У Яценюка кажуть, що дії «провокатора» Табачника - це тільки прикриття

Заява міністра освіти та науки Дмитра ТАБАЧНИКА щодо Голодомору – це “демонстрація цинічної зневаги до трагедії українського народу”, наголосила член політичної ради партії «Фронт змін» Лілія ГРИНЕВИЧ.

Як повідомили УНІАН у прес-службі партії “Фронт змін”, Л.ГРИНЕВИЧ заявила, що “провладна коаліція знову кидає виклик українському народові, продовжує збиткуватися над ним і провокувати поділи в суспільстві, а у ролі провокатора вже вкотре виступає міністр освіти і науки Дмитро ТАБАЧНИК”.

За її словами, його заява про Голодомор як вигадку іноземних істориків є цинічною, оскільки «за переписом 1939 року кількість українців з 1926-й по 1939-й роки скоротилася з 31 мільйона до 28 мільйонів, а в цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 78 до майже 100 мільйонів, а все населення СРСР – з 147 до 170 мільйонів”.

Л.ГРИНЕВИЧ наголосила, що тільки в Україні у тодішньому СРСР в 1932-1933 роках “застосовувалися військові операції з огородження, з тим, щоб не дати населенню врятуватися від голодної смерті”.
“Тільки щодо населення України було ухвалено постанову, яка вимагала вилучення в селян не лише зерна, а й усіх без винятку харчових запасів”, - зазначила Л.ГРИНЕВИЧ.

За її словами, Голодомор здійснювався “паралельно зі згортанням українізації і репресіями проти культурної інтелігенції”. Вона наголосила, що “про голод у Поволжі вчили в школі, а за саму згадку про голод 1933-го у «нерозстрільні» брежнєвські часи виганяли з роботи”. За її словами, “допомога закордонних українців братам за Збручем була відкинута, а під час Голодомору СРСР експортував за кордон великі партії збіжжя”.

Л.ГРИНЕВИЧ вважає, що Д.ТАБАЧНИК усе це знає, оскільки “2003 року він наводив з парламентської трибуни подібну аргументацію і заявляв, що “Голодомор в Україні був не тільки злочином проти людяності, а й потрапляє під дію конвенції як акт геноциду”.

Вона наголосила: «Відтак, дуже схоже, що дії пана ТАБАЧНИКА – це акція прикриття, яка має викликати народне збурення, сфокусувати його на одній постаті, тоді як правляча коаліція й надалі здаватиме національні інтереси й вестиме народ до зубожіння”.

“Це також зловмисна дія - далеко не перша за ліком, - спрямована на розкол суспільства, що їх з маніакальною наполегливістю повторює чинна влада. Це позбавляє її всякого майбутнього», - додала Л.ГРИНЕВИЧ.

Як повідомляли ЗМІ, Д.ТАБАЧНИК у ході телефонної лінії газети "Аргументи і факти в Україні" назвав визначення Голодомору геноцидом українського народу вигадками закордонних істориків. За його словами, голод був штучним, але не був геноцидом, оскільки вмирали селяни різних національностей.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Земфіра не вважає Росію демократичною країною

Російська рок-виконавиця Земфіра не вважає Росію демократичною країною. Про це співачка сказала під час телемосту Москва-Київ, відповідаючи на запитання УНІАН, чи вважає вона Росію демократичною країною, про що так любить говорити російський прем’єр-міністр Володимир ПУТІН.

“Ні, я не вважаю, що Росія – демократична країна”, – сказала вона. “Чому? Бо в нас велика кількість проблем, корупція. Поки не сунеш гроші, тебе не припаркують, не пустять в лікарню… Ну як чому? Бо багато з того, що повинно визначати демократичне суспільство, в цій країні (Росії) не відбувається», – зазначила Земфіра.

Співачка також каже, що не солідарна з російською опозицією, оскільки нічого не знає про її діяльність.

“Ось ви запитуєте про російську опозицію, а я не знаю, що це таке, не зовсім чітко собі це уявляю, мабуть, тому, що вони не можуть про себе чітко заявити. Я не знаю ні їхнього лідера, ні їхньої програми, ні їхніх претензій. Можливо, це так тому, що її діяльність в нас замовчується. Тому я не можу бути солідарна з тими, кого я не знаю”, – сказала Земфіра.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

"Студентський захист": Табачник затіяв обговорення, щоб відвернути увагу

Міністерство освіти і науки України не відмовилося від ідеї повернути вступні іспити у вищі навчальні заклади. Про це УНІАН повідомив координатор громадської ініціативи «Студентський захист» Андрій ЧЕРНИХ, посилаючись на Розпорядження Кабінету міністрів України від 27 серпня 2010 року №1728-р «Про затвердження плану заходів щодо розвитку вищої освіти на період до 2015 року».

Зокрема, в цьому документі профільним відомствам доручається в 2011 році “удосконалити умови прийому до вищих навчальних закладів з урахуванням результатів зовнішнього незалежного оцінювання, середнього бала шкільного атестата та оцінок вищого навчального закладу”.

“Таким чином, очевидно, що Міністерство освіти і науки України не залишає ідею повернення до системи вступних іспитів, і анонсоване проведення публічного обговорення проекту Умов вступу до вищих навчальних закладів на 2011 рік та проект основних змін до Умов вступу в 2011 році, опублікований МОН, є “ширмою” для оголошення вже прийнятого рішення керівництвом МОН та ректорами вузів щодо запровадження вступних іспитів до вузів”, – заявив А.ЧЕРНИХ.

“Останнє рішення Уряду та анонсовані зміни до Умов вступу до вищих навчальних закладів свідчать про відсутність чіткого бачення в Міністерстві освіти і науки України організації вступної кампанії в 2011 році”, - зазначив А.ЧЕРНИХ.

Крім того, згідно з цим планом заходів, уряд доручив “підготувати пропозиції щодо оптимізації мережі державних вищих навчальних закладів шляхом централізації управління ними, утворення багатопрофільних регіональних університетів”.

Як повідомляв УНІАН, за інформацією газети “Сегодня”, Міносвіти винесло на громадське обговорення проект нових Умов прийому у вищі навчальні заклади. Обговорення продовжиться до 25 вересня. За даними газети, з проекту зникла норма про проведення вступного іспиту до вишу як третьої складової прийому на навчання, є тільки тести і середній бал шкільного атестата, як було і цього року.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

У Луганську відкрили ще 5 українських класів

У Луганській області перший урок у школах був присвячений 75-річчю Стахановського руху.

Як повідомили УНІАН у прес-службі Луганської облдержадміністрації, сьогодні в регіоні до навчання приступили 184 тис. учнів у 721 школі і 23 школах-інтернатах, 24 тис. учнів у 73 професійно-технічних училищах, а також 109 тис. студентів у 37 вишах.

За даними управління освіти Луганської міськради, в обласному центрі сьогодні в перший клас пішли близько 3,5 тис. дітей. Всього з 1 вересня в місті почали працювати 64 денних загальноосвітніх установи, 1 вечірня і 5 приватних шкіл, у яких навчатиметься 34 тис. 387 дітей.

В цілому по місту відкрито 228 класів з українською мовою навчання (на 5 класів більше, ніж минулого року). В них навчатиметься 4 тис. 780 дітей.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Рибачук: влада мавпує путінський варіант, але Хорошковський не Путін

Колишній віце-прем’єр-міністр України з питань євроінтеграції, голова наглядової ради Фундації «Суспільність» Олег РИБАЧУК вважає, що чинна українська влада програє двобій за свободу слова.

Про це він заявив в ефірі телеканалу ТВі, повідомляє прес-служба каналу.

«Влада програє двобій за свободу слова… По-перше, вона не має стратегії у цьому, …по-друге, за рік до Євро-2012 тут будуть десятки тисяч кореспондентів», – сказав він.

На думку О.РИБАЧУКА, українська влада “мавпує путінський варіант, але ХОРОШКОВСЬКИЙ далеко не ПУТІН”.

Також він висловив переконання, що «політиків не переконати у тому, що вони недемократичні». «Навіть рух ХАМАС, коли його звинувачують у недемократії, він цього не визнає і говорить майже такі речі, як говорить ПУТІН чи нинішній наш президент», – зазначив О.РИБАЧУК.

Він упевнений, що влада може зупинити наступ на свободу слова тільки тоді, «коли відчує опір». Такий опір “зачищенню інформаційного простору” владою, на думку експерта, мають чинити громадськість і ЗМІ – «опір інформаційний, внутрішній і міжнародний».

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Польща має план виведення газопроводу з-під контролю Газпрому

Влада Польщі слідом за країнами Балтії хоче усунути «Газпром» від управління його газопроводом, що проходить через територію країни, пише Газета.ру з посиланням на "Коммерсантъ".

Польща пропонує передати місцеву ділянку газопроводу Ямал-Європа потужністю 33 млрд кубометрів газу за рік під контроль державної Gaz-System.

У рамках реалізації положень Третього енергопакету ЄС "...існує вимога, що подібна інфраструктура має керуватися незалежним органом і бути доступна третім сторонам. Ми хочемо бути впевнені, що цей газопровід не використовуватиметься лише однією-двома компаніями», - заявив у вівторок представник Єврокомісії Джозеф Еннон.

Як вдалося з`ясувати «Ъ», у Польщі вже є план виведення газопроводу з-під контролю «Газпрому».

Натомість «Газпром» готовий прийняти послуги компанії тільки як технічного оператора.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

За українську трубу Газпром пропонує кота в мішку?

Москва згодна допустити Україну до видобутку газу на її території за умови створення СП між "Газпромом" і "Нафтогазом", заявив у вівторок міністр палива та енергетики Юрій Бойко.

Щоправда, як з`ясувалося, Україні пропонуються не діючі, а неопрацьовані родовища, пише газета "Комерсант-Україна".

За словами високопоставленого джерела видання в "Газпромі", до СП пропонується внести не діюче родовище, а лише право видобутку сировини на одній з великих площ.

