ПТН - ПНХ: Олівець, затиснутий у кулаку – символ розлюченого студента (ФОТО)

01.02.11

Олівець, затиснутий у кулаку – символ розлюченого студента (ФОТО)

Зранку на вулиці Інститутській біля виходу з метро Хрещатик людно. Молодь в оточенні кордону міліціянтів дістає завбачливо намальовані плакати з написами “В загребущі лапи МОН Могилянку не дамо”, “Граніт науки теж бруківка”, “Бунтуй, кохай, права не віддавай” і вишиковується в колону.

Студенти знову вийшли на протест. Їхня головна вимога – відхилити законопроект «Про вищу освіту» авторства нардепів-регіоналів Єфремова, Луцького, Ківалова та ін.

Студент Київського національного університету дизайну і архітектури Ігор спеціально до акції намалював плакат з написом: “Освіта України. Пам’ятаємо і сумуємо”.

– Реформи, які зараз впроваджуються, дійсно вбивають нашу освіту і позбавляють нас можливості навчатися і отримувати знання, – ділиться хлопець. – Я, як контрактник, буду змушений кожен рік платити все більше і більше, точніше батьки. А навколо все дорожчає, підвищуються комунальні тарифи...

– Друзі, сьогодні злочинна влада намагається проштовхнути руйнівний для вищої освіти законопроект, намагається підвищити плату за навчання, зменшити держзамовлення, продовжує наступ на університетську автономію, – вигукує у гучномовець один з ватажків акції. – Не варто дражнити студентів і жартувати з нами. Наше терпіння не гумове, і врешті-решт вони можуть нарватися на серйозні протести.

Колона рухається у бік Верховної Ради, де в цей час відбувається Погоджувальна рада.

“Свобода! Рівність! Студентська солідарність”, “Більше автономії – менше економії”, “Депутати-паразити не дають студентам жити”, – скандує молодь.

– За цим законопроектом освіта стає чітко регульованою з боку міністерства. Абсолютно всі дисципліни, аж до книжок, які треба читати студентам і досліджень, які треба проводити, – розповідає один з учасників акції представник студентської колегії НаУКМА Єгор Стадний. – Це попереджувальна акція, аби сьогоднішня Погоджувальна рада зрозуміла, що студентам і не тільки Могилянки, і не тільки Києва не все одно, що ми просто так наші долі у їхні руки не віддамо.

– А якщо законопроект таки буде прийнятий?

– Будемо проводити протести іншого формату – більш радикальні, з більшим залученням громадськості.

Біля комітетів молодіжний натовп зупиняється. Всім учасникам роздають прості олівці.

– Олівець – це символ студента. А олівець, затиснутий у кулаку, – це символ розлюченого студента, якому вже нема сил терпіти, що з ним роблять, – розповідає один з розповсюджувачів “символіки” Ілля. – У нас мінімальна стипендія на 400 гривень менша за прожитковий мінімум. Як так можна жити? Або постійно просити гроші у батьків або жити у злиднях.

– А ви де навчаєтесь?

– Я не буду казати. Я боюсь репресій щодо себе з боку керівництва.

Побоювання Іллі щодо репресій за участь у акціях протесту розділяють і інші студенти. Один з хлопців прийшов на мітинг у масці, яка повністю закриває обличчя. Тільки очі проглядають.

– Нова влада переслідує багатьох учасників вуличних акцій протесту, у більшості студентів були проблеми з навчанням, деяких навіть виключили з університетів, – ділиться студент.

На знак солідарності всі учасники акції підіймають вгору олівці, дехто замість олівців витягає ручки, скандуючи: знання – не товар, універ – не базар.

З дверей комітетів до студентів виходить нардеп Андрій Шевченко.

– На Погоджувальній раді є чітка позиція багатьох депутатів, і я особисто, і фракція виступає за те, щоб не включати законопроект про вищу освіту до порядку денного сесії без обговорення зі студентами, – промовляє Шевченко.

Але студенти, не чуючи слів депутата, голосно кричать: “Ганьба!” І в бік нардепа починають летіти зім’яті паперові кульки, виготовлені зі студентських конспектів.

– Ви думаєте, ви домовитеся? Подивіться як вони кричать “Ганьба”... – питають Шевченка журналісти.

– Правильно кричать. Все правильно, – погоджується нардеп, додаючи, що на цей тиждень у розкладі засідань законопроекту немає.

– Ми хочемо, щоб проект закону зняли взагалі з розгляду, – обурюються студенти.

“Ми не віримо депутатам!”, “Ви нам – корупцію, ми вам – революцію” – лунає з натовпу.

– Чому студенти мають латати своїми гаманцями та гаманцями своїх батьків бюджетні дірки?

Студенти не корки для дірок в бюджеті! – лунає з гучномовця. – Наш президент купив собі гелікоптер за 17 мільйонів доларів. Цих грошей вистачило б для того, щоб 28 тисяч студентів цілий рік отримували стипендію на рівні прожиткового мінімуму.

– Ганьба! – підтримують оратора студенти. – Самі вкрали – самі платіть.

Студенти, затиснуті між будівлею комітету, і кордоном міліціянтів, щільно притиснуті один до одного.

– Будь ласка, не підтискайте нас! Тут і так мало місця, – звертається молодь до правоохоронців.

– Ми пам’ятаємо ваші обличчя! – вигукує хтось з натовпу.

