Під псевдогаслом дружби українського та російського народів українську націю поступово починають позбавляти національної свідомості. Про це сьогодні, 23 червня, на відкритті ІІІ Міжнародного конгресу української діаспори у Львові повідомила голова Європейського союзу українців Ярослава Хортяні.
«Складається враження, що Україна поступово втрачає державний суверенітет. Чомусь тепер влада поводиться так, ніби Україна вже перебуває під протекторатом Росії», – сказала Хортяні.
На її думку, відносини України та Росії треба будувати за принципом: «Дружба дружбою, а українські інтереси – понад усе».
Також голова Європейського союзу українців наголосила на відсутності підтримки української мови на державному рівні в Україні.
«До того ми ще маємо міністра освіти і науки українофоба! Де ще є така країна? У тій країні, звідки я приїхала (Угорщина, – ЗІК), він би був на посаді 24 години і не більше», – додала Хортяні.
Вона наголосила, що найголовніше завдання на сьогодні – збереження незалежності України.
статті про українську політику і не тільки
23.06.10
МЗС РФ звинуватило владу Латвії в дискримінації російськомовного населення
Міністерство закордонних справ Росії вважає, що офіційна Рига продовжує політику, спрямовану на дискримінацію російськомовного населення Латвії.
Про це йдеться в коментарі МЗС РФ, у зв'язку з рішенням президента Латвії Валдіса Затлерса повернути на доопрацювання прийнятий Сеймом законопроект Про електронні засоби масової інформації, який передбачає, що зареєстровані в Латвії телеканали зобов'язані вести мовлення латиською мовою не менше 65% ефірного часу.
"Прийняті парламентом Латвії поправки наочно свідчать про прихильність офіційної Риги до лінії на дискримінацію російськомовного населення та обмеження свободи слова в цілому", - заявив у вівторок, 22 червня, офіційний представник МЗС Андрій Нестренко.
Він зазначив, що латвійська влада намагається повернути "мовні квоти", що діяли в 90-х роках минулого століття, визнані 5 червня 2003 року Конституційним судом незаконними, в тому числі внаслідок їх протиріччя Рамковій Конвенції Ради Європи щодо захисту національних меншин.
Російський дипломат також зазначив, що дії латвійської влади ще раз підтверджують виправданість неодноразово висловлюваної російською стороною заклопотаності нормами латвійського законодавства, що обмежують міжнародно-визнані права національних меншин, зокрема, у сфері вживання мови, і правомірність постановки російською стороною питання про необхідність захисту прав і інтересів російських співвітчизників, які проживають у цій державі, перед латвійською стороною та міжнародними організаціями.
"Очевидно, що подібні кроки офіційної Риги суперечать запевненням латвійської влади про прихильність до демократичних принципів об'єднаної Європи і вкотре підтверджують їх небажання враховувати законні права та інтереси російськомовної меншини в гуманітарній сфері", - підсумував представник російського зовнішньополітичного відомства.
Як відомо, в Латвії, населення якої складає 2,3 мільйона чоловік, проживає близько 44% російськомовних жителів. Як повідомлялося, в січні Президент країни Валдіс Затлерс заявив, що більше не буде спілкуватися з російськомовними журналістами російською мовою, аргументувавши своє рішення тим, що "в Латвії одна державна мова - латиська".
Про це йдеться в коментарі МЗС РФ, у зв'язку з рішенням президента Латвії Валдіса Затлерса повернути на доопрацювання прийнятий Сеймом законопроект Про електронні засоби масової інформації, який передбачає, що зареєстровані в Латвії телеканали зобов'язані вести мовлення латиською мовою не менше 65% ефірного часу.
"Прийняті парламентом Латвії поправки наочно свідчать про прихильність офіційної Риги до лінії на дискримінацію російськомовного населення та обмеження свободи слова в цілому", - заявив у вівторок, 22 червня, офіційний представник МЗС Андрій Нестренко.
Він зазначив, що латвійська влада намагається повернути "мовні квоти", що діяли в 90-х роках минулого століття, визнані 5 червня 2003 року Конституційним судом незаконними, в тому числі внаслідок їх протиріччя Рамковій Конвенції Ради Європи щодо захисту національних меншин.
Російський дипломат також зазначив, що дії латвійської влади ще раз підтверджують виправданість неодноразово висловлюваної російською стороною заклопотаності нормами латвійського законодавства, що обмежують міжнародно-визнані права національних меншин, зокрема, у сфері вживання мови, і правомірність постановки російською стороною питання про необхідність захисту прав і інтересів російських співвітчизників, які проживають у цій державі, перед латвійською стороною та міжнародними організаціями.
"Очевидно, що подібні кроки офіційної Риги суперечать запевненням латвійської влади про прихильність до демократичних принципів об'єднаної Європи і вкотре підтверджують їх небажання враховувати законні права та інтереси російськомовної меншини в гуманітарній сфері", - підсумував представник російського зовнішньополітичного відомства.
Як відомо, в Латвії, населення якої складає 2,3 мільйона чоловік, проживає близько 44% російськомовних жителів. Як повідомлялося, в січні Президент країни Валдіс Затлерс заявив, що більше не буде спілкуватися з російськомовними журналістами російською мовою, аргументувавши своє рішення тим, що "в Латвії одна державна мова - латиська".
Черговий конфуз: Янукович назвав Ізраїль європейською країною
Президент України Віктор Янукович під час вчорашньої робочої поїздки до Запоріжжя вкотре обмовився.
Як повідомив запорізький сайт Политсовет, під час спілкування з пресою Президент назвав Ізраїль європейською країною.
Зокрема, відповідаючи на питання журналістів про можливе скасування візового режиму з Ізраїлем, Глава держави заявив: "Ми прагнули вирішити це питання. Це, як кажуть, перша ластівка з країн Європи. Безумовно, ми ратифікуємо цю угоду".
ЗМІ також зазначили, що після цієї заяви Януковича представники його прес-служби просили журналістів не згадувати про даний інцидент, висвітлюючи приїзд Президента.
Нагадаємо, 14 червня ЗМІ повідомили, що Янукович осоромився в прямому ефірі на телеканалі Інтер, "розділивши" Євразію на Азію і Євразію.
Це не перші географічні помилки Януковича. Так, під час запису інтерв'ю каналу EuroNews Президент переплутав Косово із Сербією та Чорногорією, а Північну Осетію - з Південною. У травні у Львові на засіданні Ради регіонів Глава держави переплутав Буковель з Буковиною.
Як повідомив запорізький сайт Политсовет, під час спілкування з пресою Президент назвав Ізраїль європейською країною.
Зокрема, відповідаючи на питання журналістів про можливе скасування візового режиму з Ізраїлем, Глава держави заявив: "Ми прагнули вирішити це питання. Це, як кажуть, перша ластівка з країн Європи. Безумовно, ми ратифікуємо цю угоду".
ЗМІ також зазначили, що після цієї заяви Януковича представники його прес-служби просили журналістів не згадувати про даний інцидент, висвітлюючи приїзд Президента.
Нагадаємо, 14 червня ЗМІ повідомили, що Янукович осоромився в прямому ефірі на телеканалі Інтер, "розділивши" Євразію на Азію і Євразію.
Це не перші географічні помилки Януковича. Так, під час запису інтерв'ю каналу EuroNews Президент переплутав Косово із Сербією та Чорногорією, а Північну Осетію - з Південною. У травні у Львові на засіданні Ради регіонів Глава держави переплутав Буковель з Буковиною.
Українська діаспора пропонує заборонити встановлення в Україні пам’ятників Сталіну
Світовий конгрес українців заявив, що слід заборонити встановлення пам’ятників Сталіну в Україні та забезпечити демонтаж його пам’ятника в Запоріжжі. Про це сьогодні, 23 червня, на відкритті ІІІ Міжнародного конгресу української діаспори у Львові повідомив президент Світового конгресу українців Євген Чолій.
«Зважаючи на те, що владні структури дозволяють встановлення в Україні пам’ятників Сталіну – найбільшому катові українського народу, СКУ пригадав, що навіть комісар Ради Європи з прав людини Томас Хамерберг щодо цієї справи сказав, що меморіали встановлюють на честь жертв, а не на честь диктаторів», – зазначив Чолій.
«Зважаючи на те, що владні структури дозволяють встановлення в Україні пам’ятників Сталіну – найбільшому катові українського народу, СКУ пригадав, що навіть комісар Ради Європи з прав людини Томас Хамерберг щодо цієї справи сказав, що меморіали встановлюють на честь жертв, а не на честь диктаторів», – зазначив Чолій.
Російській мові не потрібно законного статусу в Україні, – Світовий конгрес українців
Російській мові не потрібно законного статусу в Україні. Про це сьогодні, 23 червня, на відкритті ІІІ Міжнародного конгресу української діаспори у Львові заявив президент Світового конгресу українців Євген Чолій.
З його слів, позиція СКУ щодо мовного питання була озвучена Президенту України Віктору Януковичу на зустрічі 21 червня цього року.
«СКУ звернув увагу на де-факто впровадження другої державної мови в Україні, а також на те, що сьогодні готується низка законів для піднесення статусу російської мови до рівня державної, зокрема, шляхом її офіційного повернення в освіту, на радіо й телебачення та в судочинство», – розповів Чолій.
Він зазначив, що «в Європейській хартії регіональних мов або мов менших зазначається, що охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні шкодити офіційним мовам і необхідності їх вивчати».
«З огляду на наслідки довголітньої русифікації України СКУ наголосив, що російській мові законного захисту не потрібно. Це зашкодило б розвитку української як єдиної державної мови в Україні», – сказав президент СКУ.
З його слів, позиція СКУ щодо мовного питання була озвучена Президенту України Віктору Януковичу на зустрічі 21 червня цього року.
«СКУ звернув увагу на де-факто впровадження другої державної мови в Україні, а також на те, що сьогодні готується низка законів для піднесення статусу російської мови до рівня державної, зокрема, шляхом її офіційного повернення в освіту, на радіо й телебачення та в судочинство», – розповів Чолій.
Він зазначив, що «в Європейській хартії регіональних мов або мов менших зазначається, що охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні шкодити офіційним мовам і необхідності їх вивчати».
«З огляду на наслідки довголітньої русифікації України СКУ наголосив, що російській мові законного захисту не потрібно. Це зашкодило б розвитку української як єдиної державної мови в Україні», – сказав президент СКУ.
Українська діаспора наголосила на важливості набуття Україною членства в ЄС та НАТО
Вступ України до ЄС та в НАТО – найкраща запорука незалежності України. Про це сьогодні, 23 червня, на відкритті ІІІ Міжнародного конгресу української діаспори у Львові заявив президент Світового конгресу українців Євген Чолій.
«Беручи до уваги, що Президент Віктор Янукович ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО та національний центр з питань євроатлантичної інтеграції, після цього вніс пропозицію вилучити із закону про основи національної безпеки України слова про інтеграцію в євроатлантичний безпековий простір та про вступ до НАТО, СКУ наголосив на важливості набуття Україною членства в ЄС та в НАТО, що допоможе їй у подальшому розвитку як європейської країни та стане найкращою запорукою незалежності», – повідомив Чолій.
Він зазначив, що позиція СКУ щодо цього питання була озвучена на зустрічі з Президентом України Віктором Януковичем 21 червня цього року.
«Беручи до уваги, що Президент Віктор Янукович ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО та національний центр з питань євроатлантичної інтеграції, після цього вніс пропозицію вилучити із закону про основи національної безпеки України слова про інтеграцію в євроатлантичний безпековий простір та про вступ до НАТО, СКУ наголосив на важливості набуття Україною членства в ЄС та в НАТО, що допоможе їй у подальшому розвитку як європейської країни та стане найкращою запорукою незалежності», – повідомив Чолій.
Він зазначив, що позиція СКУ щодо цього питання була озвучена на зустрічі з Президентом України Віктором Януковичем 21 червня цього року.
Діаспора вимагає від влади України припинити заперечувати, що Голодомор – геноцид українського народу
«З огляду на заяву, зроблену на засіданні ПАРЄ, Президент Віктор Янукович тепер повинен публічно заявити, що Голодомор є геноцидом українського народу», – про це сьогодні, 23 червня, на відкритті ІІІ Міжнародного конгресу української діаспори у Львові заявив президент Світового конгресу українців Євген Чолій.
З його слів, це одна із основних вимог СКУ до нинішньої влади в Україні, озвучена на зустрічі з Президентом України Віктором Януковичем 21 червня цього року.
«СКУ наголосив, що нова влада в Україні з перших днів розпочала цілеспрямоване переписування історії Україні у світлі московської інтерпретації, зокрема, заперечуючи Голодомор як Геноцид українського народу», – розповів Чолій.
«Верховна Рада повинна відкинути всі спроби заперечити Голодомор як геноцид українського народу. Слід повернути на офіційний сайт Президента України розділ про Голодомор і цим самим сприяти поширенню інформації про нього серед громадян України та світової громадськості», – наголосив президент СКУ.
Чолій також додав, що «Уряд України повинен ще в цьому році виділити відповідні кошти для встановлення пам’ятника жертвам Голодомору на виділеній американським урядом землі у Вашингтоні, щоб не втратити наданої можливості, оскільки термін закінчується у 2013 році».
З його слів, це одна із основних вимог СКУ до нинішньої влади в Україні, озвучена на зустрічі з Президентом України Віктором Януковичем 21 червня цього року.
«СКУ наголосив, що нова влада в Україні з перших днів розпочала цілеспрямоване переписування історії Україні у світлі московської інтерпретації, зокрема, заперечуючи Голодомор як Геноцид українського народу», – розповів Чолій.
«Верховна Рада повинна відкинути всі спроби заперечити Голодомор як геноцид українського народу. Слід повернути на офіційний сайт Президента України розділ про Голодомор і цим самим сприяти поширенню інформації про нього серед громадян України та світової громадськості», – наголосив президент СКУ.
Чолій також додав, що «Уряд України повинен ще в цьому році виділити відповідні кошти для встановлення пам’ятника жертвам Голодомору на виділеній американським урядом землі у Вашингтоні, щоб не втратити наданої можливості, оскільки термін закінчується у 2013 році».
Угоду щодо продовження терміну базування ЧФ РФ в Україні треба ліквідувати, – діаспора
Світовий конгрес українців засудив угоду щодо продовження терміну базування в Україні Чорноморського флоту РФ, як таку що порушує Конституцію України. Про це сьогодні, 23 червня, на відкритті ІІІ Міжнародного конгресу української діаспори у Львові заявив президент Світового конгресу українців Євген Чолій.
«СКУ заявив, що слід ліквідувати угоду про Чорноморських флот, оскільки вона є неконституційною та суперечить національним інтересам України», – наголосив Чолій.
Також президент СКУ вважає актуальною для України загрозу втрати контролю над стратегічно важливими галузями промисловості.
«СКУ заявив, що вважає неприпустимим підписання угод про злиття газової, атомної та авіаційної галузей України та Росії, оскільки це призвело б до втрати контролю над найбільшими стратегічно важливими галузями промисловості та стало б загрозою незалежності та національним інтересам України», – сказав Чолій.
«СКУ заявив, що слід ліквідувати угоду про Чорноморських флот, оскільки вона є неконституційною та суперечить національним інтересам України», – наголосив Чолій.
Також президент СКУ вважає актуальною для України загрозу втрати контролю над стратегічно важливими галузями промисловості.
«СКУ заявив, що вважає неприпустимим підписання угод про злиття газової, атомної та авіаційної галузей України та Росії, оскільки це призвело б до втрати контролю над найбільшими стратегічно важливими галузями промисловості та стало б загрозою незалежності та національним інтересам України», – сказав Чолій.
Українська діаспора претендує на місця у Верховній Раді України
Українська діаспора хоче мати своє представництво у Парламенті України. Зокрема, про це сьогодні, 23 червня, на відкритті ІІІ Міжнародного конгресу української діаспори у Львові повідомила голова Європейського союзу українців Ярослава Хортяні.
«Не бійтеся надати закордонним українцям статус у Верховній Раді. Ми маємо право бути там», – звернулася Хортяні до української влади.
З її слів, так є у Хорватії та в інших країнах, «які знають, що без діаспори вони дуже слабкі».
«Не бійтеся надати закордонним українцям статус у Верховній Раді. Ми маємо право бути там», – звернулася Хортяні до української влади.
З її слів, так є у Хорватії та в інших країнах, «які знають, що без діаспори вони дуже слабкі».
Експерти кажуть, що Газпром сам може мати проблеми зі «світлим майбутнім»
Російський газовий монополіст ВАТ „Газпром” найближчими роками може сам мати проблеми зі „світлим майбутнім” у зв`язку з розвитком конкурентних російському паливу джерел енергії.
Таку думку кореспонденту УНІАН висловили голова правління Альянсу „Нова енергія” Валерій БОРОВИК та експерт польського центру східних досліджень OSW Анна ГУРСЬКА.
Експерти відзначили різке падіння капіталізації „Газпрому” у зв`язку зі світовою економічною кризою, відсутність необхідних коштів на інвестиції для розвитку і значне кредиторське навантаження.
„Досить песимістичне («світле майбутнє» - УНІАН). Ця компанія у світлі розвитку альтернативних джерел енергії надалі втрачатиме свою капіталізацію», - сказав В.БОРОВИК.
На думку експерта, капіталізація «Газпрому» знизилася у зв`язку з кризою на 60%, і компанія не має в своєму розпорядженні вільних коштів на запуск видобутку на Штокманському родовищі.