"Прибуток, який Україна отримає від транспортування газу, вона зможе інвестувати в розробку цього родовища. Якщо вона принесе результат, газ може бути проданий всередині Росії або експортований в Україну, і таким чином СП отримає додатковий прибуток. Про одержання готового родовища, де буде багато дешевого газу, мова не йде", - говорить співрозмовник видання.

Як відомо, видобуток Україною газу на території Росії обговорюється як одна з умов створення спільного підприємства між НАК "Нафтогаз України" і "Газпромом".

Українська сторона готова внести до нього газотранспортну систему і нафтогазове родовище площа Паласу на шельфі Чорного моря, а у відповідь розраховує отримати в Росії родовище, видобуток газу на якому вже складає 30 млрд. кубометрів газу на рік.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Рейтинг «політичного підлабузництва» очолив хмельницький губернатор

Тижневик “Коментарі:” склав “рейтинг політичного підлабузництва”.

З проханням визначити найбільших догідників в українському політикумі видання звернулося до 20 провідних українських експертів.

У результаті, пише видання, “рейтинг політичного підлабузництва” очолив Хмельницький губернатор Василь ЯДУХА, який на одному із засідань ОДА заявив: “Ця влада - від Бога. А тому потрібно убік відкинути політичні вподобання і працювати на її авторитет”.

Друге місце в рейтингу посів міністр економіки Василь ЦУШКО з висловлюванням: “Є головний реформатор в цій країні - це ЯНУКОВИЧ. Є другий реформатор - це АЗАРОВ. Усі решта - це виконавці. (…) Будь-який реформатор оцінюється тільки по закінченні якогось часу, згодом. Згадайте реформи Маргарет ТЕТЧЕР. Її ж на вила піднімали. Але після того, як вона пішла у відставку, всі сказали, що завдяки її діям Англія змінилася”.

На третьому місці - заступник глави Адміністрації Президента Ганна ГЕРМАН, яка наголосила, що звикла довіряти Віктору ЯНУКОВИЧУ так, як довіряють батькові - без тіні сумніву.

Четверту сходинку рейтингу посів міністр внутрішніх справ Анатолій МОГИЛЬОВ, якому належить такий пасаж: «Скажу як юрист: якщо з людини судимості зняті, винним він не вважається. А якщо назвати це політичними репресіями того часу? ЛУЦЕНКО в камері сидів? Сидів. ТИМОШЕНКО сиділа? Сиділа. Ось і тут. Це був інший час. Гаразд, а Чорновіл, який сидів у в’язниці, хто був? Політрепресований. Не було тоді політрепресованих, він за кримінальною статтею сидів». (Інтерв’ю виданню «Лівий берег».)

На п’ятому місці опинився перший заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді Михайло ЧЕЧЕТОВ: «По суті справи, ЯНУКОВИЧ реалізував американську мрію. Хлопчина з простої сім’ї, сирота. І зробив себе, зробив Президентом. Ніхто ж не допомагав - ні тато, ні мама. Я можу (сказати), поклавши руку на серце, я не буду називати прізвищ, але практично всі, хто досяг вершин політичної влади, жоден сам туди не дійшов. Або тато, або мама, або брат, або сват, або свекр. Сам ніхто не дійшов. І їх просто… бісить, що сирота сам міг піднятися».

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Яценюк вимагає заборонити новий конкурс на частоти 5 каналу і ТВі

Народний депутат України, лідер політичної партії «Фронт змін» Арсеній ЯЦЕНЮК вимагає заборонити відчуження спірних частот «5 каналу» і ТВі, доки не буде остаточного судового рішення з цього питання.

Про це УНІАН повідомили в прес-службі партії “Фронт змін”.

А.ЯЦЕНЮК зазначив, що «Національна рада з питань телебачення і радіомовлення вже заявила, що готова провести новий конкурс у стислі терміни, але така позиція може довести ситуацію до повного абсурду”.

“Якщо буде проведено новий конкурс, який виграє телекомпанія «Х», а після цього Вищий адміністративний суд, наприклад, скасує рішення нижчої інстанції і визнає, що «5 канал» і ТВі отримали частоти законно, - то постраждалих від неоднозначної ліцензійної боротьби стане ще більше”, - додав він.

Лідер “Фронту змін” вважає, що “це неприйнятна позиція регуляторного органу, оскільки слід дочекатися остаточного рішення вищої судової інстанції, бо інакше підозри в тому, що ця справа є не суперечкою господарюючих суб’єктів, а саме засобом розправи з незалежними каналами, посиляться».

А.ЯЦЕНЮК зазначив, що найближчим часом як народний депутат запропонує Верховній Раді заборонити відчуження спірних частот «5 каналу» і ТВі, доки не буде остаточного судового рішення з цього питання.

“Таке рішення гарантує «5 каналу» і ТВі те, що за період касаційного провадження спірні частоти не перейдуть до інших суб’єктів і в разі позитивного судового рішення залишаться у цих двох каналів. У разі негативного для них рішення суду, у «5 каналу» і ТВі буде змога взяти участь у повторному конкурсі на виділення цих частот”, - зазначає він.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Воїн УПА: У нас була російська сотня та відділ нацменшин

Бандера – єдиний лицар у Європі, хто 1941 року сказав Гітлеру «ні»... УПА зростала в боротьбі з фашистами... енкаведешників видавали себе за вояків УПА, убивали дітей, жінок...

У День Незалежності, коли я поверталася додому, проходячи повз мітинг на одній з центральних площ Києва, почула короткий, тривалістю з хвилину, виступ котрогось з мітингувальників. Цей виступ мене буквально заворожив. Літній чоловік говорив про те, що незалежність слід здобувати щодня і щодня доводити, що ми її варті. А щоб стати вільними, треба хотіти стати вільними. У цих словах було стільки внутрішньої сили й щирості, що я вирішила поспілкуватися з промовцем.

Степан Семенюк – один із перших творців загонів Української повстанської армії, колишній в’язень, чий смертний вирок замінили на 20 років каторжних робіт. І він один з останніх воїнів УПА, хто ще залишився живий. У підручнику з історії для 5-го класу, переписаному на догоду кремлівському керівництву, вилучено розділ про УПА.

Сьогоднішнє інтерв’ю – наш подарунок тим, кому цікава чесна історія України. Я запросила пана Семенюка в УНІАН...

Ми спускалися з Михайлівської площі на Європейську, намагаючись пробитися крізь «святкові» загороди Управління державної охорони та міліції.

– Прошу обійти площу та йти через Майдан, – сказав мені охоронець, не пускаючи йти по прямій дорозі.

– Та зі мною 80-річний політв’язень, йому важко ходити, пропустіть нас, – намагалася переконати охоронця.
– Нє положено, ето моя работа, - пробубонів він у відповідь.

– Мені не 80, а 90 років, і ми з вами прекрасно пройдемося по Хрещатику, – взявши мене під руку, сказав Степан Семенюк – політичний референт крайового проводу Організації українських націоналістів (щось на зразок ідеолога ОУН) та голова політичного відділу воєнної округи УПА.

Цей дід виглядав справжнім аристократом порівняно з охоронцями від УДО, які нагадували радше зібрання поручиків ржевських, а не вишколених військових.

СТЕПАН БАНДЕРА – ЄДИНИЙ ЛИЦАР У ЄВРОПІ, ХТО 1941 РОКУ СКАЗАВ ГІТЛЕРУ «НІ»

Пане Семенюк, як 1939 року Галичина сприйняла прихід радянських військ?

Частина людей вітала прихід радянських військ. Симпатії до польської держави в українців не було. Хоча Польща була демократична держава, і, коли Україна була під Польщею, виходило багато української літератури, утім, на всю Рівненську та Волинську області існувала лише одна українська гімназія.

Що тут пояснювати? В українців завжди була мрія про свою державу. А 1939 року приїжджають радянські війська, а там людей підбирали з українців. Школи перейшли на українську мову. Правда, ввели й російську. Учителі пройшли перепідготовку.

Я сам, уже будучи членом ОУН, став учителем історії, у 1940 році пройшов підготовку в секції істориків.

Але після приходу радянських військ минуло два-три місяці, і з крамниць зникло все. Усе викуповувалося “визволителями”, які відправляли продукти й товари до себе на батьківщину, проте нічого не привозили. Безперервно тривали мітинги, збори в містах. Люди запитували нову владу, чому немає мила. Нам відповідали: спочатку слід побудувати склади, а потім привеземо мило.
Ставлення до Чернової армії змінювалося…

Потім почалися арешти людей.

Німці ж були по-своєму “чесні”, вони могли повісити людину, сфотографуватися на тлі шибениці та надіслати фото своїй жінці. Вони здобували життєвий простір без риторики про ощасливлення українського народу.

Чи знали ви Степана Бандеру особисто? І Романа Шухевича?

Вам тяжко зрозуміти що таке підпілля... Краще, аби ви цього не переживали. Ми жили під чужими документами, чужими іменами. На одній конференції був чоловік, на якого я звернув увагу. А потім упізнав його на фотографії, це був Роман Шухевич.

А Бандеру арештували в 1941 році, судили, кинули до концтабору, після 1944 року його теж в Україні не було.

Але щодо Бандери й цієї суперечки – дати йому героя не дати героя... До речі, багато хто з нас відмовився від державних нагород. Не буду говорити, чи був Бандера героєм. Але він був лицарем.

1941 рік... Уся Європа схилилася перед Гітлером. І Бандеру, якого арештували, офіційна влада Німеччина просить: відмовся від акта проголошення незалежної Української держави і тебе відпустять. Хто зважився сказати тоді Гітлеру: “Ні”? Хто? Тільки Бандера. Й опинився в німецькому концтаборі. Його братів німці у цей час забивають в інших концтаборах.

