Україна втрачає право називатися демократичною країною і ставить під питання надії на вступ до ЄС в найближчому майбутньому.
Про це в своїй статті в "The Guardian" пише Віктор Ткачук, у минулому депутат українського парламенту і заступник секретаря Ради з національної безпеки і оборони.
"Виборча кампанія напередодні виборів до місцевих органів влади, намічених на 31 жовтня, ще не почалася, але вже звучать припущення, що результатами маніпулюють.
Річ у тім, що недавно прийнятий закон (про місцеві вибори) не дозволяє балотуватися партіям, сформованим менше року тому, а також громадянам - незалежним кандидатам", - цитує статтю "InoPressa". У нинішній редакції закон "закриває двері" перед партіями Сергія Тігіпка і Арсенія Яценюка. Заборонено і висувати кандидатів від політичних блоків. Це ослабляє опозицію, але мало впливає на Партію регіонів, вважає Ткачук.
Згідно з законом, кандидатів у мери можуть висувати лише місцеві відділення політичних партій, що відмовляє в праві балотуватися незалежним громадянам. "Мабуть, закон покликаний продовжувати життя правлячої еліти: кандидатів висувають ті, хто стоїть у влади, а не вибір народу", - укладає автор.
Україна повинна продемонструвати, що гідна членства в ЄС, але новий закон про вибори - виклик європейським нормам демократії, пише В.Ткачук. Колишній нардеп закликає міжнародне співтовариство висловитися з цього питання.
"Всі зацікавлені в тому, щоб Україна була стабільною і демократичною", - упевнений він.
Джерела: http://news.finance.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
статті про українську політику і не тільки
24.08.10
Янукович сидітиме на троні 7 років?
Адміністрацією президента підготовлений проект змін до Конституції, згідно з якими термін повноважень президента продовжується до 7 років, а парламенту - до 2015 року.
Про це заявив лідер "Народної самооборони" Юрій Луценко в ефірі 5 каналу.
"Мені, наприклад, відомо, що підготовлені зміни до Конституції, під якими готові підписатися понад 300 депутатів, в першу чергу від Партії регіонів, про продовження терміну цього парламенту до 2015 року", - сказав він.
"Паралельно запускається процес змін до Конституції про продовження терміну правління президента до 7 років на кшталт французького", - додав Луценко.
Він зазначив, що ці зміни можуть бути пропущені через Конституційний Суд, який, за словами Луценка, "підконтрольний Партії регіонів", та ще раз проголосовані на наступній сесії Верховної Ради, "і депутати щасливі до 2015 року".
"Особливо ті депутати, які зрадили своїм виборцям і не мають жодного шансу більше з'явитися у парламенті", - додав він.
"Навзамін вони дарують діючому президенту ще два роки до свого керування країною", - підкреслив Луценко.
За його словами, таке рішення "ізолює Україну від всього цивілізованого світу".
"Такий план є. Я дуже сподіваюся, що він не може бути прийнятий, бо і Європа, і весь світ, звичайно, це розцінить як повну відмову від демократії", - зазначив Луценко.
"Але навіть те, що такі плани готуються сьогодні в адміністрації президента, свідчить, що Партія регіонів через свою потугу...втратила почуття міри", - наголосив він, додавши, що "кожен українець має підтримати опозицію, щоб зупинити бєспрєдєл".
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це заявив лідер "Народної самооборони" Юрій Луценко в ефірі 5 каналу.
"Мені, наприклад, відомо, що підготовлені зміни до Конституції, під якими готові підписатися понад 300 депутатів, в першу чергу від Партії регіонів, про продовження терміну цього парламенту до 2015 року", - сказав він.
"Паралельно запускається процес змін до Конституції про продовження терміну правління президента до 7 років на кшталт французького", - додав Луценко.
Він зазначив, що ці зміни можуть бути пропущені через Конституційний Суд, який, за словами Луценка, "підконтрольний Партії регіонів", та ще раз проголосовані на наступній сесії Верховної Ради, "і депутати щасливі до 2015 року".
"Особливо ті депутати, які зрадили своїм виборцям і не мають жодного шансу більше з'явитися у парламенті", - додав він.
"Навзамін вони дарують діючому президенту ще два роки до свого керування країною", - підкреслив Луценко.
За його словами, таке рішення "ізолює Україну від всього цивілізованого світу".
"Такий план є. Я дуже сподіваюся, що він не може бути прийнятий, бо і Європа, і весь світ, звичайно, це розцінить як повну відмову від демократії", - зазначив Луценко.
"Але навіть те, що такі плани готуються сьогодні в адміністрації президента, свідчить, що Партія регіонів через свою потугу...втратила почуття міри", - наголосив він, додавши, що "кожен українець має підтримати опозицію, щоб зупинити бєспрєдєл".
Джерела: http://www.pravda.com.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Янукович із Азаровим помолились у Києво-Печерській лаврі
Керівництво держави взяло участь у молитві за Україну у Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі.
Як передає кореспондент УНІАН, сьогодні з нагоди Дня незалежності у Києво-Печерській лаврі пройшла молитва за Україну.
Богослужіння проводив предстоятель Української православної церкви митрополит ВОЛОДИМИР.
У богослужінні взяли участь керівники держави – Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ, прем’єр-міністр Микола АЗАРОВ, голова Верховної Ради Володимир ЛИТВИН.
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Як передає кореспондент УНІАН, сьогодні з нагоди Дня незалежності у Києво-Печерській лаврі пройшла молитва за Україну.
Богослужіння проводив предстоятель Української православної церкви митрополит ВОЛОДИМИР.
У богослужінні взяли участь керівники держави – Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ, прем’єр-міністр Микола АЗАРОВ, голова Верховної Ради Володимир ЛИТВИН.
Джерела: http://unian.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
23.08.10
У Тернополі з'явився перший у світі пам'ятник Соломії Крушельницькій в повний зріст
У Тернополі відкрили перший в світі пам'ятник Соломії Крушельницькій у повний зріст.
Як стало відомо, участь у церемонії відкриття взяли внучатий племінник оперної прими, Народний артист України Мирослав Скорик, міський голова Тернополя Роман Заставний, голова облдержадміністрації Михайло Цимбалюк, голова обласної ради Олексій Кайда, голова благодійного фонду ім. С. Крушельницької Марта Подкович.
У своїх виступах вони відзначили значущість нинішньої події в житті міста і величину досягнень С. Крушельницької, яка прославляла за кордоном свою рідну державу.
Цимбалюк також повідомив, що у всіх школах області в цьому році буде проведений урок С. Крушельницької.
