Як у кожному пристойному феодальному суспільстві, церкви в Україні є невід’ємними елементами повсякденного соціального життя. Факт такої значущості та успішності насправді не має негайного стосунку до релігії як такої. Просто правлячий клас пасує перед церквою, створюючи для ієрархів останньої колосальні небезпеки. Звісно, духовного порядку.
статті про українську політику і не тільки
Показ дописів із міткою чиновники. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою чиновники. Показати всі дописи
20.06.11
25.03.11
Яка церква такі і методи. Рейдерське захоплення Будинку органної музики (ФОТО)
Юрист, який підписав мирову угоду від імені Дніпропетровської облради з УПЦ МП, в облраді вже не працює... Реалізовано план рейдерського захоплення...
23.03.11
Урядовий документ - це примітивний вінегрет з грубощів, недомовок і маніпуляцій
Коли я побачив і прочитав заяву департаменту інформації Кабінету міністрів, присвячену мені і моїй статті в УНІАН «Спеціально для Азарова: ціни на харчі в Україні давно наздогнали й перегнали світові» від 14 березня, мене охопило два почуття - радість і розчарування. Спершу одне, потім інше.
08.03.11
Що важливіше: оздоровлення 1 члена уряду, чи лікування 4026 звичайних українців?
Українські чиновники і їхні близькі майже геть усі лікуються в розкішних клініках за кордоном.
22.01.11
Зміна функцій Державної казначейської служби, або заохочення корупції
Ось кажуть: адмінреформа неефективна, якщо лише просто скорочуватимуть чиновників. Потрібно, буцімто, скоротити функції, особливо ті, що дублюються.
Згоден. Як згоден із тезою, що реальна опозиція має бути готова до того, щоб пропонувати альтернативні варіанти управлінських рішень. Якщо опозиція на себе взяти цю роль неспроможна, або її чути не хочуть, необхідно, щоб це зробили інші інституції громадянського суспільства. У тому числі, аналітичні інституції. І просто ми з вами.
Пропонується до розгляду лише один (перший) альтернативний варіант зміни функцій лише одного органу: Державної казначейської служби, що безперечно дозволить як зменшити штати чиновників (кількісний показник) так і зменшить рівень корупції (кількісний та якісний показники).
Впевнений у цьому, як колишній чиновник, розпорядник бюджетних коштів.
Змоделюємо ситуацію. Ви директор обласної ДЮСШ. Ви підписали наказ про проведення якогось заходу, наприклад, чемпіонату області з якогось виду спорту. Відповідно, вашій бухгалтерії потрібно зробити певні проплати, неважливо сто гривень чи десять тисяч.
Передплати заборонені, а у вас уже сотні спортсменів кожного дня хочуть їсти, судді вимагають грошей за суддівство, потрібно закупити медалі, грамоти, найняти дикторів, озвучку, домовитись про висвітлення.
Вам ще не страшно? Тоді ви нічого не знаєте про рух бюджетних грошей в Україні. І СИСТЕМА йде до вас. Наберіться терпіння і прочитайте покрокову ваших дій:
Ви подаєте письмовий запит про потребу в коштах в бухгалтерію вищої інстанції. У даному випадку – управління спорту (хоча гроші в бюджеті вам і так виділені і ніхто крім вас їх витратити не зможе).
Управління збирає заявки з усіх підпорядкованих розпорядників (а вам уже горить, але ви чекаєте, поки "роздупляться" усі ваші колеги з інших ДЮСШ) і подає заявку про потребу в фінуправління.
Фінуправління збирає потреби усіх розпорядників коштів і раз на тиждень несе їх на погодження заступнику голови облдержадміністрації, який відповідає за фінанси (а у вас була десь помилка, вас не включили у список і кажуть щоб готувалися на наступний тиждень, хоч застрельтеся).
Якщо у вас проплата більше 10 тисяч гривень (наприклад, харчування учасників заходу душ так на двісті), то ви ще маєте погодити цю проплату в управлінні економіки (це відбере у вас додатково кілька днів).
Тільки тепер фінансове управління дозволяє вам (ні, не проплачувати), а лише реєструвати бюджетні зобов’язання, тобто ви здаєте в казначейство, що вас обслуговує, договір з постачальником товарів/послуг, акт виконаних робіт (або накладну на отриманий товар), рахунок.
Ви реєструєте зобов’язання, причому казначейство має право вирішувати цільові це кошти чи ні, перевіряти угоди (в тому числі, і на граматичні помилки).
У 90% випадків усі бухгалтери і юристи бюджетних установ виявляються "тупими", а казначеї розумними і починається гра в учителів та двієчників.
Про нарешті зареєстровані зобов’язання ви повідомляєте бухгалтерію управління.
Тільки після цього бухгалтерія управління отримує гроші на рахунок з фінуправління і скидає кошти на ваші рахунки.
Ваш щасливий бухгалтер мчить нарешті з ПЛАТІЖКОЮ в казначейство і (якщо вам пару раз не повернуть платіжку переробити за неправильну кому) і бухгалтер вистоїть півдня у черзі, то протягом доби казначейство пропускає платіж надавачу послуг.
Ви змогли це дочитати до кінця? А тепер уявіть собі, що це треба зробити. Я знаю випадок, коли від виданого розпорядження до фактичної проплати пройшло чотири дні. Це книга рекордів. І то тому, що проплату контролював особисто губернатор.
А так платежі проплачуються в середньому від 10 днів до 4 тижнів.
А ще, щоб довести свою потрібність, в казначействі видумали поняття КФК (бюджетний код функціональної класифікації), що потрібно, щоб відокремлювати видатки в галузях та КЕКВ (код економічної класифікації), що незрозуміло для кого ліпиться.
Наприклад ваша ДЮСШ неочікувано виграла у сильніших конкурентів обласні змагання і вам потрібно їхати на Всеукраїнський чемпіонат. І у вас є кошти на КЕКВ 1134 (медикаменти), але немає на КЕКВ 1140 (відрядження), бо ви й не розраховували.
Ви витратите місяць, щоб їх вам кинули з одного рахунку на інший (хоч обидва рахунки ваші і вас ця дурня сильно нервує), а тренери повезуть команду за власні кошти, проклинаючи державу, що так ставиться до спорту.
А тепер проаналізуємо. В нормальному бізнесі потрібен лише один документ для здійснення проплати – платіжка.
Якщо казначейство це просто установа з функціями у сфері казначейського (банківського) обслуговування державного та місцевих бюджетів то і функція має бути як у банку: пропускати платежі. І все.
Навіщо казна відбирає хліб у контрольно-ревізійних управлінь, вичитуючи договори, акти виконаних робіт?
Це зона відповідальності (аж до кримінальної) розпорядника коштів.
Якщо казначеї, пропустивши платіж, визнали, що кошти мають цільове призначення, то з якого дива ми кожні два роки зустрічаємо КРУ, яке паралізує роботу бухгалтерій на кілька місяців?
Навіщо в уряді Тимошенко видумали норму щодо проплати тільки зареєстрованих зобов’язань?
Взагалі, той, хто придумав норму, що забороняє передплати, зробив для зросту корупції в Україні все можливе.
Знову змоделюємо ситуацію. Вам, наприклад, влітку потрібно відвезти на море в оздоровчі табори дітей кількома автобусами кілометрів за 500. Ви абсолютно чесний чиновник. Ви наймаєте автобуси. А передплата заборонена тупим і бездумним нормативом.
Реально ви домовляєтесь з перевізником. У перевізника прайси на перевезення за 1 кілометр.
Наприклад 5 гривень за кілометр. Якби ви були з бізнесу – ви б могли поторгуватися (бо в нього є система знижок), і виторгувати за 4,50. Якщо живим кешем – то й за 4 гривні.
Але перевізник знає, що реально гроші йому будуть заплачені лише через місяць після того, як він надасть вам ці послуги. А заправлятися йому треба зараз. І значить жодних знижок не буде.
Мало того, він, не довіряючи системі, може вимагати у вас гроші в заставу. Ви даєте йому всю суму або її частину власним (з власної кишені, або позичених у друзів) налом, а коли проходять по банку безготівкові гроші – заставу вам повертають.
Якщо вам надають послуги без застави, ви намагаєтесь дружити з таким надавачом послуг. Вітаєте його з святами. Передзвонюєтесь. Здружуєтесь. Зрощуєтесь. Придумуєте за чаркою схеми, де сама простіша – підняти тариф на скількись відсотків – але вже ваших відсотків, які він вам віддасть відкатом.
А ще ж недавно ви були чесним чиновником. А перед собою ви виправдовуєтеся тим, що ви ж берете не собі, просто вам потрібно формувати "чорну касу" (на слензі держслужбовців – чеченська каса).
Бо у вас постійна потреба в кількох десятках тисяч гривень для постійної роздачі грошей під застави, щоб не завалити заходи.
Бо десь же є надавачі послуг, які без передплати не працюють. І десь вам товар без передплати не відгрузять.
А якщо ви, наприклад, ремонтуєте дах чи реконструюєте приміщення. Вам приходять гроші 20 грудня, тисяч так п’ятсот. Ви реально знаєте, що ці гроші ви освоїте за місяць-два (не зробиш ремонт за пару днів). Але кінець бюджетного року. Гроші потрібно проплатити, бо пропадуть. А вам без акту виконаних робіт гроші казначейство не проплатить НІКОЛИ.
Ви підписуєте акт виконаних робіт за роботи, які ще й не почалися. А 2 січня до вас заходить УБЕЗ і питає: а покажіть роботи, що у вас вже заактовані. Немає? Ви злочинець. Ви вкрали у держави півмільйона гривень.
Ну невже ж комусь не зрозуміло, що без проплати роботи робитися не будуть? А якщо й будуть, то ціна цих робіт виростає.
Висновок: взаємовідносини у трикутнику Фінансове управління-казначейство-розпорядник коштів побудовані так, що розпорядник коштів завжди винуватий. Він завжди на крючку. Якщо він нелояльний, відкрити на нього карну справу раз плюнути.
Заборона передплат казначейством – це провокація корупції та неефективне використання бюджетних коштів. На цьому бюджети втрачають мільярди.
Ми дійшли до того, що ризики роботи з бюджетними грошима бізнес закладає у витратну частину. Як тільки зробити механізм проходження бюджетних коштів швидким і прозорим, роботи і послуги в державі подешевшають на 10% мінімум.
Пропонується дві альтернативи. Перша. Передати функції прокуратури, УБЕЗу, ГоловКРУ (тепер Державна фінансова інспекція) Державній казначейській службі скоротивши штати решти органів, щоб уникнути дублювання. Смішно?
Друга альтернатива. Значне скорочення функцій казначейства та фінансових регіональних управлінь.
Казна – це банк де лежать бюджетні гроші, і діяти він має як банк: тихо і швидко пропускати гроші.
