Глава УПЦ КП Філарет переконаний, що чим більше буде політики в діях патріарха Московського і всієї Русі Кирила, тим більше він буде відштовхувати українських парафіян від Московського патріархату.
"Чим більше буде політики в діях Кирила, тим більше він буде відштовхувати від УПЦ (МП) та РПЦ українських віруючих. Тому що вони побачать, що вони належать до Російської церкви, а не до Української. А назва" Українська ... "- лише вивіска ", - сказав глава УПЦ КП в інтерв'ю тижневику Фокус.
При цьому він наголосив, що в УПЦ КП спокійно сприймають приїзд патріарха Кирила в Україну. "У боротьбі за вплив на українське православ'я Кирило принесе нам більше користі, ніж собі", - зазначив Філарет.
Крім того, відповідаючи на запитання про те, чи не є глава РПЦ посередником у контактах президента України Віктора Януковича з його російським колегою Дмитром Медведєвим, глава УПЦ-КП висловив думку: "Янукович не потребує посередників - він може безпосередньо виходити на Медвєдєва. Тим більше у них хороші відносини. Так що саме Янукович потрібен Кирилу ".
Коментуючи питання автокефалії Української церкви, глава УПЦ КП Філарет зазначив: "Вона вже є. Справа тепер у її визнанні. І визнання буде, тільки ми не знаємо коли". Він також додав: "Для Української церкви не має значення, хто стане її патріархом, коли вона буде єдиною і буде визнана автокефальною. Об'єднання може відбутися на Соборі. І Собор обере єдиного патріарха для Української церкви. І не має значення, хто це буде - Петро, Іван, Михайло, Володимир чи Філарет. Головне - об'єднатися ".
Як повідомлялося, раніше єпископ Одеський і Балтський Української православної церкви Київського патріархату Яков заявив, що візит патріарха Московського і всієї Русі Кирила в Україну і Одесу - спроба реставрувати минуле, атеїзм і комунізм.
Увечері 20 липня до України прибув глава РПЦ патріарх Кирило. Вчора, 21 липня, він в Одесі відслужив першу літургію і освятив Спасо-Преображенський кафедральний собор.
статті про українську політику і не тільки
23.07.10
Націоналісти готуються зустріти Кирила у Києві акціями протесту
Київські міські організації Української народної партії (УНП), Конгресу українських націоналістів (КУН), Української національної асамблеї-Української національної самооборони (УНА-УНСО) і Всеукраїнського об’єднання Свобода по-своєму готуються зустріти главу Російської православної церкви патріарха Кирила у Києві.
Київська організація Всеукраїнської організації Свобода в четвер проанонсувала свої акції протесту проти приїзду до України патріарха Кирила. Як повідомляє прес-служба Свободи, у неділю 25 липня о 16:00 відбудеться пікет перед Києво-Печерською Лаврою, у понеділок 26 липня о 09:00 - пікет перед Софійським собором, а у вівторок 27 липня о 09:00 - пікет на Володимирській гірці.
"Перебіг нинішнього візиту до України громадянина РФ Володимира Гундяєва ("патріарха Кирила"), а також підсумки двох попередніх візитів переконливо свідчать про те, що його діяльність щодо України носить у першу чергу політичний характер. Свої візити він використовує для того, щоб просувати ворожу українській державності політичну концепцію "російського світу", в якому незалежній Україні місця немає", - зазначається в заяві прес-служби Свободи.
Як повідомляє прес-служба Київської міської організації КУН, у понеділок, 26 липня біля стін Софії Київською відбудеться прес-конференція, на якій обговорять шляхи подолання штучного розколу православ’я України і перспективи утвердження в Україні єдиної національної православної церкви.
У вівторок 27 липня на вулиці Трьохсвятительській буде організовано пікет, учасники якого протестуватимуть проти "концепції російського світу" патріарха Кирила, наголошується в повідомленні.
У середу 28 липня у Володимирському соборі, що належить Українській православній церкві Київського патріархату, представники УНП, КУН і УНА-УНСО приєднаються до молебню і хресної ходи на честь 1022-ої річниці хрещення Київської Русі.
Як повідомлялося, патріарх Московський і всієї Русі Кирило 20 липня почав пастирську поїздку по Україні, яка завершиться 28 липня.
Предстоятель РПЦ почав поїздку з Одеси. 24-25 липня він відвідає Дніпропетровськ.
До Києва патріарх прибуде увечері 25 липня. Столиця України стане кінцевим пунктом його української поїздки цього літа.