А.ГУРСЬКА, у свою чергу, відзначила, що «Газпром» до кризи 2008 року за капіталізацією входив до трійки найбільших компаній світу, а зараз перебуває у четвертому десятку.
Аналітик звернула увагу на розвиток ринку скрапленого газу і можливий активний видобуток сланцевого газу на Європейському континенті, який є основним експортним ринком для „Газпрому”. «Це насправді може значною мірою змінити ситуацію експортерів та імпортерів і розклад сил на газовому ринку Європи», - сказала експерт.
Як повідомляв УНІАН, представники ВАТ "Газпром" заявляють, що розвиток українського „Нафтогазу” можливий лише за умови його приєднання до російського газового монополіста, проти чого виступають українська влада, пропонуючи створення спільного підприємства.
«Незважаючи на те, що з української сторони звучать різні міркування з цього приводу, на наш погляд, якщо очистити цю історію від політичної складової, з погляду економіки абсолютно очевидно, що майбутнє «Нафтогазу», я маю на увазі світле майбутнє, є тільки разом з «Газпромом», - заявив прес-секретар голови правління - заступник начальника департаменту з інформаційної політики ВАТ «Газпром» Сергій КУПРІЯНОВ.
Держави Європейського союзу закупляють у Росії близько 25% газу від своїх потреб. При цьому 80% цього імпортного газу поставляється через газотранспортну систему України.
Таку думку кореспонденту УНІАН висловили голова правління Альянсу „Нова енергія” Валерій БОРОВИК та експерт польського центру східних досліджень OSW Анна ГУРСЬКА.
Експерти відзначили різке падіння капіталізації „Газпрому” у зв`язку зі світовою економічною кризою, відсутність необхідних коштів на інвестиції для розвитку і значне кредиторське навантаження.
„Досить песимістичне («світле майбутнє» - УНІАН). Ця компанія у світлі розвитку альтернативних джерел енергії надалі втрачатиме свою капіталізацію», - сказав В.БОРОВИК.
На думку експерта, капіталізація «Газпрому» знизилася у зв`язку з кризою на 60%, і компанія не має в своєму розпорядженні вільних коштів на запуск видобутку на Штокманському родовищі.
А.ГУРСЬКА, у свою чергу, відзначила, що «Газпром» до кризи 2008 року за капіталізацією входив до трійки найбільших компаній світу, а зараз перебуває у четвертому десятку.
Аналітик звернула увагу на розвиток ринку скрапленого газу і можливий активний видобуток сланцевого газу на Європейському континенті, який є основним експортним ринком для „Газпрому”. «Це насправді може значною мірою змінити ситуацію експортерів та імпортерів і розклад сил на газовому ринку Європи», - сказала експерт.
Як повідомляв УНІАН, представники ВАТ "Газпром" заявляють, що розвиток українського „Нафтогазу” можливий лише за умови його приєднання до російського газового монополіста, проти чого виступають українська влада, пропонуючи створення спільного підприємства.
«Незважаючи на те, що з української сторони звучать різні міркування з цього приводу, на наш погляд, якщо очистити цю історію від політичної складової, з погляду економіки абсолютно очевидно, що майбутнє «Нафтогазу», я маю на увазі світле майбутнє, є тільки разом з «Газпромом», - заявив прес-секретар голови правління - заступник начальника департаменту з інформаційної політики ВАТ «Газпром» Сергій КУПРІЯНОВ.
Держави Європейського союзу закупляють у Росії близько 25% газу від своїх потреб. При цьому 80% цього імпортного газу поставляється через газотранспортну систему України.
Угорщина узаконила подвійне громадянство. Чому мовчить Україна?
Деяким країнам вигідно, щоб громадяни за кордоном мали їхні паспорти... Це може слугувати виправданням для різних акцій, як то «примушування до миру» чи для «висування територіальних претензій»...
«Ще вчора ми жили в Україні, а сьогодні прокинулися в Євросоюзі», – такою була перша реакція багатьох закарпатців на ухвалений угорським парламентом закон про спрощену процедуру отримання громадянства для етнічних угорців. Українська влада не відреагувала на цей суперечливий документ, хоча експерти кажуть, що він може становити загрозу національній безпеці нашої країни.
Угорщина узаконила подвійне громадянство
Наприкінці травня цього року новий парламент Угорщини ухвалив закон, який спрощує процедуру набуття громадянства республіки етнічними угорцями, котрі мешкають у сусідніх країнах. Найбільше таких етнічних угорців у Словаччині та на українському Закарпатті. За матеріалами «Євроньюз», завдяки цій правовій новації на громадянство Угорщини можуть претендувати іноземні громадяни, які доведуть своє угорське походження та володіння угорською мовою. При цьому вони не отримують виборчого права, тому надалі мають захищати свої етнічні права на територіях країн проживання.
Новий закон підтримали 344 депутати Національних зборів Угорщини, троє виступили проти, п’ятеро — утрималися від голосування. Закон набере чинності з січня наступного року.
Цей документ, представлений і ухвалений правлячою партією Угорщини ФІДЕС, одразу сколихнув найближчу до країни частину Європи. Словаччина, у якій мешкає понад 600 тисяч угорців, одразу висловила своє «фе». Словаки навіть відкликали з Угорщини свого посла, назвавши вчинок сусідньої країни загрозою їхнім національним інтересам. Офіційна Братислава при цьому чомусь забула, що кілька років тому ухвалила такий самий закон, що полегшує закордонним словакам набувати словацьке громадянство. Аналогічний закон має Румунія, і він також значною мірою стосуються українських румунів.
З’їжджу до Відня попити кави
В Ужгороді поширена «фішка» – телефонуєш другові запитуєш: «Ти де?» У відповідь чуєш: «Поки що в Ужгороді» (Берегові, Виноградові тощо). Тобто ще тут, але завтра це може бути Будапешт, Відень, будь-яке місто Європи – з цим проблем немає…
Закарпатці новий угорський закон обговорюють жваво – наче нову конституцію. Ще б пак, він відкриває просто необмежені можливості для багатьох мешканців регіону, ставить їх фактично на один рівень з громадянами Євросоюзу. Хоча насправді він лише трохи видозмінює процес видачі угорських документів для громадян України, розпочатий уже давно. Чимало українських угорців мають по два “паспорти” – дарма що українське законодавство забороняє подвійне громадянство, а угорське – досі не передбачало його. Українські угорці мали можливість отримати статус закордонного угорця, який спрощував процедуру перетину українсько-угорського кордону, перебування та працевлаштування в Угорщині.
За Всеукраїнським переписом населення 2001 року угорцями в Закарпатті записалося 155 тисяч осіб. Проте, кажуть експерти, насправді представників угорської нацменшини як тоді, так і зараз, в області набагато більше. Майже з десяток років тому чимало людей боялися записуватися угорцями, бо не знали, у що це може вилитися.
Чимала частина закарпатських румунів теж має досвід «європейського громадянства». У Закарпатті – понад 35 тисяч, переважно мешканці Тячівського та Рахівського районів.
Про переваги паспорта європейської країни розповідає голова Асоціації румунів Закарпаття ім. Кожбука Юрій Оприш:
«Для представників румунської нацменшини, які мають паспорти Румунії, – це можливість вільно потрапити до 24 країн, які визнають Румунію як члена ЄС. Ще один позитив – працевлаштування на Заході: працедавець звертає особливу увагу на наявність європейського паспорта, з таким документом людину швидше візьмуть на роботу, бо не треба витрачати час і гроші на оформлення закордонних паспортів, віз тощо».
Крім того, зізнаються тячівці, вигідно купувати в Європі автомобілі, де ціни на них значно нижчі, та завозити в Україну, не сплачуючи митні збори й платежі.
Ще один позитив – відпочинок у Європі. Або, наприклад, можливість навчатися. «Паспорти Румунії дають закарпатцям змогу здобувати вищу освіту в румунських вузах. Отже, по закінченні навчального закладу вони мають кращі можливості щодо працевлаштування за кордоном, ніж тут, в Україні», – додає Юрій Оприш. При цьому уточнює, що не бачить у факті наявності паспортів іноземних держав в українців жодних загроз національній безпеці.
«Які можуть бути проблеми – запитайте у наших депутатів Верховної Ради, скільки з них мають російське громадянство? – каже пан Оприш. – Більша половина, і нічого! Питання кількох громадянств нині – не принципове».
Так само вважає і значна частина угорської нацменшини в Закарпатті. Соціолог, викладач Ужгородського національного університету, керівник Карпатського центру полінгових досліджень Федір Шандор пояснює це «чистим прагматизмом». «Закарпатці як прагматики в центрі Європи, - каже він, - ставляться до нового закону Угорщини про подвійне громадянство виключно позитивно, бо це відкриває більш широкі економічні можливості для самих закарпатців. У Закарпатті, крім того, чимало людей мають статус закордонного угорця. Вони та члени їхніх родин зараз із величезною радістю зустріли угорський закон».
Загроза національним інтересам України?
Проте, за словами того ж таки пана Шандора, з точки зору політики, то «однозначно можна сказати, що ухвалення угорським парламентом закону про подвійне громадянство – величезна небезпека для України».
Цю думку поділяють і науковці. Директор регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Ужгороді Світлана Мітряєва вважає, що подвійне громадянство — це і виклик, і загроза національним інтересам України і що ця проблема потребує вжиття невідкладних заходів у сфері національної безпеки. «На жаль, мало хто з експертів звертає увагу на такі процеси, в Україні взагалі слабко на них реагують. Ось невелика Словаччина одразу висловила свою категоричну незгоду – буквального наступного дня ухвалила альтернативний угорському закон. А що Україна? Мовчить… МЗС України поки що не реагує», - каже пані Мітряєва.
Водночас, наголошує вона, в українському законодавстві чітко прописаної відповідальності за отримання паспорта іншої держави немає ні в кримінальному, ні в адміністративному кодексах.
«Єдине, що може бути застосовано до такого громадянина, це втрата громадянства, — каже Мітряєва.
— Але ця процедура надзвичайно складна, і насамперед тому, що між країнами (приміром, Україною та державами ЄС) немає такого договору про обмін інформацією, а якби й був, то загалом він порушував би права людини (щодо приватного життя), які прописані міжнародними договорами. Закон України «Про громадянство» передбачає: якщо громадянин України набув громадянства іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Тобто якщо ви набули угорське громадянство, але не відмовляєтеся від українського, то, за вітчизняним законодавством, ви залишаєтеся громадянами України. І в цьому ж законі йдеться про те, що вихід з громадянства України допускається в разі, якщо особа набула громадянства іншої держави.
Ключове слово щодо позбавлення громадянства «допускається» — не є обов’язковим. Тому, теоретично, людину можна позбавити громадянства України через те, що вона є громадянином іншої держави, лише за рішенням суду. Проте широкому загалу такі прецеденти невідомі. Тобто наразі ситуація така, що українське законодавство з одного боку не дозволяє бути громадянином двох держав, але і не передбачає чіткої відповідальності за це».
Закон “узаконює” давню практику
Принаймні так в інтерв’ю кореспонденту УНІАН сказав Надзвичайний і Повноважний Посол Угорської Республіки в Україні Андраш Баршонь. Посол зокрема нагадав, що закон про спрощене надання громадянства етнічним угорцям досі вже існував в угорському законодавстві, зараз же фактично змінився один параграф, внесено лише поправку, яка, на думку угорських дипломатів, особливо нічого не змінила. «Політично таке нововведення можна по-різному пояснювати, інтерпретувати. Але ті люди, котрі вбачають у новому законі якусь політичну боротьбу, глибоко помиляються. Тут немає жодної політики», — відзначив пан Баршонь.
Він також нагадав, що, крім Угорщини, низка інших європейських держав мають закони про надання громадянства особам, котрі живуть поза межами батьківщини. «Це, зокрема, Іспанія, Португалія та інша країни. І наш закон не означає, що ми зробимо якусь різницю між етнічними групами, він стосується тих угорців, котрі живуть за межами рідної країни і котрі досі в тій чи іншій формі вже мали угорське громадянство. Приміром, закарпатцям це добре відомо — той же статус закордонного угорця», — уточнив посол.
Він також додав, що цей закон як юридичний факт не має жодного протиріччя зі стандартами ЄС, Ради Європи.
Самі закарпатські угорці, себто ті громадяни, котрі безпосередньо підпадають під дію нового угорського закону, також не вбачають у цьому документі якихось загроз. «Принаймні усі, хто перебуває на відповідній території, мусять виконувати закони країни перебування», - вважає голова Товариства угорської культури Закарпаття Міклош Ковач. «Я підтримую рішення угорського парламенту, - сказав він. – Водночас вважаю, що це радше символічний жест угорської держави щодо тих, хто з різних причин залишився за межами країни. Щодо реального втілення цього закону в життя нині важко щось коментувати. Зазначу, що він не означає приєднання закордонних угорців до соціальної мережі країни, тобто не забезпечує доступу до безкоштовної медицини, освіти. Він також не дає права голосу тим, хто отримає громадянство за цим законом».
Ковач вважає, що скористатися цим законом захочуть здебільшого ті закордонні угорці, котрі постійно працюють чи навчаються в Угорщині, їм це буде просто вигідно.
Заступник голови Демократичної спілки угорців України Елемир Кевсегі сказав таке: «Звістку про громадянство угорці Закарпаття сприйняли досить спокійно. Історична батьківщина ніколи від них не відмежовувалася. Більше того, у багатьох уже були паспорти закордонного угорця і певні пільги на роботу й навчання». Політик вважає, ті, хто бажав виїхати, зробив це давно. Нині ж, на його думку, єдиний чинник, що зможе спонукати до подвійного громадянства — економічний, адже з паспортом громадянина Угорщини можна буде спокійно пересуватися по Євросоюзу й забути про шенгенські візи.
Ворота для агресивного “примушування до миру” відкрито?
Якщо офіційний Київ так нічого й не скаже у відповідь, то це матиме якнайгірші наслідки для України, вважає Федір Шандор. За словами соціолога, як тільки виникне бодай якийсь незначний протест українського МЗС проти дій Угорщини чи Румунії, то зразу у відповідь їм наведуть приклад отримання громадянства Росії жителями Криму. «Це є болісною темою і східних областей, але найважливіше те, що жителі цих регіонів — це найбільший електорат для провладної партії та президента Януковича. Тому ні МВС, ні МЗС і не зроблять. Це в підсумку призведе до моральної децентралізації влади серед закарпатців і в подальшому, швидше за все, й до економічної децентралізації. І соціально, і психологічно, і економічно закарпатці орієнтуватимуться на Будапешт, а не на Київ», — каже Шандор.
Як би це сумно не звучало, але спеціалісти з міжнародних відносин лише підтверджують думки соціологів.
Ужгородський політолог Михайло Вальо висловився таким чином:
«Не будемо показувати пальцем, але деяким країнам вигідно, щоб громадяни іноземних держав мали паспорти саме їхньої держави. Як про це вже неодноразово говорилося, це може слугувати виправданням для різних акцій на кшталт «примушування до миру» чи для «висування територіальних претензій». Згадаймо поводження Росії щодо Грузії навколо проблеми Південної Осетії. Ця проблема актуальна не лише для Закарпаття, а й для інших регіонів. За деякими даними, у Криму проживає близько 100 тисяч громадян, які мають два паспорти – України та Росії. Чимало паспортів іноземних держав і в жителів Волині та Львівщини. Тому нашій державі однозначно треба подивитися на загрози з цієї точки зору й замислитися – чи не треба терміново посилювати відповідальність за подвійне громадянство».
Вальо нагадує, що в Україні вже неодноразово порушувалися такі питання. «Торік з’явилася низка законопроектів, які передбачають посилення відповідальності за «чужі паспорти в кишені». У червні 2009-го Верховна Рада України в першому читанні ухвалила два документи, за якими за приховування факту подвійного громадянства передбачається покарання у вигляді обмеження волі до 5 років. Аби офіційно заявити про факт набуття чи перебування в громадянстві іншої держави, громадянин України має місяць часу. Може, ці проекти настав час остаточно узаконити?» — каже політолог. Він гадає, що відсутність протестів чи реакції з українського боку на угорський закон може стати першим кроком до федералізації України.
Наталя Петерварі, Ужгород
«Ще вчора ми жили в Україні, а сьогодні прокинулися в Євросоюзі», – такою була перша реакція багатьох закарпатців на ухвалений угорським парламентом закон про спрощену процедуру отримання громадянства для етнічних угорців. Українська влада не відреагувала на цей суперечливий документ, хоча експерти кажуть, що він може становити загрозу національній безпеці нашої країни.
Угорщина узаконила подвійне громадянство
Наприкінці травня цього року новий парламент Угорщини ухвалив закон, який спрощує процедуру набуття громадянства республіки етнічними угорцями, котрі мешкають у сусідніх країнах. Найбільше таких етнічних угорців у Словаччині та на українському Закарпатті. За матеріалами «Євроньюз», завдяки цій правовій новації на громадянство Угорщини можуть претендувати іноземні громадяни, які доведуть своє угорське походження та володіння угорською мовою. При цьому вони не отримують виборчого права, тому надалі мають захищати свої етнічні права на територіях країн проживання.
Новий закон підтримали 344 депутати Національних зборів Угорщини, троє виступили проти, п’ятеро — утрималися від голосування. Закон набере чинності з січня наступного року.
