Кандидат політичних наук, експерт з питань зовнішньої політики, колишній працівник Дипломатичної академії при МЗС Олександр Палій відповів на запитання УНІАН.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД ДЕГРАДУВАВ ОСТАТОЧНО
Пане Олександре, Конституційний суд скасував політреформу від 2004 року. Є багато різних думок, як країна житиме після цієї акції. А що ви думаєте з цього приводу?
Після такого рішення мають відбутися вибори президента й парламенту. Адже цей президент не отримував відповідних повноважень від народу. Тому якщо сьогоднішній глава держави намагатиметься грати за ново-старими повноваженнями, це означатиме цілковиту узурпацію влади.
Правові наслідки скасування політреформи (а підстави для нього були) можуть стосуватися виключно наступного президента й наступного парламенту. Ані нинішній президент, ані нинішній парламент не отримували від народу того обсягу повноважень, які вони хочуть привласнити.
Треба чітко розуміти, що в країні є стаття 5 Конституції, по суті, найважливіша з усього, що є в Конституції. Там записано що, по-перше, джерелом влади й суверенітету є народ (а не Конституційний суд чи президент), і по-друге, ніхто без народу не має права змінювати конституційний лад. А саме це влада намагається зробити через Конституційний суд, в обхід волі народу.
І що з цього випливає?
З’явиться президент, який буде узурпатором, і з’являється уряд, який також не представляє волевиявлення народу, що мало місце на попередніх виборах 2007 року. А отже, сьогоднішня влада є незаконною, а це, у свою чергу, означає, що таке рішення матиме наслідки з боку міжнародної спільноти, але передусім з боку нашого населення. Нульова легітимність влади дасть змогу ще дужче тиснути на владу з боку народу. Протестні настрої отримають моральний ґрунт – саме те, що нинішня опозиція розгубила у 2005-2006 роках. Влада буде просто змушена вдаватися до репресій, закручування гайок. Рано чи пізно різьба зірветься і весь політичний режим, який сьогодні утворився, з тріском рухне. Це дуже передбачуваний наслідок.
Українці – народ специфічний. Їх потрібно довго дратувати, аби отримати такі речі, яким потім дивується світ. Як от, наприклад, Коліївщина, Хмельниччина, Помаранчевий Майдан і так далі. У перспективі не важко передбачити, чим закінчиться правління сьогоднішньої верхівки. Тут головне – питання часу та їхнього нахрапу.
КС скасував рішення п’ятирічної давності. Так узагалі можна дійти до абсурду, коли одного прекрасного дня нам скажуть, що Союз не розпався і ми взагалі живемо в не незалежній Україні…
Так, очевидно, КС після рішення щодо «тушок» (про те,що до прараламнтської коаліції можна входити не лише фракціями, а й на основі індивідуального членства. – Авт.) може прийняти будь-яке рішення. Сьогодні КС – деградований орган. Хоча в законі написано, що суд має перевіряти рішення органів влади на відповідність інтересам незалежності України.
ДВОМОВНІСТЬ – РЕЗУЛЬТАТ ГЕНОЦИДУ
У новому законопректі про мови від комуністів, «регіоналів» і литвинівців є така теза: двомовність – це найбільше надбання українського народу…
Двомовність утворилася в нас у результаті геноциду, масового винищення саме україномовного населення.
За даними істориків, за часів Хмельницького в Гетьманщині було заледве кількасот росіян – переважно купців та втікачів. Коли говорять, що російська мова зародилася в нас, це неправда. Російська мова народилася, звичайно, в Росії – але під впливом церковнослов’янської, яка по суті є давньою болгарською чи македонською (південнослов’янською, а не східнослов’янською). Через нашу голову, за допомогою і під впливом Київської церкви й влади, ця староболгарська мова адаптувалася в Росії.
За переписом 1926 року на території Великої України було вісім відсотків росіян, 2,6 мільйона з-поміж 29 мільйонів населення УСРР, а якщо взяти разом з тодішньою Західною Україною, то росіян було близько шести відсотків. Далі були масові переселення з винищенням українського населення.
Росіянам в Україні подекуди теж діставалося від радянської влади, але вони розглядалися швидше як тріски, що летять, коли рубали «український ліс» з метою позбавити Україну можливості відродитися.
У світі дуже мало мов, які б зазнавали таких нищівних репресій як українська. Реально ще тридцять років тому за українську мову на вулицях Києва можна було потрапити в буцегарню, і людей, які мовчки клали квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку, цілими групами забиралися в міліцію, і вони отримували тюремні терміни. Я вже не кажу про тридцяті роки, коли люди «шостим відчуттям» бачили, що, зрікшись себе, ти матимеш більше шансів вижити фізично… Так утворено двомовність, і казати, що це «велике надбання» – вершина цинізму.
