Янукович розповів китайським ЗМІ про готовність змінити Конституцію

Президент України Віктор Янукович заявляє, що вдосконалення Конституції може відбуватися лише з урахуванням інтересів громадян і їхньої думки.

Як повідомили в прес-службі Президента України, про це Янукович заявив сьогодні в Києві в інтерв'ю провідним китайським ЗМІ.

"Перш за все ми повинні затвердити традицію поваги до Конституції і її беззастережного дотримання. Це дуже важливе питання - жити за Конституцією, жити за нашим Основним законом. І як гарант Конституції я зроблю все, щоб затвердити цю традицію ", - зазначив глава держави.

Він також вкотре заявив, що прийнята в 1996 році Конституція відповідає світовим стандартам. "І це всі визнають. І коли ми торкаємося теми вдосконалення Конституції, то тут на перше місце повинні виходити інтереси громадян, їхні думки ", - сказав Янукович.

Він наголосив, що реформи регіонального самоврядування та проведення адміністративної реформи неможливі без змін до Конституції.

"Існують, як відомо, рекомендації Венеціанської комісії і Ради Європи, подані ще в 2004 - 2005 роках. Слід повернутися до їх розгляду. Для вдосконалення Конституцією необхідний консенсус у парламенті, необхідна конституційна більшість. Без цього не обійтися ", - сказав Президент.

Водночас, він наголосив, що "основний критерій для мене, коли мова заходить про вдосконалення Основного закону держави, - це думка людей і повага і беззастережне виконання чинної Конституції".

Як повідомлялося, виступаючи на Майдані Незалежності в Києві з нагоди Дня незалежності Президент Віктор Янукович запропонував удосконалити Конституцію України.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Банкова доводить, що Янукович нагороджує на рівні Кучми?

Президент Віктор Янукович нагородив 396 осіб державними нагородами з нагоди Дня Незалежності.

Відповідні дані "Українській правді" передала адміністрація глави держави.

Також Банкова навела кількість нагороджених державними нагородами з нагоди Дня Незалежності по роках, починаючи з 1995.

Зокрема, згідно зі статистикою президентської канцелярії, найбільше указів про нагородження до Дня Незалежності підписав Віктор Ющенко у 2009 році - 992. Найменше - Леонід Кучма у 1995 - 48.

Як відомо, з нагоди 19 річниці незалежності Янукович нагородив орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня нардепа і найбільшого олігарха України Ріната Ахметова.

Крім нього "Ярослава Мудрого V ступеня" отримав голова фракції Партії регіонів у Верховній Раді Олександр Єфремов.

Такий же орден отримали керуючий Одеською єпархією, митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел (Олексій Саввін), депутат литвинівець Ігор Шаров.

---

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Виявляється vip-дорогу Януковича "замовила" УЄФА

"Укравтодор" повідомив, що ремонтні роботи на дорогах в бік Конча-Заспи та Межигір'я виконані на вимогу УЄФА.

Про це йдеться у відповіді відомства на запит віце-спікера Миколи Томенка, який звернувся до керівництва "Укравтодора" з вимогою роз'яснити, на підставі яких рішень та за які кошти здійснюється ремонт цих доріг.

Відомство зазначило, що багаторічна проблема транспортного сполучення на підходах до столиці потребує невідкладного розв'язання напередодні проведення в Україні Євро-2012, повідомляє прес-служба віце-спікера.

В листі зазначається, що відповідні застереження з цього питання були висловлені в процесі підготовки України до Євро-2012 міжнародними установами і, зокрема, УЄФА.

Також повідомляється, що до 2012 Укравтодор року повинен завершити розпочаті ремонтно-будівельні роботи за маршрутами Євро-2012 на підходах до Києва по автодорогах Київ - Чоп, Київ - Одеса, Київ - Ковель - Ягодин, Київ - Харків - Довжанський.

Відомство також має покращити технічний стан дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, а також інших, які потребують невідкладного ремонту.

"А на дорозі Київ - Обухів та Київ - Вишгород - Десна через постійні недоремонти значно погіршилась аварійно-небезпечна ситуація, яку потрібно ліквідувати до початку Євро-2012", - йдеться у повідомленні.

Крім того, "Укравтодор" повідомив, що по автодорозі Київ - Обухів, крім ремонту проїзної частини з її уширенням на початку траси для забезпечення пропускної здатності дороги, передбачається відремонтувати існуючі автобусні зупинки з автопавільйонами.

Також планується встановити транспортну огорожу протяжністю 11,5 кілометрів, виконати роботи з розмітки пішохідних переходів у кількості 26 одиниць, влаштувати пішохідні доріжки протяжністю 2,5 кілометри та ін.

А по автодорозі Київ - Вишгород - Десна на під'їзді до Києва також передбачається відремонтувати покриття дороги, влаштувати освітлення на аварійно-небезпечних ділянках протяжністю 8,3 кілометра.

Планується покращити стан зупинок громадського автотранспорту у кількості 4 одиниці, влаштувати пішохідні доріжки довжиною 1,5 кілометри та реалізувати інші заходи, пов'язані з безпекою руху.

---

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Дюжина ножів у спину Януковичу

Наш телевізор не показує "Інтер". Не знаємо причини - чи то щось із антеною, чи локальні перешкоди, але картинка пливе і звук скреготить. Воно, звісно, не біда - каналів зараз вистачає, всі показують одне й те саме, так що "Інтером" більше "Інтером" менше...

З іншого боку, густий антиукраїнський дух, який уперто розповсюджує найбільший канал України, для нас особисто є неприємним, тому у відсутності "Інтера" в нашій хаті є навіть своєрідний позитив. Атмосфера чистіша.

Мабуть, саме через це ми пропустили удар. Інформаційний. І якби не дзвоники журналістів з проханням прокоментувати ролики до Дня незалежності, то певно, й не дізналися б про шикарний, просто неймовірний проект цього самого "Інтера". І не відчули б катарсису.

Чотирнадцять національностей вітають Україну з Днем народження (цікаво, до речі, що їх перелік не збігається з переліком сумнозвісної Хартії мов нацменшин).

Усі, звісно, встигли побачити ці ролики та оцінити їх - і окрім кримських російських екстремістів та хронічних дописувачів інтернет-форумів ніхто не виявив негативу. Швидше - шок.
Настільки несподіваною здалася сама постановка питання - адже Україна традиційно представляється у нас, як країна, де живуть українці та росіяни, до речі, тим самим "Інтером" представляється. І тут раптом: роми, угорці, вірмени... І всі говорять українською. Що це? Утопія?

Звісно, знімаємо капелюха перед авторами і виконавцями проекту. Дяка вам, шановні, від усього українського народу! Хай там пишуть на форумах - і про те, що цигани співають сидячи, і про те, що росіяни виглядають карикатурно - але усі ми знаємо, чого варті найняті коментатори.

Тактовність, іронія, почуття міри, музичний та художній смак, який продемонстрували автори проекту, мабуть, довго ще слугуватимуть еталоном у висвітленні національних питань в Україні.

Можна довго хвалити кожен ролик, який відштовхується від банального сприйняття національних рис на рівні - вірмени-шевці, білоруси-бульбаші, поляки-католики, євреї-хедер - а зрештою переходить на вищий рівень естетичного осмислення, не порушуючи однак законів жанру.

Проте окремо хочеться подякувати за образ росіян. І не тому, що "ховали тещу - порвали два баяни". А тому, що це, мабуть, вперше на "Інтері" ми бачимо не радянсько-бандитсько-спецназівське обличчя братнього народу, а людський, трохи смішній, однак тому і симпатичний образ живої людини.

Вперше "Інтер" змалював нам росіянина, не як москаля, а як по-справжньому самобутню людину, яка живе своїм життям, але при цьому цінує і шанує Україну. Ми довго жили в Росії, об'їздили усі регіони, маємо там багато друзів і можемо підтвердити - вони й справді такі.

За межами Кремля живуть нормальні люди, які не вписуються у стандарти українського та російського телепоказів. Ми чули, як вони співають у природних умовах, як веселяться і як сумують.

Мабуть, тому і обурилися кримські шовіністи - аж надто не вписується картинка у експортований Кремлем образ. Але є у нас для них і хороша новина. Тельняшка та капітанський кашкет на головному персонажі вдягнуті не просто так. Вони символізують Російський Чорноморський флот як невід'ємну частину росіян в Україні. На цьому пропонуємо дискусію закрити.

Ролики на "Інтері" є свідченням революції у свідомості українців, як об'єднавчої нації для всіх, хто живе на території України.

І особливо приємно відчувати, що у цій революції є і крапля нашої праці - вже кілька років у своїх статтях ми намагаємося переконати читачів: Україна не складається виключно з українців та росіян. У нас живуть болгари, кримські татари, гагаузи, румуни... І кожен з цих народів заслуговує на підтримку своєї мови та культури.

Усі вони разом з нами складають єдиний український народ. І тільки сильна українська мова, сильна велика культура дозволить зберегти національні скарби, розсипані українськими степами, горами та лісами. Вже другий рік ми проводимо на "Країні мрій" фестивалі національних літератур, де уруми, греки, азербайджанці, кримські татари читають тексти рідними мовами і в перекладі українською. І бачимо, як від здивування слухачі поступово змінюється на захоплення - наприклад, як під час цьогорічного виступу ромської поетки Наталі Варакути.

І от раптом - такий подарунок. І від кого? Від каналу, якого у нашому телевізорі не існує!

