12 липня президент Росії Дмитрій Медведєв виступив з промовою перед російськими послами. Не помічена в Україні промова стала подією для російських дипломатичних та інтелектуальних кіл.
Звернення стало черговим потужним сигналом, який підтверджує нову стратегію демократизації Росії. Ідеологія окремої цивілізації "суверенної демократії", яка протягом 4 років фактично кидала виклик Заходу, остаточно відправлена на звалище історії.
Через рік після програмної статті "Росія, вперед!", яку аналізував автор, російські ідеологи фактично м'яко підтвердили: альтернативи створення спільного з Заходом світу не існує.
В класичній російській суперечці між західниками та слов'янофілами (євразійцями), перемагають західники.
Якщо мислити глобально і поглянути на десятиліття вперед, можна побачити, що і Україна і Росія будуть в спільній цивілізації з Західним світом. Україна має усвідомити, що ми йдемо до спільного світу вже сьогодні, щоб бути серед його успішних гравців завтра.
В історичних масштабах в Україні відбувається не зіткнення цивілізацій, а скоріше, інерційне перенавантаження через нове прискорення.
Отже, Дмитро Медведєв назвав такі зовнішні пріоритети: "Нам нужны, я уже об этом говорил, специальные модернизационные альянсы с нашими основными международными партнёрами. С кем? Прежде всего с такими странами, как Германия, Франция, Италия, с Евросоюзом в целом, с Соединёнными Штатами Америки".
"Русский мир" хочет Запада. Виходить, "прозахідна" та "проросійська" позиція в Україні нарешті можуть об'єднатися: та разом йти переймати досвід у Заходу.
Показово, що журнал російських інтелектуалів "Русский журнал" розпочав цикл статей про "російську демократію". А в матеріалі "Драма російської демократії" Сергій Мітрофанов висловлює характерну ліберальну думку:
"Просто удивительно: если мы прем оттуда все - от джинсов до айфонов, то чего бы ни спереть заодно и их управление".
Загалом в промові дипломатам повідомили про 3 головні напрямки Росії: модернізацію, демократизацію та гуманізацію, і боротьбу зі злочинністю.
А ось що пан Медведєв говорить про "близьке зарубіжжя": "При всей значимости Запада, Азиатско-Тихоокеанского региона как внешних источников нашей модернизации крайне важным и приоритетным остаётся наше сотрудничество с партнерами по СНГ.
Перед нами стоит задача формирования обширных и взаимодополняющих инновационных пространств, которые должны, кстати, совмещаться с европейскими. Здесь не надо противопоставлять нашу работу с СНГ тем процессам, которые идут на европейском треке, американском треке и азиатско-тихоокеанском. (виділення - Д.С.) Создание стимулов для интеграции идёт на основе общности модернизационных императивов".
І ще про Україну: "Новое качество приобретают наши отношения с Украиной, и это особенно отрадно.
Курс на конструктивное сотрудничество здесь является реальным достижением последнего времени, и на него работают как общие исторические традиции, так и осознание того, что мы должны заниматься очень близкими вещами сейчас, а именно модернизировать производство нашей экономики.
В целом наши дипломатические миссии в государствах, с которыми нас объединяет целая историческая эпоха и связывают тысячи самых разных нитей, должны содействовать эффективному обмену новаторским опытом и информацией. Нужно учитывать и уважать интересы друг друга".
Отже, ідеологи Кремля нарешті збагнули програшність антизахідної, а в сучасному світі, антисвітової позиції." Патріоти-антизахідники" Росії - у розпачі.
Чому Росія шукає нового натхнення? Сергій Мітрофанов пише: "Мудрое правление Владимира Путина сначала стабилизировало ситуацию, разогретую в правление «царя Бориса», но потом привело к торможению всей социальной динамики, спячке, безынициативности всех клеточек подчиненной ему вертикали госслужбы"
Звичайно, поки ми бачимо фактично лише бажання певних інтелектуальних груп, які змогли провести своє бачення демократизації через Кремль як офіційну позицію. Але що з цього вийде? До речі, самі російські дипломати, судячи з цього матеріалу, досить прохолодно сприйняли звернення.
Але нова "гуманізація" Росії може не торкатися України навіть теоретично, адже як відомо, демократія в Росії закінчується там, де починається українське питання.
"Мы должны способствовать гуманизации социальных систем повсюду в мире и прежде всего у себя дома, естественно, не поступаясь при этом нашими национальными интересами, и где необходимо, очень жёстко их отстаивая".
Судячи з розвитку подій ось це "очень жестко" - це про Україну.
Отже, Україна стратегічно була повністю права, коли наголошувала на необхідності інтеграції з Заходом. З іншого боку антизахідна істерика Росії допомогла їй зупинити входження України в НАТО. Але Росія втомилася і пропонує сьогодні "мир" Заходу.
Безумовно реваншистська спроба Росії вести "другу холодну війну" залишила неприємний "осад" в душах у багатьох людей, які могли б бути щирими симпатиками Росії. І є враження, що таких людей найбільше саме в Україні, а дехто ще не до кінця усвідомлює, з якою силою постійні брудні провокації проти українського народу відштовхують людей від Росії.
А що Захід? Мабуть, "осад" так само залишиться. Цікавим є поява голівудського бойовика "Солт", який щойно вийшов у прокат у світі та в Україні.
Такого різкого антиросійського фільму автор на своїй пам'яті не пам'ятає.
За його сценарієм, за часів СРСР в Росії існував таємний орден працівників спецслужб, вони звозили дітей у віддалений монастир, де ледь не зомбуючи прищеплювали їм бажання "служити Батьківщині". Діти вивчали мови, а потім засилалися шпигунами в увесь світ. В результаті сучасна Америка нашпигована російськими агентами. Вони хочуть вбити президента Росії, щоб спровокувати кризу, на тлі якої повстане Справжня Велика Росія, захоплюють ядерну зброю, щоб зруйнувати Мекку та налаштувати мусульман проти американців.
Цікаво, що в фільмі майже як факт приводиться інформація про те, що це "росіяни" вбили Кеннеді, пояснена реальним фактом того, що вбивця Лі Харві Освальд певний час жив в СРСР.
Додамо, що фільм вийшов в акурат відразу після висилки російських шпигунів з Америки. Чи не був фільм частиною PR-кампанії з метою засвідчити, що так вільно діяти в себе вдома США не дозволять?
Який висновок можна зробити? Україна має і далі будувати свою суб'єктність. Мати свій погляд, та будувати свій, український світ.
Процес появи нової політичної нації українців, яка включить в себе україномовних, російськомовних, людей всіх національностей, які хочуть бути українцями, має бути продовжений.
Це вірний шлях за будь-яких умов. Бо у України є чітка місія. На колишньому радянському просторі не має бути монополії на правду. Відомо, що рух вперед можливий лише, коли є конкуренція.
До речі, можливо, саме потужна енергія прагнення до демократі, свободи, стандартів життя розвинутого світу, яка була продемонстрована народом України на Майдані, підштовхнула і Росію не пасти задніх у питаннях демократії, принаймні, на словах .
статті про українську політику і не тільки