Київська організація Всеукраїнської організації Свобода в четвер проанонсувала свої акції протесту проти приїзду до України патріарха Кирила. Як повідомляє прес-служба Свободи, у неділю 25 липня о 16:00 відбудеться пікет перед Києво-Печерською Лаврою, у понеділок 26 липня о 09:00 - пікет перед Софійським собором, а у вівторок 27 липня о 09:00 - пікет на Володимирській гірці.
"Перебіг нинішнього візиту до України громадянина РФ Володимира Гундяєва ("патріарха Кирила"), а також підсумки двох попередніх візитів переконливо свідчать про те, що його діяльність щодо України носить у першу чергу політичний характер. Свої візити він використовує для того, щоб просувати ворожу українській державності політичну концепцію "російського світу", в якому незалежній Україні місця немає", - зазначається в заяві прес-служби Свободи.
Як повідомляє прес-служба Київської міської організації КУН, у понеділок, 26 липня біля стін Софії Київською відбудеться прес-конференція, на якій обговорять шляхи подолання штучного розколу православ’я України і перспективи утвердження в Україні єдиної національної православної церкви.
У вівторок 27 липня на вулиці Трьохсвятительській буде організовано пікет, учасники якого протестуватимуть проти "концепції російського світу" патріарха Кирила, наголошується в повідомленні.
У середу 28 липня у Володимирському соборі, що належить Українській православній церкві Київського патріархату, представники УНП, КУН і УНА-УНСО приєднаються до молебню і хресної ходи на честь 1022-ої річниці хрещення Київської Русі.
Як повідомлялося, патріарх Московський і всієї Русі Кирило 20 липня почав пастирську поїздку по Україні, яка завершиться 28 липня.
Предстоятель РПЦ почав поїздку з Одеси. 24-25 липня він відвідає Дніпропетровськ.
До Києва патріарх прибуде увечері 25 липня. Столиця України стане кінцевим пунктом його української поїздки цього літа.
Янукович плавно перетворюється на Путіна
Президент України Віктор Янукович копіює російського прем'єра Володимира Путіна: прагне бути сильною рукою, хоче контролювати опозицію і готовий економічними успіхами замінити демократичні цінності, пише у свіжому випуску видання Корреспондент.
Янукович з перших днів у кріслі глави держави рівняється на Росію і її колишнього лідера Володимира Путіна. Корреспондент проаналізував дії українського Президента, порівняв їх з тим, як діяв Путін, і переконався, що Янукович копіює московський зразок і у більш істотних речах. Все це впливає не тільки на телекартинку, але і на економіку і політику країни, а також на стан громадських свобод.
Нинішній російський прем'єр-міністр для Президента України з самого початку був вдалим прикладом для наслідування. Адже вони обидва прийшли до влади на хвилі кризи державних інститутів. Путіну дісталася воююча Росія, що роздирається протиріччями регіональних і внутрішньополітичних конфліктів, Янукович же опинився біля керма країни, в якій кожна з гілок влади намагалася одноосібно керувати державою.
Путін показав, що в таких умовах лідер повинен виглядати жорстким, діяти рішуче і з перших днів зводити потужну вертикаль влади. Першою жертвою його гри стали політичні опоненти. Путін і його команда адміністративними методами почав видаляти опонентів, забороняючи їм брати участь у виборах, знімаючи з реєстрації. А відповіддю на мітинги незадоволених ставали міліцейські заслони, які розганяли вуличні акції.
Янукович теж почав з політики, за допомогою сумнівних методів створивши у Верховній Раді пропрезидентську більшість. Крім того, його команда пішла в атаку на регіони, прийнявши нові виборчі правила, які фактично виводять з гри перспективних опонентів на майбутніх восени місцевих виборах. І хоча в Україні практика розгону вуличних акцій опозиції не стала звичною, міліції на подібних заходах завжди в рази більше, ніж учасників, і вона готова показати силу.
Майже за путінськими принципам Янукович формує і свою команду. Обидва президенти відзначилися тим, що привели до влади колишніх товаришів по службі і підлеглих: за Путіним до Москви прийшли "пітерські", за Януковичем у Київ - "донецькі". Крім того, важливою якістю для членів їхніх команд стала ретельність - в оточенні обох лідерів утримуються лише ті, хто беззаперечно виконує волю першої особи, часто навіть не замислюючись про прийняття самостійних рішень.
Крім цього Янукович, також як і другий президент Росії, намагається контролювати ситуацію на телеканалах. Впевненості Президенту додає те, що всі основні кнопки країни контролюють лояльні до влади бізнесмени - до цього Путіну довелося йти кілька років. Зараз на українському телебаченні дії влади висвітлюють більш позитивно, ніж кроки опозиції. Особливо це помітно на Першому національному.
