Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов має пояснити, за який кошт оплачувався чартер до Запоріжжя на борту якого перевозили підозрюваних у пошкодженні пам’ятника Сталіну.
статті про українську політику і не тільки
Показ дописів із міткою міліція. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою міліція. Показати всі дописи
20.03.11
Міліція шукає злочинні угруповання в соцмережах
Головне управління боротьби з організованою злочинністю (ГУБОЗ) МВС України активно відпрацьовує соціальні мережі.
22.02.11
Побудова поліцейської держави в Україні – це вже реальність
Голова політради «Нашої України» Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО закликав усіх народних депутатів об’єднатися навколо створення Тимчасової слідчої комісії парламенту із розслідування «кричущих випадків міліцейського свавілля». Про це він заявив під час програми Шустер-live на Першому національному.
При цьому В.НАЛИВАЙЧЕНКО наголосив, що депутати, в рамках діяльності ТСК, мають зробити висновками щодо керівництва МВС. Оскільки, те що відбувається в міліції, за словами політика, вже серйозна загроза для держави. «Не потрібно розмовляти про тисячі поправок – потрібно створювати ТСК, а результатом її роботи має стати звільнення Анатолія МОГИЛЬОВА», - переконаний він.
«Те, що зараз відбувається в Україні з міліцейським свавіллям – це справжнісінький совок у найгіршому виконанні. І побудова поліцейської держави в Україні – це вже реальність», - констатував В.НАЛИВАЙЧЕНКО.
«50 людей, які загинули за рік цієї влади у відділках міліції, зростання кримінальної злочинності на 30% - це вирок тим людям, які зараз керують міліцією», - вважає політик.
Як нагадує прес-служба партії, група «Нашої України» у Верховній Раді ініціювала невідкладне створення Тимчасової парламентської слідчої комісії для розслідування випадків свавілля міліції стосовно наших громадян.
«Наша Україна» також звернулася до Уповноваженого з прав людини із вимогою втрутитися у ситуацію і захистити людей від застосування тортур.
Крім тогою, народні депутати від партії тримають на контролі випадки міліцейських зловживань.
Зокрема, народний депутат Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО надіслав депутатський запит А.МОГИЛЬОВУ щодо незаконних дій співробітників ДАІ у м. Бердянську Запорізької області, що містять ознаки кримінального злочину – після резонансу, який викликав відеозапис оперативної народи інспекторів ДАІ цього міста, на яких ставляться плани штрафів. Народний депутат Андрій ПАРУБІЙ направив депутатське звернення до генпрокурора щодо затримання співробітниками Управління ДАІ м. Одеси з порушенням низки законів України активіста громадської організації «Дорожній контроль» м. Одеси Дмитра ГОВЕРДОВСЬКОГО.
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
18.02.11
Через будь-які хибні замінування починають перевіряти "Свободу" і "Тризуб"
Керівництво міліції Тернопільської області наказало райвідділам міліції надати інформацію про організації ВО "Свобода", "Тризуб", "Зарево" і "УНА-УНСО".
Про це йдеться у документі, підписаному начальником управління карного розшуку УМВС України в Тернопільській області Степаном Яцухом, який оприлюднив у Facebook член ВО "Свобода" Юрій Сиротюк.
Як йдеться у документі, 30 січня до чергової частини УМВС України у Черкаській області з телефону-автомату надійшло повідомлення від невідомого про те, що місто Черкаси заміноване.
Правоохоронцями було встановлено розташування телефону-автомату, а під знятою телефонною трубкою – два надрукованих листи. Один із записом подій у Макіївці Донецької області, інший – з вимогами, зазначається у документі.
За даним фактом порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 259 Кримінального кодексу (завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками).
"Необхідно перевірити на причетність до скоєння вказаного злочину членів ВО "Свобода", "Тризуб", "Зарево", "УНА-УНСО", що перебувають на території обслуговування (встановити їх місцезнаходження на момент вчинення злочину, їх номера мобільних телефонів, їх зв'язки на території Черкаської області, провести їх дактилоскопіювання)", – йдеться у листі Яцуха.
Крім того, начальник Тернопільського управління карного розшуку наказує надати інформацію про зареєстровані на території Тернопільської області ВО "Свобода", "Тризуб", "Зарево", "УНА-УНСО" з наданням списків їх членів.
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
15.02.11
Методи роботи СБУ - тортури до тризубівців
У запорізькому СІЗО застосовують тортури до членів ВО «Тризуб», заявляють у "Жіночій Січі".
У запорізькому СІЗО застосовують тортури до членів ВО «Тризуб» Пилипа ТАРАНА, Романа ХМАРИ та Анатолія ОНОФРІЙЧУКА, заявила УНІАН представниця організації "Жіноча Січ" Тетяна ТАРАСЕНКО, посилаючись на інформацію від адвокатів затриманих.
Зокрема, за словами Т.ТАРАСЕНКО, 20-річного сина голови Центрального проводу ВО "Тризуб" Андрія СТЕМПІЦЬКОГО П.ТАРАНА били і непритомного закидали в камеру. За її словами, у хлопця струс мозку, пошкодження в області хребта, і він періодично непритомніє.
Також Т.ТАРАСЕНКО повідомила, що «була прокурорська перевірка, до Пилипа прийшов прокурор, запропонував підписати папірці про те, що ніхто його не бив і він не має скарг на умови утримання. Хлопець відповів, що не підпише. Тоді до нього в камеру зайшли троє і знову побили до втрати свідомості, але він нічого не підписав».
За словами Т.ТАРАСЕНКО, адвокат П.ТАРАНА подала заяву про проведення незалежної судмедекспертизи затриманого і зараз очікує відповіді на неї.
На сайті організації «Жіноча Січ» також оприлюднена фотокопія заяви затриманого А.ОНОФРІЙЧУКА, який пише, що після того, як він вкотре відмовився давати свідчення проти себе без адвоката, двоє представників СБУ закрили його у кабінеті на ключ, почали заламувати руки, застібнуті за спиною у наручники, та одночасно бити по ногах. Це все тривало близько години, йдеться у заяві.
А.ОНОФРІЙЧУК заявляє, що «один з цих людей задавав питання і сам на них відповідав. Якщо я не погоджувався з тим, що вони казали, мене починали бити у живіт. Коли я вже не міг витримувати катування і погодився підписати їхні документи, мене посадили на стілець і дали аркуш паперу з ручкою, на якому я написав те, що вони мені надиктували. Після допиту мене змусили підписати документ, що я не маю претензій до співробітників СБУ, погрожуючи новими тортурами”.
У «Жіночій Січі» зазначили, що передали заяву А.ОНОФРІЙЧУКА представникам українських та міжнародних правозахисних організацій.
Як повідомляв УНІАН, правоохоронні органи за підозрою у пошкодженні пам`ятника Сталіну в Запоріжжі затримали 11 членів ВО "Тризуб".
Пам`ятник Сталіну в Запоріжжі було встановлено 5 травня 2010 року на території Запорізького обкому КПУ
28 грудня 2010 року невідомі пошкодили бюст Сталіна, відрізавши голову.
У Новорічну ніч стався вибух на території Запорізького обкому КПУ, внаслідок чого пам`ятник Сталіну було повністю зруйновано.
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
14.02.11
Янукович відгороджується від людей металевими щитами, на черзі колючий дріт?
Напередодні візиту президента Віктора Януковича на майдані Свободи у Харкові встановили металеві щити.
Паркан поставили навпроти будинку облдержадміністрації, де у вівторок має відбутися засідання регіонального комітету економічних реформ за участю президента, повідомляє "Радіо "Свобода".