Цей документ, представлений і ухвалений правлячою партією Угорщини ФІДЕС, одразу сколихнув найближчу до країни частину Європи. Словаччина, у якій мешкає понад 600 тисяч угорців, одразу висловила своє «фе». Словаки навіть відкликали з Угорщини свого посла, назвавши вчинок сусідньої країни загрозою їхнім національним інтересам. Офіційна Братислава при цьому чомусь забула, що кілька років тому ухвалила такий самий закон, що полегшує закордонним словакам набувати словацьке громадянство. Аналогічний закон має Румунія, і він також значною мірою стосуються українських румунів.
З’їжджу до Відня попити кави
В Ужгороді поширена «фішка» – телефонуєш другові запитуєш: «Ти де?» У відповідь чуєш: «Поки що в Ужгороді» (Берегові, Виноградові тощо). Тобто ще тут, але завтра це може бути Будапешт, Відень, будь-яке місто Європи – з цим проблем немає…
Закарпатці новий угорський закон обговорюють жваво – наче нову конституцію. Ще б пак, він відкриває просто необмежені можливості для багатьох мешканців регіону, ставить їх фактично на один рівень з громадянами Євросоюзу. Хоча насправді він лише трохи видозмінює процес видачі угорських документів для громадян України, розпочатий уже давно. Чимало українських угорців мають по два “паспорти” – дарма що українське законодавство забороняє подвійне громадянство, а угорське – досі не передбачало його. Українські угорці мали можливість отримати статус закордонного угорця, який спрощував процедуру перетину українсько-угорського кордону, перебування та працевлаштування в Угорщині.
За Всеукраїнським переписом населення 2001 року угорцями в Закарпатті записалося 155 тисяч осіб. Проте, кажуть експерти, насправді представників угорської нацменшини як тоді, так і зараз, в області набагато більше. Майже з десяток років тому чимало людей боялися записуватися угорцями, бо не знали, у що це може вилитися.
Чимала частина закарпатських румунів теж має досвід «європейського громадянства». У Закарпатті – понад 35 тисяч, переважно мешканці Тячівського та Рахівського районів.
Про переваги паспорта європейської країни розповідає голова Асоціації румунів Закарпаття ім. Кожбука Юрій Оприш:
«Для представників румунської нацменшини, які мають паспорти Румунії, – це можливість вільно потрапити до 24 країн, які визнають Румунію як члена ЄС. Ще один позитив – працевлаштування на Заході: працедавець звертає особливу увагу на наявність європейського паспорта, з таким документом людину швидше візьмуть на роботу, бо не треба витрачати час і гроші на оформлення закордонних паспортів, віз тощо».
Крім того, зізнаються тячівці, вигідно купувати в Європі автомобілі, де ціни на них значно нижчі, та завозити в Україну, не сплачуючи митні збори й платежі.
Ще один позитив – відпочинок у Європі. Або, наприклад, можливість навчатися. «Паспорти Румунії дають закарпатцям змогу здобувати вищу освіту в румунських вузах. Отже, по закінченні навчального закладу вони мають кращі можливості щодо працевлаштування за кордоном, ніж тут, в Україні», – додає Юрій Оприш. При цьому уточнює, що не бачить у факті наявності паспортів іноземних держав в українців жодних загроз національній безпеці.
«Які можуть бути проблеми – запитайте у наших депутатів Верховної Ради, скільки з них мають російське громадянство? – каже пан Оприш. – Більша половина, і нічого! Питання кількох громадянств нині – не принципове».
Так само вважає і значна частина угорської нацменшини в Закарпатті. Соціолог, викладач Ужгородського національного університету, керівник Карпатського центру полінгових досліджень Федір Шандор пояснює це «чистим прагматизмом». «Закарпатці як прагматики в центрі Європи, - каже він, - ставляться до нового закону Угорщини про подвійне громадянство виключно позитивно, бо це відкриває більш широкі економічні можливості для самих закарпатців. У Закарпатті, крім того, чимало людей мають статус закордонного угорця. Вони та члени їхніх родин зараз із величезною радістю зустріли угорський закон».
Загроза національним інтересам України?
Проте, за словами того ж таки пана Шандора, з точки зору політики, то «однозначно можна сказати, що ухвалення угорським парламентом закону про подвійне громадянство – величезна небезпека для України».
Цю думку поділяють і науковці. Директор регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Ужгороді Світлана Мітряєва вважає, що подвійне громадянство — це і виклик, і загроза національним інтересам України і що ця проблема потребує вжиття невідкладних заходів у сфері національної безпеки. «На жаль, мало хто з експертів звертає увагу на такі процеси, в Україні взагалі слабко на них реагують. Ось невелика Словаччина одразу висловила свою категоричну незгоду – буквального наступного дня ухвалила альтернативний угорському закон. А що Україна? Мовчить… МЗС України поки що не реагує», - каже пані Мітряєва.
Водночас, наголошує вона, в українському законодавстві чітко прописаної відповідальності за отримання паспорта іншої держави немає ні в кримінальному, ні в адміністративному кодексах.
«Єдине, що може бути застосовано до такого громадянина, це втрата громадянства, — каже Мітряєва.
— Але ця процедура надзвичайно складна, і насамперед тому, що між країнами (приміром, Україною та державами ЄС) немає такого договору про обмін інформацією, а якби й був, то загалом він порушував би права людини (щодо приватного життя), які прописані міжнародними договорами. Закон України «Про громадянство» передбачає: якщо громадянин України набув громадянства іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Тобто якщо ви набули угорське громадянство, але не відмовляєтеся від українського, то, за вітчизняним законодавством, ви залишаєтеся громадянами України. І в цьому ж законі йдеться про те, що вихід з громадянства України допускається в разі, якщо особа набула громадянства іншої держави.
Ключове слово щодо позбавлення громадянства «допускається» — не є обов’язковим. Тому, теоретично, людину можна позбавити громадянства України через те, що вона є громадянином іншої держави, лише за рішенням суду. Проте широкому загалу такі прецеденти невідомі. Тобто наразі ситуація така, що українське законодавство з одного боку не дозволяє бути громадянином двох держав, але і не передбачає чіткої відповідальності за це».
Закон “узаконює” давню практику
Принаймні так в інтерв’ю кореспонденту УНІАН сказав Надзвичайний і Повноважний Посол Угорської Республіки в Україні Андраш Баршонь. Посол зокрема нагадав, що закон про спрощене надання громадянства етнічним угорцям досі вже існував в угорському законодавстві, зараз же фактично змінився один параграф, внесено лише поправку, яка, на думку угорських дипломатів, особливо нічого не змінила. «Політично таке нововведення можна по-різному пояснювати, інтерпретувати. Але ті люди, котрі вбачають у новому законі якусь політичну боротьбу, глибоко помиляються. Тут немає жодної політики», — відзначив пан Баршонь.
Він також нагадав, що, крім Угорщини, низка інших європейських держав мають закони про надання громадянства особам, котрі живуть поза межами батьківщини. «Це, зокрема, Іспанія, Португалія та інша країни. І наш закон не означає, що ми зробимо якусь різницю між етнічними групами, він стосується тих угорців, котрі живуть за межами рідної країни і котрі досі в тій чи іншій формі вже мали угорське громадянство. Приміром, закарпатцям це добре відомо — той же статус закордонного угорця», — уточнив посол.
Він також додав, що цей закон як юридичний факт не має жодного протиріччя зі стандартами ЄС, Ради Європи.
Самі закарпатські угорці, себто ті громадяни, котрі безпосередньо підпадають під дію нового угорського закону, також не вбачають у цьому документі якихось загроз. «Принаймні усі, хто перебуває на відповідній території, мусять виконувати закони країни перебування», - вважає голова Товариства угорської культури Закарпаття Міклош Ковач. «Я підтримую рішення угорського парламенту, - сказав він. – Водночас вважаю, що це радше символічний жест угорської держави щодо тих, хто з різних причин залишився за межами країни. Щодо реального втілення цього закону в життя нині важко щось коментувати. Зазначу, що він не означає приєднання закордонних угорців до соціальної мережі країни, тобто не забезпечує доступу до безкоштовної медицини, освіти. Він також не дає права голосу тим, хто отримає громадянство за цим законом».
Ковач вважає, що скористатися цим законом захочуть здебільшого ті закордонні угорці, котрі постійно працюють чи навчаються в Угорщині, їм це буде просто вигідно.
Заступник голови Демократичної спілки угорців України Елемир Кевсегі сказав таке: «Звістку про громадянство угорці Закарпаття сприйняли досить спокійно. Історична батьківщина ніколи від них не відмежовувалася. Більше того, у багатьох уже були паспорти закордонного угорця і певні пільги на роботу й навчання». Політик вважає, ті, хто бажав виїхати, зробив це давно. Нині ж, на його думку, єдиний чинник, що зможе спонукати до подвійного громадянства — економічний, адже з паспортом громадянина Угорщини можна буде спокійно пересуватися по Євросоюзу й забути про шенгенські візи.
Ворота для агресивного “примушування до миру” відкрито?
Якщо офіційний Київ так нічого й не скаже у відповідь, то це матиме якнайгірші наслідки для України, вважає Федір Шандор. За словами соціолога, як тільки виникне бодай якийсь незначний протест українського МЗС проти дій Угорщини чи Румунії, то зразу у відповідь їм наведуть приклад отримання громадянства Росії жителями Криму. «Це є болісною темою і східних областей, але найважливіше те, що жителі цих регіонів — це найбільший електорат для провладної партії та президента Януковича. Тому ні МВС, ні МЗС і не зроблять. Це в підсумку призведе до моральної децентралізації влади серед закарпатців і в подальшому, швидше за все, й до економічної децентралізації. І соціально, і психологічно, і економічно закарпатці орієнтуватимуться на Будапешт, а не на Київ», — каже Шандор.
Як би це сумно не звучало, але спеціалісти з міжнародних відносин лише підтверджують думки соціологів.
Ужгородський політолог Михайло Вальо висловився таким чином:
«Не будемо показувати пальцем, але деяким країнам вигідно, щоб громадяни іноземних держав мали паспорти саме їхньої держави. Як про це вже неодноразово говорилося, це може слугувати виправданням для різних акцій на кшталт «примушування до миру» чи для «висування територіальних претензій». Згадаймо поводження Росії щодо Грузії навколо проблеми Південної Осетії. Ця проблема актуальна не лише для Закарпаття, а й для інших регіонів. За деякими даними, у Криму проживає близько 100 тисяч громадян, які мають два паспорти – України та Росії. Чимало паспортів іноземних держав і в жителів Волині та Львівщини. Тому нашій державі однозначно треба подивитися на загрози з цієї точки зору й замислитися – чи не треба терміново посилювати відповідальність за подвійне громадянство».
Вальо нагадує, що в Україні вже неодноразово порушувалися такі питання. «Торік з’явилася низка законопроектів, які передбачають посилення відповідальності за «чужі паспорти в кишені». У червні 2009-го Верховна Рада України в першому читанні ухвалила два документи, за якими за приховування факту подвійного громадянства передбачається покарання у вигляді обмеження волі до 5 років. Аби офіційно заявити про факт набуття чи перебування в громадянстві іншої держави, громадянин України має місяць часу. Може, ці проекти настав час остаточно узаконити?» — каже політолог. Він гадає, що відсутність протестів чи реакції з українського боку на угорський закон може стати першим кроком до федералізації України.
Наталя Петерварі, Ужгород
Української школи в Севастополі цього року не буде
Голова Севастопольської міської державної адміністрації Валерій САРАТОВ заявляє про недостатнє фінансування у поточному році будівництва української школи-колегіуму в Севастополі.
Як передає кореспондент УНІАН, про це він повідомив журналістам сьогодні.
«У цьому році, на жаль, фінансування недостатнє. Дуже просили, щоб нам дали 21 млн. грн. для того, щоб ми могли підвести всі комунікації. Тоді наступного року ми могли б здати (школу). Але, на жаль, грошей не дали. Нам Міністерство регіонального розвитку дало лише 4,6 млн. грн., і, відповідно, школа не буде у цій ситуації зроблена», - сказав В. САРАТОВ.
У той же час він зазначив, що при всіх труднощах з фінансуванням школа-колегіум буде будуватися, як і всі об`єкти, будівництво котрих вже розпочато.
Крім того, В. САРАТОВ висловив бажання «змінити тональність довкола школи». Він заявив, що «бачив би цю школу гуманітарним ліцеєм, ...у якому з першого класу вивчалася б не тільки українська, а й, природно, російська, а також англійська мови». «Ніякого перекосу у вивченні мов бути не повинно», - заявив В. САРАТОВ, додавши, що його позиція з вивчення російської мови «ні на йоту не змінилася», оскільки російська мова для понад 90% севастопольців є рідною.
«Ми зробимо все, щоб російську мову наші діти знали краще за всіх в Україні. Будемо прагнути, щоб краще за всіх знали і українську, і англійську», - сказав голова Севастопольської МДА.
Як повідомляв УНІАН, у листопаді 2009 року на той час голова Севастопольської міської державної адміністрації Сергій КУНІЦИН заявляв, що до 1 вересня 2010 року в Севастополі буде побудована українська школа-колегіум на 722 місця, і це, за його словами, «буде перша севастопольська школа, побудована після розпаду Радянського Союзу». Він також додав, що в поточному році Міністерство регіонального розвитку і будівництва України вже виділило на будівництво школи-колегіуму в Севастополі 34 млн. грн. - половину необхідної суми.
Загальна кошторисна вартість будівництва севастопольської школи-колегіуму становить 62 млн. грн. Планується, що навчання і виховний процес у ній вестимуться українською мовою.
Як передає кореспондент УНІАН, про це він повідомив журналістам сьогодні.
«У цьому році, на жаль, фінансування недостатнє. Дуже просили, щоб нам дали 21 млн. грн. для того, щоб ми могли підвести всі комунікації. Тоді наступного року ми могли б здати (школу). Але, на жаль, грошей не дали. Нам Міністерство регіонального розвитку дало лише 4,6 млн. грн., і, відповідно, школа не буде у цій ситуації зроблена», - сказав В. САРАТОВ.
У той же час він зазначив, що при всіх труднощах з фінансуванням школа-колегіум буде будуватися, як і всі об`єкти, будівництво котрих вже розпочато.
Крім того, В. САРАТОВ висловив бажання «змінити тональність довкола школи». Він заявив, що «бачив би цю школу гуманітарним ліцеєм, ...у якому з першого класу вивчалася б не тільки українська, а й, природно, російська, а також англійська мови». «Ніякого перекосу у вивченні мов бути не повинно», - заявив В. САРАТОВ, додавши, що його позиція з вивчення російської мови «ні на йоту не змінилася», оскільки російська мова для понад 90% севастопольців є рідною.
«Ми зробимо все, щоб російську мову наші діти знали краще за всіх в Україні. Будемо прагнути, щоб краще за всіх знали і українську, і англійську», - сказав голова Севастопольської МДА.
Як повідомляв УНІАН, у листопаді 2009 року на той час голова Севастопольської міської державної адміністрації Сергій КУНІЦИН заявляв, що до 1 вересня 2010 року в Севастополі буде побудована українська школа-колегіум на 722 місця, і це, за його словами, «буде перша севастопольська школа, побудована після розпаду Радянського Союзу». Він також додав, що в поточному році Міністерство регіонального розвитку і будівництва України вже виділило на будівництво школи-колегіуму в Севастополі 34 млн. грн. - половину необхідної суми.
Загальна кошторисна вартість будівництва севастопольської школи-колегіуму становить 62 млн. грн. Планується, що навчання і виховний процес у ній вестимуться українською мовою.
Кримських татар "зачищають" з органів влади?
Про це перший заступник голови Меджлісу кримських татар Рефат ЧУБАРОВ сказав на зустрічі з послом Норвегії в Україні Олавом БЕРСТАДОМ, повідомили УНІАН у прес-службі Меджлісу.
«Для нас дуже важлива безпосередня участь Президента України в роботі Ради представників кримськотатарського народу. У липні запланована зустріч В.ЯНУКОВИЧА з повним складом Ради, під час якої, як ми сподіваємося, буде розглянуто широке коло питань, на вирішення яких чекають кримські татари», - сказав Р.ЧУБАРОВ у відповідь на прохання посла прокоментувати перші результати взаємодії з новим главою держави і перспективи можливої співпраці.
Голова Меджлісу Мустафа ДЖЕМІЛЄВ, характеризуючи суспільно-політичну ситуацію в Криму, акцентував увагу дипломата на скороченні представництва кримських татар в органах республіканської влади.
«Буквально днями було звільнено голову Кіровської райдержадміністрації Кадира ОСМАНОВА, який професійно і відповідально виконував свої повноваження. Затягується ухвалення рішення стосовно діючого голови Бахчисарайської райдержадміністрації Ільмі УМЕРОВА, чия подальша професійна діяльність буквально висить на волосині. Ми не виключаємо, що політика обмеження представництва кримських татар у сфері управління, у разі, якщо така тенденція триватиме, може стати певною проблемою в наших взаєминах із владою», - сказав лідер Меджлісу.
«Для нас дуже важлива безпосередня участь Президента України в роботі Ради представників кримськотатарського народу. У липні запланована зустріч В.ЯНУКОВИЧА з повним складом Ради, під час якої, як ми сподіваємося, буде розглянуто широке коло питань, на вирішення яких чекають кримські татари», - сказав Р.ЧУБАРОВ у відповідь на прохання посла прокоментувати перші результати взаємодії з новим главою держави і перспективи можливої співпраці.