УПА ЗРОСТАЛА В БОРОТЬБІ З ФАШИСТАМИ

Проросійські політики йому начебто не можуть вибачити створення батальйонів “Нахтігаль” та “Роланд”.

У той самий час, коли Молотов з Рібентропом були в чудовій спілці, аж до проведення спільних парадів, коли Москва активно допомагала Гітлеру своєю сировиною, хлібом (аж до 1941 року), було створено два українських батальйони, які нараховували не більш як сімсот солдатів. У російських військових формаціях при німецькій армії налічувалося понад два мільйони росіян. Там було кілька російських армій, які загалом називають власовцями.

Кричать про тих сімсот українців... А про два мільйони чомусь не дуже говорять. Більше того, власовців реабілітували. У Росії точиться дискусія про Власова, і ніхто не дає однозначної оцінки. Він виступав проти Сталіна. Російські історики відверто його не засуджують… Він створив армію, яка боролася проти більшовизму. Більше того, нам товчуть, що уніатські монастирі України та Білорусі були “посібниками окупантів”. Але не згадують, що митрополит Вільнюський та Литовский, екзарх Московського патріарху Сергій (Вознесенський) уже на другий день після приходу німців відслужив молебень за “освобождєніє от атеистического большевизма – худшего зла в мире”.

Він створив у окупованих областях Росії православну місію з осідком в Печерському монастирі Пскова. І це дуже добре показує, як населення ставилося до совєтської влади. Цей митрополит був пов’язаний із Власовим.

Як формувалася УПА?

Перші штаби були створені на Волині, там умови для цього кращі – ліси, болота. Там був найтяжчий німецький режим.

У Галичині німці лютували менше. Ці території раніше були під Австро-Угорщиною, старші люди знали німецьку мову. А в нас, на Волині, режим був дуже жорсткий. Мого дев’ятирічного племінника вбили просто тому, що він не сподобався якомусь німцеві. Машина проїжджала, дали по ньому чергу й усе...

Будь-яку армію, навіть чоту (взвод – Авт.) за один день не створиш. Українська повстанча армія, як вона називалася, насправді створювалася довго. Ми почали створювати свої збройні відділки ще за часів Польщі. А назвали її армією тоді, коли вона була остаточно сформована на засадах регулярного війська, з усіма службами, зокрема медичною та господарчою. Це завершилося по перших боях з німцями.

В УПА служили ті, хто сидів у польських, мадярських, румунських тюрмах. Українські ж землі були і під Румунією, і під Мадярщиною, і під Польщею. Склад УПА – це окрема довга тема. Скажу тільки, що в нас було двісті генералів колишньої Української народної армії.

Крім того, українці в Польщі, Румунії, Чехії, коли навчалися в університеті, проходили військову підготовку, служили у своїх арміях.

УПА зростала й творилася в боротьбі із німцями. У травні 1943 року ми вже мали власні військові школи старшин. Випускали військових у рангу поручника (лейтенанта). Термінологія в УПА була українська. Був сотник (капітан)...

Німці в 1943 році в одній зі своїй газет оцінювали чисельність УПА від 120 до 180 тисяч людей.

Але навіть якби армія налічувала 10 тисяч чоловік, то хіба вона могла б утриматися так довго, якби її не підтримувало місцеве населення? Німці або грабували населення, або депортували.

Оточували міста, ловили здорових жінок і чоловіків, садили на машину й вивозили або в табір, або в село висилали до господарів чи на фабрику. Ми запобігали депортації, рятували людей.

Лише влітку 1943 року Німеччина відірвала від фронту на боротьбу з УПА на Волині 30 тисяч солдат, з літаками й танками.

Де воїни УПА брали зброю?

Ми її позичали… (Усміхається). А як ви гадаєте, в кого сьогодні беруть зброю кавказці?
Їм постачає світовий ісламістський терористичний рух.

Він постачає їм російську зброю?

Їм продають російські генерали. Але радянські генерали під час Другої світової війни зброєю начебто не торгували.

На початок війни за відкритими архівами на рубежах України було майже 9 мільйонів чоловік радянського війська. Це в півтора раза більше, ніж становила вся німецька армія. А ви знаєте, скільки з 9 мільйонів відступило на схід із початком війни? 800 тисяч. А решта здалися німцям, або розбрелися. Самих тільки дезертирів загороджувальні загони розстріляли понад десять тисяч чоловік.

Уявляєте, ті 9 мільйонів людей мали зброю. А німці, як ішли вперед, зброю не підбирали, у них був бліц-криг. А ми підбирали. Через два місяці після бліц-кригу сюди йшла німецька адміністрація. У нас було два місяці для власного становлення, і ми його використовували. Ми мали свої збройові (майстерні, де ремонтували зброю). Але ми не мали можливості виробляти зброю. Також брали німецькі бойові склади, де не було великої охорони.

Нині кремлівські ідеологи та їхні представники в Україні нас наполегливо намагаються переконати, що бандерівці – це бандити...

ОУН Бандери була не військова організація, а політична. Вона не займалася військовими справами, але готувалася до того, що свободу треба буде здобувати – і за допомогою зброї, і за допомогою дипломатії. ОУН створила УПА в боротьбі за українську державність. І це вже було пізніше.

ОУН ми організовували в 1929 році. УПА творилося весь час. Повторю: найактивніше УПА формувалося під німецькою окупацією. І перші сутички мала з німцями.

Але не забувайте, після 1946 року близько 60 тисяч співробітників НКВД-КДБ воювали проти УПА.

Дискредитація УПА була колосальна. Радянська влада створювала терористичні групи, які вбивали мирне населення під виглядом УПА.

Сьогодні в пресі друкуються сповіді колишніх енкаведешників, котрі, видаючи себе за вояків УПА, убивали дітей та жінок.

Протягом 1946 року на Поліссі відбулося близька півтори тисячі боїв проти УПА. 1947 року були створені закони органів Держбезпеки, які тероризували населення під виглядом ОУН-УПА. За окремими даними, радянська армія використала півмільйона військових для боротьби проти українських націоналістів.

УПА БУЛА ЛЮДЯМ РІДНОЮ

СРСР був наддержавою, мав атомну бомбу. А УПА ще й через двадцять років після завершення Другої світової війни сиділи по лісах, боролися. На що вони розраховували?

Знаєте, німці були створили Варшавське єврейське гетто – із єврейською поліцією, управою. То була самуоправа, де євреї працювали. Бо мусили. Німці приходили до управи, могли сказати – дайте десять тисяч чоловік на роботу. Тих людей забирали, висилали до Аушвіцу, нищили. У цьому Варшавському гетто за два роки із 350 тисяч залишилося 5 тисяч євреїв! Що їх чекало далі? Газові комори, як і решту попередників.

У цьому гетто були відважні хлопці, які змовилися, підняли повстання. Вони назвалися Жидівська бойова організація. Саме так вони себе називали. Вони мали зброю. Гадаю, купили в німців.

Учасник цього повстання вижив. По війні був лікарем у Варшаві, помер кілька місяців тому. Ці хлопці знали, що не знищать німецької армії. Але що їм залишалося? Працювати на німців, а по закінченні цієї праці йти як барани на смерть у газових коморах?

Настає момент, коли ти повинен вибрати, усвідомити, що ти людина, яка має честь і гідність.

Сьогодні легко дискутувати... А щоб краще зрозуміти людину, проаналізуйте ситуацію, у якій вона опинилася.

Ви можете сказати, що я бандит. Можете сказати, що чеченка, яка бере на себе вибухівку й помирає, теж бандитка. А той генерал, який висилає нищити чеченців десятками тисяч, ким є?

Я у квітні познайомився з чеченцем, з яким у одному купе їхав до Швеції. Він казав мені, що його народ невеликий, їх було близько мільйона. За його словами, з часів депортації чеченців 1944 року по сьогодні після всіх воєн їх залишилося близько 400 тисяч. Гадаєте, чеченці колись це забудуть? Хай би хто був так званим президентом Чечні...

Чи були в УПА етнічні росіяни та євреї?

При УПА були відділи національних меншин – узбецький, казахський, азерський, була сотня росіян.

І євреї були. Росіяни не хотіли воювати проти червоних партизан та проти росіян. І ми їх не змушували.

Скажу, як потрапляли до нас росіяни та нацменшини. Німці вчиняли дуже жорстоко з полоненими.

Зазвичай полоненим допомагав Червоний Хрест. Ті, кого не розстрілювали, отримували листи, продукти. Червоноармійці як полонені не були охоплені нормами міжнародного права. Сталін, як ви пам’ятаєте, сказав, що в нього немає полонених, у нього є або загиблі герої, або зрадники. Їхня влада їх зреклася.

Зазвичай, полонені гинули під дощем. А німці могли пристрілити тих представників цивільного населення, хто давав їм їсти.

А потім полонених почали відгодовувати, щоб використовувати проти нас. Тож нам було вигідно мати колишніх червоноармійців як союзників і допустити, щоб німці використали їх проти нас.

Національні частини були автономні, вони жили своїм національним життям.

Ви не боялися російської сотні та інших колишніх червоноармійців?

Серед них зрадників було не більше, ніж серед наших.

Які момент війни ви запам’ятали найбільше?

Заходимо в село, а люди біжать назустріч: українська армія, це – українська армія... Вона була людям рідною.

Розмовляла Лана Самохвалова

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Білорусь помстилася за Лукашенка: у Росії, виявляється, тепер три біди

Білорусь зробила хід у відповідь в інформаційній війні з Росією, випустивши в ефір розгромний сюжет про автопробіг прем`єр-міністра РФ Володимира Путіна на "Ладі-Калині" по Далекому Сходу.

Як повідомляє newsru, розкривши секрети прем`єрського турне і розкритикувавши російську владу, білоруські журналісти прийшли до фундаментального висновку: "До двох відомих російських бід додалася третя, сумарна, - дурні на дорозі".

