“Приймальні комісії не оприлюднюють коригованих списків, а зараховують до вузів тих, хто попередньо приніс оригінали документів”... “Вузи по-своєму трактують умови прийому й документів уже не приймають”...
Вступна кампанія 2010 вийшла на фінішну пряму. Але попереду найголовніше – побачити своє прізвище в омріяному списку вступників обраного вишу й пірнути в бурхливе студентське життя.
Проте через нерозуміння з боку приймальних комісій процедури зарахування, багато цьогорічних вступників можуть залишитися за бортом корабля вищої освіти або отримувати не бажану спеціальність, а ту, де були вільні місця.
Згідно з умовами прийому списки рекомендованих до зарахування на місця державного замовлення оприлюднюються не пізніш як 6 серпня. Згодом абітурієнти, що потрапили до списку, мають п’ять календарних днів, аби визначитися та принести оригінали документів до вишу. Якщо абітурієнт не виконав вимогу, список рекомендованих корегується й оприлюднюється повторно. Тож абітурієнти, які не потрапили з першого разу в список, але мають пристойні бали, повинні бути рекомендовані за другою чергою за рейтингом. Як і перша група, їм надається теж п’ять днів, щоб встигли привезти документи.
У наказі Міносвіти № 735 від 23 липня 2010 року “Зміни до Умов прийому до вищих навчальних закладів України” чітко прописано, що “зарахування вступників на основі базової та повної загальної середньої освіти на денну форму навчання за державним замовленням здійснюється не пізніше 15 серпня, за кошти фізичних та юридичних осіб – після зарахування на місця державного замовлення відповідного напряму (спеціальності), але не пізніше 25 серпня”.
Але на практиці вийшло трохи інакше.
– Учора мали з’явитися кориговані списки, аби нові абітурієнти мали п’ять днів, щоб донести документи й дозаповнити держзамовлення. Але що роблять приймальні комісії у багатьох вузах? Вони не оприлюднюють жодного коригованого списку, а зараховують тих, хто попередньо приніс оригінали документів, – розповідає голова правління громадянської мережі “Опора” Ольга Айвазовська. – Нам телефонують люди й розповідають: ось, мовляв, я стояв одразу після риски рекомендованих. Мені дзвонять з приймальної комісії і кажуть – якщо сьогодні не донесеш оригінали, то ми зарахуємо інших осіб, у нас уже лежить пакет готових документів. А я просто фізично не встигаю доїхати.
Але такий дзвінок з приймальної комісії – це вже велике щастя. Адже обдзвонюють потенційних студентів далеко не всі виші. Зазвичай на факультетах, які користуються найбільшою популярністю, панує тиша, телефонують там “своїм” людям. А претендентів “за рискою” запевняють, що в них немає шансів.
– Ми вступали до Східноукраїнського національного університету імені Даля на декілька спеціальностей. Але донька мріяла навчатися саме на маркетингу, – розповідає мати абітурієнтки пані Наталя з Луганщини. – Проте в попередній рекомендований список на маркетинг ми не потрапили – не вистачало декілька балів. А телефонують з факультету екології, кажуть, ви пройшли на бюджет, приносьте оригінали. І в приймальній комісії нас запевняють, що на бюджет на маркетинг ми не пройдемо. В останній день 10 серпня о 15.00 ми понесли оригінали документів на екологію. А зранку наступного дня з’ясовується, що діти з нижчими балами, ніж у нас, проходять на бюджет на маркетинг, а ми залишаємося за бортом. Якщо б ці рейтинги міняли щогодини чи хоча б кожні три години, ми б бачили, що потрапляємо, а їх останні дні взагалі не міняли. Ми були повністю дезінформовані.
Спостерігач “Опори” в Луганську Олексій Кормілецький запевняє, що в усіх вузах Луганщини порядок формування та коригування списків абітурієнтів, рекомендованих до зарахування на бюджет, не дотримувався, і вже 11 серпня всі вузи відмовлялися приймати оригінали документів.
Така ситуація спостерігається по всій Україні – від Луганська до Львова.
– Учора Національний університет ім. Франка і Львівська політехніка закінчили прийом оригіналів документів. Вони просто між усіма абітурієнтами, які подали оригінали документів, провели конкурс на державні місця, – розповідає спостерігач “Опори” у Львові Назар Матківський. – Є люди, які скаржаться, що треба було на п’ять днів продовжити прийом оригіналів. Але вузи по-своєму трактують умови прийому і документів уже не приймають.
В “Опорі” стверджують, що цими днями їхній телефон просто розривався від дзвінків абітурієнтів, котрі очікували побачити себе в коригованих списках, проте, прийшовши до приймальної комісії, вони побачили, що на їхні місця вже зарахували абітурієнтів з нижчими балами.
А в листі-роз’ясненні Міносвіти, який вузи, щоправда, отримали тільки 10 серпня, чітко зазначено: “Не допускається зарахування осіб з нижньої частини списку лише тому, що вони вже подали оригінали документів”.
– По суті вузи порушили процедуру вступної кампанії, – каже Айвазовська. – Це зловживання. Виходить, хто перший прибіг, той і став студентом.
Тож прозорість зарахування можна легко піддати сумніву. Приміром, абітурієнт подавав документи у п’ять вишів і пройшов за рейтингами в чотирьох із них. Звісно, він обрав один, а на решті факультетів його місце звільнилося. І якщо це буде якийсь престижний юридичний факультет чи банківська справа, то, звісно, бажаючих “за рискою” потрапити на омріяну спеціальність – хоч відбавляй. Але ж є “потрібні” діти, яких треба зарахувати, незважаючи на бали. Тому обдзвонювати кандидатів на це місце з доволі високими балами немає резону. “Конкурентів” краще перевести на інші спеціальності, які не користуються попитом, і паралельно виконати держзамовлення. Факти корупції можливі. Але їх важко довести...
Утім, приймальні комісії та ректори переконані, що діють правильно й у відповідності до наказів міністерства.
– В умовах прийому чіткий порядок – протягом п’яти днів абітурієнти “над рискою” рейтингу мали подати оригінали, – розповідає проректор Донецького національного університету Олександр Мазнєв.
– Прописано, що ті, хто виконав правила й приніс оригінал, зараховуються. Потім приймальна комісія відкликає рекомендації тих, хто не приніс оригінали, і видає рекомендації тим, хто їх приніс. Тобто одні діти принесли оригінали, виконали умови міністерства, а решта – не виконали.
Ми ж не знаємо, чому не принесли: загубили чи обрали інший вуз. І ми не повинні чекати 10 чи 15 днів. У кого немає оригіналів – для нас вони не існують, ми з ними не працюємо, вони не наші клієнти. У Донецькому національному все відбувається згідно з умовами прийому. Так і напишіть...
Уже 11 серпня держзамовлення в ДНУ виконали практично за всіма спеціальностями. Тільки фізиків не змогли набрати.
– Вступна кампанія-2010 показала, що абітурієнти самі не знають, ким вони хочуть стати, а вузи були орієнтовані на формування в короткі строки списку студентів й не брали особливо до уваги рівень знань абітурієнтів, – переконаний координатор громадської ініціативи «Студентський захист» Андрій Черних. – У результаті – провідні вузи навчатимуть абітурієнтів з низьким рівнем підготовки, а діти з більш високими балами чекатимуть на нову вступну кампанію...
Анна Ященко
статті про українську політику і не тільки
Показ дописів із міткою Вступна кампанія-2010. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Вступна кампанія-2010. Показати всі дописи
12.08.10
Контроль над вишами дає Табачнику вихід на передвиборчі ресурси
Вступна кампанія 2010 досягла свого апогею. Майбутні студенти завмерли у тривожному очікуванні, приймальні комісії ВНЗ ще затверджують списки зарахованих. Якщо минулорічної вступної кампанії проблемою номер один були пільговики, то цьогоріч – величезні черги у приймальні комісії. В перспективі з чергами обіцяють боротися за допомогою Інтернету. Та якщо цього року абітурієнти вступали за результатами ЗНО, хоча його вага вже була зменшена шляхом додавання середнього балу атестату, то вже у наступному обов’язкове тестування може канути в Літу. Адже у проекті закону «Про вищу освіту», підготовленому в Міносвіти, йдеться про повернення вступних іспитів.
Про перебіг вступної кампанії 2010 і освітній вектор нинішнього керівництва МОН ми запитали у народного депутата від “Єдиного центру”, голови підкомітету з питань базової освіти профільного комітету ВР Лесі Оробець.
