Громадяни України прагнуть радикальних змін. На чолі їх став "знову політик" і один з кандидатів у президенти Сергій Тігіпко.
статті про українську політику і не тільки
Показ дописів із міткою реформи. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою реформи. Показати всі дописи
15.03.11
Модель організації держави в інтересах суспільства та реальних змін
Це ставить завдання розробки спеціальної моделі організації суспільства, яка дозволяє вивільнити його інноваційний потенціал. Такою моделлю є держава-партнер.
11.03.11
Доженемо і переженемо, навіть якщо вони нас почекають
Віктор Янукович перед виборами необачно пообіцяв, що Україна "впродовж десяти років увійде до двадцятки найрозвиненіших країн світу".
05.03.11
Децентралізація державного управління в Україні - необхідність
Чомусь вважається, що централізована владна вертикаль, яка останній рік послідовно будується в Україні, стане надійним засобом для забезпечення довгострокового соціально-економічного зростання.
Сучасні теорії та міжнародна практика свідчать про зворотне: західні країни намагаються максимально децентралізувати державне управління.
Централізоване керування виявляється неконкурентоздатним у динамічних умовах сучасного світу.
Сучасні теорії та міжнародна практика свідчать про зворотне: західні країни намагаються максимально децентралізувати державне управління.
Централізоване керування виявляється неконкурентоздатним у динамічних умовах сучасного світу.
02.03.11
Покращення життя вже сьогодні, а владі це потрібно?
Вже сьогодні можна з впевненістю сказати, що четвертому за ліком президенту за один рік в багатьох аспектах вдалося досягти того, чого його попередник не зумів за цілих п’ять.
24.02.11
Система державного управління, позбавлена внутрішньої логіки - приречена
Нині вже всім зрозуміло, що будь-які ініціативи нинішньої влади в України приречені на поразку. І навіть не лише стратегічну, а й суто тактичну.
Всі "реформи" влади полягають в простому невпинному зростанні цін на всі групи товарів, збільшенні пенсійного віку, зростанні зовнішнього боргу, злочинності, корупції, катастрофічної некерованості всіх сфер людської діяльності.
Це мимоволі вимушена констатувати і сама влада, постійно критикуючи свої ж починання, скасовуючи вже видані величезні премії розробникам податкового кодексу і таке інше.
Всі "реформи" влади полягають в простому невпинному зростанні цін на всі групи товарів, збільшенні пенсійного віку, зростанні зовнішнього боргу, злочинності, корупції, катастрофічної некерованості всіх сфер людської діяльності.
Це мимоволі вимушена констатувати і сама влада, постійно критикуючи свої ж починання, скасовуючи вже видані величезні премії розробникам податкового кодексу і таке інше.
22.02.11
Новий Майдан не буде мирним і терпимим, він буде - радикальним і нищівним
Адміністративне посилення влади призвело до її політичного та соціального ослаблення.
Таку думку озвучив один з лідерів партії "Єдиний центр", політолог Вадим Карасьов в своїй статті для "Дзеркало тижня. Україна".
"Сьогодні стало очевидно, що основні суперечності сконцентровані між корупційною моделлю державності та вимогами ліберального економічного розвитку. Економіка і суспільство хочуть звільнитися від спрута бюрократії, податкового пресу, адміністративної зарегульованості, але держава цю свободу не дає", - зазначив він.
Таку думку озвучив один з лідерів партії "Єдиний центр", політолог Вадим Карасьов в своїй статті для "Дзеркало тижня. Україна".
"Сьогодні стало очевидно, що основні суперечності сконцентровані між корупційною моделлю державності та вимогами ліберального економічного розвитку. Економіка і суспільство хочуть звільнитися від спрута бюрократії, податкового пресу, адміністративної зарегульованості, але держава цю свободу не дає", - зазначив він.
21.02.11
Кабмін та більшість ВР не можуть зрозуміти яких реформ хоче Янукович
На рівні чиновників Кабінету міністрів і депутатів, які входять у більшість у Верховній Раді, немає розуміння суті курсу реформ Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА. Про це заявила Наталія КОРОЛЕВСЬКА, голова парламентського Комітету з питань промислової і регуляторної політики і підприємництва, коментуючи сьогоднішнє голосування у ВР.
Як повідомили УНІАН у прес-службі Н.КОРОЛЕВСЬКОЇ, на її думку, в останні дні стає все більш помітним розкол в економічній політиці між Президентом і урядом. «Реформаторські» закони розробляються чиновниками Кабінету міністрів і депутатами, які входять в більшість в парламенті.
Потім ці закони слухняно приймаються більшістю ВР. Після чого прийняті закони ветуються в Адміністрації Президента, й із зауваженнями повертаються до сесійного залу, де, як ні в чому не бувало, та сама більшість знову дружно за них голосує. «На рівні чиновників Кабміну і депутатів, які входять в парламентську більшість, немає розуміння суті курсу реформ Президента України», - вважає Н.КОРОЛЕВСЬКА.
За її словами, саме такий складний шлях пройшли проголосовані сьогодні законопроекти про регулювання містобудівної діяльності, про держрегулювання виробництва і реалізації цукру.
«Водночас, урядовий Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо розрахунків за природний газ і електричну енергію", дружно прийнятий депутатами більшості в січні, сьогодні так само дружно за пропозицією Президента України був взагалі скасований, - відзначила Н.КОРОЛЕВСЬКА. – Складається враження, що чиновники з Кабміну, а також слухняна більшість у Верховній Раді щосили намагаються вгадати вектор реформ, що задається Президентом країни, але у них це погано виходить. Вони не в змозі реалізувати програму реформ. Все, що пропонується – це не якісні реформи, а напівзаходи, що містять в собі елемент корупції».
Вона нагадала нещодавню ситуацію зі скасуванням техогляду автомобілів. «У січні на всіх телеканалах країни показали, як В.ЯНУКОВИЧ вимагає від міністра внутрішніх справ Анатолія МОГИЛЬОВА скасувати техогляд і припинити знущання з водіїв. У лютому ж більшість Верховної Ради дружно не підтримала скасування техогляду, і відправила законопроект на доопрацювання. Що це – корупція чи саботаж реформ з боку чиновників і депутатів?», - питає Н.КОРОЛЕВСЬКА.
Голова Комітету Верховної Ради вважає, що за такого підходу до реформ ухвалений нещодавно Кабміном Національний план виконання програми реформ, названий «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», саме час перейменовувати в «Убоге суспільство, монополістична економіка, марнотратна держава».
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
02.02.11
Кабмін робить з Януковича позитивного героя?
Серед останніх багатьох відверто шокуючих ініціатив від кабміну – проект нового закону "від Табачника" про вищу освіту. Він включає, зокрема, скорочення обсягів державного замовлення на 42%, дискримінацію деяких вишів за критерієм кількості студентів, фактично знищення студентського самоврядування та багато чого іншого.
31 січня під стінами ВР відбулася акція протесту студентства проти ухвалення нового закону. Молодь прийшла висловити своє невдоволення черговими урядовими "сюрпризами"..
Ще свіжа в пам'яті ідея "комерціалізації" освітнього процесу, коли студентів хотіли змусити платити за пропущені лекції та семінари, а заразом і за використання університетських "вигод" у вигляді бібліотек чи комп'ютерних зал. Тоді, всупереч конституційному принципу безкоштовної вищої освіти, кабмін ухвалив постанову №796 від 27 серпня 2010 року, яка викликала обурення серед студентів. По багатьох містах України майже синхронно пройшли акції протесту під гаслами "За вільну освіту".
Того ж дня президент Янукович висловив своє невдоволення урядовою ініціативою.
Так само добре пам'ятаємо про так званий Майдан-2, коли азаровські новації торкалися вже не освітньої сфери, а фіскальної політики, основні принципи якої мали б бути закріплені в Податковому кодексі.
Політично символічне, але аполітичне за змістом, як про це наголошували самі підприємці, зібрання на Майдані Незалежності стало серйозним викликом для влади.
Цікаво, що на початковому етапі протестів проти ухвалення ПК Янукович займав достатньо жорстку та безкомпромісну позицію стосовно законопроекту. Президент, зокрема, наголошував на тому, що заклики організувати підприємницький майдан – це заклики тих, хто звик працювати поза законом.
Щоправда, пізніше, коли для Банкової стала очевидною реальна життєздатність Майдану, він вирішив змінити свою безкомпромісну позицію, і в результаті вніс свої поправки до запропонованого Верховною Радою ПК.
