Президентом організації, яка за 918 тисяч гривень зробила трихвилинний ролик для Міністерства освіти, є екс-президент Леонід Кравчук.
статті про українську політику і не тільки
Показ дописів із міткою Кравчук. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Кравчук. Показати всі дописи
25.05.11
01.02.11
Ставлення жінок і не жінок (Ганни Герман) до слів Януковича про оголення
“Він висловився про ту естетичну насолоду, яку доставляє йому процес сезонного роздягання жінки”... Герман, Ляпіна, Кужель, Карпа, Герасим’юк та ін...
У Давосі, запрошуючи інвесторів в Україну, Янукович сказав таке: «І коли почнеться тепло і в містах українських почнуть роздягатися жінки – побачите таку красу, це дуже чудово». Ця дивне висловлювання президента держави стало предметом жвавого обговорення. Підтримати пана Януковича вирішив ще один “регіонал” – депутат Олександр Єфремов. Він узагалі заявив, що українські жінки ще кращі, коли їх возити в машині.
Ось що думають з цього приводу відомі українки та експерти.
Ганна Герман, заступник глави Адміністрації президента:
Я НЕ ЖІНКА, Я ПОЛІТИК
А я не жінка, я політик. Тому вважаю це порушенням гендерної рівності, порушенням європейських засад у ставленні до людини – коли наголошують на її стать.
Про це я можу говорити... А в Давосі мене не було.
Ксеня Ляпіна, народний депутат (НУ-НС):
ЦЕ ТИПОВИЙ ПОСТРАДЯНСЬКИЙ СИНДРОМ СТАВЛЕННЯ ДО ЖІНКИ ЯК ДО ПРИКРАСИ
З точки зору здорового глузду, моралі, етики, це абсолютно некоректно.
Янукович продемонстрував свою глибоку дрімучість. Більш ніж переконана, це шокувало європейців.
У Європі, США у принципі розглядати жінку під таким кутом зору неприпустимо.
Найбільша дурість, яку робить наша преса, – намагається пояснити те, чого пояснювати не треба.
Суспільству треба пояснити одне: жінка рівноцінний член суспільства і до неї не можна ставитися як до квіточки чи до цуценятка. Суспільство має розуміти, що таке гендерна рівність.
Оксана Охрімчук, публіцистка:
ІНВЕСТОРІВ МАЮТЬ ПРИВАБЛЮВАТИ НЕ ГОЛІ ЖІНКИ, А СТВОРЕНІ ВЛАДОЮ УМОВИ
Вони гадають, що народ зубоскалить з тієї двозначності, яка читається в словах про “роздягнутих жінок”. Мовляв, Янукович заохочує міжнародну проституцію чи щось таке...
Насправді ми чудово розуміємо, що нічого подібного він не мав на увазі – він просто висловився про ту естетичну насолоду, яку доставляє йому процес сезонного “роздягання” жінки, коли на зміну закритому одягу приходять декольте, короткі спідниці, оголені ноги... А також підкреслив, що зовнішній вигляд української жінки – будова її тіла, її форми, колір шкіри, риси обличчя – приносять, на його думку, більше задоволення, ніж зовнішність, скажімо, швейцарки, німкені чи бельгійки... Тобто тестостерон у чоловіка виробляється активніше, коли весняно-літній одяг надіває саме українка.
Чи личить про таке говорити президентові держави, та ще й з високої трибуни?
Звичайно, ні.
Цими словами він підкреслив, що, по-перше, є представником чоловічої статі, по-друге, що жінка приносить йому сексуально-естетичне задоволення в процесі її оголення, по-третє, що можливість споглядання одягнутої по-весняному українки, на його думку, має стимулювати інвесторів їхати в Україну.
Чи варто казати, що всі три пункти виглядають кепсько?
Перше. Президент представляє Україну за її межами не як самець, мужик чи чоловік, а як глава держави. На вияв “чоловічості” під час зарубіжної поїздки в робочий час жодна стаття Конституції його не вповноважувала.
Друге. Жінка в сучасному світі, принаймні у Європі, є не предметом споглядання чи стимулятором “слинопускання”, а людиною – наділеною всіма рівними з чоловіками правами.
Третє. Інвесторів мають приваблювати в Україні не по-весняному роздягнуті жінки, а створені владою, зокрема й президентом, умови.