Громадянська мережа «Опора» зафіксувала різноманітні порушення під час зарахування вступників.
За їхньою інформацією, перші місця у провідних вишах країни іноді посідають вступники з «липовими» довідками переможців Всеукраїнських олімпіад чи МАН. У керівництві ВНЗ такі обвинувачення заперечують. Як на Вашу думку, наскільки прозорим є зарахування вступників сьогодні у виші?
Прозорість вступу прямо пропорційно залежить від публічності його процедури. Якщо перший-ліпший абітурієнт, його батько чи правозахисник має інформаційний доступ до ситуації, корупційна складова істотно зменшується. І навпаки… З огляду на це ще попередній керівник Міносвіти запровадив модерування спеціального сайту Вступ.інфо (або система «Конкурс»). На донорські кошти – державі це не коштувало жодної копійки.
Минулого року цим сайтом скористалися 50 мільйонів разів. І жодних проблем. Працював як годинник. А цього року завис. Або не відповідав на запит взагалі, або видавав «на-гора» суперечливі дані. Система не функціонувала навіть 6 серпня – в день оприлюднення результатів.
Тож не дивно, що вступники та їхні батьки з різних регіонів країни змушені були приїздити до місць розташування ВНЗ, аби в «режимі фізичного доступу» вишукувати інформацію на відповідних стендах. У свою чергу, частина приймальних комісій оприлюднювала цього дня списки рекомендованих до зарахування без посилання на «позаконкурсні» категорії, наявність пільг, сумарний бал за підсумками ЗНО тощо. Про яку прозорість ідеться?
«Опорі» треба подякувати вже за те, що відстежує подібні проблеми – на відміну від освітнього відомства, яке мало б адмініструвати такі речі.
Яка роль Міносвіти в адмініструванні сайту?
Портал виник за сприяння МОН. Але цього року МОН вперше не допомагає адмініструвати його належними чином. Його наповнюваність напряму залежить від швидкості обробки інформації приймальними комісіями. Його головний споживач – абітурієнт, що приїхав здалеку. Йому не треба щоразу приїжджати до вишу, аби побачити свій результат. Достатньо зайти у Інтернет-кафе, подивитися, чи став ти студентом чи ні, і куди саме їхати. Особливо, якщо ти подавав документи у декілька вузів. А сьогодні люди змушені у таку спеку їхати і шукати свої прізвище на стендах, тому що сайт не працює як треба. Не тому що він погано створений, а тому що МОН не дає “ЦУ” комісіям вузів регулярно подавати інформацію.
Ми маємо не лише проблему з «липовими» чи не «липовими» олімпіадниками, ми маємо іншу проблему – громадські організації, створені задля інформування громадськості і ЗМІ про хід вступної кампанії, не завжди мають правдиву інформацію, у тому числі від вишів.
«Опора» стверджує про необ’єктивність оцінювання знань абітурієнтів під час додаткових вступних випробувань: іноді вступники з 200 балами з тестування і золотою медаллю складали іспит на 124, а діти з мінімальними прохідними балами ЗНО – покращили свій результат до 196 балів.
Якщо йдеться про творчий конкурс, то з ряду спеціальностей його важко уникнути. Але ми розуміємо, що це, водночас, і конкурс на чесність вишу. Які цілі ставляться його керівниками: чи збагатитися через тіньові потоки чи дійсно знайти свого абітурієнта? На жаль, в нас часто-густо пошук абітурієнта зводиться до пошуку грошовитого киянина, а не селюка-безбатченка.
Проконтролювати творчий конкурс за нинішньої непрозорості системи вступу неможливо. От, якби, скажімо, творчі роботи можна було б оприлюднювати для подальшої експертної оцінки і громадського обговорення, ставлення ректорів до цього творчого конкурсу було б трошки прохолоднішим. А так – вони наразі мають важелі неконтрольованого впливу. А це спокушає до зловживань.
Цьогоріч поряд з балами ЗНО приймальні комісії враховують середній бал атестату плюс можливо бали за якісь внутрішні вузівські випробування. Навіщо були такі нововведення, чи додали вони об’єктивності і прозорості вступній кампанії?
Уявіть собі весілля... Ви наречена, у вас є наречений, сукня і бачення того, як все це має відбутися. Але раптом ваші батьки міняють правила гри. Вам скорочують бюджет, термін підготовки до весілля, і висувають нові вимоги до нареченого. Кажуть: якщо наречений не сподобається майбутній тещі – в нього жодного шансу. У підсумку – заміж виходите не в тій сукні, не в тому місці і зовсім не за того нареченого. Якою буде Ваша реакція?
Те саме зробив Табачник. За два місяці до вступної кампанії він істотно змінив правила вступу.
Термін вступної компанії скоротив на два тижні попри заперечення найвищого керівництва в особі пана Азарова. Для декого з абітурієнтів відновив допотопні вступні іспити. Як долати новий бар’єр, коли готуватися – незрозуміло. Де приймальним комісіям знайти час і ресурси – так само.
А потім виникає запитання: звідкіля черги?
Ще гіршими були наслідки збільшення ваги шкільного атестату. Це призвело до ажіотажної скупки шкільних журналів. Особливим попитом користувалися шкільні журнали минулого і позаминулого років, аби намалювати вищий середній бал атестату. Зі школою, по суті, зіграли злий жарт, повернувши туди елементи корупції. Як наслідок – постраждали учні більш принципових вчителів.
Якщо загалом оцінити вступну кампанію 2010, то перше, що варто відмітити, – величезні огріхи в її адмініструванні. Елементарними кроками можна було б уникнути більшості цих проблем.
Минулорічної вступної кампанії проблемою номер один були пільговики. Цьогоріч – величезні черги у приймальні комісії. Наступного року з чергами обіцяють боротися за допомогою Інтернету. Яких “сюрпризів” можна чекати від “електронного” вступу?
З проблемою пільговиків вдало впоралося ще минуле керівництво МОН – воно просто встановило квоти для вузів – 25%.
Так само не є новою й ідея електронної реєстрації вступників. Але є запитання. Якщо цьогоріч керівництву МОН бракує адміністративного хисту для модерування бодай би системи «Конкурс», як воно планує наступного року контролювати в електронному режимі вступ приблизно 400 тисяч осіб, що подаватимуть документи за 5 спеціальностями (якщо збережуться правила вступу)? Яким чином проконтролюють пільгові категорії, не маючи електронної бази всіх цих пільговиків? Ми навіть не маємо наразі єдиної форми медичних довідок, що є підставою для звільнення від ЗНО. Її проект було подано до МОЗ Вакарчуком ще минулого року. Чи знає про це Табачник?
Тобто здача документів через електронку – це утопія?
Справа не в тому, чи це фантастика, чи ні… Це розумна, мудра ідея, яку варто втілити, аби знову не стояти в чергах, відчуваючи себе “back to USSR”. Але для того, щоб її реалізувати, потрібно вже зараз дещо робити. У тому числі затвердити нові правила вступу не пізніше, ніж у серпні цього року. Найти реальні донорські кошти. І діяти, розуміючи всю відповідальність за кимсь підроблені документи і загублені заяви. Але чи вдасться це зробити теперішньому керівництву міністерства? Боюся, що ні. У мене взагалі є відчуття, що наступну вступну кампанію буде проводити не цей міністр...
Думаєте, пана Табачника таки звільнять?
Загравання з ректорами, якими почав Табачник власну міністерську активність, різко трансформувалося в червні на пресинг. Полетіли голови Донецького національного університету, Одеського університету ім. Мечникова. Це люди масштабу Скопенка – авторитетні і значимі, їх так просто не звільняють. Версій таких дій декілька. Версія в.о. ректора ВНТУ пана Мокіна мені здається найбільш адекватною. Він заявив, що від нього вимагали по суті хабара за новопризначення на посаду ректора. Відповідно, пан Суліма, який був замішаний у цій справі, пішов у відпустку. Пішов не по-хорошому. І подейкують, що з відпустки він може не повернутися. Є версія, що на нього в міністерстві хочуть «повісити» всі провали вступної кампанії і невдоволення ректорів напередодні виборів. Але ж ректори не діти. Навряд чи вони повірять, що все це відбувалося без згоди Дмитра Табачника. По суті, своїми діями він втратив останню категорію людей, які його підтримували.
Які цілі цієї кампанії зі звільнення ректорів, лишень забезпечення підтримки новому міністру на місцях?
