Що новий статус російської змінить в Україні?

Народні депутати України зареєстрували у парламенті законопроект "Про мови в Україні". Якщо документ підтримає коаліція, в чому немає сумнівів, то Україна де-факто стане двомовною - російська мова буде використовуватися у всіх сферах життя.

Це відчує кожний українець.

"Українсько-російська двомовність, яка склалася історично, є важливим надбанням Українського народу, сильним чинником консолідації багатонаціонального українського суспільства", - пише у законопроекті комуніст Петро Симоненко, регіонал Олександр Єфремов і литвинівець Сергій Гриневецький - автори документа.

Що ж насправді зміниться в Україні у разі прийняття законопроекту? Відповідь дають депутати:

- російська мова буде вільно вивчатися у всіх середніх школах;
- російською проходитиме навчання у спеціальних і вищих навчальних закладах - на вимогу студента;
- радіо і телебачення може повністю стати російськомовним - це вирішує власник;
- вільний доступ в Україну телеканалів російською мовою;
- російська мова у кінотеатрі за бажанням дистриб'ютора, прокатчика;
- російській мові буде гарантовано розвиток і гарантія вільного використання у сфері культури;
- російська буде використовуватися нарівні з українською мовою у роботі місцевих органів влади;
- пошта та інші телекомунікації - російською мовою зокрема;
- держава гарантує сприяння у виданні і поширенні аудіо- і аудіовізуальних творів, а також друкованих видань російською мовою;
- паспорт буде офіційно двомовним;
- держава гарантує сприяння у перекладі і виданні художньої, політичної, наукової та іншої літератури російською мовою;
- акти вищих органів влади офіційно публікуються також російською мовою;
- агітаційні матеріали можуть бути російською мовою відповідно до переваг самого кандидата, партії;
- забороняється у внутрішніх правилах організацій будь-якої форми власності прийняття положень, що обмежують співробітників у використанні російської мови;
- виступаючі з трибуни у Верховній Раді можуть робити це офіційно російською мовою;
- чиновники у місцевих органах влади повинні знати російську і українську мови, до того ж ця можливість повинна враховуватися у разі підбору кадрів на роботу.

Якщо у вашій області російська буде визнана регіональною.

Законопроект передбачає, що в областях, де російська отримає статус регіональної мови, місцеві органи влади, об'єднання громадян, установи, організації, підприємства, посадові і службові особи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності і фізичні особи будуть зобов'язані використати, розвивати і захищати російську мову.

Акти всіх органів місцевої влади можна буде приймати і російською мовою (аж до повного ігнорування української), але публікуються на обох мовах.

Громадяни зможуть подавати російською мовою письмові або усні заяви до органів влади.

Російською мовою можна буде вести судочинство і досудове розслідування, дізнання і прокурорський нагляд, нотаріальне діловодство, соціальну і економічну діяльність, офіційне листування між органами влади.

За рішенням місцевого виборчкому вся документація для проведення виборів буде друкуватися російською мовою.

Документи про реєстрацію цивільного стану можуть бути російською мовою.

Документи про освіту можуть видаватися також російською.

Слід зазначити, що у разі визнання, скажімо, івриту в Одесі як регіональної мови, то всі "регіональні" переваги поширюються і на неї. Але визначатися "регіональність" мови буде залежно від кількості носіїв мови, що живуть на території. Згідно із законопроектом, таких людей має бути не менше 10 відсотків людей, що проживають на території загалом. Проект Закону "Про мови в Україні" може бути внесений на розгляд парламенту вже на цьому пленарному тижні.

Думки розділилися

"Той шлях, який вибрав Ющенко, був неправильним. Тому ми пішли абсолютно іншим шляхом", - каже регіонал О.Єфремов, додаючи, що з 2004 року Україну намагалися українізувати, але це не вдалося зробити. Заступник глави Верховної Ради України Микола Томенко зазначає, що Україна переживала різні періоди знищення своєї культури. "Я переконаний, що переживемо і це настання на українськість", - переконаний віце-спікер. Опозиція також обіцяє блокувати будь-які спроби "знищити українську мову".

Водночас Прем'єр-міністр Микола Азаров впевнений, що з прийняттям законопроекту будуть ліквідовані факти дискримінації російської мови. Правда, як пишуть ЗМІ, вже дуже давно у регіонах, де російська має всі шанси стати регіональною, про українську навіть не згадують: кінотеатри крутять фільми у російській озвучці, а органи влади вільно спілкуються російською мовою - залежно від потреб жителів.

Отже, допускають політологів, правляча партія напередодні місцевих виборів намагається підняти собі рейтинг на фоні проблем в економіці, які помітно вдарили по її іміджу. Інша, важливіша проблема полягає у протистоянні, яке може виникнути внаслідок прийняття законопроекту. Над суспільством у черговий раз проводять експеримент, результати якого можуть стати цілком передбачуваними для найбільш радикальних і розкольницьких сил в Україні.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://news.liga.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Московський патріархат забудовує парк у Києві?

Московський патріархат почав будівництво у парку "Юність" на Борщагівці у Києві. Про це ЛІГАБізнесІнформ повідомили у прес-службі ВО "Свобода".

"Незважаючи на те, що у Головному управлінні архітектури Києва гарантують, що Генплан не передбачає будівництво жодного храму в парку "Юність", представники Московського патріархату запевняють киян у зворотньому. І додають, що мають усі необхідні дозволи", - заявили партійці.

За їхніми даними, у неділю, 12 вересня, близько півсотні представників місцевої спільности за підтримки Київської міської організації ВО "Свобода" вимагали у забудовника документи, які засвідчили б законність початого будівництва у центрі парку. Замість цього противники забудови постраждали від палиць і сльозоточивого газу рейдерів, а працівники міліції, які прибули на місце події, не захистили місцеву спільноту від побиття, йдеться у повідомленні.

За словами заступника глави Київської міської організації ВО "Свобода" Юрія Ноєвого, незаконні забудови відбуваються по всій території столиці, але "російська православна церква в Україні є одним з найактивніших забудовників зелених зон". "Під маскою релігійності лжецерковники займаються грубим захопленням земельних ділянок", - заявив він.

За даними партійців, вже забудовані паркові зони біля станції метро "Либідська", пр-ту Науки. Вони вимагають від столичних чиновників "розібратися зі свавіллям забудовника, не допустити рейдерського захоплення зеленої зони відпочинку киян іноземною церквою".

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://news.liga.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

«5-й канал» торгував пшеницею задля... «дотримання основних принципів журналістики»?

На «5-му каналі» сподіваються, що господарський інцидент навколо компаній-ліцензіатів не пов’язаний з резонансними медіа-конфліктами, які мали місце останнім часом.

Про це йдеться у переданому УНІАН прес-релізі телеканалу.

При цьому прес-служба «5-го каналу» підкреслює, що більшість інформаційних каналів у світі, які будують свою роботу за принципами незаангажованості та об’єктивізму, як правило, є збитковими, але «5-й канал» з метою дотримання основних принципів журналістики та необслуговування інтересів будь-яких політичних сил, має прозору форму підтримки, завдяки законній господарській діяльності у різних сферах компаній-ліцензіатів та власників.

Тож «5-й канал» розраховує на те, що невдовзі відповідні органи нададуть свої висновки і непорозуміння буде вичерпано.

Крім того, у прес-релізі повідомляється, що юридичний департамент «5-го каналу» готує заяву до керівництва Державної митної служби України щодо підриву ділової репутації «5-го каналу» і сподівається на терміновий, об’єктивний її розгляд. Зі свого боку, телеканал висвітлюватиме хід розслідування і готовий надати можливість висловити свою думку представникам митної служби.

Наразі постанови щодо порушення кримінальної справи «5-й канал» не отримував.

Як повідомляв УНІАН, 10 вересня Державна митна служба України розповсюдила інформацію про порушення двох кримінальних справ проти ТОВ “ТРК “Експрес-інформ” (“5-й канал”) та ТОВ “ТРК “НБМ” за фактом порушень митного законодавства під час експорту пшениці на суму понад 23 млн. грн.

Довідка УНІАН. 8 червня 2010 року Київський окружний адміністративний суд повністю задовольнив позовні вимоги медіа-холдингу U. A. Inter Media Group, скасувавши рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 27 січня 2010 року про результати конкурсу, відповідно до якого TBi отримав 33 частоти, "5-й канал" – 26 частот.

