зафолловити у Твіттеріпідписатися на RSS

Cтатті про українську політику і не тільки

23.07.10

Як місцеві князьки обзаводяться столичною маєтністю

Навколокиївські землі приваблюють не лише панів із Печерських пагорбів та донецьких хижаків, а й місцевих князьків. Яскравий приклад любові до пристоличної землі демонструє голова Хмельницької обласної ради Іван Гладуняк, який зводить будинок у Бучі під Києвом.

«До такої справи треба підходити з любов’ю»

Пан Гладуняк очолює облраду з липня 2006 року і встиг зарекомендувати себе гросмейстером триходівок. Останні політичні перипетії засвідчують, що свій ніс Іван Васильович завжди тримав за попутним вітром.

Про свої смаки та уподобання Гладуняк розповів читачам на персональному сайті.“Упевнений, що колись матиму свій будинок. Бо досі мав лише квартири — ніякої навіть ділянки поки що не брав.

Шкода, що зараз не вистачає на все це часу і сил, до такої справи, вважаю, треба підійти з любов’ю, самому займатися. Але буде менше роботи коли будуватимуся”, — ллє крокодилячі сльози чиновник. Щоб далі бути чесним перед простим людом Іван Васильович переконує, що для нього гроші не є визначальним чинником. “Гроші — це тільки засіб. Вони ніколи не були для мене визначальними. Ставлюся до них не те щоб байдуже, якось без емоцій. Не люблю витрачати і не накопичую”.

Щодо останньої репліки, то пан Гладуняк, очевидно, злукавив, бо чималі кошти пішли на освоєння бучанської “цілини” під його будинок.

Поштовхом до активізації масштабної будівельної кампанії Гладуняк і К0 було рішення Бучанської міської ради від 29 березня 2007 року № 130-6-У. Відповідно до офіційного документа, І. В.Гладуняку надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 4000 кв. м, з яких 1000 кв. м — у приватну власність та 3000 кв. м — на умовах оренди (на 45 років) для обслуговування житлового будинку, господарських споруд у Бучі по вулиці Малиновського, 10-а. За цією ж адресою земельну ділянку площею 1000 кв. м на умовах оренди отримав Роман Миколайович Гладуняк, начальник головного управління контролю за благоустроєм Києва, родич Івана Васильовича. Третьою співмешканкою території виявилася Марта Василівна Гладуняк (очевидно, рідна сестра Івана), котрій міська рада виділила 2000 кв. м землі, з них одна половина спрямована для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, інша половина — передана на умовах оренди.

Важливий нюанс: загальна територія трьох ділянок становить 1,3 гектара й засаджена соснами віком від 60 до 150 років.

Чи знав голова облради Гладуняк, що йому передали землю, яка належить до Лісового фонду держави? Чи знав, що це незаконно? Мабуть, знав і розумів, але бажання обзавестися омріяною хатинкою взяло гору.

До речі, Бучанська міська рада на чолі з Анатолієм Федоруком (уродженець села Велика Медведівка Красилівського району Хмельницької ж області) спробувала змінити цільове призначення лісових насаджень. Вісім років тому, 25 червня 2002 року на міській сесії ухвалюється рішення про віднесення земель, вкритих деревною рослинністю (а це 890 гектарів, які відносяться до Держлісфонду), до земель житлової та громадської забудови.

Проте відповідь лісового відомства була негативна. По-перше, лісівники наводять постанову КМ УРСР № 869 від 15.06.1955 р., згідно з якою ліси Бучанського лісгоспу належать до лісопаркової частини зеленої зони I групи лісів. “Враховуючи надзвичайно високу рекреаційну цінність вкритої лісом площі вищеназваного населеного пункту, об’єднання “Київліс” заперечує проти зміни цільового призначення лісових земель”. По-друге, гендиректор “Київлісу” В.Червоний пояснює, що зміна цільового призначення земель лісового фонду згідно зі ст. 40 Лісового кодексу є компетенцією Кабінету Міністрів України.