Як епіграф до репортажу, який був показаний у вечірньому випуску новин телеканалу ОНТ, журналісти вибрали кадри із знаменитого радянського кінофільму "Золотой теленок" і фразу Остапа Бендера "Ударим автопробегом по бездорожью, разгильдяйству и бюрократизму!".

Акцент білоруське ТБ зробило на тому, що автопробіг був добре спланованою піар-акцією, яка насправді не виправдала себе, не поліпшила імідж Путіна і лише оголила російські проблеми.

В основу сюжету ліг відеозапис, зроблений читинськими автоаматорами, які знімали кортеж прем`єра під час проходження по трасі. "Рекламна акція російського автопрому, дорожників і самого прем`єр-міністра майже вдалася. Але забули автори операції "Амур", що живуть не за часів Потьомкіна і його сіл, а в епоху цифрових технологій і інтернету", - йдеться в білоруському репортажі.

Завдяки любительській зйомці з`ясувалося, що у запасі у глави уряду ще дві однакові машини на випадок, якщо та, за кермом якої він сидить, зламається в дорозі. Причому клуб місцевих автоаматорів, які виклали в Мережу скандальне відео з путінським кортежем, називається "Диверсія". Це дозволило білоруському телеканалу заявити, що вони виступили як справжні диверсанти і серйозно підставили Путіна.

Карикатура з сайту Політ.ру

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Експерт дорікає меру Одеси, що той займається тільки виборами

Заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій ГОЛОБУЦЬКИЙ заявляє, що моніторинг ситуації в Одесі показує, що команда мера Едуарда ГУРВІЦА зайнята виключно виборами, а не проблематикою міського господарства, тоді як губернатор Едуард МАТВІЙЧУК змушений зайняти активнішу позицію у рішенні господарських питань.

Про це йдеться в переданому агентству УНІАН коментарі експерта щодо дискусії між губернатором і міською радою Одеси.

«Найбільш яскравим прикладом неготовності команди мера ГУРВІЦА займатися одночасно виборами і господарськими питаннями - колапс у транспортній сфері, який досяг рівня загрози безпеці для жителів міста. Також очевидним є погіршення криміногенної ситуації в Південній Пальмірі», - заявив О.ГОЛОБУЦЬКИЙ, додавши при цьому, що заяви градоначальника про те, що такі явища стали нормою напередодні виборів, не витримують критики.

«Саме тому губернатор змушений посилювати свої вимоги до міської влади, деколи намагаючись виконувати ті функції, які мала була за визначенням виконувати команда ГУРВІЦА», - заявив експерт.

На думку О.ГОЛОБУЦЬКОГО, теза про те, що Е.ГУРВІЦ - менше зло, на найближчих виборах не спрацює, як і посилання на те, що за ним стоїть перевірена команда, «оскільки значна частина антирейтингу нинішнього градоначальника формувалася за рахунок неадекватності і непрофесіоналізму членів його команди». Саме тому, підкреслив О.ГОЛОБУЦЬКИЙ, «принципово важливо сформувати в майбутній міськраді потужну і ефективну більшість, чим, очевидно, і займатиметься на виборах лідер обласної організації Партії регіонів Едуард МАТВІЙЧУК».

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Екс-президент Латвії: Україні слід визначитись, з ким дружити

Колишній президент Латвії Вайра ВІКЕ-ФРЕЙБЕРГА заявляє, що Україна в очах Заходу згаяла багато часу на проведення демократичних реформ.

Як передає кореспондент УНІАН, про це вона повідомила сьогодні під час дискусії з українськими експертами та журналістами.

За словами екс-президента Латвії, після Помаранчевої революції країни Заходу приділяли Україні багато уваги, вони сподівались побачити демократичні трансформації в цій країні. Помаранчеву революцію, додала вона, бачили як можливість для проведення демократичних змін, можливість відійти від усього того, що було притаманне тоталітарному режиму.

Разом з тим, зазначила В.ВІКЕ-ФРЕЙБЕРГА, якщо порівняти, що було зроблено Україною за останні роки із, наприклад, Естонією, то є істотна різниця.

На думку екс-президента Латвії, балтійські країни дійсно відійшли від радянської системи, перейшли на інший бік «залізної завіси». Вона зазначила, що для цього керівництво цих країн змушене було вдатися до дуже болісних реформ, але «ми боролись і стояли як скеля», щоб надолужити згаяне за радянських часів.

Водночас, за словами екс-президента Латвії, на сьогодні в очах заходу Україна згаяла нагоду просуватися в бік західних цінностей з великою швидкістю. «Здається, що лідери країни підвели свій народ», - сказала В.ВІКЕ-ФРЕЙБЕРГА. За її словами, українські політики виявились неспроможними діяти злагоджено, неспроможними дійти згоди щодо курсу власної країни.

«У Західній Європі склалося враження, що Україна – це країна, яка не може діяти злагоджено і не знає, куди їй прямувати», - сказала екс-президент Латвії.

Виходячи з цього, за її словами, Україні слід визначитись, куди їй рухатись, з ким дружити. Вона зазначила, що український народ та лідери держави мають визначитись, чи рухатися на Захід, чи залишатись вірними радянським традиціям.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Беркут затримав людей, які роздавали листівки з «наїздом» на Добкіна

Правоохоронні органи Харкова чинять тиск на активістів «Зеленого фронту» і громадської групи «Прорвемося!», повідомляє харківський Інтернет-портал «Главное».

За його інформацією, сьогодні, 2 вересня, близько 10.00 співробітники Дзержинського центрального відділу міліції і спецпідрозділу «Беркут» затримали близько 30 молодих людей, які роздавали в центрі міста листівки «Велика брехня». Семеро затриманих відвезли в Дзержинський відділ міліції, інших у машинах «Беркута» розвезли по інших райвідділах. Про це розповів активіст організації «Прорвемося!» Сергій ЧЕТВЕРИКОВ, який був серед затриманих. Він також заявив, що ніяких звинувачень при затриманні їм пред`явлено не було. Водночас, у хлопців відібрали всі листівки, мотивуючи це тим, що в Харкові не можна роздавати матеріали перехожим.

Правоохоронці близько години не пускали в приміщення Дзержинського відділу міліції адвоката затриманих, хоча через вікна було видно, що їх допитують. У свою чергу активісти скористалися своїм правом відмовитися від дачі свідчень. Через деякий час затриманих відпустили.

«Главное» нагадує, що у вівторок, 31 серпня, працівники Фрунзенського РВВС без санкції суду на обшук спробували проникнути в гараж одного з лідерів «Зеленого фронту» й громадської групи «Прорвемося!» Андрія ІЛЬГОВА. Співробітники міліції повідомили А.ІЛЬГОВУ, що в міліцію нібито надійшов сигнал про те, що в його гаражі розбирають на запчастині крадені автомобілі. Активіст відмовився впустити правоохоронців. Після приїзду на місце подій адвоката А.ІЛЬГОВА, міліція змінила тактику своїх дій – А.ІЛЬГОВУ повідомили вже про те, що в його гаражі знаходиться бомба. На місце подій приїхала вибухотехнічна група, керівний склад Фрунзенського РВВС і навіть начальник міської міліції Олександр БАРАННИК, який перебуває зараз у відпустці, повідомляє «Главное». Правоохоронці огородили гараж червоною стрічкою й відсторонили журналістів і телекамери на відстань, з якої неможливо проводити зйомку, при цьому мешканців житлового будинку, що знаходиться поруч, не було евакуйовано.

А.ІЛЬГОВА і його адвоката Тетяну ВИШНЕВЕЦЬКУ правоохоронці відвезли до Фрунзенського РВВС. За словами Т.ВИШНЕВЕЦЬКОЇ, працівники міліції силою затягнули її в машину.

А.ІЛЬГОВ після повернення з РВВС, де його протримали без пред`явлення якихось звинувачень, не знайшов у своєму гаражі 7 тисяч листівок «Велика брехня». А.ІЛЬГОВ повідомив, що в понеділок, 30 серпня, біля станції метро «Університет» було затримано двох активістів «Зеленого фронту», які роздавали такі ж листівки. Їх протримали три години в Дзержинському РВВС і відпустили.

За інформацією «Главное», листівка «Велика Брехня» містить інформацію у вигляді передруку з Інтернету про невиконані обіцянки харківської міської влади, про підвищення тарифів на газ і їх наслідок, а також низку інших матеріалів.

Листівка, за словами С.ЧЕТВЕРИКОВА, містить усі вихідні дані й розповсюджується на законній підставі.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

Олександр Ірванець: Спочатку одні дерибанили, тепер їх арештовують інші, щоб роздерибанити надерибанене

Олександр Ірванець колись зізнався, що він людина “малопрацьовита”. Утім, можна припустити, що письменник співає Лазаря. Бо він встигає писати саркастичні й іронічні вірші на виклики українського сьогодення, працювати над творами великої форми, викладати, подорожувати й відстоювати свободу слова в Україні, приєднавшись до акцій на підтримку “5 каналу” і ТВі.

Побачивши пана Олександра на останньому мітингу митців під стінами суду, де вирішувалася доля телеканалів, ми звернулися до нього по інтерв’ю.

ШАНС, ЯКИЙ ДАЛА ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ, МИ НЕ ВИКОРИСТАЛИ. МИ ПРОГРАЛИ

Пане Олександре, ви один з тих, кому не байдужа доля “5 каналу” і ТВі. Що, власне, ви відстоюєте під стінами будинку Феміди?

Насамперед я відстоюю елементарну справедливість. Вибачте, і коню зрозуміло, що за групою телеканалів “Інтер”, яка виграє частоти в інших телеканалів, стоїть чоловік, який очолює спецслужбу України. Як може медіа-магнат бути водночас головним у СБУ? Зрозуміло, що наші кишенькові суди, які свого часу другий термін президентства Кучми визнавали першим і ще багато прийняли “хороших” і “цікавих” рішень, присудять йому ці частоти. І мене саме це не влаштовує. Ми знаємо рівень нашої “правової держави”, і я бачу, що в даному випадку неправда перемагає правду. І ще зловтішається з цього. Тому я ходжу на ці акції.