Пам'ятник заввишки 3,8 м, важить 3,5 т. Фігура співачки вилита з бронзи. Автори композиції - скульптор Володимир Стасюк (Рівне), архітектор Ізабелла Ткачук, які працювали спільно з тернопільськими художниками Данилом Чепілем та Анатолієм Водоюяном.
У прес-службі міської ради запевнили, що монумент С. Крушельницькійв Тернополі став першою і єдиною в світі парковою скульптурою прими в повний зріст.
Зараз є тільки бюст співачки у Львові та Мілані, де вона виступала в театрі Ла Скала.
***
Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявінци, тепер Бучацького району Тернопільської області, в сім'ї священика.
У 1893 закінчила Львівську консерваторію. Восени в 1893 році Соломія поїхала вчитися до Італії, а з 1894 року виступала у Львівській опері, завойовуючи симпатії глядачів.
У другій половині 1890 почалися її тріумфальні виступи на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі.
У 1920 році С. Крушельницька в зеніті слави залишає оперну сцену, виступивши останній раз в неаполітанському театрі в улюблених операх Лорелея і Лоенгрін. Далі своє життя присвятила камерній концертній діяльності, пісні виконувала на 8 мовах. Здійснила турне по Україні, Європі, Америці.
У 1929 році в Римі відбувся останній гастрольний концерт С. Крушельницької. У післявоєнний період С. Крушельницька стала професором Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка. У 1951 році їй присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР.
Померла співачка 16 листопада 1952. Поховали її у Львові на Личаківському кладовищі поряд з могилою Івана Франка.
Нагадаємо, 8 липня, у Тернополі встановили пам'ятник Папі Римському Іоанну Павлу II.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Як стало відомо, участь у церемонії відкриття взяли внучатий племінник оперної прими, Народний артист України Мирослав Скорик, міський голова Тернополя Роман Заставний, голова облдержадміністрації Михайло Цимбалюк, голова обласної ради Олексій Кайда, голова благодійного фонду ім. С. Крушельницької Марта Подкович.
У своїх виступах вони відзначили значущість нинішньої події в житті міста і величину досягнень С. Крушельницької, яка прославляла за кордоном свою рідну державу.
Цимбалюк також повідомив, що у всіх школах області в цьому році буде проведений урок С. Крушельницької.
Пам'ятник заввишки 3,8 м, важить 3,5 т. Фігура співачки вилита з бронзи. Автори композиції - скульптор Володимир Стасюк (Рівне), архітектор Ізабелла Ткачук, які працювали спільно з тернопільськими художниками Данилом Чепілем та Анатолієм Водоюяном.
У прес-службі міської ради запевнили, що монумент С. Крушельницькійв Тернополі став першою і єдиною в світі парковою скульптурою прими в повний зріст.
Зараз є тільки бюст співачки у Львові та Мілані, де вона виступала в театрі Ла Скала.
***
Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявінци, тепер Бучацького району Тернопільської області, в сім'ї священика.
У 1893 закінчила Львівську консерваторію. Восени в 1893 році Соломія поїхала вчитися до Італії, а з 1894 року виступала у Львівській опері, завойовуючи симпатії глядачів.
У другій половині 1890 почалися її тріумфальні виступи на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі.
У 1920 році С. Крушельницька в зеніті слави залишає оперну сцену, виступивши останній раз в неаполітанському театрі в улюблених операх Лорелея і Лоенгрін. Далі своє життя присвятила камерній концертній діяльності, пісні виконувала на 8 мовах. Здійснила турне по Україні, Європі, Америці.
У 1929 році в Римі відбувся останній гастрольний концерт С. Крушельницької. У післявоєнний період С. Крушельницька стала професором Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка. У 1951 році їй присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР.
Померла співачка 16 листопада 1952. Поховали її у Львові на Личаківському кладовищі поряд з могилою Івана Франка.
Нагадаємо, 8 липня, у Тернополі встановили пам'ятник Папі Римському Іоанну Павлу II.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
ЗМІ: Зниклий головред харківської газети готував розгромну статтю про головного податківця області
Пошуки харківського журналіста і редактора газети Василя Климентьєва через 10 днів після його зникнення не принесли значних результатів, пише ТСН.ua.
10 днів пройшло з моменту зникнення головного редактора харківської газети Новий стиль Василя Климентьєва, який писав переважно про корупцію в прокуратурі, міліції і податковій інспекції.
Пошуки Климентьєва досі не принесли яких-небудь значних результатів. Немає жодних доказів того, живий він чи мертвий. Прокуратура розглядає близько 10 версій. Можливість того, що Климентьєв сам ініціював своє зникнення, слідчі відкидають, натомість зникнення журналіста через професійну діяльність є одним з варіантів.
"Версія професійної діяльності кореспондента, можу підтвердити, одна з тих, які ми озвучили. Дійсно кореспондент - я вивчив матеріали, які він писав, - дійсно вони такі, що хвилюють громадськість у питанні боротьби зі злочинністю в регіоні", - зазначив заступник міністра внутрішніх справ України Леонід Зима.
Як виявилося, остання розгромна стаття Климентьєва мала бути про головного податківця Харківщини – Станіслава Денисюка. Начебто йому належать 30 гектарів заповідної землі на березі мальовничого озера, с трьома бунгало, кипарисами і причалом для катерів.
Климентьєв навіть потайки вже зробив фото розкішного маєтку, але надрукувати матеріал так і не встиг.
"Це мав бути матеріал про скромного чиновника Станіслава Денисюка, головного податківця Харківської області. Людина має 30 га заповідної землі на березі печенізького озера", - розповів заступник головного редактора газети "Новий стиль" Петро Матвієнко.
Колега Василя Климентьєва по гострих статтях, кореспондент видання "Україна кримінальна" Сергій Єрмаков, у викрадення і розправу посадовця над журналістом не вірить. Він вважає, що Климентьєва могли налякати, і він міг "залягти на дно".
Сам Станіслав Денисюк через прес-службу коментувати будь-що в цій справі відмовився.
Нагадаємо, раніше в МВС повідомили, що з заявою про зникнення журналіста звернулися до міліції його родичі 12 серпня в 22.30. Працівники міліції встановили, що 11 серпня В. Климентьєв виїхав з дому з невідомим чоловіком на автомобілі "БМВ" сріблястого кольору в невідомому напрямку. 15 серпня слідчий відділ Дзержинського райвідділу Харківського міського управління міліції порушив кримінальну справу за ст.115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство). В даний час відпрацьовуються різні версії зникнення, у тому числі пов'язані з виконанням професійних обов'язків.
