Попри активну лiтературну дiяльнiсть, Олександр Iрванець час од часу встигає брати участь у полiтичних акцiях. Утiм, нi владi, нi опозицiї вiн сьогоднi не вiрить. Бо вважає, що в них однакове обличчя: i тi, i тi їздять шикарними автомобiлями, мають охорону та живуть у розкiшних котеджах у передмiстi столицi...
Думками про дiяльнiсть сьогоднiшнiх та вчорашнiх керманичiв країни, роль iнтелiгенцiї та простого люду в державi Олександр Iрванець подiлився з "Експресом".
"Пропасти нам не дадуть"
- Як i наскiльки, на вашу думку, змiнилося життя в Українi пiсля приходу до влади команди Вiктора Януковича?
- За тих бiльш нiж пiвроку нароблено дуже багато всякої дурнi. Змiни вiдбулися, i вони на гiрше. Гучнi обiцянки нової влади - це лише порожнє тарахкотiння. Адже не бачимо полiпшення якостi життя людей нi на Львiвщинi, нi на Донеччинi, нi на Вiнниччинi... А пiдготовлений урядом Податковий кодекс ще бiльше закрутить гайки для бiзнесу, насамперед малого. Тому зростання добробуту чекати не варто.
Водночас я б не сказав, що загальна атмосфера в суспiльствi досягла крайньої песимiстичної точки. Очевидно, прямого бунту не буде. Але якийсь опiр мусить виникнути. У що вiн виллється, побачимо, думаю, вже цiєї осенi, а може, аж наступної осенi.
- Як вважаєте, чому нинi державою керує не Ющенко?
- Я довiдався, що близько 90 вiдсоткiв указiв Президента Ющенка тупо не виконували. Чиновники, кажучи брутально, "клали" на його укази, знаючи, що їм нiчого за це не буде. Вони знали, що чоловiковi, який тодi сидiв у кабiнетi на Банковiй, по-справжньому великого дiла до того нема. Так i було.
Вiктор Ющенко - це приклад людини-патрiота, яка дуже любить свою країну, свiй народ, але не має нi бажання, нi хисту займатися полiтикою. Його просто винесла на високу посаду хвиля Помаранчевої революцiї.
- Але ж це не була тоталiтарна влада? Чому суспiльство дозволило їй так негоже керувати?
- Спочатку народ не сподiвався такого повороту подiй, потiм був розгублений, а тепер, правду кажучи, втомився. Молодше поколiння ще якось трiпається, а моє - кому далеко за 40 - уже зробило для себе висновок...
Революцiю, як вiдомо, планують романтики, здiйснюють прагматики, а її плодами користуються негiдники. Ми належимо до романтикiв. А прагматики i негiдники - це тi, якi прийшли до влади i за часiв Ющенка, i тепер. Розчарованi романтики тепер просто вiдходять та заглиблюються в особисте життя.
"Їх охороняють такi самi мордовороти"
- Як розцiнюєте перспективу нинiшньої опозицiї?
- Дуже низько - балом, близьким до нуля. По-перше, я не бачу опозицiї - нi в Тимошенко, нi в Яценюковi, нi навiть у Гриценковi, хоч вiн, може, й найбiльше менi симпатичний.
Доки опозицiонери, як i представники влади, їздять джипами i мерседесами, доки їх охороняють однаковi мордовороти, доки живуть поряд у шикарних котеджах у кончах-заспах i пущах-водицях, доти залишаються такими самими, як вони...
До речi, Єльцин перед тим, як стати президентом Росiї, їздив "Москвичем". Коли Лех Валенса очолив опозицiю в Польщi, вiн був електриком, жив у панельному будинку в квартирi з дружиною та дiтьми. I тому Валенса був справжньою опозицiєю. У нас, в Українi, сьогоднi немає реальної полiтичної опозицiї.
Це, як дехто мудро зауважив, не опозицiя, а просто конкуренти по дерибану - тi, хто дерибанив перед тим, втратили владу. Сьогоднi їхнiх представникiв потроху арештовують, оголошують у розшук. Мовляв, тепер ми подерибанимо i заберемо у вас те, що ви надерибанили.
- Чому українським полiтикам в опозицiї, за винятком 2004 року, так важко об'єднати свої зусилля?
- Якщо говорити про сьогоднi, то не думаю, що опозицiї треба об'єднуватися. Як я вже сказав, там усi один одного вартi. Мусить вирости не опозицiя, а якась третя сила. Як писав Євген Глiбовицький, нам потрiбна Друга республiка. Тобто, треба цiлковито зламати цей суспiльний лад, привести iнших людей до влади. Тому що з теперiшнiх - нiкчемнi всi.
Не знаємо, де ми маємо взяти ту нову елiту. Це зi сфери далеких мрiй. Але iншого виходу для України не бачу. Якщо при владi залишаться тi самi люди, великої рiзницi мiж режимами не буде.