30 серпня Київський апеляційний адміністративний суд підтвердив незаконність рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про надання частот телеканалам ТВi і "5-й канал".

3 вересня у Національній раді з телерадіомовлення заявили, що повторний конкурс на ті частоти “5-го каналу” і ТВі, надання яких Київський апеляційний адміністративний суд визнав незаконним, буде проведено у разі дозволу на це Кабінету міністрів України.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Азаров зміцнює зв'язки з китайськими комуністами

Глава Партії регіонів Микола Азаров наголошує на важливості візиту представників Компартії Китаю для розвитку міжпартійних відносин.

Про це він заявив під час зустрічі з членом політбюро ЦК Комуністичної партії Китаю, секретарем комітету КПК провінції Гуандун Ван Яном, в Києві у понеділок, повідомляє Інтерфакс-Україна.

"Мені також приємно приймати вас по партійній лінії. Наша партія велике значення надає розвитку міжпартійних зв'язків", - сказав Азаров.

У свою чергу Ван Ян висловив подяку Партії регіонів за люб'язне запрошення і "теплий прийом".

У ході зустрічі з представником Компартії Китаю український прем'єр нагадав, що візит делегації відбувся відразу ж після державного візиту в Китай президента України Віктора Януковича.

Азаров нагадав, що в рамках цього візиту була намічена низка напрямків співробітництва та висловив впевненість у їх успішній реалізації.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Прокуратура дозволила охороні Януковича заламувати журналістів

Прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи за фактом перешкоджання професійній діяльності журналіста СТБ Сергія Андрушка.

Про це на брифінгу повідомив заступник прокурора Києва Григорій Остафійчук, повідомляє Обком з посиланням на Українські новини.

За його словами, рішення про відмову про порушення справи прийнято згідно з відповідною статтею Кримінально-процесуального кодексу.

Заступник прокурора підкреслив, що прокуратура провела повну і всебічну перевірку даної заяви журналіста.

Як відомо, раніше прокуратура Шевченківського району Києва проводила перевірку факту застосування фізичної сили охоронцем президента Віктора Януковича, співробітником Управління державної охорони до Андрушка.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Москві не терпиться з'їсти "Нафтогаз

Об'єднання "Газпрому" і "Нафтогазу" може привести до корекції позиції Росії щодо "Південного потоку".

Про це заявив заступник глави Державної думи РФ, президент "Російського газового товариства" Валерій Язєв в ході відео-конференції Москва-Київ в понеділок.

"Але ми не можемо сидіти і чекати роками, поки Україна ухвалить рішення - буде об'єднуватися чи не буде", - сказав він.

"Тому що є терміни, є угоди по створенню "Південного потоку", і ми не можемо порушувати всі домовленості, де зав'язана ціла серія європейських держав та їх господарських суб'єктів. Тому Україні потрібно швидше визначатися", - сказав Язєв.

Він прогнозує, що можливий процес об'єднання "Газпрому" і "Нафтогазу" займе тривалий час. "На цей процес, за моїми оцінками, підуть роки", - сказав Язєв.

За його словами, на сьогоднішній день говорити про якісь можливі результати, нехай навіть проміжні, рано, оскільки це дуже "складний і чутливий процес, особливо для української сторони".

"Російська сторона виступає з ініціативою об'єднання "Газпрому" і "Нафтогазу", розуміючи, що можуть бути якісь проміжні варіанти", - сказав Язєв.

За його словами, російська сторона запропонувала кілька родовищ Україні замість активів "Нафтогазу". "Розуміємо, що в цьому форматі можна зробити рівноправне партнерство", - зазначив Язєв.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Вілла доньки Кучми потрапила в 10-ку найдорожчих будинків світу

У списку 10-ти найдорожчих будинків світу, складеному аналітиками нерухомості, 6-е місце посіла вілла доньки екс-президента України Олени Пінчук у Великобританії.

У цьому 5-поверховому маєтку в Кенсінгтоні - 10 спалень, підземний закритий басейн, кінотеатр, сховище, сауни і тренажерна зала.

Вілла коштує приблизно $161 мільйон, пише "Комсомольська правда в Україні" з посиланням на "ЛІГАБізнесІнформ".

Перший номер топ-10 дорогих будинків знаходиться в Індії. Ціна на нього коливається у межах $1-2 мільярда. Антілла - 27-поверховий будинок індійських мільярдерів Мукеша й Ніти Амбані, площа якого становить понад 3700 квадратних метрів. Там працюють 9 ліфтів і 6-поверховий гараж. Обслуговують все це 600 людей.

Вілла Леопольда на Французькій Рив'єрі, вартістю у $506-750 мільйона, посідає друге місце. Старовинний будинок належить Лілі Сафра, удові ліванського банкіра Едмонда Сафра. У будинку є 19 спалень, спортивні майданчики, боулінг, декілька кухонь і їдалень, кінотеатр.

На третьому місці рейтингу - лондонський пентхаус у Гайдпарку за $200 мільйонів. У будинку всього 82 квартири, але тільки один обладнаний пентхаус. Так, його ціна - 6000 фунтів стерлінгів за квадратний фут - робить його найдорожчою квартирою світу.

Цей будинок перебуває під охороною SAS (британського антитерористичного спецпідрозділу, який вважається одним із найкращих у світі) і обладнаний сховищами, які ще називають "кімнатами паніки", куленепробивними шибками, сканерами райдужної оболонки ока та таємними евакуаційними тунелями.

На четвертому щаблі 10-ки найдорожчих будинків маєток Іри Реннерт - Ферфілд у Хемптонсі, площею 25,5 га. Його вартість становить $170 мільйонів. Садиба є найбільшим житловим комплексом у США.

У будинку є 29 спалень, 39 ванних кімнат, їдальня довжиною в 30 метрів, 5 спортивних майданчиків, боулінг і лазневий комплекс за $150 тисяч.

П'ятірку лідерів закриває вілла у Беверлі-Хіллз, яка належала раніше медіа-магнату Вільяму Рендольфу Херсту, вартістю $165 мільйонів. У будинку знаходиться 29 спалень і 3 плавальні басейни, а також дискотека й театр.

Маєток, побудований для Аарона й Сінді Спеллінг у 1991 році, зі 123 кімнатами, 3 кухнями, критою ковзанкою та басейнами, посів, за підрахунками експертів, восьме місце. Вартість садиби - $150 млн.

На десятому місці цього списку опинився Замок Дракули в Румунії, побудований ще наприкінці 14-ого сторіччя, вартість якого становить $135 мільйонів.

Зазначається також, що в Лондоні продана найдорожча квартира у світі. Анонімний покупець не пошкодував на неї 220 мільйонів доларів.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Подорож в Амбуків зі спогадами про адмінреформу

У Вікіпедії можна прочитати, що Амбуків - це село Володимир-Волинського району Волинської області, засноване в 1577 році. Коли потрапляєш туди, здається, що з XVI століття тут так нічого й не змінилось. Належить Амбуків до Лудинської сільської ради, живуть тут 232 особи.

Вікіпедія пише, що в населеному пункті працює початкова школа на 20 місць, 8 телефонних номерів, 2 торговельні заклади тощо. "Село не газифіковане. Дорога із твердим покриттям у незадовільному стані", - йдеться в інтернеті.

Амбуківські реалії

За кілька сот метрів - уже Польща. Недарма перед Устилугом, це близько 20 кілометрів від Амбукова, побудовано аж 8 автозаправних станцій різноманітних фірм.

Місцеві жителі розповідають: польські підприємливі "сусіди" по кілька разів без будь-яких проблем приїжджають сюди, заправляються й повертаються в Польщу, де здають бензин удвічі дорожче. За день здійснюють по 5-10 "ходок". Так і заробляють.

Місцеві ж, зокрема, і амбуківці, саджають по півгектара картоплі, буряків, моркви, щоб потім продати або обміняти врожай, тримають по дві-три корови, аби прожити на цьому світі й забезпечити хоч якоюсь освітою дітей у сусідніх Львові, Луцьку чи Володимир-Волинському.

А взагалі з Устилуга потрапити в Амбуків не так і просто.

Їдеш-їдеш через села з кількома хатами, а таблички з написом "Амбуків" нема й нема. Так ми її й не зустріли. Лише допитавшись у кількох людей дорогу до села, побачили вивіску "Прикордонна застава Амбуків 500 м". Але це був не шуканий нами об'єкт. За кілька метрів бабуся сказала, що це інше село, Амбуків же трохи далі й наліво.