У прес-службі обласного управління міліції заявили, що щити встановили задля безпеки, оскільки на майдані заплановані велелюдні мітинги.
"Президентський кортеж буде рухатись на великій швидкості, в цілях безпеки, щоб ніхто не вискочив на дорогу, встановили щити. До того ж завтра на майдані не може бути задіяно багато міліції, і за кожним з мітингувальників не вгледиш", - сказала керівник прес-служби обласної міліції Лариса Волкова.
Раніше Харківська облорганізація ВО "Свобода" заявила, що проведе пікетування Харківської облдержадміністрації, де відбуватимуться офіційні заходи під час візиту Януковича.
Місцевий осередок Партії регіонів запланував на вівторок акцію на підтримку реформ президента.
У мітингу, як заявили "регіонали", планують взяти участь до десяти тисяч людей. Натомість, як повідомляють, через сильний мороз акція може бути скасована.
Перед цим акцію протесту під час візиту до Харкова президента планували харківські чорнобильці та афганці, які виступають проти законопроекту, що скасовує численні пільги дітям війни, ветеранам.
Однак стало відомо, що протестувальники домовилися із чиновниками зачекати з протестами.
ДАІ тим часом звернулася до водіїв із проханням обмежити у вівторок поїздки центром міста через візит президента, пропускати кортеж і зупинятися.
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
10.02.11
Розповідь "терориста"
Ростислав Винар
Різдво 2011 року...
Знаковий час в історії України. Бо ми дізналися на цьогорічні Свята, що на нашій землі, виявляється, діє український підрозділ "Аль-Каїди" – страшна "Аль-Коляда".
Це вона спалила двері в галицькій кнайпі, у котрій був міський штаб Януковича. Підірвала погруддя нелюда-сатаніста Сталіна.
Окрім цього – брала активну участь у підготовці та здійсненні вбивства Джона Кеннеді в Далласі, нальоті на башти-близнюки в Нью-Йорку, а також – за допомогою пострілів із пневматичних рушниць змінила траєкторію Тунгуського метеориту, котрий на початку ХХ сторіччя гепнувся на Російську імперію. З таких же рушниць планувалося збити літак Януковича.
Маячня? Безумовно, що до 9 січня 2011 року це була б єдина думка, якби я прочитав усе, написане вище. Але в нинішній Україні – це не маячня, а, як виявилось, сувора дійсність.
Хронологія подій
Уже більш як 25 років я працюю ургентним хірургом на Дніпропетровщині. На Різдвяні Свята приїхав до матусі у Львів, де не був уже півроку.
Святвечір провів за родинним столом із мамою, братом та сином. 7-го січня, ми з моїми найближчими друзями та їх родинами сиділи за святковим столом у Тернополі, а 8-го – більшість із нас співали колядок на Івано-Франківщині.
Виявилось: це вже було "дуже підозрілим". Бо згодом, працівники МВС, хитро примружуючи очі, запитували: "А чого це ви всі разом зібралися? Щось тут не теє..." Безумовно, це був кримінальний злочин скоєний мною – я вирішив відсвяткувати Різдво з близькими людьми.
А найголовніше – усі ми виявилися членами страшної "Аль-Коляди".
9-го січня, об 11:00, біля рогатинського автовокзалу розпочалося те фантасмагоричне шоу, котре я буду пам'ятати, напевне, ціле життя...
Перебіг подій цього бурлеску був досить докладно висвітлений в інтернеті. Тому викладу лише деякі найяскравіші епізоди історії та думки щодо того, що відбулося й відбувається зараз.
Отже – 9 січня, сонячний день, площа біля автовокзалу міста Рогатин Івано-Франківської області.
Я лежу обличчям у брудному снігу, два здорові драби викручують мені руки, а третій репетує на весь Рогатин не своїм голосом: "Обережно! Він небезпечний! У нього в сумці зброя! В машину його!" Мене пакують в машину, везуть в Рогатинський РВВС. А я все ще не можу прийти до тями від обурення й нерозуміння ситуації.
У міліції мене при свідках обшукують, вилучають записник та два мобільних телефони. На моє запитання: "За що мене затримано?" – відповідь: "Слідчий все пояснить". Я даю свідчення, у мене знімають відбитки пальців, і до вечора ніхто нічого не пояснює. Усе на диво законно. А що вже прав людини дотримано – і не описати.
Приблизно о 21:00 мені несподівано надягають наручники, на голову щось чорне й непрозоре, та із криками "Бігом! Мовчати! Голову вниз!" – садять в автомобіль та везуть, як згодом виявилося, в Івано-Франківське облуправління МВС.
На допит я потрапляю приблизно о другій ночі.
Перше запитання слідчого: "Ви, напевно, знаєте, чому ви тут?" Моя відповідь – категорично негативна. Із протоколу затримання я дізнаюся, що співдіяв у підпалі дверей кафе-бару "Галич" в місті Галичі й у киданні у вікно туди ж пляшки із запальною сумішшю 20 грудня 2009 року.
Унікальна інформація!
Я кажу: "Пане слідчий! У цей час я доглядав смертельно хворого батька у Львові, де пробув до 24 грудня 2009 року включно". Відповідь: "Я маю право затримати вас на 72 години". І мене помістили в камеру Надвірнянського ІТТ.
Хочу сказати, що особисте життя й специфіка роботи навчили мене не шкодувати себе при будь-яких життєвих ситуаціях і намагатися завжди зберігати рівновагу. Але весь час запитував себе: "За що?". Я не скоїв жодного злочину, усе своє життя віддав служінню людям...
Так – я завжди був свідомим українцем і боровся за Українську Державу. Як і мій дід, Микола Стронський, старшина УСС та УГА, я вважав цю боротьбу своїм святим обов'язком. У серпневі дні 1991 року я очолював Кам'янську (Дніпродзержинську) міську організацію УРП. У 1992 році – був засновником та головою міської організації КУНу. У цей же час був ініціатором та співзасновником міської громади Преображення Господнього УГКЦ. У 1994 році – один із засновників ВО "Тризуб" імені Степана Бандери на Східній Україні.
То невже на 20-му році незалежності України – власне ця моя проукраїнська життєва позиція стала причиною мого перебування за ґратами?
10 січня – вечір, десь 19-20 година. Мене викликають у кімнату здійснення слідчих дій.
Заходжу під конвоєм: у кімнаті троє чоловіків – два російськомовних і один україномовний.
Розмова розпочалась брутально. "Клікухі, поганяла, когда послєдній раз бил в Запорожьє, істочнікі фінансірованія!" – почали кричати двоє з цих чоловіків. На що я відповів, що не розумію, які "клікухі" та "поганяла" вони мають на увазі, а в Запоріжжі я останній раз був десь у 1999-2000 роках на курсах підвищення кваліфікації. "Какой ето єщьо кваліфікаціі – поджігателя ілі подривніка?"
Мої слова про те, що я вже 25 років працюю ургентним хірургом у Дніпродзержинську, привели до 10-20 секундного ефекту, котрий називається "німа сцена". Оговтавшись, мене почали переконувати, щоб я розповів усе, бо мої побратими всю неіснуючу провину перекладуть на мене.
Після декількох запитань один із чоловіків сказав мені: "Вспомінай всьо, а то ти будєш сидєть тут два мєсяца, а потом – полгода. І каждий день ми будєм пріходіть к тєбє". Після цього люб'язного повідомлення я їх більше не бачив...
11 січня, ранок, десь 9-10 година.