Олександра Кужель, президент аналітичного центру «Академія»:
ТАКЕ ЧУТИ – ДУЖЕ ОБРАЗЛИВО ДЛЯ ЖІНОК
Я, можливо, розумію, що він хотів сказати, але, на жаль, висловився так, як висловився. Це дуже образливо для жінок. Дуже...
Катерина Левченко, президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна»:
ЯНУКОВИЧ ЗВЕРНУВ УВАГУ НА ЖІНОК ЯК СЕКСУАЛЬНИЙ ОБ’ЄКТ
Він попросив звернути увагу на наших жінок як на сексуальний об’єкт. Тобто в цьому плані низка інших якостей залишається поза увагою. Це все може свідчити про дискримінацію жінок, оскільки їх розглядають лише з точки зору жіночої тілесності й сексу.
Такі висловлювання на Заході сприймаються однозначно негативно. Коли торік прем’єр-міністр Азаров сказав, що жінкам не місце в управлінні, то саме депутати ПАРЄ виступили з заявами щодо неприпустимості такого роду висловлювань. Бо вони є однозначно дискримінаційними.
Ірена Карпа, письменниця:
НАВРЯД ЧИ ВІН КОЛИСЬ ЗАМИСЛЮВАВСЯ, ЧОМУ ТАК БАГАТО ЖІНОК ПРОДАЮТЬ СЕБЕ ЗА КОРДОНОМ
Сумно те, що левова частка чоловіків цього квазіофеодального суспільства мислить такими самими категоріями.
У нормальній державі такого прецеденту було б, гадаю, уже достатньо для імпічменту: так званий президент країни, яка експортує чи не найбільше нещасних жінок до Європи, закликає дорогих гостей на борщ і безкоштовні видовища.
Навряд чи він колись замислювався про причини, котрі спонукають таку кількість українок продавати себе за кордоном...
Я вірю, що цей огидний епізод підштовхне українських жінок до об`єднання в незалежні від розжирілого чиновництва, ефективні громадські організації, і вони, відстоюючи власні права, зможуть повернути всю державу на реально цивілізований шлях розвитку.
Ольга Герасим’юк, народний депутат (НУ-НС):
ЗАПРОШУВАТИ ІНОЗЕМЦІВ НА ГОЛИХ УКРАЇНОК – НУ, ЦЕ ВЗАГАЛІ…
Там не прийнято вживати щодо жінок образливі висловлювання (саме як щодо жінок), не використовувати жіноче тіло, жіночу красу в рекламі, ЗМІ.
Наприклад, рекламують пилосос і поруч – оголена жінка в непристойній позі… Нашим чоловікам доводиться багато й довго пояснювати, що це неприпустимо.
Говорити про оголеність наших жінок було некоректно навіть тому, що Україна числиться в тривожних списках щодо торгівлі людьми. Усім нам відомо, як часто наші жінки потрапляють у сексуальне рабство. Тому ця тема в нас дуже дражлива й делікатна.
Хочеться вірити, що Янукович намагався щось інше сказати, але те, як він це зробив, – порушення будь-яких мислимих етичних норм. Запрошувати іноземців на голих українок, – ну, це взагалі…
Якщо Януковичу хтось написав ці слова, то його треба негайно звільнити з посади спіч-райтера і набрати освічених людей. Бо освічена людина ніколи собі нічого подібного не дозволить.
Леонід Кравчук, перший президент:
ЯНУКОВИЧУ ЖІНКИ БЕЗ ПАЛЬТА КРАЩІ, НІЖ У ПАЛЬТІ
Я б так не висловлювався – це точно. А Янукович так сказав... Можливо, не зовсім делікатно, не дуже дипломатично, але що зробиш?
Я не бачу в цьому проблеми, на якій потрібно так акцентувати увагу. Ну, подобаються Януковичу жінки без пальта більше, ніж у пальті... (Сміється).
Нехай жінки не ображаються, тут нема на що ображатися.
Оксана Климончук
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
23.08.10
Держава Україна: дорослий тінейджер
Корумпована, економічно закута і фінансово нестабільна країна з низьким рівнем людського розвитку - такою бачить Україну світ після 19 років незалежності. Одна її частина ностальгує за СРСР, інша - наполегливо називає себе європейцями і бажає негайно вступити до Євросоюзу.
За 19 років Україна набула всіх зовнішні атрибутів незалежної держави. Залишилося наповнити їх сенсом.
