Деякі російські чиновники найнеймовірнішим чином раптом увірували в те, що український істеблішмент нарешті змінить свою позицію і відмовиться від претензій на радянську власність, золото і алмази, причому, " найближчим часом".
Про це заявив управсправами президента РФ Володимир Кожин. На його думку, цьому сприяє сталий дружній клімат міждержавних відносин. А зволікання проблемою призводить до того, що "стоїть будівля, і вона числиться за країною, якої немає, - за Радянським Союзом". Хоча ще рік тому той же Кожин нарікав, що питання про борги і активи "перетворилося на таку жуйку впродовж стількох років, і кінця цьому немає" унаслідок деструктивної позиції Києва.
Реакція української сторони не змусила себе довго чекати: Віктор Янукович "зрізав" на корені російську пропозицію про розділ радянської власності, твердо заявивши, що "ми не бачимо на сьогоднішній день рішення. Ми ніколи не визнаємо цього. Ми вважаємо, що його (майно) треба розділити між країнами. А як це зробити, механізму поки не знайдено". За словами Януковича, дане питання він з Медвєдєвим не обговорював.
З точки зору закону, позиція українського глави бездоганна: Україна не відмовлялася ні від своєї частини боргу, ні від тієї, що вважається їй після розпаду СРСР частини активів. За документами 1991 року частка України (по питомій вазі у всесоюзному ВВП за останню п'ятирічку, населенню, експорту і імпорту) складала 16,37% боргів і активів СРСР. А угода про так званий "нульовий варіант" (відмова від боргових зобов'язань і майнових претензій), прийнята всіма колишніми радянськими республіками в 1994 році досі не ратифікована Верховною Радою України.
Навпаки, український парламент прийняв постанову, якою зобов'язав уряд вести подальші переговори з Російською Федерацією про проведення повної інвентаризації і розподіл власності СРСР. Як розповів "Главреду" екс-міністр закордонних справ Геннадій Удовенко, колишній прем'єр-міністр України Віталій Масол, підписавши угоду про "нульовий варіант" в кабінеті у російського візаві Віктора Черномирдіна, порушив дані йому директиви, а пізніше президент Кучма фактично дезавуював це "розділення".
З 36 об'єктів, запропонованих РФ Україні для розміщення її посольств, 30 з них були в тих країнах, з якими не мала наміру відкривати посольства. Тому, не сподіваючись на швидке вирішення питання, Україна пішла шляхом будівництва своїх будівель для дипмісій, відмовившись від претензій на свою частку в шикарних палацах, які будував СРСР в тих країнах, де хотів закріпитися. Лише у Римі вілла де Боргезе займає двадцять чотири гектари садово-паркової архітектури. Плюс інфраструктура у всіх найбільших аеропортах світу, портах, військові бази на Кубі, в Африці, Афганістані і у В'єтнамі, закордонні радянські банки (Московський, Народний, Міжнародний інвестиційний) і культурні центри.
Цікаво, що певності, скільки Україна може отримати і скільки повинна повернути, за 20 років не додалося. Є лише дві цифри: нашій країні належить шоста частина всіх зарубіжних активів СРСР, діамантового, золотого фондів, кредитів третім країнам.
А на початку квітня міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров підтвердив, що українська частка боргу, який виплатила російська сторона, склала близько $14 млрд.
Проте українське керівництво відмовляється довіряти офіційним даним російської сторони, яка оцінила радянську закордонну власність за балансовою вартістю в 3,5 млрд. рублів (станом на 1991 рік), і вимагає підтвердити цю оцінку міжнародним аудитом. За словами екс-глави МЗС Анатолія Зленка, лише золотий фонд на момент розпаду СРСР складав 240 тонн. Відповідно частка України в ньому - 39,2 тонн. Опозиція оцінює активи СРСР за кордоном в $300-400 млрд. На думку лідера УНП Юрія Костенка, одні лише борги колишнього Сбербанку СРСР українським громадянам можуть складати за нинішнім валютному курсом до $100 млрд. "Ми нічого не винні, нам винні", - наполягає Удовенко, додаючи, що згода української влади на "нульовий варіант" виглядатиме як зрада національних інтересів.
Крім того, відзначив дипломат, офіційний Київ жодного разу не скористався історико-правовим аргументом: Україна не створила проблеми РФ, коли та автоматично успадкувала від СРСР членство в Радбезі ООН, а могла б. Українські дипломати, які пропрацювали за радянських часів у структурах ООН, не отримали ні копійки з тих пенсійних сум, які вони внесли до радянської казни згідно з чинним тоді законодавством.
Хоча наводити лад в документах доведеться, нарікає Удовенко, відзначаючи, що на початковому етапі, коли ще був сильний "радянський синдром" потурання вказівкам МЗС, документи щодо закордонної власності, довідки з посольств "осіли" в різних відомствах - частково в МЗС, частково в Мінфіні.
Для тих, хто вважає, ніби відносини двох країн дійшли до точки замерзання, у тому числі і з питання розділення власності колишнього СРСР, при Ющенку і Путіну, Удовенко провів невеликий лікнеп, нагадавши історію при перебуванні свого керівництва МЗС (1994-1998 рр.). Через будівлю СРСР при ООН спор з Росією ледве не дійшов до Нью-Йоркського суду. Оформлено його було на трьох осіб - постійних представників при ООН СРСР, України і Білорусі. Проте в цій 14-поверховій будівлі Україна займала один поверх, а Удовенко не мав права користуватися ліфтом, який був відведений виключно для Євгенія Примакова.