Мене везуть на медичний огляд у Надвірнянську районну лікарню. Весь цей час я думав про дві речі: про здоров'я моєї 83-річної мами, котру, між іншим, навіть не повідомили, де я й що зі мною, а також про те, що існує можливість того, що ніколи вже не зможу стояти за операційним столом і своїми руками рятувати людей.
Остання думка була особливо болісною, бо я живу своєю професією, вона складає величезну частину мого життя, як ментальну, так і дієву. Коли ж я потрапив у звичну й близьку для себе атмосферу лікарні, побачив хворих, середній медперсонал, відчув запахи лікувальної установи – це були найжорстокіші тортури!
Мене, хірурга, у наручниках, під конвоєм вели по лікарні. А повз мене пролітав, залишаючи мене на узбіччі, такий дорогий і близький для мене світ. Це була жахлива, макабрична грань між реальністю та фантазмом. Господня молитва допомогла мені втримати себе в руках...
Після відвідин лікарні, зі мною мали розмову працівник обласного управління МВС та співробітник обласного управління СБУ. Розмова проходила достатньо коректно, але ні про який підпал дверей мови не було.
Їх цікавила виключно діяльність "Тризубу".
Ближче до обіду мене переводять під охороною бійців "Беркуту" в ізолятор Івано-Франківського обласного управління СБУ. При цьому, звісно ж, – ніхто нічого не пояснює, на запитання не відповідає.
Увечері цього ж дня мене викликають. Слідчий, котрий веде мою справу, розповідає, що телебачення й інтернет, мовляв, аж захлинаються, переповідаючи подробиці справи. Я запитую, чи буде завтра санкція, бо 72 години мого затримання вже добігають кінця. Слідчий якось дивно подивився на мене й сказав: "Як начальство скаже..."
І я зрозумів, що це ще далеко не кінець...
12 січня вранці звучать слова: "З речами на вихід". Не буду зупинятись на подіях цього дня – мас-медіа та інтернет-ресурси докладно описували всі ці події. Скажу тільки, що нас шістьох, під посиленим конвоєм івано-франківського "Беркуту" перевезли до Львова, а звідти – чартерним рейсом на літаку, під охороною взводу автоматників – до Запоріжжя, до міського управління МВС.
На допит до слідчого я потрапив, просидівши напівроздягненим в автозаку – на вулиці був мороз – більше 2-х годин. Гуманно.
У Запоріжжі не було вчинено жодних "дурниць": не складено ні протоколу мого затримання, ні постанови про вибір запобіжного заходу. Усі запитання слідчих – знову виключно про "Тризуб". А ще – про моє відношення до Сталіна.
Тоді я й відкрив для себе нові історичні реалії сучасної України: виявляється, що Сталін ніякий не вбивця й злочинець, а мудрий державний діяч, що він, виявляється, не знищував мільйонів українців, а тридцяті роки двадцятого століття – це наочний приклад мирного співжиття народів СРСР; голод – це було стихійне лихо, а не штучний геноцид совєтського режиму проти української нації.
Це був черговий акт жахливої фантасмагорії – відчуття власного безправ'я, повної безкарності та вседозволеності тих людей, що оточували мене. Людей із тризубом та синьо-жовтим прапором на шевронах, котрі весь час натякали мені, що "Тризуб" – це фашистська, екстремістська організація.
А тому, ми – найбільші вороги цієї держави.
Після допиту мене ставлять до відома, що мене заберуть у Дніпропетровськ.
13 січня 2011 року, приблизно о 2-й годині ночі я потрапив в обласне управління МВС Дніпропетровська. Тут мені пред'являють протокол затримання, де констатувалося, що я є підозрюваним у справі про вбивство бізнесмена Брагінського 13 жовтня 2009 року.
Цікавий поворот справи.
Приблизно о 12:30 я був забраний із Дніпропетровського ІТТ на допит, котрий тривав близько 5 годин. Знову ж таки, слідчу цікавило все моє життя, починаючи зі шкільних років, моє членство в громадських та політичних організаціях, моя участь у громадському житті міста та області.
І тільки наприкінці допиту були задані конкретні запитання щодо справи, у котрій я був у якості підозрюваного.
Завершення цієї дикої фантасмагорії було таким: нас викликали до начальника слідчого відділу, котрий сказав, що ймовірність скоєння мною злочину "значно зменшилась". Тому мені змінюють міру запобіжного заходу на підписку про невиїзд, додавши при цьому, що він розуміє, через що мені довелося пройти...
Сталося це десь близько 18.00, 13 січня, на самісінький Щедрий Вечір...
Вже на вулиці, мені раптом пригадалися події вечора 10 січня, коли один із російськомовних чоловіків, котрі допитували мене в Івано-Франківську, задав мені запитання: "Ти віриш в Бога?".
А за мить, не дочекавшись відповіді, зник за дверима.
І в цю мить, у мене, українця, "терориста", члена міфічної "Аль-Коляди", страшної української підпільної організації, визріло запитання до всіх дійових осіб цього театру абсурду:
"А ким для вас є Господь Ісус Христос? Чи згадуєте ви, сідаючи за Різдвяний чи Великодній стіл, про ті десятки, сотні невинних людей, котрі страждають у камерах та тюрмах, ідучи шляхом Христа?
А хто ж тоді ви?!.. Бездумні римські вояки? Чи, може – понтії пілати?
Чи усвідомлюєте ви, що настане мить, коли кожен із вас стане перед Творцем, і буде відповідати за всі свої земні справи? За обдурених, обібраних, страждаючих людей, котрих ви несправедливо тримали під вартою та піддавали тискові?
Що ви носите в душі й у серці, коли славите народження Спасителя чи святите паски?"
Що ж, доводиться констатувати: на 20-му році незалежності українці залишаються безправними й упослідженими на своїй землі. Одні – працюючи на державну систему, інші – перебуваючи під її пресом.
А нам та навколишньому світові – розповідають про" демократію" та "права людини"...
Сьогодні в Україні людей переслідують за світогляд та переконання, за любов до своєї землі, історії та мови.
Та ми ще є. Клопіт із нами владі.
Залишилося тільки створити резервацію для українців, у котрій би були заброньовані місця для наших нащадків. Права була та мудра людина, котра сказала, що для перемоги зла необхідна тільки байдужість добрих людей.
Якщо ми всі разом, та кожен окремо, будемо байдужі до зла – воно підкорить наш народ, і майбутні покоління стануть рабами...
Але ж навіщось, і для когось, писав поет: "Борітеся – поборете!"
Ростислав Винар
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
24.01.11
Про Марію Матіос, стукачів-комуністів, та міністра Могильова
Україна! Країна! Що з тобою відбувається? Літературною творчістю, «витонченою словесністю» займається Генеральний прокурор і міністр внутрішніх справ, разом з депутатами-комуністами.
Зовсім як у класика: «Дійшли до дна, але тут нам знизу постукали».
Художник і влада, «чотириокий інтелігент» і груба сила суддівських і міліційних чобіт – ось тема, яка повинна сьогодні стати надактуальною для дискусій, полеміки українського політичного класу.
Провокація проти Марії Матіос – знакова подія січня 2011 року. В Україні від часів Стуса, Чорновола, Набоки не було прецедентів, коли влада переслідувала письменника з політичних мотивів...
Україна! Країна! Що з тобою відбувається? Літературною творчістю, «витонченою словесністю» займається Генеральний прокурор і міністр внутрішніх справ, разом з депутатами-комуністами. Зовсім як у класика: «Дійшли до дна, але тут нам знизу постукали».