До мітингувальників виходить Голова комітету ВР з питань освіти та науки Володимир Полохало у супроводі бютівця Андрія Павловського.

“Ганьба!”, – знову скандують студенти.

– Я думаю, що цей закон не пройде вашими і нашими зусиллями, – ледве промовляє нардеп, якого влітку госпіталізували з інсультом. – Дайте свої петиції. Ми у комітеті зробимо все, щоб він не пройшов.

– Закон не пройде! – скандують студенти. І у Полохала летять паперові кульки.

– Ви в Януковича кидайте, дебіли! – обурюється Павловський. – Знайшли у кого кидати – в опозицію.

– Опозиція півроку тому хотіла прийняти той самий законопроект, – відповідають студенти.

– Неправда, це вам мізки Янукович промиває, а ви, на жаль, не можете розібратися, – не вщухає нардеп.

Після перепалки Павловський і Полохало зникають за дверима. Студенти вигукують “Революція!”
У цей час один з авторів славнозвісного законопроекту про вищу освіту, перший заступник голови Комітету ВР з питань освіти та науки, регіонал Максим Луцький, не наважившись вийти до студентів, вийшов з інших дверей до журналістів.

– Ніхто з нас не хоче, щоб нашій освіті було гірше. Тим більше, під цим законопроектом і мій підпис, і Ківалова, і Єфремова – лідера нашої фракції, – розповідає Луцький. – Тобто всі авторитетні депутати нашої фракції. Невже ми думаєте, що хтось з них хоче, щоб їх прізвища “склоняли” за те, що вони прийняли не той законопроект. Ніхто поспішати з ним не буде. Але це питання потрібно розблокувати... Цьому законопроекту півроку, він не набагато відрізняється від того, який висунув попередній уряд, але з урахуванням сьогодення. Не треба прив’язуватися до цього кількісного показника. Чого всі кажуть лише про Києво-Могилянську академію. Вона не одна.

Ніхто Могилянку чіпати не буде. Чи вони самі постійно створюють імідж, що їх хтось ображає...

І Луцький запевняє, що, незважаючи на кількісний підхід у розмежовуванні ВНЗ, існуватимуть певні виключення, в тому числі для Могилянки.

– У законі будуть прописані ці виключення? – уточнили ми у нардепа.

– У законі не може буде прописаний конкретний навчальний заклад. Але це може бути враховано підзаконними актами, окремими постановами...

– А чому ви не вийшли поговорити зі студентами, як це зробив Шевченко і Полохало, а сховалися тут скраєчку?

– Я з глибоко повагою відношуся до Андрія Шевченка, але діяльність попереднього уряду і команди показала, що вона ні на що не здатна, крім, як емоційно говорити. Ми працюємо, кожного дня показуємо результат. Влітку було прийнято законопроект про одинадцятирічку у школі, автором якого я є. Було те саме. Але в іншому вигляді. І що? На сьогодні абсолютно 100% сприймається і в суспільстві, і батьками, і дітьми. Те саме буде і в вищій освіті.

– Чому коли протестують студенти Могилянки чи інших ВНЗ, ви і чиновники-освітяни до них не виходять, а коли Табачника пікетують “Молоді регіони” , то він навіть їх до себе у міністерство запрошує “поспілкуватися”?

– Мені особисто не відомо, як приходили “Молоді регіони” і як їх приймав Табачник. Я можу сказати, коли були перші протести, коли Дмитро Володимирович був призначений міністром, він сам запрошував всіх охочих поспілкуватися, я був присутній. Але не тих, які просто кричать “Табачника – геть!”, не розуміючи, чого вони кричать... Якщо є якісь конструктивні пропозиції – ми відкриті. Я відкритий. Мене запросили – я прийшов, я нікуди не біжу... Немає предмету для конфлікту, насправді... Я у повному балансі і гармонії зі своїми студентами (Луцький – проректор НАУ). Я з ними і в гуртожитку, і на всіх заходах, і на суботниках, і я не хочу, щоб вони мене проклинали за те, що я підписав... Опозиція не бере участі у роботі. Вони працюють таким чином: присилають помічників на засідання комітету і ті телефонують і кажуть: з їхньою присутністю буде кворум чи не буде. Якщо не буде – вони приходять. Якщо буде – ні. Вони не надають ніяких конструктивних пропозицій. Взагалі ніяких.

Згодом Луцький заявив, що він особисто спілкувався з мітингувальниками, але так і не почув від них конкретних зауважень і пропозицій до даного законопроекту.

«Мітингом це назвати доволі важко. Це політична, проплачена, небагаточисельна акція. Всі плакати намальовані в одному місці», – резюмував він.

– Це на мітинги Партії регіонів приходять люди, які не знають, навіщо вони там опинилися. У нас кожний, хто стояв сьогодні, міг сказати, чому йому не подобається цей закон. Це звинувачення – це абсурд, – обурюється член Незалежної студентської профспілки ”Пряма дія” Андрій Мовчан.

Мовчан також зазначив, що Луцького студенти так і не побачили.

Але молодь не збирається здаватися. Сьогодні на акції протесту, окрім київських студентів, вийшли вихованці навчальних закладів Хмельницького і Запоріжжя, Харкова і Донецька. І це тільки початок – попереджають страйкарі.
Анна Ященко

Фото автора і УНІАН