Однак головним пунктом, який Янукович запозичив у свого російського колеги, стала ставка на економічні перетворення в державі. Економікою прикривають будь-які неоднозначні рішення. Наприклад, Янукович саме фінансовими преференціями пояснював і харківські угоди, які продовжили терміни базування в Севастополі Чорноморського флоту РФ (в обмін на вигідні для України ціни на газ), і створення коаліції, і побудова жорсткої вертикалі влади.
Янукович з перших днів у кріслі глави держави рівняється на Росію і її колишнього лідера Володимира Путіна. Корреспондент проаналізував дії українського Президента, порівняв їх з тим, як діяв Путін, і переконався, що Янукович копіює московський зразок і у більш істотних речах. Все це впливає не тільки на телекартинку, але і на економіку і політику країни, а також на стан громадських свобод.
Нинішній російський прем'єр-міністр для Президента України з самого початку був вдалим прикладом для наслідування. Адже вони обидва прийшли до влади на хвилі кризи державних інститутів. Путіну дісталася воююча Росія, що роздирається протиріччями регіональних і внутрішньополітичних конфліктів, Янукович же опинився біля керма країни, в якій кожна з гілок влади намагалася одноосібно керувати державою.
Путін показав, що в таких умовах лідер повинен виглядати жорстким, діяти рішуче і з перших днів зводити потужну вертикаль влади. Першою жертвою його гри стали політичні опоненти. Путін і його команда адміністративними методами почав видаляти опонентів, забороняючи їм брати участь у виборах, знімаючи з реєстрації. А відповіддю на мітинги незадоволених ставали міліцейські заслони, які розганяли вуличні акції.
Янукович теж почав з політики, за допомогою сумнівних методів створивши у Верховній Раді пропрезидентську більшість. Крім того, його команда пішла в атаку на регіони, прийнявши нові виборчі правила, які фактично виводять з гри перспективних опонентів на майбутніх восени місцевих виборах. І хоча в Україні практика розгону вуличних акцій опозиції не стала звичною, міліції на подібних заходах завжди в рази більше, ніж учасників, і вона готова показати силу.
Майже за путінськими принципам Янукович формує і свою команду. Обидва президенти відзначилися тим, що привели до влади колишніх товаришів по службі і підлеглих: за Путіним до Москви прийшли "пітерські", за Януковичем у Київ - "донецькі". Крім того, важливою якістю для членів їхніх команд стала ретельність - в оточенні обох лідерів утримуються лише ті, хто беззаперечно виконує волю першої особи, часто навіть не замислюючись про прийняття самостійних рішень.
Крім цього Янукович, також як і другий президент Росії, намагається контролювати ситуацію на телеканалах. Впевненості Президенту додає те, що всі основні кнопки країни контролюють лояльні до влади бізнесмени - до цього Путіну довелося йти кілька років. Зараз на українському телебаченні дії влади висвітлюють більш позитивно, ніж кроки опозиції. Особливо це помітно на Першому національному.
Однак головним пунктом, який Янукович запозичив у свого російського колеги, стала ставка на економічні перетворення в державі. Економікою прикривають будь-які неоднозначні рішення. Наприклад, Янукович саме фінансовими преференціями пояснював і харківські угоди, які продовжили терміни базування в Севастополі Чорноморського флоту РФ (в обмін на вигідні для України ціни на газ), і створення коаліції, і побудова жорсткої вертикалі влади.
Томенко запропонував українцям безкоштовно завантажувати у мобільні телефони патріотичні пісні
Фонд Миколи Томенка до 19-ої річниці Незалежності України реалізує проект Частинка України у твоєму мобільному, в рамках якого всі охочі зможуть безкоштовно завантажити на свій мобільний телефон мелодії патріотичних пісень України.
Як повідомила прес-служба Фонду, для завантаження доступні гімн України (вокальна та інструментальна версії), козацький марш і пісня Червона калина. Для завантаження потрібно просто зайти на сайт Фонду та, скориставшись докладною інструкцією, отримати обрану мелодію на свій телефон.
"Ми хочемо, щоб до 19-ої річниці народження нашої країни кожен громадянин міг привітати себе і своїх друзів зі святом і таким чином сказати: я українець і я цим пишаюся", - заявив ініціатор проекту, заступник голови Верховної Ради України, один з лідерів БЮТ Микола Томенко.
Мелодії для завантаження взято з диска Головні пісні та мелодії України, який було видано до 16-ої річниці Незалежності Фондом Миколи Томенка і Національною радіокомпанією України.
За сприяння Фонду протягом останніх років аудіозапис головних пісень та мелодій України - Гімну України, Молитви за Україну, козацьких маршів та інших пісень отримали більшість шкіл у всіх куточках України.