Схема, що пропонується як альтернативна – проста. Всі кошти за кодами функціональної класифікації (КФК) наділяються розпорядникам коштів представницькими органами (на рівні регіону – рішенням сесії облради).
Перекинути гроші з коду на код без рішення сесії неможливо. КЕКВ ліквідовуються, або максимально мінімізуються. За кожним КФК складається календарний річний план та помісячний план асигнувань, що затверджується відповідним заступником голови виконавчого органу та погоджується з начальником відповідного фінуправління.
А далі, автоматично, відповідно до плану асигнувань, розпорядник коштів отримує гроші на рахунок від фінуправління першого числа нового місяця.
Радісний бухгалтер біжить з платіжкою в казначейство і йому проплачують гроші. Без десяти погоджень, без договорів і актів, не виправляючи в паперах коми. Бо якщо десь розпорядник коштів начудить, то не дрімає КРУ, прокуратура, УБЕЗ, СБУ, Рахункова палата, громадськість, сусіди і підлеглі.
І виводять його на чисту воду. А якщо всі вищеперераховані таки дрімають, або "трогать ніззя", то й казначейство ситуацію не виправить.
В регіонах можна скоротити 50% чиновників в казначействах, 30% у фінансових управліннях, 20% в управліннях економіки, прибравши механізми непотрібних погоджень. І скоротити десь третину всіх бухгалтерій в усіх бюджетних установах, а не лише на державній службі.
Бо по ненормальним схемам працює пів країни.
І може нарешті вивільнених коштів вистачить на технічне оснащення казначейства. Україна – єдина країна у Європі де документи в електронній версії досі приймаються на дискетах.
А реальний сектор економіки отримає силу силенну висококваліфікованих спеціалістів. Адже люди, які працювали в ненормальній системі, в нормальній гори звернуть. Хто був під градом, той дощу не боїться.
Я системно не згоден з політикою ПР. Я маю цю владу за брехливу, непрофесійну і корупційну, хоча минула влада була не набагато кращою.
Але якщо пані Ірина Акімова зробить цю найпотрібнішу зміну в системі держуправління, зробить нормальним хід бюджетних коштів – я зніму шляпу і викажу свій респект. Це буде перший реальний крок до зняття корупційних схем.
Це крок, щоб зробити чиновників лояльними по духу, а не ручними та залежними. Тільки хто ж дозволить чиновнику зірватися з гачка?
Віктор Бобиренко
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://bit.ly/gM7mXi http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
01.12.10
Відкритий острівець закритого суспільства
Соціально-психологічний факультет Житомирського Державного Університету імені Івана Франка до Дня студента презентував cистему "Універсум", якою відкрив себе для всесвітньої мережі.
Ніби то й рядова подія в масштабах України, однак наштовхує на глибокі роздуми.
"Комп'ютерна система управління навчальним процесом "Універсум", розроблена Олександром Музикою та Юрієм Оснадчуком, існує вже 8 років. Покращується, удосконалюється, робить навчання зручним, а планування швидшим.
Студенти вже звикли користуватися індивідуальними сторінками: переглядають навчальний план, розклад занять, власний рейтинг навчання, працюють з електронною літературою та навчально-методичним забезпеченням. Викладачі мають можливість переглянути навантаження, зареєструвати теми курсових та дипломних, створити звіт.
Відтепер усі переваги програми – удома на дивані. Вона буде високошвидкісним помічником у навчанні студентам-заочникам, студентам з особливими потребами. І що головне, завдяки СУНП "Універсум" українські студенти будуть на одній інформаційно-комп'ютерній хвилі зі своїми ровесниками з Польщі, Німеччини, США та інших розвинених країн".
Принаймні, саме так презентують цю подію місцеві ЗМІ.
Та виникає одне логічне питання: "А чому цю систему не запровадили на рівні всього університету, а лише на рівні окремого факультету?"
Відповідаючи на це, декан дипломатично зазначив, що соціально-психологічний факультет буде її тестувати, і якщо вона позитивно себе зарекомендує, буде запроваджена й на рівні всього навчального закладу.
Однак з офіційної інформації відомо, що система існує вже 8 років. Невже цього замало, аби завершити її тестування?
Чи може, проблема в іншому?..
Будь-які зміни середньостатистичною людиною сприймаються з пересторогою. Люди підсвідомо бояться змін. І тим паче, бояться відкритості. І керівництво університету, і міста, та й усієї держави – звикло здійснювати управління "в ручному режимі", вирішуючи всі питання "за закритими дверима".
Ця традиція сягає і радянського, і дорадянського періоду, і стосується всіх сфер життя. І в першу чергу – економіки.
Саме закритість та безсистемність роботи будь-якої структури викликають корупцію та зловживання.
Ми не знаємо, як використовуються наші податки.
Ми не знаємо, як здійснюється працевлаштування чиновників.
Ми не знаємо, як приймаються судові рішення.
Ми не знаємо, як відбувається вступ до вищих навчальних закладів. Точніше, здогадуємось, однак не бачимо цього. І тому нічого не можемо довести.
І вся владна вертикаль – від дрібного чиновника до найвищого посадовця – будь-якими способами блокує зростання прозорості.
Ми не отримуємо відповідей на звернення до органів влади, нас ніхто не інформує про те, хто й що збирається збудувати під нашим вікном, журналістам будь-якими способами закривають рота, а депутати гальмують прийняття законів, які б сприяли громадянам у доступі до інформації.
Відкритість є передумовою відповідальності. Прозорість є головною умовою інвестиційної привабливості.
Соціально-психологічний факультет випереджає у своєму розвитку консервативну решту університету. І це не дивно. Ректор навіть не користується персональним комп'ютером.
Вони звикли працювати за старими методами.
Вони проти запровадження зовнішнього незалежного оцінювання.
Вони ніколи не зміняться.
Змінювати необхідно їх самих.
Дмитро Сінченко
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
11.10.10
Чиновникам в Мінрегіонбуді "приснилося" доступне житло
У Міністерстві регіонального розвитку та будівництва вважають, що забудовники не завищують ціни на житло.
Про це повідомив сьогодні журналістам заступник міністра регіонального розвитку і будівництва Дмитро Ісаєнко, передає "Обком".
"Сьогодні навряд чи можна сказати, що будівельники сильно завищують ціни, ринок все відрегулював ... Сьогодні житло за своїми ціновими характеристиками вже є доступним. У зв'язку з тим, що ринку купівлі житла як такого практично немає, сьогодні житло купується досить слабенько, будівельники були змушені опустити ціни, і в регіоні можна купити житло на рівні 3,9-4 тис. грн. за 1 кв. м", - сказав він.
Про це повідомив сьогодні журналістам заступник міністра регіонального розвитку і будівництва Дмитро Ісаєнко, передає "Обком".
"Сьогодні навряд чи можна сказати, що будівельники сильно завищують ціни, ринок все відрегулював ... Сьогодні житло за своїми ціновими характеристиками вже є доступним. У зв'язку з тим, що ринку купівлі житла як такого практично немає, сьогодні житло купується досить слабенько, будівельники були змушені опустити ціни, і в регіоні можна купити житло на рівні 3,9-4 тис. грн. за 1 кв. м", - сказав він.
| Джерела: http://www.epravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
30.09.10
Напередодні катастрофи, або Чому ця вертикаль буде неуспішною
Кабмін Азарова кожного дня заявляє про діяльність, яка ось-ось приведе до якісного прориву в реалізації державних програм. Складається враження, що це вже колись було.
Історичні аналогії
У 1941-му Червона армія починала війну з гаслами "малою кров'ю та на чужій території", а вже за кілька місяців втратила кадрову армію. Ту катастрофу пояснюють тим, що Гітлер напав зненацька, що Сталін дурний і не вірив штірліцам, і що технічне оснащення армії було поганим.
Сталінські генерали в стратегічному баченні війни, начебто, не поступалися німецьким. Та й мислили схоже: завчасна, до оголошення війни, мобілізація, стратегічна ініціатива, глибокі флангові охвати, чисте небо над наступаючими частинами, котли, капітуляція. А побили їх.
Так саме й наші урядовці: наче діють за європейським зразком, а перемог немає.
Справа в тому, що причина поразки Червоної армії в іншому. Сорок перший програний із кількох причин.
По-перше, на оперативно-тактичному рівні. Як би зараз сказали, на рівні відсутності проектного мислення та оперативної логістики. По-друге, армія мала погану, обтяжливу структуру, що заважала управлінню. По третє, армія, особливо її селянська частина, була немотивована воювати за "червоних".
Розберемося.
Уже 23 червня ніякої "зненацькості" не було. Просто німці перегравали червоних генералів на оперативно-тактичному рівні. Наступ - це проект. У проект відбиралися добірні війська, що сколочувалися в тимчасові механізовані бойові групи, які швидко пересувалися.
Автономність механізованих частин визначалася як основний принцип війни.
Концентрація сил і вогню - прорив, далі біг до вузлових точок або комунікацій, і оборона там від неминучих контрударів до підходу основних сил. Потім - новий ривок.
І головне при цьому - налагоджена логістика й комунікація. У Червоній армії - одна карта на дивізію, у німців - у чоботі в кожного капрала. У них рація в кожному танку, у наших зв'язок "ало-павло".
Німецькі бомбардувальники робили по 10-15 вильотів за день, наші - 3-4. При меншій кількості літаків Люфтваффе, їхня присутність у небі була переважаючою. Усі ці речі - це не рівень генштабу. Це діяльність офіцерів середньої ланки - гауптманів та майорів. У німців - літак сів, а льотчику вже несуть каву, хтось заправляє, хтось заряджає, допив каву - треба летіти.
Взаємодія й комунікації. Навіщо вам дорогущий танк КВ без рації, не з тим калібром снарядів, ще й без пального? Особливо якщо танкіст-селянин ненавидить комісара більше ніж німців.
Інша разюча відмінність у діях двох армій - ініціативність. Зашугані командири РККА боялися будь-якої відповідальності та власних комісарів. У німців ініціативність командирів віталася.
Кількість штабних офіцерів у Вермахті була в рази меншою, а результативність більшою, завдяки делегуванню повноважень та ініціативи командирам малих підрозділів.
Про мотивацію мовчимо. Якщо вірити не офіційній пропаганді СРСР, а реальним спогадам учасників - кадрова, набрана із селян армія Сталіна на початку війни почала розбігатися. У тому числі її українська частина, особливо на Україні. Не тому, що українці боягузи - просто після 33-го року не було дурних воювати за людожерів.
І тільки коли після поразок 41-42 років в ЕККА почали на командні посади висувати ініціативних командирів, які перейняли навики оперативного управління боєм у німців - Вермахт посипався.
І тільки тоді, коли люди зрозуміли, що Гітлер близнюк Сталіна - солдати почали спротив. Ці солдати розписалися на Рейхстазі.
Та історія, на жаль, нічому не вчить.
Подивимось на українську армію держслужбовців, підпорядкованих Азарову, і проведемо аналогії із РККА.