У чималої частини українців уже сформувалася адекватна думка, що цей закон спрямовано на знищення не лише української мови, а й самої України в Україні.
Гадаю, це спроба загнати українську мову, яка після геноциду пробивається крізь асфальт, у гетто і в остаточному рахунку – знищити.
ВЛАДА САМА СОБІ ДАЛА НАЗВУ – «ТУШКИ-КРОВОСІСІ»
Щодня з’являються повідомлення, що СБУ нишпорить за журналістами, громадськими діячами…
Наше СБУ перетворюється на «міністерство співбесід»... Але це не найгірше. Розумні країни навпаки по-різному підживлюють своє громадянське суспільство. Наприклад, у Швеції будь-який громадський рух у кількості більш як сім осіб отримує державне фінансування.
Це все робиться тому, що суспільство, у якому є довіра між людьми, у якому люди вміють взаємодіяти, – значно ефективніше. А суспільство, яке атомізоване (ним, можливо, легше керувати), неефективне, не може створювати дійові підприємства, у корені руйнується продуктивна здатність людей вірити одне одному і взаємодіяти.
СБУ сьогодні намагаються взяти все під контроль, усе розпорошити.
Хорошковський, який очолює СБУ, у прямому ефірі хвалиться, що в нас тісні зв’язки, традиції з ФСБ Росії, КДБ Білорусі… Знаєте, це не зовсім ті зразки, на які треба рівнятися. Бо та країна, з тим репресивним апаратом винищила від третини до половини українського населення протягом того страшного ХХ століття. На що рівнятися?!
Той факт, що попередній президент Ющенко призначив Хорошковського першим заступником СБУ, свідчить: насправді в Україні досі ніякої демократичної і української влади не було.
Нинішня «еліта» створилася з уламків комсомолу, КДБ і криміналу, з окремими вкрапленнями бізнесменів. Останню частину я вважаю найздоровішою.
Сьогоднішню владу слід визначати так, як вона сама себе назвала, «тушки-кровосісі» ("кровосісі" – слово Азарова. – Авт.). А що таке тушки й кровососи? Це упирі.
Влада повністю вичавлює сили з нашої країни й паралізує будь-яку ініціативу народу тиском і своєю деморалізацією. Що таке тиск на малий і середній бізнес? Це тиск на Україну. Бо українці здавна не надто пафосно ставилися до грошей, а більше інструментально, і не робили їх самоціллю, що часто буває у великому бізнесі. Тому українці – це, як казали більшовики, «куркульська» нація, нація середнього і дрібного бізнесу. Тому цей Податковий кодекс, що б’є по малому бізнесу – свідомо антиукраїнський, призначений на те, щоб ще більше депресувати Україну, змусити до нової хвилі еміграції. Мільйони людей уже й так будують чужі країни замість того, щоб будувати єдину свою. У результаті таких дій влади країна перебуває в летаргійному сні. Тому нині громадянам не залишається нічого іншого, ніж бити в дзвони.
ПОЗИЦІЯ ТАБАЧНИКА – ЦЕ І ПОЗИЦІЯ ЯНУКОВИЧА
Можливо, президент не знає, як діють його підлеглі?
Гадаю, без Януковича ці речі не відбуваються. Про Януковича не говорять як про надто інтелектуальну людину, проте, як на мене, у нього більше простацького розуму, ніж, наприклад, у екс-президента Ющенка. Принаймні, хапальні рефлекси в нього розвинені. Про що свідчить, зокрема, і скасування конституційної реформи.
Поки що позиція Табачника – це і позиція Януковича. Тим більше що нині Янукович може вигнати Табачника в будь-який момент, ні з ким не радячись. Але не виганяє.
Навіщо Янукович обрав саме таке позиціонування? Україна тим і багата, що не питала в приходьків, звідки вони. У нас не було й немає, навіть попри старання табачників, жодних ксенофобій. Чи президент не відчуває абсолютно жодного зв’язку з Україною, яка дала йому все?
Не знаю. Кажуть, КДБ свого часу серйозно попрацювало і з ув’язненими, і зі священиками. Деякі з «колишніх» кадебістів навіть публічно в пресі хвалилися, як вони в радянські атеїстичні часи фінансували Афон. Не хотілося б думати, але не можна виключати, що президент зараз у якійсь глибокій психологічній залежності. Особливо неприємно мене вразили дії міліції з блокування приїзду вірян УПЦ КП на свято Хрещення Київської Русі. Чи так може робити українська влада і влада, яка перед камерами хрестить собі лоба?