Нагадаємо, 16 липня на урочистому засіданні Верховної Ради з нагоди 20-ої річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України кілька народних депутатів минулих скликань заспівали пісню на слова Івана Франка Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить!.
Як повідомила прес-служба Фонду, для завантаження доступні гімн України (вокальна та інструментальна версії), козацький марш і пісня Червона калина. Для завантаження потрібно просто зайти на сайт Фонду та, скориставшись докладною інструкцією, отримати обрану мелодію на свій телефон.
"Ми хочемо, щоб до 19-ої річниці народження нашої країни кожен громадянин міг привітати себе і своїх друзів зі святом і таким чином сказати: я українець і я цим пишаюся", - заявив ініціатор проекту, заступник голови Верховної Ради України, один з лідерів БЮТ Микола Томенко.
Мелодії для завантаження взято з диска Головні пісні та мелодії України, який було видано до 16-ої річниці Незалежності Фондом Миколи Томенка і Національною радіокомпанією України.
За сприяння Фонду протягом останніх років аудіозапис головних пісень та мелодій України - Гімну України, Молитви за Україну, козацьких маршів та інших пісень отримали більшість шкіл у всіх куточках України.
Нагадаємо, 16 липня на урочистому засіданні Верховної Ради з нагоди 20-ої річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України кілька народних депутатів минулих скликань заспівали пісню на слова Івана Франка Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить!.
Газета Ахметова звільняє свого журналіста, бо він не те сказав
Спецкор газети "Сегодня" Олександр Чаленко звільняється з видання на вимогу шеф-редактора Ігоря Гужви.
Про це в четвер повідомляє Телекритика з посиланням на самого Чаленка.
"Ігор Гужва сказав мені, щоб я з 1 вересня шукав нову роботу", - повідомив він.
"Є декілька причин, основною з яких є та, що я в ефірі програми "Велика політика з Євгеном Кисельовим" публічно сказав, що власником газети "Сегодня" є Рінат Ахметов. За словами Гужви, читачі про це не знали, і тепер дехто з них перестане їй довіряти", - розповів Чаленко.
Ще однією причиною звільнення є те, що Чаленко вів свій блог не на сайті газети "Сегодня", а на "Українській правді", вважає він.
Про це в четвер повідомляє Телекритика з посиланням на самого Чаленка.
"Ігор Гужва сказав мені, щоб я з 1 вересня шукав нову роботу", - повідомив він.
"Є декілька причин, основною з яких є та, що я в ефірі програми "Велика політика з Євгеном Кисельовим" публічно сказав, що власником газети "Сегодня" є Рінат Ахметов. За словами Гужви, читачі про це не знали, і тепер дехто з них перестане їй довіряти", - розповів Чаленко.
Ще однією причиною звільнення є те, що Чаленко вів свій блог не на сайті газети "Сегодня", а на "Українській правді", вважає він.
Азаров плутає поета і диктатора?
Прем'єр-міністр Микола Азаров у п'ятницю під час наради з губернаторами вжив неправильну назву Івано-Франківської області.
У своєму вступному слові Азаров, який виступав російською, двічі застосував неправильний наголос у словосполученні "Івано-Фрáнківська область".
Спочатку Азаров перерахував регіони, де спостерігається підвищення заборгованості з зарплати, і в числі інших згадав Івано-Фрáнківську область.
За десять хвилин він знову повернувся до цієї теми і знову сказав "Івано-Фрáнківська область".
Як відомо, місто Івано-Франківськ названо на честь українського письменника і поета Івана Франкá - і в російській, і в українській версії наголос на останній склад.
"Фрáнко" з наголосом на перший склад - це прізвище іспанського диктатора Франциска Фрáнка.
У своєму вступному слові Азаров, який виступав російською, двічі застосував неправильний наголос у словосполученні "Івано-Фрáнківська область".
Спочатку Азаров перерахував регіони, де спостерігається підвищення заборгованості з зарплати, і в числі інших згадав Івано-Фрáнківську область.
За десять хвилин він знову повернувся до цієї теми і знову сказав "Івано-Фрáнківська область".
Як відомо, місто Івано-Франківськ названо на честь українського письменника і поета Івана Франкá - і в російській, і в українській версії наголос на останній склад.
"Фрáнко" з наголосом на перший склад - це прізвище іспанського диктатора Франциска Фрáнка.
У Московському патріархаті Януковичу пропонують ліквідувати "розкольників"
В Одеській єпархії Української православної церкви Московського патріархату пропонують керівництву держави ліквідувати Київський патріархат.
Про це повідомляє Радіо Свобода.
Для вирішення питання розколу в українській православній церкві прес-аташе Одеської єпархії отець Сергій запропонував "болгарський" сценарій.
За його словами, в Болгарії з розколом "покінчили швидко".
