я досі знаю напам`ять, скільки у Великобританії і Америці було танків і дивізій. Ніхто не робив таємниць, скільки їх і де вони. Завдання полягало в тому, щоб дізнатися, як вони зробили отаку маленьку штуковину в цьому літаку. Або як вони зробили таку штуку в цьому танку.
Росії зараз не потрібна технологія. Військово-промисловий комплекс занедбаний, він весь розвалився, гроші розкрадені. І цим хлопцям там просто нічого робити. Вони збирали відомості і плітки. Але ж усі ці плітки можна було збирати, сидячи в Москві і працюючи в Інтернеті.
Абсолютно очевидно, що ніякої підготовки у них не було, що це діти якихось начальників, яких відправили за рубіж під прикриттям. А прикриття таке: ви будете успішними бізнесменами. А звідки гроші? З бюджету Росії, від Газпрому. Ось вони там сидять по десять років.
Головне завдання для розвідників – агентурне проникнення. Потрібно вербувати джерела інформації, потрібно знайти того, у кого є ключ від сейфа. Той, хто відкриє сейф і покаже необхідні таємниці, ми їх сфотографуємо, перешлемо, одержимо орден Червоної Зірки. Тут же ніякого вербування за десять років. Одинадцять осіб працюють десять років. Ніяких вербувань немає. Це люди, які не тямили нічого в розвідці.
Учора в Ялті пан Путін, змальовуючи труднощі розвідницької роботи, запитував: ви тільки подумайте, як це важко – опанувати мову «на рівні рідної». Але дві сімейні пари горе-розвідників потрапили під підозру в Штатах, зокрема тому, що говорили про своє канадське походження, але розмовляли з російським акцентом.
Це дико. Це абсолютно жахлива деградація. Справді мовою потрібно володіти, як рідною, проте коли посилали нелегалів туди, то ніколи в Америці ніхто з росіян під канадця не працював.
У Новій Зеландії можна було прикидатися шведом, данцем або норвежцем. Українця можна було видавати за поляка. Але тільки там, де українців мало. Можна було видати, людину, наприклад, за албанця. Хто розмовляє албанською, скажімо, в штаті Айова? Але щоб посилати до Америки людину, яка прикидається канадцем, – це довершена дурість. Не менш жахливою дурістю було надсилати інструкції з Москви такого змісту: ми вас послали для того, щоб ви збирали інформацію. Навіщо прописувати такі само собою зрозумілі речі в секретних шифровках? Це якби ми послали чемпіона світу з шахів до Америки і шлемо секретну інструкцію такого змісту.
ТРОЄ АМЕРИКАНСЬКИХ РОЗВІДНИКІВ – НАСТІЛЬКИ ЦІННІ ЛЮДИ, ЩО ЗА НИХ ВІДДАЮТЬ ДЕСЯТОК ДРІБНИХ
Стійте, дайте, я сама спробую сформулювати цю секретну шифровку. Перший хід: e2 – e4?
Навіть не так. Ми висилаємо секретну інструкцію чемпіонові: ти посланий для того, щоб грати в шахи і перемагати!
Не смійтеся – це розвал держави Російської. Чому вийшло, що з цього боку віддають десять, а з того - чотирьох. Адже це не стадо баранів. Троє американських розвідників настільки цінні люди, що за них віддають десяток такої дрібноти.
Чому шпигунський скандал так швидко загас? Це позитивний ефект тісного російсько-американського «перезавантаження»?
Справа в іншому. Ці люди, російські розвідники, не становили для держави ніякої загрози. Припустімо, коли подружжя Розенбергів продавало ядерні секрети Радянському Союзу, їх обох стратили на електричному стільці. Вони проникли в самісіньке серце і продали товаришеві Сталіну найголовніший секрет. А ці люди нікуди не проникали. Це необізнані нероби, які нікому не потрібні. І тут перед американською контррозвідкою постає така складна дилема. Чи варта овчинка вичинки. Ну, посадимо ми їх на лаву підсудних, а американські суди зажадають доказів (американські суди – не радянські суди), і американська контррозвідка муситиме розкривати методи роботи, якісь моменти, до яких адвокати можуть прискіпатися (а отут ви поставили прослушку, на що не мали права відповідно до статті такої-то). Чим вплутуватися в казуїстику, американській контррозвідці легше було позбутися їх. Але просто відпустити – все-таки недобре. Тому була розіграна така гра. У вас там є хтось, кого ви вважаєте шпигунами, а у нас є десяток цих... Заберіть їх, щоб не зв`язуватися з судом.
Бідні люди ці розвідники насправді. Розвідниця Ганна Чапман, яка має британське підданство, після депортації до Росії хотіла переїхати до Лондона. Їй не дали, позбавили британського підданства.
Повторю: ніякі це не розвідники. Це блатні, яких відправили сюди на гарне життя. Тата цих блатних знають, що в Росії щось станеться, що все посиплеться. Вони відправили дітей, щоб діти були успішними бізнесменами, щоб і тато міг потім переїхати ближче до дітей.
Хочу такі символічні порівняння навести. У царя Миколи були чотири дочки і хворий син, з них одна дочка була малолітня. А три доньки працювали сестрами милосердя в солдатському госпіталі. У товариша Сталіна один син літав на літаку – винищувачі. Добре чи погано, але це все-таки щось – літати на літаку під час війни, коли їх тисячами збивали, – а другим був командиром батареї. У Хрущова син загинув, льотчиком був, у Мікояна син загинув.
Ви можете уявити дочок Путіна, які працюють у госпіталі? Це все стосується нашої розвідки. Це скоморохи, блазні, люди, які ніде і ніколи не вчилися, це повний розвал держави.
Чи справді в СРСР існували якісь американські села, де готувалися розвідники для англомовних країн?
Я не знаю, як у КДБ. У ГРУ було трохи інакше. Сіл не було. Навіщо... В селах всі один одного знають. Були дачі для підготовки нелегалів. Там радіо працювало цілодобово. Припустімо, готуємо людину до Франції. Вона спить, не спить, їсть або сидить на уроці англійської, але без зупину працює французьке радіо. Так було в ГРУ. Туди приїжджає вчитель, який їх не бачить, а водій, який возить, не знає кого і навіщо. У нього завдання – загнати машину до цього гаража, а за п`ять хвилин сісти і їхати в інший гараж і вийти.
Володимире Богдановичу, у нас в Україні теж є Служба безпеки. Крім того, що її голова допомагає відновити справедливість і повернути за рахунок держбюджету 11 мільярдів кубометрів газу великому підприємцеві Дмитрові Фірташу, він ще і справою займається. Наприклад, робота департаменту контррозвідки по російських спецслужбах в Україні повністю припинена. Як ви це прокоментуєте, дивлячись на Україну з Лондона?
За радянських часів була така програма на ВВС «Дивлячись з Лондона». А ми в ГРУ називали її «Дивися з Лондона». І я б не хотів коментувати події в Україні в такій делікатній сфері, дивлячись з Лондона.
Ви – джентльмен щодо своєї етнічної батьківщини...
Цю програму вів знаменитий диктор Анатолій Гольдберг. Його слухав весь СРСР. Він, коли приїхав до Москви і зайшов в ГУМ купити шкарпетки, продавщиця повернулася до нього і сказала, а ви Анатолій Максимович Гольдберг. Його голос знали, як голос Левітана. Весь СРСР слухав «ворожий голос» і його впізнавав. Так от не мені, дивлячись з Лондона, коментувати все, що у вас відбувається. Але з погляду розвідувального і державного зрозуміло: держчиновник не має права ні на який зв`язок з приватним бізнесом. Тому що завжди інтерес держави вступає в конфлікт з інтересом бізнесу. Ніякий держчиновник, генерал, розвідник не має права йти на контакти з приватним бізнесом.
ЗА ЯКУ ТАКУ ВІТЧИЗНУ МИ ВОЮВАЛИ НА ТЕРИТОРІЇ МАНЬЧЖУРІЇ?
Росіяни тепер відзначатимуть 2 вересня як День закінчення Другої світової війни. Це, по-вашому, історично зважене розуміння дати?
Вони зовсім заплуталися. Японія на Радянський Союз не напала. А ми на Японію напали, і ми при цьому говоримо, що це Велика Вітчизняна війна. 9 травня – ось у нас День перемоги. Але тоді що таке – Друга світова? Вона ж Велика Вітчизняна чи ні? І за яку таку Вітчизну ми воювали на території Маньчжурії? Мій батько воював там. Там його потім залишили, там я і народився.
Нагадаю, що це ми раптово напали на них. А оголошення війни було геть «чудовим». Адже там різниця в часі сім годин. Наші напали, воюють, розгромили всі аеродроми, а в Москві ще вчорашній день. Минуло сім годин, і, нарешті, викликають японського посла і кажуть: ми оголошуємо війну. Там війна почалася опівночі і тут – північ. Але тут те північ через сім годин після їх півночі. А вважається, що тільки-но завдали удару, то одразу оголосили війну. Ми абсолютно підло зробили, ну давайте святкувати Велику Вітчизняну.
Чому впарювання Україні радянської версії історії є настільки принциповим для путінської Росії?
Це принцип. Існують режими, які стоять на брехні. І як тільки ця брехня починає танути, мов крижинка на пательні, падає режим. Тільки-но стрижень під назвою «радянський», «ленінський» режим почав розпадатися, то все – ніхто ні в що не вірить. Режим, який стоїть на брехні, повинен підтримувати брехню будь-якими силами. Ми кращі, ми найдобріші, всі, хто воював проти Сталіна, – вороги і фашисти, це принципово. Це боротьба за існування режиму. Тому що ідеологія – основа і фундамент будь-якого режиму.
Розмовляла Лана Самохвалова
Віктор Суворов – розвідник-утікач ГРУ, який більше тридцяти років живе у Великобританії. Він також найрезонансніший військовий історик на території колишнього СРСР. Ми вже зверталися до нього напередодні 65-річчя Перемоги за інтерв`ю. Тема нашої сьогоднішньої розмови – недавній шпигунський скандал у Росії.
РОСІЯНИ НІКОЛИ В АМЕРИЦІ ПІД КАНАДЦЯ НЕ ПРАЦЮВАЛИ
Володимире Богдановичу, тема шпигунського скандалу, коли росіяни вислали до Америки чотирьох людей, звинувачених у шпигунстві на користь США, а американці – десятьох росіян, здавалася вичерпаною. Але вчора прем`єр-міністр Росії Володимир Путін, відповідаючи на запитання журналістів, чому стався такий гучний провал, сказав, що винен зрадник. Як ви бачите ситуацію з провалом десятьох російських агентів? Чому обмін був таким кількісно асиметричним?
Справа не в тому, що російських розвідників видав якийсь “мальчиш-плохиш”. Головна причина в повній деградації розвідувальної діяльності в Російській Федерації. У держбезпеці існує так звана служба зовнішньої розвідки. Хоча сама назва жахлива і дика. Є ще так звана внутрішня розвідка, яка покликана боротися з власним народом, і зовнішня – щоб боротися із зовнішнім ворогом. Ця зовнішня розвідка абсолютно прогнила. Були допущені дикі прорахунки.
Як це все працювало в ГРУ? Готувалися звичайні розвідники під прикриттям. Я теж працював під прикриттям. Розвідники під прикриттям – це більшість, а крім того, є еліта, яка працює під глибоким прикриттям. Це так звані «розвідники – нелегали». Було чітке правило. Організація розвідників-нелегалів – це двоє-троє людей, які працюють разом . Тільки-но їх стає четверо, резидентура ділиться навпіл, і прагнуть зробити так, щоб зв`язок між ними був втрачений. А тут раптом знаходяться десятеро людей, які один одного знають, – це повна відсутність професіоналізму. Далі, розвідники-нелегали не повинні мати ніяких контактів з офіційними представництвами країни. Ні з посольствами, ні з консульствами, ні навіть з національною авіакомпанією нелегали в контакт не входять. Перші можуть вкладати якісь гроші в тайники, паспорти тощо, але в них існує прямий канал зв`язку з Москвою. А тут ці хлопці один одного знають, до посольства ходять, свої фото в Інтернеті виставляють.
Далі. Розвідники збирають і опрацьовують дані про противника. Які дані? Для нас було головне – технології. Тому що коли ми говоримо про плани підступного супостата, то ніхто в Москві не вірить, що на нас нападуть. Військові плани нас (ГРУ і Кремль. – Авт.) ніколи особливо не цікавили. Нас не цікавили плани ймовірного противника, оскільки ми були умовно нападаючою стороною, і плани противника залежали від наших планів. Кількість військ ймовірного противника ніколи не була секретом. Я досі знаю напам`ять, скільки у Великобританії і Америці було танків і дивізій. Ніхто не робив таємниць, скільки їх і де вони. Завдання полягало в тому, щоб дізнатися, як вони зробили отаку маленьку штуковину в цьому літаку. Або як вони зробили таку штуку в цьому танку.
Росії зараз не потрібна технологія. Військово-промисловий комплекс занедбаний, він весь розвалився, гроші розкрадені. І цим хлопцям там просто нічого робити. Вони збирали відомості і плітки. Але ж усі ці плітки можна було збирати, сидячи в Москві і працюючи в Інтернеті.
Абсолютно очевидно, що ніякої підготовки у них не було, що це діти якихось начальників, яких відправили за рубіж під прикриттям. А прикриття таке: ви будете успішними бізнесменами. А звідки гроші? З бюджету Росії, від Газпрому. Ось вони там сидять по десять років.