Уже ніхто нікуди не йде
Армія державних службовців демотивована з кількох причин. Раніше це було круто - працювати в адміністрації. Зараз цей міф знищено.
Найбільше тому, що зарплата мала. 860 гривень чистими в руки молодому спеціалісту 1 категорії.
1200 - отримує головний спеціаліст, 1,5 тисячі - начальник відділу галузевого управління облдержадміністрації. Премії - відсутні.
Ще молодих спеціалістів добиває поняття вислуги. Вислуга - це коли у вас 20 років стажу, ви не вмієте працювати на комп'ютері, але отримуєте вполовину більше колеги-випускниці елітного вузу, яка працює творчо, і ще не деформована в типового клерка.
На державній службі існує лише один чіткий мотиватор - пенсія.
90% від останньої зарплати, яка натягується бухгалтерами в останній рік служби - ось про що мріють і начальники управлінь, і клерки. Якщо ви пішли на пенсію з держслужби, пенсія начальника управління ОДА - понад 3,5 тисячі гривень, скромного провідного спеціаліста - понад 1700. Однак цей заохочувач діє лише на тих, кому близько 50 і більше.
До речі, це не тільки пряник, але й батіг.
У сумській адміністрації змусили більшість начальників управлінь писати заяви про бажання стати... заступниками у своїх управліннях. Посади начальників - це бонуси партійцям-регіоналам за перемогу у виборах.
А з колишніми начальниками поступили "по справедливості" - нікого ж не виганяли! І більшість погодились стати замами. Ніхто не захотів конфліктувати. До пенсії кому три, кому п'ять років.
Треба досидіти.
Уявіть, в управлінні було два зами, а тепер - три. Буває й таке, що в заступника в підпорядкуванні лише один відділ. Навіщо ж тоді начальник відділу? Тепер ці люди ведуть себе, як дембеля в армії, у яких забрали по одній личці - спробуйте напрягти. Біг на місці.
Інший мотиваційний фактор для - нормальний колектив та відчуття причетності до чогось потрібного.
Тут для розуміння потрібен анекдот, розповім російською: "на госслужбе работают ЛОРы, ДОРы, ЖОРы и Суки. Лоры - любовницы ответственных работников, жоры - жены ответственных работников, доры - дочери ответственных работников, и суки - случайно уцелевшие кадры".
Правило без виключень: чим менше у вас у колективі блатних - тим він успішніший. Рідко кому з начальників випадає щастя підбирати колектив самому. А лише тоді він стає елітним, за умови, що ви - адекватний керівник.
Власне, і в РККА було так: більшість розбігалася, але хтось героїчно тримався.
Дуже часто в людей через багато років наступає професійна деформація. Вони не горять на роботі.
Навіщо? Учора ви готувалися до святкування Конотопської битви, сьогодні співаєте анафему тим переможцям.
Коли три рази за 10 років вас змушують говорити протилежні речі, ви думаєте лише про пенсію.
Усім інноваціям - бій. При цьому абсолютна більшість людей - у побуті добрі й нормальні люди.
А молодь в управління не йде. Перспективних хлопців на зарплати в тисячу гривень не заманиш.
Винятки - не типові. Єдиний вихід - вмотивувати та пустити до держслужби молодих, креативних і нарваних. А їх ніхто не чекає в колективах. І проблему не бачать зверху.
Тому любий форс-мажор призводить до хаосу.
Тактика. "Гладко было на бумаге, да забыли про овраги"
Усі адміністрації фінансуються з держбюджету. З початком кризи почалося зменшення видатків на їхнє втримання. Зараз "професійним урядом" вони зведені до мінімуму.
Не стало не лише надбавок і премій. Передусім повністю виключили витрати на існування офісів. У ряді управлінь сумської ОДА повністю відключено всі телефони. Не оплачується інтернет. Не заправляються картриджі. Не обслуговуються охоронні пульти. Немає бензину на авто.
Анекдотичний випадок. КРУ перевіряє управління, у якому передбачена посада водія. І знаходить порушення: водію рік платили зарплату, а за документами він жодного разу не виїхав із гаража.
Злодій. Бідний водій пояснює: його кожен день заправляли комунальні установи по черзі, він живе за баранкою. А спідометр йому наказали відключити.
Насправді всі знають, що "все є". Начальники управлінь знаходять і інтернет, і безлімітні телефони, і папір, і бензин. Якщо це управління охорони здоров'я, то скидаються лікарні, якщо освіти - комунальні освітні заклади. Тобто установи, що фінансуються з місцевих бюджетів.
А начальники управлінь на гачку - на всіх можна знайти порушення. Невинних немає.
Азарову класно: і економія державного бюджету, і всі "в єдиному пориві". Бо всі замазані.
А в Сумській ОДА з'явився сленговий термін. На питання "А як це зробити?" є лаконічна відповідь: "Закрий водку сєльодкой, шо не ясно". Тобто зроби одне, а по паперах проведи інше.
Молодий просунутий керуючий справами намагається ввести електронний документообіг. Спротив чинять усі: і галузеві управління, бо потрібен швидкий інтернет і програмне забезпечення, а офіційно проплачувати нічим, і старі кадри пручаються, перевчатися не хочуть.
А тепер увага, абсолютна правда: структури державного казначейства досі приймають документи на електронних носіях лише на дискетах!
Це вводить в шок представників неурядових організацій, що фінансуються з бюджету: "в якому столітті ми живемо?" У них і компів з дисководами вже нема.
Система роботи галузевих управлінь із казначействами поставлена так, що потребує безлічі погоджень. На моїй пам'яті було один раз, коли платіж був на контролі в губернатора, був страшний кіпіш і істерики, і вдалося, у надзвичайно швидкому режимі, провести платіж за 3 дні.
Ніхто не вірив, зазвичай на це йде від 10 днів до 3 тижнів.
Відсутня горизонтальна логістика. Будь-яке розпорядження потребує безлічі погоджень. Навіть нічого не значуще погоджується кілька днів. А якщо це проект програми, ваші працівники бігатимуть по кабінетах інших управлінь тижнями.
Структура. "Стій, хто йде"
У державної служби є свої загороджувальні загони. Це КРУ, держказначейство. Біля них тільки тихо й навшпиньки. Наче це вони, а не ви ворушите галузями.
Є дуже цікаві речі.
Наприклад, у КРУ є відділи аудиту. Те, що вони фактично підміняють собою комісії обласних рад, у них повне дублювання функцій, то ще нічого. Це дуже дратує, особливо креативні колективи.
Уявіть, ви роками працюєте в галузі, і тут приходить хтось красивий, ворушить місяць папірцями, а ви весь цей час носитесь навколо нього, і у висновку читаєте поради, як треба управляти галуззю.
Згадую дядька - фронтовика, який дуже не любив в окопах штабних. Бо це завжди біда. Те, що ви чесно робите свою справу й не крадете (бува й таке), ще не значить, що ви невинні. Будуть шукати, поки хоч щось не придумають.
КРУ без штрафу не піде. Це правило. Вам не згадується Смерш?
Взагалі структура управлінь дуже далека від ідеалу й потребує окремого дослідження.
"Команда професіоналів" обіцяла зменшити армію держслужбовців, але фактично їх стало більше.
Причому працюють у різних структурах нерівномірно. Є галузеві управління, де в останні роки додалося роботи - головні управління економіки, управління молоді та спорту. А є тихі управління, які вже ні за що не відповідають, але мають величезні штати.
Я своїми очима бачив кабінети в управлінні сільського господарства, де робочі місця не обладнані комп'ютерами. Застрельте, я не знаю, як це може бути в ХХІ столітті.
І чим може займатися районне управління сільського господарства в 20 із гаком людей, якщо жодного колгоспу не існує? Вони лопатами можуть скопати весь район.
А поруч існує невелика служба, де люди падають із ніг, скільки роботи.
Щоб довести свою ефективність на держслужбі - багато планів, звітів і приписок. Як у РККА - де за роки війни наші "знищили" на папері три Вермахти.
Не можна не згадати й систему нагороджень. І знову, як у РККА, чим далі від фронту, себто від безпосередньої роботи, тим більше нагород.
Висновок: армія держслужбовців велика, але не перенавчена, не механізована, навчатися не бажає, воювати не хоче, майорам по барабану, а генерали надувають щоки.
Що чекає на державу з такою армією? Крах.
Віктор Бобиренко, начальник управління сім'ї та молоді Сумської ОДА в 2005-2010 роках
Історичні аналогії
У 1941-му Червона армія починала війну з гаслами "малою кров'ю та на чужій території", а вже за кілька місяців втратила кадрову армію. Ту катастрофу пояснюють тим, що Гітлер напав зненацька, що Сталін дурний і не вірив штірліцам, і що технічне оснащення армії було поганим.
Сталінські генерали в стратегічному баченні війни, начебто, не поступалися німецьким. Та й мислили схоже: завчасна, до оголошення війни, мобілізація, стратегічна ініціатива, глибокі флангові охвати, чисте небо над наступаючими частинами, котли, капітуляція. А побили їх.
Так саме й наші урядовці: наче діють за європейським зразком, а перемог немає.
Справа в тому, що причина поразки Червоної армії в іншому. Сорок перший програний із кількох причин.
По-перше, на оперативно-тактичному рівні. Як би зараз сказали, на рівні відсутності проектного мислення та оперативної логістики. По-друге, армія мала погану, обтяжливу структуру, що заважала управлінню. По третє, армія, особливо її селянська частина, була немотивована воювати за "червоних".
Розберемося.
Уже 23 червня ніякої "зненацькості" не було. Просто німці перегравали червоних генералів на оперативно-тактичному рівні. Наступ - це проект. У проект відбиралися добірні війська, що сколочувалися в тимчасові механізовані бойові групи, які швидко пересувалися.
Автономність механізованих частин визначалася як основний принцип війни.
Концентрація сил і вогню - прорив, далі біг до вузлових точок або комунікацій, і оборона там від неминучих контрударів до підходу основних сил. Потім - новий ривок.
І головне при цьому - налагоджена логістика й комунікація. У Червоній армії - одна карта на дивізію, у німців - у чоботі в кожного капрала. У них рація в кожному танку, у наших зв'язок "ало-павло".
Німецькі бомбардувальники робили по 10-15 вильотів за день, наші - 3-4. При меншій кількості літаків Люфтваффе, їхня присутність у небі була переважаючою. Усі ці речі - це не рівень генштабу. Це діяльність офіцерів середньої ланки - гауптманів та майорів. У німців - літак сів, а льотчику вже несуть каву, хтось заправляє, хтось заряджає, допив каву - треба летіти.
Взаємодія й комунікації. Навіщо вам дорогущий танк КВ без рації, не з тим калібром снарядів, ще й без пального? Особливо якщо танкіст-селянин ненавидить комісара більше ніж німців.
Інша разюча відмінність у діях двох армій - ініціативність. Зашугані командири РККА боялися будь-якої відповідальності та власних комісарів. У німців ініціативність командирів віталася.