Але серед позитивних емоцій, які охоплюють душу, коли переглядаєш ролики, візьме та й проскочить паскудна думка: "А чи самі вони розуміють, що роблять?"

Чи усвідомлює керівництво каналу, що проект до Дня незалежності - гострий ніж у спину національній та мовній політиці теперішньої влади?

Адже усвідомлення України як багатонаціональної держави ставить хрест на двомовності. Субтитри, якими супроводжуються діалоги українських громадян у роликах, затверджують роль державної мови як мови міжнаціонального спілкування.

А виконання Гімну російською (хай і не без огріхів у перекладі) та, скажімо, їдиш (тут ми, на жаль, переклад не змогли оцінити) назавжди ховає міф про особливість статусу російської мови в Україні.

Чи розуміють вони, що після цих роликів доведеться відмовитися від викоханого гасла "Дві мови - одна держава"? Хоч би через те, що мови - не дві.

Здається, ми вкотре наштовхнулися на філософську категорію, яку можна назвати "сила правди". Це ефект, з яким стикається будь-яка по-справжньому талановита людина, коли береться за теми, більші за себе.

Коли велич матеріалу затягує і примушує писати та знімати правду незалежно від політичної позиції замовника. І піддавшись "силі правди" автори ще раз підтвердили свій талант. За що їм іще раз дякуємо.

Тільки от залишається незрозумілим - лагодити вдома антену чи ні.

Брати Капранови

---

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Міліція не вірить, що харківського журналіста втопили. Хтось їх плутає?

У міліції сумніваються, що харківського журналіста Василя Климентієва втопили.

Про це йдеться в повідомленні ДГЗ МВС.

Правоохоронці передбачають в тому числі і найтрагічніший розвиток подій, адже Климентьєв характеризується як людина обов'язкова та акуратна. Він ніколи би так не вчинив зі своїми рідними, якби не втручання "зовнішніх чинників та обставин", зазначили в міліції.

" Хоч тіла його поки не знайшли, але підстав аби вважати, що відбулася трагедія достатньо. Досвід підказує, що це буде важка справа і в розслідуванні вона забере чимало часу", - заявив міністр Анатолій Могильов.

"Окрім телефону у човні на Печенежському водосховищі знайдено і ключі від квартири Василя Климентьєва. Проте, як і виявлення телефону, у міліції ці речові докази по справі не викликають аж занадто великого оптимізму, оскільки барсетка з документами, яка була з журналістом зникла разом із володарем, а ключі натомість були акуратно приховані у човні", нагадали в міліції.

У зв'язку з цим правоохоронці не виключають спробу увести слідство у хибному напрямку, оскільки принаймні півтора десятка водолазів та кілька спеціалістів з ехолотами перевірили велику частину дна. Але результату це не дало.

Також було "прочесано" прилеглу територію навколо водосховища - з таким же підсумком.

Отже версія про втоплення поки що не знаходить свого повного підтвердження, але в цьому напрямку робота продовжується, зазначили в міліції.

"Зараз по справі щодня "прокручується" величезний обсяг оперативно-розшукової роботи: допитують всіх, хто мав зустрічі з Климентьєвим протягом останнього часу, встановлюються контакти за списком останніх дзвінків, проводяться допити свідків. За участі експертів триває пошук автомобіля, на якому ймовірно виїхав журналіст, тобто жодна з версій і напрямків розшуку не відкидаються остаточно", - наголосили в міліції.

Ідуть пошуки людини, яка працювала разом з ним по збору інформаційних матеріалів для нової статті. Крім того, правоохоронці допитуватимуть осіб, яких було піддано критиці у матеріалах Климентьєва.

---

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Демократія – гарантія економічного поступу

Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото...
Григорій Сковорода

Ряд соціологічних опитувань, проведених до річниці Дня Незалежності, вказують на присутність у відчутної частини українського суспільства ностальгії за радянським минулим. Цю ностальгію, серед іншого, можна трактувати також як ментальну неадаптованість до умов сучасного світу.

До якоїсь міри в цьому відчувається певний символізм наших днів. Не підтримуючи незалежність, тим самим, керуючись певними міркуваннями, чи несвідомо, - люди обирають залежність від іншого суб'єкта прийняття рішень.

Не вдаючись до геополітичного аспекту цієї проблеми, таке небажання чи неспроможність приймати рішення самостійно, та, що важливіше, нести за них відповідальність, пояснює також відсутність гострого суспільного запиту на економічні реформи. Адже реформи на практиці втілюються не бюрократами й стосами їхніх документів, а, насамперед, ініціативними самостійними особистостями, які вбачають у змінах можливість краще себе зреалізувати.

Очевидно, що будь-яка особистість здатна реалізувати себе лише в середовищі, яке забезпечує їй достатній рівень свободи та мотиваційні стимули.

Чисельні соціальні експерименти в історії людства переконливо доводять, що таким середовищем є демократична політична система й ринкова економіка, які діють як одне ціле.

Із прадавнього часу народ і ринок були єдиними частинами моделі організації суспільства. Тож демократію можна розглядати, радше, як природну проекцію їхньої взаємодії на політичне життя.

Ще в 1919-му році, відомий в усьому світі український економіст Михайло Туган-Барановський так пояснював мізерні показники продуктивності праці в Російській Імперії. Поза технічною й технологічною відсталістю, він указував на те, що "...своїм культурним рівнем Російська Імперія стояла надзвичайно низько. А ця культурна відсталість була в безпосередньому зв'язку із загальними політичними й суспільними умовами існування Російської Імперії".

Століття соціальних експериментів тоталітарних імперських режимів, спочатку російського, а потім червоного, перевернули з ніг на голову цінності й соціальні мотивації людей.

Обмеження свобод, придушення ініціативи, знецінення особистості, нешанобливе ставлення до власності, плекання страху перед владою, окремішність держави від суспільства, ставлення до громадського як до нічийного, відсутність мотивацій працювати добре, яке призвичаїло до "халтури" - це не те, що може забезпечити перевагу в сучасному світі.

Проте, і на двадцятому році незалежності в країні відчувається тотальна відсутність суспільного усвідомлення, що народ, демократичні свободи й ринкова економіка - нерозривні поняття.

Людей, які наголошують на фундаментальності свободи, чи то не розуміють, чи то не сприймають.

Однак, незважаючи на чисельні спроби відомих політичних персонажів підкупити нас "формулою щастя", де на перше місце ставиться матеріальний достаток, світовий досвід багатьох десятиліть беззаперечно вказує: успіхи ринкової економіки неподільно пов'язані з демократією.

Звичайно, знайдуться ті, хто буде це заперечувати, посилаючись на приклад Китаю. Можна довго сперечатись про природу позитивної економічної статистики піднебесної. Втім, і найзапеклішим опонентам прийдеться визнати, що лібералізація економіки потягнула за собою повільну демократизацію китайського суспільства.

Доречно згадати, що й Радянський Союз почав розвалюватись після деякої економічної лібералізації, яку почав здійснювати Михайло Горбачов.

Можна з легкістю стверджувати, що, за своєю природою, ринкова економіка це демократичний механізм, який, як і у випадку з демократичною політичною системою, віддзеркалює волю більшості й задовольняє інтереси меншості. Процес відбувається через взаємодію попиту й пропозиції, маркетингові дослідження, соціальні опитування, фокусні групи, діяльність супермаркетів чи бутіків, і таке інше.

До якоїсь міри, ринок набагато демократичніше явище ніж будь-які формальні інституції демократії - вибори, ради, суди, чи, тим паче, виконавча влада.

Ідеальний ринок завжди працює в інтересах народу й захищає себе від обмежень, ієрархій, примусу, чи домінування.

Як слушно стверджують Даніель Єргін і Джозеф Станіслав у праці "Командні висоти", ринок як "система, що базується на правилах, власності, договорах та ініціативі, є більш справедливою й не допускає свавілля й безконтрольності влади держави та інших інституцій".

Відтак, у цілому світі саме підприємці виступали проти зухвалості влади, привілеїв наближеної до влади олігархії, заперечували постулати та ідеологеми, які нав'язувались владою. Це, свого роду, ідеалістична опозиція прагматиків.

Щось подібне трапилось й в Україні під час Помаранчевої революції, яку поточна влада тепер намагається витерти з історії.

Колись теоретики марксизму нещадно критикували капіталістичний соціальний порядок за анархію й відсутність планування виробничих методів. Так само, вагома частина українського суспільства вважала хаосом, безпорядком і безвладдям - нашу спільну спробу жити в нових умовах демократії останні п'ять років.

Мабуть, саме суспільство виявилось неготовим до викликів, які перед нами ставить щоденний вибір. В яку правду вірити, яку позицію обрати, яким чином проявити себе в суспільстві, як відстояти свої права?

Ідеї патерналістичної соціалістичної держави настільки укорінилися в економічне, політичне й суспільне життя, що нам не сила було геть відкинути популізм. На його хвилях до влади приносило людей, які за методами своєї роботи не мали нічого спільного ані з демократією, ані з ринковою економікою.

Треба визнати, що громадянське суспільство розвивалось вкрай інертно, навіть не дивлячись на порівняну відкритість влади та її чутливість до громадської думки. Особливо - у порівнянні із сьогоденням.

Звичайно, суспільству потрібно спростити собі пояснення тих процесів, що мали місце від часу Помаранчевої революції. І найпростішим стало знайти цапа-відбувайла.