Здавалося б: між цими подіями немає зв'язку, та торкаються вони достатньо віддалених між собою питань.
Проте політичні події навколо Майдану-2 та "освітніх новації" об'єднує спільний сценарій розвитку.
Адже як ідея комерціалізації освіти, так і ідея ухвалення кабмінівського ПК розгорталися схоже.
Повторення схеми подій, очевидно, варто чекати й у справі закону "Про вищу освіту".
Суть сценарію полягає в тому, що спочатку уряд пропонує ідею, яка є стовідсотковим відображенням урядового інтересу, на кшталт платних послуг у вишах.
Це, у свою чергу, закономірно викликає масове збурення та спротив в оточенні певних кіл громадян, яких торкатиметься нова політика.
Після чого на кульмінаційному етапі громадських протестів та акцій у процес втручається президент, який, уособлюючи всенародну волю, прагне "почути кожного".
Президент, демонструючи солідарність із громадянами, що зазнали урядової дискримінації, дає зворотний хід урядовим ініціативам.
Так, Янукович колись жорстко розкритикував ідею комерціалізації освіти й своє невдоволення висловив безпосередньо під час зустрічі із прем'єром. Пізніше не менш пафосно виглядало його "ходіння в народ", коли разом з Азаровим президент зустрівся з підприємцями, пообіцявши переглянути положення Податкового кодексу.
В усіх цих ситуаціях найбільшого удару по репутації зазнає кабмін та безпосередньо прем'єр Азаров.
Останній опиняється фактично в ролі жорсткого технократа, для якого існує лише один пріоритет – оптимізація бюджетних видатків. Водночас президент, відхиляючи урядові ініціативи, здобуває лаври всенародного рятівника, який стає на захист інтересів народу від урядового свавілля.
На прикладі подій навколо ухвалення ПК та "комерціалізації" освіти можна побачити те, як кабмін зі своїми апріорі неприйнятними ініціативами грає на користь Банкової та, зокрема, на просування позицій президента Януковича.
Очевидно, що за бажання уряд Азарова міг би провести громадські слухання, залучити експертів та стейкхолдерів відповідних сфер задля вироблення адекватної політики в освітній галузі. Тим самим, уряд зберіг би свій імідж та продемонстрував зацікавленість у тому, щоб його політика не вступала в гострий конфлікт з інтересами громадськості та всіх тих, кого їхні ініціативи торкатимуться.
Натомість вони обрали первісно програшну для себе стратегію в драконівському дусі.
Невже Азарову та членами його кабінету, незважаючи на їхню, у першу чергу, адміністративно-управлінську роль, не хотілося б мати імідж демократичного уряду?
З позиції здорового глузду їхні дії виглядають як абсолютно ірраціональні. Адже насправді непотрібно бути великим експертом, аби не розуміти – як саме сприйматимуть студенти та освітяни їхнє "радикальне реформаторство" в сфері освіти з подачі профільного міністерства.
Єдиним логічним поясненням, чому кабмін діє в такий радикальний для себе спосіб, нехтуючи громадським спокоєм, може бути прагнення спрацювати на імідж президента.
Адже створення шокових приводів урядом і героїчне спасіння українського народу президентом виглядає як чудовий сюжет для політичного кіно, а заразом і як чудова профілактика антипрезидентських настроїв.
У той час як відомий екс-президент Кучма відбілював свій політичний імідж шляхом періодичних ротацій "нездатних" очільників Уряду, президент теперішній знайшов більш інноваційний підхід, аби завжди залишатись на топових позиціях у рейтингу народної підтримки.
Нещодавно Банкова вже артикулювала своє незадоволення законопроектом. І, як не дивно, це сталося саме в переддень запланованих протестів студентства.
Таким чином, український політичний істеблішмент продовжує грати свої чітко визначені ролі за старим сценарієм, у якому є лише один позитивний герой.
Руслан Кермач, НаУКМА
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
01.02.11
Олівець, затиснутий у кулаку – символ розлюченого студента (ФОТО)
Зранку на вулиці Інститутській біля виходу з метро Хрещатик людно. Молодь в оточенні кордону міліціянтів дістає завбачливо намальовані плакати з написами “В загребущі лапи МОН Могилянку не дамо”, “Граніт науки теж бруківка”, “Бунтуй, кохай, права не віддавай” і вишиковується в колону.
Студенти знову вийшли на протест. Їхня головна вимога – відхилити законопроект «Про вищу освіту» авторства нардепів-регіоналів Єфремова, Луцького, Ківалова та ін.
– Друзі, сьогодні злочинна влада намагається проштовхнути руйнівний для вищої освіти законопроект, намагається підвищити плату за навчання, зменшити держзамовлення, продовжує наступ на університетську автономію, – вигукує у гучномовець один з ватажків акції. – Не варто дражнити студентів і жартувати з нами. Наше терпіння не гумове, і врешті-решт вони можуть нарватися на серйозні протести.
“Свобода! Рівність! Студентська солідарність”, “Більше автономії – менше економії”, “Депутати-паразити не дають студентам жити”, – скандує молодь.
– А якщо законопроект таки буде прийнятий?
– Будемо проводити протести іншого формату – більш радикальні, з більшим залученням громадськості.
Біля комітетів молодіжний натовп зупиняється. Всім учасникам роздають прості олівці.
– А ви де навчаєтесь?
– Я не буду казати. Я боюсь репресій щодо себе з боку керівництва.
Побоювання Іллі щодо репресій за участь у акціях протесту розділяють і інші студенти. Один з хлопців прийшов на мітинг у масці, яка повністю закриває обличчя. Тільки очі проглядають.
– Нова влада переслідує багатьох учасників вуличних акцій протесту, у більшості студентів були проблеми з навчанням, деяких навіть виключили з університетів, – ділиться студент.
З дверей комітетів до студентів виходить нардеп Андрій Шевченко.
– На Погоджувальній раді є чітка позиція багатьох депутатів, і я особисто, і фракція виступає за те, щоб не включати законопроект про вищу освіту до порядку денного сесії без обговорення зі студентами, – промовляє Шевченко.
Але студенти, не чуючи слів депутата, голосно кричать: “Ганьба!” І в бік нардепа починають летіти зім’яті паперові кульки, виготовлені зі студентських конспектів.
– Ви думаєте, ви домовитеся? Подивіться як вони кричать “Ганьба”... – питають Шевченка журналісти.
– Правильно кричать. Все правильно, – погоджується нардеп, додаючи, що на цей тиждень у розкладі засідань законопроекту немає.
– Ми хочемо, щоб проект закону зняли взагалі з розгляду, – обурюються студенти.
“Ми не віримо депутатам!”, “Ви нам – корупцію, ми вам – революцію” – лунає з натовпу.
– Чому студенти мають латати своїми гаманцями та гаманцями своїх батьків бюджетні дірки?
Студенти не корки для дірок в бюджеті! – лунає з гучномовця. – Наш президент купив собі гелікоптер за 17 мільйонів доларів. Цих грошей вистачило б для того, щоб 28 тисяч студентів цілий рік отримували стипендію на рівні прожиткового мінімуму.
– Ганьба! – підтримують оратора студенти. – Самі вкрали – самі платіть.
Студенти, затиснуті між будівлею комітету, і кордоном міліціянтів, щільно притиснуті один до одного.
– Будь ласка, не підтискайте нас! Тут і так мало місця, – звертається молодь до правоохоронців.
– Ми пам’ятаємо ваші обличчя! – вигукує хтось з натовпу.
До мітингувальників виходить Голова комітету ВР з питань освіти та науки Володимир Полохало у супроводі бютівця Андрія Павловського.
“Ганьба!”, – знову скандують студенти.
– Я думаю, що цей закон не пройде вашими і нашими зусиллями, – ледве промовляє нардеп, якого влітку госпіталізували з інсультом. – Дайте свої петиції. Ми у комітеті зробимо все, щоб він не пройшов.
– Закон не пройде! – скандують студенти. І у Полохала летять паперові кульки.
– Ви в Януковича кидайте, дебіли! – обурюється Павловський. – Знайшли у кого кидати – в опозицію.
– Опозиція півроку тому хотіла прийняти той самий законопроект, – відповідають студенти.
– Неправда, це вам мізки Янукович промиває, а ви, на жаль, не можете розібратися, – не вщухає нардеп.
Після перепалки Павловський і Полохало зникають за дверима. Студенти вигукують “Революція!”