Кількість штабних офіцерів у Вермахті була в рази меншою, а результативність більшою, завдяки делегуванню повноважень та ініціативи командирам малих підрозділів.
Про мотивацію мовчимо. Якщо вірити не офіційній пропаганді СРСР, а реальним спогадам учасників - кадрова, набрана із селян армія Сталіна на початку війни почала розбігатися. У тому числі її українська частина, особливо на Україні. Не тому, що українці боягузи - просто після 33-го року не було дурних воювати за людожерів.
І тільки коли після поразок 41-42 років в ЕККА почали на командні посади висувати ініціативних командирів, які перейняли навики оперативного управління боєм у німців - Вермахт посипався.
І тільки тоді, коли люди зрозуміли, що Гітлер близнюк Сталіна - солдати почали спротив. Ці солдати розписалися на Рейхстазі.
Та історія, на жаль, нічому не вчить.
Подивимось на українську армію держслужбовців, підпорядкованих Азарову, і проведемо аналогії із РККА.
Уже ніхто нікуди не йде
Армія державних службовців демотивована з кількох причин. Раніше це було круто - працювати в адміністрації. Зараз цей міф знищено.
Найбільше тому, що зарплата мала. 860 гривень чистими в руки молодому спеціалісту 1 категорії.
1200 - отримує головний спеціаліст, 1,5 тисячі - начальник відділу галузевого управління облдержадміністрації. Премії - відсутні.
Ще молодих спеціалістів добиває поняття вислуги. Вислуга - це коли у вас 20 років стажу, ви не вмієте працювати на комп'ютері, але отримуєте вполовину більше колеги-випускниці елітного вузу, яка працює творчо, і ще не деформована в типового клерка.
На державній службі існує лише один чіткий мотиватор - пенсія.
90% від останньої зарплати, яка натягується бухгалтерами в останній рік служби - ось про що мріють і начальники управлінь, і клерки. Якщо ви пішли на пенсію з держслужби, пенсія начальника управління ОДА - понад 3,5 тисячі гривень, скромного провідного спеціаліста - понад 1700. Однак цей заохочувач діє лише на тих, кому близько 50 і більше.
До речі, це не тільки пряник, але й батіг.
У сумській адміністрації змусили більшість начальників управлінь писати заяви про бажання стати... заступниками у своїх управліннях. Посади начальників - це бонуси партійцям-регіоналам за перемогу у виборах.
А з колишніми начальниками поступили "по справедливості" - нікого ж не виганяли! І більшість погодились стати замами. Ніхто не захотів конфліктувати. До пенсії кому три, кому п'ять років.
Треба досидіти.
Уявіть, в управлінні було два зами, а тепер - три. Буває й таке, що в заступника в підпорядкуванні лише один відділ. Навіщо ж тоді начальник відділу? Тепер ці люди ведуть себе, як дембеля в армії, у яких забрали по одній личці - спробуйте напрягти. Біг на місці.
Інший мотиваційний фактор для - нормальний колектив та відчуття причетності до чогось потрібного.
Тут для розуміння потрібен анекдот, розповім російською: "на госслужбе работают ЛОРы, ДОРы, ЖОРы и Суки. Лоры - любовницы ответственных работников, жоры - жены ответственных работников, доры - дочери ответственных работников, и суки - случайно уцелевшие кадры".
Правило без виключень: чим менше у вас у колективі блатних - тим він успішніший. Рідко кому з начальників випадає щастя підбирати колектив самому. А лише тоді він стає елітним, за умови, що ви - адекватний керівник.
Власне, і в РККА було так: більшість розбігалася, але хтось героїчно тримався.
Дуже часто в людей через багато років наступає професійна деформація. Вони не горять на роботі.
Навіщо? Учора ви готувалися до святкування Конотопської битви, сьогодні співаєте анафему тим переможцям.
Коли три рази за 10 років вас змушують говорити протилежні речі, ви думаєте лише про пенсію.
Усім інноваціям - бій. При цьому абсолютна більшість людей - у побуті добрі й нормальні люди.
А молодь в управління не йде. Перспективних хлопців на зарплати в тисячу гривень не заманиш.
Винятки - не типові. Єдиний вихід - вмотивувати та пустити до держслужби молодих, креативних і нарваних. А їх ніхто не чекає в колективах. І проблему не бачать зверху.
Тому любий форс-мажор призводить до хаосу.
Тактика. "Гладко было на бумаге, да забыли про овраги"
Усі адміністрації фінансуються з держбюджету. З початком кризи почалося зменшення видатків на їхнє втримання. Зараз "професійним урядом" вони зведені до мінімуму.
Не стало не лише надбавок і премій. Передусім повністю виключили витрати на існування офісів. У ряді управлінь сумської ОДА повністю відключено всі телефони. Не оплачується інтернет. Не заправляються картриджі. Не обслуговуються охоронні пульти. Немає бензину на авто.
Анекдотичний випадок. КРУ перевіряє управління, у якому передбачена посада водія. І знаходить порушення: водію рік платили зарплату, а за документами він жодного разу не виїхав із гаража.
Злодій. Бідний водій пояснює: його кожен день заправляли комунальні установи по черзі, він живе за баранкою. А спідометр йому наказали відключити.
Насправді всі знають, що "все є". Начальники управлінь знаходять і інтернет, і безлімітні телефони, і папір, і бензин. Якщо це управління охорони здоров'я, то скидаються лікарні, якщо освіти - комунальні освітні заклади. Тобто установи, що фінансуються з місцевих бюджетів.
А начальники управлінь на гачку - на всіх можна знайти порушення. Невинних немає.
Азарову класно: і економія державного бюджету, і всі "в єдиному пориві". Бо всі замазані.
А в Сумській ОДА з'явився сленговий термін. На питання "А як це зробити?" є лаконічна відповідь: "Закрий водку сєльодкой, шо не ясно". Тобто зроби одне, а по паперах проведи інше.
Молодий просунутий керуючий справами намагається ввести електронний документообіг. Спротив чинять усі: і галузеві управління, бо потрібен швидкий інтернет і програмне забезпечення, а офіційно проплачувати нічим, і старі кадри пручаються, перевчатися не хочуть.
А тепер увага, абсолютна правда: структури державного казначейства досі приймають документи на електронних носіях лише на дискетах!
Це вводить в шок представників неурядових організацій, що фінансуються з бюджету: "в якому столітті ми живемо?" У них і компів з дисководами вже нема.
Система роботи галузевих управлінь із казначействами поставлена так, що потребує безлічі погоджень. На моїй пам'яті було один раз, коли платіж був на контролі в губернатора, був страшний кіпіш і істерики, і вдалося, у надзвичайно швидкому режимі, провести платіж за 3 дні.
Ніхто не вірив, зазвичай на це йде від 10 днів до 3 тижнів.
Відсутня горизонтальна логістика. Будь-яке розпорядження потребує безлічі погоджень. Навіть нічого не значуще погоджується кілька днів. А якщо це проект програми, ваші працівники бігатимуть по кабінетах інших управлінь тижнями.
Структура. "Стій, хто йде"
У державної служби є свої загороджувальні загони. Це КРУ, держказначейство. Біля них тільки тихо й навшпиньки. Наче це вони, а не ви ворушите галузями.
Є дуже цікаві речі.
Наприклад, у КРУ є відділи аудиту. Те, що вони фактично підміняють собою комісії обласних рад, у них повне дублювання функцій, то ще нічого. Це дуже дратує, особливо креативні колективи.
Уявіть, ви роками працюєте в галузі, і тут приходить хтось красивий, ворушить місяць папірцями, а ви весь цей час носитесь навколо нього, і у висновку читаєте поради, як треба управляти галуззю.
Згадую дядька - фронтовика, який дуже не любив в окопах штабних. Бо це завжди біда. Те, що ви чесно робите свою справу й не крадете (бува й таке), ще не значить, що ви невинні. Будуть шукати, поки хоч щось не придумають.
КРУ без штрафу не піде. Це правило. Вам не згадується Смерш?
Взагалі структура управлінь дуже далека від ідеалу й потребує окремого дослідження.
"Команда професіоналів" обіцяла зменшити армію держслужбовців, але фактично їх стало більше.
Причому працюють у різних структурах нерівномірно. Є галузеві управління, де в останні роки додалося роботи - головні управління економіки, управління молоді та спорту. А є тихі управління, які вже ні за що не відповідають, але мають величезні штати.
Я своїми очима бачив кабінети в управлінні сільського господарства, де робочі місця не обладнані комп'ютерами. Застрельте, я не знаю, як це може бути в ХХІ столітті.
І чим може займатися районне управління сільського господарства в 20 із гаком людей, якщо жодного колгоспу не існує? Вони лопатами можуть скопати весь район.
А поруч існує невелика служба, де люди падають із ніг, скільки роботи.
Щоб довести свою ефективність на держслужбі - багато планів, звітів і приписок. Як у РККА - де за роки війни наші "знищили" на папері три Вермахти.
Не можна не згадати й систему нагороджень. І знову, як у РККА, чим далі від фронту, себто від безпосередньої роботи, тим більше нагород.
Висновок: армія держслужбовців велика, але не перенавчена, не механізована, навчатися не бажає, воювати не хоче, майорам по барабану, а генерали надувають щоки.
Що чекає на державу з такою армією? Крах.
Віктор Бобиренко, начальник управління сім'ї та молоді Сумської ОДА в 2005-2010 роках
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
21.09.10
Методи влади: депутат-регіонал побив людину офісним кріслом (ФОТО)
Фактично ця людина від імені держави уповноважена бути головним агентом з торгівлі українською зброєю в світі. "Українська правда" вже писала про війну, яка розгорілася за це крісло після приходу до влади Януковича.
Це кадрове рішення президента було досить несподіваним і викликало масу питань, враховуючи біографію Саламатіна. Цей депутат від Партії регіонів за кілька років парламентської роботи жодного разу навіть не виступав в залі Верховної Ради.
На час призначення, крім депутатського мандату, він ще обіймав посаду першого віце-президента Федерації хокею України. Однак це не головне. Саламатін є зятем колишнього першого віце-прем'єра РФ Олега Сосковця та значну частину життя прожив у Росії.
Варто також нагадати, що Саламатін й досі є депутатом-сумісником, однак заяву про складення мандату він вже написав.
Справжня слава знайшла регіонала після звірячої бійки у Раді під час ратифікації Харківських угод. Тоді в запалі парламентської боротьби він переламав ніс депутату від НУНС Володимиру Карпуку.
Незважаючи на те, що такі дії депутата були зафіксовані на відео, ніякої кримінальної справи за цим фактом не з'явилося.
Тепер до зламаного носа опозиційного депутата Саламатін додав собі ще одну "особливу заслугу" - уже на новому робочому місці. Прямо в службовому приміщенні "Укрспецекспорту" Саламатін...побив людину.
