Операцію «відбору газу у Фірташа» вигадав і організував Газпром? (документи)

Операція з відбору 11 мільярдів куб.м газу у компанії РосУкрЕнерго Дмитра Фірташа не була вимушеним кроком в розпал газової кризи в січні 2009 року, яка торкнулася країн Європи. Вона була невигідна Нафтогазу і не розв’язувала проблеми здешевлення технічного газу на тлі різкого підвищення ціни на блакитне паливо з боку РФ. Ініціатива щодо відчуження 11 мільярдів кубометрів газу RUE належала чиновникам Газпрому. Ці плани виношувалися протягом десятьох місяців до підписання газового меморандуму Тимошенко-Путіна. Єдиною метою цього проекту було повернення боргів РосУкрЕнерго Газпромові - фактично борг RUE повісили на українських платників податків. А схема реалізації цього проекту розроблялася за участю вищого менеджменту російського газового монополіста і за участю менеджерів RUE.

Такі висновки робить Українська правда на підставі документів, які потрапили у розпорядження редакції.

Видання публікує матеріали, які свідчать, що за наполяганням Газпрому з документів, поданих Нафтогазом до Стокгольмського арбітражу ще 2008 року вичистили будь-які згадки про участь перших осіб Росії і чиновників Газпрому, які водночас мають керівні посади в РосУкрЕнерго, в процесі складання і укладення контрактів про переуступку прав на «газ Фірташа». Власне це і позбавило Україну в судовому розгляді хоч якихось вартих аргументів на користь Нафтогаза.

Видання публікує протокол закритої зустрічі представників Газпрому і НАК "Нафтогаз України" під керівництвом Олексія Міллера і Олега Дубини в ніч з 31 березня на 1 квітня 2008 року в Москві.

Ця зустріч не висвітлювалася в пресі, не анонсувалася органами влади і, що найбільш дивно, про неї немає згадки в матеріалах судового розгляду в Арбітражному суді Стокгольма. Документ свідчить про те, що ініціатива переуступки боргу RUE перед Газпромом належала російській стороні.

По-перше, в документі констатується лише одна вимога НАК "Нафтогаза України": повне виключення зі схеми постачань RUE. Якщо вірити документові, ніяких інших пропозицій або вимог українська сторона не висувала, зазначає Українська правда.

По-друге, очевидно, на той момент обговорювалася не тільки можливість прямих постачань, а й заміна посередника. Цей висновок напрошується із згоди Газпрому постачати газ до України через "іншу афільовану компанію".

По-третє, на цій зустрічі Газпром сам назвав умови, за яких він готовий відмовитися від послуг RUE: повне погашення заборгованості RUE, яка на той момент становила "близько 3 мільярдів доларів США і 10 мільярдів кубометрів газу".

По-четверте, саме Газпром, а не НАК "Нафтогаз України", запропонував сплатити зазначену заборгованість швейцарської компанії, а натомість поступитися правом вимоги боргу. Нагадаємо ще раз: ні про які інші вимоги чи пропозиції, які походять від НАК "Нафтогаз України", окрім усунення RUE, в цьому документі не йдеться.

По-п`яте, цим протоколом фактично було затверджено, що борг компанії RUE повністю лягає на плечі НАК "Нафтогаза України" і українських платників податків. Нагадаємо, юридично RUE, зареєстрована в швейцарському кантоні Цуг, не має до України ніякого відношення.

Цей протокол був підписаний майже за десять місяців до газової кризи 2009 року і фактичної реалізації цієї схеми.

У розпорядженні "Української правди" також є документальні докази того, що чиновники ВАТ Газпром виступали не тільки ідеологами й ініціаторами відбору газу RUE. Юристи російського монополіста, зокрема, виступили авторами самої юридичної процедури реалізації цієї схеми.

Видання зазначає, що, це повний пакет документів, який був підписаний через чотири місяці, у розпал газової кризи 2009 року.

У документі чітко вказано, що саме Газпром готував проекти двосторонніх контрактів. У листі немає згадки ні про які проекти угод з боку НАК "Нафтогаз України", і не висловлюються зауваження щодо документів, авторами яких могли б бути чиновники НАК "Нафтогаз України".

Важливість цього документа переоцінити складно. Фактично в рамках міжнародного судового процесу він міг би дозволити притягти до відповідальності ВАТ Газпром. Або як відповідача за позовом RUE про відчуження 11 мільярдів кубометрів газу, або як третю сторону, яка виступила ініціатором і організатором реалізації угоди.

Проте в переліку документів, переданих на розгляд Арбітражного суду Стокгольма, цього листа немає.

Закон про "кухарчиних дітей" імені Дмитра Табачника

Дружними зусиллями, під оплески не тільки депутатів з числа владної коаліції, а й низки опозиціонерів, за дружного схвалення більшості батьків, учителів та самих учнів Україна відмовилася від 12-річної шкільної освіти й перейшла до 11-річної.

Втім, значного резонансу у суспільстві ця подія не викликала, бо ж усі, здається, звикли до того, що законодавчі акти тепер ухвалюються з грубими порушеннями регламенту Верховної Ради і з застосуванням карток для голосування, які належать перманентно відсутнім депутатським "мертвим душам".

А тут ще й міністр освіти і науки Дмитро Табачник виступив і розповів, що якби закон не був би ухвалений, то на освіту чекала б катастрофа, зокрема, протягом року довелося б ввести 17 тисяч додаткових ставок вчителів, з яких 8,5 тисяч - у сільській місцевості. "А для цього немає достатньої кількості кадрів та ресурсів".

Виникли б й інші проблеми - нестача шкільних автобусів, приміщень тощо.

Одне слово, порятували середню освіту, зекономили купу грошей і перестали знущатися з дітей, яких зловмисні "буржуазні націоналісти" (цей термін не називався, але постійно ширяв у повітрі) змушували вчитися аж 12 років.

Звичайно, ці самі "націоналісти" й "агенти Заходу" намагалися заперечити корисність нововведень, наприклад, голова партії "За Україну!" В'ячеслав Кириленко наголошував, що впроваджену законом норму про обов'язкову дошкільну освіту з 5-ти років неможливо забезпечити.

"Навіть за умов, коли 43% дошкільнят не відвідують дитсадки, ці садки переповнені. На 100 місць у дитсадках припадає 108 дітей", - зазначив Кириленко.

Але знадобився майже цілий місяць, щоб у мас-медіа пролунала, нарешті, ґрунтовна критична репліка щодо трансформації середньої освіти.

Вона належить екс-заступнику міністра освіти і науки Максимові Стрісі: "10 років тому було ухвалене рішення про 12-річну освіту. Це відповідало європейським стандартам, це відповідало добрій ідеї спеціалізованої старшої школи.

Спочатку було зроблено дуже багато, кожен рік друкувалась нова паралель підручників, за цим стоїть колосальна праця великої кількості людей...

На жаль, та старша школа так і не стала доброю спеціалізованою. Це найбільший недолік.

Виявилось, що ми були не зовсім готові до запровадження 12-річки в тих термінах, як це було передбачено.

Натомість було ухвалене найгірше рішення з усіх можливих. Замість пролонгування терміну, можливо, відсунення на 2-3 роки, коли можна було логічно в це ввійти, ми взагалі відмовились від 12-річки, і справді за катастрофічністю наслідків для держави в цілому, я думаю, це рішення значно гірше від Севастополя, від "РосУкрЕнерго".

Це крах освітянської галузі...

Коли повернуться з відпусток, з'ясують, що з нуля треба починати, щось знову треба робити зі старшими класами, те, що на три роки було заплановано, втискати в два роки, перекроювати плани та програми, перекроювати терміново нові підручники, на які катастрофічно немає коштів.

Тоді ми відразу відчуємо, що це таке. Ми отримали відрив від європейської системи освіти.

Повернулись цивілізаційно в той самий російський світ. Може, в цьому ще одне розв'язання загадки, чому це було потрібно. В Росії - 11-річна освіта, і в нас 11-річна освіта...

Наслідки цього рішення ми зможемо прорахувати через тривалий час. Від нього, безумовно, відмовляться, перейдуть до 12-річної школи колись, коли держава буде нормальніша. Але обсяги наших втрат зараз я просто не беруся оцінити".

Можуть сказати: Стріха тут пристрасний, необ'єктивний, він же недавно пішов у відставку якраз із посади заступника Табачника. То чи не ризиковано довіряти його думці?

Можливо, й справді дещо ризиковано. Але з іншої, як на мене, причини: Максим Стріха відзначає на початку цього інтерв'ю - "я мушу говорити стримано... певна корпоративна чиновницька етика змушує мене вибирати слова".

Натомість автор цих рядків ані дня за жодної влади не служив чиновником і не зв'язаний жодними корпоративними правилами, крім сформульованого ще у першій половині ХХ століття французькими інтелектуалами: "Називати речі своїми іменами".

От і спробуємо назвати своїми іменами бодай декілька речей, пов'язаних із освітньою реформою.

По-перше, коли Дмитро Табачник розповідав про порятунок освітньої галузі від катастрофи, чому ми повинні йому в цьому вірити?

Я скажу більше: коли Табачник щось починає експресивно стверджувати, це вже автоматично є вагомою підставою йому не довіряти. Надто багато цікавих речей, що не мають нічогісінько спільного з дійсністю, розповів він нам за останні роки. Ось досить свіжий приклад:

"Я ніде і ніколи не стверджував, що галичани - не українці. Я писав про те, що в Україні живе два етноси: галичани і жителі Великої України. Ці національні групи, писав я, не мають нічого спільного в ментальному і конфесіональному сенсі".

Це з газети "Сегодня". А ось що писав пан Табачник за рік до цього в газеті "Известия" : "По крайней мере последние двадцать лет сосуществования украинцев и галичан показали, что государство, возводимое на насильственно навязываемых галицийских идеологемах и чуждых украинцам ценностях, которые не разделяет большинство населения, становится нежизнеспособным".

Переконалися? Вже не кажемо про таку "дрібничку", яку начебто-історик Табачник, чиї дисертації, щоправда, журналісти так і не змогли відшукати, мусив би знати: ті "галицькі ідеологеми" насправді є витвором майже виключно наддніпрянців: Міхновський, Грушевський, Петлюра, Донцов, Липинський, Маланюк, Борковський, Ольжич, Липа-молодший, Хвильовий, Сціборський, Багряний, Чорновіл-старший...

Ба більше: остаточна й безповоротна українізація галицьких русинів - це якраз справа представників підросійської України, а не навпаки, і центрами українського націоналізму на початку ХХ століття були Харків, Полтава та Київ, а далеко не тільки Львів!..

Утім, ми дещо ухилилися від теми, отож констатуймо: всі аргументи Дмитра Табачника щодо фінансового здешевлення середньої освіти треба забути і ретельно рахувати з нуля, зважаючи на можливість практично повної заміни підручників і корекції навчальних програм з відповідною перепідготовкою вчителів.

Вже не кажемо про дуже високу ймовірність переходу старших класів на один вихідний день, бо вчителі не встигатимуть з програмою.

По-друге, з якогось дива ніхто не помітив, що новий закон зовсім не скасовує 12-річку, він просто її трансформує, впроваджуючи обов'язкове дошкільне навчання з 5-ти років.

