З вражаючою наївністю Янукович припустив: якщо Україна дасть Росії все, про що та може розумно попросити, тиск припиниться. Натомість, російський тиск лише посилився...
З моменту своєї інавгурації 25 лютого президент України Віктор Янукович швидко змінив напрямок зовнішньої політики країни на проросійський. Він розкритикував присвоєння його попередником Віктором Ющенком звання Героя України лідеру націоналістичного руху ХХ століття Степані Бандері.
Він підписав Харківські угоди, дозволивши російському Чорноморському флоту залишитися в Севастополі щонайменше до 2042 року. Янукович також формально зрікся планів країни щодо вступу в НАТО. Крім того, вважається, що в стадії доопрацювання перебувають інші великі угоди про об’єднання енергетичної, авіаційної та інших промислових галузей двох країн.
Захід же, який утомився від кульгавого поступу України до демократії, така карколомна швидкість захопила зненацька.
Голова Російської та євразійської програми лондонського інституту «Чатем Хаус» Джеймс Шерр є одним з ключових західних експертів з України та Росії. У своєму інтерв’ю він заявив, що Захід є занадто бюрократичним та розрізненим, аби швидко відреагувати на зближення України та Росії. Він пояснює, у чому прорахувався Янукович зі своїми поступками Росії. Ось цитати з його інтерв’ю «Київ Пост» від 30 травня 2010 року.
ПАРТІЯ ЛИТВИНА Є ПАРТІЄЮ-ГЕРМАФРОДИТОМ, ЯКА ДИСКРЕТНО ПІДТРИМУЄ ГЕОПОЛІТИЧНІ ПЛАНИ РОСІЇ
Вас здивувала швидкість та масштаби зближення Януковича з Росією у зовнішній політиці?
Як тільки 9 березня було ухвалено закон [у якому йшлося, що коаліція може формуватися не тільки фракціями, а й окремим депутатами], став зрозумілим «тип змін», які очікували на Україну. Думка, яку я висловлював раніше – «Янукович не зможе скористатися своєю владою, якщо він нею не поділиться» – вже не відповідає дійсності. Багато хто з нас також припускав, що Віктор Янукович повернеться до поміркованої багатовекторної політики колишнього президента Леоніда Кучми. Ми очікували, що він відмовиться від найбільш суперечливих напрямків політики свого попередника Віктора Ющенка, але не більше того. Однак після 9 березня коаліція «болота» стала можливою, а сили, які, як ми вважали, почали вимирати, повернулись у центр політичної арени.
Ви маєте на увазі комуністів?
Особливо комуністів. Партія Литвина є партією-гермафродитом, яка дискретно підтримує геополітичні плани Росії. Але швидкість, із якою Янукович консолідував вертикаль влади, була неочікуваною, навіть вражаючою. І я не думаю, що мало б значення, з яким відривом він би переміг, у 3 чи 0,3%. Він рішуче налаштований консолідувати свою владу в максимально повному обсязі і якомога швидше, поки хтось інший не наважився її оспорити.
ЯНУКОВИЧ НАЇВНО ПРИПУСТИВ: ЯКЩО УКРАЇНА ДАСТЬ РОСІЇ ВСЕ, ПРО ЩО ТА МОЖЕ ПОПРОСИТИ, ТИСК ПРИПИНИТЬСЯ
Наскільки далеко, на вашу думку, Янукович заведе Україну в орбіту Росії? Якими будуть наслідки?