У цей час один з авторів славнозвісного законопроекту про вищу освіту, перший заступник голови Комітету ВР з питань освіти та науки, регіонал Максим Луцький, не наважившись вийти до студентів, вийшов з інших дверей до журналістів.
– Ніхто з нас не хоче, щоб нашій освіті було гірше. Тим більше, під цим законопроектом і мій підпис, і Ківалова, і Єфремова – лідера нашої фракції, – розповідає Луцький. – Тобто всі авторитетні депутати нашої фракції. Невже ми думаєте, що хтось з них хоче, щоб їх прізвища “склоняли” за те, що вони прийняли не той законопроект. Ніхто поспішати з ним не буде. Але це питання потрібно розблокувати... Цьому законопроекту півроку, він не набагато відрізняється від того, який висунув попередній уряд, але з урахуванням сьогодення. Не треба прив’язуватися до цього кількісного показника. Чого всі кажуть лише про Києво-Могилянську академію. Вона не одна.
Ніхто Могилянку чіпати не буде. Чи вони самі постійно створюють імідж, що їх хтось ображає...
– У законі будуть прописані ці виключення? – уточнили ми у нардепа.
– У законі не може буде прописаний конкретний навчальний заклад. Але це може бути враховано підзаконними актами, окремими постановами...
– А чому ви не вийшли поговорити зі студентами, як це зробив Шевченко і Полохало, а сховалися тут скраєчку?
– Я з глибоко повагою відношуся до Андрія Шевченка, але діяльність попереднього уряду і команди показала, що вона ні на що не здатна, крім, як емоційно говорити. Ми працюємо, кожного дня показуємо результат. Влітку було прийнято законопроект про одинадцятирічку у школі, автором якого я є. Було те саме. Але в іншому вигляді. І що? На сьогодні абсолютно 100% сприймається і в суспільстві, і батьками, і дітьми. Те саме буде і в вищій освіті.
– Чому коли протестують студенти Могилянки чи інших ВНЗ, ви і чиновники-освітяни до них не виходять, а коли Табачника пікетують “Молоді регіони” , то він навіть їх до себе у міністерство запрошує “поспілкуватися”?
Згодом Луцький заявив, що він особисто спілкувався з мітингувальниками, але так і не почув від них конкретних зауважень і пропозицій до даного законопроекту.
«Мітингом це назвати доволі важко. Це політична, проплачена, небагаточисельна акція. Всі плакати намальовані в одному місці», – резюмував він.
– Це на мітинги Партії регіонів приходять люди, які не знають, навіщо вони там опинилися. У нас кожний, хто стояв сьогодні, міг сказати, чому йому не подобається цей закон. Це звинувачення – це абсурд, – обурюється член Незалежної студентської профспілки ”Пряма дія” Андрій Мовчан.
Мовчан також зазначив, що Луцького студенти так і не побачили.
Анна Ященко
Фото автора і УНІАН
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
В Україні таємно скорочують заклади охорони здоров’я?
Як повідомили УНІАН у прес-службі М.ТОМЕНКА, про це він сказав сьогодні в інтерв’ю журналістам перед початком Погоджувальної ради ВР.
М.ТОМЕНКО повідомив, що звернувся до прем’єр-міністра з проханням поінформувати, на підставі яких документів в різних регіонах України закриваються лікарні, пологові будинки та інші лікувально-профілактичні заклади.
За словами М.ТОМЕНКА, на сьогодні головними аргументами, які наводить влада для таких скорочень, є відсутність державного фінансування, зменшення видатків на охорону здоров’я у 2011 бюджетному році тощо.
«Натомість, складається враження, що на місцях ці причини почали використовувати по-своєму. Десь скорочуються чи об’єднуються заклади, у яких є конфлікти місцевої влади з головними лікарями чи трудовими колективами, десь скорочення чи об’єднання використовується для можливості приватизувати об’єкти у центральній частині міста тощо», - він.
Віце-спікер повідомив, що, за його інформацією, загалом по Україні вже є десятки прикладів таких скорочень у різних регіонах. Як приклад він навів пологовий будинок №2 у Черкасах, лікарню у селищі Анненка Луганської області, центральну районну лікарню Татарбунарського району Одеської області, Бродівську районну лікарню Львівської області тощо.
М.ТОМЕНКО наголосив, що уряд повинен публічно презентувати програму реформування інфраструктури охорони здоров’я, а, відповідно, на місцевому рівні без обговорення та згоди місцевої громади не може бути ліквідований жоден заклад охорони здоров’я.
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
24.01.11
Реформи уряду носять непрозорий характер
Як передає кореспондент УНІАН, про це він заявив на прес-конференції в Одесі.
«Реформи проводяться без належного роз`яснення населенню їх цілей, що викликає неоднозначну реакцію в суспільстві. Не в останню роль тому, що вони носять непрозорий характер», - сказав депутат Верховної Ради.
С.ГРИНЕВЕЦЬКИЙ вважає, що влада повинна запропонувати українцям відкритий діалог, щоб не повторити досвід Греції, де минулого року прокотилася хвиля масових протестів проти дій уряду.
«Досвід європейських країн показує, що навіть найбільш непопулярні зміни можуть бути успішними, якщо влада говоритиме правду про причини, що викликали необхідність цих реформ, а також про їх суть. Іншими словами, потрібен діалог, певна громадська згода, щоб прийти до розуміння того, що далі так жити не можна. В іншому випадку - реформи перетворюються на боротьбу влади з народом», - сказав С.ГРИНЕВЕЦЬКИЙ.
Між тим, констатував політик, «урядові чиновники не тільки не розкривають справжнього стану справ, але, на жаль, і не говорять усієї правди про реформи». «Це породжує серед населення хвилю чуток і припущень, створює нервову обстановку», - зазначив він.
У таких умовах в багато разів зростає відповідальність за моральний клімат у суспільстві, причому не лише виконавчої гілки влади, а й законодавчої, і судової. «На практиці ж ми спостерігаємо контактні бої між депутатами у Верховній Раді, що доводить неспроможність системи виборів за закритими партійними списками», - вважає С.ГРИНЕВЕЦЬКИЙ.
«Тільки створення реально функціонуючої, ефективної економіки може зняти нинішню конфліктність у суспільстві», - підсумував він.
реклама: | єдиний гаманець | кредитка | міні кредитка | карта юніора | програма Бонус+ | робота | інтернет | соціальна карта | карта gold | море можливостей | нерухомість | авто-конфіскат | пенсійна карта | автоброкер | термінові грошові перекази | PrivatAssistance | страхування |
| Джерела: http://www.unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
05.10.10
ПроФорми економічної реформи
Оглядачі сходяться в тому, що зараз влада сильна як ніколи. Час починати обіцяні економічні реформи. Чи є кому сформулювати програму таких реформ? Та хто прочитає цю програму?
Реформи і Україна
Зазвичай, необхідність проведення реформ в України обґрунтовують у достатньо схематичний спосіб.
Приблизно так, як у задачці для учнів середньої школи.
"Іван Петренко живе у великих злиднях. Мешкає в комуналці, отримує 500 гривень допомоги з безробіття. Але потенційно може заробляти вісім тисяч і жити значно краще. Запитання: що йому заважає?" Ні, відповідь "Відсутність закордонного паспорта, щоб поїхати на заробітки в Італію" - неправильна. Просунуті "школярі", вочевидь, скажуть - пан Петренко повинен бути ініціативнішим, захотіти змінити власне життя і хоча б розпочати пошуки роботи.
Відлік економічних реформ в Україні починається з парламенту 1-го скликання, коли Верховна Рада ухвалила постанову "Основні напрями економічної політики в умовах незалежності". Відтоді ще не було виборчої кампанії, під час якої не згадувалася б необхідність проведення економічних реформ. Втім, враховуючи дивну особливість українських політиків спочатку змагатися за депутатські мандати та найвище крісло в державі, а вже потім готувати програму реформ, не слід дивуватися, що суспільство втомилося від порожньої риторики. Тож політичний вимір цього питання навряд чи є настільки цікавим. Цікавіший суто економічний зміст пропонованих реформ. Поширеною є думка, що досі робилися чи то не ті реформи, чи то не так.
Чи є кому їх написати зараз?
Представники українського наукового середовища не так уже й часто з'являються на сторінках провідних світових часописів. Втім, "високочола" економічна полеміка в країні є. Приміром, надзвичайно змістовне обговорення, яке на сторінках журналу "Економіка України" цього року розпочав академік Валерій Геєць. Академічна дискусія про сучасний стан лібералізму та шляхи модернізації України, безперечно, не дає відповідей про пільги та преференції для промисловості, пенсійну реформу чи який відсоток ВВП потрібно перерозподіляти через податки. Але без неї справжні реформи неможливі.