Як на мене, є дві версії. Контроль над вишами дає Табачнику вихід на обидва головних передвиборчих ресурси: з одного боку – контроль над фінансами в цій сфері, як офіційними, так і неофіційними, і, з іншого боку, – монополізується потенціал ректорського впливу на політичну позицію студента. Не секрет, що керівник вузу має цілий арсенал переконання студента у «правоті» власної політичної позиції. Цілком очевидно, що міністр зараз активно рухається в обох напрямках – брутально і без особливих реверансів. Але не факт, що пан Табачник має на це відповідні повноваження з боку керівництва Партії регіонів. Не виключено, що це його особиста ініціатива.
Вона може бути пояснена як формуванням особистої електоральної привабливості, так би мовити, електорального плеча перед виборами, аби ні у кого з партійних колег не піднялася рука звільнити такого ретивого функціонера. Водночас, ні для кого не є секретом, що перед своїм призначенням, Табачник вів активні переговори з комуністами про вступ до даної політичної сили. Тож цілком можливо, що наразі він старається саме для них. Але точно не для держави, і в будь-якому випадку ці події пов’язані з наступними виборами.
У новому проекті закону «Про вищу освіту» передбачається повернення до вступних іспитів...
Ви знаєте, мені як народному депутату довелося докласти неабияких зусиль, аби роздобути останній варіант тексту цього законопроекту. І при цьому немає певності в тому, що він є остаточним. Адже в міністерстві його планують обговорювати лише 27 серпня, хоча цього тижня Мін’юст уже отримав кінцевий варіант для погодження. Це дуже характерно для нового керівника – спочатку доленосне рішення приймається, а потім обговорюється «під готове рішення». Саме так ухвалювалися цьогорічні зміни до умов вступу.
Насправді, проект закону «Про вищу освіту» не є новим. Він такий новий, як стоптані мешти… Він був розроблений ще за часів головування в МОН пана Вакарчука. Нове керівництво його просто усіляко «вдосконалює». До прикладу, забирає звідти норму “не більше, ніж два строки для ректорів”, норму про студентське самоврядування. Натомість додає норму про впровадження іспитів у вступній кампанії і т.д.
Максим Луцький вже прокоментував ЗМІ введення іспитів: «ЗНО себе не виправдало. Це не вступ, а лотерея». Але ж громадська думка підтримує тестування за останніми соцопитуваннями Горшеніна. Бо ЗНО – це хоча б спроба прозорого вступу. Це наш градусник. Градусник звісно можна критикувати за високу чи низьку температуру, але це доволі об’єктивний інструмент.
Щодо впровадження вступних іспитів – я категорично проти. Вузівська автономія – це річ дуже хороша. В першу чергу – фінансова. Але допоки ЗНО не стане одним із критичних визначальних факторів для відбору студентів, допоки не щезнуть такі різкі коливання між результатами ЗНО і творчого конкурсу, ми не збудуємо дійсно цивілізований ринок освітніх послуг, коли не абітурієнти стоять в черзі, аби стати студентами, а вузи переймаються тим, аби до них ішли найкращі абітурієнти.
Наразі ж повернення до іспитів – лише загравання з тими ректорами, які не бачать перспективи ринку освіти, а мріють про повернення до радянської системи вузівського утримання.
Тобто, якщо Табачник залишається на посаді, новий законопроект, який передбачає повернення до іспитів, більшістю голосується у Верховній Раді і ЗНО згортається?
Так. Підозрюю, якби була воля Табачника, проект голосували б уже цього тижня. Але не певна, що правляча коаліція на це піде напередодні виборів, зважаючи на масову підтримку ідеї вступу за незалежним оцінюванням.
Цей законопроект взагалі якийсь зурочений. Вперше я його побачила в готовому вигляді у червні 2008 року. Із того часу він міксується, доробляється, перекроюється, але пошити таке плаття, яке задовольнило б усіх, не виходить. З одного боку, є інтереси студентів, з іншого боку – ректорів.
З одного боку – інтереси міністерства, з іншого – місцевих відділів освіти. Зробити так, аби вівці були цілі та вовки ситі, не вдається. У попередній редакції скасовувався ступінь кандидат наук, вводилося PhD, не було спеціаліста, суттєво змінювалася карта вузів. Наразі проект цього закону ставить більше запитань, ніж дає відповідей. Тому шанси, що він буде прийнятий одним марш-кидком, як це відбулося з 11-річкою, – мізерні.
Але якщо б ЗНО було законодавчо закріплене, то зараз з би це питання не стояло. Виходить, якщо тестування таки скасують, то винні у цьому будуть у першу чергу нардепи, які свого часу не проголосували за закон про ЗНО?
Пам’ятаю, першим аргументом пана Табачника проти ЗНО була законодавча неврегульованість незалежного оцінювання. По молодості я сприймала це як його бажання залучитися до законодавчого оформлення. Він був кілька разів запрошений на робочі групи, які працювали над законопроектом, вилизували кожну кому, норму. А потім я зрозуміла, що це лишень красиві слова.
Бо першим, хто блокував у Раді ЗНО, був Табачник, регулярно вносячи у шахматках (документ, який видається депутатам зранку перед сесією, за який законопроект ми голосуємо, за який – ні і чому ні) власні заперечення. За логікою Табачника, ЗНО не може бути, бо нема закону, а закону нема, бо є Табачник.
От, коли Табанчик хоче втілити якусь норму законодавчим шляхом, він це робить завзято. Яскравим прикладом є закон про 11-річку. Я була певна, що блискуче знаюся на законодавчій техніці, але такого я в житті не бачила, щоб без комітету, без обговорення, без жодної поправки (а я, між іншим, автор щонайменше 15 зареєстрованих до цього законопроекту поправок) приймається у залі одним натисканням кнопки як закон – з єдиним аргументом, що треба економити кошти... Але ми порахували, що на виготовлення нових підручників, на дошкільну освіту, на зміну навчальних планів потрібно в рази більше коштів, ніж треба було на завершення 12-річки. І це лише вершина айсбергу. До цього додайте наступні рішення Кабміну щодо підпорядкування МОН друкарні, які займаються виготовленням підручників. А це щонайменше 400 мільйонів гривень щороку.
Як виявилося, в програмі 10 класу вони нічого не будуть змінювати. Натомість до програми 11-го класу втулять матеріал і11-го, і 12-го. Про яку якість освіти може йтися? А попереду вступ...
Ті батьки і діти, які радіють, що можна буде на рік менше сидіти в школі, вони праві. Бо в тій школі, яку держава не фінансувала, дійсно не було сенсу сидіти. Звичайно, рік якісного навчання за кошт держави нікому не завадить. Якщо йдеться про впровадження профільного навчання, перспективних освітніх технологій, вивчення іноземної мови, Але сказали – коштів немає. Мудро було б тоді відтермінувати 12-річку хоча б до 2015 року. Ми б не втратили перспективу.
Обов’язковий іспит з української мови до аспірантури Табачник днями скасував. Раніше він заявляв, що йому не подобається предмет Зарубіжна література, він хоче змінити її на Світову, при цьому зміниться не тільки назва, але й зміст: ¾ програми має складати література російська, і лише одна чверть – власне світова. Чи вдасться нинішньому керівництву МОН створити спільний з РФ гуманітарний простір і як протистояти цьому процесу?
Глобальний перегляд концепту гуманітарної політики – ще одна фішка від Табачника. Якщо всі без винятку попередники на його посаді докладали різних зусиль до розбудови української освіти в європейському контексті, пан Табачник – єдиний, хто найбільше переймається насадженням в українській освіті гуманітарних цінностей нашого північного сусіда.
Зрозумійте мене правильно: жоден цивілізований патріот не заперечуватиме проти розвитку та підтримки мов і культур меншин, що мешкають на українських теренах. Але ж треба знати міру. І слідувати здоровому глузду. Не думаю, що російська мова чи література потребує в Україні державної підтримки. Навпаки – значно більшої підтримки в деяких регіонах потребує мова державна, тобто українська.
Навіщо всіма силами копіювати російську систему освіти, зводячи її знову до єдиного знаменника, як це було у радянські часи, чи не тому, щоб українським студентам було легше вчитися в московських вузах, а потім не повертатися додому? Чи, можливо, переслідується ще якась більш стратегічна ціль? Мені сказати важко.