Офісне крісло як аргумент чиновника
За допомогою кулаків Саламатін вирішив розв'язати господарчий конфлікт.
Останні 10 років у судах триває війна за приміщення по вулиці Дегтярівській, 36 у Києві, де прописаний "Укрспецекспорт". Крім цього відомства, там ще знаходиться Державне науково-виробниче підприємство "Термохолод".
Як розповів "Українській правді" директор підприємства Юрій Кисельов, керівництво "Укрспецекспорту" твердо вирішило викинути з цієї будівлі всіх зайвих людей.
Однак це виявилося не так просто. За словами директора, згідно з рішенням судів, ці приміщення є на балансі "Термохолоду".
У серпні 2010-го директору "Термохолоду" Юрію Кисельову зателефонувала колишній депутат від Партії регіонів, а нині - радниця голови "Укрспецекспорту" Валерія Матюха. Вона запропонувала йому прийти на нараду, де планувалося знайти шляхи вирішення конфлікту навколо приміщень.
11 серпня така зустріч відбулася. На зборах, крім самої Матюхи, зокрема, були присутні троє юристів "Укрспецекспорту" та офіцер Служби безпеки України.
За словами Кисельова, коли сторони вже близилися до консенсусу, до кабінету увірвався Саламатін, який почав нецензурно погрожувати директору підприємства. "Потім він схопив офісне крісло, яке там стояло, і з усього маху вдарив мене по голові", - каже Кисельов.
Інші учасники наради разом с офіцером спецслужби в цей момент не знайшли нічого кращого, крім як залишити Кисельова і Саламатіна удвох.
Після цього Саламатін вийшов до приймальні та голосно сказав: "Ви всі бачили, як він на мене напав. Викликайте міліцію та пакуйте його".
Правоохоронцям, які прибули за викликом, розповіли, що директор "Термохолоду" влаштував дебош.
Самого Кисельова відправили до лікарні швидкої допомоги, де лікарі виявили в нього забій голови та шиї.
Йому навіть видали направлення на судово-медичну експертизу, а на місці події експерти у присутності понятих зняли відбитки пальців з крісла, яким Саламатін вдарив директора підприємства.
Після подорожі по лікарнях Києва, Кисельова вночі привезли до міліції, де він давав свідчення.
Але вже наступного дня на нього оформили адміністративний протокол за 173 статтею Кодексу про адміністративні правопорушення - дрібне хуліганство.
Оперативно був призначений суд, але суддя відклав засідання до 18 серпня. За словами Кисельова, до кабінету судді, який мав розглядати справу, приходила поговорити про життя ціла "бригада" на чолі з радницею Саламатіна Матюхою.
І вже на наступному судовому засіданні директора "Термохолоду"... визнали хуліганом та призначили покарання у вигляді 51 гривні штрафу.
При цьому, за твердженням Кисельова, у справі вже жодним чином не фігурували матеріали щодо дій Саламатіна.
Хоча навіть самі лікарі мали повідомити міліцію про надходження постраждалого з тілесними ушкодженнями кримінального характеру, і правоохоронці повинні провести за цим фактом перевірку.
У результаті побиття відповідальним державним чиновником, людина була госпіталізована та більше 24 днів провела на лікарняному.
На цьому проблеми Кисельова не вичерпалися. Незважаючи на те, що директор оскаржив рішення суду, і воно не набрало чинності, 19 серпня на цій підставі він вже був звільнений з роботи, а на наступний день підприємство отримало нового керівника.
За його словами, директором "Термохолоду" став юрист "Укрспецекспорту", підпорядкований все тій же Матюсі.
Кисельов стверджує, що наказ про його звільнення підписав новий "начальник Києва" - заступник глави Київської міськдержадміністрації однопартієць Саламатіна Олександр Попов. Який до того ж сам раніше вимагав, щоб "Термохолод" звільнило спірні приміщення.
Тепер вже екс-директор пише скарги на дії міліції до прокуратури, але чи подіють вони - невідомо.
Минулого тижня "Українська правда" відправила офіційний запит Саламатіну з проханням прокоментувати події, однак відповідь на нього не отримала.
Сам Саламатін уже був заохочений за "мужність та відвагу". З таким формулюванням міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов нагородив керівника "Укрспецекспорту" іменною вогнепальною зброєю - пістолетом "Форт".
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
15.09.10
Ми – люди маленькі
Путін, Сталін, Гітлер, Пол Пот чи Мао? А може, політичні партії - радянські комуністи, німецькі соціалісти чи китайські маоїсти?
Чи то спецслужби - НКВД, КГБ, Гестапо, а чи бойовики - червоні кхмери, хунвейбіни та комсомольці?
Ні, і ще раз ні. Тобто без цієї сволоти не обійтися, проте її не досить для існування диктатури.
Судіть самі - Путін не доїде до кожного села, та й навіть у меншенькій Україні 29 тисяч населених пунктів.
Якби наш президент захотів відвідати кожне поселення і встановити там диктатуру, йому б знадобилося 80 років, це якщо працювати без вихідних та закордонних саммітів.
КГБ, чи як його зараз називають, СБУ, теж насправді не має настільки довгих рук. Районне відділення у тихому провулку - от і вся потуга.
Завзяті комуністи, комсомольці та хунвейбіни - нині рідкісна птиця. Скільки їх може бути у селі? Двоє-троє? Десятеро? Все одно нормальних людей більше. Та й історичний досвід боротьби з подібною публікою свідчить про їхню безсилість перед громадою.
Кожен, певно, згадає тут свій край - ну а ми вже, пробачте, свій.
У рідному Очаківському районі є таємна історична пам'ятка - так званий Партколодязь. Це - стара замурована криниця, названа так на честь того факту, що у тридцятих туди скинули усіх комуністів - звісно, цього не вивчають у школі, але старожили вам покажуть це місце. Люди пам'ятають. А скільки таких партколодязів, парт'ярів та партрічок по всій Україні?
Однак режим все одно переміг. Бо має потужну силу, що здатна зламати будь-який спротив.
Ні, ми маємо на увазі не вогнепальну зброю, навіть не пластикові щити, кийки та водомети.
Ми - про маленьких людей.
Хто у тридцяті вивозив хліб з села? Чубар з Якиром? Ні, звичайний солдат.
Солдат - людина маленька. Що сказали, те і зробить. Стоїть на стражі зіпрілого зерна, не підпускає до нього спухлих від голоду людей. І не за гроші, не за квартиру чи машину, не за партсанаторій, спецрозподільник - за линялу форму, чоботи і пайку. Бо він - людина маленька.
А потім на зміну солдату прийшов чиновник. Тутешній чи приїжджий. Він - теж людина маленька.
Тому робить те, що скажуть, та ще й за мізерну зарплатню. Усім своїм виглядом демонструє: це не з моєї волі, служба така, що поробиш. Я - тільки гвинтик у величезній машині. Від мене нічого не залежить.
І так по всій країні. Як вас щось не влаштовує - будь ласка, їдьте до Києва, протестуйте під Верховною Радою. Там ухвалюють рішення. А внизу - тільки виконують. Внизу - люди маленькі.
Ну а ми з вами хіба великі? Тому розуміємо їх, місцеве начальство та навіть трохи побоюємося - все-таки влада. От і киваємо при зустрічі, навіть п'ємо сто грамів і слухаємо від них вдесяте і всоте: "А що я можу зробити? Я - людина маленька. Що скажуть, те і роблю."
В результаті утворюється цікавий психологічний парадокс - місцевий чиновник для нас зникає. Тому що він - тільки місцевий прояв київської влади. Зміниться щось нагорі - він буде добрим і чуйним, а поки влада така, яка є - він покидьок.
Покидьок за посадою. Робота така.
Зараз багато говорять про згортання свобод та насування диктатури - мовляв, Янукович із Азаровим закручують гайки. Але пригадайте основи механіки - гайки можна закрутити тільки, коли є відповідні гвинтики. Не буде гвинтиків - не буде на що накручувати.
Мова - штука незбагненна. Іноді у старому заяложеному звороті відкривається пророчий зміст. Оце - "закручувати гайки" - насправді дуже показове.
По-перше - поступовість, іноді навіть непомітність, по друге - неможливість розкрутити знизу, по-третє... А по-третє, наявність гвинтиків. Тих самих. Маленьких гвинтиків на місцях.
Наша біда в тому, що гвинтики завжди напоготові, саме тому швидко знаходяться бажаючі закрутити гайки. А якби гвинтиків не було?
Окупаційний характер влади протягом останніх трьохсот років викликав серед українців небезпечне відсторонення від неї.
Районний прокурор - падлюка? Ну, зрозуміло, посада у нього така. Районний міліціонер - хабарник і садист? Нічого дивного, а хто ж іще піде у міліціонери. Податковий інспектор знущається і грабує? Так йому за це гроші платять. Якщо будуть платити за те, щоб дарував нам цукерки і посміхався - буде посміхатися.
Чи не здається вам, що саме у цьому полягає причина будь-якої диктатури? У тому, що ми забуваємо - падлюками бувають не за посадою. Ними стають виключно за власним бажанням.
Янукович ховається від нас за броньованими машинами, горлорізами зі служби охорони та міліцією.
Він нас все-таки боїться - чому, це інше питання, але що боїться - факт.
Але ж Янукович - один. Хто й коли його побачить? А от десятки тисяч підкорених президенту чиновників і чиновничків ходять між нас, їздять у маршрутках, штовхаються у переходах. І саме вони здійснюють диктатуру - щодня, щохвилини, щосекунди.
То хто ж, скажіть будь ласка, буде найкращим об'єктом для нашого опору? У кого влучити простіше?
Нас давно дивує логіка українських політичних партій. Таке враження, що опір відбувається виключно на телеекранах. Але ж у той самий час тисячі і тисячі невдоволених, готових до протесту, ходять вулицями і просто лаються у повітря. Вони не поїдуть до Києва на Майдан, але їм все одно болить.
Політичні мітинги збирають дедалі менше людей. Може через те, що ця форма протесту була старанно дискредитована оплачуваними протестувальниками. Але порожні майдани не означають, що українці усім задоволені.
Невдоволених людей сьогодні неймовірна кількість - і з кожним днем їх стає все більше. А це означає, що той, хто замість возити незадоволених автобусами до Києва запропонує людям нову, ефективну, чесну форму висловлення, зможе закумулювати енергію величезної сили. Для цього треба просто знайти точку резонансу.
Не вірите?
Пропонуємо простий дослід: відвідайте місцеву податкову під час складання квартальної звітності та послухайте, що говорять у чергах бідолашні бухгалтери. Про те, що всупереч закону не приймають звітності зі збитком. І про план по штрафах та санкціях. І про здирництво за допомогою електронної звітності.
Зауважте - в Україні не існує жодного закону, який зобов'язував би підприємства мати прибутки чи дозволяв податківцям за власним бажанням не приймати звітність.