Голова Меджлісу Мустафа ДЖЕМІЛЄВ, характеризуючи суспільно-політичну ситуацію в Криму, акцентував увагу дипломата на скороченні представництва кримських татар в органах республіканської влади.
«Буквально днями було звільнено голову Кіровської райдержадміністрації Кадира ОСМАНОВА, який професійно і відповідально виконував свої повноваження. Затягується ухвалення рішення стосовно діючого голови Бахчисарайської райдержадміністрації Ільмі УМЕРОВА, чия подальша професійна діяльність буквально висить на волосині. Ми не виключаємо, що політика обмеження представництва кримських татар у сфері управління, у разі, якщо така тенденція триватиме, може стати певною проблемою в наших взаєминах із владою», - сказав лідер Меджлісу.
В УНП заявляють про «повзучу» окупацію Севастополя Росією
Українська народна партія вимагає від Верховної Ради заборонити відставним військовослужбовцям Чорноморського флоту РФ залишатися на постійне проживання в Україні, а будівельному управлінню ЧФ - будувати нове житло.
Як повідомили УНІАН у прес-службі партії, з такою заявою виступив голова Кримської організації УНП Олег ФОМУШКІН, коментуючи заяву голови Севастопольської міської державної адміністрації Валерія САРАТОВА, що житло, побудоване для офіцерів ЧФ РФ, треба передати на баланс комунальної власності міста, щоб забезпечити можливість його приватизації військовослужбовцями ЧФ Росії.
«Вже 13 років відбувається «повзуча” окупація Севастополя Росією, коли громадяни іншої держави, після закінчення служби залишаються тут на постійне місце проживання. Узаконивши таке житло, керівництво міста остаточно узаконить і перебування громадян Російської Федерації, надавши їм право на приватизацію житла, яке керівництво Чорноморського флоту будувало як службове, що має тимчасово виділятися офіцерам флоту», - підкреслив голова Кримської організації УНП.
За його словами, «якщо не зупинити «повзучу» окупацію, до 2042 року більшість мешканців Севастополя становитимуть громадяни Російської Федерації-колишні військовослужбовці Чорноморського флоту та члени їх родин». «Так, згідно з офіційними статистичними даними, в середньому щороку із ЧФ РФ звільняється 1100 людей, приблизно 40% (500 людей) з них залишається в Севастополі разом з власними родинами», - зауважив політик.
«Отже, на Севастополь очікує косівський сценарій, де в часи Югославії теж заохочували міграцію в Косово албанців на роботу, які здебільшого на постійно осідали із сім’ями в цьому регіоні. Тому необхідно негайно заморозити будівництво житла для офіцерів ЧФ РФ, оскільки вже існуючої житлової площі цілком достатньо для тимчасового проживання російських офіцерів та мічманів», - підсумував О.ФОМУШКІН.
Як повідомили УНІАН у прес-службі партії, з такою заявою виступив голова Кримської організації УНП Олег ФОМУШКІН, коментуючи заяву голови Севастопольської міської державної адміністрації Валерія САРАТОВА, що житло, побудоване для офіцерів ЧФ РФ, треба передати на баланс комунальної власності міста, щоб забезпечити можливість його приватизації військовослужбовцями ЧФ Росії.
«Вже 13 років відбувається «повзуча” окупація Севастополя Росією, коли громадяни іншої держави, після закінчення служби залишаються тут на постійне місце проживання. Узаконивши таке житло, керівництво міста остаточно узаконить і перебування громадян Російської Федерації, надавши їм право на приватизацію житла, яке керівництво Чорноморського флоту будувало як службове, що має тимчасово виділятися офіцерам флоту», - підкреслив голова Кримської організації УНП.
За його словами, «якщо не зупинити «повзучу» окупацію, до 2042 року більшість мешканців Севастополя становитимуть громадяни Російської Федерації-колишні військовослужбовці Чорноморського флоту та члени їх родин». «Так, згідно з офіційними статистичними даними, в середньому щороку із ЧФ РФ звільняється 1100 людей, приблизно 40% (500 людей) з них залишається в Севастополі разом з власними родинами», - зауважив політик.
«Отже, на Севастополь очікує косівський сценарій, де в часи Югославії теж заохочували міграцію в Косово албанців на роботу, які здебільшого на постійно осідали із сім’ями в цьому регіоні. Тому необхідно негайно заморозити будівництво житла для офіцерів ЧФ РФ, оскільки вже існуючої житлової площі цілком достатньо для тимчасового проживання російських офіцерів та мічманів», - підсумував О.ФОМУШКІН.
Моя відповідь послу Зурабову
“Я переконаний в тому, що ми (росіяни і українці) не просто братські народи, ми – єдиний народ”, – екстатично заявив посол РФ в Україні Михайло Зурабов під час одного з інтерв’ю. Нічого нового: його словоблудлива веремія нашпигована традиційно-фальшивими імперсько-совковими сентиментами до України та українців. Проте, коли питання було поставлено руба – чи відмовиться Росія від проекту “Південний потік” на користь української ГТС, він хитро так зрезигнував від прямої відповіді. Ось і всі їх московські сентименти. Ось і вся їх любов.
Конче дивує відсутність адекватної реакції з боку переважної більшості українського опозиційного політикуму (мабуть, точніше – паноптикуму), так звані лідери якого збіса повклякли від стрімкого політичного процесу, увібгавшись у різнокольорове латаття своїх партійних прапорів.
Моя особиста відповідь Зурабову на його закиди – це комбінація з трьох пальців, знак, який за деякими переказами є суто татарським. Не думаю, що у Зурабова не вистачає смальцю в голові знати справжню історію Росії. Отже, він чудово знає, що з самого зародку московське князівство (країна Моксель) не мало ніякого відношення до слов’янства. Це була мішанина угро-фінсько-монголо-татарського люду. Коли впала Золота Орда, саме московщина підхопила маніакальну ідею ординських ханів про всесвітнє панування, реалізовувати яку першим заповзявся людомор Іван Грозний.
Найголовнішою метою московитів стало звоювання слов’янського Києва та привласнення собі його культурної спадщини, традицій та історії. Слід зазначити, що попри певні успіхи у реалізації цього проекту, остаточно втілити його в життя не вдалось й понині. Процес спотворення історії розпочала російська цариця Катерина, за сумісництвом велика розпусниця. Створивши спецкомісію, вона наказала віднайти усі оригінали літописів та знищити їх, натомість замінити їх фальшивками. Звідти й пішов московський міф про Київ, як про колиску російської держави, який мусується й дотепер, зокрема й Зурабовим.
Після двадцятиліття незалежності й свободи, сокира історії здіймається над Україною знову. Здійснити чергову спробу пережорнити українців та позбутись їх як таких – ось мета теперішніх кремлівських апологетів Івана Грозного, Катерини та Сталіна. Перший крок у цьому напрямку зроблено – на український престол посаджено свого васала, сатрапи якого (табачніки та семиноженки) одразу кинулись ретушувати українську історію, нівелювати усе національне, вивершуючи новітній міф, який заперечує існування української нації – єдиної спадкоємиці руських племен, що населяли Київську державу, натомість реанімує кремлівську двоголову неоімперіалістичну маячню у вигляді квазітеорії про так званий єдиний народ (росіяни, українці й білоруси).
Моя відповідь Зурабову коротка: я – українець! Більш того, вважаю себе приналежним до європейського цивілізаційного простору, бо ціную такі речі як свобода та незалежність, апріорі неприйнятні в російському суспільстві. Європа мені є близькою, іноді я відчуваю, гейби вже доторкнувся до неї, тоді як Росія з її татаро-монгольською ментальністю для мене є країною страшенно далекою та незрозумілою. Росіяни для мене є туземцями, носіями іншого, відмінного від українського стилю життя, де, приміром глушити оковиту та лихословити є нормою. Відтак, мені не до шмиги, коли посол цієї далекої держави намагається повчати мене жити та розпатякує про те, хто я такий.
Якщо моя відповідь посла Зурабова не задовольняє, пропоную продовжити відповідний дискурс на шпальтах друкованих чи електронних ЗМІ.
Володимир МАНЬКО, "Нація і Держава"
Конче дивує відсутність адекватної реакції з боку переважної більшості українського опозиційного політикуму (мабуть, точніше – паноптикуму), так звані лідери якого збіса повклякли від стрімкого політичного процесу, увібгавшись у різнокольорове латаття своїх партійних прапорів.
Моя особиста відповідь Зурабову на його закиди – це комбінація з трьох пальців, знак, який за деякими переказами є суто татарським. Не думаю, що у Зурабова не вистачає смальцю в голові знати справжню історію Росії. Отже, він чудово знає, що з самого зародку московське князівство (країна Моксель) не мало ніякого відношення до слов’янства. Це була мішанина угро-фінсько-монголо-татарського люду. Коли впала Золота Орда, саме московщина підхопила маніакальну ідею ординських ханів про всесвітнє панування, реалізовувати яку першим заповзявся людомор Іван Грозний.
Найголовнішою метою московитів стало звоювання слов’янського Києва та привласнення собі його культурної спадщини, традицій та історії. Слід зазначити, що попри певні успіхи у реалізації цього проекту, остаточно втілити його в життя не вдалось й понині. Процес спотворення історії розпочала російська цариця Катерина, за сумісництвом велика розпусниця. Створивши спецкомісію, вона наказала віднайти усі оригінали літописів та знищити їх, натомість замінити їх фальшивками. Звідти й пішов московський міф про Київ, як про колиску російської держави, який мусується й дотепер, зокрема й Зурабовим.
Після двадцятиліття незалежності й свободи, сокира історії здіймається над Україною знову. Здійснити чергову спробу пережорнити українців та позбутись їх як таких – ось мета теперішніх кремлівських апологетів Івана Грозного, Катерини та Сталіна. Перший крок у цьому напрямку зроблено – на український престол посаджено свого васала, сатрапи якого (табачніки та семиноженки) одразу кинулись ретушувати українську історію, нівелювати усе національне, вивершуючи новітній міф, який заперечує існування української нації – єдиної спадкоємиці руських племен, що населяли Київську державу, натомість реанімує кремлівську двоголову неоімперіалістичну маячню у вигляді квазітеорії про так званий єдиний народ (росіяни, українці й білоруси).
Моя відповідь Зурабову коротка: я – українець! Більш того, вважаю себе приналежним до європейського цивілізаційного простору, бо ціную такі речі як свобода та незалежність, апріорі неприйнятні в російському суспільстві. Європа мені є близькою, іноді я відчуваю, гейби вже доторкнувся до неї, тоді як Росія з її татаро-монгольською ментальністю для мене є країною страшенно далекою та незрозумілою. Росіяни для мене є туземцями, носіями іншого, відмінного від українського стилю життя, де, приміром глушити оковиту та лихословити є нормою. Відтак, мені не до шмиги, коли посол цієї далекої держави намагається повчати мене жити та розпатякує про те, хто я такий.
Якщо моя відповідь посла Зурабова не задовольняє, пропоную продовжити відповідний дискурс на шпальтах друкованих чи електронних ЗМІ.
Володимир МАНЬКО, "Нація і Держава"
Суд не повернув Бандері звання героя
Указ президента Ющенка про присвоєння лідеру Організації українських націоналістів Степанові Бандері звання Герой України лишається скасованим.
Донецький апеляційний адміністративний суд залишив у силі попереднє рішення Донецького окружного адміністративного суду. Його можна оскаржити протягом місяця у Вищому адміністративному суді.
Понад 20 апеляційних скраг, поданих у Донецьку на оскарження рішення оркужного адміністративного суду, апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення. Зокрема, оскажити рішення суду першої інстанції намагалися третій президент Віктор Ющенко, народний депутат Анатолій Матвієнко, голова партії "Свобода" Олег Тягнибок та онук Степана Бандери - Степан. Клацнути Докладніше про спроби оскаржити рішення суду читайте тут.
Аргументи суддів
Колегія суддів під головуванням Любові Василенко розглядала справу три дні. Повідомляють, що апелянти, які прибули до суду, заявили незгоду з рішенням суду першої інстанції, вимагали його скасувати і повернути справу на повторний розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Судді вважають, що під час попереднього судового розгляду правильно дійшли висновку, що Степан Бандера, який помер у 1959-му році, не був громадянином України, а відтак не може нагороджуватися званням Герой України.
Апелянти намагалися оскаржити процесуальні порушення, яких на їхню думку, припустився суд першої інстанції. Однак колегія суддів вирішила, що судовий розгляд відбувся у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства.
На початку квітня Донецький окружний адміністративний суд визнав незаконним і скасував указ від 20 січня 2010 року третього президента України Віктора Ющенка про присвоєння лідеру ОУН Степанові Бандері звання Герой України.
Подвійні стандарти?
Раніше Донецький окружний адміністративний суд залишив у силі указ президента про присвоєння звання Герой України радянському офіцеру Олексію Бересту - він у травні 1945-го року встановив червоний прапор над Рейхстагом. Позивачі - представники ВО "Свобода" подали позов схожий на той, за яким суд ухвалив рішення скасувати указ президента про нагородження Степана Бандери. Вони вважали, що президент не мав права нагороджувати Олексія Береста званням Герой України, оскільки той, як і Степан Бандера, не був громадянином України.
Донецький суд у задоволенні їхнього позову відмовив через пропущений термін давності. Це дало підстави представникам партії "Свобода" звинуватити суд у виконанні "політичного замовлення".
Донецький апеляційний адміністративний суд залишив у силі попереднє рішення Донецького окружного адміністративного суду. Його можна оскаржити протягом місяця у Вищому адміністративному суді.
Понад 20 апеляційних скраг, поданих у Донецьку на оскарження рішення оркужного адміністративного суду, апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення. Зокрема, оскажити рішення суду першої інстанції намагалися третій президент Віктор Ющенко, народний депутат Анатолій Матвієнко, голова партії "Свобода" Олег Тягнибок та онук Степана Бандери - Степан. Клацнути Докладніше про спроби оскаржити рішення суду читайте тут.
Аргументи суддів
Колегія суддів під головуванням Любові Василенко розглядала справу три дні. Повідомляють, що апелянти, які прибули до суду, заявили незгоду з рішенням суду першої інстанції, вимагали його скасувати і повернути справу на повторний розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Судді вважають, що під час попереднього судового розгляду правильно дійшли висновку, що Степан Бандера, який помер у 1959-му році, не був громадянином України, а відтак не може нагороджуватися званням Герой України.
Апелянти намагалися оскаржити процесуальні порушення, яких на їхню думку, припустився суд першої інстанції. Однак колегія суддів вирішила, що судовий розгляд відбувся у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства.
На початку квітня Донецький окружний адміністративний суд визнав незаконним і скасував указ від 20 січня 2010 року третього президента України Віктора Ющенка про присвоєння лідеру ОУН Степанові Бандері звання Герой України.
Подвійні стандарти?
Раніше Донецький окружний адміністративний суд залишив у силі указ президента про присвоєння звання Герой України радянському офіцеру Олексію Бересту - він у травні 1945-го року встановив червоний прапор над Рейхстагом. Позивачі - представники ВО "Свобода" подали позов схожий на той, за яким суд ухвалив рішення скасувати указ президента про нагородження Степана Бандери. Вони вважали, що президент не мав права нагороджувати Олексія Береста званням Герой України, оскільки той, як і Степан Бандера, не був громадянином України.
Донецький суд у задоволенні їхнього позову відмовив через пропущений термін давності. Це дало підстави представникам партії "Свобода" звинуватити суд у виконанні "політичного замовлення".
МЗС пропонує громадянство всім етнічним українцям Киргизстану
Посольство України у Киргизстані готово надати українське громадянство всім етнічним українцям, що проживають у цій країні. З відповідною метою у відрядження в посольство буде спрямований співробітник Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ. Про це повідомив сьогодні на брифінгу прес-секретар Міністра закордонних справ України Олег Волошин.
Як передає кореспондент ЛІГАБізнесІнформ, О.Волошин наголосив: "МЗС України зробить все можливе для того, щоб надати якісну консульсько-правову допомогу нашим громадянам у Киргизстані, і, природно, якщо будуть громадяни, які хочуть прийняти українське громадянство... всю необхідну формальність фахівці будуть вирішувати на місці". За його словами, йдеться про десятки громадян.
Водночас О.Волошин уточнив: за інформацією, яка надходить з Киргизстану, в самому Бішкеку і на більшості території країни ситуація спокійна, загрози для громадян України, що перебувають у Киргизстані, наразі немає.
Нагадаємо, згідно з офіційними даними, на сьогоднішній ранок, внаслідок масових заворушень на півдні Киргизстану загинули 214 осіб.
Міжетнічні заворушення між киргизами і узбеками спалахнули у ніч на 11 червня на півдні Киргизстану в Оші і Джалал-Абаді. Внаслідок зіткнень постраждали понад мільйона людей. Місцева влада продовжили до 25 червня термін дії надзвичайного стану.
Як передає кореспондент ЛІГАБізнесІнформ, О.Волошин наголосив: "МЗС України зробить все можливе для того, щоб надати якісну консульсько-правову допомогу нашим громадянам у Киргизстані, і, природно, якщо будуть громадяни, які хочуть прийняти українське громадянство... всю необхідну формальність фахівці будуть вирішувати на місці". За його словами, йдеться про десятки громадян.
Водночас О.Волошин уточнив: за інформацією, яка надходить з Киргизстану, в самому Бішкеку і на більшості території країни ситуація спокійна, загрози для громадян України, що перебувають у Киргизстані, наразі немає.