17 серпня на Печенізькому водосховищі (річка Сіверський Донець) в човні відпочиваючі знайшли мобільний телефон, що належав Климентьєву. З 18-го числа міліціонери, кінологи і водолази обстежують прилеглу територію. За надання достовірної інформації, яка допоможе встановленню місця знаходження головного редактора "Нового стилю", гарантується анонімність і грошова винагорода у розмірі 20 тисяч гривень.
Міжнародна громадська організація Репортери без кордонів закликає провести ретельне і прозоре розслідування зникнення головного редактора харківської газети Новий стиль Василя Климентьєва.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
10 днів пройшло з моменту зникнення головного редактора харківської газети Новий стиль Василя Климентьєва, який писав переважно про корупцію в прокуратурі, міліції і податковій інспекції.
Пошуки Климентьєва досі не принесли яких-небудь значних результатів. Немає жодних доказів того, живий він чи мертвий. Прокуратура розглядає близько 10 версій. Можливість того, що Климентьєв сам ініціював своє зникнення, слідчі відкидають, натомість зникнення журналіста через професійну діяльність є одним з варіантів.
"Версія професійної діяльності кореспондента, можу підтвердити, одна з тих, які ми озвучили. Дійсно кореспондент - я вивчив матеріали, які він писав, - дійсно вони такі, що хвилюють громадськість у питанні боротьби зі злочинністю в регіоні", - зазначив заступник міністра внутрішніх справ України Леонід Зима.
Як виявилося, остання розгромна стаття Климентьєва мала бути про головного податківця Харківщини – Станіслава Денисюка. Начебто йому належать 30 гектарів заповідної землі на березі мальовничого озера, с трьома бунгало, кипарисами і причалом для катерів.
Климентьєв навіть потайки вже зробив фото розкішного маєтку, але надрукувати матеріал так і не встиг.
"Це мав бути матеріал про скромного чиновника Станіслава Денисюка, головного податківця Харківської області. Людина має 30 га заповідної землі на березі печенізького озера", - розповів заступник головного редактора газети "Новий стиль" Петро Матвієнко.
Колега Василя Климентьєва по гострих статтях, кореспондент видання "Україна кримінальна" Сергій Єрмаков, у викрадення і розправу посадовця над журналістом не вірить. Він вважає, що Климентьєва могли налякати, і він міг "залягти на дно".
Сам Станіслав Денисюк через прес-службу коментувати будь-що в цій справі відмовився.
Нагадаємо, раніше в МВС повідомили, що з заявою про зникнення журналіста звернулися до міліції його родичі 12 серпня в 22.30. Працівники міліції встановили, що 11 серпня В. Климентьєв виїхав з дому з невідомим чоловіком на автомобілі "БМВ" сріблястого кольору в невідомому напрямку. 15 серпня слідчий відділ Дзержинського райвідділу Харківського міського управління міліції порушив кримінальну справу за ст.115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство). В даний час відпрацьовуються різні версії зникнення, у тому числі пов'язані з виконанням професійних обов'язків.
17 серпня на Печенізькому водосховищі (річка Сіверський Донець) в човні відпочиваючі знайшли мобільний телефон, що належав Климентьєву. З 18-го числа міліціонери, кінологи і водолази обстежують прилеглу територію. За надання достовірної інформації, яка допоможе встановленню місця знаходження головного редактора "Нового стилю", гарантується анонімність і грошова винагорода у розмірі 20 тисяч гривень.
Міжнародна громадська організація Репортери без кордонів закликає провести ретельне і прозоре розслідування зникнення головного редактора харківської газети Новий стиль Василя Климентьєва.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Архієпископ УПЦ МП демонстративно покинув зал після слів голови Львівської облради
Голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник вважає гідними звання українських церков Українську православну церкву Київського патріархату і Українську греко-католицьку церкву.
Таку точку зору висловив Сеник у Львові під час урочистої академії, присвяченої Дню Незалежності України.
"Ми повинні підтримувати своє, національне - церкву. А такими церквами я вважаю Греко-католицьку церкву і Православну церкву Київського патріархату", - сказав Сеник.
Після даної заяви архієпископ Львівський і Галицький УПЦ Московського патріархату Августин демонстративно залишив засідання академії.
До нього приєдналися інші представники УПЦ МП і члени делегації Римо-католицької церкви.
"Коли шанована людина, представник львів'ян, дозволяє собі переступити рубіж тактовності і взаємоповаги - за цією межею немає співпраці, немає розвитку Львівського регіону, України, нації, піднесення культури та відродження цінностей", - прокоментував ситуацію один з учасників академії.
Нагадаємо, що більшість жителів Львівського регіону сповідує греко-католицьку віру, але в області також багато католиків та православних - Київського та Московського патріархатів.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Таку точку зору висловив Сеник у Львові під час урочистої академії, присвяченої Дню Незалежності України.
"Ми повинні підтримувати своє, національне - церкву. А такими церквами я вважаю Греко-католицьку церкву і Православну церкву Київського патріархату", - сказав Сеник.
Після даної заяви архієпископ Львівський і Галицький УПЦ Московського патріархату Августин демонстративно залишив засідання академії.
До нього приєдналися інші представники УПЦ МП і члени делегації Римо-католицької церкви.
"Коли шанована людина, представник львів'ян, дозволяє собі переступити рубіж тактовності і взаємоповаги - за цією межею немає співпраці, немає розвитку Львівського регіону, України, нації, піднесення культури та відродження цінностей", - прокоментував ситуацію один з учасників академії.
Нагадаємо, що більшість жителів Львівського регіону сповідує греко-католицьку віру, але в області також багато католиків та православних - Київського та Московського патріархатів.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Бандера став почесним громадянином міста на Прикарпатті
Провідник Організації українських націоналістів Степан Бандера став почесним громадянином міста Долина Івано-Франківської області (посмертно).
Про це повідомили в Долинській міській раді, яка 21 серпня провела урочисте засідання, присвячене Дню міста.
На порядок денний було винесено два питання: про присвоєння звання Почесний громадянин міста Долина і доповідь міського голови з нагоди Дня міста.