Ми захопилися критикою президента. Втім, насправді, уся наша демократія трималася не на громадянському суспільстві, а, винятково, на позиції Віктора Ющенка. Про це красномовно свідчить блискавичне згортання громадянських свобод і ревізія курсу у виконанні сьогоднішньої влади.

В останні роки було модно стверджувати, що на Майдані люди стояли за свої інтереси й цінності, та після заміни лише однієї людини, виявилось, що ані "демократичні" політичні партії, ані громадянське суспільство не здатні відповісти на виклики реваншу.

Як людина цілком незаангажована в політичні рухи чи їхнє обслуговування, я вважаю, що справедливо віддати належне зусиллям Ющенка.

Адже сьогодні ми не вболіваємо про те, що влада Януковича-Азарова відмінила хоч одну "проривну" реформу Юлії Тимошенко. А ось що болить нас усіх, так це наступ на речі, які відстоював Ющенко: національна ідентичність, правдива історія, поширення вжитку української мови, незалежне тестування, твердість позиції в стосунках із Росією.

Більше того, маю переконання, що саме усвідомлення важливості цих питань не дасть нам втратити демократію.

Спроби сьогоднішньої влади запровадити тотальне домінування у всіх сферах життя приречені на поразку.

У сучасному світі демонтаж демократії - це одночасно шлях до зубожіння народу. Особливо в час становлення інформаційного суспільства, коли така боротьба проти свободи відчувається як "вчорашній день". Адже інформація за своєю внутрішньою природою протистоїть диктатурі й обмеженням свобод будь-якого ґатунку.

Усіх же, хто йдуть проти течії часу, буде зметено його хвилями.

Нам же потрібно відмовлятись від великих очікувань на нових вождів і реформи згори. Треба долучатись до активного громадського й політичного життя, щоб відстоювати власні права та свободи.

І таким чином змінювати країну.

Можливо, у нашу епоху і Григорій Сковорода погодився б, що свобода, хоч і не золото, - та все ж гарантія добробуту народу.

Роман Сон, політичний оглядач

---

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

ЗМІ: Харківського журналіста викрали з метою зірвати призначення нового глави ГУ МВС в області

Справу зниклого харківського журналіста Василя Климентьєва скерували в Головне слідче управління МВС, але не відкидається, що її запросить Генпрокуратура. Джерело газети Сегодня повідомило, що Климентьєв міг стати пішаком у місцевих інтригах проти голови обласної податкової Станіслава Денисюка, який нібито повинен був очолити міліцію Харківської області.

Як пише видання, за даними джерела в правоохоронних органах, найближчим часом в ГУ МВС Харківської області мала відбутися рокіровка: голова податкової Станіслав Денисюк зайняв би місце начальника УВС Мартинова (Михайло Мартинов - начальник ГУ МВС в Харківській області - ред.), і супротивники цього призначення вирішили використати Климентьєва як розмінну монету. "Комбінація розроблялася з урахуванням поганих відносин Денисюка та Климентьєва. Після зникнення останнього Денисюка головним міліціонером не зроблять ніколи", - повідомило джерело в УВС області.

Газета Новий стиль, головним редактором якої був Климентьєв, почала виходити у 2004 році невеликим тиражем, писали і друкували її в приватному будинку редактора, "героями" розслідувань переважно ставали харківські держслужбовці. Сегодня зазначає, що найчастіше на сторінках звинувачення в корупції отримували головний податківець області Станіслав Денисюк і заступник прокурора області Сергій Хачатрян. "Відомо, що Климентьєв напередодні зникнення вкотре готував матеріал про Денисюка і їздив на зйомку його дачі. 15 серпня на березі Печенізького водосховища (50 км від Харкова, поряд з дачею Денисюка) випадковий перехожий знайшов телефон Климентьєва. Відтоді водолази не перестають прочісувати дно водойми", - зазначає Сегодня.

За даними джерела видання, "нелюбов" між Денисюком та Климентьєвим сягає корінням в історію, коли вони не поділили бізнес.
Сам же глава податкової Денисюк упевнений, що "ця ситуація - чистої води провокація, спрямована на те, щоб мене дискредитувати".

"Я з ним (з Климентьєвим - ред.) особисто спілкувався лише раз. Він уже років 15 пише про мене одне й те ж: десь щось трапилось - винен Денисюк", - заявив голова обласної податкової.

Глава МВС Анатолій Могильов пояснив причину переведення справи. За його словами, є підстави вважати, що Климентьєва немає в живих. Крім того, зазначив Могильов, до справи можуть бути причетні співробітники правоохоронних органів - чинні та звільнені. "Тіла ми поки не знайшли, але підстави вважати, що він загинув, достатні", - сказав Могильов.

Водночас, начальник прес-служби ГПУ Юрій Бойченко повідомив, що генпрокурор дійсно може вимагати кримінальну справу щодо Климентьєва з МВС, якщо вважатиме за потрібне. "Враховуючи, що головному редактору газети Новий стиль могли помститися колишні і чинні співробітники міліції, яких критикувало видання, для об'єктивності розслідування матеріали має право забрати у своє провадження Генпрокуратура", - зауважив Бойченко.

У свою чергу голова Національної спілки журналістів України Ігор Лубченко повідомив ще одну версію. "Поки в справі багато незрозумілого. Як правило, журналістів бояться на етапі підготовки матеріалів, а не коли публікація вже побачила світ. І ще кажуть, Климентьєв збирався купувати дачу, і при ньому була велика сума. Можливо, ця версія теж потребує відпрацьовування" , - заявив він.

---

Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

СБУ допитує осіб, які контактують з іноземними журналістами

Служба безпеки України проводить допити осіб, які контактують з іноземними журналістами.

Про це "Українській правді" повідомив кореспондент німецької газети Frakfurter Allgemeine Zeitung Конрад Шуллер.

За його словами, співробітники Служби безпеки неодноразово зустрічались з людьми, з якими він контактував в України під час підготовки журналістських матеріалів під час президентської кампанії.

Як повідомив журналіст, ці зустрічі мали місце в кінці квітня 2010 року.

Кореспондент стверджує, що ще в червні цього року він звертався з офіційним листом до голови СБУ Валерія Хорошковського з вимогою пояснити мету та підстави таких зустрічей.

Конрад Шуллер також розповів, що вчора під час інтерв'ю Віктором Януковичем він особисто проінформував про цю ситуацію голову держави.

Подробиці контактів СБУ з співрозмовниками німецького журналіста читайте незабаром в інтерв'ю Конрада Шулера «Українській правді».

---

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Яка нам потрібна опозиція?

Не встигла в Україні сформуватися нова вертикаль влади, як одразу було проголошено про створення опозиції. Причому одразу кількох. Однак, як з'ясувалося, це далеко не той випадок, коли кількість переходить у якість.

За весь час функціонування нової влади жодна з опозиційних сил не проявила себе як реальна політична сила. Звичайно, можна згадати численні акції, які намагалися проводити політичні сили, що визначають себе опозицією. Але їхній зміст, м'яко кажучи, реалізовувався у вигідному для влади ключі.

Наприклад, візьмемо ситуацію з візитом в Україну Патріарха Кирила.

Українська опозиція розгорнула довкола цього бурхливий протестний рух, який не приніс жодних реальних наслідків. Натомість відштовхнув від підтримки, навіть потенційної, опозиційних сил - значну частину українського суспільства.

Усе це виглядає дуже зручним для влади, яка на такому тлі може легко себе позиціонувати як "єдиного захисника православ'я".

Або: нещодавно опозиційні сили розгорнули кампанію проти утисків свободи слова та цензури. При цьому якось на другий план виходить питання про те, що будь-які прояви цензури виникають не на пустому місці, а вмотивовані.

Власне, обмежують інформаційні потоки тоді, коли є що приховувати.

Так от про останнє - про приховуване - як раз ніхто з опозиціонерів не поспішає говорити.

Наприклад, жодної аргументованої критики з боку опозиційних сил не зазнав Меморандум між Україною та МВФ.

Той, хто читав даний документ, той знає, що критикувати там є що. Мова й про замороження заробітних плат бюджетників, і про підвищення пенсійного віку для жінок. Про це чомусь в опозиційних силах скромно мовчать, хоча треба "трубити" про це на кожному кроці.

Чому мовчать? Мабуть, тому що й самі опозиціонери, читай, учорашня влада, - не безгрішні в цьому плані. Крім того, будь-яка критика МВФ, навіть і опосередкована, очевидно, дуже небезпечна для українських опозиціонерів.

На осінь намічено розгляд остаточної редакції нового Кодексу законів "Про працю" (Хари). Саме цікаве, що в першому читанні даний закон було ухвалено майже одностайно, окрім комуністів.

Так от, цим цікавим документом передбачено, зокрема, відмову від 8-годинного робочого дня. За умови "погодження" із профспілками робочий час можна буде продовжувати ледь не до нескінченності. Причому профспілки повинні бути не якимись "зі сторони" - а "офіційними". Крім того, роботодавець зможе встановлювати самостійно штрафні санкції для робітників.

Тобто, "узгодивши" питання зі "своїми" профспілками, роботодавець зможе експлуатувати офіційно своїх робітників за зразком перших капіталістичних мануфактур.

Ще він зможе суттєво економити на заробітній платі - "штрафуючи" кожного місяця робітників десь на півзарплати. Особливо актуальними подібні норми будуть для невеликих "моногалузевих" міст з одним великим підприємством. Там місцеві мешканці все одне не матимуть змогу змінити роботу. А тому змушені будуть працювати за новими нормами.