Відповідає країні і портрет її громадянина: українці - серед найбільш нещасливих людей в Європі й найбільш нещасливих у світі (73-е місце в рейтингу з 155 країн). А згідно з опитуваннями, проведеними Центром ім. Разумкова, щасливими в нашій країні почувають себе лише 3,8%. Причин на того багато, одна з них - 78% українців, за статистикою ООН, живуть за межею бідності. При цьому переважна більшість громадян України ніяк не впливають на центральну і місцеву владу, чекають від держави соціального захисту і лише 12,3% вважають, що їх життя залежить від них самих.
Список проблем, що хвилюють "середньостатистичного українця", протягом останніх 19 років мінявся разом з країною. Якщо в ранні 90-ті головною проблемою для більшості громадян був дефіцит, то в кінці 90-х на перший план вийшли заборгованості по пенсіях і зарплатах. Після того, як їх удалося ліквідувати, українців стали непокоїти низькі доходи і високе безробіття. Проте з суспільно-політичних проблем найголовнішою 56,6% співвітчизників вважають все-таки байдужість влади до думки громадян.
Сфера обслуговування
Здавалося б, формально Україна - "країна перемоги демократії": створені всі необхідні для незалежної держави структури і інститути, в країні із завидною регулярністю відбуваються різні вибори, в яких бере участь безліч кандидатів і партій. Проте ці партії, які повинні б відстоювати інтереси частини суспільства, що симпатизує їм, перетворилися на "сферу обслуговування" інтересів певних груп. Що автоматично позначилося і на якості роботи українського парламенту.
"З кожною каденцією парламент стає гіршим, тому що він втратив функції представництва суспільних інтересів і став реалізовувати інтереси кланів", - говорить директор політичних програм Центру ім. Разумкова Юрій Якименко. І ставить всім гілкам української влади спільний діагноз: політична корупція. З ним згоден і директор соціологічних програм Центру ім. Разумкова Андрій Биченко: держапарат в цілому значно більше зайнятий задоволенням своїх інтересів, ніж відповідальністю перед громадянами, які з часів розпаду СРСР так і не зрозуміли, що влада повинна служити їм, а не навпаки.
Ринкові плани
Українська економіка перестала бути плановою, але не до кінця стала ринковою: вже немає соціалістичного планування, та влада все ще регулює ціни. Причинами "недорозвиненого" стану економіки, на думку директора економічних програм Центру ім. Разумкова Василя Юрчишина, є те, що за 19 років в країні не сформована надійна податкова система і центральний банк, до якого була б довіра.
Укупі з відсутністю верховенства права і незахищеним інститутом власності це і виливається в невтішні для України позиції в світових рейтингах, складених міжнародними організаціями: за легкістю ведення бізнесу країна знаходиться на 142-му місці з 183, за простотою сплати податків - на 181-му з 183, а за фінансовою стабільністю займає останнє, 55-е місце. "Всі країни, які переходили від планової економіки до ринкової, пережили шок. Ми цей шок розтягнули на десятки років", - констатує Биченко.
"Половинчасто" оцінює Юрчишин і стан експорту, відзначаючи його "вузьку спрямованість як по структурі, так і по регіонах". Таке ж подвійне ставлення викликають у нього і проекти реформ, де разом з намірами розвивати ринкову економіку в проект податкового кодексу закладається посилення адміністрування. "Я не бачу закладеної там ідеології: чи то це лібералізація, чи то посилення податкової адміністрації і надання їй каральних функцій", - говорить він.
Народжені в СРСР
В цих умовах жителі України стали більше покладатися в ухваленні життєвих рішень на себе. За даними Центру ім. Разумкова, більше чверті громадян вважає, що вони сильно впливають на своє життя. "В багатьох аспектах особисті досягнення відбуваються не завдяки, а всупереч державі", - підтверджує це Юрчишин. Проте в той же час 96,3% населення вважає, що для успішного розвитку країни необхідні державні гарантії соціального захисту!
Биченко бачить в цьому "спадщину" СРСР: "Суспільство мало навчитися жити в кардинально інших умовах, де кожен громадянин повинен робити свій вибір, коли немає генсека ЦК або царя".
Виявляється така "незрілість" і в неготовності приймати "непопулярні рішення": за відсутності "гідного" кандидата на виборах українці частіше голосують за "менше зло", ніж "проти всіх".