Художник і влада, «чотириокий інтелігент» і груба сила суддівських і міліційних чобіт – ось тема, яка повинна сьогодні стати надактуальною для дискусій, полеміки українського політичного класу.
Нагадаю. Наприкінці минулого тижня стався літературний скандал. Оперативні загони й дільничні міліціонери вітчизняного МВС шукали по всій країні лауреата Шевченківської премії Марію Василівну Матіос. Не з собаками і міношукачами шукали, але її сусідів добряче налякали, як і її редакторів, видавців, численних друзів і мільйонів шанувальників її унікального таланту в Україні і за кордоном.
За два дні міністр «страшної сили», генерал-лейтенант Могильов почав виправдовуватися. Розповів, що запит (все-таки донос) написали комуністи, народні депутати, а він і його підлеглі тільки виконували закон. Але, пробачте, це неправда. Оскільки диявол, як відомо, як і кожна нечисть, криється в дрібницях.
Питається, навіщо було клацати підборами, кричати: «чого бажатимете», коли можна було зняти трубку і подзвонити пані Матіос. Навіть сатрап Сталін дзвонив Пастернаку, радився негідник, питав про Мандельштама: «Він майстер, майстре?» Дізнався, що «так», і відправив до табору, на смерть, на муки.
Напевно, ви, пане міністре внутрішніх справ, розумієте, що написати вам, наприклад, «Солодку Дарусю» (як і мені, втім) не під силу, але чомусь вважаєте себе компетентним, щоб судити про творчість Марії Матіос і поблажливо ухвалювати рішення «її не заарештовувати». Не треба, товаришу генерал-лейтенант, ходити по полю в чоботях, там, де квіти.
Тепер про авторів доносу і причини скандалу. По-перше, є конкретні прізвища авторів-стукачів, але немає сенсу їх популяризувати. Це народні депутати з фракції комуністів. Охоронцям пролетарської моралі здалося, що в своїй останній книзі «Вирвані сторіночки з біографії» Марія Матіос образила ветеранів. «Критики» з Верховної Ради переконують міліційне начальство, що «метафори» Марії Матіос (а письменник, як відомо, мислить художніми образами, а не сутнісними категоріями) ніяк не вписуються в прокрустове ложе вимог роботи Леніна «Партійна організація і партійна література».
По-друге, злочин пані Матіос, як вважають люди політичної партії, яка є «розумом, честю і совістю нашої епохи», полягає в тому, що жінка-письменник побачила «фалос» у високій стелі-пам`ятнику героям війни. Нагадую спеціально для комуністів, що «фалос» в духовній культурі є предмет культу багатьох релігій, а не брудна лайка.
Для стародавніх цивілізованих греків, для видатного англійського художника Обрі Бердслея, для великого Пушкіна «фалос» є «поєднання блиску, краси, дотепності і безсоромності», тобто образ художнього освоєння, віддзеркалення буття і відтворення майбутніх поколінь українців. Не пальцем же ви, панове комуністи, дітей робите?
Але у комуністів своя логіка. Кривава історія радянських репресій забила їм в підсвідомість «сильні слова», без яких в арештантський вагон людей не заженеш, до розстрільної канави «шпигунів світового імперіалізму» не підштовхнеш.
Для авторів доносу «фалос», ймовірно, асоціюється з лихослів`ям вертухаїв сталінських таборів, з лексикою офіцерів НКВС, з аргументами борців з антирадянщиною, із сленгом злодіїв, вбивців, насильників. Скажу більше, «наше все» - Олесь Подерв’янський своїми гротесковими сатиричними п`єсами повідав читачам, як і якою мовою розмовляє українська політична еліта. І нічого. Народ сміється над ними, над собою.
Тепер про ветеранів. Комуністи-донощики вважають, що тільки вони монополізували державну турботу про літніх громадян нашої країни, тих, хто гідний пошани і уваги народу. Але хочу нагадати, що ваші партійні ветерани, екс-члени райкомів, міськкомів, обкомів – це ветерани політичної партії, яка вже двадцять років не є «керівною і спрямовуючою силою». Більше того, до них і сьогодні є багато неприємних запитань. Утім, ми милосердні, вони такі ж люди похилого віку, як і всі інші.
Але куди від правди дітися, живуть ще колишні сексоти, екс-поплічники-шістки, ідеологічні неуки, обвішані преміями, орденами і титулами. Доживають свій вік ті, хто був опорою, фундаментом радянської політичної системи, від якої Україна ніяк, завдяки вам, панове комуністи, не може звільнитися. Пригадав, як у коридорах нового філософського корпусу МДУ в Москві в 1979 році один з основоположників марксистсько-ленінської естетики, завідувач кафедрою говорив із злістю юному аспірантові з Києва: «Років двадцять тому я б з тебе табірний порох зробив».
Ще, панове комуністи, Радянський Союз був не тією країною, про яку в своїх доповідях розповідали Генеральні секретарі ЦК КПРС. Радянський Союз – це не тільки політпрацівники, космонавти і уславлені доярки, які сьогодні стали ветеранами. Це й мільйони політичних в’язнів ГУЛАГа, замучені і розстріляні чекістами мільйони людей. Радянське минуле – це і злочини, і брехня, і кров, а не тільки «За Батьківщину! За Сталіна!». А зло повинно бути покараним, хоч би презирством, забуттям.
Між іншим, ветерани сьогодні – це, перш за все, дисиденти, які були політичними опонентами комуністів, які сиділи в психлікарнях, в`язницях, таборах і боролися з серпом і молотом, з реальним соціалізмом. Це і жертви Голодомору, сталінської індустріалізації і колективізації. Це і ті, які зі зброєю в руках воювали за свою правду, віру і землю в Другій світовій війні і ті, хто був вигнаний до фашистської Німеччини, – остарбайтери.
Провокація проти Марії Матіос – знакова подія січня 2011 року. В Україні, з часів Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола, Сергія Набоки, а в Росії після Олександра Солженіцина, Василя Аксьонова, Сергія Довлатова, Володимира Висоцького не було прецедентів, коли влада переслідувала письменника з політичних мотивів або втручалася в їх творчість. Сьогодні, здавалося б, надійно «діють» інші важелі управління. Це талант, любов читачів, гроші, прибуток, вигода від продажу книг визначають творчість, точно так, як і раніше, в Радянські роки, цензура. Але Богові слава, держава не вимагає від «інженерів людських душ», щоб їх серця належали одній партії.
То що ж трапилося? Звідки ростуть ноги літературного скандалу, штикової атаки з боку можновладців? Навіщо «група товаришів» вирішила вивести «з душевної рівноваги» письменника Марію Матіос? Чому сценаристи цього державного безчинства вибрали саме її як «дівчинку для биття?».
Та тому, що на тлі абсурду українського соціального життя, розмитості етичних цінностей герої Марії Матіос відповідають на метафізичні питання нашого українського буття. Це так важливо ще й тому, що нація, народ повинні бажати не тільки ситості, а мати власні погляди, цілі й цінності.
Талановитий митець Марія Матіос в своїй творчості формулює ідеї, які є вічними константами нашого нинішнього життя. Герої її розповідей, романів, новел, розповідають про нас більше, ніж багатотомні історії України.
Хто ми, що з нами відбувається, куди ми йдемо, як нам жити далі? Усе це я побачив, на відміну від комуністів, в її «Вирваних сторіночках з автобіографії». І скажу, що був щасливий, тому що, читаючи цей мудрий, метафоричний текст, я ставав співавтором, усвідомлював свою причетність до таємниці її творчості, хоч би тим і в тому, що письменник – є моїм сучасником.