Головне завдання для розвідників – агентурне проникнення. Потрібно вербувати джерела інформації, потрібно знайти того, у кого є ключ від сейфа. Той, хто відкриє сейф і покаже необхідні таємниці, ми їх сфотографуємо, перешлемо, одержимо орден Червоної Зірки. Тут же ніякого вербування за десять років. Одинадцять осіб працюють десять років. Ніяких вербувань немає. Це люди, які не тямили нічого в розвідці.
Учора в Ялті пан Путін, змальовуючи труднощі розвідницької роботи, запитував: ви тільки подумайте, як це важко – опанувати мову «на рівні рідної». Але дві сімейні пари горе-розвідників потрапили під підозру в Штатах, зокрема тому, що говорили про своє канадське походження, але розмовляли з російським акцентом.
Це дико. Це абсолютно жахлива деградація. Справді мовою потрібно володіти, як рідною, проте коли посилали нелегалів туди, то ніколи в Америці ніхто з росіян під канадця не працював.
У Новій Зеландії можна було прикидатися шведом, данцем або норвежцем. Українця можна було видавати за поляка. Але тільки там, де українців мало. Можна було видати, людину, наприклад, за албанця. Хто розмовляє албанською, скажімо, в штаті Айова? Але щоб посилати до Америки людину, яка прикидається канадцем, – це довершена дурість. Не менш жахливою дурістю було надсилати інструкції з Москви такого змісту: ми вас послали для того, щоб ви збирали інформацію. Навіщо прописувати такі само собою зрозумілі речі в секретних шифровках? Це якби ми послали чемпіона світу з шахів до Америки і шлемо секретну інструкцію такого змісту.
ТРОЄ АМЕРИКАНСЬКИХ РОЗВІДНИКІВ – НАСТІЛЬКИ ЦІННІ ЛЮДИ, ЩО ЗА НИХ ВІДДАЮТЬ ДЕСЯТОК ДРІБНИХ
Стійте, дайте, я сама спробую сформулювати цю секретну шифровку. Перший хід: e2 – e4?
Навіть не так. Ми висилаємо секретну інструкцію чемпіонові: ти посланий для того, щоб грати в шахи і перемагати!
Не смійтеся – це розвал держави Російської. Чому вийшло, що з цього боку віддають десять, а з того - чотирьох. Адже це не стадо баранів. Троє американських розвідників настільки цінні люди, що за них віддають десяток такої дрібноти.
Чому шпигунський скандал так швидко загас? Це позитивний ефект тісного російсько-американського «перезавантаження»?
Справа в іншому. Ці люди, російські розвідники, не становили для держави ніякої загрози. Припустімо, коли подружжя Розенбергів продавало ядерні секрети Радянському Союзу, їх обох стратили на електричному стільці. Вони проникли в самісіньке серце і продали товаришеві Сталіну найголовніший секрет. А ці люди нікуди не проникали. Це необізнані нероби, які нікому не потрібні. І тут перед американською контррозвідкою постає така складна дилема. Чи варта овчинка вичинки. Ну, посадимо ми їх на лаву підсудних, а американські суди зажадають доказів (американські суди – не радянські суди), і американська контррозвідка муситиме розкривати методи роботи, якісь моменти, до яких адвокати можуть прискіпатися (а отут ви поставили прослушку, на що не мали права відповідно до статті такої-то). Чим вплутуватися в казуїстику, американській контррозвідці легше було позбутися їх. Але просто відпустити – все-таки недобре. Тому була розіграна така гра. У вас там є хтось, кого ви вважаєте шпигунами, а у нас є десяток цих... Заберіть їх, щоб не зв`язуватися з судом.
Бідні люди ці розвідники насправді. Розвідниця Ганна Чапман, яка має британське підданство, після депортації до Росії хотіла переїхати до Лондона. Їй не дали, позбавили британського підданства.
Повторю: ніякі це не розвідники. Це блатні, яких відправили сюди на гарне життя. Тата цих блатних знають, що в Росії щось станеться, що все посиплеться. Вони відправили дітей, щоб діти були успішними бізнесменами, щоб і тато міг потім переїхати ближче до дітей.
Хочу такі символічні порівняння навести. У царя Миколи були чотири дочки і хворий син, з них одна дочка була малолітня. А три доньки працювали сестрами милосердя в солдатському госпіталі. У товариша Сталіна один син літав на літаку – винищувачі. Добре чи погано, але це все-таки щось – літати на літаку під час війни, коли їх тисячами збивали, – а другим був командиром батареї. У Хрущова син загинув, льотчиком був, у Мікояна син загинув.
Ви можете уявити дочок Путіна, які працюють у госпіталі? Це все стосується нашої розвідки. Це скоморохи, блазні, люди, які ніде і ніколи не вчилися, це повний розвал держави.
Чи справді в СРСР існували якісь американські села, де готувалися розвідники для англомовних країн?
Я не знаю, як у КДБ. У ГРУ було трохи інакше. Сіл не було. Навіщо... В селах всі один одного знають. Були дачі для підготовки нелегалів. Там радіо працювало цілодобово. Припустімо, готуємо людину до Франції. Вона спить, не спить, їсть або сидить на уроці англійської, але без зупину працює французьке радіо. Так було в ГРУ. Туди приїжджає вчитель, який їх не бачить, а водій, який возить, не знає кого і навіщо. У нього завдання – загнати машину до цього гаража, а за п`ять хвилин сісти і їхати в інший гараж і вийти.
Володимире Богдановичу, у нас в Україні теж є Служба безпеки. Крім того, що її голова допомагає відновити справедливість і повернути за рахунок держбюджету 11 мільярдів кубометрів газу великому підприємцеві Дмитрові Фірташу, він ще і справою займається. Наприклад, робота департаменту контррозвідки по російських спецслужбах в Україні повністю припинена. Як ви це прокоментуєте, дивлячись на Україну з Лондона?
За радянських часів була така програма на ВВС «Дивлячись з Лондона». А ми в ГРУ називали її «Дивися з Лондона». І я б не хотів коментувати події в Україні в такій делікатній сфері, дивлячись з Лондона.
Ви – джентльмен щодо своєї етнічної батьківщини...
Цю програму вів знаменитий диктор Анатолій Гольдберг. Його слухав весь СРСР. Він, коли приїхав до Москви і зайшов в ГУМ купити шкарпетки, продавщиця повернулася до нього і сказала, а ви Анатолій Максимович Гольдберг. Його голос знали, як голос Левітана. Весь СРСР слухав «ворожий голос» і його впізнавав. Так от не мені, дивлячись з Лондона, коментувати все, що у вас відбувається. Але з погляду розвідувального і державного зрозуміло: держчиновник не має права ні на який зв`язок з приватним бізнесом. Тому що завжди інтерес держави вступає в конфлікт з інтересом бізнесу. Ніякий держчиновник, генерал, розвідник не має права йти на контакти з приватним бізнесом.
ЗА ЯКУ ТАКУ ВІТЧИЗНУ МИ ВОЮВАЛИ НА ТЕРИТОРІЇ МАНЬЧЖУРІЇ?
Росіяни тепер відзначатимуть 2 вересня як День закінчення Другої світової війни. Це, по-вашому, історично зважене розуміння дати?
Вони зовсім заплуталися. Японія на Радянський Союз не напала. А ми на Японію напали, і ми при цьому говоримо, що це Велика Вітчизняна війна. 9 травня – ось у нас День перемоги. Але тоді що таке – Друга світова? Вона ж Велика Вітчизняна чи ні? І за яку таку Вітчизну ми воювали на території Маньчжурії? Мій батько воював там. Там його потім залишили, там я і народився.
Нагадаю, що це ми раптово напали на них. А оголошення війни було геть «чудовим». Адже там різниця в часі сім годин. Наші напали, воюють, розгромили всі аеродроми, а в Москві ще вчорашній день. Минуло сім годин, і, нарешті, викликають японського посла і кажуть: ми оголошуємо війну. Там війна почалася опівночі і тут – північ. Але тут те північ через сім годин після їх півночі. А вважається, що тільки-но завдали удару, то одразу оголосили війну. Ми абсолютно підло зробили, ну давайте святкувати Велику Вітчизняну.
Чому впарювання Україні радянської версії історії є настільки принциповим для путінської Росії?
Це принцип. Існують режими, які стоять на брехні. І як тільки ця брехня починає танути, мов крижинка на пательні, падає режим. Тільки-но стрижень під назвою «радянський», «ленінський» режим почав розпадатися, то все – ніхто ні в що не вірить. Режим, який стоїть на брехні, повинен підтримувати брехню будь-якими силами. Ми кращі, ми найдобріші, всі, хто воював проти Сталіна, – вороги і фашисти, це принципово. Це боротьба за існування режиму. Тому що ідеологія – основа і фундамент будь-якого режиму.
Розмовляла Лана Самохвалова
Відбувся суд над учасником "Гламурних гастролів кремлівського гебіста"
Шевченківський райсуд Києва виніс усне попередження затриманому сьогодні учаснику акції протесту проти візиту патріарха Московського КИРИЛА, активісту ВО «Свобода» Едуарду ІГОЛЬНІКОВУ, визнавши його винним у тому, що він брав участь у легальній і не забороненій судом акції.
Про це УНІАН повідомили у прес-службі Всеукраїнського об’єднання «Свобода».
“Суддя Шевченківського районного суду міста Києва Оксана РЕТЬМАН винесла абсурдне рішення: визнаючи, що акція була легальною та не заборонена судом, визнала «свободівця» винним та винесла усне попередження”, – йдеться у повідомленні прес-служби.
У ВО «Свободі» уточнили, що суддя розглядала справу за статтею 185 частини 1 Кодексу про адміністративні правопорушення (порушення правил проведення масових акцій), а Е.ІГОЛЬНІКОВА разом ще з сімома побратимами сьогодні затримали працівники МВС за намагання провести театралізовану постановку «Гламурні гастролі кремлівського гебіста».
“Фактично, сьогодні ми спостерігаємо профанацію правосуддя, коли суд визнає винним громадянина, який користується своїми конституційними правами, та, водночас, виносить м’яке рішення у вигляді усного попередження”, – зазначають у ВО «Свободі».
“Очевидно, що суд, як перед тим і правоохоронна система із владою, виконує завдання Кремля і на догоду московському вояжеру, громадянину РФ Владіміру ҐУНДЯЄВУ виносить абсурдні рішення”, – йдеться у повідомленні.
Як повідомляв УНІАН (фоторепортаж), сьогодні близько 9.30 представники МВС затримали восьмеро членів Всеукраїнського об’єднання «Свобода», які намагалися провести театралізовану постановку «Гламурні гастролі кремлівського гебіста» (Володимирський проїзд, на тротуарі біля готелю "Хайят"). Акція була легальною (повідомлення про проведення акції зареєстроване Київською міською держадміністрацією за №28363).
Окрім Е.ІГОЛЬНІКОВА були затримані заступник голови Київської «Свободи» Руслан АНДРІЙКО, керівник Печерської районної організації Олександр АРОНЕЦЬ, голова Подільської районної організації Валентин ЛУНЕЙКО, голова Оболонської організації Вадим КУДОВБЕНКО, Михайло КУБЛІЙ, Вадим ФЕЩЕНКО, Євген КОВАЛЕНКО.
У ВО «Свободі» затримання активістів назвали міліцейською “зачисткою Києва в угоду московському попу. “Міліція затримала всіх, хто був з національною символікою або в національному одязі”, – йшлося у коментарі прес-служби.
“Ще перед початком театралізованої постановки представники МВС заявили, що у жодному випадку, навіть попри наявність офіційного повідомлення про акцію, яке не заборонене судом, не дозволять псувати настрій російському гастролеру”, – підкреслили у ВО.
Про це УНІАН повідомили у прес-службі Всеукраїнського об’єднання «Свобода».
“Суддя Шевченківського районного суду міста Києва Оксана РЕТЬМАН винесла абсурдне рішення: визнаючи, що акція була легальною та не заборонена судом, визнала «свободівця» винним та винесла усне попередження”, – йдеться у повідомленні прес-служби.
У ВО «Свободі» уточнили, що суддя розглядала справу за статтею 185 частини 1 Кодексу про адміністративні правопорушення (порушення правил проведення масових акцій), а Е.ІГОЛЬНІКОВА разом ще з сімома побратимами сьогодні затримали працівники МВС за намагання провести театралізовану постановку «Гламурні гастролі кремлівського гебіста».
“Фактично, сьогодні ми спостерігаємо профанацію правосуддя, коли суд визнає винним громадянина, який користується своїми конституційними правами, та, водночас, виносить м’яке рішення у вигляді усного попередження”, – зазначають у ВО «Свободі».
“Очевидно, що суд, як перед тим і правоохоронна система із владою, виконує завдання Кремля і на догоду московському вояжеру, громадянину РФ Владіміру ҐУНДЯЄВУ виносить абсурдні рішення”, – йдеться у повідомленні.
Як повідомляв УНІАН (фоторепортаж), сьогодні близько 9.30 представники МВС затримали восьмеро членів Всеукраїнського об’єднання «Свобода», які намагалися провести театралізовану постановку «Гламурні гастролі кремлівського гебіста» (Володимирський проїзд, на тротуарі біля готелю "Хайят"). Акція була легальною (повідомлення про проведення акції зареєстроване Київською міською держадміністрацією за №28363).
Окрім Е.ІГОЛЬНІКОВА були затримані заступник голови Київської «Свободи» Руслан АНДРІЙКО, керівник Печерської районної організації Олександр АРОНЕЦЬ, голова Подільської районної організації Валентин ЛУНЕЙКО, голова Оболонської організації Вадим КУДОВБЕНКО, Михайло КУБЛІЙ, Вадим ФЕЩЕНКО, Євген КОВАЛЕНКО.