Депутати міськради, заслухавши звіт міського голови Володимира Гаразд про роботу міської ради за 2009-2010 роки, проголосували за присвоєння звання Почесний громадянин міста Долина громадському діячеві, який присвятив своє життя на чужині українській справі, вихованню молоді в українському дусі, Омеляну Ковалю, українському композитору, диригентові і хореографові Василю Верховинцю (посмертно), українському архітектору, педагогу, підприємцю, громадському діячеві Івану Левинському (посмертно), доктору технічних наук, професору, заслуженому діячу у сфері нафтової промисловості Еммануїлу Чекалюку (посмертно) та українському політичному діячеві, ідеологові українського націоналістичного руху ХХ століття, голові Проводу ОУН Степану Бандері (посмертно).
У роботі сесії взяли участь керівники Долинської райдержадміністрації.
Як повідомлялося, 15 березня в Закарпатській області Степану Бандері і Роману Шухевичу присвоїли звання Почесний громадянин міста Хуст.
30 квітня Тернопільська міська рада присвоїла звання Почесний громадянин міста Тернополя Бандері та Шухевичу.
6 травня Івано-Франківська міська рада присвоїла звання Почесного громадянина міста Івано-Франківська Бандері та Шухевичу.
7 травня Львівська міськрада присвоїла звання Почесного громадянина міста Львова Шухевичу і Бандері.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
Про це повідомили в Долинській міській раді, яка 21 серпня провела урочисте засідання, присвячене Дню міста.
На порядок денний було винесено два питання: про присвоєння звання Почесний громадянин міста Долина і доповідь міського голови з нагоди Дня міста.
Депутати міськради, заслухавши звіт міського голови Володимира Гаразд про роботу міської ради за 2009-2010 роки, проголосували за присвоєння звання Почесний громадянин міста Долина громадському діячеві, який присвятив своє життя на чужині українській справі, вихованню молоді в українському дусі, Омеляну Ковалю, українському композитору, диригентові і хореографові Василю Верховинцю (посмертно), українському архітектору, педагогу, підприємцю, громадському діячеві Івану Левинському (посмертно), доктору технічних наук, професору, заслуженому діячу у сфері нафтової промисловості Еммануїлу Чекалюку (посмертно) та українському політичному діячеві, ідеологові українського націоналістичного руху ХХ століття, голові Проводу ОУН Степану Бандері (посмертно).
У роботі сесії взяли участь керівники Долинської райдержадміністрації.
Як повідомлялося, 15 березня в Закарпатській області Степану Бандері і Роману Шухевичу присвоїли звання Почесний громадянин міста Хуст.
30 квітня Тернопільська міська рада присвоїла звання Почесний громадянин міста Тернополя Бандері та Шухевичу.
6 травня Івано-Франківська міська рада присвоїла звання Почесного громадянина міста Івано-Франківська Бандері та Шухевичу.
7 травня Львівська міськрада присвоїла звання Почесного громадянина міста Львова Шухевичу і Бандері.
Джерела: http://ua.korrespondent.net/ http://article-blogger.blogspot.com/
"Злодії у владі"
Нинішні керівники Аграрного фонду спродали зернотрейдерам за заниженими цінами весь недоторканний запас продовольчого зерна - 1,137 млн. тонн. Через чиновницький умисел над Україною, на тлі підупалої якості врожаю, раптово нависла продовольча небезпека
"Злодії у владі"... Цього вислову не знайдете ні у "Словнику злодійського жаргону", ні в "Тюремній енциклопедії". Зі "злодіями у законі" простіше. Кримінальний авторитет, котрий вирішив стати "законником", навіть із поручницькими "малявами" мусить пройти своєрідне горнило. І лише після "екзамену" його коронують.
Чинна влада "коронувала" своїх висуванців - двох Олександрів: Маренця із Лавринчуком - на хлібні (дохідні) посади в Аграрному фонді. Це - державна спеціалізована бюджетна установа, уповноважена реалізовувати цінову політику в агропромисловому секторі економіки. Чи могли передбачити "поручителі", що обидва "професіонали" зазіхнуть на найбільшу святиню - загальнонаціональний "общак"? Більше того, спустошивши його, хвалькувато брехатимуть президенту, уряду, усім нам, що "ситуація під контролем" і в АФ достатньо коштів і запасів, аби втримати ціну на хліб.
Насправді ж, Аграрний фонд бідніший від конторської миші. Його керівники так хвацько торгували, що тепер нічим здачу давати. Виручених коштів, зважаючи на сьогоднішні ціни, вистачить для закупівлі хіба що 684 тис. тонн. А щоб повернутися на здану ними висхідну позицію - визначений законом незнижуваний запас в обсязі 1,2 млн. тонн "продоволки", треба додатково майже півмільярда бюджетних коштів.
Я вже мовчу про 4-4,5 млн. тонн, які мріє засипати в агрофондівські засіки президент. Із нового врожаю АФ спромігся закупити лише... 33 тис. тонн зерна. Такі дії чиновників розцінюю як державний злочин.
Новому керівництву Аграрного фонду у спадщину дісталося за описом 1,55 млн. тонн зерна. Багато це чи мало? За Законом "Про державну підтримку сільського господарства України", "з метою забезпечення продовольчої безпеки Аграрний фонд формує державний інтервенційний фонд, який стосовно кожного об’єкта державного цінового регулювання не може бути меншим, ніж 20% обсягів їх річного внутрішнього споживання за попередній маркетинговий період". Тобто інтервенційні запаси повинні становити не менш як 1,2 млн. тонн зерна. Це - НЗ, на який не поширюється хлібосольне "хлеба горбушку - и ту пополам". Це, як співав Висоцький, "на случай ядерной войны". Чіпати зась!
А от ту зайвину, якщо можна її так назвати, - 350 тис. тонн - дирекція АФ могла реалізувати. Звісно, за середньозваженими цінами, що склалися протягом трьох попередніх торгових сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах. Але не нижче від ціни закупівлі, з урахуванням витрат за зберігання зерна, його перевезення, навантаження-розвантаження. Власне, на це спрямована і постанова Кабміну №98 від 3 лютого 2010 року "Про реалізацію зерна державного інтервенційного фонду". Якщо керуватися нею, то ціна за тонну пшениці першого класу мала становити 1574 грн., другого - 1491, ходового третього - 1313, жита першого класу - 1177 грн., другого - 1075 і третього класу - 937 грн.
Не знаю, як керівництво АФ трактувало зміни до цієї постанови, внесені наступною, за №333 від 28 квітня 2010 року: "Дозволити Аграрному фонду здійснювати у 2010 році в установленому порядку реалізацію (виділено мною. - В.Ч.) зерна державного інтервенційного фонду", від яких цін воно "танцювало". Факт той, що начальство фонду ніяк не могло визначити мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на об’єкти державного цінового регулювання на нинішній маркетинговий рік і тричі їх коригувало. Хоча, як на мене, формула, за якою обчислюють згадувані ціни, зрозуміла і найтупішому. Лише підставляй відповідні величини - і матимеш непогрішний результат.