Політичне чуття підказує, що даний законопроект буде ухвалений восени без особливих проблем та труднощів. Так само, як це було вже в першому читанні. "Класове чуття" спрацює в чергове, об'єднавши представників великого капіталу із влади та опозиції.

А вже про Податковий кодекс і говорити нічого.

Яку б редакцію даного документу не було ухвалено, у будь-якому випадку цей документ не буде сприяти розвитку малого й середнього бізнесу. Очевидно, що він для цього й не призначається.
Знову ж таки, адекватної реакції з боку опозиції ми не дочекалися.

Після того як вищеназвані фундаментальні документи будуть ухвалені, можна буде переходити й до інших, не менш вагомих ініціатив, які зараз перебувають лише в стані несміливих заяв. Це й впровадження ПДВ для селян, і інші, не менш "цікаві" ініціативи.

Фактично, готується масштабний наступ на права всіх основних соціальних верств України: робітників, малого й середнього бізнесу, бюджетників.

А опозиція про це мовчить.

Виникає питання: а, може, усі вищеназвані акції цілком відповідають фундаментальним, а не декларативним, інтересам опозиційних сил не менше ніж владних?

Якщо взяти на озброєння досвід РФ, де ряд політичних процесів пройшли значно раніше, то українську опозицію можна розподілити на три основні течії:
- олігархічна квазі-опозиція;
- ліберально-демократична інтелігентська опозиція;
- неорганізовані суспільні верстви.

Олігархічну квазі-опозицію в російському сценарії представляв рух "Отечество - Вся Россия". Мало хто зараз пам'ятає про цього політичного монстра епохи "пізнього Єльцина". А між іншим, тоді це була найпотужніша партія. Яка, проте, після виграшу Путіна на президентських виборах, не довго була в опозиції, а досить швидко влилась в стрункі ряди "Єдиної Росії". Не було їм чого ділити. Бо в плані соціально-економічних інтересів великий капітал та регіональні еліти досить швидко знайшли точки дотику.

Відповідно, увесь тягар опозиційної боротьби ліг на російську ліберальну інтелігенцію. Проте, вона досить швидко скотилась в маргінал. Проблеми, які піднімали російські ліберали, були чужими та незрозумілими для народу. Відповідно, сама ідея опозиційності в Росії активно маргіналізувалася.

А на цьому тлі періодично відбувалися прояви соціального протесту, наприклад, проти монетизації пільг, - неорганізованого, а тому малоефективного.

Саме така модель впроваджується в Україні.

Тільки роль ліберальної інтелігенції за наших умов перебирають на себе націонал-патріоти.
А тим часом, поки українські опозиціонери будуть займатися взаємним поливанням брудом, у Верховній Раді будуть спокійно ухвалюватися законопроекти, за якими Україна й далі буде закріпачуватися.

Опозиція, якщо вона хоче бути реальною, а не паперовою, має відстоювати реальні, глибинні інтереси українського суспільства. Довкола цього можна буде об'єднати великі соціальні верстви.

Більше того, якщо позиційні сили відстоювати інтереси суспільства, то й об'єднатися їм буде значно легше. Коли ти думаєш про справу, а не про власний статус, то й ділити в такому випадку нічого.

Будемо сподіватися, що наступні місцеві вибори будуть тим санітарним кордоном, через який пройде лише справжня опозиція. Без неї - українська політична система ніколи не зможе бути повноцінною.

Петро Олещук

---

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Багатоканальний розгляд

Вчора Київський апеляційний адміністративний суд почав розгляд по суті претензій групи "Інтер" до Нацради з питань телебачення і радіомовлення про розподіл вільних частот. Перемога "Інтеру" спричинить втрату телеканалом TBi і "П'ятим каналом" телечастот, отриманих за підсумками січневого конкурсу. Під час засідання, яке супроводжувалося мітингом під будівлею суду, представники телеканалу ТВi вирішили змінити свої вимоги і тепер просять суд повністю відмовити компаніям Inter Media Group.

Суперечка стосовно результатів конкурсу на вільні телечастоти вийшла за рамки судового розгляду. Вчора задовго до початку засідання в будівлі Київського апеляційного адміністративного суду (КААС) зібралося близько 200 активістів громадських організацій і представників творчої інтелігенції для проведення пікету на підтримку "П'ятого каналу" і ТВi. У руках вони тримали плакати "Свободу слова в Україні!" і "Цензура - ознака відсталої країни!" Праворуч від входу була встановлена сцена, з якою учасники мітингу читали вірші і виконували українські пісні.

Підсумки конкурсу на вільні телечастоти в 67 містах Нацрада з питань телебачення і радіомовлення підбила в січні. У квітні група "Інтер" відмовилася від виграних на конкурсі 20 частот, заявивши, що рішення приймалося за відсутності кворуму. 8 червня Окружний адміністративний суд Києва повністю задовольнив вимоги U.A. Inter Media Group, визнавши результати конкурсу незаконними. До набрання рішенням суду чиннсті ліцензію залишилися у розпорядженні телеканалів, які оспорили судове рішення в КААС.

Велику частину засідання колегія суддів на чолі з головою КААС Анатолієм Денисовим приділила розгляду клопотань, внесених представниками TBi і "П'ятого каналу". Правда, всі вони були відхилені. Зокрема, суд відмовився залучити до судового розгляду чотирьох представників TBi і "П'ятого каналу". Серед них були журналіст Роман Чайка і шеф-редактор "П'ятого каналу" Володимир Мжельський, яким делегували відповідні повноваження зборів журналістських колективів.

- Ви маєте юридичну освіту? Ви знаєте, як здійснюється представництво в суді? Є доручення від журналістів, інтереси яких ви представлятимете в суді? - звернувся до представників телеканалів Анатолій Денисов і, не почувши ствердної відповіді, відхилив клопотання.

- Якщо в каналу не буде ефірного частотного мовлення, то ми не зможемо працювати і виробляти достатньої кількості програм. Це все, що у нас є. Для нашої компанії це питання життя, - волав до суду генеральний директор ТВi Микола Княжицький. В цей час за вікном зазвучала українська народна пісня "Розпрягайте, хлопцi, коней".

- Це ваші прибічники? - запитав у Миколи Княжицького суддя.- Зробіть так, щоб вони не заважали нам працювати.

- Ваша честь, на вулиці багато людей, які прийшли нас захищати із власної волі, і я не можу змусити їх замовкнути, - відповів гендиректор ТВi. Тоді суддя щось шепнув судовому розпоряднику, і через якийсь час спів за вікном припинився, але ненадовго.

Представникам телеканалів також відмовили в залученні до матеріалів справи аудіостенограми засідання Нацради, на якій були оголошені результати конкурсу про надання права на мовлення. На думку представника "П'ятого каналу" в суді Тетяни Малашникової, це могло б допомогти довести законність рішень Нацради.

Суд приступив до розгляду справи по суті близько 17.00. Тоді представник Тbi в суді Юрій Крайняк несподівано повідомив про внесення змін до апеляційної скарги: "Ми просили скасувати рішення Окружного адміністративного суду Києва і відправити справу на новий розгляд. Зараз же ми просимо відмовити в позові компаніям Inter Media Group".

В 18.00 Анатолій Денисов оголосив перерву до 9.00 сьогоднішнього дня.

---

Джерела: http://news.finance.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Автор нового підручника з історії України: Більшість рекомендацій Міносвіти стосувалася іміджу Росії

Минулого тижня Міністерство освіти та науки офіційно заявило, що у вересні п'ятикласники отримають оновлені підручники з історії України. Відповідальний за це чиновник Міносвіти Олександр Удод заспокоював: зміни мінімальні, і зроблені вони для того, щоб "уникнути зайвої політизації".

Під ніж, яким боролися з "надмірною заполітизованістю", пустили не лише Помаранчеву революцію, а й низку інших подій української історії. Наприклад, скоротились розповіді про УПА та Січових стрільців, а битва під Крутами взагалі "випала" з програми.

У міністерстві переконують: усі зміни робили автори, а чиновники нібито жодним чином не впливали на зміст посібників. Але автор книги для 5 класу "Вступ до історії України" Віктор Мисан дотримується протилежної точки зору.

В інтерв'ю для "Української правди" він розповів, як насправді відбувалось переписування історії.

- Коли ви почали вносити правки до підручника з історії для 5 класу?

- У 2008 році видавництво "Генеза" попросило мене внести зміни до підручника "Вступ до історії України", врахувавши зауваження і побажання, що були висловлені в процесі навчальної апробації.
По-перше, в результаті цих змін було частково скорочено текст. Здебільшого це стосувалося тих матеріалів, де переважало оцінювання подій з однієї точки зору.

По-друге, було вдосконалено навчально-методичний апарат. Окрім того, я додав деякі рубрики та переглянув ілюстрації. Після редагування обсяг підручника зменшився на 6 сторінок.

- Ці зміни повністю задовольнили міністерство?

- Так, і в 2009 році новий варіант посібника отримав гриф МОН. Навесні 2010 року видавництво завершувало підготовку макету нового видання і запропонувало дописати останній параграф. Я мав доповнити його інформацією про виборами президента 2010 року.

У результаті доопрацювання у розділі про незалежну Україну з'явилося два пункти - "Вибори нового президента" та "Чому Віктор Ющенко не став президентом України вдруге?". У цьому ж параграфі повністю зберігся фактологічний матеріал про вибори 2004 року, за винятком останніх абзаців, де йшлося про сподівання народу. Зі слів редактора видавництва, макет рукопису передали до Міністерства освіти і науки в кінці травня.