Своїми першими кроками – самими лише Харківськими угодами – Янукович повністю розвернув напрямок розвитку України, починаючи з 1991 року. Не Ющенко визначав, що Чорноморський флот має піти у 2017 році. Це зробив Кучма. Багатовекторна політика Кучми мала на меті поглибити дружні відносини з Росією на прагматичній основі та крок за кроком привести Україну в євроатлантичну систему. У Міністерстві оборони та серед керівного складу збройних сил панували настрої, що Україна має стати інтегрованою в НАТО, наскільки це буде можливо, на межі членства. Усе це було до Ющенка. Три українські президенти, включаючи Ющенка (який після всього сформував коаліцію з Януковичем, а потім намагався повторити це, та який так і не розібрався зі своїми опонентами через прокуратуру!) намагалися керувати країною з центру. Янукович ламає цей шаблон як з середини, так і в геополітичному відношенні. І він робить це не через непереборний тиск з боку Росії, і не тому, що він є креатурою російських інтересів. Він робить це для того, щоб зацементувати свою владу в Україні, що також означає владу для фінансових та політичних інтересів, які підтримують Партію регіонів. За останні п’ять років українське громадянське суспільство зазнало двох важких ударів: перший – завдяки безладу та розчаруванню ерою Ющенка–Тимошенко; другий – через фінансову кризу, яка коштувала Україні 15 відсотків її ВВП за один рік.
Проте у геополітичному відношенні, на мою думку, Янукович прорахувався. З вражаючою наївністю він припустив, що якщо Україна дасть Росії все, про що та може розумно попросити, тиск припиниться. Натомість, російський тиск лише посилився. Ми бачимо це на прикладі пропозиції про злиття Нафтогазу й Газпрому. Ми бачимо це на прикладі вимог про отримання дедалі більших і більших активів в українській енергетичній системі та тиску на транзитну систему. Дійшло до того, що навіть бізнесмени, котрі підтримують Партію регіонів, від яких залежить сам Янукович, почуваються ущемленими.
ЯНКУКОВИЧ НЕ ДОМІГСЯ ВІД РОСІЇ ЖОДНОЇ «ПОСЛУГИ ЗА ПОСЛУГУ»
...Але Янукович уже розіграв свої найважливіші карти. По-перше, він пішов на поступки навіть щодо Чорноморського флоту. По-друге, він не домігся жодної «послуги за послугу», які намагався здобути щодо енергоносіїв (включаючи відмову від трубопроводу “Південний потік” та гарантій мінімального обсягу транзитних поставок російського газу через український трубопровід до Європи).
По-третє, він збільшив опозицію всередині країни, відштовхнувши від себе не тільки найбільш відданих прихильників Юлії Тимошенко, а й тих, хто, як [колишній голова адміністрації Ющенка] Балога, з усіх сил намагалися сформувати з ним центристську коаліцію, яку він безцеремонно відкинув.
І по-четверте, запевнивши Брюссель, що його найвищим пріоритетом є вступ до Європейського Союзу, він навіть із ввічливості не проконсультувався з ЄС перед тим, як укласти ці надзвичайні угоди. Тому коли в нього виникнуть проблеми з Росією, кого він мобілізуватиме? Хто підтримає його? Можливо, ніхто, оскільки він відмовив їм усім, і вони пішли геть.
Підхід до цих угод був імпровізованим, усе робилося з вражаючою некомпетентністю, войовничістю та поспіхом. У тому числі відбулася раптова геополітична зміна: надзвичайно різке припинення співпраці розвідки з НАТО, фактична (навіть якщо вона поки що й не визнається) зупинка реформи оборонної та безпекової галузі, повернення старої гвардії до Міністерства оборони, керівного складу та СБУ, надання картбланшу російським розвідувальним службам та, що вражає найбільше, збереження всіх недоліків угоди щодо Чорноморського флоту 1997 року, яку тепер продовжили до 2042-го. Це – вражаюче цинічна ціна за те, що може стати лише короткостроковим зростанням економічної діяльності та внутрішньої популярності.
ВЛАДА ЗАБУВАЄ, ЩО НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ Є ДЛЯ РОСІЇ ІСТОРИЧНОЮ ПОМИЛКОЮ
Схоже, Захід, зокрема Брюссель та Вашингтон, заплющують очі на багато подій в Україні. Вони повернулися спиною до України або вважають останні події в Україні позитивними тенденціями?