Отож маємо, з одного боку, банальне окозамилювання, гру на настроях некомпетентних політиків та плебсу, з другого боку - те, про що говорив Максим Стріха - підлаштовування української системи освіти під російські взірці.

Власне, а хіба всі інші нововведення міністра освіти і науки не слугують цьому ж?

От Табачник декларує, що російська література у світовій культурі посідає місце, сумірне з місцем античної філософії, - і діє відповідним чином, формуючи курс світової літератури, де російська література буде займати найбільший обсяг - аж три чверті учбового процесу.

Простіше кажучи, учні України фактично не вивчатимуть світову літературу, школа даватиме їм хибне уявлення про світову культуру і відрізатиме їх від усіх світів, крім "русского мира".

Тож і зазначений закон працюватиме на те, щоб "малороси" (це термінологія статей міністра) вливалися як нова робоча сила у лави будівничих "великої енергетичної імперії", а в разі потреби - й ставали "гарматним м'ясом", знову перетворюючись, за висловом Василя Стуса, на "націю сержантів".

По-третє, що означатиме реально впровадження обов'язкової дошкільної освіти (яку, втім, начебто можна замістити й домашньою освітою, але рівною їй за обсягом з відповідним тестуванням, принаймні, такі пішли вже розмови)?

Реально ця новація означатиме майже те саме, що норми з циркуляра міністра освіти Російської імперії Івана Делянова про "кухарчиних дітей", згідно з приписами якого майже унеможливлювалося отримання середньої (а в перспективі - і вищої) освіти дітьми із незаможних верств.

Задля чого?

Мета була цілком логічна, з огляду на інтереси тодішніх правлячих верств: "...При неуклонном соблюдении этого правила гимназии и прогимназии освободятся от поступления в них детей кучеров, лакеев, поваров, прачек, мелких лавочников и тому подобных людей, коих, за исключением разве одаренных необыкновенными способностями, не следует выводить из среды, к коей они принадлежат".

Зараз маємо практично те саме. Де відсутні сьогодні дитячі садки? Майже в усіх селах, навіть великих, і в цілій низці містечок. Те, що було за минулих часів, давно вже перетворено чи то на офіси, чи то на житлові будинки.

Тобто там ніяку державну освіту п'ятилітні дітлахи отримувати не будуть, тоді як програма першого класу буде розрахована на наявність у дітей певних знань.

А там, де дитсадки є - це передусім великі міста, - вони вже переповнені, як справедливо зазначив В'ячеслав Кириленко, отже, якість навчання там за умов напливу до них ще кількох сотень тисяч дітлахів буде майже нульова.

Хто ж одержить за нових обставин беззаперечну перевагу? Діти, які ходять у приватні чи привілейовані муніципальні дитсадки; діти, які мають домашніх учителів (от побачите, будуть зроблені необхідні винятки у законі); діти, чиї батьки самі здатні їх чогось навчити. Ну, і звичайно, діти з числа "одаренных необыкновенными способностями", як у зазначеному циркулярі.

Усі ж інші потраплять у не найкращу ситуацію, коли вже з першого класу їм буде визначена роль "відстаючих" та "неуспішних" учнів. І що цікаво та важливо - значною мірою це будуть україномовні діти із сіл і містечок, яким шлях до вищої освіти та до будь-якої серйозної професійної кар'єри віднині перекриватиметься майже автоматично.

З відповідною трансформацією характеру й перспектив Української держави.

І ось тут ми маємо, можливо, найголовніше нововведення.

Це тільки три речі, які ми спробували назвати своїми іменами. Насправді, як справедливо сказав Максим Стріха, наслідки цього рішення та обсяг суспільних втрат усі ми зможемо вирахувати лише через певний час. Але почати цей рахунок, заносячи кожен карб на своєрідний "особистий рахунок" ініціаторів цієї реформи, слід уже зараз.

Сергій Грабовський

Представник РПЦ запевнив, що аномальна спека не є Божою карою

Представник Російської православної церкви заявив, що не варто безпосередньо вбачати в аномальній російській спеці Божу кару. Він порадив у спеку замислюватися про свої гріхи і вічне життя, а також розповів анекдот.

"Те, що спека змусила багатьох людей замислитися, можливо, і дозволяє говорити про те, що не дарма все це з нами відбувається. Люди починають думати: а чи правильно ми живемо? Чи допомагаємо один одному?" - сказав глава синодального Відділу у взаємин Церкви та суспільства протоієрей Всеволод Чаплін в п'ятницю на прес-конференції у Москві.

За його словами, "така аномальна спека нам нагадує, що всі ми - дуже тендітні люди". Водночас, священик вважає "примітивною і спрощеною" заяву, що зустрічається в низці ЗМІ, про те, що спека - це Боже покарання, оскільки, за його словами, "не завжди погодні явища мають пряме відношення до волі Божої".

Отець Всеволод вважає можливою і навіть необхідною молитву про зміну погоди та дарування дощу для припинення засухи, однак закликає не перетворювати таку молитву в "магію або чаклунство". Молитися, за його словами, слід, "не вимагаючи від Бога результату, а каючись у своїх гріхах і сподіваючись на Божу милість".

"Будемо молитися в першу чергу не тільки про дощ, але про те, щоб Господь нами керував", - сказав представник Російської церкви.

При цьому він не вважає, що спекотна погода є поважною причиною для приходу віруючих до храму з відкритими плечима, у шортах та іншому надто відкритому одязі.

"Якщо людина, спілкуючись з Богом, дозволяє собі недбалий або розв'язний вигляд, значить, у неї з душею щось не гаразд", - вважає отець Всеволод.

На завершення священик розповів анекдот про те, як двоє дівчат у бікіні після пляжу вирішили зайти в храм чоловічого монастиря. Після деяких коливань вони все-таки зайшли до церкви, і, коли їм стали робити зауваження, одна з подруг сказала інший: "Я ж тобі казала, що без хустки не можна!"

Зазначимо, цього тижня в Москві один за одним встановлювалися рекорди щодо спеки. Так, 26 липня там було зафіксовано абсолютний температурний рекорд - повітря прогрілося до 37,2 градусів за Цельсієм.

Генпрокуратура: німецький експерт втручався в справи України

Керівник українського Фонду Конрада Аденауера Ніко Ланге втручався у справи, які входять до внутрішньої компетенції України.

Такий висновок можна зробити з висновків Генпрокуратури за результатами перевірки, яка була проведена за зверненням Леоніда Кравчука, повідомляє прес-служба ГПУ.

"Державною прикордонною службою виконувалося доручення Служби безпеки України, прийняте на підставі положень закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", - йдеться у повідомленні.

У Генпрокуратурі зазначили, що це було зроблено "у зв'язку з порушенням ним (Ланге) норми "Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН"..., що полягає в обов'язку іноземних громадян не втручатися у справи, які входять до внутрішньої компетенції іншої держави".

"Подальше рішення про скасування заборони в'їзду Ланге прийнято у зв'язку з локалізацією негативних чинників, що могли вплинути на державну безпеку країни внаслідок діяльності цієї особи", - зазначається у повідомленні.

"Таким чином, жодних негативних міжнародних наслідків для України не відбулося, оскільки, як зазначено у відповідній заяві глави МЗС ФРН Ґідо Вестервелле, у Берліні вважають інцидент з Ланге вичерпаним і розглядають його як "непорозуміння", - переконані у Генпрокуратурі.

Як відомо, наприкінці червня Ланге не пускали в Україну як персону нон грата. Офіційних пояснень йому не надали.

Пізніше міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко заявив, що цей інцидент вичерпаний.

Фонд Конрада Аденауера заснований правлячою політичною партією Німеччини - Християнсько-демократичним союзом, очолюваним канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Він займається організацією круглих столів, конференцій і лекцій з метою політичного аналізу суспільно важливих тим.

Представництво фонду в Україні працює з 1994 року. З 2007 року його очолює Ніко Ланге.

Янукович легалізує "Межигір’я"?

Два державних об'єкти, які за часів прем'єрства Януковича перейшли в приватні руки, тепер опинилися під одним дахом.

Віднині чинному президенту ще складніше буде доводити, що він не причетний до всіх цих оборудок.

Отже, скандально відома резиденція "Межигір'я", де мешкає Янукович, і мисливське господарство в селі Сухолуччя, де він любить полювати на кабанів, тепер мають спільного кінцевого власника.

Це сталося після того, як у 2010 році у Великобританії змінився склад засновників фірми, що опосередковано контролює Сухолуччя.

Як відомо, забудову на території Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства здійснює компанія "Дом Лесника". Вона володіє трьома земельними ділянками площею 17,5 гектарів, але реально контролює весь периметр за допомогою власної охорони.

Згідно з офіційною інформацією, ТОВ "Дом Лесника" на 2,32% належить громадянину України на прізвище Іван Тохтамиш.

Він також - директор Товариства мисливців та рибалок "Кедр", яке зареєстроване в "Межигір'ї" та до числа учасників якого входять регіонали Юрій Бойко, Сергій Тулуб і Володимир Демішкан. Але про пана Тохтамиша ми згадаємо трохи згодом.

Основний же пакет товариства з обмеженою відповідальністю "Дом Лесника" в розмірі 97,3% перебуває у власності британській фірмі Astute Partners Ltd.

Тобто кінцевим господарем об'єктів у Сухолуччі є ця компанія з лондонською пропискою.

Донедавна установчі документи Astute Partners Ltd виглядали так:

І ось у Британії відбулися зміни в складі акціонерів Astute Partners.

Раніше ця фірма мала уставний капітал 1 фунт стерлінгів, а власником значилася "пустишка" Nominee Director Ltd.

Тепер уставний капітал Astute Partners Ltd збільшився до 1 000 фунтів стерлінгів. Усі сто відсотків акцій стали належати іншій британській фірмі Blythe (Europe) Ltd

Відомості про зміни в складі акціонерів містяться у звіті Astute Partners, надісланому ними до британського реєстру компаній 30 квітня 2010 року.

У Великобританії така інформація є публічною, і автор цих рядків придбав свіжий звіт через інтернет, заплативши 1 фунт стерлінгів.

Тепер установчі документи Astute Partners, тобто кінцевого господаря у Сухолуччі, виглядають так:

Отже, віднині ланцюжок від ТОВ "Дом Лесника", що забудовує Дніпровсько-Тетерівське лісомисливське господарство, веде до фірми Blythe (Europe) Ltd.

А тепер - найцікавіше.

Рівно ця сама компанія Blythe (Europe) Ltd володіє 35% у австрійській фірмі Euro East Beteiligungs GmbH, якій через фірму "Танталіт" належить... 129 гектарів "Межигір'я".

Як фірма Blythe (Europe) Ltd, так і фірма Astute Partners зареєстровані у Лондоні за однією адресою і мають директором одну і ту ж особу. Це - юрист з Князівства Ліхтенштейн Райнхард Прокш, який створив цілий калейдоскоп компаній в будинку 29 на Харлі Стріт в Лондоні, які то тут, то там спливають в контексті "Межигір'я" та Сухолуччя.

Про це вже раніше писала "Українська правда". В інтересах якого аноніма цей трастовий керуючий здійснює свою діяльність, здогадатися не складно.

Той факт, що кінцевим власником "Межигір'я" та Сухолуччя стала одна і та ж фірма, остаточно ламає міф, що, мовляв, ці об'єкти не мають жодного стосунку один до одного, а їх дерибан був непов'язаним процесом.