Суспільство досі не навчило владу відповідати за свої рішення. Проте Якименко відзначає на цьому шляху помітний прогрес: на його думку, паростки цивільного суспільства закладаються завдяки не лише громадським організаціям, але і соціальним мережам. А ще експерт упевнений в тому, що впливати на ситуацію в країні в критичні моменти може малий і середній бізнес: "Якщо буде великий тиск, вони можуть зробити те ж саме, що зробили в 2004-му - підтримати рух громадського опору".
Втім, остаточно "забути" про роль громадської думки влада не зможе, упевнений Якименко: "Все-таки владі інколи доводиться йти на вибори. Люди підуть на дільниці і кидатимуть бюлетені". Також експерт вважає, що "зариватися до кінця" владі не дає і міжнародне співтовариство, яке "заставляє хоч би формально відповідати на якісь питання і створювати якесь враження", - як мінімум, щоб уникнути блокування іноземних рахунків і проблем з візами. А чи привчать громадяни України владу зважати на їхню думку - залежить лише від них самих.
3 вересня 2003 р.
Леонід Кучма, президент України:
Російські інтелігенти діляться на тих, хто бажає нам успіху у відновленні і розвитку українства, і на тих, хто не бажає нам цього. Це вони сьогодні пишуть, що Україна є "молодшою сестрою" Росії, а її незалежність - так, непорозуміння.
6 грудня 2003 р.
Леонід Кравчук, президент України:
Україна вибрала демократичний шлях розвитку. Безповоротність розпаду Союзу, потреба в зближенні із Заходом усвідомлювали і в Москві. Інакше чим пояснити той факт, що Росія визнала незалежність України в першій десятці країн, навіть випередивши США?
23 серпня 2009 р.
Віктор Ющенко, президент України:
Відновлення нашої держави 24 серпня 1991 року - найбільша перемога нашого народу. Підірвавши комуністичну тоталітарну імперію, вона змінила обличчя всієї Європи і всього світу.
16 липня 2010 р.
Віктор Янукович, президент України:
У складі Радянського Союзу, хай і в умовах обмеженого суверенітету, Україна заклала основи економічної і культурної потужності.
Ніна Кур’ята
Джерела: http://news.finance.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
За 19 років Україна набула всіх зовнішні атрибутів незалежної держави. Залишилося наповнити їх сенсом.
Відповідає країні і портрет її громадянина: українці - серед найбільш нещасливих людей в Європі й найбільш нещасливих у світі (73-е місце в рейтингу з 155 країн). А згідно з опитуваннями, проведеними Центром ім. Разумкова, щасливими в нашій країні почувають себе лише 3,8%. Причин на того багато, одна з них - 78% українців, за статистикою ООН, живуть за межею бідності. При цьому переважна більшість громадян України ніяк не впливають на центральну і місцеву владу, чекають від держави соціального захисту і лише 12,3% вважають, що їх життя залежить від них самих.
Список проблем, що хвилюють "середньостатистичного українця", протягом останніх 19 років мінявся разом з країною. Якщо в ранні 90-ті головною проблемою для більшості громадян був дефіцит, то в кінці 90-х на перший план вийшли заборгованості по пенсіях і зарплатах. Після того, як їх удалося ліквідувати, українців стали непокоїти низькі доходи і високе безробіття. Проте з суспільно-політичних проблем найголовнішою 56,6% співвітчизників вважають все-таки байдужість влади до думки громадян.
Сфера обслуговування
Здавалося б, формально Україна - "країна перемоги демократії": створені всі необхідні для незалежної держави структури і інститути, в країні із завидною регулярністю відбуваються різні вибори, в яких бере участь безліч кандидатів і партій. Проте ці партії, які повинні б відстоювати інтереси частини суспільства, що симпатизує їм, перетворилися на "сферу обслуговування" інтересів певних груп. Що автоматично позначилося і на якості роботи українського парламенту.
"З кожною каденцією парламент стає гіршим, тому що він втратив функції представництва суспільних інтересів і став реалізовувати інтереси кланів", - говорить директор політичних програм Центру ім. Разумкова Юрій Якименко. І ставить всім гілкам української влади спільний діагноз: політична корупція. З ним згоден і директор соціологічних програм Центру ім. Разумкова Андрій Биченко: держапарат в цілому значно більше зайнятий задоволенням своїх інтересів, ніж відповідальністю перед громадянами, які з часів розпаду СРСР так і не зрозуміли, що влада повинна служити їм, а не навпаки.
