Засновник і художній керівник Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса Володимир Кучинський, який веде курс режисури у ЛНУ ім. І. Франка, висловив бажання написати заяву на звільнення із викладацької роботи на знак протесту проти українофобної позиції теперішнього міністра освіти і науки України Дмитра Табачника.
Володимир Кучинський, який із великим пієтетом ставиться до вищої професійної освіти (давав майстер-класи в американських – Колумбійському, Єльському, Мічиганському, Пенсільванському – та англійських університетах), не поділяє тих світоглядних позицій на яких стоїть теперішній очільник Міністерства освіти.
«Не може в Україні міністр освіти бути українофобом, це якийсь театр абсурду у найгіршому значенні. Коли починає пахнути таким чимось нехорошим, треба встати і вийти», – каже режисер, який чутливо реагує на те, що відбувається з українським театром та українською культурою загалом у незалежній державі.
Це не перший «вихід» Володимира Кучинського. Уперше він пішов з театру у 1997, вдруге – у 2006 році, коли відчув, що цій країні мистецтво не потрібне й культурі тут немає місця. Тепер іде з університету, де мріяв плекати Академію гри.
«Я більше займаюся просто освітою, а для людей виглядає так, що ми займаємося театральним мистецтвом. Ми перетворюємося на Академію гри – таке місце, де в процесі практичної творчості передаємо навики, досвіди, тренінги молодим акторам. Це навчання веде старше покоління театру, акцент має бути на освіті й самоосвіті. Моє завдання спровокувати Академію гри, щоб наступне покоління творило відповідно до принципів якості й майстерності, а дух сучасності вони самі внесуть. Моя мета, моя мрія – створювати ланцюгову реакцію в культурі: люди потрапляють в наше поле, провокуються і починають перетворювати своє життя на творчість», – так формулював для себе своє місію доцент ЛНУ ім. І. Франка Володимир Кучинський.
«Культура має сенс тоді, коли діє принцип ланцюгової реакції. Коли діяльність культурних центрів спричиняє культурний вибух, культурну зміну. У нас же не видно ніякої перспективи, бо немає культурної політики. Йдеться про загальний культурний контекст. Те, який вибір робить наша країна, мені не подобається. І на це всі закривають очі – так, ніби це цілком нормально. Через усю цю незрозумілість у державі замулюються очі і серце, я не можу бути щирим, відкритим. Тому доводиться робити вибір. Свій власний, приватний», –пояснює Володимир Кучинський, театр якого усе, що робив, присвячував українському бароко у різних його проявах. Шукаючи у найтяжчі часи точку опори, що її відкриває духовну вертикаль, Володимир Кучинський і далі залишається налаштованим на камертон Василя Стуса при тому, що ніколи не дозволяв собі підміняти творчість громадською позицією.
Довідка.
Володимир Кучинський народився 1958 року у Львові. Український режисер. Заслужений діяч мистецтв України (1994). Лауреат літературно-мистецьких премій імені Василя Стуса (1989), імені Леся Курбаса (2000). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2006). Від 1988 року – художній керівник створеного ним Львівського театру імені Леся Курбаса. Театр Володимира Кучинського орієнтований на національно-етичне осмислення буття. Прямуючи до праоснов національної етики, пробує повернути пам’ять про цілісність зв’язку людини – космосу – творчості. Специфіка театру: експеримент, спрямований на розкриття акторської індивідуальності.
статті про українську політику і не тільки
