Через корупцію профспілкової верхівки власність зосереджується в руках фінансових груп... Хара влаштував пікетування МВФ замість уряду, бо він частина влади...
У жовтні цього року сповнюється двадцять років відтоді, як після розпаду СРСР була створена Федерація профспілок України, яка успадкувала все майно професійної спілки УРСР. На сьогодні в Мін’юсті зареєстровано більше як сотня профспілок. Напередодні своєрідного ювілею українського трейд’юніонівського руху ми провели розмову з керівником альтернативного профоб’єднання, яке вважається найбільш потужним конкурентом офіційній ФПУ – генеральним секретарем Національної конфедерації профспілок України Петром Петриченком.
ПРОФСПІЛКОВІ «ТУШКИ» СМИРЕННО ПОПЛИЛИ НА «БОЙНЮ» ДО МОНСТРА
Петре Миколайовичу, за двадцять років профспілкового руху в незалежній Україні за профспілками закріпилася репутація утриманок політичних партій або придатків роботодавця, які лише випускають пару, щоб знизити напругу в суспільстві. Чи згодні ви з такими визначеннями?
Цілком поділяю таку думку. Лідери старих профспілок та їхні поплічники завжди обслуговували роботодавців і служили лише власним інтересам. Вони виявилися посібниками олігархів, можновладців, ефективним інструментом придушення інакомислення й наче спрут пронизали профспілкове середовище, паралізувавши його як захисника трудових прав.
У країні є прогресивні лідери, є справжні профспілки, але їх роль стримується спротивом ФПУ, яку очолює Василь Хара. ФПУ – монополіст, який і сам нічого не робить, і іншим не дає. Але офіційна федерація монопольно захопила всі сфери в так званій співпраці з урядом, роботодавцями, прибрала до своїх рук кишенькові профспілки. Тут і влада, і роботодавці діють спільно, і така діяльність фактично знищує незалежні профспілки. ФПУ – це аморфна надбудова, а функціонери ФПУ живуть не з членських внесків, а з того, що використовують майно з часів УРСР. ФПУ – це така закрита корпоративна зграя, яка не має нічого спільного з профспілковою діяльністю. Вона узурпувала всю повноту влади від профспілок, котрі виявилися повністю залежними від волі керівництва ФПУ.
Система звітів і виборів заангажована, закрита й підконтрольна повністю верхівці профспілкових керівників. А керівники сидять на своїх посадах так довго, що здається сидітимуть там вічно.
Чи якось змінювалося становище Федерації профспілок зі зміною влади?
У такій справі, як розподіл грошей фондів соціального страхування та майна профспілок, партійні функціонери, незалежно від партійного кольору, завжди знаходили спільну мову. Біло-голубі керівники ФПУ могли заводити кримінальні справи на помаранчевих діячів за розтрату грошей соцстраху, а потім брати фігуранта скандалу до себе в ФПУ заступником голови. Дерибан соціальних та профспілкових грошей у влади зажди був вищий за партійність.
Із приходом до влади Партії регіонів Федерація профспілок України , яку очолює нардеп-«регіонал» пан Хара, зміцніла ще більше. Монопольне становище ФПУ в профспілковому русі закріпилося у всіх сферах профспілкового життя. ФПУ створила власний корпоративний спільний представницький орган без участі незалежних профспілок, безцеремонно й нагло переглянула склад правлінь фондів соціального страхування, звідки були викинуті представники інакомислячих профспілок, повністю захопила ключові позиції у всіх сферах соціального діалогу й громадського життя, цілком паралізувавши прогресивний розвиток суспільних процесів у профспілках. Це б не могло відбуватися без потурання влади, особливо нового Міністра праці й соціальної політики пана Надраги. Міністр, що прийшов у новий уряд з посади в організації роботодавців, повністю зрадив соціальні інтереси людей і незалежних профспілок.
В українському Мін’юсті зареєстровано понад сто профспілок. Чи є критерії, за якими можна виділити справжні профспілки?