- Чи вiрять ще, на вашу думку, люди нинiшнiм "офiцiйним" опонентам влади?
- Не можу сказати за всiх. Я, наприклад, їм уже не зможу повiрити. Але якщо є люди, якi за прихiд на мiтинг отримують 100 гривень, то, може, вони ще здатнi повiрити опозицiї на час, коли пiдтримують ту акцiю...
- Як ви розцiнюєте роль сучасної iнтелiгенцiї у державному життi?
- Поняття "iнтелiгенцiя" -- дуже розмите, це майже те саме, що й "народ". Ну хто є нинi iнтелiгенцiєю? Юрiй Андрухович, який жорстко протистоїть режимовi, чи Iван Драч, який пiшов спiвпрацювати з Януковичем? Iнтелiгенцiя нинi рiзна: є така, а є така. Я належу до тiєї, яка не пiде на спiвпрацю з цим режимом. Не вiрю, що це наша влада, що вона любить Україну та хоче їй добра... I не повiрю нiколи.
- А прихильником якої системи влади ви є - президентської чи парламентської?
- Я прихильник народної влади, влади демократiї. А вже такi конституцiйнi деталi, як парламентська республiка чи президентська, мене не обходять. Є дуже позитивнi приклади держав i з тим, i з тим способом правлiння.
I не думаю, що Україна мусить шукати якийсь свiй шлях. Бо важливо не обирати соцiальний устрiй, а вдосконалити законодавство, прописати права всiх чиновникiв, створити чiткi закони, якi не передбачають рiзного трактування. I головне -- виконувати їх! Тодi безладу не буде.
"Треба президента без компартiйного квитка"
- Якi вади нинiшньої полiтичної елiти ви б вiдзначили?
- Найбiльша - це абсолютно аморальне змiшання полiтики з бiзнесом. Причому самi полiтики цього не приховують: медiамагнат є керiвником спецслужби, брат попереднього Президента має газову компанiю. Оце наша елiта.
Доки вона не буде себе стримувати, доки пишатиметься головно своїми матерiальними статками, доти народ не вiритиме їй, i та невiра лише зростатиме. Я вже згадував Єльцина та Валенсу - нашим полiтикам варто брати з них приклад. Нехай це буде показна скромнiсть, але хай це буде скромнiсть! Усi казатимуть: "От у нього є розкiшний будинок у передмiстi Києва, а вiн ночує в панельнiй двокiмнатнiй квартирi". Нехай такий полiтик з'явиться. Я поки що його не бачу.
- Полiтики часто люблять вживати висловлювання на кшталт "Народ мудрий. Вiн усвiдомлює. Вiн не пробачить..." Ви вважаєте мудрим наш народ?
- Народ не буває нi мудрим, нi дурним. Народ є таким, яким вiн є. У своїй масi вiн досить iнертна субстанцiя. Як говорив колись англiйський письменник Джордж Оруелл, поки народу не скажуть, вiн нiколи не знає, чи добре живе, чи погано.
Тому не можна покладатися на думку народу, бо вона дуже змiнна i швидкоплинна. Це, звiсно, не погана риса. Але загалом, коли доходить до ухвалення важливих рiшень, то все вирiшує не пасивна бiльшiсть, а маленька креативна меншiсть. I цю меншiсть не можна назвати народом. Це елiта, так би мовити, кращi сини та дочки народу.
- Усе-таки, чому ейфорiя перших рокiв незалежностi i демократiї змiнилася торжеством номенклатурного свавiлля?
- Я часто згадую слова прекрасного українського письменника Iвана Багряного, який казав: "Коли радянська влада в Українi впаде, до влади в Українi прийдуть комунiсти". Так i сталося. Адже з чотирьох наших президентiв усi четверо були членами КПРС. Кравчук узагалi був секретарем ЦК, Кучма - членом ЦК, а вже Ющенко i Янукович - членами Компартiї нижчого рангу.
Насправдi не буває колишнiх комунiстiв. Тому i Янукович, i Ющенко за стилем залишаються комунiстами, хоч, може, часом iдеологiчно дiють антикомунiстично. А про Кучму та Кравчука я взагалi мовчу... От коли в нас буде перший президент, який не мав компартiйного квитка у кишенi, тодi настануть якiсь позитивнi змiни.
- Думаєте, це скоро буде? Якою бачите країну за рокiв десять-двадцять?
- (Зiтхнувши) Можна я не вiдповiдатиму на це запитання?... Яким би не був реальний свiт, людина ж усе одно має прагнути раю - i земного теж.
Наталiя ВАСЮНЕЦЬ
Слідкувати за новими дописами
| Джерела: http://www.expres.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
Немає коментарів:
Дописати коментар