Навпаки, те, як спочатку резиденція, а потім мисливське господарство були виведені з-під державного контролю, показує системність Віктора Януковича в питаннях відчуження урядової власності.

"Банкрутство" покупців "Межигір'я"

Окрім концентрації "Межигір'я" та Сухолуччя на одного власника, після інавгурації Віктора Януковича сталася ще одна знакова подія.

В червні 2010 року відбулася зачистка одного з ланцюгів в процесі відчуження "Межигір'я". Віднині повернення об'єкту в державну власність стане майже неможливим, навіть коли зміниться влада.

Отже, як вже багаторазово писалося, майно резиденції "Межигір'я", розташоване на 129 гектарах, було виведено з державної власності у 2007 році шляхом обміну на два будинки в аварійному стані на Парковій дорозі в Києві.

Першим власником "Межигір'я" стала донецька компанія "Медінвесттрейд". Майже одразу вони програли штучно інспірований судовий процес, потім програли апеляцію, підтвердили свій статус "добросовісного покупця" і продали резиденцію іншій донецькій фірмі "Танталіт", яка стала "належним набувачем".

Тобто відбулося "відмивання" процедури відчуження.

І ось зараз компанія "Медінвесттрейд" оголошена банкрутом. Таким є рішення Господарського суду Києва від 14 червня нинішнього року.

Підставою стало те, що "Медінвесттрейд" заборгував нікому досі невідомій фірмі "Ель ЛТД" з Кіровоградської області 565 тисяч гривень.

"Вимоги ТОВ "Ель ЛТД" на суму 565 340 документально підтверджені, боржником не спростовані, тому визнаються судом безспірними та обґрунтованими. Поданими суду доказами підтверджена неспроможність боржника погасити заборгованість, боржник відсутній за місцезнаходженням. Вказані обставини є правовою підставою визнання боржника банкрутом", - сказано в рішенні суду.

Цікаво також інше. "Медінвесттрейд" став банкрутом, начебто нездатний погасити 565 тисяч гривень. Тоді як в 2006-му ця фірма за документами отримала 89 мільйонів (!) гривень, коли продавала "Межигір'я" компанії "Танталіт".

Куди поділися ці гроші? Це гарне запитання, адже рахунок, на який були переведені 89 мільйонів, відкритий в донецькому "УкрБізнесБанку", що негласно контролюється старшим сином Віктора Януковича Олександром.

"Українська правда" якось додзвонилася до формального власника "Медінвесттрейд" Геннадія Герасименка за його домашньою адресою в Донецьку. На прохання відповісти на декілька запитань він відповів просто: "Краще не треба" - і поклав слухавку.

Таким чином, разом із нещодавнім банкрутством компанії "Медінвесттрейд" було поховано початковий ланцюг у відчуженні "Межигір'я".

Банкрутство - це зручний спосіб позбутися непотрібного учасника при перерозподілі майна. Так само було, наприклад, при продажі каналу "Інтер".

Асоціація "Діловий світ", яка володіла контрольним пакетом акцій, невдовзі після переходу каналу під контроль Хорошковського і зміну структури власності, також була визнана банкрутом.

Трудова міграція: "Межигір'я" - адміністрація президента

Але це - ще не всі цікаві події, що відбулися після інавгурації Януковича, і які остаточно ламають його легенду про непричетність до "Межигір'я".

Отже, після обрання Януковича на роботу в адміністрацію президента перейшли декілька його довірених осіб, які займалися "Межигір'ям" і Сухолуччям.

Так, призначення на Банкову отримав згадуваний на початку статті Іван Тохтамиш, який записаний власником у ТОВ "Дом Лесника", і є директором клубу мисливців та рибалок "Кедр", прописаного на території "Межигір'я".

Прихід Януковича до влади стрімко позначився на його житті. Іван Тохтамиш став завідувачем протокольно-організаційного відділу Державного управління справами - заступником начальника управління протокольного забезпечення ДУС.

Зрозуміло, що перехід на державну службу людини, яка займалася побутовими справами Януковича, привертає до себе увагу.

Адже виникає питання - чи не буде він займатися приватними питаннями Януковича, наприклад, готувати для нього полювання, отримуючи зарплату з бюджету? Або ще гірше - вирішувати приватні забаганки президента за кошти державної казни?

Щоб дізнатися, чим саме займається Тохтамиш, "Українська правда" спрямувала запит до ДУС.

Однак на Банковій відмовилися повідомити перелік посадових обов'язків пана Тохтамиша, посилаючись на конфіденційний статус цієї інформації. Що саме по собі абсурдно, адже ідеться про посадову особу адміністрації президента, яка отримує зарплату з коштів платників податків.

Крім Тохтамиша, після обрання Януковича президентом призначення на Банкову отримав пан на прізвище Віталій Сахацький. Він став начальником управління капітального будівництва та житлового господарства Державного управління справами.

А до цього Сахацький був віце-президентом Благодійного фонду "Відродження України". Ця "доброчинна" структура володіє другою за площею ділянкою в "Межигір'ї" та зводить там величезний маєток за фінською технологією "Honka", який по документах проходить як "культурно-оздоровчий центр".

Чому саме Сахацькому довірили весь будівельний напрямок адміністрації? При тому, що Янукович не втомлюється повторювати, що всі об'єкти, які будуються в "Межигір'ї", до нього не мають відношення? Чи не підуть державні гроші на приватні потреби Януковича?

Знову запит до ДУС - і знову відмова у наданні інформації про перелік обов'язків Сахацького в Державному управлінні справами.

Але і це ще не все. Указом президента Януковича заступником керівника Державного упавління справами став такий собі Василь Гулик.

До цього пан Гулик очолював фірму під назвою "КиївУніверсалСервіс". Це - своєрідний ЖЕК на території "Межигір'я". У фірмі працевлаштовано і отримують зарплату люди, які обслуговують цю вже приватну резиденцію. Зокрема, це електрики, сантехніки, садівники, особи, які займаютсяь підстрижкою газонів, прибиранням території тощо.

Чим пояснити такий стрімкий кар'єрний стрибок пана Гулика - з маловідомої фірми "КиївУніверсалСервіс" до заступника ДУС? Здогадайтеся самі.

P.S. На останній зустрічі з журналістами Віктор Янукович вкотре відхрестився від об'єктів "Межигір'я".

"Тільки майте на увазі - у мене там півтора гектара. А далі - заборонено ходити. Там є власник", - розповідав президент. Але зараз, після останніх подій, ці слова виглядають немов знущення. Не дуже вишукане і не надто приховане.

Сергій Лещенко

Православне талібанство. Або Чому я боюся Володимира Гундяєва?

28 липня, у День Хрещення Руси-України, в моєму рідному Запоріжжі, куди я як раз приїхав в гості до батьків, стався терористичний акт. У місцевому Святопокровському соборі, що біля запорізького "Малого ринку", вибухнув саморобний фугас, який забрав життя 80-річної парафіянки.

Восьмеро людей отримали поранення. П'ятеро - потрапили до лікарні. Саме цього дня завершився 9-денний «пасторський» візит в Україну російського Патріарха Кирила...

Коли протягом усіх 9-ти днів "пасторських торжеств" я бачив на екрані телевізора виступи Володимира Гундяєва (Патріарха Кирила), постійно запитував себе - що мені нагадують менторський голос та інтонації цієї поважної у російському церковному світі людини?

На що схожі ці залізні нотки та майже "по-партійному" поставлена дикція? Нарешті, згадав. Промови російського Патріарха лунали наче урочисті заяви відомого радянського агітатора та пропагандиста часів другої світової Юрія Левітана. Пам'ятаєте, "...в результате тяжелых и продолжительных боев советские войска овладели городом Киевом...".

Володимир Гундяєв не приховував, що приїхав "на Україну" як до себе додому. Приїхав, аби зміцнити православ'я, об'єднати "руські народи", активно втілювати у життя давнє гасло екс-керівника ФСБ Росії Володимира Путіна - "Православ'я - це щит Росії".

Як сказав торік сам Патріарх Російської православної церкви, виступаючи на корабельному заводі у російському Северодвінську: "Не варто стидатися ходити до храмів, вчити дітей православ'ю. Тоді нам буде, що захищати своїми ракетоносцями...".

Російський громадянин Гундяєв має слухатися свого прем'єр-міністра Путіна. Давню російську приказку "Бєз царя в головє" ще ніхто не відміняв. Але чи потрібна вона Україні?

Говорячи про єдність православ'я в Україні за всі 9 днів свого "пасторського" візиту Володимир Гундяєв втім принципово не зустрівся з жодним представником Української церкви Київського патріархату. А парафіяни УПЦ (КП), що намагалися організувати мирні пікети проти візиту Кирила, потрапили до відділків міліції лише за це своє законне прагнення...

Навіть не розгорнувши своїх "мирних" плакатів.

14 мільйонів українців (а саме на таку кількість своїх віруючих вказують священики УПЦ Київського патріархату), залишилися без спілкування з Патріархом Кирилом, наче "відступники від віри".

Спеціально під візит Кирила частину столичної вулиці імені іншого "відступника" від російської церкви українського гетьмана Івана Мазепи, на прохання УПЦ МП, перейменували на Лаврську. Щоб не "псувати" "пасторську пошту".

Як тут не згадати червень 2001-го року, коли парафіяни Московського патріархату водили хресні ходи навколо Лаври та молилися за те, щоб літак Папи Римського Івана-Павла другого не сів у Борисполі. Мовляв, це - "канонічна територія Московської церкви".

Тоді попри усю абсурдність та навіть безбожність подібних виступів та заяв, жоден із мітингувальників затриманий міліцією не був. І це за часів так званого "режиму Кучми"!

Папа прилетів, Папа спілкувався зі своїми віруючими, Папа служив службу рідною для нас УКРАЇНСЬКОЮ мовою! І це був справжній пасторський візит, без жодної політики, "ракетоносців" та "щитів".

Папа говорив лише про віру у Христа, Христові цінності, добро, чесність та справедливість... Лише одне богослужіння 26-го червня 2001-го року у львівському мікрорайоні Сихів зібрало понад 600 тисяч (!) прочан!

Порівняйте з 3-5 тисячами, які організовано приходили послухати проповіді Патріарха Кирила.
Тоді, майже 10 років тому, багато хто з моїх друзів казали, що хочуть стати католиками... Дехто, певно, дійсно перехрестився... Такий Папа і справді викликав глибоку повагу, ніс щиру віру, налаштовував на Добро.

Натомість нинішнє керівництво московської церкви швидше схоже на проповідників ортодоксального православного "талібанства". Головний принцип якого - це давній сталінський вислів "хто не з нами, той проти нас!". Де віру плутають з ракетами, церкву - з імперською державою, а щиру благодійність - з можливістю носити на своїй руці годинник Breguet за 30 тисяч євро.

І ось тепер вибух у Запоріжжі. І хоча українські правоохоронці як чимдуж намагаються переконати усіх, що це - лише хуліганство або "боротьба за майно", втім такі жахливі збіги у часі та просторі трапляються вкрай рідко. Аж надто це схоже на початок великої операції спецслужби нашого північного сусіда, у співпраці з якою так активно та наполегливо звинувачують російські опозиційні ЗМІ самого Володимира Гундяєва.