Між тим, час від часу лунають правильні речі з боку президента, наприклад, щодо боротьби з корупцією. Один віце-прем’єр сказав, на мій погляд, цікаві й правильні слова, що, мовляв, робити з чиновництвом в Україні. Адже з такою якістю і швидкістю рішень у бізнесі, як у нас у держапараті, компанія вже давно б прогоріла. Але на практиці бачимо все навпаки – іде покривання корупції. Чи заяви щодо «європейського вибору»... Це все такий камуфляж, який насправді свідчить лише про те, що влада хоче, аби її приймали в Європі, незважаючи на страусячі туфлі, на минуле сьогоднішніх можновладців, на фальсифікації, з усім їхнім багажем за плечима.
Не треба бути наївним, сьогоднішній владі насправді не потрібен ніякий ЄС… Подивіться на британський кабінет міністрів: там найбагатший міністр має 9,5 мільйони фунтів. Для наших урядовців це – мізер «на насіння». Питається, чи потрібна їм та Європа, де міністри їздять на велосипедах і заробляють ті гроші за все життя, які наші витрачають на один концерт попси з «гопца-дріца-гопца-ца»? Тому у влади європейський вибір більше на язиці, як не на ділі.
Ющенку закидали, що оточення неправильно інформує його про реальний стан речей в Україні чи він сам не хотів знати правди. На вашу думку, з Януковичем інша ситуація, він у курсі всього, що відбувається?
Мені здається, що на початку свого правління Ющенко більш адекватно дивився на світ, ніж наприкінці. Наостанок для колишнього президента стало важливішим, аби навколо була комфортна для вух і очей ситуація, ніж знати, що відбувається насправді й реально керувати процесами.
Мені здається, Янукович у курсі більшості з того, що відбувається. І це власне, гірше, бо якщо він розуміє антидержавні речі й не намагається їм зашкодити, то, відповідно, й вина його зростає.
Як вам ідея щодо від’єднання Криму й Донбасу?
Наша земля, буде сказано без зайвого пафосу, полита українською кров’ю. А що ми зробимо з нашою князівською історією, з князем Ігорем, коли наші князі приєднували ці дикі землі? Що ми зробимо з козаками, які 1500-го заснували місто, яке нині зветься Маріуполь? А що з запорізькою слободою Олександрійською на місці сьогоднішнього Донецька? Не варто бездумно повторювати, що ці землі «колонізовані» за часів Російської імперії. Вони були українськими ще тоді, як Росія не називалася Росією.
Тому ми просто не можемо залишити українську територію. Зрештою, на Донбасі живуть сотні тисяч українських патріотів… Ми що, їх залишимо й скажемо: нехай над вами панує інша держава? Гадаю, це не прийнятно і не гуманно.
ДЛЯ НИХ БУВ БИ ЗОРЯНИЙ ЧАС, ЯКБИ ЇМ ДОЗВОЛИЛИ РЕПРЕСУВАТИ УКРАЇНСЬКИХ ПАТРІОТІВ
А чи гуманно це щодо іншої, більшої частини країни, яка не голосує за таку владу, але мусить з нею миритися, тому що інша частина густіше заселена?
Кажуть, «кого Бог любить, того й карає». Ці слова й утішають мене в сьогоднішній ситуації.
Можливо, випробування сьогоднішньою владою нам і дано, щоб зрозуміти більше. Ситі суспільства, як правило, небагато щось розуміють у загальній своїй масі. Я не кажу про їхні еліти й добре розвинені державні апарати.
До нашої ситуація ставлюся, як до уроку, дуже складного, загрозливого. У якому чесні й порядні люди просто змушені боротися за свою країну. Тому, відверто кажучи, дивуюся сподіванням Табачника, який каже, що наша студентська молодь виступить проти «націоналізму», маючи на увазі, український патріотизм. Це називається судити про молодь за своєю викривленою зіпсованістю.
Зрадники – завжди слабкіші люди. А молодь за своєю природою хоче рости прямо.
Гадаєте, зараз зоряний час людей штибу Табачника, Колесніченка?
Для них був би зоряний час, якби їм дозволили репресувати українських патріотів.
Мені здається, люди, які отримали від України все й ненавидять її, найбільше бояться навіть не України, а того, що раптом Бог таки існує.
Розумію, чому такі люди не хочуть визнавати Голодомор геноцидом. Бо інстинктивно усвідомлюють, якби не геноцид, їм би не вдалося видерти й виточити в цієї країни те, що в них вийшло.
Вас звільнили з Міністерства закордонних справ. За що?