"Уряд ухвалив рішення, і буквально протягом тижня воно було втілене в життя. Розкол зник моментально, тому що це було штучне утворення. Так що якщо буде політична воля, якщо керівництво країни виявить політичну мудрість, то розкол зникне як дим. Може бути, не за тиждень як в Болгарії, але протягом місяця про нього забудуть як такий", - заявив отець Сергій.
Водночас, за словами прес-секретаря Предстоятеля УПЦ (МП) Георгія Коваленка, позиція Одеської єпархії не є офіційною позицією Української православної церкви.
Заяви отця Сергія він не чув, проте наголосив: якщо ця інформація не була щонайменше опублікована на офіційному сайті УПЦ (МП), її не можна вважати за позицію церкви.
"Якщо в Києві про це нічого не знають, тоді це не є офіційною позицією Української православної церкви. Наша позиція полягає в тому, що в Україні все повинно відбуватися згідно з Конституцією та законодавством", - наголосив він.
У Київському патріархаті запевняють, що слова отця Сергія втілити в реалії практично неможливо.
"Держава не піде на те, щоб у силовий спосіб ліквідовувати церкву, до якої належать мільйони віруючих, тисячі священиків по всій Україні. Тим більше, для таких кроків немає ніяких законних підстав", - сказав голова інформаційного управління УПЦ КП єпископ Євстратій.
Як відомо, 2004 року посткомуністична влада Болгарії за одну ніч силою конфіскувала в так званого "альтернативного патріархату" Болгарської православної церкви всі його храми й майно й віддала їх офіційно визнаній церкві.
Пізніше "альтернативний патріархат" справу в Європейському суді з прав людини, який визнав порушення права на свободу думки, сумління й релігії й закликав сторони конфлікту добровільно домовитися про повернення майна, і розкол у болгарському православ'ї триває далі.
Про це повідомляє Радіо Свобода.
Для вирішення питання розколу в українській православній церкві прес-аташе Одеської єпархії отець Сергій запропонував "болгарський" сценарій.
За його словами, в Болгарії з розколом "покінчили швидко".
"Уряд ухвалив рішення, і буквально протягом тижня воно було втілене в життя. Розкол зник моментально, тому що це було штучне утворення. Так що якщо буде політична воля, якщо керівництво країни виявить політичну мудрість, то розкол зникне як дим. Може бути, не за тиждень як в Болгарії, але протягом місяця про нього забудуть як такий", - заявив отець Сергій.
Водночас, за словами прес-секретаря Предстоятеля УПЦ (МП) Георгія Коваленка, позиція Одеської єпархії не є офіційною позицією Української православної церкви.
Заяви отця Сергія він не чув, проте наголосив: якщо ця інформація не була щонайменше опублікована на офіційному сайті УПЦ (МП), її не можна вважати за позицію церкви.
"Якщо в Києві про це нічого не знають, тоді це не є офіційною позицією Української православної церкви. Наша позиція полягає в тому, що в Україні все повинно відбуватися згідно з Конституцією та законодавством", - наголосив він.
У Київському патріархаті запевняють, що слова отця Сергія втілити в реалії практично неможливо.
"Держава не піде на те, щоб у силовий спосіб ліквідовувати церкву, до якої належать мільйони віруючих, тисячі священиків по всій Україні. Тим більше, для таких кроків немає ніяких законних підстав", - сказав голова інформаційного управління УПЦ КП єпископ Євстратій.
Як відомо, 2004 року посткомуністична влада Болгарії за одну ніч силою конфіскувала в так званого "альтернативного патріархату" Болгарської православної церкви всі його храми й майно й віддала їх офіційно визнаній церкві.
Пізніше "альтернативний патріархат" справу в Європейському суді з прав людини, який визнав порушення права на свободу думки, сумління й релігії й закликав сторони конфлікту добровільно домовитися про повернення майна, і розкол у болгарському православ'ї триває далі.
Back in the USSR
Пікіруючий бульдозер Партії регіонів, так і не зустрівши за півроку жодного серйозного опору, пристав до виконання головного завдання: підготовки фундаменту для консолідації всіх повноважень влади в одних руках.
Пробна куля - місцеві вибори, призначені на 31 жовтня 2010 року.
Прапором просування місцевих виборів регіонали обрали популярну в суспільстві ідею повернення до мажоритарної системи. Мовляв, на зміну колективній безвідповідальності має прийти персональна відповідальність кожного депутата.
За цією обгорткою приховані намагання реанімувати технології часів Кучми, які дозволять регіоналам взяти під контроль всі обласні та міські ради в країні, по суті, включивши їх у єдину владну вертикаль.