У проміжному звіті Опори йдеться про те, що Україні має близько 200 ВНЗ, освітніми послугами яких не поспішають користуватися абітурієнти. Адже у деяких вузах заяви йшли навіть не на десятки, а на одиниці. Навіщо потрібні такі кишенькові ВНЗ?
Востаннє забирали ліцензію в когось ще за часів пана Вакарчука. Табачник навряд чи цим переймається, анонсуючи ліцензований обсяг набору студентів цьогоріч – 800 тисяч при випускниках школи – 400 тисяч.
Насправді проблема долається у двох напрямках.
З одного боку, шляхом реорганізації системи держзамовлення. У нас наразі за вишем закріплено право отримувати державний кошти на викладання і йому, за великим рахунком, байдуже, хто до нього прийде: 200-бальники чи 124-бальники – він все одно свої кошти отримає. Ситуацію треба міняти. Політики люблять говорити: гроші мають ходити за дитиною. Ось вам дитина, яка отримала 200 балів з ЗНО – закріпіть за нею кошти, закріпіть за нею право навчатися на контракті за рахунок держави з певного переліку спеціальностей, які державі потрібні. Тоді навчальний заклад сушитиме голову, як до себе заманити такого студента, щоб він не втік у Штати чи Європу, щоб він приніс ці гроші їм. Але ректорів така перспектива навряд чи «гріє».
У Грузії держзамовлення маленьке – 3-5% від кількості абітурієнтів. Але вони закріпили за найкращими абітурієнтами можливість навчатися за кошти держави.
З іншого боку, варто реорганізувати систему перевірки виконання ліцензійних умов з боку МОН. Як це робиться зараз? Приїжджає комісія зі заздалегідь готовим висновком, яку поять “рюмками чаю”, годують, підсовують те, що їм треба перевірити, в результаті ректори вибивають для себе і ліцензійний обсяг, і держзамовлення. За цієї системи кількість вузів не має жодних причин скорочуватися. А якщо й рівень ліцензійної підготовки магістрів визначати шляхом незалежного оцінювання?
Розмовляла Анна Ященко
Про перебіг вступної кампанії 2010 і освітній вектор нинішнього керівництва МОН ми запитали у народного депутата від “Єдиного центру”, голови підкомітету з питань базової освіти профільного комітету ВР Лесі Оробець.
Громадянська мережа «Опора» зафіксувала різноманітні порушення під час зарахування вступників.
За їхньою інформацією, перші місця у провідних вишах країни іноді посідають вступники з «липовими» довідками переможців Всеукраїнських олімпіад чи МАН. У керівництві ВНЗ такі обвинувачення заперечують. Як на Вашу думку, наскільки прозорим є зарахування вступників сьогодні у виші?
Прозорість вступу прямо пропорційно залежить від публічності його процедури. Якщо перший-ліпший абітурієнт, його батько чи правозахисник має інформаційний доступ до ситуації, корупційна складова істотно зменшується. І навпаки… З огляду на це ще попередній керівник Міносвіти запровадив модерування спеціального сайту Вступ.інфо (або система «Конкурс»). На донорські кошти – державі це не коштувало жодної копійки.
Минулого року цим сайтом скористалися 50 мільйонів разів. І жодних проблем. Працював як годинник. А цього року завис. Або не відповідав на запит взагалі, або видавав «на-гора» суперечливі дані. Система не функціонувала навіть 6 серпня – в день оприлюднення результатів.
Тож не дивно, що вступники та їхні батьки з різних регіонів країни змушені були приїздити до місць розташування ВНЗ, аби в «режимі фізичного доступу» вишукувати інформацію на відповідних стендах. У свою чергу, частина приймальних комісій оприлюднювала цього дня списки рекомендованих до зарахування без посилання на «позаконкурсні» категорії, наявність пільг, сумарний бал за підсумками ЗНО тощо. Про яку прозорість ідеться?
«Опорі» треба подякувати вже за те, що відстежує подібні проблеми – на відміну від освітнього відомства, яке мало б адмініструвати такі речі.
Яка роль Міносвіти в адмініструванні сайту?
Портал виник за сприяння МОН. Але цього року МОН вперше не допомагає адмініструвати його належними чином. Його наповнюваність напряму залежить від швидкості обробки інформації приймальними комісіями. Його головний споживач – абітурієнт, що приїхав здалеку. Йому не треба щоразу приїжджати до вишу, аби побачити свій результат. Достатньо зайти у Інтернет-кафе, подивитися, чи став ти студентом чи ні, і куди саме їхати. Особливо, якщо ти подавав документи у декілька вузів. А сьогодні люди змушені у таку спеку їхати і шукати свої прізвище на стендах, тому що сайт не працює як треба. Не тому що він погано створений, а тому що МОН не дає “ЦУ” комісіям вузів регулярно подавати інформацію.
Ми маємо не лише проблему з «липовими» чи не «липовими» олімпіадниками, ми маємо іншу проблему – громадські організації, створені задля інформування громадськості і ЗМІ про хід вступної кампанії, не завжди мають правдиву інформацію, у тому числі від вишів.
«Опора» стверджує про необ’єктивність оцінювання знань абітурієнтів під час додаткових вступних випробувань: іноді вступники з 200 балами з тестування і золотою медаллю складали іспит на 124, а діти з мінімальними прохідними балами ЗНО – покращили свій результат до 196 балів.
Якщо йдеться про творчий конкурс, то з ряду спеціальностей його важко уникнути. Але ми розуміємо, що це, водночас, і конкурс на чесність вишу. Які цілі ставляться його керівниками: чи збагатитися через тіньові потоки чи дійсно знайти свого абітурієнта? На жаль, в нас часто-густо пошук абітурієнта зводиться до пошуку грошовитого киянина, а не селюка-безбатченка.
Проконтролювати творчий конкурс за нинішньої непрозорості системи вступу неможливо. От, якби, скажімо, творчі роботи можна було б оприлюднювати для подальшої експертної оцінки і громадського обговорення, ставлення ректорів до цього творчого конкурсу було б трошки прохолоднішим. А так – вони наразі мають важелі неконтрольованого впливу. А це спокушає до зловживань.
Цьогоріч поряд з балами ЗНО приймальні комісії враховують середній бал атестату плюс можливо бали за якісь внутрішні вузівські випробування. Навіщо були такі нововведення, чи додали вони об’єктивності і прозорості вступній кампанії?
Уявіть собі весілля... Ви наречена, у вас є наречений, сукня і бачення того, як все це має відбутися. Але раптом ваші батьки міняють правила гри. Вам скорочують бюджет, термін підготовки до весілля, і висувають нові вимоги до нареченого. Кажуть: якщо наречений не сподобається майбутній тещі – в нього жодного шансу. У підсумку – заміж виходите не в тій сукні, не в тому місці і зовсім не за того нареченого. Якою буде Ваша реакція?
Те саме зробив Табачник. За два місяці до вступної кампанії він істотно змінив правила вступу.
Термін вступної компанії скоротив на два тижні попри заперечення найвищого керівництва в особі пана Азарова. Для декого з абітурієнтів відновив допотопні вступні іспити. Як долати новий бар’єр, коли готуватися – незрозуміло. Де приймальним комісіям знайти час і ресурси – так само.
А потім виникає запитання: звідкіля черги?
Ще гіршими були наслідки збільшення ваги шкільного атестату. Це призвело до ажіотажної скупки шкільних журналів. Особливим попитом користувалися шкільні журнали минулого і позаминулого років, аби намалювати вищий середній бал атестату. Зі школою, по суті, зіграли злий жарт, повернувши туди елементи корупції. Як наслідок – постраждали учні більш принципових вчителів.
Якщо загалом оцінити вступну кампанію 2010, то перше, що варто відмітити, – величезні огріхи в її адмініструванні. Елементарними кроками можна було б уникнути більшості цих проблем.
Минулорічної вступної кампанії проблемою номер один були пільговики. Цьогоріч – величезні черги у приймальні комісії. Наступного року з чергами обіцяють боротися за допомогою Інтернету. Яких “сюрпризів” можна чекати від “електронного” вступу?
З проблемою пільговиків вдало впоралося ще минуле керівництво МОН – воно просто встановило квоти для вузів – 25%.