Якими показниками оперували в АФ, можна лише здогадуватися. Якщо у другому кварталі ціна реалізації тонни пшениці першого класу з усім маркетинговим ланцюжком становила 1607 грн., АФ продавав її за... 1210 грн. Збитки на тонні - 397 грн.! І так - по кожній позиції, по кожному класу зерна. Самі мінуси! Пшениця другого класу - мінус 338 грн., третього - мінус 227, жито першого класу - мінус 311, другого - мінус 297, третього класу - мінус 252 грн.
Не виключаю, що горе-продавці діяли за вигідною формулою: державі - збитки, навар - у кишеню. До такого висновку підштовхують і свідомі маніпуляції з мінімальними та максимальними інтервенційними цінами. Відповідно до наказу МінАП від 23 лютого 2010 року, мінімальна ціна тонни пшениці першого класу становила 1501 грн., максимальна - 1851, третього класу - відповідно 1251 і 1543 грн.
А згідно з наказом від 4 червня 2010 року пшениця першого класу вже скотилася до 1320 грн. (мінімальна ціна) і 1584 грн. (максимальна), третього класу - відповідно 1150 і 1320 грн. За третім наказом Міністерства аграрної політики від 21 липня "продоволка" знову раптово подорожчала, перекривши навіть лютневі котирування. Відтак, мінімальна вартість пшениці першого класу підскочила до 1520 грн., максимальна - до 1824, третього класу - відповідно до 1300 і 1520 грн. за тонну.
Бог з нею, тією хитромудрою формулою: не петраєш у ній - читай Закон "Про державну підтримку сільського господарства України". У ньому чітко сказано: "Розмір мінімальної інтервенційної ціни окремого об’єкта державного цінового регулювання не може змінюватися протягом встановленого періоду державного цінового регулювання щодо такого об’єкта..." Уточнюю: може - якщо це пов’язано із форс-мажорними обставинами, різкими ціновими коливаннями і рішення тоді приймає МінАП. Чи були вагомі підстави так різко "відкочувати" ціни на такий короткий термін - півтора місяця?
Не було! Якщо не враховувати, що саме у цей період - із 4 червня по 21 липня - Аграрний фонд активно спродував задешево "золотий" їстівний запас країни. І не згадувані 350 тис. тонн, на які мав повне право, а недоторканні 1,137 млн. тонн. Та навіть і з тими 350 тис. могли так легковажити лише люди несповна розуму. Бо ще восени через засуху аграрії змушені були перенести строки сівби озимих на жовтень. Перезимівля принесла майже 7 млрд. грн. збитків. Уже тоді погода попереджала: прибережіть зерно! Можуть настати і гірші часи... Але "синоптикам" з АФ видніше, і вони продовжували збувати збіжжя навіть тоді, коли зернова проблема в країні оголилася до непристойності!
Ви запитаєте: а що, попередні керівники Аграрного фонду не продавали зерна? Продавали! Торік АФ реалізував 2,3 млн. тонн. Але й доведене "до двору" завдання з формування державного продовольчого резерву виконав вповні: закупив за заставними цінами 1 млн. тонн і 286 тис. - за форвардними контрактами.
Втім, фонд не обмежував своєї діяльності куцим гаслом "купи-продай". Він надав сільгосптоваровиробникам позик на суму 753,6 млн. грн. під заставу 1 млн. тонн зерна, реалізував 10 тис. тонн солярки, пекарням - 428 тис. тонн пшеничного та 69,4 тис. тонн житнього борошна. Можуть похвалитися хоч дещицею із цього переліку нинішні керівники АФ?
Я готовий спростувати ще один закид. Мовляв, цьогорічний розпродаж зерна пов’язаний із "освіженням" запасів. Після трьох-чотирьох років зберігання збіжжя треба оновлювати... У тому-то й річ, що нинішня дирекція Аграрного фонду у першу чергу продавала минулорічні намолоти, які ще не встигли й злежатися. Причому пшеницю першого та другого класів, без якої не сформуєш помольних партій для випічки соціальних сортів хліба!
І після цього урядовці запевняють: ціну утримаємо! Не дамо... Знаєте, кого вони мені нагадують? Приреченого Чапаєва в однойменному фільмі... Останні кадри із підбадьорливими словами Василя Івановича: "Врешь! Не возьмешь…"
Знаєте, може "взяти". Причому, за живе. Це ще зараз ми на аграрному коні. Гарцюємо: зерна вистачить! Давайте потерпимо ще місяць-два. Коли пекарі спечуть із нового урожаю коровай, отоді й дізнаємося: задовольняє їх якість цьогорічного борошна чи "сильну" пшеницю доведеться імпортувати? Не опинитися б під копитом...
А тепер - власне інтрига. Як ви гадаєте, кому продав Аграрний фонд високоякісне зерно?
Потерпілій від повеней Західній Україні? Жителям Чернівецької області, від чийого імені голова облдержадміністрації Михайло Папієв прохав виділити з Аграрного фонду чи Держрезерву 20-25 тис. тонн продовольчого зерна? Регіонам, де основна маса збіжжя через несприятливі погодні умови не відповідає стандартним параметрам продовольчого зерна?
Ні перше, ні друге, ні третє! А четверте - комерційним фірмам! 90% зерна із проданих 1,137 млн. тонн стали власністю семи зернотрейдерів - компаній "Агропродекспорт", "Інтертрейдінг Україна", "Імперо-Фудз", "Волари-Експорт", "Українські аграрні інвестиції", "КийАгроПродукт" і "Сєрна".
"А що ж залишилося у схронах АФ?" - запитаєте ви. Майже стільки ж, скільки мали право продати, - десь у межах 350 тис. тонн! І ними відомство думає упокорювати цінові стрибки на хлібобулочні вироби?!
Власне, керівництво фонду свято вірить у те, що оборудку з продовольчим запасом воно провело тишком-нишком, і продовжує оперувати неіснуючими обсягами. Генеральний директор АФ Олександр Маренець зі своїм заступником Олександром Лавринчуком буквально тиждень тому запевняли, що фонд має достатні залишки зерна урожаїв 2007-2009 років в обсязі 1,1 млн. тонн і в найближчі два-три місяці сформує необхідний запас.