Новий закон не церемониться з політичними опонентами і відверто проводить лінію інтересів партії влади. Кожна друга норма дискримінує інших (не синьо-білих) учасників виборчого процесу.
На цьому тлі обов'язкова партійність кандидатів у мери та депутати районного та обласного рівня не виглядають найбільшою загрозою. Іронія лише в тому, що в багатьох містах взяти участь у виборчих перегонах зможуть не всі охочі: навряд чи в глухому райцентрі Хмельницької чи Луганської області зареєстровано більше 5-7 офіційних партійних осередків.
Куди більше питань до принципів формування виборчих комісій. У якій спосіб ЦВК зможе у кількаденний спосіб затвердити сотні тисяч членів дільничних комісій? Або - що робити із блоком НУНС, який, напевно, захоче принести одразу кілька подань на членів комісій?
Зрештою, навіть цей "незручний" закон досі не оприлюднений і не підписаний президентом. За 3 місяці до дня голосування у учасників процесу немає ніякої ясності - за якими правилами відбудеться гра.
Навряд чи всі недоліки нового закону можна вважати помилками. Скоріше, це опорні точки, які Партія регіонів планує використати для організації системного тиску задля досягнення прийнятного результату на місцевих виборах.
За цією пробною кулею регіонали готують кілька набагато серйозніших кроків. Першим, найімовірніше, стане скасування Конституційної реформи, як засобу посилення президентських повноважень.
Слідом може відбутися і переформатування парламенту шляхом призначення позачергових виборів.
Причому, якщо експеримент із місцевими вийде вдалим, то система формування Верховної Ради повернеться до зразка 2002 року, коли половина депутатів були мажоритарниками, а конфігурація парламентської більшості не мала нічого спільного з результатами волевиявлення.
У підсумку, вже 2012 року Україна може отримати бутафорську демократію, коли ззовні всі права та свободи громадян будуть формально збережені, а де-факто, панування Партії регіонів може набути фантасмагорійних ознак.
Ну, приміром, членство в цій почесній організації стане обов'язковим для чиновників будь-якого рівня. В школах утворять осередки всеукраїнських організацій "фєвралят" та "донеччан".
На виборах громадяни обиратимуть з-поміж одного кандидата чи партії, маючи цілком законне право голосувати "проти". День народження Януковича оголосять загальнонаціональним святом, тощо.
Ознаки перетворення бурхливих фантазій у буденність вже є. Від першого півріччя суцільних успіхів очільники Партії регіонів починають втрачати відчуття реальності. Михайло Чечетов цілком серйозно рапортує про тотальну підтримку його партії елітою українського бізнесу.
Завдяки цьому прибічники Партії регіонів консолідували у своїх руках весь медіа-ресурс та 80% активів країни. Наступним кроком можна розповідати про "єдино правильну ідеологію, яку підтримує все населення країни".
Внутрішня ейфорія Партії регіонів переходить усі розумні рамки. Прем'єр Азаров відкрито закликав очистити українську журналістику від "бруду та замовних матеріалів".
Судячи з випадків із журналістами "Нового каналу" та СТБ, стабільного тиску на "5 канал" та ТВІ, очищення журналістики почалося вже сьогодні. В ідеальній уяві своєї бутафорної демократії регіонали будуть мати мас-медіа в якості безвідмовної зброї масового знищення, на зразок центральних російських каналів або північнокорейских інформаційних агенцій.
А "непрофесіоналам", які не відповідатимуть новим стандартам журналістики, доведеться реалізовувати себе у нових-старих професіях: від двірника до сантехника.
Зупинити процес регіоналізації України просто немає кому. Страшний сон Віктора Януковича, Юлія Тимошенко, виявилася не таким вже і страшним. Сьогодні її тривожать більш приземлені речі.
Наприклад, що робити із масовою втечею партійців, в тому числі, - і впливових?
Або - яким чином вести на місцеву кампанію партію "Батьківщина", яка, з точки зору бренду, далеко не БЮТ? Чи як уберегтися від флангових атак з боку колишніх соратників?
У схожій ситуації перебуває Литвин, який не зможе розраховувати на впізнаваний іменний бренд.
Спікер парламенту до пори-до часу опирався цьому рішенню, але легкий "примус до голосування" у вигляді новин із життя генерала Пукача різко змінив його точку зору.
Яценюк та Гриценко просто не є суб'єктами виборчого процесу. Причому Яценюку, як лідеру "улюбленої опозиції", не допомогло навіть чесне слово лідерів Партії регіонів, за яким "фронтмен" особисто їздив за місто. Тепер Арсеній Петрович замість участі у реальній політиці візьметься за улюблену справу - ходіння по ефірах.