Ще є дві ідеї.
Перша. «Солодка Даруся», новели із збірки «Нація» - це наш український екзистенціалізм.
Літературна мова цих робіт велика й унікальна. Панове! Не треба Марії Матіос заважати, дайте їй спокій. Візьміться до своєї політики, яка так само сублімує людину, як художня творчість.
Можливо, колись ви пишатиметесь першою українкою, лауреатом Нобелівської премії з літератури, нашою Марією Василівною Матіос. Адже нам так не вистачає моральних авторитетів.
І друге. Я раптом подумав, що все-таки легітимність категорія не правова, а політична. Не формальне право, а підтримка більшості населення робить політика здатним, наприклад, провести декларовані ним реформи, стати лідером не тільки одного регіону, а й усієї країни. Я кажу про нашого президента Віктора Януковича, який був зобов`язаний погрозити пальцем завзятим чиновникам і політикам, фахівцям з художньої критики і статевої цнотливості. Але, на жаль, цього не сталося. Мабуть тому, що Віктор Федорович одеситку Анну Ахматову знає, а галичанку Марію Матіос – ні.
Віктор Тимошенко
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
21.01.11
"Кровопролиття" від міліції виявилося пустими словами
Інформація про заворушення під час акції у День Соборності на даний момент не підтверджується.
Про це заявив на зустрічі з організаторами акції заступник міністра внутрішніх справ Віктор Ратушняк.
За його словами, на час відповідної заяви голови МВС Анатолія Могильова така інформація існувала, однак "вона була відпрацьована, і на сьогоднішній день підтвердження немає".
Ратушняк також зазначив, що під час акції 22 січня міліція не має наміру вживати силових заходів проти громадян, однак просить їх утриматися від правопорушень.
"Ми забезпечимо охорону правопорядку. Але якщо будуть виявлені факти порушень 22 числа, то ми їх будемо документувати", - сказав він.
Заступник міністра повідомив, що до участі в акції заявлено 60 тисяч громадян, однак за прогнозами міліції, їх буде близько 2,5 тисяч.
Як відомо, минулої п’ятниці, виступаючи у парламенті, Могильов заявив, що під час акцій 22 січня готується "кровопролиття".
Пізніше Ратушняк підтвердив цю ж інформацію.
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://bit.ly/hsilPS http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
20.01.11
Міліція Москви: українські книги треба спалити
Підполковник міліції сказав, що я дуже поволі читаю, що я безграмотна... Він мене штовхнув, я впала на підлогу, ударившись головою... Я навіть знепритомніла...
На запитання УНІАН відповіла директор Бібліотеки української літератури в Москві росіянка Наталія Шаріна.
Наталіє Григорівно, в бібліотеці відбулися три обшуки – вилучені системні блоки комп`ютерів, сервер і 50 книг. Ви б могли уточнити, які саме видання так зацікавили російських міліціонерів?
І ці видання досі на експертизі?
Ці книги запакували, записали їх назви в протоколі обшуку і вивезли. Причому в час, коли ці книги тільки діставали, багатьом виданням співробітники міліції відразу давали характеристику – мовляв, ця книга націоналістична, ця русофобська. Заявлялося взагалі, що всі ці книги треба спалити. Коли я поставила запитання, а чому ви на ці книги вішаєте ярлик, вони відповідали, що все буде передано на психолого-лінгвістичну експертизу.
Тобто ви хочете сказати, що міліціонери пропонували спалити ці книги до експертизи?
Вони про це заявляли. Річ у тому, що вже при першому обшуку було вчинено сильну психологічну дію.
Вони весь час кричали: «Швидше читайте, швидше виймайте!», «Якщо ви ці книги не дасте, ми складемо акт про те, що ви протидієте слідчим діям!» На що ми постійно наголошували, що виконаємо всі вимоги.
Більш того, хоча було семеро співробітників і двоє понятих, вони зажадали, щоб книги виймали наші співробітники. На моє зауваження – це, мовляв, ваші слідчі дії, ви, напевно, їх і повинні проводити, була відповідь: ви що хочете, щоб ми влаштували тут розгром і всі книги опинилися на підлозі?
Перелік вилученої літератури частково опублікований. Наступного дня до нас приїжджали представники посольства України в Москві і начальник управління культури, ми ці списки їм передали.
Претензії були спочатку до одного номера газети «Нація і держава» від 16 березня 2010 року – мовляв, там є стаття, яка вже пройшла психолого-лінгвістичну експертизу. У цьому списку «перевіреної» літератури були ще 4 книги. Проте ці книги по суті були вкрадені з бібліотеки. Одна з них числилася в читацькому формулярі Сокурова Сергія Анатолійовича, яку він не повертає вже 1,5 роки.
На запитання, яким чином правоохоронці одержали решту книг для експертизи, відповіді дано не було.
Розкажіть, що спонукало міліціонера в званні підполковника вдатися до фізичної дії проти вас?
Думаю, це запитання треба поставити йому самому. Наголошую, жодної необхідності чинити так не було.
Цей міліціонер не показав посвідчення, коли прибув в бібліотеку вперше, на відміну від інших міліціонерів. Він зайшов і почав кричати: «Міліція, ми проводитимемо слідчі дії». На що я, в своєму кабінеті, попросила його надати службове посвідчення. Він почав кричати, що викличе наряд міліції і вас взагалі упечуть на 15 діб і так далі. Проте інший співробітник протягнув мені ухвалу, яку я почала читати.
Коли я читала документ, цей підполковник підійшов до мене практично впритул і почав говорити, що я дуже поволі читаю, що я безграмотна. На моє повторне прохання показати посвідчення він зажадав спочатку пред`явити паспорт. Тримаючи в одній руці ухвалу, іншою дістала паспорт. У цей момент цей міліціонер на секунду розкрив своє службове посвідчення, сунув його в обличчя, і водночас спробував узяти щось з моїх рук. Причому було незрозуміло, хоче він забрати мій паспорт чи ухвалу. Коли я ховала паспорт в сумку, він, кремезний і дужий, штовхнув мене, мабуть, намагаючись забрати щось. Я впала на підлогу, вдарившись і об крісло, і об підлогу, і об системний блок комп`ютера. На якусь частку секунди я знепритомніла, тому що як я вставала, вже не пам`ятаю.
Потім наші співробітники розповіли, що я встала сама. Коли я встала, він вихопив цей папір і почав перед понятими і іншими працівниками міліції кричати: «Дивіться, що вона зробила, як вона поводиться з документом, дивіться, вона його пом`яла». Далі пролунали фрази про те, що мене треба відправити до психлікарні.
Пізніше мені вдалося прочитати цю ухвалу, де йшлося про вилучення блоку з сервера. Тут у присутності всіх я сказала, що ми ж жодного разу не чинили опір і навіщо, на якій підставі мене штовхнули.
Наші співробітники заступилися за мене, кажучи: «Що вона зробила, щоб застосовувати фізичну силу?»
Після цього я відразу подзвонила начальнику управління культури ЦАО міста Москви і викликала швидку допомогу.
Я вчора була у лікаря-травматолога, він оглянув забої і синці. Мені продовжили лікарняний лист до кінця цього тижня, і зараз мене спостерігає невролог.
А ви можете назвати прізвище міліціонера, який напав?
Оскільки лікарі лікарні подали в п`ятницю офіційне повідомлення про побої в міліційне зведення, наступного дня цим питанням займався наш дільничний. Мені б не хотілося називати це прізвище, щоб не випереджати події. Ми написали відповідну заяву в прокуратуру. Я перший раз потрапила в таку ситуацію і боюся зашкодити слідству.