Наївність Януковича та його партнерів у тому, що вони забувають, що незалежність України є для Росії історичною помилкою. Поки Росія відчуватиме, що карти в її руках – а саме так зараз і відбувається – вона не послабить свій тиск, аж поки не відчує, що добилась успіху в перетворенні незалежності України на суто декоративну. Москва добивається повного контролю над енергетичним сектором України та заборони будь-кому розробляти нові джерела енергії. Вона добивається інтеграції українських оборонних та розвідувальних структур у російські. Вона також добивається нічим не обмеженої та не утрудненої діяльності російського капіталу всередині України. Якщо вона всього цього доб’ється, то про яку незалежність ітиме мова?
ДИВНО, АЛЕ ВЛАДА ВСЕ ЩЕ ОЧІКУЄ, ЩО ЄС НАДАСТЬ УКРАЇНІ ФІНАНСУВАННЯ
...По-перше, необхідно зрозуміти, що відсутність реакції з боку Заходу є відображенням значного шоку. Експерти, напевне, зрозуміли, що означали закон про коаліцію від 9 березня та сама нова коаліція. Однак бюрократи й ті, хто приймає рішення в ЄС, НАТО і США засвоюють інформацію набагато повільніше, вони тільки-но починають пристосовуватися до того факту, що події розвиваються не так, як вони очікували. Тому слушним є запитання, якою буде реакція Заходу через шість місяців після того, як буде зроблено належну оцінку. Навіть сьогодні ЄС не заплющує очі на те, що коли справа дійшла до газу, Янукович поставив їх перед фактом. Однак із якихось химерних причин нова влада все ще очікує, що ЄС надасть їм фінансування для модернізації української газотранспортної системи.
Звичайно, покоління західних лідерів, що виникло після Холодної війни, уже зникло. Нове покоління має водночас ширшу та набагато вужчу сферу інтересів. Україна, Східна та Центральна Європа, Чорне й Каспійське море вже не перебувають у центрі уваги, як це було до подій 11 вересня. І вже точно не в Сполучених Штатах! Тоді варто запитати: чи має ЄС в цілому бачення себе самого поза відновленням після фінансової кризи та розв’язанням проблеми Греції?
Тому, як мені не прикро, Україна зникла з поля уваги. І росіяни знають про це краще за інших.
Вони дійшли цинічного, однак цілком раціонального висновку, що мають скористатись моментом, аби захопити все, що можна. І не тому, що вони впевнені в собі. Навпаки. Вони знають, що попри помірне відновлення після фінансової кризи, їхні проблеми, що лежать в основі, є дуже серйозними. Вони не уявляють, як узятися за власний план модернізації, досягнути рівня продуктивності, пристосованості та інновацій країн БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай), а різноманітні заворушення на Північному Кавказі – це все одно що мати трохи Афганістану на своєму задньому дворі. Хіба не іронія збіг двох моментів: те, як Янукович – з внутрішніх причин, та «Московський тандем» – з геополітичних, намагаються захопити якомога більше влади, поки не закрилося вікно можливості.
Чи є якісь інструменти, завдяки яким Захід та опозиція в Україні могли б змінити цей нахил України в бік Росії?
Давайте будемо реалістами. У найближчій перспективі – дуже мало або жодних. Заходу необхідно чітко усвідомити, яким саме буде його месидж для нової української влади. Україна – суверенна держава. Вона має право ослабити співпрацю з нами або навіть припинити її, з консультаціями або без них. Ми не повинні бити кулаком по столу, погрожувати, повчати, скиглити або скаржитись.
Але Україні потрібно зрозуміти, що в нас також є зацікавленість, не кажучи вже про принципи.