У ВО «Свободі» затримання активістів назвали міліцейською “зачисткою Києва в угоду московському попу. “Міліція затримала всіх, хто був з національною символікою або в національному одязі”, – йшлося у коментарі прес-служби.
“Ще перед початком театралізованої постановки представники МВС заявили, що у жодному випадку, навіть попри наявність офіційного повідомлення про акцію, яке не заборонене судом, не дозволять псувати настрій російському гастролеру”, – підкреслили у ВО.
Кирилові в Україні заважає власна церква?
Нинішня влада допустила Кирила в Софію, що загалом неприпустимо і є порушенням усіх міжконфесійних домовленостей… Протестувати проти візиту можна лише мовчки, адже суд заборонив будь-які акції…
По правді, по правді кажу вам: хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник. А хто входить дверима, той вівцям пастух. Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх. А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його. За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу. (Євангеліє від Івана 10:1-5)
Кирил і влада порушили вісімнадцятилітню домовленість
Українці не встигли оговтатись від торішнього вояжу московського патріарха Кирила, як він знову нагрянув у Україну з восьмиденним візитом…
Господь з ним, хай би собі їздив, українці – терплячий народ, стерпить навіть вісім днів Кирила (в миру – Гундяєва), але даруйте, оплачувати його пропаганду - це вже занадто. Відколи «святійший» приїхав в Україну, він буквально поселився на провідних українських телеканалах.
Нехай собі, але на милість Бога, скажіть, будь ласка, чому Перший національний канал годинами щоденно транслює його «високу ідею» про «єдиний російський світ». До речі, година такої прямої трансляції обходиться Першому національному у 25 тисяч гривень. Звісно, питання тут швидше до наших можновладців, чому їм так миле все, що скаже Москва.
Якби в мене була можливість поспілкуватися з паном Гундяєвим, я б поставила йому одне єдине запитання, чому ви, шановний, прикриваючись пастирством і церквою, приїжджаєте в мою країну мене принизити, розказуючи про якийсь «єдиний російський світ», наче й не існує окремого українського світу… Я як українка не почуваюся «єдиною» ні з поляками, ні з білорусами, ні, тим більше, з росіянами. Та, на жаль, задати запитання цьому панові було неможливо. Він у буквальному розумінні ховається від журналістів, не зустрічається з українською інтелігенцією, загалом уникає спілкування з українським народом. Щось начебто намічалося в Одеській юридичній академії, але суворо за запрошеннями, щоб, не дай Боже, не було для «святійшого» якихось сюрпризів.
Нинішня влада допустила Кирила в Софію Київську. Що загалом неприпустимо і є порушенням усіх міжконфесійних домовленостей. Адже вже вісімнадцять років усі дотримуються неписаної угоди, досягнутої після смерті попередника Патріарха Романюка. Тоді було сказано, що в Софії служитиме лише патріарх Єдиної помісної української церкви, якщо така колись буде. І ось тобі на, ні з того ні з сього Кирила пускають у Софію, і він там служить молебень. Сумно було спостерігати, як батюшки в модних дзюбатих туфлях, на дорогих «Мерсах» прибували в Софію зі словами: «Ми с Москви, посмотрітє в спісок»… Це так нас готують до московської версії «єдиної церкви»?
Українська влада і Кирил укотре знехтували почуттями мільйонів вірних інших конфесій.
Так, два роки тому в Софії правив богослужіння Вселенський Патріарх, але там були присутні всі інші патріархи. А тут навіть пресу не пускають... Учора мені кажуть, буде лише «особиста преса патріарха». Сьогодні мені вдалося побачити цей список «особистої преси», серед якої виявилися й деякі українські ЗМІ, щоправда їх прийнято називати проросійськими.
Протестувати проти візиту Кирила можна лише мовчки, адже наш «найсправедливіший і найгуманніший» суд заборонив будь-які протестні акції. Сьогодні «свободівці», не встигли витягнути портрети Путіна, Медвєдєва й Гундяєва, як їх пов’язав «Беркут», заявивши, що вони тримають «політичну символіку». Протест проти Кирила тривав буквально тридцять секунд, хлопців блискавично загребли у відділок, а то, не дай Бог, який московський піп побачить…
Київським водіям рекомендували в найближчі дні намагатися оминати центр столиці, але водії порадами знехтували. Це є ще одним свідченням того, що в українській столиці московського патріарха не чекають.
Політичний візит
Прямою ознакою, що це політичний візит, є хоча б те, що Кирил зустрічався з президентом Януковичем без участі митрополита Володимира. Це означає, що на зустрічі порушувалися такі питання, які б він не хотів обговорювати в присутності митрополита.
А це вже - підрив авторитету самого митрополита Володимира як глави Української православної церкви Московського патріархату… Янукович, нічтоже сум’яшеся, зустрівся собі наодинці з Кирилом, та ще й прийняв орден з його рук - Святішого рівноапостольного Володимира І ступеня.
Не знаємо достеменно, але кажуть, що Кирил з Януковичем говорили про наступника митрополита Володимира і про звуження управлінських можливостей Української православної церкви МП.
Отже, як бачимо, патріарх Кирил хоче налагодити прямі відносини з українською владою, обходячи митрополита Володимира…
Торік візит Гундяєва був більш яскравим, політичне підґрунтя випирало ще яскравіше. Адже тодішня влада не сприймало його імперських ідей, тому він більше виступав, робив гучніші заяви. Сьогодні йому не потрібна така публічність. Чимало питань він може вирішувати за зачиненими дверима. Ми бачимо, що Кирил хоче проводити якусь лінію, відмінну від тієї, яку проводить київська митрополія Московського ж патріархату. Митрополит Володимир не супроводжував Кирила. Він фактично відразу покинув його ще в Одесі. І біля того тримався лише одеський митрополит Агафангел.
Митрополит Володимир і переважна більшість УПЦ МП, наскільки зрозуміло, досить стримано ставляться до ідеї «російського світу». Розуміючи, що ця ідея чужа для більшості українців.
Адже для Кирила ідея «російського світу» виросла як нова національна ідея Росії, де церква має відігравати провідну роль. Це ідея возвеличення Російської держави, пошуку її особливої місії в сучасному глобалізованому світі. Така собі модернізація середньовічної тези про Москву як про «третій Рим».
У ХІХ столітті способом модернізації ідеї про третій Рим було слов’янофільство і спроба оголосити Москву центром усіх слов’янських народів. Зараз цілком очевидно, що ні поляки, ні чехи, ні словаки, ні хорвати, ні серби не будуть захоплені від того, аби їх навертали до Москви.
Навпаки – переважна більшість західнослов’янських і південнослов’янських народів уже в ЄС чи прагнуть членства в Євросоюзі. Корумпована, відстала Росія їх не приваблює… Тому на світ вилізла інша ідея – «святої Русі», чи «російського світу».
Як хочеться бути Папою Римським
Головна ознака пастиря – щирість. Тобто коли він не лише словами, а й самим своїм життям підтверджує те, що каже, проповідує.
Та не сприймаються слова пана Гундяєва про необхідність віддалення матеріальних цінностей на користь духовних, бо неозброєним оком видно, що він сам є уособленням сучасного матеріального успіху…
Він хоче виглядати сучасно. І міг би так виглядати. Але застряг на межі двох світів: з одного боку, він представляє російську церкву, яка є дуже консервативна. З другого, він людина західного складу, яка сформувалася під впливом Заходу та католицької церкви. Кирило був учнем митрополита Никодима Ротова, який сам захоплювався католицькою церквою. Тож йому й захотілося стати Папою Римським… Йому імпонує те, як побудована католицька церква: її велич, вплив, могутність, наддержавність.
Водночас він прагне все зосередити у своїх руках. А Українська церква МП стоїть на перешкоді його централізаторських ідей. Адже в Україні половина всіх парафій МП, тому, не маючи повноти влади над Україною, він не має повноти влади над МП.
Тобто УПЦ МП стоїть на перешкоді діяльності Кирила. Він прагнутиме зменшувати її права й самостійність в управлінні.
Але Україна – не Росія. У нас немає домінуючої конфесії. Щонайменше три конфесії претендують на статус загальноукраїнських і традиційних саме для України: Київський патріархат, Московський патріархат і Греко-католицька церква. Тому жодна з цих церков не може діяти як монополіст. У Росії ж є лише одна церква – Московський патріархат. А оскільки вона тісно пов’язана з державою, то й сприймається росіянами як ідеологічний додаток до Російської держави. В Україні така активність Кирила приречена на провал. Щонайменше на втрату рейтингу російського православ’я.
Оксана Климончук
По правді, по правді кажу вам: хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник. А хто входить дверима, той вівцям пастух. Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх. А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його. За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу. (Євангеліє від Івана 10:1-5)
Кирил і влада порушили вісімнадцятилітню домовленість
Українці не встигли оговтатись від торішнього вояжу московського патріарха Кирила, як він знову нагрянув у Україну з восьмиденним візитом…
Господь з ним, хай би собі їздив, українці – терплячий народ, стерпить навіть вісім днів Кирила (в миру – Гундяєва), але даруйте, оплачувати його пропаганду - це вже занадто. Відколи «святійший» приїхав в Україну, він буквально поселився на провідних українських телеканалах.
Нехай собі, але на милість Бога, скажіть, будь ласка, чому Перший національний канал годинами щоденно транслює його «високу ідею» про «єдиний російський світ». До речі, година такої прямої трансляції обходиться Першому національному у 25 тисяч гривень. Звісно, питання тут швидше до наших можновладців, чому їм так миле все, що скаже Москва.
Якби в мене була можливість поспілкуватися з паном Гундяєвим, я б поставила йому одне єдине запитання, чому ви, шановний, прикриваючись пастирством і церквою, приїжджаєте в мою країну мене принизити, розказуючи про якийсь «єдиний російський світ», наче й не існує окремого українського світу… Я як українка не почуваюся «єдиною» ні з поляками, ні з білорусами, ні, тим більше, з росіянами. Та, на жаль, задати запитання цьому панові було неможливо. Він у буквальному розумінні ховається від журналістів, не зустрічається з українською інтелігенцією, загалом уникає спілкування з українським народом. Щось начебто намічалося в Одеській юридичній академії, але суворо за запрошеннями, щоб, не дай Боже, не було для «святійшого» якихось сюрпризів.
Нинішня влада допустила Кирила в Софію Київську. Що загалом неприпустимо і є порушенням усіх міжконфесійних домовленостей. Адже вже вісімнадцять років усі дотримуються неписаної угоди, досягнутої після смерті попередника Патріарха Романюка. Тоді було сказано, що в Софії служитиме лише патріарх Єдиної помісної української церкви, якщо така колись буде. І ось тобі на, ні з того ні з сього Кирила пускають у Софію, і він там служить молебень. Сумно було спостерігати, як батюшки в модних дзюбатих туфлях, на дорогих «Мерсах» прибували в Софію зі словами: «Ми с Москви, посмотрітє в спісок»… Це так нас готують до московської версії «єдиної церкви»?
Українська влада і Кирил укотре знехтували почуттями мільйонів вірних інших конфесій.
Так, два роки тому в Софії правив богослужіння Вселенський Патріарх, але там були присутні всі інші патріархи. А тут навіть пресу не пускають... Учора мені кажуть, буде лише «особиста преса патріарха». Сьогодні мені вдалося побачити цей список «особистої преси», серед якої виявилися й деякі українські ЗМІ, щоправда їх прийнято називати проросійськими.
Протестувати проти візиту Кирила можна лише мовчки, адже наш «найсправедливіший і найгуманніший» суд заборонив будь-які протестні акції. Сьогодні «свободівці», не встигли витягнути портрети Путіна, Медвєдєва й Гундяєва, як їх пов’язав «Беркут», заявивши, що вони тримають «політичну символіку». Протест проти Кирила тривав буквально тридцять секунд, хлопців блискавично загребли у відділок, а то, не дай Бог, який московський піп побачить…
Київським водіям рекомендували в найближчі дні намагатися оминати центр столиці, але водії порадами знехтували. Це є ще одним свідченням того, що в українській столиці московського патріарха не чекають.
Політичний візит
Прямою ознакою, що це політичний візит, є хоча б те, що Кирил зустрічався з президентом Януковичем без участі митрополита Володимира. Це означає, що на зустрічі порушувалися такі питання, які б він не хотів обговорювати в присутності митрополита.
А це вже - підрив авторитету самого митрополита Володимира як глави Української православної церкви Московського патріархату… Янукович, нічтоже сум’яшеся, зустрівся собі наодинці з Кирилом, та ще й прийняв орден з його рук - Святішого рівноапостольного Володимира І ступеня.
Не знаємо достеменно, але кажуть, що Кирил з Януковичем говорили про наступника митрополита Володимира і про звуження управлінських можливостей Української православної церкви МП.
Отже, як бачимо, патріарх Кирил хоче налагодити прямі відносини з українською владою, обходячи митрополита Володимира…
Торік візит Гундяєва був більш яскравим, політичне підґрунтя випирало ще яскравіше. Адже тодішня влада не сприймало його імперських ідей, тому він більше виступав, робив гучніші заяви. Сьогодні йому не потрібна така публічність. Чимало питань він може вирішувати за зачиненими дверима. Ми бачимо, що Кирил хоче проводити якусь лінію, відмінну від тієї, яку проводить київська митрополія Московського ж патріархату. Митрополит Володимир не супроводжував Кирила. Він фактично відразу покинув його ще в Одесі. І біля того тримався лише одеський митрополит Агафангел.
Митрополит Володимир і переважна більшість УПЦ МП, наскільки зрозуміло, досить стримано ставляться до ідеї «російського світу». Розуміючи, що ця ідея чужа для більшості українців.
