Журнал Корреспондент за допомогою експертів з'ясував, що газових знижок, причому навіть великих, від Росії можна було б домогтися, не подовжуючи оренду для ЧФ, не закріплюючи на десятиліття вплив Кремля на українській території і не відмовляючись від вступу до НАТО.
Як пише видання, російські та українські експерти вважають, що в результаті Україна уклала не дуже вдалу угоду. На думку провідного експерта російського Центру політичної кон'юнктури Дмитра Абзалова, ціну в $ 330 українська економіка не витримала б. "Знижка на газ була неминуча. Це розуміли в Москві. Справа була тільки в ціні питання", - заявив експерт Корреспонденту. На його думку, росіяни пішли б і на менші поступки з боку офіційного Києва, якщо б на цьому наполягала українська делегація.
Критикує договір і екс-міністр фінансів України Віктор Пинзеник, який впевнений, що знижка - насправді не знижка. Адже знижену ціну на російський газ Україна отримає за рахунок орендної плати за ЧФ у Криму. "Знижка - це коли, наприклад, на базарі вам продають м'ясо не за 50 грн., а за 40. Але якщо вам кажуть, що ми вам продамо за 40, але віддайте куртку, це не знижка", - пояснює він.
Пинзеник, втім, не поспішає вішати всіх собак на нинішнього Президента. Він упевнений, що на газовий ешафот його вивела Тимошенко, яка в 2009 році уклала дуже невдалий контракт на постачання російського палива. Лідер БЮТ, будучи тоді прем'єром, встановила базову ціну для розрахунків у розмірі $ 450 за 1 тис. куб. м - це дуже багато, це середньоєвропейська ціна. Фактична ж ціна вираховується за складною формулою і в I кварталі становила $ 305 за тис. кубів.
Як пише видання, пояснити, звідки з'явилася така захмарна цифра, Тимошенко жодного разу до ладу не змогла. Пинзеник у свою чергу заявив, що це ціна на газ на кордоні Італії, а не на кордоні України з Росією чи Білоруссю, як записано в документах. "Відрізняються ці дві ціни на величину транзиту. Але ми ж не купуємо газ на кордоні з Італією. Ми купуємо його на 2,5 тис. км ближче. Потрібно було зняти вартість транзиту", - говорить він. За його підрахунками, на різниці базових цін Україна втрачає близько $ 4 млрд. щороку.
До того ж, зазначає журнал, у контракті Тимошенко при європейській ціні на газ встановлена далеко не європейська ставка на його транзит. Наприклад, Австрія бере близько $ 6 за кожні 100 км. транзиту, Словаччина - $ 4,7, а Україна - всього $ 2,04. Навіть при словацькій ставці Київ ще в минулому році отримав би базову ціну на газ у $ 332,5. У підсумку на транзит країна недоотримує ще $ 4 млрд. Сьогодні саме на таку суму Росія готова дати Україні знижку за договором Януковича - Медведєва.
У результаті, зазначає Пинзеник, навіть враховуючи минулорічний невигідний контракт, у Януковича залишався простір для маневру - варто було лише підчистити те, що пропустила Тимошенко. Однак Україна пішла іншим шляхом. Причому, навіть продовживши оренду для ЧФ, явно продешевила. З 2017 щорічна плата росіян за кримські бази фіксується в розмірі $ 100 млн. плюс десятирічна газова знижка. Оренда для РФ до 2017-го становить $ 97,75 млн. на рік, причому ці гроші не потрапляють в український бюджет, а просто списувалися і списуються з майже $ 2 млрд. держборгу України перед Росією, що з'явився в 90-х роках минулого століття.
Але навіть $ 100 млн. - це не ринкова ціна, впевнені аналітики. Наприклад, американці за оренду своєї бази на японській Окінаві платять по $ 29,5 тис. за 1 га на рік, у той час як РФ в Криму орендує кілька ділянок загальною площею 18,2 га за ціною $ 5,4 тис. за 1 га . Анатолій Кінах у 2006 році, коли він був секретарем РНБО, озвучив орієнтовну ринкову суму оренди для ЧФ - $ 1,8 млрд. на рік.
статті про українську політику і не тільки