Більш практичними пошуками зараз займається Комітет з економічних реформ з президентської адміністрації. Він залучає провідні українські аналітичні центри та консультантів з компанії зі світовим іменем McKinsey & co. Авторитетніших радників із практичного втілення змін годі й шукати.
Чи є кому прочитати?
Наскільки бурхливим може бути обговорення економічних кроків уряду, показав проект податкового кодексу. Чиновникам з міністерства фінансів навіть не потрібно було б збирати круглі столи в регіонах, щоб влаштувати "всенародне обговорення". Прочитати тисячі різних думок про цей документ можна на численних форумах та у блогах. Достатньо забити у пошук слова "податковий кодекс".
Також за останні роки в Україні сформувався прошарок освічених молодих людей, що працюють в інвестиційних фондах, компаніях з управління активами, банках та фінансових компаніях. Вони чудово знають англійську, володіють інструментами для аналізу економічної політики уряду, а їхній світогляд не обмежується вітчизняними підручниками з економічної теорії. Ще приклад - один з українських блогерів, який хоче об'єднати прихильників лібертаріанської ідеї. Він сам перекладає праці представників австрійської економічної школи та створює інтернет-майданчик для суперечок на цю тему.
Середній та малий бізнес - ці люди, здається, вже не чекають від уряду ніяких "подарунків".
Втім, це саме та цільова аудиторія, яка чи не першою на собі відчуватиме результати дій виконавчої влади.
Було б дивним стверджувати, зокрема, що більшість пенсіонерів шукатиме якісь додаткові джерела інформації про пропозиції уряду, окрім центральних каналів телебачення. Але принаймні соціально активна частина українського суспільства готова до змістовної суперечки. В країні є люди, які здатні почути і проаналізувати аргументи.
І наче вже час поставити запитання: "Але чи справді уряду так уже потрібні реформи?" Хоча тут ми знову повертаємося до політичного дискурсу. І знову стає нецікаво...
Олександр Бондаренко
Реформи і Україна
Зазвичай, необхідність проведення реформ в України обґрунтовують у достатньо схематичний спосіб.
Приблизно так, як у задачці для учнів середньої школи.
"Іван Петренко живе у великих злиднях. Мешкає в комуналці, отримує 500 гривень допомоги з безробіття. Але потенційно може заробляти вісім тисяч і жити значно краще. Запитання: що йому заважає?" Ні, відповідь "Відсутність закордонного паспорта, щоб поїхати на заробітки в Італію" - неправильна. Просунуті "школярі", вочевидь, скажуть - пан Петренко повинен бути ініціативнішим, захотіти змінити власне життя і хоча б розпочати пошуки роботи.
Відлік економічних реформ в Україні починається з парламенту 1-го скликання, коли Верховна Рада ухвалила постанову "Основні напрями економічної політики в умовах незалежності". Відтоді ще не було виборчої кампанії, під час якої не згадувалася б необхідність проведення економічних реформ. Втім, враховуючи дивну особливість українських політиків спочатку змагатися за депутатські мандати та найвище крісло в державі, а вже потім готувати програму реформ, не слід дивуватися, що суспільство втомилося від порожньої риторики. Тож політичний вимір цього питання навряд чи є настільки цікавим. Цікавіший суто економічний зміст пропонованих реформ. Поширеною є думка, що досі робилися чи то не ті реформи, чи то не так.
Чи є кому їх написати зараз?
Представники українського наукового середовища не так уже й часто з'являються на сторінках провідних світових часописів. Втім, "високочола" економічна полеміка в країні є. Приміром, надзвичайно змістовне обговорення, яке на сторінках журналу "Економіка України" цього року розпочав академік Валерій Геєць. Академічна дискусія про сучасний стан лібералізму та шляхи модернізації України, безперечно, не дає відповідей про пільги та преференції для промисловості, пенсійну реформу чи який відсоток ВВП потрібно перерозподіляти через податки. Але без неї справжні реформи неможливі.
Більш практичними пошуками зараз займається Комітет з економічних реформ з президентської адміністрації. Він залучає провідні українські аналітичні центри та консультантів з компанії зі світовим іменем McKinsey & co. Авторитетніших радників із практичного втілення змін годі й шукати.
Чи є кому прочитати?
Наскільки бурхливим може бути обговорення економічних кроків уряду, показав проект податкового кодексу. Чиновникам з міністерства фінансів навіть не потрібно було б збирати круглі столи в регіонах, щоб влаштувати "всенародне обговорення". Прочитати тисячі різних думок про цей документ можна на численних форумах та у блогах. Достатньо забити у пошук слова "податковий кодекс".
Також за останні роки в Україні сформувався прошарок освічених молодих людей, що працюють в інвестиційних фондах, компаніях з управління активами, банках та фінансових компаніях. Вони чудово знають англійську, володіють інструментами для аналізу економічної політики уряду, а їхній світогляд не обмежується вітчизняними підручниками з економічної теорії. Ще приклад - один з українських блогерів, який хоче об'єднати прихильників лібертаріанської ідеї. Він сам перекладає праці представників австрійської економічної школи та створює інтернет-майданчик для суперечок на цю тему.
Середній та малий бізнес - ці люди, здається, вже не чекають від уряду ніяких "подарунків".
Втім, це саме та цільова аудиторія, яка чи не першою на собі відчуватиме результати дій виконавчої влади.
Було б дивним стверджувати, зокрема, що більшість пенсіонерів шукатиме якісь додаткові джерела інформації про пропозиції уряду, окрім центральних каналів телебачення. Але принаймні соціально активна частина українського суспільства готова до змістовної суперечки. В країні є люди, які здатні почути і проаналізувати аргументи.
І наче вже час поставити запитання: "Але чи справді уряду так уже потрібні реформи?" Хоча тут ми знову повертаємося до політичного дискурсу. І знову стає нецікаво...
Олександр Бондаренко
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
22.09.10
Реформи в Україні – чи є ще шанс у президента?
Тільки дурень вчиться на своїх помилках,
розумний вчиться на помилках інших.
Отто фон Бісмарк
Шанс стати реформатором у президента був. Адже він і його команда після перемоги на виборах отримали повний карт бланш - нові очікування змін, підтримка населення та консолідація всієї влади в руках однієї політичної сили.
Стартова площадка для можливих реформ існувала, а от момент для їх проведення було втрачено. Втім, ризикнемо припустити, що ще не все згублено - є ще можливість вийти на шлях реформування країни.
Так, професор Гарвардської бізнес школи, фахівець з лідерства та управління змінами Джон Коттер запропонував восьмиетапну послідовність дій, яка дає ключ к розумінню того, що треба робити, аби досягти успіху з реформами.
Модель є універсальною, і залежить лише від можливостей лідера, а не економічного та політичного стану країни. Аби довести це автор проведе паралель із тим, що відбувається у Сполучених Штатах, країні де також очевидним є провал впровадження останніх реформ.
Етап 1. Вкладення у свідомість громадськості розуміння невідкладності змін
У випадку обох президентів - і України, і Сполучених Штатів - основну роботу по переконанню громадян у необхідності впровадження системних реформ виконала світова економічна криза, а у випадку України - ще й політична.
Ситуація, що склалася на час початку правління обох лідерів, не залишила їм іншого виходу, як переконати виборців у тому, що саме вони є тими, хто зможе вивести країну з кризи.
Зразу ж після приходу до влади новий президент України добре усвідомлював, що зволікати з впровадженнями змін дозволити собі не може. Це засвідчив його виступ 22 березня під час першого засідання Комітету з економічних реформ: "Реальні економічні реформи треба починати негайно.
Незважаючи на складне фінансове та економічне становище, я впевнений, що ми вийдемо з кризи сильнішими і зробимо якісний ривок на шляху до нашої стратегічної мети - через 10 років увійти у двадцятку найрозвинутіших країн світу. Це реальний шлях".
Така заява мала "заякорити" у свідомості українців його бажання швидко почати втілення змін у країні.
Передвиборча кампанія Обами пістріла плакатами про те, що тільки він зможе провести кардинальні зміни в країні, які виведуть її з кризи швидко і ефективно. Пройшло майже два роки... За даними звітів Rasmussen, рейтинг популярності Обами впав з 65% у січні 2009 року до 45% у вересні 2010 року.