Весь цей безприділ відбувається за усними вказівками зверху. А що таке усна вказівка, якщо нема охочих її виконувати? Значить справа у цих самих охочих? Значить все те, що витворяють податківці, робить не якась там абстрактна система, а ці самі "маленьких люди".
Агов, політичні партії, де ви? 31 жовтня відбуватимуться місцеві вибори. А 20-го - квартальна звітність. Невже вам потрібні додаткові дані, щоб зрозуміти - найрезонансніша, найпомітніша акція відбудеться не у Києві на Майдані, а попід районними податковими інспекціями. У тих самих районах, де за тиждень будуть вибори.
Не треба нікого возити автобусами. Не треба нікого агітувати. Розповсюдьте інформацію у черзі і тільки встигайте роздавати плакати та прапори.
Не сумніваємося, що побачивши у вікно протест попід власною податковою, "маленькі люди" сильно подумають перед тим, як відправляти чергового бухгалтера ні з чим. Більш за те - враховуючи черги з бажаючих здати звітність, немає сумніву, що акція триватиме до вечора. І це зробить її ще ефективнішою, бо податківці матимуть чудову можливість, виходячи з роботи, подивитися в очі своїм жертвам.
Найбільш одіозних інспекторів варто навіть проводити додому. А що тут такого? Вони ж знають, де живуть наші родини і діти, давайте і ми про них це знатимемо. Спробуйте! Обіцяємо, що ви побачите, як за лічені хвилини людина може змінитися. Із недоступного начальства, суворого напівбога вона раптово перетвориться на жалюгідну маленьку мишку, яка мріє заховатися десь у кутку.
"Маленькі люди" існують доти, доки ми дозволяємо їм бути маленькими - доки ми з розумінням ставимося до позиції "гвинтика" та співчуваємо людині, яка стає падлюкою "за посадою".
Але щойно ми з вами припинимо гратися у співчуття, щойно ототожнимо падлюку за посадою з падлюкою по суті і зуміємо продемонструвати своє ставлення - "гвинтикам" може зірвати різьбу.
Сьогодні вони говорять нам - зрозумійте, ми ж тільки слабкі люди, на нас тиснуть. Тож нехай завтра скажуть власному начальству: "Зрозумійте, у мене - діти. Я не буду виконувати ваші незаконні розпорядження, бо ображені люди прийдуть до мене, а не до вас."
Згадайте історію. Гітлерівських генералів судили у Нюрнбергу і більшість все-таки "відбулися" тюремний ув'язненням. А рядових есесівців стріляли попід парканами - без жодного суду. Хоча останні лише виконували розпорядження начальства.
Навіть суддів тоді стріляли - попри те, що вони з німецькою педантичністю судили за законом. Стріляли за те, що закон був антигуманний. І це тільки підтверджує думку: диктатуру створює не Гітлер, Путін чи Янукович. Диктатуру реалізують люди маленькі. Але врешті відповідати їм доводиться як великим. Навіть більше.
І чим швидше вони це зрозуміють, тим краще буде і для нас, і для них.
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
26.08.10
У Азарова витратять майже мільйон на перевезення VIP-чиновників
Міністерство охорони навколишнього середовища вирішило закупити послуги з перевезення керівників міністерства.
Сума закупівель склала 793 тисячі гривень, ідеться в бюлетені держзакупівель від 23 серпня.
Як сказано в бюлетені, відкриті торги проводилися для визначення фірми, яка надаватиме "послуги з оренди пасажирських автомобілів з водієм для потреб автоперевезення керівного складу Міністерства".
Переможцем тендеру стало маловідоме ТОВ "Солсервіс". Договір з ними Мінприроди підписало 5 серпня 2010 року.
Як відомо, 21 липня Микола прем'єр Азаров заборонив здійснювати придбання автомобілів для потреб високопосадовців.
Він також доручив Держказначейству припинити фінансування надмірних видатків уряду.
"У зв'язку з цим я звертаюся до членів Кабінету міністрів з вимогою навіть не планувати використання коштів на придбання нових службових автомобілів, дорогої техніки, меблів, не допускати витрачання коштів на ремонти кабінетів тощо", - сказав тоді Азаров.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Сума закупівель склала 793 тисячі гривень, ідеться в бюлетені держзакупівель від 23 серпня.
Як сказано в бюлетені, відкриті торги проводилися для визначення фірми, яка надаватиме "послуги з оренди пасажирських автомобілів з водієм для потреб автоперевезення керівного складу Міністерства".
Переможцем тендеру стало маловідоме ТОВ "Солсервіс". Договір з ними Мінприроди підписало 5 серпня 2010 року.
Як відомо, 21 липня Микола прем'єр Азаров заборонив здійснювати придбання автомобілів для потреб високопосадовців.
Він також доручив Держказначейству припинити фінансування надмірних видатків уряду.
"У зв'язку з цим я звертаюся до членів Кабінету міністрів з вимогою навіть не планувати використання коштів на придбання нових службових автомобілів, дорогої техніки, меблів, не допускати витрачання коштів на ремонти кабінетів тощо", - сказав тоді Азаров.
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Чиновничий рай Віктора Януковича
Кожен міністр в уряді Миколи Азарова має в середньому сім заступників. Це - небачена розкіш для країни, враженою економічною депресією.
Боротьба з дірками в українському бюджеті завершилася підвишенням пенсійного віку для жінок та замороженням зарплати для мільйонів державних службовців.
Водночас VIP-бюрократія виявилася недоторканою. Порівняно з урядом Юлії Тимошенко кількість заступників у міністрів Миколи Азарова залишилася на тому ж рівні.
Віктор Янукович з перших же днів президентства заявив приємне на слух гасло боротися з бюрократією - тобто не словом, а ділом втілювати один з пунктів своєї виборчої програми "від влади чиновників - до влади народу".
Ще 12 березня, через два тижні після інавгурації Янукович доручив підлеглим перейти до режиму економії. "Нам необхідно подивитися, де ми можемо максимально скоротити витрати, тому я просив би кожне міністерство і відомство вивчити таку можливість", - сказав президент.
Тоді на зустрічі з щойно сформованим урядом Янукович закликав чиновників "почати з себе" - і звернути увагу на використання службових автомобілів і скорочення чисельності заступників.
Ще через три дні, 19 березня Янукович знову проїхався по армії бюрократів, уже не підбираючи виразів: "Я дуже добре знаю, що в жодній країні світу немає по 20 заступників у міністрів. В жодній країні світу немає такого, щоб кожен "вшивий" чиновник їздив на державному автомобілі з водієм".
Минуло півроку, але відчутного результату це стрясання повітря не принесло. Станом на 25 серпня, тобто через шість місяців після вступу Януковича на посаду, в Україні принципово не зменшилася чисельність vip-посадовців.
Азаров і Тимошенко - різниці немає
Головний ешелон високопосадової бюрократії - це заступники міністрів, кожен з яких наділений службовим авто, патронатною службою, секретаркою і правом ухвалювати управлінські рішення.
Уряд Миколи Азарова не відрізняється у кращий бік порівняно з Кабміном ненависної йому Юлії Тимошенко. Якщо в деяких міністерствах і відбулося скорочення одного-двох заступників міністрів, то в інших міністерствах число заступників збільшилася. У підсумку - загальна чисельність практично незмінна.
Базою для порівняння ми взяли показники квітня 2009 року, коли в "Українській правді" вийшла стаття про роздуті кадрові вертикалі в уряді Юлії Тимошенко.
Сьогодні найменша кількість заступників міністрів - лише четверо - у Міністерстві культури і туризму. При чому Михайлу Кулиняці справді вдалося зменшитися порівняно зі своїм попередником Василем Вовкуном - у нього було сім заступників.
П'ять заступників у міністра освіти Дмитра Табачника - стільки ж було в Івана Вакарчука.
Труби в українських будинках продовжують гнити, житловий фонд - руйнуватися, а незмінною залишається лише кількість заступників у міністра ЖКГ - п'ять було в Олексія Кучеренка, п'ять залишилося Юрія Хіврича.
Також відчули кадровий голод у міністерстві вугільної промисловості. У Юрія Ященка стало п'ять заступників - тоді як у Віктора Полтавця, що працював у попередньому уряді, таких заступників було четверо.
У міністра молоді та спорту Равіля Сафіуліна п'ять заступників. Це - на два менше, ніж в його помаранчевого попередника.
Щоправда, Юрій Павленко, будучи міністром, скаржився, що насправді в нього заступників було шість. А сьома його заступниця лише формально рахувалася на посаді, оскільки не хотіла добровільно іти у відставку, а реальну роботу на неї не розписували. Звати цю особу Світлана Толстоухова - дружина міністра Кабінету міністрів Анатолія Толстоухова. Зараз влада змінилася - і вона знову "в строю" як заступник міністра молоді та спорту.
Порівняно з часами Тимошенко, не зменшилася кількість заступників у обезголовленому міністерстві надзвичайних ситуацій - шість було і шість залишилося. Хоча коли міністром працював Нестор Шуфрич, у нього взагалі їх значилося сім.
Так само, порівняно з урядом Тимошенко, незмінною є кількість заступників у міністра промислової політики Дмитра Колєснікова - шість.
Хоча в країні не спостерігається будівельного буму, але з п'яти до шести збільшилося число заступників у міністра з питань будівництва і регіонального розвитку Володимира Яцуби. Плюс над ним додатково з'явився ще віце-прем'єр Віктор Тихонов.
Далі - більше. З чотирьох до семи зросла кількість заступників міністра оборони. При чому один із заступників Олександр Черпіцький хоча вже півроку працює на посаді, але досі не отримав допуск до державної таємниці. Його призначення сталося завдяки брату-депутату, який одним із перших перебіг з БЮТ до коаліції.
Сім заступників у міністра фінансів Федора Ярошенка - більше, ніж було в Ігоря Уманського.
Хоча тривалість життя українців не збільшується, але з шести до семи зросло число заступників у міністра охорони здоров'я Зиновія Митника.
Найрадикальніше зменшилося число заступників у міністра транспорту Костянтина Єфименка - з одинадцяти до семи.
З десяти до восьми зменшилася кількість заступників міністра аграрної політики. Але вісім заступників - чи не забагато? При чому що в уряді Азарова з'явився ще профільний віце-прем'єр Віктор Слаута.
У Міністерстві соціальної політики та праці ситуація стабільна. В тому сенсі, що там, як і в часи Тимошенко, залишилося вісім заступників. Хоча саме тут мають розуміти ціну грошам та знають число людей, що живуть за межею бідності в Україні.
Вісім заступників у Міністерстві закордонних справ, тоді як в попередньому уряді їх було сім. Щоправда, восьмим заступником в Грищенка значиться Володимир Хандогій, який уже призначений послом до Британії. Однак його від'їзд не означатиме скорочення числа заступників міністра - повернутися на посаду заступника міністра можуть колишні посол у Вашингтоні Олег Шамшур або посол у Лондоні Ігор Харченко.
