Літо - час не тільки відпусток, а й перегрупування сил. І якщо "опозиція" гартує бойовий дух десь на морях, замість того, щоб вже зараз задавати порядок денний на кінець серпня, то влада перезапускається - у тому числі, і в силовому плані: хтось же ж повинен захистити її від потенційних протестів.
Думаю, що урок Помаранчевої революції "біло-голубі" вивчили добре.
Один з моїх друзів, свого часу близький до Юрія Луценка, казав мені, що міліція навряд чи зможе бути надійною опорою режиму, принаймні цієї осені. За 5 років демократії ОМОНівці реально розівчилися давати собі раду масовим акціям, більше того - наявний дефіцит щитів, шоломів, наколінників.
Не знаю, правда це чи ні, але суб'єктивно міліція не виглядає найбільш ефективною і організованою опорою режиму.
Внутрішні війська - це звичайні українські хлопці, котрі не підуть зі зброєю на людей - після Майдану це неможливо. Армія - тим більше.
Залишається СБУ. От ця сила, як на мене, не надто змінилася - принаймні, в кадровому наповненні, і з новим керівництвом прийшли старі правила гри.
Персональна бесіда з ректором УКУ Гудзяком, запит до міліції щодо "конституційної поліграфії" партії "За Україну" в Луцьку, а тепер і "запрошення" на бесіду до СБУ керівника кіноклубу "Смолоскипу" Олега Шинкаренка, про що він повідомив у своєму блозі - це починає нагадувати 70-ті, і від цього погано пахне.
Основа їхньої дії - "персональна" робота з людьми, найкраща протидія їм - публічність.
Ефективність цього підходу доказав отець Гудзяк, коли офіційно повідомив про візит.
Поділюся власним досвідом "спілкування" з СБУ. В квітні 2001 року, тоді я був активістом руху "За Правду", координував його осередок на рідному філософському факультеті ЛНУ, до мене підійшов якийсь чоловік, ненабагато старший за студентський вік. Представився "Андрієм", сказав, що є викладачем історичного факультету і дуже цікавиться українськими молодіжними рухами.
Молодий і недосвідчений, я тоді почав гаряче ділитися з ним революційними переконаннями і планами на майбутнє, шукав аналогій в французьких і індонезійських студентських виступах, польських "Солідарності" і карнавалі гномів Фридриха Майора - та в якийсь момент він запитав "чи не хочете ви допомагати Український державі?". Під "допомогою" він мав на увазі злив інформації про те, що відбувається, про джерела фінансування, про контакти активістів і імена найактивніших.
Для мене цей момент був шоком: я зрозумів, що мене вербують в стукачі, і дуже розлютився на себе, розуміючи, що напатякав зайвого. Розмова з есбеушником швидко закінчилася, хоча він застеріг за собою право "дзвонити, якщо щось треба буде".
СБУ діяло тоді проти нас, активістів антикучмістського руху, по-різному. Показувало "оперативне кіно" ректорам вузів, вимагаючи репресій. Тихенько споглядало з підворотень, прогулювалося позаду.
Потім були і телефонні дзвінки з погрозами, і підкинуті чужі речі з відкритими кримінальними справами, і примусове підсаджування в автомобіль, і навіть побиття з погрозами вбивства...
У квітні 2005-го, коли я працював помічником прес-аташе на Євробаченні, відповідальним за безпеку заходу від СБУ виявився той сам офіцер, що обшукував наш Порівський офіс на Десятинній в жовтні 2004-го. Тоді здавалося, що ті паскудні часи уже пройшли, і можна залишити минуле минулому. Відійшла та втома, те постійне відчуття загрози, що не проходило з часу арештів 9 березня 2001 року на Київському вокзалі...
Подейкують, що великий масив оперативного матеріалу, зібраного в 2004-му році на активістів "Пори", "Чистої України", "Спротиву" та інших революційних спільнот, було знищено в 2005-му, щоб не попасти під кримінальну відповідальність за підкидані бомбочки і "речові докази", за нахабні затримання, за "шмони", "прослушки" і "наружки". Та досить вірогідно, що копії збереглися, і скоро "припомнят наши имена".
Дехто з тодішніх активістів зараз не хоче згадувати про минуле, боячись за своє теперішнє і майбутнє.
Та покинути "політику" не вдасться: теперішня влада, як на мене, збирається зачищати українське поле від конкурентів, а в першу чергу - від молодіжних еліт. Будуть і "попи Гапони", і ті, хто спеціально провокує конфлікти (в КГБ це називалося "работа на разобщение"), і провокатори, типу "геть Януковича і його жидів" або "зброя - єдиний шлях".
Цікаво, наскільки далеко готові зайти теперішні спецслужби Януковича - чи повернуть вони нас в осінь 2004-го року?
В наступних статтях - про особливості, сильні і слабкі сторони сьогоднішнього режиму, а також наші "активи" і "пасиви".
Остап Кривдик, політолог, активіст
статті про українську політику і не тільки