Проїхали 100 метрів, інша жінка повідомила, що Амбуків ми вже проїхали. Вернулись - потрапили в Амбуків. Виявляється, що перша бабуся дійсно мала рацію. Адже вона живе в одному селі, а через дорогу від її будинку й трохи вліво - уже інше село, а саме - Амбуків. Їх же просто приєднали тепер до Амбукова...

Можете собі уявити, яке тут життя, якщо такий адміністративно-територіальний поділ: одне село підпорядковується іншому, а те - ще іншому, це - селищу, селище - району, той - області, а область - уже Києву. На жаль, така структура характерна для всієї України. І, на жаль, вона є "пережитком" Радянського Союзу та тягне за собою всі відповідні наслідки.

Людині дуже важко отримати якусь елементарну довідку, подати заяву в РАЦС чи просто піти до церкви, бо вона - як мінімум за 5 кілометрів... До речі, на сільського голову Лудина, якому підпорядковується Амбуків, уже претендує вісім кандидатів. Цікаво було б почитати їхні передвиборчі програми...

А проблем тут вистачає, як і в кожному українському селі.

За словами начальника управління державної служби Головдержслужби України у Волинській області Валентина Малиновського, нині на одного сільського жителя помирає три людини. Села масово вимирають, деградують, тут майже немає людей до 40 років. Тож коли хтось і відходить на той світ, нема кому навіть яму викопати...

До 2050 року може зникнути Чернігівська область, а населення України становитиме 35 мільйонів осіб. Уже зараз швидкими темпами погіршується демографічна ситуація в Черкаській, Полтавській, Харківській та іншій областях.

Усе є. Нема політичної волі

Про що говорити, якщо в Україні навіть не існує закону про адміністративно-територіальний устрій! Наша держава побудована за принципом УРСР.

І всі мовчать.

А це ж - найважливіша реформа, яку потрібно запроваджувати вже й негайно, на яку потрібно вказувати в передвиборчих програмах. Звісно, такі рішення вкрай непопулярні й викликають масу невдоволення здебільшого в посадовців органів місцевого самоврядування. Але така "хірургічна операція" конче потрібна, поки ще не пізно. І теоретична основа для цього вже напрацьована.

Очікується лише команди "Починаємо!" від найвищого керівництва держави...

Пригадується, як у 2005-му році "поховали" закон про адміністративно-територіальний устрій, розроблений Романом Безсмертним. Численні громадські обговорення та часто викривлена подача інформації в ЗМІ зумовили оте його "поховання".

Жаль тільки, що відбулося це виключно через політичні спекуляції. Наші чиновники знову відзначилися своїм гаслом, незмінним протягом останніх 19-ти років, - "Рейтинг партії понад усе!".

Юлія Тимошенко теж висловлювала думку, що потрібно запровадити прямі бюджетні відносини сіл і селищ із Києвом, аби ліквідувати оте "освоєння" обласними й районними владами. Бо ж виходить парадокс: податки збираються з кожного жителя на місцях, а всі кошти акумулюються в столиці й лише потім вертаються назад, здебільшого в політично "угодні" міста, де керують такі ж політично "угодні" міські голови.

Більшість населених пунктів України, таким чином, сьогодні є збитковими. Оскільки не працюють самі на себе, а живуть за рахунок так званих державних субсидій, дотацій, субвенцій тощо.

Перезріла реформа

В Україні зараз 490 районів, але, за словами Валентина Малиновського, їхня оптимальна кількість може бути на рівні 135-136. За територією Україна займає перше місце в Європі, за населенням - шосте.

Тому адміністративно-територіальна реформа вкрай необхідна ще й з огляду на те, що сьогодні, наприклад, Моршин із населенням 6,8 тисяч осіб - місто обласного значення, а Маневичі з населенням 10,2 тисячі - селище міського типу. Відповідно, перший населений пункт є значно інвестиційне привабливішим, його бюджет затверджується в Києві, він значно швидше розвивається.
І таких прикладів по Україні - безліч.

Хто пролобіював, той більш-менш має якісь кошти для розвитку свого міста. А в кого зв'язків у Києві нема - звиняйте...

І навряд чи в місті вам скажуть, що ви із провінції. На Заході поняття провінції взагалі відсутнє. І, можливо, у польській гміні дитинка не може відвідувати оперний театр, але якісну освіту й медичне забезпечення вона точно там отримає.

У нас же ситуація - прямо протилежна.

Аби її скоригувати, населені пункти потрібно створювати, або реформувати насамперед за соціальними принципами надання послуг: медичних, освітніх, протипожежних. Сьогодні житель міста цим забезпечений. Мешканець села цього не має.

От візьми й захворій в Амбукові. Чи забезпеч дитину якісною шкільною освітою. Чи, не дай Бог, як почнеться пожежа, виклич пожежну машину... Поки вона доїде з райцентру - у кращому випадку! - усе згорить. А поки доїде швидка, людині стане ще гірше. Не один був випадок, коли лікарів просто не дочекались.

Ми вкладаємо кошти в подолання наслідків , а не в усунення причин. Це просто парадоксально й поясненню не підлягає...

Необхідно усвідомити, що адміністративна реформа "тягне" за собою ряд інших позитивних реформ: ремонтуватимуться дороги, відновлюватимуться клуби й бібліотеки, відкриватимуться лікарні й дитячі садочки, з'являтимуться нові робочі місця... Процес цей довгий, але затрачений час того вартий.

На сьогодні в міністерстві регіонального розвитку та будівництва знаходяться пропозиції щодо утворення центрів територіальних громад - по кожному регіону. Згідно з ними, на Волині в тому числі має лишитися набагато менше районів, ніж є зараз.

Уявіть, яка економія на утриманні держапарату!

Сусідня Польща пішла на цей крок. Адмінреформа тут здійснювалася десять років і завершилась в 1999 році. І коли на початку 90-х бюджет України був у три рази більшим за бюджет сусідньої Польщі - тоді поляки купували в нас усе, включно з милом і пральним порошком, - то тепер наш бюджет складає лише 20% від бюджету сусідньої держави.

Усе починається зі зміни свідомості.

Але далі лікувати Україну неможливо, її потрібно оперувати. Принаймні, якщо ця влада хоче увійти в історію як влада реформаторська.

Ольга Солодуха, Луцьк

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Влада вимагає від редакторів звітувати про зміну політичних поглядів

Від комунальних ЗМІ Сумської області влада вимагає підписати угоду, яка зобов'язує головних редакторів письмово повідомляти про зміну своїх політичних поглядів.

Як повідомив "Обкому" головний редактор газети Сумської міськради "Суми й сумчани" Микола Чернотицький, до нього надійшов лист такого змісту за підписом заступника губернатора Сумської області Сергія Грицая.

За словами Чернотицького, лист із вимогою до 13 вересня підписати типовий договір, який зобов'язує головних редакторів у письмовій формі повідомляти про зміну своїх політичних поглядів, Грицай розіслав усім комунальним ЗМІ регіону.

"Типовий договір зобов'язує всіх головних редакторів у місячний термін повідомляти засновникам видання про своє членство в політичних партіях і громадських організаціях", - сказав головний редактор газети "Суми й сумчани".

"А крім того, у ньому є така абсурдна вимога "у випадку зміни власних поглядів редактор повинен негайно письмово повідомити про це власника", - сказав Чернотицький.

За його словами, у листі облдержадміністрація пояснює свої дії виконанням доручення Кабміну.

Чернотицький також є депутатом Сумської міськради, членом фракції громадського блоку "Нічний дозор".

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Банкова приховує робочий графік Януковича

В адміністрації президента відмовилися повідомити причини скасування поїздки журналістів до резиденції президента Віктора Януковича "Межигір'я".

Про це йдеться у відповіді керівника прес-служби глави держави Дениса Іванеска на запит "Української правди", який підписали 30 журналістів.

"Поїздка не відбулася з організаційних причин, які не дозволили її якісно підготувати...Окрім того, графік роботи президента у день проведення прес-конференції передбачав інші заходи, які неможливо було скасувати", - зазначили в президентській канцелярії.

