зафолловити у Твіттеріпідписатися на RSS

Cтатті про українську політику і не тільки

02.06.10

Міфи перших ста днів

Новий уряд дуже тішиться своїми успіхами. Досягнення стрімко обростають міфами, хоча причин для запаморочення від успіхів за великим рахунком ніяких

Перший тиждень червня буде дуже пафосним. У глави держави Віктора Януковича майже не залишиться вільного часу - він піде на виступи, масштабні засідання та святкування. Четвертий президент України готується відзначити 100 днів перебування на Банковій. Спічрайтери і служба протоколу вже з ніг збилися: засідання Радбезу із зовнішньополітичних орієнтирів, запис звернення до народу, масштабне засідання Комітету з економічних реформ, прийняття програми реформ, виступ у палаці "Україна", велика прес-конференція для вітчизняних і закордлнних ЗМІ ...

Саме до своїх ста днів Янукович обіцяв сформувати вертикаль влади і розпочати впровадження програми реформ. І якщо питання консолідації влади він успішно вирішив (принаймні, на час - до прояви чергових суперечностей серед соратників з партії і топ-чиновників), то реалізація реформ уже не виглядає неминучою. Віктор Янукович навіть обмовився: Ось у цьому році проведемо місцеві вибори і підведемо базу для реформ, а з 2011-го і приступимо до них, радикально і рішуче.

Однак влада собою пишається. Економіка зростає, бюджетний дефіцит не такий величезний, як у минулому році, відносно стабільні ціни та міцний обмінний курс, прийнято бюджет, покращилися політичні відносини з Росією, подешевшав газ.

Але подивимося на ці досягнення уважніше. Вони стрімко обростають міфами, хоча причин для запаморочення від успіхів, за великим рахунком, ніяких.

Міф перший: початок бурхливого підйому. Прем'єр Микола Азаров заявив про те, що економічне зростання в квітні досягло 8,5%. Проте вже в травні ситуація у світовій економіці інша. У середині квітня ціни на нафту, метали, іншу сировинну та напівфабрикатну продукцію досягли пікових значень. Відтоді котирування впали на десятки відсотків, а попит дуже слабкий (хто не вірить, подивіться хоча б на фондові індекси). Вітчизняні металурги говорять, що замовлень на червень на гарячекатані рулони на близькосхідному ринку взагалі немає. Криза в Греції призвела до загострення не тільки в усій єврозоні, що не могло не позначитися на настроях інвесторів.

Травнева і червнева статистика в нашій експортно орієнтованій економіці буде гіршою, ніж квітнева.

Міф другий: - бездефіцитність НАК "Нафтогаз України". Уряд ще до квітневих домовленостей двох президентів у Харкові обіцяв, що якщо імпортний газ у нинішньому році буде обходитися за 220-230 доларів за тисячу кубометрів, то це дозволить збалансувати бюджет НАК. Тим не менше в меморандумі з МВФ все ж обговорюється помірний дефіцит цієї держкомпанії в 1% ВВП. Але ж принципово нічого не змінилося - тарифи попередні, колишня і ціна на газ (в обмін на пролонгацію термінів базування флоту скасовано лише подорожчання енергоносіїв), а в минулому році "Нафтогаз" приніс публічним фінансам дірку майже в 4% ВВП.

Міф третій: кредит МВФ від нас нікуди не подінеться. За найскромнішими оцінками аналітиків, дефіцит публічних фінансів України в 2010 році становитиме 7% ВВП, а це еквівалентно пошуку фінансування майже на 10 млрд доларів. Внутрішні облігації і приватизація навряд чи забезпечать цю суму, тому доведеться вдаватися до міжнародних запозичень. А з огляду на загострення світової фінансової ситуації і відсутність "доброго слова від МВФ", розмістити єврооблігації буде дуже складно. Ще у квітні представники міжнародних банків, що готували синдикат на випуск бондів українського уряду, розповідали, що всерйоз бачать можливості розміститися в доларах на 10 років під 7% річних. Причому зайняти можна було під два мільярди. Сьогодні це може бути і 10% річних, і навряд чи вдасться нашкребти мільярд. І не факт, що це будуть євробонди, а не просто дорогі і короткі приватні позики. Міжнародний валютний фонд, в раді директорів якого сидять греки, іспанці, німці, французи й представники інших націй, змушених різати соціалку, і буде обов'язково вимагати того ж і від України.

Частина членів українського уряду не вважає це проблемою - мовляв, можна буде звернутися безпосередньо до урядів окремих країн. У першу чергу мова йде про Росію, лідери якої вже неодноразово висловлювалися про готовність допомогти країнам СНД, а також закликали МВФ направити кошти від збільшення російської квоти в цій організації саме політичним партнерам Москви. Така позика, якщо вона відбудеться, буде обтяжена політичними обставинами, перш за все питаннями власності на інфраструктурні об'єкти.

Але головне не в цьому. Нам не потрібні кредити, які йдуть на проїдання. Уряд Тимошенко правдами і неправдами отримав три транші в рамках колишньої програми stand-by. Всі гроші пішли на латання бюджетних дірок і підтримку стабільності національної грошової одиниці. Наявність цих коштів відсунула необхідне рихтування перекосів в соціальній системі країни і анітрохи не допомогла розвитку інфраструктури. В результаті догралися до того, що вже третину платежів Пенсійний фонд виплачує за рахунок бюджету, а через кілька років байдикування цей показник досягне 50%.

Рішуча відмова Міжнародного валютного фонду фінансувати Україну може мати позитивну дію. Тому що це, з одного боку, змусить країну жити за коштами, а з іншого - негайно зруйнує міфи про наш сприятливий соціально-економічний стан на тлі Греції, Іспанії, Таїланду.

Серед кроків, до яких необхідно вдатися негайно, - підвищення пенсійного віку для жінок, збільшення оподаткування імпорту, предметів розкоші, а також корекція комунальних тарифів і цін на газ. А ще потрібен діалог з МВФ. Тут мова не про гроші, а про слова підтримки. В іншому випадку, ситуація за лічені тижні може змінитися: надходження короткочасного капіталу зміниться відтоком, відновиться девальвація нацвалюти, замруть інвестиції ... А покривати ці нові дефіцити буде нічим.