Адже для Кирила ідея «російського світу» виросла як нова національна ідея Росії, де церква має відігравати провідну роль. Це ідея возвеличення Російської держави, пошуку її особливої місії в сучасному глобалізованому світі. Така собі модернізація середньовічної тези про Москву як про «третій Рим».
У ХІХ столітті способом модернізації ідеї про третій Рим було слов’янофільство і спроба оголосити Москву центром усіх слов’янських народів. Зараз цілком очевидно, що ні поляки, ні чехи, ні словаки, ні хорвати, ні серби не будуть захоплені від того, аби їх навертали до Москви.
Навпаки – переважна більшість західнослов’янських і південнослов’янських народів уже в ЄС чи прагнуть членства в Євросоюзі. Корумпована, відстала Росія їх не приваблює… Тому на світ вилізла інша ідея – «святої Русі», чи «російського світу».
Як хочеться бути Папою Римським
Головна ознака пастиря – щирість. Тобто коли він не лише словами, а й самим своїм життям підтверджує те, що каже, проповідує.
Та не сприймаються слова пана Гундяєва про необхідність віддалення матеріальних цінностей на користь духовних, бо неозброєним оком видно, що він сам є уособленням сучасного матеріального успіху…
Він хоче виглядати сучасно. І міг би так виглядати. Але застряг на межі двох світів: з одного боку, він представляє російську церкву, яка є дуже консервативна. З другого, він людина західного складу, яка сформувалася під впливом Заходу та католицької церкви. Кирило був учнем митрополита Никодима Ротова, який сам захоплювався католицькою церквою. Тож йому й захотілося стати Папою Римським… Йому імпонує те, як побудована католицька церква: її велич, вплив, могутність, наддержавність.
Водночас він прагне все зосередити у своїх руках. А Українська церква МП стоїть на перешкоді його централізаторських ідей. Адже в Україні половина всіх парафій МП, тому, не маючи повноти влади над Україною, він не має повноти влади над МП.
Тобто УПЦ МП стоїть на перешкоді діяльності Кирила. Він прагнутиме зменшувати її права й самостійність в управлінні.
Але Україна – не Росія. У нас немає домінуючої конфесії. Щонайменше три конфесії претендують на статус загальноукраїнських і традиційних саме для України: Київський патріархат, Московський патріархат і Греко-католицька церква. Тому жодна з цих церков не може діяти як монополіст. У Росії ж є лише одна церква – Московський патріархат. А оскільки вона тісно пов’язана з державою, то й сприймається росіянами як ідеологічний додаток до Російської держави. В Україні така активність Кирила приречена на провал. Щонайменше на втрату рейтингу російського православ’я.
Оксана Климончук
Парубій: політика Януковича призведе до нового Майдану
Народний депутат України Андрій ПАРУБІЙ впевнений, що політика Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА призведе до нового Майдану, де він знову буде антигероєм.
Як повідомляє прес-служба партії “Наша Україна”, таку думку А.ПАРУБІЙ висловив, коментуючи висловлювання міністра закордонних справ Костянтина ГРИЩЕНКА з приводу того, що саме В.ЯНУКОВИЧ виконує «волю Майдану».
Депутат переконаний, що В.ЯНУКОВИЧ реалізовує в Україні ревізію «ідеалів Майдану».
«Сьогодні ЯНУКОВИЧ для мільйонів людей, які у 2004 році з усієї України з’їхались на Майдан, є не менш чужим, ніж тоді», - наголосив депутат.
За його словами, вся політика чинного президента спрямована на придушення свободи слова в Україні, на заборону мирних зібрань, і взагалі є відверто антиукраїнською.
«Хіба можна собі уявити, що під час приїзду когось з російських високопосадовців на території всього Києва були заборонені будь-які мирні заходи? Україна не знала такого п’ять років і вже відвикла від цього», - наголосив А.ПАРУБІЙ. Він також зауважив, що за помаранчевої влади не можна було собі уявити, що студентів будуть відраховувати з вузів за те, що вони піднялись на протест проти антиукраїнської політики Президента, а також те, що на телебаченні знову з’явиться цензура.
«Згадуючи все це, можна сказати лише одне: сьогодні в Україні ЯНУКОВИЧ фактично здійснює експорт «путінізму» і, примітивно повторюючи Володимира ПУТІНА, хоче відтворити у нас такий самий авторитарний режим, як у Росії», - зауважив А.ПАРУБІЙ. Він підкреслив, що якраз проти цього люди й виходили на Майдан п’ять років тому. «Всі дії і всі кроки ЯНУКОВИЧА призведуть лише до одного: люди, які вже звикли за часів Віктора ЮЩЕНКА жити у вільній країні, піднімуться, об’єднаються, і буде новий Майдан. Я переконаний, що на цьому Майдані ЯНУКОВИЧ буде знову не героєм, а антигероєм», - зауважив депутат. А.ПАРУБІЙ впевнений, що якщо політика президента не зміниться, якщо його кроки по здачі національних інтересів України на користь Росії будуть такими самими радикальними, як і сьогодні, то такий Майдан відбудеться досить і досить швидко.
Як повідомляє прес-служба партії “Наша Україна”, таку думку А.ПАРУБІЙ висловив, коментуючи висловлювання міністра закордонних справ Костянтина ГРИЩЕНКА з приводу того, що саме В.ЯНУКОВИЧ виконує «волю Майдану».
Депутат переконаний, що В.ЯНУКОВИЧ реалізовує в Україні ревізію «ідеалів Майдану».
«Сьогодні ЯНУКОВИЧ для мільйонів людей, які у 2004 році з усієї України з’їхались на Майдан, є не менш чужим, ніж тоді», - наголосив депутат.
За його словами, вся політика чинного президента спрямована на придушення свободи слова в Україні, на заборону мирних зібрань, і взагалі є відверто антиукраїнською.
«Хіба можна собі уявити, що під час приїзду когось з російських високопосадовців на території всього Києва були заборонені будь-які мирні заходи? Україна не знала такого п’ять років і вже відвикла від цього», - наголосив А.ПАРУБІЙ. Він також зауважив, що за помаранчевої влади не можна було собі уявити, що студентів будуть відраховувати з вузів за те, що вони піднялись на протест проти антиукраїнської політики Президента, а також те, що на телебаченні знову з’явиться цензура.
«Згадуючи все це, можна сказати лише одне: сьогодні в Україні ЯНУКОВИЧ фактично здійснює експорт «путінізму» і, примітивно повторюючи Володимира ПУТІНА, хоче відтворити у нас такий самий авторитарний режим, як у Росії», - зауважив А.ПАРУБІЙ. Він підкреслив, що якраз проти цього люди й виходили на Майдан п’ять років тому. «Всі дії і всі кроки ЯНУКОВИЧА призведуть лише до одного: люди, які вже звикли за часів Віктора ЮЩЕНКА жити у вільній країні, піднімуться, об’єднаються, і буде новий Майдан. Я переконаний, що на цьому Майдані ЯНУКОВИЧ буде знову не героєм, а антигероєм», - зауважив депутат. А.ПАРУБІЙ впевнений, що якщо політика президента не зміниться, якщо його кроки по здачі національних інтересів України на користь Росії будуть такими самими радикальними, як і сьогодні, то такий Майдан відбудеться досить і досить швидко.
Кирила просять визнати Голодомор 1932-1933 років геноцидом
ВГО «Громадянський рух Олега Рябоконя» закликає церкву не мовчати з приводу аморальної та антинародної політики і не стояти осторонь громадських проблем.
Про це йдеться у відкритому листі голови Центральної ради ВГО Олега РЯБОКОНЯ до глави Російської православної церкви, патріарха Московського і всія Русі КИРИЛА, текст якого розміщено на офіційному сайті ВГО «Громадянський рух Олега Рябоконя».
О.РЯБОКОНЬ, екс-кандидат на пост Президента України, просить патріарха звернути увагу на ряд гострих для суспільства питань, зокрема на те, що церква, як духовний інститут, не має права мовчати з приводу аморальної та антинародної політики і стояти осторонь громадських проблем.
У листі до КИРИЛА також йдеться про те, що представники духовенства мають уникати всіляких проявів розкоші та перетворювати церкву на комерційне підприємство. Нечистим на руку можновладцям О.РЯБОКОНЬ просив нагадати, що матеріальна допомога церкві не є дозволом на їх безбожну діяльність.
Спостерігаючи важкий шлях відродження суспільства із руїн провального комуністичного експерименту, саме церква, на думку Громадянського руху, має згуртувати громадян. Тому в зверненні до патріарха є прохання до церкви нарешті переглянути питання анафеми гетьману Івану Мазепі: “Світовий досвід показує, що в кожній країні відносини між церквою, державною владою і суспільством складаються по-своєму, але наслідки цих відносин завжди відбиваються на громадянах і нерідко на декілька поколінь вперед, що призводить до спотворення історичних відомостей і пам`яті народу. Одним з гострих питань на порядку денному українського суспільства є діяльність гетьмана України І.Мазепи. Для багатьох українців І.Мазепа є прикладом в боротьбі за право самовизначення народу. Завдяки його старанням православна церква в Україні міцніла і розвивалася. Як і всі люди, він був особою не без гріхів, проте, на наш погляд, І.Мазепа не заслуговує такого жорстокого покарання, як відлучення від церкви. Згідно з історичними даними, анафема на І.Мазепу була накладена як наслідок прямої вказівки російського царя Петра I, без соборного рішення православної церкви”, відзначається в листі до глави РПЦ.
Також автор листа просить патріарха КИРИЛА засудити антилюдські злочини режимів Сталіна та Леніна, зокрема визнати Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського і російського народів, жорстоко вчиненим сталінським режимом.
Оскільки бар’єр між громадськими проблемами та церквою є неприпустимим, О.РЯБОКОНЬ просить патріарха КИРИЛА висловити власну думку з приводу ситуації навколо клініки Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського, яка примикає до території Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Суспільство неоднозначно сприйняло вислови намісника Лаври, який порівняв клініку з «притоном», зазначає О.РЯБОКОНЬ.
“Ми, представники громадянського суспільства, спостерігаючи моральне зубожіння нашого соціуму, вважаємо, що церква також зобов`язана узяти на себе духовне і етичне виховання молоді.
Закликаємо священнослужителів вийти за ворота своїх храмів і почати роботу в школах і університетах”, йдеться у відкритому листі.
Про це йдеться у відкритому листі голови Центральної ради ВГО Олега РЯБОКОНЯ до глави Російської православної церкви, патріарха Московського і всія Русі КИРИЛА, текст якого розміщено на офіційному сайті ВГО «Громадянський рух Олега Рябоконя».
О.РЯБОКОНЬ, екс-кандидат на пост Президента України, просить патріарха звернути увагу на ряд гострих для суспільства питань, зокрема на те, що церква, як духовний інститут, не має права мовчати з приводу аморальної та антинародної політики і стояти осторонь громадських проблем.
У листі до КИРИЛА також йдеться про те, що представники духовенства мають уникати всіляких проявів розкоші та перетворювати церкву на комерційне підприємство. Нечистим на руку можновладцям О.РЯБОКОНЬ просив нагадати, що матеріальна допомога церкві не є дозволом на їх безбожну діяльність.
Спостерігаючи важкий шлях відродження суспільства із руїн провального комуністичного експерименту, саме церква, на думку Громадянського руху, має згуртувати громадян. Тому в зверненні до патріарха є прохання до церкви нарешті переглянути питання анафеми гетьману Івану Мазепі: “Світовий досвід показує, що в кожній країні відносини між церквою, державною владою і суспільством складаються по-своєму, але наслідки цих відносин завжди відбиваються на громадянах і нерідко на декілька поколінь вперед, що призводить до спотворення історичних відомостей і пам`яті народу. Одним з гострих питань на порядку денному українського суспільства є діяльність гетьмана України І.Мазепи. Для багатьох українців І.Мазепа є прикладом в боротьбі за право самовизначення народу. Завдяки його старанням православна церква в Україні міцніла і розвивалася. Як і всі люди, він був особою не без гріхів, проте, на наш погляд, І.Мазепа не заслуговує такого жорстокого покарання, як відлучення від церкви. Згідно з історичними даними, анафема на І.Мазепу була накладена як наслідок прямої вказівки російського царя Петра I, без соборного рішення православної церкви”, відзначається в листі до глави РПЦ.
Також автор листа просить патріарха КИРИЛА засудити антилюдські злочини режимів Сталіна та Леніна, зокрема визнати Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського і російського народів, жорстоко вчиненим сталінським режимом.
Оскільки бар’єр між громадськими проблемами та церквою є неприпустимим, О.РЯБОКОНЬ просить патріарха КИРИЛА висловити власну думку з приводу ситуації навколо клініки Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського, яка примикає до території Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Суспільство неоднозначно сприйняло вислови намісника Лаври, який порівняв клініку з «притоном», зазначає О.РЯБОКОНЬ.
“Ми, представники громадянського суспільства, спостерігаючи моральне зубожіння нашого соціуму, вважаємо, що церква також зобов`язана узяти на себе духовне і етичне виховання молоді.
Закликаємо священнослужителів вийти за ворота своїх храмів і почати роботу в школах і університетах”, йдеться у відкритому листі.
У центрі Києва таки показали "Гламурні гастролі кремлівського гебіста"
У центрі Києві біля Українського дому активісти національно-демократичних сил провели акцію протесту проти візиту в Україну предстоятеля Російської православної церкви, патріарха Московського і всія Русі КИРИЛА.
Як передає кореспондент УНІАН, в акції взяли участь декілька десятків осіб від всеукраїнського об’єднання «Свобода», УНА-УНСО та Конгресу українських націоналістів.