- Ви отримали якийсь відгук від урядовців?

- У другій половині червня мені зателефонували з видавництва, повідомивши, що рукопис прочитано і потрібно внести зміни до тексту. На питання, чим це обумовлено, мені відповіли: "Корекцією змісту програми для 5 класу".

Остання редакція програми затверджена МОН в 2005 році і відкоригована в 2009. Її автор - Віталій Власов (автор іншого підручника з історії - УП). Хто вносив зміни до цьогорічної програми, мені не відомо. У телефонному режимі редактор видавництва назвала ці зміни. Свого тексту з правками я так і не бачив.

ПІДРУЧНИК МАВ СФОРМУВАТИ НЕАГРЕСИВНИЙ ОБРАЗ РОСІЇ

- Що вимагали змінити в першу чергу?

- Зі змісту МОН вилучало: героїв Крут; Українських Січових Стрільців; визвольну боротьбу УПА в роки Другої світової війни; суспільно-політичні події і життя в Україні початку ХХІ століття. Також у програмі з'явилися теми, присвячені: Д. Апостолу, О. Довженку, О. Потебні, вченим ХХ ст. Я запропонував сюжети про Миколу Амосова та Олега Антонова.

Треба було відкоригувати окремі речення, замінити ілюстрації. Наприклад, запропоновано прибрати ілюстрацію "Петро І відвідує Павла Полуботка у в'язниці. Худ. В. Волков". Я забрав цей малюнок. Однак в параграфі залишився текст, де описана ця подія.

У цьому ж параграфі "17. Ліквідація української козацької держави" запропонували з рубрики "Цікаво знати" забрати легенду про золото Полуботка. Чому це зроблено - мені важко сказати, однак я забрав цей матеріал, хоча діти його завжди сприймали як цікаву захоплюючу історію.

Окрім того, мені рекомендували дописати, що до викупу Тараса Шевченка з кріпацтва долучилась імператорська сім'я.

Я зробив це, але паралельно вніс інше доповнення: "Не оминув покарання і Тарас Шевченко. Вирок - 10 років солдатчини в Оренбурзьких степах був не випадковим. Цар Микола І не міг йому вибачити і сімейної образи. В поемі "Сон" Т. Шевченко назвав царицю "опеньок засушений, тонка, довгонога".

Звідси стає зрозумілим, чому цар особисто доповнив вирок забороною: "Без права писати й малювати". Солдатчина підірвала Кобзареві здоров'я, але не здолала духу, не знищила любові до України та її народу".

Також за розпорядженням "згори" я скоротив інформацію про Українських Січових стрільців. Всього таких пропозицій було в межах 20. Вони різні. В одних випадках йшлося про те, щоб дописати якесь речення, прибрати окремі характеристики тощо.

- Чого стосувалась більшість новацій?

- Значна частина цих оцінок стосувалася російської політики в Україні. Втручання в авторський текст розпочалося з матеріалів, де описані часи Хмельниччини. Більшість міністерських рекомендацій пов'язана з формуванням дещо іншого, не агресивного образу нашого східного сусіда - Росії.

Наприклад, в параграфі "Гетьманщина" в абзаці "На півдні запанували турки й татари. На заході чинили розправу поляки. На сході на Гетьманщину наступали російські урядовці" пропонувалося прибрати останнє речення про російських урядовців.

Певна річ, що така "чистка" змінювала загальну ідею, тому доводилось переробляти текст, але не за прямими вказівками. Вищезгаданий абзац був поданий дещо в іншій інтерпретації, але збережений історичний зміст: "На півдні України запанували турки й татари. Польща та Росія, ослаблені війною, в 1667 році підписали в селі Адрусовому поблизу Смоленська перемир'я. Без відома гетьмана українські землі поділили навпіл по Дніпру. Так Лівобережжя відійшло під контроль Російської держави, а Правобережжя закріпили за Польщею".

Часткових змін зазнали матеріали про Івана Мазепу, але вони не зачепили, як на мій погляд, основного - Мазепа постає зі шкільного підручника як патріот, освічена людина, меценат, яка боролася за Україну. В тексті параграфа, в історичних джерелах збережений його патріотичний дух, велич політика і громадянина.

Я ВИРІШИВ: "НЕМАЄ ШУХЕВИЧА - НЕ БУДЕ Й КОВПАКА!"

- Щодо новітньої історії було багато рекомендацій?

- Найбільш вражаючою стала пропозиція стосовно параграфа "24. Війна". Я мав замінити фото Романа Шухевича на Сидора Ковпака та написати, що загони УПА воювали проти радянських військ і партизан. А те, що вони воювали і проти нацистів - викинути!

Певна річ, як автор я опинився перед проблемою вибору в дуже принциповому питанні. Вихід було знайдено: немає Шухевича - не буде й Ковпака! Немає правдивої інформації про УПА - не буде інформації про радянську армію та партизан. Тому в новій редакції параграфа "Війна" основний акцент у змісті зроблено на боротьбу українського народу. Тут згадуються партизани, підпілля, УПА, радянська армія, однак діяльність окремих підрозділів не розкривається: "Боротьба українського народу сприяла визволенню окупованих нацистами земель. Ворог не мав спокою ні на фронті, ні в тилу. День за днем народні месники наближали перемогу", і так далі.

Останній параграф підручника хронологічно завершується 2001 роком - святкуванням десятиріччя незалежності. Все те, що писав про вибори 2004-го та доповнення про вибори 2010 року було знято без моєї згоди на основі відсутності цього матеріалу в навчальній програмі.

- Чи траплялось переписування історії в попередні роки?

- Це вперше з 1995 року (тоді з'явився перший підручник Віктора Мисана у видавництві "Генеза" - "Оповідання з історії України та рідного краю" - УП) мені як автору вказують, що писати, а чого не писати. За 15 років співпраці з видавництвами, Міністерством освіти і науки України ніхто не дозволяв собі подібного.

Це не означає, що впродовж цих років не було критики, зауважень, пропозицій щось змінити чи дописати. Все це було, однак вирішувалося в інший спосіб. Це наводить на сумні роздуми та прогнозування невтішних перспектив в шкільній історичній освіті. Оптимізує настрій той факт, що все, що досліджено, створено, написано з 1991 року не можливо переписати, спалити, втопити, знищити.

Як людина, громадянин, вчений, педагог я категорично проти переписування програм та підручників. На жаль, наша вітчизняна освіта та її очільники залишаються в полоні політики і політиків та діють за принципом: "Что барин прикажете?".

Чому ж все-таки долучився до корегування змісту підручника? Я міг би відмовитися і сказати: "Або друкуйте те, що є, або іншого варіанта не буде". Певна річ, що в такому випадку нове видання не побачило б світ. З'явилося б інше - нових авторів. Не виключена можливість, що серед цих авторів були б Гмирі, Шиловцеві, Симоненки, Вітренки. То чи потрібна нам історія в їхній інтерпретації?

Катерина Каплюк

---

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Янукович хоче бачити менше представників кримських татар

Президент Віктор Янукович скоротив персональний склад Ради представників кримськотатарського народу з 33 до 19 осіб.

Відповідний указ розміщено на сайті президента.

В оновлений склад Ради увійшли представники Меджлісу на чолі з лідером Мустафою Джемильовим, активісти партії "Міллі Фірка" Васві Абдураїмов, Ільмі Ідрисов і Сервер Ізедінов.

Також в списку фігурує екс-віце-прем'єр Криму Лентуна Безазієв, представник партії мусульман Криму Садик Берберів, головний редактор кримськотатарської газети "Голос Криму" Ельдар Сеітбекіров.

Крім того, своїм указом Янукович пропонує затверджувати персональний склад ради не за поданням глави ради, а за поданням особисто президента.

---

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Герман: "Чим вам заважає російський флот?"

Заступник глави адміністрації президента Ганна Герман заявила, що не відноситься до "націоналістичного лобі" в оточенні Віктора Януковича.

Про це вона сказала в інтерв'ю газеті "Сегодня".

"На Заході України кажуть, що я проросійська - оскільки вважаю, що російськомовні громадяни повинні мати ті ж права в Україні, що й україномовні", - зазначила Герман.

"Ви от говорите про "націоналістичне лобі", тому що вважаю, що українську культуру треба підтримувати. Як я до цього відношуся? Я до цього не відношуся", - заявила вона.

Відповідаючи на питання щодо рішень суду, якими у Степана Бандери та Романа Шухевича відібрали звання Героїв України, чиновниця сказала: "Кожен громадянин України повинен поважати рішення суду. Буде інше рішення - будемо поважати його".

Крім того, вона назвала Харківські угоди про продовження базування Чорноморського флоту Росії в Криму в обмін на зниження ціни на газ "великим успіхом президента".

"Не можна танцювати на примітивному патріотизмі: чому коли Андрухович пропонує Криму і Донецьку відокремитися від України - це сприймається в порядку речей, а коли президент досягає важливих угод - це вважається зрадою національних інтересів?", - запитала Герман.

"Чим вам заважає флот? Треба виходити з інтересів самих людей. Подивіться соцопитування: більшість севастопольців не хочуть, щоб ЧФ РФ пішов", - підкреслила вона.