Нагадаємо, згідно з офіційними даними, на сьогоднішній ранок, внаслідок масових заворушень на півдні Киргизстану загинули 214 осіб.
Міжетнічні заворушення між киргизами і узбеками спалахнули у ніч на 11 червня на півдні Киргизстану в Оші і Джалал-Абаді. Внаслідок зіткнень постраждали понад мільйона людей. Місцева влада продовжили до 25 червня термін дії надзвичайного стану.
Росія готова відсудити в України Севастополь
Росія готова звернутися до Гаазького суду, щоб довести що Севастополь ніколи не входив до складу Криму. Про це в інтерв’ю газеті «День» заявив депутат від Партії регіонів Володимир Зубанов.
«На прикладі румун з островом Зміїний московські юристи сьогодні вже підготували листи до Гаазького суду, де мовиться про те, що Севастополь ніколи не входив до складу Криму і ніколи йому не передавався», - заявив Зубанов.
«Як ви думаєте, яким буде рішення Газького суду з урахуванням російського впливу на європейські справи? Так, цей суд завжди ухвалює компромісне рішення, а що коли ухвалять рішення про неприналежність Севастополя Україні? Що - кінець державності? Тому, наше рішення про подальше перебування ЧФ в Криму - це правильне рішення», - підсумував політик.
«На прикладі румун з островом Зміїний московські юристи сьогодні вже підготували листи до Гаазького суду, де мовиться про те, що Севастополь ніколи не входив до складу Криму і ніколи йому не передавався», - заявив Зубанов.
«Як ви думаєте, яким буде рішення Газького суду з урахуванням російського впливу на європейські справи? Так, цей суд завжди ухвалює компромісне рішення, а що коли ухвалять рішення про неприналежність Севастополя Україні? Що - кінець державності? Тому, наше рішення про подальше перебування ЧФ в Криму - це правильне рішення», - підсумував політик.
Журналістові світить 5 років в’язниці за журналістське розслідування
Проти журналiстiв львівської газети «Експрес», якi в рамках журналістського розслідування документально довели, що продаж талонiв технiчного огляду в Україні процвітає, порушили кримiнальну справу.
Редакція за фактом публікації у газеті "Експрес" матеріалів журналістських розслідувань офіційно звернулась до керівництва МВС та прокуратури з проханням порушити кримінальну справу і покарати винних в організації масштабного незаконного продажу техталонів. В результаті кримінальну справу порушили проти журналістів "Експресу". Про це про це повідомили ZAXID.NET у редакції газети "Експрес".
"У понедiлок та вiвторок ми спробували офiцiйними шляхами отримати пiдтвердження iнформацiї про порушення справи проти журналiста газети. I лише у вiвторок ввечерi нам зателефонував речник обласного управлiння мiлiцiї Денис Харчук i дослiвно сказав таке: - Дiйсно, така справа є, порушена за статтею 358 Кримінального кодексу. А що ви хочете? Ваш журналiст у всьому зiзнався, вiд адвоката вiдмовився, обвинувачення пiдписав. Справа вже у прокуратурi, i невдовзi буде передана до суду", - йдеться у заяві газети "Експрес", поширеній у ЗМІ.
За словами журналіста Олександра Мартинця, його нiхто не знайомив з постановою про порушення кримiнальної справи. "Нiхто не знайомив мене з обвинуваченням. Ми увесь цей час чекали, як використає мiлiцiя фактаж, що ми надали. Ми готовi були допомогти слiдству, ми знаємо людей, якi торгують техталонами. Ми вiрили, що пояснення допоможуть мiлiцiї розкрити злочин скоєнний проти багатьох тисяч водiїв. Пiд час розслiдування ми купили не один й, навiть, не два талони технiчного огляду пiд конкретнi номери рiзних автiвок. Цiна була такою ж, iнколи з рiзницею у 50-100 гривень (залежно вiд марки автомобiля), як i мала би бути при наявностi нормального продажу не пiд примiщенням, а в примiщеннi держустанови МРЕО. Талони технiчного огляду ми купляли пiд порогом й на порозi МРЕО, купляли на ринках. Їх приносили нам i у кав’ярнi. Все вiдбувалося швидко. За один день. Та найцiкавiше, люди, якi продавали нам цi талони i, якi не пiдозрювали, що їх вiдслiдковують журналiсти, завжди йшли в одному й тому ж напрямку... до стiн МРЕО... Нiяких станцiй дiагностування авто. Нiяких медоглядiв. Все швидко i за грошi", - йдеться у заяві.
Редакція за фактом публікації у газеті "Експрес" матеріалів журналістських розслідувань офіційно звернулась до керівництва МВС та прокуратури з проханням порушити кримінальну справу і покарати винних в організації масштабного незаконного продажу техталонів. В результаті кримінальну справу порушили проти журналістів "Експресу". Про це про це повідомили ZAXID.NET у редакції газети "Експрес".
"У понедiлок та вiвторок ми спробували офiцiйними шляхами отримати пiдтвердження iнформацiї про порушення справи проти журналiста газети. I лише у вiвторок ввечерi нам зателефонував речник обласного управлiння мiлiцiї Денис Харчук i дослiвно сказав таке: - Дiйсно, така справа є, порушена за статтею 358 Кримінального кодексу. А що ви хочете? Ваш журналiст у всьому зiзнався, вiд адвоката вiдмовився, обвинувачення пiдписав. Справа вже у прокуратурi, i невдовзi буде передана до суду", - йдеться у заяві газети "Експрес", поширеній у ЗМІ.
За словами журналіста Олександра Мартинця, його нiхто не знайомив з постановою про порушення кримiнальної справи. "Нiхто не знайомив мене з обвинуваченням. Ми увесь цей час чекали, як використає мiлiцiя фактаж, що ми надали. Ми готовi були допомогти слiдству, ми знаємо людей, якi торгують техталонами. Ми вiрили, що пояснення допоможуть мiлiцiї розкрити злочин скоєнний проти багатьох тисяч водiїв. Пiд час розслiдування ми купили не один й, навiть, не два талони технiчного огляду пiд конкретнi номери рiзних автiвок. Цiна була такою ж, iнколи з рiзницею у 50-100 гривень (залежно вiд марки автомобiля), як i мала би бути при наявностi нормального продажу не пiд примiщенням, а в примiщеннi держустанови МРЕО. Талони технiчного огляду ми купляли пiд порогом й на порозi МРЕО, купляли на ринках. Їх приносили нам i у кав’ярнi. Все вiдбувалося швидко. За один день. Та найцiкавiше, люди, якi продавали нам цi талони i, якi не пiдозрювали, що їх вiдслiдковують журналiсти, завжди йшли в одному й тому ж напрямку... до стiн МРЕО... Нiяких станцiй дiагностування авто. Нiяких медоглядiв. Все швидко i за грошi", - йдеться у заяві.
Держохорона заборонила журналістам фотографувати кортеж Януковича
Видання Вечерние вести повідомило, що співробітники Управління державної охорони заборонили журналістам фотографувати кортеж Президента України Віктора Януковича.
У своїй сьогоднішній статті ВВ розповіло, що інцидент з охоронцями Президента стався вранці на Подолі навпроти Гаванського мосту, що будується. Видання зазначило, що перед появою кортежу Януковича на вулиці з'явилися з десяток людей у формі і розмістилися на відстані 20-30 метрів один від одного вздовж усієї траси в центр.
"Одразу ж кількість машин на дорозі зменшилася чи не вдвічі. Робітники, котрі до цього безперервно стукали молотками на естакаді, залишили роботу і групками пішли в побутівки і у двори." У вас, що - обід або робочий день скорочений?"- запитали ми в одного з роботяг, який приїхав у столицю із Закарпаття. "Та ні, - відповів він з переляком в голосі. - Самі ж знаєте, хто зараз буде їхати, так ось нас зганяють під міст, щоб на очі не попадалися", - описує видання обстановку перед появою кортежу.
У цей час журналістами ВВ, як пише видання, "зацікавився чоловік в штатському, який невідомо звідки взявся". Він заявив співробітникам видань, що "він з УДО" (Управління державної охорони) і поцікавився: "Що ви тут робите?". Після того, як представники ЗМІ представилися і повідомили, що "фотографують естакаду, дорогу і все таке інше", людина з Держохорони сказала їм: "А ви знаєте, що зараз тут має проїхати Президент? Стійте тут. Я зараз викличу старшого".
"Старший", як пише видання, зажадав від журналістів посвідчення і заявив: "Значить так! Пояснюю для особливо обдарованих: перебувати будь-кому у зоні проїзду особи, що охороняється, а тим більше фотографувати кортеж Президента, заборонено". Коли журналісти поцікавилися у "старшого", на підставі чого їм заборонено фотографувати, він пояснив: "Стаття 18 Закону Про Державну службу охорони і пункт 4.7.2 Зводу відомостей, що є державною таємницею, забороняють журналістам і будь-кому фотографувати, записувати й висвітлювати час, місце і спосіб пересування перших осіб держави". На заперечення представників ЗМІ, що "фотографії того ж кортежу і маршруту в ЗМІ з'являються регулярно", він сказав: "з газетами, що надрукували це, у нас буде окрема розмова. А ось вам краще піти".
Наостанок представники УДО сфотографували посвідчення журналістів на мобільний, а потім вже, як видання, більш довірливо пояснили: мовляв, якщо хочеться сфотографувати кортеж, робити це краще непомітно або прикинутися туристом.
У своїй статті ВВ також нагадали, що Гаванський міст, яким пересувається президентський кортеж, офіційно в експлуатацію не здано. Якщо раніше для проїзду була відкрита лише одна смуга (з Подолу на Оболонь), то в зворотному напрямку рух було повністю заборонено. "Але, мабуть, для Януковича зробили виняток, відкривши міст лише для однієї людини. Щоб президентський кортеж не відчував ніяких "незручностей", Киїавтодор уклав нове покриття, розширив відбійник з 10 до 30 метрів, з боку Рибальського острова установив автоматичні ворота, а на виїзді на Поштову - шлагбаум", - зазначило видання.
На питання журналістів ВВ, коли ж мешканці столиці зможуть проїхати мостом, як зараз це робить Президент, керівник прес-служби КК Київавтодор Анатолій Галиновський зауважив: "Проїзд буде відкрито із введенням в дію естакади на Набережно-Хрещатицькій". А у відповідь на питання, чому тоді Віктор Янукович уже зараз їздить мостом, Галиновський сказав: "А з ось цим питанням звертайтесь в УДО. Вони самі вирішують, де і коли йому їздити".
Ситуацію із забороною на фотозйомку ВВ прокоментував начальник прес-центру Управління держохорони Віталій Закревський: "Якщо ви потрапили в зону проїзду кортежу випадково чи вас не помітила охорона, то сфотографувати машини, в принципі, можете. В інших випадках для зйомки потрібна акредитація. Однак, у зв'язку зі змінами в Законі Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, внесеними Мін'юстом, права журналістів на висвітлення тих чи інших моментів може бути обмежено. Припустимо, до об'єктиву вашого фотоапарата можуть потрапити моменти або деталі, які є державною таємницею, що саме по собі тягне за собою відповідальність за їх розголошення та публікацію".
Нагадаємо, минулого тижня джерело газети Сегодня повідомило про надходження оперативної інформації щодо того, що на шляху проходження кортежу Віктора Януковича можуть закласти вибухівку. 11 червня видання з посиланням на джерело в Адміністрації Президента повідомляло, що маршрут проходження кортежу Януковича поміняли через підготовлюваний замах.
15 червня голова Служби безпеки України Валерій Хорошковський заявив інтернет-виданню Українська правда, що посилення заходів безпеки Президента Віктора Януковича пов'язано із загрозою життю Глави держави після телефонного дзвінка.
У своїй сьогоднішній статті ВВ розповіло, що інцидент з охоронцями Президента стався вранці на Подолі навпроти Гаванського мосту, що будується. Видання зазначило, що перед появою кортежу Януковича на вулиці з'явилися з десяток людей у формі і розмістилися на відстані 20-30 метрів один від одного вздовж усієї траси в центр.
"Одразу ж кількість машин на дорозі зменшилася чи не вдвічі. Робітники, котрі до цього безперервно стукали молотками на естакаді, залишили роботу і групками пішли в побутівки і у двори." У вас, що - обід або робочий день скорочений?"- запитали ми в одного з роботяг, який приїхав у столицю із Закарпаття. "Та ні, - відповів він з переляком в голосі. - Самі ж знаєте, хто зараз буде їхати, так ось нас зганяють під міст, щоб на очі не попадалися", - описує видання обстановку перед появою кортежу.
У цей час журналістами ВВ, як пише видання, "зацікавився чоловік в штатському, який невідомо звідки взявся". Він заявив співробітникам видань, що "він з УДО" (Управління державної охорони) і поцікавився: "Що ви тут робите?". Після того, як представники ЗМІ представилися і повідомили, що "фотографують естакаду, дорогу і все таке інше", людина з Держохорони сказала їм: "А ви знаєте, що зараз тут має проїхати Президент? Стійте тут. Я зараз викличу старшого".
"Старший", як пише видання, зажадав від журналістів посвідчення і заявив: "Значить так! Пояснюю для особливо обдарованих: перебувати будь-кому у зоні проїзду особи, що охороняється, а тим більше фотографувати кортеж Президента, заборонено". Коли журналісти поцікавилися у "старшого", на підставі чого їм заборонено фотографувати, він пояснив: "Стаття 18 Закону Про Державну службу охорони і пункт 4.7.2 Зводу відомостей, що є державною таємницею, забороняють журналістам і будь-кому фотографувати, записувати й висвітлювати час, місце і спосіб пересування перших осіб держави". На заперечення представників ЗМІ, що "фотографії того ж кортежу і маршруту в ЗМІ з'являються регулярно", він сказав: "з газетами, що надрукували це, у нас буде окрема розмова. А ось вам краще піти".
Наостанок представники УДО сфотографували посвідчення журналістів на мобільний, а потім вже, як видання, більш довірливо пояснили: мовляв, якщо хочеться сфотографувати кортеж, робити це краще непомітно або прикинутися туристом.
У своїй статті ВВ також нагадали, що Гаванський міст, яким пересувається президентський кортеж, офіційно в експлуатацію не здано. Якщо раніше для проїзду була відкрита лише одна смуга (з Подолу на Оболонь), то в зворотному напрямку рух було повністю заборонено. "Але, мабуть, для Януковича зробили виняток, відкривши міст лише для однієї людини. Щоб президентський кортеж не відчував ніяких "незручностей", Киїавтодор уклав нове покриття, розширив відбійник з 10 до 30 метрів, з боку Рибальського острова установив автоматичні ворота, а на виїзді на Поштову - шлагбаум", - зазначило видання.
На питання журналістів ВВ, коли ж мешканці столиці зможуть проїхати мостом, як зараз це робить Президент, керівник прес-служби КК Київавтодор Анатолій Галиновський зауважив: "Проїзд буде відкрито із введенням в дію естакади на Набережно-Хрещатицькій". А у відповідь на питання, чому тоді Віктор Янукович уже зараз їздить мостом, Галиновський сказав: "А з ось цим питанням звертайтесь в УДО. Вони самі вирішують, де і коли йому їздити".
Ситуацію із забороною на фотозйомку ВВ прокоментував начальник прес-центру Управління держохорони Віталій Закревський: "Якщо ви потрапили в зону проїзду кортежу випадково чи вас не помітила охорона, то сфотографувати машини, в принципі, можете. В інших випадках для зйомки потрібна акредитація. Однак, у зв'язку зі змінами в Законі Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, внесеними Мін'юстом, права журналістів на висвітлення тих чи інших моментів може бути обмежено. Припустимо, до об'єктиву вашого фотоапарата можуть потрапити моменти або деталі, які є державною таємницею, що саме по собі тягне за собою відповідальність за їх розголошення та публікацію".
Нагадаємо, минулого тижня джерело газети Сегодня повідомило про надходження оперативної інформації щодо того, що на шляху проходження кортежу Віктора Януковича можуть закласти вибухівку. 11 червня видання з посиланням на джерело в Адміністрації Президента повідомляло, що маршрут проходження кортежу Януковича поміняли через підготовлюваний замах.
15 червня голова Служби безпеки України Валерій Хорошковський заявив інтернет-виданню Українська правда, що посилення заходів безпеки Президента Віктора Януковича пов'язано із загрозою життю Глави держави після телефонного дзвінка.
Головні новини на Севастопольській ДТРК виходитимуть російською
21 червня, в ефірі Севастопольської ДТРК востаннє вийшли головні новини українською мовою. Керівництво телекомпанії пояснює це тим, що новини українською призвели до падіння рейтингів каналу.
Підсумковий 20-хвилинний випуск новин у прайм-тайм раніше випускався українською, а новини російською транслювалися у менш рейтинговий час, о 13:00 і 16:00, у вигляді 10-хвилинних блоків без ведучого.
Прайм-випуски новин у будні і суботній 40-хвилинний підсумковий випуск о 19:00 тепер будуть виходити російською.
За словами керівництва, раніше умови ставив попередній склад Нацради з телерадіомовлення, а нинішні члени регуляторного органу вже не є такими принциповими у питанні мови.
Зазначимо, остаточний склад Нацради все ще не сформовано. Тим часом, учора чиновники представили свій звіт ПАРЄ про відсутність цензури в Україні.
Нагадаємо, парламент АР Крим минулого тижня попросив у Конституційного суду роз'яснення з питання демонстрації фільмів у кінотеатрах російською мовою.