Надто нагадує це почерк людей з Лубянської площі. Де спочатку - провокація, а потім - жорстка "зачистка".

Тому не здивуюся, коли з'ясується, що кінцевою метою "великої гри", яка розпочалася з вибуху у Запоріжжі 28-го липня, врешті стане ліквідація "головного ворога" російської церкви в Україні - "відступницького" Київського патріархату. Сьогодні ця теорія виглядає малоймовірною. А завтра?
Після того, що сталося в моєму рідному місті, мені стало страшно жити в Україні. Стало страшно ходити до храму... Стало страшно за мою країну...

Єгор Чечеринда, журналіст

Усупереч забороні Азарова чиновники продовжують купувати дорогі авто

Київський центр зайнятості оголосив тендер на закупівлю автомобіля Volkswagen Passat всупереч забороні Кабміну на придбання машин за бюджетні кошти.

Про це пише Дело з посиланням на Вісник тендерних закупівель від 26 липня 2010 року.

У ньому опубліковано оголошення Київського відділення Центру зайнятості при Міністерстві праці та соціальної політики про проведення тендера на закупівлю Volkswagen Passat.

Тендер заплановано на серпень 2010 року. Ринкова вартість автомобіля Volkswagen Passat становить від $30 тис. до $40 тис.

Раніше депутат від НУНС Геннадій Москаль повідомив, що для міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова закупили автомобіль Cadillac Escalade вартістю понад мільйон гривень.

Раніше також повідомлялося, що МВС хоче провести тендер на закупівлю 20 престижних авто, серед яких є "Мерседеси", "Ауді" і "Тойота Камрі", на що може бути витрачено від 8 до 9 мільйонів гривень.

Після оприлюднення даної інформації в пресі, прем'єр Микола Азаров назвав її "плітками", у відповідь на що газета "Дело" опублікувала офіційне оголошення з Вісника держзакупівель про наміри придбати VIP-автомобілі для МВС.

Пізніше Азаров доручив Держказначейству припинити фінансування надмірних витрат уряду - виділення грошей на придбання дорогих авто, меблів та на ремонти кабінетів.

Водночас газета "Дело" наголошувала, що заборону Азарова на купівлю дорогих авто чиновниками можна буде обійти.

Крім того, як з'ясувала газета "Сегодня", усі машини, які планує купити МВС, призначені для обслуговування перших осіб держави - президента, прем'єра, спікера, а також іноземних делегацій

Кабмін скасував іспити з української для майбутніх аспірантів і кандидатів

Кабінет Міністрів скасував обов’язковий іспит з української мови при вступі до аспірантури та для отримання ступеня кандидата наук

Про це йдеться в постанові Кабміну, якою вносяться зміни до положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів.

Так, з пункту про індивідуальний план роботи аспіранта виключено обов'язкове складення кандидатського іспиту з української мови (за професійним спрямуванням).

Також іспит з української мови виключено з переліку обов'язкових для вступників до аспірантури.

Крім того, здобувачі наукового ступеня кандидата наук тепер не повинні складати кандидатські іспити з української мови.

Патріарх Кирило створить помісну церкву краще за Ющенка?

Я б не писав про черговий візит Московського патріарха (тим більше, що він обіцяв ще не раз повернутися), якби не дві прочанки, яких зустрів на хресній ході на честь Хрещення Київської Русі.

Можливо, їхні історії дадуть змогу поглянути на цей візит більш повно, ніж це дозволяють лаковані звіти офіційних ЗМІ.

Перший випадок, трагічний. У Сквирському районі на Київщині потонула дитина. Священик УПЦ Московського патріархату, дізнавшись що вона хрещена в УПЦ Київського патріархату, відмовився її відспівувати.

Друга історія. В сусідньому Білоцерківському районі в село прислали священика з Росії, щойно відставленого російського військового моряка, всієї релігійної освіти у якого - тримісячні курси.

Залишимо за дужками факт, що Московський патріарх приїхав до нас на День Хрещення Києва. Бо ж улітку 988 року було масово хрещено лише киян, а мешканців сучасної Центральної Росії ще й через півтора століття після цього кияни називали "поганами", тобто язичниками.

Значно важливіший буквальний текст заяв патріарха Кирила. Він всіляко підкреслював, що УПЦ МП є всього лише частиною російської церкви. "Але потрібно відповідати на деякі наклепницькі вигадки, які спрямовані на те, щоб посіяти нові плевели ворожнечі й підозрілості в єдиній російській церкві", - зокрема, сказав він.

"Ви плоть від плоті та кров від крові української культури, української духовної енергії", - сказав про митрополита УПЦ МП Володимира патріарх Кирило, так ніби сам є експертом в "українськості".

Особливо часто патріарх вживав словосполучення "Свята Русь"". Іноді складалося враження, що він намагається переконати слухачів, що колись існувала держава з такою назвою: "Коли наш народ жив цією праведністю, і стала називатися наша Вітчизна Святою Руссю".

Як відомо, Росія не звалася ніколи Руссю. Московія взяла для своєї нової назви грецьку транскрипцію слова "Русь", а не саме слово "Русь", тому що тоді у Європі й світі було добре відомо, що Русь - це Україна.

У Московії елінізований термін "Россия" на позначення цієї країни вперше почала вживати влада лише в XV столітті, з того часу, як там з'являється ідея Москви як "Третього Риму", а московські князі починають претендувати на землі України.

Остаточно Московія перейменувалася на Росію за царськими указами 1713 і 1721 років. Наприкінці 18 століття цариця Катерина II своїм розпорядженням наказала народові називатися росіянами й заборонила вживати звичну назву "московитяни".

Лише факт: Московська митрополія була заснована 1448 року, і в СРСР чесно святкували її 500-ліття.

Тому нині московським діячам лишаються маніпуляції з назвою - "брендом", запозиченим у спотвореному вигляді через п‘ятсот-вісімсот років після князя Володимира. Престиж цього "бренду" предки українців вибороли тяжкою працею й кров‘ю.

Треба сказати, нічого нового. Німеччина ледь не тисячу років офіційно звалася Священною Римською імперією, хоча внесок германців в римську історію полягає головно в руйнуванні Риму.

Між тим американець Лінкольн любив питати - якщо собачий хвіст назвати ногою, то скільки ніг буде в собаки? Відповідь: чотири, бо від зміни назви зайва нога в собаки не виросте.

А що ж сьогодні? В риториці патріарха, як і в попередній візит, спостерігався явний пріоритет мирських цілей. "Більшість поганих людей позбавлена відчуття гумору", - зазначив патріарх. Гарна цитата, якщо не враховувати, що для церкви не буває "поганих людей".

"Я відчув, що в Україні є значний потенціал серед країн колишнього Радянського Союзу. Тут і економіка, і природа, і люди енергійні, тому в мене немає сумнівів, що народ України пройде складний період і отримає нову історичну перемогу". Все чудово, але для політика.

Київській традиції не властивий стиль відносин, який склався у московської церкви з державою. Київські митрополити могли заперечувати і князям, і гетьманам, і навіть повчати їх. І їм за це нічого не було.

Наочним виявом зворотного плазування влади перед гостем стали цілком підлі перешкоджання міліцією виїзду прочан УПЦ-КП на святкування Хрещення Київської Русі, в дусі 2004 року. І це з боку влади, очолюваної президентом, що підкреслює свою набожність.

Очевидно, влада боялася що захід УПЦ Київського патріархату в столиці в день Хрещення Русі-України, що й так виявився більш масовим за заходи за участі патріарха Кирила, поставить питання: так хто від кого "відколовся".

Схоже, що церква в зрадженому політиками суспільстві лишилася чи не єдиною силою, принаймні, в Центральній Україні, яка без грошей здатна зібрати великі маси людей.

Цікаво, що саме в той час, коли ієрархи Київського Патріархату йшли в гущі святкового натовпу, Верховна Рада в радіусі кількасот метрів була оточена залізними щитами і загонами "Беркуту" - туди туди завітав Московський патріарх.

Хоча, є й інші, обнадійливі моменти. Очевидно, навіть у ході візиту тривала дискусія, хто до кого поїде - президент Янукович до Кирила, чи навпаки. Треба сказати, президент Янукович уже не бігав за Кирилом як минулого року.

Склалося враження, що московський гість спочатку навіть взявся нажахати президента. Привітання Януковичу від патріарха з днем народження прийшло за день до самої події, всупереч усталеній традиції.

Потім московський гість взявся густо згадувати Чехова: "Я з дитинства любив читати Чехова. Мені це дуже допомагало у важкі шкільні роки, коли ще була антирелігійна ситуація в країні, і я як віруючий перебував під утиском. Спогади про оповідання Чехова допомагали з гумором ставитися до тих людей, які намагалися мене перевиховати".

Однак, президент відпустку так і не перервав, і "Магометові" довелося йти у гори, а не навпаки.
В цілому візит Московського патріарха можна вважати успішним для творення помісної Української Православної церкви. Чимало людей відчули, наскільки російський стиль відносин з паствою чужий для України.

Частина пастви вже знає, що в регіонах, де переважає Московський патріархат, рівень хвороб суспільства вищий, ніж на решті території країни. Що саме по собі по-особливому ставить питання канонічності.

Можливо, якщо патріарх Кирило ще поїздить Україною, в українській церкві об'єднаються якщо не всі, то абсолютна більшість тих, хто ставиться серйозно до православної віри, і хто, власне, і є церквою.

Без жовчі, без перекошених облич, з ясним розумінням того, що любити ближнього, в тому числі свою країну - богоугодна справа, єдино можлива для християнина.

А в Московського патріархату залишаться приміщення для прийому іноземних гостей.

Олександр Палій

СБУшники зламали блог за критику влади та взяли обіцянку

Служба безпеки України взяла з блогера Олега Шинкаренка письмову обіцянку, що той не критикуватиме владу у своєму блозі.

Про це в ЖЖ повідомив сам Шинкаренко.

"Коротко: мене відпустили після письмового свідчення, що я більше не буду у різкій формі критикувати владу у своєму ЖЖ", - розповів він.

"Оскільки конкретних вимог до мене поставлено не було, то слід розуміти це так, що будь-яка критика влади у ЖЖ може викликати нові переслідування", - впевнений Шинкаренко.

Він також вважає, що СБУ зламала його блог, оскільки з нього зникли кілька постів.

"Записи, які були найбільш образливими (з вінком та перепост з російського Луркмора про Януковича) з мого ЖЖ зникли", - написав Шинкаренко.

"Я їх звідти не прибирав. Висновок: СБУ зламала мій ЖЖ, та видалила їх звідти самостійно", - заявив він.

Раніше повідомилося, що в четвер працівники СБУ викликали Шинкаренка на "бесіду" в зв'язку з деякими його постами у блозі.

В СБУ вже переключились на блогерів

Українського блогера Олега Шинкаренка викликають до СБУ на співбесіду.

Про це він написав в своєму блозі.

"До мене в кіноклуб прийшли люди, які представилися співробітниками Служби безпеки України", - розповів він.

"Участі в обговоренні картини гості не брали, а після фільму, коли вже всі глядачі розійшлися, один з них (а їх було троє могутніх кремезних хлопців) пред'явив мені своє посвідчення та спитав, чи не можу я завітати до них в СБУ на розмову зі слідчим", - пише Шинкаренко в своєму блозі.