Так само українська влада має працювати над своїми економічними пріоритетами та доповідати людям про це, так і ЄС повинен відповідати перед європейськими платниками податків, які мають усі права вимагати інформацію про те, хто отримує їхні гроші й навіщо. ЄС незобов’язаний фінансувати українську неефективність та некомпетентність в економіці, не кажучи вже про енергетичний сектор, де відбувся повний відкат від стандартів та принципів Енергетичного співтовариства.
І звичайно, ми не зобов’язані субсидувати Росію та її енергетичну політику. НАТО було присутнє в Україні, оскільки три президенти вирішили, що це сприяє національним інтересам України. Вони також зробили висновок, що без НАТО неможливо здійснити реформу в галузі оборони в країні. Якщо в нової влади інша точка зору, то це їхнє право, і якщо вони хочуть, щоб ми пішли або зменшили нашу присутність, нам слід це зробити. Але якщо вони будуть на нас тиснути й зроблять так, щоб ми почувалися незваними гостями, то ми повинні взяти ініціативу у свої руки та піти до того, як нас попросять це зробити. Україна має право обирати, і ми повинні поважати це право. Потім Україні доведеться розплутувати наслідки свого вибору та жити з цим.
У середньотерміновій перспективі, я думаю, нова влада шкодуватиме про вибір, який робить сьогодні. Але з цієї точки зору, сподіваюся, захід сприйматиме Україну більш серйозно, ніж сьогодні, та зможе провести більш серйозну дискусію, ніж та яка відбувається нині. Я також сподіваюся, що до того часу ми нарешті зможемо запропонувати Україні реальну перспективу інтеграції та умови, на яких її можна здійснити.
МОСКВА ДІСТАНЕ ПРИВІД ДЛЯ ОГОЛОШЕННЯ ВІЙНИ
Якщо опозиція прийде до влади, то чи слід їй тоді денонсувати угоду щодо Чорноморського флоту Росії?
А хіба це проблема? В опозиції будуть чіткі юридичні підстави для того, щоб денонсувати угоду. Але це не є проблемою, принаймні тією, якою Україна занепокоєна. Але, що стосується Москви, то це буде великою проблемою і на практиці приводом для оголошення війни. Досить дорогим приводом для оголошення війни, оскільки через п’ять років те, що російська економіка інвестує у Крим, буде набагато більше, ніж зараз. Можна здригнутися, якщо подумати, що може статися. Чи не було б доречно для опозиції, скориставшись порадами сторонніх експертів, поміркувати над тим, як до цих нових прикрих та абсолютно невигідних угод можна внести поправки, щоб забезпечити дотримання Чорноморським флотом Росії практики нормального міжнародного базування в іноземній країні; про те як обмежити та контролювати присутність розвідки Росії; про те як зробити, щоб економічні інтереси Росії були прозорими та регульованими, як змусити платити податки належним чином, як гарантувати, що будь-яка діяльність Росії не виходить за межі обґрунтованої національної самооборони? Ці зміни будуть не тільки в інтересах України, а також у інтересах Європи, і якщо ЄС та НАТО хочуть уникнути напруги, не говорячи вже про конфлікт, вони повинні сприяти такому процесові та узяти в ньому участь якомога швидше.
ЯНУКОВИЧ РОЗДІЛЯЄ КРАЇНУ ЩЕ БІЛЬШЕ
Ви говорите про можливість громадянського конфлікту в Україні?
Не скільки через Чорноморський флот, скільки через те, що Янукович, управляючи розділеною країною, розділяє її ще більше. Українці не звикли до такого. Уявіть собі такий сценарій через рік, коли роздратування буде ще більшим, ніж зараз. Група музикантів заходить до бару у Львові й починає співати репертуар “Любе” (російська група, яка співає військові пісні) російською мовою. Їх просять припинити, але вони не погоджуються. Це спричиняє бійку, до якої приєднуються дедалі більше людей. Думаєте місцева міліція підтримає місцевих жителів? Що робить МВС за нової влади? Я не люблю це запитання, але його потрібно поставити. Я не люблю задавати інше запитання: як довго ми зможемо казати, що українці є стриманими людьми, не зважають на те, як влада керує і не виступають публічно з критикою, залишаючи свої побоювання та реакції при собі?