Так само не є новою й ідея електронної реєстрації вступників. Але є запитання. Якщо цьогоріч керівництву МОН бракує адміністративного хисту для модерування бодай би системи «Конкурс», як воно планує наступного року контролювати в електронному режимі вступ приблизно 400 тисяч осіб, що подаватимуть документи за 5 спеціальностями (якщо збережуться правила вступу)? Яким чином проконтролюють пільгові категорії, не маючи електронної бази всіх цих пільговиків? Ми навіть не маємо наразі єдиної форми медичних довідок, що є підставою для звільнення від ЗНО. Її проект було подано до МОЗ Вакарчуком ще минулого року. Чи знає про це Табачник?
Тобто здача документів через електронку – це утопія?
Справа не в тому, чи це фантастика, чи ні… Це розумна, мудра ідея, яку варто втілити, аби знову не стояти в чергах, відчуваючи себе “back to USSR”. Але для того, щоб її реалізувати, потрібно вже зараз дещо робити. У тому числі затвердити нові правила вступу не пізніше, ніж у серпні цього року. Найти реальні донорські кошти. І діяти, розуміючи всю відповідальність за кимсь підроблені документи і загублені заяви. Але чи вдасться це зробити теперішньому керівництву міністерства? Боюся, що ні. У мене взагалі є відчуття, що наступну вступну кампанію буде проводити не цей міністр...
Думаєте, пана Табачника таки звільнять?
Загравання з ректорами, якими почав Табачник власну міністерську активність, різко трансформувалося в червні на пресинг. Полетіли голови Донецького національного університету, Одеського університету ім. Мечникова. Це люди масштабу Скопенка – авторитетні і значимі, їх так просто не звільняють. Версій таких дій декілька. Версія в.о. ректора ВНТУ пана Мокіна мені здається найбільш адекватною. Він заявив, що від нього вимагали по суті хабара за новопризначення на посаду ректора. Відповідно, пан Суліма, який був замішаний у цій справі, пішов у відпустку. Пішов не по-хорошому. І подейкують, що з відпустки він може не повернутися. Є версія, що на нього в міністерстві хочуть «повісити» всі провали вступної кампанії і невдоволення ректорів напередодні виборів. Але ж ректори не діти. Навряд чи вони повірять, що все це відбувалося без згоди Дмитра Табачника. По суті, своїми діями він втратив останню категорію людей, які його підтримували.
Які цілі цієї кампанії зі звільнення ректорів, лишень забезпечення підтримки новому міністру на місцях?
Як на мене, є дві версії. Контроль над вишами дає Табачнику вихід на обидва головних передвиборчих ресурси: з одного боку – контроль над фінансами в цій сфері, як офіційними, так і неофіційними, і, з іншого боку, – монополізується потенціал ректорського впливу на політичну позицію студента. Не секрет, що керівник вузу має цілий арсенал переконання студента у «правоті» власної політичної позиції. Цілком очевидно, що міністр зараз активно рухається в обох напрямках – брутально і без особливих реверансів. Але не факт, що пан Табачник має на це відповідні повноваження з боку керівництва Партії регіонів. Не виключено, що це його особиста ініціатива.
Вона може бути пояснена як формуванням особистої електоральної привабливості, так би мовити, електорального плеча перед виборами, аби ні у кого з партійних колег не піднялася рука звільнити такого ретивого функціонера. Водночас, ні для кого не є секретом, що перед своїм призначенням, Табачник вів активні переговори з комуністами про вступ до даної політичної сили. Тож цілком можливо, що наразі він старається саме для них. Але точно не для держави, і в будь-якому випадку ці події пов’язані з наступними виборами.
У новому проекті закону «Про вищу освіту» передбачається повернення до вступних іспитів...
Ви знаєте, мені як народному депутату довелося докласти неабияких зусиль, аби роздобути останній варіант тексту цього законопроекту. І при цьому немає певності в тому, що він є остаточним. Адже в міністерстві його планують обговорювати лише 27 серпня, хоча цього тижня Мін’юст уже отримав кінцевий варіант для погодження. Це дуже характерно для нового керівника – спочатку доленосне рішення приймається, а потім обговорюється «під готове рішення». Саме так ухвалювалися цьогорічні зміни до умов вступу.
Насправді, проект закону «Про вищу освіту» не є новим. Він такий новий, як стоптані мешти… Він був розроблений ще за часів головування в МОН пана Вакарчука. Нове керівництво його просто усіляко «вдосконалює». До прикладу, забирає звідти норму “не більше, ніж два строки для ректорів”, норму про студентське самоврядування. Натомість додає норму про впровадження іспитів у вступній кампанії і т.д.
Максим Луцький вже прокоментував ЗМІ введення іспитів: «ЗНО себе не виправдало. Це не вступ, а лотерея». Але ж громадська думка підтримує тестування за останніми соцопитуваннями Горшеніна. Бо ЗНО – це хоча б спроба прозорого вступу. Це наш градусник. Градусник звісно можна критикувати за високу чи низьку температуру, але це доволі об’єктивний інструмент.
Щодо впровадження вступних іспитів – я категорично проти. Вузівська автономія – це річ дуже хороша. В першу чергу – фінансова. Але допоки ЗНО не стане одним із критичних визначальних факторів для відбору студентів, допоки не щезнуть такі різкі коливання між результатами ЗНО і творчого конкурсу, ми не збудуємо дійсно цивілізований ринок освітніх послуг, коли не абітурієнти стоять в черзі, аби стати студентами, а вузи переймаються тим, аби до них ішли найкращі абітурієнти.
Наразі ж повернення до іспитів – лише загравання з тими ректорами, які не бачать перспективи ринку освіти, а мріють про повернення до радянської системи вузівського утримання.
Тобто, якщо Табачник залишається на посаді, новий законопроект, який передбачає повернення до іспитів, більшістю голосується у Верховній Раді і ЗНО згортається?
Так. Підозрюю, якби була воля Табачника, проект голосували б уже цього тижня. Але не певна, що правляча коаліція на це піде напередодні виборів, зважаючи на масову підтримку ідеї вступу за незалежним оцінюванням.
Цей законопроект взагалі якийсь зурочений. Вперше я його побачила в готовому вигляді у червні 2008 року. Із того часу він міксується, доробляється, перекроюється, але пошити таке плаття, яке задовольнило б усіх, не виходить. З одного боку, є інтереси студентів, з іншого боку – ректорів.
З одного боку – інтереси міністерства, з іншого – місцевих відділів освіти. Зробити так, аби вівці були цілі та вовки ситі, не вдається. У попередній редакції скасовувався ступінь кандидат наук, вводилося PhD, не було спеціаліста, суттєво змінювалася карта вузів. Наразі проект цього закону ставить більше запитань, ніж дає відповідей. Тому шанси, що він буде прийнятий одним марш-кидком, як це відбулося з 11-річкою, – мізерні.
Але якщо б ЗНО було законодавчо закріплене, то зараз з би це питання не стояло. Виходить, якщо тестування таки скасують, то винні у цьому будуть у першу чергу нардепи, які свого часу не проголосували за закон про ЗНО?
Пам’ятаю, першим аргументом пана Табачника проти ЗНО була законодавча неврегульованість незалежного оцінювання. По молодості я сприймала це як його бажання залучитися до законодавчого оформлення. Він був кілька разів запрошений на робочі групи, які працювали над законопроектом, вилизували кожну кому, норму. А потім я зрозуміла, що це лишень красиві слова.
Бо першим, хто блокував у Раді ЗНО, був Табачник, регулярно вносячи у шахматках (документ, який видається депутатам зранку перед сесією, за який законопроект ми голосуємо, за який – ні і чому ні) власні заперечення. За логікою Табачника, ЗНО не може бути, бо нема закону, а закону нема, бо є Табачник.
От, коли Табанчик хоче втілити якусь норму законодавчим шляхом, він це робить завзято. Яскравим прикладом є закон про 11-річку. Я була певна, що блискуче знаюся на законодавчій техніці, але такого я в житті не бачила, щоб без комітету, без обговорення, без жодної поправки (а я, між іншим, автор щонайменше 15 зареєстрованих до цього законопроекту поправок) приймається у залі одним натисканням кнопки як закон – з єдиним аргументом, що треба економити кошти... Але ми порахували, що на виготовлення нових підручників, на дошкільну освіту, на зміну навчальних планів потрібно в рази більше коштів, ніж треба було на завершення 12-річки. І це лише вершина айсбергу. До цього додайте наступні рішення Кабміну щодо підпорядкування МОН друкарні, які займаються виготовленням підручників. А це щонайменше 400 мільйонів гривень щороку.