"Коли я поцікавився, про що саме буде розмова, він сказав, що розмова стосуватиметься записів в моєму ЖЖ, які "оставили неприятный след в душе". У кого саме і які конкретно записи в моєму ЖЖ залишили неприємний слід, вони мені не повідомили, але поцікавилися, чи зможу я прийти до слідчого без повістки", - розповів блогер.

За його словами, він відмовився приходити без повістки, тому вони записали його адресу та телефон і пообіцяли принести наступного дня, тобто в п'ятницю.

У своєму блозі Шинкаренко останнім часом писав пости про приїзд патріарха Кирила, про Геннадія Кернеса та інших.

Як відомо, раніше СБУ викликало на подібні бесіди журналіста газети "Комерсант" Артема Скоропадського, активісток руху "FEMEN".

Також працівник СБУ зустрічався з ректором католицького університету у Львові і намагався схили до інформування студентів про відповідальність за протиправну діяльність під час акцій протесту.

УНП проводить паралель між вибухом у Запоріжжі та вибухами в Росії

Українська народна партія назвала вибух у Запоріжжі “терактом проти єдності України” і вимагає перевірити можливу причетність іноземних спецслужб до його організації.

Про це йдеться в переданій УНІАН заяві Української народної партії.

Українська народна партія висловила глибоке співчуття постраждалим від вибуху.

Для запобігання подібним подіям УНП вимагає від СБУ, МВС «провести ретельне дослідження, а також обов’язково перевірити можливу причетність іноземних спецслужб до організації теракту на території України».

УНП також звернулася до Президента України з вимогою «особисто контролювати хід розслідування усіх актів вандалізму проти церков та вжити відповідних заходів, щоб не допустити використання релігійних почуттів людини у розпалюванні політичного протистояння в Україні».

У своїй заяві УНП констатує, що «події такого роду мали місце в історії та сьогоденні не один раз.

Але їхня спрямованість завжди була єдиною – дестабілізація ситуації в країні, нав’язування авторитарної моделі державної влади, встановлення повного контролю над ЗМІ і згортання демократичних завоювань». Зокрема, УНП наводить приклад Росії, коли «перед приходом до влади наприкінці 90-х нинішнього очільника російського уряду, вибухи у житлових будинках використали для посилення репресій проти незгодних з режимом».

У РПЦ сподіваються, що Україна з часом звикне до візитів Кирила

Візити предстоятеля Російської православної церкви, патріарха Московського і всія Русі КИРИЛА до України матимуть регулярний характер.

Як передає власний кореспондент УНІАН у РФ, про це повідомив голова синодного Відділу зовнішніх церковних зв`язків Російської православної церкви митрополит Волоколамський ІЛАРІОН на прес-конференції в Москві.

«Щодо регулярності візитів патріарха – думаю, що щороку святійший патріарх приїжджатиме до України на кілька днів у липні з тим, щоб бути присутнім в Києві у День пам`яті Святого рівноапостольного князя Володимира і щоб при цьому відвідувати дві чи три єпархії», - сказав ІЛАРІОН.

Він нагадав, що цього року КИРИЛ відвідав Дніпропетровську і Одеську єпархії, а наступного року відвідає інші єпархії.

Крім того, за його словами, патріарх Московський відвідуватиме Україну у зв`язку з тими чи іншими подіями. Зокрема, голова синодного Відділу зовнішніх церковних зв`язків РПЦ припустив, що найближчим приводом для візиту КИРИЛА буде 75-річчя предстоятеля Української православної церкви блаженнійшого митрополита Київського і всієї Україна ВОЛОДИМИРА, яке відзначатиметься 23 листопада.

«Важливою і трагічною подією в історії будуть 25-ті роковини Чорнобильської катастрофи у квітні 2011 року. Думаю, святійший патріарх також висловить бажання поїхати до України у зв`язку з цією датою», - сказав митрополит.

ІЛАРІОН нагадав, що цього тижня закінчився третій візит глави РПЦ до України, і висловив сподівання, що його візити перестануть бути екстраординарними подіями.

«Вони (візити) завжди привертатимуть увагу людей, преси, однак не повинно бути жодного хворого ажіотажу навколо цих візитів», - сказав ІЛАРІОН.

Він додав, що однієї з головних тем візиту КИРИЛА до України було подолання розколу між православними церквами, який існує більш як 20 років.

«Це незагоєна рана на тілі українського православ`я», - сказав ІЛАРІОН.

Як повідомляв УНІАН, патріарх КИРИЛ відвідував Україну з 20 по 28 липня. Він побував в Одесі, Криму, Дніпропетровську і Києві.

Азаров сказав, що ціна на хліб не зміниться: готуйтеся до подорожчання!

Прем`єр-міністр Микола Азаров у четвер через свою прес-службу поспішив заспокоїти українців, наляканих страшними чутками про прийдешнє підвищення ціни на головний продукт харчування – хліб.

Уряд не допустить підвищення цін на хліб в Україні, пообіцяв глава уряду. Він відзначив, що Кабінет міністрів контролюватиме ситуацію на ринку зерна і стимулюватиме зернотрейдерів встановити оптимальні ціни на зерно.

«Нас влаштовує оптимальна ціна: вигідна хліборобам-виробникам і в той же час така, за якої ціна на хліб збережеться. У нас є всі умови втримати ціну на хліб», - підкреслив Микола Азаров. Крім того, він повідомив, що хоч і є проблеми з продовольчим зерном, загалом же урожай непоганий. «Запасів зерна більш ніж достатньо, урожай непоганий», - відзначив прем`єр.

Проте сміємо припустити, що цими своїми фразами Микола Янович не тільки не заспокоїть співвітчизників, а, навпаки, лише підсилить їх тривогу. Оскільки дуже вже незвичайний зараз час для подібних заяв – під кінець жнив. Адже всі вже в Україні звикли, що в перші місяці після збирання врожаю ціни на зерно завжди, навпаки, тільки знижуються, тому що селяни поспішають швидше його продати, щоб розрахуватися за кредитами і одержати гроші для осінніх польових робіт. Отже, щось тут нечисто – справедливо вирішать навчені досвідом українці.

І дійсно: переживати є за що! В світі зараз із кожним днем стрімко ростуть ціни на зернові, що пов`язано з різким погіршенням прогнозів на нинішній урожай через аномальну спеку в багатьох країнах. Наприклад, Росія і Казахстан через посуху не дорахуються, як очікується, третини запланованого до прибирання і заготівлю зерна. Значними будуть також втрати аграріїв Канади і Австралії – дощі й сарана не залишають посівам жодних шансів. Сильна спека примушує нервувати фермерів Євросоюзу і США.

У зв`язку з такими погодними катаклізмами всього за тиждень зростання цін на зернові на товарній біржі Чікаго склало більше 8%, а з початку липня – 18%. Середня ціна тонни пшениці досягла 200 доларів, м`яка озима пшениця ще дорожче – 219-220 доларів за тонну. Причому, тенденція до зростання цін зберігається. Восени, на думку експертів, тонна фуражу додасть у вартості мінімум 20%. На 20%-30% подорожчає і продовольче зерно. Такі невтішні прогнози в світі.

Внесла негода свої негативні корективи і в хід жнив в Україні. Зливи, а потім і спека, привели до того, що об`єми урожаю знизилися, а якість зерна - погіршилася. Практично вся пшениця, за даними аналітичного центру «Украгроконсалт», зібрана на півдні України, має фуражну якість. В цілому, за прогнозом віце-прем`єр-міністра Віктора Слаути, в 2010 році Україна збере тільки 42 млн. тонн зерна проти 46-ти - роком раніше. Як наслідок, чиновники вимушені підкоригувати свої прогнози щодо експорту зерна. На думку Миколи Присяжнюка, міністра аграрної політики України, цього сезону наша країна поставить на зовнішні ринки тільки 16 млн. тонн зерна. Минулого року цей показник складав 21 млн. тонн.

Не змогла ситуація з повсюдним зниженням врожайності не позначитися і на цінових процесах в Україні. За даними Миколи Присяжнюка, за останні три тижні експортні ціни на пшеницю і ячмінь виросли на 15-20 доларів за тонну. Про зростання цін свідчать і дані експертів. За інформацією аналітичного агентства «ААА», за період з 1 по 20 липня 2010 року закупівельні ціни на фуражну пшеницю 6 класу з доставкою до покупця зросли на 7,7 дол./т - до 134,3 дол./т, а фуражний ячмінь 3 класу - на 38,1 дол./т, до 139,4 дол./т. На думку профільного міністра, тенденція зростання середніх рівнів цін на зерно збережеться й надалі.

Мало сказати, спека поки не збирається відступати, що ще більше посилює ситуацію. Так, у Росії станом на минулий четвер через посуху введено режим надзвичайної ситуації вже в 27 регіонах. Якщо тиждень тому російські експерти говорили про втрату урожаю на 8 мільйонах гектарів посівних площ, що складає 20% усіх площ, то тепер ситуація стала ще загрозливішою.

«Учора надвечір, поки ми сюди летіли, 27-й регіон Росії оголосив режим НС щодо посухи – це Володимирська область. Усього загинуло більше 10 мільйонів гектарів або точніше 10,3 мільйона гектарів - це 33% від посівних площ у цих регіонах», - розповів начальник департаменту рослинництва, хімізації і захисту рослин Мінсільгоспу РФ Петро Чекмарьов, який проводив 29 липня у Новосибірську нараду з підготовки до кампанії збору врожаю в регіонах Сибірського і Уральського федеральних округів. І навіть цей прогноз може ще погіршитися найближчим часом. За оцінкою радника президента РФ з клімату Олександра Бедрицького, такої посухи в країні не спостерігалося вже майже 40 років.

В Україні також жнива ще не закінчилися, а спека в центральних і східних регіонах продовжує свою вбивчу для урожаю справу. Проте й це ще не все. Ще одним чинником, який неодмінно приведе до подорожчання хліба та інших продуктів харчування, стане недавнє рішення уряду про позбавлення пільг аграріїв щодо податку на додану вартість (ПДВ).

Так, 29 липня у Верховній Раді був зареєстрований розроблений урядом законопроект №7016, який передбачає виключення із закону «Про держпідтримку сільського господарства» норми про звільнення виробників сільгосппродукції від сплати ПДВ. Документ уже узгоджений з Мінфіном, ДПАУ, Мінекономіки, Мін’юстом і Держкомпідприємництва, наголошується в пояснювальній записці.

Ця законодавча ініціатива – це відповідь українського уряду на вимогу МВФ про позбавлення пільгового режиму оподаткування бізнесу, включаючи аграрний. Нагадаємо, раніше Кабмін, виконуючи цю умову МВФ, позбавив, починаючи з третього кварталу поточного року, пільг за ціною на газ і транспортні послуги підприємства металургійної і хімічної галузей.

У разі схвалення парламентом цієї урядової ініціативи щорічні надходження до держбюджету можуть збільшитися приблизно на 3 млрд. грн., підрахував голова Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів Іван Томич. Проте одночасно він дав прогноз про те, що відміна пільги щодо ПДВ для аграріїв приведе до істотного подорожчання сільськогосподарської продукції.

«Збільшення податкового навантаження неминуче приведе до подорожчання всіх продуктів харчування в країні – ціни на сільгосппродукцію виростуть в середньому на 10%», – повідомив Томич.

