зафолловити у Твіттеріпідписатися на RSS

Cтатті про українську політику і не тільки

02.07.10

Чи призначать «стрілочником» Хорошковського, або Примушування до демократії по-німецьки

Інцидент з викручуванням рук керівнику українського представництва Фонду «Конрада Аденауера» Ніко Ланге в столичному аеропорту «Бориспіль», схоже, просто замовили. Це скандал, призначений не «для зовнішнього користування», а для вирішення внутрішньополітичних проблем української бюрократії. У свою чергу, схоже, це означає, що в партії влади загострилася підкилимова боротьба, що й виплеснулося на поверхню. Її мета, схоже - усунення з посади нинішнього голови Служби безпеки України.

За повідомленням низки ЗМІ і дипломатичних джерел провина колишнього солдата Бундесверу і колишнього нештатного викладача міжнародної політики в Університеті Грейфсвальда Ніко Ланге в тому, що він консультує українську політичну опозицію і тим самим завдає непоправного збитку національній безпеці України. Правда, сам Ланге «не бачить політичного підтексту в його десятигодинному сидінні в аеропорту «Бориспіль».

Але найскандальніша і несподівана інформація, яка з`явилася як результат PR-творчості невідомих політичних диригентів і великих фінансових витрат полягає в тому, що «президента України можуть не пустити до Німеччини через інцидент з паном Ланге».

У зв`язку з цим «драма в Борисполі» може мати набагато цікавіші наслідки, ніж це здається.
По-перше, якщо чутки про активне «консультування» української опозиції західними дипломатами правда, це означає лише те, що іноземні дипломати, керівники численних Фондів, акредитованих при МЗС України поводяться так, як це дозволяє їм робити українська влада.

Адже, як відомо, Віденська конвенція 1961 року чітко регламентує поведінку дипломатів у країні перебування, а численні іноземні фонди мають статути і, звичайно, зобов`язані дотримуватися букви і духу міжнародного й українського законодавства.

Погодьтеся, складно уявити собі ситуацію, коли автор цих рядків приїхав би до Німеччини і, володіючи повноваженнями представника, наприклад, Партії регіонів як керівник фонду імені «Віктора Януковича», зібрав «клуб» противників Ангели Меркель і закликав опозицію об`єднатися в цілях усунення німецького канцлера від влади. Упевнений, читачу, ви погодитеся, що після цього німецька влада навряд чи обмежилася б тим, що автора на десять годин затримали в аеропорту.

Набагато ймовірніше, що запакували б до психлікарні на лікування, а потім передали б українським лікарям зі своїми суворими рекомендаціями і пігулками.

Отже, на скромну думку автора цих рядків, особливо коментувати поведінку тих, хто приймав рішення не пускати Ніко Ланге до України, немає бажання. Судячи з усього, «інцидент в аеропорту» був схвалений політично на найвищому рівні. Як правило – це узгоджене рішення МЗС, СБУ, відповідних чиновників, відомств і органів адміністрації президента й кабміну.

Але що вийшло в підсумку?

Українські «компетентні органи» можуть стати «крайніми», з`явитися перед рідним обивателем, як «удова, яка сама себе висікла».

І ось тут, схоже, криється головна політична інтрижка недозволеної розкоші вимушеного сидіння пана Ланге в аеропорту.

Бо, ситуація, схоже на те, може розвиватися таким чином, що останнім крайнім у всій цій історії стане глава СБУ пан Валерій Хорошковський.

Якщо перед робочим візитом президента України Віктора Януковича до Німеччини дійсно опиниться огорожа вимог і протестів німецьких непідкупних політиків і дипломатів, то «цапом відбувайлом» з імовірністю на всі 100 призначать саме главу СБУ.

І, схоже, що шахову партію, де «білими фігурами» грали якісь загадкові політики в оточенні Президента Януковича, наперед продумали. Причому не тільки весь сценарій спектаклю в аеропорту, але й політичні наслідки для того, кого готують на заклання.

Це ж, у свою чергу, теж на скромну думку автора цих рядків, означає, що в українській партії влади йде прихована, завуальована боротьба за лідерство, або, принаймні, бійка за наближеність до тіла президента, за інструменти, засоби і способи, за допомогою яких приймаються доленосні для виживання, збереження влади й бізнесу рішення.

І в цих обставинах Валерій Хорошковський – це та важка шахова фігура, проти якої, схоже, грають не за правилами. Значить, він «когось і чимось дістав», він «зарвався», «він багато на себе бере». А може й ні, - домисли, плітки.

Може, стає небезпечним для «інших» людей влади. Тому ці «інші» вирішили призначити його політиком, який небезпечний для української демократії, з Німеччиною Україну хоче посварити. Не геть чисто тобі цугцванг, - агресивний, відчутний і цілком матеріальний. Тому свідок - реальний пан Ланге.

Хоча якщо це так, позитивний момент цієї історії полягає в тому, що в оточенні Януковича багато груп впливу, які і є псевдодемократією української влади. Недаремно класики говорять, що після будь-якого захоплення влади або революції йде внутрішньовидова боротьба, на відміну від бійки класової.

Боротьба колишніх союзників і друзів, контроль за опонентами, бажання розставити своїх людей на ключові посади у владі - це хоч невеликий, але крок від політичного застою у відсутності ефективної і організованої політичної опозиції.

Судячи з підсумків бенефісу Валерія Хорошковського на «Свободі з Савіком Шустером», то він успішно відбив перші чорні PR-атаки. Але війна українських політичних джунглів триває і стрімко наростає. Отже, ми, обивателі, станемо її, слава Богу, не учасниками, а спостерігачами.

Віктор Тимошенко