Ринкові плани
Українська економіка перестала бути плановою, але не до кінця стала ринковою: вже немає соціалістичного планування, та влада все ще регулює ціни. Причинами "недорозвиненого" стану економіки, на думку директора економічних програм Центру ім. Разумкова Василя Юрчишина, є те, що за 19 років в країні не сформована надійна податкова система і центральний банк, до якого була б довіра.
Укупі з відсутністю верховенства права і незахищеним інститутом власності це і виливається в невтішні для України позиції в світових рейтингах, складених міжнародними організаціями: за легкістю ведення бізнесу країна знаходиться на 142-му місці з 183, за простотою сплати податків - на 181-му з 183, а за фінансовою стабільністю займає останнє, 55-е місце. "Всі країни, які переходили від планової економіки до ринкової, пережили шок. Ми цей шок розтягнули на десятки років", - констатує Биченко.
"Половинчасто" оцінює Юрчишин і стан експорту, відзначаючи його "вузьку спрямованість як по структурі, так і по регіонах". Таке ж подвійне ставлення викликають у нього і проекти реформ, де разом з намірами розвивати ринкову економіку в проект податкового кодексу закладається посилення адміністрування. "Я не бачу закладеної там ідеології: чи то це лібералізація, чи то посилення податкової адміністрації і надання їй каральних функцій", - говорить він.
Народжені в СРСР
В цих умовах жителі України стали більше покладатися в ухваленні життєвих рішень на себе. За даними Центру ім. Разумкова, більше чверті громадян вважає, що вони сильно впливають на своє життя. "В багатьох аспектах особисті досягнення відбуваються не завдяки, а всупереч державі", - підтверджує це Юрчишин. Проте в той же час 96,3% населення вважає, що для успішного розвитку країни необхідні державні гарантії соціального захисту!
Биченко бачить в цьому "спадщину" СРСР: "Суспільство мало навчитися жити в кардинально інших умовах, де кожен громадянин повинен робити свій вибір, коли немає генсека ЦК або царя".
Виявляється така "незрілість" і в неготовності приймати "непопулярні рішення": за відсутності "гідного" кандидата на виборах українці частіше голосують за "менше зло", ніж "проти всіх".
Суспільство досі не навчило владу відповідати за свої рішення. Проте Якименко відзначає на цьому шляху помітний прогрес: на його думку, паростки цивільного суспільства закладаються завдяки не лише громадським організаціям, але і соціальним мережам. А ще експерт упевнений в тому, що впливати на ситуацію в країні в критичні моменти може малий і середній бізнес: "Якщо буде великий тиск, вони можуть зробити те ж саме, що зробили в 2004-му - підтримати рух громадського опору".
Втім, остаточно "забути" про роль громадської думки влада не зможе, упевнений Якименко: "Все-таки владі інколи доводиться йти на вибори. Люди підуть на дільниці і кидатимуть бюлетені". Також експерт вважає, що "зариватися до кінця" владі не дає і міжнародне співтовариство, яке "заставляє хоч би формально відповідати на якісь питання і створювати якесь враження", - як мінімум, щоб уникнути блокування іноземних рахунків і проблем з візами. А чи привчать громадяни України владу зважати на їхню думку - залежить лише від них самих.
3 вересня 2003 р.
Леонід Кучма, президент України:
Російські інтелігенти діляться на тих, хто бажає нам успіху у відновленні і розвитку українства, і на тих, хто не бажає нам цього. Це вони сьогодні пишуть, що Україна є "молодшою сестрою" Росії, а її незалежність - так, непорозуміння.
6 грудня 2003 р.
Леонід Кравчук, президент України:
Україна вибрала демократичний шлях розвитку. Безповоротність розпаду Союзу, потреба в зближенні із Заходом усвідомлювали і в Москві. Інакше чим пояснити той факт, що Росія визнала незалежність України в першій десятці країн, навіть випередивши США?
23 серпня 2009 р.
Віктор Ющенко, президент України:
Відновлення нашої держави 24 серпня 1991 року - найбільша перемога нашого народу. Підірвавши комуністичну тоталітарну імперію, вона змінила обличчя всієї Європи і всього світу.