Зараз в Україні ситуація з бібліотекою стала одним з чинників внутрішньої політики. Опозиційні партії вимагають доповіді голови МЗС України в парламенті і звільнення нашого посла Володимира Єльченка. Ви як безпосередній учасник цього процесу можете розповісти про внесок українських дипломатів в розв’язання цієї конфліктної ситуації?
Я хочу заявити, і не тільки від себе, а також від усіх співробітників бібліотеки і керівництва управління культури ЦАО міста Москви про величезну допомогу українських дипломатів.
22 грудня, тобто наступного дня після першого обшуку, мені подзвонили з посольства України в РФ, і радник-посланник Вячеслав Яцюк розпитав про той, що відбувається і попросив дозволу приїхати разом з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Росії Володимиром Єльченком. Ця зустріч відбулася наступного дня, 23 числа. Мені б хотілося висловити вдячність, тому що українська сторона однією з найперших, і тим більше на такому високому рівні, відвідала бібліотеку. Ми розмовляли більш як півтори години. У розмові брали участь посол України, начальник управління культури ЦАО міста Москви Ромуальд Крилов-Іодко і я. Йшлося про те, яким чином посольство може допомогти. І це при тому, що в даному випадку Бібліотека української літератури є державною установою міста Москви і повністю фінансується урядом російської столиці. В даному випадку щодо українських дипломатів, окрім слів подяки, я нічого не можу сказати.
Ще до нового року до нас приїхала радник з культури українського посольства Галина Степаненко з метою надати максимальне сприяння. Із самого початку і до сьогодні практично щодня українські дипломати у контакті з нами і цікавляться, як ідуть справи. Я вважаю, що посольство України в особі посла, радника-посланника Яцюка, радника по культурі Степаненко виконали і продовжують робити величезну роботу. Коли ми вийшли після новорічних свят, ми дізналися про велику кількість заяв, як з українського, так і російського боку з приводу нашої бібліотеки. Все це було б неможливо, наскільки я розумію, без зусиль цих людей.
Я бачу величезну зацікавленість представників українського посольства в тому, щоб врегулювати ситуацію і розібратися в тому, що відбувається.
Як ви вважаєте, чому 13 січня на підсумковій прес-конференції голова МЗС Росії Сергій Лавров заявив про важливість Бібліотеки української літератури для української діаспори, а рівно через добу, 14 січня пройшов третій обшук?
Я не можу говорити про свої припущення навіть внаслідок того, що я є директором державної установи культури. В даному випадку мені хотілося сказати про конкретні факти. Справді, зусилля, які роблять співробітники МЗСів як з одного боку, так і з іншою, дуже важливі. Не потрібно сумніватися в заявах такої людини, як Лавров. Найімовірніше, слідчі дії йдуть своїм шляхом, а робота дипломатів і всіх людей, які зацікавлені в нормалізації ситуації, - своїм. Припущу, що десь відбулася нестиковка.
Я б хотіла зазначити, що, хоча вони, слідчі, прийшли до нас 14 січня, ухвала про проведення обшуку датувалася 27 грудня минулого року. Виникає питання, чому вони не прийшли 27-го до нас? Вони були у нас 21 і 25 грудня. При тому, що 29 грудня я була вже на другому допиті, і в розмові із слідчим не було навіть мови про цю ухвалу про обшук. Тобто вже тоді ухвала про обшук була, але вона не було пущене в хід. Тоді до нас не було ніяких претензій – ми видали все, що від нас вимагали і жодним чином не протидіяли слідчим діям. Притому що під час другого обшуку була спроба підкинути речові докази, що зафіксовано в протоколі обшуку.
Зараз порушено справу за факту розповсюдження екстремістської літератури в бібліотеці. Ви можете розповісти, хто конкретно проходить у цій справі?
Досі, незважаючи на клопотання адвоката, на те, що я теж про це говорила і на першому, і на другому допиті, ухвали про порушення кримінальної справи ніхто з нас не бачив. На клопотання адвоката показати ухвалу, на підставі чого було порушено кримінальну справу за статтею 282 КК РФ, частина перша, надійшла письмова відмова. На друге клопотання позитивної відповіді теж немає.
В ухвалі на обшук, яку нам дали тільки прочитати, йдеться про те, що порушено кримінальну справу щодо невстановлених осіб, які на території Бібліотеки української літератури поширювали екстремістську літературу.
Перший обшук пройшов 21 грудня, але ще 18 грудня у ряді російських ЗМІ з посиланням на правоохоронні органи з`явилася інформація про те, що порушено кримінальну справу проти Бібліотеки української літератури, де виготовлялися і поширювалися листівки екстремістського змісту.
20 грудня я особисто дзвонила до московської прокуратури і повідомила, що ця інформація не відповідає дійсності, а також просила уточнити, чи справді порушено кримінальну справу. Мене перенаправили до слідчого комітету, де я поставила питання, як спростувати такі повідомлення в ЗМІ. На підставі спілкування із співробітниками слідчого комітету і прокуратури ми дали спростування в деяких ЗМІ.
А наступного дня 21 грудня о 12.00 у нас почався перший обшук. Тільки тоді ми дізналися, що кримінальну справу все-таки порушено. На моє запитання, чому нас звинувачують у співорганізації конфлікту, який стався в Москві (у грудні), відповідей ми не одержали – тільки усмішки і цинічні вислови.
Причому в ухвалі йшлося про русофобську і антиросійську літературу, тобто про 5 видань, про які я говорила вище.
Виходить, що Бібліотеку української літератури хочуть зробити крайньою за етнічні конфлікти, які прокотилися по РФ наприкінці минулого року?
Я не можу говорити про це, тому що фактів, які підтверджують це, немає. Можна вибудовувати різні логічні ланцюжки, але прямих доказів у нас немає. Зараз правоохоронці відмовляються від інформації про виготовлення листівок. Довести щось дуже складно. Ми консультувалися з цього приводу, і нам пропонували подати на ці ЗМІ до суду, але події так розгорнулися навколо самої бібліотеки, що зараз нам не до цього. Ми робимо все, щоб врятувати бібліотеку і не допустити її закриття. Ми всіляко сприяємо слідству, щоб спокійно розібратися. Незважаючи на всі претензії, які у нас є до правоохоронних органів.
Як ви думаєте, чому в принципі виникла така ситуація з бібліотекою? Тут замішана велика політика чи це боротьба за приміщення площею 627 кв. метрів або щось інше?
Будівлю я б одразу виключила. Наша бібліотека має добрі приміщення, але вона далеко не єдина в центральній частині Москви.
Я можу як громадянка Російської Федерації сказати, що, найімовірніше, це серія збігів. Після заворушень на Манежній площі наш президент, природно, заявив, що найголовніше – це боротьба з націоналізмом і екстремізмом.
Не хочеться вірити у те, що правоохоронні органи, не маючи ніяких підстав, прийшли до нас. Мені здається, що це чисто провокаційні дії. Ймовірно, що це просто донос. Це міг зробити той, хто не розуміє, як працює бібліотека. Ми працюємо у суворій відповідності до закону «Про бібліотечну справу», який у ряді моментів перетинається із законом «Про протидію екстремістській діяльності».
Згідно з цим законом, Мін’юсту Росії доручено вести список екстремістських матеріалів...
Я дуже уважно подивилася судову практику відносно бібліотек і цього закону по боротьбі з екстремізмом. На сьогодні в Росії є два випадки, коли проти бібліотек у Воронезькій і Костромській області задіювався цей закон. До цих бібліотек судом робилося розпорядження, про те, що у фондах є книги, які зазначені у федеральному списку, тому прохання ці книги вилучити.