Як відомо, під час прес-конференції 4 червня президенту Віктору Януковичу було поставлено запитання щодо відчуження державної резиденції "Межигір'я" та його нереагування на чисельні журналістські розслідування.

Президент висловив готовність одразу після прес-конференції показати журналістам власність, яка належить йому в "Межигір'ї". Однак пізніше з невідомих причин цей захід було скасовано.

Заступник глави адміністрації президента Ганна Герман повідомила, що у президента відбувалася "міжнародна зустріч". Хоча на той момент - близько 14 години - Віктор Янукович вже залишив адміністрацію президента та поїхав до "Межигір'я".

Пізніше Ганна Герман визнала, що президент проводив зустріч "на виїзді", однак про неї нічого не повідомлялося на сайті президента.

Зустріч відбувалася у робочий час, і, на підставі закону "Про інформацію", інформація про неї є відкритою.

У зв'язку з цим журналісти у своєму запиті просили повідомити, з ким відбувалася ця зустріч, якій темі була присвячена та чому її організували за межами адміністрації президента.

На ці питання адміністрація президента не відповіла.

На Банковій заявили, що "можливість згаданої поїздки опрацьовується в адміністрації президента". "Але, зважаючи на щільний робочий графік глави держави, наразі не визначено дату її проведення", - зазначається у документі.

Цей запит був відправлений журналістами 6 червня 2010. Відповідь на нього була отримана через 3 місяці після неодноразових нагадувань, хоча за законом адміністрація президента мала відповісти за місяць.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Адміністративна реформа по-київські: зразок для майбутнього України?

Нещодавно у Києві була проведена чергова адміністративна реформа, коли з метою "оптимізації" управління були скасовані районні у Києві ради та "розведені" посади глави міської державної адміністрації та міського голови. Усе це стало логічним наслідком "оптимізаційних" процесів, які нова влада розгорнула у місті.

Мотивацією для змін була прог олошена економія коштів, що, звичайно, не відповідає дійсності, оскільки левова частина бюджетних витрат йдуть не на районні ради, а на державні адміністрації, які нікуди не зникають.

Районні ж ради і так мали обмежену компетенцію та були, переважно, бутафорськими органами самоврядування. Із вагомих повноважень у них було лише ухвалення районних бюджетів та обрання власного керівництва.

Але за умови тотальної дотаційності районні бюджети були фікцією, тому, в принципі, особливо шкодувати за самоуправлінням у такому вигляді, як воно існувало у київських районах, не доводиться.

Але не може не турбувати наступне. У результаті ухвалення змін до закону про столицю міська влада повністю виводиться за межі контролю з боку громадськості (навіть теоретичного та умовного) та підкорюється зовсім іншій, бюрократичній логіці формування та функціонування.

Наприклад, раніше главою райдержадміністрації міг стати лише голова відповідної райради. Це, принаймні, накладало певні обмеження на "протягування" потрібних людей. Тепер же главою може бути призначений будь-хто, навіть якщо до цього дня він свого району не бачив жодного дня.

Крім того, тепер глава районної адміністрації (так само як і її бюрократичний апарата) відповідають лише перед тими, хто їх призначив - перед президентською канцелярією.

А характер персональної відповідальності у світі політики відіграє першочергове значення для подальших дій. Кому політик завдячує своєю посадою, хто може його у будь-який момент зняти - перед ним він і буде "вслуговуватися" максимальним чином.

Згідно з Конституцією глав районних державних адміністрацій призначає президент, однак ні в кого не має найменших ілюзій, що глава держави персонально підбирає кадри для усіх посад - значна частина питань вирішуються де факто саме у президентській адміністрації. Остання, як відомо, є органом, діяльність якого не регулюється ні конституцією та законами, але саме вона відіграє ключову роль у формуванні місцевої влади.

Так от, нова районна київська влада буде повністю (і при чому офіційно) залежати саме від президентської канцелярії.

Уявімо собі цю структуру.

Президент призначає керівництво власної адміністрації, яке формує власний апарат і визначає місцеву владу. Громада конкретного району у такій бездоганній схемі - зайва. Висловлюючись більш простою мовою - районній владі буде все одно, що про неї думають мешканці ввіреного їй регіону. Головне, щоб у президентській канцелярії були задоволені.

У що це виллється на практиці? Уявімо собі ситуацію: у місцевій адміністрації наявні певні кошти, які можна витратити на ремонт доріг, комунікацій, закупівлю парт у школи тощо. А можна, наприклад, "відмити" через фонди, і "презентувати" потрібним та високопоставленим людям, які зможуть "замовити за них слівце".

Як буде діяти справжній та досвідчений бюрократ, коли його посада жодним чином не залежить від думки громади але повністю - від думи бюрократів вищого рівня? Питання, очевидно, риторичне.

У Києві вибудовується чудова та досконала бюрократична система, повністю замкнена та відгороджена від усіх залізобетонним парканом. Залишилося ще почепити оголошення "чужі тут не ходять", для того, щоб завершити картину.

Як можуть впливати на все це громадяни, якщо новопризначена районна влада не впорається з своїми обов'язками? Звертатися з листами до президентської адміністрації? Писати гнівні листи на парканах? Влаштовувати акції самоспалення? У будь-якому випадку, слухати їх ніхто не зобов'язаний - це називається "адміністративна реформа по-українські".

Можливо, саме так у свідомості наших реформаторів виглядає майбутнє України як ідеальної феодальної держави. У чому ознака феодалізму? За феодального принципу організації влади, місцевий правитель відповідає перед своїм "сюзереном" (а не перед "черню"), і подібний принцип з успіхом впроваджується в Україні.

Треба віддати належне, час для "реформи" обрано найоптимальніший. Тепер, коли кияни максимально розчаровані власним некомпетентним та корумпованим самоврядуванням, можна без особливих проблем впровадити будь-які зміни.

Але дарма сподіватися, що якщо замість корумпованого депутата посадити бюрократа, то це призведе до тотального долання корупції. Навпаки, загальновизнано, що посилення бюрократизації апарату призводить до зростання корупції - у надзвичайно ускладнених управлінських схемах значно легше ховати порушення.

Чи треба було розганяти корумповані райради? Мабуть, треба. Але, це не означає, що необхідно скасовувати самоврядування взагалі. Якщо прибираєте одну форму участі громади у управлінні району - дайте іншу, дайте можливість хоч якось впливати на управління, інакше у результаті замість корупції ми одержимо корупцію астрономічних масштабів.

Мало того що заміщення самоврядування бюрократією порушує права громад, воно, крім того, просто неефективне.

Бюрократ - у своїх діях завжди думає про власне місце, а політик - про електоральну підтримку та можливість переобрання. Політик так чи інакше змушений щось робити у своєму окрузі (нехай, навіть, і купуючи виборців), а бюрократу виборці - це лише зайва турбота, від якої бажано швидше спекатися.

Забюрократизоване управління - неефективне. Воно просто не може виконувати свої безпосередні функції, бо орієнтоване на зовсім інші цілі. І коли підуть розмороження тепломагістралей, купи сміття на вулицях та холодні кабінети шкіл - це буде зрозумілим усім.

Тому те, що відбувається у Києві, це жодним чином не реформа. Влада пішла найпростішим шляхом - обмеження самоврядування. Найближчий час покаже, наскільки така практика пошириться по інших регіонах України.

Якщо така схема управління, яка впроваджується в столиці, є початком широкомасштабної "адміністративної реформи", то це дозволяє змалювати собі повну картину про те, хто і як буде "реформувати" Україну у подальшому.

Петро Олещук

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://kiev.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Історія з істориком та СБУ як запорука "правильної" науки

Судячи з першої реакції Інтернету, чималу кількість люду щиро здивувало затримання директора Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" у Львові Руслана Забілого.

Проте чого тут дивуватися? Було б дивно, якби такого затримання не було.

Після акції проти Ніко Ланґе, після спроби СБУ "наїхати" на Фонд "Відродження", після намагань - разом із прокуратурою - закрити політичні ток-шоу на ТРК "Черноморская", після "профілактування" блогера Олега Шинкаренка, після всього цього (список можете продовжити самі) цілком логічним ходом стає порушення кримінальної справи проти дослідника-історика.

Адже той, хто не контролює минуле, не здатен узяти під контроль сучасне і майбутнє; саме тому в нинішній Росії, - яка є в усьому взірцем для Партії регіонів й одним із "смотряших" від якої при керівництві України, за словами Тараса Чорновола, виступає голова СБУ Хорошковський, - так ретельно займаються проблемою формування (чи, точніше, деформування) масової історичної свідомості.