Трапилося це через його очевидну помилку на другій сходинці "драбини змін", а саме - неспроможності створення ведучої коаліції навколо криголамних реформ, що лежали в основі його передвиборчої програми.
Етап 2. Створення могутньої ведучої коаліції
Така коаліція створюється навколо лідера з метою розробки програми змін, в яку всі її члени однаково вірять і за яку готові нести спільну відповідальність. Помилка команди Барака Обами була очевидною: вона самостійно, без консультацій з опозицією, визначила кризові проблеми і перейшла до застосування кардинальних засобів їх подолання.
Такий "одноосібний" підхід викликав значний опір у таборі республіканців і, відповідно, значної частини населення. Наприклад, закон про страхову медицину - один з ключових у загальному пакеті реформ - було "протягнуто" через обидві палати Конгресу з великим скрипом. Більшість населення не підтримує таких змін, а опозиція ініціює перегляд закону.
Жорстка боротьба за прийняття закону поглинула не тільки дорогоцінний час та гроші платників податків, а й важливі пункти довіри до чинного президента.
Янукович та його команда натомість швидко сформували парламентську коаліцію "Стабільність і реформи", технічно здатну приймати необхідні рішення та закони. Отже, теоретично, всі фракції та окремі депутати, що ввійшли до коаліції, погодилися із передвиборчою платформою президента і готові були працювати у напрямі її здійснення.
Кабінет Міністрів також був сформований таким чином, щоб прийняті рішення втілювалися без вагань. Однак, як часто буває в українському політикумі, об'єднання сил відбувалося не для чогось, а проти.
Це легко, але нетривало. В даному випадку, вочевидь, владна партія зконцентрувалася на виконанні одного з передвиборчих гасел - покласти кінець "помаранчевим". До того мотивація політиків у сталій демократії в США та транзитній в Україні є дуже різною.
Створення коаліції в Україні стало можливим, в тому числі, і через банальний страх "тушок" за своє політичне майбутнє і власний бізнес... Але ж для виконання однієї з головних обіцянок президента України - вивести країну з економічної кризи - коаліція мала би бути побудована на спільній програмі, розробленої саме для цієї мети.
З таким підходом можна було б згуртувати більше прихильників (хто ж не захоче бути причетним до рятування країни), що, у свою чергу, тільки допомогло би запустити процеси реальних змін.
Типовий підхід ситуативного прийняття рішень, замість продуманої стратегії дій, починаючи із визначення цілей та процесу їх досягнення, в черговий раз став на шляху ніби і добрим намірам нової влади. Звісно, це відбилося і на подальших етапах втілення (провалу?) реформ.
Етап 3. Розробка спільного бачення та стратегії змін
Цей етап є переходом з організаційної площини до змістовної, де всі суб'єкти ведучої коаліції мають виробити єдине бачення подальших кроків і взяти спільну відповідальність за їх втілення.
У випадку Обами цей етап провалився через нездібність своєчасного створення коаліції як такої.
В Україні, де коаліція ніби створилася, важливою передумовою її успішної діяльності мала би бути довіра всередині її та усвідомлення спільної відповідальності за важкі рішення, що неминучі при теперішній ситуації в країні.
На початку червня Янукович проголосив Програму економічних реформ. Але навіть ті, хто ввійшов у коаліцію, не поспішають публічно підтримувати її. Ані комуністи, ані представники Блоку Литвина не виступають із переконливими заявами щодо підтримки нового курсу влади.
Чомусь мовчить Тігіпко, якого підтримала чимала кількість виборців, і який офіційно відповідає за економічні реформи в країні...
Створюється враження, що політичні союзники або не поділяють ідеї президента та його команди, або ж не хочуть поділяти відповідальність за їх втілення. Це не додає довіри до дій влади з боку громадськості і тільки збільшує скептицизм до будь-яких реформаторських ініціатив.
І якщо ігнорування політичних суперників та потенційних партнерів - це частина звичайної культури українського політикуму, до якої вже всі звикли, то тривале виключення громадськості з процесу прийняття рішень може дорого коштувати новій владі.
Широка підтримка населення є необхідною передумовою успішного втілення реформ. Для цього варто було б включити в процес розробки, обговорення програми та шляхів її впровадження експертну спільноту, представників громадських організацій. Адже саме вони є "тлумачами" процесів для громади.
Про явні проколи влади на цьому етапі свідчать результати опитування Центру Разумкова, згідно з якими частка респондентів, які повністю підтримують діяльність президента України, знизилася з 39,7% у травні до 22,5% у серпні.
Етап 4. Донесення до громадськості стратегії змін
Підтримка та порозуміння з боку громадськості є необхідним чинником успішного трансформаційного процесу. Особливо, коли це включає непопулярні заходи, такі як скорочення соціальних виплат, робочих місць, збільшення податків тощо. Важливим є пояснити, чому без таких заходів неможливо досягнути покращення у довгостроковому періоді.
Варто також якомога більше наголошувати на позитивних результатах, які будуть досягнуті завдяки реформам в найближчому майбутньому. Пояснення інструментів та заходів виведення країни з кризи та чому без таких заходів це неможливо, і є основним завданням цього етапу.
Натомість Програма економічних реформ не містить конкретного плану дій, в якому би чітко, послідовно зазначалося, що конкретно, хто і коли буде робити для досягнення завдань, визначених у кожному розділі.
Конкретний, змістовний та переконливий план, а також комунікаційна стратегія щодо інформування про хід втілення Програми полегшив би керівництву країни завдання популяризації реформ.
Зрозумілість та переконливість кроків реформування позитивно впливає на настрій громадськості, а відтак додає підтримки не тільки і не стільки владі, але самому процесу змін.
Що стосується Барака Обами, попри намаганням його прес-служби пояснити американцям, яким чином реформи підуть на користь країні, переламати ситуацію в ЗМІ не вдалося. Постійна критика його політики з боку медіа ще більше гальмувала процеси змін, та викликала суперечки громадян саме тоді, коли найменша відстрочка в часі грала проти президента.
Галас навкруги неоднозначних реформ відвернув населення країни від інформації щодо ініціатив, які були успішнішими у процесі стабілізації країни.
Етап 5. Здійснення широкомасштабних змін
27 січня у щорічній промові перед Конгресом Барак Обама розповідав про успіхи: про стягнення додаткових податків з найбільших банків, про стимули для кредитування малого бізнесу, про підтримку інноваційних проектів - про реформи, описані у так званому Акті зцілення країни.
Але рейтинг довіри виборців до Обами продовжував падати - його команді не вдалося визначити таке питання у загальному пакеті реформ, вирішення якого дозволило б кардинально змінити ситуацію в економіці країни, а відтак і продемонструвати громадянам здатність втілювати широкомасштабні зміни.
Президенту України сьогодні вкрай важливо правильно визначити ту сферу, реформа якої вплине на загальний стан "здоров'я" держави і дозволить просунутися на шляху до двадцятки найрозвинутіших країн світу. Тобто, наповнити поняття "конкурентоспроможність", винесене у заголовок Програми економічних реформ Януковича, конкретним змістом.
Мета ця хоча й амбітна, але досяжна - рецепт досягнення її винайдено і перевірено - Нова Зеландія, Канада, Данія, Швейцарія, Болгарія, Естонія, Південна Африка та інші держави в різні часи взяли за основу поради Майкла Портера, провідного вченого у сфері конкурентоспроможності, і досягли значних успіхів.
В Україні знайти таку сферу не важко, можна навіть вибирати: і податкова реформа, і боротьба з корупцією, зняття адміністративних бар'єрів для розвитку бізнесу, впровадження інвестиційних та інноваційних проектів тощо.
Українська влада навіть спробувала втілити одну з реформ - податкову - шляхом ухвалення нового Податкового кодексу.
Ініціатива ця стала дуже суперечливою через низку причин, основною з яких є ігнорування одного з попередніх етапів втілення змін - включення громадськості, представників різних груп інтересів та експертної спільноти до розробки концепції.
Саме такий закритий процес призвів до суцільної критики документу. Так само будь-які нові ініціативи адміністрації Януковича стикатимуться з великим спротивом, якщо і надалі ігнорувати громадськість України та зацікавлені сторони у процесі прийняття рішень.
Етап 6. Системне планування та досягнення швидких перемог
З огляду на останні рейтинги президента України, єдиний його шанс не опуститися до нуля - негайно продемонструвати успішні досягнення. Без стратегічного визначення швидких, але системних перемог, які би переконали громадськість у правильності вибору курсу змін, можна очікувати підвищення спротиву, опозиційності або апатії у населення.
