Після підписання Віктором Януковичем і Дмитром Медвєдєвим договору про продовження тривалості базування Чорноморського флоту РФ в Криму на українського президента обвалився шквал критики. Основне посилання тих, хто критикує: "Янукович здав Крим". Причому, впевнена опозиція, здав задарма. "Коли сьогодні йдеться про нібито знижку на газ, то я хочу дуже жорстко спростувати цю неправду. Це не є знижкою на газ, це є реальною ринковою ціною", - прокоментував Арсеній Яценюк рішення українського президента. При детальному розгляді операції виявляється, що і для Росії вона не так вже й вигідна.
Чи був Крим українським?
Політики в запалі боротьби зазвичай звинувачують один одного у всіх смертних гріхах. Тому судити з їх слів про реальність ситуації навряд чи варто. Але в питанні з Чорноморським флотом з політиками виявилися солідарні і експерти. "Я не розумію, яка доцільність підписувати договір за сім років до закінчення терміну. Яка необхідність закладати на 25 років цю міну уповільненої дії? А це однозначно міна. Всі подальші уряди зіштовхнуться з великою проблемою, якщо з різних причин будуть змушені змінювати умови договору: це буде найскладніше питання", - вважає експерт Центру Разумкова Олексій Мельник. За даними опитування, проведеного його організацією, 66,1% експертів вважає, що ЧФ РФ повинен покинути Крим після 2017 року. Кожен шостий респондент (16,5%) підтримує компромісну формулу - перетворення до 2017 року бази ЧФ РФ в Криму на міжнародний (антитерористичний) центр під егідою ООН. Багато експертів називають ЧФ РФ міною тому, що на їх думку, саме ця структура сприяє відриву Криму від України. "Як українські, так і міжнародні експерти не раз вказували на небезпеку перетворення Криму в ефективний важіль впливу на політику офіційного Києва. Чорноморський флот відіграє роль найбільш потужного інструменту російського впливу на ситуацію в Криму", - вважає Мельник. Але чи можна вважати Крим українським?
За даними дослідження, проведеного в березні компанією Research & Branding Group, понад 60% українців позитивно оцінюють продовження перебування Чорноморського флоту в Криму. При цьому близько 18% опитаних виступають за такий крок без всяких умов для Росії. При детальнішому розгляді виявляється, що левова частка людей, які підтримують це рішення, мешкає в Криму і на сході країни. Крим завжди був одним з найбільш проросійських регіонів в Україні. Так, 30 березня Севастопольська міська рада звернулася до президента України з проханням зняти статус персони нон грата з мера Москви Юрія Лужков. Лужков став "нев'їзним" в Україну після того, як 11 травня 2009 року дозволив собі висловлювання, в яких заявив, що Севастополь як військово-морська база СРСР і Росії ніколи не передавався Україні і має бути повернений Росії. Більше того, Лужков відомий як послідовний прихильник повернення Криму до складу Російської Федерації. І що характерно, більшість кримчан з ним солідарні. За даними соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова в 2008 році, 63,8% жителів Криму і 72,4% жителів Севастополя підтримують ідею виходу півострова зі складу України і приєднання до Росії. Це ж опитування показало, що понад 30% кримчан не вважають Україну своєю батьківщиною. Для багатьох з них батьківщина - це Крим або Росія. Така любов до останньої не випадкова. Росія інвестує значні кошти в півострів.
Севастопольці, звертаючись до Януковича, перерахували основні заслуги Лужкова перед їх містом. "За ініціативи і особистої участі Юрія Михайловича з бюджету Москви виділені кошти для будівництва квартир військовослужбовцям і членам їх сімей, побудовані дитячий садок, нова школа, відремонтований Будинок офіцерів Чорноморського флоту. Під його патронатом створена Чорноморська філія Московського Державного університету, який готує висококваліфікованих спеціалістів для всього південного сходу України", - йдеться в зверненні. В цілому ж частка його участі в економіці Криму складає 47%. Якщо в 2003 році росіяни інвестували в АРК 103 мільйони доларів, то в 2009 ця сума зросла в більш ніж у двічі.
Але не лише в інвестиціях справа. Як показують соцопитування, для переважної більшості жителів Криму рідною мовою є російська. Так вважають 81,3% кримчан. З приходом до влади нинішньої правлячої коаліції ситуація з російською мовою на півострові навряд чи зміниться. Як повідомив 6 квітня спікер Верховної ради Автономної Республіки Крим Володимир Костянтинов, на травневій сесії планується розглянути багато питань, що стосуються російської мови. Зокрема, в квітні кримський парламент має намір розглянути питання про проведення в травні депутатських слухань з питання дотримання права громадян України на перегляд фільмів в кінотеатрах російською мовою. Таким чином, Крим ближче до Росії як економічно, так і культурно.
Крим змириться з перебуванням у складі України лише як автономія з широкими повноваженнями. "Я буду поглиблювати позиції автономної республіки Криму, я ініціюватиму, щоб було прийнято закон про Раду міністрів Криму, якої зараз немає", - сказав прем'єр-міністр АРК Василь Джарти. А Костянтинов вважає, що до призначення нового уряду Криму права автономії були "серйозно ущемлені". Тепер же все буде інакше. "Ми починаємо роботу над захистом конституційних повноважень АРК", - сказав Костянтинов. Таким чином, потрібно дивитися правді в очі: півострів можна вважати більшою мірою російським ба навіть незалежним політично, ніж українським.