Підсумковий 20-хвилинний випуск новин у прайм-тайм раніше випускався українською, а новини російською транслювалися у менш рейтинговий час, о 13:00 і 16:00, у вигляді 10-хвилинних блоків без ведучого.
Прайм-випуски новин у будні і суботній 40-хвилинний підсумковий випуск о 19:00 тепер будуть виходити російською.
За словами керівництва, раніше умови ставив попередній склад Нацради з телерадіомовлення, а нинішні члени регуляторного органу вже не є такими принциповими у питанні мови.
Зазначимо, остаточний склад Нацради все ще не сформовано. Тим часом, учора чиновники представили свій звіт ПАРЄ про відсутність цензури в Україні.
Нагадаємо, парламент АР Крим минулого тижня попросив у Конституційного суду роз'яснення з питання демонстрації фільмів у кінотеатрах російською мовою.
Охорона Януковича розігнала татар під стінами Адміністрації Президента
Охорона Президента України Віктора Януковича розігнала мирну акцію кримських татар, яка проходила перед будівлею Адміністрації глави держави у Києві. Про це ЛІГАБізнесІнформ повідомили у громадській організації "Авдет".
За даними організації, мирна акція протесту була організована кримчанами у зв'язку з відсутністю у них змоги декілька років поспіль законним шляхом отримати землю для будівництва житла.
Повідомляється, що 21 червня, кримчани у кількості близько 100 осіб організували у будівлі Адміністрації Президента пікет з метою привертання уваги глави держави до земельного питання у Криму. Були виставлені гасла: "Чиновників - саботажників ініціатив Президента - до відповіді", "Землю - народу", "Земельні питання в Криму - під контроль Президента". Учасники акції - немолоді люди, позбавлені землі під час депортації, і молодь, що не має землі.
Зазначається, що 22 червня, охорона Президента зачитала пікетникам рішення Окружного адміністративного суду Києва. Рішення передбачає "встановити обмеження на реалізацію прав на мирні збори шляхом заборони громадянам України в особі Мамбетова А.А. проведення з 22.06.2010 безстрокової акції в Адміністрації Президента України. Постанова суду підлягає негайному виконанню".
Учасники акції вважають, що обмеження права жителів Криму на мирні збори є дискримінацією і порушенням Конституції України.
До того ж у постанові зазначено, що ні позивач, ні відповідач на суді не з'явилися. Учасники акції стверджують, що нічого не знали про це судове засідання. "Це рішення, абсолютно протизаконне і антиконституційне, охорона Президента кинулася виконувати із завзяттям, гідним завзяття солдат, кримських татар, що здійснювати депортацію у 1944 році. Учасникам акції було заявлено, що якщо протягом години вони не згорнуть пікет, проти стареньких і зеленої молоді буде застосована сила. До того ж пікетникам були продемонстровані два автобуси зі спецназівцями і в'язничний "воронок", - йдеться у повідомленні. У зв'язку з цим учасники акції змушені були згорнути свою акцію протесту.
За даними організації, мирна акція протесту була організована кримчанами у зв'язку з відсутністю у них змоги декілька років поспіль законним шляхом отримати землю для будівництва житла.
Повідомляється, що 21 червня, кримчани у кількості близько 100 осіб організували у будівлі Адміністрації Президента пікет з метою привертання уваги глави держави до земельного питання у Криму. Були виставлені гасла: "Чиновників - саботажників ініціатив Президента - до відповіді", "Землю - народу", "Земельні питання в Криму - під контроль Президента". Учасники акції - немолоді люди, позбавлені землі під час депортації, і молодь, що не має землі.
Зазначається, що 22 червня, охорона Президента зачитала пікетникам рішення Окружного адміністративного суду Києва. Рішення передбачає "встановити обмеження на реалізацію прав на мирні збори шляхом заборони громадянам України в особі Мамбетова А.А. проведення з 22.06.2010 безстрокової акції в Адміністрації Президента України. Постанова суду підлягає негайному виконанню".
Учасники акції вважають, що обмеження права жителів Криму на мирні збори є дискримінацією і порушенням Конституції України.
До того ж у постанові зазначено, що ні позивач, ні відповідач на суді не з'явилися. Учасники акції стверджують, що нічого не знали про це судове засідання. "Це рішення, абсолютно протизаконне і антиконституційне, охорона Президента кинулася виконувати із завзяттям, гідним завзяття солдат, кримських татар, що здійснювати депортацію у 1944 році. Учасникам акції було заявлено, що якщо протягом години вони не згорнуть пікет, проти стареньких і зеленої молоді буде застосована сила. До того ж пікетникам були продемонстровані два автобуси зі спецназівцями і в'язничний "воронок", - йдеться у повідомленні. У зв'язку з цим учасники акції змушені були згорнути свою акцію протесту.
Нардепи пропонують належно відзначити ювілей Шептицького
Народні депутати Іван Стойко, Ярослав Кендзьор і Володимир Карпук (всі – «Наша Україна-Народна самооборона») зареєстрували проект постанови «Про відзначення 145-річчя з дня народження митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького».
У пояснювальній записці автори документу перераховують заслуги митрополита, що дозволяють, на їхню думку, відзначати річницю з дня його народження на державному рівні. «Андрей Шептицький заснував Український національний музей, надавав стипендії молодим українським художникам для отримання освіти у кращих навчальних закладах Європи. Він дбав про школи, відправляв молодих священиків в Рим і Відень, надавав стипендії світській молоді для навчання за кордоном, допомагав дитячим садкам», – йдеться в документі. Депутати пропонують створити оргкомітет, який займеться розробкою і затвердженням плану заходів з підготовки до святкування, а також доручити Держкомітету з питань телебачення і радіомовлення забезпечити широке висвітлення цих заходів, організувати тематичні радіо-і телепередачі.
Як пише «Коммерсант», з критикою даної ініціативи вже виступили представники парламентській коаліції. «Митрополит Андрей Шептицький і його священики благословляли воїнів дивізії СС» Галичина «та співпрацювали з фашистами. Крім цього, митрополит підтримував залучення України до сфери впливу Римо-католицької церкви, а до цього негативно ставляться православні. Таке святкування стане черговим приводом для розколу в суспільстві», – заявив народний депутат Олександр Голуб (Компартія).
Митрополит Андрей Шептицький (1865-1944) очолив Українську греко-католицьку церкву у 1901 році. Деякі історики приписують йому співпрацю з німецько-фашистською окупаційної владою в 1941 році, але вже в 1942 році Андрей Шептицький написав лист рейхсфюреру СС Генріху Гіммлеру, в якому засудив факти винищення євреїв, а в листі доПапи Пія ХІІ протестував проти політики Адольфа Гітлера.
У пояснювальній записці автори документу перераховують заслуги митрополита, що дозволяють, на їхню думку, відзначати річницю з дня його народження на державному рівні. «Андрей Шептицький заснував Український національний музей, надавав стипендії молодим українським художникам для отримання освіти у кращих навчальних закладах Європи. Він дбав про школи, відправляв молодих священиків в Рим і Відень, надавав стипендії світській молоді для навчання за кордоном, допомагав дитячим садкам», – йдеться в документі. Депутати пропонують створити оргкомітет, який займеться розробкою і затвердженням плану заходів з підготовки до святкування, а також доручити Держкомітету з питань телебачення і радіомовлення забезпечити широке висвітлення цих заходів, організувати тематичні радіо-і телепередачі.
Як пише «Коммерсант», з критикою даної ініціативи вже виступили представники парламентській коаліції. «Митрополит Андрей Шептицький і його священики благословляли воїнів дивізії СС» Галичина «та співпрацювали з фашистами. Крім цього, митрополит підтримував залучення України до сфери впливу Римо-католицької церкви, а до цього негативно ставляться православні. Таке святкування стане черговим приводом для розколу в суспільстві», – заявив народний депутат Олександр Голуб (Компартія).
Митрополит Андрей Шептицький (1865-1944) очолив Українську греко-католицьку церкву у 1901 році. Деякі історики приписують йому співпрацю з німецько-фашистською окупаційної владою в 1941 році, але вже в 1942 році Андрей Шептицький написав лист рейхсфюреру СС Генріху Гіммлеру, в якому засудив факти винищення євреїв, а в листі доПапи Пія ХІІ протестував проти політики Адольфа Гітлера.
Чому не розсекречують документи про війну?
22 червня 1941 року нацистська Німеччина розпочала бойові дії проти Радянського Союзу. Однією з перших у тій війні постраждала Україна і заплатила чи не найбільшу ціну з усіх країн, що брали участь у тій війні.
У річницю початку війни в Україні оголошено День скорботи. Попри те, що багато свідків подій Другої світової війни і досі живі, дискусії щодо суперечливих моментів драматичної історії українців середини минулого століття і досі не вщухають.
По 65 роках закінчення найбільш кривавої війни в історії людства сучасні українці не завжди можуть сказати напевне, якою для їхньої країни була та війна, Другою cвітовою чи Великою Вітчизняною? Полемізують історики, політики та прості люди, родини яких прямо чи опосередковано зачепило воєнне лихоліття.
Попри величезну кількість наукових досліджень та опублікованих воєнних мемуарів в історії того періоду і досі є чимало білих плям. Одними із таких нез'ясованих сторінок історії є достеменні причини важких втрат радянської армії у перші дні війни.
Деякі із ключових документів, що й досі зберігаються під грифом "таємно" у Центральному військовому архіві в Москві, могли б заповнити прогалини у вивченні та розумінні історії, - заявив в інтерв'ю Бі-Бі-Сі колишній керівник служби безпеки України Валентин Наливайченко.
Бі-Бі-Сі: Чи є перспектива оприлюднення документів, які б допомогли б з’ясувати причини важких втрат радянської армії у перші дні війни?
В. Наливайченко: Для мене найважливішим в розумінні історії Другої світової війни є її початок, тобто 1939 рік.
Хотів би навести приклад. Я довго працював у Фінляндії. Там без жодного пострілу загинула 44-а дивізія лише лише тому, що Сталін просто перекинув непідготовленими тисячі людей в осінньому обмундируванні на зимову війну на кордон Фінляндії і Радянського Союзу. Вони замерзли без жодного пострілу. Це був фактично злочин проти власного війська. І фіни поставили їм пам’ятника, щоб раз і назавжди вшанувати нещасних вояків через одне дуболомне, вибачте, що це не те слово, яке у вашій передачі треба використовувати, рішення. Сталін перекинув їх і фактично програв війну. Це був один із програшів.
Історики, які мають доступ до документів із 39-го по 41-й рік, заявляють - їх треба розсекретити.
Іще один приклад. Мій дід захищав Київ. На 8 ополченців видавалася тільки одна гвинтівка. Дід розповідав, як когось першого вб’ють, то гвинтівку бере наступний. Говорити про те, що це була готовність до війни і велика геніальність більшовицького керівництва, яке підгодовувало для оборони власну країну, це теж неправда. Це - один із міфів, які приховують архіви, і який треба розвінчати.
Бі-Бі-Сі: Які документи треба відкривати? Що ви маєте на увазі? Це в Москві слід робити, не в Києві?
В. Наливайченко: Безумовно. Там зберігається Центральний військовий архів. Його в Києві ніколи і не було. Києву не довіряли за радянських часів. І жодних серйозних архівів тут не зберігалось і ніколи не передбачалося зберігати.
Бі-Бі-Сі: Тобто, на ваш погляд, оприлюднити треба всі документи часів Другої світової війни, що мають безпосереднє відношення для вивчення історії України та Радянського Союзу?
В. Наливайченко: На моє переконання, взагалі не відкрито найважливішого – документів, які передували початку Другої світової і початку Великої Вітчизняної. Тільки-но ці документи розсекретять, ми зможемо дізнатися правду.
У річницю початку війни в Україні оголошено День скорботи. Попри те, що багато свідків подій Другої світової війни і досі живі, дискусії щодо суперечливих моментів драматичної історії українців середини минулого століття і досі не вщухають.
По 65 роках закінчення найбільш кривавої війни в історії людства сучасні українці не завжди можуть сказати напевне, якою для їхньої країни була та війна, Другою cвітовою чи Великою Вітчизняною? Полемізують історики, політики та прості люди, родини яких прямо чи опосередковано зачепило воєнне лихоліття.
Попри величезну кількість наукових досліджень та опублікованих воєнних мемуарів в історії того періоду і досі є чимало білих плям. Одними із таких нез'ясованих сторінок історії є достеменні причини важких втрат радянської армії у перші дні війни.
Деякі із ключових документів, що й досі зберігаються під грифом "таємно" у Центральному військовому архіві в Москві, могли б заповнити прогалини у вивченні та розумінні історії, - заявив в інтерв'ю Бі-Бі-Сі колишній керівник служби безпеки України Валентин Наливайченко.
Бі-Бі-Сі: Чи є перспектива оприлюднення документів, які б допомогли б з’ясувати причини важких втрат радянської армії у перші дні війни?
В. Наливайченко: Для мене найважливішим в розумінні історії Другої світової війни є її початок, тобто 1939 рік.
Хотів би навести приклад. Я довго працював у Фінляндії. Там без жодного пострілу загинула 44-а дивізія лише лише тому, що Сталін просто перекинув непідготовленими тисячі людей в осінньому обмундируванні на зимову війну на кордон Фінляндії і Радянського Союзу. Вони замерзли без жодного пострілу. Це був фактично злочин проти власного війська. І фіни поставили їм пам’ятника, щоб раз і назавжди вшанувати нещасних вояків через одне дуболомне, вибачте, що це не те слово, яке у вашій передачі треба використовувати, рішення. Сталін перекинув їх і фактично програв війну. Це був один із програшів.
Історики, які мають доступ до документів із 39-го по 41-й рік, заявляють - їх треба розсекретити.
Іще один приклад. Мій дід захищав Київ. На 8 ополченців видавалася тільки одна гвинтівка. Дід розповідав, як когось першого вб’ють, то гвинтівку бере наступний. Говорити про те, що це була готовність до війни і велика геніальність більшовицького керівництва, яке підгодовувало для оборони власну країну, це теж неправда. Це - один із міфів, які приховують архіви, і який треба розвінчати.
Бі-Бі-Сі: Які документи треба відкривати? Що ви маєте на увазі? Це в Москві слід робити, не в Києві?
В. Наливайченко: Безумовно. Там зберігається Центральний військовий архів. Його в Києві ніколи і не було. Києву не довіряли за радянських часів. І жодних серйозних архівів тут не зберігалось і ніколи не передбачалося зберігати.
Бі-Бі-Сі: Тобто, на ваш погляд, оприлюднити треба всі документи часів Другої світової війни, що мають безпосереднє відношення для вивчення історії України та Радянського Союзу?
В. Наливайченко: На моє переконання, взагалі не відкрито найважливішого – документів, які передували початку Другої світової і початку Великої Вітчизняної. Тільки-но ці документи розсекретять, ми зможемо дізнатися правду.
Яценюк радить людям Януковича вчити фізику
Президент Віктор Янукович і Партія регіонів будують авторитарну модель української демократії.
Про це заявив лідер "Фронту змін" Арсеній Яценюк в ефірі телеканалу ICTV.
"У мене нема сумнівів, що президент Янукович, разом з Партією регіонів, зараз будують авторитарну модель української демократії. В мене нема жодного сумніву. І я бачу, як це все рухається", - зазначив він.
"Тільки багато з цих людей погано вчили фізику. Вони не знають про те, що чим твердіша матерія, тим більш вона крихка. Чим більш монолітна буде влада, чим більш твердий метал, він обов`язково раніше чи пізніше трісне", - додав політик.
На думку Яценюка, в суспільстві розуміння цього прийде "коли вони дійдуть до кожної окремо взятої хати".
"Вони це вже зробили", - вважає лідер "Фронту змін". Зокрема, він нагадав, що в проекті Податкового кодексу "податковій адміністрації дали право на будь-які перевірки в житлі безпосередньо кожного платника податків".
"Тобто ці хороші хлопці, з погонами державної податкової адміністрації, тепер при новому демократичному режимі можуть зайти до вас до хати і провести просто обшук", - зазначив депутат.
Про це заявив лідер "Фронту змін" Арсеній Яценюк в ефірі телеканалу ICTV.
"У мене нема сумнівів, що президент Янукович, разом з Партією регіонів, зараз будують авторитарну модель української демократії. В мене нема жодного сумніву. І я бачу, як це все рухається", - зазначив він.
"Тільки багато з цих людей погано вчили фізику. Вони не знають про те, що чим твердіша матерія, тим більш вона крихка. Чим більш монолітна буде влада, чим більш твердий метал, він обов`язково раніше чи пізніше трісне", - додав політик.
На думку Яценюка, в суспільстві розуміння цього прийде "коли вони дійдуть до кожної окремо взятої хати".
"Вони це вже зробили", - вважає лідер "Фронту змін". Зокрема, він нагадав, що в проекті Податкового кодексу "податковій адміністрації дали право на будь-які перевірки в житлі безпосередньо кожного платника податків".
"Тобто ці хороші хлопці, з погонами державної податкової адміністрації, тепер при новому демократичному режимі можуть зайти до вас до хати і провести просто обшук", - зазначив депутат.
Невизнана Македонська православна церква
Македонська православна церква є однією з найстаріших у Європі. Але, як українська церква – македонська є невизнаною у православному світі.
Територія сучасної Республіки Македонія за свою історію стільки разів ставала частиною якоїсь іншої держави, що схоже на те, що афоризм "гордіїв вузол" здобув собі синонім, і зветься він "македонський вузол".