Учасники акції проказали імпровізовану театральну постановку під назвою «Гламурні гастролі кремлівського гебіста», яку міліція вчора заборонила проводити.
Театралізована постановка продемонструвала, як, на думку учасників акції, у Російській Федерації ухвалювали рішення про візит патріарха КИРИЛА в Україну. Учасники акції вдягли на обличчя фотографії Президента Росії Дмитра МЕДВЕДЄВА, прем’єр-міністра Володимира ПУТІНА та предстоятеля РПЦ.
Також учасники акції купили КИРИЛУ квиток на потяг до Росії.
Крім традиційного гасла «Геть московського попа!», учасники акції також тримали в руках такі лозунги: «Кирил – патріарх за сталінсько-гебістським канонам», «Московський пархат – духовний окупант».
Як повідомлялося, сьогодні о 10.00 патріарх КИРИЛ очолить урочистий молебень на Володимирській гірці біля Українського дому.
Як повідомляв УНІАН, учора, 26 липня, близько 9.30 представники міліції затримали восьмеро членів ВО «Свобода», які намагалися провести театралізовану постановку «Гламурні гастролі кремлівського гебіста» (Володимирський проїзд, на тротуарі біля готелю "Хайят"). Акція була легальною (повідомлення про проведення акції зареєстроване Київською міською держадміністрацією за №28363).
У ВО «Свободі» затримання активістів назвали міліцейською “зачисткою Києва в угоду московському попу”.
Як передає кореспондент УНІАН, в акції взяли участь декілька десятків осіб від всеукраїнського об’єднання «Свобода», УНА-УНСО та Конгресу українських націоналістів.
Учасники акції проказали імпровізовану театральну постановку під назвою «Гламурні гастролі кремлівського гебіста», яку міліція вчора заборонила проводити.
Театралізована постановка продемонструвала, як, на думку учасників акції, у Російській Федерації ухвалювали рішення про візит патріарха КИРИЛА в Україну. Учасники акції вдягли на обличчя фотографії Президента Росії Дмитра МЕДВЕДЄВА, прем’єр-міністра Володимира ПУТІНА та предстоятеля РПЦ.
Також учасники акції купили КИРИЛУ квиток на потяг до Росії.
Крім традиційного гасла «Геть московського попа!», учасники акції також тримали в руках такі лозунги: «Кирил – патріарх за сталінсько-гебістським канонам», «Московський пархат – духовний окупант».
Як повідомлялося, сьогодні о 10.00 патріарх КИРИЛ очолить урочистий молебень на Володимирській гірці біля Українського дому.
Як повідомляв УНІАН, учора, 26 липня, близько 9.30 представники міліції затримали восьмеро членів ВО «Свобода», які намагалися провести театралізовану постановку «Гламурні гастролі кремлівського гебіста» (Володимирський проїзд, на тротуарі біля готелю "Хайят"). Акція була легальною (повідомлення про проведення акції зареєстроване Київською міською держадміністрацією за №28363).
У ВО «Свободі» затримання активістів назвали міліцейською “зачисткою Києва в угоду московському попу”.
Міліція оточила 45-метровий Державний прапор України
Учасники акції протесту проти візиту предстоятеля Російської православної церкви, патріарха Московського і всія Русі КИРИЛА розгорнули на Європейській площі у Києві Державний прапор України розміром 35 на 45 метрів.
Як передає кореспондент УНІАН, в акції взяли участь близько 100 активів всеукраїнського об’єднання «Свобода», Конгресу українських націоналістів, УНА-УНСО та Української народної партії.
По периметру розгорнутого прапору чергують представники правоохоронних органів.
Також учасники акції провели мітинг, на якому висловлювались проти візиту КИРИЛА в Україну.
Представники УНП зазначали, що акція присвячена 145-й річниці від дня народження Митрополита Української греко-католицької церкви, Праведника миру Андрея Шептицького. Акція символізує акт міжконфесійного примирення в Україні.
Як передає кореспондент УНІАН, в акції взяли участь близько 100 активів всеукраїнського об’єднання «Свобода», Конгресу українських націоналістів, УНА-УНСО та Української народної партії.
По периметру розгорнутого прапору чергують представники правоохоронних органів.
Також учасники акції провели мітинг, на якому висловлювались проти візиту КИРИЛА в Україну.
Представники УНП зазначали, що акція присвячена 145-й річниці від дня народження Митрополита Української греко-католицької церкви, Праведника миру Андрея Шептицького. Акція символізує акт міжконфесійного примирення в Україні.
Суд заборонив кримським татарам «земельні» протести через Кирила
Окружний адміністративний суд Києва заборонив кримським татарам проводити мирні акції і мітинги, мотивуючи своє рішення необхідністю запобігти можливих конфліктів на релігійному ґрунті під час візиту до України предстоятеля Російської православної церкви, патріарха Московського і всія Русь КИРИЛА.
Як повідомили УНІАН у прес-центрі громадської організації кримських татар "Авдет", таку постанову суд виніс на засіданні 26 липня.
"Як випливає з судової постанови, заборона мирної кримськотатарської акції обґрунтована тим, що, нібито "… проведення будь-яких мирних зборів у період візиту патріарха КИРИЛА може спричинити конфліктні загострення на релігійній основі, протистояння різних церков, і не тільки під час проведення заходів, а і в майбутньому…", - процитували рішення суду в прес-центрі.
Таким чином, на думку представників "Авдету", з судового рішення випливає, що київські урядовці розцінюють візит вищого церковного сановника Росії як провокаційний захід, який сприяє розпалюванню міжконфесійної ворожнечі в Україні і в Києві, зокрема.
"На ділі, провокацією є не візит патріарха, а дії політиканів, які ініціювали дане судове рішення. Урядовці з Адміністрації Президента, які вже понад місяць намагаються позбавитися кримськотатарського пікету, здійснили святотатство, розігнавши людей, які шукають справедливості, ім`ям патріарха КИРИЛА – священнослужителя світового масштабу, основою діяльності якого є миролюбність, турбота про ближнього і міжконфесійна толерантність", - підкреслили у громадській організації.
Як повідомляв УНІАН, кримські татари вже протягом місяця намагаються організувати акцію біля Адміністрації Президента, щоб привернути увагу глави держави Віктора ЯНУКОВИЧА до земельних проблем у Криму.
Як повідомили УНІАН у прес-центрі громадської організації кримських татар "Авдет", таку постанову суд виніс на засіданні 26 липня.
"Як випливає з судової постанови, заборона мирної кримськотатарської акції обґрунтована тим, що, нібито "… проведення будь-яких мирних зборів у період візиту патріарха КИРИЛА може спричинити конфліктні загострення на релігійній основі, протистояння різних церков, і не тільки під час проведення заходів, а і в майбутньому…", - процитували рішення суду в прес-центрі.
Таким чином, на думку представників "Авдету", з судового рішення випливає, що київські урядовці розцінюють візит вищого церковного сановника Росії як провокаційний захід, який сприяє розпалюванню міжконфесійної ворожнечі в Україні і в Києві, зокрема.
"На ділі, провокацією є не візит патріарха, а дії політиканів, які ініціювали дане судове рішення. Урядовці з Адміністрації Президента, які вже понад місяць намагаються позбавитися кримськотатарського пікету, здійснили святотатство, розігнавши людей, які шукають справедливості, ім`ям патріарха КИРИЛА – священнослужителя світового масштабу, основою діяльності якого є миролюбність, турбота про ближнього і міжконфесійна толерантність", - підкреслили у громадській організації.
Як повідомляв УНІАН, кримські татари вже протягом місяця намагаються організувати акцію біля Адміністрації Президента, щоб привернути увагу глави держави Віктора ЯНУКОВИЧА до земельних проблем у Криму.
Яку мету переслідує Кирил в Україні (думки експертів)
Більшість експертів вважають, що у візиті в Україну предстоятеля Російської православної церкви, патріарха Московського і всієї Русі КИРИЛА присутня політична складова.
Про це свідчать передані УНІАН результати експертного опитування, проведеного Інститутом ім. Горшеніна з приводу справжніх цілей і наслідків візиту глави РПЦ.
Так, директор Київської філії Інституту країн СНД Володимир КОРНІЛОВ заявив, що візит патріарха носить виключно пастирський характер.
«Ми бачимо, що патріарх всієї Русі приїхав молитися. Якщо у молитві, у проповідях хтось знаходить політичний підтекст - то це виключно їх особиста справа. Політичний відтінок вносять ті політики, які намагаються «знайти чорну кішку в темній кімнаті», коли її там немає. Даний візит відіграє значну роль у налагодженні миру і єдності в Російській православній церкві, адже цей мир - надія значного числа віруючих України », - зазначив В. КОРНІЛОВ.
За його словами, деякі політики намагаються використати візит патріарха, з`являючись десь поруч з ним в оточенні, або ж, навпаки, гнівно засуджуючи цей візит. «Але мета візиту патріарха - у спілкуванні з прихожанами. Ми бачимо за числом людей, які рвуться на ці молитви та проповіді, що це дійсно відіграє позитивну роль для наших громадян », - сказав В. КОРНІЛОВ.
Доцент Львівського національного університету, релігієзнавець Андрій ЮРАШ, навпаки, вважає, що політична складова візиту патріарха КИРИЛА має місце. «Як може бути неполітичним візит, якщо відбуваються зустрічі з прем`єр-міністром, з Президентом, якщо на вищому рівні приймають місцеві чиновники?», - спитав він.
На думку релігієзнавця, приїзд патріарха КИРИЛА в Україну є продуманим кроком. «Це свідомо продумана політика, спрямована на ліквідацію автономії - фактичної, а не юридичною - отриманої УПЦ МП на початку 90-х років. Для патріарха КИРИЛА однозначним є те, що майбутнє самої російської церкви без УПЦ - абсолютно нереальне. Він бажає повернути православ`я в Україні в орбіту однозначних впливів Московського патріархату, адже лише у такий консолідованій конфігурації усього східного слов`янського ареалу Московський патріархат може відчувати себе виключним лідером у православній ойкумені », - сказав він.
На думку А.ЮРАША, візит предстоятеля РПЦ вплине на ситуацію в Україні таким чином, що «буде спрацьовувати на зміцнення тієї групи в українському православ`ї, яка орієнтована на патріарха КИРИЛА, російську церкву і Московський патріархат». «Якщо ще рік-два тому здавалося, що винятковий шлях для України - це все ж таки створення Помісної церкви, то зараз ідея помісності стикається з більш впевненою, свідомою і навіть агресивною позицією тих, хто вважає, що Україні Помісна церква категорично протипоказана», - вважає А.ЮРАШ.
У свою чергу, виконавчий директор Центру релігійної інформації та свободи, професор Людмила ФІЛІПОВИЧ зазначила, що Патріарх КИРИЛ не стільки вирішує українські проблеми, пов`язані з розподілом православ`я, скільки питання Російської православної церкви. «Серед цілей візиту патріарха - подолання українофільських настроїв, які останнім часом з`явилися в УПЦ МП; зміцнення вселенського православ`я для демонстрації того, що в його ойкумені знаходяться такі потужні держави як Росія та Україна», - сказала експерт.
Крім того, на її думку, «постійна згадка єдиної Київської купелі у своїх проповідях свідчить про те, що КИРИЛ хоче знайти досить сильне історичне обгрунтування єдності між російськими і українськими православними віруючими, а, з огляду на кризу в західних країнах, де поширений католицизм і протестантизм, показати, що єдиний порятунок може прийти зі Сходу - від східно-християнських церков».
Також Л.ФІЛІПОВИЧ вважає, що патріарх має ще одну мету, яка не озвучена і заперечувана представниками РПЦ, - повернути Україну до кола країн, які утворилися в результаті колапсу радянської системи. «Можливо, використовуючи саме такий - духовно-ідеологічний спосіб - нагадати нам про єдність походження, запропонувати нову історіософію подальшого розвитку, пов`язаного зі створенням нової спільності, яка раніше називалася«радянський народ», а тепер буде називатися«православним народом», - сказала Л .ФІЛІПОВИЧ.
Директор Релігійно-інформаційної служби України Тарас АНТОШЕВСЬКИЙ сумнівається в тому, що візит патріарха КИРИЛА сприятиме взаєморозумінню між православними церквами. «Тим більше, я не вірю, що він у якійсь мірі допоможе формуванню української християнської культури і традицій», - зазначив експерт.
Політичної складової візиту він не виключає. «Це, можна сказати, загальна централізація Московської патріархії на пострадянському просторі. Вона безпосередньо пов`язана і з певними політичними ідеями, озвученими Патріархом КИРИЛОМ у його програмі про «Руський світ». Це також і пастирський візит, який має місію проповідувати погляд патріарха на певні соціальні та політичні проблеми. Звичайно ж, паралельно з цим реалізуються і питання політичні, зокрема, присутність чиновників і політиків в оточенні патріарха КИРИЛА, звичайно, може вплинути на віруючий електорат на місцевих виборах », - вважає Т.АНТОШЕВСЬКИЙ.
Експерт відзначив неоднозначність ідеї «Руського світу». «Вона не є виключно пастирською чи чисто політичною - це симбіоз. Це типово російське розуміння ідеї християнства, православ`я, в якому все обертається навколо ідеї Російської держави, як свого часу сказав цар Ніколай І: «Самодержавство, православ`я, народність». Але, як не раз звучало в експертних оцінках і російських аналітиків, під цим слід розуміти і політичне зближення, що наші правлячі політики зараз активно демонструють », - зазначив Т.АНТОШЕВСЬКИЙ.