У проекті даного законопроекту йдеться про те, що закон набуває чинності з моменту його публікації. Тому якщо він буде проголосований вже восени, то й ціни на продовольчі товари почнуть підвищуватися ще цього року.

Отже, хоча бажання Азарова заспокоїти українців зрозуміле і заслуговує схвалення, проте віри в його обіцянку про не підвищення цін на хліб, з урахуванням вищенаведеної інформації, немає. Не тільки хліб, але й більшість інших продуктів харчування напевно почнуть дорожчати вже дуже скоро. Крім того, починаючи вже з серпня, людям доведеться на 50% більше платити за газ, а починаючи з другої половини жовтня, на 20-30% зростуть ще тарифи на гарячу воду й тепло. Одним словом, українцям знову доведеться вже в найближчого часу зіткнутися з високою інфляцією.

Юрій Глухов

Запорізький вибух: кого призначать винуватцями – реальних злочинців чи як завжди?

Над пошуками відповіді на ці запитання, сьогодні, безумовно, сушить голову не один високий чин у погонах. Та й не дивно: на контроль вибух у Свято-Покровському храмі Запоріжжя узяли не тільки керівники МВС, СБУ і ГПУ, але й сам глава держави.

Через день після вибуху, який забрав життя черниці і відправив на лікарняні ліжка ще 8 парафіян і служителів запорізької церкви, Віктор Янукович зібрав у Криму керівників силових відомств. І заявив, що цей злочин повинен бути розкритий «негайно». При цьому він явно користувався досвідом Путіна, кілька разів з натиском вживши слово «бандити», з якими він закликав боротися.

Генеральному прокуророві Олександру Медведьку вдалося «розтягнути» президентське «негайно» до тижня. Що, втім, навряд чи варто вважати істотним досягненням, враховуючи кількість потенційно можливих версій того, що сталося.

Адже знайти в Інтернеті рецепт виготовлення вибухівки сьогодні може будь-який школяр і псих. А так само «не псих», обізнаний у комерційній вартості земель, які займає храм, або методиці заробітку на проведенні відновлювальних робіт.

До речі, 30 липня запорізький губернатор Борис Петров уже заявив про те, що за його дорученням «створено спеціальну робочу групу, фахівці якої проведуть аналіз і дадуть попередній висновок про можливість відновлення Свято-Покровського храму». І вказав на те, що у випадку, якщо храм не підлягає відновленню, знаходитимуть «варіанти, яким чином організувати службу в іншому місці». Найближче інше місце (всього одна зупинка від підірваного храму) – вулиця Анголенка, де впродовж останніх років із великою помпою і залученням місцевої еліти будувався собор. Між іншим – теж Свято-Покровський.

Навряд чи додає ясності ситуації і той факт, що вибух під час богослужіння прогримів саме в день святкування хрещення Київської Русі і візиту до України московського патріарха Кирила.

Список версій можна продовжувати й продовжувати. Від бізнес-розборок усередині самої церкви, до елементарної битовухи. У будь-якому випадку правоохоронцям абсолютно зрозуміло, що у випадку, якщо відповідь на запитання – «що бандити хотіли сказати цим вибухом» (Янукович) і самих «бандитів» не знайдуть у жорстко визначений термін, то полетять голови... Особливо, якщо врахувати, що двоє з трьох «перших осіб» запорізьких силових структур пришли на нинішні пости зовсім не з генеральських посад. І досить давно для того, щоб встигнути усвідомити всі переваги керівництва міліцією або прокуратурою небідного запорізького регіону. В той же час не досить давно, щоб «заробити на безбідну старість» стільки, скільки хочеться і бути готовим від свого крісла безболісно відмовитися.

І така ситуація не тільки у запорізьких «силовиків» З чого випливає цілком логічний висновок про те, що кримське пророцтво Медведька – «поставлене президентом завдання ми обов`язково виконаємо» – однозначно виконається: незважаючи ні на що «бандитів» буде знайдено.

Ось тільки радість від усвідомлення цього факту тьмяніє, коли згадуєш про те, як браво кілька років тому запорізькі міліціонери розкривали вбивства в Пологах, які так само знаходилися на всіляких «контролях». І одержували за це високі нагороди. А потім – після затримання справжнього «пологівського маніяка» адвокати роками витягували з-за грат невинних.

Проте, дуже хочеться вірити, що цього разу винних знайдуть не за принципом: ти винне тим уже, що хочу я, бач, їсти, а число потерпілих від вибуху в запорізькому храмі не поповниться за рахунок безневинно засуджених громадян і правоохоронців, що переступили через закон (і через себе).

Олена Павлова, Запоріжжя

Міносвіти пропонують перейменувати на "міністерство з вибивання коштів"

Народний депутат, заступник голови партії “Єдиний Центр” Леся ОРОБЕЦЬ вважає, що Міністерство освіти і науки “фільтрує” ректорів вищих навчальних закладів напередодні місцевих виборів.

Про це УНІАН повідомила прес-служба партії.

«Міністерство освіти і науки варто перейменувати на міністерство з вибивання коштів із ректорів і підготовки до місцевих виборів», - заявила вона, коментуючи звільнення ректора Донецького університету Володимира ШЕВЧЕНКА за ініціативою керівника освітнього відомства Дмитра ТАБАЧНИКА.

За словами політика, факти брутального тиску, яким піддаються керівники кращих вищих навчальних закладів України, є лише “верхівкою айсбергу тотальної фільтрації кадрів вищої школи, що здійснюється напередодні осінньої виборчої кампанії”. «Спочатку скандал навколо примушування в.о. ректора Вінницького національного технічного університету Бориса МОКІНА до перерахування «благодійних» внесків на потреби міністерства. Тепер протиправне звільнення ректора Донецького національного університету, Героя України В.ШЕВЧЕНКА – без попередження, у розпал вступної кампанії, попри заперечення профспілки, трудового колективу і кадрової комісії міністерства», – зауважила Л.ОРОБЕЦЬ.

На думку народного депутата, єдиним логічним поясненням таких дій міністра і його заступників є втручання політичного чинника в роботу освітнього відомства. «Керівництво Міносвіти відверто маніпулює службовими повноваженнями задля встановлення біля керма провідних ВНЗ осіб, політично й особисто лояльних до Дмитра ТАБАЧНИКА», – наголосила заступник голови “Єдиного Центру”.

Водночас Л.ОРОБЕЦЬ висловила упевненість у тому, що найближчим часом В.ШЕВЧЕНКО відновиться на посаді у судовому порядку, а Міносвіти очолить більш достойний кандидат. «Сподіваюся, новий міністр навчиться діяти у правовому полі, а не лаштувати закон під себе», – сказала голова підкомітету з питань базової освіти парламенту.

Як повідомляв УНІАН, 29 липня міністр освіти і науки України Д.ТАБАЧНИК, не одержавши від ректора Донецького національного університету В.ШЕВЧЕНКА добровільної згоди на звільнення з посади, звільнив його своїм наказом.

За словами В.ШЕВЧЕНКА, Д.ТАБАЧНИК зустрівся в університеті з деканами факультетів, з викладацьким складом, який задіяний зараз у роботі приймальної комісії, поспілкувався з представниками профспілки. Екс-ректор стверджує, що всі опитані міністром були не згодні з відставкою, однак Д.ТАБАЧНИК все одно підписав наказ про його звільнення з посади.

Табачник вигнав ректора Донецького національного університету

Міністр освіти і науки України Дмитро ТАБАЧНИК, не одержавши від ректора Донецького національного університету, академіка НАН України, Героя України Володимира ШЕВЧЕНКО добровільної згоди на звільнення з посади, звільнив його своїм наказом.

Про це кореспонденту УНІАН повідомив сам В.ШЕВЧЕНКО.

В.ШЕВЧЕНКО повідомив, що вчора, 29 липня, в Донецький національний університет несподівано прибув Д.ТАБАЧНИК (журналістам про його приїзд до Донецька також ніхто не повідомив - УНІАН) і став вимагати від ректора написати заяву про звільнення за власним бажанням, однак, не одержавши позитивної відповіді від В.ШЕВЧЕНКА, підписав наказ про його відставку.

«Міністр вимагав від мене, щоб я написав заяву про звільнення за власним бажанням, але я відмовився це робити», - сказав керівник вишу.

За словами В.ШЕВЧЕНКА, Д.ТАБАЧНИК зустрівся в університеті з деканами факультетів, з викладацьким складом, який задіяний зараз у роботі приймальної комісії, поспілкувався з представниками профспілки. Екс-ректор стверджує, що всі опитані міністром були не згодні з відставкою, однак Д.ТАБАЧНИК все одно підписав наказ про його звільнення з посади.

«Зараз більшість колективу університету у відпустках, однак працює приймальна комісія, декани факультетів і проректори, і профспілки студентські… Всі висловилися проти такого рішення.
Міністр з ними зустрівся, але не відреагував на думку моїх колег, потім увійшов до мого кабінету і підписав наказ про мою відставку», - відзначив В.ШЕВЧЕНКО.

У підписаному наказі мотивацією для зняття ректора з посади став факт закінчення терміну контракту. В.ШЕВЧЕНКО пояснив, що кожен ректор обирається на певний термін, і якщо навчальний заклад національний, то ректор обирається на 7 років, якщо ні - то на 5 років, потім оголошується конкурс, подаються документи на участь в цьому конкурсі, і після обрання на конкурсній основі відбувається призначення.

«У мене закінчився термін контракту 28 липня. Мене ні про що не попереджали, хоча я всі документи оформив вчасно для подальшого конкурсу. І конференція трудового колективу університету пройшла, і кадрова комісія міністерства пройшла, які мене знову рекомендували на цю посаду, - повідомив В.ШЕВЧЕНКО. - Ніхто мені більше нічого не говорив, і наступного ранку, 29 липня, несподівано приїжджає міністр і оголошує мені свій наказ».

За словами ректора, за традицією, яка завжди існувала в Міністерстві освіти і науки, йому мають подовжити повноваження виконуючого обов`язки ректора до проведення конкурсу, який МОН повинен був оголосити. «Оскільки липень і серпень – це літні місяці, люди у відпустці, вони мали оголосити конкурс у вересні, провести його, і тільки потім мене звільнити, якщо когось вибрали б іншого», - сказав В.ШЕВЧЕНКО.

Він нагадав, що саме так традиційно робили з його колегами, у яких закінчувалися терміни контрактів. «Подібне продовження контрактів проходили і ректори Донецького політехнічного національного університету, і Донбасівської державної академії будівництва і архітектури, і Маріупольського державного гуманітарного університету. Усім ректорам продовжували повноваження до моменту виборів, а мене просто викинули мітлою», - зазначив В.ШЕВЧЕНКО.

Він підкреслив, що не знає причин такого ставлення міністерства особисто до нього і до університету. «Претензій до мене як до ректора або до університету жодних немає. Університет входить до десятки кращих університетів України, і, природно, ректор, напевно, теж…. Чому так зі мною повелися, мені складно пояснити», - сказав В.ШЕВЧЕНКО. Проте при цьому додав: «Істинних причин не знаю, але міністр в неофіційних розмовах заявив, що це рішення найвищих органів влади. Яких?... Він не уточнював».