Цими жданиками нехай годують президента, прем’єра, аграрного міністра, якому підзвітні, а також маленьких і середніх українців, до осель яких разом із подорожчанням газу та комунальних послуг постукає і здорожений хлібець. Можливо, вони ще вірять, я - ні! Бо працівники Держказначейства, котрі скрупульозно відстежують фінансові потоки, підтвердили: саме у згадуваний півторамісячний період торгів на рахунки Аграрного фонду надійшло 1,233 млрд. грн. Перелік компаній-покупців, обсяги, суми... За пшеницю - 1,128 млрд., що відповідає 1 млн. 1,452 тис. тонн, і 105 млн. грн. - за жито, що еквівалентно 136 тис. тонн. Разом - 1,137 млн. тонн.
Ну, добре: "попартизанили" хлопці злегка... А що ж далі? А далі - повна пітьма! Керівництво Аграрного фонду так захопилося "продажним" бізнесом, що прогавило істотні зміни у законодавстві.
Якби чиновники вчасно врегульовували власну нормативну базу, то АФ не шукав би сьогодні п’ятий кут. Приміром, фонд до останнього жив за постановою Кабміну №139 від 11 лютого 2010 року "Про закупівлю Аграрним фондом послуг", що дозволяла йому придбавати зерно без проведення тендерів.
Але Закон "Про здійснення державних закупівель", який діє із 30 липня ц.р., цей привілей анулював. Тобто АФ мусить формувати державний інтервенційний фонд, оплачувати зберігання зерна виключно за тендерними процедурами.
А ви спробуйте закупити в одного учасника 5 млн. тонн продовольчого зерна! Це - більш як третина зернового експорту України. Та АФ певен, що саме стільки продасть йому ТОВ "Хліб Інвестбуд" навзамін 7 млрд. бюджетних гривень. Щоправда, ця компанія вигулькнула якось зненацька, без конкуренції та альтернативи. І хоча АФ офіційно оголосив її переможцем торгів, в Мінекономіки уточнили: конкурс триватиме згідно із законом...
Однак виграти тендер - це ще не означає, що до кінця року покупець здереться на маківку зернової гори обсягом у 5 млн. тонн і переможно питиме шампанське. Навіть якщо ТОВ і згребе докупи цю масу, треба забезпечити її схоронність на сертифікованих складах. Чи є такі у київського ТОВ "Хліб Інвестбуд"?
По-перше, його ніхто не знає на внутрішньому ринкові зерна. По-друге, мої колеги з ІА "АПК-Інформ" ретельно перелопатили базу даних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за п’ять років. І якби компанія перемістила за межі України хай навіть пару мішків із зерном, вона точно "засвітилася" б. А якщо мене немає ні тут, ні там, то де я? Одне слово, цей скороспілий тендер скидається на чергову аферу, що остаточно дестабілізує ринок зерна.
І насамкінець - про персоналії. Без них ніяк! Держава мусить знати зернових героїв! І міністр аграрної політики - передусім, оскільки за керівний кістяк відповідає особисто він.
Так от, 17 травня Кабмін призначив генеральним директором Аграрного фонду Олександра Маренця. До речі, це вже третє його входження у цю структуру. Перше, 2006 року, на посаді першого заступника, закінчилося звільненням, яке напряму пов’язують із зникненням з Аграрного фонду 2,5 тис. тонн цукру. Але Олександр Юрійович, на думку наближених, лише статист.
Головний же генератор - Олександр Лавринчук. Важливість його персони підкреслюють і охоронці, що невідлучно слідують за заступником генерального директора. Річ у тому, що життя Олександра Володимировича кілька разів намагалися вкоротити. Думаю, не через сумлінне виконання ним обов’язків державного службовця...
За наказом Аграрного фонду від 30 березня ц.р. Олександр Лавринчук як заступник генерального директора тимчасово виконував обов’язки генерального. Але після двох тижнів приставка т.в.о. йому набридла, і він власноруч видав наказ: "...приступаю до виконання обов’язків генерального директора Аграрного фонду…" Причому заднім числом.
Я не проти, аби Лавринчук фігурував першим. Але не самозванцем! За субординацією, на вакантну посаду виконуючого обов’язки генерального директора АФ призначає лише Кабмін. Вищий орган управління призначає генерального директора і звільняє. Отже, із 8 квітня по 17 травня ц.р. Олександр Володимирович виконував обов’язки генерального директора АФ незаконно. Відповідно, накази та розпорядження за його підписом за цей період незаконні.
Власне, хто і якою мірою винен у спустошенні державних гамазеїв, визначати не мені. У кримінальному світі простіше. Траплялися випадки, коли "злодія у законі" коронували і розвінчували в один і той же день. Можливо, для когось це і щастя: умент стати елітою і... трупом. Наша ж влада до "своїх" злодіїв по-материнськи поблажлива.
Володимир Чопенко
Джерела: http://news.finance.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
"Злодії у владі"... Цього вислову не знайдете ні у "Словнику злодійського жаргону", ні в "Тюремній енциклопедії". Зі "злодіями у законі" простіше. Кримінальний авторитет, котрий вирішив стати "законником", навіть із поручницькими "малявами" мусить пройти своєрідне горнило. І лише після "екзамену" його коронують.
Чинна влада "коронувала" своїх висуванців - двох Олександрів: Маренця із Лавринчуком - на хлібні (дохідні) посади в Аграрному фонді. Це - державна спеціалізована бюджетна установа, уповноважена реалізовувати цінову політику в агропромисловому секторі економіки. Чи могли передбачити "поручителі", що обидва "професіонали" зазіхнуть на найбільшу святиню - загальнонаціональний "общак"? Більше того, спустошивши його, хвалькувато брехатимуть президенту, уряду, усім нам, що "ситуація під контролем" і в АФ достатньо коштів і запасів, аби втримати ціну на хліб.
Насправді ж, Аграрний фонд бідніший від конторської миші. Його керівники так хвацько торгували, що тепер нічим здачу давати. Виручених коштів, зважаючи на сьогоднішні ціни, вистачить для закупівлі хіба що 684 тис. тонн. А щоб повернутися на здану ними висхідну позицію - визначений законом незнижуваний запас в обсязі 1,2 млн. тонн "продоволки", треба додатково майже півмільярда бюджетних коштів.
Я вже мовчу про 4-4,5 млн. тонн, які мріє засипати в агрофондівські засіки президент. Із нового врожаю АФ спромігся закупити лише... 33 тис. тонн зерна. Такі дії чиновників розцінюю як державний злочин.