Керівник Відділу зовнішніх церковних зв`язків РПЦ МП, митрополит Іларіон АЛФЄЄВ, кажучи про справжні цілі візиту патріарха КИРИЛА, зазначив, що патріарх приїхав в Україну не як іноземний гість. «Іноді говорять, що патріарх з Росії тут гість. Деякі навіть йому кажуть: почувайтеся як удома. А він відповідає: я почуваюся не як удома, я і так удома. Це не патріарх якоїсь іноземної церкви, це патріарх Української православної церкви. Коли він приїжджає в Україну, він приїжджає до своєї пастви, до свого народу, до тих людей, які на нього чекають. І під час минулого візиту, і під час нинішнього ми бачили десятки тисяч людей, які збиралися для того, щоб помолитися разом зі своїм патріархом. Бачили їхній ентузіазм, їхню любов і їхнє прагнення зберегти єдність церкви. Всередині канонічної церкви немає ніяких розкольницьких настроїв, це треба розуміти.
Знову й знову ми в цьому переконуємося, коли спілкуємося один з одним - українські архієреї з російськими, коли патріарх зустрічається зі своєю українською паствою. Це єдина церква, і ми будемо зберігати цю єдність і зміцнювати усіма силами », - сказав І.АЛФЄЄВ.
Про це свідчать передані УНІАН результати експертного опитування, проведеного Інститутом ім. Горшеніна з приводу справжніх цілей і наслідків візиту глави РПЦ.
Так, директор Київської філії Інституту країн СНД Володимир КОРНІЛОВ заявив, що візит патріарха носить виключно пастирський характер.
«Ми бачимо, що патріарх всієї Русі приїхав молитися. Якщо у молитві, у проповідях хтось знаходить політичний підтекст - то це виключно їх особиста справа. Політичний відтінок вносять ті політики, які намагаються «знайти чорну кішку в темній кімнаті», коли її там немає. Даний візит відіграє значну роль у налагодженні миру і єдності в Російській православній церкві, адже цей мир - надія значного числа віруючих України », - зазначив В. КОРНІЛОВ.
За його словами, деякі політики намагаються використати візит патріарха, з`являючись десь поруч з ним в оточенні, або ж, навпаки, гнівно засуджуючи цей візит. «Але мета візиту патріарха - у спілкуванні з прихожанами. Ми бачимо за числом людей, які рвуться на ці молитви та проповіді, що це дійсно відіграє позитивну роль для наших громадян », - сказав В. КОРНІЛОВ.
Доцент Львівського національного університету, релігієзнавець Андрій ЮРАШ, навпаки, вважає, що політична складова візиту патріарха КИРИЛА має місце. «Як може бути неполітичним візит, якщо відбуваються зустрічі з прем`єр-міністром, з Президентом, якщо на вищому рівні приймають місцеві чиновники?», - спитав він.
На думку релігієзнавця, приїзд патріарха КИРИЛА в Україну є продуманим кроком. «Це свідомо продумана політика, спрямована на ліквідацію автономії - фактичної, а не юридичною - отриманої УПЦ МП на початку 90-х років. Для патріарха КИРИЛА однозначним є те, що майбутнє самої російської церкви без УПЦ - абсолютно нереальне. Він бажає повернути православ`я в Україні в орбіту однозначних впливів Московського патріархату, адже лише у такий консолідованій конфігурації усього східного слов`янського ареалу Московський патріархат може відчувати себе виключним лідером у православній ойкумені », - сказав він.
На думку А.ЮРАША, візит предстоятеля РПЦ вплине на ситуацію в Україні таким чином, що «буде спрацьовувати на зміцнення тієї групи в українському православ`ї, яка орієнтована на патріарха КИРИЛА, російську церкву і Московський патріархат». «Якщо ще рік-два тому здавалося, що винятковий шлях для України - це все ж таки створення Помісної церкви, то зараз ідея помісності стикається з більш впевненою, свідомою і навіть агресивною позицією тих, хто вважає, що Україні Помісна церква категорично протипоказана», - вважає А.ЮРАШ.
У свою чергу, виконавчий директор Центру релігійної інформації та свободи, професор Людмила ФІЛІПОВИЧ зазначила, що Патріарх КИРИЛ не стільки вирішує українські проблеми, пов`язані з розподілом православ`я, скільки питання Російської православної церкви. «Серед цілей візиту патріарха - подолання українофільських настроїв, які останнім часом з`явилися в УПЦ МП; зміцнення вселенського православ`я для демонстрації того, що в його ойкумені знаходяться такі потужні держави як Росія та Україна», - сказала експерт.
Крім того, на її думку, «постійна згадка єдиної Київської купелі у своїх проповідях свідчить про те, що КИРИЛ хоче знайти досить сильне історичне обгрунтування єдності між російськими і українськими православними віруючими, а, з огляду на кризу в західних країнах, де поширений католицизм і протестантизм, показати, що єдиний порятунок може прийти зі Сходу - від східно-християнських церков».
Також Л.ФІЛІПОВИЧ вважає, що патріарх має ще одну мету, яка не озвучена і заперечувана представниками РПЦ, - повернути Україну до кола країн, які утворилися в результаті колапсу радянської системи. «Можливо, використовуючи саме такий - духовно-ідеологічний спосіб - нагадати нам про єдність походження, запропонувати нову історіософію подальшого розвитку, пов`язаного зі створенням нової спільності, яка раніше називалася«радянський народ», а тепер буде називатися«православним народом», - сказала Л .ФІЛІПОВИЧ.
Директор Релігійно-інформаційної служби України Тарас АНТОШЕВСЬКИЙ сумнівається в тому, що візит патріарха КИРИЛА сприятиме взаєморозумінню між православними церквами. «Тим більше, я не вірю, що він у якійсь мірі допоможе формуванню української християнської культури і традицій», - зазначив експерт.
Політичної складової візиту він не виключає. «Це, можна сказати, загальна централізація Московської патріархії на пострадянському просторі. Вона безпосередньо пов`язана і з певними політичними ідеями, озвученими Патріархом КИРИЛОМ у його програмі про «Руський світ». Це також і пастирський візит, який має місію проповідувати погляд патріарха на певні соціальні та політичні проблеми. Звичайно ж, паралельно з цим реалізуються і питання політичні, зокрема, присутність чиновників і політиків в оточенні патріарха КИРИЛА, звичайно, може вплинути на віруючий електорат на місцевих виборах », - вважає Т.АНТОШЕВСЬКИЙ.
Експерт відзначив неоднозначність ідеї «Руського світу». «Вона не є виключно пастирською чи чисто політичною - це симбіоз. Це типово російське розуміння ідеї християнства, православ`я, в якому все обертається навколо ідеї Російської держави, як свого часу сказав цар Ніколай І: «Самодержавство, православ`я, народність». Але, як не раз звучало в експертних оцінках і російських аналітиків, під цим слід розуміти і політичне зближення, що наші правлячі політики зараз активно демонструють », - зазначив Т.АНТОШЕВСЬКИЙ.
Керівник Відділу зовнішніх церковних зв`язків РПЦ МП, митрополит Іларіон АЛФЄЄВ, кажучи про справжні цілі візиту патріарха КИРИЛА, зазначив, що патріарх приїхав в Україну не як іноземний гість. «Іноді говорять, що патріарх з Росії тут гість. Деякі навіть йому кажуть: почувайтеся як удома. А він відповідає: я почуваюся не як удома, я і так удома. Це не патріарх якоїсь іноземної церкви, це патріарх Української православної церкви. Коли він приїжджає в Україну, він приїжджає до своєї пастви, до свого народу, до тих людей, які на нього чекають. І під час минулого візиту, і під час нинішнього ми бачили десятки тисяч людей, які збиралися для того, щоб помолитися разом зі своїм патріархом. Бачили їхній ентузіазм, їхню любов і їхнє прагнення зберегти єдність церкви. Всередині канонічної церкви немає ніяких розкольницьких настроїв, це треба розуміти.
Знову й знову ми в цьому переконуємося, коли спілкуємося один з одним - українські архієреї з російськими, коли патріарх зустрічається зі своєю українською паствою. Це єдина церква, і ми будемо зберігати цю єдність і зміцнювати усіма силами », - сказав І.АЛФЄЄВ.
На параді в Севастополі Гризлов заявив, що росіяни й українці воюватимуть разом
Лужков, який стримувався увесь день, заявив: «Чорноморський флот Росії в Севастополі - назавжди!». Віце-адмірал кричав «смірно» водіям джипів...
«Ми віримо Росії, ми любимо Росію, бажаємо Росії перемог!» Ця фраза – одна з численних «речівок» на славу Військово-морського флоту Російської Федерації, які лунали минулої неділі над Севастопольською бухтою в день професійного свята військових моряків сусідньої держави (а колись - День ВМФ СРСР). Автор пошкодував, що не встиг записати також бравурного вірша, написаного, очевидно, цими днями, який «вилетів» із динаміка, про те, як здорово співпрацюють у Чорноморському регіоні флоти Росії та України і як нікому не здолати військових моряків двох країн, коли вони разом.
Справедливості заради, відзначимо, що День ВМФ у Севастополі, дійсно, улюблене свято як для самих жителів міста, так і для його гостей. З давніх, ще радянських, часів до дня флоту набирає обертів у Севастополі літній-туристичний сезон. Із запізненням, звичайно, але так уже склалося історично, що тільки в десятих-двадцятих числах липня Севастополь масово наповнюється, умовно кажучи, відпочиваючими. І хоча програма, зміст військово-морського параду і військово-спортивного свята вже далеко не ті, що, скажімо, 8-10 років тому, ті, хто відвідав «військово-морське шоу» залишаються, як правило, задоволеними побаченим і почутим.
На в`їзді на проспект Жовтневої революції - сіті-лайт із намальованим зображенням матросів ЧФ РФ і ВМС, і з текстом - щось там про братні флоти.
...«Бомонду» на п`ятачку перед Графською пристанню, звідки ось-ось на катері повинен вирушити для обходу кораблів командувач російським ЧФ - як ніколи багато. Як, утім, і преси.
Одним із перших нам вдалося побачити спікера кримського парламенту Володимира Константинова.
Привернуло увагу, що керівник Верховної Ради АРК стояв скромно, на самоті, хоча поблизу знаходилися головнокомандуючий ВМФ Росії Висоцький, командуючий ЧФ РФ Корольов, командувач ВМС України Максимов (вони довго спілкувалися саме втрьох), глави регіонів Росії. Правда, вже незабаром хтось підійшов до Володимира Андрійовича і підвів його до всіх «віпів». Цей невеличкий казус-не-казус, у принципі, легко з`ясувати: командуючий ЧФ РФ - особа в Севастополі і Криму нова, багатьох ще не знає, кримський спікер - для адмірала особа теж нова. Керівництво ж Севастополя, як то кажуть, з головою пішло в супровід «великої делегації» московської мерії і Мосміськдуми на чолі з Лужковим і Платоновим.
Цей день ВМФ зібрав багато відомого флотського людуі: адмірали В’ячеслав Попов, Віктор Кравченко, Володимир Комоєдов. Перший - колишній командувач Північним флотом (за часів катастрофи підводного човна «Курськ»), нині - російський сенатор. Другий - колишній командуючий ЧФ РФ і колишній начальник Головного штабу ВМФ Росії, а нині - «член команди Лужкова». Третій - колишній командуючий ЧФ РФ, а нині - депутат Держдуми (фракція КПРФ). Цікаво, що Володимир Петрович, який заслужено займав на цьому святі почесні місця під час колективних фотографувань і на оглядовій трибуні, активно і сам знімав на досить наворочений «фотик». Цікаво було дивитися, як він виходив зі «строю» клацнути камерою і тут же спішно повертався до «віповців». Не менш цікаво був спостерігати, як знімали «на цифру» зовсім біло-сивих севастопольських адміралів.
Зокрема, особливо активно вони фотографували військово-політичний бомонд, який у декілька шеренг стояв під колонами Графської пристані в очікуванні урочистого підйому на кораблях військово-морського прапора, і готуючись ось-ось сісти в катери, вслід за командуючим ЧФ РФ, головкомом ВМФ Росії і командуючим ВМС України.
Цікаво, що під час цього найбільш пафосного фотографування був відсутній всюдисущий депутат Держдуми Костянтин Затулін. За кілька хвилин до цього він квапно залишив п`ятачок перед Графською і з цивільними особами жіночої статі поспішив завантажитися на найбільш місткий катер супроводу (разом із численними гостями цей катер супроводжував катер командувача). Приблизно за годину вони повернуться з моря і займуть почесні місця на оглядовій трибуні, коли так зване військово-спортивне свято в Севастопольській бухті вже почнеться.
Коли високопоставлені особи і десятки тисяч глядачів уже сиділи на трибунах, під`їхав перший заступник міністра оборони РФ Володимир Поповкін (цивільна особа). Зустрів його начальник штабу - перший заступник командуючого ЧФ віце-адмірал Олександр Троян, він же віддав гучну команду «смірно!», тільки незрозуміло кому - хіба що водіям чорних джипів та інших дорогих чиновницьких авто зі спецпропусками №1 на лобовому склі.
Відзначимо, перший заступник міністра військового відомства Росії надалі не «світився». Скажімо, не брав участь у підході до преси після закінчення параду і військово-спортивного свята, як робили це глава Держдуми РФ Борис Гризлов, головнокомандуючий ВМФ РФ адмірал Володимир Висоцький і прем`єр-міністр Автономної Республіки Крим Василь Джарти (брали участь, правда, і керівники Севастополя, але журналісти питань їм чомусь не задавали). Між іншим, вийшло так, що керівник кримського уряду був найвищим посадовцем на цьому святі з боку України. А, між іншим, за часів президентства Леоніда Кучми, який любив бувати в Севастополі в день ВМФ (у цей час він, як правило, відпочивав у Криму на об`єкті «Зоря») на головній трибуні часто можна було бачити керівників українських силових відомств, міністрів, нардепів... Навіть коли Леонід Данилович особисто на святі і не був присутній.