Частиною цього "вузла" є й церковне життя Македонії.
Виникнення християнства на цих землях відносять до 3 століття та пов’язують із місіонерською діяльністю апостола Павла.
А розвитку православ’я македонці завдячують всесвітньо відомим братам Кирилу та Мефодію, які почали перекладати з грецької на старослов’янську мову богословські книжки. Діяльність братів згодом продовжили їхні учні Климент та Наум.
Климент заснував перший слов’янський університет в місті Охрид, а сам став першим слов’янським єпископом.
З того часу Охрид почав відігравати роль одного із найважливіших релігійних центрів. Саме в часи Климента Охридська архієпископія здобула незалежність від Константинополя та почався розквіт македонської церкви.
Пізніше Охридська архієпископія двічі потрапляла в залежність від новоутвореної Сербської, а між цими періодами від Болгарської православних церков.
Церква за Османської імперії
Але найбільші випробування для македонського православ’я почалися з чотирнадцятого століття, коли ці землі на п’ять віків потрапили під панування Османської імперії.
Для збереження своєї віри православні македонці за великі гроші викуповували у турків дозволи на будівництво храмів. Самі храми мали бути нижчими від мечетей, через що будувалися трохи вкопаними в землю.
Але всупереч непомірним податкам, стислому часу, який відводився на будівництво, насильницькій ісламізації македонська православна церква у той період вижила, і як не дивно, примножилась багатьма новими храмами.
Але македонці ніколи не відмовлялися від ідеї самостійності своєї церкви і боролися за неї протягом майже 18 століть.
20 століття
Наступні три спроби її отримати прийшлися вже на 20 століття.
Автокефалія була проголошена на соборі в Охриді 1967 року. Це були часи федеративної Югославії.
Сербський Синод не визнав самостійності і не визнає її до сьогодні, вважаючи македонську церкву розкольницькою.
Генеральний секретар Архієпископату Македонської православної церкви, професор Богословського Факультету Димитар Белчовски в інтерв’ю Бі-Бі-Сі пояснює:
"Самі канони говорять, що адміністративний поділ у державі повинен стосуватися і церкви. Якщо маєш нову державу, нормальною є зміна і церковної адміністрації, юрисдикції. А відтак з точки зору канонічних, еклезіологічних, історичних та будь-яких інших аспектів ми не маємо жодних перепон."
У 2002 році македонські священики доклали максимум зусиль аби вирішити всі спірні питання з Сербською православною церквою, але два з них, до того ж найважливіших, досі залишаються відкритими.
Це статус Македонської церкви та її ім’я.
Сербський Синод продовжує називати її Охридською архієпископією зі статусом автономії.
Пересічні македонці кажуть, що Сербія ніколи не погодиться на автокефалію Македонської православної церкви:
"Ніколи! Ніколи! Це все залежить від сербів! Дуже розумно вони чинять, брати наші! Вони хочуть все!", - каже Горан.
"Вони не можуть вирішити те питання між собою, владики наші, а ми що можемо? Ми приходимо, молимося за здравіє, як будь-які громадяни, а все інше – то політика. Для нас неважливо, в яку православну церкву ми ходимо!", - твердить Мар’я.
"Два гострі каменя борошна не змелють. Ми більше шануємось з росіянами, ніж з сербами, вони нам нічого не дають. Хочуть все принизити, все хочуть по-своєму," - каже Зорка.
Останнім часом проте спостерігається деяке покращення стосунків з Сербським патріархатом, що підтверджує присутність Македонського архієпископа Стефана на інтронізації нового сербського патріарха Іринея на початку цього року.
Патріарх Іриней сказав тоді, що немає проблем, яких не можна було б вирішити з Македонською церквою. Також всі крапки над «і» допоміг би розставити новий Вселенський собор, який востаннє скликався у 13 столітті, і про який все голосніше говорять в церковних колах.
Але професор богослов'я Белчовски песимістичний у своїх прогнозах:
"З мінімальною доброю волею і християнським ставленням наші проблеми добре вирішувані. Проблема не в тому, що хтось не визнає самостійності церкви, проблема в тому, що не визнають нас як націю і як державу. До нас як до нації можна застосувати ембарго, та перешкодити фізичним зв’язкам. Але неможливо заборонити та поставити кордони духовним зв’язкам, тому що вони не поширюються фізичними горизонтальними шляхами, а йдуть вертикально до Бога."
Територія сучасної Республіки Македонія за свою історію стільки разів ставала частиною якоїсь іншої держави, що схоже на те, що афоризм "гордіїв вузол" здобув собі синонім, і зветься він "македонський вузол".
Частиною цього "вузла" є й церковне життя Македонії.
Виникнення християнства на цих землях відносять до 3 століття та пов’язують із місіонерською діяльністю апостола Павла.
А розвитку православ’я македонці завдячують всесвітньо відомим братам Кирилу та Мефодію, які почали перекладати з грецької на старослов’янську мову богословські книжки. Діяльність братів згодом продовжили їхні учні Климент та Наум.
Климент заснував перший слов’янський університет в місті Охрид, а сам став першим слов’янським єпископом.
З того часу Охрид почав відігравати роль одного із найважливіших релігійних центрів. Саме в часи Климента Охридська архієпископія здобула незалежність від Константинополя та почався розквіт македонської церкви.
Пізніше Охридська архієпископія двічі потрапляла в залежність від новоутвореної Сербської, а між цими періодами від Болгарської православних церков.
Церква за Османської імперії
Але найбільші випробування для македонського православ’я почалися з чотирнадцятого століття, коли ці землі на п’ять віків потрапили під панування Османської імперії.
Для збереження своєї віри православні македонці за великі гроші викуповували у турків дозволи на будівництво храмів. Самі храми мали бути нижчими від мечетей, через що будувалися трохи вкопаними в землю.
Але всупереч непомірним податкам, стислому часу, який відводився на будівництво, насильницькій ісламізації македонська православна церква у той період вижила, і як не дивно, примножилась багатьма новими храмами.
Але македонці ніколи не відмовлялися від ідеї самостійності своєї церкви і боролися за неї протягом майже 18 століть.
20 століття
Наступні три спроби її отримати прийшлися вже на 20 століття.
Автокефалія була проголошена на соборі в Охриді 1967 року. Це були часи федеративної Югославії.
Сербський Синод не визнав самостійності і не визнає її до сьогодні, вважаючи македонську церкву розкольницькою.
Генеральний секретар Архієпископату Македонської православної церкви, професор Богословського Факультету Димитар Белчовски в інтерв’ю Бі-Бі-Сі пояснює:
"Самі канони говорять, що адміністративний поділ у державі повинен стосуватися і церкви. Якщо маєш нову державу, нормальною є зміна і церковної адміністрації, юрисдикції. А відтак з точки зору канонічних, еклезіологічних, історичних та будь-яких інших аспектів ми не маємо жодних перепон."
У 2002 році македонські священики доклали максимум зусиль аби вирішити всі спірні питання з Сербською православною церквою, але два з них, до того ж найважливіших, досі залишаються відкритими.
Це статус Македонської церкви та її ім’я.
Сербський Синод продовжує називати її Охридською архієпископією зі статусом автономії.
Пересічні македонці кажуть, що Сербія ніколи не погодиться на автокефалію Македонської православної церкви:
"Ніколи! Ніколи! Це все залежить від сербів! Дуже розумно вони чинять, брати наші! Вони хочуть все!", - каже Горан.
"Вони не можуть вирішити те питання між собою, владики наші, а ми що можемо? Ми приходимо, молимося за здравіє, як будь-які громадяни, а все інше – то політика. Для нас неважливо, в яку православну церкву ми ходимо!", - твердить Мар’я.
"Два гострі каменя борошна не змелють. Ми більше шануємось з росіянами, ніж з сербами, вони нам нічого не дають. Хочуть все принизити, все хочуть по-своєму," - каже Зорка.
Останнім часом проте спостерігається деяке покращення стосунків з Сербським патріархатом, що підтверджує присутність Македонського архієпископа Стефана на інтронізації нового сербського патріарха Іринея на початку цього року.
Патріарх Іриней сказав тоді, що немає проблем, яких не можна було б вирішити з Македонською церквою. Також всі крапки над «і» допоміг би розставити новий Вселенський собор, який востаннє скликався у 13 столітті, і про який все голосніше говорять в церковних колах.
Але професор богослов'я Белчовски песимістичний у своїх прогнозах:
"З мінімальною доброю волею і християнським ставленням наші проблеми добре вирішувані. Проблема не в тому, що хтось не визнає самостійності церкви, проблема в тому, що не визнають нас як націю і як державу. До нас як до нації можна застосувати ембарго, та перешкодити фізичним зв’язкам. Але неможливо заборонити та поставити кордони духовним зв’язкам, тому що вони не поширюються фізичними горизонтальними шляхами, а йдуть вертикально до Бога."
Виступи проти татарів після вбивства дитини
З Криму, де міжетнічне напруження не є дивиною, передають про новий конфлікт між татарською та російськомовною громадою.
Приводом для взаємних звинувачень стало вбивство 5-річного хлопчика у Джанкої.
27-річний чоловік, згідно зі звинуваченнями, перерізав горло 5-річному Віті Шемякіну, який грався у пісочниці. Свідками вбивства стала трирічна сестричка убитого та його п’ятирічна подружка, які описали прикмети убивці міліціонерам.
Підозрюваного у скоєнні злочину затримали за 3.5 години після скоєння убивства. Ним виявився кримський татарин Сервер Ібрагімов.
Речник кримської міліції Ольга Кондрашова розповіла Бі-Бі-Сі, що зараз ведеться комплексне дослідження особи Ібрагімова, з’ясовуються мотиви злочину та призначена психіатрична експертиза. Крім того вона заявила, що міліція поки не володіє інформацією, яку розповсюдили деякі ЗМІ, про те, що в Крим їдуть казаки та скінхеди, які хочуть "поставити на місце кримських татар" й вигнати родину Ібрагімових із міста. "Криміногенна обстановка в Криму на даний момент під контролем", - заявила пані Кондрашова.
Як повідомила прес-служба кримської міліції, підозрюваного було затримано на горищі гаража власного будинку. "При огляді у нього були виявлені і вилучені речові докази, що свідчать про його причетність до скоєння вбивства дитини. Зокрема, знаряддя скоєння злочину, яке відправлено на експертизу. Підозрюваний дав визнавальні свідчення. Відносно підозрюваного порушена кримінальна справа за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України – навмисне вбивство малолітнього", - говориться в повідомлені прес-служби.
Проросійські політики та ЗМІ одразу заговорили про ритуальне убивство, не чекаючи на рішення суду. Вони стверджують, що Ібрагімов - член одного з радикальних ісламських угрупувань.
Проросійські ЗМІ із посиланням на сусідів підозрюваного написали, що він начебто був дивакуватим, розпалював багаття і молився біля них публічно. Крім того, розповсюджена інформація про те, що Ібрагімов готувався, як написали ЗМІ, до страти, бо при обшуку начебто у нього був знайдений щоденник, в якому в день убивства він написав: "Сьогодні я здійсню жертву в ім’я Аллаха".
Попри це все, проросійські політики не вірять в те, що убивця є психічнохворим. Голова кримського відділення "Російського блоку" Олег Родівілов та голова громадської організації "Таврійський союз" скликали прес-конференцію, на якій заявили, що вважають Ібрагімова при здоровому глузді. На їхню думку, убивство має ритуальну основу.
Водночас Духовне управління мусульман Криму та Меджліс кримськотатарського народу закликали суспільство і передусім політиків не навішувати ярликів на націю чи релігію, створюючи тим самим підґрунтя для міжнаціональної та між конфесіональної ворожнечі. В офіційній заяві Меджлісу говориться, що убивця був психічнохворою людиною, яка не раз лікувалась у спеціальних закладах.
"Меджліс виходить з того, що особа, яка здійснила даний злочин, має понести покарання в порядку, передбаченому діючим законодавством України", - написано в офіційній заяві Меджлісу.
Заcтупник голови Меджлісу Рефат Чубаров у відповідь заявив, що в Ісламі немає жертвоприношення людей, а ритуал жертвоприношення відбувається раз на рік під час свята Рамазан-байраму, коли в жертву приносять барана.
Приводом для взаємних звинувачень стало вбивство 5-річного хлопчика у Джанкої.
27-річний чоловік, згідно зі звинуваченнями, перерізав горло 5-річному Віті Шемякіну, який грався у пісочниці. Свідками вбивства стала трирічна сестричка убитого та його п’ятирічна подружка, які описали прикмети убивці міліціонерам.
Підозрюваного у скоєнні злочину затримали за 3.5 години після скоєння убивства. Ним виявився кримський татарин Сервер Ібрагімов.
Речник кримської міліції Ольга Кондрашова розповіла Бі-Бі-Сі, що зараз ведеться комплексне дослідження особи Ібрагімова, з’ясовуються мотиви злочину та призначена психіатрична експертиза. Крім того вона заявила, що міліція поки не володіє інформацією, яку розповсюдили деякі ЗМІ, про те, що в Крим їдуть казаки та скінхеди, які хочуть "поставити на місце кримських татар" й вигнати родину Ібрагімових із міста. "Криміногенна обстановка в Криму на даний момент під контролем", - заявила пані Кондрашова.
Як повідомила прес-служба кримської міліції, підозрюваного було затримано на горищі гаража власного будинку. "При огляді у нього були виявлені і вилучені речові докази, що свідчать про його причетність до скоєння вбивства дитини. Зокрема, знаряддя скоєння злочину, яке відправлено на експертизу. Підозрюваний дав визнавальні свідчення. Відносно підозрюваного порушена кримінальна справа за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України – навмисне вбивство малолітнього", - говориться в повідомлені прес-служби.
Проросійські політики та ЗМІ одразу заговорили про ритуальне убивство, не чекаючи на рішення суду. Вони стверджують, що Ібрагімов - член одного з радикальних ісламських угрупувань.
Проросійські ЗМІ із посиланням на сусідів підозрюваного написали, що він начебто був дивакуватим, розпалював багаття і молився біля них публічно. Крім того, розповсюджена інформація про те, що Ібрагімов готувався, як написали ЗМІ, до страти, бо при обшуку начебто у нього був знайдений щоденник, в якому в день убивства він написав: "Сьогодні я здійсню жертву в ім’я Аллаха".
Попри це все, проросійські політики не вірять в те, що убивця є психічнохворим. Голова кримського відділення "Російського блоку" Олег Родівілов та голова громадської організації "Таврійський союз" скликали прес-конференцію, на якій заявили, що вважають Ібрагімова при здоровому глузді. На їхню думку, убивство має ритуальну основу.
Водночас Духовне управління мусульман Криму та Меджліс кримськотатарського народу закликали суспільство і передусім політиків не навішувати ярликів на націю чи релігію, створюючи тим самим підґрунтя для міжнаціональної та між конфесіональної ворожнечі. В офіційній заяві Меджлісу говориться, що убивця був психічнохворою людиною, яка не раз лікувалась у спеціальних закладах.
"Меджліс виходить з того, що особа, яка здійснила даний злочин, має понести покарання в порядку, передбаченому діючим законодавством України", - написано в офіційній заяві Меджлісу.
Заcтупник голови Меджлісу Рефат Чубаров у відповідь заявив, що в Ісламі немає жертвоприношення людей, а ритуал жертвоприношення відбувається раз на рік під час свята Рамазан-байраму, коли в жертву приносять барана.
Правила для мігрантів у Москві можуть обмежити права української діаспори
Правила для перебування мігрантів у Москві можуть обмежити права української діаспори.
Про це сказав співголова Об'єднання українців у Росії Валерій Семененко.
"Це більше вплине на українців, які живуть тут (у РФ) і принципово ставляться до своєї етнічної приналежності", - сказав Семененко.
Він зазначив: "Наприклад, якщо хтось мені заборонить вишиванку носити - морально це буде мене пригнічувати".
За словами Семененка, багато людей в Москві розмовляють українською мовою не тільки вдома, але й на вулиці. Також, за його словами, в Москві проходять культурні заходи українською мовою, які нікому не заважають.
Семененко вважає, що ініціатива московських чиновників спрямована на те, щоб "причесати всіх під одну гребінку для зміцнення Російської держави".
У той же час, на його переконання, така ініціатива не вплине на права українських заробітчан в Росії, для яких "головне - заробити гроші".
Як повідомлялося, голова Комітету міжрегіональних зв'язків і національної політики Москви Михайло Соломенцев повідомив, що влада Москви планує незабаром розробити кодекс москвича, який допоможе приїжджим влаштуватися в російській столиці.
19 червня глава Федеральної міграційної служби Росії Костянтин Ромодановський повідомив, що створення правил для мігрантів у Москві не позначиться на українцях, які приїжджають на роботу в російську столицю.
Про це сказав співголова Об'єднання українців у Росії Валерій Семененко.
"Це більше вплине на українців, які живуть тут (у РФ) і принципово ставляться до своєї етнічної приналежності", - сказав Семененко.
Він зазначив: "Наприклад, якщо хтось мені заборонить вишиванку носити - морально це буде мене пригнічувати".
За словами Семененка, багато людей в Москві розмовляють українською мовою не тільки вдома, але й на вулиці. Також, за його словами, в Москві проходять культурні заходи українською мовою, які нікому не заважають.
Семененко вважає, що ініціатива московських чиновників спрямована на те, щоб "причесати всіх під одну гребінку для зміцнення Російської держави".