Там була показова історія. 11 березня – у день утворення «коаліції тушок» – я був у прямому ефірі на «5 каналі» з Ганною Герман. Я тоді сказав, що президент Янукович починає свою діяльність з клятвопорушення. Після цього Герман мене запитала, чи знаю я в якій країні живу. На що я відповів, що я живу у своїй країні, на відміну від такого уряду. Вочевидь, після цього влада вирішила мені довести, що я вже живу не у своїй» країні.
Я зрозумів, що люди, які наплювали на Конституцію, зрештою, можуть скасувати Дипломатичну академію при МЗС (де Палій працював. – Авт.), або й Академію наук. Я не хотів підставляти під удар тих, хто не зголошувався до цього й пішов.
КОЛИ ЛЮДИ ДИВЛЯТЬСЯ НА ТАКУ ВЛАДУ, ЇМ ДУЖЕ ВАЖКО СТАВАТИ КРАЩИМИ
Як експерт оцініть, які народні настрої щодо нинішньої ситуації?
На мій погляд, можливо, трішки оптимістичний, у народі помалу накипає. Є багато точкових протестів, наприклад, екологічних у Києві, захист мера в Кам’янці-Подільському, які дуже добре характеризують ситуацію. Люди відчувають особисту загрозу від такого урядування.
За офіційними даними Держкомстату України, за перше півріччя цього року злочинність зросла на 28,2 % з тяжких і особливо тяжких злочинів, які в принципі завжди реєструвалися, тож цей факт не можна списати на хиби попередньої статистики.
Гадаю, ці дані показово характеризує якість управління. Згадайте, у Києві під час Помаранчевої революції було постійно на 300-350 тисяч людей більше, ніж зазвичай. При цьому зменшення злочинності було на третину. Тобто це свідчило про те, що був зовсім інший моральний клімат. А коли люди дивляться на таку владу, їм дуже важко ставати кращими. Тобто людям фактично відкритим текстом кажуть: зроби те й те і станеш владою, зрадь свій народ – і станеш владою.
Тому, звісно, ці мотивації підривають моральні устої в нашому суспільстві.
ТІ ХТО КАЖЕ, ЩО МАЙДАН НЕМОЖЛИВИЙ, – ПОМИЛЯЮТЬСЯ
Яке місце зараз займає опозиція у відносинах влада – народ?
Є така точка найгіршого, від якої може бути лише рух уперед.
Насправді потенціал народу набагато вищий, ніж це сьогодні показує спотворена постгеноцидна політична верхівка. Гадаю, найважливішими є ті процеси, які відбуваються в самому суспільстві – на рівні самоорганізації, у тому числі й намагання працювати в різних політичних проектах або намагання створити щось інше. Гадаю, саме в таких місцях народжується майбутнє країни.
Навряд чи хто скаже, де кристалізується нове ядро, тому що процеси відбувають по всьому суспільству.
Політологи, які кажуть, що сьогодні Майдан неможливий, – судять швидше по собі. Це звичайна помилка оцінювання. Вони бачать, що не вийшли на Майдан через свої сили чи проблеми, тому думають, що всі такі.
ГОЛОВНА ФУНКЦІЯ ЧФ – ЗБЕРЕЖЕННЯ МОЖЛИВОСТІ ВІДОКРЕМЛЕННЯ КРИМУ
Що сьогодні відбувається з Чорноморським флотом РФ у Криму?
Навіть проросійські чиновники в Севастополі кажуть, що ЧФ РФ не фінансує ту сферу, яку зобов’язаний фінансувати. Але найбільша проблема – зараз готуються угоди до підписання про поведінку росіян у випадках форс-мажорних ситуацій. Боюся, аби не прописали ситуації, коли ЧФ зможе діяти будь-де на території України, а не лише в місцях свого базування. Президент Янукович заявив про готовність України надати свої бази для ремонту та обслуговування кораблів Чорноморського флоту Росії. Що це означає? І які це бази?
По території України вже шпигуни ходять вільно, нам не вистачало, щоб ще й іноземні підрозділи ходили вільно. А така загроза є.
Ще Росія планує серйозно переозброїти ЧФ. Ідеться про те, що в Крим щороку надходитимуть один-два російські кораблі, фактично все, що виробляє для надводного флоту російська суднобудівна промисловість.
Для чого?
ЧФ жодної бойової функції не виконує. Єдина його функція полягає в політичному тиску на Україну й збереженні можливості відокремлення Криму від України. Іншої бойової функції цей флот останні роки не виконував і не виконує. Якщо в замкненому турецькими протоками Чорному морі є Болгарія, Румунія і Туреччина, котрі є членами НАТО, то запитання – що на цьому морі збирається робити ЧФ Росії?
Розмовляла Оксана Климончук