Так, бачили на святі екс-прем`єр-міністра України Валерія Пустовойтенка, у супроводі давнього соратника по НДП Валентина Борисова, колишнього голови міськради Севастополя, а нині глави Рахункової палати України в Севастополі і Криму. На гостьовому катері на обхід кораблів вони не пішли - відразу рушили у бік трибун.
Отже, старшим від України був Василь Джарти. Журналістам, яких, повторюся, було ну дуже багато (можливо, стільки ж акредитувалося тільки в 2001-му році, коли гостями свята були президенти України і Росії Леонід Кучма і Володимир Путін), він відповідав на запитання «про користь перебування ЧФ РФ на території Криму». Пан Джарти говорив про готовність кримських судоремонтних підприємств розмістити у себе російські замовлення для потреб ЧФ РФ, про важливість добросусідських відносин. Загалом, все це вже є в пресі, і не ми не будемо повторюватися.
А ось на коментарях іншого учасника підходу до преси, Бориса Гризлова, мабуть, варто зупинитися дещо детальніше, хоча його вислови, звичайно, також цитували багато агенцій. Торкнемося тільки двох моментів. Спікер Державної думи Російської Федерації стверджує, що почув ініціативу від командуючих ЧФ РФ і ВМС України наступний День ВМФ провести в Севастополі разом (він також вважає, що «це бажання народів України і Росії»). І друге: «одноразова ратифікація (харківських угод. - Авт.) якраз символізує бажання народів двох країн бути разом, вирішувати разом бойові (?!) задачі, разом відстоювати інтереси наших народів».
Вас не насторожило слово «бойові»? Ну а щодо ж спільного святкування Дня ВМФ наступного року - це, звичайно, тема окремої статті.
Задамося тільки кількома питаннями. Питання перше: що робитимуть цього дня військові моряки України, які служать в Одесі, Очакові, Миколаєві, Феодосії, Саках і так далі? Шукатимуть російського моряка, щоб разом з ним відзначити свято? А що тоді буде з офіційно затвердженим Днем флоту України? Адже, до речі, перед тим, як вийшов відповідний указ про святкування Дня флоту України в першу неділю липня, проект документа обійшов усі необхідні міністерства і відомства, писалося обгрунтування і так далі. Що ж виходить, українські військові моряки День флоту України відзначати не будуть? Або святкуватимуть і те, й інше? Але це, погодьтеся, величезне навантаження: репетиції, тренування, генеральні репетиції. До речі, колись моряки двох флотів через це вже проходили. Крім того, існує серед певної частини моряків-чорноморців і ревнителів «російської слави» думка, мовляв, українські моряки до чужої слави примазуються.
Хоча, робити їм це абсолютно ні до чого, тим більше що на рахунку українського флоту чимало і своїх славних сторінок, як, наприклад, трансатлантичні походи, місія морських піхотинців до Косово та інших заходів.
...А от мер Москви Юрій Лужков, який стримував себе увесь день 24 липня (під час візитів і зустрічей в Сімферополі і Севастополі), на відкритті в день ВМФ РФ концерту зірок російської естради промовив наступне: «Чорноморський флот Росії в Севастополі - назавжди!»
Ще цей День флоту Росії запам`ятається тим, що організаторам «Байк-шоу» місцеві власті не дозволили заїзд 24 липня двом тисячам мотоциклів у центр міста (офіційне пояснення влади: тому що це «накладається» на заходи до дня ВМФ РФ), а дозволено було тільки трьомстам мотоциклам.
Запам`ятається, напевно, як російський прем`єр Володимир Путін привітав російських моряків з того ж «Байк-шоу» під Севастополем (стоячи на сцені, стилізованій під підводний човен), куди він на триколісному байку приїжджав минулої суботи. Ще - величезною, втім, як і завжди, кількістю машин із російськими номерами, що часто-густо порушують правила дорожнього руху. Можливо, запам`ятається і непривітним «понаєхалі тут» з вуст буркотливого пасажира севастопольського мікроавтобуса...
Але було, мабуть, і чимало хорошого. Наприклад, для міст Севастополя і Москви, керівники яких підписали програму співпраці на період 2011-2013 років. У ці дні севастопольські власті підписали договори і з низкою інших регіонів Росії.
Заходи запам`яталися присутністю впливових священиків УПЦ МП, їх обіймами і поцілунками з адміралами і представниками влади.
Олег Чубук
«Ми віримо Росії, ми любимо Росію, бажаємо Росії перемог!» Ця фраза – одна з численних «речівок» на славу Військово-морського флоту Російської Федерації, які лунали минулої неділі над Севастопольською бухтою в день професійного свята військових моряків сусідньої держави (а колись - День ВМФ СРСР). Автор пошкодував, що не встиг записати також бравурного вірша, написаного, очевидно, цими днями, який «вилетів» із динаміка, про те, як здорово співпрацюють у Чорноморському регіоні флоти Росії та України і як нікому не здолати військових моряків двох країн, коли вони разом.
Справедливості заради, відзначимо, що День ВМФ у Севастополі, дійсно, улюблене свято як для самих жителів міста, так і для його гостей. З давніх, ще радянських, часів до дня флоту набирає обертів у Севастополі літній-туристичний сезон. Із запізненням, звичайно, але так уже склалося історично, що тільки в десятих-двадцятих числах липня Севастополь масово наповнюється, умовно кажучи, відпочиваючими. І хоча програма, зміст військово-морського параду і військово-спортивного свята вже далеко не ті, що, скажімо, 8-10 років тому, ті, хто відвідав «військово-морське шоу» залишаються, як правило, задоволеними побаченим і почутим.
На в`їзді на проспект Жовтневої революції - сіті-лайт із намальованим зображенням матросів ЧФ РФ і ВМС, і з текстом - щось там про братні флоти.
...«Бомонду» на п`ятачку перед Графською пристанню, звідки ось-ось на катері повинен вирушити для обходу кораблів командувач російським ЧФ - як ніколи багато. Як, утім, і преси.
Одним із перших нам вдалося побачити спікера кримського парламенту Володимира Константинова.
Привернуло увагу, що керівник Верховної Ради АРК стояв скромно, на самоті, хоча поблизу знаходилися головнокомандуючий ВМФ Росії Висоцький, командуючий ЧФ РФ Корольов, командувач ВМС України Максимов (вони довго спілкувалися саме втрьох), глави регіонів Росії. Правда, вже незабаром хтось підійшов до Володимира Андрійовича і підвів його до всіх «віпів». Цей невеличкий казус-не-казус, у принципі, легко з`ясувати: командуючий ЧФ РФ - особа в Севастополі і Криму нова, багатьох ще не знає, кримський спікер - для адмірала особа теж нова. Керівництво ж Севастополя, як то кажуть, з головою пішло в супровід «великої делегації» московської мерії і Мосміськдуми на чолі з Лужковим і Платоновим.
Цей день ВМФ зібрав багато відомого флотського людуі: адмірали В’ячеслав Попов, Віктор Кравченко, Володимир Комоєдов. Перший - колишній командувач Північним флотом (за часів катастрофи підводного човна «Курськ»), нині - російський сенатор. Другий - колишній командуючий ЧФ РФ і колишній начальник Головного штабу ВМФ Росії, а нині - «член команди Лужкова». Третій - колишній командуючий ЧФ РФ, а нині - депутат Держдуми (фракція КПРФ). Цікаво, що Володимир Петрович, який заслужено займав на цьому святі почесні місця під час колективних фотографувань і на оглядовій трибуні, активно і сам знімав на досить наворочений «фотик». Цікаво було дивитися, як він виходив зі «строю» клацнути камерою і тут же спішно повертався до «віповців». Не менш цікаво був спостерігати, як знімали «на цифру» зовсім біло-сивих севастопольських адміралів.
Зокрема, особливо активно вони фотографували військово-політичний бомонд, який у декілька шеренг стояв під колонами Графської пристані в очікуванні урочистого підйому на кораблях військово-морського прапора, і готуючись ось-ось сісти в катери, вслід за командуючим ЧФ РФ, головкомом ВМФ Росії і командуючим ВМС України.
Цікаво, що під час цього найбільш пафосного фотографування був відсутній всюдисущий депутат Держдуми Костянтин Затулін. За кілька хвилин до цього він квапно залишив п`ятачок перед Графською і з цивільними особами жіночої статі поспішив завантажитися на найбільш місткий катер супроводу (разом із численними гостями цей катер супроводжував катер командувача). Приблизно за годину вони повернуться з моря і займуть почесні місця на оглядовій трибуні, коли так зване військово-спортивне свято в Севастопольській бухті вже почнеться.
Коли високопоставлені особи і десятки тисяч глядачів уже сиділи на трибунах, під`їхав перший заступник міністра оборони РФ Володимир Поповкін (цивільна особа). Зустрів його начальник штабу - перший заступник командуючого ЧФ віце-адмірал Олександр Троян, він же віддав гучну команду «смірно!», тільки незрозуміло кому - хіба що водіям чорних джипів та інших дорогих чиновницьких авто зі спецпропусками №1 на лобовому склі.
Відзначимо, перший заступник міністра військового відомства Росії надалі не «світився». Скажімо, не брав участь у підході до преси після закінчення параду і військово-спортивного свята, як робили це глава Держдуми РФ Борис Гризлов, головнокомандуючий ВМФ РФ адмірал Володимир Висоцький і прем`єр-міністр Автономної Республіки Крим Василь Джарти (брали участь, правда, і керівники Севастополя, але журналісти питань їм чомусь не задавали). Між іншим, вийшло так, що керівник кримського уряду був найвищим посадовцем на цьому святі з боку України. А, між іншим, за часів президентства Леоніда Кучми, який любив бувати в Севастополі в день ВМФ (у цей час він, як правило, відпочивав у Криму на об`єкті «Зоря») на головній трибуні часто можна було бачити керівників українських силових відомств, міністрів, нардепів... Навіть коли Леонід Данилович особисто на святі і не був присутній.
Так, бачили на святі екс-прем`єр-міністра України Валерія Пустовойтенка, у супроводі давнього соратника по НДП Валентина Борисова, колишнього голови міськради Севастополя, а нині глави Рахункової палати України в Севастополі і Криму. На гостьовому катері на обхід кораблів вони не пішли - відразу рушили у бік трибун.
Отже, старшим від України був Василь Джарти. Журналістам, яких, повторюся, було ну дуже багато (можливо, стільки ж акредитувалося тільки в 2001-му році, коли гостями свята були президенти України і Росії Леонід Кучма і Володимир Путін), він відповідав на запитання «про користь перебування ЧФ РФ на території Криму». Пан Джарти говорив про готовність кримських судоремонтних підприємств розмістити у себе російські замовлення для потреб ЧФ РФ, про важливість добросусідських відносин. Загалом, все це вже є в пресі, і не ми не будемо повторюватися.
А ось на коментарях іншого учасника підходу до преси, Бориса Гризлова, мабуть, варто зупинитися дещо детальніше, хоча його вислови, звичайно, також цитували багато агенцій. Торкнемося тільки двох моментів. Спікер Державної думи Російської Федерації стверджує, що почув ініціативу від командуючих ЧФ РФ і ВМС України наступний День ВМФ провести в Севастополі разом (він також вважає, що «це бажання народів України і Росії»). І друге: «одноразова ратифікація (харківських угод. - Авт.) якраз символізує бажання народів двох країн бути разом, вирішувати разом бойові (?!) задачі, разом відстоювати інтереси наших народів».
Вас не насторожило слово «бойові»? Ну а щодо ж спільного святкування Дня ВМФ наступного року - це, звичайно, тема окремої статті.
Задамося тільки кількома питаннями. Питання перше: що робитимуть цього дня військові моряки України, які служать в Одесі, Очакові, Миколаєві, Феодосії, Саках і так далі? Шукатимуть російського моряка, щоб разом з ним відзначити свято? А що тоді буде з офіційно затвердженим Днем флоту України? Адже, до речі, перед тим, як вийшов відповідний указ про святкування Дня флоту України в першу неділю липня, проект документа обійшов усі необхідні міністерства і відомства, писалося обгрунтування і так далі. Що ж виходить, українські військові моряки День флоту України відзначати не будуть? Або святкуватимуть і те, й інше? Але це, погодьтеся, величезне навантаження: репетиції, тренування, генеральні репетиції. До речі, колись моряки двох флотів через це вже проходили. Крім того, існує серед певної частини моряків-чорноморців і ревнителів «російської слави» думка, мовляв, українські моряки до чужої слави примазуються.
Хоча, робити їм це абсолютно ні до чого, тим більше що на рахунку українського флоту чимало і своїх славних сторінок, як, наприклад, трансатлантичні походи, місія морських піхотинців до Косово та інших заходів.
...А от мер Москви Юрій Лужков, який стримував себе увесь день 24 липня (під час візитів і зустрічей в Сімферополі і Севастополі), на відкритті в день ВМФ РФ концерту зірок російської естради промовив наступне: «Чорноморський флот Росії в Севастополі - назавжди!»
Ще цей День флоту Росії запам`ятається тим, що організаторам «Байк-шоу» місцеві власті не дозволили заїзд 24 липня двом тисячам мотоциклів у центр міста (офіційне пояснення влади: тому що це «накладається» на заходи до дня ВМФ РФ), а дозволено було тільки трьомстам мотоциклам.