Чому таких, як ви, зараз небагато? Нема. солідарності, масовості...

Я не можу розписуватися за інших.

Суспільство втомилося. Особливо моя генерація. Ще молодше покоління якось тріпається, а моє – далеко за 40 – уже для себе зробило висновок... У нас був прекрасний шанс – Помаранчева революція, який ми не використали. Ми програли.

Революцію, як відомо, планують романтики, здійснюють прагматики, а плодами користуються негідники. Ми належимо до романтиків. А прагматики і негідники – це ті, які прийшли до влади і за часів Ющенка, і вся теперішня опозиція, і влада. А розчаровані романтики просто зараз відходять і заглиблюються в особисте життя. Я теж. Я ходжу тільки на крайні екстремні акції.

Наприклад, 24 серпня мені було в облом поїхати до пам’ятника Шевченкові на мітинг, який проводив БЮТ, просто не хотілося. Хоча десь там я мусив бути за переконаннями.

У БЮТ ви вбачаєте сьогоднішню опозицію?

Я не бачу опозиції ні в БЮТ, ні в Яценюку, ні в будь-кому взагалі. Хтось сказав, що це не опозиція, це просто конкуренти по дерибану – ті, хто дерибанив перед тим, як прийшли до влади теперішні. Тепер їхніх представників потроху арештовують, оголошують у розшук. Мовляв, тепер ми подерибанимо і заберемо у вас те, що ви надерибанили. Концептуальної політичної опозиції в Україні я сьогодні не бачу. Поки вони разом – і коаліція, і “опозиція” – живуть у своїх кончах-заспах, пущах-водицях, паркан до паркану дача і охорона, джипи і мерседеси у них такі самі, – я опозиції в Україні не бачу.

ЮЩЕНКУ НАЧЕБТО ВСЕ БУЛО “ПО БАРАБАНУ”, КРІМ ТРИПІЛЬСЬКИХ ЧЕРЕПКІВ, АЛЕ ПРИ ЦЬОМУ ВІН ПАТРІОТ

Свого часу в інтерв’ю нам ви назвали Віктора Ющенка патріотом. Сьогодні ваша думка не змінилася?

Ющенко – патріот. Але його найбільший гріх за час правління – він зробив все, щоб дискредитувати в очах електорату образ патріота при владі. Він любить цю країну, любить цей народ. Але керувати ні країною, ні народом він не був годен.

Я нещодавно довідався, що за його правління чи не 90% указів президента не виконувалися. Чиновники їх брутально херили. Вибачте за це слово, але так було. А ми його багато бачили на телеекранах і йому начебто все було “по барабану”, крім трипільських черепків. Але при цьому він патріот.

А ви не поділяєте закидів у його бік, що він привів до влади Януковича, агітуючи проти Тимошенко?

Безперечно, його заслуга в цьому є: або проти Юлі, або проти всіх. Це, звичайно, грало на руку тій силі, яка сьогодні прийшла до влади. Я не зовсім розумію, для чого він це робив. Але принаймні він зійшов з політичної арени. Мені про нього не хочеться говорити і згадувати як про політика, який правив 5 років. Хоча це були добрі 5 років. Він правив як один з китайських імператорів, який сидів і ні в що не втручався, воно все плинуло само собою. Заслуга Ющенка в тому, що він нічого не робив. У цьому був і позитив. Але якби він щось робив, позитиву було б більше.

Міністр освіти і науки Дмитро Табачник хоче зарубіжну літературу в школах замінити на світову. При цьому три чверті курсу становитиме література російська. Ви навчалися в Москві. Чи поділяєте ви такі нововведення? І яке взагалі ваше ставлення до нового керівництва МОН?

Ставлюся різко негативно. Я колишній педагог, я тямлю в цьому. Я бачу, як весь шаблон нашої школи з європейського 12-річного перебудовується на російський. І справді, мине один-два роки, а може, уже наступного навчального року в нас буде спільний підручник історії для країн СНД, де буде написано, що вояки УПА – це бандити, Голодомор – це спільна трагедія всіх народів, які населяли СРСР, і де буде написано про видатну роль Сталіна в керівництві СРСР і т.д. Цього я боюся. І в силу своїх скромних можливостей протистоятиму цьому. Хоча на даний момент я не знаю, як я це робитиму

Щодо світової літератури – якщо діти вивчатимуть Володимира Набокова, Бориса Пастернака, сучасну російську літературу – Пєлєвіна, Сорокіна, Уліцьку – у цьому немає нічого поганого. Хоча 75% – це, звичайно, забагато. Навіть 50% було б забагато.

НЕ МОЖУ КРИТИКУВАТИ МІНІСТРА КУЛЬТУРИ БО ЩОМІСЯЦЯ РОЗПИСУЮСЯ У ВІДОМОСТІ ПРО ЗАРПЛАТУ

Зараз багато митців висловлюються негативно про Мінкультури. Вони не бачать підтримки цієї структури, сприяння у своїй діяльності. Ви на собі відчуваєте якісь плюси його функціонування?

Мені воно не допомагає і не заважає, як вищезгаданий китайський імператор. Але я не можу про це говорити. Бо номінально я є співробітником міністерства культури.

І ким ви там працюєте?

Працюю в підрозділі міністерства – науковим співробітником Українського центру культурних досліджень. Я не маю морального права критикувати міністра культури і міністерство, тому що я щомісяця розписуюся у відомості про зарплату.

Я МІГ БИ СКОПІЮВАТИ СТИЛЬ 90% ПИСЬМЕННИКІВ І ПИСАТИ ЗА НИХ ТАК, ЩО НІХТО Й НЕ ПОМІТИВ БИ ПІДМІНУ

Ви сказали, що кожен письменник, митець має бути освіченим у своїй галузі й знати свою справжню ціну. І зізналися, що ви не найкращий. Кого вважаєте найкращим?

Я об’єктивно бачу потугу кожного майстра. Я колись ужив таку футбольну алегорію. Я не Андрій Шевченко, я якийсь там лівий крайній захисник, але я є у збірній.

На сьогодні, мені здається, найкращим українським письменником є Сергій Жадан – і як прозаїк, і як поет. Я маю з собою його новий роман “Ворошиловград”. Він вийшов у журналі “Кур’єр Кривбасу”. І ось-ось має з’явитися окремою книжкою. Сергій з однаковою майстерністю пише і прозу, і поезію. Він у розквіті. Йому 36. Він наш молодий геній. Хоча я знаю багато добрих якісних письменників. Тут не йдеться про якість – кращі чи гірші вони за мене. Але вони вміють писати так, як не вмію писати я. Це буде не тільки Андрухович чи Забужко, а це буде Євгенія Кононенко, яка прекрасно пише побутову прозу, Володимир Даниленко, який мені страшенно подобається. Цей його останній роман – “Газелі бідного Ремзі” – дуже класна стилізація східної мусульманської культури. Там воскрешають давнього кримськотатарського поета в часи Кучми, і він очима людей з минулого дивиться на всі речі кучмівського Києва. Дуже класний роман.

По-своєму цінний для мене Любко Дереш, який написав 5 романів, один кращий за інший. Я виділяю в людях те, що вони пишуть добре, цікаво і основне – так, як не вмію я. 90% письменників, якщо вони помруть (дай їм боже 100 років життя!), я міг би наслідувати, скопіювати їхній стиль і писати за них так, щоб ніхто не помітив підміну. А 10% я не зумію скопіювати. Ось цих я поважаю.

За ваші сатирично-іронічні вірші типу “Нашої звитяги” чи новорічного звернення ніяких утисків не відчували?

Так, поки що бог милував. Тьху-тьху, стукаємо по дереву.

Хоча я не написав нічого образливого. Думаю, за “Нашу звитягу” мене б правляча коаліція мусила якось нагородити, там же описано їхній значний внесок у становлення нашої державності.

Я НЕ ПРОЯВИВ ДОСТАТНЬО СИЛИ ВОЛІ, ЩОБ ЗАПИХАТИСЯ ЧЕРВОНОЮ ІКРОЮ З АНЧОУСАМИ

Ви їздите громадським транспортом, не маєте машини – це слідування західній моді вільного митця чи українські реалії, де стати фінансово успішним письменнику дуже складно?

Авта я не маю з двох причин. По-перше, я не маю грошей на дороге і гарне, а дешеве і погане я не хочу купувати, тому що не можу уявити свої руки в мастилі і таке інше. По-друге, я чоловік питущий, уживаю алкоголь. Якщо я куплю авто, то або не наважуватимусь сісти за кермо, або сяду за кермо напідпитку, мене оштрафують і заберуть права.

Я їжджу з Ірпеня електричками й маршрутками і комфортно почуваюся. По Києву я пересуваюся на метро або на тролейбусі. Мені це не шкодить. Так само в Рівне я їжджу маршрутками.

Мені невдовзі буде 50, навряд чи я змінюся... Хоча я хочу отримати права. Я вмію водити авто, але прав не маю. Можливо, походжу на курси, отримаю права і тоді подумаю про авто. Але це звучить дуже химерно...

Деякі мої друзі заможніші за мене. Що я кажу зовсім без заздрощів. По-перше, вони вміють ощаджувати гроші, чого не вмію я. По-друге, вони можуть домовитися про більші гонорари, чого, мабуть, теж не вмію я. Це правильно складені угоди, а я угоди прочитую по діагоналі й ніколи не вчитуюсь у дрібні пунктики.

Якщо ти вмієш писати, то в Україні ти не помреш з голоду, але чи ти будеш їсти чизбургер за 6 гривень, чи запихатися червоною ікрою з анчоусами, – це вже залежить від самого митця. Я, очевидно, не проявив достатньо сили волі, щоб запихатися червоною ікрою з анчоусами.
Ви кажете, що не вмієте заощаджувати. На що витрачаєте гроші?