В Україні є сто п’ятдесят профспілок та профоб’єднань. І їх кількість не переросла в якість. Їх тільки за останні два-три роки збільшилося майже на п’ятдесят. Це корпоративні профспілки що націлені для задоволення власних потреб. Якщо дивитися на назву профспілки (як на мене, і на назву партій), зразу видно що вона створена не для захисту людей, а для захисту корпоративних інтересів, аби зайняти профспілкову нішу й не допустити тут створення справжніх профспілок. ФПУ цьому потурає, бо це дає їй змогу й далі володарювати. Практично їх більшість, - кишенькові, жовті, приватні, - створені під конкретну мету. Це просте збирання профвнесків як додаткового податку з заробітної плати в розмірі 1%. Має бути доборовільна сплата профвнесків, і ми тоді побачимо, скільки буде цих внесків. Угодницька роль «жовтих» профспілок, створених під роботодавця на держпідприємствах та в установах організаціях – таких, як академії наук, організації залізничників, митників, збройних сил, внутрішніх справ, харчової й переробної промисловості тощо, була відома завжди. Вони завжди виступали заодно з ФПУ й, перебуваючи в рядах незалежних профспілок, у зручний момент їх зраджували на догоду власним корпоративним інтересам. Ці профспілкові «тушки» смиренно поплили на «бойню» до монстра, поспішаючи довести свою відданість і лояльність застійним явищам у профспілковому істеблішменті, що давно відірвався від інтересів людей. Багато хто, як старі, що мають мандати народної довіри, так і новоявлені профбоси, заквапилися, боячись спізнитися, урвати собі жирніший шматок від маститого профспілкового пирога з начинкою ФПУ. І їхні старання були нагороджені: хто з «панського» плеча одержав представництво в тому чи іншому фонді соціального страхування, хто за державний кошт злітав у Женеву на Міжнародну конференцію МОП, а хто просто одержав собі особисті преференції, зрадивши інтереси незалежного профспілкового руху, охаявши його лідерів.
Але якщо справжні незалежні профспілки, а їх досить небагато - двадцять-двадцять п’ять, - що діють, живуть за рахунок профвнесків, то, повторю, ФПУ та подібні до неї живуть за рахунок надходжень від майна. Їм практично не потрібні ці профнески. У ФПУ було колись 20 млн. членів, а зараз близько 9 млн. (і то під сумнівом), то про що тут мова? Вони як жили, так і живуть в волю за рахунок майна.
Наші ж профспілки живуть за рахунок профвнесків.
КУДИ “РОЗІЙШЛОСЯ” ПРОФСПІЛКОВЕ МАЙНО?
Одним з головних докорів на адресу профспілок є те, що їхня головна функція ділити профспілкове майно. Які профспілки мають майно? І яке саме майно?
Після розпаду СРСР в Україні залишилось 327 санаторіїв та профілакторіїв на суму 3,5-4 млрд. дол. На сьогодні їх є 127 (на 200 мільйонів доларів). Двісті санаторіїв “розійшлися”.
Профспілкові лідери, які в різний час очолювали ФПУ, змінювали партійні табори, деколи здобуваючи місця в депутатському списку, просто віддавши кому треба за місце в списку той чи інший санаторій. Інвентаризація цього майна, яке колись збирався провести Фонд держмайна, так досі і не відбулася.
Якщо зважати, що через фонд соціального страхування оздоровилося десь 250 тисяч людей, то ефективність оздоровниць, як і фонду, досить таки мала, вартість путівок висока. Якщо взяти до уваги, що іншими профспілками, через різні підприємницькі структури оздоровлено майже 1 млн. чол., то виникає справедливе запитання: куди йдуть величезні кошти фонду?! Закони про рівну діяльність профспілок не діють. Від цього прості члени профспілок не отримують нічого.