Саме для цього, скажімо, Володимир Путін у бутність його президентом щомісяця зустрічався з директором Інституту російської історії академіком Андрієм Сахаровим (тезком, але не родичем знаного дисидента; навпаки, як свідчать російські інтелектуали, у минулому - кагебешником, особістом).

Найімовірніше, такі кількагодинні зустрічі тривають і нині; їхнім результатом за десять років стали численні книги, фільми, газетні статті, масові акції, покликані змусити пересічного росіянина "правильно" дивитися на історичні процеси, особливо ХХ століття.

Згадайте, яка кількість критичних досліджень радянського періоду вийшла друком в Росії до початку 2000-них; скільки було опубліковано перекладів далеко не апологетичних стосовно комунізму західних авторів; яке число таємних документів розсекречувалося й оприлюднювалося; які, зрештою, кіно- та телефільми (аж до "Останнього міфу", присвяченого гіпотезам Віктора Суворова) були зняті...

Сьогодні нічого подібного немає. Число правдивих досліджень, присвячених тоталітарному минулому, скоротилося до тоненького струмочка, натомість повноводною рікою на масову аудиторію ллються тексти, присвячені найбільш ефективному менеджеру всіх часів та народів - товаришу Сталіну і його блискучій команді.

Що стосується телебачення, то воно сповнене фантазіями на тему розвідників і диверсантів, які виграють війну, знищуючи нацистську чудо-зброю, та малохудожніми наїздами на "буржуазних націоналістів" різних народів, які продали, мовляв, Велику Росію Гітлерові (і це при тому, що дві третини колабораціоністських формувань у війну становили росіяни).

Ну, а уявлення про те, як принципово змінився мейнстрім кінематографа, легко отримати, порівнявши перший фільм "Натомлені сонцем" Микити Михалкова з другим фільмом під цією ж назвою з доданим слівцем "предстояння". Справа не тільки в зміні інтонації - справа у брутально-хамському ставленні до історичних фактів, яке сьогодні демонструє Михалков, підгинаючи реальність під концепцію "Святої Русі"...

...Ірина Павлова встигла з великими труднощами захистити докторську дисертацію, але змушена була виїхати до США, щоб мати можливість вільно працювати; та спробуйте знайти десь її книгу, де детально проаналізовані механізми державного управління доби сталінізму.

Борис Соколов восени 2008 року - внаслідок своєї позиції щодо російсько-грузинської війни - втратив викладацьку роботу, його остання книга вийшла друком у Ростові-на-Дону, а не у Москві, як раніше.

А от Андрій Буровський "перекувався": якщо раніше він надзвичайно скептично оцінював імперський період російської історії та радянські часи, то нині високо ставить "золоту добу" Брежнєва й словесно нищить тих, хто боровся проти Російської імперії.

А для того, щоби хтось із зацілілих вільнодумців не зробив на основі документів якесь приголомшливе відкриття (чи щоби хтось із ревних дурнів раптом не опублікував того, чого не треба, як уже траплялося), встановлений "правильний" режим роботи з архівами.

Ось білоруський історик війни Володимир Бешанов зазначає, що йому в архівах відмовляються видавати таємні (хоча й розсекречені) документи часів Другої світової під тим приводом, що він є громадянином іншої держави.

Російському ж історикові Марку Солоніну не дозволили ознайомитися з документами архіву МЗС, які відносяться до 1938 року, до часу Мюнхенської угоди з іншою мотивацією: мовляв, усі ці тексти вже опубліковані у брежнєвські часи, а "раніше опубліковані документи користувачам не надаються".

Іншими словами, звіряти опубліковані колись під омофором відділу пропаганди ЦК КПРС тексти з оригіналами незалежним дослідникам не дозволено.

Така урядова практика одержала вже й відповідне обґрунтування. Президент Російської асоціації істориків Другої світової війни професор Олег Ржешевський відверто заявив: "Деякі документи залишаться недоступними на століття, якщо це стосується державної чи особистої таємниці".

Те саме, тільки у ще більш категоричній формі, повторив начальник управління реєстрації й архівних фондів ФСБ генерал-майор Василій Христофоров: "Існують категорії документів, які не будуть розсекречені ніколи".

Ось так: ні-ко-ли. Чим не взірець для України?

А навіть якби й відкрили архіви? У ліберальні єльцинські часи згаданий уже професор Борис Соколов, працюючи над книгою про Лаврентія Берію, зіштовхнувся із тим, що відповідні архівні одиниці зберігання були серйозно "почищені" у 1953 і 1956 роках.

Проте хіба ж тільки вибіркова чистка проводилася? Впродовж 1990-91 років лише в Інституті військової історії та Генштабі ЗС СРСР було спалено понад 10 тонн (!!!) документів 1941 року...

Схоже, саме таку модель "керованої історичної свідомості" й прагнуть запровадити в Україні керманичі - офіційні й тіньові - Партії регіонів. "Я вважаю, що ми з вами, шановні колеги, не просто виграли битву. Ми виграли війну", - заявив Віктор Янукович на зібранні партеліти.
А якщо виграна війна з "українським буржуазним націоналізмом" (читай - з усім змістовно українським), то її результати слід закріпити якомога швидше і якомога міцніше.

Тому-то спецоперація, одним із фігурантів якої є Руслан Забілий (цікаво, які одкровення від СБУ чекатимуть на нас далі? які будуть названі "треті особи", що їм директор музею передавав таємні документи 1930-50 років?), попри всю свою абсурдність для притомної людини - адже йдеться про матеріали, які були засекречені зовсім не Українською державою! - виглядає цілком логічною для любителів застосування російського досвіду.

Адже йдеться про те, щоб відтворити в нинішній Україні у тій чи іншій формі, у тих чи інших моментах як радянську політичну практику, так і радянську історичну свідомість.

Останні у своїй сукупності забезпечували не тільки довготривалу суспільну стабільність, а й позитивне емоційне сприйняття влади значною частиною населення.

Соціально-політичні міфи радянського періоду - про "героїчні п'ятирічки", про "миролюбну ленінську зовнішню політику", про "перемогу над фашизмом", про "визначні успіхи радянської держави", про "найбільш читаючий народ світу" тощо - аж до середини 1980-тих являли собою один із головних чинників стабільності тодішньої системи.

Деякі з них у дещо видозміненому вигляді дозволяють режиму Путіна у Росії відчувати впевненість у майбутньому і тепер, які б економічні дурниці не коїла влада і які б локальні конфлікти не палахкотіли на Кавказі.

То чом би й Україні не повторити те, що зробили "кремлівські чекісти" впродовж останнього десятиліття?

Звичайно, президентом України працює не підполковник КҐБ, а персонаж іншого ґатунку, проте щиро переконаний - вітчизняна історія починається в СРСР і все найкраще було саме в радянські часи (згадайте промови Віктора Януковича 16 липня і 24 серпня - у них ідеться тільки про радянський період української історії, причому сказано про нього з великим пієтетом).

Звісна річ, цей персонаж неспроможний a la Путін особисто розбудовувати плани ідеологічної обробки населення; але ж на те є Дмитро Табачник, котрий уже зумів дещо переформатувати шкільні історичні дисципліни і за кілька років - ясна річ, під гаслами деідеологізації та толерантності - зможе за належної підтримки "згори" (і з Банкової, і з Кремля) відновити чимало радянських міфологем у навчальному процесі.

Про телебачення турбуватися взагалі нема чого - щедра трансляція "Інтером" та "Україною" відповідних російських серіалів дає потрібні результати і даватиме їх ще більше, якщо сказане на уроках та лекціях не суперечитиме побаченому на екрані та прочитаному у книгах і газетах. А от для забезпечення останнього і потрібна СБУ.

Справді, кому хочеться, щоб тебе демонстративно затримували на вокзалі чи в аеропорту, щоб допитували чотирнадцять з половиною годин, не даючи змоги зв'язатися з адвокатом, щоб вилучали комп'ютер із твоїми приватними документами і результатами твоєї роботи, щоб проти тебе порушували (хай і щиту білими нитками) кримінальну справу?