Якщо хоча б в одному з п'яти напрямів проголошеної Програми економічних реформ зробити швидкий ривок, що призведе до позитивних зрушень в житті більшості населення найближчим часом, цілком можна розраховувати на широку підтримку і подальших кроків реформування.
Повертаючись до прикладу податкової реформи, можна із впевненістю сказати, що прийняття такого Податкового кодексу, який би дійсно допоміг створити сприятливий бізнес-клімат та безпосередньо позитивно вплинув би на життя великого прошарку населення, допомогло б збільшити довіру до влади, повірити в її здатність здійснити системні зміни.
І тут виникає дилема. З одного боку, аби цю ініціативу записати у список перемог, необхідно повернутися на пару кроків назад і виправити помилки. З іншого, фактор часу грає не на користь влади. Рішення - за президентом та його оточенням.
Але створення послідовності маленьких перемог у загальному ланцюгу системних змін є важливою передумовою забезпечення загальної підтримки подальших реформ.
Обамі теж не вдалося досягти перемог. Дорогоцінний час було змарновано, і навіть якщо деякі з нових проектів покажуть позитивні зрушення, скептицизм населення знівелює принаймні частину такого успіху. При такій ситуації вкрай важко перейти на наступний рівень втілення змін - більш масштабних.
Етап 7. Здійснення масштабних системних змін
Заходи на цьому етапі прямо пов'язані з тим, наскільки вдало побудована база для виходу на масштабні реформи. Особливо важливим є підтримка з боку громадськості та партнерів по коаліції.
Якщо підготовча робота проведена якісно, все, що залишається лідеру - продовжувати розкручувати механізм змін, не забуваючи про подальшу прискіпливу розробку стратегії досягнення швидких перемог для забезпечення всебічної підтримки. Очевидним є те, що український президент цього етапу ще не досяг з тих самих причин, що й Обама.
Те, що обидва президенти не можуть продемонструвати вихід на рівень масштабних змін, пояснюється провалом роботи їх команд на попередніх етапах. У випадку Обами вийти на той рівень довіри від населення, з яким його було обрано на пост президента у 2009 році, тепер буде дуже важко.
Опозиція набирає очок і може розраховувати на прихід до влади після закінчення терміну його президентства. Натомість Обама зараз майже на недосяжній відстані від заключного етапу здійснення реформ.
В українського президента ще є шанси - лише б було бажання не повторювати помилок американського колеги та швидко виправити ситуацію на попередніх етапах впровадження змін.
Етап 8. Закріплення культури позитивних змін у суспільстві
Обамі не вдалося переконати громадськість у тому, що позитивні зміни можливі і вони можуть стати частиною життя країни. Він не зміг перетворити процес реформ у суспільну поведінкову модель свого часу.
Головною умовою для того, щоб позитивні зрушення продовжувалися, переходили на нові, більш глобальні рівні, є сприйняття громадянами країни цих процесів як норми життя. Це є можливим, коли громадськість відчуває позитивні зрушення у своєму житті та у країні загалом внаслідок реформ.
Йдеться про формування культури сприйняття змін як невід'ємної та абсолютно необхідної компоненти життя. Для формування такого ставлення необхідно показувати зв'язок між позитивними досягненнями та діями влади, завдяки яким такі зрушення стали можливими, а також донесення до людей розуміння, що такі успіхи можливі тільки за їх активної участі та підтримки.
Відчуття причетності громадян до позитивних змін забезпечить успішне та безперервне продовження процесу реформ. Якщо президент країни вийде на цей етап впровадження змін, можна буде вважати, що він - Реформатор.
Україна стоїть перед відповідальним вибором курсу перетворень на наступні роки і навіть декади. Вибір процесу змін та послідовності ходів буде носити ключовий характер у справі завершення будівництва національної держави. Шлях перетворень буде визначати президент та його команда.
Те, яким чином Янукович впорається із впровадженням анонсованих змін, дасть відповідь не тільки на запитання як скоро країна подолає кризу і вийде на новий виток розвитку, а й чи зможе чинний президент стати лідером нового ґатунку. Адже управління змінами є квінтесенцією лідерства.
Єлизавета Барань, Український інститут публічної політики
розумний вчиться на помилках інших.
Отто фон Бісмарк
Шанс стати реформатором у президента був. Адже він і його команда після перемоги на виборах отримали повний карт бланш - нові очікування змін, підтримка населення та консолідація всієї влади в руках однієї політичної сили.
Стартова площадка для можливих реформ існувала, а от момент для їх проведення було втрачено. Втім, ризикнемо припустити, що ще не все згублено - є ще можливість вийти на шлях реформування країни.
Так, професор Гарвардської бізнес школи, фахівець з лідерства та управління змінами Джон Коттер запропонував восьмиетапну послідовність дій, яка дає ключ к розумінню того, що треба робити, аби досягти успіху з реформами.
Модель є універсальною, і залежить лише від можливостей лідера, а не економічного та політичного стану країни. Аби довести це автор проведе паралель із тим, що відбувається у Сполучених Штатах, країні де також очевидним є провал впровадження останніх реформ.
Етап 1. Вкладення у свідомість громадськості розуміння невідкладності змін
У випадку обох президентів - і України, і Сполучених Штатів - основну роботу по переконанню громадян у необхідності впровадження системних реформ виконала світова економічна криза, а у випадку України - ще й політична.
Ситуація, що склалася на час початку правління обох лідерів, не залишила їм іншого виходу, як переконати виборців у тому, що саме вони є тими, хто зможе вивести країну з кризи.
Зразу ж після приходу до влади новий президент України добре усвідомлював, що зволікати з впровадженнями змін дозволити собі не може. Це засвідчив його виступ 22 березня під час першого засідання Комітету з економічних реформ: "Реальні економічні реформи треба починати негайно.
Незважаючи на складне фінансове та економічне становище, я впевнений, що ми вийдемо з кризи сильнішими і зробимо якісний ривок на шляху до нашої стратегічної мети - через 10 років увійти у двадцятку найрозвинутіших країн світу. Це реальний шлях".
Така заява мала "заякорити" у свідомості українців його бажання швидко почати втілення змін у країні.
Передвиборча кампанія Обами пістріла плакатами про те, що тільки він зможе провести кардинальні зміни в країні, які виведуть її з кризи швидко і ефективно. Пройшло майже два роки... За даними звітів Rasmussen, рейтинг популярності Обами впав з 65% у січні 2009 року до 45% у вересні 2010 року.
Трапилося це через його очевидну помилку на другій сходинці "драбини змін", а саме - неспроможності створення ведучої коаліції навколо криголамних реформ, що лежали в основі його передвиборчої програми.
Етап 2. Створення могутньої ведучої коаліції
Така коаліція створюється навколо лідера з метою розробки програми змін, в яку всі її члени однаково вірять і за яку готові нести спільну відповідальність. Помилка команди Барака Обами була очевидною: вона самостійно, без консультацій з опозицією, визначила кризові проблеми і перейшла до застосування кардинальних засобів їх подолання.
Такий "одноосібний" підхід викликав значний опір у таборі республіканців і, відповідно, значної частини населення. Наприклад, закон про страхову медицину - один з ключових у загальному пакеті реформ - було "протягнуто" через обидві палати Конгресу з великим скрипом. Більшість населення не підтримує таких змін, а опозиція ініціює перегляд закону.
Жорстка боротьба за прийняття закону поглинула не тільки дорогоцінний час та гроші платників податків, а й важливі пункти довіри до чинного президента.
Янукович та його команда натомість швидко сформували парламентську коаліцію "Стабільність і реформи", технічно здатну приймати необхідні рішення та закони. Отже, теоретично, всі фракції та окремі депутати, що ввійшли до коаліції, погодилися із передвиборчою платформою президента і готові були працювати у напрямі її здійснення.
Кабінет Міністрів також був сформований таким чином, щоб прийняті рішення втілювалися без вагань. Однак, як часто буває в українському політикумі, об'єднання сил відбувалося не для чогось, а проти.
Це легко, але нетривало. В даному випадку, вочевидь, владна партія зконцентрувалася на виконанні одного з передвиборчих гасел - покласти кінець "помаранчевим". До того мотивація політиків у сталій демократії в США та транзитній в Україні є дуже різною.