Новому керівництву Аграрного фонду у спадщину дісталося за описом 1,55 млн. тонн зерна. Багато це чи мало? За Законом "Про державну підтримку сільського господарства України", "з метою забезпечення продовольчої безпеки Аграрний фонд формує державний інтервенційний фонд, який стосовно кожного об’єкта державного цінового регулювання не може бути меншим, ніж 20% обсягів їх річного внутрішнього споживання за попередній маркетинговий період". Тобто інтервенційні запаси повинні становити не менш як 1,2 млн. тонн зерна. Це - НЗ, на який не поширюється хлібосольне "хлеба горбушку - и ту пополам". Це, як співав Висоцький, "на случай ядерной войны". Чіпати зась!
А от ту зайвину, якщо можна її так назвати, - 350 тис. тонн - дирекція АФ могла реалізувати. Звісно, за середньозваженими цінами, що склалися протягом трьох попередніх торгових сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах. Але не нижче від ціни закупівлі, з урахуванням витрат за зберігання зерна, його перевезення, навантаження-розвантаження. Власне, на це спрямована і постанова Кабміну №98 від 3 лютого 2010 року "Про реалізацію зерна державного інтервенційного фонду". Якщо керуватися нею, то ціна за тонну пшениці першого класу мала становити 1574 грн., другого - 1491, ходового третього - 1313, жита першого класу - 1177 грн., другого - 1075 і третього класу - 937 грн.
Не знаю, як керівництво АФ трактувало зміни до цієї постанови, внесені наступною, за №333 від 28 квітня 2010 року: "Дозволити Аграрному фонду здійснювати у 2010 році в установленому порядку реалізацію (виділено мною. - В.Ч.) зерна державного інтервенційного фонду", від яких цін воно "танцювало". Факт той, що начальство фонду ніяк не могло визначити мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на об’єкти державного цінового регулювання на нинішній маркетинговий рік і тричі їх коригувало. Хоча, як на мене, формула, за якою обчислюють згадувані ціни, зрозуміла і найтупішому. Лише підставляй відповідні величини - і матимеш непогрішний результат.
Якими показниками оперували в АФ, можна лише здогадуватися. Якщо у другому кварталі ціна реалізації тонни пшениці першого класу з усім маркетинговим ланцюжком становила 1607 грн., АФ продавав її за... 1210 грн. Збитки на тонні - 397 грн.! І так - по кожній позиції, по кожному класу зерна. Самі мінуси! Пшениця другого класу - мінус 338 грн., третього - мінус 227, жито першого класу - мінус 311, другого - мінус 297, третього класу - мінус 252 грн.
Не виключаю, що горе-продавці діяли за вигідною формулою: державі - збитки, навар - у кишеню. До такого висновку підштовхують і свідомі маніпуляції з мінімальними та максимальними інтервенційними цінами. Відповідно до наказу МінАП від 23 лютого 2010 року, мінімальна ціна тонни пшениці першого класу становила 1501 грн., максимальна - 1851, третього класу - відповідно 1251 і 1543 грн.
А згідно з наказом від 4 червня 2010 року пшениця першого класу вже скотилася до 1320 грн. (мінімальна ціна) і 1584 грн. (максимальна), третього класу - відповідно 1150 і 1320 грн. За третім наказом Міністерства аграрної політики від 21 липня "продоволка" знову раптово подорожчала, перекривши навіть лютневі котирування. Відтак, мінімальна вартість пшениці першого класу підскочила до 1520 грн., максимальна - до 1824, третього класу - відповідно до 1300 і 1520 грн. за тонну.
Бог з нею, тією хитромудрою формулою: не петраєш у ній - читай Закон "Про державну підтримку сільського господарства України". У ньому чітко сказано: "Розмір мінімальної інтервенційної ціни окремого об’єкта державного цінового регулювання не може змінюватися протягом встановленого періоду державного цінового регулювання щодо такого об’єкта..." Уточнюю: може - якщо це пов’язано із форс-мажорними обставинами, різкими ціновими коливаннями і рішення тоді приймає МінАП. Чи були вагомі підстави так різко "відкочувати" ціни на такий короткий термін - півтора місяця?
Не було! Якщо не враховувати, що саме у цей період - із 4 червня по 21 липня - Аграрний фонд активно спродував задешево "золотий" їстівний запас країни. І не згадувані 350 тис. тонн, на які мав повне право, а недоторканні 1,137 млн. тонн. Та навіть і з тими 350 тис. могли так легковажити лише люди несповна розуму. Бо ще восени через засуху аграрії змушені були перенести строки сівби озимих на жовтень. Перезимівля принесла майже 7 млрд. грн. збитків. Уже тоді погода попереджала: прибережіть зерно! Можуть настати і гірші часи... Але "синоптикам" з АФ видніше, і вони продовжували збувати збіжжя навіть тоді, коли зернова проблема в країні оголилася до непристойності!
Ви запитаєте: а що, попередні керівники Аграрного фонду не продавали зерна? Продавали! Торік АФ реалізував 2,3 млн. тонн. Але й доведене "до двору" завдання з формування державного продовольчого резерву виконав вповні: закупив за заставними цінами 1 млн. тонн і 286 тис. - за форвардними контрактами.
Втім, фонд не обмежував своєї діяльності куцим гаслом "купи-продай". Він надав сільгосптоваровиробникам позик на суму 753,6 млн. грн. під заставу 1 млн. тонн зерна, реалізував 10 тис. тонн солярки, пекарням - 428 тис. тонн пшеничного та 69,4 тис. тонн житнього борошна. Можуть похвалитися хоч дещицею із цього переліку нинішні керівники АФ?
Я готовий спростувати ще один закид. Мовляв, цьогорічний розпродаж зерна пов’язаний із "освіженням" запасів. Після трьох-чотирьох років зберігання збіжжя треба оновлювати... У тому-то й річ, що нинішня дирекція Аграрного фонду у першу чергу продавала минулорічні намолоти, які ще не встигли й злежатися. Причому пшеницю першого та другого класів, без якої не сформуєш помольних партій для випічки соціальних сортів хліба!
І після цього урядовці запевняють: ціну утримаємо! Не дамо... Знаєте, кого вони мені нагадують? Приреченого Чапаєва в однойменному фільмі... Останні кадри із підбадьорливими словами Василя Івановича: "Врешь! Не возьмешь…"
Знаєте, може "взяти". Причому, за живе. Це ще зараз ми на аграрному коні. Гарцюємо: зерна вистачить! Давайте потерпимо ще місяць-два. Коли пекарі спечуть із нового урожаю коровай, отоді й дізнаємося: задовольняє їх якість цьогорічного борошна чи "сильну" пшеницю доведеться імпортувати? Не опинитися б під копитом...