16 липня 2010 р.
Віктор Янукович, президент України:
У складі Радянського Союзу, хай і в умовах обмеженого суверенітету, Україна заклала основи економічної і культурної потужності.
Ніна Кур’ята
Джерела: http://news.finance.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
20.08.10
Святкування річниць Незалежності: за Кучми відкрили музей Бандери, за Ющенка був наймасштабніший військовий парад
19-ту річницю Незалежності вже повнолітня Україна буде святкувати скромно, без видовищ.
Традиційного в останні роки військового параду на Майдані Незалежності не буде. І на феєрверки президент Віктор Янукович наклав табу через спеку. А ось започатковану своїм попередником Ющенком традицію розпочинати святкування Дня Незалежності з молитви за Україну Янукович продовжив. Щоправда, зі зміню місця. Якщо за президентства Віктора Андрійовича молебень служили на Софіївський площі, то Віктор Федорович молитиметься у Києво-Печерській Лаврі.
Ми вирішили пригадати, як святкували Незалежність України за різних президентів.
За Кравчука дату святкування Дня Незалежності змінили
Уперше День незалежності України відзначали 16 липня 1991 року – в пам’ять про те, що рік тому – 16 липня 1990 року – Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.
Та оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України, то дату святкування Дня незалежності перенесли. Тож з 1992 року почалося становлення свята і закріплення традицій його відзначання. Відтоді і до часів Ющенка, День Незалежності супроводжувався неодмінним урочистим зібранням в палаці “Україна”, врученням нагород, святковими мітингами і різноманітні культурно-мистецькими акціями у регіонах. Протягом перших років все тривало за одним сценарієм.
За Кучми відкрили музей Бандери і встановили на Майдані Берегиню
За часів президентства Кучми Незалежність теж святкували в радянському дусі: з військовими парадами, урочистостями в палаці “Україна”, церемоніями нагороджень, концертами і салютами.
Майдан, Європейська площа і Співоче поле стали традиційними місцями святкування річниць у столиці.
У деякі роки врочистості супроводжувалися акціями протесту. Приміром, на День Незалежності у 2000 році було заплановано освячення Свято-Успенського Собору Києво-Печерської Лаври предстоятелем УПЦ Московського патріархату Володимиром. Але Комітет захисту українських святинь у складі 33-х політичних партій та громадських організацій провів низку протестних заходів, бо, на думку його учасників, собор повинні були освячувати представники УПЦ Київського патріархату.
Десятиріччя Незалежності відзначали з небувалим розмахом. До Києва приїхали керівники сусідніх держав Володимир Путін і Олександр Квасневський. В Національному заповіднику “Софія Київська” відбувся молебень за Україну – там зібралися представники різних конфесій і по черзі читали молитви у присутності політеліти країни.
Напередодні, 23 серпня, на Майдані у Києві встановили верхню частину монументу Незалежності (Берегині) – нинішній символ столиці. А тодішній лідер опозиції Ющенко разом 50 художниками з різних куточків країни на Михайлівській площі провели культурно-мистецьку акцію і створили велике панно “Наша Україна”.
Вже 24 серпня на центральній площі країни стартував найбільший за всю історію України парад за участі військової техніки і чотирьох десятків літаків і гелікоптерів. У Києві цього дня відбувся і перший показовий виїзд 100-відсотково українського трамваю нового покоління “Київ” (зібраний з вузлів і матеріалів, виготовлених на заводах України), а у Стриї на Львівщині відкрився музей-садиба Степана Бандери.
Одинадцята річниця затьмарилася Скнилівською трагедією на Львівщині. Розважальні заходи були зведені до мінімуму.
У 2003 році до Дня Незалежності Кучма запропонував законопроект про зміни до Конституції, який передбачав перехід з президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки.
Напередодні свята також назвали тисячу «Великих українців». Очолив рейтинг Тарас Шевченко, на другому місці - Богдан Хмельницький, на третьому – брати Клички. Дев’яте місце посів тодішній Президент Кучма, одинадцяте – лідер опозиції Віктор Ющенко. А у Севастополі з’явився 3,5-метровий пам’ятник Тарасові Шевченку.