Не в захопленні від мажоритарної перспективи ВО "Свобода" та Компартія. Особливо остання, адже малочисельне представництво комуністів у місцевих радах після жовтня 2010 буде розбавлене мажоритарниками: на ті самі 3% рейтингу припадає вдвічі менше місць.
Неготовність до викликів з боку сильних гравців значно підбадьорила політичну гальорку. Вже кілька партій, серед яких "За Україну!", "Єдиний Центр" та УСДП оголосили про плани взяти участь у місцевих виборах.
Не біда, що ця участь, за умов відсутності реальних партійців та зареєстрованих осередків, зведеться до ритуальних танців навколо інформаційного простору. Проте є шанс проявити себе і потренуватися перед майбутньою парламентською кампанією. Чи відпрацювати технологічний проект в інтересах серйозних гравців.
Необхідність досі незалежним мерам шукати політичного притулку розбурхала апетити численних продавців "паперових" партій. Новин про їхній продаж поки не надходили, хоча пропозицій "на ринку" багато.
Зрештою, мери розуміють, що у подальшій роботі їм потрібно буде спиратися на місцеві ради, які сформують лише сильні партії. І це ще один розрахунок регіоналів, які формулою "одна партія - один кандидат" упередили всі можливі братовбивчі війни на Сході та Півдні України.
У потенційної опозиції два вибори. Найімовірніше, чуда не станеться і міжусобні перепалки між багаточисельними претендентами на почесне звання опозиції продовжаться.
Тоді ніщо не завадить Партії регіонів реалізувати свої плани та перетворити опозицію на маргінес російського зразка, а політичний процес - на імітацію політичної конкуренції.
Досить малоймовірно, але все ж реально, що опозиційні сили зможуть знайти формат для діалогу і розроблять спільну стратегію протидії експансії регіоналів.
Це стане можливим, якщо прийде усвідомлення, що сьогодні не час думати про перспективи окремих партій, особисті амбіції, чи тимчасові виграші - країна ризикує втратити скупий досвід демократії і повернутися у Радянський Союз.
Back in USSR!
Василь Самохвалов, Ярослав Ведмідь
Пробна куля - місцеві вибори, призначені на 31 жовтня 2010 року.
Прапором просування місцевих виборів регіонали обрали популярну в суспільстві ідею повернення до мажоритарної системи. Мовляв, на зміну колективній безвідповідальності має прийти персональна відповідальність кожного депутата.
За цією обгорткою приховані намагання реанімувати технології часів Кучми, які дозволять регіоналам взяти під контроль всі обласні та міські ради в країні, по суті, включивши їх у єдину владну вертикаль.
Новий закон не церемониться з політичними опонентами і відверто проводить лінію інтересів партії влади. Кожна друга норма дискримінує інших (не синьо-білих) учасників виборчого процесу.
На цьому тлі обов'язкова партійність кандидатів у мери та депутати районного та обласного рівня не виглядають найбільшою загрозою. Іронія лише в тому, що в багатьох містах взяти участь у виборчих перегонах зможуть не всі охочі: навряд чи в глухому райцентрі Хмельницької чи Луганської області зареєстровано більше 5-7 офіційних партійних осередків.
Куди більше питань до принципів формування виборчих комісій. У якій спосіб ЦВК зможе у кількаденний спосіб затвердити сотні тисяч членів дільничних комісій? Або - що робити із блоком НУНС, який, напевно, захоче принести одразу кілька подань на членів комісій?
Зрештою, навіть цей "незручний" закон досі не оприлюднений і не підписаний президентом. За 3 місяці до дня голосування у учасників процесу немає ніякої ясності - за якими правилами відбудеться гра.
Навряд чи всі недоліки нового закону можна вважати помилками. Скоріше, це опорні точки, які Партія регіонів планує використати для організації системного тиску задля досягнення прийнятного результату на місцевих виборах.
За цією пробною кулею регіонали готують кілька набагато серйозніших кроків. Першим, найімовірніше, стане скасування Конституційної реформи, як засобу посилення президентських повноважень.
Слідом може відбутися і переформатування парламенту шляхом призначення позачергових виборів.
Причому, якщо експеримент із місцевими вийде вдалим, то система формування Верховної Ради повернеться до зразка 2002 року, коли половина депутатів були мажоритарниками, а конфігурація парламентської більшості не мала нічого спільного з результатами волевиявлення.
У підсумку, вже 2012 року Україна може отримати бутафорську демократію, коли ззовні всі права та свободи громадян будуть формально збережені, а де-факто, панування Партії регіонів може набути фантасмагорійних ознак.
Ну, приміром, членство в цій почесній організації стане обов'язковим для чиновників будь-якого рівня. В школах утворять осередки всеукраїнських організацій "фєвралят" та "донеччан".