Як виявилося, в програмі 10 класу вони нічого не будуть змінювати. Натомість до програми 11-го класу втулять матеріал і11-го, і 12-го. Про яку якість освіти може йтися? А попереду вступ...
Ті батьки і діти, які радіють, що можна буде на рік менше сидіти в школі, вони праві. Бо в тій школі, яку держава не фінансувала, дійсно не було сенсу сидіти. Звичайно, рік якісного навчання за кошт держави нікому не завадить. Якщо йдеться про впровадження профільного навчання, перспективних освітніх технологій, вивчення іноземної мови, Але сказали – коштів немає. Мудро було б тоді відтермінувати 12-річку хоча б до 2015 року. Ми б не втратили перспективу.
Обов’язковий іспит з української мови до аспірантури Табачник днями скасував. Раніше він заявляв, що йому не подобається предмет Зарубіжна література, він хоче змінити її на Світову, при цьому зміниться не тільки назва, але й зміст: ¾ програми має складати література російська, і лише одна чверть – власне світова. Чи вдасться нинішньому керівництву МОН створити спільний з РФ гуманітарний простір і як протистояти цьому процесу?
Глобальний перегляд концепту гуманітарної політики – ще одна фішка від Табачника. Якщо всі без винятку попередники на його посаді докладали різних зусиль до розбудови української освіти в європейському контексті, пан Табачник – єдиний, хто найбільше переймається насадженням в українській освіті гуманітарних цінностей нашого північного сусіда.
Зрозумійте мене правильно: жоден цивілізований патріот не заперечуватиме проти розвитку та підтримки мов і культур меншин, що мешкають на українських теренах. Але ж треба знати міру. І слідувати здоровому глузду. Не думаю, що російська мова чи література потребує в Україні державної підтримки. Навпаки – значно більшої підтримки в деяких регіонах потребує мова державна, тобто українська.
Навіщо всіма силами копіювати російську систему освіти, зводячи її знову до єдиного знаменника, як це було у радянські часи, чи не тому, щоб українським студентам було легше вчитися в московських вузах, а потім не повертатися додому? Чи, можливо, переслідується ще якась більш стратегічна ціль? Мені сказати важко.
У проміжному звіті Опори йдеться про те, що Україні має близько 200 ВНЗ, освітніми послугами яких не поспішають користуватися абітурієнти. Адже у деяких вузах заяви йшли навіть не на десятки, а на одиниці. Навіщо потрібні такі кишенькові ВНЗ?
Востаннє забирали ліцензію в когось ще за часів пана Вакарчука. Табачник навряд чи цим переймається, анонсуючи ліцензований обсяг набору студентів цьогоріч – 800 тисяч при випускниках школи – 400 тисяч.
Насправді проблема долається у двох напрямках.
З одного боку, шляхом реорганізації системи держзамовлення. У нас наразі за вишем закріплено право отримувати державний кошти на викладання і йому, за великим рахунком, байдуже, хто до нього прийде: 200-бальники чи 124-бальники – він все одно свої кошти отримає. Ситуацію треба міняти. Політики люблять говорити: гроші мають ходити за дитиною. Ось вам дитина, яка отримала 200 балів з ЗНО – закріпіть за нею кошти, закріпіть за нею право навчатися на контракті за рахунок держави з певного переліку спеціальностей, які державі потрібні. Тоді навчальний заклад сушитиме голову, як до себе заманити такого студента, щоб він не втік у Штати чи Європу, щоб він приніс ці гроші їм. Але ректорів така перспектива навряд чи «гріє».
У Грузії держзамовлення маленьке – 3-5% від кількості абітурієнтів. Але вони закріпили за найкращими абітурієнтами можливість навчатися за кошти держави.
З іншого боку, варто реорганізувати систему перевірки виконання ліцензійних умов з боку МОН. Як це робиться зараз? Приїжджає комісія зі заздалегідь готовим висновком, яку поять “рюмками чаю”, годують, підсовують те, що їм треба перевірити, в результаті ректори вибивають для себе і ліцензійний обсяг, і держзамовлення. За цієї системи кількість вузів не має жодних причин скорочуватися. А якщо й рівень ліцензійної підготовки магістрів визначати шляхом незалежного оцінювання?
Розмовляла Анна Ященко
21.07.10
Вступна кампанія-2010: черги породжують хабарі
“За сьогодні пройшло лише чоловік 200... Якась каша... Спочатку треба постояти в цій довжелезній черзі, а потім всередині ще дві. Кажуть, можна заплатити й пройти без черги...”
Під час вступної кампанії 2009 проблемою №1 були пільговики. Цього року абітурієнти вистоюють у величезних чергах до приймальних комісій. Здати документи в один день і в один вуз намагаються сотні, а подекуди й тисячі вступників. Складати списки починають з 4-ї ранку, а в деяких університетах батьки несуть нічну варту, щоб наступного ранку всі заходили “по-чесному”. Та це не завжди спрацьовує.
Цього року за ініціативою Міністерства освіти і науки термін прийому документів у виші скоротився до двох тижнів (минулорічні вступники мали місяць). А на спеціальності, які вимагають творчого конкурсу чи внутрішніх іспитів (пожежники, фізкультурники, міліціонери) взагалі відвели лише тиждень. Спекотна погода та скорочені терміни реєстрації спровокували в перші дні хаос біля приймальних комісій, абітурієнти непритомніли, а вистоювати в черзі на вулиці в середньому доводилося до 9 годин. Можна було б звинуватити у величезних чергах і самих абітурієнтів, котрі кинулися здавати документи в перші ж дні. Але минув майже тиждень від початку роботи приймальних комісій, а черги не зменшилися.
Мій колега щоранку проїжджає повз Київський національний лінгвістичний університет. За декілька днів з початку роботи приймальної комісії він устиг побачити там і сварки, і бійки, і навіть загони міліції. Каже, що о шостій ранку, під будівлею університету вже стабільно чергує сотня осіб.
Ми прийшли до стін КНЛУ близько обіду. Усі “сидячі” місця – тобто парапети щільно заповнені вступниками та їхніми батьками. Кому не лишилося місця, змучено стоять осторонь.
– Учора я прийшла о 6-й ранку, була а черзі 441-а, але за день устигла тільки взяти бланки, заяви. Тут найгірша організація. Називають мій номер, моя черга пройти за заявою, а я не можу фізично протиснутися, тому що переді мною щільний кордон зі спин, – бідкається вступниця киянка Ольга. – Сьогодні мені просто треба віддати папку, і я не знаю, скільки доведеться сидіти.
Ольга хоче подавати документи на два факультети, а це дві різні черги. Тож аби не стояти декілька днів, навчена досвідом своєї подруги, дівчина бере з собою групу підтримки –товариша Олександра, який записався в другу чергу.
– Ми приїхали о шостій ранку. Я записався 1459-м, – розповідає Олександр. – Двері відчинилися о 9.00, але запускати почали близько 10.00. Учора приймальна комісія закрилася в 16.00, а не о 18.00. Безлад! Батьки стоять під дверима, репетують, панікують. За сьогодні пройшло лише чоловік 200. Звідкись узялося 30 незрозумілих списків... Якась каша... Спочатку треба постояти в цій довжелезній черзі, а потім всередині ще дві. Кажуть, можна заплатити й пройти без черги, скільки це коштує – не знаю, але багато.
– У Наргоспі за те, щоб подати документи за 5 хвилин, беруть 300 гривень – стверджує Ольга.
...До приймальної комісії Національного медичного університету ім. О.Богомольця чергу займали ще з 12-ї ночі з середи на четвер, тобто в перший день прийому. О 7-й ранку родичка моєї подруги вже отримала номер 804. Слід віддати належне комісії – перший день вони працювали до 3-ї години ночі. Але номеру 804 вдалося віддати документи тільки наступного дня близько 23-ї години. Працівники приймальних комісій іноді просто зривалися на вступників.
– Ще раз зробиш помилку – геть підеш звідси, – кричать вони на вступника, який по необачності при заповненні заяви переплутав якісь графи.
Розповідають, як майбутні медики роблять бізнес на абітурієнтах. У приймальних комісіях медуніверситету працюють студенти. Вони виділяються серед натовпу білими халатами. Тож двоє студентів виходять чи то подихати свіжим повітрям, чи то перекурити, а потім халат одного з них дістається абітурієнту, якому треба якомога швидше потрапити всередину приміщення, де стоїть нова черга, менша, з декількох сотень осіб. Кажуть, за таку “переправу” лише всередину будівлі студенти беруть 100 грн.