Бо ж не тільки з приводу наміру передати "третім особам" якісь страшенно таємні відомості можна таку справу порушити: досить ухвалити кілька змін до законів, і кожен, хто посміє висловити сумнів у єдиноправильності неорадянської версії історії, стане ледь не ворогом народу; а якщо кого не вдасться підвести під таку статтю, не біда - за що тільки не судили дисидентів свого часу, що їм не приписували!

Зрештою, кожен науковець чи викладач (за винятком кількох несамовитих, яких неважко витіснити на маргінес, перекривши їм можливість друкувати свої роботи за гранти) не бажає втратити постійну роботу з формулюванням "невідповідність працівника зайнятій посаді".

А в приміщенні Національного Музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" можна буде знову відкрити відділок перелицьованої відповідно до славетних чекістських традицій СБУ.

Сергій Грабовський

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

У влади є нові аргументи у боротьбі з РУЕ, про які "не має права" знати народ?

Міністр палива та енергетики Юрій Бойко заявляє, що в української влади з'явилися нові аргументи у суперечці "Нафтогазу України" з "РосУкрЕнерго".

Про це він заявив у програмі "Знак оклику!" телеканалу ТВі, повідомляє прес-служба каналу.

"Я хочу, щоб ми дочекалися рішення судів, і сподіваюся, що суд врахує наші нові аргументи", - сказав Бойко, однак не уточнив, які саме аргументи у справі "Нафтогазу" проти "РосУкрЕнерго" маються на увазі.

На зауваження, що народ України має право знати аргументи влади у судовому конфлікті, який ляже тягарем на плечі платників податків, Бойко здивувався: "Хто має право це знати?.. Що вони там мають знати?".

Міністр запевнив лише, що аргументи української влади є "дуже вагомими" і "дають надію сподіватися на позитивне вирішення питання".

Бойко налаштований оптимістично щодо вирішення конфлікту вартістю понад 1,7 млрд. доларів: "Я сподіваюся, що ми не програємо. Країна не програє!".

Водночас, він сказав, що йому нічого не відомо про визнання "Нафтогазом" своєї провини у 6-му поданні до Стокгольмському арбітражу стосовно розмитнення понад 11 млрд. куб. м газу, що призвело до винесення рішення у справі на користь РУЕ.

"Я навіть не знаю, що таке "шосте подання"! Якого рішення воно стосується?", - заявив міністр.

Бойко запевнив, що рішення Стокгольмського суду відкрите для всіх, і ні про яке добровільне визнання провини "Нафтогазом" відносно неправомірної купівлі 11 млрд куб. м. газу йому не відомо. "Я такого у рішенні суду не бачив!", - сказав міністр.

Водночас, він підтвердив, що подано апеляцію на дії Шевченківського райсуду Києва, який зобов'язав НАК "Нафтогаз України" сплатити "РосУкрЕнерго" за вказані майже 12 млрд. куб. м. газу, наче б то придбаного у неправомірний спосіб.

"Я знаю, що апеляція розглядається. Подано її було давно, одразу після першого рішення... Коли конкретно, я сказати не можу. Подано її було вчасно", - заявив Бойко.

За правовими нормами, така апеляція мала бути подана не пізніше як за 5 днів із моменту винесення вердикту судом першої інстанції.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Росія не розглядає можливості зміни формули ціни на газ

Росія не розглядає можливості зміни формули ціни на газ.

Як передає кореспондент УНІАН, про це заявив заступник голови Держдуми РФ, президент Російського газового товариства Валерій ЯЗЄВ під час відеомоста Москва – Київ на тему: «Росія і Україна: енергетична безпека. Чи є альтернатива співпраці?».

«Що стосується формули ціни на газу - немає ніяких переговорів і бути не може», - заявив В.ЯЗЄВ.

Він нагадав, що в 2009 році були підписані угоди, що встановлюють формулу ціни на газ на 11 років.

«З погляду Росії, це цілком справедливі умови, і вони сьогодні реалізуються», - сказав В.ЯЗЄВ, додавши, що єдина поступка «Газпрому» стосується вибору обов`язкових обсягів газу.

Як повідомляв УНІАН, 25 серпня прем`єр-міністр України Микола АЗАРОВ заявив, що Україна наполягає на перегляді газових контрактів з Російською Федерацією і має намір переконати російську сторону в необхідності це зробити. «Ми ставимо за мету переглянути дуже невигідну для України угоду з Російською Федерацією, і наполегливо переконуватимемо наших російських партнерів у необхідності це зробити», - сказав М.АЗАРОВ.

Глава уряду зазначив, що насамперед у контрактах необхідно переглянути формулу формування ціни на газ, що купується Україною в Росії.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

16 вересня - панахида за загиблими журналістами

16 вересня 2010 року в Києві, у Володимирському соборі (бульвар Тараса Шевченка, 20), відбудеться панахида в пам`ять про журналістів, які загинули через свою професійну діяльність.

Початок панахиди о 18.30.

Про це УНІАН повідомили у прес-службі Київської незалежної медіа-профспілки.

Нагадаємо, 16 вересня виповнюється десять років, відколи зник засновник “Української правди” Георгій Гонгадзе. Цього дня журналісти згадують усіх колег, які загинули через свою професійну діяльність за роки незалежності України.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Концерн «Стирол» увійшов до холдингу Фірташа

ВАТ «Концерн «Стирол» (Горлівка, Донецька обл.) увійшов до складу підконтрольного Group DF хімічного холдингу Ostchem Group.

Про це УНІАН повідомили у Group DF.

Згідно з повідомленням, кількість виробників мінеральних добрив азотної групи, що входять до складу холдингу, збільшується до чотирьох. До теперішнього часу до складу холдингу входили ВАТ «Рівнеазот» (Рівне, Україна), ЗАТ «Таджиказот» (Таджикистан) і АТ «Нітроферт» (Естонія).

«Консолідація активів у хімічній галузі дозволить зберегти і згодом зміцнити позиції українських підприємств на зарубіжних ринках карбаміду та аміачної селітри. На даний час світовий ринок азотних добрив оцінюється в 102 млн. тонн на рік, при цьому щорічний приріст у 2010-2014 роках прогнозується на рівні 2,0-2,5%. Розширення ринку відбувається здебільшого за рахунок виробників Азії і Близького Сходу, внаслідок чого підприємства азотної хімії Європи втрачають свої експортні позиції», - відзначають у компанії.

Крім того, зазначає прес-служба, в рамках єдиної керуючої структури підприємства, що входять до складу холдингу Ostchem Group, зможуть підвищити конкурентоспроможність виготовленої продукції.

«Синергію буде досягнуто за рахунок централізації інвестиційної діяльності, стандартизації фінансових операцій і звітності, оптимізації закупівель обладнання і матеріалів, об`єднання ремонтно-монтажних і ремонтно-будівельних робіт», - йдеться у повідомленні.

При цьому прогнозується, що річний обсяг інвестицій в азотні підприємства холдингу становитиме близько 100 млн. дол.

Довідка УНІАН. OstChem Holding AG засновано у Відні (Австрія) в 2004 році. На даний час холдингова група OstChem володіє компаніями і підприємствами у Східній, Центральній Європі і Центральній Азії, включаючи Україну, Естонію, Росію, Швейцарію, Італію і Таджикистан.

90% акцій OstChem Holding AG належать Group DF українського бізнесмена Дмитра ФІРТАША.

Концерн "Стирол” засновано у 1933 році. Це найбільший в Україні виробник мінеральних добрив – поставляє на ринок 3% світового експорту аміаку і карбаміду, найбільший в Україні виробник полімерних матеріалів і виробів з них. Підприємство є єдиним в Україні виробником спіненого полістиролу.

Концерн виробляє лакофарбові матеріали, неорганічні кислоти і солі, біологічні кормові добавки для тваринництва, лікарські препарати. Станом на грудень 2006 року 50,01% акцій ВАТ «Концерн «Стирол» належало ТОВ ІК "СтиролХімІнвест" (м. Горлівка, Донецька обл.), 14,19% – фізичним особам.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Янукович і Баррозу говорили про газ, свободу слова, Росію і Молдову

Президенти України та Європейської комісії Віктор ЯНУКОВИЧ та Жозе Мануель БАРРОЗУ підтверджують готовність тісно співпрацювати з метою наближення України до Європейського Союзу.

Як передає власний кореспондент УНІАН в Брюсселі, про це йдеться у їхній спільній заяві, розповсюдженій сьогодні після зустрічі у Брюсселі.