На життя. На транспорт, на сигарети, на алкоголь, на поїздки. Коли в нас із дружиною з’являються якісь більші гроші (що не дуже часто буває), ми просто десь їдемо на тиждень за кордон помандрувати світом. Ми їздили і по ближній Європі, і по дальній. На початку цього літа ми з’їздили по маршруту Варшава–Берлін–Амстердам. Усі більші заробітки йдуть на таке.

Перша книжка, яку Ви переклали з російської на українську, – “Шкідливі поради” Остера. Чим він вас так зачепив?

Я знав його твори, ще коли вони друкувалися у радянські часи. На останніх сторінках “Огонька” у розважальному розділі публікували вірші для дітей. Ці вірші були ржачні, прикольні, чорногуморні. А потім до мене звернулося видавництво “Школа”. Крім “Шкідливих порад”, я ще переклав його “Задачник”. Я чув від друзів гарні відгуки про переклад. Я й сам бачу, що він удався. Але видавництво не перевидає. А я не буду цим займатись.

Тобто на Остері ваша перекладацька діяльність з російської зупинилася?

Ні, я переклав ще одного поета пітерського – Олега Григор’єва. Книжка називається “Ґави і роззяви”, вона вийшла 2008 року. Це був чоловік сумної долі, він бомжував, на нього з трибуни Спілки письменників грюкав кулаком Сергій Міхалков. Олег Григор’єв писав вірші чорного гумору для дітей:

Прохоров Сазон воробьев кормил:

Бросил им батон – десять штук убил.

Я українізував цього персонажа у мене він став Сазоном Прохоренком.

Прохоренко Сазон горобців годував:

Як жбурнув їм батон – десятьох наповал.

З російської я переклав три гарна книжки для дітей і всі три перченого чорного гумору.
Вам ближче перекладацька діяльність чи все ж таки письменницька?

З віком мені все більше подобається перекладати. Хоча загалом я дуже вибірковий. Я не перекладаю “чего не попадя”. Якщо це замовлення, це має бути замовлення, яке мені подобається.

Наприклад, п’єcу Януша Ґловацького “Четверта сестра”, яка успішно йде у Молодому театрі, я просто почав перекладати для себе. Після цього я її показав Стасу Моїсеїву (режисер Молодого театру. – Авт.), йому так сподобалося, і він її поставив. Якщо мені подобається твори, які я читаю іншими мовами, я стараюся їх перекласти. І якщо ти добре зробив свою роботу, то режисер чи постановник завжди знайдеться.

Про вас розповідають як про майстра анекдотів. Звідки з’явилася любов до цього жанру?

Я викладаю в Острозькій академії і на відділі "Літературна творчість" кажу своїм студентам-творцям, що письменник мусить колекціонувати анекдоти, знати їх багато. Анекдот це є літературний твір у мініатюрі. Там є все: зав’язка, кульмінація, розв’язка. Це все зібрано максимально компактно. Якщо ти знаєш анекдоти, ти не матимеш проблем із сюжетом. Знання анекдотів шліфує і загострює у людини особисте почуття гумору.

...Розмова українця з росіянином. Українець стоїть на пагорбі і кудись далеко-далеко вдивляється. Підходить росіянин і каже: “Что, братишка, куда смотришь? - Та оце дивлюся, де добре жити". Росіянин хмикнув і каже: “Да чего ты смотришь, хорошо там, где нас нет... - Так оце я і дивлюсь, де вас нема".

На західних і східних українців це також можна спроектувати. На жаль, ми приречені жити в одній країні.

ЧОМУ У ЛЬВОВІ ВОДЯТЬ “КОЗЛА ТАБАЧНИКА”, А В ДОНЕЦЬКУ НЕ ВОДЯТЬ?

Тобто ви, як багато політиків, поділяєте українців по лінії Дніпра?

Це дуже складно. Насправді, і в Східній Україні є прекрасні мислячі люди, і патріоти, і т. д. Але їх там така меншість... На жаль, серед східняків переміг і домінує “гомосовєтікус”, якому приємно згадувати, як воно було за Брежнєва. Це старші люди, але найгірше, що вони інфікують собою молодь, і молодь щиро вірять, що за совєтів було “золоте щасливе життя”.

Але ж не вся молодь на Сході така...

Я не бачу доказів існування іншої. Чому вони зараз не протестують? Чому у Львові водять “козла Табачника”, а у Луганську не водять, чи в Донецьку не водять, у Дніпропетровську? Їх влаштовує, що творить Табачник? Тоді вони не патріоти.

Але той самий Жадан, який днями протестував проти Януковича в Берліні, з Харкова...

Але це Жадан. Я його люблю і шаную, як уже казав раніше. Та один Жадан весни не робить. Нехай вийде 50 студентів протестувати в Харкові, і тоді я скажу: східняки прокинулися. Я про це навіть оду напишу.

Незабаром традиційне свято книги – Львівський форум. Чим цього разу порадуєте своїх читачів?

У мене виходить новий роман, який називається “Хвороба Лібенкрафта”. Страшно важко розповісти, про що цей роман. Цей роман про три речі: про театр, про внутрішній зір і про смерть. Через тиждень книжка буде в книгарнях, а презентація відбудеться 17 вересня на форумі у Львові в мистецькому центрі “Дзиґа”. Пізніше буде презентація і в Києві.

Анна Ященко

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/

"Репортери" побачили у Януковича спокусу керувати

Репортери без кордонів заявляють про значне збільшення порушень свободи слова після обрання президентом Віктора Януковича.

Про це йдеться в доповіді під назвою "Спокуса керувати", яка була написана за результатами місії в Україну 19-21 липня.

Доповідь під назвою "Спокуса керувати" подає огляд значного збільшення порушень свободи слова, що спостерігається з того часу, як Віктора Януковича було обрано президентом у лютому.

Згідно із документом під час зустрічей, проведених в Україні, їх повідомили про випадки, пов'язані з фізичними нападами на журналістів, прямим перешкоджанням їх діяльності, та цензурою.

"Висновки доповіді, на жаль, було підтверджено зникненням журналіста Василя Климентьєва, що проводив журналістські розслідування, та нещодавнім рішенням суду щодо виділення нових частот телеканалам ТВі та 5 каналу було незаконним", - зазначається в повідомленні.

Репортери також називають виділення частот на мовлення "ключовим питанням".

"Цей вердикт став ударом по незалежності телебачення та Нацраді з питань телебачення і радіомовлення. "Репортери без кордонів" розглядають його як цензуру, направлену проти двох телеканалів, які найбільш критично ставляться до влади", - наголошується в повідомленні.

Репортери також сподіваються, що слова президента канцлеру Німеччини Ангелі Меркель про те, що він "найбільше зацікавлений " у тому, щоб процес демократизації України відбувався успішно, є реальними.

"Збільшення порушень свободи слова, детально викладене у доповіді, вимагає сильної реакції від міжнародної спільноти, особливо від Європейського Союзу, для того, щоб забезпечити свободу слова в Україні", - зазначається також у повідомленні.

"Репортери без кордонів" відкриті до діалогу з українськими політиками і скоро повернуться в Україну, щоб зустрітись з президентом Януковичем на його запрошення, також додається в документі.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Адміністрація президента вважає, що Янукович став жертвою провокації

Глава адміністрації президента Сергій Льовочкін вважає, що увага СБУ до німецького журналіста Конрада Шуллера - це провокація.

"Ця історія - провокація, щоб зіпсувати душок перед поїздкою президента до Берліна", - зазначив Льовочкін на зустрічі з журналістами.

"Проти Валерія Хорошковського та СБУ використовується тактика тисячі порізів, які не можуть серйозно поранити суперника, але псують картину загалом", - додав він.

На думку Льовочкіна, випади проти глави СБУ - це "свідома тактика, яка режисується його опонентами".

"Позиція президента - що свободи в Україні не повинно ставати менше, а щодня тільки більше", - додав Льовочкін.

Як відомо, журналіст газети Frankfurter Allgemeine Zeitung Конрад Шуллер повідомив про те, що його контакти в Україні, яких він використовував у своїх матеріалах, були опитані представниками СБУ.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Зник свідок у справі харківського журналіста

Зник один зі свідків у справі про зникнення головного редактора газети "Новый стиль" Василя Климентьєва.

Про це заявив заступник головного редактора газети Петро Матвієнко, який також проходить як свідок по цій справі, повідомляє УНІАН.

Посилаючись на таємницю слідства, він відмовився сказати, коли зник свідок, і назвати його ім'я. Він також відмовився назвати джерело інформації, але запевнив, що інформація перевірена: "Це недопрацювання правоохоронних органів".

У центрі зв'язків з громадськістю ГУ МВС України у Харківській області на цей час не володіють інформацією про зникнення свідка по справі Климентьєва.

Як відомо, 12 серпня о 22:30 до Дзержинського райвідділу міліції Харкова звернулися родичі Кліментьєва з заявою про те, що 11 серпня він пішов з дому і не повернувся.

У ході перевірки співробітники міліції встановили, що 11 серпня Кліментьєв виїхав з дому з невідомим чоловіком на автомобілі BMW сріблястого кольору в невідомому напрямку.

15 серпня було порушено кримінальну справу за статтею 115 Кримінального кодексу - умисне вбивство.

17 серпня в порожньому човні, який плавав по Печенізькому водосховищу, був знайдений мобільний телефон Кліментьєва.

26 серпня Могильов повідомив, що МВС має намір передати розслідування цієї справи своєму Головному слідчому управлінню у зв'язку з тим, що фігурантами статей зниклого журналіста є посадові особи харківського регіону.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Охоронці знову побили оператора телеканалу

У Полтаві побили оператора обласної телерадіокомпанії "Лтава".

Про це заявив генеральний директор телерадіокомпанії Микола Ляпаненко, повідомляє "Обком" із посиланням на прес-службу ГУ МВС в Полтавській області.