Створення коаліції в Україні стало можливим, в тому числі, і через банальний страх "тушок" за своє політичне майбутнє і власний бізнес... Але ж для виконання однієї з головних обіцянок президента України - вивести країну з економічної кризи - коаліція мала би бути побудована на спільній програмі, розробленої саме для цієї мети.
З таким підходом можна було б згуртувати більше прихильників (хто ж не захоче бути причетним до рятування країни), що, у свою чергу, тільки допомогло би запустити процеси реальних змін.
Типовий підхід ситуативного прийняття рішень, замість продуманої стратегії дій, починаючи із визначення цілей та процесу їх досягнення, в черговий раз став на шляху ніби і добрим намірам нової влади. Звісно, це відбилося і на подальших етапах втілення (провалу?) реформ.
Етап 3. Розробка спільного бачення та стратегії змін
Цей етап є переходом з організаційної площини до змістовної, де всі суб'єкти ведучої коаліції мають виробити єдине бачення подальших кроків і взяти спільну відповідальність за їх втілення.
У випадку Обами цей етап провалився через нездібність своєчасного створення коаліції як такої.
В Україні, де коаліція ніби створилася, важливою передумовою її успішної діяльності мала би бути довіра всередині її та усвідомлення спільної відповідальності за важкі рішення, що неминучі при теперішній ситуації в країні.
На початку червня Янукович проголосив Програму економічних реформ. Але навіть ті, хто ввійшов у коаліцію, не поспішають публічно підтримувати її. Ані комуністи, ані представники Блоку Литвина не виступають із переконливими заявами щодо підтримки нового курсу влади.
Чомусь мовчить Тігіпко, якого підтримала чимала кількість виборців, і який офіційно відповідає за економічні реформи в країні...
Створюється враження, що політичні союзники або не поділяють ідеї президента та його команди, або ж не хочуть поділяти відповідальність за їх втілення. Це не додає довіри до дій влади з боку громадськості і тільки збільшує скептицизм до будь-яких реформаторських ініціатив.
І якщо ігнорування політичних суперників та потенційних партнерів - це частина звичайної культури українського політикуму, до якої вже всі звикли, то тривале виключення громадськості з процесу прийняття рішень може дорого коштувати новій владі.
Широка підтримка населення є необхідною передумовою успішного втілення реформ. Для цього варто було б включити в процес розробки, обговорення програми та шляхів її впровадження експертну спільноту, представників громадських організацій. Адже саме вони є "тлумачами" процесів для громади.
Про явні проколи влади на цьому етапі свідчать результати опитування Центру Разумкова, згідно з якими частка респондентів, які повністю підтримують діяльність президента України, знизилася з 39,7% у травні до 22,5% у серпні.
Етап 4. Донесення до громадськості стратегії змін
Підтримка та порозуміння з боку громадськості є необхідним чинником успішного трансформаційного процесу. Особливо, коли це включає непопулярні заходи, такі як скорочення соціальних виплат, робочих місць, збільшення податків тощо. Важливим є пояснити, чому без таких заходів неможливо досягнути покращення у довгостроковому періоді.
Варто також якомога більше наголошувати на позитивних результатах, які будуть досягнуті завдяки реформам в найближчому майбутньому. Пояснення інструментів та заходів виведення країни з кризи та чому без таких заходів це неможливо, і є основним завданням цього етапу.
Натомість Програма економічних реформ не містить конкретного плану дій, в якому би чітко, послідовно зазначалося, що конкретно, хто і коли буде робити для досягнення завдань, визначених у кожному розділі.
Конкретний, змістовний та переконливий план, а також комунікаційна стратегія щодо інформування про хід втілення Програми полегшив би керівництву країни завдання популяризації реформ.
Зрозумілість та переконливість кроків реформування позитивно впливає на настрій громадськості, а відтак додає підтримки не тільки і не стільки владі, але самому процесу змін.
Що стосується Барака Обами, попри намаганням його прес-служби пояснити американцям, яким чином реформи підуть на користь країні, переламати ситуацію в ЗМІ не вдалося. Постійна критика його політики з боку медіа ще більше гальмувала процеси змін, та викликала суперечки громадян саме тоді, коли найменша відстрочка в часі грала проти президента.
Галас навкруги неоднозначних реформ відвернув населення країни від інформації щодо ініціатив, які були успішнішими у процесі стабілізації країни.
Етап 5. Здійснення широкомасштабних змін
27 січня у щорічній промові перед Конгресом Барак Обама розповідав про успіхи: про стягнення додаткових податків з найбільших банків, про стимули для кредитування малого бізнесу, про підтримку інноваційних проектів - про реформи, описані у так званому Акті зцілення країни.
Але рейтинг довіри виборців до Обами продовжував падати - його команді не вдалося визначити таке питання у загальному пакеті реформ, вирішення якого дозволило б кардинально змінити ситуацію в економіці країни, а відтак і продемонструвати громадянам здатність втілювати широкомасштабні зміни.
Президенту України сьогодні вкрай важливо правильно визначити ту сферу, реформа якої вплине на загальний стан "здоров'я" держави і дозволить просунутися на шляху до двадцятки найрозвинутіших країн світу. Тобто, наповнити поняття "конкурентоспроможність", винесене у заголовок Програми економічних реформ Януковича, конкретним змістом.
Мета ця хоча й амбітна, але досяжна - рецепт досягнення її винайдено і перевірено - Нова Зеландія, Канада, Данія, Швейцарія, Болгарія, Естонія, Південна Африка та інші держави в різні часи взяли за основу поради Майкла Портера, провідного вченого у сфері конкурентоспроможності, і досягли значних успіхів.
В Україні знайти таку сферу не важко, можна навіть вибирати: і податкова реформа, і боротьба з корупцією, зняття адміністративних бар'єрів для розвитку бізнесу, впровадження інвестиційних та інноваційних проектів тощо.
Українська влада навіть спробувала втілити одну з реформ - податкову - шляхом ухвалення нового Податкового кодексу.
Ініціатива ця стала дуже суперечливою через низку причин, основною з яких є ігнорування одного з попередніх етапів втілення змін - включення громадськості, представників різних груп інтересів та експертної спільноти до розробки концепції.
Саме такий закритий процес призвів до суцільної критики документу. Так само будь-які нові ініціативи адміністрації Януковича стикатимуться з великим спротивом, якщо і надалі ігнорувати громадськість України та зацікавлені сторони у процесі прийняття рішень.
Етап 6. Системне планування та досягнення швидких перемог
З огляду на останні рейтинги президента України, єдиний його шанс не опуститися до нуля - негайно продемонструвати успішні досягнення. Без стратегічного визначення швидких, але системних перемог, які би переконали громадськість у правильності вибору курсу змін, можна очікувати підвищення спротиву, опозиційності або апатії у населення.
Якщо хоча б в одному з п'яти напрямів проголошеної Програми економічних реформ зробити швидкий ривок, що призведе до позитивних зрушень в житті більшості населення найближчим часом, цілком можна розраховувати на широку підтримку і подальших кроків реформування.
Повертаючись до прикладу податкової реформи, можна із впевненістю сказати, що прийняття такого Податкового кодексу, який би дійсно допоміг створити сприятливий бізнес-клімат та безпосередньо позитивно вплинув би на життя великого прошарку населення, допомогло б збільшити довіру до влади, повірити в її здатність здійснити системні зміни.
І тут виникає дилема. З одного боку, аби цю ініціативу записати у список перемог, необхідно повернутися на пару кроків назад і виправити помилки. З іншого, фактор часу грає не на користь влади. Рішення - за президентом та його оточенням.
Але створення послідовності маленьких перемог у загальному ланцюгу системних змін є важливою передумовою забезпечення загальної підтримки подальших реформ.
Обамі теж не вдалося досягти перемог. Дорогоцінний час було змарновано, і навіть якщо деякі з нових проектів покажуть позитивні зрушення, скептицизм населення знівелює принаймні частину такого успіху. При такій ситуації вкрай важко перейти на наступний рівень втілення змін - більш масштабних.
Етап 7. Здійснення масштабних системних змін
Заходи на цьому етапі прямо пов'язані з тим, наскільки вдало побудована база для виходу на масштабні реформи. Особливо важливим є підтримка з боку громадськості та партнерів по коаліції.
Якщо підготовча робота проведена якісно, все, що залишається лідеру - продовжувати розкручувати механізм змін, не забуваючи про подальшу прискіпливу розробку стратегії досягнення швидких перемог для забезпечення всебічної підтримки. Очевидним є те, що український президент цього етапу ще не досяг з тих самих причин, що й Обама.