На виборах громадяни обиратимуть з-поміж одного кандидата чи партії, маючи цілком законне право голосувати "проти". День народження Януковича оголосять загальнонаціональним святом, тощо.
Ознаки перетворення бурхливих фантазій у буденність вже є. Від першого півріччя суцільних успіхів очільники Партії регіонів починають втрачати відчуття реальності. Михайло Чечетов цілком серйозно рапортує про тотальну підтримку його партії елітою українського бізнесу.
Завдяки цьому прибічники Партії регіонів консолідували у своїх руках весь медіа-ресурс та 80% активів країни. Наступним кроком можна розповідати про "єдино правильну ідеологію, яку підтримує все населення країни".
Внутрішня ейфорія Партії регіонів переходить усі розумні рамки. Прем'єр Азаров відкрито закликав очистити українську журналістику від "бруду та замовних матеріалів".
Судячи з випадків із журналістами "Нового каналу" та СТБ, стабільного тиску на "5 канал" та ТВІ, очищення журналістики почалося вже сьогодні. В ідеальній уяві своєї бутафорної демократії регіонали будуть мати мас-медіа в якості безвідмовної зброї масового знищення, на зразок центральних російських каналів або північнокорейских інформаційних агенцій.
А "непрофесіоналам", які не відповідатимуть новим стандартам журналістики, доведеться реалізовувати себе у нових-старих професіях: від двірника до сантехника.
Зупинити процес регіоналізації України просто немає кому. Страшний сон Віктора Януковича, Юлія Тимошенко, виявилася не таким вже і страшним. Сьогодні її тривожать більш приземлені речі.
Наприклад, що робити із масовою втечею партійців, в тому числі, - і впливових?
Або - яким чином вести на місцеву кампанію партію "Батьківщина", яка, з точки зору бренду, далеко не БЮТ? Чи як уберегтися від флангових атак з боку колишніх соратників?
У схожій ситуації перебуває Литвин, який не зможе розраховувати на впізнаваний іменний бренд.
Спікер парламенту до пори-до часу опирався цьому рішенню, але легкий "примус до голосування" у вигляді новин із життя генерала Пукача різко змінив його точку зору.
Яценюк та Гриценко просто не є суб'єктами виборчого процесу. Причому Яценюку, як лідеру "улюбленої опозиції", не допомогло навіть чесне слово лідерів Партії регіонів, за яким "фронтмен" особисто їздив за місто. Тепер Арсеній Петрович замість участі у реальній політиці візьметься за улюблену справу - ходіння по ефірах.
Не в захопленні від мажоритарної перспективи ВО "Свобода" та Компартія. Особливо остання, адже малочисельне представництво комуністів у місцевих радах після жовтня 2010 буде розбавлене мажоритарниками: на ті самі 3% рейтингу припадає вдвічі менше місць.
Неготовність до викликів з боку сильних гравців значно підбадьорила політичну гальорку. Вже кілька партій, серед яких "За Україну!", "Єдиний Центр" та УСДП оголосили про плани взяти участь у місцевих виборах.
Не біда, що ця участь, за умов відсутності реальних партійців та зареєстрованих осередків, зведеться до ритуальних танців навколо інформаційного простору. Проте є шанс проявити себе і потренуватися перед майбутньою парламентською кампанією. Чи відпрацювати технологічний проект в інтересах серйозних гравців.
Необхідність досі незалежним мерам шукати політичного притулку розбурхала апетити численних продавців "паперових" партій. Новин про їхній продаж поки не надходили, хоча пропозицій "на ринку" багато.
Зрештою, мери розуміють, що у подальшій роботі їм потрібно буде спиратися на місцеві ради, які сформують лише сильні партії. І це ще один розрахунок регіоналів, які формулою "одна партія - один кандидат" упередили всі можливі братовбивчі війни на Сході та Півдні України.
У потенційної опозиції два вибори. Найімовірніше, чуда не станеться і міжусобні перепалки між багаточисельними претендентами на почесне звання опозиції продовжаться.
Тоді ніщо не завадить Партії регіонів реалізувати свої плани та перетворити опозицію на маргінес російського зразка, а політичний процес - на імітацію політичної конкуренції.
Досить малоймовірно, але все ж реально, що опозиційні сили зможуть знайти формат для діалогу і розроблять спільну стратегію протидії експансії регіоналів.
Це стане можливим, якщо прийде усвідомлення, що сьогодні не час думати про перспективи окремих партій, особисті амбіції, чи тимчасові виграші - країна ризикує втратити скупий досвід демократії і повернутися у Радянський Союз.
Back in USSR!
Василь Самохвалов, Ярослав Ведмідь
Підписатися на:
Дописи (Atom)