Стереотип розділу України на Схід і Захід спростувало соцопитування

Стереотип про дві полярності – Львів – Донецьк – спростовує загальноукраїнське опитування, проведене соціологічною групою «Рейтинг», на замовлення Програми дослідження сучасної історії України імені Петра Яцика. Соціологи з’ясували, з ким себе ідентифікують жителі в українських регіонах і якою хочуть бачити Україну. Результати виявились несподіваними.

Області, в яких провели опитування, розділили на 4 групи – Центр, Захід, Схід, Південь, пише радіо «Свобода».

Респондентам запропонували список можливих ознак, за якими вони можуть описати себе найкраще, котрі характеризують їх у суспільстві. Відтак жителі Центру (74,4%) ідентифікують себе українцями, Заходу (84,5%) і Півдня (69,7%) – громадянами України, Сходу (49, 8%) – мешканцями свого міста. Загалом по Україні майже 70% жителів ототожнюють себе з громадянами України, а 64,1% – з українцями.

Гендерна ідентичність надалі хвилює людей, бо 46,3% опитаних характеризують себе жінками. Мабуть, таке визначення найлегше дається людині, бо варто лишень глянути в люстерко.

Як показали результати опитування, Захід є більш визначений щодо своєї національної ідентичності, а Схід – щодо соціальної.

Соціологи запропонували респондентам 4 групи: національність, політична сфера, соціально-класовий статус і релігійна ознака, – з якими, на думку людей, вони мають найбільше спільного. Захід і Центр (43,2% і 35,4%) мають відчуття спільності з українцями, а не росіянами чи євреями, а жителі східних і південних регіонів є ближчими до робітників та пенсіонерів (26,6% і 23,5%). Якщо майже 24% мешканців Сходу зазначили, що мають більше спільного з українцями, то 3% опитаних говорять про спільні відчуття з росіянами.

Згідно з результатами дослідження, люди в жодному з українських регіонів не мають нічого спільного з політичними партіями і багатіями. Тим часом на Заході категорично заявляють, що нічого спільного не мають із комуністами, а на Сході – з українськими націоналістами.

А ось думки людей про те, якими мають бути українсько-російські відносини, розділились. Так, у Тернопільській, Івано-Франківській, Львівській областях вважають, що Україна і Росія мають бути повністю відокремлені. У Закарпатській, у групі Черкаської, Херсонської, Чернігівської областей, відповіли, що Україна має бути наполовину наближеною до Росії. Харківська, Миколаївська і Донецька області хочуть бачити Україну самостійною, але якомога ближчою до Росії, ще ближчою цю відстань бачать мешканці Сумської і Луганської областей. Крим займає окрему категоричну позицію – Україна і Росія мають бути однією країною.

Такі різні думки людей про відносини між Україною і Росією, за оцінкою соціолога Наталії Черниш, свідчать про те, що у східних і південних областях дуже невеликий відсоток людей ідентифікує себе росіянами, і це хоч і «лінивий» або «безхребетний патріотизм», але все ж таки є патріотизмом. Такого не було у 1994 році, коли проводили перше подібне соціологічне дослідження.

«Різноманітність думок всередині держави зростатиме, – зауважує соціолог. – У ставленні України до Росії є дев’ять різноманітних думок. У цьому випадку український народ вкотре довів свою першість і вищість над політиками. Політики тепер ані в Росії, ані в Україні не повинні закривати очі на ці результати. Росіяни із сумом, бо втрачають свій плацдарм, втрачає вартість їхня теза, що потрібно боронити росіян в Україні. Українських політиків має навчити, що не можна грати на два фронти, бо люди всередині однієї країни почали думати по-різному. Політикам треба доганяти цю ситуацію. Їхні заклики до об’єднання з Росією нині уже не матимуть такої сили навіть в Донецьку та Харкові, яку вони мали колись».

Як би того не бажали політики, але Україна не є розділена, – це тема передвиборчих баталій. Соціологічне опитування показує, що нині немає конфлікту між українською та російською ідентичністю, бо головне ототожнення для України є українське, і жодне інше з ним не може конкурувати, зазначає історик, професор Ярослав Грицак.

З українською ідентичністю бореться соціальна категорія, робітників і пенсіонерів. Одна частина України виразно ідентифікує себе в національних категоріях, а інша – в соціальних.

«Це не є боротьба між Україною і Росією, це радше боротьба між двома різними версіями України. В певній мірі це внутрішньосімейний скандал, суперечка. Сім’я – одна, вони це усвідомлюють, це радше образ, яку вони хочуть бачити, цю Україну. Час працює на українізацію України», – наголосив Ярослав Грицак.

Однак, зауважує він, це довготривала повзуча українізація, яка почалась в 1990-х роках. І тому залишається запитання, чи ще існує точка повороту назад, чи ні? Бо намагання нової влади зупинити українізацію в Україні очевидне. Тому нині важливо почати думати іншими категоріями у цій тривалій внутрішній сімейній боротьбі, відкинувши стереотипи. Бо в іншому випадку сценарій розколу України може бути зреалізований.

На Львівщині з’явилась «Школа Степана Бандери»

1 травня на Львівщині Добромильську загальноосвітню школу I-III ступенів перейменували у «Школу Степана Бандери».

Про це 4 травня повідомив голова Добромильського проводу КУН, вчитель музики цієї школи Андрій Бербіх.

Також, з його слів, на приміщенні школи відкрито меморіальну дошку Степана Бандери.

«Ми мали мрію – назвати нашу школу іменем Бандери. 3 листопада минулого року Старосамбірська районна раді прийняла відповідне рішення про перейменування школи іменем Степана Бандери. Також громада за власні кошти встановила біля школи фігуру Матері Божої. На освяченні були присутні священики різних конфесій», – розповів Андрій Бербіх.

Довiдка

Добромильську школу відкрито у 2005 році. Школу збудовано за сприяння Олексія Івченка коштом НАК «Нафтогаз України». Її будівництво було передбачено угодою щодо участі підприємств НАК «Нафтогаз України» у розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів Львівської області.

3 листопада 2009 року на сесії Старосамбірської райради прийнято рішення про присвоєння Добромильській загальноосвітній школі I-III ступенів назви «Школа Степана Бандери».

У Львові збирають підписи за розпуск Верховної Ради України

Львівська обласна організація партії «Фронт змін» розпочала у Львові збір підписів мешканців Львівщини задля дострокового розпуску Верховної Ради. У центральній частині Львова з ініціативи обласного осередку поставлено п’ять наметів «фронтовиків», де можна письмово підтвердити свою недовіру до нинішнього складу парламенту, зокрема – незаконної, як вважає львівська громадськість, коаліції депутатської більшості, сформованої всупереч вимогам Конституції.

«Українська мова повинна бути єдиною державною, а історія – вільною від спекуляцій. Політичний процес в Україні повинен здійснюватися на основі цінностей та принципів, на основі верховенства права, а не на кланових інтересах. Пам’ятай! Ти – українець, спадкоємець і носій самобутньої культури, яка спирається на давню і багату традицію. Ти – нащадок славних попередників, які найбільше цінували гідність, свободу і рідну землю. Будь господарем на своїй землі! Влада залежить від тебе! Підтримай політиків, які мають чіткий план розбудови держави!» – зазначено на листівках-зверненнях, які одержують львів’яни, котрі зголосилися поставити свої підписи у підписних листах за дочасне припинення повноважень Верховної Ради.

Акція збору підписів триватиме до 10 травня.

Підписи у громадських місцях нецентральної частини Львова збирають також активісти і прихильники «Фронту змін».