"Інша справа, що робочі місця і гідна зарплата в Криму повинні бути незалежно від того, стоїть там російський флот, чи ні. І над цим треба працювати", - вважає чиновник.

Також, відповідаючи на питання про свої стосунки з міністром освіти Дмитром Табачником, Герман сказала: "Те, що ми з Табачником часто полемізуємо, зовсім не означає, що ми не співпрацюємо".

"Ми ведемо діалог, іноді сперечаємося, але це доброзичлива полеміка, і ми часто знаходимо спільний вихід із ситуації. Я ні з ким не ворогую в нашій команді. Те, що я, часом, висловлюю відмінні від інших погляди, пояснюється тим, що я із західного регіону, з іншого середовища", - вважає вона.

---

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

19 років незалежності: влада стала абсолютно незалежною від думки народу

24 серпня в усіх регіонах нашої країни широко відзначали 19-у річницю української незалежності. І справді 19 років тому український народ сказав тверде «так» створенню вільної незалежної самостійної і унітарної держави. Проте давайте спробуємо розібратися, що таке справжня незалежність і яким чином громадяни України можуть впливати на долю своєї країни.

На мій погляд, незалежність держави – поняття глибше, ніж просто дата в календарі, покладання вінків і трибунні пафосні розмови. Це, напевно, філософія існування держави, філософія буття суспільства і моральне сприйняття життя кожною людиною.

Переконаний, що незалежність держави – це не лише територія, прапор, герб і національна валюта. Думається, що передусім незалежність країни визначається сукупною незалежністю наших громадян, для яких головними критеріями життя в сучасній державі мають стати моральність, духовність, дотримання громадянських прав і свобод. Особливо слова і свободи щодо права відстоювати людську гідність.

Але саме ці фундаментальні свободи й зневажаються нинішньою владою, що загрузла в корупції і безвідповідальності, уседозволеності і безкарності. Тобто головна відмінна риса незалежності по-українськи – це те, що влада непідзвітна своїм громадянам. Упевнений, що саме тому це свято не стало всенародним, а номенклатурно-провладним.

Смію стверджувати, що саме влада стала абсолютно незалежною від думки свого народу, який, у свою чергу, вимушений плазувати, раболіпствувати, принижуватися, просити, кланятися, платити. І все заради того, щоб вижити в умовах нашої залежності від них.

Держава сьогодні в особі влади грає зі своїми «підданими» в гру без правил, у якій нам відводиться роль мовчазних декорацій. Для незгодних і здатних мислити і аналізувати, таких, що мають людську гідність і прагнуть бути громадянами, держава утримує (власне, ми утримуємо) величезний і різношерстий апарат пригнічення наших свобод у вигляді всіляких контролюючих (а часто каральних) т.з. правоохоронних (які часто нехтують правами) й інших інструментів, покликаних захистити ЇХНЮ незалежність від НАС і підкреслити нашу повну і беззастережну залежність від них.

Варто простежити хронологію останніх рішень влади, аби переконатися в тому, що демократичні принципи сучасних європейських держав в Україні поки що не прижилися, і основного носія влади, тобто народ, просто ігнорують.

Згадайте створення парламентської коаліції, або “тушкопад”. Абсолютно очевидно, що таке «переформатування» нашого нібито вільного волевиявлення на парламентських виборах-2007 не додає громадянам незалежної України усвідомлення власної значущості й відчуття своїх прав і свобод. Упевнений, що деградація найвищого законодавчого органу 46-мільйонної (поки що!) держави не додає Україні визнання й пошани.

Далі. Презентований нам Податковий кодекс від «нових, молодих реформаторів», який у народі, точніше в підприємницьких колах, прозвали «податковою інквізицією», покликаний перетворити більш як 4 мільйонів українців на слухняних і покірливих овечок, для яких податковий інспектор стає вершителем долі. «Карати не можна милувати»... І кому ставлять ВОНИ. Залежно від міри нашої до них пошани. Не думаю, що таким чином ми посилюємо в собі самосвідомість як вільних і незалежних громадян демократичної незалежної держави. Древні казали: свобода раба вимірюється довжиною ланцюга... У нашому випадку це ланцюг у вигляді кодексів, правил, постанов, заборон та інших механізмів, спрямованих на забезпечення ЇХНЬОЇ незалежності і повної свободи дій.

А були ще й «харківські угоди», що безпосередньо позбавляють нас частки державної незалежності, і прийняті вночі (чому?) основи української політики – зовнішньої і внутрішньої, – які ще більш обмежують нашу свободу й незалежність, перетворюючи Україну й українців із суб`єкта політичного міжнародного процесу в об`єкт геополітичних ігрищ.

Варто додати до цього переліку дій влади, спрямованих на обмеження наших свобод, останні “реформаторські” ноу-хау. Маю на увазі закон про місцеві вибори... Приголомшливий цинізм, правовий нігілізм і витончена форма наруги над основними правами громадянина України... Правом обирати.

Вибори начебто відбудуться, але вибору нам не дають, тому що не всі зможуть вийти на старт, а вже кому дійти до фінішу, хочуть вирішувати ВОНИ. На жаль, знову без нашої участі. А ми мовчимо, погоджуючись на цю ганебну роль слухача ЇХНІХ «вільних і безцензурних» ЗМІ, покликаних довести нас до стану повної приреченості й нездатності мислити.

Щоправда, іноді в нас настає просвітлення, і ми готові замислитися над усіма цими процесами, поміркувати над долею і нашою роллю в їхньому святі життя. Тоді нам вимикають світло, підвищують ціни на газ і тарифи на житлово-комунальні послуги, а також ціни на хліб, корвалол, а ще й пенсійний вік збільшують. Щоб не думали багато про державну незалежність і людські свободи. А дбали лишень про одне: як вижити в таких умовах...

19 років незалежності України ознаменовані передусім тим, що влада і суспільство живуть у паралельних світах, які не перетинаються. Але ми пройдемо і цей шлях і обов`язково здолаємо ті негативні тенденції, які спостерігаються сьогодні в українському суспільстві. Неодмінно настане момент, коли кожен із нас зможе гордо сказати: «Я вільний, незалежний громадянин вільної, незалежної України».

Дмитро Співак, м. Одеса

---

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Геращенко дивується, що суд у справі телеканалів не слухає першоджерел

Після засідання Київського апеляційного адмінсуду про позбавлення ТВі та «5 каналу» частот склалося враження, що рішення суду вже написане.

Про це, як повідомили УНІАН у прес-службі ТВі, сказала народний депутат від НУ–НС, голова ТСК з питань розслідування цензури у ЗМІ Ірина ГЕРАЩЕНКО. За її словами, вразило те, «що суд не захотів долучити аудіозапис скандального засідання Нацради й не захотів запросити свідків – членів Нацради. Це дивина, коли суд не хоче вислухати першоджерело. Складається враження, що рішення вже написане».

«Не дай Боже у нашій країні потрапити до лікарні чи до суду. Навіть коли за тобою стоять два телеканали, журналісти, які можуть підтримати, дуже важко відстоювати свої позиції. Сьогодні суд відмовив у проханні журналістам бути стороною в процесі. Влада, у даному випадку суд, хоче виключити журналістів і вдати, що мова йде виключно про бізнес-конфлікт. Ми знаємо, що влада вже готує суспільство до такого вердикту», – вважає І.ГЕРАЩЕНКО.

Вона також повідомила, що ТСК отримала офіційний запит від харківських колег – від агентства інформації «Правда» – щодо зникнення Василя КЛИМЕНТЬЄВА. «Виявляється, він неодноразово попереджав міліцію про стеження, погрози й отримував відписки. У 2008–2009 роках він скаржився на місцеву владу, силові структури, і не було реакції і тоді. Якщо є сигнал, що заважає його розслідувати?» – сказала народний депутат.

І.ГЕРАЩЕНКО поскаржилася на неоперативні відповіді з боку державних органів на запити народних депутатів. «Як голова ТСК хочу сказати, що сьогодні є найбільше скарг про тиск з боку силових структур. На всі заяви ми надіслали в правоохоронні органи запити, отримуємо відписки. До речі, ми як народні депутати не отримуємо або отримуємо з великим запізненням відповіді від СБУ. Ми почекаємо, можливо, була пора відпусток…»

І.ГЕРАЩЕНКО висловила занепокоєння зміщенням акцентів у роботі СБУ: «Мова йде не про посилення ролі СБУ, а про зміщення акцентів. На всіх збираються папочки, іде залякування, тиск».

Як повідомляв УНІАН, у судовому спорі між групою компаній «Інтер», Національною радою України з питань телерадіомовлення та «5 каналом», телекомпанією ТВі та іншими щодо законності надання останнім ліцензії на право мовлення Київський апеляційний адміністративний суд під час учорашнього засідання відмовив у задоволенні всіх шести клопотань, які було надано суду з боку отримувачів ліцензії. Такі свої рішення суд мотивував переважно “відсутністю підстав для задоволення” у зв’язку з необґрунтованістю або тим, що на даному етапі судового слідства задовольняти окремі клопотання не є доцільно, і вони розглядатимуться пізніше.

Суд завершив процедуру вивчення клопотань і перейшов до розгляду апеляційної скарги по суті.
Наступне засідання суду розпочалося о 9.00 27 серпня.

8 червня Окружний адміністративний суд Києва повністю задовольнив вимоги за позовом групи телеканалів «Інтер». Таким чином, було оскаржено рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 27 січня 2010 року про виділення ТВі та «5 каналу» частот на мовлення.