У той же час, на його переконання, така ініціатива не вплине на права українських заробітчан в Росії, для яких "головне - заробити гроші".
Як повідомлялося, голова Комітету міжрегіональних зв'язків і національної політики Москви Михайло Соломенцев повідомив, що влада Москви планує незабаром розробити кодекс москвича, який допоможе приїжджим влаштуватися в російській столиці.
19 червня глава Федеральної міграційної служби Росії Костянтин Ромодановський повідомив, що створення правил для мігрантів у Москві не позначиться на українцях, які приїжджають на роботу в російську столицю.
Готовність підтримати владу поєднується в душі росіянина з глибокою ненавистю до неї
Леонід Млєчин – один з небагатьох російських журналістів, чиє ім`я асоціюється з незалежною пресою. Політичний оглядач компанії «ТВ Центр», Млєчин активно пише документальну і художню прозу, знімає фільми і є частим гостем радіостанції “Эхо Москвы”. Після того, як на російському телебаченні вийшли його документальні картини "Червоний монарх" і “Спадкоємець престолу” про Кім Ір Сена і Кім Чена, північнокорейські власті офіційно засудили Млєчина до страти.
В інтерв`ю УНІАН Леонід Млєчин розповів про своє бачення російсько-українських відносин.
Леоніде Михайловичу, посол РФ в Україні Михайло Зурабов заявив, що українці й росіяни – це один народ. Ви поділяєте його думку?
Вибір нашого нинішнього посла в Україні вкрай невдалий. Ця людина залишила дуже погане враження на посту міністра РФ і, м`яко кажучи, не користується симпатією серед нашого народу. Я був дуже здивований таким вибором його в ролі посла. Який сигнал Росія подає Україні відправляючи їм політика, який був змушений залишити пост, тому що викликав просто масові обурення в нашому суспільстві?
Росія й Україна – це дві різні держави, росіяни й українці – це два різні народи. Інша справа, що ми перемішані. Величезна кількість українців живе в Росії. Ти, власне кажучи, ніколи й не дізнаєшся, що це українець. Багато вже й говорять без фрикативного “х”.
Не потрібно плакати за радянськими часами, закликати до створення союзної держави, що насправді нікому й не потрібно. Потрібно прагнути того, чого досяг ЄС.
Коли ми з оператором вперше їхали з Франції до Бельгії, я знав, що кордонів у них немає, але думав, адже щось є, давай знімемо. Але ми проїхали і не знайшли нічого. Десь на карті кордон є, а в житті – ні.
На практичному рівні – це чудова річ. Я приїжджаю до вас у Київ, не пред`являючи ніяких документів, ви приїжджаєте до нас у Москву – немає ані митниці, ані паспортного контролю. У Києві й Москві свої уряди й парламенти, посли і чиновники, але для мене це не має значення, якщо я можу вільно поїхати до Чернігова або Керчі, влаштуватися там на роботу і почуватися як удома. Ось до чого треба прагнути.
А ми прагнемо, щоб так само просто можна було їздити не тільки до Москви, а до Парижа або Лондона.
Ну зрозуміло! Там же люди собі це налагодили. І в нас у Росії йде розмова про безвізовий режим із ЄС вже роками. Але тут (в Україні – Авт.) ми можемо досягти більшого.
Україна є й буде незалежна. І дай Бог їй щастя й процвітання.
Але чомусь Росія хоче дружити з Європою, і в той же час їй дуже не подобається, коли йдеться про дружбу України з Європою.
Це все рудименти старого Союзу, коли Україна була провінцією, яка мала виконувати те, що вирішать у Москві. І ніяк не можливо це подолати. Таке ставлення до всіх колишніх республік СРСР, протекційно-зарозуміле. Ця позиція – причина наших проблем із країною Україною. Ніяк люди не можуть примиритися, що Україна - самостійна незалежна держава. Сподіваюся, що молоде покоління виросте без цих дурощів.
Я вважаю, що Україна для нас сьогодні – найважливіший зовнішньополітичний партнер. Не США, не Німеччина, а Україна. Це наш сусід, велика країна, у нас такі тісні зв`язки, і треба, щоб ці тісні зв`язки були причиною не проблем, а процвітання.
З приходом нової влади в Україні політеліта наших обох країн активно заговорила про потепління відносин і відновлення “міцної дружби”. Але наслідки різкої відлиги часто бувають плачевними. Чим закінчаться наші “поцілунки”, як висловився Зурабов?
У нас дійсно зараз є відчуття ейфорії. Я сумував останні роки, відчувалося вже якесь вороже ставлення до України.
Головне питання стоїть у тому, щоб практично реалізовувати і покращувати наші взаємини. А тут – ступор. Тому що Росія нічого особливого запропонувати не може, окрім якихось елементарних проектів з газом. Та й сама російська економічна модель, м`яко кажучи, далеко не ідеальна.
В одному з інтерв`ю Ви сказали, що якби в історії Росії не було Сталіна, РФ би сьогодні процвітала. А якби не було Путіна?
Якби не було Путіна, то політично – обстановка була б ліберальніша. Я би голосував у 2000 році за Примакова (хоча його багато хто боїться - і необгрунтовано). Думаю, він би правив 4 роки. Потім прийшла б інша людина. І люди б звикли до того, що обрання президента – це нормальний процес: президент прийшов до влади, пройшов його термін і він пішов.
Дуже швидкого економічного розвитку все одно не відбулося б. Просто свобода дискусій запропонувала би більше варіантів. Насправді, ми заручники свого багатства: уявляєте, якщо у тебе з-під землі б`є фонтан нафти.
Але він же вичерпається...
Так, але це ж буде потім. А навіщо мені думати про те, що буде потім – мене ніхто до цього не підштовхує, я сам собі господар.
Ви говорили про те, що слова “вибори”, “політична партія”, “виборча кампанія” мають певний сенс, але тільки не в РФ. А чи можливий для Росії демократичний шлях розвитку?
Всі країни пройшли цей шлях. Ніякої приреченості не існує. Он які держави з яким жорстким режимом прийшли врешті-решт до розвиненої демократії. І Росія неминуче до цього прийде.
Коли?
Не знаю. Є фахівці з минулого. Фахівців з майбутнього немає (сміється).
Але ви прогнозуєте, що в 2012 році Путін знову стане президентом...
Якщо захоче. Якщо він захоче стати президентом в 2012 році – країна за нього проголосує.
В особі нової влади в Україні журналісти бачать спроби обмежити свободу слова, ввести цензуру. Для Росії ця проблема не нова. Як не допустити згортання демократичних свобод?
Я не знаю, як цього можна не допустити на пострадянському просторі. На жаль, є всі передумови для того, щоб запанував жорсткий режим. Люди звикли підкорятися. Їм ще нічого не сказали, а вони вже автоматично шикуються. Коли Горбачову говорили: “Та проявіть жорсткість”, він відповідав: “Як легко в одну хвилину проявити таку жорсткість, що ви потім і слова не скажете”.
На чому тримається незалежна преса Росії?
Незалежна преса Росії доволі невелика. Вона тримається на приватному капіталові. Влада розуміє, що це необхідно, нехай навіть в обмежених масштабах. У нас є декілька більш вільнодумних телеканалів. Але є й страх перед телебаченням. Владі здається, що телебачення має такий вплив, що це настільки потужний інструмент, що його не можна залишити без нагляду: хто-небудь підхопить і займе твоє місце. Це помилка. Не телебачення визначає настрій суспільства.
А що тоді? Хто формує громадську думку?
Громадської думки в нашій країні немає. Громадська думка – це функція від знання. Ну яке у мене може бути думка про квантову механіку, якщо я про неї нічого не читав? Хоча може, звичайно, бути.
На кшталт “не читав, але засуджую”?
Ну так.
Тому говорити про громадську думку в Росії не можна. Є сума уявлень, повір’їв, сталих міфів, які заповнюють цей духовний простір. Вони й визначають поведінку людей. Але вони досить суперечливі.
У нас була історія з “приморськими партизанами”. Декілька бандитів почали вбивати міліціонерів і розповідати, що вони мстяться за міліційне беззаконня. І суспільство їх підтримало. Це ті самі люди, які голосують за Путіна або за Медведєва. Їх бажання й готовність підтримати владу поєднується в їх душі з глибокою ненавистю до влади, недовірою і готовністю узятися за кілок і піти їх трощити. І це характерно для історії Росії. Громадянська війна. Одні і ті самі люди спочатку служать імператорові, потім – більшовикам, а трохи щось хитнулося – вони за гвинтівку, в ліс і повстають цілі губернії просто проти всякої влади.
У людей відсутнє уявлення про реальну світобудову. У голові в російської людини, яка значною мірою залишається радянською, жахлива каша.
Патріарх Кирил збирається в липні до України. І йому не хочеться їхати по вулиці імені Мазепи в Києво-Печерську Лавру, відбудовану гетьманом...
Сьогодні історична наука, у тому числі й російська, абсолютно по-іншому оцінює діяльність Мазепи, вже не називає його зрадником, розуміючи всю складність ситуації, у якій він опинився і т.д. Просто я підозрюю, що ці історичні роботи дійшли не до всіх. Це складно вилучити з масової свідомості.
Але ж Патріарх – це не представник маси...
Але ж навіть найвищі живуть у тих самих міфах, що й інші. Своїх міфів немає – одні на всіх (сміється).
Анна Ященко
В інтерв`ю УНІАН Леонід Млєчин розповів про своє бачення російсько-українських відносин.
Леоніде Михайловичу, посол РФ в Україні Михайло Зурабов заявив, що українці й росіяни – це один народ. Ви поділяєте його думку?
Вибір нашого нинішнього посла в Україні вкрай невдалий. Ця людина залишила дуже погане враження на посту міністра РФ і, м`яко кажучи, не користується симпатією серед нашого народу. Я був дуже здивований таким вибором його в ролі посла. Який сигнал Росія подає Україні відправляючи їм політика, який був змушений залишити пост, тому що викликав просто масові обурення в нашому суспільстві?
Росія й Україна – це дві різні держави, росіяни й українці – це два різні народи. Інша справа, що ми перемішані. Величезна кількість українців живе в Росії. Ти, власне кажучи, ніколи й не дізнаєшся, що це українець. Багато вже й говорять без фрикативного “х”.
Не потрібно плакати за радянськими часами, закликати до створення союзної держави, що насправді нікому й не потрібно. Потрібно прагнути того, чого досяг ЄС.
Коли ми з оператором вперше їхали з Франції до Бельгії, я знав, що кордонів у них немає, але думав, адже щось є, давай знімемо. Але ми проїхали і не знайшли нічого. Десь на карті кордон є, а в житті – ні.
На практичному рівні – це чудова річ. Я приїжджаю до вас у Київ, не пред`являючи ніяких документів, ви приїжджаєте до нас у Москву – немає ані митниці, ані паспортного контролю. У Києві й Москві свої уряди й парламенти, посли і чиновники, але для мене це не має значення, якщо я можу вільно поїхати до Чернігова або Керчі, влаштуватися там на роботу і почуватися як удома. Ось до чого треба прагнути.
А ми прагнемо, щоб так само просто можна було їздити не тільки до Москви, а до Парижа або Лондона.
Ну зрозуміло! Там же люди собі це налагодили. І в нас у Росії йде розмова про безвізовий режим із ЄС вже роками. Але тут (в Україні – Авт.) ми можемо досягти більшого.
Україна є й буде незалежна. І дай Бог їй щастя й процвітання.
Але чомусь Росія хоче дружити з Європою, і в той же час їй дуже не подобається, коли йдеться про дружбу України з Європою.
Це все рудименти старого Союзу, коли Україна була провінцією, яка мала виконувати те, що вирішать у Москві. І ніяк не можливо це подолати. Таке ставлення до всіх колишніх республік СРСР, протекційно-зарозуміле. Ця позиція – причина наших проблем із країною Україною. Ніяк люди не можуть примиритися, що Україна - самостійна незалежна держава. Сподіваюся, що молоде покоління виросте без цих дурощів.
Я вважаю, що Україна для нас сьогодні – найважливіший зовнішньополітичний партнер. Не США, не Німеччина, а Україна. Це наш сусід, велика країна, у нас такі тісні зв`язки, і треба, щоб ці тісні зв`язки були причиною не проблем, а процвітання.
З приходом нової влади в Україні політеліта наших обох країн активно заговорила про потепління відносин і відновлення “міцної дружби”. Але наслідки різкої відлиги часто бувають плачевними. Чим закінчаться наші “поцілунки”, як висловився Зурабов?
У нас дійсно зараз є відчуття ейфорії. Я сумував останні роки, відчувалося вже якесь вороже ставлення до України.
Головне питання стоїть у тому, щоб практично реалізовувати і покращувати наші взаємини. А тут – ступор. Тому що Росія нічого особливого запропонувати не може, окрім якихось елементарних проектів з газом. Та й сама російська економічна модель, м`яко кажучи, далеко не ідеальна.
В одному з інтерв`ю Ви сказали, що якби в історії Росії не було Сталіна, РФ би сьогодні процвітала. А якби не було Путіна?
Якби не було Путіна, то політично – обстановка була б ліберальніша. Я би голосував у 2000 році за Примакова (хоча його багато хто боїться - і необгрунтовано). Думаю, він би правив 4 роки. Потім прийшла б інша людина. І люди б звикли до того, що обрання президента – це нормальний процес: президент прийшов до влади, пройшов його термін і він пішов.
Дуже швидкого економічного розвитку все одно не відбулося б. Просто свобода дискусій запропонувала би більше варіантів. Насправді, ми заручники свого багатства: уявляєте, якщо у тебе з-під землі б`є фонтан нафти.
Але він же вичерпається...
Так, але це ж буде потім. А навіщо мені думати про те, що буде потім – мене ніхто до цього не підштовхує, я сам собі господар.
Ви говорили про те, що слова “вибори”, “політична партія”, “виборча кампанія” мають певний сенс, але тільки не в РФ. А чи можливий для Росії демократичний шлях розвитку?
Всі країни пройшли цей шлях. Ніякої приреченості не існує. Он які держави з яким жорстким режимом прийшли врешті-решт до розвиненої демократії. І Росія неминуче до цього прийде.
Коли?
Не знаю. Є фахівці з минулого. Фахівців з майбутнього немає (сміється).
Але ви прогнозуєте, що в 2012 році Путін знову стане президентом...
Якщо захоче. Якщо він захоче стати президентом в 2012 році – країна за нього проголосує.
В особі нової влади в Україні журналісти бачать спроби обмежити свободу слова, ввести цензуру. Для Росії ця проблема не нова. Як не допустити згортання демократичних свобод?
Я не знаю, як цього можна не допустити на пострадянському просторі. На жаль, є всі передумови для того, щоб запанував жорсткий режим. Люди звикли підкорятися. Їм ще нічого не сказали, а вони вже автоматично шикуються. Коли Горбачову говорили: “Та проявіть жорсткість”, він відповідав: “Як легко в одну хвилину проявити таку жорсткість, що ви потім і слова не скажете”.
На чому тримається незалежна преса Росії?
Незалежна преса Росії доволі невелика. Вона тримається на приватному капіталові. Влада розуміє, що це необхідно, нехай навіть в обмежених масштабах. У нас є декілька більш вільнодумних телеканалів. Але є й страх перед телебаченням. Владі здається, що телебачення має такий вплив, що це настільки потужний інструмент, що його не можна залишити без нагляду: хто-небудь підхопить і займе твоє місце. Це помилка. Не телебачення визначає настрій суспільства.
А що тоді? Хто формує громадську думку?
Громадської думки в нашій країні немає. Громадська думка – це функція від знання. Ну яке у мене може бути думка про квантову механіку, якщо я про неї нічого не читав? Хоча може, звичайно, бути.
На кшталт “не читав, але засуджую”?
Ну так.
Тому говорити про громадську думку в Росії не можна. Є сума уявлень, повір’їв, сталих міфів, які заповнюють цей духовний простір. Вони й визначають поведінку людей. Але вони досить суперечливі.
У нас була історія з “приморськими партизанами”. Декілька бандитів почали вбивати міліціонерів і розповідати, що вони мстяться за міліційне беззаконня. І суспільство їх підтримало. Це ті самі люди, які голосують за Путіна або за Медведєва. Їх бажання й готовність підтримати владу поєднується в їх душі з глибокою ненавистю до влади, недовірою і готовністю узятися за кілок і піти їх трощити. І це характерно для історії Росії. Громадянська війна. Одні і ті самі люди спочатку служать імператорові, потім – більшовикам, а трохи щось хитнулося – вони за гвинтівку, в ліс і повстають цілі губернії просто проти всякої влади.
У людей відсутнє уявлення про реальну світобудову. У голові в російської людини, яка значною мірою залишається радянською, жахлива каша.
Патріарх Кирил збирається в липні до України. І йому не хочеться їхати по вулиці імені Мазепи в Києво-Печерську Лавру, відбудовану гетьманом...
Сьогодні історична наука, у тому числі й російська, абсолютно по-іншому оцінює діяльність Мазепи, вже не називає його зрадником, розуміючи всю складність ситуації, у якій він опинився і т.д. Просто я підозрюю, що ці історичні роботи дійшли не до всіх. Це складно вилучити з масової свідомості.
Але ж Патріарх – це не представник маси...
Але ж навіть найвищі живуть у тих самих міфах, що й інші. Своїх міфів немає – одні на всіх (сміється).
Анна Ященко
Підписатися на:
Дописи (Atom)