Піррові перемоги
Але чи потрібний Крим Росії? Наскільки вигідна росіянам військова база в Криму? "Що отримує Росія? Можливість збереження Чорноморського флоту РФ в Севастополі ще на 25 років при незначному збільшенні орендної плати за його перебування. Звичайно, потрібно ще ознайомитися з самим текстом документа. Але поки що треба визнати, що існуючий порядок базування не дозволяє оновлювати кораблі й іншу техніку флоту і перетворює його на плавучий - якщо плавучий - музей. Але навіть якщо і передбачити, що Росія зможе створити на Чорному морі сучасну флотилію, то з ким вона боротиметься?", - задається питанням в колонці для "Лівого берега" український політолог Віталій Портніков.
І справді, наразі флот однієї лише Туреччини перевершує ЧФ РФ як за якісним, так і за кількісним складом. Крім того, в акваторії Чорного моря є й інші держави, теж переважно члени НАТО, які зобов'язані під час конфлікту надавати союзникам допомогу. І тут їм допоможе 6-й флот США, що знаходиться в Середземному морі. Та і навряд чи Росія піде на конфронтацію з Альянсом. Для інших цілей утримання потужного угруповання на Чорному морі невиправдано - з Грузією Росія в змозі розібратися і своїми нинішніми силами. А для операцій поза акваторією Чорного моря знадобиться отримувати дозвіл в тієї ж Туреччини, під контролем якої перебуває єдиний морський вихід - Босфор.
Проте, російське військове керівництво заявляє про бажання збільшити контингент ЧФ РФ в Криму. Так, в лютому в Міністерстві оборони РФ повідомили, що бойовий склад Чорноморського флоту планується підсилити декількома новими підводними човнами і кораблями. Це означає, що буде збільшений як чисельний склад угруповання, так і фінансування ЧФ.
В той же час Росія скорочує чисельність військових баз на Далекому Сході. Адже саме звідти виходить пряма військова загроза Росії. Принаймні, так вважає заступник директора російського Інституту політичного і військового аналізу Олександр Храмчихін. "Вже зараз всього два з семи військових округів китайської армії - Пекінський і Шеньянський, прилеглі до кордону з Росією, - сильніші всіх Збройних сил Росії (від Калінінграда до Камчатки). А на потенційному театрі військових дій (Забайкалля і Далекий Схід) сили сторін просто непорівнянні, Китай перевершує нас навіть не в рази, а в десятки разів", - застерігає Храмчихін російську владу.
На його думку, Китай об'єктивно нежиттєздатний в своїх нинішніх кордонах, КНР може врятувати територіальна експансія. "Дуже багато території, гігантські ресурси, зовсім мало населення - є в Казахстані і азіатській частині Росії. І саме сюди піде експансія Китаю. Тим більше що зауральські території РФ в Китаї прийнято вважати своїми", - упевнений Храмчихін.
І в той же час, російська влада скорочує військові частини в тому ж Хабаровську, але говорить про посилення ЧФ РФ. Росії "повернення" Криму вигідне лише ідеологічно - заявити про деяке відродження минулої "радянської" могутності. Реально ж повернути Крим до складу РФ буде дуже проблематично. Та і нема потреби. Адже кримськотатарське населення Криму, серед якого останнім часом набирають популярності радикальні течії ісламу, буде прекрасною базою для організації груп, подібних до чеченських і дагестанських формувань. В той же час, ніхто не дасть гарантії неперегляду угоди після виборів до Верховної ради і президентських виборів 2015 року.
Більше того, військова база за межами Росії - це фінансові вливання в економіку іншої країни. Новоросійськ і деякі міста на азовському і чорноморському узбережжі втратили прекрасну можливість поправити своє фінансове становище і поліпшити інфраструктуру за рахунок російських військових, які в цих питаннях допомагатимуть кримчанам. Навіть якщо Крим і увійде до складу Росії, що отримає остання? Черговий курорт - так. І більше нічого. Нафти і газу, яких не так вже і багато на кримському шельфі, в Росії і без того достатньо - з ресурсами Далекого Сходу не порівняти.
З іншого боку, підписавши договір про пролонгацію перебування ЧФ РФ на території України, Янукович і його прибічники так нічого і не виграли. Росія не відмовилася від бажання отримати хоч би частину української ГТС, а значить - контроль над українською енергополітикою.
Загалом, і Медвєдєв, і Янукович отримали ідеологічні перемоги. Янукович "добув дешевий газ" для України, Медвєдєв - "вирішив питання" з ЧФ. Взамін обидва отримали набагато більші проблеми. Російському президентові доведеться знайти кошти на забезпечення перебування ржавіючого флоту в Криму, а українському - протистояти опозиції, яка вхопилася за договір про ЧФ як за дуже зручну причину для імпічменту новообраного президента.
статті про українську політику і не тільки