– Стільки “замордованих”, розлючених, знервованих абітурієнтів та батьків я ще не бачила. Черги – кінця-краю не видно, – розповідає моя подруга Ірина, яка вступає на другу вищу освіту до Податкової академії в Ірпені. – Комісія приймає одну людину майже годину. «Мажорних» дітей хоч відбавляй. Вони заходять з батьками-дядьками за ручку, без черги. “Прості смертні” нарешті не витримують і кажуть: “Ми все розуміємо, що ви маєте зв’язки, ну, давайте, хоч через одного заходитиме – “прості” і “блатні” …”
...Парапети під Києво-Могилянською академією щільно заповнені людом. Поряд розмістився пересувний лоток зі швидкою їжею і напоями: пиріжки, снікерси, вода, соки.
Олена з мамою приїхали вступати до академії з Червонограда, що на Львівщині. Минулого тижня в перші дні прийому вони штурмували Львівський національний університет ім. І. Франка.
– Там були не просто черги. Там був потік, маса, яка тебе несла. Такий хаос, ажіотаж. Ми два дня прочекали, щоб нарешті здати документи.
Звідти подалися до столиці. Весь учорашній день і півдня сьогодні здавали документи в Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова. Сьогодні Могиляка. А попереду ще лінгвістичний і Шевченка.
– Добре, що є можливість поселитися в знайомих у Києві, – радіє мати. – А так не уявляю, де б ми жили. Ось я особисто не розумію, чому не можна було організувати якусь реєстрацію через Інтернет. Усі дані, результати ЗНО ми дізнавалися звідти. Можна ж було завчасно організувати таку процедуру і не було б черг.
До речі, деякі вузи таки використали можливості Інтернету.
– Київський національний університет Т.Шевченка запропонував робити он-лайн реєстрацію, – розповідає голова правління громадської мережі “Опора” Ольга Айвазовська. – Після того абітурієнт приходить, і йому потрібно витратити лише 15 хвилин на подачу документів. Це можна було б передбачити усім вишам. Але зробили це одиниці. Проблема не тільки в тому, щоб вистояти чергу. Одна з абітурієнток, яка вступала до Київського національного торговельно-економічного університету, вистояла в черзі 10 годин. Вона планувала подати документи одразу на дві спеціальності, що дозволено умовами прийому. Поте в приймальній комісії їй відмовили і запропонували написати заяву лише на один фах, а на наступний день прийти повторно, вистоявши таку саму чергу, щоб подати документи на іншу. Це є прямим порушенням прав абітурієнта. Крім того, уже 16 липня черга в цей ВНЗ була сформована з 3040 осіб. Батьки на вулиці намагалися впорядкувати ситуацію та почали складати список абітурієнтів, але в приймальній комісії наголосили, що ніякі списки не чинні й готові викликати міліцію, щоб припинити самовільне їх складання. У результаті ті абітурієнти, які вже другу добу намагалися в порядку складеного списку потрапити до стін вузу, зчепилися з новоприбулими, котрі планували заходити в порядку живої черги. Це призвело до скандалів та бійок. Батьки скаржаться, що приймальна комісія працює до 17.00, тоді як робочий день триває до 18.00.
Айвазовська констатує, що більшість вузів не були готові до напливу абітурієнтів. У Тернопільському державному медичному університеті ім. І.Горбачевського за один день прийняли лише 100 заяв, тоді як черга налічувала близько 600 охочих. Опрацьовують документи лише п’ятеро осіб, пропускна спроможність кожного працівника приймальної комісії за день не перевищує 20 абітурієнтів. На сьогодні ситуація не змінилася: черга ще більша, а працівників так і залишається п’ятеро. Хоча жодних фінансових вливань залучення більшої кількості працівників комісій не потребує. Можна легко залучити студентів чи аспірантів.
У Харківській національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого чотири чоловіки приймають документи, але є тільки один комп’ютер, який за цією системою вступу є необхідним для перевірки додатку до сертифікату ЗНО по базі даних.
– Часто в самих вузах хочуть запровадити якісь додаткові стягнення, – наголошує Айвазовська. – У Черкаському медколеджі за 20 грн. продають абітурієнтам папки з ручкою, файлом і т.д. як “обов’язковий набір”, хоча цього в жодному разі не повинно бути. Є випадки, коли одночасно пропонується писати заяви на державну форму замовлення і на контракт. Це пряме порушення права абітурієнта. Адже спочатку формується конкурс загальний, а потім ті, хто не пройшов на державне замовлення, мають право навчатися на контракті.
Координатор громадської ініціативи „Студентський захист” Андрій Черних вважає, що Кабмін має прийняти рішення про продовження термінів вступної кампанії і збільшити на два тижні термін подачі вступниками документів до вузів.
– Рішення про продовження часу для подачі документів до вузів заспокоїть абітурієнтів та їхніх батьків і сприятиме налагодженню більш організованого процесу вступної кампанії, – наголошує Черних. – Крім того, вузи й абітурієнти ще не мають інформації про державне замовлення на 2010–2011 роки і не можуть прийняти виважене рішення про вибір відповідного вузу та факультету.
Наказ №706 “Про державне замовлення на підготовку та випуск фахівців з вищою освітою у 2010 році” міністр освіти і науки Дмитро Табачник підписав тільки 16 липня, після офіційного старту вступної кампанії. Представникам вузів через сайт МОН пропонували приїхати до Києва 19 та 20 липня, щоб отримати дані щодо обсягів. У минулі роки, ця інформація була у відкритому доступі й оприлюднювалася на сайті міністерства, на сьогодні її досі не опубліковано.
...Після селекторної наради з ректорами Табачник заявив, що термін прийому документів не буде збільшено і запевнив, що з наступного понеділка черг в університетах уже не буде. А під час вступної кампанії 2011 року Міносвіти все ж таки планує запровадити електронну форму прийому заяв до вузів.
P.S. Сьогодні на засіданні уряду прем’єр Микола Азаров заявив про необхідність продовження на два тижні термінів вступної кампанії до ВНЗ і вказав Табачнику на недосконалу організацію вступної кампанії “Небачені черги до вступних комісій популярних університетів та інститутів, знаєте, більше свідчать не про збільшення потягу до знань, а про те, що якось неправильно організували процес самі ВНЗ та Міністерство освіти. Я попереджаю міністра Табачника, що ситуацію треба виправити”, - наголосив Азаров.
Анна Ященко
Під час вступної кампанії 2009 проблемою №1 були пільговики. Цього року абітурієнти вистоюють у величезних чергах до приймальних комісій. Здати документи в один день і в один вуз намагаються сотні, а подекуди й тисячі вступників. Складати списки починають з 4-ї ранку, а в деяких університетах батьки несуть нічну варту, щоб наступного ранку всі заходили “по-чесному”. Та це не завжди спрацьовує.
Цього року за ініціативою Міністерства освіти і науки термін прийому документів у виші скоротився до двох тижнів (минулорічні вступники мали місяць). А на спеціальності, які вимагають творчого конкурсу чи внутрішніх іспитів (пожежники, фізкультурники, міліціонери) взагалі відвели лише тиждень. Спекотна погода та скорочені терміни реєстрації спровокували в перші дні хаос біля приймальних комісій, абітурієнти непритомніли, а вистоювати в черзі на вулиці в середньому доводилося до 9 годин. Можна було б звинуватити у величезних чергах і самих абітурієнтів, котрі кинулися здавати документи в перші ж дні. Але минув майже тиждень від початку роботи приймальних комісій, а черги не зменшилися.
Мій колега щоранку проїжджає повз Київський національний лінгвістичний університет. За декілька днів з початку роботи приймальної комісії він устиг побачити там і сварки, і бійки, і навіть загони міліції. Каже, що о шостій ранку, під будівлею університету вже стабільно чергує сотня осіб.
Ми прийшли до стін КНЛУ близько обіду. Усі “сидячі” місця – тобто парапети щільно заповнені вступниками та їхніми батьками. Кому не лишилося місця, змучено стоять осторонь.
– Учора я прийшла о 6-й ранку, була а черзі 441-а, але за день устигла тільки взяти бланки, заяви. Тут найгірша організація. Називають мій номер, моя черга пройти за заявою, а я не можу фізично протиснутися, тому що переді мною щільний кордон зі спин, – бідкається вступниця киянка Ольга. – Сьогодні мені просто треба віддати папку, і я не знаю, скільки доведеться сидіти.