Незважаючи на 100% шансів України відстояти в суді третину будівлі, конфлікт удалося погасити шляхом переговорів. Хоча, як розповів Удовенко, росіяни довго не могли повірити, що Україна подасть на них до суду. Врешті-решт, проблему врегулювали "не згідно із законом, але за поняттями", відбувся жартами дипломат.
Ще раз голосно тема власності колишнього СРСР "вистрілила" в 2009 році. Тоді газета "Дзеркало тижня", посилаючись на власні джерела, повідомила, що Мінфін РФ пообіцяв Києву $5 млрд. кредиту на пільгових умовах в обмін на ратифікацію угоди про так званий "нульовий варіант", а також низку інших поступок. Проте справа нічим не закінчилася. Сама Тимошенко категорично спростовувала інформацію про подібні переговори.
Перевантаження не допомогло?
На думку директора Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень Сергія Толстова, торг з приводу колишньої власності СРСР ведеться сторонами на підставі дуже приблизних даних.
"Сьогодні Україна може порушувати питання лише щодо тих об'єктів, на яких накладений мораторій на переоформлення права власності на користь РФ. Питання полягає у встановленні їх нинішньої вартості, яка може і не скласти $14 млрд." - відзначив він "Главреду".
На нереалістичності вимоги про аудит наполягав раніше в коментарях ЗМІ і радник-посланець посольства Російської Федерації в Україні Всеволод Лоскутов: "Ніхто не погодиться проводити міжнародний аудит в сімдесяти восьми країнах світу. Для цього необхідні гроші - на початку дев'яностих це коштувало $200 млн. Україна ніколи не пропонувала хоч би частково сплатити цю процедуру. Сама власність вже не раз переходила з рук в руки, і простежити це неможливо".
При цьому опитані експерти "Главредом" сходяться в одному: чекати великих змін у вирішенні цієї проблеми не варто. По-перше, вона не зачіпає інтереси "донецьких" фінансово-промислових груп, Януковичу немає потреби створювати нове вогнище нервозності в парламенті, а для Росії невирішеність цього питання не створює безпосередньої загрози національним інтересам (хоча і створює "головний біль"), відзначив "Главреду" директор Центру вивчення проблем громадянського суспільства Віталій Кулик. Між золотом колишнього СРСР і золотом українського гетьмана Павла Полуботка (за легендою воно нібито зберігається в Англійському банку - "Главред") є багато спільного, іронізує експерт, - всі вірять, що воно десь є, нема лише нащадка, який міг би його отримати.
Єдиний варіант, що залишився, на думку Толстова і Кулика, - це включити питання про "нульовий варіант" у великий пакет стратегічних домовленостей, і використовувати його для отримання поступок в тих сегментах, які цікавлять Україну.
Зовнішньополітичне відомство України не перетворюватиме це питання на проблему двосторонніх відносин, заявив "Главреду" директор департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин. Хоча росіяни всі роки порушують це питання, і позиція їх незмінно зводиться до того, що раз РФ погасила всі борги, давайте закриємо це питання.
"МЗС України тримає це питання на контролі з російською стороною. Ми враховуємо побажання щодо справедливішого розділення майна СРСР і усвідомлюємо, що є воля Верховної Ради не ратифікувати цю угоду. У зв'язку з цим, Україна має всі підстави розраховувати на певну частку за кордоном, що передбачає можливості для якіснішого розвитку, в першу чергу мережі закордонних дипломатичних представництв РФ. Тому, МЗС прямо зацікавлений в вирішенні цього питання. Проте, українська сторона була здивована, коли російська сторона поставила питання, що Україна нібито повинна передати їй якісь об'єкти", - озвучив Волошин позицію українського зовнішньополітичного відомства.
Раніше, напередодні візиту Дмитра Медвєдєва до Києва міністр закордонних справ України, Костянтин Грищенко під час зустрічі з депутатами підкреслив, що Україна обговорює з РФ питання про повернення вкладів часів СРСР, а також питання про право власності на закордонні об'єкти, що ще раз підтверджує пошук українськими дипломатами компенсаційних механізмів.
"У деяких столицях ми заблокували перереєстрацію власності з Радянського Союзу на Російську Федерацію", - відзначив Грищенко. Зокрема, процес переоформлення нерухомого майна колишнього СРСР був ускладнений через блокуючу ноту України в Австрії, Бельгії, Німеччині, Індонезії, Ірландії, Люксембургу, Польщі, Португалії, Румунії, Франції, Швейцарії, В'єтнамі, Ірані і багатьох інших країнах.
В свою чергу, Росія добилася визнання себе повною правонаступницею майна СРСР лише Болгарією, Угорщиною, Ісландією, Фінляндією і Швецією.
Схоже, що для себе українська влада в цьому питанні вже давно все вирішила - "поспішати повільно". А там, років через тридцять, як свідчить анекдот про пригоди Ходжі Насреддіна, або емір помре, або віслюк здохне.
статті про українську політику і не тільки