За припущеннями депутата Ірпінської міської ради Віктора Бархоленка, який займається не один рік справами незаконного виділення земельних ділянок мерією Бучі, між Іваном Гладуняком та Анатолієм Федоруком відбувся бартер. “З осіб, наближених до мера Федорука, дізнався, що обидві зацікавлені особи домовилися: Гладуняк одержує в Бучі 1,3 гектара, а Федорук пропорційно отримує землі в Хмельницькій області під спорудження готельно-туристичного комплексу”. На думку пана Бархоленка, реалізувалася класична схема виділення землі через підставних осіб. “Далі три наділи Гладуняків зводяться під один паркан і йдуть на вторинний ринок або освоюються господарем”.

“Мій дім, моя фортеця”

Голова Хмельницької обласної ради каже, що в його розумінні будинок набуває рис фортеці. “Вважаю свій дім фортецею. Тому ніколи не перетворюю власну квартиру на робочий кабінет: не хочу втягувати в сім`ю. Адже моє помешкання — це моя гавань. Там має бути спокійно й затишно, там можна відпочити й побути наодинці з собою”, — пише він на своєму персональному сайті.

Робота навколо майбутнього гніздечка голови облради в Бучі закипіла наприкінці 2008 року, себто в розпал економічної кризи. Тоді місцеві мешканці організували протест проти чергової вирубки лісу. На місце події прибули представники Державної екологічної інспекції в Київській області Ковтунов та Герасименко. Вони склали акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства, у якому зазначили: зрізано 5 дерев діаметром стовбура від 50 см до 1 метра та віком 100-150 років.

Між іншим, вартість відшкодування коштів за вирубку одного дерева коливається від 5 до 8 тисяч гривень.

Ще одну підніжку підставила прокуратура Ірпеня. Прокурор П.Оніщенко виніс протест (від 19 травня 2009 року) на рішення Бучанської міської ради від 29 березня 2007 року № 130-6-У. Він вимагав від депутатів міської ради скасувати своє рішення, бо воно прийнято з суттєвим порушенням вимог чинного законодавства. Мовляв, на території Гладуняка росте 119 дерев, які підлягають вирубці й загальна сума їхньої відновної вартості становить 336,1 тисячі гривень. Тобто цю суму Іван Васильович повинен був сплатити державі. Наразі жодної копійки від вирубки держава не отримала, а протест прокурора депутати відхилили.

У заселення, яке відбувається в Бучі з порушенням законодавства, втручаються Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель. Перша структура (від 16 жовтня 2009 року) наголошує, що “переведення земель лісового фонду до категорії земель житлової та громадської забудови є порушенням законодавства.

Рішення, які призводять до знищення міських лісів, принципово не відповідають положенням статті 48 Закону України “Про охорону земель”, статті 57 Лісового кодексу, а також основним завданням Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки”.

Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель доходить висновку, що рішення Бучанської міськради від 25 червня 2002 року про віднесення земель вкритих деревною рослинністю до земель житлової та громадської забудови прийнято з порушенням вимог статей 19, 20, 39 Земельного кодексу України, пунктів 2, 10 Закону України “Про планування і забудову територій”.

Не переймаючись порушеннями законів, Гладуняк продовжує розбудовувати власну «фортецю» в Бучі.

Сусіди кажуть, що будинки нуворишів ростуть, як гриби після дощу. “Ще два роки тому тут стояв сосновий ліс, де ми збирали маслюки. Зараз же чути дирчання бензопил і як падають дерева. Про нас, корінних мешканців, ніхто не думає”, — каже пенсіонерка пані Муза. За її словами, на вулиці Малиновського залишилося кілька старих хат. Серед них хатина голови Бучанської міської організації ВО “Свобода” Володимира Завертанова (вул. Малиновського, 10). Решта будинків — новітні котеджі.

…Наклеєна реклама на стовпах у Бучі сповіщає: “Куплю цегляний будинок від 5 соток, бажано з деревами. Ціна до 400 тисяч доларів”. Такі оголошення розвішано й на деревах.

Цікаво, скільки з-поміж тих «фортець» і «гаваней» довкола столиці зведено й придбано місцевими князьками з різних куточків України…

Олекса Теплий