У Ющенка відмовилися від “шароварщини” і стали молитися за Україну
Секретаріат президента Ющенка у 2005 пообіцяв відмовитися від “шароварщини” при святкуванні Дня Незалежності. Режисером фесту виступив Вовкун. За його задумом умільці з різних куточків України представляли народне мистецтво, на Майдані лунав хор Національної опери і Ющенко під салютні постріли з Труханового острову прибував на центральну площу столиці. Цього ж дня у Софії Київській за участі президента пройшла “Молитва за Україну”. Відтоді спільним молебнем за країну відзначалися всі річниці Незалежності за президентства Ющенка. Напередодні 23 серпня Ющенко разом з Литвиним і Омельченком відкрили нову станцію метро Бориспільська.
У 2006 році частину святкових заходів перенесли на 26 серпня у зв’язку з катастрофою російського пасажирського літака, яка сталася 22 серпня 2006 року у Донецькій області.
На 16-річницю Незалежності у молебні на Софіївській площі разом з Ющенком взяв участь і тодішній прем’єр Янукович. У Тернополі, Івано-Франківську і Луцьку пройшли акції “Українська вишиванка”.
Напередодні Дня Незалежності було визначено сім чудес України: Хортиця, Софіївка, Кам’янець-Подільський, Хотинська фортеця, Києво-Печерська лавра, Херсонес Таврійський і музей «Писанка». А ще у 2007 році в День Незалежності України “Хлопчика, який пісяє” у Брюсселі одягнули в українське вбрання. Традиція одягання цієї скульптури в національні костюми різних країн триває вже 3 століття.
Вже у 2008 році лідер ПР Янукович на день Незалежності молився окремо – у Києво-Печерській Лаврі. У той рік відбувся один з наймасштабніших парадів військ: 144 одиниці озброєння і військової техніки, 8 гелікоптерів і 22 літаки. Після святкувань у Києві Ющенко відбув до Батурина, там відбулося урочисте відкриття палацу, відбудованого за ініціативи тодішнього президента. В Одесі того року також пройшов військовий парад. Близько тисячі прихильників Російської громади Криму провели у Сімферополі акцію за Союз України, Росії і Білорусі. А у Львові члени молодіжного Європейського парламенту привітали Україну з Днем Незалежності 32-метровою листівкою.
Своє повноліття Україна зустрічала також з військовим парадом. Він обійшовся бюджету країни у 70 мільйонів гривень. Цю президентську ініціативу в умовах кризи опозиція жорстоко розкритикувала.
Янукович вирішив на святкуванні зекономити. Тому що послідовний?
Анна Ященко
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Традиційного в останні роки військового параду на Майдані Незалежності не буде. І на феєрверки президент Віктор Янукович наклав табу через спеку. А ось започатковану своїм попередником Ющенком традицію розпочинати святкування Дня Незалежності з молитви за Україну Янукович продовжив. Щоправда, зі зміню місця. Якщо за президентства Віктора Андрійовича молебень служили на Софіївський площі, то Віктор Федорович молитиметься у Києво-Печерській Лаврі.
Ми вирішили пригадати, як святкували Незалежність України за різних президентів.
За Кравчука дату святкування Дня Незалежності змінили
Уперше День незалежності України відзначали 16 липня 1991 року – в пам’ять про те, що рік тому – 16 липня 1990 року – Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.
Та оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України, то дату святкування Дня незалежності перенесли. Тож з 1992 року почалося становлення свята і закріплення традицій його відзначання. Відтоді і до часів Ющенка, День Незалежності супроводжувався неодмінним урочистим зібранням в палаці “Україна”, врученням нагород, святковими мітингами і різноманітні культурно-мистецькими акціями у регіонах. Протягом перших років все тривало за одним сценарієм.
За Кучми відкрили музей Бандери і встановили на Майдані Берегиню
За часів президентства Кучми Незалежність теж святкували в радянському дусі: з військовими парадами, урочистостями в палаці “Україна”, церемоніями нагороджень, концертами і салютами.
Майдан, Європейська площа і Співоче поле стали традиційними місцями святкування річниць у столиці.
У деякі роки врочистості супроводжувалися акціями протесту. Приміром, на День Незалежності у 2000 році було заплановано освячення Свято-Успенського Собору Києво-Печерської Лаври предстоятелем УПЦ Московського патріархату Володимиром. Але Комітет захисту українських святинь у складі 33-х політичних партій та громадських організацій провів низку протестних заходів, бо, на думку його учасників, собор повинні були освячувати представники УПЦ Київського патріархату.