Телеканал ТВі оскаржив у Апеляційному адміністративному суді Києва це рішення суду.

---

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Нащадки князя Святослава – «ЯрЪ-ТурЪ»: Росії ще не було, коли Київ стояв (ФОТО)

Історична реконструкція - рух в Україні досить молодий. Свого поширення він набув у колі людей, що захоплюються історією, після так званої «харківської маївки» у середині 90-х років. Сьогодні реконструктори, здавалося б, несерйозно, займаються найсерйознішими речами - на основі археологічних та письмових джерел, відтворюють культуру різних історичних епох. Костюми, обладунки, зброя, предмети побуту - кожен елемент відтворюється до найдрібніших подробиць. При цьому на самій реконструкції все не зупиняється. Ідея задуму - застосування відтворених предметів у справі - на історичних фестивалях, турнірах, і просто - на дружніх зборах.

Докладніше про це незвичайне хобі розповів Олександр Чесних (Святогір) - керівник асоціації реконструкції давньослов`янського військового побуту «ЯрЪ-ТурЪ».

ТЕ, ЧИМ МИ ЗАЙМАЄМОСЯ - ЦЕ ПРАКТИЧНА АРХЕОЛОГІЯ

Олександре, які епохи історичної реконструкції найбільш популярні в Україні?

В Україні клуби займаються, зазвичай, IX-XI століттями, популярні XIII-XIV століття, XV, XVII століття.

Більшість клубів займаються XV століттям, оскільки ця епоха багата на знахідки. Також багаті на поховання та знахідки IX-X століття. Водночас, дуже мало історичного матеріалу про XII століття - цей період був розікрадений.

Те, чим ми займаємося - це практична археологія. Історичною науковою реконструкцією займаються в Україні до тисячі чоловік. Ми відтворюємо давнину, що знаходять археологи.

У нашому клубі кожен досліджує певне поховання. Наприклад, я займаюся розкопкою кургану Чорна Могила (давньоруський курган кінця X століття у Чернігові. - Авт.)

Яким часовим періодом займається ваш клуб?

«ЯрЪ-ТурЪ» займається X століттям. Назва клубу «ЯрЪ-ТурЪ» - «яр» - це сонце, «тур» - дикий бик.

За легендою нашого клубу, ми - уламки дружини князя Святослава - єдиного сина князя Ігоря і княгині Ольги. Після повернення з походу до Болгарії Святослав був вбитий печенігами у 972 році на дніпровських порогах. Після смерті Святослава залишилася заставна дружина - близько 30 чоловік. У кожного з членів клубу – давньослов`янське ім`я, наприклад, я обрав собі ім`я Святогір - захисник. Є ще Радимир, дівчата - Злата, Леля, та ін. Майже всі реконструктори називають своїх новонароджених дітей давньослов`янськими іменами.

ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ПОФАРБУВАТИ СОРОЧКУ У ЧЕРВОНИЙ КОЛІР, ПОТРІБНО ДВА САМОСКИДИ МУШЕЛЬ

Як дізнаєтеся, про те, як виглядав меч або княжий одяг у ті часи, на підставі яких джерел?

Відомий російський археолог Олександр Кирпичников у своїх роботах виклав основи, яких досить для відтворення зброї, одягу, елементів побуту Стародавньої Русі - основна реконструкція йде за його роботами. За сучасними археологічними розкопками - також йде реконструкція, готуємо малюнки, відбираємо найдостовірніші з них.

Але більшість сучасних археологів приховують інформацію про знахідки, поки не захистять дисертації, докторські. Але про нові знахідки ми все одно дізнаємося. Допомагають молоді археологи, які займаються реконструкцією. Коли вони чистять свої знахідки - зброю, шоломи, то фотографують, і висилають по секрету.

Відомо, що умільці з вашого клубу відтворили княжий костюм IX-XI ст. Як це вдалося?

Насправді, реконструкція коштує дуже дорого. Інформація про відтворюваний предмет збирається частинами. Костюми князя і княжни IX-XI ст. ми відтворили за замовленням «Парку Київська Русь», з яким наш клуб співпрацює у проведенні історико-культурних фестивалів.

Намагалися все робити максимально наближеним до оригіналу. Наприклад, можна відтворити костюм за допомогою сучасних інструментів, а можна - виготовити інструменти, що були за часів Київської Русі, і зшити костюм за допомогою них. Так ми і зробили. Саме така робота вважається науковою реконструкцією - ми відтворюємо весь процес шиття. Костюми IX-XI ст. - унікальна робота, якій немає аналогів. Побачити їх можна буде на фестивалі «Билини Стародавнього Києва» у «Парку Київська Русь» 28-29 серпня. На цей фестиваль ми запросили 400 богатирів-реконструкторів із України, Польщі, Росії, Франції, Білорусії. Буде битва «стінка на стінку», театралізована вистава.

Говорячи про костюми, як ви відтворюєте кольори одягу?

Використовуємо тільки натуральні барвники. Кору дуба, плоди. Наприклад, штани синього кольору могли дозволити собі тільки князі - колір був дорогим, досягався за допомогою фарби «індиго».

Але найдорожчим був все ж таки червоний колір. Для того, щоб пофарбувати сорочку в червоний, потрібно було два самоскиди мушель, у яких є спеціальний пігмент. Або коріння морени, яку слід було подрібнити у великій кількості. Чорний колір досягався за допомогою іржі. Бузиною фарбували сорочки у фіолетовий колір - ще не так давно, навіть наші бабусі.

Де берете тканину та шкіру?

Знайти і купити запаси тканини, виготовленої за технологією сторічної давнини можна й зараз. Конопляні, льняні тканини, домотканий шовк - все це ще є у скринях у сільських бабусь. Шкіру беремо або на заводах, або вичиняємо самі. Здебільшого - це свиняча, кінська шкіра. Недавно зробили нашим дівчатам ткацький верстат.

Яким був одяг за часів Київської Русі?

Одяг був із льону та шерсті. Знатні люди відрізнялися одягом із шовку. Мода була візантійською, костюми переймали звідти. Про це, наприклад, можна дізнатися за зображеннями на іконах.

Що вважається найбільш складним в історичному моделюванні?

Робота з металом - це важко, але реально. Займаючись науковою реконструкцією, наші хлопці навчилися багато чому - навіть дути скло. Також робимо піч, намагаємося обпалювати глину.

Чому Ви почали займатися реконструкцією? Що привертає в цьому?

Займаюся реконструкцією вже 10 років. Що привертає?.. У ті часи було все по-чесному, цікавий був час. У клубі всі хлопці - патріоти нашої землі. Розвиток руху починається, коли з`являється місце, де можна проводити турніри, фестивалі.

Зараз у нас є чудовий майданчик - місце для проведення фестивалів реконструкторів - «Парк Київська Русь», куди ми запрошуємо клуби з усієї України.

На фестивалях цікава сама атмосфера - забуваєш про все, занурюєшся у той світ.

Цікаво в імпровізованому бою випробувати одяг, мечі.

Хто сьогодні займається історичним моделюванням? Який узагальнений портрет учасника фестивалів реконструкторів?

Середній вік учасників клубів реконструкторів - 28 років. Це архітектори, інженери, юристи, лікарі. Сфери діяльності у людей самі різні. Зараз реконструкцією особливо цікавиться молодь - перший, другий курс інституту. Але це дороге захоплення. Наприклад, пояс можна купити за 200 грн., а можна і за 2000 доларів. Комплект одягу, все ж таки, коштує від тисячі доларів. У дівчат дорого коштують прикраси. Все це купується не відразу. Буває, збираєш гроші, придбав якийсь елемент, а нове відкриття говорить про те, що виглядав він зовсім інакше - і все починається знов. Хтось шиє одяг сам, хтось замовляє у майстрів.

Чи чекаєте ви на нових учасників? Що потрібне для того, щоб стати членом клубу?

Придбати одяг часів Київської Русі.

Це свого роду «членський квиток»?

Так.

Чи існують якісь правила у вашому клубі?

Не носимо годинники, відключаємо мобільні телефони, і повністю заглиблюємося у той світ.

Чи є якась внутрішня структура самого клубу - посади, ранги?

Князь, воєвода, бояри, мужі, гридені, отроки, други. Отрок проходить випробування зброєю, після чого отримує право носити пояс. І так далі - до бояр.

БОРЩ НА РУСІ ГОТУВАЛИ БЕЗ ЗАСМАЖКИ, ТОМАТНОЇ ПАСТИ І КАРТОПЛІ

Відтворення побуту епохи Київської Русі - обов`язкова умова ваших зборів?

Ми встановлюємо шатри і намети, привозимо з собою столи, лави. Все відтворено нами за археологічними знахідками - навіть посуд. Дівчата варять їжу, яку готували в ті часи, - тобто, ніякої картоплі, макаронів, ковбаси - сучасне ми не їмо взагалі. Готується ячна, пшенична каші і м`ясо - смажене, в`ялене, копчене. Наприклад, борщ в ті часи готували без засмажки, томатної пасти і картоплі.

Але головне, звичайно ж, спілкування. Беремо з собою дітей. Для них шиємо маленькі костюми. Вони найзахопленіші глядачі наших турнірів.

Українські клуби історичної реконструкції залучені до міжнародних рухів?