«Президенти наголосили на своїй чіткій підтримці подальшого зміцнення відносин між Україною та ЄС та підтвердили готовність тісно співпрацювати для сприяння впровадженню порядку денного реформ в Україні з метою наближення України до Європейського Союзу», - написано у заяві.

У документі зазначається, що керівники України та Єврокомісії обмінялися думками щодо переговорів про угоду про асоціацію і, зокрема, про створення зони вільної торгівлі. Сторони привітали досягнутий прогрес та висловили сподівання щодо прискорення та якнайшвидшого завершення переговорів.

Крім того, лідери обговорили майбутній План дій щодо запровадження безвізового режиму та привітали співпрацю, що триває «у цілій низці галузей».

В.ЯНУКОВИЧ та Ж.БАРРОЗУ підкреслили важливість домовленості України з МВФ, яка дає можливість Євросоюзу надати Україні макрофінансову допомогу на суму 610 млн. євро.

У заяві зазначається, що президент Єврокомісії привітав схвалення Україною закону про функціонування ринку газу, а також кроки для завершення процесу вступу до Енергетичного співтовариства.

Крім того, у заяві відзначається, що відносини між ЄС та Україною базуються на спільній історії та спільних цінностях, таких як демократія, ринкова економіка, повага до прав людини та верховенство права.

«Вони (президенти – УНІАН) відзначили у цьому контексті життєво важливу роль вільних ЗМІ та незалежного судочинства для продовження зміцнення демократичного розвитку України. Вони також наголосили на важливості майбутніх місцевих виборів в Україні, проведених у відповідності до міжнародних стандартів», - написано у документі.

Ж.БАРРОЗУ та В.ЯНУКОВИЧ привітали спільну ініціативу ЄС щодо розвитку Криму, в рамках якої виділено 12 млн. євро у 2010 році для розвитку регіону. Лідери також обговорили відносини з Російською Федерацією, ситуацію в Молдові та процес врегулювання придністровського конфлікту.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

За жорстоке побиття фотокора УНІАН молодчик відбувся легким штрафом? (ФОТО)

Прокуратура не виявила бажання довести провину обвинуваченого... Дорогий адвокат знайшов аргументи для суду?.. Суддя врахував голослівні доводи захисту, але не врахував фотознімки...

Пройшов рівно рік відтоді, як у Новій Каховці побили фотокореспондента УНІАН Віталія Данильченка, який знімав рейдерське захоплення коньячного заводу АПФ "Таврія". Його побили саме за те, що він виконував свої журналістські обов`язки, проте Новокаховський міський суд в особі судді Дмитра Червоненка засудив єдиного обвинуваченого у справі Геннадія Богуманова (Віталія били двоє) до... штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів (неоподатковуваний мінімум становить 17 гривень), тобто 850 гривень. Водночас суд не визнав провину обвинуваченого за статтею 171 Кримінального кодексу України – перешкоджання професійної діяльності журналіста, а тільки засудив його за завдання тілесних ушкоджень за статтею 125 Кримінального кодексу.

Після виголошення вироку Віталій Данильченко подав апеляцію, оскільки не може змиритися з такою кричущою несправедливістю. Нині справа перебуває в Херсонському апеляційному суді. Перше слухання відбудеться 26 жовтня 2010 року.

Ми запитали Віталія, як він прожив цей рік і чому, на його думку, було винесено саме таку ухвалу?

– Мені дуже неприємно, – сказав він, – що суддя не взяв до уваги, що я на той момент виконував свої прямі обов`язки фотокореспондента. Захист Богуманова, який напав на мене, був побудований на тому, що на мені в той момент не було значка, який свідчить про те, що я представляю пресу.

Прокурор на кожному засіданні запитувала мене, чи були на мені якісь розпізнавальні ознаки?

Також суд не врахував, що мені були завдано матеріальної, фізичної і моральної шкоди.

Я наперед заявив, ще на досудовому слідстві, про те, що бейдж я зняв з шиї після того, як мені в обличчя бризнули газом. Я поклав його до кишені, тому що боявся: адже мене могли задушити мотузком, на якому він висів на шиї.

Я не представляв ні ту, ні іншу сторону, тим більше що у мене в руках був фотоапарат. Суддя мав подивитися на фотографії, де чітко видно, що обвинувачений Богуманов, коли підбігав до мене, спочатку вів перестрілку з людьми в чорному, які намагалися захопити завод, двоє вели когось скривавленого, а обвинувачений переслідував їх. Коли я почав знімати, він побіг у мій бік, дістав з-під куртки палицю. Він не питав мене, хто я, де працюю. Він просто крикнув: навіщо я фотографую? Виходить, з якоїсь причини я не повинен був знімати цих людей у чорному.

Це все видно за хронологією фотографій, які ми теж представили на суді. А ці дані автоматично вносяться до пам`яті фотоапарата при створенні фотографії, і їх змінити не можна.

Але суддя цього не врахував. Він врахував голослівні доводи захисту, що я нібито бігав за обвинуваченим і світив спалахами йому в очі. Хоча цих фотографій немає в моїй камері. І прокуратура мала можливість в цьому переконається, тому що у мене вилучили карту пам`яті, де немає інших знімків.

Але суд все одно цього не врахував і виправдав його за 171 статтею КК України «Перешкоджання журналістській діяльності».

Керівництво коньячного заводу «Таврія» все-таки вам компенсувало вартість розбитої апаратури?

Так. Але тільки після того, як майже через два місяці після побиття на прес-конференції, де був присутній директор «Таврії» Олександр Сидоренко, мій безпосередній керівник з УНІАН редактор фотосервісу Ірина Тімофєєва публічно запитала його, коли він це зробить.

Якби з нашого боку не було активної участі в розслідуванні, то справу, як то кажуть, зам`яли б.

Підсудного я знайшов сам. Я його побачив в селищі, де живу. Дізнався, де він живе. Коли він йшов на роботу до «Таврії», я його сфотографував. Потім приніс його знімки в міліцію. І лише після цього його знайшли.

Виходить, його ніхто і не шукав?

Він працює на коньячному заводі, але його нібито ніхто не міг знайти. Його або не хотіли шукати, або знали, де він, але не хотіли нічого робити. Такі справи, як правило, затягуються на довгі роки, потім їх закривають.

Після того, як прокуратура знайшла цю людину, справу перекваліфіковували з «за фактом» на «звинувачення певної особи». Така справа вже швидше розслідується.

Слідство навіть не наполягало, щоб той, хто мене бив, показав знаряддя, яким він це зробив.
А інша людина, що допомагала мене бити, взагалі не фігурує в справі.

Богуманов на мене напав, збив з ніг, я йому кричав, що я журналіст, він мене не слухав, завдав мені кілька ударів по голові і по спині. Потім я виявив під собою фотоапарат, схопив його, хотів втекти, але підбігла та інша людина, повалила мене на землю, і знову продовжувалося побиття.

Потім, коли вони припинили мене бити, я впізнав другу людину. Я його знаю з дитинства, ми з ним віталися, але в прокуратурі на очній ставці він заявив, що взагалі мене не знає і лише з Інтернету дізнався, що я постраждав. Прокуратура навіть не намагалася перевірити, чи знає він мене чи ні. Тобто просто проігнорували цей факт. Хоча на фотографіях багато що видно.

Чи вдалося вам одужати після завданих побоїв?

У грудні минулого року я вдруге, після побиття, лежав у лікарні з діагнозом «наслідки черепно-мозкової травми». У липні цього року знову потрапив до лікарні з таким же діагнозом. Тобто наслідки весь час даються взнаки. Майже весь час почуваюся погано. Але я повинен працювати. Потрібно годувати сім`ю.

Чому, на вашу думку, суд не визнав Богуманова винним за статтею «перешкоджання журналістській діяльності»?

У Новій Каховці мій випадок п`ятий, коли били журналіста. І в жодній справі, крім моєї, навіть не було порушено кримінальної справи.

Я не бачив бажання прокуратури якимсь чином довести провину обвинуваченого. Відповідно, суддя ухвалив рішення, виходячи з незрозумілих мені міркувань.

Коли йшло ще досудове слідство, мені знайомі в міліції говорили, що я нічого не доведу...

Керівництво «Таврії» допомагало Богуманову захищатися в суді?