Відповідаючи на уточнюючі запитання, В.ШЕВЧЕНКО повідомив, що вже 24 роки обіймає посаду ректора в Донецькому національному університеті, до цього 11 років був першим проректором і деканом математичного факультету.

Кажучи про свою приналежність до якоїсь партії, іронічно сказав: «Я не член жодної партії, я мужик».

І ще раз повторив: «Хто стоїть за моєю відставкою - не знаю, хоча пальцем показують вгору…. Проте я думаю, що показують не на Бога».

У свою чергу, деякі викладачі Донецького національного університету, з якими вдалося поспілкуватися кореспонденту УНІАН, заявили, що відставка ректора, на їх думку, пов`язана з майбутніми виборами до місцевих органів влади.

Співбесідники сказали, що ректору В.ШЕВЧЕНКУ неодноразово пропонували вступити до Партії регіонів, але він відмовлявся, і тепер його посада знадобилася владі, щоб перед виборами посилити контроль над студентами і науковцями вузу. Крім того, в університеті нагадали, що В.ШЕВЧЕНКО дотепер очолював Раду вищих навчальних закладів Донецької області і був головою Донецького наукового центру. Колеги ректора по університету заявили, що налаштовані рішуче і опротестовуватимуть рішення міністра.

Українська Севастополю "не по кишені"

Нещодавній візит до Севастополя мера Москви Юрія Лужкова, який подарував місту проект будівництва нової російської школи, знов пожвавив місцеву полеміку, чи потрібні Севастополю поряд з московськими школами школи українські.

Юрій Лужков ніколи не приїжджає до Севастополя з порожніми руками.

"Я привіз у подарунок Севастополю проект загальноосвітньої школи на 22 класи. Дарую повний комплект документації. Вважайте, що Москва вам зараз одразу подарувала 3 мільйони доларів, які коштує це проектування. І ми готові з Севастополем вирішувати питання і щодо інвестицій, і щодо багато чого іншого, що є об'єктом взаємного інтересу", - сказав Юрій Лужков міському голові Севастополя Валерію Саратову під час підписання програми співпраці двох міст.

Російським школам - "Так!"

Це вже друга профінансована владою Москви російська школа у місті, де базується російський Чорноморський флот.

Кілька років тому, ще за президентства Віктора Ющенка, у Севастополі розпочали також будівництво української школи-колегіуму. Але через брак грошей його спорудження зупинили. Міський голова Валерій Саратов каже, що як не просила місцева влада 21 мільйон гривень на підведення комунікацій до будівлі, Міністерство регіонального розвитку дало лише п'яту частину замовленого.

І поки законсервований "недобуд" чекає грошей, місцева влада розмірковує, як перетворити школу на щось більш поліетнічне, щоб діти могли вже з першого класу вивчати і українську, і англійську, і російську.

В.Саратов: "Безумовно (уряд давав на цю справу гроші), там буде з першого класу вестись викладання української. Але я би хотів, щоб у цій школі-колегіумі з першого класу велось викладання і англійської, і російської. Ми маємо усвідомлювати, що людина, яка зараз мешкає в Україні, повинна говорити українською мовою вільно. У той же час, моя позиція щодо російської ні на йоту не змінилась. Адже для майже 90% севастопольців рідна мова - російська. Ми зробимо все, щоб наші діти краще за всіх в Україні знали і російську, і українську і англійську…"

Три - в одному?

Вони зараз навіть у назві вже не вживають словосполучення "українська школа-колегіум". І це дуже небезпечно, тому що школу, може, і добудують, але вона не буде українською.
Микола Владзімірський

Натомість, координатор громадського комітету "Український Севастополь" Микола Владзімірський сказав Бі-Бі-Сі, що тримовний варіант зруйнує сам задум створення суто української школию.

"Вони зараз навіть у назві вже не вживають словосполучення "українська школа-колегіум". І це дуже небезпечно, тому що школу, може, і добудують, але вона не буде українською. Хоча у місті мешкає близько 70 тисяч українців", - каже пан Владзімірський. Всього у Севастополі - 380 тисяч мешканців.

Підміну понять вбачає і севастопольський політолог та історик Ігор Лосєв:"Сьогодні вже можна було почути від пана Саратова, що, може, і буде колись така школа, але вже слово "українська" там не присутнє.

Себто, такий елемент розмивання. Щоб формально - українське, а насправді…

У нас у Криму та Севастополі не можна віддавати багато речей на відкуп місцевій номенклатурі. Нічого не буде. Допоки є жорсткий центральний контроль, щось буде робитись. Не буде такого контролю, не буде нічого. Буде суцільний саботаж".

Українська - для "пташки"

Поки триває заочна полеміка, бути чи не бути першій суто українській школі у Севастополі, проросійськи налаштована громада не втрачає нагоди скаржитись на утиски російської мови.

На думку ж координатора громадського комітету "Український Севастополь" Миколи Владзімірського, тривають утиски саме української. І викладають її у Севастополі скоріше для "пташки".

"У Севастополі просто немає можливості навчатися державною мовою в окремій школі, щоб весь процес був державною мовою. Мова, звичайно, вивчається в окремих школах, але повного процесу такого немає: є лише окремі класи", - сказав Бі-Бі-Сі Микола Владзімірський.

Наразі на будівництво школи-колегіуму в Севастополі Міністерством регіонального розвитку і будівництва України виділено близько 40 мільйонів гривень. Загальна ж кошторисна вартість будівництва севастопольської школи-колегіуму становить 62 мільйони гривень.

Інтернет-користувачі розповіли, навіщо приїжджав Патріарх Кирил

Інтернет-користувачі висловили свою думку щодо того, з якою метою Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відвідав Україну.

Так, 61,3% відповідей респондентів свідчать, що Патріарх приїжджав, щоб посилити політичний вплив Росії на Україну.

29,8% учасників опитування вважають, що Кирил таким чином намагався укріпити вплив Російської православної церкви (Московського патріархату) в Україні.

17% голосів віддано за те, що священослужитель побував в Україні з пастирською місією.

Опитування "Патріарший візит" проводився на порталі ЛІГА.net з 28 по 30 липня 2010 року. Участь в ньому взяв 1921 респондент - користувач мережі Інтернет.

Іспанія хоче судити "вбивць" Процюка

Верховний Суд Іспанії постановив, що інцидент у Багдаді в 2003 році, під час якого загинув оператор іспанського каналу "Телесінко" Хосе Коусо, є кримінальною дією, і з приводу неї можна висувати обвинувачення.

В тому ж інциденті 8 квітня 2003 року, коли американський танк обстріляв готель "Палестина", загинув український журналіст агентства "Рейтер" Тарас Процюк.

Іспанський суддя наказав розшукати й затримати з метою екстрадиції трьох американських солдатів, звинувачених у загибелі журналістів.

Як передають іспанські агентства новин, суддя також попросив Генеральну Юридичну Раду дозволити поїздку до Іраку восени для огляду місця події.

Верховний Суд віддав розпорядження Національному Високому Суду знову відкрити справу щодо розслідування загибелі пана Коусо. Аргументом суду було те, що військова стратегія "шоку і жаху" ("shock and awe") в кримінальному сенсі є відповідальністю тих, хто керує цими операціями.

8 квітня 2003 року американський танк вистрелив ракетою по готелю "Палестина" в Багдаді, де традиційно зупинялися і звідки зйомку вели журналісти. Тарас Процюк і Хосе Коусо загинули, ще кілька репортерів отримали поранення.

Після інциденту базований у Нью-Йорку Комітет Захисту Журналістів зробив висновок, що напад на журналістів хоч і не був навмисним, але його можна було уникнути. Комітет вважав, що персонал танку думав, що стріляє по бойовиках. Внутрішнє розслідування американської армії виправдало трьох військових, що були в танку.

Проте в Іспанії суд вважає, що сержант Шон Ґібсон, капітан Філіп Волфорд та підполковник Філіп ДеКамп мають відповідати перед судом.

Їх звинуватили у вбивстві і злочині проти міжнародної спільноти.

ФСБ посилює вплив на росіян

Росія розширила повноваження Федеральної Служби Безпеки у спосіб, що викликав тривогу правозахисників.

ФСБ відтепер, як і радянський КДБ, зможе офіційно "попереджати" громадян щодо "створення умов" для злочину.

Будь-яка особа, яка перешкоджає роботі офіцера ФСБ або відмовляється дотримуватись застережень чи виконувати вимоги співробітника ФСБ, може бути покарана штрафом або до 15 діб утримання під вартою.

Групи правозахисників побоюються, що ФСБ у такий спосіб опиняється поза обмеженнями закону, тобто всемогутньою.

Президент Росії Дмитро Медведєв підписав суперечливі поправки до закону "Про Федеральну службу безпеки" (ФСБ) після того, як обидві палати загалом проурядового парламенту жваво його обговорили і затвердили.

Сергєй Міронов, спікер верхньої палати - Ради Федерації – однак заявив, що Служба Федеральної Безпеки має достатньо владних повноважень і без нового законодавства.

Влада ФСБ "давно вийшла за розумні межі"

Російські правозахисні організації закликали президента Медведєва не підписувати законопроект, заявивши, що його формулювання є занадто розпливчасті і надають можливості для зловживань.

Особливе занепокоєння викликає розділ нового закону про надання ФСБ права "офіційно попереджати громадянина про неприпустимість дій, які створюють умови для вчинення злочину".

Президента Медведєва закликали накласти вето на законопроект. Правозахисна організація "Меморіал" заявила, що влада ФСБ "давно вийшла за розумні межі", і що нові повноваження більш властиві прокуратурі, ніж спецслужбі.

"Меморіал" звинуватив ФСБ у намірах запровадити "профілактичні" заходи, якими користувалися в часи КДБ для переслідування дисидентів.

Після розпаду СРСР у 1990-ті роки, ФСБ поступово нарощувала силу, особливо при Володимирі Путіні, який її очолював у 1998-99 роках, перш ніж стати прем'єр-міністром, а потім президентом.

Офіційно наголос у роботі ФСБ робиться на боротьбі з внутрішнім тероризмом, який поширюється з Чечні та з інших регіонів Північного Кавказу.

Проте критики вважають, що розширення повноважень ФСБ було використане, щоб залякати легальну опозицію до Кремля.

Патріарх Кирил їздив у Києві на крутому авто за мільйон (ФОТО)

Приїзд московського патріарха Кирила в Україну за пафосністю перевищує візити лідерів світових держав.

Ось лише одна ілюстрація до цьогорічної пастирської поїздки Кирила Україною.

ЖЖ-юзер holy-alexius виклав фотографії, як дві машини Кирила завантажують у вагон потяга до Москви. Подія відбулася у середу, коли візит Кирила завершився і патріарх благополучно відбув на батьківщину.

"От сьогодні на поїзді номер 4 о 21.30 за київським часом їде на батьківщину патріарх Кирил. А разом з собою він везе свою "крихітку" CADILLAC Escalade. Ось власне процес навантаження останніх я і зняв сьогодні", - пише блоггер.

Цікаво, що такою ж саме тачкою - Cadillac Escalade - обзавівся нещодавно і український міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов. Ця машина, за даними депутата Геннадія Москаля, обійшлася бюджету у більше, ніж мільйон гривень.