На пострадянському просторі реконструкція найбільш розвинена у Білорусі. Потім - в Росії. Кудись поїхати за кордон, на фестиваль, для багатьох із нас - не дешеве задоволення. Проте, ми виїжджаємо. У Європі цей рух дуже розвинутий. Куди б ми не приїжджали, нам відшкодовують дорогу. Не так давно були у Польщі. Ось трохи поранили в останньому бою (посміхається, показує перебинтовану руку. - Авт).

А потім як, перепрошували?

На турнірах це звичайна справа. Просто так сталося. Я навіть не відразу дізнався, що пальці зламані.

Бачила ваші мечі. Таким мечем запросто вбити можна. Чи є якісь правила в бою?

Насправді, в бою все проходить по-справжньому. З тією лише різницею, що б`ємося ми ненаточеною зброєю. Інакше - всі б розліталися на шматки. Хоча, навіть якщо тупою сокирою ударити - мало приємно. Не прийнято бити нижче за коліно і у пах. Якщо завдається сильного удару - ти падаєш, і вже поза боєм. Жінки при цьому по-справжньому за нас переживають, воду підносять.

Як ще розважаєтеся під час фестивалів?

Здається, як це може бути цікаво дорослим людям? Але є багато богатирських забав - колоди покидати, городки. Це, здається - дурниця, а якщо спробувати - не легко і дуже цікаво.
Вечорами біля багаття, напевно співаєте...

Танцюємо під інструмент на зразок волинки - це зветься дуда. Є ще ріжки. Гуслі. Все це теж відтворюється майстрами. Хлопці грають - всі танцюють. Частіше танці засновані на хороводах.

КОЛИ КИЇВ СТОЯВ, РОСІЇ ЩЕ НЕ БУЛО

Що в планах вашої дружини?

Хотілося б купити землю під Черніговом і поставити там маленьку заставу. Є задумки побудувати човни - на три, чотири пари весел, походити по річці.

Як, по-вашому, можна було б використовувати причетність до культури Стародавньої Русі для популяризації нашої держави на міжнародному рівні?

У нас, чомусь, кажучи про історію України, про витоки, прийнято згадувати козаків. Адже у нас до козаків була Русь - величезна держава. Чому Україна - це тільки козаки?! Козаки були не так давно. Насправді, Україна - це Русь! У всіх чомусь асоціація Русь - це Росія. Росії ще не було, коли Київ стояв. На витоки чомусь ніхто не звертає увагу.

Русь - це князівство. Це величезна держава. Потрібно це цінувати. Коріння державності України потрібно шукати саме в Стародавній Русі.

Розмовляла Анна Горпинченко

---

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Заява Августина підриває авторитет УПЦ МП, – голова Львівської облради

Голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник здивований заявою архієпископа Львівського і Галицького Української Православної Церкви Московського патріархату Августина.

Про це ZAXID.NET повідомили у прес-службі Львівської облради.

На думку Мирослава Сеника, така заява не має жодних підстав, містить інформацію, що не відповідає дійсності та підриває авторитет і репутацію як архієпископа Августина, так і всієї Української Православної Церкви Московського Патріархату.

"Такою, що не відповідає дійсності, є інформація, поширена деякими ЗМІ, які, очевидно, були введені в оману, про те, що на знак протесту після виступу голови обласної ради архієпископ Львівський і Галицький УПЦ МП Августин залишив урочисту академію з нагоди Дня Незалежності України. Після виступу голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник піднявся у свою ложу, а в сусідній сидів у той час архієпископ Августин, який не покинув зали, а уважно вислухав виступ також міського голови Львова та був присутній у залі під час вручення державних нагород головою ОДА. І лише з початком концерту архієпископ із власної волі чи за чиєюсь вказівкою покинув ложу Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, що є свідченням відсутності будь-якого зв`язку між виходом із зали архієпископа та виступом голови Львівської обласної ради", - зазначено в повідомлені облради.

Окрім цього, у повідомлені облради йдеться: "Та й для виходу архієпископа не було підстав, адже голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник у своєму виступі у приміщенні Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької назвав Українську Греко-Католицьку Церкву та Українську Православну Церкву Київського патріархату такими, що найбільше відповідають суті національної церкви. При цьому ніяким чином не порушуючи чинне законодавство України, не ображаючи жодної Церкви, не протиставляючи національності. Голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник завжди з великою повагою ставиться і до Римо-Католицької Церкви, і до Української Автокефальної Православної Церкви, і до Вірменської Апостольської Церкви та інших Церков.

Важливим також є той факт, що архієпископ Львівський і Галицький Української Православної Церкви Московського патріархату Августин у своїй заяві неодноразово акцентував увагу на відокремленні церкви від держави, що є одним із постулатів Конституції України, сам, натомість, даючи оцінку найвищій посадовій особі місцевого самоврядування, намагається втручатися в справи державні і мирські".

Голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник не хоче оцінювати заяву, яка, очевидно, має провокаційних характер, а лише наголошує, що за всю багатовікову історію в Україні ніколи не було державних церков. А оцінку діяльності тієї чи іншої церкви, яка діє на території нашої держави можуть давати лише її прихожани - громадяни України.

Мирослав Сеник вважає, що втручання церкви в політичні справи не відповідає фундаментальним цінностям, на яких має будуватися релігійне життя в сучасній Україні та унеможливлює конструктивний діалог між усіма релігійними конфесіями.

На думку голови Львівської обласної ради, така безпідставна реакція архієпископа Львівського і Галицького Української Православної Церкви Московського Патріархату Августина є ніщо інше, як прояв чорних піар-технологій виборчої кампанії до органів місцевого самоврядування, метою яких є дискредитація найвищого органу місцевого самоврядування Львівщини та його керівництва.

Нагадаємо, Архієпископ Львівський і Галицький Августин висловив своє обурення з приводу заяви голови Львівської обласної ради Мирослава Сеника про те, що слід підтримувати "національні церкви", а такими є Греко-католицька церква та Українська православна церква Київського патріархату.

---

Джерела: http://www.zaxid.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

ЗМІ дізналися, що Україна пропонує Росії в обмін на зниження цін на газ

Український прем'єр Микола Азаров заявив, що країна хоче переглянути формулу ціни газу в міжурядових угодах, щоб знизити вартість палива на третину. НАК Нафтогаз обіцяє натомість збільшити закупівлі газу в Газпрому і створити з ним СП на вигідних для російської монополії умовах, пише газета Коммерсантъ-Украина в статті Формула два.

Так, як пише видання, російська сторона готова до переговорів з Україною, але, констатують експерти, навряд чи Мінпроменерго РФ погодиться з відновленням реекспорту, без якого Україна не зможе збільшити закупівлі газу.

Коммерсантъ-Украина з посиланням на власні джерела в Мінпаливенерго пише, що українська сторона розраховує підписати з Росією договір, де не буде застосовуватися нульове мито, але формула розрахунку вартості газу дозволить знизити ціну приблизно на 30% порівняно з чинним договором.

"Ми хочемо отримувати газ за ціною країн Східної Європи, а не Західної, як зараз", - пояснив співрозмовник видання.

За даними газети, в обмін Україна готова збільшити закупівлю газу в Росії з 55 до 75 млрд кубометрів на рік, а також піти на поступки в питанні створення СП з Газпромом.

Водночас, за словами джерела Коммерсантъ-Украина в Мінпроменерго Росії, країна готова почати переговори про перегляд міжурядових контрактів.

"У принципі, прив'язка ціни до обсягу справедлива. Чим більше Україна купить, тим дешевше їй можуть продати", - пояснили в міністерстві.

Як повідомлялося, минулого тижня в Москві почався новий раунд переговорів про створення спільного підприємства Газпромом і Нафтогазом. Міністр палива та енергетики Юрій Бойко заявив, що Україна готова внести до СП всю газотранспортну систему і площу Паласу на шельфі Чорного моря.

Нагадаємо, що 25 серпня, відкриваючи засідання уряду, прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що Україна буде домагатися перегляду газових угод з Росією, і нагадав, що зараз ціна газу знижена за рахунок знижки, встановленої на три роки, яку вдалося отримати в квітні.

За угодою, підписаною Нафтогазом та Газпромом 21 квітня в Харкові, платежі за газ НАК здійснює без мита, якщо вартість газу, яка визначається за спеціальною формулою, нижча $ 333,33 за тисячу кубометрів.

Якщо ж вона дорівнює або вища $ 333,33 за тисячу кубометрів, то мито визначається як різниця 30% контрактної ціни і суми у $ 100 за тисячу кубометрів. У I кварталі вартість російського газу склала $ 305,68, в II кварталі, завдяки нульовому експортному миту, - $ 232,86, в III кварталі - $ 248,72 за тисячу кубометрів.

---

Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Патріарх Філарет нагородив орденом Тягнибока

Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет 25 серпня вручив голові Всеукраїнського об'єднання Свобода Олегу Тягнибоку Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня.

Патріарх вручив почесну нагороду лідеру Свободи з формулюванням За заслуги з відродження духовності в Україні та затвердження Помісної Української Православної Церкви.

У свою чергу, Тягнибок подарував Філаретові дві великі ілюстровані книги, одна з них - Дерев'яна скульптура Галичини (як сказав лідер Свободи, ця скульптура, звичайно, більше в католицькій традиції, але простежуються і вплив Великої України).

Вручаючи нагороду, патріарх побажав Тягнибоку, "щоб ваша партія набирала силу", а під кінець благословив свободівців на участь у місцевих виборах.

Як повідомлялося, раніше Тягнибок отримав Золотий хрест від ветеранів дивізії СС Галичина.

---

Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/