Подія сталася 1 вересня на початку першої години ночі на одному з міських ринків у Полтаві.

Телеоператор, який повертався з нічного клубу, де знімав відеосюжет, вирішив скоротити шлях додому і пройти через територію ринку.

Охоронці, побачивши стороннього з відеокамерою, зупинили його і запитали - хто він, і чому з камерою знаходиться на приватній території.

"Почувши, що перед ними оператор "Лтави", охоронці нібито сказали, що компанія показувала "нехороший" сюжет про ринок, і почали його бити", - наголошується в повідомленні.

Вранці постраждалий оператор повідомив про інцидент керівництво телерадіокомпанії.

Перевірку інциденту взяв на контроль особисто начальник міліції Полтавщини Олександр Рудяк.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Армію почнуть розганяти вже в 2010 році

Чисельність Збройних Сил України буде скорочуватися вже в 2010 році.

Про це заявив Міністр оборони Михайло Єжель, повідомляє прес-служба Міноборони.

Чиновник поінформував, що реформування армії буде здійснюватися в три етапи.

За його інформацією, в 2010-2011 роках передбачається вивільнити ресурси шляхом розформування та скорочення чисельності особового складу військових частин, що не входять в загальну структуру Збройних Сил.

Міністр додав, що на 2012-2013 роки передбачені заходи з реформування Збройних Сил, оптимізації їх структури та зменшення чисельності.

Єжель повідомив, що на третьому етапі, в 2014-2015 роках, передбачається почати подальший розвиток Збройних Сил за рахунок внесення змін до структури бюджетних витрат Міноборони і підвищити боєздатність армії.

Як відомо, раніше в Міноборони заявляли про намір скоротити чисельність особового складу Збройних Сил на 15-20% до 2015 року.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Зі Стельмахом хочуть вчинити так само, як із Черновецьким?

Голова Нацбанку Володимир Стельмах перед відрядженням у Китай призначив свого нового першого заступника Сергія Арбузова в. о. голови НБУ.

Як пише газета "Комерсант-Україна", банкірам ця ситуація нагадує поведінку Партії регіонів у Київській міськдержадміністрації, де перший заступник голови КМДА Олександр Попов майже завжди виконує обов'язки Леоніда Черновецького.

Нагадаємо, 1 вересня Стельмах звільнив свого першого заступника Анатолія Шаповалова (за власним бажанням) і призначив замість нього співвласника донецького УкрБізнесБанку, голову наглядової ради Укрексімбанку Сергія Арбузова.

У донецькому офісі УкрБізнесБанку виданню розповіли, що останнім часом Арбузов перебуває у Києві, а в приймальні першого заступника голови НБУ заявили, що він приступить до роботи 2 вересня.

Шаповалов у середу вранці попросив передзвонити пізніше, після чого весь день не відповідав на дзвінки. Джерела в НБУ кажуть, що кадрова ротація виявилася для нього несподіваною, хоча призначення Арбузова нібито мало відбутися раніше.

За інформацією газети, Арбузова мали призначити ще в середині липня, одночасно зі звільненням заступника голови НБУ Василя Пасічника й призначенням на його місце начальника відділу донецького облуправління НБУ Ігоря Соркіна.

"Соркіна рекомендував саме Арбузов, але тоді Шаповалов переграв його, взявши відпустку", - сказав один із членів правління НБУ.

За його словами, Шаповалов заручався підтримкою бізнесмена Дмитра Фірташа, голови адміністрації президента Сергія Льовочкіна й прем'єр-міністра Миколи Азарова.

Джерело в НБУ розповіло, що у вівторок, 31 серпня, Стельмах перебував у Криму, де мав брати участь у відкритті 1 вересня одного з вузів.

"Він збирався відкривати інститут і після цього прилетіти в Київ, а ввечері полетіти з президентом до Китаю. Його викликали в Київ, де о 15.30 відбулася зустріч із президентом, на якій йому сказали: "Іди, вирішуй!" А пізно ввечері (31 серпня) Шаповалов залишив голові заяву про звільнення і звільнив кабінет", - повідомив чиновник.

Шаповалов запам'ятається тим, що витягав банки з кризи наприкінці 2008-го-початку 2009 року.

"Тоді багато хто в Нацбанку відкривав відпустки, лікарняні, а Шаповалов, що б не говорили, залишався, приймаючи ключові рішення", - сказав один із банкірів.

У НБУ не виключають його повернення. "Він напевно використає 100 днів відпустки, які накопичилися в нього, а потім пан Фірташ може залучити його для рекапітализації "Надри", - зазначив чиновник НБУ.

"Якщо Арбузов проявить себе як професіонал, то стане новим головою", - вважає він.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Звідки і хто ми, брате?

Дивлюся на Вкраїну рідну, що сотні літ під ярмом гнеться. Колись - татарського. Тепер - від показово українського.

І питаю тебе, вільний козаче, - хто ми є на цій землі святій? Що робимо тут, і яку місію несемо?
А яку мусимо нести?

Де коріння наше? Звідки прийшли ми?

Якщо від Русі до нині прийшли - то чому втратили відчуття гордості за предків своїх?

Коли безродні - для чого нам родини наші, якщо онуки вже плюватимуть на наші могили?

Якщо земля ця наша - як продавати посміли те, що нащадкам передати мусили до грудки останньої?

Якщо чужа вона нам - де ще в світі Бог нам землі відведе?

Якщо Герої - як сміють законом поневолювати сім'ї наші, а ми продовжуємо жити?

Якщо боягузи - чому муками душу терзаємо, що так живемо?

Коли жінки - чом не ридаємо над майбутньою тяжкою долею своїх і чужих дітей?

Якщо чоловіки - то чому жіночі гарячі сльози не капають на наші жорстокі до ворога обличчя?

Якщо розумні - як орудувати дозволили собою нікчемам і нездарам?

Якщо дурні - чому не кинулися на ворогів з люттю, зневажаючи загрози?

Коли від козаків коріння наше - чому на золото-срібло такі падкі стали? Честь лицарську - на сміх ворогам - під тином полишили?

Коли від свинопасів коріння пішло - чому ратицю за герба собі не брали, до Трисуття потягнулися?

Не знаю, хто ми... Але відчуваю всім серцем - мусимо відповісти собі на ці питання негайно.

Без прикрас, як на сповіді.

Перед Богом, пращурами і правнуками.

Чомусь здається, що вони - в одному обличчі. І чекають боротьби за Справедливість саме від нас.
Від живих.

Бо інакше минуле не має змісту, а майбутнє - сенсу.

Чи може бути Бог над минулим без змісту а майбутнім без сенсу?

Хто з нас готовий відповідати за це?

Я - не готовий. Тому жити мушу інакше. Питання неприємні - самому собі задати.

Не "по-сучасному" відповісти на них - "...що зробити міг я, нікчемний, проти сили такої?".
А по-колишньому - "Іду на Ви!".

Запаливши своїм серцем серця інших полум'ям великих лицарів, які робили це за нас. Рясно поливаючи кров'ю своєю землю під Конотопом і Полтавою, Зборовом і Берестечком. А де не полита вона за історію нашу нелегку? Чи все ми знаємо? Чи всіх пам'ятаємо?

В місцях навіть камінних карпатських не лишилося певно квадратного метра без душі загиблої. Що згоріла, як зірка, за нас з вами. Непам'ятаючих родства свого і завдання свого від загиблих до майбутніх.

Від гнаних світами в кайданах. В копальнях Воркути про тишу вкраїнську з солов'ями мріючих.

Про клаптик власний Землі святої, якої ніколи майже й не мали за таку довгу історію...

Тоді що ми варті без землі-крові цієї ? Хто ми без неї?

Пора просипатись, Вкраїно! Бо сон наш - смертельним стає.

І досить героїзму дешевого. Забавки, мабуть, скінчилися.

Наступає нова ера.

Нових жертв від героїв яка вимагає.

Або мільйонних жертв нікчем і боягузів.

Третього - не існує.

На нас дивиться світ. Увесь.

І Бог.

Петро Камінь, товариство "Мале Коло"

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Наливайченко хоче засудити Табачника

Екс-голова Служби безпеки Валентин Наливайченко вимагає притягнути міністра освіти і науки Дмитра Табачника до кримінальної відповідальності.

"За заперечення того, що Голодомор 1932-1933 років був геноцидом українського народу", - повідомляють "Українські новини" з посиланням на прес-службу громадської ініціативи "Оновлення країни".

Наливайченко підкреслив, що чиновники, які заперечують факт злочину, діють незаконно і підпадають під юрисдикцію Міжнародного суду в Гаазі.

Екс-глава СБУ зазначив, що заява Табачника щодо Голодомору прямо суперечать закону про Голодомор 1932-1933 років, яким визначено, що публічне заперечення Голодомору є наругою над пам'яттю мільйонів його жертв і є протиправним.

Наливайченко повідомив, що "Оновлення країни" звернеться до Генпрокуратури з вимогою притягнути до кримінальної відповідальності Табачника за порушення закону і заперечення встановленого українським судом факту.

Громадянська ініціатива закликає депутатів, особливо від Донецької, Харківської, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької, Одеської, Миколаївської, Херсонської областей як найбільш постраждалих в ті роки, винести на розгляд Верховної Ради постанову про відставку Табачника з посади міністра за порушення законодавства.

Як відомо, 31 серпня Табачник заявив, що Голодомор 1932-1933 років в Україні не був геноцидом українського народу.

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Що робити. Право народу

По великому рахунку, існує всього два підходи до розуміння суті й цілей держави.

Один - держава, яка дана нам богами. Її ціллю неодмінно має бути прагнення повернутися в минуле, до кращих, ідеальних часів, коли існували якісь первісні неспотворені й істинні сокровенні знання.