Десятиріччя Незалежності відзначали з небувалим розмахом. До Києва приїхали керівники сусідніх держав Володимир Путін і Олександр Квасневський. В Національному заповіднику “Софія Київська” відбувся молебень за Україну – там зібралися представники різних конфесій і по черзі читали молитви у присутності політеліти країни.
Напередодні, 23 серпня, на Майдані у Києві встановили верхню частину монументу Незалежності (Берегині) – нинішній символ столиці. А тодішній лідер опозиції Ющенко разом 50 художниками з різних куточків країни на Михайлівській площі провели культурно-мистецьку акцію і створили велике панно “Наша Україна”.
Вже 24 серпня на центральній площі країни стартував найбільший за всю історію України парад за участі військової техніки і чотирьох десятків літаків і гелікоптерів. У Києві цього дня відбувся і перший показовий виїзд 100-відсотково українського трамваю нового покоління “Київ” (зібраний з вузлів і матеріалів, виготовлених на заводах України), а у Стриї на Львівщині відкрився музей-садиба Степана Бандери.
Одинадцята річниця затьмарилася Скнилівською трагедією на Львівщині. Розважальні заходи були зведені до мінімуму.
У 2003 році до Дня Незалежності Кучма запропонував законопроект про зміни до Конституції, який передбачав перехід з президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки.
Напередодні свята також назвали тисячу «Великих українців». Очолив рейтинг Тарас Шевченко, на другому місці - Богдан Хмельницький, на третьому – брати Клички. Дев’яте місце посів тодішній Президент Кучма, одинадцяте – лідер опозиції Віктор Ющенко. А у Севастополі з’явився 3,5-метровий пам’ятник Тарасові Шевченку.
У Ющенка відмовилися від “шароварщини” і стали молитися за Україну
Секретаріат президента Ющенка у 2005 пообіцяв відмовитися від “шароварщини” при святкуванні Дня Незалежності. Режисером фесту виступив Вовкун. За його задумом умільці з різних куточків України представляли народне мистецтво, на Майдані лунав хор Національної опери і Ющенко під салютні постріли з Труханового острову прибував на центральну площу столиці. Цього ж дня у Софії Київській за участі президента пройшла “Молитва за Україну”. Відтоді спільним молебнем за країну відзначалися всі річниці Незалежності за президентства Ющенка. Напередодні 23 серпня Ющенко разом з Литвиним і Омельченком відкрили нову станцію метро Бориспільська.
У 2006 році частину святкових заходів перенесли на 26 серпня у зв’язку з катастрофою російського пасажирського літака, яка сталася 22 серпня 2006 року у Донецькій області.
На 16-річницю Незалежності у молебні на Софіївській площі разом з Ющенком взяв участь і тодішній прем’єр Янукович. У Тернополі, Івано-Франківську і Луцьку пройшли акції “Українська вишиванка”.
Напередодні Дня Незалежності було визначено сім чудес України: Хортиця, Софіївка, Кам’янець-Подільський, Хотинська фортеця, Києво-Печерська лавра, Херсонес Таврійський і музей «Писанка». А ще у 2007 році в День Незалежності України “Хлопчика, який пісяє” у Брюсселі одягнули в українське вбрання. Традиція одягання цієї скульптури в національні костюми різних країн триває вже 3 століття.
Вже у 2008 році лідер ПР Янукович на день Незалежності молився окремо – у Києво-Печерській Лаврі. У той рік відбувся один з наймасштабніших парадів військ: 144 одиниці озброєння і військової техніки, 8 гелікоптерів і 22 літаки. Після святкувань у Києві Ющенко відбув до Батурина, там відбулося урочисте відкриття палацу, відбудованого за ініціативи тодішнього президента. В Одесі того року також пройшов військовий парад. Близько тисячі прихильників Російської громади Криму провели у Сімферополі акцію за Союз України, Росії і Білорусі. А у Львові члени молодіжного Європейського парламенту привітали Україну з Днем Незалежності 32-метровою листівкою.
Своє повноліття Україна зустрічала також з військовим парадом. Він обійшовся бюджету країни у 70 мільйонів гривень. Цю президентську ініціативу в умовах кризи опозиція жорстоко розкритикувала.
Янукович вирішив на святкуванні зекономити. Тому що послідовний?
Анна Ященко
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Підписатися на:
Дописи (Atom)