У міністра юстиції Олександра Лавриновича - дев'ять заступників. Це - на один більше, ніж було в Миколи Оніщука.
Також дев'ять заступників у міністра охорони навколишнього природного середовища. Слабкою втіхою слугуватиме те, що в уряді Тимошенко міністр екології мав аж десять заступників.
"Економіка має бути економною" - це гасло неактуальне для Василя Цушка. Міністр економіки України має дев'ять заступників. І хоча це на одного менше, ніж було в Богдана Данилишина, але зараз у Цушка з'явився ще профільний віце-прем'єр Сергій Тігіпко, якого не було в попередньому Кабміні.
Дев'ять заступників також має міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов. Але, на відміну від Юрія Луценка, над нинішнім керівником міліції також з'явився силовий віце-прем'єр Володимир Сівкович.
Загалом кількість віце-прем'єрів в уряді Азарова удвічі більша ніж в уряді Тимошенко - шість проти трьох. А реально людей, які користуються статусом віце-прем'єра, в нинішньому уряді семеро - плюс Володимир Семиноженко, який після звільнення зберіг за собою величезний кабінет на шостому поверсі в будинку Кабміну на Грушевського та мріє про створення міністерства науки та технологій.
Також збільшилася кількість заступників міністра Кабінету міністрів. Якщо у Петра Крупка було шість заступників, то у Анатолія Толстоухова - сім.
Таким чином, в нинішньому працює уряді 137 заступників міністрів, що практично не відрізняється від 140 заступників міністрів, які працювали при Юлії Тимошенко.
На інших "жирних" посадах також не поменшало керівників. Так, у гендиректора "Укрзалізниці" є ще вісім заступників. Стільки ж було при попередній владі. Для порівняння - рада директорів німецької залізниці Deutsche Bahn, найрозвинутішої на континенті, нараховує... п'ять членів.
В Державній податковій адміністрації - дев'ять заступників, що тільки на одного менше, ніж було в уряді Тимошенко. Податкова міста Києва - одинадцять (!) заступників. Це теж лише на одного менше, ніж було при попередній владі.
Зате в Державній митній службі число заступників керівника зросло в восьми до десяти. Як може функціонувати орган влади, в якому десять заступників - це загадка для трактувальників законів Паркінсона.
Приклад, який подають у Києві, наслідують чиновники на місцевому рівні. Губернатори також не зменшують число своїх заступників. Як було в Донецькій області вісім заступників глави обласної адміністрації - так вісім і залишилося. Як було сім заступників у губернатора Львівщини при помаранчевих - так сім і залишилося при біло-блакитних.
У адміністрації президента - форпості бюрократичної системи - працює дев'ять заступників глави АП. Можливо, Сергію Льовочкіну буде цікаво довідатися, що chief of staff Білого дому Рам Емануель має аж двох заступників.
Донецька влада
Окрім рекордної кількості заступників міністра, МВС перемогло ще в одній номінації. У керівництві саме цього міністерства найбільша кількість "донецьких". Сам Могильов і п'ятеро з девяти його заступників за біографією або трудовим стажем походять з Донбасу.
Так, Василь Фаринник був заступником управління внутрішніх справ у Донецькій області; Леонід Зима кар'єрними сходами дістався до заступника начальника УМВС України на Донецькій залізниці; Дмитро Ворона працював помічником голови райсуду в Макіївці; Валерій Корячків по 2005 рік працював заступником податкової міліції Донецької області; Олександр Просолов до призначення заступником міністра був начальником міської міліції Макіївки, яку колись до нього очолював сам Анатолій Могильов.
Друге відомство за нашестям "донецьких" в своєму керівництві - це Міністерство промислової політики. Тут з підприємств донецьких олігархів походять міністр Дмитро Колєсников і троє його заступників з шести.
Так, перший заступник міністра Сергій Сиротюк до переходу Мінпром працював директором з комерційних питань Центрального гірничо-збагачувального комбінату Ріната Ахметова; заступник міністра Сергій Біленький має в своїй біографії досвід роботи експертом в "Метінвест холдингу", що належить тому ж Ахметову, а ще один заступник міністра промполітики Віталій Кравченко - колишній виконавчий директор Артемівського заводу з обробки кольорових металів, що належить братам Клюєвим.
В інших міністерствах число виявлених "донецьких" заступників менше трьох. Але ніколи не пізно виправити цей показник. Тим більше і Донецька область - найбільша за населенням в Україні.
Сергій Лещенко
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Боротьба з дірками в українському бюджеті завершилася підвишенням пенсійного віку для жінок та замороженням зарплати для мільйонів державних службовців.
Водночас VIP-бюрократія виявилася недоторканою. Порівняно з урядом Юлії Тимошенко кількість заступників у міністрів Миколи Азарова залишилася на тому ж рівні.
Віктор Янукович з перших же днів президентства заявив приємне на слух гасло боротися з бюрократією - тобто не словом, а ділом втілювати один з пунктів своєї виборчої програми "від влади чиновників - до влади народу".
Ще 12 березня, через два тижні після інавгурації Янукович доручив підлеглим перейти до режиму економії. "Нам необхідно подивитися, де ми можемо максимально скоротити витрати, тому я просив би кожне міністерство і відомство вивчити таку можливість", - сказав президент.
Тоді на зустрічі з щойно сформованим урядом Янукович закликав чиновників "почати з себе" - і звернути увагу на використання службових автомобілів і скорочення чисельності заступників.
Ще через три дні, 19 березня Янукович знову проїхався по армії бюрократів, уже не підбираючи виразів: "Я дуже добре знаю, що в жодній країні світу немає по 20 заступників у міністрів. В жодній країні світу немає такого, щоб кожен "вшивий" чиновник їздив на державному автомобілі з водієм".
Минуло півроку, але відчутного результату це стрясання повітря не принесло. Станом на 25 серпня, тобто через шість місяців після вступу Януковича на посаду, в Україні принципово не зменшилася чисельність vip-посадовців.
Азаров і Тимошенко - різниці немає
Головний ешелон високопосадової бюрократії - це заступники міністрів, кожен з яких наділений службовим авто, патронатною службою, секретаркою і правом ухвалювати управлінські рішення.
Уряд Миколи Азарова не відрізняється у кращий бік порівняно з Кабміном ненависної йому Юлії Тимошенко. Якщо в деяких міністерствах і відбулося скорочення одного-двох заступників міністрів, то в інших міністерствах число заступників збільшилася. У підсумку - загальна чисельність практично незмінна.
Базою для порівняння ми взяли показники квітня 2009 року, коли в "Українській правді" вийшла стаття про роздуті кадрові вертикалі в уряді Юлії Тимошенко.
Сьогодні найменша кількість заступників міністрів - лише четверо - у Міністерстві культури і туризму. При чому Михайлу Кулиняці справді вдалося зменшитися порівняно зі своїм попередником Василем Вовкуном - у нього було сім заступників.
П'ять заступників у міністра освіти Дмитра Табачника - стільки ж було в Івана Вакарчука.
Труби в українських будинках продовжують гнити, житловий фонд - руйнуватися, а незмінною залишається лише кількість заступників у міністра ЖКГ - п'ять було в Олексія Кучеренка, п'ять залишилося Юрія Хіврича.
Також відчули кадровий голод у міністерстві вугільної промисловості. У Юрія Ященка стало п'ять заступників - тоді як у Віктора Полтавця, що працював у попередньому уряді, таких заступників було четверо.
У міністра молоді та спорту Равіля Сафіуліна п'ять заступників. Це - на два менше, ніж в його помаранчевого попередника.
Щоправда, Юрій Павленко, будучи міністром, скаржився, що насправді в нього заступників було шість. А сьома його заступниця лише формально рахувалася на посаді, оскільки не хотіла добровільно іти у відставку, а реальну роботу на неї не розписували. Звати цю особу Світлана Толстоухова - дружина міністра Кабінету міністрів Анатолія Толстоухова. Зараз влада змінилася - і вона знову "в строю" як заступник міністра молоді та спорту.
Порівняно з часами Тимошенко, не зменшилася кількість заступників у обезголовленому міністерстві надзвичайних ситуацій - шість було і шість залишилося. Хоча коли міністром працював Нестор Шуфрич, у нього взагалі їх значилося сім.
Так само, порівняно з урядом Тимошенко, незмінною є кількість заступників у міністра промислової політики Дмитра Колєснікова - шість.
Хоча в країні не спостерігається будівельного буму, але з п'яти до шести збільшилося число заступників у міністра з питань будівництва і регіонального розвитку Володимира Яцуби. Плюс над ним додатково з'явився ще віце-прем'єр Віктор Тихонов.
Далі - більше. З чотирьох до семи зросла кількість заступників міністра оборони. При чому один із заступників Олександр Черпіцький хоча вже півроку працює на посаді, але досі не отримав допуск до державної таємниці. Його призначення сталося завдяки брату-депутату, який одним із перших перебіг з БЮТ до коаліції.
Сім заступників у міністра фінансів Федора Ярошенка - більше, ніж було в Ігоря Уманського.
Хоча тривалість життя українців не збільшується, але з шести до семи зросло число заступників у міністра охорони здоров'я Зиновія Митника.
Найрадикальніше зменшилося число заступників у міністра транспорту Костянтина Єфименка - з одинадцяти до семи.
З десяти до восьми зменшилася кількість заступників міністра аграрної політики. Але вісім заступників - чи не забагато? При чому що в уряді Азарова з'явився ще профільний віце-прем'єр Віктор Слаута.
У Міністерстві соціальної політики та праці ситуація стабільна. В тому сенсі, що там, як і в часи Тимошенко, залишилося вісім заступників. Хоча саме тут мають розуміти ціну грошам та знають число людей, що живуть за межею бідності в Україні.
Вісім заступників у Міністерстві закордонних справ, тоді як в попередньому уряді їх було сім. Щоправда, восьмим заступником в Грищенка значиться Володимир Хандогій, який уже призначений послом до Британії. Однак його від'їзд не означатиме скорочення числа заступників міністра - повернутися на посаду заступника міністра можуть колишні посол у Вашингтоні Олег Шамшур або посол у Лондоні Ігор Харченко.
У міністра юстиції Олександра Лавриновича - дев'ять заступників. Це - на один більше, ніж було в Миколи Оніщука.
Також дев'ять заступників у міністра охорони навколишнього природного середовища. Слабкою втіхою слугуватиме те, що в уряді Тимошенко міністр екології мав аж десять заступників.
"Економіка має бути економною" - це гасло неактуальне для Василя Цушка. Міністр економіки України має дев'ять заступників. І хоча це на одного менше, ніж було в Богдана Данилишина, але зараз у Цушка з'явився ще профільний віце-прем'єр Сергій Тігіпко, якого не було в попередньому Кабміні.
Дев'ять заступників також має міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов. Але, на відміну від Юрія Луценка, над нинішнім керівником міліції також з'явився силовий віце-прем'єр Володимир Сівкович.