А тепер - власне інтрига. Як ви гадаєте, кому продав Аграрний фонд високоякісне зерно?
Потерпілій від повеней Західній Україні? Жителям Чернівецької області, від чийого імені голова облдержадміністрації Михайло Папієв прохав виділити з Аграрного фонду чи Держрезерву 20-25 тис. тонн продовольчого зерна? Регіонам, де основна маса збіжжя через несприятливі погодні умови не відповідає стандартним параметрам продовольчого зерна?
Ні перше, ні друге, ні третє! А четверте - комерційним фірмам! 90% зерна із проданих 1,137 млн. тонн стали власністю семи зернотрейдерів - компаній "Агропродекспорт", "Інтертрейдінг Україна", "Імперо-Фудз", "Волари-Експорт", "Українські аграрні інвестиції", "КийАгроПродукт" і "Сєрна".
"А що ж залишилося у схронах АФ?" - запитаєте ви. Майже стільки ж, скільки мали право продати, - десь у межах 350 тис. тонн! І ними відомство думає упокорювати цінові стрибки на хлібобулочні вироби?!
Власне, керівництво фонду свято вірить у те, що оборудку з продовольчим запасом воно провело тишком-нишком, і продовжує оперувати неіснуючими обсягами. Генеральний директор АФ Олександр Маренець зі своїм заступником Олександром Лавринчуком буквально тиждень тому запевняли, що фонд має достатні залишки зерна урожаїв 2007-2009 років в обсязі 1,1 млн. тонн і в найближчі два-три місяці сформує необхідний запас.
Цими жданиками нехай годують президента, прем’єра, аграрного міністра, якому підзвітні, а також маленьких і середніх українців, до осель яких разом із подорожчанням газу та комунальних послуг постукає і здорожений хлібець. Можливо, вони ще вірять, я - ні! Бо працівники Держказначейства, котрі скрупульозно відстежують фінансові потоки, підтвердили: саме у згадуваний півторамісячний період торгів на рахунки Аграрного фонду надійшло 1,233 млрд. грн. Перелік компаній-покупців, обсяги, суми... За пшеницю - 1,128 млрд., що відповідає 1 млн. 1,452 тис. тонн, і 105 млн. грн. - за жито, що еквівалентно 136 тис. тонн. Разом - 1,137 млн. тонн.
Ну, добре: "попартизанили" хлопці злегка... А що ж далі? А далі - повна пітьма! Керівництво Аграрного фонду так захопилося "продажним" бізнесом, що прогавило істотні зміни у законодавстві.
Якби чиновники вчасно врегульовували власну нормативну базу, то АФ не шукав би сьогодні п’ятий кут. Приміром, фонд до останнього жив за постановою Кабміну №139 від 11 лютого 2010 року "Про закупівлю Аграрним фондом послуг", що дозволяла йому придбавати зерно без проведення тендерів.
Але Закон "Про здійснення державних закупівель", який діє із 30 липня ц.р., цей привілей анулював. Тобто АФ мусить формувати державний інтервенційний фонд, оплачувати зберігання зерна виключно за тендерними процедурами.
А ви спробуйте закупити в одного учасника 5 млн. тонн продовольчого зерна! Це - більш як третина зернового експорту України. Та АФ певен, що саме стільки продасть йому ТОВ "Хліб Інвестбуд" навзамін 7 млрд. бюджетних гривень. Щоправда, ця компанія вигулькнула якось зненацька, без конкуренції та альтернативи. І хоча АФ офіційно оголосив її переможцем торгів, в Мінекономіки уточнили: конкурс триватиме згідно із законом...
Однак виграти тендер - це ще не означає, що до кінця року покупець здереться на маківку зернової гори обсягом у 5 млн. тонн і переможно питиме шампанське. Навіть якщо ТОВ і згребе докупи цю масу, треба забезпечити її схоронність на сертифікованих складах. Чи є такі у київського ТОВ "Хліб Інвестбуд"?
По-перше, його ніхто не знає на внутрішньому ринкові зерна. По-друге, мої колеги з ІА "АПК-Інформ" ретельно перелопатили базу даних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за п’ять років. І якби компанія перемістила за межі України хай навіть пару мішків із зерном, вона точно "засвітилася" б. А якщо мене немає ні тут, ні там, то де я? Одне слово, цей скороспілий тендер скидається на чергову аферу, що остаточно дестабілізує ринок зерна.
І насамкінець - про персоналії. Без них ніяк! Держава мусить знати зернових героїв! І міністр аграрної політики - передусім, оскільки за керівний кістяк відповідає особисто він.
Так от, 17 травня Кабмін призначив генеральним директором Аграрного фонду Олександра Маренця. До речі, це вже третє його входження у цю структуру. Перше, 2006 року, на посаді першого заступника, закінчилося звільненням, яке напряму пов’язують із зникненням з Аграрного фонду 2,5 тис. тонн цукру. Але Олександр Юрійович, на думку наближених, лише статист.
Головний же генератор - Олександр Лавринчук. Важливість його персони підкреслюють і охоронці, що невідлучно слідують за заступником генерального директора. Річ у тому, що життя Олександра Володимировича кілька разів намагалися вкоротити. Думаю, не через сумлінне виконання ним обов’язків державного службовця...
За наказом Аграрного фонду від 30 березня ц.р. Олександр Лавринчук як заступник генерального директора тимчасово виконував обов’язки генерального. Але після двох тижнів приставка т.в.о. йому набридла, і він власноруч видав наказ: "...приступаю до виконання обов’язків генерального директора Аграрного фонду…" Причому заднім числом.
Я не проти, аби Лавринчук фігурував першим. Але не самозванцем! За субординацією, на вакантну посаду виконуючого обов’язки генерального директора АФ призначає лише Кабмін. Вищий орган управління призначає генерального директора і звільняє. Отже, із 8 квітня по 17 травня ц.р. Олександр Володимирович виконував обов’язки генерального директора АФ незаконно. Відповідно, накази та розпорядження за його підписом за цей період незаконні.
Власне, хто і якою мірою винен у спустошенні державних гамазеїв, визначати не мені. У кримінальному світі простіше. Траплялися випадки, коли "злодія у законі" коронували і розвінчували в один і той же день. Можливо, для когось це і щастя: умент стати елітою і... трупом. Наша ж влада до "своїх" злодіїв по-материнськи поблажлива.
Володимир Чопенко
Джерела: http://news.finance.ua/ http://article-blogger.blogspot.com/
Підписатися на:
Дописи (Atom)