У результаті корупції профспілкової верхівки власність профспілкового майна все більше зосереджується в руках непідконтрольних членам профспілок фінансових груп. Вони на сьогодні захопили й використовують у власних інтересах основні багатства українських профспілок. Усе це через непідконтрольність профспілкової олігархії простим профспілковим членам. А між тим, профспілкового майна стає все менше і менше, а профбоси стають все цинічними й нахабнішими.
Свавілля профбосів щодо загального профспілкового майна необхідно зупинити.
Як зупинити?
Я колись пропонував такі варіанти рішень. Лідери профспілкових організацій, перш за все первинних і галузевих територіальних організацій, ініціюють скликання всеукраїнського зібрання профспілок, де заслуховують звіт керівництва ФПУ, створених ЗАТ, інших причетних осіб про використання загально профспілкового майна. За підсумками такого зібрання воротили профспілкового бізнесу в кращому разі будуть ганебно вигнані з профспілок, у гіршому – сядуть на лаву підсудних.
Варіант другий: Верховна Рада проводить масштабні парламентські слухання щодо використання загально профспілкового майна, у результаті чого приймається відповідний закон про правонаступництво загальносоюзного профспілкового майна та вносяться відповідні поправки до законодавства про профспілки. Мова може йти про закріплення права усіх профспілок України на спільне володіння, користування та розпорядження цим майном на користь усіх спілчан; про обов`язкове інформування членів профспілок щодо здійснених операцій з об`єктами профспілкової нерухомості; про заборону профспілковим працівникам займатися комерційною діяльністю; про гласність декларацій щодо доходів керівників профспілкових організацій тощо.
Варіант третій: у діяльність профолігархів втручається президент України. Він підключає Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ та Генпрокуратуру й ставить остаточну крапку в цьому майновому питанні.
Слід зазначити, що мова йде про розкрадання майна на мільярди доларів.
Цього року з профспілками був пов’язаний гучний скандал. Парламент Криму захотів відібрати у Федерації профспілок України курортні комплекси та санаторії нібито через те, що під виглядом оренди та реконструкції лідери ФПУ мали намір одноосібно ними розпоряджатися. Хто має рацію в цьому скандалі – кримська влада чи голова ФПУ Василь Хара?
Скандал у Криму навколо майна – це продовження ланцюга скандалів, пов’язаних із приватизацією.
Такі скандали виникали в Україні досить часто. Пригадаймо Шацькі озера, стадіон «Спартак», продаж санаторіїв у Трускавці.
У Криму вже настілки переборщили, що навіть кримчани незгодні з такою політикою пана Хари, коли земля з-під санаторіїв продається з молотка.
Там діє така схема. Профспілки начебто тимчасово відмовляються від частини території, мовляв, не можуть утримувати територію в належному стані. Місцева влада приймає рішення передати її комусь.
Потім приймається судове рішення, яке закріплює це право власності через суд. І таких судів є десятки. Ці питання може вирішити лише Генпрокуратура. Кримчан ця ситуація збентежила...
Василь Хара, коли йшлося про виконання умов МВФ для отримання кредиту, а саме – підняття тарифів, збільшення пенсійного віку – пішов пікетувати МВФ, а не уряд. Навіщо ця клоунада?
Пікетування МВФ уже зовсім виходить за рамки діяльності профспілок. Це пан Хара поплутав профспілкову роль з політичною. Профспілки є посередниками між роботодавцем і робітником. Ось уряд є певною мірою роботодавець, до нього профспілки й мали б звернутися в першу чергу. Але Хара – частина влади, тому він за для того, аби відвернути увагу суспільства від реальних винуватців, пікетує МВФ.
В Україні вже майже 20 років існує «ідилія добробуту» під патронатом ФПУ. А пуття ніякого.
Профспілки програли всі ключові позиції щодо захисту прав людей. З погляду на жебрацький стан трударів України, «начинка» під назвою ФПУ виявилася отрутою, і це мають зрозуміти всі.
Розмовляла Маша Міщенко