Загалом кількість віце-прем'єрів в уряді Азарова удвічі більша ніж в уряді Тимошенко - шість проти трьох. А реально людей, які користуються статусом віце-прем'єра, в нинішньому уряді семеро - плюс Володимир Семиноженко, який після звільнення зберіг за собою величезний кабінет на шостому поверсі в будинку Кабміну на Грушевського та мріє про створення міністерства науки та технологій.
Також збільшилася кількість заступників міністра Кабінету міністрів. Якщо у Петра Крупка було шість заступників, то у Анатолія Толстоухова - сім.
Таким чином, в нинішньому працює уряді 137 заступників міністрів, що практично не відрізняється від 140 заступників міністрів, які працювали при Юлії Тимошенко.
На інших "жирних" посадах також не поменшало керівників. Так, у гендиректора "Укрзалізниці" є ще вісім заступників. Стільки ж було при попередній владі. Для порівняння - рада директорів німецької залізниці Deutsche Bahn, найрозвинутішої на континенті, нараховує... п'ять членів.
В Державній податковій адміністрації - дев'ять заступників, що тільки на одного менше, ніж було в уряді Тимошенко. Податкова міста Києва - одинадцять (!) заступників. Це теж лише на одного менше, ніж було при попередній владі.
Зате в Державній митній службі число заступників керівника зросло в восьми до десяти. Як може функціонувати орган влади, в якому десять заступників - це загадка для трактувальників законів Паркінсона.
Приклад, який подають у Києві, наслідують чиновники на місцевому рівні. Губернатори також не зменшують число своїх заступників. Як було в Донецькій області вісім заступників глави обласної адміністрації - так вісім і залишилося. Як було сім заступників у губернатора Львівщини при помаранчевих - так сім і залишилося при біло-блакитних.
У адміністрації президента - форпості бюрократичної системи - працює дев'ять заступників глави АП. Можливо, Сергію Льовочкіну буде цікаво довідатися, що chief of staff Білого дому Рам Емануель має аж двох заступників.
Донецька влада
Окрім рекордної кількості заступників міністра, МВС перемогло ще в одній номінації. У керівництві саме цього міністерства найбільша кількість "донецьких". Сам Могильов і п'ятеро з девяти його заступників за біографією або трудовим стажем походять з Донбасу.
Так, Василь Фаринник був заступником управління внутрішніх справ у Донецькій області; Леонід Зима кар'єрними сходами дістався до заступника начальника УМВС України на Донецькій залізниці; Дмитро Ворона працював помічником голови райсуду в Макіївці; Валерій Корячків по 2005 рік працював заступником податкової міліції Донецької області; Олександр Просолов до призначення заступником міністра був начальником міської міліції Макіївки, яку колись до нього очолював сам Анатолій Могильов.
Друге відомство за нашестям "донецьких" в своєму керівництві - це Міністерство промислової політики. Тут з підприємств донецьких олігархів походять міністр Дмитро Колєсников і троє його заступників з шести.
Так, перший заступник міністра Сергій Сиротюк до переходу Мінпром працював директором з комерційних питань Центрального гірничо-збагачувального комбінату Ріната Ахметова; заступник міністра Сергій Біленький має в своїй біографії досвід роботи експертом в "Метінвест холдингу", що належить тому ж Ахметову, а ще один заступник міністра промполітики Віталій Кравченко - колишній виконавчий директор Артемівського заводу з обробки кольорових металів, що належить братам Клюєвим.
В інших міністерствах число виявлених "донецьких" заступників менше трьох. Але ніколи не пізно виправити цей показник. Тим більше і Донецька область - найбільша за населенням в Україні.
Сергій Лещенко
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
18.08.10
У ПР заявили, що чиновникам потрібні розкішні машини: На наших далеко не заїдеш
Народний депутат України від фракції Партії регіонів Владислав Лук'янов заявив, що представникам влади потрібні розкішні автомобілі для того, щоб мати можливість гідно зустрічати високопоставлених представників поважних міжнародних інституцій.
"Ми могли б приймати делегації євроспільноти ... на нашому вітчизняному автомобілі, але, на жаль, всі ми знаємо, що на ньому далеко не заїдеш", - сказав регіонал в ефірі ТВі, повідомили у прес-службі телеканалу.
Нагадаємо, вчора ЗМІ повідомили, що 3 серпня держпідприємство Інформаційний центр, яке перебуває в управлінні Мінюсту, підписав з компанією АТ Україна - Мерседес-Бенц договір про купівлю Mercedes-Benz за 1,1 млн. гривень.
Міністр юстиції Олександр Лавринович "наполегливо порадив" керівнику Інформаційного центру відмовитися від придбаного автомобіля Mercedes.
29 липня в НУ-НС заявили, що МВС придбало для свого голови, міністра Анатолія Могильова автомобіль Cadillac Escalade вартістю мільйон гривень. Водночас, Головний спеціаліст відділу зв'язків з громадськістю ГУ МВС у Київській області Юлія Сінчак заявила, що на балансі МВС автомобіль Cadillac з'явився як доброчинний внесок приватної особи, що побажала залишитися невідомою.
Пізніше МВС заявило, що Cadillac Escalade був переданий міліції Київської області у березні, а влітку було прийнято рішення про його передачу до центрального апарату МВС з метою забезпечення супроводу іноземних делегацій по всій території держави. 30 липня в НУ-НС заявили, що Cadillac подарували міністру внутрішніх справ на день народження.
Раніше, 21 липня, прем'єр-міністр Микола Азаров на засіданні Кабміну заявив про відмову держави придбати нові службові автомобілі для чиновників. 24 липня Держказначейство розповсюдило повідомлення, що "у зв'язку з необхідністю економії та ефективного використання коштів у 2010 році, не буде здійснюватися фінансування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на придбання нових службових автомобілів".
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
"Ми могли б приймати делегації євроспільноти ... на нашому вітчизняному автомобілі, але, на жаль, всі ми знаємо, що на ньому далеко не заїдеш", - сказав регіонал в ефірі ТВі, повідомили у прес-службі телеканалу.
Нагадаємо, вчора ЗМІ повідомили, що 3 серпня держпідприємство Інформаційний центр, яке перебуває в управлінні Мінюсту, підписав з компанією АТ Україна - Мерседес-Бенц договір про купівлю Mercedes-Benz за 1,1 млн. гривень.
Міністр юстиції Олександр Лавринович "наполегливо порадив" керівнику Інформаційного центру відмовитися від придбаного автомобіля Mercedes.
29 липня в НУ-НС заявили, що МВС придбало для свого голови, міністра Анатолія Могильова автомобіль Cadillac Escalade вартістю мільйон гривень. Водночас, Головний спеціаліст відділу зв'язків з громадськістю ГУ МВС у Київській області Юлія Сінчак заявила, що на балансі МВС автомобіль Cadillac з'явився як доброчинний внесок приватної особи, що побажала залишитися невідомою.
Пізніше МВС заявило, що Cadillac Escalade був переданий міліції Київської області у березні, а влітку було прийнято рішення про його передачу до центрального апарату МВС з метою забезпечення супроводу іноземних делегацій по всій території держави. 30 липня в НУ-НС заявили, що Cadillac подарували міністру внутрішніх справ на день народження.
Раніше, 21 липня, прем'єр-міністр Микола Азаров на засіданні Кабміну заявив про відмову держави придбати нові службові автомобілі для чиновників. 24 липня Держказначейство розповсюдило повідомлення, що "у зв'язку з необхідністю економії та ефективного використання коштів у 2010 році, не буде здійснюватися фінансування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на придбання нових службових автомобілів".
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
30.07.10
Усупереч забороні Азарова чиновники продовжують купувати дорогі авто
Київський центр зайнятості оголосив тендер на закупівлю автомобіля Volkswagen Passat всупереч забороні Кабміну на придбання машин за бюджетні кошти.
Про це пише Дело з посиланням на Вісник тендерних закупівель від 26 липня 2010 року.
У ньому опубліковано оголошення Київського відділення Центру зайнятості при Міністерстві праці та соціальної політики про проведення тендера на закупівлю Volkswagen Passat.
Тендер заплановано на серпень 2010 року. Ринкова вартість автомобіля Volkswagen Passat становить від $30 тис. до $40 тис.
Раніше депутат від НУНС Геннадій Москаль повідомив, що для міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова закупили автомобіль Cadillac Escalade вартістю понад мільйон гривень.
Раніше також повідомлялося, що МВС хоче провести тендер на закупівлю 20 престижних авто, серед яких є "Мерседеси", "Ауді" і "Тойота Камрі", на що може бути витрачено від 8 до 9 мільйонів гривень.
Після оприлюднення даної інформації в пресі, прем'єр Микола Азаров назвав її "плітками", у відповідь на що газета "Дело" опублікувала офіційне оголошення з Вісника держзакупівель про наміри придбати VIP-автомобілі для МВС.
Пізніше Азаров доручив Держказначейству припинити фінансування надмірних витрат уряду - виділення грошей на придбання дорогих авто, меблів та на ремонти кабінетів.
Водночас газета "Дело" наголошувала, що заборону Азарова на купівлю дорогих авто чиновниками можна буде обійти.
Крім того, як з'ясувала газета "Сегодня", усі машини, які планує купити МВС, призначені для обслуговування перших осіб держави - президента, прем'єра, спікера, а також іноземних делегацій
Про це пише Дело з посиланням на Вісник тендерних закупівель від 26 липня 2010 року.
У ньому опубліковано оголошення Київського відділення Центру зайнятості при Міністерстві праці та соціальної політики про проведення тендера на закупівлю Volkswagen Passat.
Тендер заплановано на серпень 2010 року. Ринкова вартість автомобіля Volkswagen Passat становить від $30 тис. до $40 тис.
Раніше депутат від НУНС Геннадій Москаль повідомив, що для міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова закупили автомобіль Cadillac Escalade вартістю понад мільйон гривень.
Раніше також повідомлялося, що МВС хоче провести тендер на закупівлю 20 престижних авто, серед яких є "Мерседеси", "Ауді" і "Тойота Камрі", на що може бути витрачено від 8 до 9 мільйонів гривень.
Після оприлюднення даної інформації в пресі, прем'єр Микола Азаров назвав її "плітками", у відповідь на що газета "Дело" опублікувала офіційне оголошення з Вісника держзакупівель про наміри придбати VIP-автомобілі для МВС.
Пізніше Азаров доручив Держказначейству припинити фінансування надмірних витрат уряду - виділення грошей на придбання дорогих авто, меблів та на ремонти кабінетів.
Водночас газета "Дело" наголошувала, що заборону Азарова на купівлю дорогих авто чиновниками можна буде обійти.
Крім того, як з'ясувала газета "Сегодня", усі машини, які планує купити МВС, призначені для обслуговування перших осіб держави - президента, прем'єра, спікера, а також іноземних делегацій
Підписатися на:
Дописи (Atom)