Запам`ятається, напевно, як російський прем`єр Володимир Путін привітав російських моряків з того ж «Байк-шоу» під Севастополем (стоячи на сцені, стилізованій під підводний човен), куди він на триколісному байку приїжджав минулої суботи. Ще - величезною, втім, як і завжди, кількістю машин із російськими номерами, що часто-густо порушують правила дорожнього руху. Можливо, запам`ятається і непривітним «понаєхалі тут» з вуст буркотливого пасажира севастопольського мікроавтобуса...
Але було, мабуть, і чимало хорошого. Наприклад, для міст Севастополя і Москви, керівники яких підписали програму співпраці на період 2011-2013 років. У ці дні севастопольські власті підписали договори і з низкою інших регіонів Росії.
Заходи запам`яталися присутністю впливових священиків УПЦ МП, їх обіймами і поцілунками з адміралами і представниками влади.
Олег Чубук
Декана сімферопольского вузу піймали на хабарі
У Сімферополі співробітники Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУ МВС України в АРК під час отримання хабара затримали декана одного з вишів.
Як повідомили кореспонденту УНІАН у відділі зв`язків із громадськістю кримської міліції, викладач, що є головою атестаційної комісії, одержав 3 тис. грн. від абітурієнта за складання вступного іспиту і подальше навчання у виші.
Стосовно декана прокуратурою Київського району міста Сімферополя порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна. Також у ході слідства співробітники міліції задокументували ще два факти вимагання і отримання викладачем хабарів у розмірі 3 тис. грн. кожний.
Як повідомили кореспонденту УНІАН у відділі зв`язків із громадськістю кримської міліції, викладач, що є головою атестаційної комісії, одержав 3 тис. грн. від абітурієнта за складання вступного іспиту і подальше навчання у виші.
Стосовно декана прокуратурою Київського району міста Сімферополя порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна. Також у ході слідства співробітники міліції задокументували ще два факти вимагання і отримання викладачем хабарів у розмірі 3 тис. грн. кожний.
"Непастирські" заяви патріарха на ТБ
Триває 9-денний візит патріарха Московського Кирила в Україну. У вівторок він відслужив молебень за роковини хрещення Русі.
Але оглядачі зазначають, що чимало заяв патріарха стосуються не релігійних питань, а мають певний політичний підтекст.
Як на ці заяви і взагалі перебування глави російської православної церкви в Україні реагують українські засоби інформації? Із цим запитанням Бі-Бі-Сі звернулася до медіа-експерта Бориса Бахтєєва.
Б. Бахтєєв: Державне телебачення і радіо висвітлюють цей візит детально, з усіма тонкощами транслюють виступи патріарха. За формальною логікою, за стандартних умов це було б цілковито нормально, бо багато мільйонів українців хотіли б почути пастирське слово від патріарха Кирила. Але річ у тім, що слово це не було лише пастирським, а іноді здебільшого непастирським. І вів він мову про речі аж ніяк не релігійні, аж ніяк не про віру, ніяк не про християнські цінності та інші речі, про які мусив би казати голова такої потужної церкви, і про які зокрема казав Папа Римський Іван Павло Другий, який 2001 року теж відвідував Україну.
Бі-Бі-Сі: Але з іншого боку, вірні – вони теж громадяни своєї країни з якимись політичними уподобаннями чи переконаннями. У чому ви бачите проблему, якщо духовна людина (не просто світський політик, а й духовна людина) в тому числі звертається до своїх парафіян, апелюючи до їхніх, так би мовити, політичних уподобань?
Б. Бахтєєв: Релігія в Україні відділена від держави. Це по-перше. По-друге, відбувається підміна послання, так би мовити. Підміна процедури, власне. Тобто, люди зібралися, чекаючи від духовної особи такого високого рангу суто духовних настанов, якогось духовного просвітлення, можна так сказати. А під виглядом цього духовного просвітлення їм підносять суто політичну агітацію, причому агітацію часто-густо антидержавного характеру. Розумієте, патріарх Кирило – взагалі голова потужної церкви, яка має дуже багато парафіян, - має дуже сильні важелі впливу на свідомість громадян, бо багато його слухачів не піддають критиці, не аналізують те, що він сказав. Це людина духовна, це людина не політична, це церковний діяч дуже високого рангу – отже, все, що він каже, виходить нібито від Бога.
Бі-Бі-Сі: Тобто, ви хочете сказати, що держава фактично мала би скритикувати чи принаймні якось відреагувати на певні політичні заяви від патріарха Кирила, але не зробила цього, натомість навпаки дала йому слово і на державних теле- і радіоканалах, і це свідчить про те, що влада поділяє ті думки, які нерелігійного змісту, які Кирило намагався донести до пастви?
Б. Бахтєєв: Знаєте, тут дуже багато є способів. Світова дипломатія всі ці способи знає, і нічого тут нема нового. Можна було, щоб адміністрація президента, або хоча б державні канали виступили із заявою, що вони висловлюють щирий жаль із приводу того, що патріарх Кирило припустився поза релігійних висловлювань. Можна було б, щоб це зробив хтось із високих урядовців, яких аналітики пов’язують із найвищим державним керівництвом, щоб він це зробив методом висловлювання приватної думки десь в інтерв’ю, десь теж у приватній заяві. Можна було, як це роблять багато країн, попередити заздалегідь патріарха про небажаність того, щоб він зачіпав позарелігійні теми.
Бі-Бі-Сі: Керівник Національної телекомпанії України Єгор Бенкендорф сказав, що трансляція заходів, особливо на початку його візиту в Одесу, значно додала аудиторії Першому національному каналу. Частка зросла на декілька відсотків. Дуже відчутно. Можливо, це якраз те, що люди хотіли бачити?
Б. Бахтєєв: Приїзд релігійного діяча такого рангу автоматично додав би аудиторії, додав би рейтингу цим каналам. Тут не було жодних сумнівів ще до візиту, і це не залежало рівною мірою від того, що саме патріарх казав. Тобто, не скажете ж ви, що люди, почувши, що він почав казати про благочестивих імператорів, про єдиний народ, почали телефонувати один одному, мерщій вмикайте телевізор, там такі речі! Кажуть, що від нас їх приховували. От вже 19 років ми нічого такого ніколи не чули. Навряд чи це було саме так.
Бі-Бі-Сі: Може, ми дуже глибоко намагаємося аналізувати? А зрештою оці багатогодинні трансляції лише тому, що в усіх медіа в усьому світі літній період – це так званий мертвий сезон. Менше новин, політики на відпочинку, менше баталій суто політичних, про які ЗМІ більше розповідають. І ось якраз такий привід – приїзд патріарха. Ось тому багатогодинні трансляції…
Б. Бахтєєв: Я перепрошую, а якби це був приїзд, скажімо, Юрія Лужкова? Це теж був би привід подібних трансляцій – це по-перше. І знову ж таки не в літній сезон, коли політичних новин, політичних програм, ток-шоу вдосталь на екранах, оці от промови патріарха було б більше нейтралізовано. Тобто, ми більше б чули інших думок, виваженої критики, виважених зауважень. Зараз власне це була гра в одні ворота.
Але оглядачі зазначають, що чимало заяв патріарха стосуються не релігійних питань, а мають певний політичний підтекст.
Як на ці заяви і взагалі перебування глави російської православної церкви в Україні реагують українські засоби інформації? Із цим запитанням Бі-Бі-Сі звернулася до медіа-експерта Бориса Бахтєєва.
Б. Бахтєєв: Державне телебачення і радіо висвітлюють цей візит детально, з усіма тонкощами транслюють виступи патріарха. За формальною логікою, за стандартних умов це було б цілковито нормально, бо багато мільйонів українців хотіли б почути пастирське слово від патріарха Кирила. Але річ у тім, що слово це не було лише пастирським, а іноді здебільшого непастирським. І вів він мову про речі аж ніяк не релігійні, аж ніяк не про віру, ніяк не про християнські цінності та інші речі, про які мусив би казати голова такої потужної церкви, і про які зокрема казав Папа Римський Іван Павло Другий, який 2001 року теж відвідував Україну.
Бі-Бі-Сі: Але з іншого боку, вірні – вони теж громадяни своєї країни з якимись політичними уподобаннями чи переконаннями. У чому ви бачите проблему, якщо духовна людина (не просто світський політик, а й духовна людина) в тому числі звертається до своїх парафіян, апелюючи до їхніх, так би мовити, політичних уподобань?
Б. Бахтєєв: Релігія в Україні відділена від держави. Це по-перше. По-друге, відбувається підміна послання, так би мовити. Підміна процедури, власне. Тобто, люди зібралися, чекаючи від духовної особи такого високого рангу суто духовних настанов, якогось духовного просвітлення, можна так сказати. А під виглядом цього духовного просвітлення їм підносять суто політичну агітацію, причому агітацію часто-густо антидержавного характеру. Розумієте, патріарх Кирило – взагалі голова потужної церкви, яка має дуже багато парафіян, - має дуже сильні важелі впливу на свідомість громадян, бо багато його слухачів не піддають критиці, не аналізують те, що він сказав. Це людина духовна, це людина не політична, це церковний діяч дуже високого рангу – отже, все, що він каже, виходить нібито від Бога.
Бі-Бі-Сі: Тобто, ви хочете сказати, що держава фактично мала би скритикувати чи принаймні якось відреагувати на певні політичні заяви від патріарха Кирила, але не зробила цього, натомість навпаки дала йому слово і на державних теле- і радіоканалах, і це свідчить про те, що влада поділяє ті думки, які нерелігійного змісту, які Кирило намагався донести до пастви?
Б. Бахтєєв: Знаєте, тут дуже багато є способів. Світова дипломатія всі ці способи знає, і нічого тут нема нового. Можна було, щоб адміністрація президента, або хоча б державні канали виступили із заявою, що вони висловлюють щирий жаль із приводу того, що патріарх Кирило припустився поза релігійних висловлювань. Можна було б, щоб це зробив хтось із високих урядовців, яких аналітики пов’язують із найвищим державним керівництвом, щоб він це зробив методом висловлювання приватної думки десь в інтерв’ю, десь теж у приватній заяві. Можна було, як це роблять багато країн, попередити заздалегідь патріарха про небажаність того, щоб він зачіпав позарелігійні теми.
Бі-Бі-Сі: Керівник Національної телекомпанії України Єгор Бенкендорф сказав, що трансляція заходів, особливо на початку його візиту в Одесу, значно додала аудиторії Першому національному каналу. Частка зросла на декілька відсотків. Дуже відчутно. Можливо, це якраз те, що люди хотіли бачити?
Б. Бахтєєв: Приїзд релігійного діяча такого рангу автоматично додав би аудиторії, додав би рейтингу цим каналам. Тут не було жодних сумнівів ще до візиту, і це не залежало рівною мірою від того, що саме патріарх казав. Тобто, не скажете ж ви, що люди, почувши, що він почав казати про благочестивих імператорів, про єдиний народ, почали телефонувати один одному, мерщій вмикайте телевізор, там такі речі! Кажуть, що від нас їх приховували. От вже 19 років ми нічого такого ніколи не чули. Навряд чи це було саме так.
Бі-Бі-Сі: Може, ми дуже глибоко намагаємося аналізувати? А зрештою оці багатогодинні трансляції лише тому, що в усіх медіа в усьому світі літній період – це так званий мертвий сезон. Менше новин, політики на відпочинку, менше баталій суто політичних, про які ЗМІ більше розповідають. І ось якраз такий привід – приїзд патріарха. Ось тому багатогодинні трансляції…
Б. Бахтєєв: Я перепрошую, а якби це був приїзд, скажімо, Юрія Лужкова? Це теж був би привід подібних трансляцій – це по-перше. І знову ж таки не в літній сезон, коли політичних новин, політичних програм, ток-шоу вдосталь на екранах, оці от промови патріарха було б більше нейтралізовано. Тобто, ми більше б чули інших думок, виваженої критики, виважених зауважень. Зараз власне це була гра в одні ворота.
Московський патріархат – філія ФСБ, - з пікету у Львові
27 липня у Львові представники міського осередку ВО «Свобода» пікетували Генеральне консульство РФ у Львові на знак протесту щодо приїзду до України патріарха РПЦ Кирила (в миру - Володимир Гундяєв).
Понад 30 осіб з прапорами ВО "Свободи" та плакатами "Московський патріархат – філія ФСБ", "Стоп духовній агресії Москви!", "Агента Гундяєва геть!", вигукували лозунги з плакатів, а також "Слава Україні – Героям слава!", "Слава Україні - смерть ворогам!", "Бандера прийде – порядок наведе!".
"Мета цієї акції – наголосити, що українська нація не буде мовчки споглядати, як веде політику Московський патріархат проти Української греко-католицької церкви та Української православної церкви (КП). Московський патріархат – філія ФСБ на території України", - зазначив заступник голови ЛМО ВО "Свобода" Андрій Хомицький.
За його словами, подібні пікетування проходять в інших містах України – в Києві, Дніпропетровську та Харкові, і боротьба буде продовжуватися.
Понад 30 осіб з прапорами ВО "Свободи" та плакатами "Московський патріархат – філія ФСБ", "Стоп духовній агресії Москви!", "Агента Гундяєва геть!", вигукували лозунги з плакатів, а також "Слава Україні – Героям слава!", "Слава Україні - смерть ворогам!", "Бандера прийде – порядок наведе!".
"Мета цієї акції – наголосити, що українська нація не буде мовчки споглядати, як веде політику Московський патріархат проти Української греко-католицької церкви та Української православної церкви (КП). Московський патріархат – філія ФСБ на території України", - зазначив заступник голови ЛМО ВО "Свобода" Андрій Хомицький.
За його словами, подібні пікетування проходять в інших містах України – в Києві, Дніпропетровську та Харкові, і боротьба буде продовжуватися.
Підписатися на:
Дописи (Atom)