З кожною новою поїздкою Україною журналісти помічають усе нові предмети розкоші, якими не гребує московський патріарх. Так, минулого року фотографи зафіксували на руці Кирила дорогий VIP-годинник Breguet вартістю 35 тисяч євро. Цього року Кирил продемонстрував українським прочанам свій "скромний" кадилак.

Митрополит Володимир отримав відзнаку охоронців Януковича

Глава УПЦ (МП) митрополит Володимир був нагороджений відомчою відзнакою Управління державної охорони.

Про це повідомила прес-служба церкви.

"Нагороду предстоятелю вручив перший заступник начальника управління Станіслав Шуляк, який також передав митрополитові поздоровлення із днем небесного покровителя від керівництва відомства", - йдеться у повідомленні.

Побитий охороною Януковича журналіст оскаржив дії прокуратури

Кореспондент СТБ Сергій Андрушко подав скаргу до прокуратури Києва на відмову райпрокуратури порушити кримінальну справу за перешкоджання йому виконувати професійні обов'язки.

Про це в четвер повідомляє рух Стоп Цензурі.

"Моя мета - не мій конкретний випадок. Має бути прецедент в Україні щодо статті "Протидія журналістській діяльності". Ця кримінальна стаття існує, але не було ще жодного випадку, коли б через неї когось притягували до відповідальності", - заявив Андрушко.

"Через це у багатьох людей, особливо причетних до певних владних повноважень, існує припущення, що можна робити все, що завгодно, й ніякого покарання не буде. Я хочу спростувати цю тезу", - вважає він.

В повідомленні нагадується, що у рішенні прокуратури Голосіївського району про відмову порушити кримінальну справу щодо умисного перешкоджання професійній діяльності журналіста зазначено, що Андрушком "не було надано оформлену належним чином перепустку, яка б дозволяла прохід та зйомку президента".

"В природі не існує такої перепустки. Існує акредитація, де стоїть моє прізвище, з підписом керівника УДО, що я був акредитований. Саме це й заявлено в скарзі", - заявив Андрушко.

Окрім цього, в оскарженні наголошується, що прокуратурою Голосіївського району не було отримано пояснень від усіх осіб, причетних до інциденту.

Районна прокуратура направила запит на адресу УДО щодо забезпечення явки військовослужбовців, які брали участь в інциденті, але такі особи так і не з'явились до прокуратури.

Щодо постанови Голосіївською прокуратури про відсутність в діях працівників УДО складу злочину й, відповідно, відмові в порушенні кримінальної справи в оскаржені зазначено, що це незаконно, адже не було встановлено "конкретних осіб, які спричинили заявникові тілесні ушкодження".

В останньому пункті скарги зауважено, що районні прокурори не в повному обсязі перевірили обставини інциденту.

В оскаржуваній постанові наголошується, що співробітники УДО, забезпечуючи охорону президента, затримали кореспондента Андрушка. Якщо це затримання, то воно не було належним чином задокументовано, тобто не було складено відповідний протокол.

Проте, посилаючись на факт затримання, прокуратурою не було зазначено, на підставі чого було воно було здійснено - йдеться в скарзі.

Дати Донбасу можливість відокремитися – означає віддати його Росії. Відповідь Андруховичу

Ампутація чи лікування?
«Якщо ще колись станеться таке диво, що в Україні знову переможуть, умовно кажучи, помаранчеві, то потрібно буде дати можливість Криму і Донбасу відокремитися. Зараз вони цього не зроблять, тому що сьогодні їхні люди сидять при владі в Києві. Але я майже не вірю в те, що помаранчеві коли-небудь прийдуть до влади " (UNIAN).

Не подумайте, що цю думку висловив якийсь українофоб. Ні, то сказав якраз патріот, наш популярний письменник Юрій Андрухович в інтерв’ю Оксані Климончук (УНІАН). Думку відразу ж підхопили інші інтернет-видання і понесли у світ до мільйонів читачів.

Який викид щедрості! – здивується десь далеко стороння людина. А хтось ближчий і здивується, і вельми втішиться: о, нарешті самі шароварники визнали, що заковтнули не своє! Може, й похвалить автора. Одначе той має свій аргумент: «Я ніколи не підраховував спеціально, але, як то кажуть, на око – наш проукраїнський політикум без цих двох регіонів на кожних виборах мав би десь понад сімдесят відсотків. Тобто була б така міцна проукраїнська більшість у парламенті, міцна проукраїнська влада і західний вектор був би поза дискусій».

Дати можливість відокремитись – насправді означає віддати Росії. Тут і захотілося втрутитись: так-так, ви-но почніть, пане, знову віддавати – це комусь вельми сподобається, і на черзі постануть Дніпропетровськ, Харків, Одеса... (а є ще західні сусіди!). Бо, відомо, апетит приходить під час їди, бо ніякого швидкого розмежування в ментальності наших громадян не відбудеться. Росія недарма віками розселяла в Україні свій етнос. До того ж не забувайте: у названих регіонах є ще й українські села, де живе наша культура і певною мірою історична пам’ять. Перефразувавши Тараса Шевченка, скажу: «Ви на сторожі коло НИХ поставте слово!» А щодо Криму зокрема, де проживає близько півмільйона українців, то врахуйте ще історичну пам’ять татар: вони зовсім не хочуть повертатися до Росії. От лише українців там стало менше: з 1989 по 2001 рік їх число скоротилося на 2,4 відсотка.

Кажете, віддати… Та ми вже, як той казав, навіддавалися – на всі боки. Не буду тут перераховувати втрачені землі з українським етнічним населенням і тим самим викликати в когось гіркоту від поразки, а в когось радість від перемоги. Лише додам: берегти треба також безлюдні території. Он сьогодні Румунія вже почала розвідувальні роботи на дільниці нафтогазоносного Черноморського шельфу, яку відсудила в України, бо наші високовладні «лохи», укладаючи угоду раніше, погодились винести «за дужки» спірне територіальне питання.

Для подальшої нашої розмови вважаю за потрібне навести деякі офіційні дані щодо проблемного Донецького регіону. За Всеукраїнським переписом 2001 року, на Донеччині українці складали переважну більшість населення – 56,9%. Українську мову вважали рідною 24,1% населення області, що на 6,5 відсоткового пункту менше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 74,9%. Порівняно з минулим переписом населення цей показник зріс на 7,2 відсоткового пункту. 41,2% українців вважали рідною мову своєї національності, російську – 58,7%, іншу – 0,1%. І 98,6% росіян вважали рідною мову своєї національності, українську – 1,3%, іншу – 0,1%.

Отже, тут бачимо не лише наслідки вікового імперського гніту, а й неефективність нашої «незалежної» влади з самого початку, коли за якихось два роки показник рідномовних українців зменшився на 6,5 відсоткового пункту. Одначе навіть ці показники наочно переконують нас у наявності оптимістичної перспективи, альтернативної державній чи офіційній двомовності, тим більше, повному зросійщенню Донбасу або виокремленню його з України. Маю на увазі вже випробуване в інших країнах національне відродження, що обов’язково означає натуралізацію зросійщених українців на їхній історичній Батьківщині, повернення їм рідної мови тощо. Базові умови для цього достатні – слово за державою.

Не обійшов увагою письменник і роль президента Віктора Ющенка: «У результаті політичної боротьби з нього зробили націоналістичного монстра, а для донецьких він узагалі став якимось фашистом, нациком. Тобто навіть настільки компромісний, об’єднавчий варіант не спрацював». З приводу цього можу зауважити: Віктор Ющенко сам дозволив таким себе зробити. Як я вже не раз наголошував, так буває завжди, коли супротивника не перемагаєш, а тільки дражниш, коли своїми мікродозами насправді робиш корисне йому щеплення проти української національної ідеї.

З донецькими «друзями» В.Ющенко тільки ще не родичався – настільки мав люб’язні стосунки, а от системно й постійно з регіоном не працював. Іноді його президентство виглядало як аматорське заняття, коли не хочеш і знати, що тобі замилюють очі, коли віддаєш супротивникові ініціативу, коли зникає почуття обов’язку. Напевне, багатьох нас неприємно вразило повідомлення про те, що 17 квітня 2008 року учні Донецької гімназії №70, ошатно вбрані, в урочистому хвилюванні кілька годин марно прочекали на президента, який мав провести для них важливий урок, побесідувати з випускниками. Як зазначає Kompromat.ua (переклад – О.П.), «Прогулявши урок з євроінтеграції, Віктор Ющенко скоротив своє відставання від графіка і розпочав Всеукраїнську нараду «З любов’ю і турботою про дітей: рік національного усиновлення» із запізненням на 2 години». Далі президент відвідав спортивний стадіон, де пробув «рівно 7 хвилин. Після чого сів за кермо, запросив до себе в машину Ріната Ахметова і поїхав на високій швидкості. Зі стадіону президент з Ахметовим виїхали близько 18.00. З Донецька Віктор Ющенко вилетів близько 21.00. Де перебував глава держави три години по закінченні офіційної програми візиту в Донецьк?.. За інформацією джерел «Острова», цей час Віктор Андрійович прогостював удома в Ріната Леонідовича».

Зважаючи на безсумнівний патріотизм, літературний талант і незалежну світоглядну позицію Юрія Андруховича, я можу прийняти лише як фігуральний вислів його твердження: «Бо ж не може насправді претендувати на кращу долю народ, який воліє стояти раком на городах замість того, щоб читати книжки»… Так, українці сьогодні мало читають, але не через городи. Завдяки тим городам вони себе годують. І не вина пересічного українця в тім, що на його душу мало припадає книжок…

Думки Юрія Андруховича прозвучали в супроводі цікавих рефлексій, викликаних політичними подіями в Україні, а також деяких історичних узагальнень, оригінальних метафор, але не з усіма ними можна погодитися. Заперечуючи йому, я, проте, знаю: наш письменник не має нічого спільного з особами, що навмисне запускають у народ провокації з надією, що ті приживуться і почнуть зомбувати людські голови. Юрій Андрухович не такий: він просто помилився. Замість того, щоб вирішити проблему, він захотів її позбутися в ось такий інстинктивний спосіб. Замість лікування він обрав ампутацію. Схоже, не витримали нерви.

Коли йдеться про захист наших національних інтересів, ми ніколи не повинні привселюдно висловлювати свої страхи, сумніви, безвихідь, готовність поступитися. Пригадую, як Леонід Кравчук колись безпорадно розводив руками на тему перебування російського Чорноморського флоту в Україні: а як ми, мовляв, його виведемо?.. Така демонстрована світу безпорадність в устах президента не додає авторитету ні йому, ні очолюваній ним країні. Бо є міжнародні суди, є зрештою сама ПОЗИЦІЯ, співмірна твоєму статусу.

Як ми вже звикли поступатися!.. Поступилися ядерною зброєю, вітчизняним іменем у громадянських документах, національними інтересами, правом на самостійні рішення і людське життя… Одне слово, поступаємося державною незалежністю і власною свободою. Але, що важливо, поступається не український народ, поступається завжди його владна верхівка. У тім ви самі переконаєтеся, якщо порозмовляєте на цю тему з українцями Сходу і Заходу.

У відвертих зізнаннях Юрія Андруховича я бачу щирий біль за долю України, в основному почуваюся його однодумцем, але пораду ось так «відокремлювати» вважаю наївною і небезпечною.

Олекса Палійчук, Київ