Те, що обидва президенти не можуть продемонструвати вихід на рівень масштабних змін, пояснюється провалом роботи їх команд на попередніх етапах. У випадку Обами вийти на той рівень довіри від населення, з яким його було обрано на пост президента у 2009 році, тепер буде дуже важко.
Опозиція набирає очок і може розраховувати на прихід до влади після закінчення терміну його президентства. Натомість Обама зараз майже на недосяжній відстані від заключного етапу здійснення реформ.
В українського президента ще є шанси - лише б було бажання не повторювати помилок американського колеги та швидко виправити ситуацію на попередніх етапах впровадження змін.
Етап 8. Закріплення культури позитивних змін у суспільстві
Обамі не вдалося переконати громадськість у тому, що позитивні зміни можливі і вони можуть стати частиною життя країни. Він не зміг перетворити процес реформ у суспільну поведінкову модель свого часу.
Головною умовою для того, щоб позитивні зрушення продовжувалися, переходили на нові, більш глобальні рівні, є сприйняття громадянами країни цих процесів як норми життя. Це є можливим, коли громадськість відчуває позитивні зрушення у своєму житті та у країні загалом внаслідок реформ.
Йдеться про формування культури сприйняття змін як невід'ємної та абсолютно необхідної компоненти життя. Для формування такого ставлення необхідно показувати зв'язок між позитивними досягненнями та діями влади, завдяки яким такі зрушення стали можливими, а також донесення до людей розуміння, що такі успіхи можливі тільки за їх активної участі та підтримки.
Відчуття причетності громадян до позитивних змін забезпечить успішне та безперервне продовження процесу реформ. Якщо президент країни вийде на цей етап впровадження змін, можна буде вважати, що він - Реформатор.
Україна стоїть перед відповідальним вибором курсу перетворень на наступні роки і навіть декади. Вибір процесу змін та послідовності ходів буде носити ключовий характер у справі завершення будівництва національної держави. Шлях перетворень буде визначати президент та його команда.
Те, яким чином Янукович впорається із впровадженням анонсованих змін, дасть відповідь не тільки на запитання як скоро країна подолає кризу і вийде на новий виток розвитку, а й чи зможе чинний президент стати лідером нового ґатунку. Адже управління змінами є квінтесенцією лідерства.
Єлизавета Барань, Український інститут публічної політики
| Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
17.09.10
Economist: Victor ludorum, або бідна Україна
Британський тижневик Економіст вмістив статтю про Україну з підзаголовком "Багато розмов і мало реформ. Бідна Україна".
За сім місяців при владі пан Янукович, як пише Економіст, зробив більше для підтвердження побоювань про авторитаризм, ніж сподівань на реформи.
Він "погрався" з Конституцією, створивши коаліцію, і намагається усунути поправки, які обмежують його владу, – пише журнал.
Одна з лідерів опозиції Тимошенко також твердить, що він намагається, інколи успішно, розколи її партію.
Проте її критики кажуть, що це свідчить про слабкість її партії, яка "не має ідеології, окрім просування її власних інтересів".
На столі лідера опозиції Юлії Тимошенко стоїть статуетка Жанни Д’Арк, – пише Економіст і зауважує, що ані святою, ані мученицею пані Тимошенко назвати не можна.
Але Тимошенко у "войовничому настрої", - твердить журнал, і пан Янукович "забезпечує її боєприпасами":
"Ми ледве встигаємо реагувати на все, що він робить", - цитує Юлію Тимошенко Економіст.
Тижневик нагадує про арешт кількох союзників Тимошенко, яких звинувачують у корупції, а також про розслідування щодо Олександра Турчинова.
Пані Тимошенко каже, що пан Янукович веде кампанію залякування опозиції і помсти за її зусилля очистити від корупції газову торгівлю.
Уряд у свою чергу наполягає, що просто бореться з корупцією.
Частина правди є у заявах обох сторін, – робить висновок Економіст і твердить, що мало політиків в Україні "абсолютно чисті".
Але в умовах масштабної корупції переслідування лише опозиції підриває плюралізм, – пише Економіст.
Журнал наводить цитату одного з союзників Януковича, який каже, що "друзям – все, а ворогам - закон", і вважає ще одним доказом цього те, що розслідування проводить пан Хорошковський, який свого часу посварився з пані Тимошенко.
Багато українців не довіряють Тимошенко, – пише журнал і каже, що вибори покажуть, чи буде вона сильною опозицією до Партії регіонів.
Лише Віктор Ющенко ще менше популярний, ніж Тимошенко, – вважає Економіст.
Борючись з корупцією і обіцяючи реформи, Віктор Янукович власне робить те, що лише обіцяли зробити "помаранчеві революціонери", - пише Економіст.
Аналізуючи фінансовий стан України, Економіст пише, що щедрий пакет МВФ допоміг зняти фінансовий тиск з України і наводить слова скептиків, які кажуть, що це була винагорода з боку Америки за відмову України від збагаченого урану.
Щоб отримати гроші, пан Янукович однак мав підняти ціну на газ.
Світовий банк твердить, що косметичні заходи не пройдуть, і що Україна з "держави-паразита, яка збирає ренту, повинна перетворитися на сучасну країну, яка надає послуги".
Гарні новини, на думку журналу, в тому, що в самій країні прагнуть реформ і не хочуть авторитаризму. Але погані новини в тому, що навіть цього не досить, аби відбулися зміни.
Віктор Янукович "погрався з Конституцією і хоче розширити свої повноваження"
За сім місяців при владі пан Янукович, як пише Економіст, зробив більше для підтвердження побоювань про авторитаризм, ніж сподівань на реформи.
Він "погрався" з Конституцією, створивши коаліцію, і намагається усунути поправки, які обмежують його владу, – пише журнал.
Одна з лідерів опозиції Тимошенко також твердить, що він намагається, інколи успішно, розколи її партію.
Проте її критики кажуть, що це свідчить про слабкість її партії, яка "не має ідеології, окрім просування її власних інтересів".
На столі лідера опозиції Юлії Тимошенко стоїть статуетка Жанни Д’Арк, – пише Економіст і зауважує, що ані святою, ані мученицею пані Тимошенко назвати не можна.
Але Тимошенко у "войовничому настрої", - твердить журнал, і пан Янукович "забезпечує її боєприпасами":
"Ми ледве встигаємо реагувати на все, що він робить", - цитує Юлію Тимошенко Економіст.
Тижневик нагадує про арешт кількох союзників Тимошенко, яких звинувачують у корупції, а також про розслідування щодо Олександра Турчинова.
Пані Тимошенко каже, що пан Янукович веде кампанію залякування опозиції і помсти за її зусилля очистити від корупції газову торгівлю.
Уряд у свою чергу наполягає, що просто бореться з корупцією.
Частина правди є у заявах обох сторін, – робить висновок Економіст і твердить, що мало політиків в Україні "абсолютно чисті".
Але в умовах масштабної корупції переслідування лише опозиції підриває плюралізм, – пише Економіст.
Журнал наводить цитату одного з союзників Януковича, який каже, що "друзям – все, а ворогам - закон", і вважає ще одним доказом цього те, що розслідування проводить пан Хорошковський, який свого часу посварився з пані Тимошенко.
Багато українців не довіряють Тимошенко, – пише журнал і каже, що вибори покажуть, чи буде вона сильною опозицією до Партії регіонів.
Лише Віктор Ющенко ще менше популярний, ніж Тимошенко, – вважає Економіст.
Борючись з корупцією і обіцяючи реформи, Віктор Янукович власне робить те, що лише обіцяли зробити "помаранчеві революціонери", - пише Економіст.
Аналізуючи фінансовий стан України, Економіст пише, що щедрий пакет МВФ допоміг зняти фінансовий тиск з України і наводить слова скептиків, які кажуть, що це була винагорода з боку Америки за відмову України від збагаченого урану.
Щоб отримати гроші, пан Янукович однак мав підняти ціну на газ.
Світовий банк твердить, що косметичні заходи не пройдуть, і що Україна з "держави-паразита, яка збирає ренту, повинна перетворитися на сучасну країну, яка надає послуги".
Гарні новини, на думку журналу, в тому, що в самій країні прагнуть реформ і не хочуть авторитаризму. Але погані новини в тому, що навіть цього не досить, аби відбулися зміни.
| Джерела: http://www.bbc.co.uk/ http://article-blogger.blogspot.com/ |
Підписатися на:
Дописи (Atom)