Так, вони найняли йому дуже вправного адвоката. Директор Олександр Сидоренко в телефонній розмові сказав мені, що у Богоманова буде такий адвокат, «якого я собі не зможу знайти». І я неодноразово бачив, як заводський водій підвозив Богуманова до суду.

Чому, ви вважаєте, керівники коньячного заводу не хотіли, щоб ви фотографували?

Перш за все тому, що було застосовано вогнепальну зброю – так би мовити, з боку захисників заводоуправління. Тому що вогнестрільні поранення були тільки у людей в чорному (тих, які захоплювали підприємство).

На моїх фотографіях видно, що захисники заводу тримають у руках цеглу, хоча поряд ніде не було будівництва. Тобто цегла була наперед підготовлена. Є люди, які бачили її в кущах навколо заводоуправління.

Чи пропонував Сидоренко вам гроші, щоб ви забрали позов?

Ні, з його боку такого не було. Він подзвонив, коли я одержав нову апаратуру. Сказав, що я одержав апаратуру і «щоб я відстав від його хлопців». На що я йому відповів: «А хто мені здоров`я відновить? А хто моральну шкоду відшкодує?»

Розмовляла Ксеня Лесів

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Вандали пошкодили пам'ятник жертвам Голодоморів

У місті Лохвиця Полтавської області невідомі завдали пошкоджень пам`ятнику жертвам Голодоморів.
Як передає кореспондент УНІАН, про це журналістів повідомив начальник відділу по зв`язках з громадськістю Управління МВС у Полтавській області Юрій СУЛАЄВ.

«11 вересня невідомі збили з постаменту фігуру скорботного ангела, який є частиною композиційного рішення знаку. Також ангелу відбили обидва крила. Ведеться слідство», - сказав Ю.СУЛАЄВ.

За даними міліції, факт вандалізму щодо цього пам`ятника зареєстровано вже вдруге. Перший випадок стався на початку травня 2010 року. Потім пам`ятник був відновлено. 16 травня 2010 р. пам`ятник освятив представник Української православної церкви (Київського патріархату).

Пам`ятник жертвам Голодоморів у Лохвиці було встановлено у жовтні 2009 року.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Експерта обурило, що прогнозувати результат виборів почали вже політики

Директор Інституту Горшеніна Володимир ФЕСЕНКО вважає, що під час місцевих виборів головне – це забезпечити їх конкурентність, чистоту, прозорість і демократичність. Тому він закликає провести національний екзит-пол, повідомили УНІАН у прес-службі Інституту Горшеніна.

«Я закликаю всіх, у кого є така можливість, зробити відповідні організаційні кроки, ну а потенційним донорам – надати кошти на проведення екзит-полів. Я пропоную це і всім зацікавленим сторонам, і тим, хто до цього може мати інтерес, для яких є важливим є збереження демократичного процесу в Україні. Я думаю, що було б дуже доцільно, щоб на місцевих виборах, так як і на парламентських і на президентських, була застосована процедура екзит-полу. Звичайно, так, щоб це не було інструментом передвиборчої маніпуляції, але щоб у нас не було ризиків запланованих результатів, про які зараз багато чуток і розмов, протоколів, які вже існують - ще до дати голосування», - сказав В.ФЕСЕНКО.

Експерт зазначає, що ця кампанія буде тестовою для української демократії: «Кампанія буде достатньо непростою, суперечливою і в чомусь тестовою. Тестовою саме для української демократії.

Чи буде збережено на цих виборах конкурентність виборчого процесу, конкурентність виборів, і, відповідно, конкурентна демократія? Чи ми зробимо значний суттєвий крок на шляху до так званої керованої демократії?».

На думку В.ФЕСЕНКА, в країні сьогодні присутні ризики загрози демократичному проведенню місцевих виборів. «Я зараз дивлюсь інформацію, яка надходить з різних регіонів, фактично, вже в багатьох регіонах кампанія розпочалася. Що турбує: я дуже часто зараз читаю інформацію про результат майбутніх виборів. Один тільки приклад – губернатор Харківської області Михайло ДОБКІН вже сказав, спрогнозував – результат Партії регіонів, десь, 60%. Що це таке? Прогнози дають політологи і соціологи, це їх справа. Коли прогноз дає губернатор, тут трохи інакша ситуація – і інформаційна, і політична. Це або запланований результат, або результат, який хочуть написати. Це небезпечно», - зазначив директор Інституту Горшеніна.

Як повідомляв УНІАН, 6 вересня прес-конференції лідер обласної організації Партії регіонів, голова Харківської обласної держадміністрації Михайло ДОБКІН заявив, що на найближчих місцевих виборах Партія регіонів планує набрати на Харківщині 65% голосів виборців. «Ми плануємо в місті Харкові отримати достатню підтримку для того, щоб за партійними списками Партія регіонів і в обласну, і в міську ради отримала серйозну підтримку. Ті завдання, які я, як керівник обласної партійної організації, ставлю в цілому по області, вони на рівні 65%», - сказав М.ДОБКІН.

Губернатор підкреслив, що це «лише плани», але у Партії регіонів «велика вірогідність» втілити їх.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

У ніч після виборів у Києві відбудеться Фестиваль політичної сатири

31 жовтня, у ніч підрахунку результатів виборів у місцеві ради України, у Києві відбудеться Фестиваль політичної сатири «Аристофаничі».

Як повідомляють організатори, мета фестивалю - підвищення значення політичної сатири в Україні та збільшення її впливу на громадську думку, пошук, фіксація та демонстрація найбільш талановитих зразків творів у жанрі політичної сатири.

Фестиваль буде проведений на базі одного із київських клубів.

Програма фестивалю включає збір, демонстрацію та нагородження найкращих матеріалів політичної сатири у трьох номінаціях: вербальні жанри (тексти, слогани і т.п.), візуальні жанри (карикатура, перформанс, інсталяція і т.п.), мультимедійні жанри (інтернет-творчість, відео- та фото-сюжети і т. п.).

У зв’язку з цим оргкомітет пропонує потенційним учасникам фестивалю надсилати свої роботи за адресою: satirfest@gmail.com з помітками: «На конкурс - вербальний жанр», «На конкурс - візуальний жанр», «На конкурс - мультімедійний жанр», відповідно.

Якщо ваш шедевр у вербальному жанрі дуже великий, то просять надсилати два варіанти – повністю та демоверсію не більш як 20 тисяч знаків з пробілами.

Організатори «Аристофаничів» відзначають, що шедевр у візуальному жанрі, якщо це не карикатура, має бути сфотографованим з різних позицій. Шедевр у мультимедійному жанрі має відображати якомога більш деталей.

Конкурс проводиться в три етапи:

1. Перший етап. Якщо ваші роботи з’являються в Інтернеті на наших ресурсах протягом трьох днів з моменту відправки, то вважайте, що перший етап вони пройшли.

2. Другий етап. Ви отримуєте особисте запрошення на концерт 31 жовтня.

3. Третій етап. З тих, хто потрапляє на концерт, обираються переможці.

На конкурс приймаються роботи, які вже були опубліковані, але перевага буде надаватися тим, що ніде не з’являлися, навіть у блогах.

До журі фестивалю входять, зокрема: Антон ЗІКОРА, голова журі фестивалю, директор креативного агентства «Життя як диво»; Геннадій ГУТГАРТЦ, член журі, директор дизайнерської студії «ДелікатеZ»; Олександр ХАРЧЕНКО, член журі, головний редактор інформаційного агентства УНІАН.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Львів’яни найбільше підтримують націоналістичну ідеологію, – опитування

25,9% львів’ян підтримують націоналістичну ідеологію, 22,5% - християнсько-демократичну, – такі результати соціологічного опитування «Соціоінформу» «Львів перед початком виборчої кампанії до органів місцевої влади», проведеного 1-5 вересня, які 13 вересня під час прес-конференції оприлюднила директор УЦВГД «Соціоінформ» Наталія Зайцева-Чіпак.

Водночас, близько 30% опитаних не визначались з цим питанням, або не підтримують жодної ідеології.

Довiдка

Соцопитування Українського центру вивчення громадської думки "Соціоінформ" проходило з 1 до 5 вересня 2010 року методом інтерв’ю обличчя до обличчя. Опитано 800 респондентів віком від 18 років і старше. Помилка репрезентативності становить +/-3%.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.zaxid.net/ http://article-blogger.blogspot.com/