Ольга хоче подавати документи на два факультети, а це дві різні черги. Тож аби не стояти декілька днів, навчена досвідом своєї подруги, дівчина бере з собою групу підтримки –товариша Олександра, який записався в другу чергу.
– Ми приїхали о шостій ранку. Я записався 1459-м, – розповідає Олександр. – Двері відчинилися о 9.00, але запускати почали близько 10.00. Учора приймальна комісія закрилася в 16.00, а не о 18.00. Безлад! Батьки стоять під дверима, репетують, панікують. За сьогодні пройшло лише чоловік 200. Звідкись узялося 30 незрозумілих списків... Якась каша... Спочатку треба постояти в цій довжелезній черзі, а потім всередині ще дві. Кажуть, можна заплатити й пройти без черги, скільки це коштує – не знаю, але багато.
– У Наргоспі за те, щоб подати документи за 5 хвилин, беруть 300 гривень – стверджує Ольга.
...До приймальної комісії Національного медичного університету ім. О.Богомольця чергу займали ще з 12-ї ночі з середи на четвер, тобто в перший день прийому. О 7-й ранку родичка моєї подруги вже отримала номер 804. Слід віддати належне комісії – перший день вони працювали до 3-ї години ночі. Але номеру 804 вдалося віддати документи тільки наступного дня близько 23-ї години. Працівники приймальних комісій іноді просто зривалися на вступників.
– Ще раз зробиш помилку – геть підеш звідси, – кричать вони на вступника, який по необачності при заповненні заяви переплутав якісь графи.
Розповідають, як майбутні медики роблять бізнес на абітурієнтах. У приймальних комісіях медуніверситету працюють студенти. Вони виділяються серед натовпу білими халатами. Тож двоє студентів виходять чи то подихати свіжим повітрям, чи то перекурити, а потім халат одного з них дістається абітурієнту, якому треба якомога швидше потрапити всередину приміщення, де стоїть нова черга, менша, з декількох сотень осіб. Кажуть, за таку “переправу” лише всередину будівлі студенти беруть 100 грн.
– Стільки “замордованих”, розлючених, знервованих абітурієнтів та батьків я ще не бачила. Черги – кінця-краю не видно, – розповідає моя подруга Ірина, яка вступає на другу вищу освіту до Податкової академії в Ірпені. – Комісія приймає одну людину майже годину. «Мажорних» дітей хоч відбавляй. Вони заходять з батьками-дядьками за ручку, без черги. “Прості смертні” нарешті не витримують і кажуть: “Ми все розуміємо, що ви маєте зв’язки, ну, давайте, хоч через одного заходитиме – “прості” і “блатні” …”
...Парапети під Києво-Могилянською академією щільно заповнені людом. Поряд розмістився пересувний лоток зі швидкою їжею і напоями: пиріжки, снікерси, вода, соки.
Олена з мамою приїхали вступати до академії з Червонограда, що на Львівщині. Минулого тижня в перші дні прийому вони штурмували Львівський національний університет ім. І. Франка.
– Там були не просто черги. Там був потік, маса, яка тебе несла. Такий хаос, ажіотаж. Ми два дня прочекали, щоб нарешті здати документи.
Звідти подалися до столиці. Весь учорашній день і півдня сьогодні здавали документи в Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова. Сьогодні Могиляка. А попереду ще лінгвістичний і Шевченка.
– Добре, що є можливість поселитися в знайомих у Києві, – радіє мати. – А так не уявляю, де б ми жили. Ось я особисто не розумію, чому не можна було організувати якусь реєстрацію через Інтернет. Усі дані, результати ЗНО ми дізнавалися звідти. Можна ж було завчасно організувати таку процедуру і не було б черг.
До речі, деякі вузи таки використали можливості Інтернету.
– Київський національний університет Т.Шевченка запропонував робити он-лайн реєстрацію, – розповідає голова правління громадської мережі “Опора” Ольга Айвазовська. – Після того абітурієнт приходить, і йому потрібно витратити лише 15 хвилин на подачу документів. Це можна було б передбачити усім вишам. Але зробили це одиниці. Проблема не тільки в тому, щоб вистояти чергу. Одна з абітурієнток, яка вступала до Київського національного торговельно-економічного університету, вистояла в черзі 10 годин. Вона планувала подати документи одразу на дві спеціальності, що дозволено умовами прийому. Поте в приймальній комісії їй відмовили і запропонували написати заяву лише на один фах, а на наступний день прийти повторно, вистоявши таку саму чергу, щоб подати документи на іншу. Це є прямим порушенням прав абітурієнта. Крім того, уже 16 липня черга в цей ВНЗ була сформована з 3040 осіб. Батьки на вулиці намагалися впорядкувати ситуацію та почали складати список абітурієнтів, але в приймальній комісії наголосили, що ніякі списки не чинні й готові викликати міліцію, щоб припинити самовільне їх складання. У результаті ті абітурієнти, які вже другу добу намагалися в порядку складеного списку потрапити до стін вузу, зчепилися з новоприбулими, котрі планували заходити в порядку живої черги. Це призвело до скандалів та бійок. Батьки скаржаться, що приймальна комісія працює до 17.00, тоді як робочий день триває до 18.00.
Айвазовська констатує, що більшість вузів не були готові до напливу абітурієнтів. У Тернопільському державному медичному університеті ім. І.Горбачевського за один день прийняли лише 100 заяв, тоді як черга налічувала близько 600 охочих. Опрацьовують документи лише п’ятеро осіб, пропускна спроможність кожного працівника приймальної комісії за день не перевищує 20 абітурієнтів. На сьогодні ситуація не змінилася: черга ще більша, а працівників так і залишається п’ятеро. Хоча жодних фінансових вливань залучення більшої кількості працівників комісій не потребує. Можна легко залучити студентів чи аспірантів.
У Харківській національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого чотири чоловіки приймають документи, але є тільки один комп’ютер, який за цією системою вступу є необхідним для перевірки додатку до сертифікату ЗНО по базі даних.
– Часто в самих вузах хочуть запровадити якісь додаткові стягнення, – наголошує Айвазовська. – У Черкаському медколеджі за 20 грн. продають абітурієнтам папки з ручкою, файлом і т.д. як “обов’язковий набір”, хоча цього в жодному разі не повинно бути. Є випадки, коли одночасно пропонується писати заяви на державну форму замовлення і на контракт. Це пряме порушення права абітурієнта. Адже спочатку формується конкурс загальний, а потім ті, хто не пройшов на державне замовлення, мають право навчатися на контракті.
Координатор громадської ініціативи „Студентський захист” Андрій Черних вважає, що Кабмін має прийняти рішення про продовження термінів вступної кампанії і збільшити на два тижні термін подачі вступниками документів до вузів.
– Рішення про продовження часу для подачі документів до вузів заспокоїть абітурієнтів та їхніх батьків і сприятиме налагодженню більш організованого процесу вступної кампанії, – наголошує Черних. – Крім того, вузи й абітурієнти ще не мають інформації про державне замовлення на 2010–2011 роки і не можуть прийняти виважене рішення про вибір відповідного вузу та факультету.
Наказ №706 “Про державне замовлення на підготовку та випуск фахівців з вищою освітою у 2010 році” міністр освіти і науки Дмитро Табачник підписав тільки 16 липня, після офіційного старту вступної кампанії. Представникам вузів через сайт МОН пропонували приїхати до Києва 19 та 20 липня, щоб отримати дані щодо обсягів. У минулі роки, ця інформація була у відкритому доступі й оприлюднювалася на сайті міністерства, на сьогодні її досі не опубліковано.
...Після селекторної наради з ректорами Табачник заявив, що термін прийому документів не буде збільшено і запевнив, що з наступного понеділка черг в університетах уже не буде. А під час вступної кампанії 2011 року Міносвіти все ж таки планує запровадити електронну форму прийому заяв до вузів.
P.S. Сьогодні на засіданні уряду прем’єр Микола Азаров заявив про необхідність продовження на два тижні термінів вступної кампанії до ВНЗ і вказав Табачнику на недосконалу організацію вступної кампанії “Небачені черги до вступних комісій популярних університетів та інститутів, знаєте, більше свідчать не про збільшення потягу до знань, а про те, що якось неправильно організували процес самі ВНЗ та Міністерство освіти. Я попереджаю міністра Табачника, що ситуацію треба виправити”, - наголосив Азаров.
Анна Ященко
Підписатися на:
Дописи (Atom)