24 серпня в усіх регіонах нашої країни широко відзначали 19-у річницю української незалежності. І справді 19 років тому український народ сказав тверде «так» створенню вільної незалежної самостійної і унітарної держави. Проте давайте спробуємо розібратися, що таке справжня незалежність і яким чином громадяни України можуть впливати на долю своєї країни.
На мій погляд, незалежність держави – поняття глибше, ніж просто дата в календарі, покладання вінків і трибунні пафосні розмови. Це, напевно, філософія існування держави, філософія буття суспільства і моральне сприйняття життя кожною людиною.
Переконаний, що незалежність держави – це не лише територія, прапор, герб і національна валюта. Думається, що передусім незалежність країни визначається сукупною незалежністю наших громадян, для яких головними критеріями життя в сучасній державі мають стати моральність, духовність, дотримання громадянських прав і свобод. Особливо слова і свободи щодо права відстоювати людську гідність.
Але саме ці фундаментальні свободи й зневажаються нинішньою владою, що загрузла в корупції і безвідповідальності, уседозволеності і безкарності. Тобто головна відмінна риса незалежності по-українськи – це те, що влада непідзвітна своїм громадянам. Упевнений, що саме тому це свято не стало всенародним, а номенклатурно-провладним.
Смію стверджувати, що саме влада стала абсолютно незалежною від думки свого народу, який, у свою чергу, вимушений плазувати, раболіпствувати, принижуватися, просити, кланятися, платити. І все заради того, щоб вижити в умовах нашої залежності від них.
Держава сьогодні в особі влади грає зі своїми «підданими» в гру без правил, у якій нам відводиться роль мовчазних декорацій. Для незгодних і здатних мислити і аналізувати, таких, що мають людську гідність і прагнуть бути громадянами, держава утримує (власне, ми утримуємо) величезний і різношерстий апарат пригнічення наших свобод у вигляді всіляких контролюючих (а часто каральних) т.з. правоохоронних (які часто нехтують правами) й інших інструментів, покликаних захистити ЇХНЮ незалежність від НАС і підкреслити нашу повну і беззастережну залежність від них.
Варто простежити хронологію останніх рішень влади, аби переконатися в тому, що демократичні принципи сучасних європейських держав в Україні поки що не прижилися, і основного носія влади, тобто народ, просто ігнорують.
Згадайте створення парламентської коаліції, або “тушкопад”. Абсолютно очевидно, що таке «переформатування» нашого нібито вільного волевиявлення на парламентських виборах-2007 не додає громадянам незалежної України усвідомлення власної значущості й відчуття своїх прав і свобод. Упевнений, що деградація найвищого законодавчого органу 46-мільйонної (поки що!) держави не додає Україні визнання й пошани.
Далі. Презентований нам Податковий кодекс від «нових, молодих реформаторів», який у народі, точніше в підприємницьких колах, прозвали «податковою інквізицією», покликаний перетворити більш як 4 мільйонів українців на слухняних і покірливих овечок, для яких податковий інспектор стає вершителем долі. «Карати не можна милувати»... І кому ставлять ВОНИ. Залежно від міри нашої до них пошани. Не думаю, що таким чином ми посилюємо в собі самосвідомість як вільних і незалежних громадян демократичної незалежної держави. Древні казали: свобода раба вимірюється довжиною ланцюга... У нашому випадку це ланцюг у вигляді кодексів, правил, постанов, заборон та інших механізмів, спрямованих на забезпечення ЇХНЬОЇ незалежності і повної свободи дій.
А були ще й «харківські угоди», що безпосередньо позбавляють нас частки державної незалежності, і прийняті вночі (чому?) основи української політики – зовнішньої і внутрішньої, – які ще більш обмежують нашу свободу й незалежність, перетворюючи Україну й українців із суб`єкта політичного міжнародного процесу в об`єкт геополітичних ігрищ.
Варто додати до цього переліку дій влади, спрямованих на обмеження наших свобод, останні “реформаторські” ноу-хау. Маю на увазі закон про місцеві вибори... Приголомшливий цинізм, правовий нігілізм і витончена форма наруги над основними правами громадянина України... Правом обирати.
Вибори начебто відбудуться, але вибору нам не дають, тому що не всі зможуть вийти на старт, а вже кому дійти до фінішу, хочуть вирішувати ВОНИ. На жаль, знову без нашої участі. А ми мовчимо, погоджуючись на цю ганебну роль слухача ЇХНІХ «вільних і безцензурних» ЗМІ, покликаних довести нас до стану повної приреченості й нездатності мислити.
Щоправда, іноді в нас настає просвітлення, і ми готові замислитися над усіма цими процесами, поміркувати над долею і нашою роллю в їхньому святі життя. Тоді нам вимикають світло, підвищують ціни на газ і тарифи на житлово-комунальні послуги, а також ціни на хліб, корвалол, а ще й пенсійний вік збільшують. Щоб не думали багато про державну незалежність і людські свободи. А дбали лишень про одне: як вижити в таких умовах...
19 років незалежності України ознаменовані передусім тим, що влада і суспільство живуть у паралельних світах, які не перетинаються. Але ми пройдемо і цей шлях і обов`язково здолаємо ті негативні тенденції, які спостерігаються сьогодні в українському суспільстві. Неодмінно настане момент, коли кожен із нас зможе гордо сказати: «Я вільний, незалежний громадянин вільної, незалежної України».
Дмитро Співак, м. Одеса
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
статті про українську політику і не тільки