І другий - держава, яка виникає внаслідок свідомої волі її громадян. Її функцією та завданням є регулювання відносин між ними. Держава покликана вберегти їх від споконвічної "боротьби всіх проти всіх", за Томасом Гобсом, і має дотримуватися умов "суспільного договору".

Є, правда, ще одна точку зору на походження держави, яка розглядає її як еволюційне утворення, здатне до самостійного розвитку й вдосконалення.

Але на разі - не про це.

Реальність. Що маємо?

Для того, щоб вірити в державу, яка володіє якимись споконвічними сокровенними знаннями, прагнути до відтворення колишнього раю, - треба вірити й у те, що правителі наші походять від самих Богів.

Саме так і було в давнину. Саме для того Росія й прив'язала до себе українське православ'я - щоб ставши його єдиною правонаступницею, оголосити свого царя нащадком самого Христа й стати, таким чином, новим "Третім Римом".

Україна ж, втративши зі смертю нащадків Данила Галицького останніх із представників "княжих родів", уже не змогла претендувати на якусь значиму роль у світовій політиці тих часів. Тому й виявилася Україна територією, роздертою з-поміж імперій.

У наші часи така віра вже й не настільки потрібна.

Однак наявність еліти, здатної претендувати на відповідну роль у державі - обов'язкова. Еліти, яка б знала що і як робити, яка б мала здібності до управління державою.

Її немає.

Тому хочемо чи не хочемо, але вихід у нас один - будувати державу за принципами демократії, опираючись на волю народу. Державу, покликану дотримуватися умов суспільного договору.

Народ як суб'єкт політики

Проте щоб стати суб'єктом такого договору, народ спершу повинен усвідомити себе й свої цілі.

Тому в історичному масштабі, щоб дозріти до ідеї політичної влади як влади народу, вочевидь мусів пройти певний період.

І якщо колись у світі правили одні тільки "нащадки богів", то згодом почало ставати все більше й більше демократій.

Разом із тим поняття "народу як суб'єкта" не так залежить від якихось зовнішніх чинників. Воно більш відображає його власне світосприйняття, цю його здатність бути суб'єктом.

Кожен із нас навіть протягом одного дня десятки разів може бути і суб'єктом, і об'єктом зовнішніх по відношенню до нього подій. Коли людина здатна керувати процесами, які з нею відбуваються, говорять про неї як про суб'єкта. Коли ні - як про об'єкта.

В соціальній психології існує навіть поняття внутрішнього чи зовнішнього "локусу контролю", введене Джоном Роттером. Вважається, що внутрішній локус контролю більш сприятливий для розвитку людини. Адже тоді вона здатна покладати відповідальність за наслідки власних вчинків на себе - а тому й може щось змінити у своєму житті.

Але, на жаль, це не завжди так.

Іноді внутрішній локус контролю, навпаки, може відігравати й різко негативну роль - тоді, коли людина починає винити себе в тому, що їй насправді непідвласне, що від неї не залежало.

Це має певний сенс - якщо щось стає наслідком якихось наших попередніх, можливо навіть і не до кінця усвідомлених, вчинків чи дій. Тоді, навіть не будучи автором якихось подій прямо зараз, ми все-одне можемо виявитися їхнім творцем у минулому.

Але тоді усвідомлення своєї відповідальності за наслідки якихось негативних подій може призводити до зневіри у власних силах, відчаю й депресії.

Так народ знову втрачає змогу відчувати себе суб'єктом політики.

Вибір народу

Дуже часто головним стає не стільки відчуття відповідальності за власне життя, як здатність розрізняти що він тебе насправді залежало, а що - ні. Здатність відчувати свою силу й вміння захищати власне життя. І так - аж до права на повстання, якщо знову повернутись до Томаса Гоббса
Це право може бути виявом і ненасильницької громадської волі.

В Італії початку ХХ століття, в умовах заборони страйків, робочі просто домовлялися не виконувати своїх обов'язків. Сучасні ж технології тим більш дають громадянам можливість якось координувати свої дії. І навіть - творити власну еліту.

Але для цього слід хоча б пам'ятати, з якого народу ти вийшов - незалежно від того, яку посаду займаєш тепер.

Згадуючи Леся Подерв'янського: "Парадокс полягає в тому, що народ кращий своїх правителів. Тому що кожний з індивідів, що складають цей народ, знаходиться на своєму місці й займається своїм ділом - оре, сіє, будує, ремонтує унітази, і т.д. і т.п.

Збій відбувається тоді, коли ці індивіди стають начальниками, і з нормальних людей тут же перетворюються в гімнюків. (...) Власне української еліти в Україні не було після Богдана й Мазепи".

От і маємо зараз.

Ті, хто мав би бути елітою, насправді навіть близько нею не є. Хоч і ведуть себе так, ніби всі інші просто зобов'язані їм прислужуватися.

Що робити. Структура управління

Не може кожен із нас постійно цікавитися політикою - це неприродно й ненормально. Тому найкращим був би такий варіант державного устрою, за якого кожен міг би повноцінно займатися своєю справою, делегуючи своє право на управління державою тим, кому це насправді цікаво.

Але тоді ми повинні мати змогу:

а) контролювати діяльність влади;

б) впливати на чиновників, стимулюючи їх певним чином;

в) усувати в разі потреби будь-кого з них від влади.

Як це зробити, давно відомо: через систему народних представників. І її не слід плутати з політичними партіями. Партії мають свої функції. Ті ж самі, які б мала виконувати еліта - шукати шляхи розвитку держави.

Ідучи на вибори з ідеологією, програмами й конкретними своїми представниками - своїми членами, конкуруючи між собою, агітуючи людей голосувати за себе, вони повинні обирати напрямок розвитку країни.

Але в жодному разі не слід змішувати ці їхні завдання з функціями контролю. Як можуть вони контролювати самі себе? Яке відношення мають до народу? Яким чином можна реалізувати право громадянина не тільки обирати, але й бути обраним?

Відповідь лише одна - створенням палати представників.

І щоб це були дійсно представники народу, а не тих же партій, найперше треба закріпити їх за відповідними територіальними округами.

Для цього делегат дійсно повинен жити в тому районі чи селі, яке представляє - і не менше 5-ти років. Це, до речі, вирішило би й проблему еліти й самоусвідомлення народу. І при дотриманні кількох додаткових умов дало б змогу отримати потужну школу менеджерів і управлінців.

По-перше - при умові їхнього навчання. Перед вступом на посаду обранців варто заставити хоча б кілька місяців вивчати коштом держави хоча б чотири основних предмети - економіку, психологію управління, політологію, основи юриспруденції.

По-друге - ввівши тести після закінчення цих курсів, треба відсіяти явних нездар.

По-третє - слід обмежити термін обрання палати 2-ма роками, і не більше як на 2 терміни підряд - при умові закріплення мажоритарної системи на рівні облрад і нижче.

Таким чином, ми й отримаємо можливість навчання громадян законотворчій діяльності й потужний кадровий резерв для місцевих рад і бізнесу. До того ж обмеження терміну обрання представників 2-4-ма роками дозволяє легко зберегти за ними попереднє місце робити - на зразок декретної відпустки в жінок.

Ця палата представників і повинна здійснювати контрольні функції - призначати дострокові вибори, слідкувати за використанням коштів, створювати слідчі комісії.

Заодно можна скоротити кількість депутатів у партійній палаті. Тим більш, що й для одного, і для іншого вже є відповідне рішення ще кучмівського референдуму.

Ну і нарешті - треба утвердити залежність зарплати чиновників від стану справ у державі - аж до можливості їхнього додаткового преміювання, накладання штрафу чи звільнення з посади.

І аж тоді, ймовірно, ми хоч трохи наблизимось до того, що можна було б назвати справжнім народовладдям.

Ігор Лубківський

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/

Могильов чесно зізнався, що крім Кадилака йому потрібні ще костюми від Бріоні

Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов вважає, що дорогий "Кадилак", подарований МВС, допоможе ловити злочинців.

Про це він сказав в інтерв'ю "Фокусу".

"МВС фінансується на 42% від потреби. Тому допомоги міліція приймає дуже багато. У нас практично немає грошей на бензин, на радіостанції, на інше обладнання. У той же час ми часто рятуємо життя людей", - сказав міністр.

"До нас надходить інформація про підготовку вбивства на замовлення, ми імітуємо це вбивство, документуємо контакти вбивці із замовником. І ось після цього людина говорить про те, що вона нам хоче подарувати Кадилак, наприклад. Що ми їй повинні сказати? Подаруй краще 15 "Жигулів"?", - обурився він.

На питання, навіщо міністерству "Кадилак", Могильов заявив:

"Можна відмовитися від Кадилака і сказати, щоб нам дарували Ланоси. Або ось, наприклад, наші співробітники документують крутий нічний клуб. Їм треба туди під'їхати, завоювати довіру. Їм туди на Ланосі під'їжджати? Або, може, на Ланосі можна наздогнати Ауді 8 з двигуном під 6 літрів? А у нас були випадки, коли об'єкти просто тиснули на педаль газу і спокійно відривалися від нашого стеження".

"Так що для окремих функцій нам потрібні різні машини, в тому числі і Кадилаки, і Мерседеси. І костюми від Бріоні теж необхідні", - додав він.

На питання, чи буде він особисто їздити на цьому Кадилаку, Могильов відповів:

"Якщо, наприклад, мені треба буде зустріти в аеропорту колегу з іншої країни, то поїду. Але переміщатися регулярно по Києву на ньому просто незручно. Він здоровий, як сарай. Навіть Лексус (Могильов їздить на седані цієї марки) для міста великий. Так що, якщо хочете, щоб міліція не приймала подарунки - дайте нам повний бюджет".

Як відомо, раніше НУНСівець Геннадій Москаль заявляв, що Могильов переміщався на Кадилаку по Криму під час відпустки. При цьому міліція перекривала рух у районі держдачі МВС "Бекетово".

---

Слідкувати за новими дописами

Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/