У лютому минулого року в Москві проходив круглий стіл за участю співробітників генпрокуратури і членів російської бібліотечної асоціації. Тоді представник генпрокуратури говорив тільки про адміністративну відповідальність, якщо книги, що потрапили в список екстремістської літератури, вчасно не вилучаються з бібліотеки. Причому перший раз попередження, а потім - штраф. Це вся судова практика, яка на сьогоднішній день існує в Росії.
Причому психолого-лінгвістична експертиза, очевидно, також повинна проводитися кілька разів. Для одного фахівця одне видання може бути націоналістичним, а для іншого – про історію певного періоду в Україні.
У деяких коментарях можна почути, що Бібліотека української літератури – це «розсадник бандерівщини в центрі Москви». Як би ви прокоментували такі заяви?
Хай такі слова залишаються на совісті людей, які це заявляють. Це – не професійні коментарі або думки, які робляться без опори на факти і докази.
У цій ситуації треба спиратися на закон, і ми працюємо відповідно до закону. Окрім цього, ми керуємося найголовнішим законом Росії – Конституцією.
Розкажіть, як книжки потрапляють на полиці бібліотеки?
Існує думка, що в бібліотеку можна купити все, що захочеш. Це не так, оскільки є чітка нормативно-правова база, згідно з якою співробітники бібліотеки можуть купити ту чи іншу літературу. Перш за все, ми купуємо так звані «обов`язкові примірники». Наприклад, в Україні видано енну кількість найменувань книжок різними видавництвами, занесеними в державний реєстр. Ми дивимося, скільки книг вийшло в Україні на різні теми (починаючи від сільського господарства, закінчуючи художньою літературою). Обов`язок бібліотеки купити якомога більше обов`язкових примірників тих найменувань, які вийшли, в нашому випадку в Україні. Фонди бібліотеки повинні якомога повніше відображати видавничу діяльність України. Адже бібліотека створена для задоволення потреб українців, які живуть на території РФ. Наприклад, вже вийшло 20 книжок української письменниці Марії Матіос, і читачі запитують, чому у нас є тільки одна. Це стосується художньої літератури. Таким самим чином ми поповнюємо книжки з історії і інших тем.
Окрім цього, часто нам книжки дарують. За час, коли я працюю, ми одержували книжки від державних, освітніх і видавничих структур України, від делегацій письменників, які до нас приїздять. Причому, найчастіше вони дарують саме свої книжки. Усе це оформлюється відповідними актами, бухгалтерія ставить їх на баланс, і лише після цього книжка може потрапити на книжкову полицю бібліотеки.
Іншими словами, бібліотека не має права купувати літературу, зокрема періодику, яка не видається офіційно. Крім цього, не потрібно забувати, що книжки з України проходять дві митниці. Також оголошується тендер на закупівлю відповідно до законодавства уряду Москви. І вся ця інформація у відкритому доступі – будь-яка людина може подивитися, яку літературу ми хочемо купити. І списки на 2011 рік вже вивішені.
Скажіть, скільки читачів у бібліотеки?
Тільки у Москві українська діаспора перевищує 300 тисяч осіб. Щоб ця бібліотека була відкрита, в 1989 році перші листи писав вже, на жаль, покійний двічі Герой Радянського Союзу космонавт Павло Попович.
Також ініціатором відкриття бібліотеки була українська молодь, яка вчилась у вузах Москви. Тобто велика кількість людей офіційно зверталися до влади з проханням відкрити бібліотеку. Після листа Поповича менш ніж за два місяці вже була відповідь з Московської ради, де було запропоновано кілька адрес російських бібліотек для розміщення спочатку відділу української літератури. Пізніше, ухвалою від 19 грудня 2000 року, була створена окрема Бібліотека української літератури. За всім цим стоїть праця великої кількості людей, і не треба про це забувати. Усі ці люди здійснювали своє конституційне право на доступ до інформації.
Більш того, в тому ж законі «Про бібліотечну справу» йдеться про так звані національні фонди, яким є фонд нашої бібліотеки. Там записано, що громадяни різних національностей, які проживають на території РФ, мають право на отримання інформації, що стосується того чи іншого етносу. Власне, вимоги громадян РФ українського походження і були втілені в Бібліотеці української літератури.
За підсумками минулого року в бібліотеці було майже 25 тисяч відвідувань. На жаль, через усі ці події ми не змогли скласти річний звіт. Я вже не кажу про два наші сайти і про відділ історії української книги, створений 2008 року. Співробітники цього відділу – визнані вчені, відомі в слов`янському світі. Ми проводимо не тільки наукові дослідження, а й видаємо власні наукові роботи, які представляються на найбільших конференціях в світі.
Окрім цього, щороку співробітники відділу історії української книги беру участь в 16-17 міжнародних семінарах, велика частина з яких проходить в Україні, де ми представляємо свої наукові дослідження.
Не слід забувати про те, що ми маємо в своєму розпорядженні унікальний фонд рідкісних книг, що вийшли починаючи з кінця XIX століття. Більш того, всі ці дослідження спрямовані на історію української книги. Підтвердженням нашої серйозної наукової роботи є великий грант, який в 2009 році нам видав Фонд «Русский мир». Ці кошти ми направили на зміцнення українсько-російського гуманітарного діалогу.
Було проведено три конференції за участю більш як сорока українських науковців і такої ж кількості науковців з Росії.
У процесі конференцій, ці науковці активно знайомилися з фондом бібліотеки. І хотіла б відповідально заявити, що з боку росіян ніколи не чула жодного зауваження щодо того, що ж у вас там стоїть на книжкових полицях. Ні про антиросійську, ні про русофобську літературу не йшлося. Це дуже важливо.
Окрім цього, за час моєї роботи не було жодної претензії (усної або письмової) з боку читачів.
Причому читачі приходять до нас дуже різні, і не всі з них мають українське коріння.
Розмовляв Роман Цимбалюк, власкор УНІАН у Росії
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://bit.ly/f2ig6c http://www.unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
19.01.11
Андрухович: 22 січня - для влади поле чергового експерименту із теорії та практики залякування?
Про це він заявив у коментарі сайту «Політична думка».
За словами Ю.АНДРУХОВИЧА, вчорашня акція протесту підприємців проти політичних репресій біля Адміністрації Президента України відбулась без інцидентів, бо влада злякалася.
«У владного переляку очі були завеликі. Влада, однак, своїми діями - і попередніми, й особливо останніми - сама загнала себе в ситуацію, коли їй залишається боятися. І, звичайно ж, наганяти страх на своїх опонентів. Що більше страху влада нажене, то більше й сама боїться. Тут існує пряма пропорційність», - вважає письменник.
Коментуючи заяву міністра внутрішніх справ Анатолія МОГИЛЬОВА про можливі кровопролиття під час мітингу опозиції в День Соборності України, Ю.АНДРУХОВИЧ сказав, що це «гра нервів» з боку влади.
«Усілякі заяви про "кровопролиття" є, на мій погляд, проявом цієї гри нервів з боку влади. Звичайно ж, від усього цього робиться, м`яко кажучи, досить незатишно. Бо справді незатишно жити у країні, в яку повернувся страх. Його тут уже років 20 як не було. Маю все ж велику надію на те, що мирне зібрання громадян з нагоди Дня Соборності 22 січня не стане для влади полем чергового експерименту із теорії та практики залякування», - сказав Ю.АНДРУХОВИЧ.