НАТО В ОБРАЗІ ВОРОГА ДОПОМАГАЄ ПІДТРИМУВАТИ РОСІЙСЬКИЙ РЕЖИМ
І як ви думаєте, коли це припиниться? Гадаєте, влада керується національними інтересами чи власними цілями?
Нам не слід забувати про історичне підґрунтя. У Радянському Союзі безпека означала, по-перше й насамперед, безпеку режиму. Янукович є частиною цієї традиції. Для нього геополітика – це прибудова, яка слугує процесові створення режиму та його збереження. Через це, гадаю, він так і діє.
Звичайно, Росія дуже різна. Це надзвичайно важливий геополітичний гравець. Чому російська військова доктрина визначає НАТО як головного ворога безпеці Росії, коли кожен пасажир у московському метро знає, що головний ворог зовсім інший? Тому що НАТО як ворог допомагає підтримувати режим та стверджувати таку модель. Чому Росія так хоче продемонструвати, що незалежність України – це історична помилка та проект її інтеграції до Заходу завершено? Це щоб ще раз підтвердити законність режиму й те, як він визначає російську ідентичність.
Те, що трапилося завдяки Януковичу, відродило життєздатність московського тандему, незважаючи на те, яка конфігурація сил виникне у 2012. Я побоююся, що останні події в Україні будуть дуже поганим для тих у Росії, хто знає або відчуває, що неоімперська парадигма є перешкодою для перетворення Росії на сучасну й гідну країну.
ЯКЩО ОПОЗИЦІЯ ВИКОНУВАТИМЕ СВОЮ ФУНКЦІЮ, ВОНА ВІДНОВИТЬСЯ
Чи вважаєте ви, що зараз Україна проходить точку неповернення у своєму наближенні до Москви?
У буквальному розумінні, Україна вже досягла точки неповернення. Уже неможливо просто переробити те, що було зроблено. Вибори в лютому та харківські угоди змінили все настільки сильно, що країна ніколи не зможе просто повернутися й пройти через ті самі двері, звідки вона прийшла.
Ці вади стануть явними, а протиріччя посиляться. До того часу новий шлях та нові двері виникнуть, і також будуть нові лідери. Але ми не бачимо їх сьогодні.
Ми можемо й повинні залучити нову владу до будь-якого відкритого діалогу з нами, щоб вони звернули увагу на підтекст та наслідки своїх дій...
Якщо опозиція виконуватиме свою функцію, вона себе відновить. Поки вона не зрозуміє, що пішло не так між 2005-м та 2010 роком, вона не зможе відновитися.
ЧИМ БІЛЬШЕ УКРАЇНЦІ ДІЗНАВАТИМУТЬСЯ ПРО РОСІЮ, ТИМ БІЛЬШЕ РОЗУМІТИМУТЬ, ЩО ЦЕ НЕЗДОРОВА МОДЕЛЬ
...Я впевнений в одному. Чим більше українці дізнаватимуться про Росію, тим більше розумітимуть, що це нездорова модель для України...За часів Путіна Росія стала місцем, де кожна достатньо впливова особа може захопити власність і активи, які належать іншим. Якщо ви хочете чогось та ви достатньо впливовий, беріть це!
Через цю модель мільйони росіян утекли з країни... Чи прийнятна ця модель для України? Сумніваюся. Думаю, Янукович також сумнівається в цьому. Отже, замість того, щоб розмірковувати щодо точки неповернення, нам потрібно подумати, що захід може запропонувати Україні, якщо її влада опиниться в глухому куті. А вони там опиняться. Тоді питання полягатиме в тому, чи буде опозиції що сказати?
статті про українську політику і не тільки