Професор політології Рутгерського університету (США) Олександр МОТИЛЬ також вважає, що, прогнозуючи кровопролиття під час мітингу 22 січня, в День Соборності, коли плануються акції протесту на захист прав і свобод в Україні за участі опозиції та учасників податкового Майдану, Міністерство внутрішніх справ України хоче передовсім налякати учасників мітингу.
За його словами, такі заяви робляться для того, аби створити привід для можливої провокації з боку самого МВС.
Експерт також переконаний, що це робиться для того, щоб «створити виправдання для можливого застосування насильства нібито для «запобігання» кровопролиття».
Як повідомляв УНІАН, 14 січня під час Години питань до уряду у Верховній Раді А.МОГИЛЬОВ заявив, що в МВС мають інформацію про те, що 22 січня в Києві планується «кровопролиття». Міністр наголосив, що всі порушення фіксуватимуться, а винні відповідатимуть перед законом.
Колишній прем`єр-міністр України, лідер партії “Батьківщина” Юлія ТИМОШЕНКО також назвала провокацією влади заяву А.МОГИЛЬОВА про можливість кровопролиття під час святкування Дня Соборності. За її словами, такі заяви робляться з метою налякати людей, щоб вони не прийшли на святкування Дня Соборності.
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://bit.ly/g2MrVi http://www.unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
Щодо кримінальних справ проти учасників Майдану-2
Ще тільки розпочався "Підприємницький Майдан", а Шевченківське райуправління столичної міліції 23 листопада порушило кримінальну справу по 293-й статті Кримінального кодексу – за фактом групового порушення громадського порядку 22 листопада: перекриття руху автотранспорту на Хрещатику.
Обвинувачення в цій справі поки що жодній особі не пред'явлено.
Але, як заявив міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов із трибуни парламенту 14 січня, особи, які вчинили цей злочин, відомі, і зараз відносно них проводиться слідство. Він також підкреслив, що відповідальність за скоєний злочин несуть керівники чотирьох громадських організацій, які виступили організаторами акції.
Могильов також зазначив, що ініціатори акції не повідомляли про встановлення наметів, але попри це "у гранітне покриття Майдану Незалежності вбили більше сотні металевих кілків, дослівно – 132. Будь-якому свідомому громадянину зрозуміло, що це також злочин, це пошкодження чужого майна. Тобто організатори не вжили достатніх заходів щодо припинення правопорушень, а сприяли їх первинному скоєнню під час проведення акції".
За цим фактом 3 грудня порушено кримінальну справу за частиною 2 28-ї статті, частиною 1 194-ї статті ККУ. 23 грудня було затримано Ігоря Гаркавенка, 25 грудня – Олександра Мандича, яким пред'явили обвинувачення в скоєнні цього злочину.
Гаркавенку суд обрав запобіжний захід у вигляді утримання під вартою, а Мандича 28 грудня звільнили під підписку про невиїзд.
23-м грудня датується постанова про порушення кримінальної справи проти Сергія Мельниченка, але вона не поки що не пред'явлена, оскільки він був у лікарні, а потім поїхав на новорічні канікули з Києва.
6 січня порушили таку ж кримінальну справу проти Олега Ахтирського, а 14 січня – проти Романа Федчука, в обох узято підписку про невиїзд.
В Інтернеті також повідомлялося про причетність до цієї справи Олексія Заплаткіна та Віталія Грузинова. Прес-секретар ГУМВС у Києві Володимир Поліщук повідомив, що вони не є підозрюваними, а можуть бути просто свідками. Але саме про них міністр внутрішніх справ сказав, що вони знаходяться в розшуку.
З однієї постанови про порушення кримінальної справи проти особи до іншої переходить сакраментальна фраза: такі-то й такі-то, які "діяли за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, умисно пошкодили гранітне покриття Майдану".
Тільки-от перелік "таких-то" – збільшується.
У постанові, пред'явленій Гаркавенку, такі-то – це Гаркавенко, Заплаткін і Грузинов. А в постанові про порушення справи відносно Федчука – уже всі 7 названих вище людей.
Тільки проблема полягає в тому, що Гаркавенко, як стверджує його адвокат Олег Левицький, геть не знає, хто такі Заплаткін, Грузинов і Мандич, він із ними просто незнайомий.
Заплаткіна й Грузинова взагалі ніхто з учасників Майдану не знає, не може їх ідентифікувати, і не має їх контактів. Прямо фантоми якісь!
Вочевидь, незнайомі один з одним особи – не могли дійти "попередньої змови", і тому друга частина 28-ї статті КК не може бути застосована.
Маловірогідне також, що Гаркавенко, Мандич, Заплаткін і Грузинов вмонтовувати кілки в гранітне покриття Майдану.
По-перше, вони не були ані організаторами, ані членами якихось об'єднань громадян чи професійних спілок, ані помітними активістами. Не пам'ятають про їхню участь у якихось акціях протесту. Лише Мандича окремі мешканці наметового містечка згадують як такого, що ночував там один чи два рази.
Гаркавенко ж приходив туди один чи два рази й висловлював свою незгоду із протестувальниками.
По-друге, усі знають, що намети встановлювали народні депутати України вночі з 23 на 24 листопада. Невідомо це тільки слідчим, які пишуть про "невстановлених досудовим слідством осіб".
Із цієї ж причини обвинувачення в монтуванні кілків у покриття Майдану справжніх учасників акції – Васильченка, Федчука, Ахтирського – дуже сумнівні.
Чому ж міліція порушила кримінальну справу проти чотирьох випадкових людей, які взагалі до Майдану-2 майже не причетні?
Як на мене, відповідь на це питання проста – усі четверо раніше судимі.
І кожен може побачити, як міністр внутрішніх справ, виступаючи у Верховній Раді, перераховує їхні минулі гріхи. Мовляв, отаке воно, "обличчя протесту" – суто кримінальне.
А виходить усе навпаки: кримінальна справа ця – вигадана.
Невже в МВС вважають, що цього ніхто не розуміє? Краще би закрили її, не соромилися на весь світ.
Повернемося до другої кримінальної справи – за 293-ю статтею.
Безперечно, перекривати рух автотранспорту – це погано. Але хто ж відповідальний за це? У заявці на проведення акції протесту організатори вказали кількість учасників – 100 тисяч. Цілком доречно було припустити, що за такої кількості людей на Майдані Незалежності рух автотранспорту на Хрещатику буде неможливим, і закрити його бодай на перші години акції.
Чому ж МВС не зробило цього?
Крім того, взагалі немає підстав стверджувати, що перекриття руху транспорту було навмисним, а не стало наслідком скупчення великої кількості людей і погано організованих дій міліції.
Взагалі, хіба повинні нести відповідальність, та ще й кримінальну, учасники підприємницького Майдану, яких змусили до крайніх дій?
Їх поставили в умови, коли вони втрачали можливість вільно працювати. Це й привело їх на Майдан.
Як на мене, моральну відповідальність за цей конфлікт несуть автори Податкового кодексу, які наполягали на ухваленні неприйнятних норм і відмовлялися від обговорення проекту з підприємцями.
А тому кримінальні справи проти учасників Майдану-2 – аморальні!
До того ж, вони є просто безглуздими після того, як президент та прем'єр погодилися з вимогами підприємців.
МВС фактично не хоче це визнавати, продовжуючи слідство, розширюючи коло обвинувачених. Тим самим воно провокує людей на нові протести.
Пора вже припинити цю кампанію залякування!
Євген Захаров
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://bit.ly/fGJcPo http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
Підписатися на:
Дописи (Atom)